автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Украинское государство в середине XVII столетия: проблемы становления и борьбы за независимость (1648-1657 годы)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинское государство в середине XVII столетия: проблемы становления и борьбы за независимость (1648-1657 годы)"

РГ8 ОД

2 и ПОП "¡^

КИКВСЬКИЙ УНИВЕРСИТЕТ 1м.Т.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопшу

СТЕПАНКОВ Валерш Степанович

УКРАШСЬКА ДЕРЖАВА У СЕРЕДИНI XVII СТОЛ1ТТЯ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕНИЯ Й БОРОТЬ Б И ЗА НЕЗАЛЕЖШСТЬ (1648 — 1657 роки)

07.00.02 — 1стор1Я Укра1ни

АВТОРЕФЕРАТ днсертаци на здобуття паукового сгупеня доктора ¡сторичиих наук у форм! науково! допов!д1

Кшв — 1993

Робота виконана на кафедр! всесв1тньо1 ieropir Кам"янець-Яодiль ського державного педагог1чного :нституту

0ф}ц:йн1 опоненти: доктор {сторичних наук, член-кореспондент ЛН Укра!ни, профосор Шевченко В.П.;

доктор хсторичних наук, професор ЗашинськиЯ В.О.; доктор 1сторичних наук, професор Борисенко В.й.

Провхдна установа - Днхпропетровський держаний уц}верситет

За:ист в вдбудеть ся Ух^У^7^**Srf 1993 р. о. год. на застдашг спец1алхоойано1 ради по захисту дисертецтй Д 068.18.06 при КиЗСвсъкоцу ун1верситетг im. Тараса Шевченка /252017, ы,Ки1в, вул. Володимирська, 64/.

3 дисертащея у формг науково! доповхд: й опублгкованиш по тем! дослгдження науковими гтрецдш южна оэнайомитися в б1блготед1 КиТвського ушверситету.

Автореферат розi слано

Вчений секретар спец!ал1зовшо1 ради кандидат гсторичних наук Ы.О.Г^дь

ЗАГЛЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАД1

До захисту представляешься дисертацхя у формЁ виконаного по темг дослгдхення шклу наукових публткац1й та узагальнкхчо! 1х на-

УКОПО! ДОПОВ1ДХ.

АотуальН1сть проблема. 3 кхнця &0-х рок ¡в XX ст. у вхтчизняи-нхй хсгоршграфй визначився складний гсроцес переосмысления мину-лого украКнського народу, якнй потребуе не лише вгдмови вгд нав"-язаних хстэричнхй науцт хдеологхчних догм i ггорлядхв, ало (1 одно-часно бережливого втдношення до ГТ позитивних надбань. Лиае за та-ко! умоии, а такой при глибэкому вивченнх спадщини науковшв рЁз-них икгл, вхдкриваеться илях до, по-перше, з"ясування ступеня до-СЛХДЖСНОСТХ Т1Сi чи пию? проблпю!; по-ДруГО, Об"сИТИВНОГО, На ОСНОВ! принтапу хсторизцу, висвЁтлення п суг! ¡, потрете, чёткого виэначення перспектив паукового пошуку. Все це у повнхй мгрЁ его-суяться 0 вивчення подёй, якх розгорталися в УкраГнг у серодшп ХУЛ ст. ¿, го сутг, започаткували яктою новий етап боротьби за створишя незалежно! УкраХнськоТ деркави й утвердження на II терн-торт! господарства козацького /формерського/ типу, вЁдхграли вирх-шальну ро!гсь у розвитку наш опально! само свё до мост г, вплинули на пропсе формування нацгг.

Протягом 30-80-х рокЁв у радянсыпй ЁсторЁографх! панувала офтшйна концепцхя подхй Визволыюг вЩни. 1ч сорцевину становнв комплекс теоретичних постулатхв, сфорыовпнлх у "Тезах про 300-р!ччя возя"еднання Укра!ни з Росхсс", схвалених ЦК К11РС, котрт зл-холошували основну суть подхй, ко вхдбувалися. ЦеП документ нащ-люваБ нвуковщв не на аивчення складних процесЁв визвольних рухЁв украгнського народу, а лише на розгллд тек звано! проблем;) "воз-з"еднання Укра!ки з Ростегс". Вёдповёдним чином були змхшенх ак-пенти в оценках нацхонально-визвольно! боротьби. Так, провхдна роль у нгй вхдводилася не козаххгву, а селянству; Ёгнорувалася участь у боротьбЁ шляхти й духовенства; червоною ниткои проводи-лася думка про Г1 уешине завершения рхшенням Переяславсько! роди, а вхдтак визначаг.ися хронологЁчнЁ межх 1648-1654 рр., ио означало штучно вид тления з единого процесу боротьби за створення незалеж-ног УкраГнськоГ держази одного з етагпв г леретворення його в ок-рему самостгйну подхр; обгрунтовувалися тде! неповношнностЁ укра-1нсъкого народу та нестансько! ролх Росх! /теорЁя "сгаршого брата"/. 1стотного перекручошш зазнала характеристика Б.Хмельниць-

кого, про яхого створсвався М1ф, як про палкого поборника "воз-з"едншня братнхх народ1в", й одночасно зачовчувався той аспект, сю хар&ктеризуЕав титачхчну державотворчу дiялы^icть гетьмана.

1 все це но було просто!' випадковтстк. Адже до кшця 80-х рокхв {гнорувався справтпй эм1ст гкэдлй середини ХУП ст. - боротьба за створення незалежно? держави на тереш етнтчноукраГнських земель. За винлтком праць В.Веселаго, 1.Крнп"якевича, А.Ткача та <>.Шевче-нка, процес державотворення якщо не повнхето ¡гнорувався, то зга-дувався мимохтдь птд кутом сору ¡ндомого марксистського положения про державу як застб "придушення I експлуаташТ пригнобленого кла-су". В^дповцшим чином ошмсвапася внутршня полттика гетьмансько-го уряду, з яко! вилучалися вег аспекти, ио стосувалися розбудови держали. Подхбний лтдхтд дозволяв трактувати стосунхи козацько! Укра1ни э Iнюнми державами не як поеноцгнного суб"скта мгжнарод-шх втдносин, а лише у контекстч пол1Тичних стосунк'в шлих дор-кал, шо, по-перше, ув1льняло вчених В1д несбхтдностг виевгтлення розвитку лолгтично* програ-ии укра*нського уряду та боротьби за П рюал1зац:!с; по-друге, давало можливтеть заиовчувати як пол гтику "автономтзцу" правлячих кгл УкраКни исдо Речт Посподато!, так I ко:клибост1 взрганту прийняття туренько! протекцт?; по-трсгс, теза про "бездеркапнтсть" У крайни вгдкривала тлях до тлумачення рг-ионня Переяславсько? ради як акту "возз"с,1шанш!" П з Рос^е-в I, по-четверте, сгворсвало вигляд законностх пол;тики московського уряду в'дносно Укра1ни П1сяя Переясяавсько-Московського договору, осольки вона розглядалася тспер нев1д"ешо:с складовок» частиное територх! ЦосковИЕ*.

Таким чином, можна твердити, ио дша концепцтя Визвольно! В1й-ни не дозволяс 'з"ясувйт:к ньйвшышвкюго - пронесу державотворення, внутршньо! полттики уряду Б.Хмелыацького та його боротьби за воз-з"еднання ветх украГнських земель, у межах суверенно! держави. У зв"язку з актуальшеть досл1дження визначасться таким! основни*-ш причинами I факторами:

- потребок1 переосшсленкя генурчо! концепщ! Визвольно! В1й-ни, починатчи В1д з"ясування П характеру, рушйних сил, мети I заверигу^чи хронолог гчниш межаш, перходизагцсе, наелгдкоми та 1с-торичним значениям;

^Смол1й В., Степшков В. У поиуках ново! концепщ! гстор!! Визвольно! Етйни украГнського народу ХУЛ ст. - К., 1992. - С,7-15.

- надвшсм комплексу питань, шо торкаеться дослщження проце-су становлегшя деркави; визначення його основных еталгв та Гх осо-бливосгеЯ; еволк>Ц11 полхтично! систем; ефективкостч 4ункщону-вання владних структур; розвитку нацшнально! державно! где!; форцування ел!ти та IT менталгтегу;

- необх1дшстк> об"ективного висвгтлення рол! Б.Хмелышиького у розбудовг деркави, вироблент гндвалин внутршиьо! i зовншььоТ пол1тики;

- важливтстс з"ясування особливоегеЯ розвитку соцгально! бо-ротьби та П впливу на форцування деркави й сошально-екоком1чну пол¡тику it УРДДУ, насамлеред в arpapioijy питали:;

- незадов¡льним станом вивчекня впливу геололхтичного фактору на хгд г наел ¡дни боротьби УкраГнськоГ деркави за незалежшеть.

Само цг аслектн державного бувлвницгва середини ХУЛ ст., uto розглядокться у предах дисертанта, i становлять головний предмет його д0сл1ду<:иня. Враховук'чи эдобутки науковц1в у виевгтлегап питания дглльност! державник шетитуцтй /робота Ю.Гаецького, О.Гур-Ж1я, Д.Дорошенка, !.Криппякевича, В.Липинського, Л.Окпшевича,, Й.Падоха, М.Петровського, М.Слабченка, В.Смолгя, О.Терлецького, А.Ткача та Ьгаих вчених/, вважаемо за доцгльне не рэзглядати кож-ну э mix окремо, а обмиглтися характеристикою (¡»дчкцюнуватя державного орган ¡о,му в шлоцу.

Хронологгчн i рамки доелтдження обумовл^гп часом гстьмонуиання Б.Хмольнигцького, коли гнгеншвно йормувалися держав,ч/ гнституцЛ, ел ¡та й национальна ¡дея, пгдбувалася Селянська вгПна, cnocrepira-лисл серрозш зруиення у соцгалььпй структур} суспгльства й переворот у поземельнах птдноеинах; успгино роэв"язувалися г.итання соцтально-економгчного й поличного життя козапько! Унра!ни; то-чилася агдчардуша боротьба утвореноТ держави за незалежн! сть i собор! 1сть. Bci цг под1 Т становили суть державотворчого пропасу, inc вязначав экйст первого nepio/iy Визвольно! втйни /I6-to-I657 pp./, яка тривала, на ношу думку, до 1676 р. •

Стан науково! резробки ггроблемк. Од!пск> з характерна х рис bit-чнзняно! icTopiorpatil з кшця ХУШ до початку XX ст. була недо-0!д1нка нес розробки питань державного будгвкидава середини й дру-го! половини ХУЛ ст., ио зумовлювалося впливом кгл1>кох факторов, Ло-перве, роэвиток укра!нського сусшлъства вздбувався в умовах ¡поземного ланування, внаопдок чого в його св ¡домоет i сфорьувався стереотип вкраЯ негативного вгдношення до держави взагалг. По-дру-

ге, дтя цього фактору у тоеднатп з слабкорозвинутою у мектально-ст i штел1генц11 нацюнальноТ где! зумовили нерозум1кня нею значения деркави hí в минулому украТнського народу, hí у його маРбут-къоцу. По-трете, палка левов до поневоленого народу породжувала 1деал1заи1№ floro iHTepeciB, вела до абсожтизацгТ ролт в icropwq-hoiqt npoueci.

Перш! кроки до з"ясувашя сутг пoдiй середини ХУП ст. були зро-блен1 автором "Icropií Русгв". Незважакчи на фактичнт помллки, bíh виклав Тх розвиток з позицгй украИнського патр10та, вгдстогечи право народу на самостгйний державно-пол1тичний розвиток . Еуло висловлено рад мгркувань, ко-rpi не втратили наукового значения й по ниш: зрада укра1нським панством нашональних штересгв; провтд-на роль коэацтва у боротьб1, шо носила яскраво виракекий нашональ-ний характер й привела до створення УкраТнсько! ЛУськоТ/держави; величезна 1Сторична роль Б.Хмельницького. Автор вперше вотв понят-тя "револ!сц1Т" втдносно характеристики подтй кшця 40-х - початку 50-х рр. ХУП ст.2 Кокцепцгя "IcTopíI PyciB" справила помшмй вопив на прац! Д.Бантиш-Каменського i Ы.Марковича. Чимало гдей i сжжет1в черпав у нШ Т.Шевченко. Осшвуччи геро!чну боротьбу ко-заитва за волю, гешальний поет, за слушим зауааженням Ы.Драгома-нова, розушв П нащональн! й державотворч! засади^.

3 середини XIX ст. в icTopiorpaiJúí утвердлвся народницький напрям, для представник1в якого единим критергем при oniniji ícto-ричних явиш був "интерес трудового народу", народна воля i народ-ний добробут, а прояви державной творчосг! народних мае вгдеува-лкся на другий план чи тгнорувалися^. Один з йог о пред ставник íb М.Максимович першим приступив до вивчення державно! елгти й eificb-ково-територтального устрою козацько! Укра1ни. Разом з там, вчений сфорцував к1лька гдей, яким судилося згграти негативну роль у bít-

^Ыарчснко Ы.1. УкраГнська хсторгографгя /з давних 4acÍB до середини XIX ст./. - К.,1959. - С. 118; Полонська-Василенко Н. 1сторгя Укра1ни. - К.,1993. - T.I. - С.16.

21стор1я PyciB. - К. ,1991. - С.79-191.,

с

Драгоманов Ы.П, Шевченко, украТнофгли й соцгалхзм // Вибране. -К.,1991. - С.Збб.

^Лотульницький В.A. Icrropifl укра!нськоТ шттологч! /Концепцй державносм в укра!нськ!й заруб1жн:й ¿сторико-пол^тичнгй науш/. — К.,1992. - C.I8.

чизняшй хсторгограф!?. Зокрема, вш висунув тезу, то основне эа-вдання в1йни заклсчалося у необхтдлостч возз"еднання УкраЛни з Ро-спек^. М.Костомаров, ввтвши до наукового об1гу комплекс р1зних джерел, показав всенародний характер боротьби й провишу роль у тй коэшггва, а також видагну роль Б.Хмельницького як полководца й дипломата; започаткував вивчення сошально-еконо»лчно1 полгти-ки уряду, впливу геополхтичного фактору на х:д боротьби; эушв по-бачити у визвольних змагаинях народу кхнця 40-х - лершоТ половини 70-х рр. Ш ст. прагнення до "Угалттично* са«ост1йност1 Укради", звернув уэагу на появу 1деапу "самобутнього незалежного 1снування"? Тому лодгляемо мгркування Ю.Шнчука, шо не мохна беэзастережио ггриймати думку доелгдниктэ, шби М.Костомаров у сво!Й творчостг ви-ходив з московсько! державно! ¡де? I намагався довести, шо^укра!н-ський рух не мав у соб: эмагань до полгтичного сепаратизму0.

В.Антонович вважав нашонально-визвольну боротьбу 1648-1657 рр. укра1нсько» реводюшею, котра зазнала невдач1 через кизький р[вень политично! культури народу; закидав Б.Хмельницькоцу "повну недотешчгсть" у пол1тичних справах, вщсутнтсть плангв державного буд1вняотпа; роэргзняв тснування р:зних течгй у визвольно^у русг,' прагненмя старикни зайняти мгсце польсько? шляхти; спростував ство-рекий польськас гсторгогра/^с» мгф про масгвнську роль Польшг в Укра1н1^. О.Лазаревський, шо започаткував вивчення аграрних етдно-0!Н э Укра1нськ!й держав г /Гетьмангиш/, прийгов до висновку, шо з вигнанням польських патв "не стало й привтлейовачого стану", а

^Максимович М. Собрание сочинений. - К., 1876. - Т.1.

о

Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий." 4-е изд., ислр. и доп. - СПб., 1884. - Т. 1-3; Его же. Гетманство Виговского // Исторические монографии и исследования. - СПб.,1872. - Т.2; Его же. Гетманство Юрия Хмельницкого // Исторические монографии и исследования. - СПб., 1872. - Т. 12; Его же. Руина // Исторические монографии и исследования. - СПб.,1905. - Т.15; Его же. Несколько слов о памятнике Хмельницкой // УкраТнський ¿сторичний журнал /дал1 - УШ/. -1992. - » 5. - С.138.

ЧНнчук Ю.А. Ыикола 1ванович Костомаров. 1817-1885, - К., 1992. -С, Кб.

^Антонович В. История малорусского козачества. - К., 1682; Его же. Польско-русские_соотношения )(УП в. в современной польской призме /По поводу повести Г.Сенькевича "Огнем и мечем"/ //Твори. - К., 1932. - С.159-195; його ж. Про козацьк! часи на УкраГнг. -К.,1991.

зешш опикилася у володхши тих, хто П обробляв*. Ряд слушних думок подо процесу державотворення у середин: ХУЛ ст. висловив М.Драгоманов. Так, в:н один з перших констатував виникнення "подобно! до самосячйноГ" Укра1нсько1 держави, в як1й функцхонували П0л1тичн0-адм1н1стративн2 1нституцг1; вказав на небезпеку для не! сощально! I М1жусобно1 боротьби, а також политики сус1дшх кра-1н; звернув ув ату на гснування р1зних програм серед старшини, роз-виток национально! само св!до мост:; проаналгзував змхст укра!нсько-московського договору 1654 р.^Р1эко негативно зобракували бороть-бу народних мае I роль у Н1й Б.Хмельницького П.Кулга I П.Бушнсь-кий.

Рос1йськ1 Я польсып историки друго! половини XIX ст. повнх-егк тюрували вивчення виникнення Укра!нсько! держави. Для Г.Карпова, В.Клвчевського, Ы.Кояловича, М.Павлшева, С.Соловйова та ш-ших зм1ст боротьби народу I дхяльнгсть Б.Хмельницького зводилася лише до необхтдносг: "возз"еднаннй' земель

Польсыа дослхдкики /Ы.Бобряданський, К.Гурський, А.Даровсь-кий, Л.Кубаля, Л.Поведай, Й.Ролле,' 1.Чарновський, К.Шайноча й тн-ип/, як правило, гпдкре сливали "1ЦВ1л1заторську игск" польських "меча, плуга й хреста" в Укра!н1 й ощнювали ц1 подг! як виключно внутргшньопольський соцхапьний конфлгкт /переважно козаотва й селянства з державок; т шляхтою/. Вони повнгепе замовчували ншд!ональ-но-пол1тичну спрямовашсть боротьби. Лише у Ы.Вобржинського е зга-дка про мрг? гетьмана створит» "окрецу державу". Слгд вгдякачнти важлиатсть доелтдженъ К.Ыайнохи I Л.Кубалг для розумпдая окремих аспект г в укра!нсь ко-польських в I дно сип у 1648-1650 рр., а також роботи Е.Котлубая щодо з"ясувдакя укра!нсько-литовсъких стосун-К1В середини ХУП ст.^.

^Лазаревский А. Малороссийские посполитые крестьяне /1648-1783 гг./. - К.,1908; Его же. Описание Старой Малороссии. - К.,1888-

1902. - Т. 1-3. р

Драгоман1в М. Козаки. - Льв1в,1906; Його ж. Вибране. - С.279-260,294-295,311,435,534,537,559-574. .

%обришнсвий Ы. Очерк истории Польши. - Т.2. - СПб.,1891. -С.199; KotlubaJ Е. Zycia Janussa liadziwilla. - Wilno, Witebsk,

1859; Szajnocha K. l*va lata dziejow naszych 1б4б.1б48. - bvow, 1869. - 1.2; Kubbla 1. Jerzy 0ззо11пек1. - Iwow, 18S3. - Г.".

3 кшця XIX ст. роэпочался новий перюд у вивченнт п0д1й Хмель-ниччини, котрий до середини 30-х рр. XX ст. пришс пизначнт твор-41 успг!си. Свме год: оформляеться державницька школа в тсторгогра-ф!Г, пред ставники якоТ вперше роякрили суть нал гонально-випволь-ких змагань народу, очолгсвпних В.Хмельницьким. Укра1нськт ¡сгори-ки не припиняли гиндног лраш до початку 30-х рр. Ида нового дали досл1дження пього перюду у випченн! р^яних аспектов деркаьотво-рення? Ще К&рашо показал колон¡альний характер пол ¡тики Польвп у другтй половин! ХУ1 - першгй половин! ХУП ст.; роякрив всенпрод-ний характер повстадая 164Ь р., прагнення В.Хмельнинького добити-ся незалекностг для Украпш^. Представники народнипького налряьу продовжуволи ролробляти тему участч у боротьб; народких мае, эо-крема, селян г мшам у 164В р. /1.Каманш, В.Барв шський, 1.Нови-цькиЯ, С.Томдапвський/, а також запоро.чьких козакгв /д.Яворша-кмй/. О.С,|им<;нко явернула увагу на серйозну небеэлеку для политично? шльност! й самобутност! соигальних супсречностей у суан-льстн:2. Г.Хоткевич назвав подII Хмсльниччини револ1?и:йним "рухом нап;ого на[юду", а в особ1 самого гетьмана вбачал предсташика "в!льно! ; самосг; йно! УкраГни", туоргэт где! едностч "укра!нського народу л {»ого етнограф^чних межах"".

Ьажко переошнити доробок у досупдженнт комплексу питпнь 1048-1657 рр. К.Грушевського, у творчост! якого протягом пери:01 третини XX ст. в!дбувався снладний I суперечливий пропес переос-мислоння "('[¡охи Хмельниччини", эароди^ння ¡дей IV державншз.ко! коннопш!.1 Налииа?чи II "великой народное йтйноч", "найбтльЕО1? ре-волтш«*'" и укра!нськ1Й !стор11, втн поргшк'иав силу впливу них подIЯ на рол виток Укра1ни я значениям Реформшп! для Н'ыеччини

' Франко I. Хмсльниччина 1С4Й-1649 рок:в у сучасних втршах. -Льити, його ж. Студ;1 над унра1нськимл народшми пгтяш //

Записки Наукового тоьариства ¡м.Т.Шевченка /дал: - ЗЛТО/. - Т.9В, 101, ¡04-106. - Львтв, 1910-1911; його ж.' Хутгрт пооз'т П.А.Кул!-ша // Твори: у 20-ти томах. - К., 1955. - Т. 17. - СЛВ2-193; Г.ого ж. Ч1:ги1и£1 1ггес1одга // Вив1д прав Укра1ни. - Нь»-йорк, 19С4. -С.ИЬ-139; 2ого ж. На Святокрськгй горг // Зибран: твори. - К., ]973. - Т.1. - С.039-653; 'Аого ж. Велик! роковини // Дшпро. -ГЛо. - г" 5. - С.Ш-ПЬ.

о

'"Ь'<{имгнко А.Я. История украинского народа. - К., 1990.

"Хоткевич Г. Два гетьмани. - К.,1991. - С.7-61.

^Копиленкс О .Т.. "УкраШська ;дея" Ц.Групевського: !Стор1я I су-

й Французько! ревоэтцИ для Захгдно! бвропи. Ьчений пробив ввжливиГ висновок про перетворення коэацько! УкраИни у 1648-1654 pp. у фак-тично незалежку державу, котра "володыа всхма'тими прикметами, якг в ц1лостi характеризуясь державу". Велика заслуга дослхдиика полягала в глибокоьу енал131 ним взаемов{дносин укра!нського уряда' з су с г дн i ми краТнами. Суперечливо ошнював вчений роль Б.Хмельни-цького. 3 одного боку, в:н називав його талановитим полководцем, гнучким дипломатом, гешальним адмм^стратором, э imaoro - звину-вачував у В1дсутностг цглеспрямованост1 й твердоег1, пол^тип! "пгв-слíb i твд^а", допушеннi фатольних помилок, спустошонш Укра!ни тоию*. -

1сторшгрЕф:я досягла серйозних ycnixiB у вивченнг сошально-правово! оргашэаш! Залорозъко! Сгчi i Гетьманшшш, адмпистрати-вно-тер:то реального устрою У к pal н сько! держави А!.Слабчснко/; ïï иентральних opraHÍa вледи та фор^увадая елтти /П.Окгншсвич/; скла-дання гериторг! /М.Василенко/; впливу сошально! боротьби на характер соц1ально-економ1чних в!дносш А.Петровськнй, М.Ткаченко/.

3 початку XX ст. почалося форьування державницького напряму в ¡сторшграф11, одним я перших представникгв якого став M.Míxho-бський. На його думку, Переяславський акт станоаив собор укладен-ня "аплки держав" для досягнення певних Miwiapo;uwx шлей'"'. С.То-маитвський першим проанаоэував пол г тику БДмельницьког.о восени 1648 р. гид кутом зору державних штересгв Укра!ни й визначив суть нашонально-виэвольно! боротьби як "велико! украГнськоТ револ«-цт*"^. Д.Донцов зэернув увагу на два моменти: no-перше, боротьба велася за об"еднання ycix укра'1нських земель пгд владое гетьмана

частисть. - К.,'1991. - С.95-128; Потульницький В.А. Вказ. праця. -С,44-62.

*Гргушевський U.C. Хмельницький i Хмельнипина // 31ГШ. - Т.2^-24. - Львгв,1898; Его же. Очерк истории украинского народа. - СПб., 1906; Його ж. Про crapi часи на УкраГнг. - СПб.,190?; його ж. Про батька козаиького Богдана Хмельнипького. - К., 1909; Його ж. IcropiH УкраТни-Руси. - Т.8. - Ч.З. - Ки1в-В¡день, 1922; Т.9. -4.1. - К.,1928; Т.9. - 4.2. - К.,1931.

о

Шхновський М. Самостгйна Укра1на // BhbU прав УкраТни. - С. 154-164.

"■"Томшпвський С. Перший пох1д Богдана Хмелышського в Галичину /Два мтсяш украКнсько! политики 1648 р./. - JIbBÍB,I9I4.

I, по-друге, зг'дно Перся слав ського трактату Укра!на не з"еднува-лася "з Москвою в одну деркаву"*. Творцем державницько! конпепш! став В.Липинський, якиЯ у гграсих, опублгковштх у 1912 р., вперше показав, шо боротьба велася за створення самостийно! Укра!нськоГ держави, й розкрив активну участь у Н1й частини дртбно! украГнсь-ко! шляхти; псм1тив посднання протягом 1646-1649 рр. нашонально-визвольно! /народно!/ рсволкцтг з сошальмок^. Цт где! энайшли по-далыпий роовиток у його прац; "Укра1на на переломт 1057-1693", у якIй ячений намагався вивчити три проблем»: з"ясувати хтд розбудо-ви Укра1)1ськоХ держави, визначити у цьоьу процесг роль ел1ти й ви-змачно! особи11. Досундник показав винптково вачаиве значения В.Хмелькинького у розвитку револкнП, утворенш держали, звернув увагу на його прагнення встановити спадкоемний гетьмвнат; торкнув-ся проиес1в <5»рцування ншпональног деркавмо! аристократ:! та иаш-оналъно! хдеГ; о(даначив доструктивну роль у справI розбудови дер-кавк "слгпо! селянсько! револсцН" та внарх!чних Д1й эалорохипв /"степово! коэаччини"/^, ;

Яскравими представниками державнипького напряку були М.Корду-ба, О.Терлецький, 1.Крип"якевич, а тонок Л.Дорошенко, А.Яковлтв Г Д.Олянчин. 1м вдалося л"ясувати ряд ваэымвих аспекте стосункгв ко-эшшко! УкраТни о Ерднденбургом, Зенеитсс, Австргсс I Трансгль-вашек; Д.Корлуба т Д.Олянчин/, суть Переяславсько-Московського договору 1654 р. /А.Яковлгв/. О.Терлецький д1йшов висновку, по ко-зш.а>ка держава виникла внасл.'док ншпонально! револвш! й зусиль Б.Хмельнинького, котрий сс^оркував ¡д&с соборноем УкраГни. Вчекий вва-кал, шо внасгпдок сошальноТ революш! 1648-1649 рр. було Л1к-втдовано земельку аристократ^. Великий внесок у вивчення лробле-ми державного будшкицтва внесли праш 1.КригГякевича. Вперпе в I сто-ргографгГ вгн У комплекс! вивчив пол!Тичний лад 1 владш структу-

*Дониов Д. 1сторгя розвитку укра!нсько! державно! хде!. - К.,1991.

о

Ъ tizio^oi/ Ukrainjr. - Kijôw, 1512.

^¡оленський Я. В"ячеслая ЛипинськиЯ - засновник дерхавницько! школи в укра!нськ!й тстор>ограф1! // УСК. - 1992. - Р 2. - С.140.

^.'ипинський В. УкраГна на перелом! 1657-1659. Заштки до icTopi! укрпТнського державного буд!вни1.тва в ХУП-îm отолите. - Втдень, 1920.

^Гердгцький 0. 1сторгя украгнсько! держави. - Льв1в,1924. - Т.2.

ри Укра!нсько! держави, з"ясував склад державно! ел(ти /генороль-ио! i полково! старшими/ й вразлив'гсть гсололгтичного стаяоанша козацько! Укра!ни. Bíh вважав, шо "кояапька револющя" здгйршла переворот у землеволодти й ooiuonbHifl структур: населения1. Д.Дорошенко эробив спробу висв1тлити розвиток "велико! реьолхмп! Хмельниччини", показав еволюшю полттичних поглядев Б.Хмельниць-кого, розкрив процее творения деркавних гнетитушй та lx cJyiiKni-окувакня^. Окреких стортн розбудови держави торкнулися у сво!х працях Р.Лащенко, С.Шелухш i С.Дн*стрянський^.

У рос!йськ1й ¡сторюграф!! велика увага придглялася доелтд-жснн№ Переяславсько-Косковського договору 1654 р. Д1.Дьяконов, З.Ейнгорн, 1.Коркунов, Л.Одинець, 1.Нольде та i п./. Сошально-екокомгчкг пропеси, го вгдбулися в копацьк:Я Укра!к1 у середин: ХУИ ст., стали темзд наукового поиуку З.Мякот i на. Одним з перших в!Н схарактеризував боротьбу селянства як "селялську вгйну",схи-лявся до души, шо в УкраНи було лткй1довоно панування ишяхстсь-кого стану, а селянство, добившись свобода й громадянських прав, перетворилося у втльних землевласник1в; зверев уввгу на arpapiiy полгтику Б.Хмельнииького^. и.Покровський, ¡гнорукгчи наптонально-визвольний характер боротьби, вбачав у тих подгях "буриуазну ко-занъку револьчн» г. рот и польського феодал i эку""3.

У польськгй гсторичтй Haytii того часу продовжували розвива-тися ]де! концепцг! "польсько-козанького конфликту", котра залере-чувала наявнхеть пронесу творения Укра!нсько! держави й р|'зко не-

*Крип"якевнч I. Студт! над державой Богдана Хиельнинького // ЗЛИ;,

- T.I38-I40,144-145,147,151. - Львхв,I925-I93I; icropÍH украГнсь-кого вгйська /1.Крип"якевич й iimi/. - Вид.4-е, эмтн. i доп. -Львгв,1922. - С.199-220; Лого ж. 1сгоргя УкраГни. - Лыпв,1990.

- С.170-186. о

Дорошенко Д. Парис icropií Укра!ни. - Т.2. - Mwhxoh,I96G. -С.3-1^5.

^Див,: Потульнитъкий В. Вказ. праш.

^¡¿якотин В.А. Очерки социальной истории Украины в ХУП-ХУШ вв. -Прага,1924. - T.I. - Вып.1-3.

°Покровский М.Н. Русская история с древнейших времен. - T.I. -М., 1906. - С.474-495; Его же. Об Украине: Сб. статей и материалов. - К.,1935.

гативно .ошнввала дёпльнхсть Б.Хмельнииького /Ф.Равтта-Гавронсь-кий, А.Чоловський, Л.Фрас, О.Яблоновський та ¡к./. Разом з тим необхЁдно вгдзначити серйоэний вне сок у доыидження полттично! д!яльностЁ Б.Хмельнииького, особливо протягом 1654-1657 рр., Л.Кубалх, котрий ббачав в особЁ гетьмана постать европейського /аналогично С.Кромвелю/ масштабу*. По-новому /всупереч традишй-нлм уявленням I стереотипам/ намагаэся пёдтйти до зображення "поль-сько-козацько? вгйни" О.Гурка^. В.Томкевич, називаючи подН 1648 р. "козацькои ре воле с«1", з"ясував ряд вахливих момент ¿в розвитку повстання у Преаобережнгй УкраГнI, Збаразько! облоги, битви щд Берестечком .

3 початку 30-х рр. почався розгром укра!нськоГ гсторичноК науки. Набрали поширення тде! концепш! К.Покровського, тд впливом яких перебуваа I авторський колектив "1стор11 УкраИни", в як1й по-дё! 1648-1654 рр. називалися "селянськов революшею". Заслугоауе на увагу висловлене у праш мгркувення, то селяни боролися за а ¡льне господарсгво, проти закрЁпачення, за створення передумов розвитку буржуазного ладу'*. Лише як класову розглядали боротьбу народдах мае Ы.^бтнштейн I Т.Скубиттький. 3 1937 р. в Ёстортогра-фгГ псвддаас утверджуватися гдея про перехгд УкраГни "пгд владу РоС11в як "найменшого зла". У прашх ктнця 30-х - першо! полови-ни 40-х рр. /А.Барабоя, 0.Борового, В.Голобумьксго, О.Макарця, К.Осипова, М.Петровського, М.Подорологаго, Б.Федорова, М.Шимансько-го й шших/ робляться спроби з"ясувати сшввЁдношетш со п г алы 10-го й нашонального аспект 1В боротьби, котра починае називагися "Визвольно1з войною"; оаювнт напряш соц1ально-пконом1чно1 полёти-ки Б.Хмельнииького. Одночааю висловльжться мЁркування про мес 1—

1 КиЬа!а Ь. ИоЛаа. стояк1остзка 7, 1654-1655. - 1'/ег.,19Ю; йгoJпа зг\иеска \т токи 1655 1 1б5б. - 1иои,1913; №о;)па ЬгапаепЪигзка 1 палате! Иакосгеео V» токи 1656 1 1657. - б/р.

2 Оогка 0. "0£п1ет ± т1есгет" а гzeoгywlstoзc Ыв'Ьогусгпа. - Маг.,

1966.

3 Тотк1еу/1.сг, №. Легеп! \Ийп1о»1еск1 (1612-1651). - «аг.,1933.

^1стор!я Укра1ки: Передкагптсипстична доба /Редш м. Й М.Л -Т.I. - К.,1932.

анську роль Pocil стосовно Укра!ни, закономгрнтсть приеднання УкраХни до Pocil, хронологivhi меж: Визвольно? вгйни визначаить-ся 1648-1654 рр. I лише у брошур! В.Шчети й невеликоку парагра-фг шнографИ М.Петровського згадувалося про утворення УкраГнсь-ко! держави. До рсч!, саме Ы.Петровський обгрунтував своею пра-цек правомтрнхсть вживания термхну "Визвольна вгйна" /юоправда, у хронолог 1чних межах 1648-1654 рр./''.

Шсля чергового погроку гсторично! науки, оргашэованого у 1947 р. Л.Кагановичем, приеднання Укра1ни до Pocil стало ошню-ватися як найкраща перспектива для поступу укра!нських земель; замтстъ Бживаного^"гтриеднання" декретуеться термш "возз"еднан-ня", кстрий стае обов"язковим для ycix праць'ч Як зазначалося, з появо» 'Тез про 300-р1ччя возз"еднання УкраГни з Pociera" /1654 р./ заверпуеться остаточне утвердження у спешальн!й niTepaTypi безальтернативно! тдеХ irpo "возэ"едншня Укра?ни з Pooieic". Не-звежаючи на величезну ктльктсть праць /до К1нця 80-х рр. було за-хищено кглька докторських t близько 18 кандидатських дисертшпй, опублгковано майже 100 монографий i брошур, понад 350 статей*/, Ix абсолютна б1льш1сть, за незначним винятком, спрямовувалася у бхк висв1тлення ргзних аспектгв укра£нсько-роС1Йських втдносин, провтдно! рол! селянства у Bittai, iCT-оричного значения "возз"ед-нання Укра!ни з Pocieic", а також переповгдання вгдомих фактгв боротьби з Pi44K7 Посполитое. Питания Зюрьування УкраТнськоХ держави, политики П уряду практично були втдсунут! на другий план. I все ж вони продовжуЕали вивчатися. Безперечно, найвагомтший доробок у Ix дослвдкення вносили npaiii 1.Крип"якевича, котрий вперше у комплекс дослхдив змхни у становищ: селянського, козаиь-кого, монастирського, шляхетського i старшинського землеволодш-

''Петровсь.кий H.H. Визвольна В1йна' украЗнського народу проти гн1-ту сляжетсько? Польпп i приеднання Укра1ни до Pocil /1648-1654/. - К.,1940; Пичета В.И. Казацкое государство на Украине /ХУП-ХУШ вв./. - К.,1945.

о

Брайчевський М. Приеднання чи возз"еднання? /Критичнг замттки

э приводу одшс! концепцгх/ // Укра1на. - 1991. - }> 16. - С.34-35.

*Аналгз uiel л1тератури зроблено у прапях О.Наэаренка та Ю.П-н-чука.

ня; торкнувся взаемовпливу сошально! боротьби й внутртшньо! по-лттики уряду. Вчений встановив, шо Б.Хмельницький, по-перше, пра-гнув об"сднати у боротьбг з Польше» ВС1 сгани; по-друге, намага-вся зберегти со!сз иозацтва з селянством; по-трете, протидтяв в1д-новленш; великого /за винятком монастирського/ эемлеволодгння; по-четверте, захивав ¡нтереси мтшан I сприяв розвитку торггзлг . Висловлюв&лися м1ркування про демократичн1Сть устрос Укра!нсько! держави /О.Апанович/, початок становления II владних структур у кшш ХУ1 ст. /I.Бойко/; вперше аргументоваю доведено ноукову неправом1р!ИСть вкивання термину "возз"еднання" й розвпгчано положения про "мес1анську" роль РосИ вгдносно Укра!ни /М.Брайче-вський/; зроблено успшну спробу "изиачити оагавн: напрями соцг-апьно-економ1чно1 полгтики В.Хмельнинького /В.Веселаго, В.Голобуцький, Э.Мипик, В.Степанков/. У праиях окремих доапдншав зверталася увага на пронеси дериавотворення, особливостг поличного устроп й становления правлячо! ел'ти /1,Рознер, А.Ткач, 'у.Иевченко/; започатковуегься вивчення впливу пол:тично! боротьби на дтяльшсть уряду /О.Апанович, В.Голобуцький, 1.Крип"якевич, 3.Степанков, А.Ткач, »'.Шевченко/.

Помтп успгхи мапи м'сие у доелтдденнI процесу "покозачен-ня" селянства та Гюго соцхальних наелгдкгв, особливостей розвитку боротьби селян I м:шан у рхзних регионах УкраНш Д.Гамренъ-кий, Г.Гербхльський, В.Грабовецький, I.Гриценко, В.Легкий, Я. ¡{¡сь, О.Компан, П.Михайлина, К.Шиян/; висловлевалася думка про переростсння у 1648 р. антифеодально! боротьби у Селянську вгй-ну /А.Козаченко, 3.Легкий, В.Степанков, Ф.Шевченко/. Заслугонусть уваги результате творчих пошуктв науковцгв на царшп з"ясуван-ня сошально-економ1Чних в1дносин Укра!нсько! дериази /В.Бори-сенко, В.Голобуцький, О.Гурж^й, 1.Крип"якевич, В.Каркша, В.Степанков, К.Степгск, Ф.Шевченко/, форкування сошально! самосвтдо-мостт селян козакгв /В.Сшл1й/, вхдображення натонально-вип-еольно! боротьби у народшА творчоач Д.Гомш/. Певнг здобут-ки ма>?ть мIспе у вивченнг фэрцування нашонально! армЛ, XI оз-

%рип"якевич Богдан Хмельнипький. - Вид.2-е, випр. I доп.-Львтв, 1990; Його ж. Сустльно-полгтичнг погляди Богдана Хмель-ншгького /до 300-р[ччя з дня смерт?/ // У 1л. - 1957. - № I. -С.94-105.

броення та постачання /В.Ссрг ¡йчук, В.Сидоренко/, провйдекня не1: военних операщй, вгйськового мистецтва Б.Хмельницького /О.Апа-нович, В.Голобуиький, 1.Крип"якевич, Л.Олхйшк, 1.Свешшков, А. Отроков, В.Тисс/, а також эовнгшньополгтичного становища козацько! Укра1ни, II сгосугеив э Рос^е», Ргччю Посполитою, Кримом, Портов, Молдавге», Транс{львашек» й Ивеше» Д.Бутич, В.Голобуиький, Л.За-боровський, О.Срмоленко, В.Иебокрииький, О.Касименко, Ы.Ковальсь-кий, А.1£оэаченко, 1.Крип"якевич, М.Кучерник, Л.Мельник, Б.Поршнеа, Г.Сантн, В.Серггйчук, Ф.Шевченко/. В радг прань основна увага првд!лялася зображенкк рол: Б.Хмельницького у кертвництвт визволь-ноа боротьбою /В.Ролобуиький, В.Замлинський, 1.Крип"якевич, Г.Сер-г1енко/.

3 кшця 80-х рр. в укра!нськгй гсторгогра^ц! окреслився новий период у доопдженш проблем!, котрий характеризусться переосми-сленням уст&петх поглядгв на суть ВизвольноГ вгйни, ргзким з растай ням интересу до питань державного будгвництва /цьо!^, зокрема, сприяло проведения трьох ВсеукраКнських гсторичних читань, присвя-чених Укра1нськхй козацьк1й держава/. Спробуемо визначити напряги науковкх пошук1в. Так, у рядт праць почала проводитися ¡дея провгдно! рол! козадава у нацюнально-виэвольнхй боротьбт й фор-(фгввннт эapoдкiв укра!нсько! дер«авност1 та П адмш^стративно-теритсргального устро» з кгнця ХУ1 до середини ХУЛ ст. /О.Алако-вич, О.Гуриий, В.Лепявко, В.Марочкгн, Ю.Кицик, Д.Наливайко, Г.Се-рггенко, В.СерНйЧУк, В.Смэлхй, В.Степанков, 1,Стороженко, В.Щербак/; вперше поставлено питания про вплив Великого Кордону на становления козацького стану й нодооцшку в 1ст0р10графН укра!нсь-ко-туреиьких взаемовгдносин /Я.Дашкевич/; розкрито важливу роль коэагггва у сфеш мтжнародних вгдносин у Схлдшй г Швденно-Схгд-К1Й Свроп1 /В.Брехуненко, Д.Наливайко, В.Серр1йчук/.

3"явллися перни спроби переглякути хснуючу конпепцтю Визсольно! вгйни /В.Сколгй, В.Степанков/; розглянути п подН як бурху-азну революпхр /М.Брайчевський, С.Заремба/, нацтонально-визволь-ну революцш з сильниш елементами буржуазно! револиш! /В.Бори-сенко/ чи нацгональну револицш /В.Степанков/. Нимало уваги при-дгляеться з"ясуванн!; особливостей пронесу державотворення, його взаемозв"язку з со1иалько-економ{чнов полхтикою уряду й сошаль-нов боротьбо«1 трудящих, впливу геополгтичного фактору; дослгдаен-нв особливостей политичного у строк1 й сош олънс-економ I чни х в ¡д-чо-син утворено! деркави, розробки Б.Хмсльнииьким програми державно-

го будтвниитва, розвитку укра!нсько! дерковно! ifleY /I.Верба, О.Гураай, П.Натикач, О.Путро, П.Сас, В.СмольЧ, В.Степанков, Л.Чабан/. Влсв!тлено деяк1 сторони дипломатично! д1яльност1 уряду Е.Хмелышнького /1.Бутич, В.Замлинський, С.Плох1й/, поенного ми-стситва укра!нсько! apMi! /Й.Мишк, Í.Cbcuihíkob, 1.С?ороженко/, вгйськово-пол1тично! дгяльностч 1.Еогуна /Ю.Киник, Т.Яковлева/, М.Кривоноса /Й.Иитик/, Д.Нечая Д.Сигидин, В.Степанков/ та I.Cíp-ка Д).!.'л!!ик, В.Смолгй/. Па ochobí ananiny комплексу джерел В.Смо-Л1й i В.Степанков спробували дослгдити пол1ТИЧну, ддмш i страхи вну, вгйськову й дипломатичну Д1яльн1сггь Б.Хмельницького шд кутом зо-ру оргянглашГ ft кергвшщтва бороть бою народ лих мае за створення собирю! Укра!нсько! держави, натл! мгжнародних вгдносин у Схгд-жй i Швденно-Схгднгй Свроп;*. Разом з тим, було висловлено м:р-кування, котре заперечус наявн1сть пронесу штенсивного державо-творення у середин i ХУП ст. й визначну роль Б.Хмельнииького в укра-!иськтй ícTopi'í /С.Гороыко/.

Осктльки в iсторичнiй лттератур» у.г.е розглядалися питания ви-CBÍTflf-HH>i проблем Укра!нсько! дерпсави середини ХУ11 ст. у пранях досл!дник1в na/лдно! fliacnopi та Полыл», торкнемосл лише найголо-' пншого. Згдзначимо насамлерод зпжливтеть доробку прапь О.Оглобли-на, котрий [1осл1довно розвивав тдо! кониепт! В.Липинського^. На-аинаечи подг! середина ХУП ст. "УкраТнською нашэнально-визволь-но'С' револкмн:?", вчениР nnopcio поставив питания про кслька напря-yia ¡орсулоння державно-пол¡тичного устрою Укра!ни налередодн: 1643 р.; шдкрг-слсвав винятково иелику роль гетьмана в утворенш Укра!ксько! дгркави як спадкоемшш княжо! Рус:; визначив фактори, пю спонукали Б.Хмельницького укласти у 1654 р. угоду про вЫсько-вий сокп л Москвой, шо передбачав збиреження внутргшньоХ нелалеж-hoctí УкраГни й влади гетьмана як единого володаря".

В., Степанков В. Богдан Хкелышцький: Соигально-пол'тич-ний портрет. - К., 1992.

^Винар J). Наукона таорч!сть проф. д-ра Олександра Оглобллна // Зб:ршк на потону проф. д-ра Олександра Оглоблина. - Ныс-йорк, 1977. - С.64-92.

■"''тлоблин 0. Украгнсько-московська угода 1654 // Лгтсратур*а Укра-Тна. - 1992. - V 26-29,31-32,35-36,41-42,47-52; його ж. Проблема Д' рупь.ш! вл.тли на Укра!нт :<а Хмельниччшш г Переяславсыга угода 1654 pjjy // Укра!нський хсторик. - 1965. - >е 1-2. - С.5-13;

- -Iii- .

У прадях :нших нвуковшв звергалася увара на дослЁдження рол! козацько! ел1ти /Д.Дониов/, вироблення нал тонально! державно! ¡дсГ та трудноапв у II реалЁзеш! /I.Мазепа/; ршучо! боротьби Б.Хмельнииького за утворення й иезапежнЁсть держави /Н.Полонська-Василен-ко/; особливосгей суаплъного ладу козацько! УкраГни /В.Гришко/; становления судочинства у козаньк1й державт /Я.Падох/; впливу наш-онально! револгпЯ на форк^ування укра!нсько! наш! A.Oraxiß/; дЁядьностГ ¡¿.Кривоноса Д.Зинар/; взасмин УкраГни з Порто«? /В.Ду-бровський, О.Прщак/ та Аэстр1ею Д.ИацькЁв/ й Трвнстльван'с: /С. Величенко/. Були опубликован! серйозн! праш, при свячен i едм 'ш'г-страц!! Гетьманпини /Ю.Гаецький/ та анализу дипломатичних вгдносин Б.Хмельнииького з Польшею при посередгопггвЁ А.Кис1ля /О.Сисин/. Ви словлю в алися мтркування про траггчн! наслтдки недоошнки Ь.Хмель-нипьким сошальних аспект iß боротьби й зловтсиу роль для розвитку револ^ш! геопол¡тичного фактору /П.Феденко/; наявн¡сть гетьмансь-ко! влади над укра!нськими землями лише де-факто, а не де-кре /С.Величенко/; втдсутшсть роволкш йного характеру як у сфер! сошальних вгдиосин, так i у державотворетй протягом 1648 р. /Д.Зле-пко/; суперниотво егалЁтарно! та елЁтарно! концепций сусшльного устрою козацько! Укра!ни та його негатиbhi наелтдки /О.Субтелышй/.

Аналгз польсько! icropiorpa$i! 50-80-х рок ¡в заевтдчуе, по-пер-ше, вхдеутнгегь лраць гэ проблеми творения УкраГнсько! дермави; по-друге, поворот В1д ошнок боротьби укра!нського народу як нашо-нально-визвольно! /у 50-х рр./ до конпелцт! "польсько-коэацького конфлгкту" /70-80-Tt рр./; по-трете, появу у ЬО-х рр. тецшпп! до замовчувония колонгапьного характеру политики ¡¡ольшг в Укра!н1 та реашмаш! где! II виив1Л1заторсько1" Mtci! у розвитку укра!н-сько! скономгки Я культури; no-четверте, ¡гнорузання при э"ясуван-нг под гй 1648-165? рр. неопубл¡кованих дкерел польськи< ар--лв!в i бгблЁотек. У працях 50-х - nepuiol половини 70-х рр. в iд¿начали ся негативна наследии полонхзат! укра!нського населения, нашо-нально-визвольний характер боротьби, великий роэмач сошально! боротьби та I! вплив на розвиток селянського руху у Полый; високо

),' 3-4. - С. 11—IG; Вннар Ji. Наукова творч1сть проф. д-ра Олександ-ра Оглоблина. - С.64-92; Батек B.C. Укра!нська державнЁсть нале-редодн! та в роки Визвольно! втйни I64i>-1654 pp. у працях досунд-никгв гз зах1дно! дЁаслори //У- 1993. - V 1. - С.50-55.

оцгшгвалася дхялыпсть Б.Хмольницького /С. \рнольд, Б.Барановський, Я.В1ммер, З.Вуйшк, С.Лтбгшовська, Л.Подгородепьхий, А.Нерстен, С.СьреньовськиЙ, В.Чашпнський, С.Щотка/. З.Вуйшк чи не перним у Польш! прийиов до вишовку про завоевания коэацько!с Укра!ноё у 1648 р. нозалежностг, яка зберггалася протягом наступим* рэк:в .

3 середини 70-х рр. доелтдники уникаеть пживати понятг« "на-родно-виэвольна В1йна" й трактують ш иод II у св1тл! тези про су-то козацьке повстоння'ч Ьняслтдок цього зображуеться ептзодично, а то й эовехм »гноруеться виевгтлення нашонально-пол1?ичних аспекте боротьби, пронесу творения Укра1нсъког держави /Т.Васглев-ськиП, ЯЛНдаиький, З.Вуйшк, Я.Качмарчик, А.Керстен, В.МаевськиЛ, Л .Подгороденький, С.Оушнн, В.Серчик, З.Споральський, Л.Ченсьшк й (ни!I/. Так, Я.Качмарчик, антор першоГ у сучасжй польськМ 1сто-ргографт? момогр&^чноТ нрам1 про Б.лмельнииького, з'ясовуьчи причини вибу/у повстання у 1648 р., обходить мовчонков траг1чН1 для УкраГни наелгдки польського панування. В:н зобраяус под!! як су-то козпльке, а не наш'ональне повстання, а вгдтак г Б.Хмельнитъ-кий в тнторпреташ! автора виступае виразником 1 захмеником гнте-р^сгв "ко.чаччини", а но нашоналышх штсрес!в УкраТни. У книз! майуе поенис-пс обгйд'на уввгок Р.ого дер*аъотворча ;пялынсть". На жаль, у ссоТх прапя» кшмя 80-х рр., присвячсних укра?нськ1й !сто~ ртГ, один я найб1льи в:домих польськи* вчвних З.Вуйшк нама-аеть-ся обгрунтувати тооротичж положения про "величезну корпеть" для украУнсыгих земель !г прчлучптя "до полъсъкоХ Корони" Я "шв!л:~ заторську роль" Полым у {»^лвитку украТнськог культури й економг-ки, лрягне розглкнути подтТ середини ХУЛ ст. п1д кутом зору ко-заттькоУ "велико? вгйни" у Нольвп'*. Повернення частини доелтдни-к!в до нар!!кни< принтмшв кони"пп:й "шв глгзаторсько! мгег?" Польши! Я "польсько-кезанькэго кон|шкту" /"домово! В!Йни"/ заентдчуе

* Дб;о1к г. 1)г1к1е ?о1а ойп1ц. О Когасгугп1е иг ¿омте] Игесгуроз-polltej! ,Уу<1.3. - ис-г.,1560. - 5.1^2-197.

Осляков , Белякона О.Г. Польська хсторична лгтература про украГнське козаотво // У1£. - 1991. - № 5. - С.7б.___

^ Касшагсгук Л. ВоНйап С1ш1е1п1ск1.,Иог.,;(г, ., Ша,

1980.

41Уо,5с1к Ъ. Ш<ги1па к гигевсЬ ЛгесгуроироШе;! do ро1ош1е -Ш1 (Ргало, рго^гип, ргa~.itука роШусяпа) // Hiotoгia. - «г.,1930. -Т.66, - 5^-74; «о^пу коааок1е V» ¿оипе^ Ро1зсв // DziвJв по-

Г011а 1 ¡^лзи-а ро1ак!е^о. - Кг.,1';о9. - Г.

кивучхсть "мх^у про креси", а танок створюс для вчених гсготн1 труднощх щодо з"ясування сутг ¡сторичного розвитку УкраХни та ук-ра!нсько-польських вцшосин у ХУ1-Х1Ш ст.

Проведений енал1з стену науково! розробки проблеми дае шд-стави стверджуваги про те, що, незважахчи на серйознг здобутки, у Э1тчизнянхй I заруб1жн1й гсторхографг! комплекс питань, що торка-ються розбудови держави в етнхчних межах Укра!ни та Г! боротьби за незалежнхсть протягом 1648-1657 рр., не став предметом окремэго спец1ального дослгдження.

Мета дослдаення - на основх вивчення виявлених джерел та на-укових прага з"ясувати, по-перше, особливостх дерковотворення, вплив на нього соцхально-полхтично! боротьби та сощально-еконо-мгчно! пол1тики уряду Б.Хмельницького; по-друге, npocлiдкyвaти про-цес становления господарських основ козаиько! Укра1ни та 1х характерен риси; розвиток боротьби за соборшсть I незалезайсть Укро-ТнськоЗЕ держави та причини II невдаих.

Досягвення поставлено! мети лередбачае розв"язач?;я таких завдань:

- з"ясувети типологию, хронолог¡чн! ыежх й периода нащональ-но-визвольно! й социально! боротьби, що спалахнула у 164В р., 1х взаемозв"язок I вэаемовплив;

- визначити етапи деркавотворення й розкрити Экцст кожного з

них;

- висвгтлити пронес фэрцування державно! елхти, характер^ р1-си II ментальностх;

- просгежити розвиток национально! державно! хде!;

- розкрити роль Б.Хмельнинького у розбудов1 деркави та 11 6о-ротьбг за незалежн1сть;

- проанагизуаати масштаби й особливосН розвитку сошольно! боротьби, П вплив на про пес деркавного будгвниитва;

- вияснити головнг аспекта сотнально-економгчно! поломки уряду та П роль у створенш деркави;

показоти пропес становления нового сошально-економгчного ладу козаиько! УкраХни, виявити його характернг риси;

- досл1дити вплив геополхтичного фактору на ххд х результат!! боротьби за соборнхсть х неэалеюисть деркави;

- вивчити боротьбу уряду за возэ"еднання у межах деркави ет-н1чних украХнських земель та причини II невдачх у 1655-1657 рр.

Методологгчиое основою дослгдження е метод хсторизху, шо оли-раеться на так1 основнг постулати: лгзнаннч шнулого досягаеться з"ясуванням того, "як власне все вгдбувалося" /А. фон Ранке/; вгд-творення 1сторичних подгй можливе лише на основ: науково-критич-ного анал1зу джерел /що не зафгксовано у документ! - не ¿снуе для 1стор11/.

Методика доел даення поеднуе в собг метсди пор1вняльно-1 сто ручного aнaлiзy : синтезу ¡сторичнлх явищ, котр1 дозволягть вияени-ти не лише, як I коли вЦбувалися Т1 чи 1нпп подЛ, але й вщпов:-дати на питання - Ч01фг вони в1дбувалмся саме так, а не шакие.

Дхерслыгу базу дисерташ! складеивть неопублгкованг матергали /документальнг I розпоагднг/ 33 фоцгпв арх1э1В I рукописних вгд-Д1л1в б1блготек Укра!ки, Литви, Рост! I Иольпи, а також близько 120 археографгчних публгкагггй, пклкчахчи июзеш'1. Завдяки прапям Я.Абрахамовича, А.Барабоя, А.Бевза, 1.Бутича, З.Вуйглка, В.Грабо-вецького, Л.Пспово!, Я.Дзирх, А.Керстена, М.Ковальського, 1.Крип"~ якевича, М.Кучернкжа, В.Маевського, О.Киника, Л.Наливайка, З.Нова-ка, Я.Иовака-Длужевського, Р.Остаиа, С.Охманн, М.Нетровського, С.Плохгя, А.Пшибося, А.Сайковського, 1.Сварника, С.Сенчинського,' 1.Свсшпкова, В.Чаплинського, О.Шевченка й 1нших ноуковшв засовано походкення, законом^рюстг й особливосгм фориування джерель-но! бази для вхдтворення натпонально-визвольно! боротьби середини ХУЛ ст. /й опосередковано деркавотворення/, вплив на не! геополг-тичного фактору, сошально-економхчно! полхтики уряду Б.Хмельни-пького; II повноту, склад, структуру, ступшь воображения об"ек-тивноГ дгйсностг, знформацгйну варт1сть та В1рог1ДН1Сгь шформа-1П1. У зв"язку з дам вважаемо за дошльне обмежитися лиие конста-татек? основких джерел, використаних для вивчення поставлено! про-блеми.

Особливо важливу роль вЦггракть документальнг джерела. Так, для висв1тлення розвитку боротьби селян I мшан Правобережно! Ук-ра!ни I Галичини першорядне значения ивкчъ книги судово-адмхнх-страгивних у станов Полынь Вони эбер1гак"гься у фондах Центрального державного историчного арх}ву Укра!ни /дал! - 1ДЦА УкраХнц/у м. Кисвг: Ьолодимирського /ф.28/, Китомирського /ф.П/, Луиького /ф.25/ гродського суд1в; ВД1А м.Львова: Белзького./ф,1/, Галииь-кого /ф.5/, я.идач1вського /ф.7/, Льв1вського /ф.9/, Перемишльського /ф.13/ I Сянонького /ф.15/ гродських судхв. Частина пього ма-тергалу опубликована /"Архив Южной и Западной России". - Ч.3,т.4 I "л,ерела до хсторИ Укра1ни" - Т.4,5/.

Для з"ясування процссгв розвитку державних Ыституцгй та 1х 4ункЦ10нува1Шя, форкфпвання елгти, нацгонально! iflei, нового со-Ц1ально-еконоы:чного ладу, принцип!в внутршньо! политики Б.Хмель-ницького, розвитку боротьби за воззведнання украХнських земель у межах нацюнальио! держави та II боротьби за незалежн!сть найб ¡льщу шформацгйну ц 1ннiсть маять розпорядча документация оргатв деркавно! влади козацько! Укра!ни, Речг Посполито! та Poet! /на-самперед публгчно-гтравовт акти гетьмана, полковников i сотник те/; uesepiaoM поточного Д1ловодства, дипломатичного характеру та ста-ново-предсгавницьких оргешв; епхстолярна документами офщтйного чи нап1воф1Ц1йного характеру. Вони збертгаються в основное в ар-Х1Восховиа»ах й рукописних вЁддтлах бгблхотек Укра1ни, Pocil, Лит-ви j Полым. В Укра1н1 1х найбгльша колекцгя знаходиться у втддг-л1 рукописгв Льв1всько1 науково! 616л¡отеки im. В.Огефаника /с}си-ди X 4 /Баворовських/, о /Оссолгнських/, 61 /Корпуби/, 103 /Cani-riB/, 141 /Чоловських/. Значно менше Ix е у В1ддглг рукопиЫв Центрально! науково! бхблютеки АН Укра1ни iM. В.Вернадського /фонда № 1,4109; 1,412В; 1,6012; 11,1431-1550; 11,21449-21479; УЬ, 205/26; УШ,214/35; УШ, 251/99 I/, а також ЦД1А УкраПш у м.Киевх /фонда № 49, 23"?, 1407/. Величезний масив джерел збер1гаеться в арххвах Польша - ApxiBi головному штв давних у м.Варшов! /фонди № 3 /ApxiB Коронний Варшавський/, 1 /Коронна метрика/, 7 /ApxiB скарбу Коронного/, 549 /ApxiB публ1чний Потоцьких/, 553 /ApxiB Радэив1ЛЛ1в/, 559 /ApxiB Замойських/; Воеводськоку дериавноку apxiBi ы.Гданська /фонда № 300.29/129 - 300.29/136/; Воеводсъкоцу деркавноцу apxiBi м.Кракова /фонди № 451 /ApxiB Кшевовицький Потоцьких/, 452 /ApxiB niHoiwi/, 453 /ApxiB Сшггушка/, 468 Деки ¡Нд-городецьких/, а також у фондах вииШв рукопис1в б1бл(отек Еар-иавського ун!верситету, Польсько! Академг! Наук у Краков: i Курску, Рачинських у Нознан1, Нацюнального тнституту im. Оссолшсь-ких у Вроцлав i, Ягеллонського университету у Краков i, музея Чарто-рийських у КракоВ1. Частина цих матерталгв у форм! котй, фотоко-пхй i мiкpoфtльмiв знаходиться у ЦД1А Укра!ни у м.Кисв1 /фонди 1* 1230, KN'i 15/; Втддтлт рукописгв Центрально! науково! б¡бл¡отеки iM. В.Вернадського /ф.П, I369U-I37I6/; ВхддШ FyKonnciB Льв1в-сько! науково! б1бЛ1отеки /ф. МР-2, 39-41, 50, 55/; бгбл^отец! Льв1вського ушверситету /ЫР-504/.

Чимало циших джерел М1стять фоцди Носольського, Розрдцного, Маяорос}йського i Сибгрського приказгв Центрального державного

арх!ву давн1х &кт13 РосЛ. Н&самперед це фонди )♦ 79 /Зносини Ро-сгТ з Польше«?/, 89 /Зносини Рост! з Туречичнос/, 123 /Зносини Ро-С1Т з Кримом/, 124 /Далорос1Йськ1 справи/, 127 /Ногайськ: справи/, 210 АНхгородський, Ыосковський, Новгородський I Прикаяний столи Розрядмого приказу/. Дисертант скористався двома багятиш колек-Ц1яш Гх коп!Й, перша з яких зберггаеться у В?дд1Л1 Г^укопиств ЦНБ А!! УкраГии /фонд II, 15425-15487, 15488, 15539-15541, 15542-15543, 15545-15548, 15550-15556, 155У/-15561, 15562-15563, 15564-15570/, а друга - в арх1в: 1нституту 1Стор11 Укра1ни АН УкраГни /справи !> 7-II, 17-20 , 30-36, 53-57/.

Серед археографтчних публгкашй джерол найцЫавпаими с виданг у 1961 р. 1,Ьутичем I 1.Крип"якевичем "Документа Богдана Хмелъ-ницького /1648-1657/". Слтд назвати також такг важливг оборки, як "Акты Московского государства" Д. 1-2/, "Акты, относящиеся к истории Окно Л и Западной России" Д. 3,4,8,10,11,14,15/, "Воссоединение Украины с Росшей" Д.1-3/, "Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг.", "1стор1я УкраТни в документах I материалах" Д.З/, "Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов" Д. 1-3/, а також публхкацИ польських ' археографа А. Гельцеля, А.Грабовського, С.0хманн-Ствмшсвсько1.

1ф!м докумонтальних, широко використоно й нарративнг джерела, якт мокна подтлити на та«1 групп: лгторатурно-лубл^стичш твори, шод'чшики й \м цуари, лгтописи й хронши . Л1тературно-публ1Цисти-щ{ г тпори /С.Ьазаиовського, Я.Битомського, Я.Бялобоцького, А.1Си-Ыля, С.Куцсвича, П.Рушеля й пших/ проливсисть свгтло на тдеоло-г!чиу боротьбу у роки в1йни, окром1 аспекти пол1тично! программ новсталкх козактв. ¿рденники польських I украГнських шляхтич1в, як! захишали жтереси РеЧ1 Посполито! /Л.!.1ихаловського, А.Мясков-сьюго, Ь.!.;яскоьського, М.Остророга й пших/, попри вот свое суб"-ектиыисть р оцпыт подп'й, посгдакть вагкливе мгс^е у вивченнт пром'.су становления украГнсько! деряядмо? ел!ти, розвитку нац:о-

ияльнои гд''г ь./молышцьким, ходу всинних Д1Й. ц!нна »|формоц1я

про становий.; козацько! УкраГни у 1ь51 I 1657 рр. мгститься у вю-дншика' 1пв.дських дишюуатгв 1.Майера та К.й.Пльдебрандта. тоьно (Л!радьова)ю ме^уарну литературу /Г.Ьоплан, С.Ьежбовський, А.Ьиина, Н.Гсшмул, М.иьоловський, 1.8рлич, БЛаскевич, К.Обу-

И.А. Источники по истории Освободительной войны украинского нп[ю;№ 1|^к<-16о4 гг. - Авто реф. дис. ... докт. ист. наук. - К., 1'Л)8. - С.24.

хович, С.Освенщм, Б.Радзивглл, А.С.Радзив1лл/, яка 1стотно до-повтее сввдчення гнкшх джерел про взаемозв"яэок над тонально! I соцгально! боротьби, фэрцування деркавних ¿нституцгй, соцхально-економгчну политику Б.Хмельницького.

1з групи лгтописхв г хрон!к периорядне значения маять укра!н-ськ1 лттописи /С.Величка, Г.Граб"янки, М.Гунешевського, "Ки!всь-кий л1топис", "Короткий опис МалоросЛ", Самовидця, Ф.Софоновича, "Хмельницький лгтопис"/, автори яких прагнули в оаювному об"ек-тивно осшсяити успгхи й труднопи наиионально-визвольно! боротьби, показати дгяльн1сть гетьмана. Вщзначммо також наявнгсть велико! кглькостг важливих I орммнальних /нергдко унгкальних/ свгдчень, шо торкаються процесу дерасавотворення, геополгтичного становиша Укра!нсько! держави, у лгтописах г хронгках арабських, литовсь-ких, молдавських, кримських, гталгйських, шмецьких, еврейських 1 польських ввторгв /П.Алеппський, Н.Ганновер, С.Грондський, ¡О.Зг-мэрович, М.Костш, В.Коховський, А.Коялович, Мехмед Сена!, Я.ру-давський, Й.Пастор1й, С.Теыберський, Е.Офатиск, П.Ыевалье, Я.Юзе-фович, "Рифмована хронгка" С.Твардовського/.

Як слушно зауважив М.Ковальський, у вгтчизнянШ {сторгограф** склався стадий стереотип, за яким поза анаягзом .залишалися речовг, фтнографтчш, побутов1 й иг типи джерел^.У цьоку вгдношеннг ви-нятково важливе значения мають матергали 20-р1чних археологгчних розкопок 1.Свшшкова М1сця Бер"стечько! битвк, якг не л;гае проли-вають св1тло на окремг сторони военних дгй, але й на досх невгдо-м! сгоргнки зкиття мешкашЦв козацько! Укра!ни, форцування I! ар-

та озброення^.

Отже, використана ддерельна база доелгдахння характеризуемся рхзномаштшетк.' й дозволяе з"ясувати суть поставлено! проблеми. Разом з тим, вгдеутнгсть архгву Укра!нсько! держави ХУП ст., що-денникгв, ме^аргв й хронгк борцгв за нацхональну незалежнгсть унемождивлее виевхтлення становления й функцюнування полкових т сотенних органгв виконавчо! г судово! влади, характер !х взаеш-вхдносин з населениям; надзвичайно у складнее досупдженля фор^ван-ня державно! елгти, II ментальност I, полгтичних програм стариинсь-

^Ковальський М. Проблеми джерелоэн&вства гсторг! укра!нського ко-звдтва // Укра!нське козацтво: витоки, еволюц1я, спадшина. - К,, 1993. - Вип.1. - С.13.

^Свсшшков 1.К. Битва п1д Бер^стечком. - Льв1в,1993. - С.131-279.

ких угрупупань, роивитку нацюн&яьно! само св ¡домоет i й державно! ¡доГ, тенденций политичного роэвитку, соц¡гльно-економ1чних в1дн0-CiiH копацько! УкраТни.

Вивчекня основного лмгсту под^й, шо роэгорталися. у контекст! становления ново! моделт соц1ально-економ1чяих втдносин та бо-ротьби за незалежн!сть i собористь Унра!ни, складае головну кон-цепц]с доыппження. Виходячи ¡3 цього, на захист виносяться та-Ki основ1п положеш^ та зисновки;

1. Коэацьке повстання, шо спалахнуло взимку 1648 р., ал;тку переросло у Нацюнальну Укра!нську револгцх», яка тривала до I6Vö р. Ii змгст полягаа у роэБ"яэанн1 двох головних эаадань:

а/ створення незалежно! доржааи в счппчних межах Укра!ни, а в1д- • так г сприятливих умов розвитку укра!исько! ивиДiI; б/ утверщжон-ня нового соц1ально-економ1Чного ладу, в основi якого лежала б др!бна /фермерського типу/ влаопсть на зсмг,

2. Периий пергод Нац1оналыю! револщй /Ii/fe-1657 рр./ характер,1.чува1)ся утворенням на тсритсрИ Српцлавського, Кигвського i Черт ггвського воеводств Укра!нсько! деркави, як спадкоемшц} кннкоГ Гусг. Ii шникненкя, вгдчаЯдуита. боротьба за незалежшсть ' i поэл"сдняння укра!нських земель вЫграли вачишву роль у роз-ьитку нац ¡опально! само ев ¡домоет i украГнського народу, форьуиан-Hi наш!.

3. Становления деркави пройшло три етапи /1-й - - червень 1С32 рр.; 2-й - черьень IG52 - береэень 1654 рр.; 3-й - березень

1СЫ - липень 1657 рр./ т завсрюилсся лише в основних рисах. Для дер^ави було характерце:

а/ HtiOTyriorni^ еволиппйшй проиес творения пол!тич1Мх тнетиту-

игй;

б/ м!л¡TapnicTb /у за"язку з необчтднгстю виборевання неза^ лежнист i Я традициями Васька Залорозького/, шо пронизувала Bei сторона даття й вела до эосередкення у руках полковник}в i сот-НИК1В вiйськово! i циконавчо! влвди, а в'дтак до послабления центрально! влади й росту отаманства й свавтлля;

в/ В1деут1исть эа^чксованих у правних актах повноваконь геть-мана i старшинсько! ради;

г/ поеднпння виконавчо! i судовоГ влад.

.-ормування укра!нсько! державно! ел1ти та розвиток I! менталитету вгдлначаллся слладнтстю i суперечлив!стк, переплетениям кснструктишшх /деру.аиотворча '¡ункцтя, утверждения национально! державно! ¡де!/ i деструктивних /боротьба пол1Тичних угрупувань,

комллекс нацхонально-гаттично! неповноц1кносм, дом^кування при-ватних ¡нтерес!В над нацхонально-деркавними/ тенденций, шо при-ховувало угрозу полхтичноГ нестаб1л;.<-.остг у сусп:льств1 й (Лжусо-биць.

5. Полгтичний розвиток характериэувався боротьбое р!зних тен-денцхй /охлократично!, демократично!, олггарх ¡чно!, монарх гчноХ/, еволкщек? форш правления В1Д республика« сько-демократично! до спадкоемного гетьманату.

6. Национальна ¡дея пройшла розвиток В1Д козвцького автоно-мхзку ДО неоалежно! соборно! деркави, апе вона не стала визнача-льною у ментальностг козацтва й пашвно! елгти украХнського су-аильства.

7. Социальна боротьба у лигой 1646 р. переросла у Селянську вгйну» шо тривала до червня 1652 р. I справила ¡стотний вплив на творения деркавних ¿нституцгй, господарську полгтику уряду й характер со41ально-економ1чних втдносин у козацьк1й УкраПп.

8. Соц1ально-економ1чшй лад козацько! Укра!ни, шо грунтува-вся на козоцьк1й приватной власност! на землю й розд1ле»Нй /з державное/ селянськ^й власност!, створив сприятлив! ушви для роз-витку бургкуаэних вхдносин у сгльському господарств!.

9. Со^ально-еконокцчна пол ¡тика Б.Хмельницького, неэваъаучи на непосл!довн1сть, вгдзначалася гнучкгсте, спрямовувалася на консолтдаЦ11е патр10тичшх сил для боротьби за незалежнгсть, зало-бтгання спалаху громадянсько! вгйни, проти;пяла перетворшню стар-кин у середаIX I великих зеклевлаашкгв. Гетьман, по сут1, виз-яав основн1 алцвльно-еконощчт завоевания селянства.

10. 1сторичне значения Д!яльност1 Б.Хмельницького полягало насамперед у його винятково вачеливгй рол1 у процес! етворення Ук-ра!нсько! держави; П боротьбг за незалежнгсть I соборнгсть; роэ-робцI национально! державно! ¡де!; прогресивнтй соцгально-еконо-мхчшй полттиц!; консоладац!! елгги; р{оуч1Й боротьб1 з охлокри-т¡ею I отамянством.

11. Основнг причини невдачг боротьби коэадько! Укра!ни за собор! ¡сть I незачем ¡сть полягали у:

а/ зрад1 нантоиальшч ¡нтереств Укра!ни з боку магнатства й шлячти, сполонхзовано! ел1ти укра!нського суыпльства;

б/ негативней ролг геополттичного фактору. Збор;.ьська тра-гедтя 1С49 р. I Берестецька катастрофа 1051 р., Перояславсько-^о-

-2Ь- .

сковський догов:р 1654 р., провал спроби вклк'чнти заххднмй peri-он до ашаду держави у 1655-1657 рр. - нас '¡дни антиукра1исько! политики Pe4i ПосполитоГ, Кримського ганства, Порти, .'»¡осковЛ, Транс:льванг! та lilseuil;

в/ naoiBHicTiff з oceHi 1649 р. Micuesoro населения заулдного регюну, схупованого поляками, внаалдок чого весь тягар боротьби упав на козактв, селян i мииан коэацько! Укра1ни. Територ:-сльна розчлснован1сть Укра1ни ргзко послаблквала коскно-еконоьцч-ний лот она ¡ал угворено! держави й привела до внснаження II сил.

12. За cboIm omictom Переяславсько-Московський договгр по-редбачав не входжгння козацько! Укра1ни до складу Ь'осковсько! дер*ави, а створоння своергдно! конфедерацгг П1Д еггдo.v царя, слрямовано! на розгром Речг Посполито! й протистояння arpecil Кримського хамства.

Наукова новизна дослтду.гння полягас у тому, ню вперие в icro-piorpa'iil зроблено спробу комплексного вивчення проблема роубудо-ви Укра1нсько1 держави у серединi /XI ст. та П боротьби за нейа-ле.хнкть i ссбор-псть. У працi автор накатался переглянути ¡сну-1счу KMueinir Ьлзвольно! втШи:, з"ясувати змтст, типологии i хро-н>'Лог:ч1П меж! боротьби. Ьизначени отопи державотьоришя, його ссобливост i, роль у ньо.-фг Б.А1.:олымцького, oaioBni тендснц:! по-лгтичнсто ро.чвитку й >арактерн pic.( соц галь.чо-екомомтчного ла;;у ко.чацько! Укра1ни. Досл!д*оно становления дсрлавно! елгти та П м'-нталънсст t; рмвиток соц :ально-економ!чно1 пол ¡тики Б.Хмельницкого; проанальоовано вплив аоьнплльополттичного фактору на хгд : наслтдчн боротьби за иезалехш сть i соборнсть Укра!нсько! деркчии.

:!рактич;;е значения ди сорт од Я полкгае у тому, шо, по-гн-рл.;, до нлуксього cöiry введено великий маспв ран!шо нешдомих джерол; пс-дгуг", матер!пл доел ¡дчення, його результат» можугь иикори-стоиуьатися при пгдготоьцг спецгальних i узагпльн1с».-чих прадь, ен-.ди,/ло.:едичниг словников j дов¡дник!в, п:дручник1а та ¡сторични/. ка;я; по-третс, опубл1коваш rrprui («жуть онадобитися у птдгото-84! леки¡йних курств, ciiuUKypciB, семшарськи/ занять виклодача-kvi вуз:в, а також урок!в вчителями илгл, НмназгЙ, Л1Це1в; по-четверге, матер.'али праць можуть стати у нагод! для шдгоговки ек-слолицгЯ i сторични < i краоянавчих цууо!в, у патрштичноуу ви*о-впннт учтвсьгсо! i студент сысо! молоди

Апробацтя достпдкення. Ochobhï теоретичнт положения i виаю-вки дисертацЯ знайшли втдображення у 53 публ!каЦ!ях, а танок у ви ступах на per ¡ональних, республгканських i м1жнародних конферен-Ц1ях та 1сторичних читаннях, змгст яких опубл¡копано у тезах i warepianax.

За cepic праць з пробломи розвитку соцгально! боротьби, П впливу на процес форьування УкраШсько! держови, внутрт^н» i 3011-hîuihi? пол ¡тику уряду Б.Хмелькицького 11резид1я Акадеки ï наук Укра-!ии у 6epo3Hi 1993 р. присудила автору npeuie ¡м.М.С.Грушевського.

Структура дисертацт! обумовлгеться меток? i завданнями досл:д-ження, Матер¡ал, неуков! положения i висновки, що знаходяться у пропонованоку до захисту циклг наукових прадь, згрупованг автором у чотири роздали. /

ООЮЫШ ЗК1СТ ДС1ЮВ1Д1

Розд ¡л I. Початок Над тонально! револгцг!. Особливо ctï становления державних ■ ¡нституц';й, ново! сисгеми соц¡алъно-економ гчни х В1дн0син та елгти /164В - сорпень 1649 pp./.

Унгкальна особливгсть процесу державотворення, який розпочан-ся з кшця ХУ1 ст., полягала у тоцу, шо на вгдшну вгд yeix ев-ропейсько-азгатських кра!н ц» (]ункц1С узяв на себе не пшпвний стан сусптльства, а непривиейований стан вояк1в-землероб1в /ко-зак1в/, який форкувався i боровся спочатку за становт, а згодом i нашональнг гнтереси. Сувора реальн!сть полттично! ситу-auil полягала у ток<у, по внаелтдок в{дсутност! в Укра!-HÏ продовж багатьох bïkîb практики национального державного будхвкицтва /Кц!вська Русь була полгетшчною ivnepi е>;/, а таком поневолення укра!нських земель сустднт*. к pal нами, ппшвна верст-ва, слолонтзуваашись й покатоличивиись, на середину лУП ст. пов-нгстр втратила роль полгтичного проводника ухраКнського народу, виразника й з&хисника його май ¡охальник iirrepociB. Зрада панства, а вгдтак i елт, стала однтев з найбьпышх нац^нальшх тра-геД1й Укра!ни, осктльки у тодшньоцу суппльнок^ устро! лине при-втлейований стеньклас Mir успгано здМашвати полЁтичне кертв-ництво, займ&тися роэбудовои1 нацтонального життя, розвивати ет-нополхтичну самэбутшсть суспзльства /Д.Донцов, 1.Крнп"якевич, О.Субтельний/. Характерно, то фактор национально! зреди, на яклЯ слушно звернув увагу Я.Дашсевич, неодноразово вгдтгравав лиховic-

ну роль в yKpaïHCbKitt icTopiï*. -

АДп£-кев;тч F., Нелокальна зрада // Сучааисть. - 19*2.7. -С. t.-2-Ъэ.

За таких обстслин козацький ста», пере-лвавчи бурхливий про-цес'становления, почав виконуватн 'Чсторичну mîcîb национального речника укра!нського народу", набувати <&нкЦ1! "носгя деркоа-Hocri" Д1.Брайчевський, О.Оглоблин/. Адае Запорооька Схч /Лт/, по стансвила собос федераЦ1!с незалезкних куртнних одиниць, об"ед-начих BtflcbKODOie врисдикцiею, виступала полггично-державнок? одани-це» у форм: демократично! республтки /О.Апанович, I.Бойко, 0.Ком-пан, М.Слабченко, Б.Смолгй/. Оскгльки П рэзвигок вгдбувався а елщентрг Великого кордону /рубежу мЫ европейськои i неевропей-ськой цив1л:зо1Д1ями/, охопленого полум"ям боротвби з татарсько-турецькими завойовникаш, то найхарактерншо;? рисот молодо! держа-ehoctî стае мглгтаршегь.

3 кгнця ХУI ст. окреслилася тенденция перенесения !! iнститу— ц i Я на "волость" швдня Ки!вського воеводства /Богуславське, Ка-HiBCbKe, Чсркаське, Корсунське й Переяславське староства/, абсо-лчтну бтльипсть населения якого у перипй чверпм ХУЛ ст. вгг.е ста-новило козацтво, яке утвердоувало у землеробегвг принцип приватно! власносгч, Саме цей район Надднтпряншини Я стас територ;аль-ним ядром ^ркувоння национально! держ.ави, де розвивалися ко-зацьке самоупранл1ння, судочинство, вН)Ськова орган 1заЦ1я, а з друго! половини 20-х pp. !! полково-сотенний територ^вльний уст-piЯ, внасл!док чого влада Речг Лосполито! набув&ла тут все больше ном шального характеру. Одночасно йшло неухильне розширення TepHTopiï козацько! Укра!ни, бо покозачене населения середньо! i ехтдно! частини 1Си!вського й птвденно-ехтдно! частини Брацлавсь-кого воеводств прагнуло залровдаитл у себе кояацьк1 порядки. 11а-магання польського уряду птсля придушення повстання IG37-I638 pp. ггришнити цей процес зазнали новдач1.

Становления копадького стану та деркавних ¿кституцгй супро-воджувалося форкуванням ново! елгти, ядро яко! стачовила козаць-ка старинна. До И складу, кргм старшими, входили штелтгенцтя, верхтвка православного духовенства, окрем! шляхтич!. Бона, по-перше, була малочисельнок? й вщ1гравала незначну пол1ТИчну роль; по-друге, втдзначалася слабко» консолтдад1ст /единое полгтичнок? гдес?, то об"еднуаала !х, виступала гдея захисту культурно-рел1-г1йни,< ÎHTepeciD народу/; надюнальна самосв 1дом1СТЬ залишалася на pi uni етн1чно-культурного ототожнення й повтльно еволкц1ону-вала до ртвня усв1домлення надтонально-полЁтичного самовизначен-ня. Внасл:док цього до початку Нацгонально! револ<мдг! нова елгта

-ЕВ-

нс лише не спроыоглася сформувахи нацюнальну державну тдеш, але й висунути програлу автономностг укра!нських земель у склад! Ре-41 Посполито!.

Втдставання розвитку нацтонадьно-шл1тично1 св1домост1 ввд процесу деркавотворення не було випадковим. Менталитет сл:ти дзеркально воображав кентадьнгсть народу, найхарактерншоа особ-лив!стю якого виступала абсолютна перевага в його структург соц1-альних, грулоэих I приватних тнтересхв над нацтональними, держав-ниш, суыплъниыи. Аде св1дом!СТь укра!нця впродовж в1к1в форьу-валася виключно на побутовоцу, культурному, релггхйному ргвнях при майке повн1й вгдсутност! впливу наЦ10нально-державного фактору, що вело до утверждения соцгально-психологгчно! поведтнки его-центричного спря^ввння. Щ р!си пантвно! елтти I II ментальностг В1Д1гралм негативну роль у розвитку револицт!.

Завдяки дослхдкенням науковцтв /О.Барановича, В.Барвшсько-го, 1,Бойка, В.Голобуцького, Ы.Горна, Е.Горново!, В.Грабовецького, Ю.Гроссмана, М.Грушевського, Д.Дорошенка, В.1нкша, Я. 1сасвича, 1.К1ку, 1.Крип"якевича, П.Иихайлини, П.Нагикача, Г.Швидько, В Дер-бака й гнших/ в цглому з"ясовано комплекс причин, що прнв)в до вибуху повет ання у 1648 р. То ¡.у вважаеыо за доц 1льне обыежитися констатащею двох моыент1В. По-перие, полгтика уряду Речг Посполи-то! /по сутI, Польсько! 1млер11, шо основувалася на принципах шляхетсько! демократ п/ носила вдаосно Укра1ки яскраво вираже-ний колонгальний характер I виявилася насттльки ефективно», .що на середину ХУ11 ст. виникла "загроза етноциду" /Я .Дашкевич/. Це обусловило втрату укра!нськиы сусшльством свое! елгти; усунення ук-ра!нських шщан з пров1дно! рол: у житт: найб1льших ьпет й розвитку торНвдг; розкол духовенства; гальмування розвитку мови, культури, нацхонально! самосв1домост{, а втдтак й процесу форцу-вання нац11. 11о-друге, у сфер! еконмпчних вгдносин прийшли у непримирим суперечнгсть шгереси козацького типу господарства 1 фтльваркоЕО-пвнщшного, що й стало одн1ев з фундаментальних причин Нацюнально! ре воли; II /О.Сидоренко/.

Вона почалася у 20-х числах егчня 164Ь р. г до середини трав-ня* проходила у форм1 козацького повстання, при чоку провгдну

Вег под IX датуються за старим стилен.

рот.ь у ньому втд1гравали залорокЦ1. Протягом трьох наступних м1ся-Ц1В у вир боротьби втягнулася абсолютна б1льшгсть селян I М1и;пн ЛгвобероетюГ Укра1ни, Ки!вського, Бряцлавського, Под 1льського, Бо-линського й п!Вденно-сх1Дного району руського воеводства. Козоньке ловстшшя переросло у зЕгальнонацюнальне, бо йалося не про за-доволення пггерос1в козацького стану, а про звгльнення втд птозем-ного поневолешш, створекня НЕЦГонально! держави, з82.11 ну гснутсчо! систеш сощально-економтчних втдносин. Аналгз дмерел св!дчить, ТО тод1 розпочався надзвичайно хнтенсивний процес л1КВ1даЦ11 дер-жавних органгв виконавчо! I судово! влади, адмгн1стративно-тери-торгального устрой Речг ПослслитоГ г натом1сть творения украХнських держаниих шститу41й, а токож перемгн у соЦ1ально-економ1чних в:д-носинах. Ьраховуечи эмлст, Ц1Л1 й характер боротьби, ввакасмо пра-вомгршм оцпвсвати Ц1 лод1! як Укра1нську нацшнальну револкЦ!!?. Бона спрямоаувалася на рэзв"язання таких основних завдань: по-пер-ше, знинити польсько панувпння; по-друге, створити в еппчних межах УкраХни влашу державу; по-трете, вгдстояти нацгональну неза-ленисть; по-четверте, Л1кв1дувати серсдж; й велику феодальну вла-сшсть на земл«, фгльварково-панщинну систему господарства, крг-' ладтво й угвердитя коза_;ыгий тип господарства. РушШнимн с/лалл р-зволюц 11 виступали кооадтзо, селянство, мещанство, православно духовенство, а також нсзнр.чна частила др1бно! укра!нсько! шляхти.

Укра1нська нацюнальна револецгя мала так! особливостк

- т1сний взасмозв"яэок 1 взаемовплив нацюнально-визволыга! I соц!ально! боротьби;

- переростоння соЩально! боротьби у Селянську В1йну, то за-вермлася утвертаенням у козацьк!й УкраГнх ново? моделг соцгально-економтчних в.'длосин;

- пров1дну рэль у розвитку риволсцт! та кер!вництв1 пев Ь1Д1-граьало колацтво - стан др^бних землевласниюв;

- зрела нвдхоналышх тнтерес{в абсоли-тник.' бмьииств пашвно-го стану укра1нського суспгльства/ушкалышй випадок у св!Тов1й тсторЯ/, шо взяв найактивн1иу участь у боротьб1 проти Укра!нсь-ко1 держави;

-слабость впливу на 'лд революцЯ мгського патрицгату та 1Н-тсупгаиШ;

- И(.р1вном1ристь I суперечливтсть розвитку револкцгйного про-цису, зумовлсн! в1дставанням нац{онально-пол1тично1 самосв1домост1; слабкоу коисол1дац1с:г елт, серед яко! з часом вибухнула жорсто-

ка боротьба за владу; деструктивною поличное роллр Запоро.тая з кгнця 50-х до середини 70-х рок1в; громадянськими В1йнаки 16571665, 1666-1670 рр.;

- доы1нування кровопролитних збройних форм боротьби;

- В1ДХ1Д э ссен: 1649 р. В1Д боротьби населения захгдного ре-ггону /Белзького, Волинського, Подиьського I Р^ського воеводств/;

- фатально-траг 1«на роль для наипдкхв револ1сц11 геоподт!чно-го фактору;

- револ!сЦ1я стала могутшм ¿мпульсом для формування укра!нсь-коК нац!1 й роэвитку нашонсльно! самосвгдомостг; зуковила закр1-пачення спочатку назви "Укра1на" за витвореное дертеаво;?, а згодом назви "укра!нський" за II етнгчним населениям.

Дослхдлення нащонально-визвольно! х соцгально! боротьби з часу захоплення повстанцями Слч1 /стчень 1643 р./ 1 до падшш дор-жави на Правобережжг /вересень 1676 р./ св1дчить, шо вона станови-ла собою единий процес, спрямований на здобуття незалекносг! i со-борност I Укра1ни. Кожна навести десятки св ¡дчень сучасник1в под г Й 60-70-х рр., котр! розглядали 1х як прсдовження В1йни, шо спалах-нула у 1648 р. Характерним у цьоьу вхднокетп в нагадування "горо-дових козак1в" запорожцяк у лист! вгд 12 лютого .1671 р., шо перед 1648 р. поляки "ваетсим ярмом тдданства обклали паз народ украГнсь-кий Лпдкреслено налы. - Авт./; а якшо було перед в1йною добре, то не потргбно було нхксли Вгйську Запорозькоку з ними вовваги. Тепер же двадцять I К1лы:а л:т зок-емо, у багатьох битвах багато кров г пролили I голови сво! локлали. Як це вам не соромно було при стати до тих недосконг-ллх В1Льностей, котрг перед в1йнои? ши! на-и^± гризли, спонукали до Ц1е1 вгйли?"^ У зв"язку з цим ввакасш, шо хронологхчнг мемг под1й В1йни охоплси-ть 1646-1576 рр. Ь II роз-витку мокна видглити тр! перюди: 1-й - с1чень 1643- липень 1657 рр., 2-й - липень 1657 - схчень 1667 рр., 3-й ~ С1чень 1667 - вересень 1676 рр. Перший пергод вдоначався наибольшим роэыахом на-цгонально-визвсльно! I со^ально! боротьби, створенням держави, активною Д1яльн1спс уряду Б.Хмелымцького по всзз"сдиалню у П межах етнографхчних земель УкраКни й досягненшг незалежностк

На початковолу етап1 Нецюнально! революц! Лпчень - травень 1643 р./ у процес! державотворення пров!Дну роль вгдтгравало Запо-

^Нацюнальна бгблштека у Заршавг. - У 2227. -Арк.12.

- Бгблготка Баворовських ?' 255.

розскя. Семе тут виник невеликий визволений район, почалося вання нацгонально! apMiï, було висунуто прогроку автономг! для козацько! Укра1ни. Але з кпця травня, коли повст&чня почало пе-реростати у революцию, Запорожжя втрачае свое роль. По-перше, тому, шо його слабкозаселена територ1я, государство яко! гродов-.жувало носити здобичницький характер й грунтувалося не на приват-nift, а на сл1лков1й /куртпй/ власносгм /1.Кри:1"якевпч, В.Липин-ський, М.Слабченко/, но могла стати територгальним ядром ncnio-налыю! дерхави. ilo-другс-, политика Б.Хмельницького визначалася не ¿нтересош заиорокцтв, a всього козацького стану« абсолютна б1льп;сть якого г:ро.хипала у городоптй УкраХнг.

Протягом Л1та-оссн1 проходив надзвичайю íhti-нсибний прочее руйнунпння польськл' т сталовл:ння украТнських деркапних шсткту-цrf: - Ц'нтральних i М1сцевих органов влади, TepiiTopiï, судових усталой, адмш! стративно-територ1алыюго у строк,', apMiï, ново! со-ц/алыиЛ структур!!, i на кгнсць 164U р. вке ¡снувапа республгкол-ська за формой правления Укра1нська дергкова, до реч1, утптарна за cboïm устроен /джерела не фгксукть налиноем автонок1 етських /ссппратчстських/ тенденцгй у тих чи itmix pcrioiiax Укра!ни/. 1с-нувало ктлька причин ^лномену реьилклийлого хароктеру творения дерхави. Ilo-nep¡;e, В1дчайдуи.ма рпауч1сть повсталих мае лЫвгдува-ти польське лачування i все, шо було з ним зв"язане. По-друге, дрржлвотворення в1дбувалося за зрозком витвор(них у поперодшй час у кооацько*у perioni зародк1В доркавних шетитуцгй. По-третс, т i afíiй взаснозв"яэок нацтонально-визвольно! та соц1ально! бороть-би, (уипсть "кац:онально-соЦ1аяыю! программ" /M.Otüxíb/. По-чет-верте, величезна орган¡заторська Д1яльн1сть Б.Хмельницького на ца-рш i .державного буд1вництьа. Зам:на польського едмпистрзтивно-терлтор^ельного устрои укра!нським полкозо-сотенним в^дбувалася у pÍ3i!/i-< районах не одночасно i не з однакопо!с тмтенсиипспс. Найивигине це вгдбулося на TepiTopiï козацького perioHy. Протягом лтта полково-сотенний yerpifl утвордгусться у Лiboбережней Укра!-HÍ, "и.'ьшнг та Ероцлшнцин i. Повгльн.'ше /протягом серпня - листо-ппда/ в:п форкувазся у гтвнтчнхй частиш правобере.тхл Ки!вського воеводства, п i вд"нио-с * i/опй Болинг, стдптй i централыпй части-hí Под:льського воепидстга, на ппдш Галицько! земли На роштi TepiiTopiï УкраТни розвнток територ1ольно-адм1н¡стрптивного устрок перебувап у зародковецу CTfnii.

У пелп'ичж ку розвитку ви значил пел бор.>тьба дьох тенденций - декскратично-охлократично! та г':тьмлнсько! //онар<1Чно!/. 3 одного еЪиу, K03íUb)ci маси гз локозаченлми сел ялам i MimaHai-s: на-

магалися утвердити верховенство влади "чорно!" ради /протягом 1648 р. вона скликалася п"ять раз1В для розв"язання найважливг-ких питань/, а з гншого, зосередивши у сво!х руках кергвкицтво процосом деркавотворення, Б.Хмельницький зм1Цнввав свою владу. У ^нцх липня В1Н у розмовг з посланцем брацлавського воеводи А.Ки-сгля зауважив: "Тепер у нас не так, як /це було/ давно у В1йську Запорозькоку, бо я з чернь: не радкуся I з неге не аллкувся"*. 3 початку 1649 р. ситуация змпиееться. "Чорна" рада всходить на другий план, а II ловновакення прагне.виконувати стариинська рада. Одночасно зростае авторитет гетьмансько! влади, якгй Е.Хмельниць-кий прагнув надати легхтимностх, розглядакчи И як дану Богом владу "единовладця I самодержця Р^сг", "володаря х князя Русннсь-ких пров1НЦ1й"^. Джерела прсмовлжлъ, п;о у ментальност1 населения козацько! Укра1ни розпочався процес утвердження где! легитимно ст1 влади гетьмана, як визволителя 1х вхд "ляцько! неволх", ря-' тхвника православно! В1ри, володаря непадлеглого владх поль-

ського короля. Протягом першо! половини 1649 р. органи влади стали виконувати ¿¡ункцхк1 зборхв податкгв, активнхше втручатися у вза-емовгдносини селян з мэнастирями I, що особливо вежливо, дбати про стан розвитку народного господарства .

Протягом 1643 - першо! половини 1649 рр. фор».уеться ядро державно! елхти. Звертае на себе увагу факт вгдетавання цього проце-су вгд темпхв деркавотворення, шо негативно позначилося на наипд-ках кампан1! 1648 р. Слгд вхдзначити також спробу Б.Хмельницько-го протягом травня-серпня 1648 р. розширити соцхальний склад елхти за рахунок залучення до II лав панства, але вона зазнала невдачь До зими 1649 р. дуже помхрковану позицхв вхдносно Национально! ре-волкШ займала верхгвка православного духовентсва. Лише з груд-ня 1648 р. вона стала пЦтриьуваги полшшу гетьмана, а митрополит С.Носов почав навхть виступати одним з репрезентант*в ново! деркави /О.Оглоблин/. За таких обставин державна елхта могла фор-

^Бхблютека Чарторийських. ВР. - № 143. - Арк.51а.

^Воссоединение Украины с Россией. - Т,2. - К.,1953. - С. 117; ¡¿ы-цык Ю.А. Анализ архивных источников по истории Освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов. - Днепропетровск, 1986. - С.35.

^Арх1в головний акт1в давнхх /даль - АГАД/. - ¿.553. - Ь1д.П. -Кн.14. - Арк.271.

¡¿уватися головним чином з козацтаа й Т1е1 частини шляхти, шо взяла участь у револиШ. Визнання урядом Б.Хмельницького козацьких прав за покозаченими селянаш I м1щанами призвело до вклвчешш 1х керхвникхв у лави старшини, шо сприяло консолгдадЛ ел!ти. У пхдходг до розв"язання питань державного буд{вництва, внутрхпньо! I зовншньо! полIтики серед не! визпачилося три угрупувоння: ра-дикальне, нацгонально-патрютичне й помгрковано. Характер взаемо-. В1Дносин м:ж ним справляв серйозний вплив на полгтику уряду I Х1Д боротьби.

Очоливки козацьке повстання, Е.Хмельницький I його соратники не мали на >.«ЗТ1 добиватися незалежност1 для Укра1ни, а прагнули домогтися лиие автоноьп! козацького регтону, а з травня висунули 1дек створення автономно! козацько! держави у склад! Реч1 Посполи-то! 1з заххдним кордоном по лшх! Умань - Бгла Церква, шо спр/яло поширеши.' на початку червня серед шляхти чуток про задум! гетьмана "титулуватися Р^ським князем" й "заснувати Руську монарха" . Тоцу В.Липинський мав ус1 П1дстаэи назвати це политику козацьким авто-Н0М131.'0(/Г. Однак реал1заД1я досить помхрковано! прэграми автоно-мхзоцх! в^разу ж наитопхнулася на протид1ю кглькох фактор1в. По-псршс, нацюнально-пслга1Чна самэсвхдомхсть бхльшост1 стари-инн й козаитза ше не доросла до ¡де! полгткчно! автономЯ, току вхд-празлене на початку червня до Заршави козацьке посольство не одержало хнструкцх! II дсмагатися. Ио-дргуге, правлячг кола Речх Поспо-лито! були твердо настроен! не Яти на коднг поступки у справ: на-дання тернторгально! автоном1! козацыкну региону. По-трете, ре-альн: здобутки розвитку револк'Цх! протягом л!та явно вийили за мехи программ автономг! козацького реггону /укра1нськх державнх ш-ституцх! уже форьувалися на територх! Ки!вського, Чернхг ¡вського, Ьрпцлазського, Л1вдня Волинського, сххдио! I центрально! частлни Под1льськсго Еоеводств/, й серед повстанхпв висуваеться где! ство-ренгя "козпцько! держави" по р.Горинь чи м.Володикир, а в К1НЦт серпня - дхйти до В: ели".

ЕР. -0.5. - Спр.Оссолхнських V 225/11. - Арк.57,01-611; Б1бл10Т>,'ка ¡Ж /Кракхв/. ВР. - Г' 1062. - Арк.261^; Бхблштека Чар-тор^йських. ЬР. - г- 142, - Арк.165; К 143. - Лрк.610,744,752-753.

%ипинський В. Укра1на на переломЬ.. - С.20-22.

3ЛЕ. ЬР. - 0.5. - Спр.Оссолшських К 225/1I. - Арк.Ш-Ш1; Б1б-л:отека Чпрторпйських. ВР. - Р 142. - Арк.545; Р 143. - Арк.27.

Устшний розвиток революцП й блискуча перемога 11-13 верео-ня пвд Пилявцями створми сприятлив1 умови для походу укра!нсь-ко! армг! на эахщ з мотор завершения визволення Укра!ни. Вини-кае питания - чи усвщомосвала важливгсть ¡сторичного моменту молода ел1та, чи була вона спроможною направити колосальну енер-гш народу для досягнення цге! мети? Анализ виявлених нами дже-рел дозволяе дати негативну втдпов1дь. Хоча у державной програм1 гетьмана вперше з"явля1сться думки про нообхшпсть звгльнення В1Д польського панування украгнських земель /"до В1сли"/, все ж 1дея 1х возз"еднання у межах незалежно! дерохави ще не сфорцувала-ся I не стала наргжним каменем його политично! Д1яльност1. Б.Хме-льницький I бхльппсть старшини залишалися у полон1 автономтза-ц71, розглядач?чи Р14 Посполиту як свое в{тчизну. Вони покладали наи11 на мокливтсть рефорцувания II державного устрош: запровад-ження абсолютизм й визнання за Укра!ною /Руссс/ прав, як: мали Литва I Польша. Реалхзацтю цих плашв спершу пов"язували з обран-ням на польський трон /король Владислав 1У помер у травн! 1648 р./ московського царя чи транс1льванського князя, а згодом королевича Яна Казим1ра. Трагччне за сво!ми насупдками втдставення нацшнально-полгтично! самосв1домост1 переважло! б1льшост1 ел1ти вгд реальних здобуткхв боротьби зумовило найбтльшу полхтичну поимку, зроблену урядом Б.Хмельницького протягом 1648-1657 рр., а саме: зэапсть того, шоб укртпитися на заххдних кордонах /як це радили полковники М.Кривон1С г П.Гловацький/, II листопада вш шшов на укладення перемир"я з Польшею, яке передбачало по-ворнення арм11 в УкраГну /традицгйний козацький реггон/.

Поверг&счись з-пгд Замостя до Киева, Б.Хмельницький починас усв1домл!?вати згубн1сть пряйнятого ршення й заликае пхд своею владо» територ!к> Брацлавського, Волинського, Под!льського, Ки1в-ського I Черн1Г1Вського воеводств. .Переосмислення результат ¡в I урокгв цих подхй дозволило йо^у протягом першо! половини 1649 р. чгтко сфорьувати нацгональну державну 1дею, котра стала визначаль-но'-с у визвольних змаганнях народу протягом наступних сгол1ТЬ -створення незалежно! деркави в еппчних межах Укра!ни. У чо^ по-лягали II основнт положения? По-перше, розвивакчи где! Й.Еорець-кого та З.Копистзнськч>го, гстьман злсловив думку про нпцтоналъну самобутнгсть укра!нського народу та його право на створення незалежно! деркави по Льв^в, Холм, Галич I долг до р.Вгсли /на те-риторг! "вс1е! Рус1 I Укра1ни"/. По-друге, обгрунтував непгдлег-

Л1сть утворено! держави владг польського короля, ггроголосивиа, таким чином, П незалежщсть вгд Pe4i Посполито! /"Короля ш не обирали i не коронували i хреста йоцу не Ц1лували. А вони до нас про це не писали i не присилали i ми волею Божок? цмм В1Д них стаг ли в¡льн i"/. Так було перекреслено "стару Ягеллонську 1дею сшв-¿снування трьох народгв - польського, литовського й руського /ук-ра!нського та б1лоруського/ в едшпй Pe4i Посполит1й" /О.Оглоблин/. По-трете, заевгдчив право сладкоемност i Укра1нсько1 держави на TepiTopiic КиТвсько! Fyci, mo перебувала у склад1 Речг ПосполитоТ /"по тим корщонам, як волод1ли благочестив} велик! князг"/.

CoaiaiibHi аспекти проявилися уже у лютоиу-березш I64B р., коли антифеодальна рух охопив niвдень КиТвшини i Брацлавални. 3 друго! половини травня bih переростае у масове повстання, яко шви-дко поширювалося на сх1дш, централып й захтднг райони Укра!ни. Пани вгдразу ж эвернули увагу на той факт, шо повстажи прагну-ли знищити "шляхетський стан", а А.Кисшь першим побачив у coui-альнтй боротьб1 "жахливу Селянську втйну"^. Генератором социально! активностг селянських мае виступив козацький гдеал. У 1х са-моевгдомоетт сфоркогвався стереотип про коэака як льдину, В1льну вгд будь-яких обов"яэк1в перед паном i державой /окр1м вхйськово-го/ i котра користуеться особливим 1Цунгтетом /особиста воля, i/pa.-во володтння землею, своя криедик'^я тошо/. Саме чому боротьба за здобуття козецького 1мун1тету /"покозачення"/ стае загально-укра!нським явшчем: селяни i мшани запроваджували "козацький присуд" i "козацькг порядки", якг означали нг що ¡нше як створон-ня влаамх оргашв управления, котр! латали в основу адмш1сгра~ тивних структур нацтонально! дерлави.

Розгортання антифеодально! боротьби у червнг-лигш поставило перед гегьманським урядом питания про ставленля до монастирського i шлях.етського яемлеволодишя. Враховуичи важливтеть птдтримки сво!х дтй з боку православного .иуховенства, Б.Хмельницы-'ий piu;y-че виступив у захист його iHTepeciB. Одночааю Bin намагався па-ручитисл П1дтримкою украГнсъко! шляхти i магнатгв /вюдечасчи /шя-зтв 1.В1'.вшевецького i В.Заславського/, а також нейтрал ¡зувати лн-товських пангв, тоьу брав тд ошку Ixni маотки, заборонив стра-чувати лачоплених у полон укра!нських шляхтичгв, обм'жив пр!йом

^Воссоединение Украины с Россией. - Т.2. - С.29.

до В1йська панських шдданих тощо. Цей аспект соцтально! политики викликав невдоволення серед повстанцтв, якх почали виношувати за-думи обрання "imioro старшого". Однак, переконавшись у марностг над1й отримати допомогу з боку пашв, Б.Хмельницький у серииi втд-мовився вгд захисту Ix iHTepeciB.

На К1нець липня форми антифеодально! боротьби, масштаби роз-витку цих под1й свтдчили, що вона вийшла за меж: типового повстан-ля. Вперше в icTopi! народний рух охопив бхльшу частину територх! Укра!ни /а до листопада - решту рай0Н1в/ й супроводжувався масо-вим винищенням naHiB незалежно в!д !х нацюнальност! i BipocnoBj-дування. Домгнували насильницьк1 форми боротьби; вгдбувалися погроми шляхетсьних садиб i замк1в, канцеляр1й судових тнстамий; привласнення майна шляхти П орендартв; захоплення орних земель й сгльськогосподарських уггдь тощо. Незважаичи на досить виразно окреслен1 грабтжницький i розб1йницький аспекти боротьби, I! жор- • croKicrrb, що досягала часто краШих меж, все ж основний II змтст полягав не у цьо)^у, а в Л1кв1дац1! гснуччо! системи соц:ально-еко-ном1чних в i дно сип, вибореннт особисто! свободи, права власност! на землю. Враховуючи сказане, вважаемо, шо протягом липня соцталь-на боротьба переросла у Селянську вхйну, яка вхдтграла важливу роль у розвитку револк'цг!.

До ктнця листопада витворилися тдвалини ново! модегл соцхвль-но-економ!чних втдносин, як1й були властивг, по-перше, вщсутшсть /за винятком монастирського/ середнього й великого феодального землеволодгння, ф!льварково-пш1щнно1 системи господарства, Kpi-пацтва й дом1Н1альиого суду; no-друге, особиста свобода абсолютно! бтльшостх селян i мгщан; по-трете, наявн1сть козацько! i становления селянсько! власностi на пемлгс; по-четверте, форг.ування державно! власностi на землю; по-п"яте, можливгсть вхльного вступу селян i мшан /за винятком монастирських/ до козацысого стану; по-шосте, перехгд пров1дно! рол1 у khtti суспгльства до козацько-го стану; по-сьоме, в1дсутн1сть у cycniflbCTBi шляхетсько-магнатсь-кого стану.

Укладення леремир"я птд Замостям поставило перед урядом проблем вгдновлення феодального землеволодгння. Гетьман псгодився на повершння до маеткгв шляхти; було видано унгверсали, hki зо-бов"язували шдданих водавати панам "вс1ляке шанування i послу-шенство"; вживалися заходи иодо змхцнешш монастирського земле-волод!ння. Однак, якво на Tepeni пах'дного реггону шляхтi вдало-

ся за допомогор польських в}Яськ вцшовити до.жтого 1649 р. свое панування-, то II спроби поверяйся до маеткгв у козацькгй Укра!-hí зазнали повно! невдачг. Покозаченх селяни i мщани si зброею у рунах выступили на захист завойованого права "бути co6i вхльни^ ми" i не мати "над собою пвшв". За таких обставин Б.Хмельниць-кий втдмовився в1д реалтзац!* рашше виданих розпорядкень про "по-слушенство" селян i мгщан; птд час neperoBopiB з польським посольством у л1?то»^г втдхилив пропозиц1к> провести розмежування мш ко-заками i селянами й заборонив до укладення договору шляхт i й урядникам переходити меж i УкраХнсько! дериавй. Веою® 1649 р. в окупо-ваних поляками районах Пoдiлля й Волинт спалахнуло нове антишлл-хетське повстакня /за визнанням А.Кистля, "тут, втд Днгпра до Сти-ру все повнтстю покозачилося"*/, яке створило сприятливг умови для контрнаступу укра!нського втйська.

0дц1ек? з найхарактсрнглих рис розвитку револщг! була винятко-во важлива роль зовшшньополгтичного фактору. Зешорожжя i твдень КиТвського воеводства, як показали повсгання 20-30-х рр., не мали в1йськово-економ:чного потенцхалу, эдатного забезпечити ycnix на вкрай важлиЕОку початковоцу erani боротьби. Враховуэти це, Б.Хмель-ницький зцуиений був розпочати пошук союзник i в за межаш Укра!ни. Тому niicoB на укладення в iйськово-пол этичного со»зу з Кримським ханством /кшець лютого - початок березня/ й зробив першт кроки до порозушння з Порто». ПозиЦ1я Криму, з одного боку, сприяла здобугтго перемог nifl Жовтими Водами i Корсунем, а з iwuoro, через в1дмову хана 1слам-Гтрея продовжувати военнх дхГ, стала одщсю з вгшивих причин прилипания /на початку червня/ гетьманом насгупу у центральнт райони УкраТни. Протягом червня-липня Б,.Хмельницький доклав чимаяо зусмль для нейтралтэацт! HawipiB йосковсько! дсржа^ ви надати допомогу Полыш й схилити II уряд розпочати боротьбу за польський трон. Bíh прагнув також зберегти дргукш вцшосии}' з Литвой. Так розпочалася дтяльнтсть уряду, спрямована на захист ¿нтерес'в козацько! УкраГни на ьпжнародшй арени

Оскгльки Москва не поспшала hí caifa вступати у В1йну проти Речт Посполито!, нт нвдавати вгйськово! доломоги, Б.ХмельницькиЯ во сени 1648 р. прагне розширити коло потенц i fu их союзник íb, насам-

Б1бл!отека Чарторийських. ВР. - ч 1657. - Арк.076.

перед за рахунок Транстльвант! /володар яко! висував претензх! на полъський трен/, а також Порти /втдправлене посольство до Сталь булу мало обережно натякнути на згеду прийняти протекцш султана/. У кшщ року вш порушуе период Москвою питания про можливтеть прийняття п1д царську протекцш козацько! Укра1ни, а в трамп 1649 р. "всгеЛ ГУсг", ув"язуючи його з наданням военно! допомоги проти Польап. Виникае питания: чому, розробляючи програчу пиборен-ня незалежност1, гетьман одночасяо висувас хде?; протекщ!? По-пер-ше, втн належав до категорг! тих полттикхв, якт завжди розроблл-ють для досягнення мети калька вapieнтiв Д1Й. По-друге, побок'вав-ся небажаного для Укра1ни втручолня суЫднтх краГн у х1д борэть-би з Польшею й намагався заручлтися птдтримкок! одн:е! тз силышх держав. По-трете, вбачав у "Ъротекц!!" не мету своеТ д!яльпост1, а лише зас!б для И досягнення.

Аналгз мгжнародних вгдносин у даноьу европийськоцу регтонт дае птдетави ствердкувати, шо виникнення незалежно! УкраГнсько! держави могло привести не лише до сррйозно! ямтни стввгдноип ння сил у Схг.шпй I Швденно-Сх1дн1й Свроп1 /ио торкалося Штернов Крику, Порти, Косков! г I Придунайських князхгств/, ало й до пору-шення зафтксовано! в кшц! 1548 р. Вестфальським договором систо-ш мгжнародних вхдносин, яка витворилася у бврот внасл1Док Трид-цятилхтньо! вгйни. I, як не парадоксально, ал»; наибольшим противником /за винятком Рсчг Поспслито!/ незалежноетт Укра*ни буи !! ехжзнлк - Кримське ханство. Його уряд усв1домл>свав, шо винпкнення на тшпчиих .кордонах сильно! деркави означатлме крах тродии!!5-но! зовншньо! гюл1тики кримських :<ан1в й покладе к:нець напбтль-шому дхерелу поживи - грабунку украГнських земель т торгтвлг бран-цями. Тоцу, виходячи з геопол!тишшх штересгв Крии^, 1слам-Г1рей вир¡1 на добивнтисн збереження "ртвноваги сил" /11.£еденко/ у бороть-61 Укра!ни з Польше«, то, по-перие, вело до !х взаемюго внат-ження; по-друго, дозволяло, грасчи на суперчностлх м!ж ними, кон-тролквати деякг сторони !х зовнхшньопо л этично! дгяльност:; по-трз-те, в1дкривало шлях до реалтзацт! заловгтних плаюв розширення мок дермави за рахунок прилучення Асграханського : Казонського ханств й досягнення нслатнаюст I 'в:д Порти !, по-четяерге, давало чудову нагоду для грабунку укра!нських чи польськи/ земель.

Зр03ум1л0, ШО з-за В1ДСуТН0СТ! ПШИ/. СОЮЗНИК ¡В ТЫ'а ПОЗКчШ Крту та!ла у соб1 смертельну небезпеку для спраии укра'г'нсько'.' не-

эалежностг, свтдченням чого стали пол1тичн1 наслгдки Збаразько-Зборгвсъко! кампанг! украГнсько-татарськоГ армЛ влттку 1649 р. Рятукчи Р:ч Посполиту в}д военноГ катастрофы, хан пшов на сепа-ратнт переговори з королем I уклав наступально-оборонний союз, надзвичайно вигIдниП для Крицу /дозволяв звлучити Польту до в}й-ни з Ыосковтсн, виступаючи гарантом збереяення украТнсько-полъсь-кого договору тощо/. Поставлений у критичну ситуацге, Б.Хмельни-цький заушений був 8 серпня шти на тдписання Збор1вського догог вору п Яном Казимгром, котрий лередбачаз автономгр коэацьятй Укра-1н1 у склад1 лише трьох воеводств: Брацлавського, Ки1вськсго 1 Чернтгтвського; обмеження коэацького реестру 40 тис. остб; повер-нення шшхти до маеткгв I Еиконання на 1х корпеть селянами I м!-шанами повинностей тоню. Вхн означав крах прогреми створення неза-лежног УкраТнськоГ держави { поставив уряд Б.Хмелькицького перед роэв"язанням вкрай складних завдань внутрганьо! I зовнлпньоГ псл{-тики.

Розд1л П. ПолIтика уряду по запобггшн>о громодянсько! вгйни й змхцненн» держави. Виборення козацько» Укра!но!г неэалежностг /серпень 1649 - червонь 1652 рр./.

Враховусчи те, що умови договору передбачали в гдновлення старо! моделг соц!ально-економ{чних вхдносин й вилучення з козацько-го стану десятктв тисяч селян т кхсан, саме соцхальний аспект по-лгтики висувасться на чгльне мгеце у д1шхьностх уряду. Не випадко-во ежо з вересня розпочався рух, слрямований проти реалхзадт! умов договору, шо знайшов птдтримку з боку радикального угрупу-вання старкини /полковники Д.Нечай, Кривоносенко, П.Шумейко, Л.Уо-эиря, М.Глпдкнй та т./. Тому Б.Хмелы-шцькому доводилосл проводити надзвичайно гнучку пол1тику. 3 одного боку, вж розеилав ушверса-ли, спрямовсш на "втихомярення посгплъства", з тншого - вимагаз "скромного" поводжедая шляхти з Л1дданими, втдмовився залучати П до складу реестру, заборонив урядникем при був ат и до маеткгв до завершения роботи сей1$г, дозволив залишитися у втр.съку тисячам виписаних з реестру селян ! мщан /викокували обозну службу/. Коли, п1сля затвердаення на початку 16ЕЮ р. сеймом Збортвсъкого договору, почалося масове ловеркення шляхти I урядкикгв до мает^в, гетьман скликав стариинську раду /ктнеаь литого - почато* берез-ня/ для внесения коректив у внутртшн? политику. II ргпення яасаЬч-чили прагнення Е.Хмелышцького не допустити в!дчовл<?ння нлЯгру<5{-ык форм внгшеку трудятж, наитонально-релтгтйних утнек'в, ггри-

-40-

буття до маетк1в звгошв жовшр1в тото.

Ргшетя ради зафгксували також гграгнення старании перетвори-ти коэацтво у привглейований стан, а селянство зцусили визнати свое п!длегле становише. 3 цього часу чтткше окреслк>еться анти-селянський характер социально! политики уряду, помгтно зростае к1пък:сть "захисних" ун!версал}в, наданих шляхт1, мгсцева адмшг-стрещя отрим/е накази "жорстоко страчувати" усгх "сва£1льшк4в". Лише з кхнця листопада, коли стала реальною загроза г.ольсько! аг-рес!т, органи вледи УкраТкськоГ держави в{дмовляг?ться вхд шд-триуки пвн!е. Разом з тим, гетьман ртуча протидтяв втдновленню ыагнатського зеылеволод^ння /не одержали маеткгв 1.Вишневецький, О.Конецпольський, М.Потоцький та }н./, лрагнув не втручатися у взаемини пантв з п{дданиш, до середини вересня не вдавався до ма~ сових репресгй проти повстанШв, нарешт!, уникав йти на заго-стрення сто сушив з радикальниш угрупуваннями старшими.

Однак заходи, шо вживалися урядом, виявилися неслроможниш запобггти розгортаннда антифеодально! боротьби, особливо на тери-тортях Брадлавського, Нтжинського й Чернггтвського лолкхв. Брац-лавський полковник 1.Нечай ргшуче протидтяв вгдновленню шляхетсь-ких порядкгв, П1дтршував боротьбу подолян проти польських жовнт-ргв ! шляхти у прикордонних районах Подгльського воеводства /на початку 1651 р. тут утверджуються козацьк! органи влади/, сприяв переселению на територ!» Брацлавшни мешканцгв Подглля г Галичи-ни. За визнанням одного з кам"янецьких пан1в, "хлопи втд Львова, Стрия, Устя таборами тдуть мгж Прутом I Дн1стром через Молдавсь-ку землю до Могильова, в УкраТну... {дуть шодня... Не думат?ть хлопи б1ля Бару, а тим паче за Баром } у Поднгстров"! нам жодних маеткових повинностей вщбувахи г пангв своГх слухати чи у послу-шенств* у них залишатися"^. Кам"янецький каштелян С.Лянцкоронсь-кий П1дкрслював р1шуч1сть подолян "знииити ляцьке 1м"я" . Налри-к{нд1 листопада, не без сприяння украГнсько! адмппстрацг!, поча-лося повстання селян 1 мтщан проти юляхти, яка эмушена. була масо-ео заишвги сво! маетки.

Важливе ы!сце у пол!тиц1 уряду займали питвння зм1цнення дер-жавких шституЦ1Й. На початок 1650 р. було сформовано 16 полктв,

1Б1бл1отека Чаргорийських. ВР. - * 142, - Арк.58. ^Гам же. - )» 1657. - Арк.383-304.

як1 г в наступив десятир1ччя складали ?еритор{альне ядро /близь-ко 180-200 тис. кв. км/ УкраХнськоТ держави I де мешкало блиэько 1,4 - 1,6 млн. остб. Через вгдсутшсть природнхх захиамх бар"е-ртв вгд сильних сус{д1в, достуду до моря, геопол!ти«не становище УкраТни було вкрай вразливим для агресЯ зовнг та еконоигчноТ блокада. Виходячи з нього, головн{ завдання уряду полягали, по-перше, у тому, шоб органгзувати захист кордонгв, по-друге, прилучити до не! зеоадний реггон /1.Кр1п"якевич, О.Терлецький/. Усвгдомл;с!?чи це, Б. Хмель ни ць кий усгишно працквав над змхцненням державних ус-тоТв. Гадаемо, по до початку 1651 р. в основноку завериуеться творения головних пол1тичних 1нститут1в УнраТнськоТ держави як спяд-коемниц: княжо! рус!. У полхтично1у розвитку йшов процес змтцнен-ня гетьманськоТ влади. За виэнанням ротмтстра С.Чарнецького, Б.Хмельницького "шануготь як Бога; у воеводствах КиТвськоьу, Брац-лавсько1»у, Черн!^вськолу \ Схверськоцу так управляв, як } в Чигорин г" , Кер{вш в1йськово-адшшстративш посади займала гене-ральна старшина; на територ}! полк}в влада энаходилася у руках полковник!в, сотникхв, отаман{в. Замгсть польсько! системи судгв виникла мережа украТнських, Мхсце лтквхдованого домхнгального /за винятком монастирського/ судочинства зьйняли схльськг суди. На жаль, * сну вала практика поеднання судово! й адмтнтстративноГ влади, шо заборонялося Литовськими статутами /1.Крип"якевич, Я.Па-дох/.

Вдалося добитися змшнення мгжнародного становиша УкраТнськоТ держави. Уряд зумхв уникнути загострення втдносин з Росшею I до-мовитися з Трансгльвантею про коорцинац1«? дхй проти Поль^}. В}н змусив господаря МолдавгГ в!дмовитися втд проведения ворожо* политики, а також пгдтримував дружн1 в1дносини з Валах1ек>, налаго-див стосунки з Венецгею, збергг военно-полхтичний со^з з Кримом, розпочав пошук шляхгв до порозумгння з Ывецте«?. Особливе М1сце займали вгдносини з Порто». Влгтку гетьман ловтдомив IX уряд про готовнхсть визнати протекции? султана I в к!нцт року Мухаыед 1У приймае в!дпов1дне ршення /однак Б.Хмельницький I старсина не склали втдповгдно! присяги/. Очевидно, у другтй половин} 1650 р. уклвдаеться укра!нсько-турецька угода, по надавала украТнським купцям право втлъного плавания по Чорюьу морс г СезштноТ тор-

АГДД. - Ф.553. - Вгд.П. - Кн.18. - Арк.44.

riMÍ у портах ÍMnepiT. Порта погодилася також на перебування укра!нського резидента у Стамбул! .

Отже, протягом другоГ шловини 1649-1650 рр. уряду вдалося не лише уникнути серйозних соцхальних потрясна, але й добитися помхтного змтцнення устоГв нацтонально! деркави.

Незважаичи на ycnixH Укра1ни у sobhídhío жиптиц!, все к не вдалося нейтралхзуваги негативних Наслцшв кримсько-польського договору 1649 р. Протягом осенг 1649-1650 рр. ртзко активтэува-лася полгтика Криьфг у cnpaBi створення антимосковсько! коалтцЛ /Í3 получениям до не! УкраТни/ з мето® проведения втйни i приед-нання земель Астраханського i Казанського ханств. Загострення ук-раШсько-польсъких вгдносин у ктнцт 1650 р. загрожувало зтрвати цей план i втягнути Крим у небажаш для себе воеашт дт1. 1слам-ГЧрея турбувало такоя змхцнення самостíMhoctí УкраТни та II збли-ження з Портов. У зв"язку з цим кримський уряд нампгався порешко-дити початку военних дтй мгж Украинок? i Ргччк? Послолито«?, а в ра-3Í Тх виникнення не допустим розгро^ останньо!. У цьоцу контекст! стаять зрозум}/Л причини втдмови хана ь-^глслати допомогу Б.Хмельницькокфг проти Польши Лише птд тиском султана bíh у дру-ritt половинf литого направив 5-6 тис. татар на чолт з нуредин-султаном Кази-Преем, але з вказтвког уникати бо!в. Одночасно хан лопередив гетьмана не виступати у похгд /военш д!Т почалися на початку лютого 1651 р. наладом польсько! apMil на Брацлавиину/, не дочекавшись floro птдходу. У kíhuí борезня хан у лист i до Яна Казимгра визнаа законнгсть влади короля над УкраГлок1 /"колацький народ - це ваш! п1ддан| i слуги"/ й почав схиляти його до участт у bííIhí проти Poci!^. Лише отримавши другий наказ в!д Порти i довравшись про ycniumi д}1 укра!нц!В, на початку травня 1слам-Прей повтльно лодався на з"еднання з гетьмшом.

Вичгкувальна тактика володаря Крицу та floro протид!я проведению гетьманом самост 1йних наступальних Д1й позбавили Б.Хмельниць-кого 1Н1Ц1ативи й прирткли на пасив^сть /близько мхсяця 100—Нотис. укра!нська арм!я тувдвала на ы!сц! у район! Тернополя-Зба-

%ам же.-Ф.З. - Козацький в {д. - Картон й 42. - Р 27. - Арк.7-8; Бутич 1. Два нев!дом! листи Богдана Хмельницького // 31ГГК. - Т. 222. - Львхв,1991. - С.319-326.

%гбл!отека Чарторийських. ВР. - V 1657. - Арк.512; Ковальский II.П., Мыцых В.А. Анализ архивных источников по истории Украины ХУ1-ХШ вв. - Днепропетровск, 1984. - С.28.

ража/, шо дозволило короле ycntao завершити моб1л1зац}& вели-чезноТ армтТ /близько 200 тис. жовн}р}в t озброених слуг/ t привести I? п£д Берестчеко. Не виюпгчено, шо затримка хана породила у гетьмана сумИви у uaipocrt об}цянок Порти, t тому bíh дуже стримано прийняв турецьке посольство й в{дклав на майбутне скла-дення присяги султану. Звертасть на себе увагу слроби Нази-Прея схилити Б.Хмельиицького до эамирення я королем, а також Пого переговори з правлячимя колами Полы'И шодо можливост t порозумгння э ханом.

П!сля зустр}ч} з 30-40 тис. ордою козацьке в{йсько направилось до Берестечка.де 18 червня почалися боТ. Оск{льки хан xotíb "домовитися про шр", то в1дмовляв Б.Хмельиицького втд проводен-ня генерально! битви t яереконував у необНдност! покиритися з королем. 19 червня 1слам-Гтрей вступив у т acutí зносини з Яном Казимиром, лропонутсчи посередництво у переговорах э ухраТнцями, а в paat в}дмови останн!х прийняти "справедлив} пункти", об{цяв допомогти Тх "втихошрити" ! видати Б.Хыеяьницького . Чим эалер-шилися переговори, нам но в!домо, але е птдстави стверджувати, по хан BHpfiüHB не брати участ} у майбутн{й битв! й залишити союзника. Дкерела засв}дчут?ть пасивн!егь д!й орпл 20 червня, яка лише оптвднг яайняла на схилах пагорбу поэиц}! для бор, зв}дк^я, за сзгдченням Я.Михаловського, 1слам-Г}рей "приглядався, готу>?-чи втечу". Я.Михаловський подав також надзвичайно ц}нну Ыфо'рма-Uii? про продовження переговор}в э ним короля до початку бон: "король й.м-ть к!лька раз*в посилав /г}нц}в/, нав}ть а прикр1ми словага, що забрало багато часу"^. I чи не Гх насл}дком стало выведения ханом основних сил в!йська э позицШ за пагорб. Сам aiH з к!лъкома сотнями вершник1в cnocTepirae за роэвиткоы битви, то почапася близько 16 год, Саме його безд!яльн}сть дозволила Яну Калим i ру перехопити }н!ц}ативу й розпочати наступ силами центру t правого флангу. I в{д одного гарматного постртлу по його ставц{ 1слам-Г1рей "стр}мко кинувся за пагорб" i, наче за сигналом, вся орца розпочала швидко в^цступати у налрльу м.Лешн}-ва. УкраТпська арм1я в1дразу я потралила у катастроф}чне становище0.

*Ару<в 1нституту tcTopir УкраТни АН УкраТни. - Оп.З. - Спр.9. -Арк.4П; Документы об освободительной войне украинского народа If•"¿>-1654 гг. - К., 1962. - С.541.

^Ьгблютека ПАН /Крактв/. ЕР. - 2253. - Арк.77*. "Том y,f. - Арк.77-7Ь.

Звергагать увогу на себе ктлька обстоит вгдступу татар. По-пер-ше, В1Н тралився без безпосереднього з!ткнення основних сил ор-ди з противником; по-друге, його розпочала вся орща, ню засв!д-чуе IГ готовнгсть до цього маневру; ш-трете, демонстративна поспЬш!сть втеч^ по-четверте, втдмова короля й коронного геть-мана втд пересл!дування татар }, по-п"яте, затримка ханом при соб} Е.Хмплъницъкого до початку лилня, ио ртзко негативно полна-чилося на боездатност} украТнського вхйська. Все це дозводяе ви-словити м!ркування, ио Еерестецька трагедтя стала закономцилм несладком реалтзацЯ полттичних планов Криьу.

Еерестецька поразка в^дкрила шлях для наступу в козоцьку Украг-1ну польсько! ! литовськоТ арм1й, якт до кгнця серпня окупували 1Т п{внтчн1, центральнт й захтдн} райони. Лише завдяки орган*за-торськ!й д1яльност! Б.Хмельницького та самов!дданост1 народннх мае вдалося втдновити боездатнтсть армМ, зупинити у район! БтлоТ Церкви просування ворога й э^уенти Ь.Потоцького погодитися на переговори. Однак укладений 18 воресня договтр фактично зводив нан1вець автономш держави /II територ}я обмежувалася Ки1вським воеводством, чисельн{сть коэак!в зменшувалася до 20 тис. оехб, пани отри шиш право повертатися до маетк{в, гетьман пгдлорядко-вувався влад! коронного гетьмана тоню/. Б.ХмельницькиЙ прийняв ц{ важкг умови з таких причин: по-перше, далися взнаки серйоэн! пораэки аМськ п}д Берестечком * Ртпками /в*д литовд{в/; по-дру-ге, окупац!я ворогом бтльшо! частини територт! дг-рта^и; по-тре-те, невизначенхеть позицтй хана; по-четверте, загострення супереч ностей мтж козаками й старшиной у табор?; по-п"яте, тиск на гетьмана з боку помхркованого старшинського угрупувшшя.

Проти умов договору втдразу ж виступили селяни, мк;ани й значка частина козак{в, якт отримали птдтримку я боку радикального угруцузання сгаршикм. Намагагчись эапобхгти втдкритоку пов-станню, Б.ХмельницькиЙ переконував коронного гетьмана не поспх-шати э розташуванням ксвц{р(в у Брацлавнянг, розеилав унгвгрсп-ли селянам т м{щанам з наказом в!дг,авати "послуиенстьо" лапал-, дав розпоряджоння полковникам карати свав!льниктв. Ало цт па-о-ди були малоефективними. Сильний рух невдоволення о/.спив копа-к*в Черн}г!вського полку, котр{ послали до гетьмана на порогогю-ри полковника С.Пободайла й готувалисн до переселения у Полтав-пмну. Почалися заворушення кoзaкtв у Брацлавшинт. Птд час скла-

доння нового реестру в1дбулося повстання козак{в Корсунського полку п{д проводом екс-полковника n.Mo3Hpt й заворушення козак1в Б{лоцерк1вського полку. Хоча в KtHUt 1651 р. ц! виступи було придушено, а Л.Ыоэирю страчено, ситуацЫ tcroTHO не ам!нилася. Особливо! гостроти вон а найула на Л1вобереет{, мешканц1 якого в!д-мзвлялися вцускати шляхту t жовн!р1в. Тут в к}нц! 1651 - на початку 1652 pp. з"яв длиться новообран} гетьмани Вдовиченко, Бугай, Боданко й Дедюля, з якиш, правда, гетьману вдалося пор!вняно легко роэправитися. Значно серйозн{шу небезпеку становила опознал з боку полковник5в С.Пободайла, М.Гладкого, 1.Богуна та А.Хмелецького. Не ггриховували свого невдоволення козаки Бр&1длав-щини, зв}дкглп рояпочався процес масового переселоння у п1вденн1 степи, КиТвшину Я Молдав{е. Небеэпечно! сили набрав рух опришк!в у Под!льськоку Под1Йстров"1 /вгд околиць Кам"язшя до Могильова/.

Заходи гетьмана по стабтл{звц{1 соц1ально-пол1тично! обстановки /виклкчення з реестру 8 тис. KOsaKfв, направления таемних ynf-BepcanÏB мешканцям Ьрац лай сини з проханням терпеливо "зносити птдданство панам" й 06fuHHK0w весною "зняти з них це ярмо" та îh-uit / ycnixy не мали» Поява у Ktnui лютого 1652 р. На Л1вобереж-xt п}дро.чд{л1в польсько! apMtï викликала тут новий вибух протесту. Кешканц{ Черн}г<вського воеводства тисячами залишали дом}в-ки й переселяли ся на TepHTopiw Ыиргородшини, Полтаведни, Голи-чини й Рост! /перебралося близько 20 тис. остб/. На територ!! Пртлуцького полку спалахнули боТ з жовн!рами. Серед радикального угрупування старшини визртвае задум змтпюння Б.Хме/ьницького. Хоча його викрили, i за ртенням старзинсько! ради на початку травня к1лька полковникib f сотникïb було страчено, розвиток по-дтй явно виходив з-птд контроле уряду. Рояправа над старииншм радикального угрупування викликала масове обурення козак{в Л1во-бережжя, особливо Миргородського t Прилуцького полк}в, як i обра-ли гетьманом Вдовиченка. Останнього став птдтримувати t полтааелки Я полковник М.Пушкар. Реального стае эагроза вибуху громадянсь-ко! в!йш /за словами Б.Хмельницького "Pyct з fycc*}"^/. Зрягуьа-ти сятуац}® могло лише скасування умов договору й в}дновлекня coui-ально-економгчних завоевань народу.

JATAa. - Ф.559. - » 3036. - Арк.142.

Г)

*-Документи Богдана Хмельницького /1648-1657/. - К. ,1961. - С.252.

Б. Хиельницький вчасно эрозу^в небезпеку соц i ально-пол tтично-го вибуху, який Mir привести на грань катастроф молоду державу, Tovy з кв1тня 1652 р. роэпочав мобтлтаадгю козацьких полк{в для настуцу проти 16-20 тис. ворожого в1йська, яке стояло табором п{д Батогом. Заручившись п}дтримкоч хана /невдоволеного антикрикь ськок? полНикою Варшави/ й дочекавиись п!дходу татар, в'н на початку травня залишив Чигирин. У середин травня вислав ушверса-ли до мешканцгв Лгвобережжя ts закликом зюшувати шляхту й уряд-ник!в, вступати до козацьких полктв i поспгаати ttovy на допомо-гу . 22 травня авангард украТнсько-татарського втйська птд проводом сина гетьмана Тимоша роэпочав бо! з противником. Насгуино-го дня п{дfйпюв Б.Хмельницький f внаслгдок блискуче орган тзова-ноТ атаки наголову розгромив польську apMt1?. Ця перемога пикллка-ла масове повстсння мешканцгв козацько! УкраГни проти шля~ти Р урядник}в, i до к1ния червня на I* територтТ повнтсп; в^дноилю-сться (^ункцтонування украТнських opraiitB влади й питвсрена у год} цих под!й модель соцтально-економтчних в}длосин.

Батозька перемога й в'дновления дтяльносН державних тистяту-Uitt ознеменували завершения первюго еталу дпркапотворення: ко-зацька Укра!на виборола фактичну нелалежнгсть. Пол!тику дсржави почав визначвти лише украТнський уряд. У джерелас знаходимо на-в!ть^згадку про карбування восени IG52 р. власно? укра!исько! монета*". Велика заслуга Б.Хмолышцького полягала у визнант соц!-елыю-вконоиШшх завосвань СолянськоТ nfйни, шо олмамелупало ГГ завершения. На думку дисергганта, вона мала такт особливостг:

1. У перtод найвищого птднессшя /л!то-осень 1648 р./ охопн-ла всю територЬ УкраТни.

2. Розвиваячись у riaiot^y взасмозв'язку а над тонально-вил вольное боротьбою, з1грала визначну роль у л{кв!дац}Г польського па-Нування i CTBopeHHt деркави.

3. На територг! козацько! Укр&!ни вона спрямэвуваллея не ливе проти староI сисггеж феодальних »1дносин, але Я соц)вльно1 пол!тики уряду, направлено! на II вщновлення.

4. С при яла оформлению радикального угрупування стариини.

5. Зробила пом!тний вплив на розьиток соц}альноГ боротьби у сусгднН кра!нах.

*ApxiB 1нституту teroptl УкраТни АН Укра!ни. - Оп.З. - Спр.ГО. -Арк.279.

2АРАД. - 0.559. - f 3036. - Арк.148.

6. На в{дм!ну в!д !нших европейських краТн, на територ}т козацько! УкраТни завершилася перемогок».

7. 3!грала виргшальну роль у становленн! новоГ модел! соц{-ально-економ!чних в!дносин.

Характерными рисами соц!ально-економ!чного ладу держави були:

1. В{дсутн!сть /за невеликим винятком/ великого й середньо-го феодального землеволодгння, ф}льварково-панщинно1 системи го-сподарства й кр!пацтва. УкраТнський уряд не посп1шав винагород-жувати шляхту, котра взяла участь у револвц}!, но ними маетками.

2. Гадаемо, шо б}льштсть земельного фонду вигнаних феод»-л}в, корол{ввдн { католицько! церкви пере Яйла у влао^сть державного скарбу, { нес розпоряджався гетьман.

3. Вмзначилася тенденц!я зростання эемлеволод!ння право-славних монастиргв.

4. Почалося складання гетьманського ! старшинського земле-володхння. Джерела не пгдтверджують пошрено! у редянськтй 1с-тор!ограф!Г думки про захоплення старшиною маетк!в вигнених па-н!в /е згедки лише про куп!вли? ними земель/.

5. Завершився пронес утвердження козацькоТ земельно! влашо-

стг.

6. Шляхом "займаншини" значна частина земель перейшла у во-лодтння селян. Питания подо його характеру вважаемо в!дкритим. На душу дисерганта, селяни були лише сп1ввлашиками /поряд з державок1/ земл!, при чо&у гетьман волод!в правом розпоряджатися нею /але не конф}сковувати/. В ЛгвобережнМ УкраТн!, особливо

у швн!чних районах, набрало поширення обпинне 1 "сябринне" зеьь леволодтння.

1стотн! зм!ни сталися у соц1альн!й структур! суо^льства. По-перше, було л!кэтдовано стан великих t середшх свхтських землевласник1в; р!зко зменшилася чисельн1сть др!бно! шляхти, але зросла ГГ роль у пол!тичноцу катт!; по-друте, лров!дну роль у сусп!льств! став В1д!гравати козацький стан; по-трете, сутте-во пол!пел;лося становише селянства, котре здобуло особисту свободу, влаашцьк! /хоч { обметен!/ права на земля, право в ступу до козацького стану; по-четверте, зшнився статус православного духовенства; ш-п"я,ге1 поэитивн1 зм1ни вгдбулися у становис!! мтщан, осктльки було л!кв!довано засилля 1ноэемц!в й пер^ш<оди

нац}онально-рел1г}йного характеру для заняття ремеслами, проми-слаш, торг}влеч? й участи в органах сомоуправл}ння; по-шосге, пришвидшився процес фор|^вання новоТ ел1ти суслтльстиа.

Витворена модель соц1ально-економ1чного ляду втдкрнпала спри-ятливт перспективи для розвитку продуктивних сил, форкувашя ук-раГнськоГ нац}!, розвитку культури Я нац}онально-полгтично! само-св1домост1 укра!нц}в.

Розд1л Ш. Пол}тичне становите держови у червн! 1652 - берез-Ht 1654 рр. Утвороння Московсько-УкраТнськоТ конфедерат!.

Незвакагечи на досягнут t ycnfxn, процес дерчавотворення продов-тувався. Насамперед сл!д було добитися визнання УкраТни я боку !нших держав f розв"язати пробле^ вс.ю"сднання у ТТ межа;-: не) у етн}чних земель. Розпочався другий його етал, шо тривав до бнрез-ня 1654 р. Особливо гостро стояло питания стосункf в з Полыле». Б.Хмельшцький намотав ся схилити уряд Роч! Посполитот до визнання caMOOTiitHOcri козацько! УкраТни: "»иэнавши нашу правоту, пого-дитесь а нам«, шо дасть зиогу i на«, i Pe4Í Посполит}й жити у спо-коТ" . Але, як показали переговори з польськими ком}сара>« /початок жовтня/, король вимагаа визнати умови Бтлоцерк}вського договору, роз}рвати стосунки з Кримом 1 надтслати у Варааьу як заложника сина гетьмана Юр}я. Б.Хмельницький втд а;лив ц! вимоги й почав наполягати на в}дновленнг чинност} Збортвського договору. Чей крок слtд розглядати не як в{дмову вfд незалежностт, а дипломатич-ний маневр, що дозволяв на деякий час затримати наступ польсько-литовськоТ арм{1 й продовкити переговори з Москвою, Порто1: т Тран-с!льван}ею. Про це догадувалися польськ} политики f заптдозрш) гетьмана у нешростт висловлених шрмх пропозицтй. За словами польного гетьмана С.Потоцького, "цього чоловтка не напилить до вдроТ покори й миру жоднт доводи . Досигдч^ний польськпй агент ксьондз И^тницыгий у лист! до канцлера чттко визначив причину такоТ поведЬиси кертвника украТнського урпду: "Гедум с, у Хмельни-цького абсолютно й незалежно в}д жедного монарха пшувати f l>c i ti земл} мати у волод!ннт, як! починаються втд Днестра, йдуть до Дн!пра i дал! аж до Косковськит кордонов, а якби Корона Poro стиснула, хоче втддатися п}д протеки'« Косквитша,»як такоТ ж nfp»i...

^Документа Богдана Хмельницького. - С.267. 2АГАД. - ф.559. - Г 2036. - Арк.14£.

-49! бтльше того, ця удтлыНсть оемл! мае бути м!ж ними визначенд лтк!«:"*.

Току в кНоИ 1652 р. Польша пришвидшила п!дготовку до в!пни. Ян Казимир лов!дошв шляхту про "в}роломство" гетьмяна й висло-вився за доц!лън!сть нанесения по УкраТн! привентивного удару. До Стамбулу 1>!дпразляеться лосланець С.Сиц}нський !з завденням дискредитувати Б.Хмельницького. 3! свого боку гетьман вживае заходи июдо лм!цлт:ня кордон!в. Огарыш ська рада на початку 1653 р. вир!иила роэпочати моб!л!зац!1е полк!в й припинити вив!э хл:ба на продаж до ПольгЛ. Було в!дмовлено литовськоц/ гетьману П.Рад-зив!ллу у ловерненн! йо»у Стародубу, Лоевського I Любечського старосте. У друг!й половин! лютого польськ! п!дроэдтли атаку вали Погребите, Прилуки, Красне й !ни! м!ста Брацлавщини. Через м!сяць за наказом короля перевала у каступ 8-тис. врмтя, яка, пряьуочи до Уман!, знивила десятки и!ст ! с^л. Однак п!сля невдач! п!д Монастиришем вона зпушена була в!дступити э Брацлавшини. Одночао-но корогви Я.Кондрацького вторглися у Подн!стров"я. Вдавыись до партизансько! тактики боротьби, опришки засиди жовн!р!в поверну-тися в околиц! Кам"янця. Таким чином, геро!чна боротьба подолян створила сприятлив! умови для контрнаступу украТнського в!йська.

Прагнучи зм(цнити мгжнародне становише УкраТни } прилучити "■'.олдаэ!к; до анти польськ ого со?эу, Б.ХмельницькиА добився у серп-н! 1652 р. одрукення Тимоф!я з донькоя В.Лупу Роэандо®. Однак при цьо><у не яум!в передбачити негативних насл!дк!в цього аспекту зовн!шньоГ полттики • По-перяе, Молдав!я перэбувала в склад! Осман-сько! ! млер!! яка р!ыуче лротид!яла вкжченто II у сферу штеро-с!в УкраГии; по-друге, украГнсько-молдавський сорт /враховуечи експанс!он!стськ! намтри В.Лупу/ налякав правитсл!в Валах!! { Транс!льван!! Я штовхав Гх на эближекня з Польше»?. Пери! симпто-».и цього проявилисл вжа веснок1 1653 р., коли для в!дновленяя на престол! В.Лупу, скинутого В.Георгтце, гетьман налрааив 8-тис. корпус на чол! п хоробрим, але надм!рно честолябивим ! запальним Тимофеям, Внасл!док л!дбур»сБаяь В.Лупу, остами{й, в^дновивои Кого на трон!, вторгся у Валах!», але 17 травня в бою поблизу с,Х!н-ти загнав поразки в!д об"едншшх ваг.аисько-транс!львянськи< вгйськ, ЦеЯ крок Тимоф!я обумовив остаточний'розрив друю!х стосунк!в Вала-:!! ! Транс!льван!1 я Укра!нок> та !х лерех{д на б!к Полы!. ГЬчалося оформления антиукраТнсько! коал!и!!, створення яко! р!зио усклчгашло влттку мтжнародн« становияе УкрьТни.

Лроцес неухильного лог{рлення геополгтичного становиша cnfs-пав э посиленням негативних тенденций внутрганього роэвитку, то послаблювало здатн1сгь держави втдстояти неоалежшсть. По-перше, Boomf Ail попереднього часу завдали величезного спустошення Правобережий Укра1н{, де було энищено понад 100 Micr } шстечок. Згубн) насл!дки шли еп!деад1 1650-1652 pp., то обумовили обез-люднення ряду районхв Брацлавщнни та Ки!вшини. О.Оглоблин мав yet п}дстави сгверджувати, що руйнування економхки "загрожувало парад f.-зувати дельту втйськову боротьбу за незалежнгсть Укра!нсь-ко! держави" . По-друге, роэорення козацтва унеможливдевало значив його частиат виконувати в}йськову повиннтеть. По-третг., дов-готр!вал1сть i виснажлив1сть боротьби породжували у населешш знев{ру й розчарування у можливостг здобуття перемоги, посилмали промосковськт настро!. Саме ut фактори разом з невдоволенням граб{жницькими д1ями татар та в т дом г ста про поразку Тимофтя вик-ликали близько 10 червня масовий виступ козак1в у Ta6opi nifl Городком /Подтлля/ проти полттики Б.Хмельницького /гетьману эдало-ся вгаьувати його з великими трудиощами/. Однак втн й був

припинити похтд проти поляк!в т повернутися до Бтло! Церкви. 0т-же, вперше в icropil револвцг! план военно! кампант! був з!рваний протидт» козацьких мае, шо заевгдчувало наростання внутрташьо-пол{тично! кризи.

Провал наступу позбавив козацьку Укра!ну шансу завдати пораз-ки польськ}й армт! й визволити эахтдний рег{он, а такоч; поставив !! у критичну ситуации. Розум^чи це, гетьман вгдправляе посольство до Яна Казим}ра э пропозиц!сю в1дновити чшштсть Збортвсь-кого договору. Однак поели були ув"язнен1. ripatwtf4i кола Речт Посполито! взяли курс на повну л1квтдашю УкраТнськоТ держави Д2 еерпня польське в{йсько виступило з-птд Глинян у похгд проти козацько! УкраТни^ У цих умовах Б.Хмельшиький активгзуе переговори з Москвою й, очевидно, намагаючись заручитися пгдтришо!; хана, дозволяе Крику розпочати в1дбудову у нижньоьу Днхпрг форте-ut 1слаы-Кермень, шо перекривала доступ до Чоргаго моря. На жаль, втн лрицускаеться ново! помилки у молдавськгй полттицт. В ктнцт липня укра!нський правитель направив для в!дновлення влади В.Лу-

^Оглоблин 0. УкраХнсько-московська угода 1654 // Лттературна Ук-раГна. - 1992. - Г-" 27.

пу 6-8 тис. козак!в на чол! э Тимоыем, як! близько 8-9 серпня були оточен! у Сочаа! молдавсько-валашсько-транс!львансько-поль-ськими полкели. Проти цього заходу гетьмана ви ступили Порта й Крим. Цей прорахунок гтрив!в лише до послабления украТнськоГ арм!Г й нових ускладнень у эовн!шн!й полНиц!.

Одержавши в {домоет! про наступ противника; Б.Хиелькицький нл-ыагався ивидве завершит« мэб!л!эец!в арм!т, отри мат и кримську до-помогу й довести до перемэжного к!нця в!йну у Молдав!!. Але ц! нам!ри ускладнсвалися д!е» рхзних факгор!в. Так, через небажання козактв поспЬиати до в^съка, пов!льно росла його чнсельн!сть, то затри .чувал о направления до помоги овложеноуу силу; проги нового молдавського поводу висловлввалося все б!льше козак!в ! старшин, й на игй основ! в!дбувся конфлткт гетьмана з частиною полковник!в; не поептюав над си лат и допомогу т хан. Тому лишо близько 22 версс-ня, не знаячи про смерть сина, гетьман вирушив до Сочави. Об"ед-наяшись у дороз! з татарами, в!н у к гнц1 м!сяця направив авангард, який згодом повернувся назад, току що козаки на початку жовтня, добивось почесноГ кап!туляцгГ, виигишли з Молдав!Т в УкраТну. До-втдавшись про смерть Тимо&а й невдачу молдавського почоду, П,Хмельни иь кий близько 0-9 жовтня повернув у напряьу Кам"янця, щоб пере-хопити у дороз! шльське в!йсьно. Тим часом останне /налтчусчи близько 40 тис. жовнтр!в/ г теля майже двотижневого перепочинку п!д Кам"янцгм, 19 вересня виступило до Барту, планукчи новий наступ у напряы! Б!ло1 Церкви. Але дов!давшись п!д с.Зеленче про обеднения украТнсько-кримського втйська, польське командования, очо-л'сване Яном Казим!ром, вир!шило зупинитися обозом поблизу нЛва-нець, сподтвасчись на п!дх!д допомоги а боку сомник! в. 28 вереснлт жовнгри эайняли поэиц!? п:д м!стечком мтх р!ками Дн!стер ! "ваггчик^

Спочатку Б.Хмелышцький стояв табором п!д Еаргородом, а потгм птдтйшов до Бару. Отриманши втдомост! про важке становисе противника /голод, ептдем!я, дизертирство/, вир!шив вгдмовитися втд проведения виртиально! битви й добитися капттулпц!т короля шляхом облоги. Цо кгнця жовтня польська арм!я опинилася майже у полному ото-ченнт. У цей час гетьмана непоко!ла'текож позиц!я хьна: пс-лерю, вгн почав домагатися прийняття УкраТнок1 кримськоТ протекц!! /Ъ.Хме-

^Бтблтотека ПАН /Курн(к/. ВР, - Р С53. - Арк.1-9; Бтблтстека Чарто-

рийських. ЗР. - Г 147. - Аре. 142-100; Томаш!вський С, До !с?ор!1

перелоку'Хмельниччини. Листи корсл!вського секретаря Паоло Док! до

ршського нуншя и"етро 3*дсн! э 1653 р. // й£*леЙниЯ на

пшану академтка ДЛ.Вагалгя. - К.,1927. - С.543-571.

хьницькоиу вделося й1дхилити ц! претенз!! й п{дтвердити чинн}сть договору 1640 р./; по-друге, а середики жовткя кримський правитель разом э курзами к1лька раз}в засв}дчував неможлиа!сть даль-шо! участ! у камлан!!. Б.Хмельницькоку довелося докласти чимало зусиль для Ix эатримки у своецу табор!. 3 початку листопада воен-Hi д!1 актив!эу»тъся. УкраТнськ Inf дрозд !ли зайняли Теребовлк;, Терноп!лъ, Збор!в та 1нш! wicra. Огановише повн1стю оточеного во-рожого в1йська стае критичним. В!д голоду й холоду до початку грудня померло близько 10 тис. жовн!р!в й обозких слуг*. Шукаячи вих!д, корол!всъка канцеляр!я почала надсилвти листи до хана, t з 17 листопада переговори набрали оф!ц!йного характеру. Було опрошено п!д стенами Кам"ян4я провести зустр{ч ком?с!й для виробленпя ниш умов договору. В останню »ять хан повтдомив про це Б.Хмель-ницького t эапропонуваа прислати сво!х посл!в, об1ця1«чи памири-ти козактв з королем на уновах Збор!ВСького договору. Направивши nifl Кам"янець посольство, очолюване 1.Виговським, гетьман застергг його не брати участ} у переговорах, якшо вони спрямовуватш.уться на укладення угоди антимосковського эы!сту.

Дов!давшись, юэ в}зир Сефор Кази-ага в{дводить украТнськтй сторон! у л!дготовц! договору роль cnoerepfrawa, Х.ВиговськиЯ ахд-ыоаився в!д участ i у переговорах. Вони завераилися укладенням /в ycHttt форм!/ 5 грудня Кам"янецько1 угоди м!ж Кримом t Pt44» По ело лит os. П{одо УкраГни, то вона передбачала не в1дновлею(я в ц!-лоьу укюв Збор!вського договору /як це часто стверджусться в ic-торичн1й л!тератур!/, а лише надання прав t вольностей козаитву. Bei ж !нш! аслскти цього договору /нвдання автономт!, визнання {сцутечих кордон!в, розв"яэання рел!г!йного литання тошо/ irnopy-валися. Tovy не випадково Крим погодився на негайну окупац!к козацько! УкраТни польським вШськом } повернення туди шляхти*". От-же, пол!т«чн^ наел !дки КванецькоГ кампан {Г для коз акт в виявилися вкрай незадов !льними. Вони не передбачали нав!ть автономЛ Укра-1ни у склад! Реч! Посполито! /не кажучи вже про П незалежлтеть/.

^ Jeiaiotoweki М. P£unl4tniU obejmuj^oy dzieje Poluki od rol:u 1648 Co 1679. - Iwow,1ß50. - S.42.

%!бл!отека ПАН /Куршк/. BP. - V 353. - Арк. 20^-26; Е{блтотека Чаргорийських. BP. - Г 147. - Арк.104-188,293,295-297.

Военно-пол!тичний союз з Крииським ханством ставав фатальним.

Пог!ршення внутрЬшьо- 1 зовк1шньопол!тичного становища дер-кави штовхало уряд В.Амельницького на пошук нових сорзникгв. У цьоцу контекст! особливого знамения почала набувмн справа укра-Хнсько-московських вгдносин. Цьоцу вибору сприяла д!л таких факторов: однакове в1рослов1дання, близыистъ мови Я культури, наяв-Н1сть в 1сторичн{й пам"ят! народу !де! сп!льност! доя! доби кня-ко! РУс!, в!дсутн!сть в этнопсихолог Л украХнц!в традицШ енти-московсько! ворожнеч!. Оск!льки Москва не поел шала /а-за боязн! в1йни з Польшею й бвжання дочекатись якомога б I лысого висражения обох стор!н/ йти назустр!ч пропоэиц!й УкраТни, гетьман у чэрвн! 1653 р. оф1ц1йно попередав XI уряд, шо за таких обставин опушений будд прийняти турецьку протекц!г. Реакц!я Мосяви була блиска-вичног, ! у грамот! до гетьмана в}д 22 червня Цар пов1дошв про р ¡тения "вас прийняти п!д нашу «арськоХ аеличност! »исоку руку" . Перпий крок було зроблено, I з цього часу пом!тно пожвавлввться дипломотичн! стосунки м!ж о бока деркаваш. Другий крок робиться теля провалу егтроби московского посольства у переговорах з Поль-шок /к!нець липня - початок серпня/ домогтися II зазрения з ко-эацько» Укра1ног на основ! умэв Зборхвсъкого договору. I жовтня Земський собор вир!шив прийняти В!йсько Запорозьке "п!д свою государеву високу руку" й розпочати В1йну проти Реч: ПосполитоХ. 19 жовтня посольство В.ВутурлЫа ви1хало в Ухра1ну для вридично-го оформления цього акту з боку гетьмана {! старшими. У такий способ Москва прогнула запоб!гти небезпечноцу для себе зближенни? УкраХни э Портог ! нобажаноцу зшцненнр Полып1 у раз1 поразки Ук-раХни.

0ск1лъки в !сторичн1й л!тератур! детально з"ясовано х!д Пере-яславсько! ради й наступних переговор1в прю укладення договору, обмежимося ктлькома ихр?<уванняш шодо 1х сут!. По-перпе, но мае подстав розглядати укладений догов¡р як результат випадкоього, непродуманого ргиення укра1нського уряду. Сама неможливгеть влао-киш силами вгдегояти незалежн1сть, домогтися возэ"еднекня укра-1нських земель у межах деркави й довести до переиэжного К1нця В1йну з Р1ЧЧС Посполитою знусилн гетьмяла п!ти на ней крок. Мав рацге П.Феденко, стверяжуючи, гао власне "Орда сво1м грабшшцт-

^ Воссоединение Украины с Россией; - Т.З. - К.,1553. - С.320-321, 323.

вом, а Польша непринирегаиств супроти украХмсько! державности на-вхть на обмежен1й козацькхй територЛ просто пхали Хмельницького шукати протекцхХ московського царя"*. По-друге, не до кхнця зали-шаеться з"ясованим тип лол1тичних вадносин УкраХни з Москвое, обуиовлений smíctom договору. Вхн передбачав збережекня за Укра-Хнськор державою витворено! форми правления /республгкансько!/ й хсиутих шституц1Й шштично! влади; територхХ, суду й судо-чинегва, apMil, фхнансово! систеш, територ1ально-адмШ1стративно-го устрос, моделх соц1ально-економ1чних вхдносин, повно! незалеж-hoctí у проведение внутртшьо! политики. It cyeepehítcr лише чао-тково обмеаувався у сферх аовншньополхтично! д1яльност1, а також зобов"язетп виплачувати певну суму данини до московсько! скарбниц:. За своХьи формальноправовиш ознаками договхр швидше всього наг еду е акт про встановлення В1дносин номгнального васалхтету чи протехцЛ /М.ГрушевськиЙ, Д.Дорошенко, 1.Крип"якевич, А.Яков-aie/. Але за cboIm змхстом, на думку дисертанта, bíh передбачав створення п1д верховенством корони Романових конфедерацхХ, спрямо-вано! проти зовнганього ворога.

Значения укладеного договору полягало у наступному:

1. У сфер1 мхжнародних вциосин bíh засв1дчував юридичну форф в i до к ре мления УкраХни В1Д Pe4i ПосполитоХ.

2. Служив право вим ви знаниям само ст i Оно ст i деркави, недотор-KEHOCTÍ icHyt*ioI у шй системи соц1вльно-економ1чних вхдносин.

3. Дозволяв у союз: э Косквое довести до перемоги боротьбу з PÍ44B Посполито» i завершити возз"еднання укрв.Хнських земель.

4. Виступав у нацюналыпй самосв¿домоетi украХнськоХ елхти наступних поколгнь "найсильн1шим i найнеперомомпшим аргументом i доказом суверенности Укра1ки"^.

Роэд1л 1У. Пол1тика уряду пюдо эмщнення суверен¡тету дер-кави та возз"еднання у П межах втшчних украХнських земель /березень 1654 - ливень 1657 рр./

3 утворенняи конфедераЦ11 розпочався трет1Й етап державотво-рення, осиовний smíct якого полягав у визволенш зо/.хдного региону та його приеднатп до козаиькоТ УкраТни. Дсмогтися цього без розгро»у Рвч1 ЛосполитоХ не' було мэжливостх, току на чтльне míc-

^Феденко П. Тргумф i катастрофа. Оц;нка досягнень i пораэки ре-волгцх! Богдана Хмельницького // Культура i життя. - 1990. -12 серпня.

2 Орлик П. Вивад прав УкраТни // Вивхд прав УкраХни. - C.Ó7.

це висуваються завдання, спрямзвашна ввдрив вхд не! Придунай-ських кра!н, запобхгення вкрай небезпечного для УкраХки збли-ження Полый: з Кримом I Портов та коораинацх! дМ укра!нсько* 1 московсько! арм1Й проти ворога. Усвгдомлвкчи 1х знаним1сть, геть-ман, починами з лгтого 1654 р., прлгне пороэумхгися а Модцавге», Валаххе» I Транс1льван1ею, а тахож зберегти дружш стосунки э Кримом I Порто». кроки Б.Хмельницького ноштовхнулися на актив-ну й си ль ну протидг» ПольпЦ, яка, довравшись про ргаення Пере-яславсько! ради /II Л1Т0Го/, прагнула схилити до участ! в анти-укра1нськ:й коалхцх! Крим, заручитися пхдтримкою Туреччини /ля-каючи П зростанням впливу УкраУни на Балканах/, змхцнити сосз-ницьк1 вхдносини з Ыодиав1ею, Валах¿ев I Транс1льван1е>г. Одно-чааю робилися спроби вШрвети вгд гетьмана частину кoэaкiв, ор-гшпзувати виступ проти нього 1.Богуна й оволодтти Брацлавданок? /у П меж г у березн! вторглася 12-15-тис. польська арм!я/.

Розвиток мхжнародних вгдносин, незважагчи на зусилля украХн-сько! дипломат:!, складався невдало для УкраГни. Попри всг вагон-ня, володарх Придунайських кра!н залишилися у сфер: 1нтерес1в Польпц; Порта, вхдшвившись вхд пхдтримки Б.Хмельницького, дозволила хану надати пхдтришу т:й сгоронх, якШ вважатиме за необ-XIдне. Бахчисарай перетворився у центр дипломатично! боротьби, а одного боку, Речг Посполито!, з 1ншого - УкраЗСни I Москви. Зро-зумхло, то кримську верх^вку лякала вiйcькoвo-пoлiтичнa сила створено! конфедерат!, I вона, пгсля певних вагань, лгала на эближення з Ргчче Посполито». Спроби гетьмана не допустити укла-дення оборонно-настуаального польсько-кримського договору зазнали невдачг. 0ск5льки в!н вхдмсеився у травнх лрийняти ультиматум Хслам-Гхрея, роз1рвати догов1р з Ыосквое, взяти участь у вхй-Н1 проти не! й повернутися у подданство Польпц, то влттку укла-даеться "вгчний договхр" про взаашу допомогу мгж Кримом I Вхч-чв Посполитое. Намогання гетьмана використати смерть хена для вгдновлення укра!нсько-кримського.союзу устху не мали, 1 новий хан Ыагомет-Г1рей 12 листопада ратифткував догов 1р з Варшаво».

Усвгдомлктчи стрешиу небезпеку удару 30-40-тис. польського В1йська з заходу 1 40-тис. орди з пгвднл, Б.Хмельницький прагне добитися в:д Москви направления воекно! допомоги, перегляду неи прийнятого плану Д1Й, в якоцу основна роль В1двоДилася бороть61 за оволодхння Смоленськом х територхео Бш>рус11. Однак ноповоротки й бюрократичний апарат Ыоскви не лише вияви вся неспроможюш реально оцхнити небезпеку кримсько-польського ссезу, вчасно пере-

ор1ентуватися й надхслати допомогу УкраХнг, еле й залучив для операций у Б1лорус11 18 тис. укра!нських козакгв на чoлi з 1.3о-лотвренком, Цх прорахунки Ыоскви прирекли накевдачу военну кам-пан1ю укра!нсько! армЛ у кшьц 1654 - на початку 1655 рр. I ко-иггували хиття й волг сотням тисяч укра!нц1в.

Скори ставшись пасившстг укра!нсько-московського командуван-ня /очхкуючи на допомогу, гетьман втратив к1лька м1СяЦ1в часу, сприятливого для проведения опервцхй/, польське командування перейвло у наступ. У листопад1 30 тис. асовн1р1в вторглися в ко-зацьку УкраХяу й "вогнем I мечем" почали вгдновлевати польсько-шляхетське панування. До середини лютого 1655 р. близько 50 М1ст Брацлавшини було повнхстю зруйнозано, десятки тисяч подолян эа-гинули у боротьбх, хншх масово залишали край /тгльки до ЫолдааП переселилося 10 т.ис. осгб/. Шелл об"еднання у кищ! грущш 1654 р. з татарською ордою польське командування посп1шило до Ума-нх. Лише дочекавшись П1дходу 13 С1чня 10-12 тис. московських во-як1в, Б.Хмельницький вис-гупив проти ворога. Кровопролитна битва 19-22 ехчня пгд Охматовии не виявила перемокая. Зазнавши вакких втрат, кожна з сторхн була неспроижною вести наступальш дх1, Польсько-кримське вхйсько вхдходить у Брацлавщину, де С.Потоць-кий дозволив союзникам, як винагороду, брати ясир. До середини березня край перетворився у руХну. При сприяннх жовнхрхв було зруйновано 270 поселень, вбито не менте 10 тис. маленьких Д1тей й взято у неволю близько 200 тис. подолян^. Такий жахливий фшал военно! кампеш! був тяаасим ударом для гетьмана, який вирймв у майбутньоку б1льше не покладатися на Москву, а Д1яти самостхй-но у роэв"язанн1 ус:х укра!нських проблем.

Дхзнавшись про вдощ у другхй половши березня татар до Кри-ьу, Б.Хмельницький послав у Брацлавтину полки 1.Богуна I Ы.Зелен-ського, якх до кхнця квхтня звхльнили II вхд полякхв. Розпочав-ши лхдготовку походу армх! для визволення эаххдного регхону, вЫ гтродовжував активно дхяти на шжнародшй арен1, при чому зум1в скористатися позитивними для Укра1ни тенденциями. Проявивши дип-ломатичну гнучкхсть, гетьман в1д1грав помяну роль у розваги до

1ЛНБ. ВР. - 6.5. Спр.Оссолхнських № 189/11. - Арк.729-736; Иа-цхональна бхблхотека 1м. Осампнських /Вроцлав/. ВР. - Р 190. -Apk.I76h.I761.

2ДНБ.ВР. - <5.5. - Спр.Оссолхнських В 189/11. - Арк.737-739; Ыб-л1отека Чарторийських ВР. - К- 148. - Арк. 17-22,57-64,979-968.

Л1та 1655 р. внтиукраХнсъко! коад1Ц1Х; зробив кроки до зашрен-ня з Кримом й коордннвЦ11 д1й разом з! Ивец1ею проти Речх Поспо-литоХ. 3 метоп? нейтрал1зац1Х кримсько-польського договору вш повадоьив турецькому посольству ШагЫ-аги про згоду прийняти протекав султана, а також направив посольство до Стамбулу, яке пгд-твердило ца позшЦв гетьмана. Цухамед 1У дав згоду на протенцх» I склав вгдповхдну присягу. Ыагомет-ГЧрею- негайно було послано наказ утриматися В1Д будь-яких ворожих дхй проти УкраХни .

Дочекавшись пхдходу московского В1йська 1.Бутурлша, украХнсь-ка армхя I липня ни ступила у пох!д у Галичину. На початку серпкд вона взяла в облогу Кам"янець-Под1лъський. Шд стхнами мгста Б.Хмельницький прийняв шведського посла 2 пгд час переговорхв з ним погодився на сл1льн1 дЛ проти Польшх УВ липня почалася шаед-сько-польська в!йнаЛ Не гакчи часу, В1Н вирушив до Львова I пхо-ля розгроьу польського вх.йська П1Д Городком розпочав його облогу. У К1нц1 вересня гетьман направив до заххдлих кордонгв Геличини корпус Д.Виговського : П.Потьомкша, щоб таким чином поширити свою владу на весь захгдноукраХнський рег10н. Не випадково Б.Хмельницький у переговорах з посольством львгвського магистрату 30 вересня П1дкреслив той факт, що став володарем вс1еХ РуськоХ эемп'Ч До цього часу помхтних успхх1в добилися украХнськг полки, то дгя-ли на пхчшчноку сход1, де Хм вдалося приеднати до УкраХнськоХ держави не лише вс1 украХнсып, аое й частину бглоруських земель /Стародубський, Кричевський I Бих1вський пов1ти/. Так на теренх Бглорусх! зхткнулися ¡нтереси УкраХни I Москви, шо привело до боротьби М1яс ниш за вплив у даному рег10Н1^.

Здавалося, що плани гетьмана про возз"еднання украГнських земель у межах козацькоХ деркави поступово ставали реалыпепе. Але

ХАГАД. - $.3. - Козацький вхд. - Картон » 42. - И 60. - Арк.2; ЦПБ. ВР. - а.II, 15425-15487. - Арк.146-147.

^Арххв 1нституту хсторг! УкраХки АН УкраХни. - Оп.З. - Спр.19. -Арк.19-23; Серела до гсторгх Укра*ни-Руси.-Т.6. - Львхв,1913. -С.123-138; Грушевський М. 1стор1я УкраХки-Руси. - Т.9. - 4.2. -С.1128.

■>Крип"якев!тч 1.11. СтудгХ над державок1 Богдана Хмельницького // 31ГГШ. - Т.151. - С. 136-137; Дорошенко Д. Нарю хсторг: УкраХн;;. - Т.2. - С.ПЗ.

розвиток подхй пгаов хншим шляхом. 1 знову зловхсну роль /вкотре за час револицЛ/ 31грав зовнхшньололхтичний фактор. Введський король Каря X г його радник польський еко-какцлер Г.Радзейовсь-кий вирппили не допустити /кожен хз сво!х штереств/ входження завидного региону до складу козацько! УкраЗни й висунули Б.Хмель-ницькоьчу вимоги В1дступити з Галичини. 3 другого боку, Ыагомет-Гхрей, лобовячись повного розгроху Реч1 Посполито!, всупереч во-лх Стамбула, на початку жовтня вторгся в укра!нськ1 землх, пря-цуючи на допомэгу короле. Позмия ШвеЦ1! викликала глибоке обурен-1« у гетьмана, але пгти на конфлхкт з не» було б серйозное полгогч-кою помилкою, г вгн вирнкив вхдкласти реая1зац1ю плану возз"ед-нання земель на майбутне. Вгдкликавши Д.Виговського х П.Потьом-кхна I довравшись про напад орди, Б.Хмельницький у К1иц1 жовтня залишв околиц1 Львова. Перед вдаодом вхн прийняв польського посла С.Лвбовицького, якому повгдошв про можливхсть свого зами-рення э Рхччг Посполито» лише за умови вадмови II уряду взд пре-тенз1й "до всього ГУського князхвства" I визнання його за ко зал а-ш по Володимир, Львгв, Ярослав 1 Перемишль . По дорозг укра!нсь-ко-московське вхйсько двхчх: П1Д Заложцями /4-5 листопада/ г Озорно» /10-11 листопада/ було атаковене татарам!. Однак, зазнавши вадчутшх пораэок, Магомет-ГЧрей пшов 12 листопада на укладен-ня договору, що передбачав нейтралхтет Крику у В1йж Укра!ни I РосII з Рхччю Посполитою /поширена у польсыай гсторхографг! оцх-нка Озернянського договору як каштуляцхйного акту з боку УкраГни не витри*уе серйозно! критики/^. Отже основною перешкодою у справх возз'Чднення украХнських земель стала позиция Швецх!.

Напри 1нцг 1655 р. визначився ще один згубний для реал1заЦ1! украКнсько! деркавноХ хде! фактор: Росхя, налякана усшхаш Шве-ц11 у Прибалтицх, вирхаила пгти на збдаження з Ргчвд Посполитою. У ковтнх II уряд приймае прошащхю Австрх! помиритися з Яном Казимхроы х розпочаги вШну проти ШвецхХ. В груднх розриваються переговори з Карлом X про укладення антилольського согзу. У дру-Г1й половинх травня Москва оголосила вЩну ШвецхХ. Довравшись

%рушеаський М. Хсторхя Укра1т-Руси. - Т.9. - 4.2. - C.II32-1135; Grondoki S. Hiotoria belli couHcico-polonixi. - Pocjtini,

1789. - P.238-246.

^Apxie 1нституту icropit УкраХни АН Укра!ни. - Оп.З. - Cnp.I9. -Арк.25-37; БхблЬтека Чаргорийських. BP. - * 148. - Арк.647; Санин Г.А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в сере-

на початку лтта 1650 р. про оьцни зовн1шнъопол1т.ччного курсу ца<-ря, гетьман зрооумгв, шо московсько-польське замирения можливе лише за рахунок украХнських штерес1В. Тоц/ у листах до Олексгя Михайловича прагнув переконати його не робити цього крону, а у випадку початку переговор18 добиватися в:д Польщ! визнання нес проходження кордону по Вгслу й даях до Угорського кордону. Для захисту 1нтерес1в УхраХни в:н направив на переговори, шо рсзлоча-лися у ¡Нлыю, пососльство, яке, однах, не було допущене до учао-т! в них. Так вперше проявився тривожний симптом, шо засвЦчував появу у Москви нам1р1в позбавити УкраХну II державно! самост1йьо-сяч й перетворити у складову частину свое! територ1Х. А укладене у жовтн1 Вгленсько пер>емир"я, як I передбачав гетьман, не врахо-вувало ¡нтер>ес1В Укра1ни й викликало в нього гостре невдоволення московськок- пол ¡тиков.

За таких обставим Б.Хмельницький вносить 1стотн1 корзективи до зовншньополхтичного курсу: розпочав поыук шлях1В до створюння 31 '¿вецтее I Трянсхльваш« антипольсько! коалщх!. При цьоьу вш увежно слгдкував, шоб 1х володар1-зафЫсували у текстах в1дпов1д-шх договор1в В1дмову вхд претенз1Й на зах1дноукраХнськ1 земл1 1 1х визнання склвдовос частинос Укра1нсько1 держави. А вони спршз-дг, з одного боку, намагалися отрммати В1Д Укра1ни военку допо-могу, з 11шого, прагнули не допустити включения до II складу эа-хгдного реггону. Току не випадково укладений у Раднот1 /листопад 1656 р./ шведсъко-транс^льванський договор передбачав входдоння цього рег!0ну до волод1нь транс1льванського князя Д"ердя П Рокочи 1 це за обставини визнання останч1м у п^дписаноку з УкраХноя договор! влади гетьмана над II захтдними землями до Вгсли, де "пропивали руськ1 люди благочестив! I церкви були..."'' Довравшись на початку 1657 р. ввд шведського посла Г.Веллхнга про визнання Кармой X незалежност1 УкраХки лише у склад! Брацлавсысого, Ки1вського I Черпг1вського воеводств, старшинська рада вхдхили-ла пропозиц:е укласти договгр й вир^шила "не вступати з королем у жод»п переговори, поки в. кор. а. не визнас за шя права на саос стару Укра1ну або Роксолан!», де е грюцька в1ра та 1снуе Хх мова, аж по 3:слу". Шд час нових переговоргв э послами Тране¿льдине ХУЛ века, - Ы.,19в7. - С.Ю9-ПЗ.

]Акти ШР. - Т.З. - СПб.,1с62. - С.557; Т.8. - СПб., 1675. - С. 393; Грушевський Ы. 1стор!я УкраХни-Руси. - Т.9. - 4,2, - С. 1507-Г12.

Banil i Швецх! влхтку 165? р.гетьман знову засвхдчив твердий на-MÍp "отримати во» УкраКну mí* Bioioic i тутешшми м1сцяхи..

Bíh послтдовно эахищав укра1нськ1 штереси i в зносинах з :н-циш краЛнели. Тек, у 1656 р. домхгся укладекня угод про взаеиэ-допомогу з Моддавхею i Banaxiec; шдтрикував дружш стосунки з Портов; до червня 1657 р. вдавалося стриьувати в:д arpecrí Крим; робив neptiíi кроки до налагодженкя и ¿дно cm з Ascrpien; та Бранден-бургом; рхшуче протидхяв найменшм слробам Коскви обмажиги суверенитет Укра1нсъко1 деркави. 0соблив1 надЛ покладав bíh на ycnix походу у Полыцу Д"едоя И Ракоц1, котрому на допомогу послав у грудн1 1656 р. корпус А.Идановича. На перших порах союзники д:я-ли досить вдало: пройшли вхд Перешшля до Кракова, а зв:дт:ля до Бреста, який захопили 7 травня. Однак щсля выступу Карла А

0 Полыц: справи почали погхрщуватися, тому ojo, по-перше, князь виявився надм1рно честолебивим, але вкрай поганим пол!тиком i без-дарним полководцем, а, по-друге, лостхйне ггнорувалня укра1нсь-ких ¿нтересгв породило загострення стосункхв з А.Кдачовичем. ло-ча у перш it! половин: червня було взято Варшаву, князь, довхдавшись про вторгнення полякíb у Трансхльван:», залан1кував, почав иукати порозушння з Яном Ka3HMÍpoM. Вреогг:-решт вирхшив разом з коэа-ка*м в!дступати в УкраЗСну. Джерела не тдтверджувть поширено! в icTopiorpa<i>ií думки про вину укра!нського командування у траге-AÍI транС1Львана>коХ apMÜ /капхтуляцй князя R розгроку транс1ль-ванц1в татарами п1д Вишневцем/. В1дпов1дальн1сть несе сам Д"ердь

II РакоЦ1, який довхрився польськоху командуввннк: й П1дписав 12 липня акт KaniTyflíWií, а через к1лька днгв кинув напризволяше вояк i в i утхк до Транс:льван:12. Невдача транс1львансько-укра*нсь-кого походу у Польиу означала крах плен i в Б.Хмельницького добити-ся переиэги у боротьб: з Р:ччк Посполитою в коалщ:! з швецхе«;

1 Транс:льван:ев. Потрхбен був пошук нових полхтичних комб1нац1й, однак смертельно хвороьу Б.Хмеяьницькоку эалишалося кити вже лх-чен: ДЖ.

В:дсутн1сть зафхксованих у правних актах повновамень гетьмона Й старшинсько! ради сприяла боротьбi двох тенденций у полхтично-

*Архив ЮР. - Ч.З. - Т.6. - К.,190В. - С.202-206,294-297; Гру-шевський М. 1стор:я Укра1ни-Гуси. - Т.9. - 4.2. - С.1226-1329, I432-1436.

2ЛНВ. BP. - а>.5. - Спр.Оссолхнських !? 1Ь9/П. - ApK.99G-IOO<i; Смол!й В.А., Степанков B.C. Богдан Хмельницький. - C.46I-4G2,

»у роэвитху - перетворення дер*ави у монарх!г у форм! сладко«и-ного гетъманагу чи в 0Л1гарх1чну /старшинську/ республ!ку. Справ-д!, протягом 1654-1657 рр. в1дбувалося зм!цнення гетьмансько! влади, да воображало "прояв самодержавии*, монарх:чних устремлшь Б.Хмелькицького" . На без пхдствв польськиЯ посол М.Стан:славсь-кий застерхгав у 1656 р. Д"ерцл П Ракоц! у тоьу, "чи зможе Хмель-ницький, ккий иасливо змхцнсвався протягом дев"я?и рок1в 1 став володарем русинських кра!в, повернутися до природнього стену ! э володаря, з монарха, на заклик якого виступае 100 тис. в^сько, первтворитися у слугу I п!дданого в.кн. милост:?"*^ 1 все ж геть-ман продовяував скликати старшинськ: ради, як! надавали традищй-ну форку законностм пряйшггим ним ротенням. Розушючи небезпеку для держали мтжусобиць старшинських угрупувань й окрекмх ос!б, вш спочатку добився фхксац!! у договор: з Москвой пункту про по-киттсвхсть гетьмансько! влади, а в останнхй р1к життя реал1зував гдею II сладкоешостI /у квгтнх 1657 р.. Корсунська рода обрала гетьманом його сина Юр1я/, то вухкривало шлях утверцження волода-рювання династИ Хмельницьких.

Одночаам в!дбувалося зростання рол: от арии ни у житт1 держа-ви. Хоча, побоюгчись гетьмана, П верх!вка в1дкриго не виступала э претензхяж на встановленнл олхгарххчноГ влади, але гаеию пр£к-гнула до цього. Помгтно змгцнилися також позицИ старшини, яка походила з шляхетського стану або прагнула потрапити до нього I мр!яла про встановлення суспхльних ввдносин за польським зраз-ком. 1х лхдером був 1.Виговський, яки а виступав противником ди-настичних плангв Б.Хмельницького й пгсля його смергх эмхстив з готьманства 1>р1я, започаткувавши, таким чином, процес Ру1ни Укра-Кнсько! держави.

Соц!ально-економ!чна пол!тика уряду не зазнала хстотних зм:н. У договор: в Москвою гетьман еридячно эакрхпив усз права реестрового козацтва, шляхти й православного духовенства, а танож статус мхщан I селян; у практичней дхялыюст: не поспгшав провести правове розмежування козацтва вхд селянства, котре намагався не переобтяжувати податкаш. Дкерела промовдяють про сприяння роэ-витку монастирського землеволод!ння й эаевхдчусть генденцк' до збхлъшення кхлькоет! виданих утверсал!в, до захищаяи хнтереси

^Липинський В. Украина на перелом:... - С. 117-120. о

Ковальский Н.П., Мыцых С.А. Анализ архивных источников по исторкм Украшш Ш-ХУП вв. - С.56.

иляхти, яка сауашла у Вхйську Залорозькоку, Ооильки Б.Хмельииць-кий не поспшап надавати представникаы стариини маетк1в, то окре-м! з них почали добиватися Гх вгд мэсковського уряду /Ъхгоьськ!, Золотаренки, С.Богданович-Зарудний, П.Тетеря й ш./.

Суперечлив1 процеси в1дбувалися у становленнг державно! ти. 3 одного боку, мокливгсть прилучення до держави оахгдлого ротону, цглестпрямована централ 1заторська полхтика Б.Хмельницько-го сприяли XI консол1ДаЦ11, роэвитку нацхонально-пол1тично1 са~ мэсв1Домост! й утвершкенно деркавно! где!, Але цх позитив»! тин-денц11 все к не набрали незвороткього характеру, оомльки Хм протистояли фактори величезно! руйнхвно! сили: наявн1сть угруху-вань, пю займали дгаметрально протилежнг позицх! у лхдходг до вир!шення питания про форми правлхння й устрхй держави; вироблен-ня напрямхв соц1ально-економ1ЧноХ пол ¡тики; перевита у ментал1-тет1 стариини приватних ¿нтересхв над державними; розниток стар-шнського самовладдя, що вхв до появи отоманства 1 "тупого его1-стичного анарххэцу"^.

Непомхрне эбаганення старшини, р1ст II социального его!эму, 1гнорувоння на м1сцях ¿нтересхв трудящих вели до загострекня со-ц!алыых суперечностей в украХнськоку суспхльствх. Свцхченням цього прочееу стали ш ступи козщьких низ ¡а у Залорожх: /квхтень 1657 р./ I у В1йську /липень 1657 р./. Так у держав х зав"язував-ся складшй вузол соЦ1алыю-пол1тичних проблем, як\ вимагали не-гайного виршення. Ситуация ускладнювачася рхзким зниженням о К1нця 1656 р. пол1тично1 активностх пр«кутого хворобой до лхжка Б.Хмельницького та хнтригеш 1.Виговського. Смерть великого гетьмана 27 ли пня 1657 р. стала важким ударом для молодо! держав и. Кого наступники виявилися не лише не здагними завещшти справу роэбудови незалежно! соборно! Укра1ни, але протягом десяти рок ¿в грубиж полхтичними прорахунка*« згубили II.

Таким чином, процес творения держави у 1648-1657 рр. вхдбу-вався в умэвах впливу несприятливих внутр1шн:х /зрада шляхетсько-го стану Я старо! елхти; вхдеутнхеть традиций национального державного будхвництва; деформовений стен мент&лхтету народу; нео{ор-швашеть I слабость консолЦацЛ ново! генерац1Х пашвних ста-н:в; низький р:веш> нац10нал>но-пол1тично1 само св1 до мост*; вхд-х1д вхд активних форм боротьби, починами з осенх 1649 р., насе-

^ДшшськиЯ В. УкраХна на перелом!... - С.251.

лення захцшого реМону/ 1 эовнпишх /перманентна агрес:я Реч1 ПосполитоХ; В1дсутн!сть со»зник!в, заЦ1кавлених в утверджегеи самостийно! УкраХнськоХ деряави; пол!тичн: й теригор1альн! дома-гення з боку Крику, РосЛ, Транс1льван1Х та ШвещХ/ факторгв, через якг не вдалося вхдотояти вибореноХ у 1652 р. незалежностх й довелося йти на створекня конфедерацгХ а Москвог, й зазнала невда-

полхтика возз"еднання у межах дерзсави вс1х етн1чних украХнсь-ких земель. Вивчення цього складного процесу дозволяе визначити його еташ, з "я су ваги роль у ньоцу Б. Хмельницького та паювно! ел1ти, вияснити вежливость вчасмого роэв"язання проблем соцгаль-но-економ!чного й полгтичного розвитку, наблизитися до розумгння оначимэст1 р1вня розвитку ментальное^ народу I його ел1ти для розбудови держави.

Пропонован1 автором до захисту основнх положения дисертацЛ знайшли воображения в його публикациях. Щоправда, внаслгдок пе-реосшслення ¿снурчо! у радянськхй гсторгографх! концепцг! Визволь-но! В1йни, а такояс вивчення комплекс нових дхерел, виявлених в арх1восховтпах й рукопиашх вццилах б^блютек Польки, окреьи м:р-кувення Й висновки цих публ1кац!Й у науков!й допое1д! довелося уточнити, а вЦ окремих з них в1дмовитися, без чого, гвдаемо, не-можливий сам процес наукового пошуку. Дисерггант також далекий вгд думки, що його д0сл1дження зсловнее всг аспекта поставлено! проблем. Продовжуе эалишатися ряд питань, якг чекасть на свое даль-ив вивчення. Не можна розгледати як доконечцу }сгину й авторськ! киркування, думки, внсновки.

Основн! положения 1 висновки дисертащИного дослдаення, уза-гальнен: у неуков1Й допов1Д1, В1Д0бражен1 у таких публхкоцгях автора:

I. Монограф!I, пос1бники. брошури

1. Нариси 1стор11 Под1лля / На допомогу вчителр. - Хмвлышць-киП,1990. - 21,5 др. арк. Д сп!вавторствх; обсяг тексту, неписаного автором - 3 др. арк./.

2. УкраХнська Козацька Республша в середшп ХУЛ ст.: особ-ливост1 шттичного устрою та соц1ально-економ1чних в:дносин. -Хмельницький,1990. - I др. арк.

3. Антифеодальна боротьба в роки ВизвольноХ вШш та IX а или в на ({срывания УкраХнськоХ деркави /164В-1654/. - Льв1в,1391. -

12 др. арк.

-644. Буша. 1сторико-краезнавч1 нариси. - Хмельницький,1991. -В др. арк. /У спхвавторств1; 'обсягтексту, неписаного автором -1,5 др. арк./.

5. Сполохи козацькс! звитяги: Нариси. - Днхпропетровськ, 1991. - 7,4 др. арк. /У апвавторств1; обсяг тексту, неписаного автором - 1,6 др. арк./.

6. У пошуках ново! концепцхХ 1стор!Х Визвольно! вхйни укра-Хнського народу >УП ст. - К.,1992. - 1,7 др. арк. /У апвавторст-

В1/.

7.Богдан Хмельнииький. Соцхально-пол1тичний портрет. - К., 1993. - 36,7 др. арк. /У спхвавторствх; обсяг тексту, написаного автором - 18 др. арк./.

8. ПраэоСережна УкраХна у другхй половин! ХУП-ХУШ ст.: проблема дерказотворення. - К,,1993. - 3,7 др. арк. /У сшвавторст-вх/.

П. Статт!

9. Ценный источник по истории Освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов // Исторические и источниковедческие проблемы отечественной истории. - Днепропетровск, 1983. -0,6 др. арк.

10. Державний дхяч, полководець, дипломат. Богдан Хыельниць-кий очима сучасникхв // Наука х сусшльство. - 1988. - V 5. -0,3 др. арк.

11. Из истории заключения Белоцерковского договора /сентябрь 1651 г./ // Вопросы истории СССР: Респ. межвед. науч. сб. - ларьков,1988. - Вып.33. - 0,5 др. арк.

12. Огляд колекцхХ документе ЦД1А УРСР у м.Киев1 з 1стор1Х ВизвольноХ вхйни украХнського народу 164В-1654 рр. I возз"еднан-ня УкраХни з Росхе® // Арххви УкраХни. - 1986. - № 5. - 0,7 др. арк. /У сп1вавторств1/.

13. 0собливост1 антифеодально! боротьби на УкраХн1 в роки ВизвольноХ вхйни /164&-1654/ // 1сторичнх дослвдкення. Вхтчизняна 1Стор1Я. - К.,1989. - Вин. 15,- I др. арк.

14. Аграрна политика Богдана лмельницького /1648-1657/ // йе-одалхзм на УкраХнх: 36. наук, праць. - К.,1990. - 1,2 др. арк.

15.Рукопись М.Голинского - источник по истории освободительной и антифеодальной борьбы народных масс Украины в 1646-1663 гг. //Исследования по археографии и источниковедению отечественной истории ХУ1-ХХ вв.: Ыежвуз. сб. науч. тр. - Днепропетровск,1990. - 0.7 др. арк.

-6516. Боротьба Укра1ни I Польщт проти експансх! Османсько! пер1Г у 1672-1676 рр. // Украина 1 Польша в перход феодал 36. наук, праць. - К.,1991. - 1,2 др. арк.

17. Богдан Хмельницький I проблеми державностх УкраХни // УкраХнський хсторичний журнал. - 1991. 9, II, - 2,2 др. арк.

18. Програма державного будгвництва Богдана Хмельницького // Вгсник АкадемЛ наук УкраХни. - К.,1991. - № 10. -.0,5 др. арк.

19. Гетьман Петро Дорошенко // УкраХнський гсторичний журнал. - 1992. - Я> 7-0. - 1,7 др. арк. /У апвавторствг/.

20. Творець УкраХнськоХ держави // УкраХна. - 1992. - № 2932. - 2,2 др. арк. /У ыпвавторствг/.

Ш. Матергали г тези наунових конференц!й

21. Боротьба подолян проти насгупу польсько-шляхетських вхйськ в лютоку-березн! 1649 р. // Тези доп. У-Х ПодгльськоХ :ст.-краезн. конф. - Кам"янець-Под1льський,1980. - 0,1 др. арк.

22. Шлях походу и.Кривоноса на Под1ЛЛ1 I твденно-схципй Волин: /травень-липень 1648 р./ // Тези доп. обл. наук. конф. "Проблеми 1сторично1 географ:I Подглля". - Каы"янець-Под 1льський, 1982. - 0,1 др. арк.

23. Боротьба трудящих Брацлавщини проти шльсько-шяхетськоХ агресхХ наприк!нц1 1654 - на початку 1655 рр. // Тези доп. П-х ВЬмицькоХ обл. гст.-краезн. конф. - В1нниця,1984. - 0,1 др. арк.

24. Боротьба трудящих мае Чернхгхвщини проти феодально-крх-посницького гнгту в середотп ХУЛ ст. // Третя Республгканська наук. конф. з 1ст. краезн.: Тези доповщей. - К., 1984. - 0,1 др. арк.

25. Боротьба трудящих мае Луцька I його околиць проти соцгаль-ного та нац!онально-рел1гхйного г;пту в роки Виззольно! вгйни /1648-1654/ // Ыинуле 1 сучасне Волин и Тези доп. та повхд. Во-линсько! реггональноХ 1ст.-краезн. конф. - Луцьк,1985. - 0,1 др. арк.

26. Боротьба народних мае Брацлавщини проти нападу польсько-пшяхетських в1йськ у лвто)^-березк1 1651 р. // Тези доп. Вш-ницько! обл. ¡ст.-краезн. конф. - В1нниця,1985. - 0,1 др. арк.

27.3 1стор1Х облоги Кам"якець-Под1льського селянсько-козаць-кими загонаш у 1648 р. // Тези доп.,У1 ПодгльськоХ ¿ст.-краезн. конф. - Кам"янець-Под1льський,1985. - 0,1 др. арч.

-6628. Рукопис Ы.Голхнського як джерело вивчення антифеодально! I визвольно! боротьби трудяших Брацлавщини в середин: Ж1 ст. Д648-1665 рр./ // Тези доп. 1У-Х ВхнницькоХ обл. 1ст<-краезн. конф - В!нниця,198б. - 0,1 др. арк.

29. Побут трудящих мае Подхлля у середин: ЛУП ст. // Тези доп. наук. конф. "Проблеми етнографИ Подхлля". - Кам"янець-Под:льський 19Б6. - 0,1 др. арк.

30. Визвольний пох1Д Б.Хмельницького на Под:для влхтку 1655 р. //Тези доп. УП ПодхльськоХ :ст.-краезн. конф. - Кам"янець-Подхльеький,1987. - 0,1 др. арк.

31. Новий документ про визвольну боротьбу народних мае Брац-лавшини в лютоьу-березн: 1652 р. //Тези доп. У-1 Волинсько! обл. хст.-краззн. конф. - Вхнниця,1987. - 0,1 ДР- арк.

32. 3 хстор:! мхета Бару в 40-60-х роках ХУЛ ст. // Тези доп. У1-Х ВхнницькоХ обл. хст.-краезн. конф. - В:нниця,1988. - 0,1 др. арк.

33. Економхчне становище Подхлля в 50-60-х рр. ХУЛ ст. // Тези доп. наук. конф. "Проблеми економхчно! географ:! Подхлля". -Кам"янець-Под:льський,1968. - 0,1 др. арк.

34. Мекуари про Визвольну В1йну укра!нського народу 16461654 рр. // Матерхали Республхкансько! наради "Укра!нська археог-раф:я: сучасний стан 1 перспективи розвитку". - К.,1966. - 0,2 др. арк.

35. Боротьба населения Чернхгхвщини проти польсько-шляхетсь-ко! агрес:! налрикхнцх 1663 - на початку 1664 рр. // Тези доп. 11-1 Чершг:вськоХ обл. наук. конф. з !ст. краезнавства. - Черн:-Г1в, Нхкин,1988. - 0,1 др. арк.

36. Оборона Буи: // Геаи доп. УП-1 Вхнкицько! обл. краезн. конф. - Вхнниця,1989. - 0,1 др. арк.

37. Боротьба населения Под1лля проти турецько-татарських за-гарбншав у 1673-1674 рр. // Тези доп. УШ-1 Вхнницько! обл. краезн. конф. - Бхнниця,1989. - 0,1 др. арк.

38. Документально матерхали фондхв иуэеш як джерело вивчення !сторхХ козацтва ИТ! - першоХ половини ХУ111 ст. / Тези доп. наук, конф. "Музей х Подхлля". - Кам"янець-Подхльський,1990. - 0,2 др. арк.

39. Подхльський полк на рубежх 50-60-х рок1в ХУЛ ст.: територЬ адмппстративний лод1л, населения // Тези доп. IX-! Бхнницько! обл. хст.-краезн. конф. - В!нниця,1990. - 0,1 др. арк.

-6740. Л1тогас Йоах1ма брлича, як джерело вивчення Подхлля г Швденно-Сх!дноТ Волинт у друхчй половин! 50- початку 70-х рокхв ХУЛ ст. // Тези доп. IX ПодхльськоТ 1ст.-краезн. конф. - Кам"я-нець-Под!льський,1990. - 0,1 др. арк.

41. Деякт аспекти форцування УкраТнськоТ держави в серединI XIII ст. // Проблема украТнськоТ хсторично! медтеотстики: Методич-нг рекомендацг!. Теоретико-практичнх розробки. - К.,1990. - 0,3 др. арк.

42. УкраТнське козацтво I форцування нащонально! держав;; на УкраТнп УкраТнське козацтво: сучасний стан та перспективи дослхдження проблеми /Матертали "круглого столу"/ // УкраТнсь-кий тсторичний журнал. - 1990, - 5 12. - 0,25 др. арк.

43. Перемога пхд Батогом та II хсторичне значения // Тези доп. X—I 31нницько1 обл. хст.-красзн. конф. - Вгнниця,1991. -0,1 др. арк.

44. Програма державного будхвництва гетьмана УкраТни Петра Дорошенка // Укра1нська козацька деркава: витоки та иляхи хсторл-чного розвитку /Матер1али респ. 1ст. читань. - К.,1991. - 0,4 др. арк.

45.Еванецька кампанхя украТнськоТ арм!Т восени 1653 року та П наслхдки // Тези доп. х повхдомлень У ЕсеукраТнсько! наук, конф. з 1ст. краезн. - Кам"янець-Подхльський,1991. - 0,1 др. арк.

46. Становище УкраТнськоТ козацькот республхки та боротьба II уряду за збереження суверештету /1643-1654 рр./ // Тези доп. наук.-практ. конф. "Подхлля в роки Визвольно! вхйни укра1нського народу 1648-1654 рр." - ДунаТвцг, 1992. - 0,1 др. арк.

47. 1дея УкраТнськоТ держави I Р!ч Посполита в середин! ХУН ст. /1648-1660 рр./ // Польиа - УкраТна: 1сторична спадкина I гу-спхльна свхдомхсть /Гези доп. ¡'Нжнар. неук. конф. - К.,1992. -0,2 др. арк.

48. Берестецька кампанхя 1651 року: проблема перюдизпцхТ // Берестецька битва в 1етор1Т УкраТни / Тези Ы Респ. наук.-теорот. конф. 26 червня 1992 року. - Р1вне,1992. - 0,2 др. арк.

49. $ормування державно! хдеТ в Укрп.1нськтй коэацьк!й ресг:у-блхц! /1640-1676 рр./ // УкраТнська козаиька ^др.рыхва: витоки та кляхи гсторичного розвитку /!.1атерхали других Всеукра^нських тст, читань. - Черкаси,1992. - 0,2 др. арк.

50. Програма державного будхвництва Богдана лмольнииького: проблеми I! розробки та рсалтзацхТ // УкраТнськи козацтво: ьитс::.:, е олч-цхя, спадшяна / Матерхадл Ыххнар. наук. кснф., при свячен'.. Т

500-р1Ччкг укра!нського козацтва. - К. ,1993. - Вип. I. - 0,5 др. ар

51. Дунаевеччина в роки УкраГнсько! национально? револ-оцт! /1648-1676/ // Теэи доп. Респ. наук. конф. "ДунаТвцт: Тх роль т М1сце в тсторг! Подтлля. - Дунаева I,1993. - 0,2 др. арк.

52.Форьупання укра?нсько? деркавноУ елтти та особливостт П менталхтету у середин! Ж1 ст. /1648-1657/: Постановка проблем! // Укра?нська козалька дерхача: витоки та шля™ гсторичного ролвитку /Матертали Третхх ВсеукраТнських ¡гст. читань. - К.-Черкаси,1993. -0,3 др. арк.

53. Боротьба подолян проти умов Зборхвського договору Доре-сень 1649-1650 рр./ // Тези доп. ХЛ-1 ВтнкнцькоГ обл. тст.-краспн. конф. - Вгнниця,1993. • 0,1 др. арк.

Ппшисаио до друку 0i.fl.93 формат 60x84 1 /16 Ум. друи. -Рк .^,95 ООя. вид. ар к.А,:.'', Тираж 10(1 . Зам. 725 . 1903 р. Гсзмлатнин

Полн'раФ. и-па |»-ту |стор|! Укра|пм ЛИ УкраПш КиТ[! 1. Грушеиського, Л