автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.01
диссертация на тему: Взаимосвязь социальной справедливости и демократии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Взаимосвязь социальной справедливости и демократии"

Міністерство освіти України Одеський державний університет імені І. І. Мечникова

і и

с ’

Ст О \ . .

• 4 і V; •, О

На правах рукопису

БУЛАН Анатолій Павлович . . •<

' ■! 'Л'!

{АЄМОЗВ’ЯЗОК СОЦІАЛЬНОЇ СП. ,

І ДЕМОКРАТІЇ

23.00.01 — теорія та історія політичної науки.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана па кафедрі політології Київського універс тегу ім. Тараса Шевченка.

Науковий керівник — доктор філософських наук, професі КИРИЛЮК Федір Михайлович.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ЧЕРЕДНІЧЕНКО А. П., кандидат філософських наук, доцент КРАВЧЕНКО Ю. Д.

Провідна організація — Інститут філософії АН України,

■ м. Київ.

к-Сі відбудеться « /О » 2^0 1/0'(Г 1993 року на засіда

візованої вченої ради Л.06&.24.12 при Одеському держа ізерситеті ім. І. І. Мечнікова за адресою: 270105, м. Од нуезька, 22.

ією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської їгіверситету ім. І. І. Мечнікова за адресою: 270101 деса, цул.Радянської армії, 24. .

Автореферат розісланий « »МиСіО/2С?/СО 1993 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент

СКРИПНИК А.

ЗАГАЛЬНА Х^РАКГЖтКА РОБОТИ

'Актуальність темп дослідженні!. Більшість крпїн свіну зчаїігли або шукають свої національні специфічні форми і слчхи переходу на рейки загальносвітового розвитку, прогресу і соціальної справедливості. Політичною умовоэ нсоберксіїості иьогс процесу була і залишається демократія. Досягнення цілей економічного, політичного, соціального та культурного розвитку іншим шляхом супроводжувалося значно більшими витрата.-,їй і жертвами, ао'о заводило те чи інше суспільство у безвихідь, до сомозрургігування, У всякому разі, це підтверкує хід розвитку багатьох народів.

Виникнення і розвиток ідеї соціальної справедегзості об’єктивно привели до виникнення ідеї демократії, яка покликана найповніше реалізувати уявлення про справедливе суспільство, а розвиток самої демократії був би кеіголслнпий, якби остання не грунтувалася на принципах: соціальної справедливості. Ще з рабовласницькому суспільстві справедливість поширювалася лише на вільних громадян і тісно пов”язуваласл із виконанням вимог існуючих законів. Подальший розвиток людства, як відомо, привів до виникнення демократичних держав, відповідно, і до створення умов' для реального втілення ідеї соціальної справедливості.

Наше я суспільство на протязі довгих років ігнорувало цінність цих ідей, використовуючи їх більше в ідеологічному протистоянні. Не відрізнялася оригінальністю, глибиною аналізу проблем соціальної справедливості і демократії, їх взаємозв'язку і суспільна наука, оскільки творча, думка суспільствознавців була охоплена лещатами партійної цензури і так званої "політичної доцільності". Па.ртизація охопила не тільки творчу теоретичну думку, але і все суспільне киття. Партійні догмати були одночасно і політичними аксіомами, а партійні тексти мали силу закону і були "джерелом для відповіді на будь-які питання", що,звичайно, не могло не вплинути на місце та роль соціальної справедливості і демократії, на їх теоретичну розробку, розуміння та практичне втілення. На даний момент становище дещо змінилося, але ще і сьогодні відсутнє чітке розуміння сутності цих двох понять. Крім цього багато людей укладають в поняття соціальної справедливості та демократії найрізноманітніший зміст - від

надзвичайно широкого до дуже обмеженого, б результаті чого їх первісне розуміння втратило своє значення і застосування.

Тому тепер, ::оли і наше суспільство свої плани на майбутнє пов"язує з демократією та соціальною справедливістю, необхідність та актуальність їх теоретичного дослідження не викликає сумніву. Крім цього е це декілька причин, які існують реально в нашому суспільстві і які спонукають нас до «налізу цих'двох соціальних явищ та їх взаємозв'язку.

- По -? перше, історія застерігає, що демократичні рухи мокуть породжувати диктатури, або ставати їх посібниками. Тому найглибшою помилкою частини демократичних сил с те, що вони розуміють власне демократію як найвищу, мету соціального та національного відродяення, а це означає, що оволодіння владою модо стати головною метою демократичного процесу. В результаті влада перетвориться у владу для влади, стане самоціллю і підімне під себе всі інші цінності, насамперед соціальну справедливість. До речі, коли демократію вважають метою, то в боротьбі за неї можуть бути застосовані засоби, які надто далекі від демократичних.Нам ке здасться, що метою соціального прогресу повинна виступати свобода, соціальна справедливість, а демократія о факлизи;.! фактором їх реалізації. *

По - друге, добре відомо, що скрізь голодних та бідних значно більше приваблюють слова тих, хто обіцяє ї:< нагодувати ніж риторика про демократію. Тому вони не протії "продати" свої демократичні права навіть тоталітарним режимам, котрі обіцяють ї^у та національну згоді. Одним із прямих наслідків бідності є здатність рушити демократію. Таг з 60-ті' роки проблиски надії на встановлення демократії з"явилися в Аг!'р;:ці. Але спроби ліквідувати колоніалізм та залипли феодалізму і замінити їх правлінням більшості завершилися тим, що вже в 70-ті та 80-ті роки континент зробив різкий поворот і демократія поступилася місцем мілітаризму, а свобода - диктату племінних інтересів.

В Латинській Америці в б'.'-ті роки також існували надії на ліквідацію мілітариських хунт, але, як відомо, експеримент Альенде 1973 року з демократією привів до трагічного кінця. 1 бідність, звичайно, тут відіграла не останню роль. Бідність та злидні -

це каталізатор для могильників демократії та соціальної справедливості, Тому нині коли більшість населенні! нашого сус*;іль ства опинилася на межі бідності та злиднів, вкраіі необхідно онаЛти шляхи збереження демократичного вибору. До того ж, на-иа власна історія, не дуже багата демократичними традиціями,що робить особливо цінним освоєння демократичного потенціалу сві тової цивілізації.

Декларативне тлумачення ідеї соціальної справедливості нашими "теоретиками" передбачало існування антагонізм між свободою та матеріальним добробутом. Вважалося, 40 обмеження свободи в уежах централізованого пяапуда^ня - це та иертаа, яку приносить наліе суспільство зароди досягнення вагливішої мети - забезпечення достойного життя основної маси народу. Однак, історія людства свідчить про те, що свобода і добробут зовсім не суперечать одне одному, а з необхідністю передбачають одне одного. Обмеження свободи веде до тоталітаризм,який носе но тільки погірсення життєвого рівня населення, але й мо рольну деградацію суспільства. Тому, необхідно якомога иівидше подолати цей декларативний підхід до розуміння сутності соці альної справедливості, чому буде сприяти творча поєднання останньої з свободою.

Міра наукової розробленості проблеми. Проблема знайшла своє відображення а чисельних роботах, в яких досліджуються філософські, економічні, соціально-політичні, соціологічні та психологічні її аспекти. В сучасній науковій літературі відсутня єдина точка зору щодо розуміння сутності категорій "соціальна справедливість" і "демократія". Одні автори /Попова М.М., Моїн 8.Б., іугкевич М.Ы., Дубко 6.Л., Титов 3.0., Оганесян А.К. та ін./ вважають категорій "соціальна справедливість" чисто етичною, інші /Гринберг Л.Г., Новіков А.І., Мальцев Г.В., Печенєв В.О., Кравченко З.А., Кравченко Л.В., Мороз Б.1., та ін./ оцінюють її як етичну та правову категорію, деякі відносять її до розряду соціальних, філософських та правових категорій / Бабаханова Р.А., Бербешкіна З.А., Бурлацький S.M., Давидович В,6., Капустіч Б.Г., Лисичкін Г.А.

Паленок B.C., Сулін Ю.С., та інші/. Частина дослід:піків ствер джує, що повнота оцінки соціальної справедливості забезпечується через об'єднання різних аспектів суспільного життя / буття / і сфери «відомості, тобто через визнання того,"'ідо соціальна справедливість - об"сктивна якість різнопланових суспільних відносин / Бутенко А.П., Дегтяр Л.С., Коиальов В.П., КозловськиЯ В.В., Тихонова Є.О., Котюк В.О. та багато іниих/.

Купальський Л.Е., Заславская Т.1. та ряд інших авторів, кизнаочи, що соціальна справедливість є об"сктивною якістю різнопланова: суспільних відносин, головну увагу звертають на дослідження її економічного аспекту. ■

Але існуючі недоліки організації суспільної системи знайди CBOG відображення і в теоретичному обгрунтуванні со • ціальної справедливості, бо спільним для багатьох публікаціє

0 те, що н них при. трактуванні сутності соціальної справедливості ідел розі.оділу ставиться е;:цо ідеї виробництва, оцінка здібностей людини вище можлипості їх вільного вираження та розкриття, і т.д., що суперечить самій природі суспільного х:гуітл. Це вплішуле і на визначення стрижньового принципі' с:0~ ціальної справедливості. Адке, я;що до принципу марксистського повного ко;.!унізму "коккоцу за потреба:.:;:" підійти не з обивательських позицій /задоволення усяких бажань та потреб люди ни/, а соціологічно /задоволення потреб, які визнані суспільством/ то цей принцип реалізується у кожному стабільному суспільстві. Більше того, його реалізація можлива і в суспіль стві з низьким життєвим рівнем.

В основі соціально: справедливості повинні’лежати ідея вир ..'шицтва, свобода особистості та пр^ва людини, тому якщо

1 визначати стриуньовий принцип соціальне: справедливості', то необхідно підходити до його визначення саме з цих позицій. Проблему соціальної справедливості слід також розглядати з позицій соціальної диференціації. Справедливість проявляється і реалізується тільки у відносинах між людьми і групами, і на

самперед у відносинах рівності - нерівності.

Різноманітність соціальних груп /відпоеідио й інтересів/ робить проблему соціальної справедливості багатсміркел. Вєка розглядалася, в основному, через призу.у проблем диференціації доходів та майнового стану, добробуту та розподілу. На сьогод нішній день ,зсе більшого значення набувають соціально-політич ні аспекти соціальної справедливості, її зв"я2і0к з демократією. Якщо здатність людей до справедливості робить демократію можливою, то їх схильність до несправедливості робить демократію необхідною.

В сучасній суспільно-політичній літературі поняття демократії трактується досить різноманітно і пироко. Більшість ав торів при дослідженні сутності цього соціального явища ото'тск ниють її з"ніродовдаддя:л"./оергер А.К., Рахикбасв С.Ы., Пахна заров Г.Х., Козлер 0.1., Смирнов В.З., Куралвілі Б., Дефор К. Буртін Ю., та ін./. Деякі автори розглядають демократію як форму держави / Варчук В.З., Гулієз З,Є., Єрьо:*:ін Є.Л.,Княж-ков 3.0., та інші/, ікаі /Е:ордо Н., Мараніні Дя.,. Рудинський 5. М., Сафаров Р.А., Іїуу.петер Д. та ін./ вбачають с ній полі тич ний світогляд та політичну цінність. Рлд авторів трактують демократію як'політичний режим / Бурлацький 5.М., Ільчинський

1.Ц., Мігрант А., ІІ-^отько 3.1./

Зсі ці підходи екяелякть різноманітність та баг&тстзо.-змісту демократії. Проте дослідження демократії як фактору ре алізації соціальної справедливості не знаходить е них свого належного відображення. На фоні такого активного інтересу до проблематики соціальної справедливості та демократії фактично не дістала належної розробки і проблема їх взаємозв'язку.

. Всі вищеназвані причини та докази і зумовяать актуальність та необхідність даного дисертаційного дослідження, яке являє собою спробу розкриття £заємозв"кзку та взаємовідкошен-ня соціальної справедливості і демократії.

В зв"язку з цим і виходячи з потреб політичної практики та теорії метою дисертації є дослідження та аналіз азазмозв"я зку соціальної справедливості і демократії та його конкретних

проявів у різних галузях суспільного життя.

Об"єк? роботи становить 'розвиток явлень про природу категорій "соціальнії справедливість" і "демократія" в історії політичної думки те рівень справедливості демократії в економічному, політичному, духовному та екологічному відношеннях.

Враховуючи складність і багатогранність проблеми, мета цього дослідження досягається вирішенням завдань, змістом яких є: ,

- розкриття та обгрунтування сутності соціальної справедливості, визначення стркжньового принципу соціальної справедливості та її критерій;

- аналіз та-уточнення поняття демократії, головну увагу приділивши дослідженню її як системи організації та здійснення політичної влади на принципах соціальної справедливості,та способу реалізації певних цілей /вільний розвиток особи; права людини; тощо/

- визначення можливих тенденція розвитку демократичних

процесів в Україні; .

- дослідження взаємозв'язку соціальної справедливості та демократії в контесті вирішення проблеми "Мета - Засоби".

Методологічною та теоретичною основою дослідження є принципі? принципи об'єктивного аналізу та історизму, праці видатних мислителі в мунулого та сучасних вчених - суспільствознавців, політологів, а також програмні документи різних політичних партія та рухів. "

При дослідженні проблеми автор використовував загально" неукові методи пізнання:, соціологічний, структурно-функціональ ний, порівняльний, конкретно-хстіричний, субстанціональний, нормативно-ціннісний, антропологічно-пслхологічний, тощо. Широко використовувався метод аналогії, що надав роботі практичної цінності.

Емпіричну базу дослідження склали дані державної статистики, соціологічні дослідження прикладного характеру, які проводили вчені України та інших держав СНД, а також матеріали періодичного друку різних партій та'рухів, незалежні видання.

■ - 9 -

Наукова новизна дисертаційного дослідження поз"язана з підходом до розв'язання проблеми в цілому, так і зі змістом .теоретичних пологкень і висновків, сформульованих у ній. Це одна із перлих спроб дослідження взаємозв'язку соціальної справедливості і демократії.

Конкретні елементи новизни полягають у тому, що з роботі:

- обгрунтовуються необхідність дослідження сутності соці-

альної справедливості в ув"язуванні з свободою особистості, з правами людини, що передбачає її стрікньовим принципом принцип: "вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх". Визначаючи критерій справедливості соціальних явищ автор виходить із тези про відповідність ЦИХ явк^ вільному ровитку індивідів; .

- демократія розглядається під кутом зору реалізації соці-

альної справедливості і визначається як система-організації та здійснення політичної влади на принципах гуманізму,-універсальності і різноманітності; як спосіб реалізації певних цілей, /вільний розвиток особи; права людини/, трактується як динамічний процес і таким чином відмежовується від будь-якої однозначності ; •

- визначаються можливі тенденції розвитку демократичній

процесів в Україні, гло дао змогу уявити перспективи реалізації соціальної справедливості в нашому суспільстві; .

- розглядається взаємозв'язок справедливості і демократії

в контесті вирішення проблеми "мета - засоби" і робиться висновок про те, що метою соціального та національного відродження має бути свобода, соціальна справедливість, а засобом їх досягнення та реалізації виступає демократія. Одночасно справедливість розглядається як основа, цінність самої демократії.

' Теоретична та практична значимість даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що проведений аналіз взаємозв'язку соціальної справедливості і демократії буде сприяти подальшому його дослідженню. Результати дослідження можуть бути використані в роботі різних державних: та політичних інститутів, в науково-дослідницькій та лекційно-лропагандиській роботі, а також при читанні вузівських курсів політології та соціології.

Апробація роботи.Основні положення дисертації були рикладє-

ні автором на Республіканській науково-практичній конференції' "Проблем: социального развития трудовьпс коллективов в условиях надстройки" /Краматорськ, листопад 1988 р./, Всесоюзній міжвідомчій науково-практичній конференції "Проблемы профессио-. нальной подготовки специалистов на этапе ускорения научно-технического прогресса" /Кіровоград, квітень 1989 р./, облесній науково-теоретичній конференції "Национальное и интернациональное в перестройке и совершенствовании социализма" /Кіровоград, травень 1959 р./.Всесоюзній науково-теоретичній конференції "Человек.Мировоззрение. НТЛ” /Краматорськ-Київ,травень 1991 р./, Людинознавчих філософських читаннях "Гуманізм.Людина.Культура" /Дрогобич, жовтень 1992 р./,Всеукраїнській науково-методичній конференції "Політична думка в Україні'.минуле і сучасність"/Ки-хв, лютий 1993 р./, Міжнародній конференції "Українознавство в розбудові України" / Київ, жовтень 1993 р./.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання заставили здійснити філософс, ко-соціологічний аналіз категорій "соціальна справедливість" /1-й розділ/ та"демократі я" /2-й розділ/ і розглянути їх взаємозв'язок /3-й розділ/. Такий підхід до проблеми визначив і структуру роботи. Вона складається із встуцу, трьо;: розділів, заключения та списку літер-чтури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність.характеризуемся ступінь її розробки, визначається мета та завдання дисертації, розкриваються новизна та практична значимість роботи. Перший розділ - "Соціальна справедливість: еволюція відносин, еволюція ідей" присвячений досліджень'. феномену соціальної справедливості та виявленню її сутності. Внутрішня логіка дослідження та побудови розділу грунтується на аналізі розуміння сутності даного ііоняття на протязі людської історії, що дас змогу найповнішого виявлення різноманітних аспектів соціальної справедливості Ідея соціальної справедливості розглядається як така, що носить загальнолюдські, загальногуманістичні засади. Виходячи а цього, автор і робить висновок про суперечливість принципу "від кожного за здібностями, копному за працею", так і що неправомірність того, щоб вважати його0, стрюкньовим принципом соціальної справедливості і вбачати в ньому суть останньої. Дпде сама система,в якій ідея розподілу стоїть вище ідеї

виробництва, або взагалі витісняє її неминуче приходить до свого зникнення, бо це протирічить самій природі суспільного ниття, природі демократії, котра якраз і передбачас іітий порядок речей. Демократія дає свободу виробництва і на ці Я сенові здійснює а максимально-можливій мірі розподіл "за працею". Теж само можна сказати і про концепцію соціальної справедливості : якщо гона на зя"кзана з демократією, якщо в її основі лежить принцип розподілу, а не свобода виявлення можливостей, то це свідчить, насамперед, про неспроможність цієї концеппі".

Аналізуючи причини, які вплинули на результат практичного втілення ідо: соціально? справедливості в нашій країні,автор на одно із перлих місць ставить знищення громади, як одну із головних перешкод тоталітаризму. Громада захищала індивіда . від свавРлля держави, а коли радянський режим зруйнував громаді', то поставив індивіда один на один з державною владою. В результаті чого індивід'підцастьея тотільному контролю з боку держави, виникає тоталітарний режим, який протирічить природі соціальної справедливості.

’ Зазначається, що' дослідження будь-якого соціального я.ви:вд поза зв'язком зі свободою особистості, з правами людини вступам в протистояння з її природою, соціальним прогресом і втрачає свій сенс і значення, тому в дисертації обгрунтовується положення,що сутність соціальної справедливості складно свобода, право і можливість вільного вираження життєдіяльності; вільний розвиток особи. Іншими словами соціальна справедливість - це право особи на вільний розвиток. В діяльності і через неї люди самовира'кають себе і утверджують своє місце у сні ті як суспільні істоти. Свобода ж виступає найважливішою соціально-політичною умовою, без якої неможливе здійснення життєдіяльності Людини. Справедливість - це сумірність і відповідність свободи і рівності. Справедливість с там і остільки^ де і оскільки люди рівні в тій же мірі, в якій і вільні. Рівність передбачас володіння тим, що, ло-першо, дозволяє бути вільним, а по друге, може бути співставлено з тим, чим солоді с інший.

Визначальним принципом такого розуміння соціальної справедливості є принцип "вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх", який зв"язапий з відповідністю особи,держави

і суспільства, адже " тільки тон, хто несе відповідальність -вільний, і тільки вільний - відповідальний", а Загальна декларація прав людини прсгологує, що кожа людина тс обов'язки тільки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. Цей принцип передбачає також своїм суб"єктом особу, яка володіє власністю і владою / як основами свободи/, необхідність контролю над державою з боку особи та суспільства і не заперечує можливості і важливості розподілу "за працею".

Відзначається в дисертації і те, ідо економічною осново,о такого розуміння соціальної справедливості є різні форми власності, в тому числі і власність, яка формується за принципом: власність кожного є умовою власності всіх. ,

На основі проведеного аналізу'робиться висновок про те,що найбільш повна реалізація уявлень про соціальну справедливість можлива лише за певних об'єктивних соціальних умов, серед яких чи не головною є природа державного устрою. Історичний досвід людства свідчить про те, що саме демократія найповніше відповідає природі людини, природі соціальної справедливості.

• В другому розділі - " Генезис та сутність демократії з точки зору соціальної справедливості" аналізується демократія як система організації та здійснення політичної влади на принципах гу-іанізму, універсальності та різноманітності, яка створює економічні , політичні та культурні умови для вільного і повного розвитку індивідів; співвідношення громадянського суспільства і держави та його зміна в процесі демократизації суспільного ;г.иття; роль ідеології в розвитку демократичних процесів. Демократія розглядається як така структура суспільства, де кожній особистості гарантовані основні громадянські та політичні права і свободи, а індивідуум сприймається як більш висока політична цінність, ніж держава та її інститути.

В дисертації доводиться, що розвиток демократичних процесів залежить від прояву багатьох факторів, які можуть або прискорити, ябо затримати його: - наявність та співвідноеієння форм власності; - етнічний та соціальний склад населення; -співвідношення політичних партій та рухів; - форма правління;

- історичні та культурні традиції; - рівень політичної активності та політичної культури; - розвиток національної ідеї та на-

ІЗ

ціоналтук'ї свідомості; - наявність та роль релігій; - тощо.

Крім цього в дисертації зазначається, що перхід до демократії в нашому суспільстві буде тялким, тривалим і йтиме через часті зміни уряду, шляхом постійної лібералізації авторитарного режиму і т.п. Цьому є декілька причин: І/. Як попереджав А.Токвіль, здійснення перетворень до демократії наіпісбез-печнішим с тем, де немас демократичних традиція, а найроалькі-шим результатом тчких спроб в хаос, а потім виникнення ноізих форм тоталітаризму; 2/. Як відомо, чистих демократій не існує, а більшість провідних політологів Заходу / Аль^'ред СтеЛан, Хуан Лінц та ін./ схиляється до такої ієрархії політичних рг-'-тміз як: п/ демократія; б/ авторитаризм; р/ постоталітаризм; г/ тоталітаризм; д/ султанічниі* реким. Виходячи з цього, нині надзвичпП-но вчкко “визначитися з тим політичним режимом, в якому ми у.ипс-мо, що значно .впливає на правильність вибору стратегії і тчктн-ки подальших перетворень. Не претендуючи на останнє слово, хотілося б зазнччитн, що аналіз ознак вищеназваних політичних режимів дає змогу говорити про те ми знаходимось на етапі розвитку, який можна охарактеризувати як носттоталітарний з деякими ознаками авторитарного режку. Це, в свою чергу, передбачає необхідність вироблення стратегії і тактики, яка зумовлювала б проведення всіх необхідних заходів дія перехода спочатку до авторитаризму в кращому ііого значенні, а потім до демократії, враховуючи всі аспекти цих переходів. Спроби ж перескочити ці впгаиві ланки переходу під тоталітаризму до демократії до того н методом "кавалерійської атаки" можуть привести до трагічних наслідків. Нині державний устрій України існує як своєрідний симбіоз /унікальне сполучення елементів парламентської республіки, президентського правління і радянської влчдн/. "^мається, що дпниЯ симбіоз не є упттєодатним і чим доізпе він буде існувати, тим нє-погсдбачніїйши можуть бути його наслідки. Крім цього не видно чітко визначених принципів зп"язку мік законодавчою, виконавчою та судовою владами. Вони не стільки взаємодіють між собою, скіль ки борються, особливо на місцях. Посилилась регіональна суверені зація. З/. Небезпеку дня демократичних перетворень в Україні являє убозтво нашої правової свідомості. Відміна сторого прчяя має силу лите тоді, коли зоно замінюється новим правом, інакша ЦО приводить до ІИЛ!!0'>ЛС‘ШІЯ стчрого прпвп у всій своїй силі.

Сьогодні уже кожна констатувати і те, що більшість населення України втомилося від анархії, безвлацдя, а тому питання зміцнення державності є для них набагатоактуальніпим, ніж питання розвитку демократії, що, звичайно, не може не турбувати. Не ьнпчдкоес активізувалися сили крайніх орієнтацій.

Разом з тим в дисертації говориться і про те що, якщо демократії відвести роль найвищої моти соціального та національного відродження, то в боротьбі за неї козлу?ь бути застосовані засоби, які надто далекі від демократичних. Якщо демократія вирішує свої завдання за допомогою влади, яка не обмезеується твердо встя новленимп правилами, то вона, неминуче перетвориться в деспотій.

В дисертації розкривається методологія підходу до проблеми співвідношення громадянського суспільства і держави. Доводиться що громадянсько суспільство є ке просто базою усякої державності взагалі. будь-якої політичної надбудови, а тільки базою державності, яка грунтується на демократичних засадах. Адже якщо громадянське суспільство с базою усякої державності, то як тоді могло статися, що в нашій країні на певному етапі її розвитку боно зникло і нині стоїть питання про необхідність його формування. '

' Знайшов в дисертації своє відображення і аналіз демократії як способу, фактору досягнення вищих цінностей людства / свобода, соціальна справедливість/.

• Третій розділ - " Демократія як фактор реалізації соціальної справедливості" присвячений аналізу взаємозв'язку соціальної справедливості та демократії як такого та його проявів у різних сферах суспільного життя. Зазначається, що розгортання демократичних процесів свідчить про те, що уявлення про соціальну справедливість все більше виходять за межі економічної матеріальної сфери і нині все більшого значення набуває її соціально - політичний аспект.

В даному дисертаційному дослідженні показується, що відношення та взаємозв'язок соціальної справедливості і демократії носять багатоплановий і багатогранний характер. Якщо в загальній формі визначити взаємозв'язок соціальної спразедливості і демократії, то можна стверджувати, що там і тоді, де демократія ігнорується, справедливість неминуче буде зникати, адже за таких умов вона не матиме мо~л:;вості розкритися у всій своїй повноті. В той же час, якщо влада не грунтується не принципах соці-

чльної справедливості, то її ніяк не можна назвати демократична, іайвяжлипішкм показником справедливості будь-якого суспільного упорядкування є його демократичність. '

Відзначається, що ідея демократії виникає із боротьби за соціальну справедливість і покликана реалізувати її принципи в максимально можливій мірі. Як система організації та здійсненню політичної влади на принципах гуманізму, універсальності та різноманітності демократія справедлива в економічному плані /передбачає існування різіпх форм власності, а головне - реально володіння власністю як економічною основою свободи особ’/./, тобто демократія- передбачте забезпечення економічного захисту яакып.&.~ мокрятія захищає людину і в політичному відношенні. Вона передо^ час існування реальниг важелів володіння владою / як політичне» основою свободи особи/, визнає гідність та самоцінність особистості, її праь та свобод. Демократія справедлива в лолітнчног.у плані ще Я тому, що дає змогу розглядати дерт^пу насамперед яч правовий людський інститут, а її функції визначати з урахувяпшлі прав людини - а/ надання гарантій основних прав своїм громадянам; б/ забезпечення моуливості виконання цих прав. Відзначається, що коли ці дві Функції держави свідомо не дотримуються., тоді виникає експлуатація / в самому вузькому і самому широкому розумінні цього слова/ громадян чи держави громадянами, а з підсумку стас неминучим панування соціальної несправедливості, настає крах демократії.' ■ ^

Справедливість демократії полягає ще і в тому, що політичною цінністю для демократії є окрема особа, а всі іниі цінності / держава, масові організації та ін./ покликані допомогти станов ленню особи і перш за все збереженню її громадянських і політичних свобод. Демократичний принцип виходить з того, що розквіт суспільства /але не держави/ залежить від рівня розвитку індивідуальності її громадян, адже багатим та розвиненим суспільство с тільки тоді, коли його члени є вільні і всебічно розвинені особи Створення- демократі сю необхідних умов для реалізації соціальної справедливості в економКніі юлітичних сферах суспільного життя веде до удосконалення соціально-класової структури суспільства, до її збагачення та розвитку. Появляються такі професійні та соціальні груш;, котрі були відсутні раніше, відкривається Простір ДЛЯ ІЮЗіфііТТЧ ЛЮДСЬКИХ здіб.чсстей. "сї.'.окрпгі.'і

тільки тоді буде стабільною, коли в соціально-класовій структурі суспільства значну роль бу^е біді грав'-.ти клас власників, так званий третій стан. В країнах, де немає цього могутнього класу впасників, тям комче і нормальної, пр*>'дввчсї системи представницької демократії. Демократія без розвинутого середнього класу неможлива, бо не працює механізм балансу ріпних політичних нартіП, немає зворотні* зв'Язків парламента і суспільства.

Демократію мояна назвати справедливою і в ідеологічному плані. Прагнення до компромісу - один із основних обов'язків всякого державного утворення, яке називає себе демократичним. Добиваючись від своїх громадян взаємних згод, демократія зовсім не мріє про перспективу однодумства та одноманітності. Вона має стійкий імунитєт проти будь-якої уніфікації особистості, вона ефективна і корисна лише в умовах економічного, політичного та духовного плюралізму і зникає разом із його зникненням. Зона справедлива і тому, що прагне забезпечити кожній людині право на свободу думки, совісті і релігії, на свободу переконань та на їх вільне виявлення. Вибір Україною демократичного шляху розо витку обумовлює те, щоб в основу концепції національно-державної ідеології покласти цінність життя людини, її вільний розвиток, вільне вираження життєдіяльності / як найвищі духовні цінності/.

Значне місце в дисертації відводиться аналізу аксіоми про те, що люди народжуються рівними, але різними. Стверджується, що своє втілення вона знаходить у взаємозв'язку соціальної, справедливості і демократії. Оскільки співвідношення рівності та свободи / як соціально-політичних цінностей/ є основою соціальної справедливості, реальне.втілення якої забезпечується демократією у відповідних державних інститутах, то можна говорити про те, що соціальна справедливість виступає філософською основою демократії.

В дисертації робиться висновок про те, що здатність людей до справедливості робить демократію МОГЗїШОЮ, а схильність людей до несправедливості робить демократію НЕОБХІДНОЮ.

В .заключенні викладені теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо розвитку демократичних процесів в Україні, сформульовані деяк1 напрямки подальшого дослідження проблеми гпасмоев'Язку соціальної справедливості і демократії.

Основні положення дисертації знайшли сбой відображення в таких публікаціях:

1. Соціальна справедливість і демократія: сутність і взаємозв'язок // Проблеми філософії.:Респ.міжвід. наук, збірник.-Київ,: "Либідь", 1992 - Вип.9І - С.62-66

2. Демократія: деякі питання теорії, методології і практики // Проблеми філософії.: Респ. міжвід.наук. збірник.- Київ, : "Либідь'’,1992 - Вип.93 - С.39-Ф1

3. Сутність і перспективи демократії в Україні // Питання соціально - політичних наук.: Респ. наук, збірник,- Київ,:"Либідь", 1993 - Вил.83 - С.І9 - 24

4. Проблеми становлення і розвитку демократії з сучасні.1 Україні // Полігологічний вісник /Матеріали Всеукраїнської ітуково-ї/.етодичної конференції: "Політична думка а Україні: минуло і сучасність", - Ч.З - Київ, 1993 - С.32-37

5. М.Драгоманов ї Д.Донцов в контексті української ідеї// Політологічний вісник /Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції: "Політична думка в Україні: минуле і сучасність".- Київ, 1993 - Ч.І - С.ІІ5-І22./ у співав./

1 6. Социальная справедливость и повнгаение роли человека

в условиях НТО //Проблемы профессионатьной подготовки специалистов на этапе ускорения НТП.Тезисы Всесоюзной научно-практической конференции. - Кировоград,£989 - 0,2 п.л. / у співав./

. 7. К вопросу об утверждении социалистической справедли-

вости н сфере межнациональных отношений // Национальное и интернациональное в перестройке и совершенствогании социализма. Тезиси докладов и сообщений научно-теоретической конференции.-Кировоград, ГЗЯЭ - 0,2 п.л. / у співав./

0. Демткратиаация советского общества как необходимое условие социализации личности // Человек.Мировоззрение. НТП. Тезисы Всесоюзной научно-теоретической конференции. - Киев-Кра-маторск, 1991 - 0,2 п.л. / у співав/.

У. Гуманілм політичної доктрини М.Драгоманова //Гуманізм. Лидина. Культура. Тес.и доповідей людинознавчих філософських читань. - Дрогобич, 1992 - 0,2 др.арк. / у співав./.

З.\к. V ПОЗ. тир. 100. 131 (II* КиІпгькмП уміп^рситит" КИЇВ. Б. НІОПЧг'МКП, М.