автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Влияние идей богомильской апокрифической литературы на становление духовности Киевской Руси.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Влияние идей богомильской апокрифической литературы на становление духовности Киевской Руси."

г fl

Г\0

а г «tt «97

1нститут фЬгасофы Национально!" Академй' наук Украши

На правахрукопису

ПАТЕРИК1НА Валентина Василшна

ВПЛИВ ЩЕЙ БОГОМИЛЬСЬКО'1 АП0КРИФ1ЧН01 Л1ТЕРАТУРИ НА СТАНОВЛЕНИЯ ДУХОВНОСТТ KHÏBCbKOÏ РУС1

спещалынсть 09.00.11 — релшезнавство

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата фшософських наук

Кит - 1997

Дисертац1ею е рукопис

Робота виконана у В1дд!ленн1 релМезнавства 1нституту фтософП Нац1ональноТ АкадемП наук УкраТни

Науковий кер'тник — доктор ф'шософських наук, професор Косуха Петро1ванович

Офщмж опоненти: доктор фиософських наук, професор Горський B.C.

кандидат фшософських наук ГПлявець Л.Б.

Пров!дна оргажзацТя: Донецький державний унгверситет

Захист в!дбудеться «2. */» 1997 р.

на зас]данж Cneuiani30BaH0T вченоТ ради Д 01.25.05 в 1нститу-п

фшософн HAH УкраТни (252001, КиТв, вул. Трьохсвятительська, 4).

3 дисертац!ею можна ознайомитися у б1блютец11нституту фтософП HAH УкраТни (252001, КиТв, вул. Трьохсвятительська, 4) Автореферат роз1сланий «/'if »T-jbtj а и 1996 р.

Вчений секретар Спец1ал!зованоТ вченоТ ради

кандидат ф1лософських нау^/"11 t защенко С.!

/

{ , I

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальность теми досл!дження. Духовна культура кожного етносу е складним синкретичним феноменом. Розвиваючись на своТй власнгй, самобутн1й, безумовно, ориг!нальн!й основ!, вона не уникае запозичень з ¡дейних теч!й, культурних надбань ¡нших народт. Ду-ховжсть КиТвськоТ Рус! складалась значною м1рою пщ впливом компонента культур ¡нших народ!в. I хоч це була самобутня культура, яка мала своУ власн! яскрав! здобутки, географнна близость I до Заходу, I до Сходу робилаТТ центром перетинання та взаемодП ¡дей, культурних вплив1в.

Про домшанту якоТ-небудьз цих культур у становленн! духовност! КиТвськоТ Рус1 говорити важко. Русь скорше виступала як в!дкрите сусптьство, що вбирало все необх!дне з матер!альноТ та духовно? культури сусщн1Х держав. Найб!льш вщчутного впливу вона зазнала за час1в впровадження християнства, яке прийшло на зм!ну язич-ницьким вфуванням. Упродовж всього часу поширення ново! св1товоТ рел1г1Т на Рус1 найбтьший вплив мали два центри християнства — Рим та Константинополь. В науковМ л!тератур! постмно точаться дискусП з приводу дом)нанти того чи ¡ншого центру.

Досить авторитетним також е науковий напрям, що в!дстоюе вплив БолгарП на становления ново! релтТ КиТвськоТ Руа. «Охридсь-ка теор1я» передбачае первинну залежжсть руськоТ церкви В1д авто-кефальноТ БолгарськоТ арх!етскопн.

Впровадження християнства на Рус! було т1Сно пов'язано з роз-витком таких форм духовно)" дтльносл Х-ХП1 ст.ст., як писемж'сть, сусптьна думка, л'ггература, живопис, а також наукове знания. Особ-ливий ¡нтерес становить л1тература, як один з найважлив1ших компо-нент!в та пров!дник!в духовноТ культури. Провщники новоТ вфи, зокрема верх!вка духовенства, в1дчували гостру потребу в л!тературних джерелах для зм)цнення та поширення християнства. Книжжсть, котра забезпечувала ¡деологине п!дгрунтя ново! релтТ, можна взнести, за загальноприйнятим в науков!й Л1тератур! подтом,

до високого церковнослов'янського стилю (жит!я святих, перекази тощо), до середнього стилю (л1тописи, подорожн! нотатки ! т.п.), до низького стилю (побутова мова).

Анал!зуючи в!дпов!дну л1тературу, можна зробити висновок, що саме болгаро-охридський центр давав КиТвськ!й Рус! оригжальн! або перекладен!твори. Це пояснюеться частковотим, що Болгар1я на цте стол1ття ражше, н(ж Русь була навернена в нову релюю I вже мала достатжй християнський досвщ. Економ1Чна, географ!чна, пол!тична близьюсть двох феодальних держав робила процеси, що вщбувались в Болгари, под1бними до тих, ям пролкали в КиТвськШ РусГ Тому видаеться ц!кавим досл!дити вплив болгарськоТ культури на формуван-ня духовное™ КшвськоТ Рус!, зокрема, на становления пхристиянськоТ культури.

3 час1в введения християнства в Болгари з'являються ориг^нальн! як церковно-каножчж, так I апокриф|чж л!тературн! пам'ятники. Час-тина з них у вигляд| переклад!в надходила з В!зантП, доповнювалась, пристосовувалась до м!сцевих умов. Деяк| зразки такоТ лп-ератури створювались безпосередньо в Болгар!! ! вже зв1дти потрапляли до КитськоТ Рус!. Цей процес значно прискорився з часу прийняття християнства Руссю.

Поруч з творами Отцш церкви та ¡ншими християнськими джерела-ми поширювались р!зн( опозицмн! щодо пануючоТ рел1'гп твори, як! були вплетен! в духовну культуру 1 ставали и складовою частиною. Ц1 твори вттювали ¡деТ ересей, яю е природним супутником кожноТ ортодоксально!' рел!г|Т. Так, в Болгари, на баз! таких ересей, як павл!к!ани, месал!ани, ар1ани, набувають поширення богомили. Пам'ятки ц!е') еретичноТ течи досить обмежеж, хоч в!домо, що вони вплинули на розвиток в!льнодумства краТн як ЗахщноТ, так I Сх1дноТ ввропи, в тому числ! й КиТвськ1й Рус!.

У перш! столптя свого юнування на Рус! християнська церква ще не встигла змщнитися н! матер!ально, ж орган!зац!йно в т!й мф!, щоб зовс!м нейтрал!зувати уа неортодоксальж прояви духовность бретичн! ¡деТ поширились не т!льки в усжй народн!й творчост! (серед

населения КиТвськоТ Рус] користувались популяршстю «болгарсыа байки», що були пройнят! вщвертими богомильськими настроями), а й в офщмжй церковн1й книжность

Особливого поширення набула так звана л!тература учительна — повчання у форм! пропов!дей та послань, виконаних церковно-слов'янською мовою болгарського походження, Кр1м офщмноТ книжность в КиТвськоТ РуЫ розкв!тала й народна культура. Писемжсть серед широких верств народу була вельми рщким явищем. Тому переважно за допомогою усноТ народноТ творчост! передавались пам'ятки народноТ мудрост] — легенди, п1сн(, байки. В них тд нату-рал^тично-полГгеТстичним нашаруванням (М. Драгоманов. Чудацьк! думки проукраТнську нацюнальну справу,-Л.: 1892,- С,278)м!стилися ¡нод| еретичн! ¡деТ. Розвиток народноТ творчост! засв^цчував високий р!вень дохристиянськоТ духовноТ культури, на яку згодом сильний вплив справила новоприйнята рел|пя.

До введения християнства «таемна» Л1тература не мала широкого обку в КиТвськ1й Русь Християнство нашаровувалось на язичницьку м1фолопю в офЩшн!й канон[зован!й л1тератур1 з використанням еретичних ¡дей. Ортодоксальне християнство ! народна творч!сть КиТвськоТ Рус! пронизувалась !деями богомильства — еретичного вчення, яке виникло в Болгари I вв^рало в себе положения ближ-ньосхщних теч1й, зокрема зороастризму, мажхейства та християнства. Б|бл1йн! сюжети, як! не зустршались досить часто в офщмшй каножзованш л!тератур!, ¡нтерпретувались ¡з врахуванням м|фологп п|вденних слов'ян пщ впливом балканських дуал!стичних ересей. «1зборник», «Толкова Палея» м!стять «таемн!», «езотеричн1» знания, котр! здебтьшого навтж еретичними ¡деями.

В зв'язку з цим видаеться досить актуальним виявити вплив бого-мильськоТерес! на становления духовное™ КиТвськоТ Русь зокрема на офщшну церковну л!тературу I усну народну творч!Сть.

Стан дослщження проблеми. Проблема становления духовное™ КиТвськоТ Рус! давно е об'ектом уваги р1зних досл!дник!в: ¡сторик1в, ф!лософ!в, л1тературознавц!в, рел1пезнавц|в, культуролога. Один з

важливих'м аспектш е спорщнежсть культури нашоТ праматер! — Pyci з культурою стародавньоТ Болгарии Не випадково вчен! як УкраТни i PociT, так i БолгарП постжно ведуть пошуки у фй царит. Зокрема, В1тчизняж та заруб^ж досл1дники з р(зних точок зору розглядали богомильську апокрифнну л!тературу, ТТ вплив на культуру ЗахщноТта CxiflHoT ввропи, в тому числ( КиТвськоТ Pyci.

На py6exi XIX-XX отол1ття М. Приселков висувае «охридську те-ор!ю», зпдно з якою першопочатково руська церква була тдпорядкована Болгарсьюй apxienncKonii. Цю Teopiio пщтримали В. Николаев, А. Карташов, М. Зернов. У русл! uieT теорп болгарсью дослщники (Б, Ангелов, Е. ГеорПев, М. Маргаритов, К. М1рчев, В. Киселков, А. Хофер) вивчають болгаро-охридську культуру, Т7 вплив на духовний розвиток Сх1ДноТ бвропи, зокрема, КиТвськоТ Pyci, При позитивней в цтому оц(нц| праць цих та ¡нших заруб1жних вчених треба зауважити, що часом Тхж теоретичж висновита узагальнення бувають надто категоричними. В ряд1 публкацш простежуеться ¡дея превалю-вання болгарського начала в давньорусьмй церкв1 i робиться висно-вок про те, що оргажзацЫ ТТ не мае тдгрунтя у В1зантжськш культура Розглядаючи проблему виникнення та поширення християнства на сх!днослов'янських землях, Ltf автори певною Mipoio недооц1Июють безпосередшй вплив BteaHTiT на КиТвську Русь. По суп поза Тх увагою залишаеться й проблема КиТвськоТ' Pyci в контекст) взаемодП захщноТ' i схщноТ'традицт в християнствК

Болгарсью дослщники Д. Ангелов, Й. ¡ванов, Д. ТашковскК вивча-ючи ¡CTopiio болгарськоУ ф!лософськоТ думки, конкретно розглядають й витоки богомильського руху. Але в своТх працях вони замикаються переважно на головних моментах цюеретичноТтечи без досл1дження ТТ впливу на ¡HiiJi культури, зокрема, культуру КиТвськоТ Pyci. Вказана проблема грунтовно розглядаеться в творах украТнських i росмських ф1лософ|в та ¡сториюв B.C. Горського, М.К. Гудз1я, I.B. 1ваньо, В.В. Калупна, Д.С. /Ихачова, О.Н. Питна, 0.1. Соболевського, Ф.1. Шмгга . П|дкреслюючи безумовний зв'язок двох спор^ненихслов'ян-ських культур (КиТвськоТ Pyci та БолгарП'), в)тчизнян! дооидники багато

зробили для вияснення питания самобутност'| давньоруськоТ культурно'! основи, ТТ глибоких народних корен1в.

Богомильсью (деТ потрапляли 1 в канон!зовану церковну лкературу, I в усну народну творч1сть. 1стор1я появи апокриф1в, ви-токт легенд, «болгарських байок», Тх вплетения в усну народну творч|'сть КиУвськоТ Рус1 досл!'джуються в працях 1.В. Порфир'ева, М.Д. Сперанського, 1.Т. Тихонравова,

Особливо сл1д сказати про культуролопчн! досл1"дження видатного украТнського письменника 1.Я. Франка, зокрема присвячених м1сцю апокриф!в в украТнсьюй культуржй спадщиш. Своерщною енцикло-пед!ею, яка не втратила свое!' актуальное^ й дотепер, стали досл1дження Г.О. Булашевим легенд про космогон^чж украТнськ? народи! погляди та релтйж в1рування, починаючи в!дчас1в язичництва. Вт належним чином в!добразив вплив богомильських апокриф1в на духовж набутки КиТвськоТ Рус!. 3 дослщжень останн1х роюв привер-таютьувагу прац1 А.С.Глушака, якийз'ясовуе загальж закономфност! змжи свггоглядноТ парадигми в перюд переходу в!д язичництва до християнства (на матер{алах Криму та УкраТни). Нетрадицмний по-гляд на утворення ДавньоруськоТ держави та розповсюдження християнства на Рус1 висловлюе В.П. Орг]ш.

Дисертант спирався на богословський доробок, який м1стив в1домост1 про вчення богомил!в: лист патр1арха Феофтакта, Сказания пресвитера Козми, Жиле 1ларюна Могленського, Синодик Бориса, Жит1е Феодос1Я Тернавського, св1дчення 6вф!м1Я 3|габена, 1оанна екзарха Болгарського. Так, наприклад, полем1чний трактат «Слово на еретики», написаний Козмою, визначае характеры положения ересГ Лист 1оанна екзарха Болгарського св'щчить про часи появи секти, ТТ основж риси. 6вф!м!й 3!габен, що виклав основи вчення богомил!в за наказом Алекая Комн1на, застеркае вщ впливу новоТ ереа, при цьому вш пов1домляе фантастичну 1стор1Ю походження богомильства.

Окрему групу в досл1дженж складають богословськ! твори, що в перекладеному вигляд! набували поширення за час1в введения хри-

стиянства. Це Кирил брусалимський, ГеоргШ Богослов, АфанасШ Олександрмський, ¡сТдор Пелусют, ¡оанн Онайський та ¡н. 1оанн екзарх Болгарський переклав «Богосл!в» та «Ф!лософ1ю» 1оанна Да-маск!на I написав «¡стор^ю твор!ння св1ту по книз1 Буття», де керував-ся бес!дами Василя Великого та 1оанна Златоуста. Пандекти Антюха в болгарському переклад! утворюють зб1рку текст1в Святого письма про р(зн( предмети догматичного та морального зм!сту.

На пщтвердження думки про проникнення вщлучених книг до ортодоксально! книжносл свщчать твори отця Сфрема та Ктр1ана. Список Ктр!ана, який спирався на вщлучеж книги, мав обов'зкову силу для пастир!в православноТ церкви.

Отцями православноТ церкви вивчаються б!бл!йн1 положения, хоча ц| прагнення не масов1 серед кл!ру.

КиТвський митрополит 1лар1он в «Слов! о Закон! МоТсеем даним I о благодат! ¡стини ¡сусом Христом бувшоТ» проводить паралель м!ж Старим та Новим Запов!тами.

За останж роки проявляеться виключний 1нтерес до пошук!в спшьних виток1в культур р1зних краТн. Але пошуки бувають досить часто розр!зненими, вони не носять монограф!чного характеру. В етзодичних публ!кац!ях р!зних автор!в висв^глюеться ¡сторы еко-ном!чного або пол!тичного еднання двох держав — КиТвськоТ Рус1 ! СтародавньоТ Болгарм. Значно менше уваги придшено зв'язкам, що в!дбувались безпосередньо на рел!г!йному грунт!. В зв'язку з цим дисертант вважае за необхщне не ттьки узагальнити материал, а й дослщити вплив !дей еретичноТ лГгератури, зокрема богомильськоТ, на становления духовност! КиТвськоТ Рус1.

Мета \ завдання досл!дження — з'ясувати загальж особливост! впливу на духовжсть КиТвськоТ Рус1 еретичних ¡дей, як! мали болга-ро-охридське походження, Тх трансформаци в м!сцев1й м!фолог1Т та писемжй традиц!Т. 3 новомажхейських еретичних теч!й найб!льший ¡нтерес, на думку дисертанта, ставить богомильство, яке понад п'яти-сот рокш впливало на релтйну думку народ1в Зах1ДноТ та Сх!дноТ Свропи !, зокрема, на духовжсть КиТвськоТ Рус?.

Для реал!зацм ц!еТ мети дисертант вважав за необхщне в ход! досл1дження вир!шити так1 завдання:

— ¡дейна основа двовф'я за час1в введения християнства у Ки-Твсьюй Рус! складалась частково з елемент1в богомильства;

— утверджуються неортодоксальна ¡деТ креац1он!зму, космогонм, Трощ!, христологм за чаав введения християнства на киеворуському грунл;

— в!дбуваеться перетинання ¡дей ортодоксально! каноЫчно! л!тератури та апокриф!чно!;

— еднання церковноТ книжносл та усноТ народно!творчост'1 скла-ло своер1дне народне християнство.

Теоретико-методолопчна основа дисертац!! базуеться на загаль-ноф1Лософських принципах цивт!зац1йного, культуролопчного походу до висв1тлення джерел духовност! КиТвськоТ Рус! за перших В1К1В ТТ християн1зац!Т,

У загальноцивМзацмному процеа проблеми духовности будь-якоТкраТни набуваютьпщвищеного жтересуз боку доел ¡дник!в. Особливо це стосуеться тих держав, ям впливають на економ!чний, пол1тичний, духовний розвиток ¡нших краТн.

Культуролопчний п!дх!д певнога м!рою зумовив принцип взаемопроникнення р1зних вщгалужень духовно!' культури, що в!д-билося на особливосл дисертацшного досл!дження, яке виконане на меж! релМезнавства, ф!лософи, ¡сторП, лтаратурознавства.

Використовуючи конкретноЧсторичний п!дх!д, автор розглядае процес розвитку становления духовносл Давньорусько! держави, показуе суперечносл прояв1в двов!р'я, з!ткнення р!зних культур на теренах лльки що утворено! держави.

3 цим лено пов'язаний ! принцип детермЫзму, який стосовно теми дисертац!! дае змогу вийти на положения про зумовлежсть впливу кожно! держави розвитком ¡нших культур.

У дисертацП використаж узагальнення та висновки в!тчизняних ! заруб!жних фтософ!в, !сторик!в, рел!г!езнавц!в, л!тературознавц!в.

Для анализу I розв'язання поставлених завдань з необхщжстю прийшлося звернутися до праць украшських ф!лософ!в та !сторик!в, а також зарубЬкних досл^шшв. Так, для розум!ння законом!рностей становления та розвитку духовноТ культури КиТвськоТ Рус! мають значения прац1 ф1лософ1в А.Т. Замалеева, В.А. Зоца, В.П. Орпша, З.А, Тажуриз!ноТ та ¡н., ¡сторик!в П.П. Толочка, Д.С. Л!хачова, М.П. Котля-ра, П.Ф. Лаврова тощо. Автор спирався на прац!, в яких визначен! риси украТнськоТ духовноТ спадщини, 1деТ, обгрунтован! в працях вщомих д!яч1в украТнськоТ культури — В,М. Гнатюка, М.С. Грушевсь-кого, М.П. Драгоманова, 1.1. Опенка.

Дисертацмна робота значною м!рою спираеться на богословську л!тературу. Основну джерельну базу досл!дження становили прац! Отц!в церкви — 1оанна Дамаск!на, Василя Великого, 1оанна Златоуста, Климента Олександршського, твори перекладеного характеру Кирила брусалимського, Георг!я Богослова, Афанас!я Олек-сандр!йського, 1адора Пелуаота, 1оанна Сшайського, в яких м!с-тяться !деТ походження св!ту, добра та зла, творшня людини, аскетизму. Пандекти Антюха в болгарському переклад! утворюють зб!рку текст!в Святого письма про р!зн! предмети догматичного I морального зм!сту, яких, до реч!, не було в л!тератур! КиТвськоТ Рус!.

Духовн! традици КиТвськоТ Рус!, частково, мають джерелаутворах Василя Великого та ¡оанна Златоуста. Так, 1оанн екзарх Болгарсьшй переклав «Богослов» та «Ф!лософ!ю» 1оанна Дамаск!на I написав «1стор!ю твор!ння св!ту по книз1 Буття».

Безпосередн! в!домост! про богомильство викладен! в творах 1оанна екзарха Болгарського, 6вф|м!я 3!габена, Козми, де визнача-ються час появу ц!еТ теч1Т, и основн! догматичн! положения. При аналЫ процесу поширення християнства на Рус! використовувалися лкературж пам'ятникит1еТдоби, твори церковних д!яч!в, апокриф!чна л!тература.

Наукова новизна дисертац!Т На значному фактолоИчному матерел! показано, що внаслщок поеднання'яскраво вираженого ду-ал!зму богомильськоТ ерес!! мес!анськоТ !деТ християнства утворився

неортодоксальний синтез, який розповсюдився на терен! КиТ'вськоТ Рус!.

У дисертацп'обгрунтовано ряд положень, як! в1дзначаються науко-вою новизною:

— духовжсть Ки'ГвськоТ Рус! зазнала впливу багатьох джерел, в тому числ! болгаро-охридського центру. Вчення богомильства надавало християнству особливих рис, як! не зустр1чались н! в язичествЬ н! в ортодоксальна догматиф I склали ¡дейну основу двов!р'я. Нижч! р1вн! язичеських божеств, як система б!нарних опозиц!й, виявились стжкими ! нэд1йшли до христианства разом з новими оф!ц!йними доктринами (наприклад, погляди на трощю, творшня св1ту, поход-ження Христа); «таемна» лггература богомильського походження сприяла утвердженню на киеворуському грунт! неортодоксальних щей креацюжзму, одв!чного активного суперництва Бога I Сатани, добра I зла, при цьому Сатана ! сили зла над!лялися приор!тетжстю в трактуванж космогошчних I есхатолог!чних вчень; у ф!ксоважй християнськ!й теологи в!дсутн!й пласт м!фолог!чного материалу, а в!н зустр1чаеться в апокрифах або у фольклорних текстах, що надходили з новою св!товою релтею;

— багато положень апокриф1в, як! заперечувались оф!ц!йною цер-квою, використовувались для обгрунтування та утвердження тих чи жших християнських ¡дей. В офщмжй церковн!й книжност! м!сти~ лися ¡деТ, запозичеж з ересей, внаслщок чого грань м!ж апок-риф!чною лггературою та визнаними церковними писаниями не завжди була зрозум!лою нав!ть для церковних вчител!в. В трактуванн! богомил!в Новий заповгг використовувався як символ, де набували своер!дного забарвлення космогон!чж, есхатолопчн! ¡деТ, завдяки яким ортодоксальна каножчна лаература ставала бтьш доступною для широких верств населения КиТвськоТ Рус1;

— вплив богомильськоТ апокрифиноТ л!тератури позначився на уснш народн!й творчост! КиТвськоТ Рус!, внасл!док чого в легендах, народних пов!р'ях та в!руваннях праукраТ'нц!в знайшли вщображення дуал!стичн! ¡деТ, як! наближалися до розумжня суперечливого харак-

теру явищ природи i сусгпльства. Якщо за перших в1 Kiв християнства на Pyci панувало двов1р'я з домшком cßixnx спогад1в язичництва, то п1зн'1ше в нъому дедал1 бшьшу частину починають займати христи-янсью елементи у вигляд1 своерщноТ християнськоТ м1фолог!Т, голо-вний матершл якоТ був отриманий через химерж перекази бого-мильського вчення.

На грунт! переосмислених богомильських ¡дей з врахуванням християнських елемент1в та народних легенд i переказт складаеться своер|'дне народне християнство.

Теоретичне i практичне значения дисертацн полягае передуам у тому, що анал1з еретичних ¡дей богомил!в дае змогу повшше дослщити таке джерело становления духовносл КиТвськоТ Pyci, як богомильська апокрифЫна лГгература. Висновки i найважлив1им положения дослужен ня можуть скласти певну базу для подальших релМезнавчих та ¡сторико-фшософських пошумв у царин! взаемо-впливу культур pi3HHx HapofliB, особливо в контексл поширення та утвердження християнства як cbItoboT рел!гн.

Матерели дисертацмного доопдження можуть бути використаж в npouieci викладання вуз1вського курсу з ¡стори penirlT, фтософГГ, icTopi'i УкраТни, при розробф спецкурс1в з рел1Пезнавства, ¡сторп фтософП', культурологи, в просвггницьк1й робол.

Апробащя результалв дослщження. OcHOBHi положения дисер-тацп викладен1 в ряд| публ1кац1й автора, а також висвГглювались на ВсеукраТнськм науково-методичнШ конференци «Проблеми поширення досвщу, викладання та вивчання ¡сторГГ УкраТни в техжчних вищих навчальних закладах» (Одеса, 1993 р.), IV, V круглих столах «1сторт релИй в Укра'1'Hi» (Льв!в, 1994, 1995 р.), I культуролопчних читаннях «Культура на злам1 тисячолггь» (КиТв, 1994 р.), М!жнародноТ науково-теоретичноТ конференцп «Культура УкраТни: ¡стор1я i су-часжсть» (XapKiB, 1994 р.). Дисертафя обговорювалась на засщанж Вщдту {стори релirlT в УкраТж Вщдтення релтезнавства 1нституту фтософП HAH УкраТни.

Впровадження насл!дк1в досл1дження зд!йснювалось в форм1 на-укових публ!кац1й дисертанта.

Головж ¡деТ дисертацП'прислужились також при розробц! методич-них рекомендац!й га читання лекц!й для студент!в Донбаського г!рничо-металурпйного ¡нституту (м1СТ0 Алчевськ).

Матер1али досл1дження були викладен! в засобах масовоТ ¡нформацП (публ!кацП в газетах, виступи по радю).

Структура дисертац1У. Пошдовжсть викладу матер1алу зумовлена лопкою дослЬцження проблеми, поставленою метою I завданням д0сл1дження. Дисертафя складаеться ¡з вступу, трьох роздшв, вис-новкт ! списку використаноТ л!тератури.

У першому розд!л! розкриваеться суть богомильства як еретичного вчення, його ¡дейш витоки, показано вплив на духовне життя багатьох краТн середньов!чноТ Свропи. Це дозволило в другому розд!л1 перейти до анал1зу апокрифнно'Г Л1тератури богомилш, прослщкувати стввщношення християнських М0ТИВ1В з народними, в тому числ| й на приклад! Тх поширення в КиТвсьмй Рус!. У третьому роздШ розгля-даеться вплив богомильських ¡дей на духовжсть КиТвськоТ Руси Проведений анал13 дозволив виявити як загальн!, так ! специф1чж риси розвитку культури слов'янських народов, Тх взаемовплив, особливост! поширення християнства та еретичних вчень, як! супроводжують цю свпову рел1Г1ю.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦ1ЙН01 РОБОТИ

У вступ} дисертаци обгрунтовуеться актуальжсть обраноТ теми, розкриваеться ступ!нь ТГ розробленост!, формулюються мета та ос-новн! завдання досл!дження, вказуеться на теоретико-методолопчну основу роботи, сформульовано наукову новизну, визначено теоретич-не ! практичне значения досл1дження, а також показано стутнь апробацп його основних положень.

У першому роздш дисертаци «Богомильство як ересь, його ¡дейн! витоки, особливост!' вчення» придтено увагу загальн!й характери-

стиф ц[в"Г еретичноТ течп, яка понад п'ятсот ромв справляла значний вплив на духовне життя краТн Зах!дноТ та СхщноТ ввропи.

3 X столггтя богомильська ересь послала важливе м!сце у розвитку 4нлософськоТ думки середтх в!к!в I мала самоспйне на-турфтософське, психолопчне, етичне I сусп!льно-полп"ичне значения. За своею суттю богомильство було соц!ально-пол!тичним, антифео-дальним рухом, а за формою — релтйною ерессю, яка виражала ¡нтереси селянських мае I м!ськоТ б1дноти, а згодом широких верств населения в боротьб! проти ¡ноземного (в!зант!йського) панування.

Автор показуе, що богомильство не змогло з'явитися в !ншому забарвленж, а ттьки в релИйному 1 виступало не просто як протест проти християнства. Воно насамперед захищало економ!чж й пол!тичн! ¡нтереси народних мае.

Поширення ерес! протягом дектькох стол!ть пояснюеться тим, що богомильство мало кореш в попереджх ¡дейних теч!ях, воно перегу-кувалося з ¡ншими рел^ями (зороастризм) I ф'тософськими системами (гностицизм). Проте джерела про богомильську ересь вкрай обмежен!. «Сказания пресв1тера Козьми», «Жит!е Ларюна Могленсь-кого», Синодик Бориса, «Жиле Феодосш Тернавського», декшька апокриф1в та коротю ¡сторичн! записки та л!тописж посилання — це практично все, що мав у своему розпорядженж дисертант. Про час появи богомилш заевщчуе рукописна Кормча МосковськоТ ДуховноТ Академп.Удов'|дникахпро1оанна, Екзарха Болгарського,сказано, що секта богомилт з'явилась у Болгарм близько 1110 року.

В дисертацП' показано, що фтософську основу ерес! становить дуал!зм, пов'язаний ¡з сх!дними ересями павлшанства, ман!хейства, а також зороастризмом. Погляди богомил!в !деал!стичн!, тому що в основ! св!ту вони визнавали Абсолют ну !дею. Тх вчення визнае два начала: силу творшня \ силу руйнування, як! уособлювали Бог! Сата-наТл.

Хоч у богомил1в не було прагнення створити нову ф!лософську систему, дисертант наголошуе на специфщ!Тхтеоретичнихм!ркувань.

Перша оооблив1сть ф!лософських поглядш (повчаня про добро I зло) богомил^ полягае в тому, що вони були т!сно переплетен! з рел^йними уявленнями. Друга особлив!сть — це та форма, за допо-могою яко! розповсгоджувались богомильсьм погляди та 1деТ, Вони викладались у форм! опов!дей через м!фолопчн1' сюжети.

В роздт! дал1 показано, що частина богомильських ¡дей була викладена в численнш апокриф1чн!й лггературК А уявлення про те, що таемниц! буття можуть бути гпзнаними ппьки шляхом Божественного одкровення св!дчать про агностицизм богомил!в. В дисертацп об-грунтовуеться висновок, що переконання про наявнють двох начал у свт (добра ! зла) та постшну боротьбу мЬк ними засв!дчуе наближен-ня богомил1в до розум!ння суперечностей розвитку природи та суспшьства.

За допомогою простих форм засвоення — легенд, байок, вфш!в — в1дбувалась екстраполяц!я ф!лософських проблем на народне свп-осприйняття. У зв'язку з цим особливютю богомильських апок-риф|в е |'х життездатн!сть.

Поява такого культурного пласта, як апокриф!чна л!тература, в дисертацп поясняеться економ1чними, сустльними умовами розвитку Болгар!! на початку IX - в середин! X стол!ть, що сприяло поширен-ню суперечливих поглядш тд оболонкою антифеодально! ерес(. Апокриф1чн! книги не були зовс!м хибними та забороненими, але ними слщ було користуватися людям мудрим, досвщченим.

В дисертацп зроблено висновок, що апокриф!чному епосу нале-жить велика заслуга в зам1Н1 старого язичницького св!тогляду новим християнським, тому що на масову св!д0м1сть сильн!ше впливало чудодтне, наочне, зворушливе й страшне, що метилось у таемних книгах. А саме так! лггературж форми, в яких дох!дливо народною мовою викладались досить часто складж християнськ/ положения, легше засвоювалися масами.

До Х1У-ХУ стол!ть ¡стор1я богомильства як масового руху завер-шуеться. Вже починаючи з XV ст. в Болгари, яка була завойована турками, майже не зустртаються спогади про богомил!в. I все ж

богомильську ересь можна розглядати як i тдгрунтя появи спорщнених ересей та р!зних сект. Богомильський рух у XIV-XV стол!ттях переростае в катарство ! альб1гойство в Зах!джй £врот, близьке воно з жшими еретичними теч!ями. А ще п!зн!ше багато ¡дей богомильства лягло в основу вчення гуситт, кальвш!ст1в, цв!нгл1ан, лютеран. На Ц1й пщстав! в дисертацм зроблено висновок, що бого-мильська ересь вщ1грала роль катал!затора захщноевропейськоТ Ре-формацП. У науковм л!тератур! розглядаеться питания про вплив epeci на вчення yTonicTiB Томаса Мора, Томазо Камнанелли, Шарля Фур'е, Роберта Оуена.

Автор показуе, що не тмьки Захщна, а й Схщна €вропа зазнали впливу богомильства. Особливо сл|д в1дзначили КиТвську Русь, в яю'й з Болгар1ею ¡снувала вже на той час спорщнена економ!чна, пол!тична i культурна основа. Б1льш Ясному зв'язку Стародавньо'Т БолгарП' i КиУвськоТ Рус! сприяло введения християнства в обох краТ'нах. Пам'ят-ками стародавньоТ руськоТ i болгарськоТ культур е л!тературна д!яльн!сть, котра править за форму культивування мови, норм по-вед!нки. За допомогою впливу з боку БолгарП в!дчувалось фтософське обгрунтування християнськоТ ¡деологн, яка невдовз! стала пануючою в КиТ'вськм Рус!.

Другий роздт «Богомильська апокриф1чна лп~ература та IT поши-рення в КиТвськ1й Pyci» присвячено анал!зов! великого пласта своер!дноТ богомильськоТ" л|тератури — апокриф!чноТ, розглядов! р!зних аспект!в сп!вв!дношення еретичних щей з ортодоксальним християнством, виясненню чинник!в, як! сприяли проникненню апок-рифнноТ' л!тератури в КиТвську Русь, особливостей ТТ сприйняття р!зними верствами населения.

В дисертацП' пщкреслюеться, що християнське вчення i еретичж погляди богомил!в збер!гали автоном1Ю один до одного, проте актив-ний взаемовплив Ух заперечувати аж жяк не можна. бвангельськ! ¡стини ¡нтерпретувались масовою св!дом!стю i разом з тим офЩШна церква не сприймала уявлень i ц!нностей, як! набули значного розпов-сюдження в народ!. Тому в церковжй л!тератур!, розрахован!й на

паству, можна знайти лльки Т1 документи фольклорной традицП, яю пройшли церковну цензуру I були вирван! з першопочаткового культурного контексту.

В роздМ прослщковуеться, як переплетения книжно! 1 народно! мови спостер!гаеться у духовних в!ршах, де вплив церковно! Л1тератури був переважаючим.Такий синтез знаходив прояву вельми розповсюджених нап!вхристиянських, нап1вязичницьких чи еретичних легендах-апокрифах, що становили епос, який в!дображав ¡деали тгё! частини народу, котра сповщувала християнство.

У стосунках вфуючих I ортодоксально! церкви в ранньому серед-ньов/чч1 спостер|'гаються суперечност!, вираженням яких виступали ересь В них поеднувалися, часом досить химерно, елементи народно! творчосл з положениям офщмних доктрин.

У дохристиянськм язичництв! м!фолог)я була единою формою абстраговано! думки та знания. 3 введениям християнства вона ви-тискуеться новими уявленнями, де кр!м ¡стини вфи, з самого початку займае мюце нова м!фолог!я. В роздШ показано насктьки на той час склалися умови для поширення серед народу двовф'я. Воно включало в себе як обов'язкову складову нов1 легенди, що лсно переплетен! з положениями ортодоксального християнства. Нова м1фолог1я мала насамперед народно-поетичне походження. 3 визнаннимихристиян-ськими легендами утворився цтий пласт апокриф!чних переказ1в: переважно фантастична, вона вражала простий розум, що не був озброений знаниям, але прагнув збагнути питания, як1 порушуе хри-стиянське вчення, бачити !х р1шення в народн!й поетичн!й картиж.

Дисертант приходить до висновку, що на т'двалинах уявлень, переосмислених богомилами, з врзхуванням християнських ¡дей з додаванням лггературно оброблених легенд, народних та ¡нших пе-реказ1в набувае розвитку нова народна фантазт, а з елеменлв цер-ковних, а також дохристиянських релюйних мотивт складаеться своерщне народне християнство.

Взаемод1ю фольклорних традицм I оф1цмних релИйних концепт!в в дисертацП прослщковуеться на приклад1 богомильсько! апок-

риф!чноТ л!тератури. бретичж настроТ вгштались в так звану таемну л!тературу, були внесе! до КиТвськоТ Рус! в болгарських перекладах 1 були улюбленим читанням насамперед осв1чених людей, бо давало уяву про походження св!ту, небо, Землю, майбутне життя. Ц! теми розглядались не ттьки в апокрифНних книгах, а згодом й у визнаних церковних писаниях. Межа м1ж тими та 1ншими була не завжди зрозумтою навМгь для церковних вчител1в.

Книжкова, суворо нормована християнська л1тература, яка часто претендувала на ел!тарн!сть I попервах була соц1ально досить обме-женою, протиставлялась народжй ненормованш, язичницьк!й культур!, масовш \ майже загальнопоииирен!й.

Осктьки склалися передумови проникнення багатьох елеменлв болгарськоТ культури, зокрема книжности на схщнослов'янських землях, це сприяло й поширенню богомильськоТ апокрифнноУл/тератури в Ки'/всьюй Рус!.В дисертацП обгрунтовано положения, що основною шдвалиною, на як!й базувалися культури! зв'язки двох краТн,виступа-ло християнство. Особливо гостра потреба ¡снувала в литератур!, яка роз'яснювала християнськ! положения, ¡нтерпретувала Тх.

Ця потреба була використана еретиками, що утворювали своТ системи, запозичували чимало уявлень I образ!в з апокрифИноТ Л1тератури. В дисертацП' показано, що в богомильсьюй «Таемн!й книз!» в!дчуваеться вплив «ПалеТ» (апокриф!чних оповщань та сюже-ти, запозичен! з Б)бл!Т), «£ноха», «Одкровення Варуха», «Апок-риф1чного Апокал!псиса» тощо.

Ортодоксальна християнська книжн!сть на новому грунт! поеднувалась з язичницькими уявленнями. До цього додавались еретичн! богомильськ! мотиви, що були занесен! до КиТвськоТ РуС1 за допомогою книжносл та усним шляхом. Завдяки цьому в духовжй культур! КиТвськоТ Рус1 ч!тко просл!дковуються елементи, як1 харак-терн'| для богомильських апокриф1в.

У третьему роздШ дисертацП «Вплив богомильських ¡дей на ду-ховжсть КиТвськоТ Рус1 за час1в введения та утвердження християн-ства» показано, що вплив богомильства на духовн! процеси КиТвськоТ

Рус1 ствпадае з часом введения християнства, коли ¡снували найсп-риятлив!ин умови для сприйняття та засвоення, як ортодоксальних, так I еретичних рел^йних ¡дей.

ГКсля введения християнства у 988 роц( церкви СтародавньоТ Бол-гарп I КиТвськоТ РуЫ посилили зв'язки, що було зумовлено еджстю в!роспов!дання, мови, географ!чною близюстю двох краТн. Кр!м винят-ково релМйноТ, з Болгарм до КиТвськоТ Рус1 надходила св!тська л!тература (з фШологИ, космографп, ¡сторичж оповщання), а також апокрифи, зб1рки мудрих вислов!в тощо. У сфер1 соц1ально-пол1тичних погляд1в набувае розвитку ¡дея едност! братжх слов'янських народ!в. I хоч дом!нуюча роль у систем! зв'язк!в на цьому етагм належить Болгарм, але активность сприймаючоТ сторони (тобто КиТвськоТ Рус!) вже в1дбиваеться не т!льки в д1ференц1йованому тдход! до вибору творш, а й у в!дпов!днш доробц! Тх зпдно з власними ¡нтересами ! потребами.

Кр1м зв'язк!в, як! здшснювались на р!вж офщтних церков, вщбувався вплив нетрадицмних ¡дей. Ус! еретичж ¡деТ, що поширю-вались за час!в введения християнства, були пронизан! положениями твденнослов'янських неортодоксальних вчень.

Дал! дисертант показуе, що 1деТ богомильськоТ ерес1 розповсюджу-вались не тшьки у вигляд! заборонених книг, айв легендах, байках, тенях та ¡нших видах народно! творчост!. 1деТ таемних книг стали ломаною рисою народних вфувань. На зм!ну застартим мотивам приходили нов1 що знаходило вттення в книжност!. У деяких легендах, поширених в КиТвськм Рус!, поеднуються мотиви ортодоксального християнства, богомильства з народними сюжетами.

В роздт! аргументуеться положения, що найбтьший штерес вик-ликали заборонен! книги, в яких, на вщм!ну в!д б!бл!йних сюжет!в, диявол бере участь утворенн! поруч з Богом, !нод| нав!ть випереджа-ючи його.

В дисертацм показано, що еретичн! письменники чи опов1дач! мали проявити злет свого духу з привнесениям р!зномажтност! народних легенд, як! пересл1дувались офщшним християнством, що рщнило

богомильську лтературу з народною творч1стю, зокрема п!сенною. «Болгарськ1 байки» змшювались, доповнювались мотивами, досить BiflMiHHHMH В1д початкових BapiaHTiB.B них зм!шувались еретичш та ортодоксальш православн1 погляди. На зразок болгарських казок створювались стародавн! русью' казки, в якихдисертант просл|дковуе боротьбу двох начал — доброго i злого, що явно засв|дчуе про ïx спорщнешсть з дуал!змом богомильства.

Поширення богомильських поглядш в середовищ! стародавнього руського сусп1льства в XI-XII ст.ст. призвело до гостро'Г реакцмз боку православноТцеркви. «Словоякогосьхристолюбца I ревнителя правоТ вфи» — антиеретичний TBip даного пер1оду свщчить про ставлення до болгарськоТ книжное™ православних д1яч1'в.

Дисертант переконаний, що вплив апокриф1чних «заповМв» («За-noBiT naTpiapxa ¡уди») позначився вже в повчаннях Володимира Мономаха. Вщома стародавн1м руським книжникам «Палея» метила також чимало в1длучених оповщей: тут знаходились «Запов™ два-надцяти naTpiapxiB» i «Лествиця naTpiapxa 1акова». вретичними бо-гомильськими ¡деями насттьки пройнят! пам'ятники стародавньоТ руськоГ писемностК що ïx елементи зустр!чаються в переважнм бтьшосл з них. 1нтерес до богомильських 1дей, зокрема тих, що м1стилися в заборонених книгах, виявляли навпъ церковж ерархи. Митропол1т Макарш навпъ bhîc в MîHeï книгу Сноха праведного «Сказания Афродити».

В дисертацп детально анал(зуеться болгарська книжшсть, яка слугувала складовою багатоТ моза'Гки духовно! культури КиТвсько!" Pyci перших столпь ïï християжзацП. Серед твор!в була лпература, яка призначалась для потреб церкви i феодально! аристократи, i твори народного характеру з апокрифтним чи еретичним 3mîctom, голо-вним чином богомильськ!'. Твори подШного змюту розповсюджува-лись не т1льки серед клфу КиТвсько! Pyci, а й широких верств населения.

Дал1 в роздМ показано, що задовго до офщШного утвердження християнства за 4aciB правлшня Володимира в Khêbî та Швденному

Приджпров'! разом з болгарським духовенством з'явились I богослу-жебж книги болгарською мовою, необх!дж для проведения церковноТ служби. Ця книжжсть у переважн1й своТй бтьшост! була пронизана ¡деями богомильства, яка I спонукала до розвитку народно! творчост!, з ц!еУточки зору богомильство в!д1грало позитивну роль,

У заключит частиж дисертацм викладеж узагальнююч! висновки, що випливають з розгляду впливу богомильськоТ апокриф!чно! лггератури на становления духовност! КиТвсько! Рус!, окреслен! пере-спективи подальшоТ науковоТ розробки проблеми.

Перетинання р!зних культур на теренах Ктвсько! Рус! утворили примхливий синтез духовно! культури, що вбирав, зокрема, еретичн! вчення твденних слов'ян, моноте'Гзм християнства та дуал1зм зороастризму. Вчення богомильства надало особливих рис християнству, яке набувало розповсюдження у КиТвськ!й Рус! ! вбирало риси, що ражш не зустр!чались н! в язичеств!, н! в ортодоксальшй догматиц! ! склали ¡дейну основу двовф'я. Разом з наукою та мистецитвом л!тература створюе духовн!сть держави, впливае на П загальнокуль-турний розвиток. В цьому плаж не е винятком та лггература, яка надходила з болгаро-охридського центру до Ки!всько! Русь В!дбиток богомильських щей простежуеться як в ортодоксальжй лггератур!, так ! в такому шар! духовно! культури, як усна народна творч!сть. Вони взаемод1ють м!ж собою ! навггь для церковних Д1яч!в не завжди була зрозумта р!зниця мЬк «вщлученою» лп^ературою та ортодоксальною ! народною творчютю. Церковна ортодоксальна Л1тература не могла юнувати без народно! ¡нтерпретацн складних теолопчних догмат!в. I щобортодоксальж ¡деТ сприймалися паствою,!хтреба було наблизити до народного розумшня. Це позначилось в усн!й народжй творчост! (в легендах, народних пов!р'ях та в!руваннях праукра!нц!в), що справила вплив на р1зн! аспекти духовност!, зокрема моральн! настанови.

Висновки дисертацп можуть бути використаж при дослщженж проблем виток1в духовно! культури УкраТни. Основж напрями досл!дження дають поштовх для подальших наукових розробок де-тальжшого вивчення ф!лософ!! богомильства, пор!вняльного анал!зу

апокрифтноТ л1тератури, що набувала поширення в КиТвськш Pyci, з т'1ею книжжстю, що була вже у держав! до поширення ново)' cbítoboí релтТ.

Положения дисертаци викладеж в таких публ1кащях автора:

1. Патерикжа В.В. Вплив болгарськоТ книжковоТ культури на становления духовност! КиТвськоТ Pyci // Проблеми поширення досвщу викладання та вивчання ¡сториУкраТни в техжчних вищих навчальних закладах, - Одеса, 1993 . - С.60-61 (авторськ! — 0,15 др. арк.).

2. Патерикжа В.В. Вплив богомильськоТ epeci на формування хри-стиянськомдеологмчаст КиТвськоТ Pyci /1Х-ХИ ст.ст. // IcTopifl релirití в УкраТж,- Льв1в, 1994. - С.140-142 (авторсью — 0,17 др. арк.).

3. Патерыкина В.В., Клецова С.Я. Использование переводной и оригинальной болгарской литературы в богослужении Киевской Руси. - Алчевск, 1994,- 13 с.-Деп. в ГНТБ Украины. 21.06.94. № 1152 УК 94 (авторсью — 0,3 др. арк.).

4. Патерыкина В.В., Клецова С.Я. Влияние болгарской книжности на распространение христианства в Киевской Руси, - Алчевск, 1994, -13 с. — Деп. в ГНТБ Украины. 08.07.94. № 1272 УК 94 (авторськ! — 0,3 др. арк.).

5. Геращенко 1.Г., Патерикжа В.В., Клецова С.Я. Вплив болгарськоТ культури на духовнють КиТвськоТ Pyci на злам! першого i другого тисячолггь i його сучасне значения //Культура на злам! тисячолпъ. -Кш'в, 1994 . - С.104-105 (авторсью — 0,05 др. арк.).

6. Геращенко 1.Г., Патерикжа В.В., Клецова С.Я. Вплив болгарськоТ л!тератури на книжкову культуру КиТвськоТ Pyci пер!0духристиян1зацм //Культура УкраТни: ¡стор!я ¡ сучасжсть.- Харюв, 1994. - С.100-102 (авторсью — 0,06 др. арк.).

7. Патерыкина В.В., Геращенко И.Г., Уварова О.С. и др. Очерки по истории отечественной философии. Алчевск, 1994, - 106 с. - Деп. в ГНТБ Украины 08.09.94 № 1846 Ук 94. (авторсью — 0,5 др. арк.).

8. Патерыкина В.В., Клецова С.Я. Традиции украинской культуры и менталитет русского населения восточной Украины // Восток и Запад

Украиныюбщее и особенное в формировании культуры и пути интеграции. - Донецк, 1994. -С. 114-122 (aBTopcbKi —0,3 др. арк.).

9. Патерыкина В.В., Уварова О.С., Конина Л.В. История развития отечественной философии. - Алчевск, 1994. - С. 3-31 (авторськ! — 0,4 др. арк.)

10. Патерыкина В.В., Клецова С.Я. Философские идеи в культуре Киевской Руси // Методические рекомендации для аспирантов и студентов. - Алчевск, 1994. - 8 с. (авторськ! — 0,2 др. арк.).

11. Патериюна В.В., Клецова С,Я. До питания про джерела апок-риф!чноТ християиськоТ лггератури КшвськоТ Рус! // 1стор!я рел!г!й в УкраТн!. - Льв!в,1995,- С. 326-328 (авторськ! — 0,06 др. арк.).

12. Патерикша В.В. Богомильство, його ¡дейт витоки та особли-вост! поширення //УкраТнське релтезнавство. - Бюлетень УкраТн-сько'Г Асоц!аци Рел!г!езнавц!в ! В!дд!лення релтезнавства ¡нституту ф!лософ!Т HAH УкраТни - №3 - Кшв, 1996. - С. 29-33 ( авторськ! — 0.4 др. арк.).

Paterykina V.V. Influence of the bogomil apocrephal literatyre ideas on formation of spiritnalhess in Kiev Rus. The dissertation forthe degree of Candidate of Philosophy (speciality is 09.00.11 — religionkeening . Kiev Philosopty Institute of Ukraine National Academy of Science. Kiev, 1996.

It is the manuscript that is defended. The dissertation considers one the sources of Kiev Rus spiritual formation — bogomil apocryrhal literatyre. The synthesis of the church style and oral people's art has fancifully done down in the base of Kiev Rus culture. The elemehts were adopted from Buldarian bogomili heretical sect.

Патерыкина В,В. Влияние идей богомильской апокрифической литературы на становление духовности Киевской Руси. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11. — религиоведение. Институт философии Национальной Академии наук Украины. Киев, 1996 г.

Защищается рукопись. Диссертация рассматривает один из источников становления духовности Киевской Руси — богомильскую апокрифическую литературу. Синтез церковного стиля и устного народного творчества причудливо вошел в основу культуры Киевской Руси. Многие элементы были заимствованы из болгарской ереси богомилов.

Ключов1 слова: ересь, богомильство, апокрифи, християнство, духовна культура.