автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Взаимосвязь философии и искусства раннего западно-европейского романтизма (Историко-философский анализ)
- Год: 1994
- Автор научной работы: Разбеглова, Татьяна Павловна
- Ученая cтепень: кандидата философских наук
- Место защиты диссертации: Днепропетровск
- Код cпециальности ВАК: 09.00.03
Полный текст автореферата диссертации по теме "Взаимосвязь философии и искусства раннего западно-европейского романтизма (Историко-философский анализ)"
^ ДШПРОПЕТРОВСЬКИИ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
РОЗБ6ГЛОВА Тетяна Павлпша
- С
ВЗАбМОЗВ'ЯЗОК Ф1ЛОСОФИ ТА МИСТЕЦТВА РАННЬОГО ЗАХГДНО-еВРОПЕЙСЬКОГО РОМАНТИЗМУ
(1сторико-ф1лософський анал1з) 09.00.03 — 1стор1Я ф1лософи
W
L^
Автореферат
дисертацп на здобуття наукового ступени кандидата фмософських наук
Днтропетропськ — 1994
. Дисерт0ц1сю е рукошс. Робота ьиконака на кафедр! ф1лософ11 Укра1нського державного х1м1ко-технолог1лного университету
Науковий хер!вник - доктор ф1лософських наук,
професор Г.А.За1ченко Науковий консультант: кандидат мистецтвознавства,
доцент Г.М.Бакаева
СфШйн! опоненти: доктор ф1лософсышх наук,
Пров1дна ортан!зац1л: Прядн1провська державна Акадеи1я
на эас1данн1 спец1ал1зовяно1 вчено! рада Д 053.24.06 при Дн1пропетровськоыу державному ун1верситет1 (320625, МСП,
и.Дн1пропетровськ, пр.Гагар1на, 72, корп.1, ауд. 307)
3 дасертац1ею ыожна озкайоиитися в науков!й б1Сл1оте-ц! Дн1пропетровського державного ун!верситету.
професор А.К.Бичко; кандидат ф1лософськш наук, доцент Р.О.бвтушенко
а
буд1вництва та арх!тектури
Автореферат роз!сланий
»
3
•1994р
Вчетй секретер спец!ал1зовано1 рада
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальн1сть теми досд1дкення Ф1лософ1я у своему 1сторичному розвитку значно розширила ие*1 та аспекта досл1дкення. Пошуки новы п1дход1в до анал1зу в*е 1снуючих ф1лософських проблей, а такох шшх1в вир1шення питань, що ди-ктуються сучасннмп процесами у природному, соц1аль'ному та духовному житт1, збагачують ф1лософськ1 знания, в1дкривають невром! ран1ше ИОЖЛИБОСТ1 1нтеграц11 йото э 1ншми сферами су-сп1льно1 СВ1ДОМОСТ1.
Проблема взаеиозв'язку ф1лософ11 та мистецтва мае особлива значения у контекст1 тевденцМ сучасного розвитку духовно! культура лвдства. НТР XX стор1ччя, р1зноман1тн1сть форм II осмислення неминуюче приводить до пошрення зв'язк1в ф1лософ11 з Шпиии галузями наукового знания та з р1зними формами культури. Надто вежливою е тенденц1я до зблииення яу-дохньо! та ф1лософсько1 св1доиост1 , переосмислення кордон1в та зв'язк1в м1х ф!лософ1ею та шстецтвом. У сучасному мистец-тв1 пом1тно зростае роль ф1лософсько-св1тоглядного та 1нте- . лектуального зи1сту. Одночасно ф1лософськв мислення активно вбирае в себе риси художньо! св1доиост1 (тенденц1я, яка запо-чаткована н1кецьким романтизмом,що яскраво проявила себе в працях К'еркегора, Сартра, Камю, Хайдеггера, Мерло-Понт1 та 1ншх).
Зац1кавлен1сть до проблема взаеыозв'зку ф1лософ11 та иистецтва спрямована на б1льш повне освоения та п1знання д1йсност1, а такок виявлення перспектив та шшх1в дальшого розвитку 1сультури. Це робить актуальниш теоретичн1 досл1д-ження 1сторичних форм, в яких цей взаемозв'язок зд1йснюеться.
Вишкаючий при розгллдетш! цього питания надзвпчэЯно ш-
роняй спектр проблем, примуиус обмежити досл1дкення рамками одного 1сторичного пер1оду, а сама ранн1м етапом зах1дао-европейського романтизму, який у зв'язку з нер1вноы1рннн розвиткои у. галузях ф1лософ11 та мистецтва, охоплюе в Щлоиу дек1лька перших десятир1чь XIX в1ку. При цьону галуз1 ф1лософ11 та шстецтва розглядаються у формах ф1лософ11 рел!г!1 та духовно1 ыузики на п1дстав1 ф1лософсько1 система романтизиу.
Актуальн1сть звернення до зазиаченого 1сторичного пер1оду и1дтвердкуеться тии, що в1н значно вплинув на подальше розвиток свропейського <$1лософського та худоккього мис-лення. Проблема рац1ональност1, 11 нек та в1дношешш до нера-ц1онального, що складае найвакливШшй нерв сучасно1 ^ ф1лософсько1 науки, Сула перв1сно сформульована у своему основному вид1 саые ф1лософама 1енсько1 романтично! школи. Ба-гато напрямк1в у ф1лософськ1й думц! XX стор!ччя, як1 проти-ставили абсолютному авторитету розуму 1нш1 принципа в1дношешя людини до св1ту (емоцИ, почуття, 1нту1ц1ю, тощоэ, невипадково знаходять у зах1дно-европейському романтизм1 сво1 1дейн1 даерела. Вивчення на його основ1 взаемозв'зку р1зних форм духовно1 д1яльност1 повинно сприяти розум1нню багатьох процес1в, як1 в1дбуваються у сучасн1й культур1.
Ступ1нь розробленост! проблемы. Проблема взаемов1дао-шення ф1лософ!1 1 шстецтва шроко обговорювалась та обгово-рюсться у в1гчизшга1й 1 заруб 1жн1й л1тератур1. II мохна вваха-ти "наиг.р1зною" темою, яка проходить кр1зь уев 1стор1ю ф1лософсько-естетично1 думки.
У в1ттаз!Ш11й л!тератур1 могаа вид1лити три
наЯввуц1Ив1шх топи досл1дхень: а) загально-методолог 1чн1! б) крптичн1 та в) 1сторико-тшолог1чн1.
Загально-иетодолог1чн1 досл1даенкя присвячен! виявлешш основ д1алектики взаеиов1даошащш ф1лософ11 та иистецтва. Досл1дшхи в1ди!чають:
- схоя1сть, одаор1да1сть пюсеоолог1чннх фуякц1й (В.У.Бабушк1н, М.М.Бахт1н Ю.Борев, В.С.Горський, В.6.Давидович, В.П.Яковлев, та 1нш1);
- едн1сть типолог1чних особливостей ф1лософ11 та шстц-тва, 1х функц1оналыю1 будови (В.Г.Антоненко, А.Г.егоров, А.®.31сь, М.Ф.Овеян1ков, Г.Н.Поспелов);
едк1сть п1знаБальипх та ц1яносдах об'ективних та суб'ектившх компонеит1в в них (В.6.Давидович, А.Ф.31сь, ТЛ.Ойзериан, В.П.Яковлев та 1нш1);
Щодо свЛтоглядного п1дходу до проблеют, то тут впявляю-ться роэходження досл1дкуваних познц1й, Наприклад, В.Г.Анто-некко, Г.П.Поспелов, М.Б.Храпчвнко висувають дуику про прямпй валив ф1лософськпх концепцШ на худозеню д1яльн1сть, в1диовляшц тки СЭ1ЕШ ыистецтву в особистому св1тоглядному эи1ст1. Протилёасну точку зору-висловлюс В.Д.Д1деихо, вваиаю-чя, що св1тогляд складае суттеву характеристику иистецтва, 1 що для нього та ф1лософ!1 мае и1сце едн1сть форм сусп1льно1 св1доиост1, а отка 1 едн1сть св1тоглядшх позиц1й. Ця концеп-ц1я уявляеться найб1льш в1рноя, 1 тоиу послуяила ор1ентироы у дак1й дисертац1йн1й робот!.
Критичн! досл1дження (В.Д.Д1денко, А.Ф.31сь та 1нш1>
"5
Шстять, головним чином, критику сучасшх зах1дних ф1лософ!в (Хайдеггера, Кают, Сартра, ф!лософ!в Франкфуртсько! школю,
- А -
як1 вбсолютизують значения естетичного иислення, протиставля-ючи його абсграктно-лог1чнии формаи паукового та ф1лософського знания. Властива деяким зах1дним теор1яы г1пергроф1я суб'сктивно-особистих коипонент1в ф1лософсько1 та худокньо1 св1доиост1 (В.Д1льгей, У.Джемс, X.-П.Сартр), що. в1дривае його в1д об'скту 1 веде до 1ррац1онально1 теорИ творчост1 (А.Бергсон), спростовуеться у працях В.У.Бабушк1на та В.Д.Д1денко, як1 ствердкують д1алектичний взасиозв'язок ы1ж циш компонентами. ЦШ ж точки зору дотримуються ТЛ.Ойзериан, В.Ф.ПалШ, В.Ф.Щербина, В.С.Давидович, В.П.Яковлев.
В 1сторико-типолог1чних досл1дкеннях (робота А.Ф.Лосева, В.Ф.Асмуса, Г.Манде,- Г.Д.Гачева, Ю.Н.Давидова, М.ф,Овсянико-ва, В.Д.Д1денко) м1сгиться анал1з 1сторичних форм взаеыодП ' ф1лософ11 та иистедтва, пошук р1зних форы взасиов1дношення -безпосередього (на р1вн1 окреми* явшц) та опосередованого (через моральн!, пол1тичн1, рел1г1озн1., знания), а також' об- " грунтування вид1в ф1лософсько-худохнього св1тогляду.
Анал1з л1тератури по проблеы1 взаеиов1дношення ф1лософ!1 та иистедтва дае п1дставу зробити висновок, що в дан1й галуз1 досягнут1 значн1 результата. Проте, разом з дай, залшзеться ряд 1стотши аспект1в, як1 не одержали ще необх1дного науко-вого анал1зу. Один з них пов'язанний з неоднозначн1стю понят тя "взаеыов1дношення". У науковЛй л1тератур! взаемов1дносини ф1лософИ та иистецтва розглядаються, як правило, в аспект! "взаемодИ", "взаемовпливу". Висунуте у дан1й робот1 поняття "взаешзв'язок"" мае особливий' зк1ст. Поняття взаемозв'язку, як суттево! едност!, не припускае ' взаемодИ на р!вн!
феномек1в культури, хоча 1 допускас його. При такому п1дход1 увага сконцентрована на эц1стовзгому та структурному анэл1з! окремих явищ культури, виявлии1 семантики складаючих 1х еяе-мент1в, 1х оСумоБленност1 особливостями св!тогляду . Основа взаемозв'зку, таким чином, бачаться в !дентачност1 В1сутр1пньо1 структура лбищ, сп1лыюст! процес!в та тевденц1й у них.
Розгляд "приватно!" проблеии взаемозв'язку ф1лософ!! ре-п1г!1 та духовно! музики такоя не був до цього часу темою гпец1ального досл1дкення. Анал!з II на иатер1ал! культура эаннього зах!дно-свропейського романтизму оппрзеться на дося-лккня в талуз! 1сторико-ф1лософськпх, культуролог!чних, ес-?етпч!пи досл1джень, як! у т!й чи 1ш!й и!р1 торкаються проб-гем разшьоромантично1 ф1лософ!1 рел1г!1.
Мета та завдання досл!дясення. Метою досл1даення с вияв-вння основних принцип1в взаемозв'зку ф1лософ11 рел1г!1 та уховно! иузшш раннього зах1дою-европейского романтизму на снов! в!дпов1дност! 1х !квар1антн!й структур! романтично! эл1г!йно1 св!домост1 та наявкост! сп1льних тенденцМ у конце-гуальному р1д1енн!.
Досягнення постявлешо! мети пряпускае р!шення таких ¡вдань:
- на матер!ал! твор1в ф1яософ!в 1енсько1 романтично! :оли проанзл!зувати розум1ння ними взаемозв'зку ф1лософИ ! зики як проблеми раЩонального га почуттевого тип!в знания;
- виявити св!тоглядну основу ранньоромантично! ковдегщИ лиг!!, розглянувш ф!лософсько-рел!г1йн! погляди ромаютШв
у зв'язку з рсзвиваешши загаяьзюфХлоссфськЕш прсйлек'а-ш;
- провести ф1лософсышй анал1з зи1сту 1№йвеелив!ших аан-р1в духовко1 цузики як виразу рел1г!йно1 св1доиост! у худоинШ форм1;
обгрунтувати методолог !х) ф1лософського анал1зу рел1т1йко1 св!доиост! 1 проанал1зувати з дашх ывтодолог1чних позиц1й основн1 зн!стоутворкзоч1 елемента 1в£р1шггно1 структура рел!г!йно1 св1доиост1 (сакрального простору), яка вилвляе себе у ф!лософсько-рел!г1йних концеиц!ях 1 духовнШ нузвд!;
- обгрунтувати вкутр1шш суттеву сдн!сть ф1лософ11 рел1г11 та духовно 1 иузики шляхом виявлешш сп1льних 1квар1антних структурних елемент1в та принцап1в 1х сп1вв1дношення в окрешх об'ектох - творах ф1лософсько-рел1-г1йно] думки та духовно! музыки.
В!дпов!дно до цих завдвнь притягуеться анал!тичний мате-р1ал. Як об'скт 1сторико-ф1лософського аиал!эу обраний тв!р 4р.Ыяей(зриахера "Розиови про рел1г1ю, зварнен! до осв1дчених людей, як! ставлягься до ¡¡а! з презарствои", оск!лыш в ньоцу ц!стяться 1де! не т!льки самого автора (ф1лософа 1 теолога), але й ус!е! рашшоро1шнтично1 пколи в ц!лоцу. Анал!зу»ться духовн! твори Ф.Шуберта сАвстр!» 1 Г.Берл1оза сфрашфр, як1 представляють ранн1й музичшй романтизм. Звернення до них со здае бЛльш широкий европейський контекст, дозволяючи не обме-гуватисъ вузышми раикаш нац1онально! спецхфИся .пожгрювзп висновки на всю ранньоромантичну систему св1тогляду. Залущю-ться до анал!зу такох меси Л.Бетховена, композитора "зленного" пер!оду переходу в!д класицпзму до романтизму, що дозво-
MZ2 яс;:1г" тгядап сугтсв! птсяхт ргтктич^о! коипенцИ, nv.L
П!ДТВОТ)1П::уТОТЬ pSPJ'Âbîrri' ,Г03^1:ГГГ?7" .!„
Узагэльншчпй характер ф!лосоЛ1! рол!г11 -га духовно! зпки рзнкього роиантизуу .позволя? розглдлати обида! r&r*?.Z. пзралельяо 1 у взаеыозв'зку, не давлячнеь на ix налеян!сть то р!зикх г1лок яряотЕяиства. Кезважаючч на тз» що Шлейеркэгер ппздставлл? нротестактськг теолот1в: кого paiiine згадаитЗ тз1р hg Biiiinye cnewiSlraï влэсгсе протостаитсысо! рел1г1озио: дтакя. ¡Того ф1лосо$сысо-рол1г1йие вчеикя, яг. ! вчеиия роиа»г-так!в, являс зполог1в суг! ! siílcry рзл!г1йтст! поза якийсь TsoJiori'moi спош'ф!га;.
Духовна кузгам эах!як>-есропейського роуантипму, якг збер!гас спецкф1ку католицизму по яанровШ форм! (каног. !эсп>, ла? образно-музнчняй suIct, якай в1др1знлетьсл уэзгальнен!сго та прпхальн1сто до норм музячного нястецтвз,
Тякгог та нем, i ф!яософ!я рсл!г!!, ! духовна иузяхз зэх1дно-европойсысого романтизму дозволяе скокцекгрувати ув"-гу на суттевпх моментах рел!г!йзюго в1днош2нкя шляхом звепеняя його до суб'сктна-оЗ'ектно! форели, розглянути особливое-ri рононтично! трактовки дагах- ксуяонеит1в та топу зв'яэуотп:: ix в1пиоррк--.
мйтодолот1чпоюм 1 твореточяо» осковоп роол1дае?пш s тг;Л. осиовопологз!?. прадшгпл позитпвко! OlwoofcbKOi дугяпгг пртшяп no'^rre-erí ~г пзг^-.лгчлыю! фотткя nlsimirrci? ладаягсо
czítj, вльч?^- гсц!г.: vrv.ypK?* эгоггттс-дьэгт! тс 1стс:рп^г:зт-,.> rfpiirepi' д£лль>."оси ¿ (тзорэтт-гга''. та гудо^им!) »
'7Ur"wI .г*^ • -•• ■[ •pr»I J ** ОХ*-*! ' —Т^СГ-ЧССТ* «
i.'S3IO;\ Í ГЭТСГлр.-Гг.ЛМГЛ ruspw •*/l.,:COO.,iOt,-foi ÇoncuwanorU
переобм!ркований та рац1онально реконструйовашй для адекватного внражекня сут! рел1г1йно! св1домост1, зрозуи!ло1 у тому аспект!, який узгодауеться з положениями матер18л1стично! д!алвктики про в1дбиваючу зд1бн1сть св!доиост1, форчування в д.ъому загальних структур як "криста-л1зац11" систеин сусп1льних л!доспн.
Ор!ентираии у робот! слу.шли глибок! !сторико-ф!лоссф-ськ! та культурологии! досл!дження В.Ф.Асмуса, М.М.Бахт!на, В.Горського, А.К.Бичко, I.В.Бачка, П.П.Гайденко, ПЛ.Гнатек-ка, А.Я.Гуревича, Ю.К.Давидова, Г.А.За1ченка, Р.А.бвтушенко, А.Ф.Лосева, Н.В.Мотрошлово!, А.В.Михайлова, В.Н!чик, ТЛ.Ой-зермана, В.1.Шинкарука .
В робот! над дисертац1ею штор опирався на досягнення украЛнських науковц1в в галуз! ф1лософсько-естетично! думки -в.К.Бисгрицьхого, А.К.Бичко, Л.Т.Левчук, ВЛ.Мазепи, В.А.Малахова та !ших.
Наукова новизна досл!дженкя пояягае в тому, що в ньоиу вперше на конкретному иатер1ал! даеться анал!з ! обгрукту-ваннл взаемозв'язку ф1лософ!! та мистецтва як вирахення !дентичност! внутрШньо! структури окремих явшц, сп1льност! продесЛв ! тевденц!й, як! належать до вдх форм сусп1льно! св1домост!. Доказ обгрунтованост1 зазначеного п1дходу одержа нвй у результат! 1сторико-ф1лософського анал!зу ф1лософсько-рел!г!йшх твор1в ! духовно! музики раннього зах1дно-евро~ ейського романтизму, взаемозв'язок и!ж якими не був до цього часу об'ектом спед18льного науковото досл!дкення.
До полокень.що претендують на наукову новизну, дисертант в!дносить:
- висновок про своер1дну орган1чну "спаян1сть" ф1лософ11 рел1г11 1енськнх романтик1в з 1х ф!лссофською проблематикою (такиш проблемами, як д1алектика суб'ективного 1 об'активного, к1нцевого 1 неск1нченного, чуттсвого 1 рац1онального, абсолютного 1 в1даосного та 1нш1), що дозволяв розглядати романтичну ф1лософ1ю рел1г11 на як окрему область, а як рел1г1йний аспект одн1е1 ф!лософсько1 система;
- висновок про те, що категор1л чуттевост!, центральна у ф1лософсько- рел1г1йн1Д концепц11 Iенського романтизму, мае ун1версальнэ значения, як: а) нерац1ональний метод п1знання лодиною ун1вбрсума, б) принцип зв'зку м1а суб'ектом 1 об'ек-ом рел1г1йного в1даошення, в) реальна основа едност1 форм творчо1 д1яльност1 - ф1лософсько1 та худохньо!.
Наведен! основоположн! для дано1 робота впсновки е насл1дкои детального розкриття почагкових полохень, новизна яких обгрунтовусться у дисертац11. Суть така:
- найвахлив!ш1 жанра духовно1 музики - меса та рекв1ем -у зи1стовноиу план1 являють собою певну модель ф!лософсько-рел1г1йного св1тов1даошення, волод1ють концепту а льн1стю, зд1бн1стю 1нтегрувати емоц!йну р1зноман1тн1сть у лог1хо-зм1стовн1 структура 1 на ц1А п1дстав1 стають предметом 1сторико-ф1лософського анал!зу;
- категор!я сакрального простору, яка виведека для характеристики рэл1г1йно1 культура та рел1г1йно1 св1домост1, мае значения, по-перше, для позначення горизонт1в вх1даих до нь-ого явищ, 1 по-друге, для обгрунтування едност1 цих явшц все-редин1 окремих 1сторичних тип1в культура; багатор1знен1сть сакрального простору, який мохна розуы1ги, з одного боку, як
широка поле рел1г1йно1 культура, а з другого, як "часту" структуру св1доиост1, 1явар!ант, який складаеться з основних понять - Бог, Лвдкна, Св1т (Ун1версуи) - служить фундаментальною основою висунуто1 концепцИ взаемозв'язку ф!лософ!1 ре-л!г!1 1 духовно1 музики;
- ф!лософ1я рел!г11 1 духовна цузика ранього романтизму, як1 е "виявленинп" формами сакрального простору, мають сп1льну суС'ектну ор1сктац!ю. Це положения вносить корективи в традицШну оц1нку вчення Шлейсмахера як "м!стичного панте!зиу". Рел1г1я, яка зрозум1ла "!з суб'екту", таким чином представляв принцип суб'ектавно-особистого св1тов1дношення, який не е специф1чно рел1г1йнии 1 мохе складати основу р!зних вид1в д1яльност1.
Науково-пракгичне значения дисертацИ. Результата дос-л!дхення мають як теоретичне, так ! практичне значения. Проблема взаемозв'зку ф!лософ!1 та шстецтва, як розгорнута в нетрадад1йному для дано! теми ракурс1, в1дкривае мохлив!сть б1лып глибокого розуы1ння соц!окультурних процес1в як 1сторичного иинулого, так ! сучасност1. 1нтеграц!йн! процеси, лк1 в1дбуваються у сучасн!й культур!, спромохн! стати об'ектом досл1джеко1 уваги на т1льки з точки зору 1ианентшх законов
розвитку К01шо1 з взаеыод!ючих сфер, але ! з точки зору
.1
едност! та ц!льност! породхугочого 1х загальнолюдського розуму. ' '
Результата дисертацИ можуть бути використан! як иатодолог1чна основа для побудови навчального курсу !стор!1 св!тово! культури, який опира<5ться на принцип ц!л1сност! культури в кожний конкретный 1сторичш1й пер!од 11 розвитку, а
також для роэроОкл в!дпов!дальних тем у курсах .'lctopil ф!лософ!1, основ ф!лософського св1тогляду та естетики.
Апробац!я робота здЮснювалась на кафедр1 ф!лософ!1 Ук-ра1нського державного х!м!ко-технолог!чного 3[н1!верситету. На Йважлив1ш1 положения дпсертац!! викладались в виступах на на-укових конференц1ях: XIV Всесоюзному теоретичному сем1нар1 "Св!тогляд i наукове п!знання" (Переяслав-Хыелышцъютй, 1ЭЭ1з,: М1жрег!ональн!й няуково-теоретпчн!й конферанц!! "Ф1лософ1я у сучасиому св1т!" (Дн1пропетровськ, 1991), Теоретичному сем!нар1 "Природа i культура" (Лучьк,1992), III М!гнародн!й науков!й конференцИ *"Гворч1сть. Культура. Гуман!зм" (Ки1в,19935, М!жрегЮнальн!й теоретичн!й коиференцИ "Ф1лософ!я 1 культура в сучасиому св!т!и (Дн1пропетровськ,1993).
Структура дисертацП зуйовлена ■ метою i та завданням досл1дкення. Робота складаеться з вступу, • трьох розд1л1в, висновк1в, б1бл!ограф!1 та додатку, який вбпрае до себе нотн! приклада i переклад латинських канон!чних текст1в меси та рекв1ему.
ОСНОВНШ 3MICT РОБОТИ > У вступ1 розкрнваеться актуальн1сть теми, стан Ü розробленост!, формулюеться мета та завдання досл!даення, обгрунтовуеться наукова новизна, визначаються методолог!чн! та теоретачн! основи робота, практична значпм1сть отриманих рё@Уйьтат!в.
У йершому розд!л! - *Ф!лософ1я рел!г1! та духовна музнка
"й
у контекст! ф!лософських проблем Генсысо! романтично! Шсолп"
- поставлено эавдання вилвити узагалыпсючий характер указаних форы та 1х зв'язок з основами романтичного мислення.
Автор дисертацИ розглядае проблему взаемозв'зку ф1лософ11 та мистецтва як одну з клшових проблей у ф1лософськ1й систем1 раннього зах1дно-европейського романтизму. В1дм1чаеться, що вона вир1дувалась у т1сному зв'зку з розроблпваною ф1лософами-романтиками онтолоПею 1 гносеолог1сю - уявлениям про Ун1версум як систему св1тового ц1лого 1 принципами в1дношення до нього лхщиш. Ф.Шлегель ро-зглядав 11 як проблему сп1вв1дношення почуттево1 та рацЮнально1 форм а1знання неск1нченного Ун1версуму. Виявлябться, що, коли у трактовЩ рац1онально1 сфери з 11 по-д1ленням на Verstand (власно розую 1 Vernunft (глузд) в1н дотримуеться традиц1й докантовсько1 1 кантовсько1 ф1лософ11, то розум1ння ним почуттево1 сфери з'являеться суттево 1ншм. Почуття складае, на думку Ф.Шлегеля, не окрему галузь лвдсь-ко1 св1домост1, виконуючи певну функц1ю у гносеолог1чному процес1, а основу суб'ективност1, форму повноц1нного сприй-мання суб'ектом ун1версуму.
Автор п1дкреслюе, що саме зблпженкя розуму (Verstand) 1 почуття в п1знавалъшх зд1бностях у в1дношенн1 единого об'екту - неск1нченного Универсуму, 1х нерухомий зв'язок (обидва у еукупност1 утворюють "подах душ1") лежать в ochobI романтично1 концепцИ сдност1 ф1лософ11 та мистецтва, ix сут-тевого взаемозв'зку.
На ц1й п1дстав1 дисертант внал1зуе розум1ння музики романтиками, як мистецтва, що мае св1тоглядний характер. На думку романтик1в, з yclx вид1в мистецтва музика найб1льш
д1бна до п1знання i вт1лювання 1шск1шенност1 всесв!ту. На 1дм1ну в1д Канта, який в1дмовляв музиц! у суттевому зм1ст1 а п1дстав1 в1дсутност1 в Hai понять, романтики бачуть уттев1сть цього виду мистецтва в иайб1льш повнону I декватнону вира*енн1 1даальност1 i абсолюткост! буття, аск1нченност1 як "душ!" Ун1версуму.
Автор в!даиачае, цо неск1нчешшй Универсум виступае як 5'скт i в романтичн1й концепцИ рвл1г11, обуыовлиочи там саги роданн1сть 11 до ф1лософ1! 1 музикп. Гранично загалъне дагення романтиками рел1г11 як 1нтересу до надпочуттевого" МНлогвль), ЗВ8Д0ЮСЯ рвл1гШно1 проблематики до цэитрально1 зоблемя суб'ективного сприйиання несн1нченност1, сп1льн1сть 1гальнях теоретичнпх установок дае п1дставу розглядати лософсько-рел1г1Дне вчення роиантк!в ке пк окрему галузь 1х 1адщини, а ях рел!тШшй аспект одн!е1 ф1лософсько! система, ¡ким чином, ф1лософ1я рел1г11 раннього н1мэцького роиазггизму 11 орган1чному зв'зху з загэлышш принципами ф1лософського слення в1добра»уе найва*лив1и1 позиц!1 1 ор1еитпри рсиянти-:ого св1тогляду.
Той же узагальнено-св1тоглядний характер месть найб1льш жлив1 *анри духовно1 цузикл - меса 1 рекв1ем, як 11 зновид. Сприяшь цьому специф1чн1 особливост1 канр!в: аб1льн1сть жанрового зм1сту, звкр1пленото в канон1чному те-т1, узагальнен!сть 1 м1стск1сть образно! спстеми, ск01щен-овано! навколо деох основних образно- сыислових центр1в -цини 1 Бога, канон1чн!сть жанрово! форми, яка скр1плгое об-зно-смисловнй ряд.
Досл1диик ствердэсуе, цо меса як художнШ тв1р, с образ-
кий вираз уявлення про "божествене" у його зв'язку з люда мою. 1е х в1даоситься t до рекв!ему, хоча завдяки особливому призняченюо його образка система ширша, н1ж у ива i.
Анал1з образно! систеии 1 функц1онально1 рол1 жанр1в духовно! иузики показус, що в них основн! елементи ф1лософсько-рел1г1йного св1гогляду, як1 виражен! в поняттях Бог.Людина, Св1т (Ун1версум), знаходять чуттево-емоц1йний вираз t сп!вв1дносяться один до одного, будучи в1льними в1д сю-хетно! конкретност1 I буттево1 детал!зац11. Концентрац1я на основних компонентах рел1г1йно1. св1домост1 1 здатн1сть вира-зити в образно-емоЩйнШ форм1 1х конкретно-1сторичн1 ыодаф1кац11 дозволяють розглядати твори духовно1 цузики у 1х суттевоиу взасмозв'яэку э ф1лософсько-рел1г1йшши конце пц1ями, як повноцЛнне вираження т1с! чи 1ншо1 1сторично1 форми рел1г1йно1 св!домост1.
Другий розд1л, "Феноменолог1я сакрального простору" прп-свячений анал1зу рел1г1йно! св1доиост1, як фундаментального, "грунтового" шару, який м1стить у себе як у сгорнутому вигля-д1 yci MoxjiHBi форми "виявлення" його в р1зних сферах культу-ри. Правои1рн1сть такого п1дходу обгрунтовусться автором на т1й п1дстав1, що багатоман1тн1 форми рел1г1йного переживания, яке виявляеться в р1зних формах культури, мають в ochobI дея-Ki cTitei структура св1домост1 з певшм сп1вв1дношенням скла-дойа* 1х йлеМентйи
АёЪЬр бачить Нету фёйоМёк6лог1чного анал1зу релШйно1 св1доМЗс1'1 й Тому, щоб установити в н1й т! структури, як1, виявляючись через 1ндив1дуальн1сть породхених ними явищ культури, виступають загальною основою, яка обумовлюе 1х сдн!сть
ta суттсвому р1вн1. В цьоыу аспект1 твори рел1г1йно1 культури (ф!лософ1я рел1г11. та духовна музика, зокрема) 1 визначаюч1 Lx структура рел1г1йно1 св1домост1 виступають як феномена э1зшх р1вн1в ("внутр1лт1и 1 "зовн1шн1", "продуцяруюч1" i "продуцирован!"), д1алектично взаеыод1хч1 uix собою, пршус-шоч1 можлив1сть lx 1дентиф1кац11. В феноменах р1зних р1вн1в юняття 1нтенц1ональност1, горизонтност!, суб'скту I об'екту зиявляють свою эм1стову специф1ку.
1нтерпретац1я "внутр1шнього" феномену як структури ;в1домост1 виявляе його "об*емн1сть", свого роду "внутр1шню 1росторов1сть точки", яка при транспокуванн1 11 на реальний ipocTlp св1ту розгортаеться у неск1нченн1сть. Така структура мзначаеться як "сакральний npocilp" 1 розглядэеться за одно-'0 з феноиен1в рел1г1йного- св1тогляду, волод1ючого значениям 1ервинчост1 по в1дношенню до 1шмх рел1г1йних феномен1в.
Автор пропонуе эобразити шроке поле рел1г1йно1 культури г вигляд1 концентричних к!л. Тод1 його центром буде "чиста" :труктура св1домост1, 1нвар1ант, створекиЯ основнини понят-гями - Бог,. Людина, Св1т (Ун1версум). Зм1ст 1 сп1вв1днегсення £их понять моке 1сторично зи1нюватись, але сама наявн1сть lx г св1доиост1 1 е феноменом сакрального простсру. !ункц1онування його як "модел!" рел1г1йно1 св1домост! ойумов-аос ycl вироблен1 ним явища у галуз1 рел1г1йних акт1в (культ ;а 1ндив1дуальна набожн1сть), худоиньо1 трорчост!, )ац1онального осшслення (теолог1я, <*:'лософ1я рел1г!1), а тя-юх "звороттй" процес 1х спрпймання.
Длсортазгг в1дзначзр, гао сзкрзльшй прост!р кстщгм'.трус в :об1 найвахлнв1ш1 .риси рел1г!Сного св!тогляду. Оснсвтшч
иокентоц в ньоиу е те, що людина, як рел1гШшй суб'ект, сп!вв1даоси гьея на з св1тои к1нцевих речей, що складають його хиттсве середовгаце, а з всесв1тои у ц1лому. Горизонтом в рел1г!йнШ св1доиост! висгупае . неск1нченн!сть, яка сиивол1зуеться поняттяи бога.
В дасертацИ детально анал1зусться сакральний прост!р а точки зору його суб•ектно-об'ектно1 структура, елеиенти яко! несуть в соб! певну як1сну специф1ку, яка ы1ститься, зокреиа, в 1х д1влектично1 взаеиопов'язанност1. Протилехн1сть суб'екта 1 об'скта рел1г11 (у рел1г1йн1й терм1нолог11 - Людини 1 Бога) висловлюеться через з1ставлення протилехних як1сних характеристик: к1нцевого 1 неск1нченного, в1даосного 1 абсолютного, в!чного 1 тиичасового.
Автор наголошуе, що сп1вв1даошекня Бог-Людина-Св1т е ун1версальнсю формулою рел1г1Яно1 св!доиосг1. Мохлив1сть наповнення И р1зним зи1стом, в1льного розставлення акцент1в вар1антн1сть форм сп1вв1дношання к1ж елеиентаии е основою для виведення тшолотИ структура.
Залехко в1д зазначених момент1в дисертант видимс три вахливих тшш сакрального простору: об'ектний (нвтаф1зичний), суб'сктний 1 трансцендентний.
Об'ектний тип сакрального простору характеризуемся "сховуванням" перв1сно1 суб'ективност1, "розчиненням" 11 в об'скт1, який розглядаеться в цьоиу випадку незалехно в1д якост1 суб'екта, його особисто! оц1нки. Такий тип структура сакрального простору знаходить свое виявлення у теоцентричн1£ концепц11 середьов1ково1 схоластики, сучасних
концепц1яхф1лософсыю1 теолог!!, як "теоретичного в1дноп!ення
до божества" (Ю.К1мелсв). У русл! ц1е! трэдицИ формуеться проблематика рел!г1йно-ф1лософсько1 думка, у центр! лко! сто1ть проблема Бога. Ту я об*ектив!стську традиц1о ортодоксально! теологИ кагол!цизы покляв в основу оф1ц1йного церковного культу, якнй opieirrye рел!г!йне юютецтво, зокрема, му-знку, що використовуеться в ритуал!, на виракення надособис-то! об'ективно! основи.
Якщо метаф1зичнпй, чн об'сктшй тип сакрального простору пов'язаний перевакно з рац!ональниш формами рел!г1йност1, то суб'ектний тип мае в осяов1 сфсру рел!г!йного почуттл. Це зм1ще центр структури на рефлекс1ю суб'екта, на янал!з його чуттевихперезшвань, пов'язашх з осягненням об'екта (Бога).
Анал!зуючн процес . переосмислення традиц1йкого теолог!чного комплексу 1дей, який прив!в до суб'скютпзму у ф!лософсько-теолог!чному мисленн1, автор п1дкреслте т!снв сполучення духовно1 проблематики Нового часу з влэсне рел1г1йноп, !х взаемопронпкнення. "Моральна теолог!я" 1росв!тництва, л!беральна теолог1я Шлейермахера та його юсл!довник1в, екзистенц1ально-онтолог!чняй те1зм сучасно! зах1дно! ф!лософ!1 i рел1г!1 е выражениям суб'ектного типу са-фального простору.
Трансцендентний тип сакрального простору мае основу в гозщепленн! суб'сктивност!, "Я" на "суттеве" та "емп1р1чне". 1уттева основа "Я", в1дд!ляючись в1д ецп!р1чно-зшттевого "Я", иноситься в галузь трансцендентного, надсуб'етивного, 'еднуючись з !дееп Бога i утворкгочи свого роду трансцэнден-няй комплекс, протилежглй !ма1шнтн1й суб'ектавност1. В цьому кпадку в!дбуваеться взаеиопереЩщикня суб'екта та об'екта,
- 10 -
j:ro njr.ínyuuae o¡4ra:j crcí'cf.tü;: cl:vi > 'í'.'\ cralpti-níoro алтя, cbíkoucctI " то"-;-: jawr*ct дентного комплексу Bori, а; ьг.цого "Я". Г бйгзтъсг. cr::.i:-: íl-явсг ця а&ккс траПчют" скисл, ятг зсгоогрег? рг-о-;.-.;-,./::: кйгдэвого, приватного, недосконалого г noplEKST.i г. нопк1нпешвп:, досконяльним. ейсогт;;:;.-^
Очевидно, що траисцендеитиий м: i суб'сетшГ; теп свального простору мають, л:: основ;.' г розшронк." сфар..: суб "cktitbhoctí, ii пров1дне значения у фориуванк! р8л1г1йз:м л св1товЮТокэ1аи.
Автор ввзкае, що к?. п!дстав1 анал1зу luBaplaim^I структуре CBízioitocTi, визначешш основнп:: ií тепхр еияплябться иокливпм розглялута ко нкр а тн о ~!сторичк1 фор\г: л1г1йно! культура у ü внутр1шиьоуу, суттевоку взаемэзг'ь;'.7.
В третье;'/ розд!л!, "Феномен сакрального простор;; культур! рашгього зая!дно-европ2йсысого роцантазку", аиал!з ф1лософсько-релй1йио± концепте!! О.Д.Шлвйерыагера i TBopiB духовно! пузики Я.ва;: Бэтховекг.» S.CSyCeprí, Г.Верл1оз2. Досл!даш: ставить пара/: собоя ir згу вшавпп: в !дентичн! смлслов! структура, по в!дпоз1дають структур! с:.:-ральнсго простору, сп!лы:1 тенвекц! г ио1щоптугл.:-гс:.^
plEñffiií КГ.! СВЕЯТЬ upo ÍZ Суб'еГ.ТТГ,- Ср1€ГПГ,Г;1ю.
/jisrtLs "Розно;: щ?о p::rirl:r,'" л,".".n... íbcjv, ь як^з" гХдобрзпзпо cs;:c- рс:..,хтпг.,п:..!1 рпел Мхг.сг^агл:; гп,-
;:oro с oürpírrysíustf. :rjv.:ri¡s:::Li. т.-лШСй.К';- t.;i
7 оуО'стл-л.. Е;лп ¡.¿лп^рг^тлро;; лл nrs .[■>
