автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.06
диссертация на тему: Украинская народная орнаментика XIX—XX вв. (иконография, номинация, стилистика, типология)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская народная орнаментика XIX—XX вв. (иконография, номинация, стилистика, типология)"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ 1Я НАУК УКРАГНИ 1ИСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОПГ ¡мс!п М.Т.РИЛЬСЬКОГО

П5 ОД

5 ЛЕЙ ияо 14

у (\и и На правах рукопису

УДК - 745

СЕЛ1ВАЧОВ Михайло Романович

укра!нська народна орнаментика

х1х-хх СТ.

(1конограф1я, ном1нац1я, стил1стика, типолог1я)

17.00.06 — декоративне 1 прикладне мистецтво

а втореферат дисертаци на здобуття наукового ступени доктора мистецтвознавства

КИ!В - 1996

Дисертацкю е рукопис.

Робота викоиана в 1нституп мистецтвознавства, фольклористики та етнологн ¡м. М.Т.Рильського Национально! Акад^мп наук Украши.

Офщшм опоненти: почесннй член Украшсько! Академм арзатектури,

доктор мистецтвознавства, професор

___

САМОИЛОВИЧ Вжтор Петрович

академж Нацюнально! Академп наук Украши, доктор ¡сторичних наук, професор 1СА6ВИЧ Ярослав Дмитрович

доктор мистецтвознавства, старший науковий сгпвробтшк СТАНКЕВИЧ Михайло бвстахмович

Прошдна оргатзацш: Украшська Академш мистецтва Захист в1дбудеться 47" хл_ 1996 р 0

год. на

засолами! Спец1ал1зовано! ради Д.01.57.02 при 1нстнтут1 мистецтвознавства, фольклористики та етнологн ¡и. М.Т.Рильського НацкшальноГ Академ¡1 наук Украши (252001, КиТв, вул Грушевського, 4, IV поверх).

3 дисертац1ею можна ознаномитись у б1блютец1 1нституту. Автореферат розкланий

- /6 - К/ 1996

Учений секретар Снещал^яопано! ради, кандидат ф1лолопчиих наук

.О.МИКИТЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Акту&льшсгь теми. Протягои кКчькох тисячолпь орнаментика йу.та шштирчюю сферою мисгспькоТ д1ялмюст1, важливим ¡нстру-MciiroM нмнанпя складпнх ритмш i щшл'ю ирироди, Орнаментика е "шформаинню мктким "паспортом" архаТчних ммеливських, ско-тарських, землеробськпх етжчних сшлыюстсй, класичних культур стародавиього ceiTy ii ссрс;(»ьо1«ччя, простонародно? творчост) б)ль-niocTi naiiiii нового часу. В орпаментшн збер1гаються i в1дтворюють-ся снмнолн й знак« pi3iioMaiiiTimx ¡пформицЬптх систем, як загаль-пов1домих, так i езотеричннх.

Гнтслектуальна закодован1сть дапнього орнаменту не заважае сприимати його смоцшио - через взасмоЫдношспня в npocTopi роз-маТтих форм, nponopniм i ритм1в; фактур i кольор'ш; частил i «¡лого: головного, доповиюючого розисжувалыюго, обрамовуючого; зовнЬ ншього i Biiyrpimiiboro; короткогривалого, продовжувапого, без-кшечного; тупого i гострого, м'якого й жорсткого, пластичного i крнхкого, в'ялого i иружного, розр|джсного й густого. Bei Iii ii no;ii6ni Тм абстракт»!, а нюд] й фитософсью поняття, либонь, пай-легше збагнути й усвиомлти через естетичш почуггя, народжуваш блнзькими й зролум)лими тенер кожному образами орпамспту.

Культуролопчпа упшерсадьшсгь орнаменту появляется о пм, що у Гюго термшах i образах можна уявнги поезно, музаку, apxircKr туру, богослуж1шш, цикл1Ч1исть perpecir й регенеранп, космогепез i св'1Тогляд. Власти пост'! народного орпамепту та Micije i роль, яю ßiu займае i виконуе в наШоналыпй культур1 - то одни i3 важлнвих ¡идикатор1В якосп й ориппалъпосп дано! культури. Вгтснсшш тра-дицшноТ орнаментики з центру культуротворешш на його периферт означае перех'1Д культури на стад1Ю цившзапп, передбачае високий piBeiib структураЛ1зашТ, формаЛ1зацп самого процесу житседЫль-пост1, котрий стае hitko регламеитоваппм 1 ритм1чпоповторгованим, майже як орпамепт.

Отже, досл!дженпя орнаментики i ориамептальпосч! актуальне не пльки з погляду тзиаппя тшояалыюТ художньо! спадщипи, ало мае загальнолюдське кулыурне значения. В1тчизпяпе мистецтвоз-навство довол1 груптовно вивчало орнамент як явище, пев!д'емне в'1Д орпамептовапих предмете. Етпограф1Ю в орнамент! и1кавив у першу чергу етно1Сторнчнвй 3Mict. Поруч «з тип традишйними iii/ixo-

дами заслуговуе на увагу розгляд орнаментного мистентва в план! и1осеолог1чному, символ1чиому, семттнчиому, аксюлоНчному, ко-муш катимому.

Хот'шося 6 1ШД1ЛИТИ важлив'ють останнього аспекту для сучас-пого св'иу, що його ноглиблюваш сусшлып протир1ччя поставили вже па межу нового глобального копфл'жту. Но»1тие нрофесН'ше нросторове мистецтво з його все ускладнюваною спсшалмашсм та ¡ндив1дуал1стич|пстю втрачае колиншю злати ¡сть бути загалыюдо-стунпим засобом шформацп та вэаеморозумЬпш. Цю здаппсть збер1гае народна орнаментика, мова загалыюнрж'шятна 1 загально-приемпа. Предметом даноТ прац1 е розгляд украшськоТ народно! орнаментики як снециф1Ч1101 мистецько! шформагшшоУ снстемн, в яюй шзуальш знаки, виражеш граф^ою, кольорами, композиншно-про-сторовими сшвшдношепнями тощо маюгь своТ вербалып позпачепня, спражеш пародпими назвами шзеруиюп, а розроблсиий автором метод З1ставлеиия зорового й лексичного комнопентш дозволяе нотшме зрозумЬи образцу багатозпачн!сть укршиськоТ пародноТ орнаментики, п символ1Ч11и« П1дтекст.

Мета робота — комплексно досл'шкення максимально иред-ставницького й формал'1зованого у вигляд'1 бази данпх маенву "шформацп про орнаментику вйх вид'т украТпського народного мис-тентва в зютаилсшН п зорових 1 словссних обра;»и, нросторового впрннення й символичного шдтексту. Досягнсппя такоТ мсти неред-бачало постановку й виконапня ряду завдаиь:

1. лексикон1защя па^оналыюго фонду орнаментики, нппими словами, створсння ¡люстрошшого й аногованого словника слементш 5 мотшпв украшськоТ народно*! орнаментики з видовим 1 тери-тор1алыпгм покажчиком, що е прожжним науковим результатом 1 подночас - вихщиим пунктом, основою 1 засобом далыпого дослциксшш;

2. 1дентиф1Кац1Я зпашв 1 мотпв'|В, тобто, правильно Тх прочи-тапня, пидшешш акнеитоваиого номшащею ¡стотпого просторового змюту кожного орнаменту та його додаткових факультативпих деталей;

3. систематизация тип1В орнаментики за просторовим зм!стом, якнн часто нрпховашш у плепт л1п1й, мерехтшш барв 1 додаткових (факультативпих деталях;

4. снстсматизашя тишв орнаментики за асощатипиими озна-

ками, покладсними п основу помшацн;

5. вн/Олсиня дом'шантинх мотитв украшськоТ народноГ орнаментики, тобто тих, яю побутують у иод1бних обрисах 1 гид ана-лопчними назвами в цептральних, схщних 1 зах!дних областях УкраТпи, а також визначешш рсг1оиалыюГ снецпф1кн народно! орнаментики украТнц!в;

6. нростсжешш сволюцм стилк:тш<и украшсысо! народно! орнаментики та формування аплышх м!жвидових особлнвостей цього пронесу;

7. з' псувлтш, хоча б у загалышх рисах, украшського сим-во.ъчпого «¡дтексту рЬних тишв орнаментики.

Об'ект досл!ДЯссш1Я — Н1лька тисяч вар) ант! п мотивов орнамеп-тики вс)х вид)в украшського народиого декоративного мистецтва, зафн<сован'1 в Х1Х-ХХ ст.ст., 1 !хн1 пародш назви; асоц!ативпа ос-мислешстъ просторових слементт, знак1В, конкретизоваиих зобра-жень, ориаментпих композший 1 !х компонент; семантико-снм-вол!чие поле зпамв, ознак 1 реал1й, локладспих у основу ном!папш; тсрнтор1алы!а сар1атишпсть орнаментики: иашональпа сшлыИсть I региональна спсциф!ка; сполющя стил!стики I помшацп М0ТИВ1В украшськоТ народно! орнаментики.

Географ¡чн1 рамки досл!джсш1л — територ1я украшськоТ дер-жави з нрилеглими районами, де компактно проживають украшщ, а також леям украТнсью анклава, гсограф!чпо ¡зольоваш в!д метро-полм. У внзначеиих рамках особливо детально дослщжувалась орнаментика ¡сторичних земель, народно мистецтво яких найб!лын специфНие для украшськоТ культури (КиТвщина, Полтавщина, Под'ыля, Схщна Галичина, Волипь).

Методолопчною основою робота е принципи системносп та ¡сторизму. Завдашш, поставлен! в ход1 комплексного досл^дження, вимагали впорядкуватн 31брапий представницькпй масив орнаментики у вигляд! лексикону для анал1зу в кЬтькох аспектах: "простср-ному, номшац1й пому, територ1альному, спшстично-еволющГ.пому.

Кожне з поставлених завдань впмагало свое! методики. Так розроблена нами методика складания словника з морфолог! чним I територ1альним покажчиком базувалася на виявлених у ход| цьог: досл!джеиня закономфпосгях взаемозв'язку знак! в орнаментики та !х словесних позпачень у народннх назвах, передбачала нонередню систематнзац!ю матер!алу в атфавпиому порядку ссмаитнчпими

пИздами з tjiiKcauieio bcíx лексичних вар1антш ланоТ назви та дт-грамним позначсшшм вид!в мистсцтва i perioiiiii, у яких окрсмий мотав заф1ксова(шГ( тд даною пазвою.

Просторова характеристика mothbíb изводиться в ¡люстрова-ному словнику (додаток 2), де в утфковашй, як правило, по-сл'датюстт слсмснтп! опису подаються морфолопчш (видов!), тсри-TopiMhiii, ¡сторюграфНш та (при "ix наявностО хрополопчш чи iiniii bwomoctí про мотив П|Д озпачсною назвою, В1дсилки до rp;ujii4imx i лексичинх аналопв, екв1валс1шв, chuoiiímíb. У ря;» випадмв засто-совувався метод реконструкии граф^чноТ чи KoMiioanniiiiioi" структур» орнаментного мотиву на ociiobi його словесного опису в джерел! ¡пформаиП'.

Структурно-тинолопчна методика використовувалася при си-стематизацП" тншв орнаменту за просторовими особливостями i асо-щативно-словссною осмислспютю (розд!л III), а ¡сторико-генетнчпа методика - для внявлешш нрототишв ориаментальних mothbíb xix-XX ст. (роздши I-II).

Методика художнього анал1зу була iicoöxi/inoio исрсдусЫ при вивченш генезн га розвитку орнаментики в pi niiix видах мистсцтва, тсритор'щлмюТ BapiaTUBiiocTi (розд!ли I—II), особливо в ¡копо-граф^чпо тотожбих мотивах, яш р1зпяться тьтьки нюансами, та в простсжувапш еволклййних iipoucciii у орнамсптиш (глава 7). Важ-ливе значения нап також метод юторико-пориншльиии у «¡лькох хрополопчпих i стад/альних wtMipax.

Широко залучалися bíaomoctí сум1жних наук, у першу чергу археологи, етнографй", фольклористики для розкриття ирототшпв i семаитико-символ1чпого поля домшантних знаюв i символ'ш yKpaíiicbKoí народно! орнаментики (глави 1-4, 6).

Граф!чппй метод застосоваиий у розробгй юлькох лссятк'ш апал1тичпих таблиць (глави 7-9), яК1 наочно висв'1тлюють p¡3ii¡ ас-нектп тпиологп' украТнськоУ орнаментики та е иев1д'емною складо-вою дослщженпя. Картограф1чиий метод - для уточнения ¡сторико-етнокультурного райоиуванпя Украши, внявлешш репрезентатив-hocti 3i6paiuix матер'1ал1В i побутувания рЬних tuiiíb орнаментики в окремих perioiiax. У зв'язку з псобхщи'ютю точного гсограф1чиого внзначешш розгдядуваних яяищ, за основу районуваиня ирийнято адмипегративннй но/ил XIX - початку XX ст., який значиою Mipoio в1дгюв1дае тсрнтор1алышм ¡сторико-культурним особлнвостям на-

родного декоративного мистецтва дапого пср'юду. Складеиа нами карта демоиструе внкористоцувану в niii робот! систему районупаппя з одннинями трьох pinnin: природньо-стнокультурш зони, ¡сторико-етнокультурш perioini i пщрспоии,

Характер дапого досвджсмпя внмагав розширенпя й уточнения застосопувапого у шгчи.'иипш! пауковш лзтератур! попяттево-тсрм1но-лоНчпого аиарату. Результат!! niel робота викладеш в термнюлоИч-ному глосарн.

Джсрсла досл1Д5ксшш. Фактолопчною нершоосповою робота послужили матер^али, 3i6pani автором у екснедицЫх i. польовпх вшздах унродовж 196Q-1990-X poicin па територ1ЯХ ycix областей Украши (за вшштком 11'1вденних приморських paüoniB з Yx в!дноспо шзпьою етшчною композищею) та сум'|жних райошв Молдови, Bi.iopyci, Pocii. Усього в скспедипшх 3i6pano й паспортизовано по-над 500 зразюв орнаментики, кожеп i3 яких докладно анотовапий за ведомостями, отримапими безпосередньо з уст авторш або пласниюв орнаментовапих речей.

Юльккно ширшою, проте шформащГшо бщшгаою ь сукупшсть ([OMitionatnix мотиnie (близько трьох гясяч), яш мп виявп.тп в опу-бл!кованнх шшнми досладликами працях."

Третя група джерел - аналотш вадомост! з музеГв i apxinin. Це, передусЫ, Державин« музей укра'шського народпого декоративного мистецтва, Музей народно? арх1тектурн га побуту, Музей Гвана Гопчара в Kneai, 1пститут мистецтвозпавства, фольклористики та епгологл im. М.Рлльського HAH УкраУнп з його в!ДД1Лом руко-писпих фощйв i фотоарх1вом, Музей етнографп та художпього про-мислу HAH УкраТии i Нацюпальпий музей у Львову Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщшш з його фшлмн, icTopirnii музеУ в ДпЗпропетровську, Кам'яиш-Подьчьському, XapKOBi, ху-дожн1 музе! Юровограда, Одеси, Полтавн, Сум; Хмелышцького, Чершгова, yKpalncbKi колекцн BcepocificbKoro етнограф1чпого музею в Санкт-Петербурз!, Крак!вського етпограф1чного музею, украшських музеГв у США.

Було вивчено 3ÖipKii народпого мистецтва в краезнавчих музеях ycix обласних центр'ш (i<piM Допецька i Запор1Жжя) та багатъох iniuiix MicT. Зокрема, важлив1, з погляду пашого достндження, колекцн орнаментовапих речей обстежепо в музеях Bi.To'i Церкви, Бо-гуслава, Каг/ева, Стеблева, Умаш Осторична КиГвщипа), Воронежа,

Глухова, Конотопа, Корона, Кролсвня, Мсии, Н1жина, Новгорода-Оверського, Остра, Путивля, Соспид'! (¡сторична Чершпвщина), Березаш, Кременчука, Лохвищ, Лубсп, Миргорода, Прилук, Яготи-на (¡сторична Полтавщииа), Лсбсдипа I Охтирки (Слобожанщнпа), Дубна, Млииова, Острога, Сам?нк{в (Волинь), Дрогобича, Косова, Олеська, Рахова, Соколшки, Стрия, Яворова (Прикариаття I Закар-паття), Ладижинки, Мсджибожа, Могилева-ПодЫьського, Тивропа, Шаргорода (Подшля), Ананьева, Бахчисарая, Бердянська, Болгра-да, СвнаторП, 1зма'1'ла, Кривого Рогу, Мар1уноля, Новомосковська, Петриюшш (Швдень УкраТни).

Особливо цнип для нас поршняно иовио атрибутоваш експона-ти, з якими ми знайомилися в оргашзованих осташйм часом рспо-налышх 1 локальних музеях просто неба в Псреяслаш-Хмслыпщь-кому, Львов!, Чершвцях, Красноград1 Харкиюько! обласл, Зар1че-вому Закарпатсько'1.

Матер1али нюет1нчно1 народно! орнаментики для Н0р1штш1я залучалися нами з лЬературних джерел (вщображсиих у б)бл!о-граф1чному покажчику) 1 бсзпоссредньо вивчалися в музеях 1 при-вагпих зб'фках Б!лоруа (В'иебськ, Мн1сы<), Болгарп (Софш), Грузи (Гагра, Мцхета, Сухуми ТбЬ-па), ЛатвП (Рига), Лнтви (ВЬтынос, Каунас), Македонн (Охрид, Скои'е), Молдови (Кишшйв), Полыш (Варшава, Зелена Гура, Краюв, Люблш), РосшськоТ Федсраци (Архангельськ \ Соловецькин запошдник, Ви-борг, Владикавказ, Дербент, Махачкала, Москва, Нальчик, Новгород, Петрозаводск 1 заиов1ДШ1К "Шж1", Ростов, Санкт-Петербург, Солпммськ, Уфа...), США (Босгои, Вашингтон, Денвер, Колорадо-Снршгс, Ланкастер, Лос-Анджелес, М1длеид, Нью-Йорк, Нью-Орлеап, Портленд, Сан-Франциско, Таос).

1сторюграфш. Наукове шшчешщ украТпсько! орнаментики розпочалося в 1870-х рр. 1 пов'язане з Д1ЯЛЫ11стю Швдснпо-Захщного В1ДД1Лу 1мператорсы<ого Руського Географ!чиого Това-риства, з шдготовкою в Кисв1 III археолопчного з'1зду (1874). До-нгандь на ньому Ф.Вовка вже «изначала, хоч 1 дуже загалыю й нри-близно, деяк1 характер!!! особлнвосп украТпсько'( народно? орнаментики ! репоналышй спектр колориту.

3 погляду проблематики нашого д0сл1джешш важливо в1дзна-чнти: Вовк висловлювап жаль з приводу того, що В.Стасов у сво'ш нраИ! 1872 р. "Русский народный орнамент" не звертав уваги на на-

роли) назви МОГИВ1В. 1пколц вони па перший погляд I не шдиогнда-ють рисунку, иротс "мають,; хоч 1 вщдалений, зв'язок з пям, 1 коли не показують,' то прииаймш патякають па його походжеиия або ро-зум¡ння народ! в".

Показово, шо пидап! в пайближч! наступи! роки зведення ор-паментпнх матср1алш О.КосачевоГ, П.ЛнтвиповоГ, П.Чубинського 11солм!нно супроводжуються зазпачениям народпих иазв мотив!в.

На початок XX ст. вже !спувала ц1ла сср1я под1бпих праць: М.Сумнова (1891), Ф.Крчека (1898), Е.Кольбеигаера (1899), М.Кордуби (1899), С.Кулжинського (1899), В.Шухевича (1901, 1904), В.Василспка (1902), П.ЛитвиновоТ (1878 1 1902), Каталог Катсрипославського обласного музею (1910), альбоми орнаментова-них пироб1в Полтавського земства "Украинское народное творчество" (1911-1913), дослщжсння кустарних промисл!в у ряд! губер-1пй. Етнограф1чн1, фольклористичп1, фьтолоНчи! розв1дки надавали матср!алп для з'ясовуващш си мвол)ко-се маитичпого поля реалш, зображення й озпаки яких покладепо в основу графой та номшаци в1зерунк1в (Драгоманов, Потебпя, Костомаров, Су мира, Була-шев...).

У цей час з'яоляються прац! з переважпо мистептвознавчим походом до вивчепня пародпо! орнаментики (Франко, Б1ля-шсвсъкий, Широцький, Павлуцький, Вадим » Данило Щср-бакгвсъкО, простежуються шляхп трансформацИ сучаспою пародпою орнаментикою давньо! й до1стор1пгаоТ спадщипи (Бобршкький, Бол-суновсакий, Сфимежо, Мгллер, Некрасов).

Ус1 ц! досягпення дозволили Ф.Вовку у виданга 1916 р. (сс.569-571) поглибити й уточнити багатопланову характеристику особливостей украТнськоТ народпоГ орнаментики. Так вШ в!дзначив нереваженпя рослинних в!зерунк!в пав1ть у геометричппх мотивах ("рожа" стала "з!ркою"), рщюапсть зображень тварнп 1 арХ1текту-рн, що до того ж присутн! переважно в ном^ацИшому плап!.

Учений копстатуе, що шпшч Украши ! п^вдень Бьторуа мають в основному стльпу архайгау орнаментику. Аналоги деяким в!зе-рункам середньо! смуги Украши в!дсутп! у великорос!в, але зустр!чаються у болгар, румун, серб!в ! па Близькому Сход1. На м:\-лоазшських тканинах - "ориг!иали" паших гвоздик. Б'шыпе труд-' нощ!в стаиовить пояснения геометрично-нол!хромпоТ орпаментаци под!льськнх, буковинських 1 17дульських вишивок: "1х строкаткть !

подскуди вражаюча нод'1бшсть з ф'шськими В1зерунками змушуе шу-кати джсрсло !х в угорських, а можливо й у давпьоболгарських вилипах, звичайио, змипаних з в1зант>йськими, а нопм 1 турснькими. Взагал? ж ми мусимо обмсжитися наявшстю бсзнсречно сх1диих Ш1Л1ШП1 1 зугинитися на цьому, ис вдаючись до ризикованих гадок" (Вовк, 1916, с.571).

ГОсля смерт! Вовка Д0СЛ1ДНики в УкраТп! не займалися систематично проблемами тинологи, номШацП, стилштики, м1жет1нчинх взаемовнл1шв украшсько! народиоТ орнаментики. Мало чого дода-лося принпипового до и загальноТ характеристики. В той же час науковщ продовжували широко пагромаджувати матер!ал, иогли-блювали його аиалЬ, публжували чнелешн розв1Д1<и з окремих ни-тань 1 усцшшо опрацьовували орнаментику в контекст! винчения наи'яток р]зних перш/нв 1 з1ставлсння Ух з розмаГттям ново! народно! орнаментики (Д.Щсрбакигський, 1921; Чикалсиха, 1923; В.Щербамвсъкий, 1925; Городцов, 1926; Павлуцький, 1927; Павлович, Раковсъкий, 1929; Латынин, 1933 та ¡п.). При цьому на перший плац виступають пошуки архетишв, як! знаходять насамиерсд у стародавшх культурах Близького Сходу та рапнього евроиейського Ссредньов1ччя. Даш народно! помшацн хоч 1 наводяться в них нра-пях, .ле як явище тзне й випадкопс. Таким чином, ¡дея Вовка про народцу назву як одпе з джерел шформаци про походжсипя й с'ппчпс внтлумачеппя мотиЫв орнаменту — не зпаходить розпптку,

Емц-рацш значно! частини украшсысих учепих на Захщ уна-сл^док радикально! змши иолпично! карти бвропи шеля I св'|тово! вшпи призвела до змщиешш рол! Львова як загальпонацшнальпого центру пауки, створила потужний оссрсдок украТнськоУ иауково! думки в Чехословаччиш, що 1псля II сштопо! пиши иеремштився до Н'шеччипи. Створс!н иротягом рсволющйного нер'юду в Цснтралыпй Укранп нацтнальш пауков! 1 петитугп! продовжували плщпо розвн-ватися в 1920-1 рр. Народце орнамептальне мистецтво дослШжуеться в наукових установах Киева (Д.Щсрбамасъкий, С.Спасика, М.Нсвицжа, К.Кржетнський, Л.Левитсвка, Н.Геппенср), Харкова (Ф.Шмгт, С. Тарснушсика, П. Жолтпоасъкий, К.Бсрладииг, М.Щетютъева, О.Степагюва) та ннпих осередках (В.Гагсннейстер, О.Прибильська, В.Лапа та ¡п.).

У 1930-1 роки б1льпнсть дослщпиК1в народного мпстецтва були рспрссокаш: ув'язпеш, вислаш, змугаст' покинути Украшу. М1сцс

об'ективпого науковня зайняв пристрасний пропагандист, якин за-безпечував функн'но славлепня розвитку укра'шського радяиського мистецтва шд проводом Всесоюзно'! комушстнчпоТ нартп б'ьтыио-

виюв.

Нсприйпяття комуп'1стичною радянською ¡деолопею будь-чого яов'язаного з глибиниою еппчнктю, релтею, потойб!ЧН1стю, ду-хошмстю, штслектуал'пмом - виключало пашть постановку питания про приховану багатошаропу символжу форм 1 иомшацшного ос-мислснпя орнаментики. Навпаки, в ус*1Х друкованих нрацях, де так чи ¡пакте зачп!алася сфера орнаментики, читан неодмншо .шаходии однозначлу формулу про воображения в народному орнамент! бага-того рослинного I гварициого сп'пу.

Ця формула в р!31шх шпар!антах надовго пережила сош час 1 продовжувала широко використовуватися в 1940-50-1 роки, коли орнаментика стала поважпого складовою професшпого декоративного мистецтва й архитектура, 1 в 1960-70-1 роки, коли орнамеп-талыпеть була серед помшшх чшшик'ш розвитку укра'шського ма-лярства й графой.

У перюд "шдлиги" ноне поколшпя ¡птел1генци заново "в!дкривае" образотворчий фольклор. У дуа доби в пьому акценту-ються риси художпьоТ споиташшеп, виразпого технологтчного ла-кошзму, ствзвучш новш естетиц! предметного середовпща, котре наближалося до нрийняття тоднпшх загальноевропейських притер! ¡'в.

У цьому конгсксп орнамент усв!домлювався додатковою оздо-бою гарного В!д природп матер1алу й знову впявлявся "неактуаль-пим". У тод'чтпк мисгсцгвозиавчих дискусхях школи аргументува-лися положения про припципову застаршюгь орнаменту, як 1 тра-дицшного народного мистецтва взагал1 (Ильин, 1960), стверджува-лося, що у вишивапого й мережапого одягу "майже иемае перспектив розвитку в рамках сучасного стилю" (Воронов, 1960). Не бачив перспектив для розвитку ппсапки Б.Бупшк-С'терський (1966, с.204) 1 не подав у своему двотомнику не Т1лькп менш-б'1лын деталь-яого огляду, а й нав1ть жодноГ ктгострапп з зразкамя цього найбЬтын орнамептогенеруючого виду народного мистецтва.

Сл1Д вщдати належне Я.Запаску, що йшов у тих умовах проти' течи пашвпоТ думки й був единим украшським автором, хто вважав (1959), па тдмшу в1д б^ътост! своТх колег, що цпнйеть орнаменту

нс вводиться до зв'язку з дскорованою pi44io осюльки Bin, яко са-мостшпий вид мистсцтва, можс розглядатись i несложно ni;i матер ¡алу.

С.Колос спробував узгодити iianiBiiy тод' концепции орнаменту - воображения зовшшнього ciiiry - з розглядом орнаменту як са-моспйного способу художпьоТ оргашзацп предмету, коли за вкзна-чалыпш принцип берсться по зображувальпе начало, а закопомф-nocri нобудови. Говорячи про мотив як "узорннй символ", Колос не бачить безпосереднього зв'язку Mi ж ним i його шиною, яка здебиь-шого з'япляеться значпо шзннпе.

Особливкть вивчешш орнаментики в Укра'йп теля II cbitouoi Bin п и - поглиблепа снс1иал1зац1я б^ыпосп нового покол'шня фах'|вц1в - i мистецтвознавшв, i спгограф|В - у иевних видах, г;\лу-зях, рспонах декоративного мистсцтва. Для них орнаментика - нс-редуам материт досл1ДЖснпя, а предметом е художт, сгиокуль-Typni, icTopii4iii иараметри розвигку шшшвки (Захарчук-Чугай, Кара-Васильева, Куиицъка, Ульянова), ткацтва i кнлимарства (Боднар, Дудар-Нестср, Жук. Кравсць, Никорак, Сидорович), о,1Я-гу га iioro деталей (Горииь, Л/атейко, Миронов, Школасва, Стсль-мащук), керамжи i скла (Гудак, Данченко, Дмитрии а, Клименко, Лащук, Матейко, Петрякоаа, Пошивайло, Слободнн, Щербак), деревообробшщтва (БуЭзан, Крсчкоаський, Станкевич), apxiTCK-турного декору, розгшЫв i малюваиь (Т.Космина, Найден, Самойло-вич), писанки (Скорик, Ляшснко), витипаики (Станкевич), металу (Бопьковсгжа, Суха), рспопальпа специфп<а розвигку народного мистсцтва Карпат i Прикарнаття (Бушина, Соломченко, Чу гай), КиТвщиыи (Мороз), Пол1сся (Лащук), Полтавшини (Ханко), ГПвдпя (Малина) i т.д.

Що стосуеться тсорстичних розробок орнаментного мистсцтва, СЛ1Д у першу чергу назвати iipani Я.Запаска, В.Любчепка, О.Найдена, О.Боднара, М.Станкевича, Т.Романспь, у яких 3/iiiiciic-но спробп точпшюго визпачепня ряду понять i термшт.

Сама >к структура наукових шдход'ш, сформована до 1930-х рок'ш, залшиилася майжс незмшною. IIoMiTiie Micue в niii нродовжуе злнматп анал1з орнаментацп археолопчннх пам'ягок з тсриторн УкраТин (Амброз, Богуссвич, Даркевич, Драчук, Рыбаков та in,), ппшлоня знаюв i зображень, розкриття семантичиого поля символп! i pt-aiiii, озиакп чких ппкладеш в основу граф!чного mipinicinw та

номшацшпого осмислсшш п!зсрунк1В (Байбур1н, Боряк, Велецгжа, Елки/ш, Вяч.Иаатв, С.Ипа/юв, Киселев, Коновалова, Порщъка, Свешгакова, Топоров, Цивъян та ¡п.). Зрозумьто, наведет тут 1 нижче прозвища не внчерпують кола автор'ш поважних публжащй, ям ДОТИЧ1П до проблематики пашого досл1'джспня.

Тривале перебування бЬтыпосп украТнських земель у сильному пауково-шформацшному простор1 з рештою РоЫиськоТ ГмисрГ)" та СРСР 1 культнвупання протпцшносп украшсько! пауки стосовно "столичиих" центрш у Москш й Петербурз1/Лешпград1 зумовлювали помогши виляв осташпх на становления етпампстсц-твознавства в УкраТш. Серед особливо часто цитоваппх у публп<а-гиях украТнських учепих - роботи В.Василенка, Г.Вагнера, М.Не-красовоУ, 1.БогуславськоТ, Н.Стспанян, О.Канцед1каса, а з старшого поколшня фах1В1йп - П.Богатирьова, О.Некрасова, В.Воронова, О.Салтикова. Водпочас шдзначмо й активпу участь еттчпих у краппа п 1 вихшЦв з Украши в розвитку на^ки росшськоТ, широке використання в росшських публ^кагиях багатих матер1ал1в з укра-Тнсько1 орнаментики (Бежкович, Дищес, Зарембський, Зеленш, Крижановсъкий, Самарии, Фр1де).

Орнаментика зах^дноукраТнських земель уважпо вивчалася до-сл'1Дпиками Полыги (Грабовський, Оринжина, Северин, Волеиъска) та Словаччини (Маркович). Методолопчпу пшшеть для пас маготь праг» румунських автор1в (переду а м Н.Дунаре), в яких проблематика орнаменту розроблена глибоко й детально. Протягом осташпх рокт стають досгушшми орпамептознавч1 дослшжсшш фах'шцш ¡з укра'шськоТ д1аспорн (Д.Антонович, В.Щербамвсъкий, В.ачин-ський, В.Карназин-Каковсъкий, Д.Горнятхевич, а з сучасних ав-тор1в — Л.Бурачинсака, Л.Ненадкевич, Л.Волипецъ, О.Грабович та ¡п.). Зростання па ЗахоД1 ¡птересу до украГнськоГ народно! орнамеп-гики яко сфери нереважно жшочоТ д1ялыюсп та падзвичайпо важ-ливоТ складовоТ м1жнародно! системи символ!в Ыдбивають добре зинШ в УкраТш пращ американського професора М.Келл!.

У краТнах Заходу, припаймш тнх 1з них, де автептична народна орнаментика належить до явпщ мииулого, орнамента! зпаки та символи цшавлять науковщв иередуам з погляду ссмааологн, семютики, м1фологн, психологтчних аспектов тпорчоеп, енрийняттл,. в1зуальних переваг 1 т.п.

Проте аспект, якому присвячепа пагаа нраия, доа лншаеться

перозробленим. Btîm, начебто загалыювизнано, то змкт орнаменту уси1Домлюеться uoBiiime, коли увага до граф1чно-кол1рпого i фак-турпого виршюння сунроводжуеться розглядом внутрнпнього иос-тичномдейиого значения народного в1зерунку. Icuye неозора л1тера-тура, де символ!ка орнаменту розкриваеться методами археологи, етнографп, фольклористики, релтезнавства, ссмютики, ¡пформати-ки i, звичайно ж, мистсцтвознавства. Cothï аналкичних досл1Джень, десятки pi3iioMOBHiix сиитезуючих словник'!n i енциклонедш фп<су-ють тотожне, вщмшпе чи протилежие вербалыш значения певних ориамеитиих зпашв i символов у р'шшх традшшших культурах.

У кожшй i3 них орнамент е не тьтьки засобом декору, а й шформащйною системою, де в!зуалышм знакам вщиов1дають вср-балыи значения, висловлюваи! народнимн иазвами в1зсруик1в, ïxnix деталей, композищйних, колфних, фактурних особливостсй тощо.

Наявшсть усталено! народно')' терм'шолексичноТ uoMiiiauiï заевщчуе, говорячл словами О.Ф.Лосева, "обдумашеть" i "переве-дешеть у розум" иаймеиованих явшц фольклорно'Г культурн, форму-ваиня в суспшьиш свщомосп ïxnix ейдоав. "Знати ¡м'я pe4i - значить бути в cTani паближеиня до не! в розум1 чи В1ддалятпся шд net. Знати îm'h реч1 - зиачить бути в стаи-! аплкувашш й iiiunix прнводи-ти до еншкування з pi44io. Бо ¡м'я i е сама pin у acucKTi cnoeï зро-зуьплосп для шпшх, у аспект) свое')' сшлкуиалыюст! (общительности) з yciM ¡ишим" (Лосев, 1990, с.26, 79, 185).

М1ж тим роль номшацп! у орнаментиц! щс надежно не oitiiiena, хоч воии можуть з'ясовувати характер aconiarinuioro осмислення зображень тим чи ¡ишим етносом, устаиовити, як! складов) даного В1зерунку е головнями, а як> - факультативиими. Номшашя дозво-ляе правильно "ирочитати" орнаментами знак i шМзпати в ньому само той образ, який вииливае з даного тсритор1алыю-художнього контексту й авторського задуму. Не враховуючи народних назв, ДОСЛ1ДШ1К ризикуе не зрозум1ти образно! cyri дапого орнаменту, мо-жс iiiatirii в ньому те, чого иасирав/Ц там пемае (Формозов, 1980, с.81-82).

Зановиити icnyio4y прогалину в мистецтвозпавч!й Л1тератур1 й покликано наше комплексно досгнджепня зорових i лексичних скла-довнх орнаментики, сшвставлешш в1зуаль.них знаков i ïxnix вср-балышх позначен!, у пародиш пазв! мотиву, що ащкрнвае но»! шд-ходн до з'ясуванпя тнпологн га стплютики орнаментики — визна-

чальнога фактору градишйного мнстецтва укра'шського народу.

Звьдси випливае паукова новизна робота, спрямовапоУ на з'ясування законом1рностсй нобутувания й розвитку орнаменту, спьчьпих для його втктсння в ркших видах украУпського народного мнстецтва: вперте розроблено й реал13овано методику складання лексикону нашонального фонду орнаментики, котрий створив основу для здшенеппя нами просторовоУ й номшацшноУ ¡дентифшашУ зиаюв, а в!дтак - систсмати.шиУ Ух за шнами нросторового виринен-оя й асошативио-всрбального осмислепня. Не було дос1 й енроб про-стежитн снЬтьиий для ргзних вид1в украУпського народпого мнстецтва характер саолюцП орнаментно! стилистики, так само як 1 спроб окреелнти, бодай у загалышх рисах, украУяський символ1чний шд-текст р1зиих тиш'п 1 зпаюв орнаментики.

На захист шшосяться тага головш положепня:

• Народна орнаментика укра'пппв е цьтюИстю зорових 1 сло-весних образ1в, просторового декоративного вирпнення й символьного шдтексту, тому ттльки комнлексне досл'щжеиня них комно-нент1В дае достатньо цовне й адекватне наукове вщображепня предмету.

• Сформоваш в р13П1 хрополопчш пер'юди народш пазвя мо-тив1в орнаменту, хоч 1 не завждн константно прив'язаш до певних иросторових тшпв, усе-таки мають пеабияке гносеолопчне значения, осюльки:

- створюють основу для нросторовоУ й помшаншпоУ ¡ден-тифжашУ знак! в, а в1дтак — Ух правильно! систематизацп;

- дозволяють визначита домшантш мотиви народпоУ орпамеп-тики, тобто Т1, гцо побутують у схожих обрисах I шд аналопчпими назвами на веш етМчнш територн;

- вщбиваюгь полш1м1ю, полюемпо та полкемаптику зпакш 1 образ1в орнаментики, екв^валенттсть 1 взаемозампиоватсть р!зппх знашв у ршшх видах народного декоративного мнстецтва;

- розкриваютъ мотивашю певних композтпй, колористнчних, фактурних, ¡ншпх засоб1в мистецького внршгегшя в орпамептнш;

- репрезентують уявленпя пародних майстр1в про етнотерн-тор1альпу й хрополопчну палежшеть певпих орнамснт1в.

• Типологтя мотив1в украУпськоУ народпоУ орнаментики вста-новлюеться паралельпо па юлькох ровнях, зокрема:

- за просторовимл ¡дсями - пя класиф|кашя розрЬняс орпа-меити абстракт»! (що визначаються слемситами видовжсннми, округ-лими, подвЫиими, потрПшнми, чотирнб1Чпими, багатопромснсннми) 1 ф|з!оморфш, що визначаютья слемситами т;> зображеннями, подобиями до рсалш природи (фпо-, зоо-, аитропо-, сксвоморфпими го-що);

- за м1рою геомстризаци зображсппя (геомегричш, комстрпло-вши, в'1льного малюнку);

- за характером комбшуваппя глемсп пн ¡з яких складаються мотив« (тстсрогенш та гомогсшй; од 110614111, 61 латсралып й альтер-нативш; спмстричш й асиметричт; мппаш);

- за значениям мотив!в у орнамеитпш комнозицп (мотиви го-лов1п, другорядш, доповиююч! чи секундарт, розмежувалып, обра-мовуючО.

• Еволюшя стилистики в украТпсыш! народшн орпамсптшм Х1Х-ХХ ст. мае цикл1чинн характер, проходить (несинхронно и р1зних рспонах) стадп геомстричиого, гсометризонапого, патурал1-стнчпо-Ьоморфного В1зерунку, нереходячи в оновлепих ¡сторичиих умовах до чсрговоУ абстраговапо-гсомстричноТ стади, котра стил!-стичго ыдр1зпяегься вщ свого испсрсдиього 1пд1Ю1пднш<а.

• Знаки, конкретизошкп зображсппя, так само як реал и, мсга-фори, ноетичш образи, чшозпаки покладсчп и основу граф|чного ви-рнпсипя та номшацшиого осмислсння шзерушш! ■— паиоииеш багато-шаровим нолюемантичпнм змктом. Останпш зводиться до захпегу В1Д злих сил, ма\1чио1 стнмуляц» фсртилыюст'|, обернания житгя й продоюкення роду. Народна орнаментика украТшни - не пльки яс-краве яшицс пацюпалыюго мистецтва, а й оргашчпа та дуже важли-ва складова часгина св1тово'1 систем» символ1П.

Практично значения робота нолягас в закладенн! фундаментально! основи для глибшого усшдомлсиня пропсов 1 перспектив ро-звитку тих численпих вид!в 1 галузей украшськоТ культури, де важ-лива роль наложить орнамента ш.

31брапнй ! внорядкованлй автором великий фактичний материал тепер доступпий для використання нредставииками р!зних галузей знань у впрппепш розмаТтих проблем, пов'язаних з Тх ;ияль-1пспо, дозполяе доходитц пласних висновюв, незалежпо В1Д тих, ЯК1 зробпк нптор дано! праш.

Зокрема, фах1вш можуть сн.вгндпоснти орнаментику доелгджу-ваних ними ви;пв з и застосуванням у рент видт 1 галузей мис-тецтва, корпстуватися розробленнм нами шнрпгпм 1 точшшнм понят-тево-термпюлопчним ¡нструментар'шм. Робота сприятиме ¡деп-тифжацП мотишп орнаменту при каталопзацн екогаитпв, нобудов1 внетавок 1 музешшх екенозпшй, стнорешп каталопв, пупппшов, екскурсппшх 1 екенлцитнвпих тскспв, а тагсож прислужиться в роз-6удов1 р131!оман'1Т1111Х ¡нформатшшо-довОконих систем у галуз1 тра-дицмшоТ народно? культури, що Тх ЮНЕСКО рекомендуе занровад-жувата державам-членам.

Оргашзаторам виробництва в осерсдках народного художнього промислу наип розробки придадуться для вироблепня оптимальнйх, характерних для украшськоТ традипи, складу орпамсптаии та н сн1 вв1 ДН0Н1СШ1Я з пиними засобамн мистсцького виршенпя.

1сторик знайде в дос.-пджешн назви, в!дом1 за давшми нисем-ними пам'ягками, й довщаеться про зм!ст отах назв у народному мистсцтв1 Х1Х-ХХ ст. Археологов! корнсно буде д1знатнся про но-вочаспс осмислеппя украшцями зпак1в 1 символ! п, як! з'явнлпея в палеолт, неолт, енеолт. Фьтолог вщтукае зоров1 паралел1 ба-гатьом образам, ¡деопам 1 формулам словесного фольклору, збага-титься дос'1 пезафпссовапим лекепчнпм матер1алом, матиме змогу пор!В!ШТ!1 пршгципн, способ« й засоби ном1па(пГ ¡копограф1чпо то-тожних реалш у р1зних украшських гов!рках, уточпнти дшпазоп си-ношмш ! М1Я<д1алект1шх лекенчних екв)валитв. Усе не дозволяе розглядата иародпу орнаментику в широкому семютпчному аспект! як шформашйпу систему, дослщжуватн законом1рпост! кодуваипя, розшзпаваппя, вгадувапия зпагав.

Робота може бути використапа при нагшеаши наукових 1 нау-ково-популярпих праць, методико-практичпих поабпшав з народного мистецтва, розробц1 павчальнпх куров 1 окремпх леший з теорп та ¡стори культури, украшознавства, створепш комп'ютерпнх баз даних образотворчого фольклору - потенцшноТ частаип сштопих ¡нформашйиих мереж.

Алробащя досл1д;ксш1я. Дисертацш е насл1дком тридця-тир1Чпо1 робоги автора в галуз1 вивчення укрангського народною мистецтва. Бона обговорена й рекомепдоваиа до захисту на аплыго-му заодашп В1дд1лу образотворчого мнетецтпа та сектору народною мистецтва 1нституту мистецтвознавства, фольклористики та столот

im. М.Рильського HAH Укранш. Ïï кннжкотш napiairr рекомендшы-ш1й до друку Вченою радою 1пституту.

Ocitoßui нрипципи, положения ii результата досЛ1ДЖсшш аиро-бовувалися також у доповщях, виступах i телах : на IX М1жнародно-му з"1зд1 слашстш (Khïb, 1983), Всесоюзшй з мЬкпародпою участю наукопо-нрактичшй конферепцп "Народно мнетецтко i сучасна культура" (Москва, 1990), Свроиенському ciiMiio;iiyMi "Фольклор i су-часнии cbit" (Khïb, 1990), Mixiiapo;(iinx паукових конферешнях: "Емпрацш населения захщпоукрашських земель до niisuiHiioV Америки на рубсж1 XIX-XX ст." (4cpiiinui, 1990), "IV тнждень украшськоТ кульгури в Любл'шському Католпцькому Уп'шсрситетГ (Люблш, Польша, 1991), XI i XII МЪкпародиих симно:йумах з бал-канського фольклору (Oxpi/i, ЮгослаВ1я/Максдошя, 1991 i 1994), "Селянське сусшльспю i культура у Сх1дтй Gnpoiii" (Гарвардськнн Утвсрситст у Кембр'1дж1, Массачусетс, США, 1992), "Украша i ïï суЫди" (1лл'шойський Ушвсрсптет у Шамнсн-Урбана, 1ллпюпс, США, 1992), "М.Рильськпй i аитова культура з ногляду сучас-ност'Г (Kiiïb, 1995); конференциях украТнсько-румунськоУ komîcîï з icTopiï, археологи, стнологн та фольклористики (Hepniuiii, 1995 i Сучава, Румун1я, 1996), III Мнкиародиому конгресс украшшв у XapKOBi (1996); Всесоюзних паукових конференциях i ссаях у Ма-хачкал1 (1982), Черншцях (1984), Уф1 (1985), Чершвцях (1985), Архангельску (1986); Республ1капських i м1жрсснублисапськнх паукових копферепц'шх i сем'шарах у Полта'й (1979), Дн'шроиет-ровську (1980), Львов!, Kneüi (1981), Миколасв! (1983), Львош, Новгород! Великому (1984), Леипира/и, Khcbï, Сумах (1985), Кам'янni-По/пльському (1986), Kiicni (1987 i 1988), Oiiiiiini, Пол-TaBi, Mockbî (1989), Khcbî та Сумах (1991), Kiieiii (1994, 1995) та ¡нших, a також y виголошених y ряд1 Micr Укранш га закордоном лскц!ях i доповщях, вистуиах на ceMiiiapax народних MaiicTpiB. нс-дпгопв, музейннх iipanimiiiKin, на шдведепнях шдсумкш KoiiKypciB народного мистсцтпа, обгонорепиях виставок тощо.

Маиже Bei доповий й вистуни опублн<оваш повшетго, (фрагментами чи в тезах.

СТРУКТУРА РОБОТИ

Дтерташя складасться з пступу, трьох роздшв (яю м)стять 9 глав), шдсумковнх нпепопкн!, npiiMÎTOK, тсрм1полопчного глосарио,

ncpc.iiKin: цитованих i використапих джсре.т, публ1катй автора за темою дисергацп, умовних скорочснь. Нсв^д'емною складовою ро-здЫв II i III е 50 анал1тичШ1Х таблиць (попад 800 pucyiiKin). KpiM того в альбом! ¡люстрацш додаеться ще близько 350 св1тлин i рп-cyiiKiß. У додагки ннпсссно таю н!Лрозд°1ли: 1. лексикон орнаментики як наукова проблема i 3aci6 дослщженпя народного мистецтва. Словник елемсппп i Monmin украшськоУ народно! орнаментики; 2. репертуар елемеи^в I motiibib украшсько! народно! орнаментики, класиф!кований за словссно-асоц1ативними ознаками, покладеними в основу noMiiiaiiii; 3. иерел'1К м1сцевостей, де 3i6pamn'i матер1ал доелджепия; 4. передо ¡люстращй i таблиць; 5. альбом ьтгострашй

ОСНОВНИЙ 3MICT РОБОТИ

У Bcmyni обгрунтоваио актуалынсть теми досл1джения, виз-начеио його предмет, мету и завдания, об'ект i географ^чш рамки, розкрито методолопчну основу та джерельну базу, виеттлено ¡стор'юграфпо теми та наукову новизну дапо! робота, ü головш но-ложешш й практичне значения.

Роздгл I — "3 icmopii розвитку народно! орнаментики в Украии" — висв1тлюе станоплепня орнаментики та формуваи-пя и специфнш в pi3Hiix perionax i видах мистецтва.

Чотири глави присвячено розглядош в ¡сторнчному, мис-тецькому, етнотеритор1алыюму аспектах в'13ерункового ткапнл, кп-лимарства та виггшвашш; гопчарства та гутштцтза; деревооброб-пицтва й лозонлетшия; ctjпоиист, декоративиих малюваиь на дерен» та nanepi, витинанок, ппсапок. Окреслено факторп, що внзначали етнокультуриий субстрат, аграрну (сощальпу, св1Тоглядну й есте-тичну) основу, ¡конограф1ч1и, iioMiiianifiin, стилютичгп, зреттою -нашональш особлипосп украшсько! орпамепшки в европейському

KonTeKCTi.

Розкрито pi3iiopiflui й жинморфш джерела формуван'ия украшсько! народно! орнаментики, !х еволющю та взаемопилипи Просте-жепо поперемпте чергуванпя тендептй до "натурал1стичного" й "умовпого" в!дтворепня рсалш,. пплипи р1зпих титв органi.iaiiiii ху-дожнього ввробяицтва й иол1ТИчних обсташш па характер орнаментики.

В остамиiii н'ятш глав1 I розд^лу розглянуто проблсми етно-культурного районування. Трудиони у внзиачешп загалмшнрпйня-

тих меж рспошв мають об'ектишшй 1 суб'ектнвний характер. До перших належать:

- иестабшыНсть меж рспошв (пашть у рамках розглядупаиого перюду) як наслщок зм'ши державинх 1 адм1'пстративпих кордонш, м'1Жрепон;и1Ы1нх 1 траперепоналышх жграцш населения, то змппо-пало характер народного мистсцтиа на окремих територшх, сирияло перемнцувашно периферЫних зон репошв, утворюваншо складно? тонограф1Чно1 копфпураш? (включаючн "мережнвпу" п "остр'пшу") ареалж пешшх явшц народно! культури;

- несшвпадаппя в багатьох вннадках м1ж собою ареалш мовпих д'иьлскт!!! 1 вар!а1тв жнтла, костюму, художшх ремесел, звичаТп, конфеепшо? нриналежносп, адмнпстративиих 1 державпих кордошв, уиасл1док чого шдрспоп (або територ^я етнограф!чпоТ групп, папрп-клад, Гупу.тыднна), зберпае цШаПсть за одними озпаками и р13-ниться за ппаими, входить одночасно до юлькох ¡сторнко-етно-культуриих рспошв (у даному раз! - до Буковини, Галицького Прн-кариагтя, Закарнаття);

- роз!рван1СТь у час1 (з ¡нтервалом у ккчька стол'ггь) форму-вашш ¡сторико-етнокультурних репонш: КнТ'ищшш, Волип1, Галицького Прикарпаття, Закарнаття, Под!лля, Псрсяслашцнпи-Пол-тавщини, Чертгопо-Слверщшш (ссредньов!Ччя); Слобожашцини (XVII-XVIII ст.); Катерипославщини, Таир11, Херсошциии (XVIII-XIX ст.); БсссарабИ', Кубам!, Крнму (Х1Х-ХХ ст.);

- деградашя (з р1зпих причин) рспошв у шдрепоии инаслЬчок уграти колишнього адмпнетратнкпого статусу, змпш населения, по-стунового пешлювапня колшшпх спецпфппих особливостей або трансформувашш 1х у пшн (напрнклад, Брацлашцина, Буджак, За-пор!жжя, Переяславтипа, Холмщина).

До трудноипв суб'ективного характеру належать:

- змИлулання авторами публп<ац!й попять, ЯК1 не належать до очного лопчного ряду й мають р!зну природу або р]зний р1вепь ¡ерарх1ЧНого взаемошднорядкування. Це, наириклад, онерувапня природ/ш-етнокулътурними ноняттями "Пол^сся", "Стсновий ГПв-день", на одному р1вш з гспгорико-епиюкулътуриими ноняттями "Волинь", "Кшшцина", "Чертовщина", "Слобожапщина", "Тав-р]я"; псрсраховування в одному ряду регю/пв ("Буковина", 'Та-лицьки Прш.аримтгя", "Закарнаття"...) 1 >идрсгюпи/ або тсриторш сгто>рп(1пчш1х 'руг ("Бойкпмцииа", "Гуцулыцина", "Лемшв-

шина"...);

- наявнкть широкого й вузького смислу иевних понять ("Наддн!пря1пцина", "Наддн1стряшципа", "Поднифов'я", "Прикар-паггя"), як1 не сп1впадають у р!зному мовленневому, мовному, хро-полопчному контекст!.

ГОсля розгляду специф1ки розвнтку ориамептики в регюпах автор доходить висновку, що псвиа спадкоемшсть адмппстративно-тсрнтор1алыюго устрою в Х1-Х1Х ст. 1 своер!дпа в кожнш губернп практика шдтримки пародяих ремесел сприяли усталепшо обласпих ознак. УнаслШок пього подш на губернп (в Австрп - короиш земл1, в Польпи - воеводства) та пов1Ти, що нро!спувап до 1920-30-х рр., за матер1алами головпих в ид! в пародпого мистецтва багато в чому сшвпадае з ¡сторико-етнокультурпим районуванпям.

У складенш нами схематичшй карТ1 розр1заяються природно-етмюкулътурнг (Полкся, Л1состеп, Степ) та кторико-етнокуль-турпг (Бессарабш, Буковипа, Волипь 1 т.д.) репонп.

Локал1зуючи пшрепони, ми виходилп як ¡з власпих дослщжень, так I з праць автор1в, ЯК1 аргумептували пародпомис-тецьку снецифп<у Галицько! Волиш (М. Корду6а), Галицького (чп Зах!дного) По/плля И.Гургула, С.Сидорович, М.Станкевич, та ¡и.), Шдл1сся, Покуття та ш. (З.Кузсля) Сокалыцини (С.Чехович), Умапщипи (К. Кржеяжъкий), Явор1вщпни (Р.Чу гай).

Регшип й п!дрепопи народного мистецтва па сход1 УкраТпи значно обширшпй, П1Ж па заход!. 1х конф'пурац1я визпачаеться па сход1 головппм чипом 1сторико-сошалышмп обставипами двох-трьох остантх сгатть, а па заход1 - топограф1ею розселеппя давтх авто-хтош'шх груп, яка була стабОьпою до II св1тово! вшни. Яскрав1 й контраста! з народпомистецького погляду пщрепопи й "локуси" типов! для заходу.

РозЫл II — "Укратсъка народна орнаментика як едтсть зорових i словесник образгв, просторового ви-ршення й символичного тдтексту" - складаеться з глав 6-1 та 7-1 и анал1зуе загальнонацюпальпу спшыпсть 1 регкшальпо-стил1стн-чпу вар!ативнктъ орнамептаки переважпо в асиекп з1ставлеипя ¡ко-нографп та номшапи зпак!в 1 мопшв.

Глава 6 — "Дом1напт!п мотиви украТпськоТ народно! орнаментики та Гхня семантика" - обгрунтовуе 5 розкривае ЗМ1СТ зацроваджс-пого автором поняття "домшаптш мотивп" (схож1 на псш нащо-

нальшй територи своТми обрисами й иародними иазвами). Серед домшаптпих мотии1В украшсько! орнаментики представлено вс1 го-ловн1 тини знаю в: видовжеш, округл^ нодвшш, нотршш, хрещат1, багатопромеиев1, коикретизопаш зображеннч всьгяких ф1зичних реал1Й. 1хн1 иомшаци показують, що найчаепше ц! знаки осмислю-ються за асощащего з обрисами рослин 1 рукотворннх иредметш, р!дше - з об'ектами тваршшого ипту, небесиимп т1лами, просторо-вими ознаками.

Найпоширеншп з домшаптпих МОТИВ1В - стралып "бараияч1 роги", листки "барв'шку", замкнут) "безкшечники"; квадрати "в'1Кои-ц!в" ! ромба "мед1вник1в", "проскур", хрещап "в1тряки" I "хрести"; р1зномаштш за формою "плки", "гребшчики" з паралельпими зуб-цями, "вазони", "кв!тки" й "рожГ без виражеинх бота1йчних озиак, вар1апти "дубового листя", де акцептуеться характерний хвилястин обрис реали; компактно згруповатн округам, граичасп та ¡и. слсмеп-ти н¡д назпою "виноград"; хвилясп або зигзагов'! "гадючки", "кри-вульки" та "сосочки"; гостроспрямоваш "зуби" та "клишц", вцщепт-рово скомиопован1 "павучки", посьмипромснев-! "з!ркн".

До специф1чних рис украУнськоУ народно! орнаментики наложить рослиине осмислеиая назв б'ш>шост1 вЬерупк'ш, иашть най-б1лып геометризованих 1 абстрактних. Рослший елементи - то на-самперед кв!тки, листя, плоди, нагони, в той час як зображень шлих дерев (характериих для всликоруського орнаменту) в украшшв нс-мае (за пшшткон п1ш]1чно-сх диого етп1чпого иограииччя та явних занознчень). Дуже мало в украшеькШ орнаментиц! тваринних I архЬ тектурпих зображень, та й то воии виступають здеб1льшого у вигляд! асоц!атавиих назв, а не Ыморфних елсмспт1в.

Символ1Чний шдтекст еле меня в 1 мотив1в украУпсько! народно! орнаментики розвинений, багатошаровий, пол!ссмаитичний 1 часом суперсчливий. Народш теш й перскази укра'шц!в представляють здеб1льшого стШке вербальие осмислеиня в1зуалышх знак1в I об-раз!п, ям нрисутм в укра!нсы«й народнш орнаментиц!. Цс осмислеиня иереважно под1бне тлумаченшо таких зиак1в I образ!в у 1н-ших культурах Сшту, котре наводить словники символ!в. Подсколи украшський символ1чний контекст багатший (образп лозул!, винограду, калини, явору, гребия, впряка тощо).1 в ус!х вшгадках одр!з-пяеться цнотлпвим евфемктичним означениям поиять, иов'язапих 1з сферто фсртилыюсп.

Емблсмою украТпськоТ пародпо! орнамептики М1Г би бути роз-кв!тлпй хрсст як П головна ¡конограф1чиа особливкть 1 втшепня гли-бинно! ¡де! християиства. Хрестового вигляду падавалн найр!зпо-ман1т!пшим мотивам 13 ф1томорфно! (барвшок, вазой, дуб, квгтки, рож!...), сксвоморфно! (в'лряк, в5копця, проскури, решетки), зоо-морфпо! (барапяч! роги, паву к, жаби, рачки) та ¡нших труп. 1дсо-лопчпий зм1ст украТпського народного орнаменту зосереджуеться павколо нрадавтх ¡дсй нлщпост!, примноженпя гаразд1В, захпсту В1д демошчних сил, едност1 св1тобудови, переосмислених у попягтях ! контсксп християиства.

Глава 7 — "Еволгоп1я стшнстики ] номшацп в орнаментшц" -розглядае фактори стабЫзапи й оноп.тсння, регресу та регеперацн; реакцпо орнаментики па соцюкультури! ЗМ1ПИ, трансформацда структури й наповнення предметного середовища; взаемозалежшсть стилштичноТ та номШацшно! вар1атиштостк

Протягом стол'пъ в. украшськ'ш народшй орпаментиц! пара-лельио розвивались у взаемовпливов1 два головт папрямн (з про-м1жпими р!зповидами): геометризац1я форм 1 Тх природнодостов1рпе в!дтвореппя. Архетипи обох папрям1в часто простежуються в пам'ят-ках стародавшх культур Близького й Середнього Сходу, серед-пьов!ЧНих Мат й Азп та Перс!!. Проте стнлктика виконанпя коп-кретпих орнаментоваиих твор1в завжди мае етпотерптор!альн1 риси й здсбьтыпого легко ¡дсптпфпсуеться знавцямп.

Нап1внатуральне господарство й обмсжеш молсливосп мистень-кого обм1пу та шформацн, типов! для селяпсько! культурн б1льшост1 рашннв Украши ледь пе до к!пня XIX ст., створил;! умови, в яких 1 майстер 1 сноживач належали до того ж сошалытого середовища. Застосовувалися природш магер'1али и традпц!йп!, вдоскопалеш працею поколшь прийоми 1х техМчно! обробки, що часто були вод-ночас засобамн художнього вираженпя. За тих умов практичпо кож-ний традиц!йний гв!р був "нриречений" мати ч!тку територ1алыю визначену й художньо досконалу стил!стнку.

Соц!альт змши, пов'язап1 з скасуванням кр!пацтва 1848 р. в Австро-Угорщии! й 1861 р. в Роен в'цхчутно позпачаються на розвитку народно! орнаментики лшпе напр шиши XIX ст., розмиваючи п ко-лишшо територ1ально-мистецьку визначен!сть ! формуючи нов! ло-. кальн!, репональн1 й загальпонацюнальш рнси.

3 початку XX ст. у народп1й орнаментищ посилюеться еклек-

тика. Масове розновсюджсшш друкованих вз'фщв для стил13овапо-иатурал)стичного вишиваапя хрссгиком кпЫв вилсшое давш мкцсв! техпжи й в!зеруики. Натомкть траднщшп вишиваш взори занози-чуються для р1зьблсшш, керамши, мсгалообробки. Подр1бшоються фор ми орнаменту, частими й монотонными стають його ритми. По-ширюеться багатобаршпсть, тональна розтяжка кольору.

Постунова нереоркнтац'ш народних художшх промислт на мкький, закордошшн ринок зумовила иояву в оссредку художника з академ1ЧПою осв1тою, який спрямовуе майстр1В у вишошдпосп з кон'кшктурою ногшту. Вщтак орнаментика тспер еволюцюнуе не стшъки внасл)Док ¡мапептного розвитку народного мистсцтва, скьтьки шд тиском зовшшшх обставип. 1нколи не виливасться у рс-тростилкшцпо пових тпор1В шд давш музейш зразки, або, яавиаки, у р1зиовиди "фольклорного модерну", повппього "фольклорного ака-дем1зму".

Орнаментика спонтанного народного мистсцтва, неоргашзова-ного у фабрич11онод1бш1й промисел, еволюцюнувала нротягом XIX-XX ст. у наирям1 введения вз'фщв ¡з друкованих видань, ¡зоморф-пих зображень, И1Грацп мотив»», нол'1хроми. В умовах захонлеиня зовпшшьою натурного достоЫршстю вишпвка хрестиком, якою легко »¡дтворпти будь-яке зображенпя, стае стилеутворюючпм фактором для гкацтва, кнлимарства, р1зьблснпя, архитектурного декору.

Прагпення до оновлення орнаментики в II пол. XX ст. часом су прово/окунал ося мехашчнт-. зб'тыпашян (або, рщшс, змекшеп-пям) розм'ф1в елемештв 1 мотив ¡в. Коли ж но/цбш ¡пновацп внчер-пують сво1 вар!ативш можлипост) й втрачають чар иовизпи, вщновлюеться ¡нтерес до мшцевоТ класикн, до в1дтворспнл старо-вшших яразк!в.

Еволюц1я помшацп б1льшс спостсрцаеться не в мотивах, а в материалах. Змши в тсхинп й технолога виготовлепня падають материалам пшшх ¿костей I ново!' пазви. Так респонденти Чсрптвщи-нн иже майже ис пам'ятають попшрепнх тут у XIX ст. "камчатих" "коврових" скатертин. Топке бавопняне полотно початку XX ст. -"колинщииа" на Волип1 й "швабськс" на Буковиш пазиваються тенор, в!дношдно, "перкаль" 1 "фабричпе". Картатий В1зеруиок бесса-рабськоУ домоткаштпи "маршка" переймсиовуеться на загалыюзро-зум1лу "шотландку".

Дагугочпми озпаками виступають нов1 чи стар! назви ниток,

якнми отпито або "внбрано" вЬерунок па По.-iicci: "балхва", "бомага", "горний", "заиолоч". Ни Прикарнатт!, говорячн про винишку, исрсдусЫ зазпачають, лкнми нитками нона пншпта: ДМЦ, получкою, ¡рисом, мулпгс. Тобш, власгивосп кольору, факгурн, cniT-лоносност) визпаються важлип'ппнмп, ii'dk ¡конофаф'|я. Запдякп ре-попалмнй i локальиш сносрииосп украУиського народного мнсгец-тва майжс кожному стилктичпому варЬипу ¡коиографишо тотожного в1зсрунка ni;uioni;iao особлива народна назна.

Особлпвим багатством вар'кшт'п», лкпншпмп мроцссамн сво-люни та взасмозбагачсння вдапачасться народна орнаментика егно-копгактних зон. У працях етнограф'т i .inirnicTiii обгруп гонуються причини cnocpi/niocri пернфермшпх i мар| шалышх ареалш, mo енрияють збереженню в них лавшх традмйшю-культурних нашару-вань, сгимулюють рЬномаштшсгь i'xinx сучасннх виянш, iiiiioBaiiii 11 ¡коиографГУ, ст11л1стши, iioMiiianii. Матср'шл народно! орнаментики до.нюляс говорнти про реалыпегь iciiyRaiiim трансегн'иннх культур-них комплекс!-», наирнклад, полкько-балпнського, або карпато-бал-канського, до онлыпеть стнотернторпиьна пняплясгься онуклпне, н!ж eTiii4iio-ciicniK|)i4iia.

Здобуткн в народному мисгскта! с снки.ним доробком баглтьпх народш, що живуть у бсзносерсдпьому контакт!. Коли ¡'¡деться про нан'юнальну cnocpi/uiicTb орнаментики, доводиться po.ipijiuirn геие-Tii4iii и стаднитыи особлшюст!, не сплькн говорнти про паяшИсть власного орнаментного фонду, самобутшх Tiiiii« внробИ), стшку не-иоиторшеть стнл1ст1!чнпх ознак, сюлики апалмупатн пршмнши за-стосупання тих чи ¡ншнх орнаментальных iipiifluMin на конкретному вторичному cTaiii, визначати питому Baiy кожного з них, нерева-жания нешшх форм, BbcpynuiiJ, колористичних piineiib. Важливо й тс, яке Miciic занмають cui.ibiii iiiTcpiiaiiioiiaibiii мотивн н цктому те-pi!Topi;ubiioMy комплекс! та ¡сторпчиому коптекеп народноГ худож-пъоУ культури, як вони вир'пнуються в конкретпнх видах мнетецтва i aconiaTHBiio осмислюються в народпих нал пах орнаментики. Сукуп-iiicTb них о;«iaк i вимальопуе багатолнкс стЫчпе облнччя обралотво-рчого фольклору кожного народу.

Протс п кожного з них, як правило, особливо глнбоко розроб-лясться певний /ианазон художпього ношуку. Периодична змша стн-льовнх opieiiTiipiit впкликае п1дпнгцепин ¡итерсс до тих чи ¡ншнх ес-тстичннх яшпц, то нанбЬчыи яскраио розиинулись у мпстентв! пен-

пою относу. Настак пора його ¡нтсиснвного освоения ¡ншимн пародами.

Роздм III — "Типологгя народноГ орнаментика' —

складасться з глав 8-Y та 9-1, розглядае шдходи р1зних досл'щшшв до 1<ласпф1КашГ орнаментики, виклалае та обгруитовуе власиу кои-uciniiio автора.

Розипиена традипшна орнаментика з и легкою трансформацию одного мотиву чи знака в ¡ншип, нзасмодшю зображенпя н тла, що геиеруе нов! зображеппя, поспйно нсрсосмислюваннмн noMiiianiera i семантикою - в припиши не шддаеться сюлькн-небудь Ч1ткш одшй ушверсалыпй класиф'жацп. Свечения иього - все noai енробн ба-гатьох автор!в установитн тнполопю ориаментних зпаюв, MOTiiBiB, символ!«. Усяка з них зумовлена завдаппямн та материалами коп-кретиого досл'1ДжеП1Ш, його методикою й термшолопею.

3 остинах орпгшалышх спроб особливо! уваги заслуговуе за-сновапа па шветолпньому внвченш археолопчиого матер!алу ¡део-граф!чпа коппепнш MapiT Пмбутас (1989). Анал^зуючи знаки до!СТоричноТ "мовн богши", Пмбутас о ли i з пих ¡дентифжуе як об-разн жummcdaüiiocmi (шевропн, зигзаги, меандри, антитетичш ciiipa_ii, мережь потршш зображеппя, символи жшочпх грудей, очей, вульви, зображешш асощйованих з богинею оленя, ведмедя, змн). Iiiini належать до 0браз1В оновлеиня й матпер1-земл: (ромб, трикутник з крапкою в цснтр'1, антропоморфна ж!ноча ностать, нодв'|НН1СТЬ, СНМВО.ТП ЧОЛОВ1ЧОСТО.

До o6pa.iiв смерти й вгдроджепня Пмбутас В1ДНосить зобра-ження ворона, сови, яструба, голуба, кабана, виючого пса, оголей жшоч1 постат1, ni3nimi образи В1дьми, старо! карги, зими тощо, а та-кож яйце як символ мпоження, "колони життя", знаки регенерацш-но1 вульви - трикутпики, пташин! лапи, зображення жаб, Тжака, ри-би; бика, бджоли й метелика. Остапня трупа системи символ1в - образи etieprii ma розвитпку (сшраль, М1сячний цикл, клубок змш, гак i сокира; кружляшш, нитка й гребшь; ироцеая й кружляння тва-рин; рукп й стопи бопни тощо).

У своему рстелыюму зведешп символ1чпнх зображепь до1сто-ричпих релши Apie.ib Голап (1993) ще большого Miporo в'щ знак»в (шж од означуваних пими ¡дей), розпоД1ЛЯЮчи ix на знаки доща й неба (коло, опал, 1Йвколо, зигзаг); сокця (розетки валяких кон-ф'пурацш); сходу й заходу (napiii протилежно енрямоваш нашвова-

ли, трикутпнки, дуги toiho); золоторогого оленя; сонячного коня та сонячнпг лоди; бика-мкяця; священного барана; nodniauot строях; зми-аоди (.шпаги и хнильки); багапюлшчного (много.иигчною) трикутника; землх, гори и чар'шю* сггпки. Серед читириб^ших лоб-ражепь Голам розрьчпло знаки стычного гтшха, чотирьох cmopiii cnimy, чотироох ccjouin року, kocí xpeemu, свастики. Bill видКтяе образи cjtidia i пасток (ряди пяток, скоби, шдкоки, зображения ребер i т.н.), jutCipiitma ¡i BanLnotia, бли.шюкй; i Януса, саяшо» m¡)iut{i. .tt/)os\ руки боло», дерева життя i т.д.

Лпалктуючп орнаментику ьъронейського народного мнетецтва XVI-XX ст, Реймгард Исш (1982) окрем1 глаии присиячус л'ииар-иим мотивам (лмйя, сшраль, зигзаг), мркоаим, плетспим, б t6.it й-иим, зображеиням сцен ¡з життя ecpxnix K.iticte суспглъства, символам любо«i й щаслиаоТ do.'ii, ка.гкопия персонажам, .юомарфпим, рослинним, гералъдичним орнаментам, тскстоаим оздобам у muvtn.li naiiKcin i монофам.

Апалопчинми категориями, т'|Льки в строго систематнзованпму вигляД1, користусться i Барбара Уолкер (1988). Нросторова кла-снф|кап'|я застосовусться нею для абстрактпих знашп (миткпи Kpyt.it и oeajmni\ аидопженг, daoúimá i трибгчш; чотирибгчт i багато-npoHcncni) i тсмятична - для сим пол i и, як'| маютъ здебктыиого вга-дуват обриси й бКтыи вкзиачену семантику (санщаии об'скти. го-бутоаг сакралыа об'скти, ритуала, символ» божеств i над природ них icmom, знаки Зодгаку, зображсиия частиц miyia, яаищ природа, таарин, nma.xia, комах, Knimia, росли/1, дерен, фруктю i яар-чопих припаем, мйкралгв, комете i мушель).

Класнф'|кацп народно? орнаментики, то загалом 1лдиов1дають особливостям украТиського матер1алу, знаходимо и ряд i праць ру-мунських досл!дш1к1п (Бенсцяпу, Константхп i Марип-Кайал, Ма-ринсску, Мозес...). Екатерина То, ti да (1972) видЬтяе мотивн аб-страктм, фтоморфт геометр usoeani, фгтолорф/п вйтюго рисунку, зооморфн1, антропанорфт, символЫнг, сощалъно-еконолм-ш. До ocTaiinix попа зараховуе так1 мотивн, як зигзагова "дор!жка", ссовидпа криполшпша "гирлига", ссовидне .тдманолшмше '*П1чко кольчуги", б1латералыю чи альтернативно розташован! гачковат! слсмснти И1Д иазвами "суадки", "иосварепГ тогцо.

НадзвичаГшо стрункою ft матке внчерино багатонлановою е тииолог1я, розроблена Hi ко л ас Дупаре (1979). Самс н ¡де\, збагачеп!

д сякими категориями iiiiinix пазваннх класиф1кацш, адаигован! до завдань дапоги дос.-нджепия, ми ноклали в основу nanioi власноГ тн-иолоп1. Остаиня включас и себе к!лька класифжацшних ршшв:

I. Номшацшшш, дс крнтер'ш - характер асошатнвиого ос-мислсиия граф\кн мотиву н Гюго пародпш пазв'1.

Голошп групп в aifi класпфшацп: мотивы, na.ieani за асоцга-цй ю j фЬичними реалиями (1), абстрактними й абстрагованими поняттями (2), метафорами, постичпими образами й м1фо-логгчиими персонажами (3).

П. 1конограф1Ч1ШЙ, дс KpiiTcpil - Mipa i яккть абстрагованост! графши motu Iii в або ГТ по;пбност1 до реал1Й ф13ичпого с bi ту. Головж групп мотиви! у niii класиф|кацп - абстракт!п й фгзюморфт з чнслсшшмн п'1дгруиамп.

III. Стилшацшшш, дс крвтерн - Mipa i яшеть епшзацп зоб-ражепь у MOTiiBi. Головт групп в uiii класиф1кашТ - мотиви геомет-ричн1, гсомстризоват й и'ипъного малки ску.

IV. Комбшаторшш, дс KpiiTcpiü - характер комбшаторики слсмотв, ¡3 яких складаються мотнвн. Головш групп в uiii кла-сиф1каци: а) мотиви гомогешп и гстсрогешп', 6) симетрич/й й аси-мстричн1.

V. Комнозицшшш, де крнтерш - акцептований пазвою характер само! комиозпцп, роль у uiii кожного з мотивш, що складають композицпо. Головт групп в uiii клаенфжацн: мотиви оегювт, дру-горяднг dodamKoei (секупдарпг факультативы), розмежуаалът, обрамовуючг.

Менш ч'|тким i не таким важливим у рамках дано\' роботе нам видаеться розгляд орнаменгикн за ¡пшими можлпвими класифи<а-Н'ппшми ознаками: мотиви TcxHi4iii й зображувальш; автохтонш й ¡мнортоваш; символхчш, релтйш, емблсмагичш, текстово-мопо-rpaMiii, сощальш; мотиви з очевидними впливами ¡сторичних епшв тощо.

Можлнвосп класиф!кацп номптшйпого р1вня розгляцуп в глав! 8: "Типолопя асоШативно-словесноТ осмислепосп орнаментики". Основ!» тини асоц)аг11Ш1о-словесао1 осмисленосп украшськох народно!' ориаменгнки виявляються в охарактеризованих трьох принципах (lOMiiiaitiü Bi3cpyiiKiB i ix числецих розгалуджених способах i засобах iioMiiiaiiii. Найтиnoiiinii для Украши найменування - за асощащею з

рукотворпнми предметами, флорою та фауною. Пародш наши «¡дбивають постнчпс мнслсппя Maiicrpi», дппомагаюп. зрозумии просгоропу, мнстецьку, символИну суть дапот орнаментного образу та сволюц'но Гюго оемпелемня, пнянляюп. cKiiiiiiLiciiruicTi» i нзасмо-замшювашеп. знак!и. злетдчують Miipaniio, нзасмопплпи, поеднаннл pi:!!IHX MOTIinill i rCNIliKO-CTII.liCTMMIIHX lIpHHOMMI, CltOpi;illClliCTt> 3 op-иамептпнм мислеппям иередуам балкапських пародш.

Порншяппя naüt апалопчпих ормаментнпх м тшпв XIX та XX ст. заапдчус, то и основному пони ri ж caMi. Подеколн мшнки ие-рсиом'июиуютьсл за aconiantcio з н.ншмн реал ¡ям и: "пташки" на "ко-тушечкн", "обора" па "шнайенк", "орли" на "чайники", "костки" на "нукеркн" i т.д. Зникають з Mipi<ynam> благозвучное» пазии "енн-няч'| сгсжкн" i "сшшяч'| дорг/ккн", "собач'1 рож'Г та "шолудиш ро-жГ. Патожсть з'якляються HOMiiianii "гармошка", "терпки", "про-нслерн", "нггнфги". 1нколи одна з сиишнм'шннх паз» нограидяс в науконпй o6ir, на cropinun журнал-!». книг i miritnuK ¡пшу. Так cTapi гупульсыо pi.ti/mpi па шнали опадыши елсмснт "фаеулы«мо", а моло;и назинають "пшеничкою". Неодпакопо iiomiuyion. ri ж могиии доандчеш и nenMi.Ti писанкаркн (с. 5i.Toyciin<a, Ниж. Булатень).

Уинкаючи псбажанш для термиюлекепки багато.шачносп, м.чй-стрн liauiTh одного села здеб^тынош дають pt.iiii muuit тотожиим за ¡копографкю мотивам, яю ni;ipiзняються тктыси opiaironaiiicno и nj)ocTopi ("6ani" й "MeiiTe.ii" па галишжш Гупулыниш, "гребипп" й "дз1Ю1П1Ки"|1а Буконшм, "крииулька" i "хмелик" па Черкашнш...), компознипнюш роллю ("зубш" й "обподка" на Чсрнп'шщиш), нс-значннми деталями ("баршнкп" й "noini зуби" па По;плл!, "куряч! лани" и "тюльнапн", "гребнннки" i "жоржина" па Полтаппппп то-шо).

У кожному penoni шллають nepcBaiy пеинпм вариантам luwn, а деяю помшапп загальпо-пацюналыюго иошпрення не зафмссоваш. Так, папрнклад, на Полтавщшп не трапляються пазвп "зубш", "тгряк", а шд1кшдгн мотиви назнваються "клшпп", "млннок". .

Фш1Ч1й рсали, загалып попяття й абстраговаш озиаки, пазви якпх парод застосовуе для означення ni3cpyin<iii, осмислюються фольклором яко СНМ1ЮЛИ ni-Ticiiocri св1тобудови, стимуляцм сил, продопженпя роду, протидн чиипикам зла.. Нсхан i не завжди ус1!'1Домлсно, пплет n opnaMcim симполн продовжують надихаги су-часпик'ш, утверджуючп властнвими народному мнетентпу засобами

111чи'| гуманктичн! п'пиюсп.

Чим схемагнчшпшн знак, тнм шнрша Гюго помш.щН'та 1 символьна парадигма. Зансиад народного мнстенького ремесла супро-воджусться втратою стабКтыюТ лсои'штннпо-слаисаю! осмнс.юпост! орнаментики.

Пропоповап! класифи<аци мотпвт за ознаками ¡конографП', стилмацн, характером комбинаторики, комподншТ - розгляпут! в гла-В1 9: "Просторов! тшш народно! орнаментики". Адекватна ренрезеи-тац'|Л надлшчапиого багатства нросторових тиши украшсько! народно! орнаментики погребу с класнфЕкашТ на к!лькох охарактеризова-них нище р1внях. У цш глан'1, па В!ДМ1пу шд ноиередньоТ, для пас була внзначалыюю форма шзерупкд, а не Гюго назва. Ми иобичили, в яких внпадках однакоиа назва може стосуватися слеменвв р^зноУ формн. Коли в класифпмцп номшашнного р'ишя, шшрнклад, ми випосили до фаоморфннх ус! мотшш з виповичнимн назвами, то па р1в1н. .¡коиографн — л.тьки п, гао .мають япну рослшюпод1бну гра-ф!ку.

Впм, I в класнф!кац1ях нросторових гни'щ народш низин допо-магають з "я су ваги, ианриклад, то сшралып (в тому числ1 гачковатО и замкнуп формн осмнслюються в украшськш иародшй орпаментнш амб1валентио, як одиочаспе внражешш сшралыюсп, нодвшпосп.'по-грпшосг/, чотирнб'гпюсп, багатопромспевост! ("бараняч! роги", "вертун", "павуки "...), потр!шюсп та ор!нтоморфност1 ("куряч'1" и "гусяч!" ланки) 1 т.д.

В укра'шсьюй народшй ориамептши широко представлено вс1 голоиш просторов] тшш, внд!лен1 дослал иками на материал орнаментики народ')в св!ту. Водночас окрем1 рпновиди нехарактерш для нашо? спадпиши. Це, зокрема, ¡зоморфпе зображепня природних явшц, мапчних об'екпв 1 символ!в (6укран1я, меч, чата, лШгам, те-рези, трншг...), надприродних ¡стот; знаки зодк'ка, деяю р^зповиди хреспв ("вовчий", "контський", "паиський", "переплетений"...), ба-гатогранники й сгр'мкн з переплетеяими сторонами тощо.

Характсриими для нашо! народно!' орнаментики СЛ1Д вважати просторов! тигш шлсрупюв, як! явно переважають: з округлими, чо-тпрнб!чними, потрпшими елементами, хрещатими композициями, сксвоморфним I фкоморфшш осмисленпям абстрактпих геомегрич-них знакш.

Наукш10-допомЬ*иш~ апарат дисертаци складаеться з

Ki лькох ;i0iii;iK0i!!ix блоки«. Цс, ио-иерше, блнзьки era ирнм!ток до текст)', перенажпо iic6i5.iioi'pai|>iчiюг(» характеру. Другим блок -термпюлопчшш глоеврш (попал 60 nomniii). Bill i. результатом расширения ii уточнения автором застосоиукаиогч у ni rnn;!ijmiu наукой!» .liTcparvpi тлшггаю-и'рмиюлопчноп) anapara. Б.'Льш!сп> тср-Miiiiii мп вжннасмо и загалмюнрннпятому розумппп, хоч i пробуемо давагн Ум enoï, но можлнпосп ирецнзш й лакоЫчп! дефшмш. "lu пннливаюгь i.i особливостсп дапого "термнюлопчпот поля". Дсяю TcpMiini нропопусмо вживатп .i урахунанням снспнф'иш украУт'ыми народно!' орнаментики, УУ нмуалышх i лексичмих (номшапнших) компонент'! п.

Tpciiii блок - Псрсл'нч- HIITOUallIIX i викорнстяних дягерел (нопад 500 по.шцш), носилаипя па як! М1сгя1ься и основному тексН,

У додаток niiiieceiio наибимн об'емну ii трудом'юку частицу днеертацшного достижения - "Лексикон орнаментики як няукова проблема i ;mci6 досл!джспш1 народного мнетецтпа. Словник c.ic-McirriB i Moninin украУнсысоТ пародноТ орнаментики" (iioii.wi 1500 га сел).

Характсрпнй для XX ст. ¡пформацШннн вибух иумовлюс нояиу поннх дшндковпх видан i>, pi.nioMaiiiTiiiix термпюлопчпнх cvioniiniciii. G потреба i u лексикон! народно!' орнаментики. Bill мае .нбратн пон'язану л предметом укра'шську термиюлопчну лексику, роз-mvii.iiini Ti :ia приналежшетю до непннх тематичпнх груи i reparopiji нобутунання, розкрнтн семантику термин» i подати вьчомосп про низпачушин термпимн нопяггя ii pca.ii'f.

Вже на paiiniii сгади роботн иостаилло питания: яинн нршшнн обрати для складання лексикону? Кожпа з альтернат!!» м;иа своУ nepenai'H.

Граф^чпо-.ншкоаий принцип, якии i;ic гид обрнс!» знаку (зигзаг, -ярка, коло, розетка, ромб, сшраль, шеврон ! т.д.) дозволив бн зробнти словник папкомнакгшкшм i иик.тючлн би попгорюватсть no.iiiioMiiiariiBinix 3iiaKiB, наочно з!ставлював бн cnnoniMii й м1жд-!а-лектн! лекепчн! еквпмлепти.

1дсогрм)пчшш, то йде в1д озиачуваних знаками !дсн i уяплень (cTpyiiKicn, i neiiopyiiiiricTb св'поиорядку, панупаипя над природою; жнггедаГппсть, зростаипл й розкрпття, оноплюнатсть; Bi4i)icrii жит-гя, смерть i niдроджеиня, трапсформашя; зп'язок видимого с»!ту з иевидимнм; уособленпя cTiixiii, снмволи якосгей i т.д.) акцентував

бн пс уаидомлюнаний ясно сучасннкамн нрихований ! иризабутий семаптнчнин коптскст I тдтекст традиипшоУ орнаментики, внявляв 6н т'1 пу нзасмоноп'я.шисть анотропсУчпих уявлень 1 глибинну сиор'|днс1Исть ¡ден, означуканнх на иерпшй ногляд В)дм1ипими знаками: колом Л ромбом, колом 1 сшраллю, п'тколом 1 трнкутником, посгаттю »¡яки й комахою тоню.

Но.чишцшиий (в!д ирншппмм, а вЫтак - способ]и 1 засоб1в номшап'п) - виявляи бн вербальну осмислсиють знаю в не в ¡нтер-прстакн археолог!в, стнограф!в 1 релтсзнав!пв (як у ¡де0фаф1ЧП0му вар'пит), а в словотворешп самих носив орнаментно! культурн, дозволяв бн нростсжнги ркип нанрямн асот'атнвного мислеппя, зако-пом1рпост'1 кодуваппя и угадування знак!и в украУнському обра-зогворчому фольклорь

Проте вс1 1н альтернатами прннцппи мало узгоджувалися з шхпеемангнчною нрородою украУнськоУ народно! орнаментики, бо ц знаки ман>ть иадто багато вербальних, 1Конограф'1Чпнх значень 1 лек-енчних иозпачень. Залишався алфаиипний принцип (за абсткою ав-тентнчпих иародннх назв мотивов), який зн'1Мав складпу й небажаиу исобх!ДН1сть кьтькаразового розгляду того ж мотиву в рЬних роз-дьтах словника, хоч 1 робив лексикон "словссним" битыпою м1рою, Н1Ж того бажав автор-мистецтвознавець. Нсдолп< обраного вар!аиту -иеминуче повторения сюжегш впуалмюго ряду, поспйш В1дсилкп, ледь не в кожному гас Л! словпнка, на графзчш аналоги н еквшален-ги, що иобугуюп, Н1Д ¡1ШШМ11 пазвами.

Труднощами при складаиш словника були ДВОСЛ1ВШ сполучсн-ня (вовч1 зуби, криво всретепо, дубелтой зубчики, драпачкова ружа тощо), коли графжа мотиыв, означуваиих оцими словоснолучення-мн, не завжди вид! ля л а якусь одну з двох ознак. У таких випадках ми подавали мотив дв1Ч1, з обернепим порядком сл1в, за абеткою. 1снуе широка парадигма однокорепевих цазв, як! р!зпяться наяв-шетю чи шдсуттстю нриймешишв, вар1атившстю в)Дмшковпх, суфпссних форм, розмаУпстю преф5кс1в. Ми нарушили ноказати в словинку все це багатомашття з шдсплками до р1знокорепевих аналог 1в-снношМ1в 1 М!жд]алектпих лексячних скв1валенттв. Тим больше, що !ий лсксичнш иар1ативпост1 завжди В1ДП0В1дають ¡конограф'1ЧН1 й стилютичш шоаиси мотигмв.

Першопошговхом до збирания матер^ал'ш для лексикону було сшлкувания з майстрами народного мисгецтва, що захонлепо розпо-

ждали про топкоuii ciioc'i робоги, нпказуючн при цьому само ху-дожнс, aiuuiгимне ри.п'м'пшя komiio.ihuíí, колоригу, ритму, фамури, техшчннх i техиолопчинх можлнностсй ремесла.

Важко сказатн, чн .»умонлеис не Тхиьою мнстепькою обдарп-шппстю, чн íniipiiiiiMii контактами .1 замонпиками-одиосельнями та людьми .i iiiiiinx MicneiiocTcii, але napo;ini майстрн здеб'|лыного пи-

Д1ЛЯЮ1ЪО! .l-IIOMÍ/К СНОГО С1ЛЬС|>КОГО 'ИО'ШШЛ III' TÍ.HiKII И eOri'THMMÍr

му, л й у inгслекгуалыюму нл.нн. 1U лими, як ti.aim.m, pimioio >ti-poio iliKaui як миг ui, nociV фольклору, lHiicpici-im oc<>í>ac.T<»ri 3 яскраним o6p;uuiiM мис.кпням i мыаснинм.

Вражала Yx ниразиа й неиичсрит» рчзм.шл чермшо.-ыпчна .м;-сика. Часто слона ¡i mipa.iii. .laiunaiii .i уст майсгр!» у i>;r>ie;inni<ix, шшндялися шдсупнмн и слшчшклх. He p.u доипдилосм ппосгеж) наги шбн-ro мшадкинс, проге глнбоко имотииоманс народжемшя iiouoi для дано!' MÍcneisoeri наши орнаментного мотиву, коли краса роботп давала пошгонх noc.iiV словотворсиня.

.$ пласт i го достду ставало ичснндкнм, що народна помшашя ni u pyiiKiii бага lo в чому po.iupiinac Txiiin характер. Poapnci.uacíi карписка пародних термш'т. До юлькасот позшпй, .ибраннх юагио-руч у екепедшиях, додалися гися'п, .t;i({iiKc<»tan¡ достпдникамн ni.t Kiiiiw XIX ст. до наших днш. Не дозволяло иже робшн ипеноикн щодо законом'фпостен оемнелепня нмерункш у окремнх pinoiiax i видах мнетептна, у прсдсташшкш р'мипх ctiiocíu i cy6cinociii Ук-paViin, у старших i молодших ноколшь. Вняпнлося коло могишн. яю no6yiyioTi> у по.'пбнпх формах i ni;i аналопчппмн казнами в yciií Украпн, а та кож специфшш локалмй мотпни.

Зверпспня до фаховоТ лпературн íi apxiiiniix джерел показало, що н украшського та ¡ншпх народи! ¡пколи 3onciM сиоер1дис пер-бальнс оемпелеппя графЫпо тотожпнх opuaMciiTin, а значить — це один ¡3 in.inxiB ниявлепня CTiiiHUoY специфики.

Ус1 матеркитн, 3¡6paiii в екпедшпях ¡ польовнх впТздах i пняп-.icni в пуб.пкаЦ1ях, музеях, apxinax; иадаш п наше розиорядження колетами, булн спсгемагизовлш п абсткошн картоган словника мотивы i слсмсптЫ украшськоГ народно! орнаментики - понад дв! тисяч'1 реестропих пази. Кожтй in них шдпошдае въч одного до десяти граф'шнпх i iioMiiianiiiinix lupiaiiTin. Охонлепо TcpiiTopiio ncieí УкраТнн, протс iiaiiiioiniinie рспрсзепговано орнаментику Полтакщн-1111, Сх!Дного Под'1ЛЛя та Прпкарнаття з етпограф'шпимп трупами

6оЛк1В ] гуну.нн.

Ц1 три нссум^жп! рспоци (роз/нлеш Кшпшмною 1 Захмним

ПОДКТЛЯМ) МДЮГЬ ИНСОКИЙ рШСНЬ ГППЧИОТ С>Д1Юр'|ДПОСТ'|, МПНМуМ 14-нокоитактних мкпевостси, у мнпулому »ходили до рЬннх держа» 1 е, гакнм чином, еталонними для сходу, центру 1 заходу Украпш. Решта земель (Чсрн'плвщича, Волииь, Закарпаття, Н1В1пч Букошпш й Беесараби та швдень БессарабП - Буджак) утворюють дисперсно нограпиччя з ¡нишми народами або зона шдносно шзиього (XVII-XIX ст.) заселения з чнеленнпми вкраплениями ¡ноетшчних носе-лень (Слобожаипшиа, Катеринослашшша 1 Донбас, Тавр1Я, Херсон-шина). Вт1м, охоплепа словником орнаментика нерифср1Йних зон УкраТнн, а таксж територш з украшськнм населениям иоза а межами, засвЫчуе паявнкть ус!х основннх могши в загалыюггацюнальпого побутувания, так само як 1 спсцнфЫпо мхцевих варыипв.

Кожнин варищг орнаменту фшсувався на картщ, де наводнли-ся йото рисунок або фото, народна назва, зазначалося побутувания в иевпому сигд! декоративного мистсцтва та репон!. В ход! иаконкчен-ня материалу додавалися Ыдомосп про граф!чш й лсксичш аналога й скв1валенти исваих мотивов, заф1ксоваи1 шд пшш.чп казнами.

Поисрвах мн прагиули до вичериноТ ф1ксацн р1зновид!В орнаменту вс1Х репошв 1 вид1в мистсцтва. Та цс виявилося неможливим, бо кожна нова ексисдпшя, кожпс нове лнсратурис чп ¡шис джерело додавали десятки, коли не сотню, швар1а1тв уже заф^ксованих мо-тив1в 1 чимало нових. Ставало дедал1 важче працювати з кЬтькатп-сячпим масиьом карток, який уже був достатньо представшщький для досятеппя мети даного досЛ1Джснпя.

Наступний стаи полягав у створепн! словппка орнаментних мо-тивш ¡з позначен цям Гх видового й регшнальпого побутувания, що дозволило виявити близько ста домшантних мопшв, поширепих у 6'1Льшост'1 ¡шд!В мистсцтва па всШ етшчшй територи, а також визпа-чити спсциф^чн! локальш й деяк1 М1Жрепоиальш видозмши, з'я-суватн м'фу "орнаментотворепня", властиву р1зним видам мнетецтва 1 регшпам.

Складенпя словника 1 словпика в^крило шлях до розробки тияологП народноУ орнаментики за в1зуальво-просторовпми й вер-балыю-асоц1атив1Шми ознаками. ,В1дтак - до вивченпя за етногра-ф1чними, археолопчними, фольклористичпими та шшими джерела-ми семантичного тдгруптя зображепь 1 реалш, покладених у основу

HOMiiKUiiï 3iiaKiB орнаментики, ло петанонлення взасмози'язку но-Miiianiï i CTiuicTiiKii Bi3cpyiiKiii.

Ця робота здпюповалася шляхом поел} дивного перегляду ни КОЖН11М Î3 кутп» зору всього 3i6paiioro материалу ii створення до-поМ1ЖШ1х картотек: нросторових тнн'ш i комиозшйнннх модули! орнаментики; припиши», способ'!« i засоб'ш HOMinaUiï; МОрфоЛОПЧНО-TepiiTopiaibiinx Bapianriii .! картографуваипям екп'шалептних лшпц i вн.шачепилм Vx ареал¡в; ссмаптичпого оемпелепнл поширспих образа! украшсько'Г орнаментики в украшському фольклора зиичаях, нов'ф'ях i у kohtckctî культур ¡пших народш.

Довелося з/пйсиити не одну енробу, иерш иЬк класиф^канМн! засади робочих картотек почали узгоджуватися з особлшюсгями иа-Hioï народно'! орнаментики. В хо;й з'ясувапня складнощ'т »¡дкрнва-лнея пои! дотичн! до теми напрямн й сюжети, то не нм'ицуиалнея в об'см nici' npaiii й cramai! темою oci6iinx статен i допонией, материалом для иаступпнх доелмжень.

Пращоючн над словником, ми нрагиулн не титьки инсловитн наш} сиостсрежсния й м^ркуплиия, узагальиеипя и пненопки, а й да-тп можлншеть читачещ самому nepeiiipHTii ïx i матн власие суджен-ня. 3 nicio метою напрнк'шц! кожного гасла словника с посплапня на джерело ведомостей (наша села, ирмшнцс дослЬчннка) то розкрнте в перед¡ку насслеппх нуиктп», звучки походить магерпип досл1джен-пя i в списку интоваппх i використапнх джерел.

Назвп MOTiiniii даються и словнику ¡з збережепиям орипналь-нпх форм шдмшюшшшш, суф'шсаци, чергушчшя звукж i т.д. При потреб'! наралсльно иодаютъея назви в дЬшектн'и'! транскринин, особливо коли «они паведеш иопередн'тн збнрачамн. У кожнш но-3imiï зазначаються пндн мнетецтна i perioini нобутуванпя дапого шзерупку. Коли була можлшисть, ми додавали також i хроно-лопч!и, rci!CTH4iii, cTii.TicTiiHiii та inini buomoctî про мотив. При пе-обхщпост'| CTarri словника мають в"|дсилкн до CKBimueiiniiix i ана-лопчиих iiapiaiiTi».

Рисунки i таблиц} виконувалися нами на основ} власних скспс-дшнйпнх замальовок i фотограф)}'), а також за матер'ьглами нубл'жа-h'h'î ¡пших дослЬчнншв, як'| позначен') з'фочкою в персл'п<у пнтовапо"! i пикористаноТ л'п'ератури. Ми памагалися д}брати й скомнопуватн тзуалып сюжети так, абн ноказати ocuoinii напрямн ¡коиографгчпо!' та ст!шстично|" napiaTimnocTi дапого в!зсрунка и pi3rntx видах мне-

тецтва й репонах.

Допом1ЖШ1м нокажчиком'с "Репертуар елсментгв » мотивов украгнгькЫ народно! орнаментики, класш/пкочаний за словесно-асоцгатшшими ознаками, покладаш-чи о основу номйсаци' (близько 1000 номшашй). У ньому наводиться тктькн основш назви без лек-сичннх вар!аит!в, нанрнклад, "вазон" без иах!д1п1х "вазоин, вазонки, вазопок, вазончик, в;иоичичок" 1 т.д., яю ф1ксуе словник у додатку 1. "Репертуар" мае таку структуру:

1) виерункн, назван-! за асошацкю з коикрстиими рсал1ями (фЫоморфнО:

1.1) В1зсрункн, пазкаш за асошашею з рукотворннми рсалЫми (скевоморфш - попал 200 прикладов);

1.2) в'1зерупкн, назван! за асошашею з рослшшими реал ¡ям и (ф1томорф1н - до 200 приклад! в);

1.3) «¡зерунки, назван! за асоц'шиею з реал1ями тварнииого св1ту (зао.чорфп! — близько 100 прикладов);

1.4) В1зерунки, назван« за асошащею з антропоморфними ознаками (блнзько 20 прнклад!в);

1.5) в!зсруики, назван! за асошашио з топограф!чннми, атмо-сфернимн рсалшмч (гсоморфн"1 — до 20 нриклад!в);

1.6) в1зерунки, назван! за асошашею з небесиими т!лами (космоморфш - до 10 нрпклад1в);

1.7) в!зерупки, назван! за асощашею з граф1чними символами та емблемами V близько 10 приклад1в);

2) В1зерупки, назван! за асон1ащек> з узагальпепими поняття-ми, абстрагованими уявленнями:

2.1) В1зсруики, назван! за асощашею з иопяттями та ознаками простору (до 60 нриклад!в);

2.1.1) в^зерунки, назваш за асощашею з композищйно-стил1стичпими особливостями (понад 20 приклад1в);

2.2.1) в^зерупки, назван! за асощащею з поняттями та ознаками руху I да (близько 40 нриклад1в);

2.2.2) В1зерупки, назваш за асошащею з техшчними особливостями (близько 40 цриклад1в);

2.3) в!зерунки, назван! за асощашею з юльюспимн ознаками (до 20 приклад1в);

2.4) и'меру iiKit, iiainaui за асошапкю i ознаками кольору i фактури (20 нрпкла.ци);

2.5.1) Ыасрунки, iiainaui ;»a aconiaiiiiio я еппчннмн ошакамн (до 20 прпкла/пв);

2.5.2) ni.icpyiiKii, iiiunaiii за acouiauitio я етнотсрнгоркиышмн, хрополончппмн о.шакамп (до 20 нриклад'т);

3) виеруики, назван! за acoiiiaiikio з ноегичпимн образами, »¡фолопчпо-фольклорннми персонажами, мстафс>,<амн (блшько 50 приклад!«);

4) ikmiiii Iii лору п к! и л исясиимн значениями, етнмодогкю (до 30 iioMinaniii).

Решта дотдкоипх блоюи - цс перетки: глюстрацШ i пмбмщъ (попал гнсяча гра({ичпнх сюжспн); умг/пних скорччеыо (SO no.ntitin); Mi'сцспостей, de .tißpanuü материал дослЮження (попал 200 ио.ш-uiit).

ШДСУМКОВ1 ВИСНОВКП

1. Украшськни парод стпорип нсвичершт батату орнаментику. В iiin тнсяч'1 ii тнсяч'| простороппх napiaiiriii i Vx лсксичпнх позначен!,. УкраУнська народна орнаментика с "живим л1тоннсом" iciopii культурн, то вьчображае nci сгапн УУ становления, ni;i оформления голоипих орнаментпих ¡дсн у докгоричному cycni.TiiCTiii до форму-вання кгоричннх стнл'т i iiouiTiiix еклектичинх i модернктнчннх тепдешнй у Miicrcanii.

2. До осповиих фактор!и високого рознигку ii рсг'юпальноУ розмаУтост! украУпськоУ народно! орнаментики належать: rcorpa<j)i4iic роз гашу пан ия кра'иш на шляхах Miipaniii багатьох паро/цв мок Aciclo та €«роиою, гстсрогсшши илем'пшнй склад населения Укра'Гни до i и iiponeci етногенезу руеншв-укра'шшв, традицшна землеробська до Mi паи га становления ново!" национально? культурн в умонах шдсутносп власпоУ дсржавносп ii пол'|Тнчш>| розд'мсноси Pyci-УкраТнп прогягом шнця XVUI - початку XX сто.-пття. Усе цс впзначило надзвичанно важлнву роль селяпськоУ орнаментально? творчосг! в укра?нськ!п пацюналыми культур'!.

3. Визначнти стн'гпп меж! ii снецпфту украУпськоУ народно!' орнаментики набагаго важче пЬк у "иербальпих" явшцах народно!' культури. Бо нем,ш орнамеш'ш, як! б належали пиключно цепному

егпосу. В орнаментна'! стноконтактинх .юн територпиьпа сшлы<|сть вшшлена оиукл'нне, нЬк епнчна спецнфи<а. Змкт остампьоУ здебьть-ШОГО М'ЩЯСТЬСЯ В ОКреМНХ мкЦСВОСГЯХ у окрем! ПСр10ДП. У XX ст. етномшгакт1н районн — зола шдвшненоТ продуктивное^ й вар!атнв-ноТ риномаштмост'| орнаментального мистецтва, поршняпо з мо-ност111Ч11нмн термторЫми.

4. Най6'|лын "орнаментогеперуючГ вндн украшського народного мистсптва - нпсанка и вншнвка, як иовсюдно пошпреш ц XIX - нот XX ст., нанменше залежш в!д обмежепь технжн виконапня, нанновшню репрезеитоваш в обрядово-сакралыпй сфсрк

5. Лекснкошзашя орнаментики украТшпв показуе, за якнми ознаками парод розшзнае, розр'1зняе та об'еднуе м'|Ж собою пещи знакн та Тх групп. ЛекснкошзацЫ допомогла нам ¡деитнфжуватн ряд номншванпх мотив! в з неясною графжою, розр1зпнтн в них основне й другорядие, снстематпзуватн знакн за нросторовнм змктом, ¡нколи нрнхованнм у илетнв1 лппй, мсрехтшн1 бари 1 додаткових факульта-ТНВ1ШХ деталей.

6. Метод зктавлення просторового знака з його лексичним нозпаченням дозволив вщцлптн близько ста домшантпих мотивш, як*1 иобутують у под1бннх обрнсах 1 п1д аналопчиими назвамп на пс'ш нацшналынй терпторп, так само як 1 окреслити снецифжу орнаментики в окремих репонах I видах мистецтва.

7.. У району ваши украТпського народного мистецтва варто розршшти нопяття р1зпих р1в1нв: природно-етнокулътурна зона (гори, лкостеи, полкся, степ), де домшантний вплив на становлен-пя традицпшоТ культури мають природн1 чинникн; ¿сторико-етгюкулвтурний регион (Бессарабш, Буковнна, Волинь 1 т.д.) Ь тдрегюи (Брацлавщипа, Буджак, волинське Полкся, галицька Волинь, галидьке Под'мля I т.д.), де традшцйна культура формувалася шд не мешним впливом ¡сторико-пол1тичних обставин; територгя етгюграфгч1ю1 групи (Бойктщина, Гуцульщнна, Лсмювщина I Т.д.), яка може входити до складу двох 1 навить трьох ¡сторико-етнокультурних репоп1в.

8. Цснтралышм репоном украшсько! орнаментики або П "центром ваги" можна вважати Подьтля, дс пайбьтьше сполучаються ознаки сходу й заходу, швпоч1 й.швдня Украши, архаТчш й ноштш риси. 1копограф1чпа й номшацШна нарадпгмп домшаптних мотщив тут особливо широк!, так само як 1 локальна вар1атившсть, О станки

ще KoiiTpacTiiiinc виражена в кариатськ|й aoni з и надлвнчайпимн ito.iixpoMieio та деталиацкю мотнЫв, часто р'мко пмммишх у су-ciauix селах. IIa сход! УкраУни, н.ишаки, рнтми, обрнси й колорит вЬсрупкт cuoKiiiiiinii, ареалн ciiopi/tneiiux япшц орнаментики зиачно iiiiipnii. ix конфпурашя нилначасться, головним чином, ¡сторико-сощалышми обставнпами двох-грьох останшх стол'ггь, а на лаходГ-топографкю розеелення дашнх антохтоиннх грун, яка була ста-б1лм1ою до II cniToiioY в1йнн.

riiiini4 УкраТнн - нриродно-етнокультурна зона П( лкся -шд.шачасться «¡дпосною ciiopi/iiieiiicr/o орнаментики па neiii П про-тяжеиосп niд 3axi;uioro Бугу до Подесення. ГНпдеина стенопа нри-родно-етнографтпа зона характеризуемся зиачно б'пмною контра-cTiiicTio локальннх олнак орнаментики, як насльчок мозаУчноУ стшчноУ структурн цього краю, що сформувалася в XVIII-XIX ст.

9. 3 ног.гяду асошатшшо-слонесно! осмнсленосп н украУнськ'ш iiapo;uiiii орнаментнш явно нереважають мотнии, ню асоцпоються з рукотпорнимн предметами, рослииами, иоияттямн простору и руху, техшчннмн особлнпосгями инготовлепня речей. Це ш'дбнвае реал и життя yKpaiiiuiB кмщя XIX-XX ст., коли заф1ксопано дан! назви, вияплле iionoriiopH, що з'яшиися в ней перюд. Пай мену папня мо-тшпв орнаментики в yi<pai'iutin та imrtiix народ!« - не маеинн. що ча-стконо си'шпадають в обласл нанархаУчиЬипх пластУ » орнаментики i здебпыпого р'шшться па lioiiimivx станах ролвнтку, шдбиваючи иа-ишнальпу менгальжеть.

10. Серед осионннх просторопих тшнв украТнськоТ народиоТ орнаментики иайпоишреп'пннмн е мотини, ню складангться з чоти-pH6i4iiux, восьмннроменсвнх, округлнх (у тому чнел! сшральпнх) змак'и), фЬоморфннх, зооморфппх, скевоморфннх зпак1п i зобра-жепь. Порншяно рщше зустр'ишються знаки ii зображення антроно-морфш, гсоморфн!, астральи!. Bei назван"! тшш нередаготься засоба-мн гсометрнчиого, геометризовапого й в!лыюго малюнка.

11. Биышсть украТпськнх народннх орнамент^ rcrcporciiiii, тобто, складаються не з однакових, а з pi3iiux елементт. Уам Ум, як правило, иритаманна коли не иовна спмстрЫ, то нринаймт нрн-блнзиа BpiBHonajKciiicTb слеменпв я використанням pi3imx Tiinin сн-мстрн (дзеркалыюТ, nicuoT, нерспосноУ, альтернативно'!, конзаючоУ топю).

12. Народи! uoMiiiauii' показуготь, що п композишях

украТнськоТ орнаментики пнрално розрЬняються мотиви головп! й другоря дш додаткош, обрамовуюч! й розмсжувалыП. Образным зм!стом /(¡лого ряду мотиви! е не характер окремих шакш, а характер Тх розмаТтого компонования, таю композиции! риси, як розрЦжсшсть! детал'|30ваи1сть, колористичн! й фактур!» ознакн.

(3. Еволюшя стплктики в украТнськ!й иаролп!й орнаментиш Х1Х-ХХ ст. мае цнклшиий характер, проходить (несинхронно в р'кших репонах) стали геометрнчного, геометризованого, натура-л1стнч11о-!зоморфного в!зсрунка, иереходячи в оновлених ¡сторичних умовах до черговоУ абстраговано-геомстричноТ стади, котра стил!с-тично шдр'шшеться а\д свого ноиереднього шдповицнка.

14. Знаки, конкретизоваш зображеиня, так само як реалн, ме-тафори, постнчн! образи, чнТ ознакн покладсчп в основу граф!чного вир!и1СН11я та номЬшниного оемнелешш шзерушав - наношюш бага-тошаровим ноЛшемаитнчннм змктом. Остатий зводнться до захисту в'|д злнх сил, мапчцоТ стимуляцн фертильиост!, обер!гання життя и продонжения роду. Народна орнаментика украшшв _ не пльки яс-краве явшце пацюнального мнетецтва, а н оргашчпа та дуже важли-ва ск л адова частина св^товоТ систсмп символов.

15. УкраТнська пародпа орнаментика е цЫсшстю зорових ! словеспнх образ1в, просторового декоративного вир!шсння А с'им-вол!чпого тдтексту, тому ттльки комплексно досл!джешш цнх ком-нонситш дас достатпьо повпе й адекватно паукове в!дображеппя предмету.

16. Систематнзовап! в дан!й робоп В1Домоеп й отримана при цьому нова !пформац1я вщкрпвають шлях до розгляду й вир'ииепия ряду чергових дослщиицьксх проблем:

— з'ясувания умов, як! визначають стаб!льн!сть нросторово-помшацшноТ едност!, або, навпаки, пол!ном!нативп!сть ! пол1семан-тичшеть )дситичш1х знаков, орнаментау поЛ1Морфшсть у вщобра-жепш екв1валентних апотропеГчаих уявлень;

— сволющя багатотаровоТ семантики народного орнаменту, за-копом!рносп переосмислсппя стародавшх мотив1в ! появи 1х новнх р!зновид!в (у !копограф!чному, номшацшпому, стил!стичному нла- 1 нах);

— визначепня сшльного й 'специфичного в орнамептищ та п термнюлексиц!, застосовуваних у р!зннх видах мистецтва, нросте-ЖС1П1Я взаемозамшюваност! .зиакгв, яти м!шдать форму при в!дтво-

pcinii n ¡iininx матер!алах I технжах;

- апалк! ваображеннх у пародий! термнюлекснц! уяплснь upo сппчпу нрнналежтстъ тих або iiuiiux phiiomwin декору, уточнения м\сия н часу 1юходжсш1я (найбНьшого иопшрешш, шшвшцого раиштку) тих або iiiiuux р'ииовпд'ш орнаменту, досл1ДЖсиня м1жеппчиого RwcMoupo ш1кнсш1я, сшлыюга Й снсцпфшного в орнамептнц! украшшн та Iiiiuux napo.'iiв з ршринепням raienmioT або cnuiaibiioí ciiopL'iiiciiucTi.

OCHOBHI ПОЛОЖЕНИЯ ДИСЕРТАЦН ВИКЛДДЕНО В ПРАЦЯХ:

1. Народно мнетецтво i сучаапсть. - К.: Т-во "Знания" УРСР, 1980. - 48 с.

2. Декоратшшо-прикладие мнетецтво Украпш в радянському мнстсцтвознавствг - К.: Наук. Думка, 1981,. - 140 с.

3. Плодотворшсть взаемозбагаченпя. Сучасн! мЬкеттчп! взаемшш в народшн декорагнвнш творчоетт. - К.: Т-во "Знания" УРСР, 1984. - 33 с.

4. Декоратнвио-ирнкладис мнетецтво з практикумом у нав-чальннх майстсрнях. Част. V. Методнчп! рекомепдацн. - К.: РУМК, 1990. - 108 с.

5. УкраТиська народна декоратнвно-вжнткопа творчкть. Bi6.iiorp. покажч. иуб.-пкашй 1975-1985 pp. - К.; Ouiimie, 1990. - 80 с.

6. Декоратшшо-црнкладнс мнетецтво л практикумом у нап-чалышх майстсрнях. Част. XI, Про украшськс пародпе мнетецтво I його сучасну долю. Навчалмпш iiocíóhhk/Bi/ui. редактора €.Антонович, М.Ф'1Голь. - К.: РНМК, 1993. - 116 с.

7. Folk designs of Ukraine. - Doncaster; Kiev: Bayda Books & Ivan Honchar Museum 1995. - 64 p.

8. УкраТиська народна орнаментика XIX-XX ст. (!конограф!я, номшашя, стил1стнка, типолопя). - К.: Музей 1ваиа Гончара, 1996.

- 20 авт. арк. (верстка).

9. Hobí тепденцп i проблсми дсрсвообробного промнелу. - В кн.: Художп1 промнели. Тсор1Я i практика. - К.: Наук, думка, 1985,

- С.35-55.

10. Традицшпа р'1зьба в сучасшй народи! й арх!тектур! украТнсько-молдавського Подшстров'я. - В кн.: nporpeciiBiii народн! традицн в збагачешп радяпського способу жпття. - К.: Наук, думка,

1986. - С. 144-153, табл. на вкладцк

11. Народное ткачество н его орнаментика. - В кн.: Украинско-молдавские этнокультурные взаимосвязи... . - К.: Наук, думка,

1987. - С.173-184.

12. Народна декоративна тиорч'ють: плЬчшсть оиовлюваннх традншй. - В кн.: Мнстецтво i духовно збагачення сусшльства. -К.: Наук, думка, 1989. - С. 159-190.

13. Впвчсния декоративно-прикладного мистецтва Укранш. - В кн.: Декорагивно-прлкладпс мистецтво з нрактнкумом у навчалышх майстерпях: мстоднчп! рскомендацн. - К.: РУМК, 1990. - С. 2-98.

14. Составление словаря народной орнаментики как базы данных для обработки на ПЭВМ. - В кн.: Народное искусство и современная культура. Проблемы сохранения и развития традиций. - М., 1991. - С.262-274.

15. Орнаментика. - В кн.: ПодЬтля: ¡сторико-етпограф1чпе дослцчжснпя. - К.: Доля, 1994. - С.465-484.

16. Арабески. Бараняч! рогн. Барвпюк. Безшнечник. Божник. Вазон. Виноград. Внпалювання. Bíkoihw. В1тряк. - У кн.: Мистецтво Укра'нш. Епцнклонед1я. - Т.1. - К.: Украшська Енцикло-нед1я, 1995. - С. 145, 172, 223, 277, 322-323, 343, 357.

17. Дерев'huí церкви Кшвщини. - В кн.: Полтавський архео-лопчиий sóipiiiiK. Пам'яп В.М.Щербак1Вського. - Полтава, 1995. -С.86-102.

18. IcTopико-етнограф'1чт репопи Украшп, - В кн.: Укра'ща. Географ1чшш атлас для Д1тей молодшого та середнього шк1льного BÍKy. - К.: МАПА, 1995. - С.28-29 (2-ге видання - 1996).

19. Cbít великодньо! радосп: Передмова до каталога виставки "Всликдепь". - К.: Музей 1вана Гончара, 1995. - С.1-7.

20. Декоративно-прикладпе (декоративно-вжиткове) мистецтво. В кн.: Мала енциклопедая етподержавозпавства. - К.: вид-во "Генеза", вид-во "Дов1ра", 1996. - С.25-26.

21. По кому сурмить ангел: Передмова до каталога виставки "Народпе мистецтво укра'шського Пол1сся". - К.: Музей 1вана Гончара, 1996. - С. 1-3.

22. Термшолопчшш глосарш словинка украшсько! народно! орнаментики. - В кп.: Укра'шська народпа творч1Сть у ноняттях м!жпа-родпо! термшологн. - К.: Музей Твана Гончара, 1996. - С.60-64.

23. Лексикон орнаментики як наукопа проблема 1 лас1б дослЬчження народного мистсптва. - В кн.: III М1жнародинй ком-ipcc украпнет'ш у Xapiwui: ЕтполоНя. - X.: пид-»о "Око", 199G. -(0,4 ант. арк. - у друш).

24. Народно дскоративно-нрнкдадне мнетептпо. - В кн.: УкраТннК - Oniiiiiic: УкраТнськс народо.шапстпо, 1997. - 5 апт. арк. (верстка).

25. Народное искусство. - В кн.: Украинцы. Серия "Народы и культуры". - М., 1997 (4 апт. л. - в печати).

26. Народно мнстсипю. Художи! нромисли. - В кн.: 1стор1я украТнськоТ культури. т.4 (XIX ст.); т.5 (XX ст.). - К., 1997 (5 авт. арк. i 2,5 авт. арк. - готуються до друку).

27. Геометричннй орнамент. Гадючка. Плка. Грабельки. Грсб'шчнки. Грнмалюк. Дубово листя. 31рки. Зубц>. - В кн.: Мис-тентно УкраТни. ЕипнклопедЬт. - т. 2. - К.: УкраТнсыса Енинкло-11СД1Я (1 авт. арк. - у ДрунО.

28. Ornament. Nahnybida. Parakhin. Pylypenko ctc. - in: Encyclopedia of Ukraine. - Toronto (forthcoming).

29. Лктуалып нроблемн народного мистсптва/,/Народна тиорч!сть та етпограф1я (дал( - НТЕ). - 1978. - >¿6. - С.85-88.

30. Перший крок на »¡липу//Культура i жпття. - 1978. -№7(2392). - С.4.

31. Сучаснс рш/шретво Полтап1Ц1пт//Обра.ютпорче мис-тецтво (дал-1 - ОМ). - 1978. - №3. - С.20-22 (сн1паптор - В. Ханко).

32. Нев'януча творчкть / /ОМ. - 1979. - М?2. - С.ЗЗ.

33. Искусство и ремесло//Дскоративнос искусство СССР. — 1979. - №6. - С.46.

34. Книга про народно мнетецтво Япор'1Шцини//НТЕ. - 1980.

- №4. - С.89-90.

35. Родина Шкр'1бляк'|в//ОМ. - 1980. - №3. - С.ЗО.

36. Розпиток украТнськоТ народноТ декоратншю-пжиткоиоТ творчост1 в св1тл'| леи1нського вменил про культуру/,/НТЕ. - 1980.

- №2. - С.30-37.

37. Альбом "Художш нромисли УкраТпн" // НТЕ. - 1981. -№4. - С.84-85.

38. Питания народного мистсцтва на коиферепии в Олссь-ку/ ./НТЕ. - 1981. - №6. - С. 104-106.

39. Проблема Петрпкшкн//ОМ. - 1981. - №5. - С. 11-12. • -

40. Современные тенденции в развитии народного декоративного творчества украинско-молдавской этноконтактной зоны. - В кн.; Актуальные проблемы развития социалистических национальных художественных культур... . - Махачкала, 1982. - С. 126-128.

41. Сучасна народна образотворчють украшсько-молдавського села/ / НТЕ. - 1982. - №5. - С.69-76.

42. Ветроджуючн р1зьбярсью традиц!Г//НТЕ. - 1983. - №6. - С.85-88.

43. Об этнонимах в терминологии народных мастеров украии-ско-молданской контактной зоны. - В кн.; Всесоюзная сессия по итогам нолевых этнографических и антропологических исследований. 1982-1983 гг. - Черновцы, 1984. - С.362-364.

44. Де придбати коболчннськнй глечик? Досягнення й проблем» художнього нромнслу//Кш'в. - 1985. - №1 - С.144-149.

45. Из опыта картографирования народного искусства в украинско-молдавской контактной зоне. - В кн.: А реальные исследования в языкознании и этнографии. - Уфа, 1985. - С. 155-156.

46. Отражение в "Слове о полку Игореве" особенностей древнерусского декоративного искусства и его традиции в современном народном творчестве. - В кн.: "Слово о нолку Игореве" и наша современность. -• Сумы, 1985. — С.46-47.

47. Видаппя про молдавський килим//НТЕ. - 1986. - №3. -

С.71.

48. Зоровий 1 словеспий образ в орнаментацп пародних тканин (код1льсько-гюл1ськ1 паралелО. - В кн.: Проблема етнографп Под'ьтля. - Кам'яиець-Под1льський, 1986. - С.74-75.

49. М1Жетшчыа взаемод1я в художшх нромислах//НТЕ. -1986. -№4. - С.77-78.

50. Народна декоративна творчшть у сучасному украшському мистецтвознавств!//НТЕ. - 1986. - №1. - С.9-15.

51. Общность и специфика художественной деревообработки русского Севера и украинского Поднепровья (по археологическим источникам). - В кн.: М.В.Ломоносов и Север. - Архангельск, 1986. - С.134-136 (в соавторстве с М. Сагайдаком).

52. Достижения шюряних npoMiioiii.//НТЕ. - 1987. - №6. -С.78-80.

53. Kpi.ih призму ocoöncTocTi майстра//ОМ. - 1987,- №5. -

C.3I.

54. 1 Ifiiîdil ногляд иа стар» ироблеми / /ОМ. - 1987. - №6. -С.14-15.

55. Сненнфнса "нел'пишстнчних" форм стов'янських культур. - В ки.: IX Международный сье.м сланнсю». - К., 1987. - С. 122-123.

56. УкраТпське народце лозонлепння /.- НТЕ. - 1987. - N»3.

- С.41-50.

57. Moiiorpai|)i4iic дослЬчжения про витнианкн//НТЕ. - 1988.

- JS&I. - С.79-80.

58. До методики ни.шачсиил аилыюукрашських I рсНонллмшх елеменпн у народшй орнамситнн! (kíii.XIX-XXct.). - В кн.: Народце мистецтво Полташиини. - Полтава, 1989. - С. II-13.

59. Рмьбярськин доробок Валентина Нагннбии //НТЕ. -1989. - №4. - С.70-72.

60. Слово про Феодре1Я Гумеиюка л цитупанням думок художника/ /Сучаспкть. - 1989. - №9. - С.51-58.

61. Лнатолш Колошнн. ВЬчроджснил чсрп\г\псыюго рЬьблен-ня // Kiiïn. - 1990. - №8. - С. 157-160.

62. Домшантш мотиви украТиськоТ народно! орнаментики //НТЕ. - 1990. - №2. - С.68-76.

63. Образотворчий фольклор як об'ект ексилуатацп та biitíc-пеиня. - В кн.: Фольклор i сучасиий cbít. - К., 1990. - С. 132.

64. ykpaïncbki траднцн и народному miictciitbí США. - В кн.: EMirpauifl населения захиноукрашських земель до шшичног Америки на рубеж) XIX-XX ст. ... - Hcpnißui, 1990. - С.136-141.

65. Давн'| мотиви гсометричного орнаменту в творчост! Г.Нарбута. - В кн.: П'ипнчпе Лшобережжя та floro культура. - Су-ми, 1991. - С.44-45.

66. До нроблсми иаиюналыюго осмислення орнаменту. - В кн.: Етшчна самосв^омють: национальна культура, - К., 1991. г С. 150-152.

67. Друге днхання витинанки //Культура i житгя. - 1991. -№7(3084). - С,8.

68. Народие мпстецтво и США//НТЕ. - 1991. - N°3. - С .1928.

69. Поиермеиня з inipiio //ОМ. - 1992. - №1. - С.24-25.

70. Народно мнстсптво в США. - В кн.: Украшське гончарство: Наук. зб.. за минул! л1та. Кн. 1. - Oniiiiuc, 1993. - С.360-365.

71. Антропоморфт сакральш зображення в украшськш народ ni н орнамситиц!. - В кн.: Богороднця i украшська культура. -Льв'ш, 1995. - С.51-52 (у сшвавторств1 л М.КеллО.

72. Eno.-noiiiñiii пронеси в украшськШ народ ni» орпамснгши кшня XIX - XX ст. //НТЕ. - 1995. - Х»1. - С.25-35.

73. ПоезЫ словотворення в лексикон! украшсько! орнаментики. - В кн.: М.Рильськин i еттова культура... - К., 1995. - С.59.

74. Пор1пняння в1зуалыюго символа з його лсксичпим нозпа-чениям як метод внзначепня етшчних особливостей у народному орнамент'. - В кн.: Конференция украшсько-румунсько! komícíí з icTopiï, археологи, етнологп та фольклористики. - Mepuieni: Рута, 1995. - С.28-29.

75. Явшцс культури в иашоиалыюму осмислсшп й "нейтралынй" TcpMiiio.ioriï. Термиюлопчннй r-iocapifi словника украшсько! народно! орнаментики. - В кн.: IoimpiBCbKi читаиня (друп): Укра!нська народца творчкть у попяттях М1Жнародио! тер-мшологи. - К., 1995. - С.34-37.

76.' До тшюлогн рсгрсснвних i регеиеративпих явищ у народному muctcutbí XX ст. - В кн.: Гончар)всью чнтання (треп): Регрес i рсгеиерацЬт в народному muctcutbí... - К., 1996. - С.39.

77. Despre comunitatea teritoriala si specificul ctnic al ornamentici populare din zona de interferenta romano-slava de rasarit, in "A Ill-a sesiuoe anual a a comisici mixte romano-ucraineana de istorie, arheologie, etnografie si folclor". - Galanesti-Suceava, 1996. -P.24-26.

Selivachov M.R. Ukrainian FoU Ornamentation at XIX—XX ct. (Iconography. Nomination, Styles, Typology).

Dissertation for habilitntion of doctoral degree in Art Sciences, History And Theory «»f Arte; Speciality 17.00.06 — decorative and applied art.

M.Rylaki Institute for Art Studies, Foklore and ГлЬпоЬ»ку. National Academy of Sii^fj, Ukraine, Kyiv, 1996.

The manuscript is presented for defence. On the basis of complex aiiaiy*is of a wide ranye of sources, the traditional ornamentation is considered as a peculiar $»)>tr:n of artistic information: the juxtaposition of л visual symbol*» grapheme with its lexical designation in folk name of design makes the ornament's meaning more comprehensive, discloses the ethnical course of assoliative thought and determine which components of the particular clestgh are primary and whirl» are secondary. A genesis, history, evolution of types and styles in the ornamentation of all tlie folk art main brandies arc under investigation: textile, pottery, u'oodcarvinK, decorative painting etc. Special attention is pakl to the debatable problems of ethnocultural division, typology and classification. The dictionary of ornamental elements and motifs (1500 articles), map, al>ove J000 illustrations and tableau» arc added.

Key words: ornament, sign, symbol, motif, design.

Селнвачев M.P. Украинская народная орнаментика XIX-XX вв. (иконография, номинация, стилистика, типология).

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальное ш 17.00.06 — декоративное и прикладное искусство.

Институт искусствоведения, фольклористики к агиологии им. М.Рыльскопо МЛН Украины, Киев, 1996.

К защите представлена рукопись. На базе комплексного анализа широкого круга источников традиционная орнаментика рассматривается как особая система художественной информации: сопоставление графики визуальных знаков и их лексических обозначении в народных названиях узоров делает понятнее содержание орнамента, раскрывает этнические особенности ассоциативного мышления и определяет, какие компоненты мотива являются главными, а какие — второстепенными. Исследуются генезис, история, зполюция форм и стилистики в орнаментике текстиля, гончарства, резьбы, декоративных росписей и других видов искусства. Особое внимание уделено дискуссионным вопросам этнокультурного районирования, типологии и классификации. Прилагаются словарь элементов и мотивов орнаментики (1500 статей), карта, более тысячи иллюстраций н таблиц.

Ключевые слова: орнамент, знак, символ, мотив, уэор.

Ключое; слова: орнамент, знак, символ, мотив, Rise руно к.

л гй i t* 7