автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Внутренняя политика Украинского государства (29 апреля - 14 декабря I9I8 г.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Внутренняя политика Украинского государства (29 апреля - 14 декабря I9I8 г.)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПРОДАНЮК Федір Миколайович

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (29 квітня > 14 грудпя 1918 року )

о

- 07.00.01)-Історія України

* . Автореферат ■

дисертації да здобуття паукового ступеня кандидата історичних паук

Київ -1997

Робота виконана в Інституті історії України НАН України

Науковий керівник: доктор історичних наук Пиріг Руслан Якович

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Соддатенко Валерій Федорович

кандидат історичних наук Папакін Георгій Володимирович

Провідна організація: Київський національний університе ім. Г.Шевченка

Захист відбудеться Я- & 1997 р. о /^ &год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.50.17.01 для захисту дисертацій в Інституті історії України НАН України /252 001, Київ, вул. Грушевського, 4 /

З дисертацією мохна ознайомитися в бібліотеці Інститут] історії України НАН України.

Автореферат розісланій " &£{і£$ґЬ-С'-Я' 1997 рй

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор історичних наук

- З -

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідженая. Важливим завданням сучасної вітчизняної історіографії є вивчення проблем національного державотворення. До найменш дослідженнях етапів цього складного процесу належить період правління Павла Скоропадського. Аналіз внутрішньої політики Української держави допоміг би врахувати в сучасній практиці набутий досвід через його науково-критичне осмислення та узагальнення. Велику цінність має весь масив інформації про її внутрішню політику , зокрема вирішення аграрного питання, стабілізація фінансово-кредитної системи та підтримка власного товаровиробника тощо. Актуальним е також аналіз фори і методів національно-культурного будівництва цього державного утворення. -

Вивчення внутрішньої політики-Української'держави має й зваліте наукове значення. Воно дасть можливість розкрити різноманітні сторони діяльності П.Скоропадського та Вади міністрів, розглянути дії керівництва Гетьманату по зміцненню своєї влади в Уіфаїні та обмеженню впливу німецького і ав-стро-угорського командування на внутрішнє життя Української держави", а також узагальнити набутий досвід під час одного з етапів новітнього українського державотворення. Актуальним для сучасної історичної науки е необхідність введення в науковий обіг нового фактичного матеріалу та його аналіз.

Постановка цієї проблеми актуалізується ще й тією обставиною, що протягом довгих десятиліть вона фактично' перебувала у забутті. Тому де й сьогодні маємо більше' запитань, ніж відповідей стосовно предмета дослідження, ідо й послужило одним з головних чинників при виборі теми дисертації. Отже, звернення до досвіду внутрішньої політики Української

держави становить значний науковий інтерес, а справа його узагальнення є актуальним завданням історичної науки.

ГЬе-пметом тіисеотапіиного дослідження є діяльність гетьманського уряду та місцевих органів влади, правові основи Української держави, створення регулярної армії та флоту, аграрне витання, основні напрямки соціально-економічної політики, особливості національно-культурного будівництва та політичного життя Гетьманату»

. Об'єктом дослідження стали витоки, шляхи і спроби фор-иуваяж внутрішньої політики Української держави, особливості зміцнення,гетьманської влади в Україні. .

- Хронологічні межі дисертації визначаються терміном існування Української держави і охоплюють період від 29 квітня 1918 р. -.дня державного перевороту т.а приходу до влади ге.. тьмана па .14. грудня - час відречення .її,Скоропадського і за. .їоплєім.військаіш Директорії Києва» - -

- V Студінь наукової розробленості проблеми не можна,назвати задовільним,. Досі ще не створено спеціальних робіт, нрисвя-чених комплексному вивченню внутрішньої політики Української •держави. Наявні публікації носять здебільшого довідковий ха. рактер або висвітлюють лише деякі аспекти цієї проблеми» Умовно виділені групи;прац^, про які піде мова нижче, різняться між- собои,крім формальної ознаки,;підходом до оцінки ПОДІЙ;; а ЗреШТОЮ І, ТЄШТИКОЮ. • •: ; .

' Найбільш чисельна радянська історіографія.,^ літературі 1920-1930-х рр. утверджується точка зору, що гетьманська влада була примарною і трималася виключно на німецьких багне' тахі_________________________^

І. Мануильский Д, Среди предательства и измены / от гетмана к Советской власти Л // Коммунист.- 1921,- 7 ноября.

Початок Великої Вітчизняної війни сприяв посиленню інте-scy науковців до подій 1918 р. на українських землях? Вони осереджують свою увагу на особливостях повстанського руху, іяльності більшовицького підпілля та репресивних заходах імецьких і австро-угорських військ проти селян України.

о

В 1950-1980-х pp. з"являються монографії її. Балкового, .Білана^ Г.Заставенка^ А.Лихолата^ Є.Скляренка^ М.Супрунен-

п Q

а, В.Тичини та інших. Ці вчені проаналізували причини ,

орми та методи боротьби трудящих України в 1918 p.. Зокре-

а, повстання в Звенигородської^ й Таращанському повітах Ки-

всьної губернії та в Ніжинському повіті на Чернігівщині.

озкрили діяльність ЦК ЕП/б/У та Центрального військово-ре-

олюційного комітету в цей період. Ці проблеми висвітлюють

автори колективної праці "Українська PCP в період грома-

янської війни І917-І920 pp." та л”ятого тому "Історії Ук-

аїнської PCP? В них грунтовно висвітлено ряд особливостей

.Городецкий Б. Отечественная война против германских оккупантов в 1918 г. на Украине.-Свердловск,. 1941.- 16с.; Марков С.Ф. Отечественная война украинского народа против германских интервентов в 1918 г..- М., 1941,- 63с.

.Балковий П.М. Війна без флангів.- К., 1966.- С.ІЗ-80. і.Белая В.Я. Отечественная война украинского народа против немецких оккупантов в 1918 году.- К., I960.- 330с. •Заставенко Г.Ф, Крах німецької інтервенції на Україні в 1918 році. - К., 1959.- 155с.

'.Лихолаг А.В. Разгром националистической контрреволюции на Украине /І9І7-І922 гг./. - М., 1954,- С.98-І2І.

і.Скляренко Є.М. Боротьба трудящих України проти німецько-австрійських окупантів і гетьманщини в 1918 р.-К.,1960. .Супруненко М. Україна в період іноземної інтервенції і громадянської війни /І9І8-І920 pp./.-Но,1951.- G.20-94.

'.Тичина B.G. Боротьба проти німецьких окупантів і внутрішньої контрреволюції на Україні у 1918 році.-Х. ,І969„~284с„

економічного становища українських земель в 1918 р., діяльність КП/б/У, повстанський рух в цей період? їх автори ввели у науковий обіг велику кількість архівних матеріалів. Проте зробивши значний внесок у дослідження проблеми, в оцінці Гетьманату вони не вийшли за рамки ідеологічних стереотипів. Поза увагою дослідників залишилися здобутки керівництва Української держави. Внутрішня політика гетьманського уряду подана під кутом його цілковитої залежності від німецького і австро-угорського -командування.

Чисельна t зарубіжна історіографія. Значну частину її представників складають науковці, що позитивно оцінювали правління П.Скоропадського. Найціннішою серед них е відома пра-о

ця Д.Дорошенка, яку можна вважати своєрідною енциклопедією цього періоду. Перша спроба аналізу процесів державотворення та оцінка діяльності уряду цієї держави належить ВоЛшинсь-кому і В.Кучабськоцу? Вони спеціально не досліджували внутрішню політику Гетьманату,, а висвітлюють її основні напрямки тільки для чото', щоб обгрунтувати дії складових частин консервативної течії. Теоретики українського консерватизму ідеалізують діяльність гетьманського уряду./Див. дис.: с.7-9/.

1.Українська PCP в період громадянської війни І9І7-І920 pp.

У 3 т. - Т.І. - К., 1967. - 471с.; Історія Української PCP У 8 т., 10 кні - Т.5. - К., 1977.- С.296-332.

2.Дорошенко Д. Історія України І917-1923 pp. У 2 т. - Т.2. Українська Гетьманська держава.- Ужгород, 1930. - 424с.

3.Лишшськнй В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. - Відень, 1926.- 580с.; Його ж. Хам і Яфет. - Львів, 1928. - 30с.; Кучабський В, Вага і завдання західно-української держави серед сил Східної Європи на переломі І9І8/І9І9 року. // Дзвони. - 1932.

- Т.2. - С.726-780.

Помітне місце серед вчених цього напрямку займає Н.По-

Т

гонська-Василенко, яка об"єягивно висвітлила діяльність Ра-

Х& міністрів та П.Скоропадського. Позитивно оцінює гетьман-

2

гький режим й І.Нагаєвськкй. Але зосередивши свої погляди на голітичному житті Української держави, він не розкриває еко-зомічну політику її уряду. '

Наступну групу складають дослідники, що негативно оцінга-оть правління П.Скоропадського. Найчисельніші серед них нау-1 ■совці, що дотримуються позицій національно-соціалістичних

О

діячів Центральної Ради. Вони звинувачують гетьмана та його зточення в реставрації на українських землях дореволюційних зоціально-економічних відносин, а також вважають П.Скоропад-зького прихильником відновлення єдиної і неподільної Росії!

Особливості військового будівництва Української держави

•* с /? ’

тооаналізтвали В.Проходе? 3.Степанів. О. Удовиченко '

[. Полоне ька-Засилгенко Н. Історія України: У 2 т. - Т.2„-Мюнхен, 1976. - 0.468-516.1 • ■ 1

І.Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття.- Рим, 1989. - СЛ26-І7Х.' ' ' 1

З.Винниченко В. Відродження нації: У 3 ч.- Ч.З.- Київ; Відень, 1920.- С.ІІ-ІІ5; Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції І9І7-І920: У 4 т.- Г„ 3.

- Прага, 1921.- І60с. '

І.Доленга С. Скороаадщина. - Варшава, 1934.- І74с; Покутський П. Панська отаманія. - Львів, 1937.- І07с. з.Прохода В, Записки до історії сірих /сірожупанників/.

// За деркавність.*- Каліш, 1929,- 36.1.- С.72-ІІ7.

з.Стефанів 3. Українські збройні сили 1917-21 рр.: Доба Центральної Ради й Гетьманату. - /Блд./, 1947,- С.95-110.

7.Удовиченко 0.1. Україна у війні за державність: історія організації і бойових дій Українських збройних сил 19171921.- Вінніпег, 1954. - С„39-49.

т ?

І.Шанковськийх та автора "Історії українського війська!

Вони висвітлили ряд важливих аспектів діяльності керівництва Гетьманату по створенні) регулярної української армії і фяоту На початку 90-х років XX ст„ настав: якісно новий етап у вивченні доби Української держави. Праці цього періоду складають четверту групу літератури з тематики дисертації. У них розглядаються загальні питання військової та політичної дія-

О .

льності П.Скоропадського?

Окремі аспекти внутрішньої політики Української держави

досліджують у своїх наукових роботах С.Кульчицький^ О.Несту-

5 б

ля. О.Реент та інші.__________

І.Шанковський 1, Українська армія в боротьбі за державність.

- Мюнхен, 1958. - 275с-2.Історія українського війська / від княжих часів до 20-х років XX ст./. - Львів, 1992. - С.42І-445. '

3.Білодід 0._ІІомшшвся я двічі...: Про останнього гетьмана України та військ козацьких Павла Скоропадського. // Україна.- 1991.- М 23,- С.26-33; Буравченков А. Час відновлення історичної пам"яті.або дещо про Гетьманат з погляду сьогодення. // Останній гетьман. - К., 1993.-С.25-32; Горелов В. Військова діяльність П.П.Скоропадського / 1886-191,7,,pp./ //Останній гетьман. -К.:,-І993.- С.33-48; Папа-кін Г. Доля архівної спадщини П.П.,Скоропадського у сховищах України. // Там же. - С.198-246.

4.Кульчицький С.В. Українська держава за часів Гетьманщини. // Укр.' іст.,,курн. - 1992,- Л 7/8.- С.60-79.

б.Нестуля 0. Охорона пам"яток України за Гетьманату /1918 p., // Укр. іст. журн. - 1994.- # І.- С.І0І-ІІ2; Його ж. Культурна комісія при делегації України на.мирних переговорах з Росією 1918 р„; Хроніка діяльності /Всеукр. спілка краєзнавців; Полтав. наук, т-во краєзнавців. -Полтава, 1993.64с. ' '

б.Реент О.П. Українська революція і робітництво: Соціально-політичні та економічні зміни І917- 1920 pp. -К., 1996,

Для з"ясування історіографічних оцінок періоду правлінйя

¡¡.Скоропадського непересічне значення має;поява заснованих

на новітніх методологічних засадах наукових праць: "Історії

України: нове бачення^ "Малої енадклопедії етнодержавознав-

о

ства та роботи Е.Павленка і Ю.Храмова "Українська державність у І9І7-І9І9 рр./історико-генетичний аналіз/’.'® •

В 1997 р. захищено перші дисертаційні роботи, з означеної тематики. В.Клименко-Щудрий досліджує національно-демокра-гичний рух за часів Української держави^ а С.і/іякота - еконо-

с:

мічну політику уряду цього державного утворення.

Зроблений в дисертації на основі історіографічного огляну узагальнюючий висновок зводиться до того, що цілісного дослідження внутрішньої політики Української держави до цього часу не створено» Така спроба здійснюється у пропонованій цисертаційній роботі. :

Мета і завдання дослідження. Автор переслідував мету дос-тідити "головні' напрямки внутрішньої-політики Української дер-кави та визначити їх особливості і ефективність впровадження» Здійснення: поставленої мети передбачае вирішення таких '

[.Історія України: нове бачення. У 2 т. -Т.2. / Верстюк В.Ф., Гарань 0„В„, Даниленко В=М0- та інші /,-К.,1996.-0.53-76. ¡.Мала енциклопедія етнодержавознавсгва /НАН України. Ін-т держава ї‘права ім. В.М. Корецького/.-К.,1998.-С.188-190.

5.Павленко Ю.В.-, Ірамов Ю,0. Українська державність у 1917-19X9 ,рр. /історико-генетичний аналіз/.-К., 1995.- 262с.

І.Клименко-Мудрий B.C. Національно-демократичний рух за часів Української держави гетьмана Скоропадського. Дис. на здобуття вченого ступеня канд. іст. наук.-К.,1997.-170с, і.Шкота С.Є. Економічна політика уряду Української держави /травень-грудень 1918 р./. Дис. на здобуття вченого ступеня канд. іст. наук. - К.,1997.-І80с„

основних завдань:

- розглянути правові основи Української; держави:;

- з”ясуватн що це було - аномалія держав отв орчого процесу чи закономірний етап розвитку України; , ■■ .

- розкрити характер цього державного творення, склад та структуру його вищих і місцевих органів влади;

- висвітлити особливості соціально-економічної політики цієї держави:

- дослідити тогочасне суспільно-політичне життя в Україн;

- показати будівництво армії та флоту;

- розглянути недостатньо висвітлені проблеми національно-культурної політики Гетьманату;

- з"ясувати основні причини падіння Української держави.

Методологічного основою дисертації є принципи науковості,

історизму, об'єктивності та комплексного підходу до висвітлення проблеми.

Метоли дослідження. Поряд з методами емпіричного пізнання, у, процесі підготовки дисертації застосовувались теоретичні методи ^налізу, синтезу, порівняльно-історичний і проблемно-тематичний»

Джерельну базу дксергадійного дослідження склали документи і матеріали 40 фондів 3 державних архівів України, переважна більшість яких нині маловідома або вперше.увійшла в науковий обіг» 3-помік них особливо цінними є опрацьовані й використані дисертантом документи 33 фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і державного управління України /ІЩАВО України/. Зокрема, діяльність гетьманського уряду висвітлює фонд Ради міністрів /фЛ064/. Особливості становлення вищих та місцевих органів влади Української держави розкривають матеріали міністерства внутрішніх справ

та фонди' Губернських старост /ф„І2І6, ф„І325, $¿1793/;, '•

Особливості соціально-економічного розвитку Гетьманату дисертант проаналізував завдяки документам міністерства торгівлі і промисловості України' /ф.ІІІ8/, міністерства земельних справ /ф.1061/, міністерства продовольчих справ /ф.2І98/' та міністерства фінансів /$«2199/. Проблеми військового та національно-культурного будівництва розкрито на основі фондів міністерства військових справ /ф.1074/ і міністерства народної освіти /ф,220І/ Української держави.- '

' Багатий фактичний матеріал почерпнуто у Центральному державно^ архіві громадських 6б"єднань України /ІЩГО України/ та Центральному державному історичному архіві України у м. " Києві /ЦДІА України/. ' -

Важливу основу джерельної бази дисертації склали збір- ! ники документів, спогади учасників тих подій та спомини гетьмана її.Скоропадського. Суттєве місце у дослідженні посіли матеріали періодичних видань. Використано статті й повідомлення 16 газет, що виходили в цей період. ' ;

Отже, використані автором різноманітні джерела дозволя-ють'дати вичерпну відповідь на поставлені завдання. '

Наукова новизна дослідження. Особистий внесок автора дисертаційної роботи визначається тим,що в ній вперше комплексно розглянута важлива наукова проблема - внутрішня політика Української держави^ Прй цьому розширено джерельну базу дослідження, в науковий обіг введено значну кількість-маловідомих матеріалів та документів. В роботі вперше розроблена періодизація періоду правління П.Скоропадського, В її основу покладено прагнення- керівництва держави обмежити’ вплив німецького та австро-угорського' командування на політичне . і економічне життя Гетьманату. В дисертації досліджено ряд ас-

- та -

лєктів теми, що не знайшли докладного висвітлення в науковій літературі; проаналізовано иравові основи Гетьманату, розкрито склад та структуру його вищих і місцевих органів влади, висвітлено особливості військового будівництва, уточнено форми і методи стабілізації фінансово-кредитної система Української держави.

Практичне значення дисертації. Узагальнення і висновки, що містяться в дисертаційній роботі допоможуть з"ясувати місце Української держави в новітній історії України. Її_фактичний матеріал та основні положення можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і. спецкурсів з історії України, а також у викладацькій роботі.

Апробація робота. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях відділу історії "Української революції та громадянської війни. І9І7-І92І" Інституту історії України НАЇЇ України та кафедри українознавства Державної академії легкої промисловості України» 3 окремих аспектів дослідження зроблено повідомлення на одній міжнародній та трьох Всеукраїнських наукових конференціях. Основні положення дослідження відображені у публікаціях автора, використані при проведенні лекцій і семінарів з історії України в Державній академії легкої промисловості України. '

Короткий зміст дисертації ' '

Структура дисертапії відповідав меті та завданням праці. Вона складається з вступу, трьох розділів, поділених на 8 параграфів, висновків, додатків та списку використаних джерел і літератури. Обсяг тексту 180 сторінок.

У вступі обгрунтовано актуальність, наукову новизну і практичне значення теми, проаналізовано стан її наукової роз-

- ІЗ - - .

збки, дана характеристика джерельної бази дослідження, виз-ічені її мета і завдання.

У першому розділі "Буттівншітво Української держави" роз-іянуто причини державного перевороту 29 квітня 1918 р,, про-іалізовано правові основи, склад та діяльність вищих орга-ів влади Гетьманату, створення армії і флоту.

Аналіз документів та наукових праць дає підставу тверди-

і, що встановлення, гетьманського режицу було необхідним ак->м для наведення порядку в Україні. Це була спроба загасити )лум"я революції, покласти край радикальним соціально-еко-змічним реформам Центральної Ради й врятувати елементи ук-іїнської державності. /Див. дисг с.26-27, 31-32/.

В дослідженні підкреслюється, що конституційною основою сраїнської держави стали "Закони про тимчасовий державний ¡трій України? Гетьман отримав диктаторські повноваження , іе це не була диктатура у класичному розумінні. Адже геть-шськии режим потрапив у цілковиту залежність від німців» іглу для П»Скоропадського першочерговим стає зміцнення своєї іади в Україні та зменшення впливу німецького і австро-уго-;ького командування на життя, держави. Хід виконання цього шдання дозволяє виділити у гетьманському правлінні три пе~ ;оди. ..

Перший - 29 квітня -.2 червня 1918 року« Протягом цього ¡су П.Скоропадському вдалося сформувати сильний уряд, який іолив Ф.Лизогуб. Рада міністрів створила дієздатні місцеві >гани влади, навела елементарний порядок та ліквідувала без-гаддя в Україні. Значно зменшило можливості тиску німців на гутрішне життя Гетьманату й офіційне визнання 2 червня *18 р. Німеччиною Української держави.

У червні 1918 р. починається другий період у правлінні ге-

гьмаяаП.Скоропадського. Впорядковано адмінГстративно-терй-торіальний устрій Гетьманату, який складався з 9 губерній / Волинської, Катеринославської/ Київської,’Подільської, По. тавської,:Харківської, Херсонської, Таврійської, Чернігівсьі та Поліського округу. Губернії ділилися на 108’ повітів та 1813 волостей. Почалося формування Холмського губерніального староства, яке набуло статусу губернії 15 листопада 1918 рь„ Узгоджувати всі спірні питання з авсгро-угорськш командуванням мав Генеральний уповноважений на українських землях. Уряд прагнув приєднати до держави етнографічно-українські території. Рада міністрів взяла під свій контроль захоплену німцями значну частину військового майна. Для управління ним призначено Головноуповноваженого по 'управі ліквідації інституцій воєнного часу. '/Див. дис.: с. 54-56/.

Створено нову систему прийняття законопроектів в Україн-сській державі. їх^могли розробляти не тільки міністерства, і й Державна канцелярія* Закони визначали пріоритет інтересів держави над"інтересами особи. На практиці не завади дотримувалися права і свободи громадян, адже тривалий час губернські старости могли заарештовувати лвдей без суду і слідства. Відзначено, що уряд вживав заходів до захисту гетьманської влади. Особлива увага була прикута до охорони приватної власності. Для цього Рада міністрів поряд з прийняттям власних законодавчих актів відновлює законодавство колишньої царської Росії. / Див. дис,: с.58-59 /,

Протягом цього періоду керівництву Гетьманату вдалося обмежити повноваження окупаційних військових судів. На перших порах узгоджено створення особливої комісії по розмежуванню функцій військових судів України та Австро-Угорщини і Німеччини. Згодом досягнуто домовленості про звуження ком-

іетенції окупаційних судів і посилення прокурорського нагля-іу з боку. України.

Наголошується, що одним із<інститутів гетьманського ре-гаму стала Державна Варта. її головним обов”язколг була охорона порядку і безпеки в Українській державі. Доломоіу їй іадавали добровольчі дружини, / Див. дис.: с.61-62 /.

3"ясовано, що основою побудови Української держави мав зтати козацький стан. 16 жовтня 1918 р. П.Скоропадський ух-залкв Універсал до українського народу та відповідний закон про відродження козацтва на всій території його історичного існування.

З 14 листопада 1918 р. починається третій період в правлінні П.Скоропадського. Він проголосив федерацію-Української держави з Великоросією та затвердив новий склад уряду , який очолив С.Гербель. Гетьман прагнув приборкати повстанський рух на українських зешях. Та його надії на підтримку колишніх російських офіцерів виявилися марними. 14’ грудня 1918 р. війська Директорії захопили Київ, а П.Скоропадський склав свої повноваження.

Проаналізовано створення регулярної української армії і флоту. Міністерство військових справ навело порядок в обліку призовників, провело реорганізації) Генерального штабу та завершило комплектування військових частин. У військове будівництво внесено національні.елементи. З значними труднощами вдалося вирішити питання будівництва•військово-морського флоту. / Див. дис.: с.67-77 /. Зазначено, що не всі завдання були вирішені. Перш за все, заможне населення не стало соціальною базою української армії. Не зовсім вдалим можна вважати й призначення на посаду міністра військових справ генерала 0.Рогози. Гетьман залучив до армії значну частину

колишніх російських офіцерів. Але їх переважна більрість залишилася байдужою до української справи./ Див. дію.;: с«83 /.

Гетьман прагнув забезпечим армію висококваліфікованими офіцерськими кадрами. За його, правління відкрито чотири кадетські школи, прийнято рішення про заснування Української, . військової академії. Відзначено, що заслуговує на увагу досвід .гетьманського режиму наділяти землею демобілізованих вояків./ Див. дис.::с.84/. : .

На підставі, аналізу правових документів та діяльності , уряду по будівництву основ Української держави .зроблено висновок, що Гетьманат - це один із видів диктаторських режимів, який встановив, в Україні сильну авторитарну владу. П.Скоропадський приніс .на українські землі консервативні ідеї, до яких була байдужа переважна більшість населення України...,, Крім того,, у гетьманського оточення не. було чіткої моделі майбутньої держави, тому Рада міністрів відновлює дію зако- . нів царської. /Росії„ .^етьдан иф був одноосібним правителем : -України. Внутрішня політика в значній мірі, залежала від складу уряду Української держави, де рішення приймалися простою• більшістю голосів. В Кабінеті міністрів переважали кадети,

У другому розділі. "Соціально-економічна політика Гетьманату" відтворено.історію підготовки та прийняття основних економічних законів, розглянуто особливості вирішення аграрного питання, взаємовідносини гетьманського уряду з економічними організаціями Центральних держав та становлення фінансово-кредитної система.

На конкретному матеріалі проаналізовано особливості аграрної політики керівництва Гетьманату. Доведено, що у травні 1918 р. під тиском німецького командування та лідерів консервативних течій П.Скоропадський ухвалив ряд антиселянських

законів. Основою аграрної політики Української держави було визнано відновлення приватної власності на землю. Цілковита ж підтримка урядом великих землевласників сприяла тому, що село піднялося проти панів, які володіли маєтками. Згодом своє незадоволення вони спрямували на гетьмана та його оточення. Відзначено, ідо керівництво Української держави втратило час і не спромоглося провести аграрну реформу в Україні. Її положення залишилися невідомими та малозрозумілими українсько^ селянству. Під тиском обставин уряд відтягуб на осінь проведення змін в аграрному питанні./ Див. дис.: с.88-89 /.

Важливим завданням Ради міністрів стала боротьба з зростанням спекуляції в державі. З цією метою затверджено сталі ціни на хліб та зернові продукти. Звернено увагу на персональний склад міністерства продовольчих справ, де процвітало казнокрадство. / Див. дис.: с.90,' 94-97 /.

Відзначено, що аграрна реформа передбачала в першу чергу вирішення проблем малоземельних селян та формування бази громадянського суспільства шляхом утворення міцного середнього класу селян-власнжків» Основою суспільно-політичної системи Української держави шли стати козаки-фермери. Передача землі селянам за певну плату дозволяла керівництву Гетьманату залучити значні кошти для зміцнення держави. Кабінет міністрів мав шукати певного компромісу між поміщиками і селянами, а не підтримувати лише одну із сторін. Спроба відновити стабільність шляхом повернення великим земельним власникам їх маєтків стала однією з найсерйозніших помилок у внутрішній політиці Гетьманату. .

Як свідчать викладені факти цього розділу, значний вплив на соціально-економічну політику держави мало німецьке і австро-угореьке командування та економічні організації кра-

їн Четверного союзу. Показано, що економічна політика Німеччині та Австро-Угорщини на українських землях зводилась до таких напрямків: вивезення з України якнайбільшої кількості сировини і предметів стратегічного значення; завоювання на українському ринку міцних позицій; досягнення власного позитивного платіжного балансу. /Див. дис.: с»107-108/.

Доведено, що з перших днів приходу до влади гетьман та його уряд надають значної ваги захисту зруйнованої вітчизняної економіки від зовнішньоекономічної експансії Німеччини і Австро-Угорщини. Для цього Рада міністрів використовує заходи законодавчого та договірного характеру - статті договорів

і митних тарифів. У травні прийнято рішення про заборону вивозу з України стратегічно важливої сировини. На економічні організації Центральних держав український уряд перекладе?.. відповідальність за поставки в Німеччину та Австро-Угорщину сировини . і продовольства.Ці товари вони мали закуповувати за вільними цінами на ринках України» Найбільшим впливом серед названих організацій користувалися Господарська централь /бюро по 'закупівлі продовольства/, Централь сировини /бюро по закупівлі сировини/ та Вивізне бюро. Підкреслено,що невідкладним завданням Ради міністрів стало формування власної митної служби. /Див. дис.: с.109-112/.

В розділі наголошено, що одним із важливих завдань уряду визнано необхідність стабілізації фінансово-кредитної системи в державі. Зазначено, що Рада міністрів прагнула упорядкувати громовий обіг та налагодити фінансовий стан України. Програма стабілізації була розділена на два етапи. Протягом першого керівництво Гетьманату здійснило такі заходи: підготовлено та затверджено державний бюджет, обмежено ввезення іноземної валюти в Україну; посилено боротьбу з фальшиво-

- 19 -

монетниками. Підкреслено, що введення твердої національної валюти - гривні гетьманський уряд передбачав досягти шляхом підтвердження її цукром та хлібом. Керівництво держави прицілило особливу увагу наведенню порядку в здійсненні цукрової монополії. Відновленню цієї галузі промисловості Рада міністрів надає пріоритетне значення. Заслуговує на увагу підтримка Кабінетом міністрів цукрових підприємств України: надання їм. значних кредитів та закріплення землі за цими заводами. Введення цукрової, тютюнової та горілчаної моно-юлії сприяло значному поповненню державного бюджету.

Основою соціально-економічної політики Української держави було відновлення приватної власності. Гетьман надавав допомогу промислово-торговельним колам України,- Уряд праг-іув налагодити роботу залізничного транспорту та харчової іромисловосгі Української держави.

. У третьому розділі "Політичне та культурне життя" ана-іізуються відносини гетьмана з основними політичними парті-ши«.Підкреслено, що за ставленням до П.Скоропадського чіт-со сформувалися три основні групи партій та організацій.

Іершу групу складали ті, що допомогли здійснити державний іереворот, а потім підтримували уряд Української держави. Це >ули помірковані політичні течії, які зайшли центристські юзиції. Вони не мали значного впливу в Україні. Відзначено,

Ю суттєвим прорахунком П.Скоропадського можна вважати те, що іік так і не створив власної політичної партії, яка б пропа-увала ідеї новітнього гетьманства. Міністри-кадети намагали-;я впровадити в життя програмні положення своєї партії.

Другу групу становили політичні партії, які стали в лега-гьну опозицію до гетьманського режиму. П.Скоропадський хотів алучити до роботи в уряді представників УНС, але тривалий

час йому це не вдавалося. Хоча платформою для зближення сторін було прагнення побудувати незалежну Українську державу . Серед хшх партій найвпливовіпшми були УЇЇСР, УСДШ, УПСФ і УЇЇСС. їхні представники утворили опозиційний до гетьмана між-партійний блок - Український Національний союз /УНС/. Його головним завданням визнано перебрання влади в Україні мирним шляхом. З приходом до керівництва в УНС В.Вянниченка Головна рада поступово відходить від проголошених статутом тільки легальних форм боротьби./ Див. дис.: с. 148-152/.

Третю .групу складали політичні партії, що з самого початку оголосили збройну боротьбу проти П.Скоропадського. До них належали РШІ/б/, українські більшовики, анархісти, ліві російські соціал-революціонери і ліві українські есери. Основними формами боротьби названих партій проти гетьманського режиму стали підготовка збройного повстання, створення повстанських загонів та проведення терористичних актів.’ Рада міністрів Української держави заборонила їхню діяльність, а проти прихильників посилила репресії./ Див. дис.: с. 153-155 /.

В роботі підкреслено особливості національно-культурної політики Української держави. Вона відзначалася планомірністю, зваженістю і поміркованістю та проводилася у загальному контексті завдань зміцнення; незалежності України. Завдяки гетьманському уряду засновано Українську академію наук. Її організаторами стали міністр М.Василенко та відомий вчений В.Вернадський. Рада міністрів сприяла розвитку української мови, створенню національних освітніх закладів, збільшенню україномовної періодичної преси, художньої та навчальної літератури, розвитку образотворчого мистецтва тощо.

Зазначено, що пріоритетне правове становище в Україні належало православній церкві. Однак її устрій не відпо-

і дав національно-культурним потребам української тромадсь-ості. Тому основним завданням міністерства сповідань стало прияння організаційному оформленню Української автокефаль-ої церкви. / Див. дис.є.170-174 /. .

У висновках підведені основні підсумки дослідження , исловлені деякі пропозиції практичного значення.

Від квітня до грудня 1918 р. на терені України існувало воєрідне державне утворення. За формою це було диктаторсь-е-правління із зовнішніми атрибутами національної традиції, алежне від німецького командування. За соціально-класовим ;арактером - спроба відродити народне, господарство України а допомогою відновлення приватної власності. .За політичною іуттю - антидемократичний режим консервативної частини на-;елення України, яка не мала чіткої моделі побудови нової [ержави* . • .

На захист виносяться такі положення: -

- державний переворот та утворення гетьманського уряду -

іе цілеспрямована спроба національних консервативних сил врятувати,українську; державність; .

- соціально-економічна політика керівництва Гетьманату 5уда спрямована на відновлення приватної власності у сільському господарстві, та промисловості;

- діяльність уряду Української держави сприяла відновлен-їю роботи вітчизняної промисловості та торгівлі, монополізації найважливіших галузей економіки України, становленню фінансово-кредитної системи, поновленню транспортних мереж;

- важливим чинником формування внутрішньої політики Гетьманату було командування окупаційних військ. Послаблення економічної залежності від Німеччини та Австро-Угорщини -одне з основних завдань П„Скоропадського та його уряду;

-■у внутрішньополітичній сфері П.Скоропадський вів боротьбу у двох напрямках - проти правих російських кіл та українських соціалістичних партій, водночас спираючись на партійні- сили кадетів; -

- національно-культурне будівництво відзначалося диферен ційованим підходом і ефективністю. •

Основні результати дослідження викладені в публікаціях;

1.Павло Скоропадський: штрихи до політичного портрета.

// Український історичний журнал. - 1992,- £ 9,- С,91-105. /співавтор Пиріг Р.Я./ с.93-101.

2. Павло Скоропадський: від російського генерала до гетьмана України. // Урядовий кур"єр.-1993.- ІЗ травня.

■ З.Уісраїнська'держава та її гетьман Павло Скоропадський. // Військо України,- 1993. - $ 10. - С.79-9І. :

4.До питання про внутрішню політику держави Павла Скоропадського. // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам"яті Павла Скоропадського.І873-І945.-К. ;Акадешрес, 1993.-С.56-65.

б.Тетьман Української держави / Павло Скоропадський /.

// Українська ідея. Постаті на тлі революції.-К.;Т-во “Знани України, І994.-С.ІІЗ-Ї34. /співавтор Пиріг Р.Я./ с.ІІЗ-125.

6. Коментарі. // Павло Скоропадський. Спогади /кінець

1917- грудень І9І8/.-Київ-Філадельфія,1995.-С.326-380. / у співавторстві/ с. 346-348, ■ -,г'

7. Основні напрямки внутрішньої політики держави Павла Скоропадського.// Тези дон« Всеукр. науково-методич. конф.

28-29 травня 1993 р. МіОдеса. -К., 1993. - С.68-70.

8. Особливості формування політичної думки в Україні /квітень-грудень 1918 р./. // Політологічний вісник. Мат-ли. Всеукр. науково-методич. конф. "Політична думка в Україні : минуле і сучасність! - К. ,1993. -4.2. - С.67-68.

9. Військове будівництво за часів правління гетьмана Скоропадського: методологія проблеми. // Тези доп. Всеукр. fKOBO-методич. конф. - К.: УДУХТ, 1994. - С. 27-28.

Проданюк Федор Николаевич. Внутренняя политика Украинс-'о государства / 29 апреля - 14 декабря 1918 г./ Диссертация на соискание ученой степени кандидата исто-юскюс наук по специальности 07.00.01. - История Украины, їтитут истории Украины НАН Украины, Киев, 1997.

Защищается рукопись, в которой исследуются основные іравления внутренней политики Гетманата: создание и дея-сьность внсших органов власти, формирование армии и флота, іение аграрного вопроса, стабилизация финансового положе-[ в национально-культурное строительство.

PRODANYUK Fedor Nikolaevich. The Internal policy of the ainian state (29 April - 14 December, 1918)

The dissertation claims lor the scientific degree of Candidate listoric sciences under specialization code 07.00.01 - History of Ukraine. The Institute of History of the Ukraine of National demy of Sciences of the Ukraine. Kiev. 1997.

In the defended manuscript the main orientations of internal су of the Hetraanate: forming of Supreme organs of the power, idation of the Army and Navy, solution of agrarian problems stabilisation of financial situation the questions of national and ural construction are studied.

Ключові слова: Українська держава, внутрішня політика , ізв створення, диктатура, Гетьманат, режим

п. до друку 23.12.96р. Формат 60x84 І/І6.Папір

№. Друк офсетний, Умовн. до. арк.1,39. Умсвн.фарбо-відб.1,50. ік.-вид. арк. 1,09. Тирак 120. Зам. 108. Безплатно.

Дільниця оперативної поліграфії при Державній академії легкої промисловості України.

2520II, Київ-ІІ, пул. Немировича-Данченко, 2.