автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Установление колхозной системы в западных областях Украины (1944—1953 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Установление колхозной системы в западных областях Украины (1944—1953 гг.)"

Львівський національний університет імені Івана Франка

РГ6

2 1\ 0

' Когут Петро Володимирович

од

"Т 21іУУ

УДК 94 (477.8) “1944— 1953”

Запровадження колгоспної системи в західних областях України (1944—1953 рр.)

Спеціальність 07.00.01 — історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичнйх наук

Львів — 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і'науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Малик Ярослав Йосипович, _ Львівський філіал Української Академії державного управління при Президентові України, професор кафедри політології, соціальної гуманітарної політики і права

Плисюк Василь Пилипович, Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри українознавства

кандидат історичних наук, доцент Гаврилюк Олександр Никифорович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри вітчизняної історії.

Інститут історії України ПАН України, відділ новітньої історії України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Провідна установа:

Захист відбудеться "уУ*н2000 р. годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “ "^Ьгісі>^^'2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розбудова усіх сфер життя українського суспільства вимагає глибокого вивчення і критичного осмислення історичного досвіду соціально-економічного розвитку України в минулому. Досвід цей неоднозначний, і будь-яка ідеалізація чи цілковите його засудження не сприятимуть формуванню правильної соціально-економічної політики України в майбутньому. Це повною мірою стосується дослідження аграрних перетворень. Село було досить уразливим соціальним реагентом щодо різних зовнішніх і внутрішніх чинників.

Сьогодні особливо актуальним стає правдиве відображення соціально-економічних перетворень в сільському господарстві України, про що було відзначено на першому Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії у жовтні 1996 р.1 Це безумовно стосується і проблеми запровадження колгоспної системи в західних областях України.

В умовах незалежної України демонтуються соціально-політичні, господарсько-економічні відносини, які обумовили відчуження трудівників від власності і результатів їх праці, створюються умови для вільного розвитку підприємництва різноманітних видів. Відповідно до законодавчих положень статей 14, 41 Конституції України2, формується сучасна ринкова модель сільської економіки: багатоукладної, з різноманітними формами власності і господарювання, сучасною ринковою інфраструктурою. Згідно з Указом Президента України від 3 грудня 1999 р. складовою частиною державної аграрної політики проголошується реформування та розвиток аграрного сектора економіки відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України на засадах приватної власності. Відповідальність за проведення реформ на нових засадах покладена на органи виконавчої влади3. Сучасне реформування аграрних відносин на селі фактично становить собою деколекти-візацію і демонтаж колгоспної системи в Україні.

1 Див.: Калінічепкп В. Всеукраїнський симпозіум з проблем аграрної історії // Укр. іст. жури. — 1997. — № 1. — С. 149 — 150.

2 Див.: Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. — К., 1997. — С. 7, 17.

5 Див.: Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сскюра економіки. Указ Президента України під 3 грудня 1999 р. // Урядовий кур'ср. — 1999. — 8 груд.; Конституція України... — С. 7.

Тому об’єктивне дослідження питань радянської аграрної політики у західноукраїнському селі і, зокрема, запровадження колгоспної системи, яка не витримала випробування часом, набуває сьогодні особливої актуальності.

Об’єктом дослідження виступає західноукраїнське село періоду запровадження в ньому колгоспної системи загально-радянського зразка.

Предметом дослідження є діяльність радянських політичних, громадських структур, органів державної влади та управління, спрямована на запровадження колгоспної системи в західноукраїнському селі. Досліджується також участь у колективізації державних підприємств, установ і організацій, застосування репресивно-каральних засобів впливу на селян, опір національно-патріотичних сил і селянства радянській політиці.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють останню стадію сталінського тоталітарного режиму: 1944-1953 рр. Стосовно процесів у західноукраїнському селі в рамках цього періоду прослід-ковуються два відмінні за змістом етапи: перший — 19441950 рр. — підготовки і проведення колективізації, становлення основ колгоспної системи та її організаційно-господарських форм; другий — 1951-1953 рр. — етап зміцнення цієї системи з допомогою застосування характерних для радянського тоталітаризму політичних, організаційних і господарських засобів. Відповідно до конкретних завдань, що ставились перед сільським господарством західних областей України на цих етапах, відбувалися дещо відмінні соціальні і господарські процеси, своєрідними були форми радянської організаційної роботи та форми опору населення.

Мета і завдання дослідження полягають у тому, щоб об’єктивно дослідити причини, характер та специфіку запровадження колгоспної системи в західних областях України в умовах панування радянської тоталітарної системи повоєнного часу. Відповідно до мети у дисертаційному дослідженні зроблено спробу вирішити наступні завдання:

• визначити ступінь наукової розробки досліджуваних проблем, накреслити основні напрями їх подальшого вивчення;

• показати роль компартії, центральних і місцевих радянських органів державної влади і управління, громадсько-політичних структур у постановці мети, розробці шляхів і методів здійснення

з

колективізації та зміцненні засад командно-адміністративної системи в західноукраїнському селі;

• розкрити зміст, форми, методи, особливості організаційно-партійної роботи у селах, колгоспах, МТС, її вплив на радянські органи, громадські, професійні організації, трудові колективи і окремих громадян, ставлення різних груп населення до компартійної агітації та пропаганди;

• простежити хід колективізації, розкрити його суттєві зв'язки з іншими суспільними процесами, визначити місце і вплив колективізації на загальну тенденцію розвитку західноукраїнського села;

• розкрити мету, основні напрямки, способи і форми впливу радянських партійно-державних владних структур на вирішення організаційних та господарсько-економічних проблем колгоспів: матеріально-технічного забезпечення, кадрової політики, розробки і впровадження основ спеціалізації виробництва тощо;

• дослідити засоби і масштаби визиску селянства західних областей України в рамках колгоспної системи;

• проаналізувати загальну спрямованість розвитку сільського господарства регіону та роль у ньому колгоспної системи;

• сформулювати окремі практичні рекомендації, які б сприяли пошуку оптимальних шляхів розвитку сучасного західноукраїнського села.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, науковості та об’єктивності, які запобігають перетворенню історичного дослідження "в арсенал будь-якої ідеології і зброю будь-якої політики”4. Автор дотримується методів дослідження: проблемно-хронологічного, історичних паралелей або порівняльного, статистико-аналітичного, класифікації, періодизації, конкретних соціальних досліджень. В сукупності вони стали важливим засобом розкриття геми.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що:

• з позицій історичної об’єктивності зроблено спробу переосмислити раніше досліджувані проблеми, критично проаналізувати ті сторони запровадження колгоспної системи в західних областях України, які у попередніх працях розглядались частково або не розглядались взагалі;

* Мсщі'рнкия В. Ф., Міхнив В. К., Посохов С. І. Всеукраїнська наукова конференція ‘Історична наука на порозі XXI ст.: підсумки та персспективи” //Укр. іст. журн. —- 1996. —№6.—С. 152.

• на базі архівних та інших джерел доведено, що організаційно-партійна, радянсько-владна та громадсько-політична робота головним чином була спрямована на зміцнення засад тоталітарної системи в регіоні;

• переосмислено місце і роль процесу колективізації як засобу утвердження радянської системи в селі, показано способи та форми її підготовки і проведення, значення та вплив на продуктивність сільського господарства регіону; запропоновано новий підхід в оцінці деяких суміжних питань, зокрема економічної ролі селянських господарств на присадибних ділянках, соціально-психологічних змін у свідомості селянства, змін у громадському і сімейному побуті тощо, а також зроблено деякі загально-методологічні висновки;

• дано цілісний аналіз залежності наслідків колективізації від організаційних та господарських аспектів радянської аграрної політики в західних областях;

• вперше зроблено спробу цілісного дослідження колгоспної системи визиску західноукраїнського селянства;

• елементом новизни є впровадження до наукового обігу багатьох невідомих і невикористовуваних раніше архівних та інших джерел.

На захист виноситься наступні положення дисертації:

1. Встановлення радянської влади в західних областях України у післявоєнний період означало запровадження і зміцнення засад адміністративно-командної системи, що ставила за мету ліквідацію несумісних з пануючим політичним режимом політико-правових, соціально-економічних та суспільно-психологічних особливостей регіону. Згадані особливості найбільш зримо виступали на селі. З цієї причини радянська влада повела рішучу боротьбу з метою усунення джерел так званої приватновласницької ідеології саме на селі.

2. Для правлячого режиму колективізація стала радикальним засобом докорінної ломки вікового селянського укладу. Вона суперечила історичній логіці розвитку західноукраїнського села і не була обумовлена соціально-економічною необхідністю. В результаті колективізації розпочався процес розселянювання та люмпенізації сільського населення регіону.

3. Організаційна і технічна реконструкція сільського господарства регіону в досліджуваний період проводилась шляхами,

методами та засобами властивими авторитаризму. Тому навіть позитивні фактори у цьому процесі, такі як державна допомога, технічне оснащення, спеціалізація виробництва у колгоспах тощо не давали належного економічного ефекту.

4. Низька ефективність виробництва в колгоспах, особливо у перші роки після здійснення колективізації, вступила у протиріччя з суспільною потребою у товарній сільгосппродукції. Це протиріччя вирішувалось шляхом застосування широкомасштабної системи визиску селянства.

5. Колективізація західних областей України породила глибоке протистояння між колгоспною системою та особою. Відбулося відчуження селян-трудівників від засобів виробництва і результатів праці, їх права і соціальні можливості були обставлені численними заборонами і обмеженнями, селянин опинився у великій залежності від керівництва колгоспів та вищепоставлених владних структур тощо. В результаті цього знизився суспільний престиж селянства. Село опинилось на задвірках соціального розвитку, розпочався процес його занепаду і соціальної деградації.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що сформульовані на основі дисертації положення і висновки сприятимуть кардинальному перегляду стереотипів радянської історіографії в питанні причин, ходу і наслідків колективізації в західних областях України. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці лекцій з аграрної політики і історії розвитку сільського господарства у радянський період, написанні узагальнюючих праць з політичної, аграрної історії та історії селянства України, при підготовці та читанні спецкурсів з цих проблем.

Структура роботи. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, основної частини, що містить п’ять розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Повний обсяг дисертації 243 сторінки. Список використаних джерел і літератури містить 323 найменування і займає ЗО сторінок. У додатках наводиться 10 таблиць, що розміщені на 14 сторінках.

Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом їх обговорення на засіданнях кафедр новітньої історії України та історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення дисертації викладені в доповідях на міжнародних і вітчизняних наукових конференціях:

“Екологія культури: історія, традиції, сучасність” (Львів, 1990); “У боротьбі за державність” (Львів, 1992); “Злочини більшовицького режиму проти українського народу” (Львів, 1993); “Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія (історія, уроки, сучасність)” (Івано-Франківськ, 1993); “Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сучасність” (Львів, 1999); “1939 рік в історичній долі України і українців” (Львів, 1999), а також на щорічних звітних науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (1990-1994 рр.) — Української академії друкарства (19952000 рр.). Основні положення та висновки дисертації опубліковані у наукових брошурах, матеріалах та тезах доповідей наукових конференцій. Вони також використовувались автором у педагогічній діяльності при підготовці загальних та спеціальних курсів з історії України для студентів Української академії друкарства та Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та основні завдання роботи, визначено об’єкт, предмет, хронологічні рамки, регіон* дослідження, відзначено наукову новизну та практичне значення дисертації, показано структуру та форми апробації її результатів.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база” дано загальну характеристику ступеня наукової розробки проблеми. Наукова література з цієї проблеми досить обширна. Станом на 1981 р. вона була проаналізована і узагальнена в дисертації

В.Ульянича5. Всю сукупність праць залежно від їх методологічних

' Проблема розглядається у межах восьми західних областей України — Волинської, Дрогобицької (у 1959 р. територія Дрогобицької області, яка була створена разом з іншими західними областями в кіпці 1939 р., увійшла до складу Львівської області), Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської і Чернівецької. Адміністративно-територіальний устрій, назви областей, районів, населених пунктів, колгоспів тощо подаються автором такими, якими вони були у досліджуваний період.

5 Ульяпич В. И. Историография деятельности Коммунистической партии по осуществлению социалистических преобразований на селе в западных областях Украинской ССР (1939 - - 1958 гг.): Дисс... канд. нет. наук. — К., 1981.

засад можна умовно поділити на літературу радянського періоду та літературу періоду сучасної української державності.

Для першої групи досліджень характерною є ідеологічна зашореність та односторонній погляд авторів, які в своїх оцінках колективізації керувалися офіційними компартійними документами. У цьому відношенні майже однаковими були положення як праць з історії КГІРС6, історії СРСР і УРСР7, так і широких багатопланових робіт провідних істориків того часу8.

Висвітлення окремих сторін досліджуваної теми розпочалося ще в час запровадження колгоспної системи. Як правило, то були надзвичайно тенденційні праці, відображали офіційне компартійне бачення і розуміння поставлених завдань, проте не раз містили цікавий фактичний матеріал9. Такими були брошури Л. Корнійця і

6 История Коммунистической партии Сопетского Союза: В б т. — М., 1980.

— Т. 5. — Кн. И; История КПСС. Курс лекішй I Рук. авт. кол. Я. С. Калакура. — К.. 1988: Нариси історії Комуністичної партії України. — К., 1977: Історія Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України. — К., 1971 та іи.

7 История крестьянства СССР: История советского крестьянства: В 5 т. — М., 1988. — Т. 4; Історія Української РСР: В 8 т., 10-ти кн.. — К., 1979. — Т. 8; Історія .народного господарства Української РСР: В 3 т., 4 кн. — К., 1985. — Т. 3. — Кн. I; Історія селянства Української РСР: В 3-х т. — К., 1967. — Т. 2; Соціалістична перебудова і розвиток сільського господарства Української РСР: В 2 т. — К., 1968.

— Т. 2; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 — 1945 рр.: В 3 т. — К., 1969. — Т. З та ін.

* Зверев С. М. Діяльність Комуністичної партії України по зміцненню і розвитку громадського господарства колгоспів (1951 — 1958 рр.). — К., 1969; Кожу-ка.ю І. II. Компартія України в період будівництва розвинутого соціалізму: З досвіду діяльності партійних організацій республіки в 1951 — 1958 рр. — К., 1976; Куц М. Компартія України в боротьбі за здійснення ленінської аграрної політики. — К., 1979; Панченко П. П., Талан Є. II. Світлий час колгоспного селянства.

— К.. 1980; Петренко В. С. Село на шляхах піднесення: Зміни в складі, умовах праці і житті колгоспного селянства Української РСР (1951 — 1969). — К., 1970; Талап С. II. Колгоспи Української РСР в період завершення будішшцтва соціалізму (1951 — 1958 рр.). — К., 1966; Юрчук П. Боротьба КП України за відбудову і розвиток народного господарства (1945 — 1952 рр.). — К., 1965; Юрчук В. II., Кожу-ка.ю II.II. Коммунистическая партия во главе всенародной борьбы за восстановление и развитие народног о хозяйства Советской Украины (1945 — 1950 гг.). — К., 1986.

’ Варецький В. Соціалістичне будівництво в західних і Закарпатській областях УРСР. — К., 1946; Валуїв В. Західні області України в новій Сталінській п'ятирічці. - К., 1947; Соціалістична перебудова сільського господарства Дрого-бнччшш —- Дрогобич, 1948; Гапій Д. Соціалістичні перетворення на Буковині // Більшовик України. - 1949. — № 9. — С. 24 - 37; Груїиецький І. Соціалістичне

перетворення Львівщини // Більшовик України. — 1948. — № 8. — С. 32 — 40; Пшчук Г. Особливості партійної роботи в Закарпатській області // Партробітпик України. — 1946. — № 5. — С. 58 — 63; ІІрофатілов І. Більшовики Волині в боротьбі за колективізацію сільського господарства II Партійне життя. — 1949. — № 1.

- С. 14 — 19; Туряшщя І. Розпиток культури в Закарпатті // Більшовик України. — 1949. — № 7. — С. 40 — 48 та ін.

К. Сироцииського10. На зламі 50—60-х рр. появилися монографічні дослідження І. Богодиста та В. Варецького, які були написані в однозначно захвалювальному тоні “мудрої” політики комуністичної партії і радянського уряду11.

У першій половині 60-х рр. вийшли друком праці, які хоч і керувалися тими ж ідеологічними штампами, все ж відзначаються (зокрема монографії М. К. Івасюти і Й. Д. Черниша) багатим фактологічним матеріалом12. Хоч і в них негативні сторони процесу колективізації, порушення принципу добровільності при вступі до колгоспів, репресії і депортації, дискримінаційна кадрова політика стосовно місцевого населення, засилля бюрократичного командно-адміністративного апарату тощо практично не розглядалися.

В наступному періоді зростання наукового рівня досліджень проблеми йшло лише по лінії розширення джерельної бази, найперше за рахунок архівних матеріалів13. Вихід цілої низки праць приурочувався до так званих знаменних історичних дат. У концептуальному плані ці дослідження залишалися на позиціях монографій першої половини 60-х років, а у питаннях критичного аналізу досліджуваних проблем нерідко поступалися їм. Одночасно з узагальнюючими монографіями були написані дослідження окремих важливих сторін проблеми, зокрема масово-політичної роботи компартійних організацій14, партійного впливу на стосунки

111 Корнісць Л. Соціалістичні перетворення в західних областях Української РСР. — К.. 1950: Счрчиитмаш АГ. Перемога колгоспного ладу в західних областях Української РСР. — К., 1953.

11 Бородаст 1. Соціалістичне будівництво в західних областях УРСР (1945

— 1950 рр.). — К.. 1961; Ворсцький В. Л. Соціалістичні перетворення у західних областях УРСР (в довоєнний період). — К., 1960.

12 Іаасюта М. К. Нариси історії колгоспного будівництва в західних областях Української РСР. — К., 1962; Миланчук В. Торжество ленінської національної політики (Комуністична партія — організатор розв’язання національного питання в західних областях УРСР). — Львів, 1963; Чсрпиш Й. Д. Комуністична партія України — організатор соціалістичних перетворень на селі в західних областях Української РСР (1939 — 1958). — Львів, 1963.

11 Торжество історичної справедливості. Закономірність возз’єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі. — Львів, 1968; За щастя оновленої землі: Нариси історії колгоспного селянства західних областей УРСР. 1939 — 1979. — К.. 1979 та іл.

14 Кірсаііона О. А. Розвиток суспільно-політичної активності трудящих західних областей УРСР у процесі будівництва основ соціалізму. 1944 — 1950. — К., 1981; КонОратюк А. С. Ідейно-політична робота партійних організацій в період соціалістичної перебудови західноукраїнського села (1944 — 1950 рр.). — Львів, 1972; Ми.хийлон В. А. Формирование интернационалистского сознания: Деятельность КПСС по формированию и углублению интернационалистского сознания трудящихся западных областей Украины (1939 — 1981). —• Львов, 1983.

робітництва і колгоспного селянства15, технічного забезпечення сільського господарства16, культурного будівництва17, боротьби проти формувань ОУН — УГІА18 тощо. Дослідження питань кадрової політики в селі провів В. П. Плисюк19. На жаль, і тематичні праці були в оцінках складних процесів та явищ на селі однобічними і необ’єктивними, тенденційно висвітлювали лише позитивні сторони колективізації, зовсім не торкалися критики офіційних документів.

В кінці 70-х — на початку 80-х рр. нав’язувалась помилкова думка про те, що запровадження колгоспної системи у західних областях України вивчено вже достатньо. В зв’язку з цим акцент у дослідженнях історії колгоспного будівництва було зміщено на рівень республіки. З історії західноукраїнського села особливо помітних праць не появилося.

Якісно новий етап у дослідженні колективізації в західних областях України намітився разом з розгортанням в СРСР горба-човської перебудови. З’явилось багато серйозних науково-дослідницьких статей20, дискусійних матеріалів21, у яких обгрунтовувались нові підходи та концепції історії колективізації і її наслідків.

15 Чсртштш Ф. Ф. По пути социализма: Деятельность Коммунистической партии по укреплению руководящей роли рабочего класса при построении основ социализма в западных областях Украинской ССР (1939 — 1950). — Львов, 1978.

Костик П. С. У боротьбі за технічне оснащення сільського господарства (Діяльність Компартії Україні! по створенню і дальшому розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства західних областей УРСР. 1939 — 1975 рр.).

— Львів, 1980.

17 Кошарний І. Я. У сузір'ї соціалістичної культури. Культурне будівництво у возз'єднаних областях УРСР (1939 — 1958 рр.). — Львів. 1975.

|х Масловский В. II. В борьбе с врагами социализма. Очерки истории классовой борьбы на селе в период построения основ социализма в западных областях Украины. 1939 — 1950. —Львов, 1984.

14 Плисюк В. II. Борьба партийных организаций Украины за укрепление сельского хозяйства руководящими кадрами (1953 — 1958 гг.): Автореф. дне... канд. пег. наук. ---Львов, 1963.

211 Див.: Див.: Данилок В. Октябрь и аграрная политика партии // Коммунист. — 1987. — № 16. — С. 28 — 38: Коллективизация: как это было // Правда. — 1988. — 26 авг., 16 септ.; Лацис О. Проблема темпов в социалистическом строительстве II Коммунист. — 1987. — № 18. — С. 79 — 90; Морозов Л. Ф. Ленинская концепция кооперации и альтернативы развития // Вопросы истории КПСС. — 1988. --№6.— С. 101 — 115; Рсиу.ион В. А. “Раскрестьянивание” —термин и содержание, временные рамки // Вопросы истории КПСС. — 1989, — № 10. -- С. 64 — 71 та іи.

21 Див.: Иного не дано. Судьбы перестройки. Вглядываясь в прошлое.

Возвращение к будущему: Сб. статей. — М., Минск, 1988; Историки отвечают на вопросы: Сборник. — М., 1988; Историки спорят: Тринадцать бесед. -- М., 1988; Коллективизация: истоки, сущность, последствия. Беседа за “круглым столом" // История СРСР. — 1989. — № 3. — С. 3 — 62 та ін.

З’явилось ряд досліджень в Україні, автори яких розпочали критичне переосмислення історії колективізації та політичної обстановки у республіці в час її проведення22. Окремі критичні елементи історії колективізації в західних областях України з’явились у монографіях і статтях, що вийшли до 50-річчя возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною2-’. Однак і на цьому етапі явно прослідковується скованість авторів. Вони, по суті, лише окреслювали нові підходи до проблеми.

Розхитування компартійних стереотипів з історії колективізації розпочалося з численних публікацій у пресі, часто напів-наукового характеру. З часом з’явилися роботи загального характеру, що заклали фундамент нових методологічних підходів до історії радянського періоду взагалі24. Було дано об’єктивну наукову оцінку радянській системі повоєнного часу в західних областях. З цього питання вийшли окремі монографічні дослідження25. Особливо важливим є значне якісне розширення документаль-

11 Див.: Кульчицкий С. В. Некоторые проблемы истории сплошной коллективизации на Украине // История СССР. — 1989. — № 5. — С. 20 — 36; Рибалка I. К. Сталінщнна іі розсслянювания країни//Укр. іст. журн. — 1989. —№ 10. —С. 12

— 21; Кожукало І, П. Л. Г. Мельников: нарис політичної діяльності II Укр. іст. журн. — 1989. — № 9. — С. 95 — 100; Кожукало II. П., Шатншл Ю. И. Н.С.Хрущёв па Украине // Вопросы истории КПСС. — 1989. — № 9. — С. 85 — 98; Шаночал Ю. Сталінський посланець на Україні: Сторінки політичної біографії Л.М. Кагановича // Під прапором ленінізму. — 1989. — № 20. — С. 76 — 83 та ін.

23 Див.: Возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною / Ю. Ю. Сливка, В. І. Масловськнй, М. М. Швагуляк та ін. •— К., 1989; По пути социального и интернационального единения: О 50-летин развития западных областей УССР в братской семье советских народов / Рук. авт. кол. проф. Е. В. Примеров. — Львов, 1989; В єдиній сім'ї народів (Возз'єднані області Української РСР. 50 років) II Вісн. Львів, ун-ту. Серія історична. — Львів, 1989. — Вин. 25; Гарань О. В. Проблеми формування національних кадрів у західних областях УРСР у другій половині 40 — 50-х роках II Укр. іст. журн. — 1989. — № 10. — С. 55 — 65; Парсаііапона В. С. Депортация населення из Западной Украины и Западной Белоруссии в 1939 — 1941 гг. II Новая и новейшая история. — 1989. — № 2. — С. 26 -44 та ін.

24 Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. — К., 1996; ІЛаповал Ю. І. Україна 20 — 50-х років: сторінки ненаписаної історії. — К., 1993; Шаповал Ю. І. Людина і система (Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні). — К., 1994; Україна: друга половина XX століття. Нариси історії. — К., 1997; Малик Я., Вол Б., Красічський О. та ін. Історія суспільних рухів та політичних партій України (XIX — XX ст.). — Львів, 1998.

25 Баран В. Україна 1950 — 1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. — Львів, 1996; БЬас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917 — 1953: Суспільно-політичний та історнко-правовий аналіз: У 2 кн. — К., 1994; Яроиі Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30 — 50-ті роки XX століття (історпко-політологічний аспект). —Луцьк, 1995,

ної бази досліджень і публікації (зокрема, опублікування у другій книзі монографії І. Біласа) недоступних в попередні роки матеріалів. З’явилася узагальнююча праця Г. Сургая “Сільське господарство України: уроки минулого і сучасний аграрний курс”26. На нашу думку, однак, автор не зробив достатнього аналізу причин, які негативно вплинули на розвиток сільського господарства у післявоєнні роки. Більш принциповою у цьому відношенні є стаття М. Сеньківа27, яка стала вдалою спробу аналізу насильницького характеру колективізації в західноукраїнському селі. Питанням радянізації економічного і духовного життя західноукраїнського села присвятив своє дисертаційне дослідження О. Н. Гаврилюк28.

Опубліковані колективні праці, монографії, дисертації, наукові статті охопили чимало аспектів історії запровадження колгоспної системи в західних областях України. Водночас помітним є механічне перенесення сучасної схеми бачення колективізації 30-х років в УРСР на повоєнні роки в західних областях.

Глибшого вивчення потребують питання соціально-класових змін, критичного аналізу політики і особливо практики діяльності компартії і радянських органів влади в цій надзвичайно важливій сфері. Нового підходу вимагає вивчення причин і форм масового опору селян західних областей України насильницьким методом колективізації. Залишаються недостатньо вивченими питання характеру і масштабу масових репресій в західноукраїнському селі, не досліджена система визиску селянства.

Джерельну базу дисертації складає комплекс опублікованих та архівних матеріалів, що умовно розподіляється автором на чотири групи. До першої належать опубліковані партійні та державні документи, які мали обов’язковий і директивний характер та виражали винятково офіційну позицію комуністичної партії та радянського уряду29.

2'’ Сур.-'ай Г. 1. Сільське господарство України: уроки минулого і сучасний аграрний курс. — К., 1991.

27 Сепькін М. Західноукраїнське село: насильницька колективізація 1940-х років // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Львіп, 2000 — Вип. 7. — С. 488 — 496.

2* Гаврилюк О. Н. Радянізація економічного і духовного життя західноукраїнського села другої половини 40-х — 50-х років (на матеріалах Волинської, Рівненської та Львівської областей): Автореф. дне... канд. іст. наук. — Чернівці, 1996.

24 Дип.: Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898 — 1986). — М., 1985. — Т. 7, 8: Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і

Другу групу джерел становлять збірники документів і матеріалів, які містять розпорядження, рішення, вказівки місцевих органів влади, розкривають основні напрями та результати їх діяльності у сфері колгоспного будівництва30. Важливим видом джерел е статистичні матеріали, зокрема збірники, які видавались у республіці та в окремих областях31, хоч в останніх матеріали підібрані тенденційно з акцентуванням уваги лише на позитивних показниках, що тягне за собою викривлене уявлення про хід подій.

З нових методологічних принципів підготовлені і видані збірник “Десять буремних літ”, упорядкований В. Сергій-чуком32, матеріали збірника “Депортації. Західні землі України кінця 30-х — початку 50-х рр.”33 та книга друга монографії

І.БІласа 34.

До третьої групи належать матеріали періодичної преси. Автором опрацьовано понад 50 різних видань: від республіканських і обласних до районних та багатотиражок МТС. На

пленумів ЦК: В 2 і. — К., 1977. — Т. 2; Комуністична партія України: з’їзди і конференції. — К., 1991; Директивы КПСС и Советского правительства по хозяйственным вопросам. 1917 — 1957 годы: Сб. док.: В 4-х т. — М., 1958. — Т. 3. 4; Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917 — 1967 гг.): Сб. док. за 50 лет: В 5 г. — М., 1968. — Т. 3, 4; ЛКСМ України в рішеннях з’їздів та конференцій. 1919 — 1966. — К., 1969.

3,1 3 історії колективізації сільського господарства західних областей Української РСР: 36. док. і матеріалів. — К., 1976; Соціалістичні перетворення н західних областях Української РСР. 1939 — 1979: 36. док. і матеріалів. — К., 1980; Львівщина соціалістична: 36. док. і стат. матеріалів. — Львів, 1975; Радянськії! Львівщині — 30 років: 36. док. і стаг. матеріалів. — Львів, 1970; Радянська Буковина. 1946 — 1970: Док. і матеріали. — Ужгород, 1980; Радянське Прикарпаття. 1939 — 1959: Док. і матеріали. — Ужгород, 1964; Радянське Закарпаття. 1946 — 1958: Док. і матеріали. — Ужгород, 1985; Радянська Ровенщипа. 1939 — 1959: Док. і матеріали. — Львів. 1962; Радянська Тернопільщина. 1939 — 1958: Док. і матеріали.—Львів, 1971.

31 Див.: Народне господарство Української РСР: Стат. зб. — К., 1957; Волинська область за роки Радянської влади (1940 — 1966 рр.): Стат. зб. — Львів, 1969; Народне господарство Закарпатської області: Стат. зб. — Ужгород, 1957; Народне господарство Львівської області: Стат. зб. — Львів, 1958; Народне господарство Ровснської області: Стат. зб. — Львів, 1963; Народне господарство Станіславської області за 20 років Радянської влади. — Львів. 1960; Народне господарство Тернопільської області: Стат. зб. — Тернопіль, 1957; Народне господарство Чернівецької області: Стат. зб. — Чернівці, 1959 та ін.

Сергшчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944 — 1953 роках. Нові документи і матеріали. — К., 1998.

Депортації. Західні землі України кінця 30-х — початку 50-х рр.: Документи, матеріали, спогади; У 3-х т. — Львів, 1996. — Т. 1; 1998. — Т. 2.

14 Ь'ілас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917 — 1953: Суспільно-політичний та ісюрнко-правовин аналіз: У 2 кн. — К., 1994. — Кн. 2.

сторінках тогочасних газет наведено чимало фактів про випадки адміністрування і зловживання в колгоспному будівництві.

Четверту групу джерел становлять документи і матеріали, що були досліджені автором у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГО України), Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), а також в обласних державних архівах: Волинському (ДАВО), Закарпатському (ДАЗО), Івано-Франківському (ДАІ-ФО), Львівському (ДАЛО), Рівненському (ДАРО), Тернопільському (ДАТО) і Чернівецькому (ДАЧО). Автор опрацював 741 справу з 54 фондів центральних і місцевих державних архівів. Ці матеріали дали можливість проаналізувати динаміку відносин між державою і селом, між радянськими державними і партійними структурами, з одного боку, та селянами і колгоспниками західних областей, з другого.

Значний інтерес для дослідження проблеми мають документи, зосереджені в фонді “ЦК Компартії України” (Ф. 1) з ЦДАГО України. Вони містять матеріали пленумів, стенографічні звіти різноманітних нарад, засідань ЦК республіканської партор-гаиізацїі, постанови, інструктивні листи, що характеризують особливості кадрової політики, організаторську, ідеологічну і масово-політичну роботу партійних органів в західних областях України. Матеріали фонду Міністерства сільського господарства УРСР (Ф. Р — 27) з ЦДАВО України дають можливість показати процес запровадження системи у його динаміці, починаючи з перших днів відновлення радянської влади. У фонді зберігаються директивні вказівки, стенограми нарад колгоспного активу, звіти про господарську діяльність як в областях, так і в районах. Дуже цінним джерелом для дослідження запровадження колгоспної системи в західноукраїнському селі є документи і матеріали, що містяться у фонді Статистичного управління УРСР (Ф. Р — 582) ЦДАВО України.

Із державних архівів західних областей України використано документи і матеріали, які містяться у фондах обласних партійних організацій, обласних планових комісій, виконкомів, управлінь сільського господарства, статистичних управлінь, представників ради у справах колгоспів при уряді СРСР, у фондах окремих сільрад, колгоспів, МТС.

У другому розділі “Формування і зміцнення засад командно-адміністративної системи” розкривається процес формування радянських суспільно-політичних, владних, економічних та соціально-психологічних основ в західноукраїнському селі. Головним змістом цього процесу було створення компартійної мережі та підпорядкування їй всього громадсько-політичного життя на селі. У практиці компартійного та радянського будівництва широкого застосування набуло скерування для роботи на керівних посадах працівників, які походили з інших областей України.

Під безпосереднім контролем компартійних структур проходила організація місцевих органів влади. Компартійно-організаційні процеси та радянське будівництво в Закарпатті у перші повоєнні роки мало свої особливості.

У конкретно-історичних умовах суспільно-політичного життя західноукраїнського села влада робила важливу ставку на комсомольські організації. їм відводилась роль “бойового резерву і помічника партії”, безумовного виконавця її рішень. Форсувалось створення мережі комсомольських організацііі.

Важливою складовою процесу формування основ тоталітарного режиму була кадрова політика. Кадровий підбір, розстановка та контроль здійснювалися надзвичайно жорстко, виходячи, в першу чергу, з політичних та номенклатурних критеріїв.

Основним засобом нав’язування в західноукраїнському селі цінностей тоталітарного соціалізму стала так звана масово-політична робота. Завдання, напрямки, шляхи і форми цієї роботи розроблялися вищим компартійним керівництвом. У середовищі селянства вона велася партійними органами через земельні громади, сільради, МТС, комсомол, культурно-освітні установи, жіночі організації тощо.

З початком масової колективізації значно активізувалась робота з метою зміцнення усіх структур партійно-державної авторитарно-бюрократичної системи. Складовою ланкою цього процесу було посилення організаційно-партійної роботи в селі. Велика увага надавалась створенню колгоспних парторганізацій. Поступово, по мірі охоплення колективізацією сіл, колгоспи ставали основою радянської тоталітарної системи.

Формування та зміцнення засад адміністративно-командної системи проходило в умовах гострої боротьби з українськими національно-патріотичними силами, що традиційно були впливо-

вими на селі. Широко застосовувалися репресивно-каральні дії проти підпільних організацій і груп ОУН, УПА. УГКЦ.

Із завершенням колективізації посилювався вплив первинних партійних організацій на життя селян. Ними охоплювались навіть структурні підрозділи колгоспів — бригади, ланки, ферми, в яких формувались партійні групи. Колгоспна система стала основою нових суспільно-політичних, ідеологічних та соціально-психологічних відносин.

У третьому розділі “Підготовка і проведення колективізації” розкривається хід запровадження колгоспної системи в західноукраїнському селі.

Колективізацію в післявоєнний період радянським органам влади довелось розпочинати заново і проводити у складних суспільно-політичних умовах. В селах запроваджувались форми найпростішого виробничого кооперування: супряги, громадські кузні, пункти очищення і протруювання зерна, насіннєві фонди тощо. Основною формою кооперування до 1947 р. були земельні громади.

Паралельно з розгортанням найпростіших форм виробничого кооперування селянства, спираючись на них, здійснювалась колективізація. Форсування її розпочалось з середини 1947 р., в часи керівництва у республіці Л. М. Кагановича. Ставка робилась на засоби примусу: погрози, залякування, побиття, виселення, арешти тощо. Селяни чинили в основному пасивний опір колективізації: усією сім’єю відмовлялися записуватись до

колгоспу, продавали визначене для усуспільнення майно, продуктивну і робочу худобу, здійснюючи таким чином господарську самоліквідацію.

Одночасно проводилась політика економічного обмеження куркульських господарств. Для кожної з областей були встановлені граничні норми землекористування, збільшились розміри та скоротились терміни обов'язкових платежів державі. Податки мали прогресивний характер в залежності від величини доходів і землеволодіння. Діяла заборона надання будь-яких пільг для платежів цих господарств.

Проти колективізації активну боротьбу вели ОУН та УПА. Підпільники вели агітацію проти колгоспів і радянської влади взагалі, нищили колгоспне майно, вбивали ініціаторів і організаторів створення колгоспів і МТС тощо. Часто при цьому терпіли

невинні люди. Влада протиставляла підпіллю ОУН та збройним загонам УГІА винищувальні групи, які не раз насильно формувались з місцевого населення.

У люгому-березні 1948 р. відбулись обласні партійні конференції західних областей, які за погодженням з центральними керівними органами прийняли рішення про початок масової колективізації. Основну виконавчу роботу у її забезпеченні здійснювали парторганізації. Вони розглядали питання колгоспного будівництва на пленумах, зборах, партійних активах, засіданнях бюро тощо. До роботи по створенню колгоспів партійні організації залучали місцеві ради депутатів трудящих, комсомол, профспілкові, жіночі організації, колективи промислових підприємств, установ, організацій, МТС, засоби масової інформації. Найбільшу активність серед інших громадських організацій у створенні колгоспів виявляв комсомол.

Метою суцільної колективізації була також ліквідація в західноукраїнському селі соціальної і матеріальної основи формувань ОУН — УПА. Цьому підпорядковувалась також депортація у східні райони СРСР підозрілих у зв’язках з ОУН сімей. Це, однак, не вирішувало справи. Ставлення селян до колгоспів залишалось негативним, частими були випадки нищення колгоспного майна.

Протягом всього процесу підготовки і проведення колективізації до селянства західних областей України, окрім виселення родин, широко застосовувались інші засоби радянської репресивно-каральної системи, як, наприклад, насильне вилучення зерна, насильне залучення селян з підводами для вивезення лісу, використання селянських господарських будівель для будівництва колгоспних ферм тощо.

У четвертому розділі “Організаційна і технічна реконструкція сільського господарства” досліджуються зміни організаційно-господарських відносин та процес матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва на різних етапах проведення колективізації і в перші роки після її завершення.

Першочерговим завданням післявоєнного періоду в західноукраїнському селі стала відбудова зруйнованого війною господарства і налагодження його нормального функціонування. Особливістю регіону було те, що в селах ця робота велася в умовах одноосібного господарювання. Стабілізація приватного сільськогосподарського виробництва не повинна була вступати у

суперечність з близькою в часі перспективою колективізації. Через це держава підтримувала лише ті тенденції у розвитку сільського господарства західних областей, які мали б сприяти створенню колгоспів.

В роки масової колективізації швидко збільшувалось число колгоспів з надзвичайно низьким рівнем агротехніки, кваліфікації працівників, поганою організацією праці. Загострилася проблема колгоспних кадрів, особливо керівної ланки. Дещо успішніше вирішувались питання технічного забезпечення сільського господарства, хоч позитивні наслідки в цьому мали головним чином тільки МТС. При рості формальних показників механізації польових робіт їх якість залишалась дуже низькою. Перед багатьма колгоспами стояло елементарне завдання простого налагодження виробництва, усуспільнення майна, обліку результатів праці і продукції. Появилось суттєве розходження між темпами колективізації та реалізацією комплексу завдань, спрямованих на організаційно-господарське зміцнення артілей.

В час завершення колективізації у квітні 1950 р. на республіканському рівні було прийнято рішення про організаційну та технічну реконструкцію колгоспів західних областей. Ставилось завдання застосовувати такі методи організаційно-господарського зміцнення господарств, які були сформульовані у попередніх рішеннях загальносоюзного і загальнореспубліканського значення. Виняток робився лише для економічно слабких колгоспів гірських і передгірських, а також поліських районів, для яких визначалися дещо відмінні засоби. З початком 50-х років відбувалось незначне кількісне нарощування організаційно-господарських засобів колгоспів. Однак нездоланні перешкоди на шляху ефективного господарювання в селах регіону, зумовлені самою ж авторитарнобюрократичною системою, усунуті не були.

У п’ятому розлілі "Запровадження системи визиску селянства” висвітлюються питання формування і поглиблення комплексної системи експлуатації праці селянства західних областей України, що здійснювалась тоталітарною системою в цілому і колгоспною зокрема.

Система визиску діяла централізовано. Її безпосереднім організатором на місцях було колгоспне керівництво, яке відпрацьовувало надані йому владою прямі та непрямі пільги.

Відсутність ефективних економічних стимулів до праці компенсувалася системою засобів примусу.

Структурні підрозділи колгоспів — бригади, ланки, ферми, виробничі дільниці — були жорсткими утвореннями, в яких формувався постійний склад працюючих і не допускалась його плинність. Згадані низові структури несли повну відповідальність за доручену і виконану роботу, розподіляли прибутки, які залежали від зібраного ними врожаю і продуктивності тваринництва.

Важливим складовим елементом системи визиску була цінова політика. Обов’язкові поставки державі здійснювались за твердими в багатократ нижчими від собівартості цінами, встановленими державою. Недовиконання тягнуло за собою штрафні санкції у розмірі недовиконаних часток зобов’язань. Сільське господарство відігравало роль сировинного придатку промисловості. Нерівноправними були також відносини між колгоспами і МТС. Роботи МТС обходилися колгоспам дорого, а відповідальності за кінцевий результат робіт МТС не несли.

Визиск здійснювався також з допомогою встановленого порядку розрахунків по зобов’язаннях. Колгоспи спочатку повинні були виконувати усі державні поставки, потім — здійснювати платежі за роботи МТС, пізніше — повертати державні позики та кредити і лише після цього могли приступати до формування власних посівних, фуражних, страхових фондів. Сільський трудівник стояв у кінці цього ланцюга розрахунків.

Часто траплялося так, що основним джерелом забезпечення матеріальних потреб колгоспників залишалися господарства на присадибних ділянках. Але і стосовно підсобних господарств владні органи застосовували різні засоби визиску. Суворо регламентувались їх господарські можливості. Вироблена продукція обкладалась значними податками, які сплачувалися з кожної голови худоби, площі посівів, з кількості фруктових дерев і навіть ягідних кущів.

Винагорода за працю в колгоспному виробництві визначалась у трудоднях і здійснювалася в кінці господарського року. Вона залежала від тієї частини надходжень господарства, яка залишалася після здійснення усіх розрахунків з державними структурами. Розмір оплати праці навіть у кращих колгоспах був мізерним, як правило, ніколи не був достатнім для забезпечення

потреб сім’ї. Не раз завищеними були норми виробітку, оплата ж як планових, так і понадпланових робіт низькою.

Особливе місце у системі інтенсифікації праці в колгоспах відводилось так званому соціалістичному змаганню. Особлива увага зверталась на його масовість. З метою активізації участі у соцзмаганні владні органи задіювали і моральні стимули — нагородження передовиків орденами і медалями СРСР. Колгоспні передовики, в основному, були сумлінними, часто дуже вправними працівниками, майстрами своєї справи. Радянська система, однак, користувалася не тільки їх високопродуктивною працею, але і на прикладі “передовиків" прагнула забезпечити вищий ступінь експлуатації всіх селян.

У висновках підведено основні підсумки дисертаційного дослідження, зроблено узагальнення.

Для радянського тоталітаризму повоєнного часу найважливішим завданням в західних областях України стало запровадження колгоспної системи. Її утвердження в селі означало остаточну перемогу радянського режиму у регіоні. Основою авторитарно-бюрократичної системи, монопольним керівником та провідником її політики стала комуністична партія, а будівничими — тисячі комуністів, що у повоєнні десятиліття мобілізовувались зі східних областей республіки.

Колгоспна система в західних областях не обумовлювалась історичною необхідністю, усім попереднім соціально-економічним розвитком сільського господарства регіону, а штучно нав’язувалась владою. Для пануючого режиму колективізація виступала як безальтернативна, але життєвоважлива форма устрою, засіб, з допомогою якого мали бути забезпечені усі суттєві передумови радянізації західноукраїнського села. Колективізація могла проводитись і проводилась лише шляхом насилля. В результаті колективізації у західноукраїнському селі розпочались згубні процеси розселянювапня, переродження та люмпенізації селянства.

Складовою метою колективізації було зміцнення політичних позицій радянської влади та політнзації всіх ланок громадського життя на селі. При допомозі колективізації радянська влада прагнула забезпечити тотальний контроль над усією господарською діяльністю в селах. Авторитаризм став панівним засобом управління колгоспами і селами взагалі. Діяльність колгоспів перервала природній економічний розвиток сіл, що базувався на

індивідуальному селянському господарстві. З огляду на насильницькі засоби впровадження колгоспної системи в західних областях її економічна ефективність в перші роки функціонування була дуже низькою.

Створення колгоспів означало запровадження жорсткої системи визиску західноукраїнського селянства. Визиск здійснювався на двох рівнях ■— загальнодержавному і колгоспному. Загальнодержавний рівень включав податкову, цінову політику, нормування трудової участі у колгоспному виробництві, фінансові санкції, штрафи, конфіскації, засудження, виселення тощо. Колгоспний — жорстку внутрішню структуру господарств (до підрозділів яких прикріплювались селяни), визначення розмірів оплати за трудодні і деяких видів додаткової оплати, штрафи, громадські вироки тощо. Особливою формою визиску стало соціалістичне змагання.

Дослідження процесу запровадження колгоспної системи в західних областях України особливо важливе сьогодні, коли відбувається її остаточний демонтаж та проводиться деколективізація, а сільське господарство стає на ринковий шлях розвитку.

Основні положення дисертації знайшли висвітлення у наступних публікаціях автора:

1. Когут П.В. Колективізація в західноукраїнському селі. — Львів: ЛФ УАДУ — Логос, 2000. — 80 с.

2. Когут П.В., Чуприна В.М. Про перебудову виробничих відносин у західноукраїнському селі (1946 — 1955 рр.) // Актуальні питання перебудови суспільних відносин в СРСР: Вісник Львівського університету. Серія суспільна. — Львів: Світ, 1991.

— Вип. 29, —С. 134—141.

3. Когут П.В. Політика визиску селянства західних областей України у перші післявоєнні роки // Українські варіанти. — 1998. — № з — 4, — С. 101 — 107.

4. Когут П.В. Підготовка та проведення масової колективізації західноукраїнського села (1944 — 1947 рр.) // Українські варіанти. — 1999. — № 1 — 2. — С. 92 — 100.

5. Когут П-В. До питання про запровадження компартійної основи суспільних відносин у західноукраїнському селі (1944 —

1947 рр.) // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Львівський філіал / За ред. А.О. Чемернса, А. В. Ліпенцева. — Львів: ЛФ УАДУ — Кальварія, 1999. — Вип. 1. — С. 202 — 214.

6. Когут П.В. Протистояння української державницької та радянської тоталітарної ідей у західноукраїнському селі в перші післявоєнні роки // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал) / За заг. ред. А. О. Чемернса. —■ Львів: ЛФ УАДУ; Кальварія, 1999. —- Вип. 2,—С. 208 — 213.

7. Когут П.В. Колективізація сільського господарства в західних областях Української РСР (Методичні матеріали на допомогу лектору). — Львів: Знання, 1990. — 27 с.

8. Когут П.В. Боротьба ОУН та УПА проти колективізації в західних областях України // Матеріали наукової конференції Всеукраїнського Братства вояків УПА (Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія. Історія, уроки, сучасність). — Стрий: ТОВ “УВІС”, 1993. — С. 108 — 109.

9. Когут П.В. Становлення радянського тоталітаризму в західних областях України у післявоєнний період // Звітна науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів (2 — 5 лютого 1993 р.): Тези доповідей. — Львів: Український поліграфічний інститут ім. Ів. Федорова, 1993. — Вип. 1. — С. 135.

10. Когут П.В. Запровадження колгоспної системи визиску у західноукраїнському селі // Звітна науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів (2 — 5 лютого 1993 р.): Тези доповідей. — Львів: Український поліграфічний інститут ім. Ів. Федорова, 1993. — Вип. 1. — С. 155.

11. Когут П.В. Радянська система визиску селянства західних областей України (1944 — 1953) // Звітна науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів (28 — 31 січня 1997 р.): Тези доповідей.

— Львів: Українська академія друкарства, 1997. — Вип. 3. —

С.183.

АНОТАЦІЯ

Когут ГІ. В. Запровадженії» колгоспної системи в західних областях України (1944 — 1953 pp.). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 — історія України. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2000.

У дисертації досліджуються докорінні перетворення у західноукраїнському селі, викликані запровадженням колгоспної системи. Показано засоби і хід створення колгоспів як соціально-політичної бази радянського тоталітаризму в селах західних областей. Розкривається мета та завдання радянської організаційно-виробничої та технічної реконструкції сільського господарства, запровадження загальнодержавної і колгоспної систем визиску сільських трудівників. Проаналізовано перетворення у соціальній психології селянства, зумовлені процесом розселя-нювання. Обгрунтовано необхідність врахування тривалого впливу колгоспної системи на західноукраїнське селянство при проведенні сучасної аграрної реформи.

Ключові слова: західноукраїнське село, колективізація, командно-адміністративна система, тоталітарний режим, реконструкція, репресії, розселянювання, система визиску.

ANNOTATION

Kohut P.V. Introduction of the system of collective farms in Western regions of Ukraine (1944 - 1953). — Manual.

Dissertation for Candidate of History degree, specialty 07.00.01 - History of Ukraine, Ivan Franko L'viv National University. L'viv, 2000.

The issue of transformations in Western-Ukrainian village caused by the introduction of the collective-farming system is researched in the dissertation. The tools and procedure of collectivc farms' creation are described, collective farms being the social political basis of soviet totalitarianism in the villages of Western regions. The aim and objectives of soviet organizational, production and technical reconstruction of agriculture and the introduction of nation-wide and

collective farm system of exploitation of agricultural workers are explained. Transformations of peasants' social psychology caused by the process of peasants' status changing are analyzed. Attention is drawn to the necessity of taking into consideration the long-term effect the collective-farming system had on peasants of Western Ukraine, while introducing modern agricultural reform.

Key words: Western-Ukrainian village, collectivization,

command-administrative system, totalitarian regime, reconstruction, repression, changing the status of peasants, system of exploitation.

АННОТАЦИЯ

Когут П. В. Установление колхозной системы в западных областях Украины (1944 — 1953 гг.). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 — история Украины. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2000.

В диссертации исследуются коренные преобразования в западноукраинском селе, вызванные процессом установления колхозной системы. Показано процесс формирования и укрепления основ командно-административной системы как фундамента советского тоталитаризма, доминирующую роль компартийных структур в общественно-политической, социально-экономической, культурной жизни сельского населения. Раскрываются формы и методы влияния компартии на советские, хозяйственные органы, комсомольские и другие общественные организации, средства массовой информации. Исследуются формы сопротивления национально-патриотических сил внедрению колхозной системы, использование в регионе репрессивной системы советского тоталитаризма.

Раскрыто характер, формы и методы коллективизации. Анализируются формы простейшего кооперирования крестьянства, в частности, земельные общества, супряги, пункты очистки и протравки зерна. Показана их роль в формировании коллективистских тенденций и материальной базы будущих колхозов. Раскрывается участие в проведении коллективизации советских, земельных органов, комсомольских, профсоюзных, женских организаций, коллективов государственных предприятий, учреждений, организаций. Показана политика

властей в отношении отдельных категорий крестьянства, скрытые и открытые формы сопротивления крестьян коллективизации. Проведен сравнительный анализ методов работы агитационно-пропагандистских, организационно-хозяйственных и репрессивно-карательных структур по осуществлению коллективизации. Обоснован вывод о том, что репрессии против крестьянства послужили главным средством проведения коллективизации. Прослеживается влияние коллективизации на материальное благосостояние, общественную и культурную жизнь, психологию крестьян, их социальное и духовное раскрестьянивание, перерождение и люмпенизацию.

Исследуются цели и задачи советской организационно-производственной и технической реконструкции сельского хозяйства западноукраинского региона на разных этапах ее проведения. Показано, что в канун так называемой сплошной коллективизации советская власть практически прекратила стимулирование частного крестьянского сектора. В то же время требовала от него максимальной отдачи, полного обеспечения государственных поставок сельхозпродуктов. В подготовке коллективизации органы власти отводили большую роль вопросам работы МТС, разрешению проблем кадрового обеспечения, в частности подготовки кадров руководящего уровня а также массовых сельскохозяйственных специальностей, связанных с внедрением в производство сельскохозяйственной техники. Исследуются источники, формы, методы накопления средств для общественного хозяйства колхозов, показано соотношение в этом государственной помощи и обобществленного имущества крестьян. Анализируется система мер организационно-хозяйственного укрепления колхозов, ее применение и степень эффективности в колхозах западных областей Украины. Показано применение специализации сельскохозяйственного производства, районирования в зависимости от природно-климатических условии, а также определены противоречия, возникавшие при решении этих вопросов авторитарными методами.

Большое внимание уделено системе эксплуатации сельских тружеников, функционирование которой осуществлялось на двух уровнях: общегосударственном и колхозном. Раскрывается всеобщее доминирование государственных интересов над интересами крестьянства. Показано всеобъемлющий характер государственной системы эксплуатации крестьянства, формы ее осуществления, в частности: эксплуатация колхозов в целом, приусадебных хозяйств колхозников,

индивидуальных крестьянских хозяйств и отдельных категорий крестьян. Характеризуются методы, применявшиеся государством для получения дешевой сельскохозяйственной продукции путем ценовой, налоговой политики, штрафных санкций и т. д. Анализируются формы и методы эксплуатации крестьянства в колхозах, в частности: система трудодней и оплата по ним, дополнительная система оплаты за перевыполнение норм выработки, закрепление средств производства за структурными подразделениями колхозов и колхозниками, применение административной и криминальной ответственности за недостаточное участие в колхозном производстве и материальной отпетственностн за результаты труда. Показано место в системе эксплуатации крестьянства социалистического соревнования разных уровней. ,

Обоснована необходимость учитывать длительное влияние колхозной системы на западноукраинское село при проведении современной аграрной реформы.

Ключевые слова: западноукраинское село, коллективизация, командно-административная система, тоталитарный режим, реконструкция, репрессии, раскрестьянивание, система эксплуатации.

Підписано до друку 07.09. 2000 р. Формат 60x90 1/16 Папір офсетний. Умови, друк. арк. 1.5 Тираж 100 прим. Зам. № 53/

Надруковано у видавничому центрі Львівського національного університету імені Івана Франка 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41