автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Украинское Казачье войско во второй половине XVI - середине XVII веков

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинское Казачье войско во второй половине XVI - середине XVII веков"

ил tí

Кшвськии державний ушверситет ¡м. Т. Г. Шевченка

На правах рукопису

СЕРГШЧУК Володимир 1ванович

УКРАШСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВШСЬКО ВДРУГШ ПОЛОВИН1 XVI — СЕРЕДИН1 XVII СТОЛ1ТТЯ

(¡7 M 01

АВТОРЕФЕРАТ

диссертацп на здобуття вченого ступеня доктора юторичних наук

Khïb — 1991

Дисертафя виконана на юторичному факультет! Кшвського державного ушверситету ¡меш Т. Г. Шевченка.

Офщшш опоненти: член-кореспондент АН Украши, д. I н., проф. ШЕВЧЕНКО Ф. П., д. 1. н., проф. ЗАМЛИНСЬКИИ В. О., д. ¡. п., проф. БОРИСЕНКО В. И.

Провщна оргашзашя — Дшпропетровський державный уш-верситет.

Захист В1дбудеться « /3 » 1992 р. о 10.00 год. на

зааданщ спещал1зовано! ради Д.068.18.06. при Кшвському державному ушверситет1 ¡мен! Т. Г. Шевченка.

(252017, К.и1в-17, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

3 дисертащею можна озиайомитнся в науковш б1блютещ уш-верситету (вул. Володимирська, 58).

Автореферат розюланий «/¡¡I » 1992 р.

Вчений секрегар спец1ал1зовано1' ради, кандидат ¡сторичмих наук

М. О. РУДЬ

----.' - Вступ. Антуальтсть теми. Заснування Золороэькох С1ч1 на Хортгац князем Дмитром Вшнневецьким поклало початок створсння орган!зованнх збройних сил начюго народу, ч;о о силу !сторичних обставим у пял и на себе м1стю захщати оемлх Укра'1Ни вгд I поземного поневолення. Иоб сформувати повнокрозн! нац1ональн{ пброй-н! сили, народ Украхни вмутаений був протягом майже ста рокхв напружувати своп суспгльну ензргш 1 матерхальн! ресурс«.

Становления украгнського козацького вгйська а складовою 1 невхд"емною частиного лроблеми в1дродченнл унрахнсько! державно-ст1 в Ш1 ст., що до нин!шнього часу недостатньо розроблена 1 навколо яког продовжуються дискусй' як у в!тчизнян1й, так 1 заруб хжн4й унра'1неьк1й г стор^ографГг. Проблематика власне в!йсьно-1 во! справи на Унраш! у вкаэаний пер ¿од ще не розглядалася комплексно вченимих, досл!дники торкалися лишз и в численних пра-цях, присвячених укра'1нськга,^у козацтву.

Доц{льнгсть використання хсторичного досв{ду форцування збройних сил паи ого народу особливо постала актуально» в чинш-нхй час, коли з шдтверджеикям Акту про дерскавху незалеяш1сть Украхни виникла реальна мсотив!сть отворення власно! нац1ональ-но1 армГх. 1 при цьому необх{дно враховувати практику минулого, зокрема становления козацького в!йська, що блискучими зразками органгзац11, тактики I стратег!? вплинуло на подальший розвиток евхтового в!йськового мистецтва.

Предметом доелгдження е укра1Нське козацькв в!йсько в про-цесх свого становления з другох половини ХУ1 до середини ХУЛ от.

х - Таке эавдання, на наш погляд, виконаио О.АпаИович щодо розвитку в!йськовох справи на Укра'1н1 а п!зн1ший пор!од /Див.: Апаноаич 0. Збройн! Сили Украх ни в пери{й половин! ХУШ ст. - К.: Наукова думка, 1969/.

Воио в1ДТгравало надзикчайно в&жливу роль у боротьб! проти тура-цько-татарськсн агресп, в повстаниях народних нас проти пану-вання польськох шляхти, а такоск на служб! Речх Посполипй, Мос-повськ!й дерг.ав 1 та европейським монархам. Зрептою, саме ионо виступпло гарантом вгдродт.ення укра1нсько'1 деряавност!, бо еле-ыенти остаиньо! форт,у вол и ся головним чином у зв"яэку 3 його розаигком. Т! умов и, в ккюс форьувалося украхнське козацысе вгй-сьно, 1 шгзначилн особлиаосп I характер«! риси його, що були сплавом як власно 1сторичного досв!ду нашого народу, так 1 того-таено? бвропл.

Хронолог !чн! рзмгси днсертацГг обгрунгован1 саме тиы, що пр от кг см стсиптнього пор! оду - о середини ХУТ до середини ХУЛ ст. - в!дбувався процес зародасення й сгановлення пгйськовог орган!зац!? иа Украгн:, що, форьуючись на бав! Залорозьког С:ч:, переростае в народцу армгю. Нижня хронолог!чна грань - середина ХУ1 ст. - поява першог Залороэьког Фч! на Хоргиц1, що покла-да початок зароджейня збройних сил Укра1ни, а версия - середина Х&1 ст. -коли аавдяки ыогутньоц/ вистухцг народна* мае вигво-рен! ним збройн! сили й!дродшш украгнську дериоавн1сть у форм! Гетьмаицини.

Мета 1 завдання досл!дження. Метою дисертацГг е систештиза-» ц!я,всеб!чН9 вивчення йроцесу становления I розвитку украгйсько-го козацького в!йська протягом друт о? половини ХУ1 до середини ХУЛ ст., коли воно в пёр!од Хмельниччини трансфорцуеться в широ-комасштабну украхнську народцу арм!ю, яка за р!внем бойово'1 п!дгот'овки, застосуванням тактики ! стратег!? не поступалася ре-гулярню.' эбройним силам европейських держав.

Для виконанкя поставлено! мети ав.тор поставив перед собою тан! -завдання:

- ъ -

- Розглянути в комплекс! питания органгзацгг украшського козацького гийська у друг1й половши ХУ1 - середши ХУЛ ст.

- Простеяштн эм1ни в його структур:, дати характеристику окремих в1ДЦ1Л1в /гпхота, к1ннота, артилергя, розв1дка, фортифх-кац1я тощо/, визначивши IX роль I 1»сцо у виртальних операциях.

- Висв1тлити структуру управлшня як Шйсъксм Закорозькш низовим, так I рсестровга.1. Показати спроби кэзацьних вссхдхв щодо об"еднання зусиль цих двое частиц украгисько! народно! армп, дати об"ективну оцгнку втйсысово! майстерност1 найвидатнших козацьких гтолководцгв.

- Проаналгзувати державотворчу роль козацтва, його соц!-альний I нацтоналышй склад.

- Одне з вачишоих завдань - роэгляд питания про орган!за-цгю фтнансоао'г системи, тилу, зокрсма виготоплекня зброг, боб-приласхз, забезпсченнл продовольствои.

- Дати широку картину використання украшського козацького в^ська як у боротьС: проти Ыоземних загарбншив, так I на слукб1 Реч1 Посполитог, Московсько1 держави та пиих крахи бврошг.

- Виявити вс! особливост1, як1 характеризували стратег1о 1 тактику козацького в!йська, проанал!зувати свосргднхсть IX у пор!внянн1 з армиями шоземних держав.

- Показати процео творения дшгломатичяо'г служб и украшсько-го козацтва, II вллив на розвиток в1Йсь8ово-територ!ально? орга-н1зац!1 та бойових операций.

- Проаналхзувати наявн1 джерела на предмет визначення рол1 козацьких клейнод.

- На основг вичновкгв дисертац1йно! роботи запролонувати• рекомендацп для командування збройних сил Уира1ни в пер^ ¥х стаорення.

Познана дисертацгиного дослгдження полягае в тоцу, що автор уперше у вхтчизняшй та заруб1жшй 1стор1ограф11 робить спробу на баз: широкого кола опублгковаштх та архгвних: дкерел просшдкува-ти в комплекс: питания орган: зацп, використання та матергально-го забезпечешщ укра'/нського козацького вгйська в друггй полови-ш ХУ1 - середиш Х/11 ст. Зокрема, вперше в наукозгП л:тератур1 зроблено спробу показати процес одноцасного форцуаання як власне вгйськово: сили на Укратнх, так I взасыоцов"язапий з цга,1 розви-Т01С основ укра1нсы<01 державност1.

Новим у пролонованому дослхдкенш е те, що дано широк-у картину використання збройних сил украшського народу. Так, уперпе в такому обсязг висвгтлено морськ! походи запораг.цгв як одну з головних ланок борогьби проти турецысо-татарсько'/ орди,

Дос1 л! у В1тчизняшй, Н1 зарубгжнгй 1стор1ограф11 не було широко показано картину участI украхнських козакгв у в1йнах Речх Посполито'1, зокрема в походах проти Московсысо? деркави. Не давалося такси повного висвгглення походгв украП1сь:<их коза-кгв у бвропу - в Чехгю, С1лез1ю, Люксембург, Шмеччину, Францгю, Молдавхю, Прибалтику, запозичення там вхйськових прийомхв.

У вказаних часових рамках ще не розглядалося питания про за-безпечення козацького в1йська, його озброення.

Не характеризувалиед в 1Стор;5чному розвитну чьего пер!оду пгхота, кгннога, артилер1я, морсьиий I ргчковий флот, розв1дка, сторажова I фортифгкацгйна служба, а також загальна стратегхя : тактика Вгйська Запорозького, р1вень його вхйськового мистецтва.

Крхм того, в дашй працх вперше в радянськхй 1сторичн1й науцг проаналхзовано дослхдження з проблем украх'нського козацт-ва науковцями укра'1'нознавчих центр!в за межами СРСР в пергод а 1917 року.

МетодологФдаою основою дисертацШюго дослхдкеиня стати принцип I с торизму, а такта д0св!д {сторико-втйсьнсвих дослхдхв, що баэуеться на концепциях вгтчионяно'т" та р!зних оах!дштх науко-вих ишл, зокрема укра1нськ.01 заруб1жног.

Дтерельну базу дисертацй" склацають огхублх кован! документ» та арх1вн! джерела. Коло опублхкованих джерел обмажу еться голов-ним чином лхтолисалм, эбхрниками документов, мемуархв очеввдцгв подхй, що видам: як у нашй крагн!, так I за рубежем. Особливо велте значения мають багатотомнх зб!рникя документальных дао-рел, видах» ще в дореволщхйний час: "Акты, относящиеся н истории Ккной и Западной России" /далх - Акты ГОР/, "Архив Шной и Западной России" /дал! - Архив ЮЗР/, "Акты Московского государства", "Сйорник императорского Русского, исторического общества" /дал! - Шор ник БЮ/, "Яерела до !стор!'1 Украхки-ГУсн" /дал! -Жерела/, "Русская историческая библиотека" /далх - РЖ/, "Ясская библиофика, или собрание материалов для отечсстпенной истории, географии, статистики и древней русской литературы", "Мецуары, относящиеся к истории Ккной Руси", "Памятники, изданные Временною комиссией для раэбора древних актов" /дал! - Памятники/ тощо. ЧималиЙ хнтерес викликавть 1 так! йб1ршти дпу-ментгв, що видаш в радянсьний час, хоч 1 в набагато меняй* об-сягах. Так, дан!, що характеризуют» яроцес формуаамня уираги-ського коэацького В1йська, эуотр!чавтьоя в таких зхбраннях, як: "Вести-Куранты", "Исторические связи народов СССР И Румынии", "Полное собрание русских; летописей" /далх - ПСРЛ/, "Воссоединение Украины с Россией", "Документ Богдана Хмельницьксго" /К., 1961/, "Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг." Ж., 1965/ тещо.

Використовувалися також нов! документа, введен! до паукового

обггу осганнхм часом радянськими та зарубхжними 1сториками и . передними* виданнях, зокрема Ю.А.Мициком, котрий тривалий час працював в архгвах Полыд! та Шмеччини^.

Ваяшш! документ« з 1сгорх1 козацтва вмхщено в багагьох польських зб1рках.

Багато дало такси оанайомлення з експозицхдаш 1сторичних мувегв у наш1й крашх та за рубежей, особливо для вивчення I ПОр1В1Ш1НЯ зброх.

1сторичнг факти, що наводиться в опублгнованих джерелах, ян правило, дуже розрхзнеш, не дають повного уявлення про пред' мет наш ого досл1дження. 1 тепу дисертаит намагався заповниги цю прогалину арххвними матерхалами, Зокрема, в дисертацм вико-ристано документи арх!в1в Москви, Санят -П е т ербурга, Киева,Львова. В ход} п?дгогобки дисергацг г вивчено 22 фоНДИ арххвхв, вхд-д!л1,в рукопис1в наукових б!блхотек 1 музеев. Це дало мотливхсть розглянути окрем1 питания значнов мгрою на арх!вних даерелах.

Багато а них упорше вводиться .автором до наукового об}гу. • о «'О

Велиие значения мають документа Центрального державного ар~ зс1ву дровнгх акт1в СРСР у Москвс /далх - 1ЩАДА СРСР/, частина яких збер!гаеться э кошях у рхзних арх1восховищах Киева. У переписи: царського уряду з прийордонннш воеводами, що збер{га-еться в основному в справах Роэрядиого та Посольськсго приказ1в, аафхксована широка хнформац1я про подхг на /крапп, зокрема I про зв"язки украшського козацтва з Москвою, починаючи з друго?

I Мыцьш Ю.А. Анализ источников по истории освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов. - Днепропетровск, 1983; Залясхт иностранцев как источник по истории освободительной войны ухуэаинского, народа 1648-1654 гг. - Днепропетровск, 1985.

половини ХУ1 ст. Ц1лий корпус документIв становлять справи Роз-рядного приказу про освоения уира!нським козацтвом для Московсько? держави пхвдеиних територхй, про ыильну боротьбу донцхв г запорожцев. ПодХ! визвольнох в{йни 1648-1654 рокхв, унра1'нсько-ро-с1йськх зв"язки того часу висв1тлюють матерхали фонду "Малорос1й-сьн1 справи" та "В1дносини Роси з Польшею".

Ц1нними для дссл1дник1в з I сгори укратнського козацтва в рукописи Державно'/ нублхчнот б!бл1отеки хм.М.£.Салтикова-Щедр!на в Санит41етербурз1. Зтбрання польсьних документхв ХУЛ ст. П.П.Дуб-ровського дае можливхсть повнше розглянути проблему служби укра-1нського козацтва Реч1 Иосполит1й. У донесениях з корол|вського обозу, указах польського короля I правителхв Великого князхвства Литовського, ведомостях на вилла ту ллатш нагромаджено значний обсят1 1нформац11 про участь эалоротц1в у в1йнах польсько'1 дергав и проти Рос11. / цьому г фондх важлиаим дчсерельним катер!алом перэ-хову^ться опис козацьких прапор1в оередини ХУЛ ст., що дао моя-лив 1сть внести ястсть у кольористику знамен Вхйська Запорозького I зроЗити в!дпов1дн1 писновки стосовно гх використання. Валшш свгдчення про ргвень украгнськлх промисл!в, що забезпечували в!й-сько, зокрема селхтерний, ножна почерпнути ?з зб!рки рос!Йських документхв "Собрание грамог" /ф.532/. Магер1али з французы!!« ар-х1вхв, з!бран! у фонд1 Половцевих, дають можлив1сть винористати гх поряд з 1ншими дкерелами в дискус!I про участь унрахнсьчих Козаков у штурм! Дюнкерка Т646 р.

Важливою для дошпдшша е збхрка донумент1в у Б1бл1отец1 Академп наук СРСР /далI - БАН СРС°/у Санкт-Петербурз!, зхбрана вхдомим рос1йським чрхеографом мшулого стол1ття 1.1.Срезнев~

Л

ським: "Хронограф ггладнорусский", уривки з "Украинской летописи" дають чимало нового да хсторп козацтва, зокрема ииття 1

дгяльноетг ташгх козацьккх вататахв, як Диитро Еайда-Вишневе-ц&кий, Пегро Сагайдачний, Тарас Федорович, Северин Налипайко.

Багато ведомостей про укратнське козацтво е в збхрках Антоновича, Бхлозерського, Лазаревського, Модзолевського, що знаходяться в рукописноцу вiддiлi Центрально'г пауков о г бхбл1о-теки х м. В Л. Вернадсь к ог о АНУкрагни /дал1 - ЦШ АН Украхни/ у Кие-

1нформацхя про коБацьк1 походи, мгститься, зокрема, в переписи! польських вельмож, скаргах росхйських прикардонних урядов-цхв на д11 запорояцгв, постановах сейму Реч1 Посполито'1, випис-ках э гродських книг украхнських мхст, у матерХалах ком1схЙ м1ж старшиною I ком1 сэрами э Варшави. Особливо цппп документи збе-р1гаються в теках Нарушевича. У материалах, переданих напередод-н1 вхйни в Кременецького лщею, нами виявлено документи про ймо-вхрний кхлысхсний склад украгнського козацтва на випадок вхйни з ТУреччиною в 1634 роцх. А в книз1 запис1в Межиг1рського монастыря вгднзйдено переказ двох дос1 невхдомих грамот Богдана Хмель-ницького про надання драв на село Чеснино вхд 20 грудгя 1652 рону I дозв1л на лобудову 1Алина в 1656 роцг.

Широкий спектр подгй виевхтлюють I документи, що эберггаюгь-

{сторичному

ся у фондг Н. С. Грушев сь к ог о в Центральному арххвг Унра'гни /дал г -ОД]! Укра'г'ни/ у Киевх, зокрема Курукхвський договгр 1625 року, в1домоот{ про козацьку органгзацхю в Киев1 в 30-х роках ХУЛ ст. тощо.

Доповнюе В1тчизняш джерела зб1рка документа з псшьських арххв1в, яка зберггаеться в пауковому архгвх 1нстигуту хсторй' Укра1ни АН Украгни в Киев г. Рхзноманхтнх аспекти хсторхI коза-хфного в1йська подан1 туг у листах пшяхти з мхсця подхй, реля-цхях 1 щоденниках сучасникхв, у реестрах старшими тощо.

Таку ж велику цхннхсть мають арххвн! матертали рукописного

В1дц1лу Иьвгвськот науковот б{блхотеки хм.В.С.Стефаника /далх — ЛНБ АН Украши/. У фондах Оссолтських, у перлу чергу, зберхга-пться документа ХУЛ ст., якх дають мсшшвгсть рооширити вIдомоет г про козацькиЗ устрхй, нов: 1мена полковников, дипломатотну службу козацтва.

Ступень роэррбии лроблеми, гсторгографхя. Процес форцуван-ня украхнського козацького вхйська не залишився поза увагою су-часникхв, котрх з самого початну намагалися з"ясувати для себе гсторхю виникнення цхе1 езоергдног суспхльно1 оргамгзацп, п характера риси, мшливостх 11 розвитку.

Т 2

Кргм загальновгдомих лгтолисгв Самоа идця, Самгйла Величка

гП

Григория Грибянки , маемо об"ективнше оц!нити "1стор{ю

4 1 5

Русхв" та тв1р Петра Симоновського . В цих творах, написаних

осв1ченими сучасниками, наводиться конкретно факти козацькох

гсторН, хмена ватвжк1в, перебгг подхй.

Цгнний вклад в !сторгограф1ю козацтва внесли В.Губан,

7 8 9 >

Г.М1лер , О.Рггельман , С.Мишецький , якх були подготовлен:

в Ш ст..

1 Я1топис. Самоаидця. - К., 197?.

2 Величко С. Сказанхо о войне коэацкой з -ол яками. - К., 1926.

3 Грабянка Г. Действия презельной и от начала поляков крвавшей брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского с поляками. К., 1854.

4 История Россов. - М., 1846.

5-Симоновский П. Краткое описание о коэацком малороссийском народе. - М., 184о.

6 Б^бан В. Краткая летопись Малой России. - М., 1770,

7 Милер Г. О начале и происхождении козакгт. - М., Г, О.

8 Ригельман А. Летописное повествование о Малой России и ее народе и козакак вообще. - М., 1847.

9 Мишецкий С. История о козаках запорочених. - Одесса, И32.

- 12 -

Украхнська хсторгографхя XIX ст. передусгм представлена науковими працямиМ.Максимовича^. Це i виступи проти М.Погод1на, нотрий вважав козанхв за суши слов"янських хтюркських етшчник елеменг!в, листи на захист Богдана Хмельницького, досупдкення цро окремих представник!в старшими, в1йськово-територ{альний под1л.

Значним кроком у вивченнх процесу розвитку козацтва були р

працх П.Кул!ша. Заслуга цього вченого полягае в тому, що bih одним з перших на УнраШ почив вводити в науковий обхг широяе коло документ!в, аналгзувати козацтво як тсторичне явище в окре-» ui nepicym.

О

Наггрик1кц! XIX от. поширилися Й твори Д.Яворницького . В них подано р!знопданову картину козацького побуту й эвича'г'в, ви-каристано велвду я!лы»1сть етнограф!чного материалу, г-погад!в, лагецц, ycHoi народно"* творчост! поряд э документальниш джере-яами. Щоправда Bei ц! дан!, як правило, стосуються запорозько'1 toTopii друго'х половили ХУП-ХУШ ст.

Значке м1сце в дореволюц!йн1й icropiorpa$i'i козацтва налепить Володимиру Антоновичу. В!н, зокрема, присвятив cbo'i пощуки

зародженнв ц!ех сусально? оргашзацп^, вважаючи, що староруськ!

■ , • -

1 Максимович Ы. Сочинения. - К., 1876. - т.1.

2 Кулиш П. Материала для истории воссоединения Гуси. - К., 1877.-т.1.Отпадение Малороссии от Польши. - М., 1888-1890.-т.1-3.

3 ЭварницкиЙ Д. Историй валорсжских казаков. - СПб., 1892-1897. -Т. 1-3} Вольности вапорсжских казаков, - СПб., 1833.

4. Антонович В. Ö происхождении казачества // Архив Юго-Западной России. - М. 1865. - т,.1. - Ч.Ш. ' • Вступительная статья.

- 13 -.

громади на чсш. э князями переходили постулово протягом 15-16 ст, в озброеш групи П1д npoeifl тих ватажк1в, котрх частково затри-малн даанiií титул князга, а частково прийняли новий титул геть-ман1в. KpÍM того, В.Антонович пов"яэував демократичну козацьку раду з в i чем у Новгород:. Г-otím bíh простежуе еволод1ю козацтва i до птзншого часу,^

TpeSa сказати, що теорию Антоновича про походяення козацтва прийняв був i 1.Каманин2. Цей автор, кр1м того, в(домкй нам сво-1ми розвгдками про Богдана Хмельницького^та Берестецьку битву4.

Але, безумовно, найб1лып повно ведображено тек^у козацтва в зазначенкй период у фундаментальна пр!ц! Михайла Гру.гезського "1сторгя Укратни-Руси",0 Иожна повнгстю погодитнся з тю.\ що ця праця "перевищила все, що досг в Т1Й ,я1ля1:ц1 написано, багатст-вои фактичного мат^рхалу -ra критичною, незвичаЯно вдушивои floro обробкоп, розмахом з"ясування тсторичних фантхв, гоотротоя лог!ч-нсго о пуду i епосом оцЬ{ки^\ Kdííj того, працх М.Грушевського й досг слуяать цишим дчсарелом, оснЪп>ни б агат о документ^, якиии

1 Антонович В. Виклади про коэацьк! часи на Украх'нх, - Чор1«вц1,

1912.

2 Каманин.И. К вопросу о казачества до Богдана Хмельницкого. -К., 1916.

3 Калинин И. Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницкого. -К., 1905.

4 Каманин И. Битва назанов с полянами под Берестечкш в игне 1951 г. - К., 1910.

5 Грушевський М. 1сторгя Укра1'ни-1уси. - Ки1в-Льв1в, 1909. -Т.7; Ки1в-Львов, 1913. - Т.8. - 4.1; K..IV20. - Т.8. - 4.2} К., Вгдень, 1922. - Т.8.Ч.З; К.,1931. - Т.9. - Друга половина /Хмельниччини рони I654-IÚ57/.

6 Рибчин 1. Динашка укра'шського козацтва. - С.4.

bíh користувався ыайже сто рон!в назад, уже втраченг. 1 це, до речг, визнавалося радянською гсгорхографгес навгть у пергоди сталхнщини та застою.

У той же час мусимо зазначити, що М.Грушевський специально не досл1джуиав вгйськовий устргй козацтва в 1сторично^ розвит-ну, не систематизовував даних про pisni роди Згйська Запорозько-го i не давав тм уаагальненог оцгнки. Коэацтво в його "Icropir Украхни-Руси" - це живий, нев1д"емний компонент хсторичного процесу.

Дещо nisHÍuie з"являиться i спец!альн1 дослхдкення. Одним з перших серед радянських вчегогх спецхальне досупдаення eiflcbito-воцу мистецтву Богдана Хмельницького присвятив академ1к B.l.íli-чета^. Оглянувши побтю ochobhí прийоми укра'1нського гетьмана як стратега i тактика, автор чомусь пгдводить п1дсумки дхяльно-стг Богдана Хмельницького 'Ильки за шгсть poKÍB.

До реч!, багато 1сторик1в, котрг розглядають постать Богдана Хмельницького, анал1э його дгяльностг обмежують Пер^яслав-сь.сою Радою. Це, на наш погляд, неправильно, бо й пгсля «ie'f по-< дН прославлений гетьман аж до CBoe'i смерт: в Т65? рсцг в!дда-вав усього се^е в гм"я побудоаи украУнськот дертави.

Спец1альн1 дослгдження з icTopií козацького вгйська з"яв-ляються в ход! вхдзначення 300-ргччя Переяславськог Ради в 1954 рощ. Вони е першими розв1дками в ргзних аспектах органхза-Ц1 i, забезпечення га вгйськовот майстврност* украУнського козацтва, але обмежуються, як правило, периодом 1648-1654 рр. Тодг

I Пичета В.И. Богдан Хмельницкий - дипломат и стратег // Известия Академии наук СССР. Серия истории и философии. -М., 1944. - T.I. - К' 2. - С. 49-59.

були опублмованг зузькфпецгальнг досййдаення В.Олейшгченка*,

о , * з 4

А.Строкова , Ь.Черновох , В.Веселаго .

Починаючи з 50-х рокхэ багато уваги придхляе проблемам ко-зацтва вхдомиЯ iсторик З.Голобуцький, котрий стаз головним ви-разником офгцгйнот tдеологхt в цьому планi. Основна цого праця "Запорожское казачество" , на жаль, пронизана н,1скр}зь думкою про nocTÍ йну класову боротьбу mí ж старшиною i рядовим козацтвом.

.Чожна, звичайно, зрозушти В.Голобуцького, як t багатьох хнших дослхдшшв, що такими були вимоги тодх !деологп адмхнх-стративно-команднох системи, яка визначала учении ракши i pi-вень допустимого в гсторгографгг. Проте е фаягя, сгго засв!дчугсть й iнлий П1ДХ1Д. Маемо на уваот npaui О.Бярановича , М.Алекбер-лг'', Ф.Шевченка^, О.Апанович^, З.Грабоэецького^0, котр} i в тих

1 Олейниченко В. Военное и военно-инженерное искусство в освободительной войне украинского народа // Военно-инженерный журнал. - 1954 - & 2.

2 Строков А.А. Выдающийся полководец украинского народа /Богдан Хмельницкий/ // Военный вестник. - Т954. - № Т . C.T0-I6.

3 Чернова Е.М. Физическая подготовка украинского казачества времен осзободигельной войны 1648-1654 гг. // Теория и практика физической культуры. - 1955. - ТЛ8. - Вып.9. - С.680-634.

4 Веселаго В.В. Экономическая политиса Богдана Хмельницкого /1648-1657/. - Кацд.дисертацхя. - К., 1955;

5 Голо5,у1д>ний В. Запорожское казачество. - К., 1957.

6 Еаранозич А. Население предстепной Украины в ХУ1 в. // Исторические записки. - 1950. - Т.32. - СЛ98-232;Украина накануне освободительной войны середины ХУЛ в. - М., Т959.

7 Алекберли i.t. Борьба украинского народа против турецко-татарской агрессии в? агорой потояине ХУ1 - первой половине

ХУЛ 'эеков. - С?оаточ, ТС6Т.

1 'i. Лолгтичнх та еноном*'лхх зв"яэки Украгни з Poete»

в середин: \7Í¡ от. — íC., Т','50. 9 Апаноэич . Зэлорозъна. Сгч у бопотьбт проти турецько-татарсько'/

arrecí: в 5^-71 >ЗТ1 ст. - К., I96T. ГС Гра'Чеетъчий В. 5. ^гадно-укрзгмськ! зеилх в пер!од народно-с)иг-.т.:льнч "С4Э-ГС54 p¿. - Ч., ТТР..

складних умовах у мгру мочливого намагалися дати об"екчивну картину гстори украгнського косацтва, ввести в науковий обтг нов! документа, що говорили самх за себе. Цим вони особливо цтнн'г, хоча й не роэглддають спецгально нашо¥ проблеми.

Час перебудопи в хсторичнгй науцт покликав багатьох доелтд-никгв зайнятися проблемами украхнського козацтва. Звертае увалу, що вони, як правило, намагаються донести популярно под¿г тих ча-С1В через постатх вже вхдомих козацьких всйуцв, зважаючи на великий хнтерес широких мае. Зокрема, в зв"язку з цим не об х г дно на-эвати працю В.Замлинського "Богдан Хмельницький"^. Тим, хто очо-лював народнг маси в беротьб! проти иноземного поневолення, при-свячуе свою розвхдку Л.Мельник, у якгй - розпов1дг про Криштофа Косиксьного, Северина Наливайка, Петра Сагайдачного, Марка Ммай-ла, Тараса <^едоровича=Трясила, 1вана Супту, Павла Бута Д1авлюка/,

Якова Острянина, Дмитра Гут£. Подгбний птдхгд I в авторов Ьпиого

Ч ......

доелгдження , з якого постакггь так1 вгдомх юторичнх постап, як

Наливайко, Сагайдачний, Сгрко, Палхй.

3 велико! кыькост! публгкацхй у пер!одичшй пресг особливу

увагу звертае на себе доелгдження вгдомого хсторика О.Апанович

яке, незважаючи на в1дсутн!сть довхдкового апарату, сприймасться

як оригинальна наукова правд з'досить цгкавими. концепцгями щодо

форцування збройних сил Украхни,

1 Замлинський В. Богдан Хмельницкий. - М.: Молодая гвардия. -1989.

2 Мельник Л. Геро? народних повстань, - К.: Знания, 1990.

3 Котлдр Н., Смо: ий В. История в жизнеописаниях. - К.: Наукова думка. - 1990.

4 лпанович 0; Коэацтво - зоройн1 сшш Украши // Голос .Укратни. К91. -» 4Г,51,56,75,31,95,109.

- 17 -

Але, розгляцяючи здобутки укратнськоУ icTopiorpaiJi'i на imai козацтва, не мэтемо сьогодш об4йти увягою й ту украУнсьну ¡сторичну iiayKy, in о тчорилася за межами Радянсьн)У У крах ни.

Окремо СЛ1Д зупинитися на доел i джешях львхвськоУ околи вхтчизняни* icTopwciu, эалочаткопаноУ наприк!нц{ минулого сто-лiття М.Грушевським. Нередусхм у kohtckcti напоУ проблеми сл}д розглянути науковий доробок видатного украУнського гсторика анадемг<а 1 .Крип"яке!)иуа, котрий придгдяв питаниям tcTopiï ко-зяцтве доси^ь велику увагу nie з почитку ниншнього столхття. KpiM численних публлтщй у пер{одицг. мчоний постзйно праци-вив над icTopf^r украУнського вгйсьна /охоплювала пергод з /ня-жих 4iCÎB . з 30-х рои ¡в XX ст./, яку иитримала два видакня*.

''ого перу нолежить тако* спец1альне доел'\»ення з icTopi'f нсэа-

2

цт в а , де даеться спроса оцхнити це суспыьне явище через лрк-зцу BcieV його icTopiï. Значив явите я налий гстолографхУ -монография 1,П.Крил"яневича про виданюго сина украУнського народ!, Богдана лмельницького, и,о надрукована вперше до 300-р£ччя

ПереяславськоУ Ради, а минулого року опубликована без тих ку-

3

п»р, якI були лробленх пг а п1дготовц1 першого видання .

Бегумовно, Î.Кр1т"яиевичу слхд поставит« в заслугу те, що

»

bïh пердаш взявся за розробку власне вхйськовоУ icTopiï украУн-ського козацтва, особливо nepio,iiy вкзвольног bîrhh. Хоча й не Bei аспект!-, геми i т а шоцу обсяз! йому вдалося дослхдити, на що bïh i сам звертав увагу: мовляв, не прагцув до виртення

1 КрмТ'якевич I. УкраУнське aificbKO. - Вгдень, 1916; 1стор1я украУнського вгйська. - Львгв. - 1936.

2 Нрип"якевич Î. 1стор1я козаччини, - JlbBiB, 1934.

3 Крип"якевич Î. Богдан Хмельницький. - К., 1954; Богдан Хмельницышй. - Львгв, 1990.

всхх питань, поа"язаних з темою, а лише помечав "окремг пробле-ми, як! чекають детального опрацювання"*.

Цхннхсть мають також для нас прац1 С.ТшашI в сь к ог о, приевя-

чених 1стор11 козацтва пер!оцу визвольнот вхйни Т643-Т654 рр.,

.... 2 эокрема публхкацп ват1канських джерел , бойових дгй народнот

3

армл в цей пер4од . Певним внеском у виевгтлення поставлено!

теми е I прац1 М.Кордуби^.

Чждало нових вхдомостей з !отор11 козацтва вгднаходимо в с

пред! О.Тердецького . Зокрема, цей автор стаерджуе, що шел я смерт1 князя Вишневецького гетьманом украхнського козацтва став Богдан Ручшнський.

Як 1 цг вчен1, засл.уговують на вдячнгсть I Т1 наш1 спхввхт-чизники, котрх в силу гих чи хнших обстанин зцушен1 були опини-тися за межами рхднох земл:, де вони, перебуваючи дуже часто в скрутнях матер!альних умовах, продовтували працювати над гсто-рхаю Укрв1ни, в тому числ1 й козацтва.

1 Крип"якевич I, Студи над державою Богдана Хмельницького // Записки Наукового Товариства хмен1 Шевченка / дал1 - ЗРГГШ/. -Львгв, 1931. - Т.Т51. - С.112.

2 Тоыаипвський С. До хсторй' перелому Хмельниччини. Листи кор. секретаря Паоло Донх до римського нунц{я П"етро Ведон1 з 1653 // Юв1лейний зб!рник на лошаку академ!ка Дмитра 1ванови-ча Багал1я. - К., 1927. - С.523-579.

3 Томашвський С. Перший пох!д Хмзльницького на Галиччину. -. Льв1в, 1897. // Т.14; Один момент гпд Зборовом // ЗНТШ. -

Льв1в, 1914. - Т.117-118.

4 Кордуба М. Богдан Хмельницький у Белзчиш й Холмщиш. -Крак1в, 1941; МЪк Замостем та Зборовом // ЗНТШ - Льв!вД922. -ТЛЗЗ; Нов1 причини до початк!в Хмельниччини Н ЗНТШ. -Льц1в, 1926. - Т.144-145.

5 Терлецький 0. 1стор!я укра'шсь:со1 держави. - Львхв, Т923.

Зонрема, першхЬгадки про иозацтво гз заруб!жних архивах, роз-шуканих !льком Борщаком, датуються 70-шт роками Х1У ст.

Що стосуеться участ1 запорошив у под1ях 30-л{тньох вгйни, то Борщак лрисвячуе цгй проЗлемх I спецгальну розвгдку "Козаки Хмельницького пхд Дгонкирхеном" /1645/. По невиданих документах архгвхв вгйськового мппстерсгяа й мппстерства закордонних справ у Парижг, опублпсова^й у схчн1 1922 року у Варшавськгй газетг "Украхнська трибухга".

Високог вартост! е доелгдження Юр!я Гиса-^рохмапюка "Бсх

о

Хмельницького" . Вхн детально зупинязться на анал1зх бойопих Д1Й П1д Жовтими Водами, Корсунем, Пиляицями, Берестечком, Бататом. Опис КССШ01 операцГх зсупровотчусться планом, наводиться кгль-кхсть учасшшв з кскного боку. На жаль, автор не подав анал!-зу битви пгд Жванцем, а тэксте гшпих зкачних боУв, що вхдбупали-ся пхеля Переяславськох Ради.

Серйозну увагу вшзчешгл {сторГг козацтва придхляв онук Володгеш-ра Антоновича Михайло Антонович. Зонрема, вхн присоячуе монографию Северину НаливаПку, яка й досх е найглибшим : найповншим дослхдтенням про дтялыпеть видатного козацького ватажка . Важ-ливим доповненням до цг зУ працг е вм!щемня в додатпу 46 урив-шв з документ!в Державного арххву в Данцхгу, що стосутоться козацьких справ у 1592-Т597 роках.

У -творчому доробку ого. наук овця важливе мхеце займае так® праця про козах^ьке повстшшя, на чол1 якого стояв прославлений гетх>ман Тарас Федорович^.

1 Бортак I. бвропа й Укратна в минулому // Календар товариства "Прошита" на 1925 рхк. - Чьвхв. 1924. - С.И.

2 Тис-лрохмглш Ю. Во? /•.чльницького. - Мюнхен'. - 1954.

3 Антонович И. Студи ■> чэсхв Наливайка. - Прага. - 1941.

4 Антонович М. Переясл-. ;зс< ча кэмлан!Я 1630 р.. - Прага.-1944.

Досить цгкавий пхдххд до висвхтлення icropir козацтва в 1вана РиЗчина. Так, BiH розглядае це суипльне явище через при-ЭМУ украгнськох психхки, шдкреслюши, по "динам bta вдачх j':tpa-гнськог лвдини проявила себе особиво вираэно в добг козаччини^ 3 oCTaHHix дослЦжень заруб imm'i гсторхографхт, специально присвячених укра'хнськоыу вхйську, привертають увагу npaqi про стартицу. Зркрема, К.Кумхе вивчив структуру коэацькох верххвки в 1550-1648 pp.*, а Г.Гаецький уклав каталог старшини Гетьман-щини2.

Крхм названия авторхв до проблем iOTOpii козацтва ввертали-ся й эвертаюгься й Сагато !нших аарубхжних украшознавцхв. 1хнх npaqi час В1д часу з"являються в заруб 1жшй укра'1номовн1й nepio* дицх, зокрема, в "УкраЗнському 1сторику".

. Своерхдним заспхвом до широкого розгляду. теми стала грунтовка публхкац^я Любомира Винара "От л яд хсторичнох Л1тератури про початки укра1Нськох козаччини .

Почннапчи з першого хсторика украхнського козацтва - поль-

I

ського шляхтша Мартина Вельського .Л.Винар детально анал!-зуе вех stfloMt в IcTopiorpa^ii" Teopii походження днщровськох вольшщ!.

У спец!альн!й розвхдцх Олександра Барана розпов!даеться, що шах Аббае Великий /1588-1629/ - перший з персидських волода-pie зацгкавився заяоращями^.

1 Кишке C.Führer und .Sueführtл. bei den Zoporaqer kozak&i. Struktur und u/eschicftlx. kosakiscJier Verbatrae '/rr poLmscfyii lauißcftert k/renzloHd (/SSO-t6WJ.~ Rcrlin, /990.

2 <цр]ески The Cossok Administration cf ihe fietmonate.-uambridge, !9П.- TJ-2.

3 Украшський icTopMK, /Ныо-Ърк - Торонто .- Мюнхен/. - 1965. № 1-2 /5-6. - С. 23-37; !Г- 3-4 /7-3. - С. 17-30.4 Баран 0. Шах /Аббас Зеликий i зг лор^сцх // Укоахнськи^

i торик'. - 1977. - ТТ-г, - С.50-54.

-21 -

До речх, деталь ища висвгтлюються цх под1¥ в спец!альн1й

працг О.Б&рана "Коэацько-перськг взаемини в творах Шетра делла

Балле" /Вши пег, 1985/.

Та б1льшу увагу украУнське коэацтво проявляв в цей чао до

подхй Тридцятил1тиьо1 вгйни, 1до рэзпалюеться в СвропЬ "Уирахн-

ський ¡сторик" вмЬцуе на цо тему такт матерхали, в яких для ра-

дянських читачхв вгдкриваються зовсхм невхдомх сторхнки його

торгг - походи на Закарпаття*. ¡(е одне цгкава розвгдка О.Барана

о

про учесть козакгв у ЗО-лхтнхй в{йнх .

Матер:оли з гсторгх чозацького В1йська часто а"язляються такс« у ч^ких заруб тних ъиданнях, як "Сучасн1сть" Д1ююсен/, "Америка" /1>1ладельф1я/, "Батькхввдна" /Торонто/, "Гом!.. Укоагни" /Торонто/, "Свобода" /Ньи-Яорк/, "Украг'нсьга думка" /Лондон/, " "Укра'г'нське життя" /Чгкагс/, "Украхнське слово" /Париж/, "УкраУн-ський голос" /Впиппег/, "У1гра'тнсы« в ¡сгх" /Едмон •■• :н/, "Христи-янський голос" /Мюнхен/, "Шлях перемоги" Мюнхен/ тощо.

Зкачну увагу вивченню г стор11 козацтва придхляла по^ьська торхографхя, починаши з загальновхдсмих "Хрон1ки св!ту" М.Бвль-ського х "Хронхкн польсько'1" М.Стрийксвського. Кр1М цих двох 1о-горикгв Лольщх, маемо згадати г Симона С?ароаольського, котркй ногував як очевидец подх1 ХУЛ ст., постгйно згадуючи про коза-

п

кхв . Але як цг, так х 1ншх прац! польськнх хрошсНв шгв поб1жно эгадували пр<: творения укра?иського казахского а1йська.

1 Баран 0. Коэаки на Закарпатт! в Т619 роцх // УкраУнський 4сторик. - 1970, - № 1-3 /25-27/. - С.7&-БТ.

2 Баран 0, Нозаки на гмператорсыий сдужб1 в роках 1635-1636 // Укра'гнський хсторик. - 1979. - № 1-3. - С.5-22.

3 Слюсаренко ф. Польський письмекник Симон СтаровольськиЙ про Залорожське вгйсько.

Швидше В1друкнулися ÍH03eMHÍ очевидц1 под1й. Зокрема, це книга французького ггешнера Пйома Левасера де Боплана "Опис Украгни*. Справу поширення хнформаци про эапорсисцгв у Францп продовхиэ

о

П"ер Шевалье*'. Правда, його роэповхдь обмежуеться перг одом Хмельниччини. До реч1, саме тут знаходимо першу згадку про участь козакгп у итурм1 Дюнкерка.

Дослхдкення польських хсторикгв, в яких чимало мхсця вгдводи-

3

ться козацтву, з"являються в XIX ст. Так, це працг Л.Кубал I,

К.Шайнохи4. Незвагаючи на певну тенденцхйнхсть названих авторов,

в опублхкованих ними документах знаходимо вгдомостх, скстеиатп- ■

зуючи як i, мотемо судити про збройнг сшш УкраУни зазшченсго ке-

ргоду. Де повною мхрою взноситься í до спецхальних праць пояь-

ського гсгсрика К.Горського, присвячешгс як онрешы íí i дд i л ал др-

ш'г Речт Посполито:, так i окремим бойовим операц1ям кляхетеько-

5

го вхйсьна, в шгих активну участь брали укр&хнеькг козам: .

Саого часу, розробляючи концепщв розантку ícTopíoppa-fjf'r Хмельниччини, аидатний укратнський хсторик Золодишр Антчноглгч зазчачав, що перед кссним дослхдником, котрий присвячуе свои працю цхй'епосг, "ми вправх поставит» двх пимоги, при лихонашп яких л1тература питания буде справд1 ябогачена новим внеском; вважаемо, що к окна нова монография повинна повгдомити нам hobí, досх невхдомг, вхдкриття, автором, або ж автор i'í те нам

1 Биплан Г.-Л. Опис Украти, кхлькох провпгцгй Королхвстаа Польського...- К., 1990.

2 Шевалье П. IcTopin bíRhh козахпв проти Польщг. - К., I9f J.

3 KubaLa L. Szkice hi'storyczne.- Lwow, /S80.~ r./,¿.

4 Oz i eje Ka tola Szajtiochy. - Wanzawcr, /S?3.~ r.f.

5 lyorski K. H/storya p'echoty poLsktej.- Кткои/, 'Á93: Hfstorya jazdy poUkiej. - Krakw, 'S9S; H/'storya afty-Leryt potskiej. - Warszawa, !3o2.

пов1дом»"ги нов! висновки з матерхалу вже в{домого, добут! ним уважним вивченням I критичним анал1зом цього материалу, пртому, звичайно, автор перевхрить висновки I висв^тлення своУх поперед-никIв, пометить 1агато того, що обминуло Ухню увагу, х багато представить у новому висвхтленнг, одержаног<у зусиллями своох критично! працГ1^.

Беэумовно, таким подходом маемо керуватися при розгляд! ' будь-якоУ ¡сторичног проблеми. 3 цього погляду зд!йснений анал!з Iстор1ограф!I козацтва эасв{дчуе: досх ш в в1тчизнян1й, н{ заруб 1т»н1й 1стор!ографгх не створено спецхального досл!даення, в якоцу просупдковувалася б широка картина процесу становления збройних сил УкраУни до такого ргвня, коли вони вже стали гарантом вхдродаеноТ украУнськоУ деркавнос« - В1д заснування першоУ вгдомоУ нам ХортицькоУ С1чг до сфордування могугпьо? армГУ Богдана Хмельницького. Вивчалися лише окрем! питания. А проблем оргашзацхх I становления В!йська Залорозького, його використан-ня на ргзних театрах бойових дхй у цей перг од, а такет розвиток стратегхг. 1 тактики, матер!ального забеэпечення все ще эалила-вться актуальним науковим завданням I потребуе монограф!чного опрацгаанняг.

Практичне значения дисертацГУ. Дисертацхя, II положения х висновки, а таксж публпадцГУ з вкаэано: теми мот.уть бути вико-ристанх для створення праць- э пол{тичноУ, вхйськовоУ та еконо-м1чно'1 1стор1'г УкраУни, в п}дготовц1 нормативних лекцхйних кур-с1в, спецкурсе, семЬшрських занять 13 студентами, лекторами, вчителями-гсториками, в патриотичному та штернащ ональноцу пи-хованнх трудящих, во'ппв Збройних Сил УкраУни. Матер!али

I Киевская старина. - 1833. - Февраль. - С.416.

дисертаци нажуть энадобитися для пгДготовки експозиц1и гсторич-них та краезнавчих цузехв, ¿сторичних карт.

До речомсндацгй, сярямованих на використання одержаних дисер-тантом результате, мсисна взнести так::

- згхдно а хсторичною традицхею Г'оловнокомандуючий Збройними Силами У краг ни /Президент Украхни/ мае титулуватися Гетьманом, М1н1стр оборони УкраУни, йог о заступник, - Наказнш/. гетьманом;

- необидно реформувати структуру територ{ального уххравлхн-ня Збройними Силами Украхни. Замхсть трьох округ{в сЛорьувати гпд-лорадкован! безпосередньо МЛнхстерству оборони такх хсторично ре-гхональш в!йськов1 з"еднання - кошх: Прикарпатський /Закарпатська, Льв1вська, 1вано~Франкхвська, Терногйльська, ЧерШвецька облас?х/, Волино-Под{льський /Волинська, Хмельницька, Ровенська, Житомир-ська, Вхнницька облает!/, Придшпровський /Кихвська, Чэрнхгхвсь-ка, Черкаська, Полтавська та Кхровоградська обласп/, Слобсикан-ський /Ормська, Харк!вська, Луганська областх/, Схчеславський /Днхпропетроаська, Залорхзьна та Донецька областх/, Причорномор-ський /Одеська, МиколаУвська, Херсонська областх та Крим/;

- Йри форц/ванн1 територ!аЛьних части» арми та нацхональнох гварди використати доевхд Хмельницького в початковхй стадхх створення народнох армй", тобтб контингент, як правило, мае бути м!сцевий;

- в!дродиги так* !сторичн1 звання 4 посада, як: козак, ройо-вий, чотовий, бунчужний, к оружий сотник, осавул тоцо;

-в!йськовим частикам присвоювати 1мена видатних всяццв коза-цтва: Вишневецького, Сегайдачного, "«ельницького тощо;

' - Ки'хвське сувсровське „•--шлице перетворити в козацьку школу, в якхй готуват-муться майбутш вступник!; до нец1ональнчх в1йсько-Ькх уч;.1ии; вхдкрити наххмовську морську шкод,;

- вгдроджуши традицш козацького прапорництва, затверди-

ти агйськовим знаменом малинове з бхлим крестом. На бойових прапорах окремис частин слгд витеорлстати хсторичн1 герби тих мгсцево-стей, де вони дислокуються;

- у вхйськоаих училища* необхгдно вже з вересня 1992 року ввести нормативний курс "1стор!я укра']"нського вхйська";

- СЛ1Д створити Укратнський в1йськово-1сторичний цузей, у якоцу прид!лити належну увагу коэацьким ьбройним силам;

- доцгльно органх.чувати 1нститут в¡йськовот гсторп при М!нгстерсгвх оборони Ук;л1ни;

- ¡ид егхдою АкадеглУ наук, МШстерства освети I Шнхсгер-ства оборони УкраУни зслочаткувати щор1чнх козацьк! читання.

Апробац1я дисертапг: проведена на засмданш кафедри 1сторхУ СРСР КиУвського унхверстету хззалученнлм приагдних спецгал1с-тхв вуз ¡в та академхчни." уптанов Киева. Результат дослхдяення, основж виснов.<и дисертацГУ допоа^далися автором на I конгресс МгжнародноУ асоцгацгг украгнгелв /"Згйсько Запороэьке та гарант украгнськоУ дер*авност1"/, МхчснароднЯ! науковхй конферен-цт г "УкраУнське козацтао: витоки, еволвцгя, спадаина" /"УкраУц-ськх козаки на служб! Реч1 Посполитог"/. М{*народн{й нзуков!П конференцгI "Богдан Хмельницький: людина г епоха" /"Лр!оритат-н!сть Богдана лмелъницького в розвитку в1йськового мистецтва"/» Мхжнароднь1. мауков1й конференцхг "Незалежницьк! стремления ук~ ра'Унцгв у XX ст." /"Слобсгиавдина в державотворчих змаганнях ук-рахнцгв ХУП-дХ ст."/, Шжнароднхй коиференцГх, присвячешй 125-ргччи а. С. Груше в сь к ого /"1стортнг пращ Михайла Груше в сь кого як систематизоване джер^ло для укладання каталога коэацькоУ старшини"/, I Всеукрахнськоку м1жнац1онально^ конгрес! /"1сто-ричнх аспекти нащональноУ политики укра'Унськох державное^ V»

республгканськгй науковхй конференцп "Запоротая в хсторп та куль тур т" /"До питания про каталог кошових отамашв ЗапорозькОх Сгч1'"/, конференцп Республхканськох асоцхаци украшхстхв "Ук-ра1на х Рос г я" /Запорахцг I Москва"/, I Республьсанськхй конфе-ренцп' "Проблеми *сторп запорхзького козацтва в хсторичмй нау-ц1 та цузейн1й практицх" /"Князь Дчитро Вишневецький х Хортиця" та "Дослгдаення 1лька Борщака з хсторх: украхнського козацтва в заруб иних арххвах"/, У Всесоюзной конференцп "Деребудова в 1сторичн1й науц1 х проблеми даереяознавства х спецхальних {сто-

ричних дисцшшн" /"Виявлення в заруб¡жних арх1вах документапь-

е

них маг'орхалхв з хсторм укра1нського козацтва"/! 1У Республ1-канськхй науковхй конференцй' з 1сторичного краезнавства /"Коза-цы« походи а Швнгчне Причорномор"я в середин! ХУ1 ст."/, I Тер-нол1льеьк1й обласнхй науковхй 1сторико-краезнаач1й конференцп /"Козацький полковник Сганх слаз Ыорозенко"/, Республ1катьк!й науково-практичшй конференцп "Зовнхшня i иутргшня безпека Украхни" /"Особливосп органгзаци Вхйська Залороьького"/, мхж-* вугхвськ1й конференцп "Тарас Шевченко: 1стор1я х сучаснхсть" /Тема козацтва в творчостх Т.Г.Шевченка/ тощо, а також опу<5л1-коваш в радянських та заруб гясних виданнях.

Кр1м того, матерхали дисертацгйног роботи використовуються в навчально-ниховному процесх в Ки'1вському державнику университет! хмен1 Шевченка, зокрема при читаных спецкурсу "1стор1я украхнського козацтва" на, факультетах журналгстики та !Сторичному при написанн! студентами курсових та дипломник роб!т, лро>еденн1 практичних занять I а студентами.

Основнх полшення дисертацг I опубл1 кован! в монографг I та статтях загальним обсягом понад 50 д.а.

- 2.7 -

На ггиисг виносяться такт основнт положения дисертацх I:

- територхальиий устрхй Вгйська Запорозького, визначення меж козацьких вольностей та кхлькосп полк1в на Гетьманщиш;

- схчова I рлесгрова старшина, тI соцгальний та нацхональний склад;

- вплив дипломатичног слукб и на становления збройних сил ук-рахнського народу;

- козацьке в1йсько на театрах бойових дхй, особливост! Його використання на геренх Укра1-ни, Польши, 1Лосковсько1 дергав и та европейських крахн;

- форцування вхйськових промислхв, слухби забезпечення коза-цького вхйська;

- характер збройно": сили, спгввхдношення М1Ж окремими в1дд!-лами I допом1жними службами Васька Запорозького, особливосгх в1йськово'1 майстерност1.

Структура дисертац!х обумовлена эмгстом проблеми, поставле-ними цхлями х завданнями досл1дчсення х складаеться з вступу, чо-тирьох роздхлхв, висновкхв, списка використанот лгтератури та джерел.

У в ступ х обгрунтог\шо актуальшсть те; -м, 11 хронолог1чш рамки, ро:крит1 основн1 цхл1 х завдання дослхдхення, стушнь науко-во'1 роэробки, дано ¿сторхографхчний огляд л1тератури та дасерел, покаьана наукова новизна х практична значения працг.

У першому розд1лх "Орган{зацхя Збройних Сил Украши]' перед-усхм показан! полгтичнх, соцкльно-економхчнх, природаэ-геопра-фхчн1 та хсторичнх особливост! '/'крагни та !х вплив н- ¿орг^паннЯ козацтва. Пхцкрослюе/ься, зокрема; в1йськове тоэаристзо в Зало-ропькхй Схчх буцувалося на основх безлосередньох демократ"!. Пор'л: з в.гадцями з тлягтгських родин мешкали та;.' с ячо^атмг

- 28 - '

ixhx слуги, i випадковх зароб1тчани. Про нацхональний склад Biй— ська Запороэького певне уязления дае нам перший його реестр, списаний 1581 року. Кртм кияи, галичан, волинян, були й урод -онщ нинхщньох Беларусх, а такт по кглька москвишв, литовцтв, поляков, нгмець, серб, татарин, п"ятигоргЛ Подхбну картину бачимо в 1649 роцх, коли " Реестра" перераховуе, кргм украгнцхп, б1лору-

eie, москвинхв i лоляк1в, болгар, грекгв, угорцхв, албатцв, че-

. . . . . 2 ххв, НХМЦ1В, шведхв, гурк1в, волох1в гощо .

Св1товий досв1д розвитку в1йськового мистецтва, зокрема че-

ських таборит1в, уже лереконував: саме в тактичнхй одиниц1 мокли-

ва висока боегоговшст:> вхйська, бо саме тут "могла бути эд1йсне-

на основ^а передумова - постхйн1 правильhi вправи, без яких не

мажливо було досягцути необххднох поворотливостх, зокрема, в тех-

нхчно складнхших i таких, що вимагають особливис практичних вправ

о

частин /вози й артилерхя/.

Зрештою козацькх вождх розумхли, що й Низове В1йсько Запоро-зьке не може обхйтися без систематичних вправ. Бо саме вгд них заложить його моральний дух, вони становлять його влаену життев\' основу.

,3 огляду на природнх умов и неосвоеного Запоротая, географхч-не розташування його на межг Двох CBiTiB - хртстияноького i цу~ Сульманського, - i слхд було вибирати найоптимальнхгий вархант бойово'1 одиницх Ciqi.

1дея органхчнох тактично! од"чицх СПонатк.у,' ма(^уть, лише пгд-евхдомо, визрхвала в головах козацьких ватаямв. Звичайно, спершу це були примхтивнх форми ocTpiEHoi ватаги, що викорисговувала

1 ¿rodLa dztejotve. - Т /... - S '¿08.

2 И.евченко'5,п. Участь представвшив.., - С. 16-22.

3 Урбанек P. FycMic;coe военное искусство и Е'-ропа, - Прага. -1916. - С.II.

попеременно човни I коней. Але за велхнням часу доводилося В1д-шлгфовувати зв"язок мш воУнами на вод!, на суш1 * на кош. 1 все це роятталося як нов! елементи цглеспрямованоУ тактично'1 сисгеми. I основою ц1еУ систоми стае запсрозький курЫь. Зараз ва«ко скаэати, П1Д впливом "гркських народгв чи таборитхв на Запоротой дтйшли не тгльки до втпюння цгег тдег в життя, а й еволюцгйного и розвитку стосовно м^сцевих умов.

»к нашу тумку, кургнь як вцутрхшня тактична одиниця эалоро-зьгсого ¡нйська мгг сформуватися в середин: ХУ1 ст., коли за ча-с1в князя Зианевецького "ачимо одночасне використання загон:в козацтва в р1янич реггонас.

К(лм того, для пгдт^ имання :?.иттед:гльност! Сгч:, УУ безпеки нео1хг дно було назколо г 7 центру розвигтти господарство, влашто-вувати сторочов! пучкти. 1 тому до життя Оуло покликано постхй-не прсжипання пенно: частини козактв ниподал!к Кош'., як1 займа-лися обрсбхтком землг, докладом худоби. Усг козаки, що жили в зимгвниках, кртм господарських турбот попинн: були нестг I в*й-ськову службу, не иаючи г?:одно! полегксстг в своУх обов"язках ц^ • до Сгч! та сво1х курен!в: несли потр!бнг караули, стелили на кордон! за пересуванням противника, об"1жджгиш тариторш »¡ланки, або не допускати гам своавгльства стороннгх*.

Як'цо опечатку зимгвники роэмхщувалися тгльки поблизу Фч*, то з часом длш влаа 'овуються все дал! й далг вгд неУ з огляду на господарськ: та в1йськов! потреби. Конкретно межх поширення вольностей В1йська Залорозького нияовогопростягамтьсядо Азовсько-го моря, Сгверського Д1кця, 0р1л1, середньоУ течхУ 1Нвденного Бугу й пониззя Дншра в ра!К.п 1слам-Кирнена /ниш тут-Каховки/,

I Степовий В. Запарожський згмовник. - Черка- 1, 1918. - С.б»

Ця територгя, на якгй у середин г ХУШ ст. ухе роэмгчувалися тисяч! Я тисяч1 зимтвникхв, дслилася на округи - паланки. Паланки очолю-вали коэацыа старшини в ранз1 полковника. У часи Новот Сгч! па-лано(£ було 8 - Кодацька, Самарська, Дротовчансыса, 0]Нльська, 1нгульсыса, Бугогардтвська, Прогнотвська, Кальмхуська^. Тобто порад з чисто вЬЧськозом органгзац!'Зю на Сгч! розвиваслься в 1Й-ськово-територхальна оргак1зьцгя, "10 мае постгйний вплив на роз-виток господарського, а згодом г полгтичного життя в межах вольностей запорозьких.

Але згодом /з введениям реестру/ коэацтво пробуе поширитл евгй вплив ни городову Укратиу. Польський король Стефан БаторН, хоч I ненавидев козацгво г прагцув його енищити, однак яму; не кий був поставнти реостровжаа у залеянхеть в1д шляхетських урадовцгв на специально видхлених землях вгд Терехтемирова до Чигирина, звхльнити шд податкгв, побср£в { повинностей. Платня з дтркавно-ро скарбу була додатковим дхерелом до заняття стльським господар-ством, ремеслом, промислом. Крхм того, козацгво одеркалг окремий суд, влаптувало в 'Герохтемирхвському монастирт шита ль для пора-ненич I хворих. Як бачимо, Стенин Баторгй иыугаений б/а :н~яишти реестрьзикам елементи автоношост1. Але ад органКчацгя не була даром Стефана Баторхя. Укра'г'нське козацтво саме стаорило саоер^д-ний полхтичмо-адмтнгсграуивний, судоэий, вхйськовкй устргй,який Л о служив моделлю в орган! зацп реестру I л.сий у його мечте зцуше-на була виэнати Ргч Посподига.

3 останньо! чвертх ХУ1 столт'я усе насгирлшпше п^о; лвас соб1 дорогу 1дея перенесения в!йсысово-тери?ор1ального полкового лодглу з пониззя Днгпра на городову Украхну. Реестр у Ь^О чоловгк

I,Мицик Ю.А. Запор1зька Сгч // "Тп слави козацьког пов1к ¡¡е забудем". - Дншрапетровськ, 1989. - С.32.

1590 року роэр1сся ухе до 2 полков по 500 козакхв, як! на чолх э Криштофом Косинським I Бой тех ом Чановицьким мають розмЬцува-тися в Рок.!тному I Волоцарцг ;<а Правоберете« та .ч 1ванков1, Го-роиино I Сн1погород1- за Дн: проч'. Д це оке створювало для ноэа-цгва мот.липгсть справд! по мрюьа-и сагМ вплив на територгп горо-довоУ ¿'краУни. : вичайно, п-шьський упнд т ггдки не мав цьоро до-пускати, але', рахуючись 13 ябройноп силою козацтва, котре посмйнэ т::сористовуваи, втн думав нал тим, як зяшкодити цьому, гаолюва^и кояацтво вхд народних мае, гопбавити апливу на нього.

Дисерганг погодяуст'.ся з думкою О.Апанович , що "гсторичним парадссом тодгшньоро польсько-мяхетькоро окупацгйного ре:иму на Укра1Н1 5уло те, ч;о чП1 [ ноги сам еприяп ролширгнню чече реестру. Уряд, реалгзуючи снс У вхйськоэо-полГ' ипп плани, коли мав потрещу у вгйнах з Госковсысою деркавою, ивец^ею, Туреччиною, Молдовою та ¡шпини кра'жани, ^алучнв не л лыш реест. ове козацтво, а й запорощ!ч I осо1ливо "внписчикгп", тобто виписаних або вза-рпл! не панесени< до реестру'"'.

один г, тодп;шг< /кЬшць ХУ1 ст. / проекпв, яким передбачало-сл яоциочас г примирения Реи г ПосполгтоУ а укр.лнським козоцтвом шд час П'опсг'шь наприкгицг /Л стол1??гт, йула пропози:1я киУв-сьноро клтолицького егискола ''осифа Верс:''инського створити свого роду копщь''/ де; копу на Заднтпров"!.

Записи-, ¡ерс.ш. "ысого, яку знаПдсно в Данцггсысому арххвт, перед'^ччас передачу в юрисцикцш ВтПська Запорозького вегх земель ¡1оль"Ц на ехгд вгд днгпра. До козацьког держан и, на ЧОЛ1 нко'г пав срочти князь /ходили чутки, -до ним повинен бути Северин

! УоЬлш'на ¿с (¡и т. - Т. / -5.3/8.

'?- Апонопчч о. Козацтво - збройн! сил и УкраУни // Голос УкраУни.

Гл'Г. -- 1Ь оерезня.

Наливай;со/, мали ввгйти укра1нськ! Й 51лоруськ1 зешп вгд Запоротая до Орнп. На них планувалося розм1стити тринадцять полк1в: князь 31 сво1м полком повинен був одержати на утримання Переяс-лав "э ус1ма хуторами", козацький гетьман розташовувався в Луб-нах та його околицях, тнш в1йськово-територгальн! одиницг -в Пирятинт, Старое, Вориспол1, Осгр{, Любеч1, Гомелт, Чечерську Пропойську, Кричев1, Мстиславг та Радомлг'''.

Незважаючи на те, що цей проект буо фантастичней, не зд1й-сненим, В1Н св!дчить водночас про тде! козацько1 автономп через вгйськово-територтальний полковий подгл, про вимоги рхвиос-т! коо^к1в 31 шляхтою, г навгть про окремий козацький народ з правом на власну пол1тичну оргашзацгю.

На початку 1694 року гетьман Жолкевський звернуося до кигв-ського епхскопа Верещинського набрати полк з 500 чоловгк тз сот-

г,

никами та десятниками, прононуючи т'м по 5 злотих на дул;'.

Чисельнгсть коэацького полку в 500 чоловхк бачимо I восени

1594 року. Тодг П1д Цецорою в ЛоЗоди було до 20 тисяч 'пйська

прл 40 корогвах .

Тому не мсжемо погодитися з Ы.Грушевським, що "ссп.:.(овими

постановами 1593-06 рр, властиво ресстроае в^сько було так бн

скасоване на довгий час. По наборг 1590 р. а* в 1619 р. почало-

4

ся списування реестру.., .

В 1601 роцх, скахгмо, козаки дглилися на чотири полки, в как-ное^у - п"ять сотен^, сотн! - на десятки, яких було всього 152.

1 Антонович М. Студгг э часгв Наливайка. - С.Т04.

2 Там же. - С.53-54.

3 Там же. - С. 33.

4 Грушевський М. 1оторгя Укра'пи-руси. - Т.УЛ. - С.267.

5 Антонович Ы. Студи з часгв Наливайка, - С.9.

На чол1 к о за;« в стояли гегьман, обозний, писар; в полку стараи-

нувгли полковник, два осавули, чотири сотника I 50 десятник!в;

було так да по три пушкар1, одн ому прапорщиков:, сурмачев^ труба-

чев1 т бубенщиксвг г чотири вхзничих. Весь реестр - 2032 чоловг-

ки*. Однак, як те:>игоргально вони були орган: зоваш - нев{домо.

У груднг 1613 р. згадуюгься теж чотири полки - Путивльця, Яцька, 2

Мхтли г Тоаиги .

Пхд Хотином 1621 року эустрхчаемо вже 13 козацьких полкхв®, проте на гхнга територхальну приналежнхсть такояс не вказуеться. В зв"язку з цим сумшвним е повгдомлення Кониського про 10 козацьких територгальних полков за гетьмана Богданка, яке прийняв на вхру М.Максимович4.-

Зрештою розахй сили В1йська Запорозького прив1в до запровад-ження в^йськово-територхального устрою козацтва на городов!й Ук-рапн, 1цо було значним кроком по шляху до формування укра'1нсько1 державностх. Це трапилося 1625 року шсля Курукхвсько: угоди.

Окреслену козацьку територхн бачиио э документа уже на початку 30-х рокгв ХУЛ ст. 8 червня 1630 року пгд час перегсворгв серед представнтпв бачимо: "Левко Бут з Канева, Левко Бубнхвський

Каленич з Черкас, Че-г.та з Черкас, 1аан г> Канева, Заблоцький з Канева., Юрко Лотик з Чигирина"®. 3 цього мокна судити, що центри К03аць)<их полк г в тодх розмгтувалиея в, Канев1, Черкасах, Чигирин!. Хнших гсонкретних вгдомостей не маемо.

I Довшр-Залольский М. Жалованье запорожцам и количество их полков до 1643 г. // Киевская Ларина. г 1896. - Феврале. - С.54. /Керела.'.. - 1.8. - 0.126-127.

3 .Керела... - Т.а. - С.250.

4 Максимович "1. Обозрение городовые полкоэ и сотен, бывиих на Украине до смерти Богдана Хмельницкого // -утд. чгтиск иг "Зеотнпка ими. -Русского географического общества за ТЗ&6 г. -

№ - с.

5. и,Д1Л Укра/ни /¡Фонд !2$5: Оме./.- С*р №. ~ Арк.З/.

- 34 -

Зб1льшення реестру до 8 тисяч шел я повстання Тараса Федоровича, що було оформлено 6 гравня 1631 року, розиирило валив коза-цгва на волость. Тод! згадуеться про ПереяславськиП полк^. Конкретно дам знаходимо на?тупного року. Так, з розпов1дг в Пу-тивл! 1632 року козака 1валжи Павлов;., котрий попросив рос1йсько-ро п!дцанства, дов1дуемось, що "собралось черкас ¡з Корсуне с геть-маном с Ондршком Деденком з 2000 человек, а были з городов лутчие люди: от Белые Церкви полковник Дацко, а с Чигирина полковник Тараско, ис Норсуни полковник Миско Пивоваренко, ис Переяславля полковник Олихвер, ис Лубен полковник Лааринко, ис Черкасс войсковой же судья Гиря, ис Киева сотник /шдяреслення наше. - B.C./ Кизим и изо всех городоэ"~.

У береэнх 1634 року разом з гетьманом 1лляпем Бутом згаду-ються полковники: "Гришка Черкаский, да полковнлк Каневский Данила, да полковник Острянин Яцко, да полковник Юрко Чигиринский

Латынь, да полковник Филоненокъ Карсынский, да полкозник Бпле-

3 4

цкий" . Там же називаеться г полковник 0л1фгр з Переделана .

Сл1д сказати й про таку душу П.Грабчука: "До шести город-ських козацьких полк}в: 1.Черкаси, 2. Лереяслав, З.Канга, 4.Кор-сунь, 5. Бгла Церква, 6. Чигирин niсля Т630 р. прийшли два полки, ?. Лубни, 8. Миргород"5.

А ось таке пов1домлення з рос1йських документ1з: зимою 1634-35 рокгв "полтавский /пгдкреслення наше. - B.C./ полковник

1. Молва. - 1331. - С.99-100.

2. Воссоединение... - Т.1. - С.129.

3 Акты Московского государства. - Т.Т. - С.536-58гг,

4 Там же. - С.6П.

5 ГраЗчук П. Ун1я, Тарас Трясило I иаи'1 I врзрхи // Громада /Австралтя/. - Г1?С0. - £ 6. - С.",

Яцко Острянин хотел идти со всеми плотавцн на государево имя"*.

Як бачимо, серед заднхпровських полкiв поряд э миргородськиы,

лубенським, яблунгвським назипаеться i полтавський.

На час Смолекськох в i Пни припадають г дедо imai повгдомлен-«

ня про козацьку в1йськову сргангаацгю, правда, це стосуеться

походу. Так, тмецький вояк з московського втйська, котрий

утхк з козацького табору, розповгдав, чо запорсжцх Ореедаренка,

що розташув:и!ися тодх /березень 1634 року/ в Щелкгзновх /40 вербт

на оад вхд Калуги/, мають 6 полкхв, у кокноку по 6 рот, а в • 2

них по ЗОо чоловгк .

У I0S7 роцх п1д Воровицею присягу давали полковники: Яцик Гугнивий - черкаський, /ндрхй Лобода - катвський, Гриагай Хо-мич - чигиринський, Максим Нестеренко - ксрсунський, 1ллкш Кара-гмович - переяславгький, Яцина - бхлоцэркхвський, Терешко - яб-лонхвськиГ"^.

А от з 1633 до 16-48 року, тобто до початку визвольнох вхйни, на Украшх 1снувало дхсть реестрових riojKifl - Б1лоцерк1ьський, Канхвський, Корсунський, ЧеркаськиЯ, Чигиринський t Переяслав-ський, в котноцу з яких нарахоэувалося по 1000 ;;озак!в^.

Звичайно, куца була тут козацька авточом!я, але саме вона готувала грунг для проголошення Гетьмаягг,ини - украх'нсько'х дер-•*ави. Зокремз в перпшй пер1од визвояьно'г вхйни 1643-1654 pp.

Адт.е сану в цей час тоЯно створена укра'гнська народна арм!я здобула слаэегнг перемоги на Iobtkx Водах, пгд Корсунём, Пиляв-цями, Зборовим. Обширншою була i територхя, на nuitt форцувалися

1 Древнерусское наследие. - С.218.

2 Антонович М. Козацьке вгйсоко у СмоленськМ Bifini. - С.40.

3 Грушевський М. 1сгорхя Украши-Р^си. - Т.'УШ. - С.272.

4 Там же. - С.313.

повстансыи полки, було гх набагато бгльае, чисельних, поки не стискували козацьку вольницю жорсткх рамки Зборхвськох угоди.

Меза украУнських I бглоруських земель, на яких у ходг визволь-' ноУ вхйни виникли козацьк1 полки, в порхвняннх з умовами Зборгв-ського миру, слгд вхдсуцути на рубхж, визначений Б.Хмельницьким П1,ц час приЯоцу польських ком!сар:ь у ПерелетавI 25 сгчня 1649 ро!?у "Корошп х Литовськ1 вхйська не повиннх всгупати в мечи ¡{и-гвського воеводства по рЫи Горинь I Прип"ять, а в1Д Под1льського I Брацлавського воеводств - по Кам"янець. Запорхзыи вхйська та-каж зазначених рхк пере ходи? и не повиннх*. На цих умовах переми-р"я погодкувався X польський король Ян~;{азимхр, про що св1дчить його грамота В1д 2? березня 1649 року^,

Територ1я трьох воеводств - Ки'Увського, Чернхгхвського та Брадаавського, - як1 за Збор1вським миром формально визнавалися за В1йськом Запорозьким, звичайно, була обметсеною географ хчно й о1сторично, Кр1м того, козацька держава не мала доступу до моря, а головна и комушкац1йна аргер1я - Днхпро, в пониззх перебував у хаосах туркхв 1 татар. Усе це, звичайно, зцушувало гетьманський уряд роэширювати державнх кордони до ¿сторичних меж.

^ о

1637 року бачимо Подн1 стрянський /'Могши вський/ полк . Тод1 ж до козацькот держав и входять Туров, Шнськ, Лахва, Давид-городок, Яйхв I Любешв на Цол1сс14.

У червнх 1656 року кихвськ1 воеводи доносили Олексхю Михайловичу, що гм стало вхдомо: з Киева, Переяслава та хнших заднх-прянських мгст до Слуцька, Пегрикова, Давид:1 ородка, Нажаш ородка

1 1стор1Я Украши в документах I материалах. - К., 1941. - Т.Ш. -С.156.

2 Науковий арх1в И АН УРСР // Опис 4. - Спр. 7. - Арк. 95.

3 Акты ЮЗР. - Т.Х. - С.759.

4 Укра'хнський хсторик. - 1965. - № Т-2. - С.66.

• - 37 -

з вхдома козадьксн адмгнг страхиi долравляються великг партН

збЬк::я, iHniHX товархв^". Тобто, втмюеться у життя та 1дея, яку

висловив Богдан ХмельницькиЯ ще 1649-року польським ком1сарам:

"Виб"ю народ руський з лядськот неволг по Льв1в, Холм г Галич..'.' <

Але несподхвана смерть гетьмана поховала його плани вгдновлекня

Укра'гнськог держапи в кордонах 3{иУвськ01 FVci - "по Вхслу i угор-„2

ську границю .

Вхйськово-територ1альний устрхй Вхйська Запорозького себе виправдовував цхлком, що засв1дчуе його життездатн{сгь протягом усього перходу хснування Гетьмандини.

Розглядаючи проблему старшими, дисертант вважае за HeoöxiflHe шдкреслити: коли козацьке в: 'сьно було малочисленне, потреба в сильшй генеральнгй старшиш вгдчувалася недостатньо, а коли во-но збмьгаилося, то. й в1дпов{дно постало питання про створення справжнього штабу старшин, котрг допомагали б гетьману. Адке в ексгремальних умовах в in мо-ке губитися серед маси др1бниць, виршен-ня яких е важливими для ycnixy. KpfM того, обов"язок сл1дкувати за bcim, серйозно зава-дав б и тримати пхд контролем загальне становище. I це викликало до життя штат пом!чникгв. За умов поеднання здхбностей кхлькох старшин винлючаються лсчилки й прорахунки старшого, Пого талант доповнювався п!длеглими. Гетьман ухвалюз pfmeH-ня, а виконання i розробка деталей.укепокладаеться на генеральну стариь.цу. Правильний эибхр тх, оптимальне групування обов"язк!в мгж ними, не применшуючи нх авторитету, hi гнхцхативи старшого Вгйська Запорозького, значнэ полегшуе його роботу. Генеральна старшина i гетьман /чи кошовий i схчова старши х/ мали бу.л однодум-цями. Ео коли не гснувало гармонГг мгж талановитим вождем i

I Воссоединение.. .„- Т.П. - С. П8.

2. До'гумег иБогдана Хмелъницького. - С.502.

эд}бноотями тих, хто мав втглювати його накази в конкретм Сойо-в! операц}I, услЬгаий результат битви ставав сумшвним, оскхльчи найкращ! плани губилися помилками пхд час Ух здхйснення.

Значив мхсце в цьому роэдШ прид!ллеться дипломатичному за-безпечению орган1зацГ1 украУнського но:>лцького вгйська, вказуеть-ся на 11 специфхчш особливостг. В{домо, що дипломатия кожноУ дер-жави, в тоцу числ{ 1 в середнг вхки, захищали в першу чергу IИтере си того класу, який .обхймав пангвне становище в своУй кра'тн!. На цьому тл£ рхзко видхляеться д1яльн1сть дипломатично! служби укра'Унського козацтва - вона передуем була пров!дником 1нтерес!в р!дного народу в боротьб! за нац!ональне I соцтальне визволення з-п!д гн!ту 1ноземного поневолення. Крхм того, формуточись i змщ-нюючись Паралельно э розвитком заяорозького козацтпа, вона готува-ла грунт для лроцесу складання украУнськоУ деркавностх, що викрис-тал1зувалася в ход* визвольноУ вхйни 1648-1654 рокхв у Гетьманщицу. Саме ту форму полпичиоУ автономхУ, яка залишилася життездатною протягом б!льше стслгття. У Друг1й половин! ХУ1 - середин; ХУЛ сто-л1ття коэацьких дипломат4в, якх, як правило, висувалися з рядхв дн1провськоУ вольниц!, знали в усхй бвроп!, Ух приймали монархи

далеких вхд УкраУни земель. У складному переплет!нн! хйжнародних

1

пoдtй того часу вони эуглЫк знайти свое мхсце х вгдггзати зинятко-ву роль у розв"язанн! багатьох життево важливих питань, вплив ук-рах'нськоро козацтва, його дипломатах вгдчувався скр!зь, особливо тод{, коли на УУ чолт стояв ввдатн-/^ деркавний дхяч, военачальник 1 дипломат Богдан Хмельницький. Коли пхсля сгчня 1654 року московсвкий царизм почав порушувати "чладений договхр, козацька старшина змушена була розвицути активна дилламатичцу дгяльнгсть для . лбезпечення мЫнародних прав ^краУни, здтснюючи в багатьох випадка- еамастхйчу полгтику. Особливо цей провес посилився пхсля

шдписання Вгленського миру, внасл1док чого спостер!гався вгдх!д В1Д Переяславськог ухвали. Вгдтепер гетьман i сам почав, не пори-ваючи о Московською деркавою, порушувати пункти "Березневих статей"; не платив нхяких подат1ив,В1йська Запорозького утрхп^гвав понад 60 тисяч, незважаючи на провести московского царя, bíb переговори 3Í Швец!ею, Уг1 оранною, Туреччинога, Полыцею. Не прислу-хаючись до засгереяекь г лрямнх заборон з боку Москан, гетьман намагався розширити кордони cboci деряеви, прилучити до нет !сто-ричнг украгнськг, а тако\ бглоруськ1 эмш, населения яких вияв-ляло баяання про це. I ладе смерть заликила нездхйсненими велик! плани видатного дипломача i державного д1яча.

У широкому обсязг рспглядаються козаць'П клзйноди, ,гэ яких i сьогоцш пгдоищений inre¡. ее у зв"нэку ;> п^.мйняттям деряавно'1 «сэв ол i к н Укра'ши. tía ochobí випчених опублгкованкх дкерел, архгшпд 'л тер г ал i з, експонатгв цузе!Я автор просгечсив сволл.\1п козацьких сюгаолгв, biiiс cnoí рекомецдаци гдодо íx використання в дерхоиному *;ir?i Украгни.

У_д|)угс!.1у роздгjií_- "Матергальне габезпечення збройшре сил*' -пхдяресл'сеться, цо успгшш ведения вН'ськсвих о^ерацгй залечить вгд досягнутого ргвня виробшщтва, тобто вгд акономгчних умов. Дисертант наводить люстрацп украшських замк1в в ХУ1 ст., як! са1дчать уже в той час про повсюдне виготовлення зброг ях>' холод-ног, так i вогнеполь ioi. В Черкасах, налр'иклад, пбрпю виготовляэ Ворона - "коваль и стрелец добрый", три русы« гармшзг були в

Браславлг*. В Овручг в 1570 роц! иали для вхдливйння так! форкн:

о

"Д° дула литого - I, до дула железного - I, до гаковниц - 5" . Вачишвим центром по вигогоаленню зброг був Кам"янець, до а

1 Архив ЮР. - К., 1890. - 4.7. - Т.П. - G.9C.

2 Там же. - 4.7. - Т.Ш. - C.I9,

замку ще за описом 1544 року зберггалося, кр1м великоУ кхлькост1 гармат, гак!вниць, аркебузгв, цушкет1в, вгсгмнадцять возгв зал!-за, в тоцу числ1 10,5 - шмецького, 3,5 - "замського", 1,5 - простого, багато олова^. Зброя виготовлялася в багагьох М1стах Укра?

ни, а гармати виливалися тако* у Дубно, Тере5овл1, Володимир1, Бб

• 2

режанах, Перемишл!, Новгород-Сгвер^ькому, Переяслаш .

На л!вобере«н1й УкраУн! напередоднг визвольноУ вгйни найбгл^щ

сильно зброярське ремесло було розвицуте в Нтжинх. Так, 1634 роцу

туг до братчшав цеху ковалхв було записано 42 чолов1ки, серед

яких - за прозвищами - чотирьох сл1Д взнести до слюсархв /займа«.

лися вп^отовленням, як правило, складних вироб1в, зокрема, збро'I)

рахувалися тут 1 ремшшки, котрт кували шабл1, - Сава Пабельник,

Грицько Шабельник, Ясько Шабельник . У Луцьку напрш«нц1 ХУ1 ст.

працювали шабельники, сл»сьр!, лучники, цутикарх, кона! сари, ко-4

жовники .

эбр01

Найбхльшим центром на УкраУн* по виробництвуГбув Яьвтв. У середин! ХУЛ ст. тут було 30 цехових об"еднань, до яких входило I багято зброяр1в: слюсар! , ковал1, ливарнкки, пушкар!,

с

лцгчники . Льв1в в!д!гравав роль основного центру по виго^овленнв зброУ ".е Т1льки для украгнських земель, а й для вс1еУ польськоУ держави. Звання майстра-мечника, ска*1мо, тут д^ставалося лише тим, хто проходив курс навчання у Львов! чи Краков!. Льв1вським

1 Г^льдман В. Памятники старины в Подолии. - Нам.-Подольский. -1901. - С.228-2.;9.

2 Шовтовський П.М. Художне лиття на УкраУт Х1У-ХУШ ст. -К., 1973. - СЛ1,15,109,113,115.

3 бршов А. Шжинськ! цехи в пернпй половши ХУП ст. // Чернпчв 1 твмчне Л1воберетокя. - К., 1928. - С.316,

4 Жерела... - Т.Ш. - С.Ю

5 Нариси хсторп Львова. - Львхв. 1956. - С.ЗЗ.

гармашам давали замовлення правител1 сус{днгх крагн, а такаж сам польський король*.

За св 1дч9ннями вгрменського мандргвника Симеона Лехащ, якi датованх 1619 роком, "туди /до Львова- B.C./ прихждкають такая кхннота i вoíни, князг i пани i кулляють там зброю, доспххи, лати, лхки, списи, руганицх, гармати, стргли, цити, меч!,сокцри, кгльця тсио,- звгдси вивозять усе, по необхгдне учасникам вхйнй.

1 якто навхть прийде сто тисяч boíhíb, вони знайдуть тут усе, що

. 2 хм потргбно, бо це велика столиця" .

Та головним джерелом поповнення озброення apMii козацького

вхйська була виролнича база Украгни, можливостг якоУ особливо роз-

ширилися в лептод I648-J654 Як правило, виготовлення зброУ

було оргаихзоване в ycix эначних míстах, багатьох мгстечках, а

таксгк у специально створених "в1йськових людвисарнях", де вхдлива-'

о

лися Й дзвони" . Скалимо, одним з таких центргв був BopoHim глу-• 4

XlBCbKOI COTHI .

Важливу роль у забезпечетп народно? армхх озброенням продов-жувала пгдггразати Запорозька Схч. Пояснюзться це передусхм тим, що вже з самого початку í'í зарядження тут збиралися кращх ремхсники не тхльки УкраУни, але й Бхлорусй", Лольпй, п-епих крагн. Щ коза-ки-рем с -2ники виготовляли на CÍ4Í шаблг, руиниц{, описи, вхдлинали

1 Нариси icTopii' Львова. - Льв1в, 1956. - С.35.

2 Даргинки М.О. Симеон Лехаци о странах Юго-Восточной Европы // Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. - II., 1964. - T.I, - С.'?63.

3 Сидоренко'В.О. ДзвЫ I64C р. э села Рославич1 //ПКшвськсго дер-клсторлузея. - К., 1S53. - Вии, 2. - С.36.

4 МодюлевськиЯ Б. До icTopii украУнеьхого Л1ярництва /л^висари

i конзхсари/ // Збхрник секцгг пистецгв. - Á., Í2I. - Сил. I. -С. 6.

- 42 - .

ядра, в!дливали гармати*. Пхдтвердаенням цьому служать i архео-лохччн!- розкояки, котр! виявили на miсцх Чортомдицькот Ct4i за-ЛШШ isysiii та м1дноливарнох майстернх .

У народн!й армп були, звичайно, cboi майстри-зброярг. Однх

0 них перебували в посгхйних май стерня-:, imii виготовляли i лаге/ дили озброення безпосередньо в поход!. За пхдрахунками Ф.П.Шев-

г,

ченка, в "Реестре" в 16 nontax записано 61 гармата х пушкаря .

Надзвичайно важливим для пхдтримання високох боездатностх "огнистого" вхйська було i заб^зпечення його порохом, оскхльки на бзброенш перебували рушницх, пгстолетк, мушкети, аркебузи, на каяучи вже про численцу козацьку артилерхю. 3 ушверсалхв Богдана й.!ольшщького довгдуемося: виргушаючи в поххд, кожен козак мае придбати п"ять кхп куль i л"ять фунт1в пороху^. А як вироблявся sitt на Укра.лх? Це питания заслуговуе на увагу, тим б1"ьше, що сучасники високо оцхнювали його як1сть, зокрема, вхдомий французь кий iroeeitep Боплан зазначав: "украхнцх роблять чудозий порох"^.

1 така'похвала не вхшадкова - на Украхнг г до визвольноУ вхйни 6yjio розвинено виробництво селхтри, з якоУ виготовляли порох. Особливо ж зросла роль "сел}терник1в" з початком визвольноУ вхйни. Цро це, зокрема, евхдчить i те, що вони були включенх в "Реестры всего войска Запорожского"после Зборовского договора съ королем польскимь Яном Казимиромь, составленные 1649 года, октября

I Гнип П.1. Розвиток металург1х на УкраУн! в ХУЛ i ХУШ ст. //

Нариси з icfopix технхки. - К., 1956. - C.78-S0. £ Юра P.O. Завдання вивчення середиьов1чних пам"ягок УкраУни // Середах bikm на Украхш, - К., T97I. - Вил. 2. - С. 37. *

3 Шевченко Ф.П. Пол1тич(" та еконоь;;чн1 зв"язки... C.IS4.

4 Крип"якевич 1.П. Богдан Хкзльници'~ С.217.

5 Боплан Г. Описание Украины. - C.I7.

16 дня..." За гидрахунками З.П.'Левченка, за пр1звищами порохов-иии; I з до реестру записано II, селхтершшв - 6, а так а* 9 могильник!) г курганншав^. Соме пргзви"1а останнхх I в1дбивають почат-ковий пронос чидобування сел4 три, бо для П виготовлення викорис-товували органхчнх рештки, розкопуючи старг могили г кургани.

За сахдченням 1сторичних дхерел, т", час визвольног вхйни украгнсысого народу в 1643-1054 рр. тснувавав пороховий завод на Запорозькгй Сгчг, необх1дн! энарядця для йоро виготовлення знай-дено пгд час розкопок мгсця Берес'ецьког битви, надходив вхн та-ко:'. у полки з '(иева, Чигирина, Черкас, Корсуня, 1нших мхст УкраУни.

У тему, :цо народна армхя забезпечувалася провгантом на час по-ходтв важлину роль втдггравала козацька адмшгстрацгя, яка аазда-леггд:1 зобов"язувала готувати, кр1м збро1 х 5осприпас1в, хл1б та

хнш продукт. Перевачно, найперте турбувалися про сух ар х, яких

. ?

на пе^юд 5о1в припадало по дш-гри бочки на десяток козакхв . У

|\)авш Т650 року козакам Кихвського полку, що вирушали в пох1д,

■ 3

нчлечало мати один вхз з продовольством на 10 чолов1к . Звичайно, запас перед?ачлли на два-три мгеяц1, 1нодх на пхвроку. При благополучно«^ пережгу бойових Д1Й вказаного запасу вистачало на трн-аалий час. Тим бхльше, що в поггдний таб1р надходили постхйно воликх обози купцха, До речг, Богдан Хмельницький 1 генеральна старшина брали до уваги ту важливу роль, яку з¡д1гравали для повн1шого продовольчого забезпечення украхнськох народно'1 армхх

1 Шевченко "5.П. Полхтичш та економ1чнх зв"язки... - С.134-197.

2 ЩАДА СРСР /5овд Посольський приказ: В!дносини Росп ! Польки. - 1651. - Спр. 7. - Арк. 346.

3 Акты ЮЗР. - Т.Ш. - С.456.

4 Документы Богдана Хмельницкого. - С.170.

купц1, про ио ивхдчать осироннг грамоти хм, як г видапалися як самим гетьмансм, так I полковниками.

Окремо зупинябться автор на питаниях медичного пабезпочення, 'пхдкреслюючи на основI анал1зу дчерел про його високий.як для того часу;'р1вень.

Тротхй ропдгл - "Брйовх дгI укра'1нсысого кояацтва"-присвоений анал1эу використання козацтва на рхених теренах Ьвропи. Роз-повхдавчи про 6орстьбу козацтва проти турех;ько-татарсько'1 орди, автор особливо детально спинився на похоцах запорожцт в, на Чорне. море. Адже турецькх оагарбникп нпмагалися викор1нити культуру, мови, т^адици поневолених народхв. Для 11ьогс використовувалися 1 кримськх татари. Позднання цих двох збройних сил стаорывало ве-лику небезпеку передусгм для Укра'х'ни. I вона цусила в силу 1сто-ричних об ставки стати одним з форпостхв у боротьбх з Османсько» 1мпер1ею. Витворене украхнським народом коэзцтьо вело не т1льки ,.,обороннх бот, а й уппхшну наступальну, як на тгриторГг Укра'гни, так I на землях БлискучоУ Порти та Кримського ханства. ' саме ук-рагнське козацтво эро^ило найбхлыиий внесок у борогьбу проти туре--х{ько~гагарськог агресп, то полегшувало станови;це каре 1,1 в Свропи, допомагало скинути турецьке хго.

Зважаючи на те, що в наштй Л1тератур1 вже чимало дослхдкень, у яких аналхэувалась роль козацтва в повстаннях проти Речт Поспо-лито'1, автор вважав за необх1дне б1льше уваги прид1лити гншим аспектам використання козацтва, зокрема на службх ЦосгсовськоУ дерта-ви. 'Через те в дисертаци шдкреслюетъся, тцо э самого поч тку свого ¡снування украхнське козацтво, взявши на себе надзвичойно важливу роль у боротьбх я кримською ордою, таким чином добивалося зменшення татарських набгг1в I на землх Московськох деркавл. Але

конкретну службу росх ¡(сь.сому престолу запорозьке козацтво ночинае нести з приходом на днтрзвсыи остроэи князя Дмитра 1вановича Вишнеэецького, котрий з 1557 року переходить 13 сво'г'м загоном до Москви. Поряд э Яого Зезпосерёдньою службою 1вану Грозноц, запорозькг козаки ггродозжують брати актичну участь спгльно з рост йськими стргльцями в боротьбг з ордою.

Не перериваеться цей процес г в 70-х роках ХУТ ст. I саме на цей пергод припадають поэгдомлення про заохочення запорсжцхв до ¡1ит походхч з боку 1вана Грозного. Яаприклад, 1575 року в Бахчи-сара! знали, цо росхйський цар "грамоты днепрьским . казакам писал не по однажды, ходите-де и вы на улусы крымские"*.

У боротъбг проти кримськ"'1' орди Московська держава вже тодх вик\, використовузала украхнських чозакгв, котрх переходили на поотгй-

не пракивання в прикордонш рос1Йськт М1ста. Скалимо, 1532 року

р

царською грамотою дозволялося вгдпустиги в поле 45 черкас .Тод1 ч процес переходу в подданство Москоаськох деркави починае все бхльшого роэмаху. В травш 1589 року вигхали 13 Запорожжя на цар-ське 1м"я II Козаков на чол1 з отаманом Федором Гороховським^.

Протягом триэалоро часу украУнське козацтво в1Д1гравало вачс-ливу роль не ггльки в )борон1 лгпденних ру^етдв Московсько'У дер-■кави, ме й в освоенш для неУ нових територ{й, зокрема Слобгд-ськот Украхни. Саме завдяки украУнсько/ козацтву своУ кордони вхд Пугивля, де вони були в середин! ХУТ ст,, Москва змогла про-сунути на швдень на середину ХШ ст. аж до Вгльностей Вхйська Запорозысого.

1 Флоря Б.Н. Россия и походы золорсгкцев в Молдавию в ,-х годах ХУТ в. - С.217.

2 Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации отепя й охср^иньг Московского государства. - М., 193/. - С.Т4<.

3 Анлллог&в Г.Н. козне документы о России конца Т.'\ - нача::; ХУПв.-Изд-во Московского университета. 7357. -'С.Т29--30.

Детально дослгдтузгьея автором ви.сористаннг .<озац:"5а не слуг',) Реч! Поспслитог. Проана. ггувавшн голознг баталм, дисе^'ант ро-бить висновок, 40 в силу тсторргчник облтавин ук.-атнське козацтво зцушене було брати участь у боЯових д'яч Речг Посполиго!" цроти II сус!дгв, у тому числ! й приги МосковськоТ дерчави. Так було в 1стор11, i цьоро з нет не мочна викинути. Але при цьоэду -_е5а пам"ятати, що козаки укратнсыст були на той час шдцаними поль-ського короля.

Новим для огтчианяно! науки з гсто^гг козацтва е дослгдчсеннг про використання козацтва в Ьвропх.

Те, що украшсыи козаки були наЯманцями на в1йськовтй слук-62 в багатьох крагнах ввропи, немае нгчого дивного. Пусимо зи-знати, що ХШ ст. в бвропг - це час налманих армгй, бо й у втй-ськах таких видатних полководцев, як Зален-атайн, Густав-Адольф, Спгнола I Коцце, як правило, були найыаш.ц ртзних национальностей. До козак1в запорозьких звертаяися тому, цо вони себе вже зарекомёндували вхдааадими вогнами в боротьбт проти турецько-татарськот орди. Рейтинг гхнгГ, тодг шднятий 5ув досить високо. Водночас походи запорокцхв' у Захгдну ввропу, сшльн1 бог з наЯманцями ртвниг крагн давали матлив г с?ь втд.т;л:;цьовува",и ноаг. при-йоми бою, запоэичувати передове у стрг ^егп т трктицт , ю галгфу-вало в!йськове мистецтво Згйськп Запо^сзького.

Четвертий роздт'л - "лара^ерисги:« очреми: втддгл1л коаацько-го__в1й_оька _|_.особличостт вгйськового мис^ецтв*Пе^едустм йдеться про лтхоту, яка оула найчипленшшим отделом Зоська Г-апо-розького протягом усього пер1оду Яого тонузання. оа сзтдченняч

' т

вгйськових сп6цх&л1 стг 3 » вона — нсх^к^э."1,.?!. 8 сат Сучр.сники пи-соко оцгяювали тактику козаг,Ь!<о: лгхс-гк в ">ок> - стЛй глибоких

I КрохмадоК Ю. Военный шлях Сагайдачнсго на ысскзу 161с р. -Льв1в, 193с. Г

чотирикутних колон, хоча. й це не було засадою. Наступ вгдбувався розсгргльною лавою, при цьо!^у викорисговувалися, звичайно, склад-« ки MicneBOcrt. Якщо в армиях '.шропейських дерхав як стратеМчнг, гак i тактичкг завдакня пгхога могла виконувати лише за допомо-гою вазкот кгнноти, то укрганська обходилася без цього. Для бвропи це було немо-кливо я нечувакно.

Залоропькг копаки, беручи участь у походах польського вгйська, перебув&ючи на слукб1 в европейськис ь:онархгя, здгйснюючи набтги но турецьке П кримське узберсж-кя, звичайно -х, переймали передов! прийоми бою, але мистецтю використання ntxoTH в ни* вироблялося самобу:ие, то йде глибс<им коргнням гпя trac походгв кмУв.ських кня» 3ÍB проти неприятелгв. ,1а протиэагу нгяантгйцям, нг.лринпац, котр! яастосовували правильнг 1ойовг порядки, г\'0в"яни билися тодг на-товпэм, а тому выдавали леревагу jiíc;-m i учелинам эаьасть зтд-критих ргвнин. Поступаючись вгзантгйцш в озброешп, слов"яни яначно краще могли пристосувагися до MtcueBocTi, викорисговуючи pi?Ht насади, пястки, обмаиний в:дстуи^.

Ус! ai якост i - смгливгсть, ралточхсть, ушння використати М1сцев1сть приносили ycnix й украгнським козак^.

икремо слтд оупинитися на озброешп козацькоУ пгхотк. За ча-» ciв Сагайдачпого, як правило, запорснщг озброювались рупницею, шаблею i списом, хоча й не часто, але ще використовувався лук. Кокен козак, кр!м т^го, мав сокиру, заступ, косу, тнури i все

тпе знарядця, потр1бне ,цля насипання bbjiíb та здобуття твер-

Р

динь .

Широк! контакти 3Í Сходом викликали появу на УкраУнг табель -»

1 Рибаков Б,А. Военное дело /стратегия и тактика/ // История культур« древней fycn. - С.-Д., Ii>18. - Т.Г. - G.398.

2 к/хмалш 0. Военний noxifl СагаЙдачного.,. - С.9^

турецьког, грансько'г, якг виготовлялися там з великою майстерш-

Т • • •

стю . На озброети козакхв перебували такочс польськ1, угорськ1,

роо1йськ! iua6jii, а таксис м1сцевого - укратнського виробництва.

Еволющя вогиелально'т зброг у Вгйську Залорозысому пройшла так!

етапи: кий залгзяий, гак1внитш, рушниця, аркебуза, мушкет, кара-

6ÏH. KpÏM того, використовувалися исвгики, бандолети, яничарки,

о

гульдинки, самолали й пшцалх . Р^учна вогнепальна зброя протягом nepiuoï половиии ХУЛ ст. значно вдосконалилася, стала коротшою i легшого, а тому П зручнщою у використаннс. Цх яручностх були досягну« завдяки сашною на початку ХУЛ ст. гногово-колхсного

зш.иа ударно-кремньовим. У цей час з"являю?ься окрем1 зразки рутц-

3

ниць, як! зарядчсаються з казенно'1 частики i нархвних .

BiflcbKO Залорозьке не користувалося великими шдрозд1лами kîhhoth, хоча й на територ1х Украхни були вех мочсливосп для раз-витку хц>ого виду збройних сил. Лридхлення уваги вдосконалсннв rii-^соти, морських походхв певиом мерою спричинилося до в^ставания kîhhoth в nopiвнянш пЛшшми видами Втйськя Запоропысого,

Траплялося, що вхдеутнхеть достатньо'х к1Лысост1 коней спрнчи-нялася до того, що козаки в1дмовлялися йти в чукояемний поххд, про що заевхдчуе в своецу щоденнику посол автр!йського тмператор^ Ергх Лясота^. Коли ж стосувалоея справ oeasï пемлг, то негайно закуловували необх1диу к;лы<1сть коней. Так, коли до запорснщ1вг Korpi навеенх 1637 р. прийшли на Дон, прибув гхнехд? з Киева ia закликом прийти на Укра'хну, то шеля прочитання листа в caosiçy

I Сидоренко В.О. Козах5>ка пххота та II озброения шд час визволь-нох вIйни украхнського народу 1648-1654 рр. // 1сторичнх дкере-ла та IX використання. - К., 1972. - Вил. 7. - С.166.

£ Сидоренко В.О. Зброя ХУ1-ХУП столх гь на Украпп. - Пам"ятка хсторГг га мистецтва. - К., 1970. - С.7-8.

3 Бай ов А. Дои Романовых и русское военное искусство. Очерк 3 Ц Дурнал веского военно-исторического общества.-1913.-Кн.3.-С.22,

4 Ласота Е. Щоденник // Жовгень. - 1984. - № 10. - С.106.

коЛх, стали кулляти коней у донц!в, бо треба було йти степом .

Дослхдивши еполюцт козацькоУ артилерхУ, розв1дки, прикор-донноУ г фортифгкацгйно'х служби, дисертант зупинясгься I на 1с-торГУ морських сил украхнського козацтва, показуе процес йога зародаення I роэбудови з середини ХУ1 ст., тим самим спростову-ючи твердкення сучасних росхйських лолгтикхв, як1 заявляють про тё, що Чорноморський Флот був завжди росхйським - ратае до нього там був украхнський, козацький.

Характеризугочи вгйськове мистецтво збройних сил укра'шського козацтва, дисертант эвертае увагу на те, що воно в багатьох ви-падках було найпередовшим у бвропг. Тх бойов! прийоми, про як1 належним чином сьсгоднг згаручть не зет наш! вtтчизнянi п!друч-ники з 1стор11 вгйськового мистецтва. Чо^у ж тодг Наполеон-Бонапарт, готуючись до походу в Рос1ю, на початку 1811 року,, замовляе своему оф1ц1йноцу цубл5цистов1 з мШстерства .закордонних справ Лесю-ру докладну працю про гсторгю козакхв? Чещу, переправившись уже за Вхслу в березнх 1812 року, 1мператор ФранцгУ так цхнавиться ходом пгдготовки цхеУ книги? 1 коли йому доставляють коректуру

11 налередоднх БородхнськоУ битви, в!н увакно энайомиться з него

о

впродовж усього свого леребування в Москвт?.

Наполеона цххавила вхйськова майстернхсть украхнського козацтва, можливхегь використати II на величезних просторах Росгйськох 1мпертг своею арм!ея. Те вгйськове мистецтво, за еволщхею якого свЪго часу сл1дкувала вся Европа.

Це I широкомасштабне маненрування, I швидка органгяацхя табору пхд час бою, х п"ятилереходова система "еред битве , I

Т ЦЦАДА //Польський приказ. Зносини Росхт з ТУреччиною, 1637. -

Спр.1. - Арк. 362. 2 Борпак I. НаполёЪн х УкраУна. - Львхз, 1937. - С.79-30-

маневрування двома крилами, удар центром у виргиально% глсц1 тощ о - все це з арсеналу коэацтва перейшло пот 1м в ¡ншт армгт, приНосячи славу Суворову, Наполеону, Фр!др1ху Великоцу.

У висновкахпхдбит! результати доолщ-кеннл, зро1лен1 узагаль-нення й сформульоват висновки. Втдэначено, по з сеиедини лУТ до середини ХУП С г. украхнський народ витворив з невеликих ватаг сво'{ власнг' збройн! сили, вхйськове мистецтво яких, особливо в пергод гетьманства Богдана Хмельницького, було високо оцхнене тогочасною бвропою. Це вхйськовё кистецгв^ викристалхзовувалося в умовах, коли украшське козацтво використовувало свою енергш в р1знюс ас пектах. Переду с1м це боротьба проти турецько-татарськох агресхУ, яка протягом усього пер!оду в!дзначалася жорстоким кровопролит-тям.

Паралельно з розвитком власне эбройних сил укратнг.кий народ увяв на себе турэоту про матер! альне^ забезпечення Ух. Згдпагпдно до потреб створюеться база для виробництва холодноУ та вогнепаль-нох зброУ, боеярипас!в. Кр!м залозичення чужоземних зразкхв 1 тех-нологхй виробляються й свох, як г об*'еднують тогочаснх передовI - хдеУ зброярства. Запровадауеться Й вщшпфовуеться система забез-печення в!йськових з"еднань продовольством та фуратем, форцуеться козацький обоз. Готуються кадри'козацысих медичхв, ягЛ навчають-ся в кращих европейських ушверсигетах.

Та в!йськове мистецтво Вхйська Залорозького вдосконалювалоея не лише в боротьб1 а! стеновою ордою. Передов1 прийоми бою коза-цтва переймало з арм!й багатьох европейських держав й в1дишфо-вувало -Ух, воюючи з ними в склад! Р^чх ПосполитоУ ас'о будучи най-ман»;м р!зними монархами. Не-ам!нну роль вхдхграло украУнське ко-зац.зо, перейшовши значними масаки в 30-х - 50-х роках Ш1 ст. на службу до МосковськоУ деркави - не не т!льаи ахис? УУ П1зденних

рубеж1в, а й освоения для нех велики дос1 незайманих нхким про-стор1в. Взаемод1я з донсьшгми козаками в цьоцу регхонх, спглыи походи на море також збагачували вгйсысове мистецтво украхнсько-го козацтва.

Усе це дало мокливгеть у ход: визвольног вгй™ 1648-1654-рок1в сформувати едину в своему родх народу армгю, щэ мала ряд особливих ознак у пог>хвнянн1 э арм1ями гнших краУн.

Характерною ознакою украУнськох народнох армп протягом усього розглядуваного пертоду було те, що до ii керхвництва приходили талановитх военачальники, висунутг з середовища р1з-них верств народу. Починаючи з Байди-Вишневецького, формуеться украУнська в1Йськова доктрина, яку розвиваюгь так! видатнг ко-зацьк1 стратеги, як 1ван Свирговський, Сам1йло Кхшка, Петро-Сагайдачний, Марко Жмайло, Михайло Дорошенко, Тарас Федорович. А и--повн1 в1йськовий гешй УкраУни проявився в роки визвольнох В1йни 1648-1654 рр., коли в збройнхй боротьбг брали участь ус! ф1зичш, духовш та матер1альнх сили украхнського народу. Лито за таких умов могла з"явитися цхла плеяда визначшгх украУнських военачальншав, гордитися якш.ги могла б будь-яка нацхя, - Кривонос, Нечай, Кричевський, Богун, Иорозенко, Золотаренко, Жда-нович. Це вони завдяки своему авторитетовг втд1гравали ,вир!шаль-ну роль у тдтриманн1 у козацькому вхйську високоУ дисциплпш, що виг гдно виргзняло його вхд арм!й шоземних деркав. Це завдяки хм та видатноцу таланту Богдана Хмел'ьницького було мажливим застосувати новп-ню тактику у в1йськово1<у мисгецтвг, що випере-дило Европу на добру сотню рок1в. Зокрема, це застосування метод!в форцування армГх всенародного типу, широке маневрування великими силами пгд час боГч/вих операщй, п"ятипереходова система з Ух ета~

пами та регулярними поповнованнями го'чс.

Саме це дае пгдстави пopiвняти постать Богдана Хмельницько-го з такими видатнини полководцами свттовох 1стор1т, як Цезар, Ганхбал, Олександр Македонський, Фр1,сцях Великий, Наполеон-Бонапарт.

Позитивну роль у вдосконаленш збройних сил Украгни в цей период вгдгграла козацыса дипломатична служба.

Завдяки всьоцу цьо!ду зросло й нада/п розвивалося в1Йськове мистецтво украгнського народу, В боях козацьке вгйсько, як правило, дхяло енергчйно, маневрено. Злагоджено взасмод1яли рхзш роди армх'х, тактика наступу характеризувалася застосуванням одночас-них удар1в по противнику з фланггв, тилу I засади. Дальшого роз-витку набули стратегхя I тактика аргилерГт, Гх орган!вацгя I матер1альна база. Ломхгно зросла майстерлхсть кгнноти, ще вище шднявся рхвень хккенерно-фортиф1иац1йно1 служб и на ргвнх вимог були сторожов1 I прикордонна служби, розвгдка, Особливих усп1-х!в досягло в1йськово-морськс: мистецтво запорожщв. Виконувала сво'х функци медична служба.

Цей багатий досвхд, нагромаджений у друг1й половинг ХУ1 - середин! ХУЛ ст., дали можлив1сть украхнськ1й народнхй арми те дов-Г1 роки вести велик1 самост1йн1 операцх1 в складг росхйсько! регулярно! армх1. В1н е вржливою передумовою в процесх створення сьогоднх збройних сил нозалежно! Украшськох деркави. А мужН1сть х самоахдвага козак1в, х'хня любов до рхдно1 зешп пост1йно зали-шалася х поншц е прикладом для виховання молодого покол1ння в стЦуех патр1отизму.

- 53 -

Основ»! пуолхкацГ]' з теми дисертацГг:

1. 1менем Втйсъна Запорозысого. - К.: Укрална, 1991. - 13,6}],.а.

2. Порок для apwii Богданя. Хмельницького // üayica i сусшльство. -1981. - 9. - С.54-55.

3. Кигвський полковник Мтгтайло Кричевський // Радуга. - 1982. -

» Т. - СЛ07-ТП.

4. Млыгоноги, колгабрини, серпэнтини /про артилерхп Б.Хмельницько-го/ // Наука г сусптльство. - 1982. !> ff1 I. - С.44-45.

5. Зтйсысозо-територтальна оргатпзацтя народно! армп в перший перход визвольног втйни 1648-1654 рр. // Украшський хсторичний ■куриал. - ТТЛ. - '5 7. - С. 85-93.

6. Розпгдка Богдана Хмельницького // "Днхпро. - ТС 32. - № 8,-

С.II 9-122.

7. Стглыги ж мутскетом, скгльки Г мотикоя..." // Наука } суся!ль-ство. - 1982. - № 9. - СЛи-41.

8. Жива хстортя народу // Наука i суспгльство. - 1904. - 2. -С.Э.

9. Boüoai п обра г ими Богдана Хмельницького // Шовтень. - 1935. -№ I. - С.88-96.

10. Розвхдка а вхйську Богдана Хмельницького // Отчий край -1985. - С.94-95.

11. Перш ки'г'вськ1 полковники // Украхна. - 1985. - № 49. С.18-19.

12. Першх козэпькх посольства // Ковтень. - 1986, - № I. С.97-103.

13. Козрцький гетьман 1зан Сулима. - Укр.хстор.журнал. - 19S7. -№ 5. - С.122-129.

14. Родина Богдана Хмельницького // Ьаука i суспгльство. - 1987. -

10. - С.31-83.

15. "Я, Богдан" з точки зору iстолика /Рецензия на роман П.Загрэ-бельного "Я.Богдан"/ //Дн;про. - 1997. - № 10, - C.ITC-II9.

16. Украхнеьм коэаки у ФранцН // Наука I суспхльстэо. - 1988. -№ 3. - С.68-71.

17. Участь православного духовенства в дипломатичней слкбх Богдана Хмельницького. /Гези доповхдх м1жвуз1вськот науково'1 конферен-

.х/ // К., 1988. - С.45-46.

18. Нев{домий лист про одного з маловхдомих кшвських полковников / Арххви Украши. - 1988. - № 4. - С.65-66.

19. Клейноди эалорозького козацтва // Наука х сусшльство. -1988. - № 5. - С.62-64.

20. 1сторгя народу в рукописах // Юкрейн . - 1988. - № 6^ - С.8-9.

21. Роксолана в лхтературх та хсторп // Наука I суспхльство. -

1988. - № 7. - С.28-32,

22. Запорохц! // Старт. - 1988. - № 8. СД8-Г9.

23. Про уточнения тематичних напрямк!в видавничо1 роботи Археогра-$1чнох комхсй*. Тези доповхдх республгканськох наради "Украхн-ська архео. граф1я: сучасний стан та перспективи розвитку"/ //

,К., - С.24-27.

24. Косацьк1 шпиталх // Наука х суспхльство. - 1988. - V? 12.. -С. 52-53.

25. Дипломатична служба Богдана Хмельницького // 1'овтень. - 1988. -№ 9 /С.99-105/, № II /СЛ03-П2/, № 12 /С.104-Т07/; 1989. -№1 /С. 109-112 (.~¥ь /97Л01/ ,"¿ 8 /108-Т14/.

26. Тема козацтва в твор)чоетх Т.Г.Шезченка. Тези доповгдей науково' Всесоюэно1 конференцхх. - К,, 1989. - С.49-50

27. Байда-Вишневецький - ратник украшськог зошп // Дшпро. -

1989. № 2. - С.122-132.

28. Старш^нч Запорозько1 Схчг // Наука х сусшльство. - 1989. -№ 5. - С.66-69.

29. Батысо армгг I народу // Наука г суспгльство. - 1989. - )? 7. С.70-71.

30. Усе про ¿сторги Киева // Охрейн. - 1989. - № 7. - С.8-П.

31. Козацькг походи в ГПвшчне Прнчорномор"я // 1У Республ^кан-ська наукоза конферекцгя з 1сгорнчного крабзгавства: тези доповхдей I повхденлень. - К., 1989. - С.212-214.

32. До I п1сля Переяславськог Ради // Наука т суспгльство. -1990. - № I.- С.69-75.

33. Староста барський Бернард Претвич // Укр. *сторпчний журнал. - 1990. - № 3. - С.124-131.

34. Доля укра'Унськог нац1оиальноУ символ1ки. - К., 1990. -3,0 д.а.

35. Хортгаут 1 князь Вншневецький // НроЗлемл 1стор1У гапорозько-го козацтва п сучааий гсторичапй иауц1 I кузейшй практик: тези дсповтдей I Республ1каисысоУ науково-практичнох кенфэ-ренцп. - Залор^л. - 1990. - С.17-20.

36. Досл1дтсення 1лька Борщака з 1сторГУ украУнського козацтва // Проблени 1стор{'х залорозького козацтва... - С.67-71.

37. Козацький полковник Стамслав Морозенко // Тези допов1деЯ

I повгдонлень I ТерисптльськоУ обласно'У науковог та 1сторга(о-краезнавчог конфереицп. - Терноп1ль, 1990. - С.31-33.

38. Генеральна старшина // Наука 1 сусп1льстзо. - 1990. - № 64. -С.22-23.

39. Виявлення в зарубхяних арх!вах документально матер1ал!в э 1стор:У украУнського козацтва // Перестройка в исторической науке и проблемы источниковедения и специальных исторических дисциплин: тезисы докладов и сообщений У Всесоюзной конференции. - К., 1*990. - С. 178-180.

40. Нац1ональна символ!ка У кратни: архангел Михахл // Наука I сустльство. - 1990 - № 6. - С.39-41.

41. Запорсгащ эа Дунаем, Вхслоп, Рейном // Всесв1т. 1990. -1? 6. - 0.158-166.

42. Статтх Богдана Хмольницького та Ух доля // Наука I суспхль-ство. - 1990. - № 6. - С.59-64.

43. Нац1ональна сш.ш олгка У краг ни: козак з самопалом Ц Наука I суспхльство. - 1990. - № 8. - С.40-41.

44. Нац1опальна символп<а У краг ни: жовто-блакитний прапор // Наука I суспхльство• - 1990. - I? 9. - С.46-47.

45. Нац1ональна сга.шолхка Украл ни: козацький прапор // Наука I суспхльство. - 1990. - № 10. - С.41-43.

46. Чоцу впала козацька деряавн1сть // Наука I суспхльство, -1991. - № I. - С.20-27.

47. Визвольна вхйна украхнського народу 1648-1654 рр. // 1стор1я УкраУни: курс лекцхй для вуз1в. - К., 1991. - 2 д.с.

48. 1сгоргя украУнського козацтва: програма спецкурсу для мо-дульнох системи навчання /в сп1в. з А.М.Алексскоы/. - К., 1991. - 0,6 д.а.

49. Теда козацтва на сторхнках "УкраУнського 1сторика" // Укр. хсторик /Мшхен-Торонто-Нью-Йорк/. - 1991. - № 23. -I к - « '

Заказ ¿0,тир. ЮО.Уч.тев. КГУ,1892г. Кнев-17,Бульвар Шевченко,И.