автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Вооруженные Силы УНР (1917-1920 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Вооруженные Силы УНР (1917-1920 гг.)"

Донецький державний університет

°л . ■

^ ‘ ‘>\Р inrz

На правах рукопису

ЗАДУНАЙСЬКИЙ ВАДИМ ВАСИЛЬОВИЧ '

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКР /І9І7-І920 p.p./ .

спеціальність 07.00.0^- Історія України

автореферат ■

дисертації на здобуття наукового ступейя кандидата історичних наук

Донецьк -1995

Дисертацією в рукопис '

Робота виконана на кафедрі , Історії України

Донецького державного університету

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Лях Р.Д.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Сергійчук В.І.

кандидат історичних наук, доцент .

Тролн ІІ.І1.

Провідна організація - Харківський державний університет

Захист відбудеться "_____" березня________1995 р. о 14 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради К.06.06.01, по прису-■дзкенно наукового ступеня кандидата історичних наук в Донецькому державному університеті /340055, «.Донецьк, вул.Університет-ська, 24, корпус іі, ауд. ЗВ/. '

З дисертаціє») можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького державного університету

Автореферат розіслано " н лютого 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, '

кандидат історичних наук, . -

доцент -V*-/^ 4 - О.В.Крапівін

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність тями. Повнокровне існування будь-якої нації безпосередньо пов'язане з розвитком її 'власних державних інститутів, серед яких найповажніше місце займають Збройні Сили. Всесвітня історія доводить, що армія відіграє важливу роль у забезпеченні існування держави. Особливо гостро це відчувається новоствореними державами в час боротьби за незалежність.

У цьому плані особливого, значення набуває вивчення діяльності УНР в І9І7-І920’p.p. по розбудові власної Армії, бо на сучасному етапі творення незалежної демократичної української держави попередній державотворчий досвід о лууе актуальним.

За радянських часів військовотворча діяльність УНР замовчувалась або перекручувалась, що призводило до фальсифікування історії України. Настав час покласти цьому край. Потрібно знати дійсну історію України, бути обізнаним з її найважливішими віхами, здобутками, а тако?< і прорахунками в державотворенні. Для досягнення цих цілей потрібно виконати широко-міЬтабні дослідження, зокрема, щодо творення Збройних Сил УНР І9І7-І920 p.p.

Актуальність проблеми обумовлена необхідністю системного дослідження історії України, особливо періоду державотворення в І917-Ї9іі0 p.p., потребою переосмислення історичних подій, недостатністю висвітлення в історичній літературі твореній Армії УНР, потребою введення до наукового обігу нових чи маловідомих фактів, документів, і матеріалів, які нададуть можливість об’єктивніше дослідити реальний стан державотворення і зокрема військовотворення. Важливість теми ще обумовлена можливістю використати результати наукового дослідження для роз-• ' 3' ■

будови сучасної української армії.

Ступінь наукової розробки проблеми. Наукову літературу щодо Збройних Сил УНР у І9І7-І920 p.p. ми розподілили на З групи: праці радянських авторів, зарубіжні дослідження в ді-' аспорі, публікації сучасних українських істориків. ■

Аналізуючи радянську історіографію до кінця 80-х років, потрібно враховувати величезний пресйнг офіційної партійної ідеології. Тому до цих видань потрібно підходити максимально критично. Серед робіт радянських істориків можна виділити декілька підгруп.

До першої належать праці, присвячені висвітленню загальної ситуації у досліджуваний період*. їм притаманне перебільшення успіхів більшовиків і замовчування реальних подій згідно офіційних настанов пануючої партії, що обумовлює потребу критичного підходу до їх змісту.

Другу підгрупу творять роботи дослідників, що знаходилась під безумовним впливом ідеології тоталітаризму^. В наслідок цього вони фактично уникали висвітлення процесу творення Армії ; УНР. Особливу позицію у Цій підгрупі посідає праця 1.К.Рибалки,

* Історія Української РСР. - Т.Ь,- К., 1977; Гражданская война в СССР. - Т.2.-М., 1986; Українська РСР в період громадянської війни 1917-1920 p.p. В трьох томах. - К., 1967.

^ Білан.D.Я. Перемога Великої Жовтневої. Соціалістичної Революції і встановлення Радянської Влади на Україні,-К.,1957; Дорошенко А.А.Червона Гвардія Київського.Арсёналу.-Харків,1933; Дубйнский И.В. Шевчук Г.М. Червоное казачество.-К.,І987;Супру ненко Н.И.Очерки истории гражданской войны и иностранной во^, енной интервенции на Украине /1918-1920/,-М.,1966;Тарчев П.І Червона гвардія на Україні у боротьбі за владу Рад.-Харків, 1969; Балковий II.М.Війна без флангів.-К., 1966; Лихолат А.В. Розгром, націоналістичної контрреволюції на Україні.-К.,1955.

4 ' ''' ' ■

в якій вперше згадується про наявність у нагаій історії Директорії, її наміри і діяльність*.

Окремо стоять праці В.Антонова-Овсієнка та Н.Є.Какуріна^ Поряд із досить глибоким аналітичним змалюванням подій збройної боротьби, роботи цих авторів несуть важливу інформацію за рахунок використання військових та особистих архівів, тобто, е і історичним джерелом. Все це робить їх цінними для нашого дослідження за умови критичного підходу до висновків, що пов’язані з ідеологічним тиском часів напийання робіт.

Вцілому радянська історіографія питання створення та розвитку Армії УНР не досліджувала. .. •

Значний внесок у розвиток теми зробили закордонні автори, , котрі значно переважають радянську історіографію у об’єктивності, бо не зазнали тиску тоталітарної ідеології однієї партії, яка визначала заздалегідь і оцінки подій'минулого. У працях зарубіжних авторів, присвячених подіям ISI7-I920 p.p. на Україні, значна увага приділяється Збройним Силам УНР, що є дуже важливим для нашого дослідження. Перш за все треба виділити

■ ■ - . . . _ п , ' ' ■ ' ■

роботи загального характеру . Через узагальнення подій минулого цінність цих праць значно зростає, хоча питання становлення Армії УНР розглядається досить фрагментарно. Важливе місце по-

* Рибалка І.К. Розгром буржуазно-націоналістичної Директорії і на Україні. - Харків, 1962.

^ Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. -$.,,19321934} Какурин Н.Е. Как сражалась революція. - ;М., ,1990.

л • ■ - _ - '■ " ’ ' -

Крип’якевич І. Велика Історія України. -,Ніншпсг,, >1948; Наг&єбський 1. Історія української дер^лни -двадцятого століття. -К., 1993; Пплонська-Вапиленко Н. 'Історія України.-К., 1993. .

т

сідають роботи політичних діячів УНР тих часів , Вони висвіт.: лшоть загальнополітичні події, залишаючи поза уваго» створення українського військового організму. Завдяки використанню значної джерельної бази та спогадів ці праці можуть бути використані і у якості джерел але за умови критичного підходу до положень .аналітичного характеру . .

Серед досліджень, що стосуються загального висвітлення подій І9І7-І920 p.p., особливо треба виділити роботу М.Стахі-ва^. Автор за рахунок залучення значної джерельної бази і досліджень як радянських, так і зарубіжних науковців подає історію Визвольних змагань українського народу за Директорії,але питання творення Армії УНР торкається тільки у загальних рисах.

Питання ставлення державного керівництва УИР до утворення власного війська досліджував FI.Мірчук, але головним чином у аналітичному аспекті і лише за часів Центральної Ради .

Найважливішу групу становлять праці, що безпосередньо'*

стосуються військової справи в УНР. Це в першу чергу дослі-

~ : 4 v ' ' • • '

дкення загального характеру . У них головна увага приділяється бойовим діям, а питання створення і.розвитку військових

* Винниченко В. Відродження нації /в 3 частинах. -К.,І990;Ма-

■ зепа 1. Підстави налого відродження.-1946; ГрушевськиЙ JJ, Нй порозі нової України.'-К.,1910; Дорошенко Д. Історія України І9І7-І923 p.p. Т.І.Доба Центральної Ради.-Ужгород, 1932.

^ Стахів М. Україна в добі Директорії УНР: в 7-ми т. -Скрентон, 1963.

^ Мірчук Л. Відродження великої ідеї. - Торонто, 1954; Мірчук П, Трагічна перемога..- Торонто, 1954; Мірчук П. Українсько-Московська війна /І9І7-І9І9/. - Торонто, 1957. -

4 Історія Українського Війська. - Вінніпег, 1953; Удовиченко 0. Україна у війні за державність І9І7-І92І. - Вінніпег, 1954; Шанковський Л, Українська армія в боротьбі за державність. -Мюнхен, 1958. '

структур/майже не розглядається.

/ Важлйве місце займають праці військових діячів УНР, у яких розглядалась збройна боротьба окремих формувань або в окремі періоди*. Ці роботи масть важливе значення, бо створювались керівниками військових частин, що у значній мірі када-йть можливість простежити хід бойових акцій з середини Армії УНР: Особливо вдало, на наш погляд, с праця'Н.Капустянеького-начальникй; оперативного відділу Штабу Дієвої Армії УНР. Виїсо— риставши значний обсяг документальних джерел, автор подав огляд літнього наступу 1919 р. на Київ-Одесу, висвітивши реальний стан військ. Але-і він'залишив поза увагою важливі аспекти розвитку та становлення Збройних Сил УНР.

^Взагалі, у порівнянні із(радянською історіографією закордонна має значно ширшу джерельну базу, не обмежена тоталітарною, ідеологією і глибше торкається питань творення Армії УНР. Але і вона не спромоглась виробити повної системи досліджень процесу створення повнокровної військової системи УНР І9І7-І920 p.p., висвітливши тільки окремі аспентй. .

1 Станволенню Збройних Сил УНР значну увагу приділили сучасні українські історики, оскільки у, зв’язку із розпадом. CPCt4 і утворенням незалежної, української держаний актуалізувалась потреба' досліджень української над|рналь.но^-де^)ійв»{иЦй{оїг т'емй--тики. З’являються праці:. Ч*. яких- автори’неїтіШтУся' об'ddivzito ВИСВІТЛИТИ ПОДІЇ; минулого,. Сер‘оД' НИХ значниїї ікт'орес цйя HW1IO--го дослідження маіпть роботи’/щЬ-то^артіля.’.діяльності' Армії*

1 Доценко .0. ЗнійбкЇЇ гіЙІст д', -■ Варшава, 1935;'. Зелінський В. Си~ ньожупанники. -Берлііі, І9І0; Кяпусткнський- М. Похід’україп ських армій'на Київ Одесу в 1919роіді. —Льв'їЬ, І1; Гютіенн.ік ІЗ. Зимовий похід І.9І^-І920.-Ньп~Йорк, 1966;' Мкінкевич В. Слідами новітніх:запорожців. - Львів, ІУ2Ї. .

. ■ • 1 '

УНР*. Окрім цікавого фактологічного матеріалу в них розкриваються мотоди дослідження розвитку військової структури Ук-. ■ раїнської Галицької Армії на Українських Січових Стрільців.

Безпосередньо питання створення Армії УНР за часів Центральної Ради стосується праця Л.Гарчевої . Автор, залучивши низку невідомих фактів, робить спробу дослідити чисельність військових загонів УНР в люгому-березні 1918 р. Сумнівність окремих висновків автора.стосовно загальної чисельності військ не позбавляє загальної позитивної ваги цього дослідження. .

Серед сучасних українських істориків найбільшу увагу питанням українізації колишньої російської армії та створення української військової системи за Центральної Ради приділив В.Ф.Солдатенко . Для аргументації своїх тез автор залучив досить значну першоджерельну та науково-історичну.базу, що Його вигідно відрізняє від інших дослідників. Але і ці роботи залишили поза увагой важливі аспекти розбудови Збройних Сил УНР. юридично-правового, військово-структурного, статутного та рангово-посадового характеру. Окрімцього, питання подальшої долі Наддніпрянської Армії у І9І9-І920 p.p. взагалі залишається поза дослідженням.

* Косів М. На потребу дня. - Львів,І990; Якомович Б. З історії УСС/^ІІам’ятки України.-1990.-VI.-С.58-63; Литвин М.Р., ііау-менко К.Є. Історія Галицького стрі.лецтва.-Львів, І990. •

^ Гарчева Л. Збройні Сили Центральної Ради у лютому-квітні .

1918 року//Військо України. - 1993,. - £8...- СД0?-Ю7;

^ Солдатенко В.Ф. Становлення української державності і проблема Збройних Сил /березень 1917-квітень -1910/ //УІЖ.-І992,--№5.-С.33-51; Солдатенко В.Ф. Збройні Сили в Україні /грудень 1917-квітень 1918/ //У]Ж.-1992.-!М2,.-С;42-59; Солдатенко В.Ф, Солдатенко' І.В. Виступ полуботкіпців у 1917р./Спроба хронікально-документальної реконструкції подій/ //УІЖ.~І993.-$7-??

Отже, історія створення то розвитку Збройних Сил УНР комплексному дослідженню не піддавалась, «о і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження "Збройні Сил^УНР/І^-І&Юр.р./ї Об’єктом дослідження е Наддніпрянська Армія /назва, під якою у документах тих часів фігурувала Армія УНР, без урахування УГА/, діяльність якої припадав на терен України за виключенням Закарпаття, Північної Буковини та Галичини.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з березня 1917 року до листопада 1920 року /за винятком подій з травня по листопад-1918 року за гетьманської держави П.Скоропадського/. Обрання цього часу пов’язане з процесом створення та розвитку Наддніпрянської Армії як складової частини державного «організму УНР. Починаючи з березня 191? р., в Україні вирився національно-визвольний державотворчий рух під проводом Центральної Ради, його складовою частиною було і становлення передумов для створення Армії УНР. З іншого боку, хронологіоді рамки закінчуються листопадом 1920 року, коли уряд УНР, після поразки у війні з Росією, був змушений залишити межі своєї державної території разом із “Власними військами. Після цих подій УНР,. як,держава з відповідним військовим інститутом, на відновлювалась. •

Таким чином, у І9І7-І920 роках ми маємо цілком закінчений етап розвитку самостійної української державності і її війська.

Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб об'єктивно, з урахуванням сучасних вймог, показати, що з себе уявляє процес створення та розвитку Армії УНР, як державного інституту, з 1917 до 1920 р. Метою е і аналіз політичних, соціально-економічних та морально-етичних факторів, що впливали на

процес розвитку Збройних Сил УНР.

. 9

Для досягнення означеної мети у дисертації поставлені такі завдання: . ■ , ■

- дослідити історичні умови і шляхи створення та розвитку військової організації УНР у І9І7-І920 p.p.;

- розкрити вплив соціально-економічних, політичних та мораль- -

но-етичних факторів на цей процес; ■ , ■ - '

- показати головні напрями і сфери становлення військового

організму; 1 ■

- виявити найбільш важливі у кількісному та якісному характе-

рі групи перетворень у часовому просторі, розкривши їх механізм;

- оцінити процес створення та розвитку Наддніпрянської Армії у І9І7-І920 p.p.

Методологічною основою дисертації є системний підхід, до грунтується на всебічному критичному аналізі якомога', більшої кількості історичних джерел, виходячи з принципів об'єктивності та історизму і на залученні кращих досягнень світової історичної і філософської думки. . . .

Наукова новизна дослідження обумовлюється тим, що автор

робить спробу вперше на грунті доступних джерел й аналізу історичної літератури розкрити передумови, обставини, перебіг подій і результати створення та розвиту Збройних Сил УНР-у І9І7-І920 роках. Більшість Д’керел вводиться у науковий обіг . вперше. . • . .

На захист виносяться такі положення:. 1 .

І. Внаслідок несприятливих зовнішньо-політичних, соціально-економічних та морально-етичних умов становлення Державних ■ інститутів УНР, заходи по розбудові її Збройних сил, -як гаран та державності, набули, першорядного значення. .

■ . 10 •

2. Поступовість, набуття позитивних прикмет у створеній та розвитку Армії УНР було пов’язане з перемогою професійних підходів до цього процесу над анархічно-волштариськими та роман-тизовано-дилетан?ськими впливами постреволюційних часів.

3. Перші кроки у створенні повнокровного військового організму були зроблені за Центральної Ради, а після реорганізаційних заходів часів Директорії /особливо травня - липня

І919 року/ Збройні Сили УНР набули цих ознак і у подальяі часи ще більше удосконалювались, зайнявши гідне місце серед Армій Європи. . .

' >1. Реальне існування Збройних Сил УНР як- державного інсти-

туту було пов’язане із створенням повнокровного юридично-право-• вого підгрунтя на підставі державних законів та військових наказів і статутів. . 1 . . , .

’ ■ 5..Значною перепоною у створенні дієздатної повнокровної

військової системи в Україні було відкрито військово втручання значно сильніших ворогів, що призводило до війни і руйнування української держави, складово» частиною1якої були і Збройні Сили. , ...

Для висвітлення теми дисертаційного дослідження використано різноманітні джерела, які ми'залежно до їх походження розподілили на Ь груп: . ■.

1. Законодавчі" акти УНР. Цз закони та інші нормативні ак-

ти, що закладали юридично-правові підвалини для творення та~-розвитку Збройних Сил, зокрема: закон про українське військо, про Вище Військове Управління, про пенсійна забезпечення військовослужбовців. '

2. Документи Вищого Військового Управління Збройних Сил

УНР. До цієї групи належать матеріали Військового Міністерства,

• II •

Генерального Штабу та інших вищих військових установ у вигляді: звітів начальників штабів і управлінь, повідомлень з театру бойових дій, розробок військових законопроектів та наказів про ті чи іклі заходи по удосконаленню військового організму, військові статути. ' '

3. Матеріали державних установ радянського і білогвар-дійського'урядів та їх керівних військових структур. Тут мрж-на використати радіозвіти військових штабів про стан військ УНР і повідомлення про хід бойових дій з ними та умовне співвідношення сил. _ - . ;

. 4. Періодичні видання. Це газети, тижневику і вісники -

державних установ, громадських об’єднань, та органів украінсь-кої військової еміграції у яких подаються різноманітні матеріали про події.тих часів у вигляді статей, листів, повідомлень. Найбільш цінними серед них є "Нова Рада", "Вісник Українського Війська" та емігрантські "Тризуб" і "Табор". —

5, Мемуари. До цієї групи належать спогаци учасників та . свідків Визвольних Змагань І9І7-І920 p.p. як з, боку прибічників УНР*, так і, з протилежної сторони^. '

Внаслідок цього створюються можливість порівнювати твер- -дження кожної зі сторін, що сприяє більшій об’єктивності дослі-джєнняі . ■ . . . . і .

Всі. ці. джерела, відомі в окремих виданнях, а також вміщува-

* Ковальський М. При джерелах боротьба. - Інсбрук,, I960; Сім’ янців В, Спогад,и Богданівця. - .Ньп-йор'к,. 1963; Суслик Р,Л. Криваві сторінки, з неписаних літописів.-Англія, 1955; Майо.т-^_ ренко 1. 'Історія мого покоління.-Едмонтон, 1985; Станімір 0>

. Моя участь у визвольних змаганнях I9I7-I9<d0p.-Торонто, 1966..

^ Герасименко Н.В. Махно. - Харьков,2990; Деникин А.И»;1іох0д на Москву^-К.,1990; Ыпхно Н.К. Воспошнания.-М. , 1992; £ош Е . Год борьбы.-М,, 1990ГЯкйр И.Э. Воспоминания о гражданской воййе.-

■ м., і9Ь7. ■■

лись до археографічних збірників. Радянські видання через значний вплив партійної ідеології приділяли увагу діяльності радянських органів влади та Червоної Армії, залишаючи поза увагою дії УПР та її Армії*. Тому цінність цих збірників значно зменшується для нашого дослідження. Зарубіжні видання тісніше торкаються дій Армії УНР, але переважна увага до подій збройної боротьби є їх недоліком*". '

Значну частину джерельного матеріалу почерпнуто із 36 фондів архівів України і Росії. Найбільш важливі матеріали було знайдено у фондах Головного Управління Генерального Штабу Наддніпрянської Армії, Військового Міністерства УНР та Генерального Секретаріату Центральної Ради у вигляді: звітів командирів з’єднану і начальників штабів; законів УНР про розвиток військових структур, штатних розкладів частин, проектів реформ і наказів про їх'впровадження.'Все це зберігається в Центральному державному архіві вищих органів державної влади і органів державного управління України. .

Досить цікава інформація була отримана з фондів Київського губернського революційного комітетуі що знаходяться у Державному архіві Київської області та з фондів. Центрального державного кіно-фото-фоно архіву України, де зберігається значна кількість фотодокументів з історії Збройних Сил УНР, ■

* Борьба па власть Советов на Киепйине /нарт 1917 - февраль І9ГУ гг./.-К., І9Ь7; Громадянська вгина на Україні /за ре- ~ ; дакцісп Королівського С.М./.-К,, 1967. _ . ' . -

^ Доценко 0. Літопис Української революції 1910-1920 років. _

. Матеріали і документі’.. - Філадельфія, 19313; Україно-Москов-Гька війна 1920.року, в документах; - Варива, 1933.

Певні матеріали вдалось знайти у фондах Управління Арміями Українського фронту та Політичної Канцелярії Особливої Наради при Головнокомандуючому Збройними Силами Півдня Росії, що зберігаються у Державному Архіві Російської Федерації і Державному Архіві Російської Армії. Тут головним чином знаходяться матеріали установ радянської влади, керівних структур Червоної та Біло.ї Армій., а тому інформація про Збройні Сили УНР носить опосередкований, фрагментарний характер у вигляді розвід-звітів і повідомлень про хід бойових дій з ними.

Вцілому сукупність використаних джерел забезпечує відносну повноту охоплення фактичного матеріалу і наукову достовірність дослідження. . ' . ,

Практичне значення дослідження полягав у можливлсті використання поданого фактичного матеріалу, узагальнень, висновків та рекомендацій у : викладанні подій І9І7-І920 p.p. на Україні яу у історичному, так і військовому аспектах, читанні спецкурсів, у вищій і середній школі, залученні матеріалу до навчальних програм військових учбових закладів. Цілком можливе! використання висновків та рекомендацій дисертації у розбудові сучасних Збройних Сил України.

Головні положення дисертації були апробовані на міжнародній і загальноукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а також викладені у публікаціях автора. ■ .

' ■ П. СТРУКТУРА 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРАЦІ

Структура і зміст дисертації. Дисертація складається із

вступу, трьох розділів, висновків і рекомендацій» переліку

джерел, літератури та додатку.

У вступі обгрунтовується актуальність теми та обрання

хронологічних меж і регіону дослідження, подається історіогра-

14 ■

фічний аналіз літяратури, охарактеризовано джерела, визначено методологічну базу дослідження, формулюється мета і завдання праці, показані наукова новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі "Створення Збройних Сил УНР за часів Центральної Ради /березень 1917,р. - квітень 1918 р./" подається характеристика загальної ситуації на Україні та заходів по творенню Армії УНР у цей період. •

За весь час співіснування Центральної Ради з Тимчасовим Урядом так і не дійшло до реального утворення української Ар . мії. Причини цього були у тому, що, по-перше. Центральна Рада, виступаючи весною-влітку 1917 р. за широку автономію України, не ставила питання про будування власних Збройних Сил; по-друге, серед керівництва України і у суспільстві тоді була популярна соціалістична ідея переходу від регулярної армії до народної міліції; по-трете, рух українізації у військах був стихійним і но мав чіткої мети; по-четверте, українськогоіряду це фактично не існувало, а тому і не було кому надати допомогу руху військової українізації та становленню Вільного Козацтва; по-п’яте, будь-яким спробам утворити українську військову систему протидіяло російське державне керівництво, вбачаючи у Цьому реальну загрозу для свого панування на Україні. До цього ще потрібно додати ті несприятливі умови військово-політичної та економічної кризи, за якої розпочався процес українського державотворення.' ' ' ' ' -

Отже, йшов процес українізації окремих частин російської армії, координований у загальних рисах Українським Генеральним • Військовим Комітетом і Генеральним Секретарством з військових справ, а реального творення Збройних Сил не відбулось.

, Після проголошення УНР ситуація у справі створення Зброй-'

; ‘ ; • . 15 - -

них сил почала змінюватись на краще, і вже у наказі №1 Генерального Секретаря з військових справ 8 листопада 1917 р. робилась спроба навести дисципліну у керівництві військами. Але ситуація значно ускладнилась у зв’язку з початком у грудні І Укра-їно-Російської війни. Через помилки у військовобудуванні., УЬР. фактично опинилась безборонною проти наступу.ворожих військ. Деморалізовані залишки українізованих частин у переважній більшості відмовлялись приймати участь у бойових діях. У таких умовах військове керівництво сперлось на добровольчі формування Січових Стрільців, Вільного Козацтва, Гайдамацького Коша Слобідської України та інші. Але цих сил було недостатньо, що і призвело до поразок взимку'І9ІВ року.

За таких умов у грудні 191? р. - січні 1918 року було прийнято Закон про Українське військо, І Військовий Статут, Присягу на вірність УНР, Положення про політичне становище військовослужбовців, які заклали юридично-правові підвалини військового організму. У цих документах намітився шлях розвитку військової системи в Україні у вигляді кадрових корпусів на засадах мобілізації. Тому 27 квітня 1918 року було таємно прийнято план поділу України на 8 військових округ. Зроблено успішні кроки у розбудові системи Вищого Військового Управління згідно наказу від II квітня 1918 року. У березні-квітні було вирішено питання матеріально-грошового забезпечення військовослужбовців. Тоді ж розпочато створення системи військового су-дівництаа. Не дивлячись на помилкове скасування рангів, розробили пристойну посадову систему згідно нової української військової термінології. Поступово вирішувалось і питання впровадження власних військових одностроїв. Вцілому, не дивлячись на

ряд помилок, взимку весною 1918 р. було здійснено просування

16 .

на шляху'розбудови Збройних Сил УІІР. .

1 Отже, за часів Центральної Ради було пройдено шлях від повної відсутності, власних Збройних Сил і відсутності розуміння потреб у їх ісііуванні,' до поступового закладання реальних підвалин творення такого державного інституту. Подальший розвиток був припинений державним переворотом П.Скоропадського.

В другому розділі "Становлення Наддніпрянської Армії за Директорії /жовтень 1918 р. - грудень 1919 р./" розглядаються заходи по створенню та розвитку військового організму УНР за часів Директорії. '

, Прихід до влади Директорі? внаслідок перемоги всенародного повстання проти Гетьмана П.Скоропадського і значно'ускладнив процес державотворення УНР через актуалізацію псевдодемократів них та анархістсько-волюнтаристських настроїв у суспільстві.

ШирбкЬмЙптабиі спроби наведення ладу у військах УНР припадають вперле на січень-люіий 1919 року. ІЗ січня І9І9 р. Директорія прийкялі закон про мобілізацію; Тоді ж прийнято Дисциплінарний статут і єдину систему військового судісництва, . проведень чистку у військах. В лютому^ 1919 р.\ за наказом Військового Міністра впроваджено тирбком&ітабну систему ВищЬ-Гб Військового Управлііщя. Взимку відбулись.2 реорганізації структури військ: X' - січень, на засаді фронтів - армій, а П -з 21 лютого на підставі Кошів - загонів, згідно романтизованих традицій минулої козаччини. Знову відмінили ранги і лишили * однобічііу посадову сйстек/, до якої розроблено відповідну-сис- ; тему позначок на уніформі. Тоді ж розроблялась система парадних і повсякденних військових одностроїв. Взимку 1919 року активізувались намагання навести лад у санітарній справі, .культ' освітній, роботі, релігійному житті. У січні 1919 р. було оголо-: ■ ' Д7 . ' .

щено низку наказів про створення системи' старшинських і юнацько-старшинських учбових закладів. Тоді ж утворено систему грошового задоволення військовослужбовців, розпочато впровадження системи військових комендантів, покладено початок розробкам військових відзнак. ' г

Отже, взимку 1919 р. проведено значну, роботу по формуванню підвалин Збройних.Сил, але залишайсь значні недоробки у галузі військових статутів, Вищого.Військового Управління, військової структури, системи посад та військової уніформи. До того Ж багато із започаткованих реформ не було здійснено .внаслідок наступу Червоної Армії у грудні І9ІВ року, що позначав П Укра-Їно-Російську війну, яка не, припинялась впродовж усієї доби Директорії. . . : - ' . ■ • , , ,

Але всупереч негараздам, реформування продовжувалось» Другого комплексного реформування Збройні Сили УНР зазнали у трав-ні-липні 1919 року, коли було упроваджено основну систему вій- , ськових статутів, у відповідності до якої і велась реорганізація. Так доопрацювали систему військовго судівни.цтва і мобілізації. Вище.військові,керівництво тісніше пов’язали з державНим контролем,. Змінили військову структуру у вигляді'група-ди-' вїзія. Нарешті у червні-серпні :І9І9 ,р. було прийнято Закон про відновлення єдиної ранговопосадової системи, що значною мірою-підляло дисципліну у військах. Похідну уніформу спростили і поставили у відповідність до матеріальної бази. Реорганізували систему військових учбових закладів, приділивши увагу і підго-товцї підстаршинських кадрів. Підготовлено закон про поглиблення культ-освітньої роботи у військах. ЗО липня прийняте закон про матеріальне забезпечення військовослужбовців, іі їл ^о- , дин. Всі ці заходи сприяли успішному наступу наКиїв, ^серпні'

1919 Р. . ' ТО -V : ■ '

Лііе лишились і певні недоліки, робота над якими продовжувалась восони 1919 року: змінено деякі елементи однострою,ско-рочено систему військових учбових закладів, доопрацьовано систему інспектування, прийнято закони про поширення грошового і пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, розбудова Збройних Сил УНР за Директорії Йшла від отаманщини і революційного експериментування до побудови військового організму на засадах законності і функціональної відповідності. ~ .

. В третьому розділі "Відновлення та розвиток Армії УНР в

1920 р," досліджується процес розвитку військового організму УНР протягом І?20 року.

В цей час використовувались попередній досвід і зміни не носили характеру глибинних реорганізацій. Перші кроки були зроблені ще.взимку, але більш значні заходи припадають на весну 1920 року. Вони торкнулись: структури військ, рангово-посадової системи, військово-санітарної справи, Вищого Військового Управління, система військових статутів і судівництва, та культосвітньої роботи. Але всі ці новації якісно не змінювали підвалин військового організму, а тільки покращували Його функціональність. Досить успішні зміни було впроваджено у військовій структурі, де застосували лінію: курінь - бригада - дивізія.

Це обумовлювалось недостатністю вишколених військовослужбовців, котру планувалось надолужити за рахунок вогневої мобільності. -Влітку і восени реформуваннягродовжувалось по різним "на- ' лрямкам. Досить важливими були удосконалення принципів отримання рангів і призначення на посади, які остаточно узяло під контроль Више військове керівництво, В наслідок цього знищено залишки проявів анархії та отаманщини. Важливе місце зіграли і кроки . • . 19 ' ■

по доопрацюванню військової уніформи. Окремо потрібно визначити дуже доцільні заходи щодо налагодження співпраці з повстанцями, що виявились у створенні діючого штабу повстання, територіального підпорядкування загонів повстанців і прийняті низки наказів і законів про державні гаранти соціального захист/ повстанців. Нарешті, в листопаді 1920 року було прийнято державний закон про Вища Військове Управління, який узгоджував усі аспекти функціонування цього армійського інституту.

Таким чином, в 1920 році заходи по розбудові Збройних ' Сил УНР створили досить досконалий військовий організм і тільки перевага ворожих військ призвела до поразки армії УНР у листопаді 1920 р. • ,

У Висновках і рекомендаціях викладені головні підсумки і узагальнення дослідження, даються практичні рекомендації. Про-,$тягом досліджуваного періоду творення Збройних Сил УНР відбувалось у вкрай Несприятливих зовнішньополітичних та соціально-’ економічних обставинах за відсутності необхідної кількості фахівців і під виливами соціально-психологічних стереотипів пост-революційних часів. На цьому шляху було 3 чітко окреслених періоду розвитку. Так, на першому, що відбувався за Центральної Ради, було Пройдено шлях від.ігнорування необхідності -до утворення реальних засад власної армії, хоча і зі значною кількістю недоліків. Під час другого, пов’язаного з діяльністю Директорії, були по суті створені повномаештабні Збройні Сили, але ід значними недоліками функціонально-структурного і психологічного характеру. А протягом 1920 року було доопрацьовано і бтілено в життя повнокровну систему Збройних Сил УНР.

Отже, пройдено тернистий шлях розвитку від напіввійськових загонів і анархії, через отаманщину і революційні екслери-

20 -

менти до рівня дієздатних Армій нраїн Європи, ио е показником прогресивного розвитку військової справи за УНР. Тільки значна перевага ворожих військ призвела до поразки Армії УНР. Звернення до досвіду творення Збройних Сил УНР І9І7-І920 p.p. допоможе у становленні сучасних Збройних Сил України.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1. Структура Армії УНР Доби Директорії. - Донецьк. ДонДУ, 1994. - 25 с.

2. Ранги та посади Наддніпрянської Армії // Київська старовина. — 1994. - №4. - С.І04-ІІ0.

3. Впровадження системи Вищого Військового Управління в

Армії УНР І9І7-І920 р.р, // Депонент у ГНТВ України 15.08.94., №1644. - 18 с. ■

4. Військова уніформа Армії УНР І9І7-І920 p.p. // Депонент у ГНТБ України 15.08.94., №1645. - 22 с.

5. Хмельниччина і її значення в процес: розвитку україн-

ського війська // Міжнародна науково-практична конференція "340 років Переяславської Ради". - Донецьк, 1994. - С. ‘

6. Некоторые аспекты строительства армии УНР периода

Центральной Рады // Летопись Донбасса: Краеведческий сборник,

выпуск 2 . - Донецк, 1994. - С.159 162.

• АННОТАЦИЯ

Задунайский Вадим Васильевич. Автореферат рукописи "Вооруженные Силы УНР /1917 - 1920 г.г./" на соискание степени кандидата исторических наук по специальности "История Украины". 3^-та состоится в Донецком государственном университете в 1995 году.

В работе рассмотрены предпосылки, характер, особенности и основные этапы создания и развития вооруженных сил УНР в 1917 - 1920 г.г. Этот процесс был закономерным этапом в ходе становления независимой украинской государственности. Основным его содержанием было постепенное создание полнокровного военного организма в крайне неблагоприятных социально-экономических и политических условиях того времени. Главным направлением развития Армии УНР был переход от анархо-романтизированых вооруженных формирований к единой централизованной, дисциплинированной военной организации.

К августу 1919 года, а затем к концу 1920 года в УНР была создана достаточно функциональная система вооруженных сил, являвшаяся авторитетным государственным институтом. Но.после неудачных военных действий против превосходящих сил Красной Армии, УНР вместе со своими войсками потерпела поражение, э результате чего, было прервано ее государственное строительство в том числе и в военной сфере. -

Va dia. V. Zadunaislcy. Abstract of the thesis s ubmitted for the Candidate of Science degree ( his tory, with the specializa -tiou in history of ths Ukraine ), entitled^ " The Armed Forces of tho Ukrainian People's Republic in 1917-1920". Defense of the thesis is to take place at tho Donetsk State University in 1995»

In tiie present paper the prerequisites, character, peculiarities, trends ;ind major stages of the formation t.nd devolopuont of the UHi Arued Forces in 1917-1920 have been analysed.This process was an appropriate stage in the course of formation of tho Ukrainian independent state systea. The essence of tho process i»as gradual creation of a full-flooded nilitary organism tinder extremely unfavourable conditions of socio-economic and political life of that period.

Tho main trend of the UPK aray developaent \iaa the transition froa the anarcho-rooantic orued units to a united centralized one-man-oianagud and disciplined military organization.

By the fall of, 1919 3nd later by the end ,of 1920 there had been

created!..' a sufficiently functional systaa of the Armed Forces in , the Ukrainian People's Republic, which appearad to be an influential state institution. Yet, after the unsuccessful military actions against the superior lied Army forces the UPE !tocethei- with its troops suffered a defeat, the latter circuiastance resulting in the interruption of atate system construction, including the military sphere as wall. -

Ключові слова: УНР, Збройні Сили, Наддніпрянська: Армія, реорганізація військової системи.