автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.01
диссертация на тему: Украинско-сербские литературные и культурные связи эпохи барокко. XVII-XVIII с. (контакты, типология, стилистика)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинско-сербские литературные и культурные связи эпохи барокко. XVII-XVIII с. (контакты, типология, стилистика)"

МШСТЕРСГЬО ШОТРИ I ГЛТСТЕЦТВ УКРАХНИ КИ1ВСШЙ ДЕРЖАНИЙ 1НСГ/ЮТ КУЛЬТУРИ

од

На правах рукопису

ШИШКО бвген Миколайович

УКРД1НСЬКО-СЕРБСЬК1 ЛТЕРА7УРН1 й КУЛЬТУРИ ЗВ"ЯЗКИ ДОИ БАРОКО. ХУ11-Ш11 сг. /Коптакти, типология, стилистика/

Спэщалмисть 17.Q0.0l,- теоргя та 1стор1я культури

дисерташ I на здобугтя науяового ступеня доктора 1сторргтних наук

КШв - 1996

Дисергац^ею е рукопис

Робота виконана у Национальному ун!вврсатет1 1мен1 Т.Шевченка

О $ I и 1 1 и 1 опонвнти:

Доктор 1-торич«их наук, професор ЕОРИСЕНКО

Володимяр йосипович

Доктор 1еторичних наук, професор ПАВЛШЕНКО

Олег Васильевич

Доктор хсторичких наук, професор Г0РД16НК0

Леонхд Нитрофанович

Пров1Дна орган!аац1я - Нац1оналъний уиверситет "Кивво-Могилянська ак&цеьпя"

Захист в!дбудеться -Ж- 1996 р. о годин1 на

8&охданн1 спец1ад1эовано1 вчвно! ради Д.01.34.02 при КШвському державному 1пстнгут1 культура /м.Ки!в-133, вул. Щорса, 36/.

3 дисертащею иожна ознайомитися в б!бл1отец1 КиТвського держав вого институту культура /м.Ки1в-133, вул. Щорса, 36/.

Автореферат роз!слано ЛУ^рС!6р.

Вчаяпй секретар

спвцгал1зовано1 вченоГ ради Г.М.ЗАГАДАРЧУК

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалькгсть. теми. Унра1ноька бароко е важливоп складовою частиков загачыюевропеаоькм'о розвитку. Незважаоти на скрутнх icToptw-нх обставяни, протягом ХУ31-ХУШ ст. створено духовн! й матерхальн! niHHocTi, якг засвхдчують велик: доеягнешя украИнсьяого суспЬчьства в pi зних сотальпях сферах. Народ Укра?ни виявиз у дей nepioa нац;о-вапьну самобуттсть, прямий зв"язок ia вхтчизпяиою культурою попере-днъо! лсй-л середньовхччя, традяцгГ якоК продовжувались у бароко.

Значения надбань ново! yr.paiECbKOI культуря виходило за мажг культура однхе! наш J. Ки1в, як центр хнтелектуальнсго i духовного гаття крайня, з ХУЛ ст. повэртався до свого статусу лидера в культурному розвитку слоа"я!Сько-в1зант1йоько1 традицЛ. Звоьняючись • вгд грквалого поневолеяня, Micro, як своерхдиа духовна республика кацх I, знову дешяструвало глибииняй зв"язок з европе'2ськш культур-ням простором, стверджуючи сво» самобутн1сть за умов тяексго мхжрэ-Л1г1йиого та ¡«ждерхавного протястояння. Шляхи укра!нськоТ культура сягали далеко на заххд, нудя данирували квевомогиляни, учм Лаврсь— ко1 худо.таьо! кайсгерн:, представнвкя эах:дноукра?кських осоредк!в освхти, литература, мкстэцтва, теологи. См!ливе спхлкування хз за-х*дноевропеЗською культурою, синтез европейсько! спадпщшг вгдргзяяе украХнську В1Д дешшх iicmx традивд£ вхзантхЕського кола, по в 1д кошении до яких украИнськэ бароко викокувало роль катал!затора, збли-жаючя культуря pi зяте Kontjecia. Завдякя шш зв'язкам було створено духовнг надбання, щ> дають пхдотави назпвати укра1нськ! центра ба-роко ваяяяв'шк осередками творения цього стшт у даяких слов"янських культурах православного св!ту.

А'оча м1жрел1г1й:и, мйедераавн! угрулування t конфронтацхГ були суттевим фактором, що по значится иа данамхщ полхтичного та сусшль-ного жаття тогочасно! бврош, культура виходила за мажх них конфронтация, буда вазигазам чинникои духовного взаемозбагачення. Бароко як не герметязована, а надзвгчайно коиушкатятша система, в ягий розпо-всвдзкуваляся фхлософсыи та естетичнх поняття, нэ мислягься без вза-егавшшв1в, мгтаацхональнпх спяав4в. Саыз в цю добу зв"язки, поширю-ктась, набувавчя нового з?лсту, позначялгея на ycix сферах жаття.

УкраКнх HepixtKO належала роль Шщатора культурного поступу, адяе якшо говоряти про найбхлыл репрезентатавкх пршигади бароко на православному сходх 1У11 й пхвднх ЗУ111 ст., то 1х було створено са-

на в укра!нському ареал i. УкраЗнсьха Сарокова культура батата на вазначнх icropaiHi nooraii, л1тературн1 та мисгекькг явика, фхлоооф-cbKi твори, як! становяять яацЮнальну гордость i дш_.'Ь шдстави ввадаги ai кадоання одним Í3 зъачнкх в1добраквш» загальноавропейсь-кого йарокового кола.

Великою míрою через гаку високу прастижн1сть та европейськиИ генезис тема украТнського бароко впродовк тривалого часу перебувала П1Д забороною. Надбання УкраТни «id добк шлеспрямовано, з конкретною пол1тичною та ¿деологччнаю метоп жорстоко винщувались у 30~i ft подажыах роки автиукра1ноькоТ политики радянського режиму. Soкрема залеречувалося право укра!неького вароду ствердаувати себе спадкое»-цем культура Ки!всько1 Fyci, знищувалися пам"ятки давкьорусько! добк, що зазнали барокизацЛ. Посдхдовшсть, з якою викор1нювалось ук~ раТкське бароко, демонструвала цйиовитв усв^доклвння того, но Вдеться ке тхльхи про об"ектя, лов'язан! з релггхйкши вгрутаннями, а В про величнх, перекошишх свгдчання самобутяост1, своер1дяост! укра-Тнсьхо! культури. ОстаннЫ пояснвегься тако* те, що арх!тектурн1 паники ухра!нського бароко руйнувади в доза межами Укра!ни. Як це si парадоксально, еле сам факт pyJtHaniI ваотупае додатковим аргументом на кориоть твврдження про високиЛ ргвень укра1нського бароко.

В каш час, коли в$дбуляея кардинальна smíhk у Сх1дш:й бврогп й у ^сьому cbítí, створено кезалежну УкраХнську державу, яка успешно хнтегруегься у овхтову сс1адрум1сть, поглиблюв р!вноправн! имжнаро-дн1 стосункя, патання актуал!зац11 культурно! icToptl у cbíaomoctí сучаоно! ладеня i оусшльства в ni лому пос щае важлкве м!сце. Сього-дн1 в1дроджеш>х навдоиалыю! культури як засобу peaaisauil над!она-льно! cbíaowootí нацаетьоя особлива эяачення. Культура, зокрема II ioTOpin, сприймаеться як один ta способiв рев1тал1эацП суопхльства, tero облагороджувакня i rjvaatsanil.

Формування у широких веротв громадянства уявлень про нахпона-льву культуру иожляве т1лмш на основ! глябокого паукового досл!д-жвхшя конкретного íсторяко-нультурного феномена. Поняття "укра1нське бароко" потребуе вивченяя в pycai звхльнеяня floro як в1д надм1рно! глориф1кацН, так i в!д твнденцШо! недооц1кки. Ü0Tpi6Ht об"вкт»вна характеристика f конхрвтн! вясновкж, опирались на як1 «окна форму-ватв опрк!няття укра!иського бароко i через иас~мед1а впливати ш еуопхльну ов1дом!оть. Велика культурна опалшяна порянна стати складов ою частивоп оучасно! культуря.

На шляху pe&ni защ I шос та хншн эавдань отоТть чпмало трудно-Ц1в теоретичного i практичного плану. Однш Í3 перточерговях эавдань е повне висвхтлення укра1нськоИ культура бароково! доби в ycix II проявах. Лише гпсля того, як будв виявлено, описано» опубл1ковано bcí об"екти культура piamcx жаяргв i форм, тобто пам"ятки матерхаль-но! i духовно! культури, коли будв створено такий "банк", можна ЗЯ1-йснити пиршх теоретичнх узагальнення. Формування такого зведеынл ви-магае вироблення спвцхально! программ "УкраТнське бароко" Í3 залучениям до II реаизащ! вчених písame галузей науки, осклльки сама природа бароково! культури середбачае когтлексний М1ждксштл1нар1ш2 П1ДХ1Д. Погребуе специально! розробкн й переосшгслення щлий корпуо питань TepuiHcuiori I, мвтодологх!, хронолог: I доыпджакь. Не менш ва-адиве значения мае шдготовка барокоэнавцгв, яких брануе внаслгдок трапчно! дол1 самого предмета вивчення.

Протягом ocíaHüix чао i в спостер:гаеться гкачке посилення iirre-тересу до культури бароко, то великою мхроп зумовлеио П загальноев-ропейським генезисом га м1жнад1ональною природою. Якимя вагомиш е здобутки епохи бароко, эаовхдчуз комплексна програыа "Шляхи бароко", розроблена европебськтаи вчвнями i затверджена в Рад i европи. Бона спрямована на лослхдовнэ висвхтлення культурно! хдектичнссг: ввро-пейських народов як едностг рхзномаштного. Сама в поеднаннх нацхо-нальних своерхдностей як хятегровано! пШсносм при збереженнх автокод! розвитку вбачавться основа европейсько! культури, европейсь-кого сусп1льства s ni л оку. Лоб а бароко розглядаеться як один хз по-казових icToptrrEHX прилладхв, оскгльки ця стильова формация в II чя-сленних вар!антах найповнхша охопила бвропу, вяявляши себе в рхзних культурах в1дпов{дно до хсторпчяих умов та мхсдевих особлявостей культури. Бароко' являе собою своорхдку модель загальноевропейсько! культура у pi3HOMaHÍTHOCTi II розвитку. У рхзншс кра!нах бароко мало неоднозначняй зшст i прояв, ала i декснструвало ознахи, якх давть пгдстави говорити про налезгагсть Tiel чи aiel невдояально! або peri-онально! культури до стилю бароко у toro спещярчному, нахиональному забарвлегоп.

Piзними шляхами стильовх та хдейнх новадхГ эахздноевропейсько-го походження проникали в Укра1ну, де вхдбувалася своер1дна зустр!ч BÍ3aHTÍflobKoro та заххдноевропейського адстецтв, якi трапсфориували-ся через мхсцеву, надхональну культуру з вхдповхдною дозою фолькло-ризму. У синтезх цюс та хнших яввд i формувадася культура, котру на-

зкваемо укра1ноьким Сароко. Цей процес, насампвред природа укратнсь-кого бароко, його нацхональна свосргднхсть вжэ тр'-хважий ;;ас не втра-чае актуальное^ в наущ. Важяявкм аспектом вгзнач&явя национально! сачобутноот! украинського бароко е вивчення його у мххлатокальних-зв"язках, зокреыа шжслов"янськшс, но е одним з яровхдню: капрямхв сучасного барокознавстБа, х пхдкреелва актуальность дано! роботи.

Культурнх зблияеення характеризую динатнку духовного життя ХУ11-ХУ1И ст. х простежуються на широкому географхчцому простор: шжнародних комунхкашй. Окрхм полхтячного фактора, який спрячкнився ыхкливостх кордонхв, касоакмхград1й «хлих ететчних труп, ио було однхею з типових рис бурхлявого, кеспомйного життя доби, хснували с хйлеспрямоваш паломншхтва представкисх в певних культур до культур хшда. Моткви були рхзах - вхд програмного залров&цкешя рзлтЯних доги чи еолхтичнйх задум!в до втхдакня абстрактнях, ¿код: акьтру*с-тичних хдей цодо етнхчко! едноогх, якх а особливою силою простекую-ться на словлянському простор:.

У звиязку з шш слхд вхдзначята одну з 1яейша 1 моралышх до-мхвант доби - бароковяй славгзм. У р1зних слов"янських культурах ХУИ-ХУ1П ст. цв поняття виявоо себе неоднаковою мхрою. Еайсильнх-и! прояви слов"янського патриотизму спостерхгаються насамперед у не— дерхавнях народ!в, якх збер!галя хсторичну кам"ять про колллшю ве-ляч I спод1валися впршигиполхтгчш проблема иляхон об'еднант сло-в.лу р1зшсх формах. На слов"янському пхвднх-бароковпй слав1зм мае чкеланн! екышкацП у хорватский, а на сходх - в украТнськгй культур! ХУ11 ст., поширювчясь з ХУН1 от. на сербсько духовна та полх-тичке життя.

УкраТнський славхзм, вхдчуття солхдарностх э хквяма слов"яноь-кими народами, мае глвбокх витом * вистудае типовою расою украТнсь-кого духовного жаття на вс1х стадах його роэвитау. УкраТвський баро-ковяН слав1зы в!дзяачався гуианхетичним знцстом х мотивац!ями дхяль-ност! його виразник1в, вхдрханяшись ним вхд вдлвспрямованих пол1тя-чяях та культурних ¿нгервенцхй з боку 1шерських структур. Представали духовного жяття УкраТан, здНсншчи "вхльн: даря" хниим культурам, демоистрували у тахий спосхб тшхову оообляв!сть нахЦонального мвнталхтвту, характер украХнсько! бароково! лвдини. «акт здхйскешш культурного експорту з УкраТнв в 1яи1 слов"янськ{ рэг1онл е водночао п1дгверд*еяняи хиттеадатноот!, вагоиост!, «^народного значения ук-рМкського бароко.

Географхя укра1ксько-слов"янських сп1лкувань охоплюе великий проотхр заххдно- i середньозвропеаських, сххдиих та пхвдекних сло-в"янських i нзслов"янськйх культур православно! та католицько! кон-фесхй. Характер i результат цях зв'язкхв ргзнх - в1д запозичвнь, тилологхчлих аналогий до прямшс buehbíb. Це пхдгверджуюь чяслешп прикладя цах взаешя: укра!нсьхо-польськ1, укра1нсъко-бхлоруськ1, укра!нсько-иосковськх, вхзнхше украТясько-росхЙськх стосуюш тощо.

Надзвичайяо вагоким i р1зяоман1тнш було иоширекня укра!ись-ко! куль туря у сербському середовщ1. В daraTOBÍKOBiü Tpawmi I ук-ра!псько-слов"якськпх ав"язк1в сербский налрям. украТнського "культурного експорту" е одним 13 кайзначн1шх досягяень, що актуалх-зуе кеобххднгсть послхдовного i всеб|чного вявчвння bcícI картина цях взаемлн. Слов'янськкй, у даному раз! сербсыигЯ, контекст заиливай для розушнкя природа укра!поького бароко, оскглгкя дае можли-BicTb на копкретаому контактному простор! показати участь укра!нсь-кого бароко у стБОроннг цього сталю в iно iraní ональному середовида, у даноглу випадку - У створеннх оербського бароко на всхх етопах floro розвитку.

Традицх&го культура! змхня на Балканах пов"яэувалися Í3 вшивом Pocií, яка в зазвачений пер!од вдатуйала бхльшв mwiiTiram! чин-еяком, анхк експортером культури. Значешхя УкраТни, со його виразно хлюструе роль оотанньо! у в:дроджвннг духовного жаття оербського сусвхльсгва ХУ11-ХУШ ст., нэ враховувалося. У багатьох працях, присвячених цьоиу перходу, УкраТна як фактор творхння оербського бароко, нэ $irypye або згадуеться лшэ як географине поняття, хоча "фактично рх'зноманхгях лровдси культурних та етнхчних комун!кац1й до-бя бароко в1дбувалкся мха Киевом i ширпе — гаж укра!нськиыя та серб-ськими землямй»

Стан науково! розробют лроблемя. Укра1псько-сорбськх Л1терату-рнх й культурах зв'язки до<5я бароко но энаЯзли комплексного изображения у вгтчизнлнхй науков1й xiTepaTypi, тему «Загато проблем niel теми належвть до числа маловивчених. Через довготравшху антиукраТн-ську пештику рхзних posmaiB проблема украТнського бароко, як i íh-ших raapiB кац1онально1 культури, зокрема могутнього М1фолог1чяого пхдгрунтя, укра!неысого середпьов1ччя, авангарду, були поза кэжами дозволеного, квалхфхкувалеся як вняв "буржуазного нац1оЕал1зму". Тому певний чао ni питания розроблялися в 3apy6i2mi2 Hayui, затагааю-чись не в i до мига вхтчизнянхй аудитор:!, що найвиразн1ке {люотрую«до-

ля науково! спадаини ДЛажевського, яка лише дан: поьертаеться на укра!нсы«й терен. Зачинатель укра!нського барокознавства ДЛижев-ський в основу сво!х досл1даень клав где» нес<5ххднос->! врахування европейського ма вхтчизняко! культури. Окресяюючи бароко як стиль всеевропейський, в!н дав поштовх для 1нтврпретац1? украХнського бароко як складово! частини загальноевропейського гроцесу.

Незвакаюча на труднощх, часом гилоспрямоване гальмуванкя, ук~ раТноька барокознавча наука невпияно роззивалася, дала значнх резу- . льтатя, що стало основою загальнотеоретячного осмислення проблем, лорушених у дисертац1йному дослхдавнн!. Гак, питания рол! та наслх-дк!в украКкського впливу ва формуваяня I розвлток сербсько! культури зна&яли левне вйцобрахення у розр1знених працях вхдомих досл!д-яюив дорадянського периоду. Серед перших тему не росхйського, а безпосередяьо укра!вського чинника у виникненш низки явке у давмй сербоькгй лгтературх порупив 1ван Франко, протв його спостереженяя майке не зна&пля подальпо! розробки, яквд не враховувати поодинокг досл1даення з окремих питань лхтерагури С мистецтва п!зя11по1 доби.

Чямало уваги в ухра*яськхй дорадянсыий науда придглялося пе-ребуваиго сарб!в у Кяево-Мопшшськхй акадеиН, сербським »лграц!ям в укра!нськ1 зеш!, що анайшло вхдображешш у прадшс М.Петрова, Ф.Тхтова, Б.Аскоченського, А.Скальковського, П.Кулаковського та ших досл!дюшв, проте ц{ питания розглядалися у св1тлх роспйсько-ь-рвських взаешн.

Там в1домг укра!нськх вченх, як В.Гнатюк, Д.Багалхй, К.Рад-ченко га акцеитуючи увагу на значенн! сама укра1нського фактора, не вивчали його у бароко, що поясиоеться станом бароко-знавотва. Поступово, 1з розвитком оотаннього, цхннх зауваження та спостереженпя стосовно рхзних аспектов укра1нсько~сербських культур-них взаеиин гробили С.Маслов, М.Рогович, Ф.Шевченко, 1.Железняк, Л.Шляева, З.Хикняк, М.Гольберг га !нш1, прац1 яких вШначаються у ход! досл*дження,

У аагальнотеоретичному, культурологхчному осиисленн! питань, порушених у дясертацН, автор спирався та концептуальна робота провеши в!тчнаняних ученях Д.Налгвайка, Г.Логвина, В.Крекотня, 0.Беленького, О.Ыишанича, Г.Верввса, Н.Гераск/овоТ-Персидсько! тооо.

Прац! югославських доолхдяик!в В.Ер»яча, М.Павича, Д.Медакови-ча, Д.Давидова та 1н., як1 торкалися пятань укра1нсько-сербеьких куль гурних ав*язк!в, полегшвли вирЫекяя постаплених ааадань, в!дкрили

hobí аспекта аналхзу. Огляд цих праяь здхйснено у першому роздШ ди-сертадг!. Дослгдженнш в1тчизнян!а та заруб хжшпс учених притаманно прагнення до цШсного в:дтворення доби бароко в широкому дхапазон! II виявлень, що вгдбивае ступхнь вявченост1 проблема. ТахиЛ нхдххд вллинув певноп мгрою на вазначезшя зюнцепщ1 даного дослиження.

Проте, як у В1т"члзнян1й, так i в sapydismia славхстодх, на яаль, в1дсутне цхлхсне доопдаення, яке б вадобразило игроку i повну картину ÍHTerpauil ухра1нського бароко в р1знях сферах сербського культурного, лхтературного, мястецького лгаття хз простегенням насладив цього продесу в подальшому розвитку сербсько! культура.

Об"ектом дослхдкеяия в наянародний, cbítobhíL контекст розвитку укра!нського бароко у р1зких 2ого вюсвденнях. европейсъке за походасе-няям явпие, бароко знайдяо в Укра1ш свое продовження у спецгфхчно нацгокальвих формах, як1 своергдно скнтезуваля В1зантхйськ1, заххдно-европейоькх елементя з багагою мхсцевою трздтпею. Силу i значения цих надбань пгдтвердаують як реальность прямо! учасгх УкраГни у фор-нуваннх цього стилю в iни юс культурах, так i результата цього дроцо-су, но веля до включения в загальноевропейську культурну циркуляцхв tí середоввда, якх з рхзних причин не могли вклтятися до не!.

УкраХна ХУ11-ХУ1И ст. з И лхтературкими, мистецькяки, теоло-ггчнями та i илюш культурнши осередкаш акумулювала такх виоокх ду-ховнх цхнностх, що вони потхм роззодалися piзнамя шляхамя до i плюс народ!в Швденно! та Сххдно! бвропи. Вивчення хсторико-культурвях npouecíB доби бароко у зазначеному perioHi неможляве без урахування значения УкраХни, котра, хоч i залишалася недоряавноп, продемонстру-вала гумаях'стичву роль своз! культури на великому слов"яно-неслов"яя-ському прооторх.

Предметом дослтжеяня е сербський напрям поширення укра!нсько1 культури як лише один хз адресатгв у широкому колх укра!нсько-слов"-яноькнх спхлкувань бароково! доби. Доцхльнхсть обраного предмета дос-Л1дження полягае в тому, що це дав можляв1сть на конкретному компактному npocTopi, у вязначених хронологгчнях магах /kíнець ХУ11-ХУН1 ст./ детально розглянути механхзм, характер формування барокового стили у географ!чно хоча 2 водаленому, проте типологхчно спортивному з укра1нськоо культурою середовицг. Слов"янськиа, у даяому разх сербсь-кяй, контекст важливиа для розумптя природи украТнського бароко, мораль них, етгчних рис floro представший в. Kpiu розширвння i погляблвв-вя знвнь про м1жнац1ональнэ значения ухраХнсьвого бароко, tas постав-

лене питания дае «ожлгвхсть прослезит и генезис барокового стилю у слов'ян п1вденнов1зантхЕсько! традкцхI.

Хронолог та! рамки дослхджетая. У дксергацх! ¿озглянуго укра-iHCbKO-oepdobKi Jiireparypai 2 культурн* зв"язкк за перi од в1д оста-HHix десятидхть ХУ11 1 впродовж ХУ111 ог.

Бароко - де овоер!дно европайсько коло, до якого рано чк п1з-но приеднувалися xyaosoti сиотеми рхэ:шс народхв. Укра1яа увхйшла у ЦО КОЛО СИНХРОННО ДО еВрОПвасЬКИХ рИГШЕ - у ХШ СТ., ЩО буЛО ICTO-ричнои захоноихрнхстю, оскхльки укра!нськиЯ простхр, попри майке традищ£ну несприятливхсть умов для гармонхйного розвигку, nooTitoo демонстрував свое дрилучвяня до основких етап!в культурного поступу европи. Якщо в укра1нм>ких землях засвоення барокового стилю вхдбу-валося ивидко прогягок ХУ11 ст., то в cepfiiB цей процес здхйснював-ся шзихше, в основному впродовж 2УШ ст., становлячи приклад пхз-нього бароко* яке нашаровувалося ва добу вже небарокового перходу. Сама Укра!на вхдхгравада пров1дну роль у форыувашп ново! сербсьхо! культура. ТряБалхсть цього вроцеоу в даному periosi певною miрою сшвпадас з укра!нським, да бароковх прояви простежуютъся до мнил ХУШ ст.

Перед нагла реально 1снуючиЯ факт конкретно! учаотх Укра1ки у суттевих змнах, якх вхдбувалися в сербсыий культур! протятом сто-¿"гтя, хоча хронологии! mx.i продасу впливу укра1нсышх духовних надбань на формування сербоько! культуря, I! поступового входження до система ново! европеЯсько! культура починааться э останшх деся-тюпть ХУ11 ст. i вхдчуваютьоя ще у XIX ст.

Негважажя на велику територ1альяу В1ддален1сть, скрутнх пол1-ткчн! умогн, числени перешкоди, uix культурами двох народiв у цей napioj було звэдено своер{дняй духовний м!ст. Беэумовним с й кхнда-вя£ результат зв'язкхв, який виявявся у вхдродхенн! друкарства, заснуют! новях сш1л, еволюцхВкю: змхнах у лхтератур1 й мистецтв1, эростанн! на национальному грунт! виразшпив культурно! свхдомост!-творчо! 1нтел{геш?11. Значения цього сп1лкування i в тому, ио без-лосередньо на загадьноевропейську opflity було виведано культуру хилого оусп1льотва.

Тают чинам, УкраТна у set перход вкступила посереднкком у культурвоиу прогрес! сербського суоп!льства tacia формування нацхо-кгльноТ св{домоот!, в1дроджею я 1 створепня новях форм духовного жяття, ввропе!зац!я якого в1дбувалась ts asniзнаниям. Згасанкя сти-

лю бароко у сорб1в сссстерхгаеться з kíhim ху111 ст., воно спхвса-дае а продасом руйнування украТксько-сербських зв"язк!в з боку ím-перських держав.

Иуга лослтджйяня. Враховуючи актуахыпсгь темя, нсдостатн1й oTyníHb II науково! розробленосгх, автор поставив за мету комплексно дос.чхдятл 1сгоричн1 передумови, витоки, характер i наслхдки участг украХнського бароко у йормуваннх зазначеяого стилю в гноса-шональноку, спрбськоку свредоеищ1 у kíhhí X711-XJ11I ст. Ставкло-ся також за мету вивчита генезис барокового стюто у сербськгй культур!, культурно-^торичняй аспект эволюдЛ укра!нсько-сербських эз"язк1в, не обмежуэтись певнлми жанрами, i на щй основх гглзпапи-ти механхзки взаемод!2, типологхчну i стклгстичну спор{днен1сть двох слов"янських культур.

Реалгзшхгя поставлено! у po6oíi обумоваяа вкртення таких завляны

—зпясувати наяэнхсть зв"язку mis середньовхчЕою та бароновою добою у фунгауонуванн! культурних циркулящй;

-проаналхзувати i с торико-культурн i та суспхльно-полхтичнх фактори, як1 вплинули на розвиток сербсько! культурк у ХШ-ХУШ ст.;

-розкрити нацхокальяу специфику становления i розвжку серб-ського бароко у KOHiexcií спхльноевропе&ського барокового простору;

-виявити чинникя, як i вшшнули та посалання укра1нсько-серб-ських 3b"S3kíb у ХШ-ХУШ ст.;

-проакшзувагя вшшв укра!нсышх культурних центров на фор-иування сербсько! лхтератури й мистедтва, ново! сербсько! 1нтел1ге-raji!, розвиток ocbítk i друкарства;

-виявити типологию га сткльовх риса сербського бароко в його широкому дгапазоих, контакта! эв"яэюг та аналог*I а украШською культурою;

-показам роль сама укра?нського фактора в тих эмптх, котрг в^бувалися у сербськ12 культург доби бароко, П поступовоку вход-жегай до вагалькоовропейоького барокового простору;

-розкрити на конкретному сербському приклад1 мгзтащокальняй контекст розватку украТнсысого бароко, вгдзначивзш його гдейлу та иоральву доминанту - бароковий славхзм;

-вязначита зв"язоя бароково! естетшш з фольклорной градиною в н!жеттчпях взаеиянах як поропоктивну тему досл!дження;

-шдтвердити хснуваиня загалыгосвропайського барокового .простору в його рхзнонакхональних варзантах;

-на основ! наукового аналхзу подвести загадь н*:" дхдсуыок дос-лхдженяя проблем 1 визкачитя лерспектпви I! подалыао! рсзробки.

Т^оретичш рсиови дослтяжения. Конкретизация факту ¿сторич-но! присугносп укра!нського бароко у сзрбсыий культур! вяклякала необххдн!сть прокоментувати Його з точки зору теоретичного тлумаче-ння виток1в, причин I наслхдйв. Розкоиття контактно-генетичнкх взаешм указуе на необзадихсть виявленкя типологх! фактхв та явищ. Анал13 типолог!чнжх збххчв 13 эастосувалням пор!вняльно~хсторичного методу спрямоваво на свройу поглибленого вивчення загальних законо-шрностей 1сторичного розвитху, а такс* - враховуючи спациф1ку сус-п! лыщх процесхв кожного серодовкща - на з"ясування того, до е спх— ль ним, аде водночас i диферена!юа культура двох народгв у розма!тт! пап! ояалыю особлив юс аихстовкс-формальких виявхв.

Поставлена проблема вимагае посл!довиого вивчекпя загальних законом1рностей та сиеци$1ки сусального й хсторичного розвитку за тхе! добк з урахуваннкм усхх елемаитхв ыатерхаяьноХ та духовно! ку-льтури, деталхзацх! худоянього життя в широкому спектр: його окре-мих проявхв - у л!тератур1, обраэотворчоыу миотецтв1, театр!, народней традищ! тоцо. Системний пор!Бяально-!сторичняЯ метод дае можлл-В1сть, вккористовуючн широкий фахтячмй ыатер1ал, простажити й уза-гьльнити закономхряостх розвитку, вгдтворнти шяроку панораму зв"яз-к:в, вабвзпечуючи комалеконий п!дх!д, Принцип комплексном! особливо вхдповхдае естетячшй природ! бароко, специфичною формою функцхону-вання якого бу.*а взаемодх« рхзвих видхв мвстевдв, худоийа синкретизм. Естетика бароко, культивуючк 1дею синтезу вохх мнстецтв, вка-зув ва необххдшоть бачггя предает доол1дхення як явите багагогранне, в русх та взаемозвяязку, не в!докраыяпючи складов! частини них маете птв одну вхд одно!. Це дав шхляв!сть показати сам феномен у його розма!тт! 1 водночас - як воображения ц!лхсност! худоянього мислен-кя. Залучения иирокого кола питаиь лог!чно вуиовяюе М1идисшгшпнер-нкЗ авал1з, урахування не липе л!таратурознавчих, а £ !нших аспект!в, вокрема 1сгор!1, мистептвовназствд, л!нгв!стики, етнолог!!, культуролог!! тоцо. Завначекий п1дх!х не првгендуе на всеб1чл1сть, в!и п!дкя-заняй ях кошсретшш матер!ало», так ! вгагуваякюг лряяшгаамя бароко-аяязетва.

Спиряючиоь на науков! принцивя об"вктивяоот! та !оторизму, ав-

гор намагався здгйсиити неупередаенай аналхз вкзначенах проблем, до-тркмуючись конкрегио-iсторичного пхдходу до фагив i подхй, вивчаючи прячяни й пасл1дки явиц у 1х дхалектичнгй суперечлявост1.

Джерэлвяз база доендкения. Сясгеынай шдаад до вявчення проблеют, П особливостх йагато в чому зумовили характер даерэльно! бази та ÍHQTpyiíeHTapiD дослхдаеоня. У продасх п!дготовки днсвртацх! буля вявчвш твори лгГературя й мистецтва добя бароко УкраЯня i Cep6il, вокрема документально матерхали, рукопися! творя, стародруки, пам"я~ ткя арх1тектуря та монументального шгстэптва, графгка, хконопио, памятки декоративно-прикладного й музячяого мистецтва, фольклора джерела тощо. 1х вгвчекня, сивотавленяя г пор{вшш>пий анал!з . дали можливхсть доая1днкковх зробити левнх власкi вяоновкя.

У ходх дослхдження використано гакож матерхаля apxiBÍB Сербсь— xoí академЛ наук та югстецтв /Белград/, Мат ¡mi сербсько! /Hobí Сад/, Хорватсько! академН наук та мястецтв /Загреб/, доржавнях apxiBÍB Ки-ва, а також опрадьовано значку мльмсгь опублхковалях у иаукомх збхрнккаг документхв.

У лроцесх реконотрукцхГ шжетшчних ухраИгсько-сербськях куль-турнях 3b"h3kíb автором проведено msohí польовх досл1дкеная, спря-мованх на вивчеяня топонпнз, аятропошмхз тоцо.

Важпяве значения у дкэрельнхй баз i робота стаяовлять теоретяч-hí розробкя i результата дослхдженв з окремих проблемних питань сер-бського барокознавства, ям мзловгдомх в укра!нськ1Й вауцх.

Для п4дготовкя дясертацН шли вагу такса особиста участь i спостереження автора в ход i обговореяня проблем, що вявчалися, на наукових конференциях ,симпоз1умах, семхяарах.

Наткова новизна досдтдяекик визначаеться звернанням до актуалх • но1 в пауковому i суспхльному план i то'.га, яка специально у зазначоно-му контекстх не вгачалася в Укра1нх i в зарубгянах краГнах.

■ Дисертадхя являв собой.перпу спробу комплексного апалхзу такого суттевого явща в icropii ухраТнсько! культура, як пряма Í безпо-середня участь украгнсысого бароко у формуванях культура нового типу в iнонадховальному середовшн, що шло окзистенцхональне значеняя в ioTopH4Hi2 долх воього народу.

. Новий niflxifl автора до проблематики дослхдаення полягае а в тому, цо в роботх зперие простереться становления бароко у ceptíÍB не лише в його окремах виявленнях, а й комплексно у генетячиих зв"язках останнього з укра1нськоя лхтературою та мястэцтвом, п;о дав п{дотавп

у новому cbítjií хятерарегувати низку хсторико-культурнях явшц.

У диоертацх* впэрша проаналхзовано 1оторяко-культурний га сус-пхльно-шттичний контекст розвитку сербсько! культура у ХУ11-ХУШ ст., ватоки укра!нсько-сврбських зв"язк!в, причини Jx активхзацх! у эазначений nepioj, участь у цьоку, зокрема, Кяево-Могилянсько! ака-демх!.

На ochobí широкого фактичного матергалу вперше зд1йсн»но спросу роэкрити нагдоиальиу специфхку виникнення i розвитку сербського бароко у контекст i загальнозвропейського життя i на конкретному приклад: сербсько! культура пмтвердити прогресивне значения Оароко, хснування загальноевропейського барокового простору.

Аналхз культурно-хсторнчних засад формування сербського бароко дозволяз пхдтвердити й таку характерну рису i домгнанту доби, до до-слхджуеться, як бароковий слав1зм.

У теоретичному планг новизна дослхдаг.ення визначаеться таксж тш, що в иьому обгрунтовано доведено роль саме УкраТни як головного чинника формування барокового стилю, вхдрсдаання сербського сусп1ль-ства впродовж сголхття, оскхльки в науцх змхни у щ>ому perioHi, як правило, пов"язувалася Í3 впливом Pocil. 3 огляду на сучаснг потреби науки показати аначення укра!нсько1 культура у слов"янському i зага-льноевропейському контекстх сербський приклад роэгдядаеться з точки вору важливостi укра!кськнх духовних надбаяь у вхдродженн! л^ератур-* ного та мистецького киття окремого народу i Coro поступовому входаен-hí до ново! европейсько! система.

На-уково-ппактпчна значимость результаг1в дослхдження полягае у тому, що основах георетичш положения дасергацхI, фактичнкй матерхал, висковки та унагальпення можуть бути використанх при написаннх робхт з icTopil УкраГни, icTopil укра!нсько! культури й ыистецтва, мхжнаро-дних стосункхв, у розробхц широкого кола, наукових проблем, пов"язаних а подалыдим розвктком бароко знавсгва, у вякладацько-виховнх а роботг учбових вакладхв, стати в пригодх Укра!нх на шляху II духовного вхд-родження, хнтеграхгИ у загальноевропейську та свхтову сшааружнхсть.

flwwsm. ко .вввюяткя из .шжг'-

- укра!нсько-сербсьх1 зв"язки доби бароко становлять логхчнв иродовяення сэредньов1чноТ традицхI, в1дпов1дають хсторичним закономерностям cniJibHOOTi нахц овального га регионального культурного провесу;

_ tciopH4Hi, культурно-полхтичнх обставини розвитку сербсько-

го суспгльстга ЗСУХ1-ХУШ от. зумовилк посклення зв"язкхв, впаелхдок чого пхсля первого та другого л1вл.енноелов"ш!Ських вшшпв вiдоулася зворотна дхя украХнсько! культури на сербську;

- сербське бароко форкуваяося в результат! генетичнях i контактам эв"яз?лв з уу.ра!нськлм бароко, хлейих та стильовх особливост1 якого наАбхлыз*} вьшовхдала ic?opir4H;M потреба;,т сербсько! культура;

- берокхзацгя сербсько! л{тератур;х й мксгецгва привела до стрнмких 3MÍH в ycix сферах жяття, цо тдтверджуе прогресявне зкаче-ння бароко, 1снувакня сшльноевропсйського барокового простору в floro piзнонацхональних вариантах, mci вгнякаля, кезважаючи на рел1-Г1йях та полгтичнх коифронтад11;

- сербський пряклад становления i роэвитку бароко с важлпвим свхдченням лрогресивного значения украТнського бароко, яке простяг^ лося далеко вхд його центрхв, ваконуючи функщв посереднака у дгало-si míe "латинськов" та "грецысо»" культурами, створення загальноев-ропейського барокового простору.

Алробагня результат!в дослтдкения. Основний. 3míct, теоретичнх положения, принципов! гдеГ та висковкя досл!дження знайшля своз вас-BÍтлепня в 1ндлв1дуальн1й монограф!! "Сто рокiв у Подунав"!. УкраТн-cbKO-cep6cbKÍ зв"язки доби бароко.", 40 публхкацхях, у тс..у числ! в sapytíirona збхрниках та журналах.

Головях положения робота апробовано у впсгупах i науковнх лошадях, виголошепих, зокрема, на IX Шжнародному конгресс слав1ст!в /Ки!в, 1983/, («жнародких конференциях славхстхв /Белград, 1987, 1989, 1990/, мхянарошшх кснферекхяях: "УкраТиськэ бароко i. мхянаро-дний контекст" /Олесько, 1989/, "Захштоевропейське бароко i вхзан-тхйський cbít" /Белград, 1991/, "Хорвагоьке лхтературне бароко" при 7вд1 бвропи, "Укра1нське бароко: проблема вивчення i збереженкя п&-м"яток" /Кя1в, 1990/, "Культура укра!нського бароко та II европейоь-кяй контекст" /Ки1в, 1994/, "Шляхи бароко" /Мальта, 1994/ та хн.

Дослхдаення включено у реал!зашп наукового проекту, що здхйс-нюаться Центром "Укра1яськэ бароко* Национального ун1вероитэту "Кис-во-Могилянська акадвмхя".

Результати доолхдхення апробовувалиея у наачальному пронесi при викладанн1 спецкурсу па гумаштаряих факультетах Национального уя1верситету хменх Т.Шевченка та опублхковаяих ивтодичних рекоиввда-вдях до курсу.

Дясертацхя складаеться is вотупу, п"яти роэдШв, висновкхв i списку використаних дкервл та лхтератури.

основная зм1ст робопг

У рступг. обгрунтовуоться актуальнхсгь теки, наукой новизна дослхджекня, його кета £ заглавия, розглядаеться стуг'нь пивченостх проблема, характеризуются теорзтичн! основы до&лх доения, впэначаэ-гься його хронолог1ЧИ1 рамки, теоретична й практично значения робо-ти.

Дегастй роздтл "1вторичнг передумал зародження сербського бароко" становсть спробу науково довестл хсторичну зумовленхсть нала-годження прямого эв'язку оарбських духовних осередкгв з украЗГнськимя.

•У § 1 "Специфика формування национально! культури як проблема барокознавства" вперше вхдгворено гсторхогра^ю питания в югоолавсь-кхй наудх, при цьому увагу зосэредаено на поступовому усвхдомленнх досладникаш! ролх украКнського фактора у виникнених стильовя;'. нова-щй у мистецтвх. Лше в остазта роки эаадяки мистещвознавчлк розро~ бкам формувалося уявлення про вхдшннхсть укра!нського, насакперед киТвського, бароко вхд петербурзького, проте пояснения стильових зм1Н у сербськоыу мистецтвх початку ХУ111 ст. як "росхйського впливу" 1 далх залишалося незихннгм у науцх. Причини пього вбачаються в ото-тожненн* давньоки!всько1 культури, з яков сербська перебуваяа у тхс-них зв"язках, в росШоькох). Тому в робоп наголошево на тезх, згхдно в яков ки1всько-сарбськх зв"язки злачно даввдшх, що простехуеться у § • 2 "Роль сервдньовхчно! традшц! у розвитку укра!неько~сербських ЗВ"ЯЗК1В".

Зокрема, вхдзначеко найзначн1шх «тали цього пронесу не лише у вхдомих першому та другому п1аденнослов"янських впливах, але й в безпосереднхй присутносгх культури Кя!всько! Русх в лхтерагург та ми-стецтвх сербського сервднБов1ччя. Цх взазмини адшповалися безперерв-но, немов за законом сполученнх посудлн, виявляючи певп! законом рно-ст1: культурний р}вень на одному хз полюсхв, знихугакь у силу схожих 1сторичяих причин, з часом П1Д1ймався п!д тиском духовних нацбань хнаоХ спорхднеиоТ культури, 1 навпаки. Особливо! уваги вимагае най-мена дослхджаний пер1сд, що передував бароков1й добх, - ХУ1 ст., яке хщв 1»Франко навивав "темнима М1спяии" укра1ноько-сербських взаемин,

Проакийзованх вхдомостх заавхдчусть каявн!сть безперервного сп!лкуваняя культур двох народ*в, а з кхнод ХУ11 г протягом ХУШ сг. в!дбуваетьоя шцняй зворотний вплив Укра!вя на сербську культуру за умов, як{ розглядаотьоя у 3 "Притяни пооилення укра!нсько-серб~ ськгог вя'язкхв ХУ11-ХУШ ст."

Пол1тични2 фактор /осгаиське вторгнеяня на Балкан« i nocTynoai uirpauií серйського насешшя на земп! Австрхйсько! держава/ разом i3 peniriiiHHU /конйрокташя катояппько! та православно! кон-фесхй/ та духопнам /Б1дсугн1сгь впсокорозвняених océpsflKiB кукь-тури, спро!.:о:гнах г^дно презентувати нацгю перед загрозо» асшгля-uií/, зуыов:1ви посиленпя сподхяань оербоького суспхльства на.допо-когу 31 с/юв"янського СХОДУ. 1сг0рик0-я0л1?ичн1 обставини розвит-ку сербського сусгйяьстаа значноо Mipoa збяиаувапи його з умова-ми розватку украхнського Йароко.

Як i с УкраШ, захист православ"я у сербхв ототоянлвався 3i збереяеиням народность тоцу cycniraue i кулыуряе життя зосеред-яувалося аавколо аеркви, що зрослася з на рода ши звичаями. Право-слав"я засапося з уяпяенням про вхда!ну в!д чукоземного cniTy, sipa стала лементулчою силою суспхпьства. У кратичкхй cniyaui'í, що вела до ыоиливих втрат ocraHHix заливайв незалэгаостЬ сербська иеркоЕна Bepxiaxa, як головний адг.йа1СгратиЕНйй предотавник переселена! в на австргйськях землях, звертагася з проханням допомогти до pociiicbKoro уряду. Осгаш-iiB, маючи вяася i по л irruí i гнгереси на Балканах, реаизував ix, спираючись на прорусьн! пасгро! балкансь-ких спов"яя, У суперяицин з Авс-rpi ею Рос i я намагалася зд!йснювати культурний впяив, вакорястовуюча "зусгр1Чну геч1п" з боку сербсько! церковно! SüMiHiCTpauii, нотра неодноразово прохала духовно! пхд-трш.;ки.

Зона надходила не з безпосередньо росШьких, а з уирагнських осередкха культура, як} органично впивалися у сербське середовище, чоку спрпяпа як давня традицгя сп!лкуваяь, так i cxoaticTb пол}тич- ■ них умов. Це вяявиюся, зо'крема, в анапог!ях поя1тичнах: загроза яаихонашШ незаггежяостг виходила з бону сдпьних двряав, як! ви-норясговували репШйний чиниик як зао!б денапгоналхзапН. Через втрату незалежйост! це в середчьов!чч1 i сербська, i укра'г'нська культур и рознкпалисл як продукт "недеряавмх" народов, тому в них се-редошщах кивотi ко сидавання на вархшення полхтичних проблем шляхом еднання з етн1чао та pesirtJiHO спорхдяеною дертавою-захиснияом, спромояною пройнятися стрзжданнда правоелавних t надатя ím допомо-гу. Píshoio Hipos 1 в pi3Hi часи ней м 1ф, вгдомаЗ як один з проявив барокового слав!зму, пов"язувався у сербському та укра!нському оточенн! з MoCKOBieu /для Укра!на/ або Pocieso /для серб i в/.

Кргм збШв у зова1Ш11Х факторах ¡сдували аналог!! б соШаль-иому склад! двох сусп!льств, у способ! життя та ¡нших особливос-тях, як! виявадаються у ход! досгпджеиня. Под!бност1 дростежу -ються у тератор1альн!й невизначеност!, иест!йкост1 етШшях меж, яМ зазнавади дифузН через вторгнення завойовнак1в або й через масон! м!граа11 в !ноетн!чн! середовлща. У серб1в и! мек1 з б^яь-шою гостротою мот у па ли кордонами етн1чних та репШйних конфронтации продоглуючг. прадавка спов"янську антитезу "ми - вони".

Як 1 в украТнськоиу середоввд! Ш1 ст., серба вбачали мокли-в!сть захасту национально! иезалешост! ворганхзаци духовного протиборства, культурного протпотояшш. Розкопот1сть у територ1аль-ноыу в!дношенн! чзрез вторгнення завойовникI в зумовдпа нвр!вном1р-к¡сгь культурного розвитку. Якщо духовна ниття Укра1'ни, значаа час-тина яко! перебувала п1д польоькам пануванняы, зосереджувапося нав-коло Киева та ¡ншлх м!ст, то в сербському сусп!льств1 таку функи!ю виконутав адмШстративкий иентр майбутньо! Воеводини Кариоваиь зв!дки культурна надбанкя поширювапиоя в шип рег!они серЗських розселень,

НаведеШ фактора значною мхрою зумовили пл!дн1сть I тривал!сть взаемин М!я сербською та укра'1'нською культурами, ¡цо. було явищем лог!чнаы I эаконом!рним, оск1пьки, як в!дзначав сучасний доол!дник М.Павич, без книг ! друкареяь, без шк!п сербське сусп!льство муси--по спиратися на найблиячого "природного" союзника у тГЛ боротьб! -на УкраТку, яка прайма на допомогу сербам у найкритичн1ший момеат Тхньо! !стор!?.

В!дображеннв цього пропасу присвятено другий р о з -д 1 ж "Значения кигвських центр1в у розвитку сербсько! культура ХУП-ХУШ ст." Головиу увагу зосереджено на вйсв!тпенн1 низки явищ, як! стала своер!дним фундаментом, на якому зводилося сербське бароко 1 яке в науц1 традии!йно иазивалося "ро^йський вплив". Не об-менуючись виявлеаяям генезису окремих феномен!в, автор робить спро-бу виявити законом!рн!сть, типолог!ю IX виникнення, що, зокрема, простеяуеться на приклад! шМльниитва як ражппво¥ баэя створення бароко. У культур! ХУЛ ст. важливу роль в!д!грають у^верситэти 1 академН, як 1 а украЗнському бароко - головяий !нтелектуаяышй осередок - Ки1вська академ!я. Щкнародне значения ки'1Всько'! просвети вясв!тпюеться у § I "Кнево-Могилянська акаден!я ! початок пкI гть—

ництва". СербськиЛ напряг.! погаирення ки1всько! система оспгти хнтер-претустъся у к1лькох аспектах: культуролопчному - як зияв оагалышх тенденцШ барокового сусп1льства з харантер.чим для нього полггхстер-ством; контактному - як прхллад налагодякзння прямих зв"язк1в Кизеп з одним хз слов"янсыс;гх адресатов, у даному разх сербськдал центром Карловаш; типологхчному - як пхдтвердяення схожих текценцхй в укра-!нськсму середоэитлх ХУН ст.

Аналхз хсторико-культурного тла, на якому зроотзло сербсысе шкхльництво, В1Д ишл початку ХУ111 ст., цо дхяли за зразками грець-ких сероднъовхчних осереддав кавчакия, до приходу украТнських магхс-трхв, як1 заснували шву систем освгтп, даз комивгсть говорим про револшгйне значения каТвсысого "1нтелектуельшго втручашл" у серб-ську сптуашю. Налагояжоння прямих контакт1в з Киевом привело до створення фактячно ново!, европейсько! сястемя освхти, сприяло вихо-вагего 1нтел1ГОнц11 з носим типом мяслення.

На початковому етапх налагодженкя контакт1в- характеризуемся тими ж законом!рпостями, цо 1 в хнших сферах: апеллцхя до петербурзь-ко! адмхнгстрацхТ I фактячпа роалхзадхл допомоги безпосередньо шсля киТвського втручання, яке помшпсово назжвалося "русская школа у сербов" /Я.Кулаковський/Ч РосШька присутнхсть, вяражена д* "ыистю по-рекладача М';Суворова, мала епхзодичний характер, але ознакомления з книжками М.Смотрицького та Ф.Прокоповича дало поштовх сербськ1й пер-ковн1й ад:.тйстрац1! для налагоджеякя тривалого сп1вробхтництва з Ки!всьмда атшдешею. Д1яльшсть найзгачн1шо! особи у груп1 киТвських магхстр1в М.Козачииського розгляцаоться т показов и.'! приклад люд пил украТнського бароко, котра у своТй творчост1 корлстувалаоя гуманхс-типгся ктатпвакя. Зв"язки Киезо-Могилянсько! академТ 1з сербами ро-зглядаються й як ваяливяй ыатврхал для спостережеггь над деякимя загео-номхрностямн розвлтку культури бароко. Шдтверджуеться значешя осл!-тницьких дентр1в у пащ опальному в1дроджзнн!. За типом перги сербсыи осередкп зпапь була близькх до уяраТнеькях братств. Вонл поступово пабували значения головних кэптргв осв1ТН народ!в православно! конфе— с!1 на Балканах, що роэширхм географхю роэповскдогпм укра!пського просвхтництва.

Формування творця сербського бароко, якай виховувався у них школах, в1Дбувалося х беэпосередньо в УкряТтп. Аиалгз причин, що ними керуваляся численн! сербськх учн1 в !х "осв1тн!х мсграидях", сошалъ-ного статусу, дол: впхсвшщхв укра!нськах навчальпях заклад}в, дав

кокливхсть ввдобразяти типов! риск ново! сербсьчо! ¡¡нтелсгокшI.

У § 2 "Вгдродасення сербського друкарства" розглядаеться заслуга укра1нсько! книг/ у формуваннх сербського бароко. Вшграючи велику комунхкативну рать, книга за умов навдонально-вягвольного руху та ре-Л1Г1йних конфронтацШ виконувала й иеолог^чну функцх». Цс пхдтверд-жуе доля книжок, як! иереслхдувалися, заборонялася, попри усе, набували велико! популярности. Сама такл цниги Л-}врсько! друкарнI ко-ристувались особлквям попитом у сербськ ог.:у середовиаи, яке до осман-сько! навали мало високорозвинеях традицН книгодрукування. Але на той час, коли ккигарство в 5вроп1 розвивалося хнтенсивно, серба були эмушенх повернутися до свредньовхчних-засобхв рукописно! книги, В умовах переселения серб:в до АвстргйськоГ держа.ви, вимагання користу-ватися виданнями католихького змгсту перевага надавалася схшюслов"-янським видениям, якх сербське середовище сприймало як "сво!".

УкраТнський струмхнь у книжковому потовд эх сходу пхдтвсрджуе {ндексацхя найзкачнхлих книгозбхрок сербських монастирхв бароково! доби. Проанал13ованх записи на марг1нал1ях книг, посвяти, доля окре-мих видань, що зйерхгаються в р1зних арх1вах, засв1Дчують надзвичайно високий рхвень ки!вських та львхвських друкарень, цхлеспрямовану дхя-льнхсть украТноько! 1нтелектуально1 елхти у справI допомоги "слов"ян-ським братам". Сврбський рецетиент був одним з наймасовших для свого часу чнтач!в укра!нсько! бароково! книги. НаАбгльвос популяшхсти ко-рвсг^валяся книги повчально-вяховного, дидактичного змхсгу, якг сп-рияли створенню гад! окалыю! 1нтел!генш!, «о було типовою рисою ба-рокового культу знань.

Акал гэ пшг*!в прохшкпення, географ! поширенпя, р!вня об{знано-стх, насл!дк1в ьшгиву та характеру сприйняття укра!ясько! книги дао иогливхсть. говаритн про виняткове значения книги у поширетп бароко-вого стилю, формуваии ново! читацько! аудитор!I, яка стала важлккою ресорою национально! св4до«осгх, опору денащсналхзз.торськгй полхтицх хмперськюс держав. Значения укра!нського книгодрукування полягае в його прямхй учасг1 у Бхдроджетп сербського кннгодрукарства. Боротъба за вяасний книгодрук, як 1 боротьба ва нацхояальиу школу, тривала у сербхв иайжо стсшття, що проставляться поетапш, почннаючи з к!нця ХУ11 ст.

Одним в наЛзначн!шях досягнень укра1н~1.кого киижкового вторгнен-т у сьрбзьку культурио-пол!тичиу ситуаи1» стало виникнвння нового фетгоквня, инал1а якого вдШпюеться у § 3 'Чормуваяня сербсько!

- ta-

инижно! моей". Барокязш1я сере^ньов1чних пам"яток духовно"! та матер ¡алько! 1'ультури роэпсгсоджусться i на кничяу мову, яка BHaoni-док кризовлх явзд зазнас оуттсвих 3MiH. Сиостер1гаеться стии1стич-не ускладнення структура, розв.чток типово барояоввх форм i засобхв. Щ "в:зорут!0Б1 рисд", що потрапляють до Киево-Могплянсько! акаде-Miï з ¡тал¡Ловкого та i сг.анського "барвистого бароио", поширюються I до LxcHBii. Ane якцо гам бароксЕкй пер!од церковноелов"янсько! копя був пов"язакий сНпьие 3i стияьовими зь-лнами, то iнmiii-i напрям поиирешш бароко у православному cBiTi - сербсьний - мав не стгибки стильову, ск!льки iieortoriray функц1ю.

Переконання про кову як 3aci6 сол1даризапН слов"ян бупо до-Шнантою св1домост! найзначн!иих представник!в барокового слав!з-му /Юрifî Крпаанич/, 7 cepôia не ототояповалося в першу чергу з идеями еднання православного словиякства. Талу в добу бароко вщбу-ваеться canpani3aaiH коел "слов"лнсьио!", котра у cep6in в1дпов1дно до i'x переконань про сяоа"янстпо шенупапася "руська", що позначи-лося на назв! книжно! мови - "русько-спов"янська", п!зк!ше "сло-в"яно-сербська". Анал13 даерел та причин» що вппинупи на вшикнен-ня i розвиток "сербсько! кнпано! мови, гказуе на ïï Т1сний зв"я-зок з украШськдл ш1льниптвом i кипгамп. Водночас готовку роль bï-д{гравав coi тог л я дна!; (Тактор: 1дея слоэ"янсько! едност! на слов"ян-ському П1вдн1 була насНлька Шшою, то в!дбуваеться зреченкя В1Д народно!', сласне сербсько! ыова на користь "загальнослов^нсько!'". Цьому сприяло i ади1н!страт!шне узаконения "русько-слов"янсы'.о!" .мови сербською церквою, котра забороняла використання в Л1тератур1 будь-яко! !вшо! мовя, яка б в такий зас!б не сприяла сдност! сер-б{в з православии.! сходом.' Хоча гакг заборони гальмували розвиток Haui опально! моей, сербсышЕ лрпклад п}дтвердн«уе Юторичну законо-MipHtCTb розватку бароко у слов"ян, яка 1деали наи!онального виз-волення пов"язувала з !деего слов"янського еднання, що в1дбилося i в мов! - своер1дному конгломерат! кнпетих иов. Уособленням таких переконань був хорватськ.чй noiiriCTp ХЛ1 ст. Ю.Кригвнич. У сер-б!э аналог!чняй проаес здШнюзався майяе стол!ття п!зн1ш, але ба-гато в чому був бтазький до ыовних лукань хорватоького поборника слав!эму. Показоэо, що i у Краяаничз, i у сербських прихильнирЛв мовного едканкя формулання таио! "загальноолов"яисько!" мовя було naiîTicHime пов"язако з украшськоп мовознавчою традни!св, що пояс-

нюеться ргвнем и розватку 1 ьешкоо популярности гржэтики Меяе-т 1я Сштрисшкого, шярона в}домого у слов"янському саЖ. Крхм граматичного оформления "русько-спов"яяськоГ' эв"яэок э ук-ра'1!1ськши джереяаии поьитнай I в пексачноку склад! пхех мови, «о П1дтвердхуе аналхз текст!в пнературног' культур« сербського баро-ко з очевиднш.т украШзмаки.

0р1ег:таа1Я сербського освтчекогэ суспШсгва на книжну мову кп1БСБкях га 1атх виязнь шла захиену йункп!ю, осктлькя ¿з введения!/. Ше'1 коби ототоанивалосл уяваеяня про збереження национально'! саиобутносг}. Позитивна;,1 був 1 той факт. 150 через укра?нськ1 видання сербське сусп1яьстзо знайомшюся з досить розвкненою на той час мовознавчою наукож, г,о не могло не дозначитися на стан} £ розвптконг сербськог мовознавчо! дуккя. В результат} пах коитак-тхв в}дбувався пряскореаиЗ! розвиток сербсько'/ книжно! ковя, яка шла пплин на вс1Х наЕв}дом1ших предсташивхв сербського л4тера-турцого бароко. ПрисукЦсть унра'1нськ01 гаагло! (лови простереться протагом усюго ХУШ ст., вона позначилася на перших сербсьних гра-иатпхах, букварях, на ков1 горшо! сербсько: газета тощо.

Культурно-по>птичнай ефент переходу на русько-слов"янсь£у шву засвхдчуе занепокоснлоть Н вплавом з боку австр}йсы(ог вягди. I хоча в останн! десятир}ччя ХУ21 ст. вхденоька адмШ1Стра:Ш насильно спрямовувала сербська культуру до австрпЧсышх дггерел, зупаинти' "руський напрям" бую некомиво, 1 саме Шд його знаком сербська п1-терагура-входя яа у XIX ст.

Виконукта ваклиау коксол1даЦ2Г:ну фуишЦю, русько-спов"янська мова водночас гаяьмунала вяе започагкований проиес ыовно! секупярг,-зацП, чо гИзн^ив негативно позначипося на ставлвшИ до иЛс! моей у сербському мовознавствх. У дисертаШх наголоьуеться на аеобххд-ност} враховувати сяешкрку бароково'Г доби, зокрема значения Е5:е згадуваного явища, як бароковиЕ слав1зм, що закономерно В1В до мовотворчих утоп!К. Бодночас вгдзиачаеться, що хоча "укра!аська формула" популяризаиГх литература на народн}!! мов} дещо в}дт1Снила сербськай тип чього провесу, вхн проте вхдбувався в!длов1дяо до мовн01 концепдп Кие;ео-Иогшшнсько1 акакеяи, яка передбачала им-вания як "слоэ"янськог" моаа,' так х р1дних - "руськоТ", "козаш.ко'Г', що а1дпов}дапо законам бароково! епоквенпН'.

Яоан! контакта серб1в з Укра'1'ноа в1дбувалпся тод1, копи проиес

демояратизаиП! в ainoi.iy пригашянвГг украхнському бароко, зазнавав п!днесення. ТэндеяцП толерантного етаияення до розмовно! нова не могли не переносимся до серб1в, що пом"якщуваво иерковн! заборони. Цьому с прияла i попув:рн1сть Оеофана Прокопопича, мовну кон-nenuin якого запровадяували у "школах Козачинсьного". УкраУнсьх! вчитеп! поступово розвхнваяа t.itf> про едину моау православного спо-в"янства, i'x творя, поедяуюча княяну лексику з укра'х'нсьною та сербського, буян коикретниш яракшдама вхдступу в1д инизнох мови на корпеть MicaeBo'i. 0ск1лькп "укра! ксъга мова ближча до сербсьно!, нхж рос1йська" /ы.Павич/, под!бний синтез не станоаяв для сербхп знач-них труднощ!в.

Зд1йснеиий anaaia засв1дчуе, до в сербськ!й яхтературь незва-жаючи на периовну заборону, поступово стверджувалося перенонания в необх1дност! використаннл власно! народно! мопи. Це дае п!дста-м говорим про вагомяй пиесок укра!'нських вчитвл1в у справу збе-реяення народно! ^¡тературно'х мови, що було свосрхдаою Шдготов-кога грунту для реформ Бука Караджича. На п1дтвердкення служить иона TeKCTiB лров!дного сербського по пен i ста Г.Сге^шовича-Венцяови-ча /перша половина ХУШ ст./, когрий, слхдкуючи за гворчхетп Лазаря Барановича, перекладаз його твори "простим д1алектом".

Присутн!сть книжно! та народно! мови, як своср1дна норма бароново! доби, мала св!тоглядае значения, стимупаваяа рух думки на ме-ai мов, що пхдтвзрджуеться евогаш!ею гворчих пришита! в нанхть у тих mjcbMeHHHKin, якх нэ ззизнавали народно! мови, апе спонтанно чи за законами ораторсьяого шетеатва приглушен! були звертатися до не!. Цз заевхдчуе мова TEopin Йотана Рахча, котрий у дусх барокового ояав!зму глориф!кував ислов"янську ыову" як "найдивиЩу", "найчис-тimy", але яи посл1довний учень Козачинського водночас вносив ук-ра!н!зми та сербську просгонародну лексику у еюсн! твори.

Етаиним явищем в eBonmi'i оербсько! ншшю! мова стало винив-кення з другох половши ХУШ ст. "слов"яно-сзрбсько!" мови, що ста-новипа просування вперед до реформ В. Караджича, який сво! перш! творч! кроки робив саме у Шй мовнхй систем!, генетично иов"яза-н 1й з укра!нсы«ш мошюю традиихею. Зикнепня сербського реформатора з fioro противниками, нотр! ототожнювали киижну мову з удалениями про всеслов"янську /православяу/ сол!даризагх!ю, розглядаеться як один 1з показових приклад!в зворотно! сторони м!фа про слов"яи-ську сдн!сть, ян анахрон1зм, яг.ий гальмував пропвс ста но п гения

сербсько! Л1тэратурн0! мови на народяхй основ!, що шло аналог! 1 у "гашщьмгх т.зв. моокЕоф1л1в" Д.Фракко/.

Припиненпя реформами Караджича функцхонувания княкпо! мови бу-ло законом! ршгл явкщем, але не означало розриву з в!дзначоноп тради-щею, яха своерхдно продовжувала кит?я у лхтературх ЙХ ст. Надбання створено! цхею косою ново! литературно! культура розглядаються у ; настулному третьому роздгл! "Становление сербського , лгтяоатупного бароко", !

¿\нал13 Дя.арел та принципхв побудовя барокових творзв дае ыожли~ ' вхсть виявити три важливих частиня, у,синтез! яккх вшшкала культура : бароко: середкьоахчна основа, стшпстака бароково! поетики захшюго походженкя ! народна традиция. В!дзначенх джерэла не мохуть розгля- : датися як сбов"язкова норма, проте вони виявляються у багатьох тво-рах укра!нського бароко, ко, зокрема, простенуеться у прршхй сербоь-кхй драла "Трагедоко.'.тед:я", автором яко! е укра!нець М.Козачиноький.

У § 1 "Синтез джерел у першхй сербськхй драих" цей твхр розг-лядаетъся як типовай г.рояв бароко, иозначевий особливостяли укра!н-ського театрального мистоктва. В робот! вадхлено чхтко вирамну апе-ляц1ю автора до середньовхччя, з якого Козачинський обрав сваег дра-ыи, його 1нторпротац1я у прямому зв'язку з полхтичними обставинами сербського суспхльства, в жому охшнився укра!нський посланепь.

1сторизм визначено одн1ею з гдейнах дом!нант бароково! лвдини, яка не тхльки и жал о в минулому пхдтвердакення власним адеалам, але й' ототожноталася з ним. Розвиваючи на сербському грунтх традицх! в!т-чизняно! культури, М.Козачиноький вдлеспрямовано эвернувся до однхе! э траг1ЧБих подхй сербськото минулого. його "Трагедокомедхя про ос-таннього царя сербського Уроиа П"ятого..." була не т!лыш складовою часгиною навчально! программ, а й гол!тичио-просБх тительсъкпм висту-пом. Прагнучи переконати аудитор!«) в необх!дносг1 поширення знакь як засобу вхдродкешш национально! св!домост1, автор повинен був обрати так! засоби, як! в^повадно до закошв бароково! елоквенш! могли бути доступяими уехм верствам аудитор! 1» Покладена в основу твору драматична под!я - загибель останнього предегавника середньовхчно! династ!!, що ототожнввалося ¡з загибеллю держави та !Г колишньо! ве-. личх, пхдкрослюа критичн1оть ситуац!!, в якхй ошпгалися серби пхеля переселения до Австр1йсько! держави, ! шляпой !оторичних аналогий пов"яэуе минуло !з сучасистю. Водхбна апеляцхя до минулого в!дпов1-дала уявленням про взаемозв"язок всього !снуючох,о.

КомпозяцШп особливостх "Трагедокомед11" розглядаються у . СВ1ТЛ1 теорх! бароково! драли, а результата aitaniзу дають пхдставп вважати автора Г1дним предотавником дрататург1йного мистецгва укра-Тнсъкото Сароко, здало застосованото до хсторячних особливостей сз-рбського минулого. Акалiз сюжетних особливостей твору пхдтвердкуо аого тхсний зв"язок з уснопоетичниш дтерелачи. Сюжет драма стано-вить одяе з в1дгалужень косовскш! легенда, мае аяалогх! у сус:дн1й хорватськ1й, а також в хнших слов"яноьких традициях, у тому час л i й украТнськхй. Вхдтворення фольклорного контексту, наоашеред "фольк-лорно! cbí домоет i" суспхльства, в якому ошчився укратнський посла-нсць, заевхдчуе, що кооовоька легенда за типом гнтерпратащ Т ману-лого не становала для нього чогось незвячного, оргашчно вписувалась у його св1дом!сть. Водночас автор цхлеспршовано йшов на хдентяфхка- . UÍD з нашональноо м1фологхею, виевгтлюти головну хдею твору: шеля загибел! "останяього царя" державу врятуе той, хто дбас про пвнесения духовностх сустпльства.

АнаЛ1з розватку дхТ, де йдетьоя про загибель Cep6il, заевхдчуе наявнхеть компонент1в народно! легевди в ti сшетяхй ochobí. Подгб-ний синтез джерол був типовим для твсрчост! Сагатьох письменнпк1в киево-могилянського кола. Фольклоризм "Трагедокомед11" е ^»ладовою частияою культура, специфики масленпя доби автора, який влкорпстову-вав фольклор»! олеманти досить страшно - у передач! окремих, пай-бхльш драматячних, подДй. ФольклорниЙ елемент реализовано у драм ímiuiíixutho - у вигляд1 легенди, котра проникала í в icTopiorpa$in. В1дх1д вгд косовсько! легендя спостерггасться у вдаовШ автора на питания, хто е "визволителем". Як лядана ocBÍ4eHa, Козачинський не подхляв пошпренах у сербському середовищ1 легенд про росхйського царевича - одного з вархантхв популярно! легенда про самозванця, кот-рий бушмто прибув для визволення уярмлеиих слов"ян. Порятунок сер-6íb укра!яськяй проевхтитвль бачав у роэвитков1 наш опальноÍ 1нтел1-reraiil, поширешп знань, що й було програмею його д1яльност1 серед сербгв.

В1дзначенимя особлнвостями - 1сторизмом та врахуванням хдейних настроКв сусмльсгва, вклпчаоти i фольклорну св!Дом1сть, - не вичер-пуються джерела першоГ сэрбськоГ драми. Насамперед цв - тетгово ба-роковпй тв1р, що тпдтвердяувться анал!зом стилю та принципхв побу-дова "Трагедокомедх Iя. Шкгльний театр у cep6ÍB мав yei озн-тв культу-ри доби. Автор качагався ве лише вгдобразиги стан суспхльства, але а )

прокоыентуаати його, закпиката до дп, вказати на 1деал. Под1бна фуцка1я зумовипа тал ошв ту дрдаи, центром яко!' с кора «те, цо обросло тканиною трагеди про впаду. Хоча туг присутнх характер^ для подобного типу драил ifleï праведаосг1 В неправедност!» п"сса налекить до ряду творхв, у яках розглядаються nacoKi теми ДОП1 народу, в1тчизни, ïï майбутнього.

У побудов! г вору Козачинсышй такок ввкористовував гоповн! приншпи uiKisbaoro театру. BiH i.iir змалювати подН безпосередньо або к опосередковаио, але В1дцае перевагу пошреному в бароко засо-бу побочного варааеная 1дех. Иоб ефекгивнше ïï висповати, поет ви-користовуе принцип паралельао'х побудови, на що вказуе вже назва тво-ру, яка ы1стить головну."пружину" йароковоï поетаки - протистапленяя контрастних за характером i 3!.iicTot.i явшц. Прагнучи уникнута монотонность митепь звертаеться до антитетичное^, внутр1шньо!' роз1рва-HooTt, проткставлення реапьност1 та идеалу. Козачинськай використо-вуе принципа барокопох поетики для ефективаого змалювання траг!чного становища cepâia за умов великих Пересе лень, що i люструе вже (пункп{я антипроnoria.

Дннаи1чному t водночас епхчному розвиткоа: под1й /у меках кан-ру/ сприяе такок оргак1зац!я образнох система. Рхзноликхсть repoïB пояонюеться типово бароковш засобом зм}щення реапышх, вигаданих, язачниньках та храстиянських ойраз1в. Кр1м алегорачнах nepcoaastB , • автор вводить образи, цо ршрезентуюгь типов! вер ста и сербського сус-п1пьства, розма'и'тгя яких аекентоване ¡деем с дно ci i позативних 1деа-ttiB ycieï Haaiï. ¡ИдповШш до поетики шального театру ия едн1сть показана у протирхччк Дахотом1чаечленуваннясв1ту ¿люструс розстаа-лення аяегоричнах персонаж!в, з допшого» яквх Козачинськлй намагаеть-ся В1дбата дшсвicib парафразою, що конкретазуеться анал!зом фунщШ найголовашах repoïB. У дисергаиП зд1Ёснено пор!вняшш Штерпрета-aiï Козачинсьиим окремих хсторичних постатей з ïx осмиолекшш ¡найми авторами бароково'1 доби i назначено вщл1Ыюст1, зокрема не за-хоплення украхнським митием топупярнши мотивами типу швидкоплин-HooTi, а лрагненяя викорисгати ïx дня максимального вгдокремлешш го-noBHOï хде'1. Бодночас як пюдина бароко Козачиноький рефлексу е типо-' во 6apoKosi ceHreHaiï, що наголошено а enino3i, сповненому роздума-ми про ашидкоппаин1сть людського адття, слава i розкШту держави. Пасьменник звертаеться до низки поширених засобхв, зокрема до кос-

югонхчних симшп1п, як! виражають пелШ явища в яюдському жятт1 гощо. 7 структур! тексту виявлено низку гипових саоо01и бароково! юетики /антитеза, алегорП, парабола/, гншг сценгшг еяементи, 1ритаманн1 Л1тературн1ц та театраяьнх2 культур! бароко. Заслуга автора по лягала, зокрема, у тому, що хин увесь багатай арсенал баро-<ово1 драми п!дпорядковував сербськог.'цг нгихонапьному сюжету, отвозивши ор;1Г1на71ьну дршу, яка усШшо шясупалася I а полхтичяу, £

I культурну ситуацию сербського суспиьства.

Пор1вняння "Трагедономедп" Козачгнського з репертуаром ук-эа5нсько1 шкхльно! драми засз1дчус, що ело!'« тпором нитеоь проде'-:он-зтрував спосрхдну М1нтесена{ю в!тчизняяого театру, оснхльки спи-зався на ;":ого кращ! зразки, поддочас написании сакобуиШ! тп!р, цо юказано на кого сп1встазпенй1 з дракою Сео^иа Прокоповача "Владп-лир".

Розвитон сербсько! дэами п1сля д!яльноот! Козачвпського перекоп-1иво засвхдчуе прянлй зв"язок цього проаесу э кягяськоп традяп!ею, ао хлюструеться низкою найзначнгсих тор ¡а ссрбськоТ драматург йнох" градииН протягом 2УШ 1 першх десятир1ч XIX от. Зпникнення у сербсь-$ оку культурному жкт?! такого нового явища, як вертеп, такох визна-ю резуяьга'л'ом украгнсько-сербських сшгяувань.

Зд1йсноний анал1з дае п1дстави смердзувати, що започаткуп'ання театрального аиття у серб1н буяо однгш з иайб{льЕШХ досягпень доби 5ароко, а д1яшПсть Кого за сн о шика оихнюеться як один з найяокра-з*ших лрояв!в бароколого от.авхзиу в його укра'гнському вархант!. Еунка1ональн1 особлнвоот! нершо! сербсы<о'1 драми приводить до вис-ювку, що шки&кий театр бул иеобх!дчоп сходинкою па шляху до при-зкорення розвитку театрального шитя, передував створеиш нанхсналь-юго театру. Театр Козачииського вгаонував доли! $ункиП, характер-

II для доби Проов1тительстЕа, буп зв"язаний 31 станоплекнйл мгсько; кувьгури, виховашшм {нтелп'снаИ нового типу.

Одним ¡з суттевих несящкгв вллизу шк1льноГ драми, н шяому зп"язк1В з Укра'£ноа стало винншепня та розвиток в1ршуваиня, що роз-глядасться у § 2 "Нов1 яви по у книгл1й поезп ХЛ1-ГЛГ ст.". НаЮхль-иим досягненням иього процесу стало вшикнення рими 1 ркмоваяого рядка, с;о ранхпе було нев!домо сербсыШ! л!тератур1. Периоо рикова-юя формою сербськох кникно!" поезхх птап транадоятпскладовий рядок, цо прпйшов сидя безпосередньо з Уяра!па 1 панулав у серб!в до почат-

ку XIX ст. У potioTi простереться eaonmin сербськох вероифкапП в1д яерших спроб э*ршуганн.я до Н найзначн1и>:х д.>сягнеш>.

Поширенкя сяяабхчиого хЛрщування дащегься 20-м;: роками ХУШ ст., тобто часом засцувааня не i л та д!яльностх укра!нськлх вчите-híd, kotpi й були гоповними виразниками укра!нсько! поетично! культура. Водночао враховуеться значения сербськох традиип, в ..перпу чергу уснопоегично!. Ваяпивим еталом у мникненнх кових яэвд стало формувания силабо-гонхчяо! поезГх", в чому особливу роль В1Д1-грагхи каати, теоретичнх засади nipm/вання, викпадеи1 у граматиа! Мепет1я Смотрипького. Поширення силабо-гонхчно! Bepca^inauii, що вело до зв1льнення взд схоластично! герметизацхi, притаканно! се-редньов1чнхй книжность розгяядаегься,- KpíM ионтактних npoueoiB, i як законом!рне явищз евопшп' сербського cycninbCTiia, Надзвичай-на попупярн1сть вхрщування, яка привела до своер!дного "поетичного буму", ¡нтсрпретуегься як характер»е явище бароково! св¡домоетi, унхверсальне за лоходженням i поширенням, що шдтвердяуеться масо-bícto вхриування в pi3hex культурах доби. Незшааючи на викшшення своерхдно! масовох культура у поетичнхй сфврЬ копи далеко не bcí твори сербських версиф!xaxopiB становипи художнв uíiihíctb, анаглз TBop¡iocri найзначнхших лредствБНикха Дован Ра!ч, Павле Ненадовяч, Saxapie 0рфея1н та i к./ заевхдчуе значняй прогрес у sireparypi сто-ечно до книжник i в подаредньох доби.

Кр1м формальних зы1и, гитових для поетики бароко, спостер1гаеть-ся збагачення siairay, виникненая настроив, притамаиних пвдин! бароко,-що розглядаеться як прояв "баронового универсализму", еднання ceptícbKoí в1тератури з европейськоо через укра'1Нське посереднишво. Шдтвердкекшш нього аисгупають cniabRí мотива в укра!ьських та сербських поетхв. Так, популярне в европейоькому бароко осмяспення CBiTy як "зорлно! церкви", "дому-дупЦ" з творхв Лазаря Барановича, ведьма популярного серед cep6iB, переходить i в ixmo поез1ю. Анало-ri4Hi явища onocrepirajoibCH шляхом порхвнякня tbopíb сербських ав-Topís з поезхями Софронхя Почеського, Стефана Яхзорського, Яапрент1я Горки та íh. Хоча cniвставления сербськох khhkhoí поезй' з украпюь-кою уонладшоеться через законсервован1сть сербських двдрел, що най-naoTime функШгчували у рукописному вигмдь i сну mi тексти перекон-ливо засв{дчуоть imiüt прямий зв^зок з украх'нським бароко.

Поруп 1з стиль оби ми змхиамп в1дб.7ваетьсч збагачення ¡канровох

¡истеми, особливо поширються панег!ривя. На в!дМ1ну ввд останн!х (анти швидше переходили в грсшдське середовище, стали пи надбан-!Ш авторсько1 та усно'х ТЕорчости Комун1кативний ланшог в!д мис-:еаького твору через друксваН1 та рукописна зб!ркя до усног твор-юст! буа характерном явщем поезП бароко, I сербськиЗ приклад ще из засв!дчус сп^льн! закономхрност! розямку Р1рцування анал1зо-¡аиох доби. Анапог1чну функн^ю секуляризапН" лхтератупп виконували гасторальи! або веснян1 гчши, украёкськ! зразки яних генетичио !пизьк1 до сербсьяих.. Поетичний репертуар закономерно збагачувався да одним, ранше незнайомил явищем - емблематичними в ¡рвами, про 1к1 сербська аудитория д^зналася вщ вихованахв Кнево-Могилянсько! 1кадеМ11. Влвчения фонд ¡в Пат1Ш1 сербсько!, хнпгосховищ монастирхв Зоеводини, арХ1в1в Сербсько: академП наук заевгдчуе, що помк ем-(лематично'Г л1тературп з Киева буа значио сИлынин, к!н це уявляло-:я ранше. Характер вцкорастання емблематики в сербсыий. л!терату-

типологгчно близький до упрахнського: кргм веньми поширеного ¡обращения иног 1 пороги мята! вдавалися до емблематики для вис-говлення пол!тичних ¡дей, в першу чергу для захисту канона Ш101 [езалежност!.

Зикористання ф!гуративно1, В13уально1 поез!1, такой побудова-:ох за украёнськиик зразками, вхдбквае апапог1чну украШському В1р-1уванню подвШу функи!ю: захоплення ||юрмоо, хпзуаяьнкм ефектом, ¡кладною графхчною системою 1 водночас - зосередяення автора на 'остроактуалыюму ¡дейноиу центр:. ЗапозичеН1 з барокового арсена-[у формально пошуки були в! дом! сербськш л!тератур! ще ¡з серед-:ьов1чно"1 поетяки як "плетей ¡с словес", тому зустр!ч укра1нського ¡ароко ¡з сербською традицгеп аибувгшася безбол!сно, дапчи син-■ез, в!до;.шй як сарбський аархаят православного бароко.

Хоча з друго! шловиаи ХУй ст. у сербськ!й поэзП' спостерп'а-|,ться стильов1 ознака рококо, п!тература I надалг була позначепа ¡ароковими рясами, як| поступоно енолщеонують, що слостер!гаеться а приклад1 характерних тем I жанр1в. Под1бн! тендепаГ! хзрактер-1 для ¡ншях слов"янських л1тератур, що Шдтвзрдяуеться, зокре-;а, низкой аналогий у творчост! Григор1я Сковородя та Захар!е Орйв-Ина. 3 часом сербськ! бароков1 фзр.ми з"являлись у болгарськ!5 Ш-'ератур1, що становило опосередкопане проникненшз на Балкапи ук-1а!'цсько1 поетично'/ школа у виг ляд! п!зньобаронових експл!кап!й.

У & 3 "Еанрове i стипьове збагачення проза" простехуиться сут-Teni зг.'Лки у сербсьвхй середньогйчнхй книжности Як i ъ украгнсь-Kiíí лхтерагурлп; культурь a cepdcbKiii найНльш поширеною була ораторська проза, яка пряжилася па сербськоку TepeHi не ст!лыш через стильову новизну, ск!льки через gyHKUiональне значения баро-koboí гокхпетш«. Крхм шлем!ки напколо peiiriiiHax понять tie була п1тература, цо в!дсто:овала нацхокальн} права у широкому тематично-му спектр!, .як tie в^дбуваяося i в укра¥нськ1й литератур!, з яко? сербськ! автора запозичуваля як 1дейну заангаяованЮть, гак i оти-пьов! засоба. Тому в Иодунав'Ч t ширие буди добре bikomí й попупяр-tti наЕзаачнЛох представники укра1нсько1 гомилетики, як IoaiiHKiü Гапятовськак, Яазар Баранович, Саиеон Полоцький, Степан Янорський i особливо йеофан Прокопович. Характер зв"язк1в з украшськшли прототипами дао мокдив1огь вид1пяти дsi групп сербських полем}сггв: tí, ко переписували або перзкяадали укра1нських abtopin /Гаврило Веншювич, СаиШо Бакачич, бротей Вачанин/, i tí, що, в!дштов-хуючась в1д украунськах зразк!в, створювала нову ораторську прозу /Лионгсхй Нованович, Павло Ненадоэпч, Ёован Pai4, MaKapíe Петрович, 3axapie 0рфел1н/.

Зд!йснений аиап!з дозволяв говорам про сумев! змйш у серб-ськ1й проз| ХУШ ст., що вели до поступового переходу до Л1терату-нового типу. Бароковкй иерход мав оообливе значения в enonrauiíi-них перетворениях: bin рукописних tokctíb анон!мних переписувачхв унрахнських ввдань пя литература посгупово виводила до гюмiтних in-див1дуальностей, що уособлве творчий ллях Доситея Обрадовича.

У веникiä нритичнхй литературi про пього ноШпылого представ-ника сербського пиоьменства залигався поза увагои факт геаетичисго зв"язку форму ваяня мятая з укра!нськок> л1тературною традиа!ею. У робот! В1дстоиеться i обгрунтовусхься спостереження про украгнськ ватоки лКературно! ерудтП Обрадовича i вказусться на таполог!ч-ну спор!днеН1сть Boro творчост! з такою постаттю, як Феофан Прокопович.' У Шлому творчий шлях Обрадовича символ!чно окреслюс еволю-Шйний розвиток сербського л!тературного бароко на floro заключному егаЩ - п!д першх дотикíb до yupaiHCbKoi традаа!?, через самостийно $орыування, до вяходу на меж! свропейського Просв!тительства.

АпапоПчн! пропеси в^буваються i в íhemx сферах сербського духовного киття, що розглядаегься у четвертому роз-

! л х "ЕволшН-н! змгни у сербському мистецтв! ХУШ ст." Як в литератур! та проев!?!, сумев! зрушення у худоиньому янтт1 озпочанапться в результат! контактних прсшес!в, котр1 розвивали-я дето хпзные, их ж л!тературн! зв"язки, апе значения яких не енш суттеве. Ндлагодкення взаемин розглядаеться у § I "Доба ук-а'Шсыш: 1.;анстр1В та Чхяхх сербських учн!в". Поиятгя "украхиська оба" в сербському мстеитв! мае конкрет! хронопоИчкл меки по-инаючи з 1743 р., коли сербська иерява офшШю заборонила лыЧсть анспймних "зографгв", що означало припинення ехтчпзншюх радиии в г.:алярств! та офШйне узаконения новик эразхив. Такими ули норми украхнсвкого кисгентпа, яке суверенно ланувапо у серб-ьиому калярств1 з Гюго осередками у Додунав"1 та далеко за Г. о го [еиами до нхния НШ ст. Вторгнешш укра"1иського образотворчого мис-етгпз п иярокому спектр! кого*вияв1п у сербсы;е бу,хо складопою :астаною загальнокупьтурного прочесу украУнсько-сербськах комунша-[12.

Як засвхдчують арх!вн! джерела та пор!шяльн{ дослщження, сут-"св! зм!ни в сербському мистецтв! розпочинаються з приходом ук -1а1нських ь:айотр1В. Шип вЦом! !мена китихв, як! яллинули на ви-[икнення низки репрезентатпвних твор1в сорбсьюго бароко та вихо-юння генерапх* сербсьних калярхв,таких як Йог Василопич та Засаль 'оманопич. Вкяпленх документа засв!дчують.гасокий соахальпий статус украхнських послана!в, що викоиувапи с[ункц|ю прадпорних яиво-шсигз при сербськ!й-патрхархп. Додгбно до Махайга Козачинсько1'о ',ов Васялевич був одн!сю з найб1льш впливових фггур сербського ху-дежнього аигтя» маа впасну школу, котра вШграло велику роль у 1ереор1снтапП сербського малярства на увраГнсьне, означала початок свропе'13аи! 1, зародяення сербського барокового мапярства.

Порхвнипыи досяхдкения дозволяпть зробитя висновок, цо п!д зпливом украКнського бароко прашовала сх! ла група сербських митп1л, гворчхсть яких у найзначн1ких цролвэх розглядаеться у дисертацГх. \о найпхдомхших х.апярхв. що аШграли пометку роль у модер^занп зербського мистецтаа.зв^ьненнх його вхд застар!пих и!зньов!зант!й-зьках канон!в, пвпетлть Сгефпн Тен£Щ>янй, одпн з яиразнин!в про-рра'пэськох" стальояо'1 ор1онта1ххх. Таке визначецня засновусться на анализ! стияьоппх особливдстей кого тпорчост!, особл:;по засобзх зобраясенкя. фхгур на золотому,прикраганоглу орнаментом тяЦ ¡кокогра-

фГх, позначен Ц; стипьовиьш особлиностями заХ1дноевропейського по-ходження /у позах, вбрацнх персонак!в тощо/. Для з"ясувакня генезису сербського барокового живопасу важливим с спостереаення про на-яви!сть численник учи ¿в у Стефана Тенеиького. До типових предсгав-ник!в унра'хнського шстецтва, яке поступово трап скорму ва лося у сербський вар!ант, належать Никола Кеажович, Димитргс Бачевич, Баса Остохч, Амврос1е Янкович та 1нш! митц!, зберожен1 твори яких аналхзуються у текст1.

У § 2 "Походження монументального ст1нопису" розглядаеться од-не з цайзначШшх досягиень доби - розписи ыонастиря Крушедол. Пока-зовик приклад бароказапП п1зньов1зант1йського сПнопису, монастир був розпиоаний М1х 1750-1755 рр. монумента льними фресками, що визна-н! репрезентативна: вз'1риеы сербського бароко. Походження розпис5в, майстзргПсть виконания дивувапа см!лив1стю й оригхнальШстю вир1-шецня, викликали тривалу дискус!ю стосовно генезису I авторства ма-ляротва, котре могло виникнути лише у великому европейськоыу центр! кивопиоу. У робот! аргументуеться спосгерехення про киЧвсьи! вито-ки зазначено!' пам"ятки, що обгрунтовуеться порхвнялыш.) анал!зом ст!Нопас1в Круседолу та Тро!сько! надбрамна! церкви Кисво-Пзчерсь-ко! лаврп.

Ознакомления з розлисаш БпаговШенсько! церкви сербського мо-настиря вказус на !х виконання не одним, а к1лькоиа митпями. Припу-' щення щодо авторства сербських маляр!в заперечуеться арХ1вними да-, ними, як! засв1Дчу:оть, цо сербськ! учн! в Украпп ш'.вчапи голо ваш чином хконошю, а монументально-декоративне мистеитво !х сикавипо мало, оск!пьки в 1нтер"ерах сербських храм!и того часу головна увага прид!ляпась 1коностасовь Великх наст1нн! розписи створмвалися лише тодь коли иього вимагав замовник. Врахонуючи репрезентативном. -храму, особливе 'значения, яке сербська •патрхарх!я надапала ыайстрам Каево-Печерсько! лавр и, результата пор ¿ваяльного анаглзу, арх1ЕН1 дкерела про запрошення майотр1в-монументал1Ст!в з Киева, логичною е думка про участь останн!х у виконанн! такого в1дпов1даяьного завдан-ня, як розписи головного Зфаму. У дисертанп вхдстоаеться точка зо-ру про авторство Нова Василевича та Васвля Романовича, а такой !х-н!х учн1В у створена!' крушедопьського стхношсу, що П1дтверджуеть-оя поршмнням останнього з малярством Тро!цько! надбрамно! церкви.

Прашоюча серед серб1в, укра!нськ! ыитШ опинялися перед анало-г1чнога, як 1 на батьк!вщин1, проблемою пристосування бароново! сис-

змп розгтясу до арх!тектурного простору середньов1чного храму. Як п укра'хнському храм!, розписи Крушедолу на перший погллд враяса-гь дощо меха и 1т;н им повдпанняи коипоз1ш!й, проте глябше ознайомлои-1 в!дкривас шутрШЦй налагодненпй зв"язок, прагнения до иШсного змислення р!зиих частин храму, надання сюжетам алегоричного зна-зння. У розписах сербсько'! церкпи вид!ляються т1 х основн! типи ожетно-жанропих композии!й. Прршкй складають свжети, взят! з м!с-зво1 1конограуи, в !нтерпрвкл!ю яких проникли бароков! риси. ) другого налетать композииП, перейнят! з зах1ДНоепропейсы:их керел, як! осми стоиться в!дпов1дко до паи!опально! традииН. Роздан первого типу притаканна монументалыЦсть, !конограф!чний ти-зж середньов!чних образов пад!пяеться внутр!ша!м психолог1змом, тружен!ст», патетикою. Прагнешшм перейти в!д зовн!тньо! харак-зристики до розкритгя внутр11шього згЛсту, показати гпибину харак-эру шляхои б!льш активного використання деталей позначен! компози-!!' другого типу, що ¡лвструе цикл п!дкупопьного простору, в якому збражуеться земний шлях Хряста. Зазначен! сиени належать до кращих зсягнень монументального мястеива сербе ького. барок о.

Серед ¡ипмх ориг!наяьних яппщ крушедошьського розпису вид!лено эбраження "Покрови", яке !конограф)чно належать до сх!днослов"ян-эксго типу в його укра!нському вар ¡ант). Показово, що ця одна з зйпопулярн!шлх тем в укра!нськ1й г к одограф!! виникае у сербсыю-1 живопис1 з середина ХУШ ст., тобто за час1В посилення мистецькнх з"язк!в з Укра!ною. ОсоблавиЙ ¡нтерес стосовно з"ясування генезису 1 стильових особлнвостей становпть ноштозии!я "Вигнання торгопгпп храму", за пираз[Нсто бяизька до аналогичного твору в Тро!пьк1й зркв!. Зображення Христа, розм!щення навкопишн!х персонаяЦв, тпэ, зльоропа гама, спор!дден!сть ¡ншях деталей перекоияипо говорить

I корпеть тези про зп"яэок автора з кя!'вськоо худояшьоп традич^ею. )иг!нальн¡сть худошьо! орга!пзаиГх простору, композап!я иектраль-зго не$а, яка викяикаяа здинування досл!дник1в, мапть низку анпло-¡й з принципами розпису в укра'1'нському монументальному живописи робот! в!дзначаюгься та анал1зупться не типов! для тогочасногб зрбсьпого мистентва особливоот! /осмислення арх!тектурио! кокпози-

II без урахування куга, функционалы)¡сть простору, участь кольоро-31 гями у характерияа!Ш' персонажи, акиентупания на пейзая!, отвозим !люз!он!стичного жавопясу тощо/, як! аная!зуються у контекст!

бароковох поетикк.

ЗдШсне!п порхвняння хзказуить на прямий зв"язок круведольсько-го спиопдсу з ки1хюьк0ю мостецькою трэдам ею. Хоча р!вань майстер-носг} крушедольських розппсгв не досягав тро1цьких, безуиовним е факт добро! об1знаноот1 викокаш1Б з Шногра^мею та сти/пстикою укра!нсыюго барокового ст!нопису.

КрушедольськиИ кивопис був стргмнии стрибкш уперед у сербоыю-му мистецтв!, проте не единил, що висх:!тлюсться у § 3 "1дейно-стп-Л1Стйчн! новааЛ у рхзних видах сербського мнс^оитда". Динам1ка цього процесу розглядасться на пракяадх граф1КИ, яка внконувала но-гйтико-дидактичну фпкагю, пиступа ючз суттсвш фактором барокизаиП сербського мястепгва, що п1дгЕерджуе творч1сть Христофора Джефаро-вича та Зэхархе Орфелгна. Гравюри них найзначн!ших майстр!в сербсь-ко! бароново! гравюри, як х аиалохМчн! поотатг у Л1тературн!;-: куль-турх, в!дбивають поступову еволюц1ю вхд в1тчиз!шно1 градних! до ук-ра'Шсьних зразк!в I подальшого включения у безпосередньо зах1днобп-ропейськ! тенденип розвитку.

Вхдзначено найголовнхш! приклади жанровгх та стильових зьин у кникков1й 1люстр£цП, !конописанн!, хконографи, |цших видах мис-теитва, репертуар якого г|ормувався у прямому зв"язку з укра!нським . бароко, «о шдтвердяуегься конкретниш прикладами. До найзнач!пших до.лгнень належить виникнеиня жанру пейзажу, замхиа передв!втар~ но! огорохх високем хконостасом, орнаментрхзьбярстш якого, особливо рос лини! мотиви, иказуе на украПюьк! проготяпи. Ран!ш невхдомнм канром, що ваник т!льки з приходом бар^но, стало створення сербсьж го портрета, ставь викояання якого вказус на приму схожхсть з ук-рг>1Нським барояовш портретом. Зазначен! аналог!! поя стоиться як нонтактниш, так ! типолог!чними причинами: окремх твори, особливо портретн!, мавть документапьн! св!дчення авторства укра!иських ^й-стр!в та !хнххучн!в; хнип твори аноШмних авторов за стильовини оз-паками згазують на украхиськ! протогипи.

Розгплдаючи сербську культуру ХУШ ст. як пШспий бароковий ансамбль, не можиа об!йти такий вагаивий компонент иього комплекс; як духовна музика. Тому в робот! в1дзначепо основн! етапи розвитку сербсьг.о! перковно! музики вхд в!зант!йсьакх питок!в /Афон/ до ево-люпИ'лих зм!н в баронову добу, що поашрюв8пИся до сербськах церковках оеередк!в /Тр!ест/. Иайголоанни! приклади еволшПйних змхн роз-

глядаються у зв"язках з Киевом, як! чЗуяи складовою ^четнною широкого длину укра'1'нського бароко до сербха. Кр!м кпхвського розсп1ву э сербських храмах широко побутували канти, що виходили за мек1 крковного мистецтва, суверенно побутували на великому простор! зербських розселеиь впродовк ХУШ ст., впливаючи на секуляризап1ю лузично! гультури, зе1 льнення !"! в!д середньов!чно! герметизац!!. Хоширення транс<5ориованих у сербсьвому церковному "поян1" р1зних зид!в укра'1Нсько! духовно! кузики з Подунав"я до сербських осеред-<!в у хорватськ!й ДалмацП та на ¡талхйськ! меж: у Трхест1 розгля-^аеться не т!льки як маршрут укра!нського бароко, а й як своср!дна модель сШльноввропейсько! культурно! циркуляпп, яку становило 5ароко. Под1бно до того як книжна пгсня, канти, цо виникли у ХЕ-Х1У • :т., {¡шли з 1спанН та ¡талй' до Укра!ни, зп1дки у ХУШ ст. потрапи-1И до серб ¡в Австр1йсько1 ыонархН, такий газ шяях пройпли й музичн! злементи бароко, як! з зах!дних джерел через укра!нське посередниит-ао придали на слов"янський пгвдень, повертапчись у вигляд1 православ-шго сп!пу на ¡тапШаш! зем/г! як вариант православного слов"янсь-кого бароко.

■ Споер1дно!9 м!кроиоделлю культурно! ппркулли Г! стала зустр^ч хвох традин1й - зах!дно1 та пМщенно-схгдно!, що в!дбувалася на )лоп"я!1о-неслоп"янсько1/у пограничч! в 1тал!!. Долаючи украхнськг =пливп, сербська иерковна иузика поступово форму га лася як нацОналь-1Ий вар ¡ант православно! музично! культура, № виникла в результат! генетичних I контактах зэ"язк!н з укра!нською, а в!дтак з евро -тейською музикою, що в иг лому харантеризуе проанал1зований проиео 1аЕголовн!ших прояв!в сербського бароко.

Комппексне досп!дження культурних зв"язн!в законом!рно потре-5уе врахупання такого ваклипого аспекту, як етнолог!чний, що пов"яза-ю 13- загальною проблемою вЭаеков1дношень м|к великими стиляга I [о ль к лором, висв1тлення рол! духовно! культури у розвитку етпгших троц^сгв, з"ясування стильоеих особливостей культури певно! епохи п! типологгчного явина. Особливий ¡нтерес у оьопу план! становить значения взаемостосунк!в двох св!тоглядних систем та худокн!х мето-ив, якI то зблияуванися до повного злиття, го розходялися через ;вою принаипопу непримяреннОть. При :и>ому лзаскопрсникнення фольк-юрних, про<Тесп!них, рел^йних, сп!тських та !ших цкерел у форму->ат!нт пепного культурного яплща бувэо наст!лы;л т!ск1П, що з"ясу-

¿ання nepammocTi джерси нередко отановпть окладну проблему, як, зокрема, показано вда» на прикчад! nspiuoi' сербоьиоХ драму.,

У п " я т о м у р о з д i ■ п i "Глкети1чн1 пв"язки в добу бароко" вдеться про таке показове яш;це добн, як уявпенкя про сло-ч"лисы;у едаЦсть i Huv.araiuiH ыляхом слов"янсько1 hcnaoni^uií вирг-шити с клади i проблема liauioiiamHoí незалешостЬ ио розглядаеться як один ia npoHBiD барокового спав1зму. 1нтерпретуочи пей феномен як г/Л(];опоге;.1у да ши. о го походзсешш, то пронизуо суоильпо-полх-тачьу дунку слов"ян це з час1в середньохйччя, а в добу бароко мае низку яскравдх ыанхлестаniй, одндою з я них е переконання сербських переселений до АвстрП знайти порятунок у подапьшх MirpaiiiHX в Росш /а насправд1 в iKpaíiiy/, автор у § I "Сербськх переселения в Украшу як воображения барокового славгзг.'у" простекуе мотива та иасл1дки иього процесу. Kpiw розкриття тШтачнах причин, цо сти-мулювали утворення на укра1нсы(их землях Hoboí Cep6ii та Спов"яно-сербН, зроблено спробу прослхдкуЕати генезис сербського славгзму, що сягае фольклорно! паьГягг про слоп"янську cninbHicTb. В1дзначаю-чи значешл фольклорно'/ cbUomoctí, соЦ1аяьно-утоп1чних легенд про ааря-визволителя, якого .ninueHiii слов"яни вбачали у роС1йському оамодериШ, дисертант висловлюе придущешя, що саме Bipa у зазначе-ну м1фологему була одн1ею з "BHyTpiiiiHix" причан, як1 призвели до закономерно! поразки подiбних сподгвань. Сербськай слав1зм мае ана— логи в хорватськону та унра'1'нському бароко, що наводить на думку про закояом1рн1сгь поразки такого типу славхзму, як утопхя, яка в добу бароко не мала приклад1В позитивно!' peani3atii'i. Поступова аса-ы{ляигя сербських переселенп1в та i хне знакнення як cai.iocTifiHoi ет-HiíHO'i групп, що е результатом асШ1Ляторсько'1" политика pocificbKO-го уряду, kpím ихлеспрямовано! д1Яльност1, пояснюеться 2 1сторич-ною закономipnicTio використання шфологеми як засобу поличного вир1шення пол!тичних проблем. Типопог1чна споргдненхсть сербсько!' культури з украхнською простекуеться i в cninbHocii долг сербських MirpaHTiB та укра!нського козаатва, що., переселившись за ДунаЕ, .на землх Воеаодини. було нараяено на денацюналгзаторську по л i тику австр1йського уряду.

Схонхсть iCTopa4Hoi долх, що просгежусться, зокрема, у лхк-в1даип Запорозько'1 Ci4i, Hiaoúepemo'í Укра'1'ни та Hobo'i Cep6ii, не означала поеного 36iry iHTepecíB MtrpaHTiB та KopiHHoro населения.

Ц: стосунка характеризуються як двоетапц!: вони були конфронтац!й-нша на первому егап1 та мирпкш - на другому, с,о пояонюеться р13-31сгю 1нтерес!в мгграит1п I гуО!льи!в на початку з:ткнеш> та сп1ль-11стю IX 1сторично1 дол! у меггах 11£перП. 3!ткнення сербських м!г-рантгв з М1сцевш населениям уперш1 роки псреселень було законо-Нрним, оск1Льки поняття слов"янсько1 сдность актуал!зоване у п1в-1ениих слоа"ян, не шло гаког актуалгзааи серед слов"ян схгдних; ¡дея захисгу православ"я в;хе ко кабувала тако'! гостроти серед ук-ра'1нсы<ого населення; полшт! мотива заселень украУкськпх земель ввдповдали завойовнииьким 1Нтересам РосГ!, були спрямован1 проти Запорожья; привизг, явими офшШшй Петербург над!ляв полонгс-Р1Н, означали втрату корхннил населениям, у периу чергу запорозь-ким козаатвом, влас них земель; айтрополопчл!, етнгчн! риса пере-зелетЛв, ЯК1 форлувалкся в оточешн мусульмансько! культура, ви-кликали ¡рон^чну реахШкэ з боку гпсаевого населення, шо в гилоыу 5уло одни з поширеиих явищ М1яетн!чних взаемин, вломим як жарту-зання, глузування одного етносу над ¡ншам.

Потнтичнпй чинник мав не менш суттепе значения: сербський етно-зел!г!йний м!ф про Рос!ю - заступника-Е!дпов1дав !нтересам росхйсь-<01 попхтики, котра у прооушнн! на п!идень через украхнськ! земл! зикористовувала Переселени!в як воеану сипу, зосереджсну ..а У к -эаУнсыай п!нН для п!кв!дацп Запорозько! С!ч1. П!сля виконання 11С1 фу н к и Л серби разом з 1аиши егн1чними трупами перетворалися 1а об"скт асим!ляа!!. Той (]акт, що на вгдШну в!д хнших напхональ-шх меншян, як! збереглися на украхнсышх за)лях /болгари, греки, юлпки, чехи, албани!, евре? тощо/, серби свою самобутнхсть втрати-1И ! злилися з укра'Шшгаи або русифгкуналися, пояонюеться, зокро-«а, низкою типопог!чких збШв у народн!й культур! двох егнос1в, да простереться на низи! праклад!в. Кр!м в1дзначенах у ход! дослхд-сення аналог!й в !сторичн!й дол!, як один з аргументе наводиться юступове зникнення запорожШв, яи1 п!сля л^вхдааП Схч! опинили-!я на землях, що входили до Австр1йсько'1' деркапи, зв!дкп прийшли ;ербоьк! переселена! на придишровськ! земтЦ укра'1ксы<ого козаптва. )станне, як заевщчупть арххвШ матер!аля, опинилося в аналог!чн!й :итуацН: запорояц1 також були винорисгаШ австрхйським урядом як [ол!тична сила для захисту власнах кордон!в з османами. Показово, ю гНспя виконання запорожцшли Гхньо! сгратеНчно'! йь'нкцп офШй-

- Зо -

ний Вздень постааився до них так са:ло, як 1 ^оо;йський уряд до сер-б1в: укра'1'нське козацтво постудосо зннкво як самоетШа отйчиа гру па.

На ивд.ину 31Д "запоромЦв за Дунаем" сорбське зрикнешш не бу-во безегпдшш. що виспхтяюсться у § 2 "Рефлексы сербських м1гра-Ц1й н украхнськН! культура", Трш>1им1Я Украпш як пажпива д;керело-знапча база Б.:}цуе значку ¡ноюр.'.аи!цо в_!дбивае елгди сербськнх переселень в Украину ще до середина ХУШ от. Назви, як1 фхксувть останшо хвата переселейь, д1ияться на дп! групи - т1, що перенесе-1И колонистами з "IX батькхвщми, а та кок ть що зникли внаслхдок р!зних 1сторичяих причин. 7 робогг зд1йснено реконструкц!» кхлькох десятклв назв, що кають задокументоваке сербське походкегшя, а та-, кож тих, цо ыають В1ДП0В1ДН1 аналоги на Балканах, проте чпрез дав-нину виншшення ои1нюються як г1погетично оербськ1 за походженням. Виявленх матергали дають Шдстави дня.припущення, що сербом;I (.и-грац!! на схщ, в Украхну, в!дбувалися значно ран!ше пер4оду.,ио андч 8уеться.,мохливо з падЬшям сербсько! середиьоаИно! держави в К1Н-п! Х1У 1 наступного ХУ ст. Переселения середини ХУШ ст. в1дбнвають одну з масоввх 1 задокумеатованих етн1чних м!грац1й, як1 широко в1-добразилися в уира'1'нськ1й топон!м11".

Етн1чна взаемод!я законом!рно знаходила рефлекс!? в антропон!-ми. АнаШз Югоричних документ1в, що . ф1ксують ономангстичкх явища доби, засМдчуе наявн1сть значних сербських нашарувань в украПюь-к1й антропон1мП, що також дае мояпиэ1сть в!дтворити картину учас-т! м1грант1а сербського походкення в культурному { поп1тичному жит-т! Укра'йш р!зних час!в.

. Комплексие доол!дхення ы18ет(Ичнцх взасмин неможяиве без ураху-вашш уснопоетичного матер1апу, який Шстить ц!нн1 в1домост: про сприйняття укра?нським населениям переселенца. Аная1з п1сень, у яких присугн1й образ серба, п!дтверджуе попередН1 опостерегення про два типи реагувашя укра!нського селянства на сербських м!гранив - в!д жарт1вливого до ознак посгупового збпиження двох етнос1в. На останнс впливалй внутр1шн1 та зовШшн! (Тактори, ЯК1 створювали необх1дн!сгь та мооив1сть засвоення сербами Шоетн1чного .фольклорного,- матер!алу, роблячи ив засвоення законом!рним. Ы!кетн1чному зблажепнг сприяла "внутр1шня теч1я", яка виявилася у генетичШй, мовн1й» етн1чн1й та рвл!гШ1й спор!днопост1. Зовн}шн1м ^ктором

¡упи полхтачн! та !сторичн! умови сильного ¡снування: серии, як : укра'1Н1и, стали об"екгом асям! ляторсько! по л ¡тики рослйського 'ряду, цо, як В1дзначалоол, Щдтверджус г/дйае одаочасна л!кв!дац1л даШстративних утвореяь Лглоберенко! Унра!ни та Ново! Серб!!. Про-;е на тл1 етн1чно! картини Унра1ни ХУШ ст. сербська трупа становить юобливу сатуаи1и, як р1дк!сний приклад етносу, що розчинився в ниона ем опальному пронес! й материал!. Засвоення иього матер!алу ¡ербама блазьке до тах пронес ¡б, коли "чуде" не просто органично [ри^аеться, але й асаыхлюегься, поглшаеться "сво!м". Укра!нська (ультура не просто стае "своею", але й в1дтисаяе власну нац1ональ-|у, замшэс сербську як систему. Причини такого злиття пояснюються, юкрема. типолоПею конгактних зв"язк1в у фольклор!, а характер 1!дзначених взаемин мусить бути сп!вв!днесений з типолог!ею зв"яз-(1 в к!л етносаыи. Сербський приклад у иьому план! становить особлиши !нтерес для побудови тополог!! проиес|в засвоення чужого емнч-юго матер!алу як результат взаемод!! етШчних труп, що перебува-)ть у тривалому безпосередньону сп1 снупаня!.

Проанал!зоЕаний флькпорний га 1нси матер!али затдчупть няяв-^сть. к!лькох соШальних груп, цо впивалися в унра!нське середовицэ. !р!м ¡(нтелектуальних кшун!кан!й, як! в1Дбувалася окремо 1 без пере-юн за умов взаеморозум1ння ! п!дтршки /проаналхзовам више сш лку-¡ання г.па ки'гвськими та сербськими ,т1тератур.чими й культурно-мистеоь-(ими осередками/, на характер! сприйняття серб ¡в з негативним еле-:ентом позначалися пол!тичн! фактора, паразниками яких були сербськ! юенн1 чина /учасники Л1КВ1дапП Запорозько! СНч!/. На "низовому )1вн!" вид!пяемо серб!в-землероб!в, котр! поотупово ставали прихикь-[иками украх'нсько! зеылеробно? традиай", та серб!в-граничаргв, типо-юг!чно блазьких до запорозького козаптва. Незважаючи на початков! (онфронтаиН, що вщобразялиуз у низп1 п!сень яарт!пливого зм!сту, (онфЛ1Ктних сутичках, пс! а: групи з планом часу втягувалися в уг,-)а!нську етнокультурну сп!пьн!сть, спряймапи !! як "власну", в1даоп-юючись в!д р!зних форм етнгчно! опознан.

В!дзначеноку зблиненнга спраяла типолоПчяа спор!днек1сть ук-)а!нсько! та сербсько! ^¡ро-епхчно! поезП. Цей факт було помхчено ! укра!нськ1й фольклористиц1 вае наступного столгття, супроводжуючи ;! розпиток на вс!х етапах становления фольклористично! наука. Хоча Фонолог!чно постановка проблема пор^вняльного вивчення укра!нсько-

го та сербського епосу не пэв"язапа безпосередньо з передом,що ана-лхзуегься, i"I аятокк сягамь саме елохи, и яку н1дб7валисл контакта Mise двома народа!.'.и, iсторичний розвкток яках мап чимапо eniиного. У зв"язку з цим пважаеться доШ льнам в1дзаачата осноши тевденцГх в ocMuoneHKi aici проблема укра1'нсы(ими вченими, то такоя розгпя-даеться як суттевкй (Jokt воображения украУнсько-сербських зв"яз-кха у ф1лояогхчн1к Kayiii.

Ца тема висв1тлввалася вщпов1дко до стану розвитку фольклористики гид нерил.х констатаиш виразно! близькост! nipo-eni4Ho'i тради-uii диох иарод1в /О.Бодянський, Я.Головаиький/ до хнтерпретаШ (феномена в дуо1 в1дщой1дних шкхл. Так, П1Д знаком MirpaaiiiHo'i тео- -pii окоем! KayüOBUi вккили, що на 3MiCTi, мелос: укра'1Нських дум суттево позначивоя вплив п!вдеынослов"янського вносу. В^дог.И сла-BicTfi /¿.Перпольф. В.Пльфердхнг, З.Антонович, М.Драгоманов, М.Даи-кевич, .'.¡.Ко лесса та iH./ висловлговали припущення про моялив^сть ic-нуваиня народу-посередаика, через який зд!йснввалася циркуляция сю-aeris i мотивib Mise п!вденао-зах!днииа та еххднима слов"янами, вхд-значаичи, вдо таку функтю могла виконувати УкраКна. Головнями нолями можлипого впливу ввааалася сербськх iycrapi, Korpi, як при-пускалося, в poai шнщЦваих сгЛвакхп перебувапи при дворах бага-тих козак1в.

У план! здхйснюваного доол1дкення особпавий iHTepec становить спостереаения окремих фольклирист1в щодо б1льш суттево!, spiM контактнах причин, умови виникнення аналог!й в enoci двох народ1в - cninbHi закони, роль 1сторико-типолог1чного чинняка в розватку ycHo'i niceHHocTi, ocKinbKH засв;гдчений факт ¡снування давн!х icto-рако-культурних зв"язк1В сам по coöi ще не дае ввдпов1Д1 на питания сдеиифхки ycHo'i nicemiocTi, Вакливою умовою вивчення проблема е виявлення всього комплексу формування поетнки, стильових особливос-тей ycuol поезП. При иьому необх1дао враховувати як контакткий, так i типологхчний фактор. Без посереди! укра'Хнсько-сербськ! зв"яз-ки в eni4üiii поезН могла, за слушним зауваженням 1.0ранка, на-лагодитися aste впродовя ХУ-ХП ст., коли виасп!дон осыанського вторгнен!ш в^дбувалися cepöcbKi Mirpaui'i в Укра'!ну. Каступна, влас-не барокова, доба в!дьпчаеться актуал!зацгбю фольклору в cycninbcr-si, виникненпям уснопоетичних гворхв, позначених стальовима особ-ливостяии естетики доби. В укра'гнськхй niceHHocTi з"являються тво-

)И, насамперед, 1сторичн! nicHi, що несуть на co6i в!дбиток <нижноТ noeaiï. ПереппстШт фольклорно!' та профеЫйно'! творчосТ1 з бароковий пер ¡од буя о паст! льки оильииы, що не могло не позначи-гися на ycHiiî nlcemiocTi. У зв"язку з ним виннкас питания, якою лtpOK» барокопа стял!стика, пряоутня в укрэ1нському пхсеннону фольклор!, могла передатисл сорбськ}й ycniiî noesiï пер1оду посилених 5BnH3Kin з УкраУио». Bono с лиео одним у склада ii; проблем! nopiB-шльного вивчення yKpaïncbKoï та сербсько'1 eni4Hoï традаиП, що залишаеться у фольклориста! непир1шеною вясе друге CTonirrn.

Щлеспрямопанс завершения роботи at<Tyani3anieio саме uicï пробами, яка потребуе окремого монограф^чного висп1тпенпя, вказус на iï наукову перспектива!сть, що повинно стг.мулюва-ги пода ль mi досл!д-кеаня у зазначеаоыу папрям!.

ЗдШснений анал!з дае мояслпв!сть зробита В1ДП0В!ДН1 а и с -1 о в к и. Вивчення ¡сторако-кулиурних npoixecia у ГНвдепко-Схщ-lifl бвроп! немоюиве без урахування рол! та значения Укра1ни, кот-ра зд!йснювала логужний вялив у дьому perloHi, одним з в!добра-кень якого в сербський напрям. Робота Щдбавае реально !спупчий гривалий проаес конкретно!? у част! Укра1ни у сутгевих зи!нах, як! эОбувапвся в сарбськ!й культур! протягон Шлого отол!ття, хоча ¡сронолог!чн! ыех! зазначеного пронесу починаться останн!ь»и десяти-?i44HMa ХУЛ ст. 1 п!дчуваються ast до первых десятир!ч XIX ст. Не-эважаючи на велику територ!альну в!ддален1сгь i скрути! умови. Mist культурами двох народов було налагодяепо ! в!дновлено давню îcto-эичну взаемшсть, що зводилася на вгдчутт! спов"янського патр!отаз->лу. Лише як "в1льн1 дари" мояна охарактеризувати результата д1япь-юст! укра!нськпх пясьменийк!в, вчитеЩв, китп!в тощо на сербсько-лу TepeHi, який становив один 1з простор!в npoesuiï укра'йського Зарокового слав!зку.

Значения тако"/ д1ялькост! лаяко переоШнитп, враxovymn той ¡акт» що украТпоька допомога надходила в часа, коли вир!щуваляся питания екзпстенШ сербського народу. Безумовним с к!наевпй результат проанал!зояаних sb^skIb, як! не т!льки в!дродили вгаса-оч! !нституи!! /друкарство/, заснуваля Hosi /школя/, дали поштовх ю проростання на наа!овальному грунт! виразник!н культурно: та на-1!онально! св!дсмосг! /мова, retiepanlï творчо! 1втеп!генп!Г/, створили ран!ше незнайом! худокн! явшда /театр, вертеп, в!ршування,

полем1чна проза тощо/, зд1йснили своср1дну "малу револкШю" /об-разотворчз мистешгво/, аяе й вивели безпосередн^о да загальносвро-пейську орб!ту культуру [Нлого сусп!льства,

Укра!на 1 у ОТ ст. виступала посередником у культурному про-грес! конкретного рег1ону, зд1йснюючи европехзацШ лК'ератури та мистеатва там, де пе В1дбувалося 1з зап1зненням. В1дзначений факт сгановив законом!рн!сть розвитку як своер!дний закон прогресу, ос-к!льки васл1дування чужого досв!ду, запозичення досягнень е необ-Х1дн1стю. уыовою постуцу, особливо для тих нацгй, що не мала влао-но! деркавноотК Опинившись у меках державного утворення з м1иною, розвшеною, апе чужой культурою, сербське сусп1льство законом|рно ор!ентуваяося на т! осередки, з якиии було генетично пов"яэане, тобто на УкраУну, котра, хоч 1 погпинапася Рос^йською 1мпер!ею, бу-ла все я таги эдатна ще раз пщтвердити гуман!стичну природу свое! культури, спроможн!сть здН'юнювати погужну допомогу.

ПроанаЛ130ваи1 зв"язки були справгшьою епохога, мали не марг!-нальне значения, оск!льки Укра!на брала безпосередню участь у розвитку серб сь к о го суоШпьства час1в формування наШонально! св1до-мост!, в!дродкення створення нового духовного життя. В1дбувалася справкня революШя» раптовий стрибок з одного св!ту в !нший. Усе те, на створення чого в Укра!н! затрачувалося б!пыпе стоп1ття, в эрбськоиу сусп!льств! виникало протягом десятир!ч, у результат! чого в1дбувалися велик! стал1стичн1 змии, що в оум! становили но-вий стиль - бароковий. Характерно, но сербська л!тература г мистешг во, як 1 укра!нська, зд1йснюе такий перех!д, минаючи ренесансну до-бу, яко! з тпх ке причин не мала. На приклад! стр1мкого переходу в!д Середньов1ччя до Нового часу спостер!гаеться повторюван1сть сусп!льних явищ, оск!льки в укра!нсьн!й л!тератур1 та мнстешгв1 в^бувався аналог1чний проаео на отол!ття ранЛне. У пьому просте-пуються типове для слов"янського св!гу диферени!йоване виникнення бароко, його аоинхронн!сть у р!знах найлонапьних культурах. Якщо на укра!'нських землях засвоеиня барокового стилю вхдбувалося швид-ко впродовж ХУЛ ст., що в1дпоа1дапо загалыюевропейському ритму, то в серб1в пей пронес - приклад п1знього бароко - здхйснговавоя п!зн!ше - протягом ХУШ ст. Зи!щення хрополог!чних меж в!дносно загальноевропейських не зникуе значения и!е! культури, дае можпи-я!сть зробити окрем! узагальнення, що в!дЗивають певн! законом!р-

10ст! функШонування бароко як а хнтернаигопальцих, так 1 в наи!о-халъних масштабах.

Виникнегшя барокопого стилю в середопиэд, яке не тало поперед-1ьо! ренесансиоК доба, п^дтлерджус л1рн1сть спостереясень про ком-юнсуючу функц!га бароко, що у слов"ян православно'! конфесП було иов"язаио з ддеями в1дрол®зння, вшгравало роль з!дсутньо1 епохи. 1а сербському терен! в^дбувастьея анапоНчниИ лроаес зустр1Ч1 се-эедньоа!чно! традацП в!занг!йс1,кого походиення 13 заххдносвропейсь-юю - католацького. Р1зниия помгае, зокрема, у тому, що на вгдм^ну э!д украх'нського синтезу тут спостер1гасмо з1ткнення пгзньопхзлн-гЛйеько! традицГ! 13 зах!даою в спосередкованому лигляд: -через ук-эаКнську правоелаЕ"янг,зац1Ю, тобто зустр!ч з бароко в його украшсь-юму вар!ант1. Прямий "вах!д на Свропу", що знаходилася поруч у шг-тяд! австр!йсько!, угорсько! чи хорватсько! бароково! л1тератури га мистептва, був для серб!в немоалипим через !х негативне ставлен-ш до католаиько! культури. Тому духов.ч1 осередки Киева, як основ-юго баот!ону захисгу рел!г!йно! самобутност! культури православ"п I иодночас прямого д!алогу з католипькою Свропою, законом1рко здп"5-шюпали своер!дне "п!дклоченкя" до Сюропи зах1дно1, завдяки твор-1пм переосмыслениям ! правое лап"яназацП культурних надбань остан-¡ьо! в укра!нському бароко.

Запрощуючи укра!нських пиоьмениик1в-та мятп1в, сербськ! замов-[ики IX зусалшши подолали те, то здавалося нездолацнкм: укра!неьк! юсланники об"еднали давн! традинИ з новима формами, середньов1чн! юдеЛ1 вдягали у барокоп! шати або к створювала нов! виразно бароко-форма. В1дпов1дно у серб!в споогер1гаемо акалогхчний проаес фор-1ування барокового стили шляхом симб10зу р!зних дкерел, в яках мояна )идIлита три ооновних: середньов1чяа в!зант!йська культура, в1тчиз-1яна, близька до фольклорной та зах!даоевропейська в ?! р!зних патентах православ"янизаа!1. Цпм п1дтвердкуеться спостереження про :ри основн! витоки укра!нського бароко.

У результат! в!дбупаеться докорКгаа зм!на в ус!х сферах л!тера-■ури 1 мистеатва, як! за1льиялаоя в1д застар1ло? п1зяьов1зант1йоыю1 ¡истеми, форг^ючи новей стиль з виразно бароковищ озноками. На по-гатковому етап! них зм}н середщ>ов!чний шар був досить вагонам, Ильи арха!чним у пор!внянн1 з увра!ноьким бароко. Поступово, з по-¡иленням динам!ки зв"язк1в, укра!нсья! послана! та №1 сербськ! уч-

Hi все бхлыае зв!льнялися вхд в!зантШсько1 залекност! в р1зних формах л1тер&ту>):1 та кистеитва, модернiзуючи ïx. Ane ае не означало сильного в1д.мовлення П1Д середньоя¡чного фундаменту, на якому зиодипася барокоаа будоЕа, що та кок зближувапо сербське бароко з укра'1нсы<кн, до середньов 1чна основа i дал! запишалася mîohod.

Факт побудоеи сербсышго бароко на тих самих засадах, що й ук-païHCbKoro, означав не слхпу анаяог!ю, а св1дчив про загальн! зако-HoMipuocTi розвитку оього стилю у слов"ян православно!' купьтури у Шпденно-Сххщий Snponi. 1снували назначен! вище аналоШ у зов-Hinaix (Такторах: i украГнська культура ХУЛ ст., i сербська ХУШ ст. розвпЕалися за умов загрози нанОнально"! екзистенцН, що не так характерно для мос1(овсько-рос!йсько1 культури в^дповхдного часу. Укра'х'ноьке бароко народжувалося i розвивалося' в обставинах невгаса-ючих воен, в яких украх'нське суспоьспю Су л о не завойовником, а закисникс!,i нац1ональкогкультури. Сербське сусп1льство також переживало схож! посягання на його незаиещпсть: обидва народи стали об"ектом peniriiiHoï обробки, де релШя використовувапася як засхб дена1поайлiaaaiï та поэтичного ni дпорядкування. Рхзншю полягала я тому, що укра'хнське cycniльет гю п1сля правоспайно-католипького протистояння з постойной магометанською загрозою зазнало ще й iMnep-сько'1 експанс!'!, котра йшла з православного середовища, яке викорис-товувало peniriio для напхонально-полхтичного поневолення, причому -релхгпша солхдаризаихя з православною державою стала для розвитку украхнсько!" купьтури 6i льш небезпечною, hîk протистояння. Якщо кон-фронтаахя penirifi, a вхдтак i культури, вела до aKiyanisauiï Hauio-нально!' купьтури, стимулювала розвиток нангонально!' св¡домоет!, то релхгхйно-державне злиття, яке зд1йснюсться П1сля 1654 р., дано не-передбаченх наслхдки - правело до поступового' вгасання в1дчуття. на-txiOHaльно!' оамобутноегь

Г;од1бн1сть зовн1шя ix daKTopiB - народкення культури за умов бо-ротьби за национально викивання - ще раз вказуе на типопопчну схо-kictb укра!нсьКого i сербського бароко, Б1др1зняючи його в!д îhiîoï слоа"яно-В13ант!йсько'1 традипГ!, кооковсько-рос1йсы«м, котра розви-•вапася як державна культура, набуваоти експансивностх, перегукугочись з хнишми тогочасними культурами, !мперськиш в перчу чергу.

Показово, но, незважаючи на сипу вторгнення укра!нського бароко на сербоький терен, воно не погпинупо наЦ!онапьну самобути¡сть ïhiuoï

слов"янсьио1 культури, не розмипо стар! традицП, не иаЕ"язувало чуж! сербськ!й св1домост1 1де1 та фрми. УкраКкська "духовна !н-терпенц1я" дала поатовх до вираження нааюнальких, нолгтичних, ¡с-торичних та 1нших 1нтерес!в сербського сусп1льства, спонукаючя його до воображения власного нагона лыюго ¡дентитсту. Зовнхшнхй -украУнський - фактор був своср!днш дзоркапом, в я кому сербське сусШльство могло п!знати влас(!1 рисп, оск!лыа в галуз! культура велике зщченая для розуШння мае зошПслм в!днайдек1сть. Зодно-чао украУнська Л1тература то мистсцтво знаходяяи пщтвердження свое! значимое^ в очах !нию'1 культура, розкриваючя тут себе повн!-ше 1 глибше. Цн зустр!ч мала д!алог!чиий характер, а не асам1Лятор-ський, подавлявчий. Дв1 культура не збивалась ! не зм!шувались, а самоствердясувалися, взаемозбагачувались. У результат! нього пл¡дно-го д!алогу сталь укра1нсы(ого бароко розкравав сво! глибини, а сер-бська культура, долаючи замкнен1сть I одноб!чн}сть, поступово ство-рювала власний стиль, визиачений ян сербський нац^ональний вар1ант бароко.

Виникнення в добу наШонального в1дродхення вар!ант1в стилю було законом 1рнЮтю, рефпексуючи вoi т! ¡мпульси^ як! йшлп в1д головнях осередк!в ЦзнтраиьноХ Свропи до перяферН.Водночас наШональ-ний вар!ант позначено специф!кою, зумовленою особливостяш розвит-ку, що демонструе створене на основ! генетичних ! контактах зв"яз-»¡в сербське бароко як тип ново! художньоТ культура. В и!лому пе типолог!чно "середШй стиль", блязький до аналогичного типу в Укра'1-н1, хоча в силу и!дзначенях обставин репрезентативн! зразки сербсь-кого бароко не досягають художнього р!вня украТноьких прототиШв. Але завдяка саоКй безпосерёдност1, першому в!дторгненню В1Д вхзан-Нйсьних канон!в сербське бароко несло в соб! своср!дку неповтор-н!сть, внутр!шне теппо. Прониннення бароко в ус! найголовн!ш1 види сербськоУ культура привело до тематично'! а! поноет! - сп!льного зв"язку з давн1ми традиа!йнами даерелами ! до зм!н, що в!дбували-ся в результат нових стнльових аторгнень. Сербський матер ¡а л п!д-тверджуе ! таку особпив!сть бароко, як спнтетачн!сть стилю, котрнй на вс!х рШях демонструе виникнення нового ситезу, новаторського, динамгчного за як!сто. Ваникають нов! явища, новай тал мислення, що простереться в уо!х сферах. Бароко було шкопоп, на як!й вихо-пувалисл найзн0'ш!и! предотавники духовного каття, эавдяки як1й

народяувалася нова 1нгеЛ1генц1я, блязька за свох'м типом до пюдини бароково!' св1домосг1, позначена прагненням до розвитку просв1та, пошарення знакь, про;яята барокопим енциклопедазыом.

Завдяки бароковому вплклу простежусться прискорення розватку в ус1Х сферах духовно! та ыатерхалыю? культура. В л1тератур1 в!д-бувавться перебудопа танрово-отильово"1 система, трансформування канрхв I стал1п, залучения 1 заовосняя нових явищ, збагачення 1 розсаренкя мохпивоотей л!тератури - у зм1ст1, технШ. Театр швид-ки.ми темпами проходив через го ловя I етапи розватку, притамашН п1в-денно-ехгдному роггопу, прилучався до того, що було сшпьнкл зна-меннаком театрального киття» сну айв насНокальнш хдеям, ставав складово» частаною в1гчизняно1 культура.

1д0дернхзап1я миотеятва вела до того, що в останнх десятир^ччя ХУЕ от. всею входить в нову добу, в якП! зах1дноевропейсы<1 сти-льов1 формн стакзть провщним образотворчим !деалом, що означало остаточне вгдокремлення в!д поств!зантШьких традипЬ! I включения в европейськи^ худош!й пропес.

¡Шцевий результат сербського барокового розвитку - входження в европейське культурно коло - стаковить вагошвий катер га л для вивчення Европа. Переиога бароко у такому спепифхчному реПон:, як сербськай, г. о аз 1нтерпретувагися як своер1дний прояв загальноевро-пейсько! культурно'! сп1яьносг1, незвакаючи на пол1Тичн! та рел1Г1й-н! конфронтапЯ, що супровода^ували розвиток пього стилю. Водночас актуалхзуеться характер диалогу м}ж Заходом 1 Сходом,' немоаливого без специ<рчного украхнського лОерства впродовж ХУТ1 ст., посеред-нпптва М1Ж " латинськов" та "греиькою" культурами, Зыщення центру тяк1ння в б1К Заходу, спхлкування tз зах!дною моделля I створення в результат культурного синтезу було законом1рн1стю укра'1нського Юторико-культурного поступу, пхдтвердяенням в^дкритостх для досв1-ду й духовних ценностей европейського'Заходу. Показово, що аналоПч-вий пропес, хоч I з зап1зяенням, огосередиовано вОбуваеться в такому ортодоксальному стосовно зах^дних новац1й середовищ!, як серб-ське, що супроводкувалося в подаль пи иу в!дходом в!д застар1ло1'гре-ко-В1зант1йсько1 ор!ентаи11, вростанням у зах!дну модель. Сербськц культура завдяки украПюькоыу лосереднаатву становила перщу балка-но-слов"янську православну традицию, яка зд1йснювала пей розрив /в Кого умоаному розумШн!/ 1 входила в загальноевропейську парку-

яц1п. Так через бароко в його украКисьшлу та сербсьиому вар1ан-ах замикапося епропепське коло, п1дтперджу;оч:1 логхшПсть 1 зако-ом!рн1Сть секту «[¡льноввропейського бзрокогого, а пгдтак I куль-урного, простору п його р^злопоШональких лар1аптах.

Як зраэок п)Ш1ього бароко сербська культура ХУК ст. нашарову-йлася на часопий прост4р пта небарокопого пер!оду. Трг.вапа прясут-!сть пього стилю в дапоку рогЬн! полсппсться не талька зашзнен-ям становления, а й продуктипгдстю барокового йенокена. нагота кого простереться до соредянн XIX от. Лод;бна юттсвхсть бароко-1их явиц у литератур! та мистеитп! ще паз зблихуе сербський па-Цанг з украгнсьвлм, засп!дчуе значения для с лов "ян пгзденно-сХ1д-;ого региону барокопого фундаменту, па лкому зводилася нова нуль-ура.

Бодночпс укра1'11ськ0-сербськ1 зв"язки п1дгпердяуоть, що доба ба-юко була часом розкв!гу ШкнаШональнах эп"язк1В, прикладом кому-[|катишюст1 системи мистеата, гШкшйчпого духовного збагачення. Характерно, то згасапня пього стилю у сербов зб1гасться з руйну-инням украгнсько-сербських зп"язи1п, цо сгостер!гаеться з К! нал 2Па ст. як результат втручапня зовкшаих поп1тячнах суб"скт!в, ¡м-1ерських держав, м!а? полюсами я к их и! эв"лэян в!дбувалися.

Про тягом наступлого XIX ст. сербська л1тература та мистетво !се б}лызе входили п загальиоепропэЕсьяий культурний поступ, звхль-шючись в!д пригноблюгсчого статусу культура педеркшюго пароду, л жому все б!лысо опинялася украТнська культура. Розрав остапсьо? ¡3 Заходом ! пршусова ор!ентаа!я на Шпнхчний Схгд яели до ката-)троф!чиих ¡шсгидк!в, п1дгвердаувчи як нагальну потребу й умову (ультурного розвитку зв"язок з ус1ма загальноевропейськими иенцешИями. Доказом необхздност! саме тако! ор!ентап1? впетупае ¡поха бароко в 1стор1? украдисько! культура, лка про демон струпа ла -пою гуманютичну природу на широкому простор! слов"яао-неслов"янсь-<ях взаемпн.

Уира'/нсько-сербоьк! контакта ХУП-ХУШ ст. становлять лише одну картину пягомо1 у част! украх'нського бароко у формупанн! та розвит-ву пього стилю п 1нгих народов, що вказуе на необх!дн1сть подальио-ро виэчення чах язаемин, замндчупчп перопёктиш !сть розвитку баро-кознанотва.

OciioBüHíi SMicT, лолояення й висновки дисертацП викладено .в публ1кац!ях:

1. Сто рокiв у Подущав"?. УкраУнськ&-сербськ1 зв"язки доби бароко. - Kk'íb: Центр "Укратнське бароко". 1995. - 351 о. •

2. Методичи! рвкомендайИ до курсу "УираУнсько-сербськ! п1тера-Typíii та K/ibTypHi зв"язкя доби бароко /ХУП-ХШ ст./н.Для студентов гумав Парнях факувьтет!в. - КиУв: Вид-во КиУв.ун-ту, 1993. -C.I -17.

3. Уира)шши а српска народна песма // Проводка кшшевност. Сборник pajtoca И Бе оградок их сусрета преводиоиа. - Белград, 1978.-С. 174 - 178. - У спШавт. з С.Рашковичем. - Серб. нова.

4. Про походязння CTÍHOMCia ыонастиря Круеедол у Серб tí // Ук-раУнське мистептпо у (пжнародних зв"язках. Дожовтневий перЮд. -КиУв: Наук.думка, 1983. - C.96-I06.

5. "Политика" Ю.Крижанича как произведение литературы барокко// Советское славяноведение. - 1983. <- Л 6. - С.48-56.

6. lOpií Кризанич i народна культура // Народна творч1сть та ет-нограф!я. - 1983. - J& 6. - С.46 - 52.

7. изучение сербского барокко в СФРЮ // Зарубежная историография славяноведения и балканистики. - Москва: Наука, 1986.- С.282 -299.

8. ®ольклорН1 зб1рки Вука Караджича i пор1вняпьне вивчення ук- . раУнських дум та сербохорватских юнаоьких niсень // Народна твор-4iCTb та етнограф!я. - 1937. - Js 4. - С. 49 - 55.

9. Роль украУнськоУ культури в розвитку сербськоУ лИературноУ мови Ш1 ст. // Мовознавство. - 1987. - й 4. .- С. 60-64.

10. Вуково депо и упоре дно проучаване укра^инске и српскохрват-ске епике у фолклористиаи // Научни састанак слависта у Вукове дане. - Белград,. 1988. - С. 297 - 308. - Серб.мова.

11. Початок сербськоУ драми // УкраУнськиЙ театр. - 1988. - * 6. • С.34-37.

12. Кисво-Могишзнська академия i розвиток шк1льниитва в Сербi i // Радянське лНературознавотво. - 1989. - * 2. - С. 61-68.

13. Сербський фольклор у TBop4ocri украУнського письменника

ХУ1И ст. М.Козачинськоро /До 600-р1ччя битви на Косовому пол}/ // Народна творч!сть та етнографУя. - 1989. - № 5. - С. 50 - 55.

14. Легенда о пропасти Срби;е и цеп спас у "Трагодокомеди^и" Л.Козачинског // Научии састанак слависта у Зукопс дане. - Белград, 1990. - С. 3GI - 071. - Серб.мова.

15. Дубровник в сравнительном изучении славянской мифологии, балканские чтения // АЛ СССР. Институт славяноведения и балканистики : Симпоз. по структуре текста. - Москва: Наука, 1990. - I -

133- 135.

16. Деякi питания вивчення укрэхнського бароко У/ В1сн. Xhi'd. ш-ту. 1ст.-ф1яол.науки. - 1991. - Вип.1. - С. 64 - 69.

17. Актуализаш^а средньопековга у укра/янском и српском баро-<у // Западноевропски барок и яизанти/ски спет. - Београд: Српска 1кадеми.|а наука и уметности, 1991. - С. 67 - 74. - Серб. мова.

18. Сеоба Срба у Укра)ину средином 18 века: прилог проучавану фоблема ме^уетничких веза // Научи н састанак слависта у Вукове вне. - Белград, 1991. - С, 263 - 270. - Серб. мова.

19. Juraj Kriianic u. kontekstu baroknog doba //Hrvatski kn,~)i 3vnl barok (Uokviru evropske godine baroka). Zagreb, 1991• -

. 397- 311.- Хорв. мова.

20. Укра!нське барокко э СербП // BcecaiT. - 1977. - й 12. ->. 175 - 179.

PASHCHENKO Е.Я. Ukrainian-Serbian literary and cultural liai-зопс in the age of baroque XVII- XVIII cc. (Contacts, typology» stylistlcs)

Thesis by candidate for the degree of Doctor of History, epe-siallty 17.00.01- Theory and History of Culture, Kiev Culture Institute, Kiev,1996.

The suggested nanusoript covers the analysis of historical-ultural and litarary phenomen of Integration of tfcralnlan baroque Dto different spheres of Serbian spiritual, literary and artistic lfe, A complex analysis of the participation and of the importance f Ukrainian culture for Serbian enlightmenfc, book printing, llte-ature, art, muslk, eto. An interesting interaction of ethnic pheno-9n 1з reflected, the reflections of this process are found in Uk-ainien culture.

lis problen of comparative research of verbal epos is actualized, ivin« token to the account epeclflc aspects of baroque poetry.

Пащенко E.H. Укра:?иско-сербскио литературние и культурные свя-„и эпохи барокко. ХУП-ХУШ сг. /Контакты, типология, стилистика/.

Диссертация на соискании ученой степени доктора исторических наук по специальности 1'/.00.01. - Теория и история культуры. Киевски:; институт культура, Киев, 1996.

Зацвдаетсл рукопись, которая включает анализ историко-культурного к .литературного феномена интеграции украинского барокко в раэ-уичта сферах сербской духовной., литературной, художественной жизни. Сеувдстглен комплексный. анализ участия и роли украинской культуры в развитая сербского просвещения,, книгопечатания,, театра, литературы, .-.'дбопяси, музыки и др. Отражена интеракция этнических явлений, выявлены рефлексы этого процесса в украинской культуре. Актуализирована проблема сравнительного- исследования устного эпоса о учетом специфики барочной, поэтики.

Ключов1 слова: бароковий. слав^зм, Подунав"я, Крушедол, Коза-чинсышй.

Ярук. 1ПК IK. Зам./// Тир./Й?