автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Взаимосвязи Запада и Востока в культурно-исторической концепции А.Дж. Тойнби

Полный текст автореферата диссертации по теме "Взаимосвязи Запада и Востока в культурно-исторической концепции А.Дж. Тойнби"

Ужгородський державний університет

•і ^

V) . _ На правах рукопису

СКОБЛИК Володимир Павлович

ВЗАЄМОЗВ‘ЯЗКИ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ЗАХОДУ І СХОДУ В КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІЙ КОНЦЕПЦІЇ А.ДЖ.ТОЙНБІ

Спеціальність 07.00.03. - загальна історія

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук

Ужгород -1993

Робота виконана на кафедрі історії стародавнього світу, ■ середніх віків та історіографії’ Ужгородського держуніверситету

доктор історичних наук, професор* ПАВЛЕНКО Г.В.

доктор історичну наук, .

професор’.МАРТИЕЕНКО А.К.

кандидат історичних наук, . •

доцент ИАТЬОЕКА. М.П. • ' .

Львівський дерзунівероягет іц.І.Франка '

Захист дисертації відбудеться п'ґ?п вересня 1993 року . на засіданні спеціалізованої ради К 068.07.01.в Ужгородському. дерауві’версЕтет'і ('294000, ы.Уягород, вул. Університетська, 14).

З дисертацією дюнна ознайо.*штася у бібліотеці Ужгородського ' держуніверситету’. . ■

Автореферат розіслано " липи і 1993 року.

Вчений секретар У/ кандидат історичних наук,

спеціалізозаної рада ?у1ай%у/7/?^_ігпттаи? Мандрик 1.0.

. Науковий керівник. -

Офіційні йпоненти -

Провідна установа -

Актуальність тема. Чи не найхарактерніша особливість сучасно: зпохи - непримиренна боротьба двох надпотужних тенденцій, одна з іких ствердауе квазіунівероальний характер західної цивілізації че-)ез вестернізацію східних суспільств, а інша поновлює кордони н-^за-:ідних культурних світів. Це протиборство зестернізаторстза і ила:-іізаційного фундалаевталізму тан чи інакше торкається кожного на;.о-іу, у тому числі й українців, які, переживаючи разом з іншими на-ііями Центральної і Східног Європа переломну 4азу свого розвитку, [змагаються знайти власне місце в міжцивілізаційній системі яосрд:.-іат. • - ....

Перед українською історичною наукою у зв’язку з циа постало іавдання - розробити теоретичні основи концепції, лка б пояснавала акономірності взаємовпливу і взаємопроникнення культур Лоду і іаходу та визначала ступінь сприйняття і відкидання східним сусд:.ть-твом західної культури, йдао а врахувати той факт, що в істср:;-раїії колишнього Радянського Союзу опрацювання зазначеної дрсОл= находилося на початковій стадії,^ то стаз, цілком зрозумілою ааг^ь-а потреба у зверненні до спадщини світової £в*першу чергу західн::/ сторичної науки. ■

■ Серед західних учених, які прагнула осягнути надзвичайно „'кляд-ий і суперечливий характер відносив між цивілізаціям Сходу і За-оду,- почесне місце посідає зидатзаи британські істораіс-шс “ггель рнольд Дзсозеф Тойнбі (1863-1975 рр.). 7же на початку 2С-гх з X ст. він обгрунтував основні іде: своєї оригінально: •сззиздціі’ іасцивілізаці2них взаємозв’язків, висунув ряд призудань, розвину-ях у працях -пізнішого періоду, які знаходять своє лідгзердззндд-з аш час - в епоху всесвітньої трансформації міжнародних віднссдн. двак наукова спадщина А.Дх.ТоПзбі загалом, а стосовно проблематика онтактів між цивілізаціями Сходу і Заходу 2 поготів, де не вивчена к.слід угазаїнськими істориками. У цьому 2 полягає наукова і полі-ична актуальність даного дослідження.

Студінь наукового оггоапвванкя тема. Особливості історіосо.. і: -Тоіінбі ї його погляди ка окремі проблеми досдгь лирокс в;:сз:т::5-і у світовій історіографії. Значна частина літератури з відзнїчє-ого питання розглядається нами в перше»? розділі роботд, :~ул інй,-

. Загорскиі-і А.Б. Япония и Китай: Пути общественного развития в оценке японской историографии. - М., 1991. - С. 133. ■

лізі найважливіших складників тойнбіанської методології, без яких неиоидиво зрозуміти підхід ученого до вивчення иіжцивілізаційних зв’язків. При цьому це зупинимося лише на працях тих авторів, які безпосередньо торкалися тойнбіанської концепції стосунків між суспільствами Заходу і Сходу. Та -зразу'ж зауважимо, що, враховуючи срагшнтарність звернення науковців до цієї проблеми, а звідси і відсутність вироблених концептуальних підходів, напрямків критики під час -її вивчення, історіографію питання ми вирішили розглянути за регіонально-хронологічним принципом: спочатку праці західних авторів, потім - близькосхідних, а насамкінець - радянських.

Початок -зацікавлення проблематик® міжгщв ілізаційних взаємин у працях Тойнбі можна спостерігати на Заході лише в 40-х роках, хоча темою міжцивілізаційних контактів англійський історик досить г-:у:нтоЕко займався уже принаймні від-початку 20-х років (а овремі аспекти проблеми стосунків Сходу і Заходу цікавили його ще в 1914 році). Так, у 1946 році була опублікована стаття відомого нідерландського історика Пітера Гейла "Система цивілізацій Тойнбг", у які і: автор торкнувся чи ве найвразливішого і найсуперечливішого аспекту тойнбіанської концепції відносин цивілізацій Сходу -і Заходу а саме: тези про деструктивну -дію -так званого "західного.націоналізму" £ східних суспільствах. • • ■ ■’ ■

• Приблизно в той же час, у 1948 році, свій погляд на тойнбіав-ську. концепцію міжцивілізаційних контактів висловив визначний німецький філософ К.Ясперс у праці "Витоки -історії та її ціль". У -коа ЦЄПЦІ ї Тойнбі, згідно з Ясперсом, культури між-собою зовсім не зв’я зані,- хоча "інколи можуть стикатися і перешкоджати одна одній".^

Найбільшою змістовністю серед західних критиків тойвбіани 40-х років відзначався відомий американський соціолог (комі за походження;.-.} Ііітіріг,; Сорокін, автор статті "Філософія історії -Тойнбі"

■(1349 р.>. -Він зосередив овою увагу на тойнбіанській-тезі, згідно з якою складники однієї цивілізації проникають в інщу завжди в одній і тій ке послідовності. - - ' • . • • .

■ ■ У. наступному десятилітті, тобто у 50-х роках, на адресу Тойнбі

посипався цілий град критики •вперемішку з окремими спробами схваль--ко оцінити його концепцію. В центрі уваги ряду тогочасних дослідви-

1. Geyl г. Toynbee'8 eystea oS cirHizaticAs//!Ibyiibee end history.-

boston, 1956- - Ї. 71. ’

2. Ясперс К. Смысл и,назначение истории. - М.,,1991. - С.ЗО, 360.

3. Sorokin р.а» Toynbee* в philosophy of history//Toynbee ead .-iistcjy* - P. 1.79 •

;ів був релігійний аспект тойнбіанської схеми взаємин Сходу і Защу. Показовою тут з стаття відомого британського історика •

д.Барраклафа "Перспективи західного світу" (1954 р.), у якій зі:3 ридисуЕав Тойнбі прагнення віднайти новий різновид синкретичної-елігії через поєднання елементів мусульманства, християнства, буд-дзму та індуїзму.^ Подібний характер властивий також статті ініііс-'о британського історика - К.Даусона, який у статті "Місце цзвх-ті-ацій в історії" (1955 р.)-критикував Тойнбі за перебільшення ::о-

енційних шаяизосте* відродження релігій Далекого Сходу після йс-. . . • • <;

'о звільнення від західного політико-економічного панування.

Окремих дослідників цікавила са:,іа структура тойнбіанської с::~-

:и міжцивілізаціііних взає:.:;ін. Досить істотніш в зв’язку з цп:.і слід

іва-шти спостереження австралійського науковця 0.Спейта, автора

ітатті "Роздуми над "Осягненням історії” Тойнбі: погляд геограма1'

1954 р.), у якій був поставлений під -сумнів "механістичний підхід"

’ойнбі щодо пояснення процесу запозичення однією цивілізацією скла.;-• з • •

іиків -іншої. Не менш важливим було спостереження німецького ІСТ0-

і::ка 0.-Андерле, який у своїй книзі "Загальноісторачна система Ар-

іольда Ддозеха Тойнбі" (1955 р.) звернув узагу на те, що "крайньою

ор.-.юю культурних контактів" у британського вченого виступає' "аси-

ііляція або повна інкорпорація".'

■ Найбільш плідною дискусія 50-х років навколо Тойнбі бу ЛЗ, д-Хі шериканських учених. Так, культуролог Ф.Бегбі, автор книги "Хуль-ура та історія. Вступ до порівняльного дослідаення цивілізацій"

1958 р.>, не -лише критикував Тойнбі за необізнаність з -антрополс-’ічною літературою у саері міжкультурних відносин,- а й запозичив у іього тезу про порядок переміщення складників культури під час мілс-даілізаційних контактів. Тоді ж, у 1956 році, перпу серйозну з:грс-іу системного аналізу поглядів Тойнбі на міяцивілізаційні стосунки

Barra.dough. G. The prospects of the Western wori.d//r!byncee 2nd history; - ?. 11J. ” ’ .

!. Dawson ch. The place-of civilizations in. history//Toynbee and hiatory. - p. 13s.

i. Spate O.H.FT. Reflections'on. Toynbee's. A Study of History: a geographer's view//Toynhee pr-4 history. - P.295.

L. Anderle 0. Das Univeraalhistariache System Arnold Joseph Tovn.-beea. - Frankfurt/Main, 1955- - 5. 265. "

i. Baghy ph. culture and hiatory. Prolegomena to the comparative study of civilisations. - London, 1958. - p. -137-133, '

зробив інший американський дослідник, історик Г.Мейсов, в книзі "Підхід Хоішбі до світової політики". Найсуттєвішим у Мейсона є прагнення порівняти концептуальний підхід англійського історика-кнслителя з поглядами -відомих американських політологів-міжнарод-

НИКІЕ.^ ' • • • •

• У 60-х роках намітився певний спад інтересу західнихучених де праць британського -історика. Незважаючи на це, окремі науковці висловили саме тоді ряд цікавих спостережень. Так, канадський істс рик У.Лреі: (I960 р.-) зауважив, що якраз при висвітленні "контактів

і.'іл: цивілізаціями" Тойнбі висловив найбільш недвозначні- претензії ке Еідкриггя законів, які- можна знайти в "Осягненні історії".^ Заслуговують на особливу увагу також міркування американського історика (уродженця Чехії) Г.Кона, уміщені в статті "Тойнбі і Росія" (Гасі p.). Високо оцінюючи тойнбіанську концепцію взаємодії цивілізацій Заходу і Сходу, Кой водночас піддаь критиці тезу, згідно з -якою технологічна вестернізація неминуче Еішшкає у східному сус пільстві зміни ліберально-демократичного характеру.^ Прагненням не скільки ■критикувати, скільки зіставити тойнбіанську концепцію мін-культурких контактів з поглядами інших учених продиктована цікава стаття ІЛ.шелко "Взаємодія цивілізацій: нарис” (1969 p.).4 ■

Затухання інтересу -до Тойнбі серед західних дослідників було иаібільи помітним у 70-х роках. ІЕише окремі американські вчені, зокрема Р.Стромберг (Х972 р.) та К.Уайнтроут (1975 p.), досить побіжно і ‘рагмєнтарно торкнулись у своїх книгах ряду аспектів тойн-біанської проблематики взаємин цивілізацій Сходу і Заходу.'*

Тим ке менше, після затишшя 70-х років поступово набрала силу -огй хвиля інтересу до спадьуши Тойнбі в царині дослідження зв'язків Сходу і -Заходу, яку ми спостерігаємо у С1І1А -з середини '80-х років. Так, історик К.Томпсон у книзі- "Тойнбіанська філософія світо-гс: історії і політики" (1985 р.) прагнув дати узагальнену оцінку

1. :>.son К. Изупіее's approach to world's politics. - Hew Orleans,

1953. - P. 43-52. '

2. -Tty W. Toynbee's search for historical laws//Kistory ят>д

іu&ozy. - Vol. 1. - 1960. - ц 1. - p. 32.

3. V.o'aa. K. Toynbee aai T?ussie//The intent of Toynbee'a history.-

Chicago, 1961. - p. 44. . . .

4. ::єіІ£о jixe interaction of civilisations:- an essay//Cahiers -c'nistcire nonaiele. - Vol.11. - 1969. - N 4. - ?. 561-575.

b, 2troatteig Arnold J.Toynbee. Historian for an age in cri-

sis. - Carbone ale, 1972.-Г. 9-Ю; Wine trout K.A. Arnold Toynbee. The ecumenical vision. - Boston, 1V"5. - P.

ролі психологічного й етичного чинників у системі поглядів Тойибі на мігцивілізаційзі зв'язки.^ Його колега, чікагський процесор- • історик, колишній голова Американської історичної асоціації 7..(іак-нейл (1989 p.), -особливу увагу звернув на ряд слабких місць у тоіін-біанській концепції взаємин цивілізацій Заходу і Сходу.'4

• І все ж потрібно відзначати, що і в другій -половині 80-х років, незважаючи на прагнення окремих американських істориків ..о-но-зому інтерпретувати ряд елементів тойнбіанського підходу до вивчення міяцивілізаційних стосунків, у західній історіографії так і не відбулося -рішучого перелому в' бік цілісного ^переосмислення системи поглядіз Тойнбі на взаємини суспільств- Сходу і Заходу.

Наприкінці- 50-х - на початку- 60-х років деякі аспекти тойнбі-азської теорії -міяцивілізаційних стосунків -були піддані критиці представниками арабо-мусульмансьного світу. Вона не з останню чергу була породаена хвилею антизахідних (чи, як мовилося донедазна, антиімперіалістичних) устремлінь-народів близькосхідного регіону, ' які саме тоді відзначалися небувалою силою. Звісно,- ;до з тодіїлній атмосфері окремі арабські інтелектуали сприймали британського історика А.Тойнбі передусім як -апологета політики західного неоколоніалізму в азіатських країнах. Так, ліванський історик Ж.Ганкаа, автор книги "Цивілізаційна дійсність" -(1958 р.),- побачив у тойнбіан-ській тезі, згідно з якою поширення ідей націоналізму на Сході слід розглядати в контексті західного впливу, схильність перебільшувати роль західної цивілізації в історії східних іфагн.^ Іншій арабськії.: науковець- - .«.Хурі, -випускник Американського університету в Бейруті, відзначав у своїй -книзі "Цивілізаційна історія в інтерпретації -Тойнбі" (I960 p.), що англійський учений нібито був прихильником асиміляції східних суспільств Заходом.^ • •

Прагненням зобразити А.Тойнбі як апологета'Заходу в його боротьбі проти східних цивілізацій позначається і багато праць радянських -учених, особливо 40-х - першої половини 50-х, років. Так, З.З.Биховський в одній зі своїх статей безапеляційно називав'тойн-Зіанську інтерпретацію вестернізації "англійським перекладом німець-

][# Thonpsoa JC-W. 25зуаЬеегз philosophy of tvo rid history rm<\ politics.

- Baton Rouge, 1985. - ?. 33-34..

2. lIcNeill W.H. AKiold J-lbyabee. A l±£e. - New York, 1989. -P. 102, 134-135. 140. . .

3* -.rj -ft < y'it Y> .sCjikiil (rj

.ІУІ giji (_-f u

кого "Дранг нах Остен".1 Більш серйозним, хоча й не менш удередхе-нам підходом до проблеми ві-дзначався філософ Е.А.Араб-Огли. Лейтмотивом його статей, опублікованих у 50-х роках, було намагання доверти, ніби англійськії!1 історик підміняв проблем "взаємного обміну культурніш Досягненнями" проблемою "зіткнень" цивілізацій.2

• Кас:анова на непримиренну критику тойнбіанської концепції мін-цивілізаційних зв’язків чітко простежувалася -і в статті академіка Є.А.-Космінського, опублікованій у 1959 році, де відомий історик, ' захоплений викриттям "реакційної історіософії" Тойнбі, помилково ототожнює зоесім різні поняття - Західне суспільство"- і "озахід-ненє суспільство".^ ■ • - -

Крига упередненості навколо тоГшбіанської інтерпретації від-носик Сходу і Заходу почала скресати серед радянських науковців у 50-х роках. Цю тенденцію можна помітити вже в квизі вірменського дослідника Е.С.Маркаряна. Хоча він -і перебільщуваз -близькість поглядів Кіпекглера і Тойнбі, але поряд з цим -відзначав, що, за відміну -від Шденглера, Тойнбі визнавав глибокі й нерозривні зв’язки, мік суспільствами в просторі й часі.^ Прагнення знайти точки дотику з концепцією британського історика було характерне і для відомого радянського академіка-сходозвавця М.І.Конрада, який у 60-х роках листувався з А.Тойнбі.^

Ще більш відчутно тенденція до неупередового аналізу концепції Тойнбі- проявилась у 70-80-х роках. Так, АД.Монгайг 41974 р.), торкаючись ставлення Тойнбі до проблеми відносин мін Росією і За- . ходом, відзначав його пщре прагнення зрозуміти 2 пояснити іоторич-ний розвиток Росії в контексті МІЕЦВВІЛІЗаЦІІЖИХ отосунків.*® Інший

1. Быховский Б.Э. "Восток" и "Запад”'в изображении английского профессора Тойнби//Новое время. - 1947. - В 46. - С.31.

2. Араб-Оглы Э.А. Философия истории Арнольда Дк.Тойнби//йй.-1955.-

£ 4.-С. 114-115; Biв не. К критике культурно-исторической кбнцепцш Арнольда Тойнби//Вестник истории мировой культуры. - 1957. -А 4. - С.4, 9-10. '

3. Косминский Б.А. Реакционная историософия Арнольда Тойнби//Против фальсификации истории. - М., 1959. - С.99, 102.

4. ыаркарян Э.С.-О концепции локальных цивилизаций. - Ереван,

1562. - С.80-81.

5._диалог исторкков/Донрад Н.И. Избр.труды.-М.,1974.-0.270-282.

6. Цонгайт А.Л. Переписка Н.И. Конрада и А.ТоЁкби//Проблемы. истории и теории мировой культуры. - М., 1974. - С.151.

досліднжк - І.Тертерян - наголошував, що для Тойнбі була, характерна "рішуча відмова'аід європоцентризму", оскільки він одним з париш насунув ідею цизілізаційної самобутності -сучасної Латинської Дерики.* .. .. -

Особливе місце а радянській тойнбіазі цього періоду займають праці б.Б.Рапкозського, який прагнув не- стільки знайти слабкі місця э тойнбіанській концепції мілиіизідізаційвях взаємин, скільки збагнути її справкній зміст- і запозичити з- неї все найцінніїїе. Оамз Раліковський уперше звернув увагу на те, що англійський історик зо-Зрааузав міжцззідхзаційні стосунки як безперервний "культурний діалог", даюча тим самим підстави для роздумів про глибинко^-історич--яий контекст взаємодії різний суспільств Оходу і Заходу.^ ■

.■ Певний інтерео.у плані дослідження проблема мінцдзілізаційних зтссунків в інтерпретації Тойнбі викликав такоз книга томського історика Б.М.-;<Іучника, у якій автор підкреслює, що вяе з своїх ранніх працях Тойнбі виходив з ідеї духовної спадкоємності Різних ци-

’ О

зглізацій (на відміну від Шпенглера). • ■

■ - Правда, окремі- радянські вчені 70-80-х років так і не зумілі іийти за рамка шаблонів, характерних для часів "холодної віх-::-:"-. .

Іе, зокрема, стосується Г.д.Чеснокова і Ю.Я. Семенова,' перни;; з яких знаходив у поглядах Тойнбі "відбиток європоцентризму і навіть расиз-;у", а другий доводив безглуздість окремих міркувань англійського історика, вириваючи їх з контексту.', '• ■

• -Ан ніяк не применшуючи значення попередніх спроб проаналізу-:ати тойнбіанський підхід до вивчення взаємин -цивілізацій Сходу і їаходу, ми -зкуаені веге я констатувати, що до цього часу -неь:аз до-їлідаення, яке б у комплексному плані розглянуло зазначену пробде-іу.- Досі так і не'з’явилася праця, у -якій би враховувалося зміщення

;. Тертерян И. Латиноамериканская мысль и зарубегхная культурология XX века//Концепции историко-культурной самобытности Латинской Америки. - м., 1978. - С. 94-95, 103.' ” .

:. Рашковский Е.Б. Тойнби о рукотворном мирг//Декоративное искус-. ство.СССР. 1972. - й 2. - С.26-27; Рашковский В.о. Востоковедная проблематика в культурно-исторической концепции А.д2.То:!:-:бн.-.'1!.,1976.-С.74-76, 164, 184; Эволюция восточных обществ: синтез традиционного и современного. - I.!.,' 1984. - 0.414-418.

. ручник В.М. 3 поисках утраченного смысла истории.-Томск, 1966.-С.48-55. * ’ .

. Чесноков Г.Д. От'концепций исторического круговорота к теории "постиндустриального общества".-М.,1978.-0.17; Сеыенвв Ю.Н. Социальная фшгасгфхя А.Тойнби. Критический очерк.-м.,1980.-0.111,115.

акцентів у поглядах Тойнбі на ряд аспектів проблематики міжцивілі-заціїних стосунків. Практично кеопрацьованими залишаються -окремі • р&нні праці англійського історика, у яких аналізується роль Уіфаї-нк, Татарстану в контексті- кіяцивілізаційних ві-дносее. Ряд аспектів тоМнбіанської концепці-ї міжкультурних взаємин, які мають важливе теоретичне і практичне значення взагалі залишилися поза увагою 'дослідників. З вищесказаного бачимо, що існує нагальна потреба у спеціальному дослідженні, яке б змогло заповнити прогалини тойнбіа-кі;. - - ■ . .-

. Хронологічні рамки роботи. Авторок використані праці А.Тойнбі, у яких він торкався проблеми міздивілізаційних взаємин Сходу і Заходу. Перша з цих праць з’явилась у -1Э14 році, у 25-річвому віці вченого, а остання була написана у 1975 році,- за кілька місяців -до сі.:єрті історика. Охоплено практично весь період науково! діяльності історика. Де дає змогу простежити погляди Тойнбі на проблему в їх • еволюції, звернути увагу на те, у чому виявилась- сталість його підходу, а в чому - мінливість. До того е, у такий спосіб ми зможемо з’ясувати силу впливу навколишньої суспільно-політичної і духовної аг?моо£ерь на погляди британського мислителя. - ■ -

Метою дослідження є вивчення специфіки тойнбіанського підходу до’проблематики-взаємозв’язків Сходу і Заходу, висвітлення недостатньо досліджених аспектів наукової спадщини англійського історика, які стосуються вказаної- теми. Цим визначаються завдання, які дисертант поставив перед собою: І) показати зумовленість концептуального підходу Тойнбі до'вивчення стосунків мій суспільствами Сходу і Заходу іїого світоглядними настав озами; -2). простежити еволюцію поглядів британського вченого на проблему міжцивілізаційвих взаємин Заходу і Сходу як в окремих її аспектах, таї: і з-цілому; 3) зіставити тоГінбіанську концепцію мінкультурних контактів з підходами інших учених; 4) виявити особливості розуміння англійським науковцем процесу вестернізації східних суспільств; 3) проаналізувати оригінальну тойнбіанську і-нтерпретаців взаємин Росії і Заходу; 6) розглянути погляд:-. Тойнбі на місце України в системі -відносин ”Захід-Схід".

Вищеназвані завдання обумовили вибір методів наукового дослідження: історико-тенетинного, компонентного аналізу і типологічного зіставлення. - - - -

- Специфіка теми, дослідження спонукала дисертанта застосувати • відлов і дни;’. гіетодологічні-ій клгоч. з допомогою якого «окна було б відкрити нові грані тойнбіанського бачення проблема взаємовідносин

цивілізацій Сзсоду і Заходу. Автор виходить з того, що окремі пояснення з праць істориків слід неодмінно розглядати у тісній єдності з загальним контекстом їхньої наукової творчості. Ішз так г,іонна ■ уникнути спрощеного і дослівного їх сприйняття. -Саме тому в нашому дослідженні ми дотримуємося такої триєдиної схеми: І) виявити, основні- світоглядні настанови і методологічні принципи досліджувано--го історика, які Зазпосередньо пов’язані з- основним об’єктом навих зацікавлень; 2) проаналізувати в історико-генетичному плані концептуальний підхід історика до визначеної нами проблематик;!; 3) розглянути спроба історика застосувати власний підхід до пояснення змісту окремих конкретно-історичних процесів і подій.- Через зіставлення поєднання результатів дослідзення у -згаданих трьох вимірах ми змс-яемо отримати більш-менш цілісне й об’ємне уявлення про інтерпретацію певної проблематики досЗгідаузанш істориком. ' ■

• Автор дисертації така*: виходить з теоретичного положення про те, що праці історика відобра?ііЛь не стільки навколишній світ Сілого минулому а сучасному), скільки внутрішній духоении світ ученого, який іноді розвивається за -своїми власними законами, хоча а перебуває 7 складному нерозривному зв’язку з суспільним середовищем, Для того я, щоб науковець був спроможний нз лише пояснювати суспільні процеси, давати їм оригінальну інтерпретацію, а 2 сеої:.:п ідеями активно впливати на перебіг тенденцій суспільного розвитку, здійснювати на них гуманізуючий вплив, у центрі його уваги повинна Зути людина, яка са;,зреалізується на різних рівнях - індивідуальному, соціально-професійному, етнічно-національному, релігійно-ци-вілізаційному. космополітичному. Осягнути з сутність ладани в історичному ракурсі вчений зуміє лише тоді, коли він розглядатиме гї як Еокус, у якому зосереджуються і перехрещуються всі чинники розвитку іевного суспільства - від релігійних уявлень ая до економічних інтересів. Саме в цьому, на думку -дисертанта, запорука успіху історичного дослідження. . „ ■ ■ ' .

Спроба відшукати відповідний методологічний підхід для наиото іослідаення грунтується на матеріалі з книг -і :статей цілого ряду йдомих вчених, які й складають теоретичну основу роботи. Злкориста-їі- нами праці теоретичного характеру мо:-.аа умовно поділити на дві Тупи. До першої з них відносимо книги і статті тих впливових уче-іих, які прагнули осягнути найзагальніші проблеми історичної ді2-іності арабського мислителя Ібн-Халдуна {117-17 ст.), французького іілософа Ш.-Д.ійонтеск’є (ХУШ ст.), німецького шс.тителя.К.іїіаокса,' іританського філософа К.Поппера., німецько-американського .оіслителн .

Е.Фромма, німецького філософа К.Ясперса, французьких істориків школи "Анналів" (Л.Февра, М.Епока, Ф.Броделя), американського історика Б.Байліна, радянських істориків Б.Ф.Поршнева, М.І.Конрада,-'

е.М.Дукова, -Б.Г.Могильницького, М.А.Барга, А.Я.Гуревича та інших.

До другої групи ми зараховуємо праці вчених, які намагались виробити власні концептуальні підходи до проблематики відносин суспільств Сходу і Заходу, а також стосовно місця України й Росії в цьому контексті- - німецького мислителя Й.Г.Тердера, К.ііаркоа, українських істориків В.-Липивського і М.Грушевського, сучасного єгипетського філософа -А.Абдедь-іІалека, -К.Ясперса, радянських вчених Г.По-мєранца, -В.А.ЇЇнірельмана, Л.Рейснера, В.Б.КдяшторіиОЇ, Б.С.Єрасова, І«І.А.Барга, А.В.Загорського та інших. • .

Даерельн? базу дослідження’ становлять праці А.Тойнбі, які ми поділили на кілька груд:-- ■ 0 ' . * . . • •

1. Статті 2 книги пропагандистського характеру, опубліковані

в період першої світової війни. . . ■ . . • . . -

2. Багатотомне видання- "Огляд ціанародних відносин" (І924- ■

1956 рр.), яке містить церевакно фактологічний матеріал,- без налек-ного його осмислення. - . • г'. ■

3. Основна праця Тойнбі - "Осягнення історії" (І934-І96І рр.)

у дванадцяти томах і обсягом близько восьма тисяч сторінок. У цій книзі культурно-історичну концепцію англійського історика викладено в найбільш розгорнутому вигляді. • - •

4.- Численні книги і статті- наукового характеру (іноді з науко-

во-популярним відтінком), які вийшли в світ протягом 20-80-х років (окремі з них уже після смерті автора). Загальний обсяг цих праць-значно перевищує чотири .тисячі- сторінок. - Окремі з них, наприклад, книги "Західне питання в Греції і Туреччині. Дослідження контакту цивілізацій” (1922 р.), "Зміна і -звичай. Виклик нашого часу” (1966 р мають -важливе теоретичне значення. ■ • •

5. Книга, у яких уміщені спогади, описи подорожей ученого, а .

також діалоги і листування з ’-відомими релігійними та науковими діячами/ ■ ' - ' - -' '

. • Значна частина матеріалу з названих джерел досі не опрацьована дослідниками.. .- • • .

'Об»ектом дослідаення є весь комплекс указаних вище дкерел. Під предметом дослідження ш розуміємо інформацію отооовно різноманітних аспектів проблематики взаємовідносин цивілізацій Сходу і -Заходу з працях А. Тойнбі. - .... _

- п -

■ Основні положення дисертації, які виносяться на захист:

• І. Лише через осягнення релігійно-етичного антропоцентризму як основної сзітоглядио-методологічног настанови Тойнбі і через врахування сутності міфологами виклику-і-відповіді як ключового закону тойнбіанськоІ теоретичної схеми монна збагнути сиралзній зміст теза історика про стимулюючу роль контактів (взаємодії) суспільств Сходу і Заходу в забезпеченні суспільного поступу. ■ • - .

2,- Практично від самого -початку своєї наукової діяльності (з часу перпої світової війни) А.Тойнбі виявив здатність розглядати ряд суспільно-політичних процесів, у тому числі- зростання національного самоусвідомлення українців, як відображення взаємин між • Заходом і східними цивілізаціями. • • .' •

' 3. Відкинувши поверхову -"теорію" про нездатність східних (зо-

крема, мусульманських) народів до прогресу, Тойнбі- одним -із перших серед західних ліберальних істориків, обгрунтував на початку 20-х рокіз думку про детермінованість суспільного поступу цих народів . не стільки особливостями мови, раси чи релігії, скільки сукупністю політичних, соціальних і економічних ЧИННИКІВ. - . •

• 4. У своїх працях 20-х - початку 30-х років Тойнбі виступає по суті провісником ери "народної дипломатії" як вирішального засобу подолання негативній психологічних стереотипів мін представниками різних цивілізацій Заходу і Сходу. - - - '

■5. Без осмислення глибоких думок та інтуїтивних припущень Гоїінбі, висловлених у працях 30-х років, неможливо збагнути зміст ряду серйозних суспільно-політичних процесів і катаклізмів сучасності, зокрема, різке посилення тенденцій цнзіліааціЗвого традиціоналізму в мусульманських країнах, у православних-Росії і Сербії, хонфлікг трьох світіз (західного, православного і мусульманського) за території колишньої Югославії і т.д. ■ ‘ ■ .

6. Ключове місце з тоіінбіавсь-кій концепції взаємин-цивілізацій Ісоду і Заходу, яка набула завершеного вигляду в 50-60-х роках, по— зідають- не три "закони" мізкультурнах зіткнень (вони найчастіше бу-ін з центрі уваги критиків), а дві тези •- духовна перебудова -як іайва-клйзіїлий чинник "модернізації" (евфемізм "вестернізації") схід-іих народів і небезпека сприйняття східними народами- західного- ідеа-

ІУ емаНСШацгї (зВІЛЬНЄННЯ) ЛЮДИНИ ВИКЛЮЧНО Е КОЛеКТИВНО^ її 23-

зіанті. - ' . ■

' ,Розглядаючи відносини ьііж Україною та Росією у контексті

:тосункхв цивілізацій-Заходу і Сходу, Тойнбі ке. лише переконливо ібгрунтував веотернізаторську- -місію уіфаїяців у так званому "руоь-;ому православному" -світі протягом ХУП-ХЖ нікіз, а й поставив під

оуинів (на початку 60-х років) доцільність сприйняття українцями сучасної західної культурі', через російське посередництво. Вказавши на неспроможність росіян .відігравати роль провідників модернізації (вестернізації) окреьіих народів колишнього Радянського Союзу,- Тойнбі, цш самим, передбачив неминучість швидкого розпаду останньої російської імперії. - • .

" Наукова новизна дисертації полягає в тому, що тут уперше комі лексно розглядається тойвбіанський підхід до проблематики взаємозв’язків цивілізацій Заходу і Сходу як у плані концептуальному, таї і в конкретно-історичному. • - ' . '

- Автором зроблено спробу по-новому розглянути окремі вадливі полонення токнбіанської концепції міжцивілізаційних стосунків. Поставлено ряд проблем, значиш стимулом у розв’язанні яких може стати спадщина англійського історика. , ■

У науковий обіг введено значниіі гласив матеріалу, який раніше залишався поза увагою дослідників. Особливо це стосується висвітлення ряду аспектів озахіднення -східних суспільств в окремих праця: А.Тойнбі, а такоя-його інтерпретації місця України в контексті відносин Сходу і Заходу. • - ’ ■. *

Практичне значення дисертації. І) Наукові результати дослідження можуть бути використані при подальшому'- опрацюванні проблеми взаємин цизілізацій Заходу і -Сходу як у Тойнбі, так і в -західній історіографії -загалом. 2) Основні положення, висновки й матеріал дослідаення -моауть бути використані при читанні лекційних курсів і спецкурсів з новітньої історії та при написанні посібника з англійської історіографії новітнього часу. - - - ■

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертації були викладені -у повідомленнях на наукових конференціях учених УдЦУ, які проводились у 1990-93 роках, а такоа на засіданнях кафедри історії стародавнього світу, середніх віків та історіографії. УнДУ.

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація побудована на основі проблемног-іфонологічного принципу ї складається з вступу, трьох розділів (кожен розділ містить чотири параграфи), висновків, списку використаних джерел^та-літератури. • - ■ ■

У вступі обгрунтовано актуальність тема, розглянуто ступінь ї; наукового опрацювання ,• визначені хронологічні ие&і дослідника,- сп'о; мульовані мета і завдання роботи, проаналізовані Даерела, вказано на наукову новизну і практичне значення дисертації. ’

Перттт-й -розділ - "Світоглядно-методологічна основа концепції А.Тойнбі". Ця проблема розглядається саме б тих аспектах, які дозволяють- збагнути світоглядно-методологічну обумовленість гуманістичної інтерпретації -Тойнбі історії взає:,:ик цивілізацій Сход:- і Заходу. ■ • ... •. • .

Перший параграф - "Серцевина теоретичної концепції Тсінбі". -ньоод вказується на-те, що полідисциллінарнай характер більшості досліджень Тойнбі зумовив складність його методології. Не випадково серед критиків досить помітний був різнобій думок при визначенні її справжнього змісту. То>.;у спочатку -ми розглядаємо критичні зауваження з .указаної проблеми, які нагли систематизовані 2 поділені на кілька груп. - ' • . • -

• Після цього, намагаючись самостійно збагнути сутність методології- історика, серцевину його історіософії,: ми проаналізували ряд -його праць, опублікованих з -30-60-х роках. Основний висновок, до якого ми прийшли, зводиться до того, що кайваглизішим складником тойнбіанської методології е своєрідна концепція Бога. Тойнбі сприймав Бога в дусі Першого послання сз. Іоанна, для якого сутність Бога - це любов До людини. У центрі тойнбіанської історичної концепції, отке, стоїть не Бог, як такий,- і не-людина, як така, а саме людина, яка через пощуки духовної цілісності прагне стати Людиною.

У роботі звертається особлива узага на-те, що антропоцентризм англійського-вченого, глибинно християнський за своєю сутністю (незважаючи на вплав індійських релігій на його світогляд), був не просто серцевиною його історіооофії.. Вік надав -їй у середині 50-х років справді цілісного-вигляду. Зрештою, саме християнсько-моралістичний підхід з основному і зумовив гуманістичний вектор тсйнбі-анської інтерпретації історії -контактів мін суспільствами Сході’ 2 Заходу (особливо це -помітно яід час оцінки наслідків міжцивіліза-ційних "зіткнень"). . - • • • •- ... . .

- Другий параграф - "Проблема вселюдського поступу". Протягом 30-50-х років А.Тойнбі еволюціонував у своїх поглядах і пройаоь, як сам визнавав, шлях від циклічної до поступальної системи. Однак чи означає це, що у 30-х роках -історик узагалі заперечував прогресивний характер розвитку людства? Адзе і з 1934 році, відкинувши загальноприйняту формулу поділу європейської історії на стародавню, середньовічну і нову та запропонувавши свою-схему, у якій виділялися спочатку історія так званої "еллінської" цивілізації,- а потім -власне західної (при збереженні її п-оділу на середньовічну і нову), учений ах ніяк не відкидав категорію прогресу, а лише зробив наго-

лоо на давілізаційнсвд іщкяізмі як на суттєвому його елементі.

У дисертації вказується на те, що не менш однозначно вясловіш-вався Тойнбі і отосовзо "єдності людської природа". Уге в 1934 році, під впливом англійського історика Е.Фрімена, Тойнбі ввааав, що явдська природа на всій Землі єдина, хоча й має різні конкретні прояви (подібної думки дотримувався і К,Ясперс, який і не підозрював своя близькість у зазначеному питанні до Тойнбі). В листі до академіка М.І.Конрада (195? р.) Тойнбі конкретизував свою тезу про єдність людської природи, наголосивша, що "підсвідомий рівень.людської природи спільний для всього людства". .

Таким чином, уже з 30-х років Тойнбі визнавав поступальний характер розвитку людства, тимчасово розмежованого цивілізаційно, але єдиного за своєю природою. Все це значно.» мірою зумоаило ііого погляди на сутність і спрямованість взаємовідносин суспільств Сходу і Заходу. • ■ '

« ■ Третій параграф - "Основний об'єкт досліднення". Після ознайомлення з критикою вказаної проблеми, ш взагали за доцільне розглянути її у двох аспектах: І) зміна основного об’єкту дослідаення з працях ученого; 2) критерії виділення цивілізацій.

Використавша матеріал з ранніх праць Тойнбі, приходимо до вис-иовку, що взе у ранній період овоеї наукової діяльності вчений виділяв саме '’цивілізацію", а не “націю" як основну структуру одиницю історії. Тому ми не погодзуємося з думкою американського історика і соціолога К.Томнсона (1985 p.), якай ввазае, що в період Mis 1914 і 1922 роками основним об'єктом дослідаення у Тойнбі виступають "нації"., ■ ' . '

Розглядаючи поняття "цивілізація", ми звертаємо увагу і на те, що дузе часто у Тойнбі його синонімами-замінниками виступають понят^ тя "культура", "суспільство”. Всі ці терміни у нього найчастіше ієн гаються для позначення просторово-часових -конфігурацій, об'єднаних ; спільністю культурног-релігійної традиції. . ' '

іііо стосується критеріїв виділення "цивілізацій", то тут на першому плані в англійського історика була не стільки релігія (як вва-ааізть окремі дослідники), скільки "певний спооіб мислення"(, 20-і роки), або весь комплекс особливостей духовного складу певного суспільства, який значної, міро» визначається пезною релігією,.але не зводиться до неї (30-50-і роки). Звідои стає зрозуміліш, чому так звані "зіткнення" мін. цивілізаціями виступають у Тойнбі передусім як психологічна проблема. . / •

, Четвертий параграф - "Закон виклику-і-зідповіді". Основний за-'кон-і»і£ологема тоішбіанської теоретичної схеми;по-різному оцінювався

критикою, основні напрями якої т розглядаємо на початку параграфа. Після цього ми спрямовуємо основну увагу на ці аспекти проблема, які безпосередньо пов'язані з історією міздивілізаційних взаємин.

вказується на те, що дуже показовою в даному відношенні ьнг.ія-даs тойнбіавська інтерпретація "зіткнення” між "еллінською" та-"сірійською" цивілізаціями, де чисто зовнішній ковфяікг ніж двома чужими й ворожими суспільствами переростає у внутрішню. кризу в еляі-нізованих душах, одним із наслідків якої була поява християнства. Оскільки а тенденція до переміщення ПОЛЯ ДІЇ ВИКЛИКІВ-І-ВІДПОЗІДЄЙ з шіфокосму у мііфокосм в у Тойнбі найважливішим показником поступального розвитку суспільства, то стає зрозумілою і важливість u£s-цивілізаційної взаємодії Сходу і Заходу в забезпеченні суспільного прогресу. • .

. Такий чинон, без достатньо глибокого розуміння ключового закону історіософії Тойвбі - МІШОЛОГЄШ БИКЛИКУ-І-ВІДПОЗІДІ -'Неаозливр Шфобити адекватні уявлення про гойнбіанську інтерпретацій взаємин суспільств Сходу і Заходу, включаючи і релігійно-етичну підоснову цієї інтерпретації. . , - .

Другий розділ - "Проблематика міздивілізаційних відносин у зрацях•Тойнбі". ' - . . • -

Перший параіраф - "Публікації періоду, першої овітової війни". Іід час першої світової війни молодий британський історик опублікував ряд праць пропагандистського характеру й призначення. їх аналіз іризодить до таких висновків: І) уже в той період молодий науковець, зік якого не досягав ще й тридцяти, зумів розглянути ряд конкретно-історичних і політичних проблем (історія відносин міг росіянами і . іазанськими татарами, зростання національного самоусвідомлення українців протягом сзітової -війни) через -призму міжпизілізаційнях ззазмин; ?,) для тогочасних поглядів Тойнбі був характерний чітко шраканий європоцентризм, що особливо помітно на прикладі інтерпретації взаємин між вірменами і турками; 3) одне з центральних місць » працях вченого того періоду займала проблема поширення націоналізмі серед незахідних народів (це явище він розглядав у контексті іксиазсії Заходу проти східних суспільств). Крім гого, иа піднрео-ззємо, що в цей період уявлення Тойнбі про стосунки Mis цивіліза-[іями Сходу, і Заходу ще не оформились у цілісну систему.концептуаль-[ИХ положень. ' < . , '

Другий параграф - "Книги 1920-30-х рокіз". Період між першою другою .світовими зійнаьш посідає особливе місце в житті'А.Тойнбі. •sue в цей напружений і тривожний час він сформувався як науковець,

. його книги стали привертати увагу наукової громадськості„Західно!

Європа і сіііа. • '; ' . ■

■ У працях 20-30-х років Тойвбі поставив ряд важливих проблем ' і висунув на ыевха важливі концептуальні положення, які на завада були налезшо оцінені критиками. Ми підкреслюєш особливе значення і стимулюючу роль для розвитку новях напрямів історичних дослідкень вза самої постановки вченим цілого ряду проблем, а сама - асиметрична;! характер стосунків мія Заходом та східними суспільствами, з чого випливає необхідність зосередження основної уваги' дослідників сама на процесі взстернізації східних цивілізацій; негативні психологічні стереотипи як серйозна перешкода на шляху поглиблення взаємин шле суспільствами Сходу і Заходу; збереяення національно-цивілі-задітої своєрідності нззахіднах суспільств як вазлива умова їх успішного історичного розвитку; співвідношення -міг зовнішніми' виявами озахіднекня і глибокими психологічними змінами тощо.'

адцсуттевішіїла теоретичними полоненнями концепції стосунків суспільств Сходу і Заходу, висунутими вченим у 20-о0-х роках, слід ьнагати такі: І) контакт між цивілізаціям як провідний чинник протесу (стимулююча роль-міакультурних взаємин у духовному поступі суспільства і особи); 2) причина занепаду східних суспільств - не вторгнення західної цивілізації, а внутрішня криза.

Таким чином, в працях Тоіінбі 20-аи-х років було' закладено основи своєрідної концепції стосунків цивілізацій- Сходу .і Заходу на базі різноманітної і різнопланової проблематики.'

- Третій параграф - "Праці 1940-50-х років". Період з.другої половини 1940-х до кінця 1950-х років був чи не найбільш плідним у ваз ковій діяльності А.Тойнбі. В цей час ним було написано й опубліковано ряд праць, у яких знайшли своє'якнайповніше відображення ліберально-релігійні погляди історика на міяцивілі'заціііні взаємини.

У результаті зіставлення ряду концептуальних і проблемних підходів А.Тойнбі (висловлених ним у 40-50-х роках) з поглядами інших учених ми приходимо до таких висновків: •

1. Теза Тойнбі про глибинний духовний вплив юдаїзму на сучасну .західну цивілізацію, у тому числі й на протестантизм, типологічно

близька до поглядів німецьких учених В.Зомбарта і ,/і.Вебера. Перевага їх позиції над поглядами -т.зв. "євразійців" та інтегральних на-' ціоналістів полягає в осягненні того факту, що духовна близькість між різними суспільствами Сходу і Заходу здатна відігравати значно більшу роль, ніж близькість етнічна та .географічна. .

2. Незвааавпи на протилежність концептуальних підходів А.Тойнбі і 0.Шпенглера, їх об'єднує полокейня про те, що під час ніякультур-

зих стосунків відбуваємся не стільки повне засвоєння однієї культури іншою, скільки певні сторони однієї культури сприймаються частиною представників іншої. о -

3. Теза британського вченого про соціальну ціну за "успіх" агресивного суспільства б справі поглинання інших соціумів є дуже Злизьксв до поглядів українського мовознавця-психолога ОіПотебні.

4. Тойнбіанське положення про "післяолексавдрівський культур-

ісашф" як епоху, від якої беруть початок найвпливовіаі сучасні.ре-іігії і цивілізації Сходу і Заходу, характеризується тепологічвов зпорідненіста з "вісьовам часом" К.Ясперса. На це не звернув узагу годен із критиків Тойнбі. ' ■

5. Тезу англійського історика, згідно з якою найкраще сприймає їуяу культуру саме тз суспільство, яка перебуває з стані "дезінтеграції" (розпаду), «сина збагнути в усій її глибині-лише тоді, коли розглядати її з рамках дзох підходів дослідників проблеми шгкуяь-гурних взаємин. Перший з них, прихильниками якого ми вважаємо : •

З.Л.Арутюнова і МЛЛелко, основний наголос робить на наявності в ковзпретному суспільстві особливостей, які, незаленно від стану пев-зого соціуму, здатні забезпечити ефективне сприймання чужих цінностей. Другий підхід, до якого, крім Тойнбі,•мозна віднести сучасних російських дослідників В.А.Шніралзмана і З.В.Загорського, зводиться цо того, що суспільство, яке перебував з стані кризи та глибоких структурних змін, найлегше заовозє чуаі взльтурзі цінності. '

У роботі констатується, що сама протягом 40-50-х років Тойнбі остаточно виробив зласний концептуальний підхід до вивчення контактів .мін цивілізаціями Сходу і Заходу. Найважливішими складниками зієї концепції є не стільки тези про три види.міацизілізаційних від-' зосин чи про три "закони." мінкультурної взаємодії, скільки положеная про необхідність глибоких психслогІЧВЕХ змін як найзаЕливішу передумову успіху взаємодії цивілізацій Сходу і Заходу, а також ідея індивідуальної емансипації людини в східних суспільствах під впливом Заходу. . • •

Четвертий параграф - "Книги, статті, опубліковані бесіди і листування з відомими людьми 1351-75 років". Останній період наукової діяльності Тойнбі наступив після позного завершення праці над "Осягненням історії". В цей час історик, вік якого перевищив сімдесятирічний рубія, опублікував немало різнорідних статей і книг, ' присвячених окреміш аспектам проблеми взаємозв’язків цивілізацій. Заходу і Сходу.

Поєднавши результати дослідження багатьох праць -ученого цього зеріоду, ми звернули увагу на такі їх особливості: І) прагнення

обгрунтувати необхідність створення всесвітнього уряду для врятування людства відкатастрофи, спричиненої впливом Заходу на східні суспільства; 2) заклик відмовитись від нетолерантного духу релігій юдейоько—християнської родини на користь настанов індійських релігій; 3) проповідь створення на Заході безкласового суспільства як шлях до дордзуихЕіія зі східними цивілізаціями; 4) пооилення леван-тоцентризму поглядів ученого на світову історію; 5) спроба обгрунтувати думку, що демократія е на даерелом сили Заходу, як ввалила про-західні діячі на Сході, а лише результатом досягнутого рівня розвитку і процвітання. ' .

Стає, хоча в працях останніх років кяття Тойнбі і на вніс суттєва змін у свою концепції), зате він помітно змістив акценти в ' проблематиці досліджуваних ним взаємозв'язків суспільств Сходу і Заходу. . '

Третій розділ - "Росія й Україна в контексті тойнбіанської концепції міяцивілізаційних стосунків".

Першій параграф - "Культурно-цивілізаційна розмежування".

А.Тойнбі ьатегить до тієї групи вчених, які не лшде підкреслювали наявність чіткої цавілізаційної меаі «ід Росією і Заходом, а й вказували на сильну тенденцію до асиміляції "російської цивілізації”_ західною. '

Аналізуючи тойнбіанську концепцію цивілізаційної самобутності Росії, ми звертаємо увагу на її характерні ознака. Зокрема, просторове окреслення британським-ученим так званої "російської цивілізації" (він включав до неї не лише Росію, а й Україну та Білорусію) було передусім відображенням політичних реалій середини 'А1 століття, коли українці й білоруси перебували під всеохопним російським домінуванням. -

У розділі відзначається, ідо межі "російської цивілізації" у Тойнбі займають проліане місце між окресленням Росії в цивілізацій-ному.плані лише Московщиною (О.Галєцкі, А.Гілкман, К.Віттфогель та інші )і поширенням цих меж на-весь греко-слов’янський православний світ (ііі.данилевськи;:,. К.Леонтьев, В.Ламанський та інші російські мислителі).

.вказується такон на те, що погляди Тойнбі на просторові обсяги "російської цивілізації" були значною мірою детерміновані, ознайомленням ученого з російською історією через праці дослідників ' майже виключно російської орієнтації, таких, зоврема, як Г.Вернад-' ський, Ф.Дворяік,' Д.Оболенський. •

Аналізуючи- дуаці Тойнбі і порівнюючи його підхід з поглядами інших учених, ми ломітили ще одну суттєву особливість тойнбіанської

концепції: історик відзначав, що оонова розмежування Росії й Заходу полягає не лише і не стільки у різниці Mis західнозристиянськов ти візантійською спадщинами обох культур,'скільки у відмінності відносин міг-державою і особою, похідній від цих культурно-релігійних

ВИТОКІВ. • ■

Другий параграф - "Чинники, які сприяли озахідневню Росії".

З англійського історика т знаходимо чотири груші факторів, які стимулювали окциденталізацію (озахідненвя) Іаооковщиви: І) геополітичні; 3) релігійно-культурні; 3) соціально-групові; 4) роль видатної осо-5и. •

Після азалізу міркувань ученого щодо рушійних сил вестерніза-їії Росії автор приходить до таких висновків: і) досліджуючи взаємини між Росією і Заходом, Тойнбі приділяв першочергову увагу саьзе ззахідненкю Росії тому, що отосункаы міг двома суспільствами була зластива явна асиметрія на користь західних впливів; 2) вестерніза-;ія Росії, у викладі британського історика, має вигляд складного іроцесу, у якому визначальну роль посідав не якийсь один чинник, а окупність різних факторів, кожен з яких діє вирішальний чиноіі лише ' певний час (це зближує емпіричні судження Тойнбі з поглядами на юдібву проблем відомого французького історика-иіквародника П.Ре-іувена); 3) ряд судаень британського вченого стосовно вказаної пролегли детерміновані його а загальнотеоретичними поглядами (геополі-'ИЧНІ чинники, роль Еидатвої особи), деякі інші (роль соціальних руп) - виведені yafise виключно на основі емпіричного підходу до іивчення проблеми. ,

Третій параграф - "Перешкоди на шляху ззстернізації Росії".

'еред оснозних перешкод, які існували на иляху озахіднення росіян, ойзбі особливо виділяв їхню антизахідну психологію. Глибинний дае-елом подібної психології історик звагаз "традиційне візантійське ідношення до Заходу", запозичене як частіша "візантійської спадци-и". Адже "вплив грецького християнства" був, згідно з Тойнбі, “най-либшнм і найтривалішим" з усіх іноземних виливів на-Росію. Це тверд-ення оксфордського просесора цілком співпадає з поглядами кембрід-ських істориків-русистів (зокрема, Ы.С.Андарсона та інших), які * вагазть російську православну церкву "наіігрізнішим противником нозешого вллизу".

У дисертації вказується й на те, що поза увагою Тойнбі'залившася внутрішня передумова російської антазахідної психології. Ігно-ування ж ученим цього внутрішнього джерела антизахідництва утруд-36, зокрема, пояснення закостенілого консерватизму московських

православних у той. час, колд навіть візантійські єрархи зайняли у 143Э роді прозахідну позицію. В даному випадку дуае доречний доповненням могло б бути припущення радянських дослідників Є.Б.Рашков- ■ ського і В.Г.Хороса, які вза&ала -внутрішній джерелом окцидентофо-бії росіян загальну культурну відсталість Ыосковшдни. Подібні міркування висловлював і американський учений О.Галецкі, який ввакав, -що вороае ставлення московитів до своїх західних сусідів було зумоЕле не повною відсутністю у Північно-Східній Русі (на відміну від Південно-Західної Руоі, тобто України) традиції єдності з Римом.

Розглянувши інтерпретацію Тойнбі ряду конкретно-історичних ' подій і явищ російської історії, ми звертаємо увагу на те, що історик не лише показав обумовленість антизахідницгва візантійською спадщиною московсько-православної культури, а й висловив своз парадоксальне1 розуміння глибинного впливу фанатдчно-нетолерантного духу "дораввинського юдаїзму" на московсько-православний "церковний націоналізм" (за ііІ.Бердяєвиа) і на російський (чи так званий "радянський") націонал-комунізу. Заслуга Тойнбі полягає і в тому, що він досить чітко й однозначно зобразив російський нацюнал-більшоадзи спадкоємцем давньої російської автазахідної традиції, чим переконливо заперечив поверхові твердження про випадковість перемоги більшовизму. • . • -

У роботі звертається увага такоя на те, що тойнбіанські кваліфікації, фактів, які стосувалися зазначеної проблеми, часто запливала з його ж теоретичних постулатів (наприклад, щодо відносної статичності людської підсвідомості і масової психології), інспірованих значною мірою деяка,їй полоненнями.філософії Анрі Бергсона і психології Карла Юнга. ■ . ■

• Четвертий параграф - "Наслідки європеїзації Росії", далеко не останнє місце в тойнбханській концепції стосунків Росії і Заходу посідає проблема внутрішніх та зовнішніх наслідків озахіднення Росії. Б/роботі розглядається інтерпретація даної проблеми англійським ученим на основі дослідження його праць різних років видання. ■ Погляди Тойнбі зіставляються з думками інших вчених. ,

Одному з аспектів проблеми приділяється особлива увага. Говорячи про незаперечну перемогу націоналізму над комунізмом (як однієї західної ідеології над іншою), Тойнбі водночас позбавив уваги той факт, що й індивідуалізм, як одна з основних західних ідеологій (за його ж схемою), такоя здобув, разом з націоналізмом, перемогу . в номінально.комуністичній Росії. До подібного висновку ми приходимо, ознайомившись з міркуваннями американського дослідника В.Саркі-

сьянца та німецького вченого (росіянина за походженням) Ф.Степуна, які займалися типологічно схожою проблемою. Обидва науковці не лине порівняли комуністичний період історичного розвитку Росії з після-реформаційною, ранньокапіталістйчною епохою в Західній бЕропі, а й вказали на формування в цей період нового типу особистості, для зкої характерні всі риси "справжнього буржуа" - прагматизм, активність, приземленість, безжалісність і "земний аскетизм технократіЕ--індустріалізаторів".

Наприкінці параграфа ми приходимо до таких висновків: І) Тойн-бі одним з перших на Заході звернув увагу на те, що встановлення націонал-кокукістичного режиму в Росії було значною мірою детермі- ' новале методами європеїзації Росії при Нетрі Великому; 2) особливе місце в тойнбіавській концепції стосунків Заходу і Росії посідає теза про "мефістофелівський" вплив комуністичної Рссії на Захід (як стимул пробудження ідей соціальної справедливості в західному суспільстві); 3) саме в ході дослідження стосунків між комуністичною Росією-і Заходом англійський історик прийшов до висновку про вірогідність припинення.дезінтеграції західної цивілізації та її можливе відродження на основі розумного поєднання принципів економічної ефективності й соціального захисту. ' ■

Дисертація завершується висновками, у яких підсумовано результати дослідження, зроблено узагальнення. Відзначається, що всі елементи схематизму, властиві багатьом працям А.Тойнбі, компенсуються основною і найбільш‘характерною рисою його концепції взаємозв’язків цивілізацій Сходу і Заходу - прагненням утвердити справді гуманістичний підхід до вивчення та інтерпретації стосунків між різними зуспільствами. '

Тойнбіаноька концепція контактів мін суспільствами Сходу і За-году є, за.своїм духом, передусім закликом до представників цивілі-зацій-суперників поєднати свої зусилля з, метою врятування людства зід найбільшого зла - дегуманізації (обезлюднення, обездуховлення, втрати своєї духовної сутності). І заслуга британського історика юлягає саме з тому, що сеою виняткову майстерність історика та ви-;оку кваліфікацію спеціаліста-міжвародкика він використав для обгрунтування важливості пріоритету інтересів одухотвореної людини іад інтересами ворогуючих ідеологій Сходу і Заходу.

У працях Тойнбі ми знаходимо немало ідей, які можуть і повинні іідіграти стимулюючу роль у розвитку української історичної науки. іасЕозння спадщини англійського вченого в царині осмислення надзви-іайно складної і багатопланової картині: стосунків між культурами

Сходу і Заходу, позбавлене упередженості й дослівного сприйняття, з одного боку, та'надмірної патетики й виходу за межі реального буття, з іншого, принесе реальну користь тоді, коли.ми зрозуміємо необхідність урахування ряду найважливіших положень тойнбіанської історіософії при методологічній переорієнтації українських суспільних наук. Постановка й детального опрацювання потребують,' зокрема, такі проблеми: І) варіанти поєднання (синтезу) тенденцій вестерні-заторства і цивілізаційного (субцизілізаційного) сіундаменталізму у православних ’і мусульманських суспільствах; 2) цри яких умовах проникнення елементів культур Заходу і Сходу здатне стадулювати розвиток українського суспільства (як оуспільства-рецептсра), а при яках - зруйнувати ;;ого; 3) розроблення концепції української суб-цлвілізації (українського культурного світу), до якої слід віднести всі землі,' освоєні й окультурені українцями; 4) опрацювання концепції регіональних культур (складових частин української субца-вілізації) у плані їхньої ролі в процесі взаємозв’язків між Заходоі та східними цивілізаціями. '

Основний зміст і найважливіші положення дисертації викладені в таких публікаціях автора:

1. А.Дж.Тоіінби и некоторые проблема отечественно!: истории//Каучные разработки и достижения молодых ученых - народному хозяйству: Тезисы докладов У научной конференции молодых ученых и специалистов. 3-9 июня 19ЭО года. - Ужгород, 1990. - С.30.

2. Проблема вестераізації східних суспільств у тоіінбіанськоцу розу мінні//Тези доповіде:! науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 45-річча Ужгородського державного' університету. 29-31 жовтня, 1990 року. - Ужгород, 1990. - С.74-75.

3. Захід і євреї з концепції А.Да.Тоішбі//Сборник научных трудов молодых ученых. - Ужгород, 1991. - С.154-158.

4. майбутнє ісламу в концепції А.Дж.Тойнбі//сагра*іса “ ^рпатикг Актуальні питання історії, історіографії і культури країн Дент-

■ ральної і Південно-Східної Європи. - Ужгород, І9»3.' - Вип.2,-С.ІІ9-І30. ■ '

5. Серцевина теоретичної концепції То2нбі//Наукові записки УадУ.-„Серія історична. - Ужгород, 1Э93. - 0,56 д.а. (в друкові).