автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Язык украинской научно-технической литературы (функционально-стилистический аспект).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Язык украинской научно-технической литературы (функционально-стилистический аспект)."



oft

Cs Л

о

ÎHcnnyr мовознавства ím. О.О.Потебш Национально! Академи наук Украши

НЕПИЙВОДА Наталю Федоршиа

УДК 808.3:972.5+935:62

МОВА yKPAÏHCbKOÏ HAYKOBO-TEXHÎ4HOÏ Л1ТЕРАТУРИ (ФУНКЦЮНАЛЬНО-СТИЛ1СТИЧНИЙ АСПЕКТ)

10.02.01 - украТнська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертацй на здобуття наукового ступеня доктора фиюлопчних наук

КиТв - 1997

Дисертащею е рукопис

Робота виконана в 1нституп украТнськоТ мови НацюнальноТ Академи наук УкраТни

Науковий консультант - доктор фшолопчних наук,

професор, академк HAH УкраТни Русашвський Bixajiiii Макарович, 1нститут мовознавства ¡м О.О. Потебш', радник дирекцп

Офодйт опоненти:

доктор фшолопчних наук, професор Дудик Петро Семенович, Нашональний педагопчний ужверситет ¡м. М.П.Драгоманова, професор кафедри украТнськоТ мови

доктор ф'шолопчних наук, професор Пещак Марш Михашпвна, УкраТнський мовно-шформацшний фонд HAH УкраТни, завщувач вшдшу лшгвютики

доктор ф'шолопчних наук, професор Феллер Мартен Давидович, МЬкнародний Соломошв ушверситет, завщувач кафедри народознавства

Провщна устапова - КиТбський державний л1шшстичний ушвсрситст, кафедра загального та украТнського мовознавства, MinicTepcTBO освп-и УкраТни.

Захист вщбудеться 23 грудня 1997 р. о 15 годинi на засшанш спещал1зованоТ вченоТ ради Д.26172.01 в 1нституп мовознавства ¡м. О.О.Потебш HAH УкраТни (252001, КиТв, вул. Грушевського, 4).

3 дисертащею можна ознайомитися в б1блютещ 1нституту мовознавства ¡м. О.О.Потебш HAH УкраТни (252001, КиТв, вул.Грушевського, 4)

Автореферат роз1сланий /

Вчений секретар спещал1зованоТ вченоТ ради

Озерова Н.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальшсть проблеми

Розширення функщй науки в сучасному суспшьсга, и злиття з виробництвом, побугом та шшими сторонами життя зумовили формування ново! сфери людськоТ Д1яльно<гп - науково-техшчно!. Залучення до ще! сфери ¡стотио'| частиии сощуму привело до виникнення ново? форми суспьпьно! свиюмосп 31 специф1чними комуткативними цшями, типовими ситуац1ями спшкування, типовими вислошпованнями, типовими текстами. Науково-техшчна сфера справляе свш вплив на характер 1 спрямовашсть фундаментальних дослщжень, на матер1альш умови суспшьного та ¡ндивщуального буггя, на стиль мислення ¡, звичайно ж, на мову. У сучасний перюд, коли текстошрною Д1яльшстю в науково-техшчнШ сфер1 охоплено велику кшьюсть людей, традицн оперування мовними засобами активно переносяться в шип сфери - художню, побугову тощо. Це впливаё1 на розвигок усЬс стшпв сучасно! украшсько! мови 1 на лггературну мову в цшому.

Утвердження украшсько! мови як державно! потребуе не лише змш у практищ и застосування, а й нового бачення питань и функцюнування в р!зних сферах суспшьного буття. Особливо! уваги заслуговуе науковий стиль, оскшьки дв1 хвил! русифжацй деформували його найбшьше - пор1Вняно з шшими стилями сучасно! украшсько! л1тературно! мови.

Досягги мовно! внормованосл наукового стилю можна лише розв'язавши численш як позамовш, так \ власне мовш проблеми. До позамовних можна вщнести зокрема проблему пщнесення суспшьного статусу украшсько! мови. Серед власне мовних актуальною е проблема вироблення теоретичних засад функцюнування украшсько! мови у науковш сфер!, а також дослщження засоб1в забезпечення тзнавально-комушкативно! повноцщносп наукового стилю.

Науковий стиль сучасно! украшсько! л'иературно! мови перебувае в кол1 штереав фаивщв рЬних галузей. 1хш роздан щодо проблем термшолоп! друкуе, зокрема, часопис Льв1всько! поляехшки "Науково-техшчне слово" (1992-1996). Особливосп наукового стилю дослщжують 1 мовознавш - див. б1блюграф1чний покажчик "Терминоведение на Украине" (Кшв, 1982).

У наш час, як 1 ранше, основна увага придшяеться створенню галузевих гермшосистем. У пронес! нормування, ушфжацй, стандартизацп термшолоп! виникають лшгвютичт проблеми, у розв'язант яких беруть участь мовознавш. Лшшстичне осмислення творения 1 функцюнування термпив знайшло свое вщображення у працях науковщв, у тому чисш й украшських - про них докладно пишугь автори тцручника з

термшознавства ТЛ.Панько, 1.М.Кочан i Г.П.Мацкж (Льв1в, 1994).

Термшолопчна праця в Укратш останшм часом помтю акпшзувалася. Дтоть термшолопчш комггети, KOMiciY та лабораторп, зокрема KoMirex науково! термшологй HAH Украши; Техшчний komItct стандартизацц науково-техшчно! термшологй, створений на баз1 Шституту украшсько! мови, Державного университету "Кшвська полгтехтка", Державного ушверситету "Львгвська полггёхнка", Украшського НД1 стандартизацп, сертифкацй та щформатики; Видавничо-термшолопчна KOMicin Державного ушверситету "Льв1вська полоехшка". Вщновило свою дшльшсть Наукове товариство ¡меш Т.Шевченка (JlbBiß), плщно працюе Термшолопчний семшар Кишського университету iMeHi Т.Шевченка. Традищйними стали М1Жнародш конференци "Проблеми науково-техшчноТ термшолопГ тощо.

Осюльки науковий стиль не обмежуеться сукупшстю термйпв, а становить сферу, де MOBHi засоби р1зних pißiiiß вщзначаються специф1чною "поведшкою", у сучасному мовознавств! дослшжуються й iumi -нетермшолопчш - проблеми наукового стилю. Структуру наукового тексту розглядае А.П.Коваль; семантико-синтаксичну оргашзащю наукового стилю дослщжуе С.Я.Ермоленко; функцп вставних слш у наукових текстах вивчае С.К.Богдан: теоретичним проблемам наукового стилю присвячено npaui ТЛ.Панько, Л.А.Алскс1енко. А проте в украшському мовознавст поки що немае фундаментальноТ, узагальнюючо! npaui, в яюй проблеми реал1заш! мови в науково-техшчшй сфер1 розв'язувалися б у широкому контексп сошальних, ко гштивних, лшгвютичних проблем. Дане дослщження присвячене всеб1чному вивченню украшсько! книжно! мови - складно! системи, для яко! характерними е власш законом1рносп. Вщновлення повношнно! книжно! мови на 0CH0Bi TeopeniHHoro вивчення ц специфжи сприяе поверненню украшсько! мови до науково-техшчно! сфери, що е одним i3 завдань незалежно! держави.

Мета i завдання дослщження

Мета дослщження - вдосконалити теоретичш засади наукового стилю сучасно! украшсько! мови на ochobi запровадження функционального подходу до вироблення стильових норм; установитн комушкативш параметри мови науково-техшчно! лггератури; виявити доцтьтстъ/недоцшьшсть використання мовних засоб!в pi3HHx piBHie; дослщити вшдовщшелъ/невщповщшеть наявно! стильово! норми тенденциям i законам розвитку украшсько! мови.

Щоб досягти поставлено! мети, в дослщженш охоплено велику кшькють проблем: з icTopi! мови (становления лгтературно! мови, формування наукового стилю), з icropil науки (розвиток наукового шзнання i способов закрпиення й передач! наукового знания), з р1зних роздшв мовознавства -

лексикологи, термшознавства, синтаксису, стшпстики, лшгтстики тексту, а також соцюлштстики та психолшгшстики. Анал1з 1 узагальнення результата численних досл1ожень у зазначених галузях дав авторов! змогу схарактеризувати мову як наукову дшльн1сть, як зааб спшкування у специф1чнШ - науковш - сфер!. Прагнення охопити анашований феномен у його цшсносп зумовило нер1внозначне висвгглення окреслених проблем -про деяю з них лише згадано побЬсно, частину висвплено в загальних рисах. Окреслене в дослщженш коло проблем становить основу теори паукового стилю.

До завдань, поставлених автором, належать таи: проанаизувати мовш одинищ р1зних р!вшв, як! функцюнують у структурно-семантичному простор! - науковому тексп: терм! ни й загальновживаш слова; словосполучення, зокрема метатекстов1 одинищ, що виконують текстошрш функцП; лексичш одинищ мовно! системи (термши й загальновживаш слова, яга функцюнують в одному семантичному простор! - науковому текст!); реченкя, р!з!:; типи яхих входять до функшональних семантико-сшистичних категорш; надфразш едност! (семантично завершен! частини -СЗЧ) 1 цш текста. Мовн! засоби р!зних р!вн!в послщовно розглядаються з функщонально-стшпстичного погляду.

Метода дослщження

Для анал!зу мови украТнськоУ науково-техн!чноТ л!тератури найбшьш придатним виявився функцюнально-стшпстичний метод, оскшьки вш передбачае не формальний (структуральний, статистичний) розгляд мови як системи, а спрямовуе увагу на використання мовних фаюпв ! структур в умовах 1хнього реального функшонування - в мовленш, в текстах, - словом, вивчае мову в п конкретн!й реашзацн. Перехщ вщ формального дослщження мови до функцюнального законом!рний, оскшьки вивчення будь-якого об'екта не може обмсжуватися анал!зом його статичних параметр!в, треба ше й ураховувати його динам!ку (М.М.Кожина). "Мова, - писав Е.Косер^у, -функц!онуе не тому, що вона система, а, навпаки, вона е системою, щоб виконувати свою функцто".

Одна !з загалыювщомих у мовознавстш аксшм - "Мова е зас!б спшкування" - становить теоретичне пщ'рунтя функцюнального проходу: окрем! одинищ мови й уся мова в циюму не реал!зують комушкативноТ функцц, вони с лише передумовою, потенц!ею до не!; комун!кативна функц!я реал!зусться титьки в реальних си!уац1ях спшкування, саме тому мовш явища й треба вивчати в цих ситуащях (М.М.Кожина).

1дея функцюнального пщходу штегрувала, з одного боку, щею функцп Бодуена де Куртене, а з другого - щею системи Ф. де Соссюра (В.Матез^ус). Б.Гавранек - мовознавець, який одним з першим почав практично

застосовувати функцюнальний пщхщ, - вщзначав, що функциональна проблематика розвинулася (починаючи з 20-х роив XX ст.) у зв'язку з розмежуванням мови як системи 1 мови у П вживанш. 1деТ празьких учених сприяли актив1заци функцюнальних дослщжень мови, розгляду вс^х проблем лшгв1стики з функцюнального погляду. У тезах Празького лшгвютичного гуртка зазначено: "До лшгтастичного аналЬу треба пщходити з функцюнально1 точки зору... 3 ще! точки зору мова е система засоб1в вираження, яка служить яюйсь певнщ мел"; "...вивчення мови потребуе... врахування лшгв1стичних функцш 1 форм ЬшьоТ реагизашТ, в шшому раз1 характеристика будь-якоТ мови виявиться до пенно! м1ри ф!ктивною".

1дея функцюнального пщходу по суп не нова: видатш мовознавц! Л.В.Щерба, Г.О.Винокур, В.В.Виноградов, В.М.Жирмунський та ш. у свой працях висловлювали припущення, яы лягли в основу сучасноТ функционально! стшпстики.

Функцюнальний пщхщ до вивчення мовних явищ широко представлений у зарубЬкному мовознавсш, зокрема в галуз! комушкативно! лшгастики 1 прагматично! лшгвютики, - К.Гаузенблас, Г.Л.Дшюн, Р.Фаулер, Р.Познер, ТА ван Дейк та шип.

На позищях функцюнального пщходу стоять росшсьн мовознавш В.М.Солнцев, ГР.Гальперш, Г.В.Колшанський, В.Г.Гак, В.Н.Ярцева та багато шших.

В украшському мовознавслти поки що немае узагальнюючих, фундаментальних праць з функцюнально! стшпстики, хоча загальне спрямування багатьох . дослщжень можна без сумнту вважати функцюнальним. Це насамперед монограф1я С.Я.Ермоленко "Синтаксис I стшнстична семантика" (КиТв, 1982), у яюй дослщжено функшонування синтаксичних, семантико-синтаксичних синошм1В у художнЬ: текстах, установлено стввщношення формально! й семантично! структур синтаксичних конструкцш. Незважаючи на те, що автор не декларуе функцюнального подходу до вивчення мовних явищ (завданням дослщження визначено встановлення системних структурно-семантичних опозицш синтаксичних конструкшй), усе ж таки сам погляд на синтаксис через призму стшпстично! семантики вже являе собою такий пццод.

3 позишй функцюнального пщходу розглядае синтаксис украшсько! мови ЬР.Вихованець (Кшв, 1993). Автор застосував такий пщхщ з метою показати визначальну роль синтаксису у забезпеченш двох основних функцш мови - комушкативно! та шзнавально!.

Функцюнальний пщхщ до проблеми становления лггературних мов застосовано у монофафП В. М. Русаш вс ько го "Джерела розвитку схщнослов'янських лггературних мов" (Кшв, 1985), де взаемодто

екстралшгшстичних 1 власне мовних факторов у процеа становления лггературних мов показано на основ1 широкого ьчюстративного матер1алу.

Заслуговуе на увагу сер1я статей Н.М.Гайдук, надрукованих у Вюнику ЛП1 "Питания мови та стилю зарубЬкноГ науково-техшчно! л1тератури { методика викладання шоземних мов", зокрема праця "Роль граматичного контексту у визначенш актуального членування науково-техтчного повщомлення" (1984, № 189). Тут з функшонального погляду дослщжено мову науково-техшчних текста.

Таким чином, функцюнальний пцшд передбачае вивчення мовних факпв \ структур в умовах 1х реального функцюнування. Писемним об'ектом функцюнального дослщження мови, отже, може бути ттльки текст, осюльки в ньому реашуються вс1 потенцгёш можливосп мови як системи. Функцюнально-спшстичний метод застосовано для характеристики семантично завершених частин тексту та Ьснього поедкання в "единороздиьну цшсшсть", а також для анашу одиниць нижчих р1вшв -термшолопчних синтагм, речень. словосполучень. сл1в (термшлв 5 загальновживаних сл!в). Один ¡з принцитв функшональноТ стшпстики -вивчення системи екстралштстичних факторов у ххньому взаемозв'язку ¡3 суто мовними чинниками. Тому частину дослщження становить анал13 сощально-психолопчних та культурномсторичних обставин, яи зумовлюють форму \ зм1ст наукового твору.

Джерела дослщження

Оскшьки одним ¡з завдань дослщження було узагальнення досягнень сучасного мовознавства в р13них галузях, теоретичною джерельною базою стали пращ вггчизняних i заруб1жних мовознавщв з ¡сгори лтсратурноТ мови (Л.А.Булаховського, В.В.Виноградова, В.М.Русашвського, М.М.Пешак, В.В.Шмчука), з ¿стори науки (ВЛ.Вернадського, Дж.Бернала, Л.Ольшга, 1.Опенка), з лексикологи (В.Г.Гака, В.М.Русашвського), термшознавства (Т.1.Панько, Д.СЛотге, А.П.Коваль), синтаксису (О. М. П еш ковського, М.Слшека, О.С.Мельничука, 1.Р.Вихованця) 1 синтаксичноГ стшпстики (Г.Я.Солганика, С.Я. Ермоленко), стшпстики (Ш.Балл1, К.Гаузенбласа, А-П.Коваль, М.П.Сенкевич, Б.С.Мучника), зокрема функционально! (Б.Гавранека, М.М..КожиноТ), функцюнально! граматики (А.В.Бондарка), лшгастики тексту (А.Вежбицько1, ГР.Гачьперша, Т.МДрщзе), психолштстики (О.О.Потебш, П.К.Анохша, О.Р.Лур1'я, О.ОЛеонтьева, М.1.Жинкша) тощо.

Експериментальною основою дослщження стали украТнсью науково-техшчш тексти р1зних жанр1в: монографв (Карпенко Г.В. Про ф1зико-х1м1чну механку метал1в. - К.: Наукова думка, 1973); зб1рники (Обробка сишал1В I зображень та розшзнавання образ1в. - К.: 1н-т кибернетики АН

УкраТни, 1992): довщков! видання (Бшенко 1.1. Ф1зичний словник. - К.: Вища школа, 1993); пщручники для вуз1в (Перхач B.C. Теоретична електротехшка: Лшшш кола. - К.: Вища школа, 1992); видання Держстандарту Украши (Документам. Зв1ти у сфер1 науки i технки. Структура i правила оформления. - К., 1995); перюдичш видання ("Доповш HAH Украши", журн. "Ф1зико-х1м1чка механцса матер1ал1в"). Для заставного анал1зу твор!в р1зних poKiB використано видання кшця XIX - початку XX ст. (Записки НТШ ¡м. Шевченка), а також науково-техшчну Л1тературу 19181920 рр. (Дорошкевич Б. Початкова х!м1я. Для селян-хазяТв, позашкиьноТ освпи та нижчих сшьськогосподарських шюл. - К., 1918; Кравзе К. Основи хемй - Вшниця, 1919; Аленич О. Комети. - Катеринослав, 1920) i 1921-1933 рр. (Усенко Т.Т. Як треба палити у паровиках. ГЩручна книга з 6-ма малюнками та 35-ма рисунками. - КиТ'в, 1924; Данилевський В. Од ломаки до машини. (Коротка ¡сторш технки). - XapKiß, 1925; .Дубровський Е.В. Сепаратор. Як його побудовано й як Bin працюе. - Харю в, 1925) тощо. Обсяг проанал13ованого текстового масиву - понад 1000 ум. арк.'

У npoueci дослщження створено картотеку допомЬкних засоб!в наукового стилю. До картотеки ввШшли 3288 усталених вислов!в i 601 окрема лексема, яю перебувають у сфер1 дп mdkmobhoi (росшсько-украшсько1) штерференцн.

Теоретичне значения дисертацй полягае в обгрунтуванш оптимального використання мови як складовоТ частини д1яльносп особистосп в науково-техшчнш сферЬ Узагальнення i висновки дослщження можуть стати основою створення Teopi'i наукоюго стилю.

Соцюлшгвктична частина дослщження М1стить докладний анаиз процесу становления наукового стилю укра!нсько1 мови. Виявлено зв'язок м1ж розвитком л1тературн01 мови в дшому i формуванням и наукового стилю. Залучено HOBi факта щодо реал!зацп наукового стилю в сучаснш науково-техшчнш jiiTcpaTypi, розкрито картину цшеспрямованого згортання украшомовних наукових праць. Доведено неусталешсть наявноТ стильовоТ норми, певну п невщповщшсть тенденциям i законам розвитку укра'шськоУ мови.

Анал1з украшських науково-техшчних текста, здшснений з погляду сучасних мовознавчих теорШ у межах комушкативно1 та когштивноТ лштстики, дав змогу розкрити функцюнальт характеристики тексту, а також мехаюзми його породження i сприймання. Показано специфйсу ди цих механ1зм1в в умовах вимушеного бшнгв1зму, накреслено шляхи теоретичного розв'язання проблеми оптим1заци наукоюго викладу.

Теоретично вагомим е чгтке розмежування специф'1чних стильових проблем, спрямованих на досягнення шзнавально-комунйсативноТ

дос кон ал осп наукового викладу, 1 загальних проблем розвитку лгсературно! мови, спрямованих на зберехення П нацюнально! самобутносп. Встановлеш в роботт комушкативш параметри наукового стилю можуть бути теоретичним пщ'рунтям кодифкаци сучасних стильових норм.

Дисертацш е першою в украТнському мовознавсш спробою послшовно застосувати функшональний пщхщ до анал1зу мови великого текстового масиву - науково-техшчно! лггератури. Це дае змоту вважати н теоретичним внеском у розвиток функцюнально! стилютики украшсько! мови. Дослщження мае теоретичне значения для лшгшстики тексту, функцюнально! стил! ста ки, соцюлшгастики. Воно може бута теоретичною основою застосування функцюнально-стшпстичного пщходу до анал1зу сукупносп текспв ¡нших стилш.

Практичне значения робота очевидче: кодиф!кащю норм сучасного наукового стилю необидно проводите на основ! всеб1чного анал1зу мовних засоб1в р1зних р1вн!в. Теоретичш висновки й узагальнення допоможуть у практиц; теркнкстиорспня, у виробленш синтаксичних норм наукового стилю.

Запровадження украшсько! мови до науково-техшчно! сфери утруднене сошалыю-психолопчною ор1ентащсю битывосп фах1вщв на використання в шй сфер! рос!йсько1 мови. Дослщження може оптим!зувати текстотв!рну д!яльн!сть науковц!в р1зних галузей, зд!йснювану укра!нською мовою.

Практична цшшсть робота полягае також у пщнесенш загально! мовно! культури украшшв. Установления сукупносп мовних засоб!в, потенц!йно "небезпечних" щодо можливо! зам!ни кальками, сприятиме поступовому звщьненню вщ наслщюв !нтерференц!йного впливу рос!йсько! мови. Так1 засоби доцшьно ввести до спешально! коректорсько! комп'ютерно! програми, яка б не тшьки контролювала виклад, а й допомагала б фах1вцям освогги укра!номовний науковий стиль.

Теоретичн! висновки робота та и ¡люстративний матер!ал можна використати для створення практичних порадниюв з мови, адресованих фаивцям - ¡нженерно-техшчним прац!вникам, науковцям, студентам техшчних вуз!в, асп!рантам. Матер!али дисертаци можуть буш використан! у пщготовщ курс!в ! спецкурс!в з украшсько! мови, дшово! украшсько! мови, науково-техн!чно! терм!нологй, культури мови тощо для студентов нефиюлопчних спещальностей.

Широке застосування результат дослщження сприятиме практичнш реал1заци мовно! полянки незалежно! Укра!ни - реальному впровадженню украшсько! мови в ус1 сфери суспишюго житгя.

АпробацЫ робота

Результата дослщження обговорювалися на засщанш вшдшу стил!стики

та культури мови 1нститугу украТнсько! мови HAH УкраТни (4 червня 1997 року), а також на таких \пжнародних i всеукрашських наукових та науково-практичних конференциях:

1. Республжанська конференция "Проблеми з1ставноТ семантики" (Кшв-Черкаси, 1992).

2. .М1Жнародна конференщя "УкраТнська мова як шоземна: проблеми методики викладання" (Ялта, 1993).

3. III М1жнародна конференц1я "Мова i культура" (Кит, 1994).

4. Всеукрашська науково-методична конференц1я "Проблеми методологи та методики викладання украшознавчих дисцишйн у техничному вузГ (Киш, 1994).

5. М1жнародна наукою-практична конференщя "Ментальшсть. Духовшсть. Саморозвиток особистосп" (Луцьк, 1994).

6. IY МЬкнародна конференщя "Мова i культура" (Ки!в, 1995).

7. YI науково-методологгчш читання "Психолопя мислелневоТ та мовноТ дшльностГ (Тернопшь, 1995).

8. Всеукрашська науково-практична конференц1я "1деали та система щнностей молод! в умовах становления укра!нсько! державностГ (Тернопшь, 1995).

9. Y М1жнародна конференщя "Семантика мови i тексту" (¡вано-Франгавськ, 1996).

10. Всеукрашська конференц1я "Схщнослов'янсью мови в ix юторичному розвитку" (Запор1ЖЖя, 1996).

11. 4-а МЬкнародна наукова конференц!я "Проблеми украТнсько! науково-техшчно! термшологй" (Льв1в, 1996).

Результата дослшження використовувалися також nla час читання KypciB дшово1 украТнсько! мови i науково-техшчно! термшологй в Черкаському ¡нженерно-технолопчному iHCTHTyri, а також курсу культури мови в Черкаському обласному шституп пюлядипломно! освгги педагопчних пращвниюв. Ochobhi положения роботи викладеш в монографй та пораднику з украТнсько? мови, в наукових i науково-методичних статтях.

Наукова новизна одержаних результат

1. Конструктивним методом дослщження мови науково-техшчноТ лггератури е функцюнально-стшпстичний, оскшьки структура паукового стилю визначаетъся його комушкативною спрямован1стю.

2. icropiH наукового стилю украТнсько! мови започаткована давньою лгсературною мовою, в якш, зокрема, юнували розвинеш термьносистеми, була власна традищя створення нехудожнхх текста, словотв'фна й синтаксична системи давали змогу вщображати складш поняття й вщношення М1Ж ними. УкраТномовний науковий стиль не розвивався через

1сгоричш обставили.

3. Ьггерференщйний вплив росШсько! мови призв1в до деформаци лексично! й словотв1рноУ систем украТнськоТ мови; деструктивш наслщки штерференцй наявт) в синтаксис! наукового стилю.

4. В умовах бшшгв1зму вщбуваються змши в мехашзмах породження 1 сприймання наукового тексту, а саме - змпцення в оперуванш компонентами, контрольованими свщомгстю й пщсвщом^стю: на ревень свщомосп виноситься використання допомжних засоб1В наукового стилю. Пщсвщоме оперування такими засобами призводить до закршлення штерферованих конструкшй у свщомосп мовщв.

5. Термшолопчш синтагми в1др1зняються вщ синтагм, видшюваних у текстах шших стшив, там, що лшшний подиг зб1гасться тут ¡з зм1стовим. Це зумовлено поеднанням катещмального \ лшшного титв сприймання наукового викладу.

6. Основною единицею наукового стилю е семантично завершена частина (СЗЧ) - уривок тексту, якому характерна тематична, лопчна, граматична, комушкативна I спшстична слшсть. Принцип вшплення СЗЧ -змютовий: СЗЧ сшввцшоситься з частиною знания - фреймом.

7. Мовне оформления СЗЧ спрямоване на видшення ключових компонентов зм1сту, вщмшних в описових, оповщних, дефшггивних СЗЧ, а також у СЗЧ-роздумах. Саме тому СЗЧ р1зних титв мають неоднаюш мовн! ознаки; функцюналый семантико-ститстичш категорп ошнки, акцентносп, ппотетичносп тощо виявляють себе в них по-р1зному.

8. Комушкативно повноцшним е науковий виклад, у якому три критери - точшсть, ясность 1 мовна внормовашсть - не суперечать один одному.

Структура дисерташ!. Дослшження складаеться з1 вступу, трьох роздшв, висновгав, списюв джерел 1 використаноТ л1тератури. Роздш перший присвячено загальнотеоретичним 1 сощолшпмстичним проблемам наукового стилю украТнськоТ мови. Тут описано взаемодпо позамовних 1 власне мовних чинниив у процеа формування стилю. У Роздш другому подано функцюнально-стилютичну характеристику сучасного наукового тексту -описано мехашзми породження й сприймання наукового викладу, проанал1зовано взаемодш мовних одиниць р^зних р^вшв у межах складного семантичного простору - наукового тексту. Роздш треттй охоплюс питания оггпмзацц наукового викладу, а також теоретичного обцэунтування норм наукового стилю украТнськоТ мови. Обсяг роботи - 379 сторшок тексту, у тому числ! 3 таблищ та 1 рисунок. Список джерел (8 сторшок) складаеться з 106 найменувань (понад 1000 ум. аркуцнв), список використано! лггератури (34 сторшки) м1стить 461 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ

У ВСТУП! вмотивовано виб1р об'екта дослщження - обгрунтовано актуальшсть теми дисертаци, визначено теоретичну й практичну цшнють дослщження. Тут накреслено основну мету й завдання роботи, доведено доцтьшсть застосування основних принцишв i метод ¡в функционально! стшистики для досягаення поставлених завдань, сформульовано положения, яи виносяться на захист.

РОЗД1Л ПЕРШИЙ мае назву "Науково-техшчна лтература як репрезентант наукового стилю" й охоплюе загальнотеоретичш та сошолшгв1Стичш проблеми, яи окреслюють мюце наукового гпзнання в розвитков1 cbitoboI й нацюнальноТ культури, а також роль мови в науковш дшльносп, виявляють залежшсть мовно! продукци науково! сфери Bin екстралшгвютичних (¿сторичних, сощальних, гносеолопчних) i власне мовних 4hhhhkib.

Термин науково-технЫна лтература досить умовний i викликае цшком слушш заперечення у науковцьв, зокрема фамвшв у галуз1 природознавства. Яюцо взяти до уваги критерш - вщношення науки до виробництва, можна ввести поняття "техшчна наука" - на позначення сукупносп наукових галузей, яи Ticio чи ¡ншою Mipoio пов'язаш з виробництвом. Поняття "техшчна наука" слщ розумии широко: ця наука охоплюе не тшьки т. зв. техшчш науки, а й Ti фундаментальш науки, pi3Hi роздали яких е теоретичним пщ'рунтям наук техшчних. До TexHi4HOi науки входять також математика й шформатика - як шструмент, 3aci6 техшчно! науки. У багатьох краТнах таке уявлення про класифкащю наук закроено термшололчно: наукою (science) вважають Ti галуз1 знания, яи автор даного дослщження включае до "техшчно! науки"; Bci iHiui галуз1 (ix у нас традицшно теж називають "наукою", тобто фшософто, соцюлопю, лшгвютику, мистецтвознавство i под.) у цих крашах вщносять до фиюсофн (philosophy) або до мистецтва (art).

Доречн1сть запропонованого критерио (вщношення науки до виробництва) зумовлена розширенням функцш науки у сучасному cycniubCTBi. Техн1чна наука становить один ланцюг, на одному кшш якого -теоретичне знания з певноТ фундаментально! науки, а на другому -практична реагизашя цього знания, вттлювана на виробництта - у нових техшчних об'ектах i технолопях !хнього виготовлення. Отже, до поняття "техтчна наука" входять три складники: фундаментальна наука - техшчш науки - виробництво. Зрозумшо, що меж1 м1ж ними дещо розмит1, нечта.

Таке розумшня техн!чноТ науки цшком виправдовуе доцшьшсть термша науково-технЫна лтература. Пщ цим термшом треба розумгеи ту писемну

продукщю, яка забезпечуе зв'язок мЬк теоретичними дослщженнями i !хньою практичною реал1защею у виробницпи. Окрем1 етапи здШснення цього завдання обслуговуються науково-техшчними текстами р1зних тишв: 1. Науково-теоретичш текста. Вони м1стятъ теоретичш дослщження р1зних галузей природничих i техшчних наук - у них автор мае на мел змшити (вдосконалити, уточнити або кардинально перебудувата) наукову теорию. 2. Науково-практичн! текста. В них накреслюються шляхи реал1защТ теоретичних щей - вони м1стять описи нових техшчних об'екпв, технолопй тощо. 3. Науково-оргашзащйш текста. Вони забезпечують впровадження теоретичних щей.

До центральних мовних 3aco6ÍB наукового стилю належать p¡3hi термшосистеми, hkí в сукупностт вщображають наукове знания на певному еташ розвитку науки. А лроте в пол! зору сучасних мовознавщв перебувають не тшьки термши - дослщжуються bcí mobhí засоби, яю забезпечують один ¡3 способов вщображення навколишнього - науковий. Специфика наукового стилю виявлясться в сукупносп мовних 3aco6iB p¡3hhx píbhíb, тобто в тих функцюнальних семантико-стшнстичних категор1ЯХ (ФССК), hkí xapaicrepHi для стилю.

Розвиток ФССК наукового стилю проходив в умовах складно! взаемодп чинниюв pi3Horo роду: 1) поступова змша в npoueci ¡сторичного розвитку сутносп наукового тзнання i самого понятгя науки; 2) тривале (протягом кшькох стоить) використання для наукових потреб класичних мов -латинсько!, грецько!, церковнослов'янсько!. Використання нерщно! мови в науковш сфер! зумовило м1жмовну стандартизащю науково! Л1тератури ще до i! достатнього юлыасного вияву i надежно! унормованоетт в нашональних мовах. Функцюнальт семантико-сташстичш категорп наукового стилю вироблялися в шших мовах i згодом, у npoueci розвитку наукового стилю нашональних мов, запозичувалися цими мовами. Водночас у нашональних мовах mobhí засоби р1зних píbhíb розвивалися в межах шших стшнв, шо згодом дало змогу швидко виробити власний науковий стиль.

Украшська лгературна мова мае давш традицп прозових жанр1в i стшнв. У pÍ3HÍ ¡сторичш перюди прозов1 твори - релнтйш i евпхью (дшов1, дидактичш, ¡сторичш, полеммш, художш) - були добре знаш населению Укра1ни. Вони й пщготували грунт для укра!номовного наукового стилю.

Основним джерелом книжно! лексики для bcíx схшюслов'янських мов була церковнослов'янська мова - з не! успадковано слова на позначення абстрактних понять. Здатшсть угворювати абстраюн! ¡менники евщчить про велига потеншйш можливосп старо! украшсько! мови (Л.М.Полюга), про !! roroBHÍcTb до використання в науковш сфер!. "Словник староукрашсько! мови XIY-XY ст." мютить значну кшьюсть абстрактних üiíb - на -ость, -ота,

-ство, -ина, -юна: бытность, дидизна, дедина, доброта, единацтео.

Гнучка словотворча система старо! украшсько! мови дозволила забезпечити термшолопчш потреби наукового стилю. Традищйш украшсьга суфисси -нн(я), -ач, -к(а), що згодом активно використовувалися в деривацшних процесах термшотворення, засвщчено в староукрашських словах, як 1 словотворч1 модел1 безафиссних вцдаеиивних 1менникзв: дачка, Димачъ, докончанье, насадка, натискь. Засвщчено й розвинеш деривацшш ланцюжки: возити - вознии - возникъ - возокъ - еозовъ - перевозити - перевозъ.

Про готовшсть старо! украшсько! мови до наукового вжитку свщчить та кож помтт вже в найдавшших пам'ятках тенденщя до внутршнього розмежування текстово! тканини на основну й допом1жну частини й розвиток усталених конструкцш - текстотрних засоб1в.

Розвинешсгь мови великою Мфою визначаеться розвитком синтаксично! будови. Укра1нська книжна мова, успадкувавши синтаксис ¡з церковнослов'янсько!, дал1 розвивала його на основ1 власних синтаксичних традищй, а також удосконалювала внаслщок М1жмовних контакта. У ХУ1-ХУИ ст. вщбувалася асимтящя на украшському мовному грунт1 вш придатних для вираження думки конструкцш (В.М.Русашвський).

Анал1з давн!х укра!нських прозових текста свщчить про те, що в них представлен! ва синтаксичш засоби, яю тзнше ввшшли до складу функдюнальних семантико-сгшпстичних категорш наукового стилю: а) безособов1, неозначено-особов1, пасивш речення: "А скриню шостую попелу готового роскидали, в которо(и) было на ше(с)на(д)ца(т) ла(ш)то(в) попелу" (Актова книга); б) пор1вняльш конструкци: "...Спасен будет, яко добрый рыцар в войнЬ..." (Зизанш Стефан); в) складнопщрядш речення з1 значениям причини, умови тощо: "...Если бы и латина или еретики быти с тобою ся прилучили, не соромЬйтеся рода прелюбодЬного жизни сея..." (Вишенський 1ван).

У межах давн1Х жанр1в розвивалися й текстов! особливо сп наукового стилю. Прообразом структурно! оргашзаци сучасних наукових текспв е стародавш твори (М.М.Пещак).

Виражальш можливосп книжно! мови давнього перюду задовольняли потреби тогочасних письменниьав 1 вчених, бщыие того, вони свщчили про принципову готовшсть до вживання у новш сфер1 - науковш, що й пщтвердилося згодом. Досконалий книжний стиль украшсыа вчеш передали росшськш мов1, коли, за запрошенням Петра I, стали викладачами Росшсько! Академ 11. Однак традищя украшсько! книжно! мови була перервана через ¡сторичю обставини - заборони украшсько! мови (починаючи з 1720 р.). 3 ХУ1Н ст. украшська мова не була державною й не мала змоги розвивати науковий, офщшно-дшовий та ¡мои книжш стшп на

власнш осноб1.

1з середини XIX ст. нацюнально свшом1 науковш, дЬпп освгги 1 культури виступали за залучення украТнсько! мови в освггню й наукову сфери.

Юнець XIX - початок XX ст. був перюдом, коли з'являються перил науково-техшчш твори, написаш новою украшською лггературною мовою. 1хш автори - члени Наукового товариства ¡м. Т.Шевченка, створеного у Львов! в 1873 р., а в 1892 реформованого в наукову шститушю.

УкраТнське наукове товариство в Киев!, засноване в 1908 р. з ¡шщативи Грушевського, хоч ! не охоплювало тем природничого й науково-техшчного плану, публ1кувало пращ - "Записки" (з 1908 р.), "УкраУна" (з 1914 р.). що стали там тереном, на якому вироблялися норми наукового викладу.

У дореволюдшний перюд термшолопчна справа в УкраТш поступово набувала розмаху, що могло б пщнести украшську мову до р1вня розвинених европейських мов 1 в галуз! науки. Однак цей процес було припинено з початком першоУ св!тово1 вшни.

У перш! пореволюцшш роки (¡918-1920) було видано велику кшьюсть термшолопчних словниюв - географ!чних, боташчних, техн!чних тощо. Вони були невелик! за обсягом, а проте м!стили велику кшыасть вдалих термшв, створених на власнш основь

У наступний перюд (1921 - 1933 рр.) термшолопчна робота почала зосереджуватися в 1нституп украТнсько1 иауковоТ мови, створеному при ВУАН у 1921 р. Централ1зоватсть термшолопчноТ справи була викпикана прагненням нормашзувати мову. Науковий стиль був представлений у пщручниках, пос!бниках, а також ! у власне наукових працях - статгях, зб!рниках, монофаф1ях.

Мовознавш того часу активно опрацьовували теоретичш й практичт питания украТнсько1 мови - йшов пронес вироблення й усталення лтературних норм. У галуз1 синтаксису працювали Е.Тимченко, О.Курило, С.Смеречинський, М. Сулима, О.Синявський, О.Матв!снко. З'являються перпп дослщження 31 стшистики 1 культури мови - О.Курило, Т.ЗайцевоТ, В.Пщмогильного ! в.Плужника, Олександра Синявського. Однак припинення укранпзаци (1933 р.) перешкодило угворенню повнощнноТ ляературно! мови.

Питания про специфжу наукового стилю, про його вщмшшсть вщ розмовно! мови у 20-1 рр. недостатньо вщмежовувалося вщ питания внормування лиературноТ мови в щлому. Обговорюючи доцшьтсть 1161 чи ¡ншо! конструкций для наукового викладу, науковщ зважали не на П здатшсть адекватно вщображати вщношення мЬк понятгями, а на вщповщтсть мовним нормам. Функцюнальний пщхщ до анал1зу наукового стилю застосовано лише у пращ О.Фшкеля "Теорш й практика перекладу" (1929).

Науковий стиль ново! украшсько! лп-ературно! мови - \ термшолопя, 1 синтаксис - унаслщок суспшьних обставин подальших роив зазнас штенсивного впливу росШсько! мови. Створена в 20-1 роки науково-техшчна термшолопя, у 30-1 роки була вилучена з наукового обиу. Бюлетеш "Проти нацюнатзму в термшологП" (1933-1935) заборонили використання термит, створених на власне украшськш основу оголосивши Тх буржуазно-нацюналктичними). Близько половини вживаних на той час термш1в було замшено скалькованими з росшськоТ мови лексемами, яи суперечили внутршппм законам укра'шсько! мови. Це призвело до термшолопчного хаосу, який вщлунюеться й тепер, коли науковщ й мовознавщ переглядають термшосистеми р!зних галузей.

1нтерференцшш явиша помггш й у синтаксис! наукового стилю. Власне украшсыа конструкцй - модели речень 1 словосполучень - вилучалися, а натомкггь нав'язувалися росшсыа мовш традицй. Мехашчне запозичення синтаксичних конструкцш без урахування особливостей мови-рецитснта призводить до збщнення, ослабления виражального потеншалу мови. При цьому, як зазначав ЛАБулаховський, забуваються, ¡гноруються власш синтаксичш засоби, яы розвивалися протягом тривалого часу \ якнайповнше вшповщають внутршшй природ! мови.

3 30-х роив почалося цшеспрямоване згортання украшомовного наукового стилю. У цьому переконують статистичш дат про видання в Украш лтератури з ф!зики, математики, х1ми та техшчних наук:

СТАТИСТИЧН1 ДАШ ПРО ВИДАННЯ В УКРА1Н1Л1ТЕРАТУРИ 3 ФШКИ, МАТЕМАТИКИ, ИМИ ТА ТЕХШЧНИХ НАУК

е

х

ё

юооо

о

гн . гВ _ _, п_ . и , ■ , и

1924-1930 1931-1940 1941-1950 1951-1960 1961-1970 1971-1980 1951-1990 1991-1996

Роки

Примгпси:

1. Лпопис книг видаеться з 1924 р.

2. Статистичш даш охоплюють тшьки наукову, науково-популярну 1 навчальну литературу. Не враховано даних про видання виробничо! лЬгератури в галуз1 техншг. технолопчних шструкцш, ГОСПв, техшчних опист, стандарта, виробничих пам'яток 1 т. ш.

3. 3 1951 по 1996 р. подано дат про навчальну лтературу для вищо! школи.

Отже, кшька десятилпъ украшська науково-техшчна штелтенцш перебувала - 1 до цього часу на бшышй частиш УкраТни перебувае - в поняттевому пол1 близькоспорщненоТ росшсько! мови. Ця обставина -близька спорщнешсть мов - у наш час впливае негативно: синтаксичш вимшносп украшсько1 \ рос1йськоТ мов непомггш (але вони е!), проте росшська мова настшьки взшшла в св1дом!сть украТпшв, що рсзмсжувати укра'шсью 1 росшськ! форми може часом тшьки фамвець з украТнсько! мови, перес1чний науковець уважае штерфероваш з роайсько! мови синтаксичш структури власне украТнськими (тут притаманна науковому синтаксису риса - його м1жмовний характер - впливае негативно: велика кшьюсть синтаксичних ¡нтернашонал13М1в спричиняе мимовшьне, за аналопею, усвшомлення вс1х конструкщй як таких, що властив1 вам мовам). Нер0зр1знення украшських \ росшських синтаксичних конструкцш пояснюють психолопчними причинами: "Двомовт особи, я и звикли до граматичноТ системи свое! першо!... мови, мимохкь переносять П риси в граматику другоТ мови, використовуючи Т1 можливосп П матер1альних граматичних елеменпв (зокрема, !хню дублетшсть, вар1ативнють), яю дозволяють з допомогою матер!альних граматичних засоб1в другоТ мови виразити семантику першо! (що передаеться з допомогою зовам ¡нших за походженням матер1альних засобш)" (О.Б.Ткаченко). Справа в тому, що першою мовою для бшьшосп сучасних науковщв була мова росшська, тому тепер, у час створення паукового стилю украшсько! мови, росшсыа синтаксичш конструкт! запозичуються мехашчно. 1стотну роль вццграе тут 1 престижность, авторитет росшсько! мови. 1сторичш обставини сприяли розвитков1 роайсько! мови: широке використання в р1зних сферах суспшьного життя, вжод на свпт>зу арену як одше! з М1Жнародних мов, постшна державна пщтримка з одночасним приппчуванням шших мов, - ус! щ сощалын фактори зумовили високий ртень унормованосп росшсько! л1тературно! мови. Для двомовних украшшв вз1рцем паукового стилю е росшська, а не украшська мова, тому особливосп росшського синтаксису

активно переноситься в украшськ! науково-техшчш текста.

У процей кодиф^кацй норм сучасного наукового стилю слщ не тшьки усунуги наслщки впливу росшсько! мови, а й привести стилыда норми у вщповщшсть ¡з шзнавально-комушкативними потребами, яи виникають пщ час використання мови в науково-техшчнШ сфер!.

РОЗД1Л ДРУГИЙ - "Сучасний науково-тсхшчний текст (функцюнально-стшп'стична характеристика)" - м1стить дослщження мехашзм1в породження 1 сприймання наукового тексту, анал1з мовних одиниць р1зних р1вн1в у !хнш взаемодп в межах складного структурно-семантичного простору - науковдго тексту.

Спшкування через текст проходить шляхом складно! взаемоди м1ж автором I рецитентом: когнггивна модель, що ¡снуе в свщомосп автора (як правило, дво-, три- чи багатовим1рна), розкладаеться на складов! частини, лшеаризуеться ! вербал!зуеться (передаеться за допомогою мовних засоб1в). Рецит'ент здшснюе протилежну операцио - делшеаризуе виклад, тобто на основ1 вербального викладу формуе в свош свщомосп модель, щентичну до модел1 автора (О.О.Леонтьев). Девербал1зац1я, створення адекватного образу залежить вщ автора - вщ того, наскшьки вш змп передбачити реакшю читача 4 вщповщно вербал13увати свш ¡нтелектуальний продукт.

Створенню тексту передуе бажання автора змшити щось чи когось. Комунпсативна мета - визначальна ознака тексту, те, що зумовлюс юнування тексту як явища.

Комушкатившй мет! пщпорядковуються вй шип компонента тексту, зокрема комунпсативна стратепя. Комунжативна стратепя - це той "план дш", що йога застосовуе автор для досягнення свое! мети. При цьому враховуються таю фактори: 1) особливосп сприймання писемного твору; .звщси - увага до структури тексту в щлому, а також до мовного оформления його частин; 2) особливосгп адресата (рецитента); звщси - ор1ентац1я на спшьний запас знань; 3) особлиюсп типу обраного тексту; звщси -дотримання встаноалених правил написания текспв р1зних жанр1В.

Наявшсть у комушканпв спшьного запасу знань про предмет обговорення (фонових знань) - необхщна умова усшшного спшкування в науковм сфер;. Фонов! знания вдаграють вирйиальну роль у розумшш тексту. Розумшня - це акт взаемодн ново! шформацп з1 старою (фоновими знаниями), внаслщок чого у фонових знаниях вщбуваються певш змши -доповнення, корекщя чи вщкидання якихось елеменпв старого знания.

Я кто автор вкладае в текст один смисл, а рецитент убачае в ньому шший, це означае, що повноцшного комунйсативного акту не вщбулося (Т.М.Дрщзе). Адекватшсть штерпретацЕ великою м!рою залежить вщ мовно! оргашзацп тексту. Це пов'язано з особливостями сприймання писемного

твору. Доведено (М.1.Жинкш), що людська психжа мае певш обмеження: для того, щоб ¡нтелектуально обробити ¡нформашю, людина бере Н "порщями", осмислюе, конденсуе (робить висновок) \ в такому виглящ вщкладае в довготривалу пам'ять, залучае до подальших штелектуальних операцш. Висновки, зроблеш на основ! окремих речень (або частин речень), - пропозицн. Висновки,. зроблеш на основ! семантично завершених частин тексту, - макропропозицй (Т.А.ван Дейк). Макропропозицй виводяться не ■пльки внаслщок осмислення пропозицш, яю м!стяться в тексп, а й ¡з залученням фонових знань, - згодом щ макропропозицй сам1 стають фоновими знаниями. Частина тексту, яка дае змогу читачев! сшввщнести нову шформацто з фоновими знаниями ! на основ! цього сшввщнесення вивести макропропозишю, е семантично завершеною частиною (СЗЧ). Автор наукового твору повинен дбати, щоб семантично завершена частина тексту була придатною для виведення макропропозицй, тобто щоб вона мала оптимальний розм!р, мостила одну ясно виражену думку, ч!тко

с-ои

ош^хикплаьл оЦд, 1ПШГ1Л 1.

Вщомо (С.А. Васильев), що читач, як правило, намагаеться вивести макропропозишю якомога швидше. Контекстне оч!кування, ппотсза, яку вибудовуе читач на початку сприймання тексту чи його частини, великою м!рою впливае на розумшня подальшого викладу. Сформувати правильну ппотезу допомагають таи фактори: 1) ситуашя, в яий в^дбуваеться спшкування (у науковш сфер! - галузь науки); 2) фонов! знания (система понять певноТ науки) накладають обмеження на ще не сприйнятий читачем зм!ст тексту; 3) жанр твору полегшуе формування ппотези ще до початку знайомства з текстом; 4) ключов1 слова, словосполучення, речення. Автор повинен допомогти читачев! зробити правильне припущення щодо зм1сту твору.

Таким чином, комушкативна стратепя автора полягае в тому, щоб визначити необхшний ! достатн!й наб!р семантичних частин, оптимально оформити 1 розташувати 1х - так, щоб ряд пропозицш, що 1х рецип!ент виводить з кожно! частини, слугували породженню макропропозицй, яка безпосередньо пов'язана з комушкативною метою.

Специфка наукового тексту полягае в тому, що тут в одному семантичному простор! сшвюнують ! взаемод!ють дв! принципово вщм!нн! знаков! системи. Одна з них охоплюе зм1стов1 слова (термши), друга -виражальн! (нетермши). Перша система м!стить шформацш, друга - и орган!зовуе. Перша становить основний текст, друга - допом!жний, або метатекст (за терм!нолопею А.ВежбицькоТ).

Щоб довести функц!ональну вщм!нн!сть термМв ! нетсрм!н!в, треба виходити з предикацй - основного понятгя мовленнево! (зокрема й

текстовоТ) дальность Предикац1я полягае у вичленуванш стало! величини, що позначае ситуацт, а також двох чи бшьше змшних, в1д значення яких залежить ¡стиншсть чи хибшсть висловлювання. Наприклад, у реченш "Укра!на межуе з Польшею" - ситуацда 'межування' позначае щеслово. Змшш - Украта 1 Полыца - забезпечують ¡стиншсть висловлювання. Замша змшних може' призвести до перетворення ктинного висловлювання на хибне (Украта межуе з 1спатею, Китай межуе з Польщею), а може ! не змшити висловлювання стосовно його ¡стинносп (Л' межуе з Полыцею - на мющ X може бути назва будь-яко! краши, що межуе з Польщею). Змша стало! величини - позначувано! дксловом межуе - яюсно зм'шить ситуацпо ¡, вщповщно, потребуватиме нових змшних.

Таким чином, лредикацш спираеться на д1еслово. А проте загальновщомим е той факт, що в наукових текстах д1еслово частково десемантизуеться, вщдаючи свое зм)стове навантаження ¡менникам -термшам. Це змушуе розглядати предикащю в широкому розумшш -"предикацда змкту" (УЛ.Чейф, Т.МДрщзе, В.В.Р1зун), яка спираеться на термш. Отже, основне функцюнальне призначення термша в мовнш оргашзацй наукового викладу - передача зм!сту, сконденсоване вщображення наукового знания. Для оптимального забезпечення ще! функци термши повинш вщповщати певним вимогам - про них ¡деться в Роздш третьему.

Конденсашя змюту в термшах супроводасуеться помггною конденеащею допом1Жних компоненпв наукового викладу, одшею з вщмггних ознак якого е тенденция до формал!зацд, усталення конструкцш р1зного типу.

Допом1жш мовш засоби - метатекепш одинид1 - вццграють регулювальну роль як у породженш, так 1 в сприймашп тексту. За !хньою допомогою автор контролюе сво! операцГ! з мовою, здшенюе самоконтроль у процес! словесного оформления комункативного задуму. Вживаючи метатекстов1 одинищ, автор передбачае й заздалегщь регулюе сприймання тексту рецишентом - окреслюе "порцн" шформаци, пщказуючи читачсв1, що вже час зупинитися, застосувати фонов1 знания 1 вивести макропропозищю.

Метатекстов1 одиниц1 вживаються для того, щоб пов'язати частини тексту (як уже зазначалося, зггдно з цим), вони допомагають виразити авторську оцшку шформацд (на наш погляд, мабуть), вказують на джерело повщомлення (як твердить такий-то, на думку такого-то) тощо. Отже, метатекстов1 одинищ е засобом оптим1зацд комунжативного процесу.

Одна з функшй метатекстових одиниць полягае в тому, щоб, сигнал1зучи про ключов1 момента зм1сту, водночас настро!ти рецишента на ту розумову операцто, яку вш повинен буде виконати, сприймаючи ключову фразу. Так, теля слова отже читач оч1куе побачити висновок, висл1в як уже зазначалося

аетуашуе в його свщомосп попередню шформащю тощо. Под1бш вирази е по суп прямими представниками мислення. В науковому тексп вони значною >«рою десемантизуються, виступаючи як узагальнеш сигнали для розумовоТ шяльносп: 'думай', 'зверни увагу', 'зупинись', 'подивися з другого боку', 'зютав'. А оскшьки таких сигнаигпв не може бути багато, то й мовш одиниц1, що позначають щ сигнали, об'еднуються в синошм1чш ряди, меж1 • яких значно ширин, »¡ж у загалъновживанщ мов1. Пор.: очевидно, безперечно, напевно, певно, без сумтв1в, видно, як видно, вгдомо, як добре вгдомо, загальнов1домо, на нашу думку, на наш погляд, ¡мовгрно, можливо, а втш, може, може бути 1 под. Лексема очевидно вживаеться у значенш 'зверни увагу: я вважаю, що це так, бо це випливае з наведених факта, М1ркувань'. Однак науковець, який висловлюе свою думку, завжди залишае М1сце для сумшв1в, передбачаючи, що для когось його м1ркування не будуть очевидними. Слово очевидно набувае в науковому тексте додаткового семантичного нюансу - 'хоч, може, це й не так'. Семантична нетотожш'сть н:велю£ться спщьними уявленкями кауковшв про тс, що не все очезидне виявляеться при детальшшому розгляд1 очевидним. Саме тому семантично протилежш лексеми (очевидно, безумовно - мабутъ, шов1рио) можуть легко вписуватися в той самий контекст.

Висока здатшсть мовних формул до взаемноТ замши зумовлюеться !хшм комушкативним призначенням - р13Н1 за значениям вирази можуть бути засобом виконання того самого комушкативного завдання. Це вщр1зняе 1х вщ традицшних лексичних, синтаксичних 1 навггь вщ контекстних синошм1в. Сукупшсть взаемозамшних мовних формул забезпечуе комушкативну точшсть викладу, однак, на вщм1ну вщ звичайних синошм1в, !м не властива системна оргашзашя (з домшантним значениям, чггкою 1ерариею семантичних вщтшюв). Це дае змогу вщнести комуткативно етвалентш мовш формули до окремого р13новиду - комунжативних синонМв.

Виб1р комунжативного синошма здшснюсться, як правило, шту'Ттивно -1 це оптимальний шлях творения тексту. Автор твору дбае передусш про те, щоб адекватно передати шформацш - оргашзувати основний текст. Метатекст формуеться автоматично, на р1вш пщсвщомосп.

Автоматичне використання метатекстових одиниць пов'язане з Тхньою семантичною "розмипстю", нечтастю. Ця власпдасть забезпечуе необхщну гнучюсть, яка сприяе побудов! високооргашзованого семантичного простору. Стал1сть внутршшьо'! оргашзацп досягаеться нестал1стю структурних елеменпв. "Жорстка" система (сукупшсть термш!в, яю вщображають систему понять - фрагмент наукового знания) може реашзувати себе ттльки за допомогою "вщьноГ, гнучко! "сполучно! тканини"

(метатекстових одиниць, здатних до взаемно! замши).

В умовах бшшгазму використання метатекстових одиниць утруднене. Пщсвщоме, автоматичне !х уживання призводить до появи численних кальок. Це пов'язане з тим, що переважна бшышсть науковщв тривалий час використовувала в свош д1яльно(гп росШськомовний код, що пов'язано з вщомими суспшьними чинниками. Автоматичному оперуванню допом1жними засобами перешкоджае й близька спорщнешсть украТнськоТ та росШсько! мов, унаслшок чого автономш профами в деяких пунктах зближуються, - треба надзвичайно уважно розмежовувати !х саме в цих пунктах (Ю.А.Жлуктенко). Отже, обставини склалися так, що украшсыа науковш змушеш до свщомого оперування тими засобами, яю носи шших мов використовують автоматично, пщсвщомо. 1 хоч це не оптим1зуе тзнавально-комушкативного процесу, а все-таки якщо автор не зважае на форму, е загроза неповного переключения з одного коду на шший: у мовленш, побудованому за нормами одного коду, з'являються елементи шшого коду (УЛабов, С.М.Эрвин-Трипп).

Серед допом1жних засоб1в наукового викладу, ям перебувають у сфср1 ди мЬкмовно! (росшсько-украшсько!) штсрферснцп, - 3288 усталених вислов1в 1 601 окрема лексема. Вони опублшоваш в пораднику з украшсько! мови "Сам соб1 редактор" (Н.Ф.Непийвода, 1996).

Особливо! уваги потребують одиниш, бшыш за слово, словосполучення, частини речень, прост! й складш речения. Усталення под1бних конструкцш зумовлене прагненням автор1В якомога бшылу частину текстово! д1яльносп доручити пщсвщомосп; щоб, ушф1кувавши форму (допом!жний текст), зосередитися на змк-п (основному тексп). Усталеш конструкцп дають змогу адекватно вщтворити зм1стову ситуашю: оцшивши зм1ст, автор установлюе йото тотожшсть або поД1бшстъ до ситуацш, в ¡дом их з попереднього досвщу, \ застосовуе -п клшюваш вислови, яю й рашше допомагали йому вщобразити ситуащю. Усталеш вислови бшьше, н1ж окреме слою, "прив'язанГ до ситуацн, причому "прив'язанГ не тшьки вербально, а й ¡ншими, зокрема психомоторними, зв'язками.

В умовах бшнгазму використання готових висловлювань утруднене, оскшьки бшышсть мовц1Б не сприймае !х як усталеш, не шукае р!внозначних екв1валештв, а перекладае досл1вно: в случае необходимости - у випадку необх!дност1 (треба: у раз'1 потреби), в противоположность - у протилежнктъ (треба: на противагу), на этот счет - на цей рахунок (треба: щодо цього), преследовать цель - переслгдувати цыь (треба: мати на мет!) тощо. Заповнення чужомовних клипе власними лексичними засобами становить найнебезпечншшй р^зновид штерференцй. Винесення використання усталених вислов!в на ртень свщомосп запобтатиме

деформацй синтаксично! системи украТнськоТ мови.

Термши й нетермшолопчш елементи наукового стилю входять до складу функцюнальних семантико-стшистичних категорш (ФССК). ФССК - це система мовних засоб1в р!зних р1вн1в, шо п застосовуе автор для досягнення певно! комушкативно! мети (М.М.Кожина). ФССК модальносп, ппотетичност1, акцентносп, лопчносп, узагальненосп (абстрагування), овднки, лакошчносп, експресивносп тошо допомагають упорядкувати ЗМ1СТ наукового тексту. Зазначеш категори мають у сучаснш украшсьюй науково-техшчнш ;птератур1 достатньо сформований характер. Наприклад, категор!я узагальненосп (абстрагування) охоплюс таю мовш засоби: 1) термши, шо являють собою спеииф1чну - вербальну - форму ¡снування наукового знания; 2) загальновживаш слова з послаблении лексичним значениям; 3) мовш формули, яю пщкреслюють узагальнений, абстрактний характер викладу. звичайно, заежди, всякий, кожний, як правило I под.; 4) неозначено-особов1, безособов1, а також пасивш конструкци, за допомогою яких пщкреслюють безсуб'ектшсть, узагальнений характер ди; 5) д!еогпвш форми з послабленими лексико-граматичними значениями часу, особи, числа, про що свщчить синошм!я синтаксичних структур: модш використовують, модш використано, модел'1 використовуютъся, модш використали; 6) переважне використання Д]'есл1В недоконаного виду; 7) займенник "ми" (1 вщмшков! форми) в узагальненому значенш. У дисертаци докладно описано реальне мовне наповнення р1зних ФССК.

Вивчення будь-якого об'екта дмсносп передбачае розчленування його на складов! частини 4 встановлення взаемозв'язюв М1Ж ними. Незважаючи на наявшсть велико! юлькосп термнпв на позначення частин тексту ("лопчна едшсть", "лопчне цше" - О.М.Пешковський, М.П.Сенкевич, В.В.Одинцов; "поле", "мкрополе" - В.К.Гречко; "предикативно-релятивний комплекс" - Т.М.Баталова; "смисловий блок" - Л.А.Алекс1енко, а також традицшних "прозова строфа", "надфразна едшсть", "складне синтаксичне цше"), автор даного дослщження пропонуе ще один - "семантично завершена частина" (СЗЧ), який позначае складов! частини тексту з функцюнально-стлшстичного погляду. СЗЧ - зручна одиниця для встановлення тзнавальних ознак наукового тексту: вона вщображае певний аспект когнитивного угворення, а отже,. вщповщна до одного "кроку" мислення, або фрейму - частини знания; СЗЧ е одночасно комушкативною единицею, оскшьки автор використовуе П в тому чи шшому м1сщ тексту як один 13 засоб1В досягнення мети (кожна окрема СЗЧ е одним 13 засоб!в досягнення авторсько! мети, ус! СЗЧ в цшому, розташован! автором у певшй послщовносп, забезпечують досягнення мети; кр!м того, сукупшсть 1 послщовшсть СЗЧ вщображае комушкативну стратепю автора, а отже,

допомагае рсцитентов! збагнути авторську мету).

Для СЗЧ наукового тексту характерш таю ознаки: 1) тематична шисть (предметом висвгглення СЗЧ е чггко окреслена тема, одна тема може висвгглюватися з р1зних боюв у юлькох СЗЧ, але школи одна СЗЧ не ьйститъ юлькох тем, змша теми означае змшу СЗЧ): 2) лопчна едшсть (СЗЧ становить вщображення одше! складово! частини когнитивного утворення; на основ1 одше! СЗЧ рецишент виводить одну макропропозицио; послщовшсть речень, яка виходитъ за семантичш меж1 одше! макропропозицн, вимагае утворення ново! СЗЧ) 3) граматична едшсть (наявшсть системи граматичних зв'языв мЬк речениями в СЗЧ, виразне граматичне вщмежування одше! СЗЧ вщ шшо!; 4) комушкативна едшсть (кожна СЗЧ е одним ¿з засоб1в досягнення комушкативно! мети); 5) стилютична едшсть (використання одного функцюнального типу мовлення в межах СЗЧ, змша типу мовлення свщчить про змигу СЗЧ; функцюнальш семантико-стшпстичш категорп по-р1зному проявляють себе в СЗЧ р1зних

тип1в).

Вщмтюю особливютю структури СЗЧ е спрямовашсть на видшсння ключових компонент зкисту. Кпгочов! фрази можуть бути виражеш сксшицитно - заголовки, п ¡д заголовки дають стратепчне спрямування штелектуальнш робот1 рецитента. Але й кожна СЗЧ, яка не мае заголовка, теж мктить певш компоненти, що е вирйиальними у формуванш зм!сту. Щоб допомогги читачев1 вшзнати щ компоненти, автор використовуе метатекспш одиниш (див. вище).

Один ¡з способов видшення ключових компонент зм1сту - вщповщна будова СЗЧ. Ключов! слова служать, по-перше, для того, щоб сформувати ппотезу на початку сприймання, - тому вони повинш розташовуватися на початку семантично завершено! частини тексту. По-друге, за !хньою допомогою персв1рясться гшотеза, сформована на початку сприймання СЗЧ, пригадуеться й коригуеться виведена макропропозищя - тому 1х бажано розташовувати 1 в кшщ СЗЧ.

Про те, як! слова е ключовими, сигнал^зуе читачев! й тип викладу. В описових частинах ключовими словами е т:, що позначають предмет опису 1 його характеристику. В оповщних основна увага придшяеться д1ям (¡, вщповщно, д1есловам). У СЗЧ-роздумах ключовими виступають речення-висновки. Тип викладу значною м1рою впливае на доб1р мовних засоб1в, що !х застосовуе автор для граматично! оргашзацн СЗЧ.

СЗЧ р1зних тип1В мають неоднакову комункативну спроможшсть. Так, описов! й оповщю СЗЧ виконують переважно шформативну функщю: шформащя, передавана в СЗЧ, може буги вихщним пунктом для подальшо! штелектуально! робота (анал!3у, синтезу, узагальнення, абстрагування), а

може й не бути. Тому зазначеш СЗЧ максимально об'ективованг, безсуб'екпн ¡, як правило, не мютять конкретизатор^в авторсько! позици, а також мовних засоб1в упливу на читана.

СЗЧ-роздуми сп1ввщносн1 з такими формами знания, як поняття, гшотеза, теор1я, закон. Процес ¡нтелектуалыюго осмислення об'ективноТ реалй проходить у китька етатв: вичленування об'екта реально! дшсиосп для його ¡нтелектуального осмислення (назва об'екта вщображае первинне уявлення про нього, тобто первинне поняття) > встановлення взаемозв'язку м1ж новим ! старими понятгями (ппотеза) > перев1рка (доведения) гшотези (теор1я) > зм1стове згортання теорп (закон) > остаточне поняття. Дал1 вщбуваеться корекщя зм^сту традишйних понять з урахуванням нового знания. Серед функцюнальних семантико-стшпстичних категорш, як! реал1зуються в СЗЧ-роздумах, одне з основних м1сць належить ФССК лопчносгп, а також категор1ям узагальиеносп (абстрагування), гшотетичносп, модальность

СЗЧ дефшггивного типу вщзначаються бездоказов1Стю, аксюматичтстю, категоричшстю. Являючи собою останнш етап шзнавального процесу, вони не передбачеш для р1зносприймання ! не розраховаш на д1алог ¡з читачем. Засоби досягнення д!алопчносп тут вщсутш.

У процсс1 структурного аналгзу СЗЧ вичленувано термшолопчш синтагми - найменш! единиц! потоку мовлення ¡3 семантичним центром у термин. Синтагматичне сприймання наукового тексту е хоч 1 першою, але не основною сходинкою в розумшш викладеного. Сприймаючи науковий текст, рецитент постшно заставляв нову шформащю з фоновими знаниями, коригуе наявну в свшомостт копптивну модель. Синтагматичне сприймання стае поштовхом до парадигматичного, лшшне - до категор1ального. Це змушуе читача ор1ентуватися передуам на носив змюту, тобто на термши. Отже, основна ознака термшолопчно! синтагми - змютовий принцип и видшення, а що вш у реальних текстах збтаеться, як правило, з лннйиим, то це е наслшком традишйного в науковш сфер! намагання розчленувати думку й передати н в лопчнш послшовносп. Поеднання змштового ! лшшного членування мовленневого потоку дае змогу встановити перслж мжроконтексш - термшолопчних синтагм, послщовшсть яких утворюе СЗЧ того чи шшого типу. Параметри синтагми залежать вщ складносп понять, позначуваних терминами. Серед термшолопчних синтагм видЬтено таю р'зновкди: атрибугивш, локативт, процесуалып - вони властив! описовим, оповщиим та описово-оповщним СЗЧ, а також синтагми 31 значениям лопчних вщношень, представлен! в СЗЧ-роздумах.

Функшонально-стшпстичний анал13 наукового тексту дав змогу встановити вагу мовних одиниць р1зних р!вн1в процес! у вербал^зацн

паукового знания.

РОЗД1Л ТРЕТ1Й - "Комункативна повношншсть наукового викладу" -присвячено питаниям доцшьного внормування наукового стилю украТнсько! мови, яй в умовах недостатнього розрЬнення загальномовних проблем (очищения мови вщ шшомовних вплив1в) 1 суто стильових проблем (комункативно! досконалосп виклацу) набувають особливо! ваги.

Три основш критерн комункативно! повноцшносп наукового викладу -точшсть, ясшсть, мовна внормовашсть.

Точшсть охоплюе два понятгя - газнавапьну точность (вщповщшсть мовних засобш систем! наукових понять) 1 комушкативну (доцшьне вживання мовних засоб1в для точного сприйняття рецитентом подавано! автором шформаци, а отже, для досягнення розумшня м1ж учасниками комушкативного процесу).

Шзнавальна точшсть мае вщносний характер, оскшьки шзнання може бути завершении лише на певному синхронному зр!зь ГПзнавальну точшсть

ЧЯ^ЛЧТТРт/Г Ш^ПТМИЛИОиР тпппдиио 1 П^ивоиип тег»» <1 тIIт, V тт, ттл1Г£1 II

визначено основш комушкативш вимоги до термш1в. Наукова сфера вшр1зняеться вщ шших жорсткою детермшовашстю мовних одиниць, !хньою пщпорядкованютю поняттев!й систем! певно! гадуз! знания. Це накладае на термши значш обмеження. Системность термшологй вщображае системшсгь дослщжуваного об'екта, а водночас ! системн!сть знань про нього. Стандартизац!я сучасно! науково-техн!чно! термшологй полягае у встановленн! м!сця позначуваного понятгя в систем! сум1жних понять ! в пошуку вщповщно! словоформи, яка б однозначно вказувала на це мюце. Наприклад, до основних понять опору матер!ал!в належать понятгя деформованих стан!в: 'розтяг', 'стиск', 'згин', 'закрут'. Оскшьки йдеться про стани, а не процеси, вживання термпнв розтягання, стискання ! под. - тобто тих, в яких формальш ознаки (суф!кси) м!стять вказ!вку на процесуальшсть, - неправом!рне.

Вимога системност! зумовлюе наявн!сть регулярних деривац!йних ланцюжйв. Функцюнально досконалими е тай мкросистеми терм!н!в, яй в!дображають ус! можлив! зв'язки п!знаних явищ, а також мають достатню деривацшну потенцио - можлившть розширення термшосистеми в раз! збшьшення йлькосп знань про дослщжуваний об'ект. Так, понятгя 'розтяг', 'стиск', 'згин', 'закрут' пщпорядковують соб1 ряди похщних понять: розтягогий, розтягальний, розтяокний; стисковий, стискалышй, описаний; згиновий, згиналъний, згинний; закрутовий, закручуеальний, закрутний.

Комушкативна повношншсть вщщеоивних ¿меннипв, вживаних у сучаснш науково-техн!чн!й термшологй, великою м!рою залежить вщ послщовного розмежування !хнього значения залежно вщ словотворчих

афиссш. У npoueci перекладу вцццесл1вних ¡менниив з росШсько! мови на украшську не завжди бралися до уваги велию потенщйш можливост! семантично! дисимшяцп за допомогою афкйв. Так, рос. сжатие водночас може означати узагальнене понятгя доконано! да!, i наслшок nie! дц. Укра!нська словотворча система дае змогу утворити три ¡менники -стискання , стиснення , стиск.

Окремо стопъ питания про внугршню форму запозичених repMiHiB. Загальновщомо, що запозичування нерщко вщбуваеться через iHmi мови. Рвний семантичний склад c.iiB у мови-донора, мови-трансформатора i мови-рецип!ента часто призводить до порушення внугршньо! форми. Це вщбуваеться тод1, коли семантика лексеми у мови-трансформатора мае узагальнешший характер, шж у мови-рецитента i мови-донора. Наприклад, ф1зичний терм1н жидкость в росшсыай термшологи виступае на Micui англшських liquid (рщина) i fluid (плин, тобто середовище, яке мае властивост! i рщини, i газу). Укршнська мова запозичила ттльки один термш

- piduna, бо запозичувала його не з англшсько!, а з роййсько! мови. Унаслщок цього словом piduna i прикметником pidmii тепер позначають явиша, яю стосуються i ршини (англ. liquid) i плинносп, або текучосп, (англ. fluid): пор. рос. жидкий кристалл - укр. р1дкий кристал (треба: плинний кристал).

Прозор!сть BHyrpiuiHboi форми терм1на багато важить для тих, хто починае опановувати певну галузь наукового знания. Засвоення спешальних понять вщбуваеться одночасно з розвитком штелектуальних зд1бностей. Особливосп дитячо! пашки, переважання образного сприйняття над понятшним, зумовлюють потребу термМв, яю б ясно й образно вказували на зв'язок знака з позначуваним поняттям. Такими термшами е -л, що утворещ на основ! сгпв рщно! мови. 1з цього погляду дублетшсть термшологи - не таке вже й негативне явише, як його традицшно вважають. Наявнють термша, придатного для мгжмовного сп'шкування, i власного дублета - "для домашнього вжитку" - аж н!як не свщчить про недосконалкть тсрмшоснстеми. Така дублетшсть, звичайно, доцшьна лише для термшв -назв конкретних предме-пв i явищ. Це зумовлюеться складшспо процесу абстрагування i, вщповщно, неможливютю - i непотр1бшстю - збереження внутршньо! форми вихщного знака.

Комушкативна точность полягае у добор! мовних засоб!в, яга адекватно перелагать думку автора. Порушення комунжативно! точносп трапляеться тод1, коли автори невдало використовують лексичш засоби укра!нсько! мови

- синошми, парошми, багатозначш слова тощо.

Синошми в науковому стшп мають специф1чне комушкативне навантаження - вщмшне вщ того, яке характерне для художнього,

розмовно-побугового 1 публицистичного стшив. 3 одного боку, найвщмпташою особливютю використання синошм!в е звуження традишйних синотшчних ряд^в - через вилучення з них експресивно забарвлених лексем, зумовленого вимогами стилю. 3 другого боку, для наукового стилю характерним е розширення меж традицшних синотм^чних ряд1в - внаслщок частковоТ десемантизаци цших груп лексем. Так, загальновживаш д!еслова з послаблении лексичним значениям в науковому тексп легко взаемозамшюються - виникають нов1 синон!м1чш вщношення, поповнюються традицшш синошм!Ч№ ряди: здшснювати, провадити, проводити, виконувати, робити; складатися, включати, вбирати, об'еднувати, охоплювати, подтятися, членуватися, тдрозд'тятися, мктити, мктитися, входити до складу, належати.

Парошми е комункативно "небезпечними", а отже, комушкативно неповнощнними компонентами наукового стилю. Завжди юнуе загроза !х неоднакового розумшня комункантами. Особливих тзнавально-комушкативних зусиль потребують спшьнокоренсв! паронши, осыльки вони перебувають у складнш взаемодп 31 значениям того слова, вщ якого утворилися. Змши в парон1М1Чних рядах можуть зумовлюватися змшою норм. Наприклад, усуваючи наслщки ¡нтерференцп (принциталъний > принциповий), вносять уточнения в лексеми типу професШний (вщ професЫ), професюнальний (вщ професюнал). Автори сучасних науково-техшчних текспв недостатньо розр1зняють значения таких парошм1в: обумовлювати -зумовлювати; приводити - призводити, визначати - в1дзначати - зазначати; оснований - заснований; комуткативний - комуншацшний; шструктивний -тструкцшний; об'ективний - об'ектний, реальний - реалктичний тощо.

Прагнення побудувати комушкативно повноцшний виклад зумовлюе увагу до багатозначних СЛ1В. Яйцо автор ужив слово в одному значенш, але це слово аютшзувало в свщомосп читача шин компонента семантичиоТ структури, виникае ситуащя, що являе собою комушкативну неточшсть. Однак якщо розглядати неточне слововживання з погляду комушкативного призначення мови в науковШ сфер1, можна стверджувати, що точшсть мае вшносний характер. У тексп завжди е слова, ям не потребують точносп. Точно вживати треба термши, осыльки науковий текст на них "тримаеться". Вживаючи загальновживаш слова в неточному значенш, автор передбачае, що й читач може сприйняти !х у такому ж значенш - 1 це не зашкодить розумшню.

Проблема контекстуального усунення багатозначносп ускладнюеться в умовах украшсько-росШсько! двомовносп. Структура семем не збгаеться навлъ у спорщнених мовах, \ це перешкоджае комункативно повнощнному викладов1: опыт - доевгд 1 дошд; расстояние - в'1ддаль I в1дстань\ объем - об'ем

1 обсяг; оборудование - обладнання I устаткуеання\ задача - задача 1 заедания; число - число 1 кыьккть, общий - загальний 1 спиьний.

До комунисативно вагомих компонент наукового стилю належать також слова одного семантичного поля. Точшсть висловлювання великою м1рою залежить вщ достатньоТ диференщацй ошв, пов'язаних родо-видовими вщношеннями. До неточних слововживань належать: по-перше, вживания одте! назви зам1сть шшо! за ознакою сумжносп; по-друге, замша видово! назви родовою. Неточш слововживання першого типу е звичайними лопчними помилками, вони легко усуваються в процеш редакторсько! робота над текстом: "Габарита нагршча можуть коливатися у значних межах залежно вщ технолопчних умов" (треба: можна змтювати); "Автоматична зупинка компресор'ш виконусться залежно вщ таску газу в акумуляторГ (треба: в'Збуваетъся); "На типових печах установлюеться газовикористовуюче обладнання конструкцп Институту Теплопроект" (треба: газов/ пальники)', "Бшышсть пеней в У крапп не мае систем утшизашТ теплота продукпв згоряння" (треба: газових промысловых печей).

Друга ознака комушкативно повношнного викладу - яснють. ВДорошевський, висловлюючи сво'1 думки щодо нехудожн^х стшпв, пор1Бнював мову з1 склом, через яке ми спостер1гаемо свгг. Якщо ми не бачимо цього сила, не звертаемо уваги на мову, не 1 е ознакою гарного стилю. Отже, ясшсть думки, з одного боку, \ ясшсть мови - з другого -становлять дв1 основт вимоги до наукового викладу. Причому друга -вторинна з тзнавалыюго погляду - вимога набувае першорядного значения, адже мовш оф!хи можуть перешкодити розумшню написаного.

Один ¡з шлях1в досягнення ясносп - належна системно-структурна оргашзагш наукового тексту. Бона великою мфою детермшована усталеними традициями: стандартизац1Я наукового викладу торкнулася не тшьки жанрового розмежування лтратурно! продукци, а й певноТ стереотишзаци самих текста. Отже, створення комунисативно повнощнного тексту залежить вщ дотримання усталених вимог.

Досконал1сть побноцшшсгь наукового викладу залежить вщ того, насюльки добре автор оркнтуеться у комушкативнш ситуаца. Неврахування психологи сприймання 1 розумшня тексту, ор!ентац1Я р1зних складниюв тексту на неоднаковий р1вень фонових знань - досить поширсш явища. Пор.:

На практиш ад!абатно ¡зоентропШне розширення здшснюють в машинах, яю називають детандерами. В детандерах енерпя стаснутого газу перетворюеться на роботу, а процес перетворення наближаеться до ¡зоентропшного. Робота вщводиться в зовншне середовище 1 там використовуеться (наприклад, для приводу елсктромотор1в), або

витрачаеться в гальмувальних пристроях. G багато р1зновид!В детандерних машин, та bcîx ïx можна подшити на два класи: клас об'емних i клас лопаткових машин.

Текст присвячено розробщ пристрою для охолодження природного газу пщ час заправки газобалонних автомобтв i ор1ентовано на фах1вщв у цш вузькш галузь (м не треба пояснювати, що машини, над розробкою яких вони професшно працюють, називаються детандерами. Спешал^сти не потребують також роз'яснення сутносп процеав, що вщбуваються в цих машинах. Залучення зайвоТ шформаци призводить до спотворення композицп: додатков1 вшомосп займають набагато бшыле текстового простору, шж це зумовлено вимогою комушкативно!" доцшьносп.

Серед порушень, яй виникають внаслщок неврахування психологи сприймання i розумшня твору, - недостатне видшення ключових сшв у реченн1 i в семантично завершенш частит (СЗЧ) тексту. Пор.:

Конструкшя дослщжуваних топок сушильних arperaTiB передбачае одержання теплокосЬ: nia час використаккя як палива природного газу га пилових вщх<мцв деревинного виробництва.

В дослщжуваних топках сушильних агрептв теплоносш одержують пщ час спалювання природного газу в cyMiini з деревинним пилом.

Завданням автора е повщомлення про те, що теплоносш одержують пщ час спалювання cyMiiui природного газу з деревинним пилом, - це ясно викладено в другому (вщредагованому) реченш. У невщредагованому реченш ключового слова сумш немае взагал1, заметь ключового словосполучення - деревинний пил - необгрунтовано вжито описову конструкцда лилов/ eidxodu деревинного виробництва 1шш ключов1 слова (теплоносш, природный газ) губляться в шформашйному "uiyMi", який виникае внаслщок невмотивованого вживання словосполучень конструкцЫ дотджуваних топок, як паливо, eidxodu деревинного виробництва.

Ясшсть наукового викладу залежить вщ того, наскшьки чггко видшено в тексп ключов! моменти змюту. Саме тому з кшькох синтаксичних BapiamiB, можливих для опису певно! ситуацп, оптимальним е той, що його зор1ентовано на ключов1 слова. Виб1р адекватного своему задумов1 синтаксичного синошма автор здшснюе пщсвщомо. Проте сама взаемод!я синтаксичних синошм1в у npoueci породження тексту п¡длягае цшому ряду законом ¡рностей.

Понятгя iHBapiaHra - щеальноТ струкгури, прямо зв'язано\' з вщображуваною ситуащею, - е одним з вихщних понять синтаксично\' cHHOHÎMiï. Синтаксичний iHBapiairr становить наслщок узагальнення кшькох непротиставних BapiamiB, кожен з яких передае з бшьшою чи меншою виразшстю ту саму iHBapiaimiy сему. Комуткативна досконалють

висловлювання великою м1рою залежить вщ того, наскшьки висловлювання наближаеться до вщображуваноТ ситуаци.

Принципово важливим е той факт, що швар1ант може варшватися залежно вщ долокутивно! оцшки реально! ситуаци. Пор., наприклад Коли е помилка, досиди повторюють. > За наявностг помилки дослхди повторюють. У другому предикативна структура (коли е помилка) трансформувалася в обставинну (за наявност/ помилки). Якщо автор уявляе ситуацто розчленованою на дв! частини, перше речення становить ¡нвар1ант. Коли ж автор прагне пщнятися до вищого р1вня узагальнення, уявити ситуащю як нерозчленовану, тсщд вш з предикативних елеменпв залишае один, визначальний, а шип конденсуе, перетворюе на обставинш - так встановлюеться чггка ¡ерарх!я вщтворюваних елеменпв реально! ситуаци.

Тенденцш до максимального узагальнення, властива науковому викладов1, зумовлюе зменшення юлькосп вщображуваних ситуашй, а вщтак 1 '¿хне ускладнення. Саме тому широко використовуються ¡мент конструкций колишш предиката, трансформоваш в означения й обставини, ч1тко передають с клад ж взасмозв'язки м1ж елементами ситуаци.

Установления синтаксичного швар1анта здшснюеться з урахуванням комункативних параметр1в тексту - комушкативно! мети, комушкативно! стратеги тощо. Однак у будь-якому раз1 до реально! синтаксично! струкгури, яка репрезентуе ¡нвар1ант, обов'язково входять лексеми на позначення ключових елемент1в змюту (ключов1 слова) \ лексеми, що позначають вщношення м1ж ключовими словами. Причому ¡нвар1анти, як! базуються на р1зних ключових словах, як правило, не дор1Внюють один одному. Пор., наприклад: Палтня тютюну негативно впливае на тривалктъ життя. На тривалктъ життя негативно впливае палтня тютюну. Синтаксичний швар1ант залежить вщ комункативно! мети автора, яка встановлюеться на основ1 цшого тексту. Якщо основною темою повшомлення е тривалють житгя, ¡нвар1антом двох наведених синтаксичних сино)пм1в виступае другий: На тривалктъ життя негативно впливае палтня тютюну (можливе продовження: вживания алкоголышх напо1в...). У текст!, присвяченому боротьб! з1 шкщливими звичками, швар1антом буде перше речення: Палтня тютюну негативно впливае на тривалктъ життя (можливе продовження: на кол1р обличчя...). Отже, в реальному тексп комушкативно повнощнним виявляеться тшьки один ¡з синтаксичних синошм!в.

Багато важить для досягнення ясноеп порядок СЛ1В у peчeннi. Вщомо, що процеси породження 1 сприймання висловлювання взаемно протиставлеш: породжуючи висловлювання, автор проходить шлях вщ констатаци основних даних (реми) до поступового обгрунтування и вихщними даними (темою). Природним для людини е прагнення висловита

нове, а вже по тому подбати про те, щоб це нове зробити зрозумишм для шших. Основна шформац1я, таким чином, тяяае до початку речения або йото чаетини. Сприймаючи ж писемне повщомлення, людина шукае основну шформашю в кшщ повщомлення. Комушкативно повноцшними е ■ильки таю висловлювання, в яких протилежну спрямовашсть мехашзм1в породження I сприймання якнайбшьше зн^вельовано певними синтаксичними засобами, зокрема оптимальним порядком сл1В. Серед сукупносп синтаксичних синошм!в, яю формально ВЩр13ИЯЮТЬСЯ один вщ одного тшьки порядком сл1в, треба вибрати таку конструкцю, в якш ключов1 момента зм1сту видщялися б якомога чташе й однозначшше: "У друкованих текстах ключов'1 слова записуються натвжирним шрифтом з метою 1х видмення, а в текстах програм тдкреслюються". Розташування синтагми з метою 1х видтення перед комою робить п лопчно наголошеною, а проте змют усього речення (зокрема його друга частина) не пцггверджуе правом1рност1 такого наголошування. Пор.: "У друкованих текстах клю.чов1 слова з метою Тх еидшння записуються капкхисцрпим шрифтом, а в текстах програм тдкреслюються".

До шших чинниюв ясност1 належать: контекстна дисимщяшя 0М0ШМ!чиих СЛОВОфОрМ, уСуиеННЯ помилкового змктового зв'ЯЗку сл1в, комушкативно вмотивована шформацшна насичешсть викладу та ¡н.

Третш критерш комушкативно! повноцшносп наукового викладу -мовна внормовашсть.

Потреба теоретично обгрунтувати синтаксичш норми наукового стилю викликана там, що до цього часу виб1р т1е! чи шшо! синтаксично! конструкцц автори здшснюють переважно штутгивно, часто керуючись при цьому м1ркуваннями позамовного плану. В сучасному синтаксис!, справд1, виразно вщдзеркапено сплетшня власне мовних ! позамовних чинниюв - 1 де ¡стотно утруднюе запровадження принципу комушкативно! доцшьносп до вибору тих чи шших синтаксичних конструкцш.

Основш положения, що лягли в основу теоретичного пщходу до нормування синтаксису: 1. Науковий стиль украшсько! мови сформувався на основ! загальнолггературно! мови, що наприкшщ XIX ст. була розвиненою европейською моюю. Але водночас науковий стиль украшсько! мови формувався за зразком наукового стилю росшсько! мови - як це проходило ! в !нших слов'янських народ!в (В.М.Русашвський). 2. УкраТн-ська 1 росшська лтгературш мови у час становления наукового стилю мали р1зне стввщношення розмовних 1 книжних елеметгв (Г.П.Ькакевич, ВЛ.Кононенко, М.М.Пилинський). Украшська лггературна мова сформувалася на основ! живо!, народно! мови. Росшська - на основ! книжних стшнв (В.Чапленко). 3. Головна синтаксична вщмшшсть -

Д1еслштсть украТнеькоТ мови (центр висловлювання - д1еслово) \ ¡менний характер росшсько! (основне смислове навантаження висловлювання - в шенниках) (О.О.Потебня, ОЛ.Бшодщ). На м1сщ росшських ¡менних конструкций в украТнсыай мов! виступають Д1есл1вш ! приапвниковк Пор.: дело не терпит отлагательств - з/ справою не можна зволкати; без малейшего отлагательства - негайно, не зволжаючи, не в1дкладаючи.

У сучасний першд формування наукового стилю украТнеькоТ мови знову постае питания про стввцшошення кнюкних 1 розмовних елемента, про ступшь наближеносп наукового викладу до живого, народного. Бажання нацюнально ствердитися штовхае частину науковшв до заперечення запозичених з роййськоТ мови конструкцш. Це призводить до стюпстичного швелювання синтаксичних засоб1в (науковий стиль ототожнюеться з розмовним, що не свшчить про його досконал1сть). Протилежним е прагнення суцшьного залучення росшських конструкцш - начебто з метою встановити диференцшш ознаки стилю, а наспрашп - шоб швелювати украТнсью синтаксичш традишТ. I в одному, ! в другому випадку переважають нолггичш, сошальш, нащональш - тобто, позамовш - мотиви. До уваги не береться основне - комушкативш потреби стилю.

У дисертацц проанагпзовано дощльшсть уживання ¡менних конструкцш, розщеплених присудив, пасивних конструкцш, д1еприкметниив та лТсприкметникотшх зворопв, - тобто тих структур, яю в мають синошмТчш власне украТнсью засоби.

1менш конструкцп, поряд з Д1еслшними, в украТнсыай мов1 використовують для оформления обставинних вщношень: якщо е - за наявностг, щоб забезпечити - для (на) забезпечення, вгдповгдаючи - у в1дповгдь, описуючи - при описуванш, одержавши - теля одержання, коли закшчився строк - теля зактчення строку тошо. Здавалося б, ¡мент конструкцп - як скальковаш з росшськоТ мови (при наличии, для обеспечения, в ответ, при описании, по получении, по истечении срока) - треба було б вщкинути. А проте, по-перше, аналхзоваш форми не виходять за меж1 словотворчих Т синтаксичних норм украТнеькоТ мови; по-друге, треба розмежовувати стилк якщо адверб1алып синтаксеми, виражеш вцадеийвними Тменниками, в загальновживанш мов1 звучать неприродно, то використання Тх у пауковому стши може бути комушкативно доцшьним - там, де ясшсть викладу досягаеться вживанням синтаксично сконденсованих структур.

Два протилежш процеси - прагнення до об'еднання думок, а вщтак 1 до синтаксичноТ конденсаци, з одного боку, \ до розчленування ситуацц з метою послщовного ТТ опису, з другого, - в щлому й визначають синтаксичну структуру висловлювань. Гармошйне поеднання цих двох процейв - з урахуванням комунйсативноТ доцшьносп в кожному

конкретному випадку - забезпечуе ясшсть викладу. Переважання першого -синтаксично! конденсацй - призводить до утрудненого сприймання зм1сту; другого - синтаксичного розчленування - до мовноУ надонрносп, що теж перешкоджае оптимальному сприйнятш висловленого. Недолгом мови сучасноУ украУнськоУ науково-техшчноУ лггератури е те, що в шй перевага вщдаеться ¡менним конструюцям - незалежно вщ комушкативноУ доцшьносп. Це, без сумшву, е наел ¡д ком штерференцшного впливу росшськоУ мови.

Розщеплен1 присудки. 1менний характер традицшного росшського книжного викладу зумовив надзвичайну продуктивнкпъ розщеплених присудив: пор. рос. удержать в памяти - укр. запам'ятати, положить основание - заснувати, подвергать критике - критикувати тощо. 3 погляду ¡сторичного розвитку мови, розщеплеш присудки належать до застарших синтаксичних засоб1в (О.О.Потебня). 3 точки зору психолога сприйняття, вони неоптимальш (М.М.Пилинський). 3 позицй теорй синтаксично! конденсаци, вони недоскснал!: сиктакскчнс згортання вислоьлювання вимагае зосередження предикативности в д1еслов1, яке мае в своему розпорядженш розвинеш граматичш категорй особи, часу, виду, стану, способу 1 здатне передавати найтонхш вщпнки дй чи стану (ОЛ.Бшодщ).

Вживання розщеплених присудив сучасш мовознавщ вважають одним ¡з стилерозр1знювальних засоб1в (А.П.Коваль). А проте прагнення "розщепити" кожен присудок призводить до утворення позанормових словосполучень Оприйти в нег1дшсть вщ рос. прийти в негодность, перебувати в суперечностг з чим - вщ рос. находиться в противоречии с чем) або до штучного ускладнення викладу (привести до пог1ршення, привести до полтшення). У наведених випадках просп д1еслтш присудки - зтсуватися, суперечити чому, пог^ршити, полтшити - не твелюють стилю, з одного боку, а з другого - надають висловлюванням семантико-синтаксичноУ прозоросп. Хоч обидва присудки - 1 простий Д1есл1вний, 1 "розщеплений" складений ¡менний -вщповщають нормам украУнськоУ мови, все ж таки ^щеспвнють" украУнськоУ мови змушуе вщдавати перевагу простим присудкам.

Легким для сприймання е виклад, у якому книжш елементи залучено тшьки тод1, коли це зумовлено комушкативними потребами. Так, коли ¡менна частина присудка становить термш, без складених ¡менних присудив не обштися: виконувати обробку ряанням, здшенювати лтшне згладжування швидких коливань. В шших випадках - вщповщно зо загальномовноУ норми -треба вживати тшьки просп хцествш присудки.

Для того, щоб установити причину нехтування власне украУнськими синтаксичними конструкцшми, проведено експеримент. Дв1 групи студенпв-фиюлопв Черкаського университету опрацьовували -п сам!

конструкци: в одшй груш перекладали з росшсько! на укра'шську словосполучення типу в большинстве случаев, в недалеком будущем, вести к улучшению, по внешнему виду 1 под. (усього 40 конструкцш), у другш -пщкреслювали найбшьш вдалий вщповщник з кшькох запропонованих: в большинстве случаев - здебшьшого, здебиъше, здебыьша, у бтьшост1 випадк1в. Наслщки тестування тага: там, де студенти мали, з чого вибрато, вони выдавали перевагу (70 %) власне украшським конструкшям; там, де завдання було перекласти з росшсько!, власне укра'шську конструкцш студенти припадали лише в 10 % випадюв. Це свщчить не про комушкативну неспроможшсть украшських конструкшй, а про те, то !х -пщ впливом позамовних обставин - перемшено до пасивного словника украшшв.

Пасивж конструкци. Вщкидання пасивних конструкцш у межах загальнолггературно! норми мае певш пщстави: туг суб'ект вшсуваеться на другий план, а це не вщповщае сутносп живого мовлення, де суб'ект разом з його Д1ею становлять центр повшомлення. Пасивш конструкци закр'тилися в росШськш книжнш (канцелярсьйй) мов1 в першд специф1чних позамовних обставин - у той час, коли роль переачноТ людини в суспшыюму житп бюрократично! ¡мперсько! держави була зведена до найнижчо! позначки, коли окрема особистють швелювалася, розчинялася в офщшних взаеминах. Традицп росшсько! книжно! мови перейшли до книжних стал ¡в шших мов, зокрема украшсько!. Пасивш конструкци перебувають на периферп синтаксично! системи украшсько! мови, оскшьки характер}« переважно для нехудожшх стал ¡в (тут не йдеться про конструкци з пасивними дкпрнкметниками). Це якраз той випадок, коли синтаксична норма наукового стилю помтю вшдалена вщ норми шших, зокрема

розмовного й художньото, стил1в.

Висока частотн¡сть пасивних конструкции у сучаснш науково-техшчнш лтератур1 зумовлена !хньою комуткатавною потенщею 1 здаттстю задовольнити вимоги наукового воображения дшсносп. Вони забезпечують точшсть наукового викладу - 1 шзнавальну, ! комушкативну. Рашшс вже йшлося про те, що комушкативно повноцшним е синтаксичний вар!ант, максимально наближений до швар!анта. Вихцщу шформацш в науковому виклад1 мютить переважно пишет, ! читач звик сприймата пщмет як ноая вих1дно! шформацн (стушнь комушкативно! повношнносп синтаксично! конструкци залежить вщ того, насюльки читацьке очжування зб1гаеться з авторським задумом). Отже, блюкчим до швар1анта буде те речения (активне чи пасивне), в якому вихщну шформацто передав пщмет. Таким чином, залучення пасивних конструкций до системи синтаксичних засоб1В наукового стилю допомагае досягти комушкативно! точносп викладу, а

вщтак 1 йога ясность Навггь яйцо часготшсть пасивних конструкцш у пауковому стал! бшьша пор1вняно з шшими сшлями, але уживання !х умотивовано комункативно, - вшкидати таю конструкци - на будь-якш пшстав1 - було б недоцшьно.

Комушкативно вмотивований пйхщ до вироблення синтаксичних норм наукового стилю дае змогу твердити: там, де специфшш стильов1 норми можна наблизити до загальномовних (тобто, до норм ¡нших стал ¡в), 1х треба до них наблизити. Вщновивши власне украТнсьы конструкци - там, де 1хне вживання комушкативно вмотивоване, - науковщ принесуть неоцшенну користь уеш украшськш лгтературнш мов1. Бо ж виомо, що взфцем для вае\' мови е той стиль, який обслуговуе найпопуляртшу в певш ¡сгоричш перюди сферу. У час НТР - це науковий стиль.

Отже, основний критерий синтаксичних норм наукового стилю -комушкативна дощльшеть. Щоб якнайповшше забезпечити потреби епшкування в науковШ сфер1, украшська мова повинна використовувати 1 запозичеш елементи - якщо вони не суперечать внутршшм законам мови 1 в реальному, конкретному текс-п комушкативно доцшьш, 1 власне украшсью синтаксичш засоби, яю в багатьох випадках е оптимальними.

Керування. Комушкативна вагомють нормативного вживання керованих форм (ширше - комушкативна значуццеть керування як одного з тишв пщрядного зв'язку) зумовлена функшональним призначенням вщмитав - оргашзовувати зм1ст висловлювання. Синтаксична неоднозначнють вщмшюв часом може перешкоджати адекватному розумшню висловленого, сповшьнювати сприймання.

Повношнними з комушкативного погляду конструкц!ями е таю, в яких, по-перше, вщмшкова форма сприймасться у вщповщному до авторського задуму значенш. По-друге, в комушкативно досконалих конструкциях нормативне вживання вщмшкових форм керованих сшв не вщвол1кае увагу читача вщ змюту. У даному дослщженш зроблено спробу встановити комункативш параметри керування, тобто визначити, яким чином вживання вщповщних вщмшкових форм впливае на комушкативну повноцшшеть наукового викладу. (Керування розглядасгься в широкому розумшш. Дощльшеть такого пщходу зумовлена там, що з комункативного погляду складшсть сгановить виб1р одтеТ з вар1ативних конструкщй вщмшкових форм, що являють собою як керування, так 1 прилягання чи узгодження.)

Порушення синтаксично! норми спричинено ¡нтерференцшним впливом росшсько! мови. Складшсть у дотриманш норми полягае в тому, що двомовш особи сплутують ЗМ1сТОВ1 1 стилютичш вщпнки вщмшкових конструкцш I в межах кожноТ мови, 1 на м1жмовному р!вш. Причому

мЬкмовш невщповщносп не перешкоджають розушнню через в1льне володшня обома мовами. На перший погляд здаеться, що комушкативна нерелевантшсть вщмшкових форм робитъ 1х не^стотними для дослщження комунжативно! повнощнносп наукового викладу. А проте це не так: 3м1стов1 1 СТШИСТИЧШ особливо СП ВЩМШКОВИХ форм украшсько) 1 р0С1ЙСЬК01 мов не е однаковими, що значно утруднюе !хне вживания (укр. аналогЫний чому, з ним, до чого - рос. аналогичный чему, с чем; мдвести тдсумок чого, чому - подвести итог чего, чему; паралельний чому, до чого - параллельный чему, с чем\ ти по реч1, ¡ти за речами (рщко) - идти за вещами, идти по вещи (розм); для забезпечення, на забезпечення (розм.) - для обеспечения (вщтшок шлеспрямованосл), на обеспечение', под1бне - у конструкщях для пробы, на пробу - для пробы, на пробу.

Наслщки тестування студен-пв Черкаського ушверситету пересвщчують у тому, що чггко! уяви про стшпстичж ]" семантичш вщмшносп керованих форм двомовн1 носи не мають. Якщо завданням було вибрати серед двох вар1'ант!в, один з яких схожий на росшський, а ¡нший - ш, вариант, вшдалений вщ росшського, обрала бшьша юльюсть опитуваних, тж тод1, коли ставилося завдання перекласти росшську конструкшю. Це свщчить як про накладання украшсько! 1 роайсько! систем керування \ недостатне '¿хне розмежування, так \ про те, що власне укра'Тнсыа форми у багатьох украшшв перебувають у пасивному запась

АналЬ результат тестування дае пшстави зробити висновки про те, що, незважаючи на комункативну нерелевантшсть, керування е одшею 31 специф1чних рис кожноТ мови, навпъ якщо ш мови cпopiднeнi. Той факт, що власне украТнсыа форми перебувають у пасивному запас! переважноТ бшьшосп носив украТнсько! мови, свщчить про потребу особливо! уваги до керування пщ час кодиф!кацц синтаксичних норм.

ВИСНОВКИ

У ВИСНОВКАХ сформульовано основш результата роботи.

Пщготовка науково-техшчного материалу до поширення серед користувач1в включае етап мовного оформления результат наукових дослщжень, здшснюваного засобами наукового стилю. Розвиток укралномовного наукового стилю в сучасних умовах стае пщконтрольним I регульованим процесом.

Структура наукового стилю визначаеться його комушкативною спрямовашстю. Тому анал1з мови украшсько! науково-техшчно! лтератури проводився в межах функцюнально! стшнстики, принципи 1 методи яко! дають змогу встановити комушкативш параметри мовних олинипь р!зних

р1вн1в, а також вщмежувати специф1чш стильов1 проблеми вщ загальних проблем розвитку литературно! мови.

Засоби наукового стилю сформувалися в книжних стилях давньоТ лгаратурно! мови: був досвш термшотворення (досить розвинеш термшосистеми друкарства, мшералоги, вшськово! 1 морськоУ справи тощо), деривацшш можливосп практично реаизовано в регулярних словотворчих ланцюжках, значною м1рою заповнених реальними мовними одиницями; сформовано систему метатекстових одиниць - мовних формул, яю згодом увшшли до наукового стилю; синтаксичш засоби давали змогу виражати р1зномаштш вщношення високо! складносп; була атасна традишя створення нехудожн1х текста. Але через юторичш обставини украУномовний науковий стиль не розвивався.

Основа наукового стилю - термшолопя - внаслщок тривалого впливу росШсько! мови зазнала ютотноТ деформацп. 1нтерференщйний вплив росшсько! мови позначився й на нетермщолопчних компонентах наукового стилю, зокрема у сферх синтаксису. Синтаксичш конструкдп, створеш за-роййським зразком, не вщповцщкмь внутрштм законам украшськоУ мови. Значна поширетсть ис у науковому об1гу призводить до негативних яюсних змш в украшському синтаксис!.

Оптимальне породження наукового тексту передбачае свщоме оперування зм1стовими елементами - термшами. Оформления викладу допомЬкними мовними заеобами вщбуваеться автоматично, на р1вш пщсвщомосп. Такий автоматизм в умовах вимушеного биингазму призводить до закрпшсння в науковому о&гу калькованих конструкшй,. осюльки переважна бшышсть науковшв тривалий час використовувала в своУй д1яльностт росшськомовний науковий стиль. Установлено сукупшсть нетермшолопчних компонента наукового стилю, пщ час пщсвщомого використання яких реальною е загроза м1жмовного нерозр!знення. Щоб запоб1гти деформацп сиитаксичноТ системи украУнсько! мови, використання дих компонента треба винести на р1вень свшомосп.

Термши у сполученш з нетермшолопчними компонентами утворюють термшолопчш синтагми - найменип одинищ лшшного подщу наукового викладу. Термшолопчн! синтагми вщр^зняються вщ синтагм, видшюваних у текстах ¡нших стшпв тим, що лшшний подш збтасться тут ¡з змютовим, осюльки послщовне висловлення розчленовано! думки е основним способом наукового викладу.

Текстовою одиницею вищого порядку е семантично завершена частина (СЗЧ) - уривок тексту, сгпввщносний з частиною знания (фреймом). Для СЗЧ характерш тематична, лопчна, граматична, комушкативна 1 стшистична едшсть. Функщональт семантико-стшистичш категорп оцшки, акцентносп,

ппотетичносп тощо по-р1зному виявляють себе в СЗЧ р1зних тишв. Мовне оформления СЗЧ спрямоване на видшення ключових елеменпв змюту, вщмпших в описових, оповшних, дефпптивних СЗЧ, а також у СЗЧ-роздумах. Саме тому СЗЧ р!знкх тишв мають неоднаков1 мовш ознаки.

Комушкативно повноцшним е науковий виклад, у якому три критери -точшсть, яснгсть 1 мовна внормовашсть - не суперечать один одному. Точшсть забезпечусться вмотивованим творениям 5 вживанням термннв, адекватним дефшуванням наукових понять, а також доцшьним використанням нетермшолопчних компоненте науковото стилю. Ясность досягаеться надежною системно-структурною оргашзашею науковото тексту, доцшьним використанням засоб1в синтаксису. Мовна внормовашсть науковото викладу полягае у дотриманш стильових норм. Стосовно науковото стилю украшськоТ мови особливо! ваги набувае сшввцшошення розмовних 1 книжних, власне украТнських 1 запозичених елементтв. Виявлено, що легкими для сприймання е таю науков1 текста, в яких перевага вщдаеться загальномовним засобам; використання книжних елеметпв доцшьне тод1, коли воно зумовлене комумкативною потребою.

Теоретичш засади наукового стилю, розроблет в робот!, можуть бути ор1ентиром у проиеа кодифжаци сучасних стильових норм. Належне внормування стилю сприятиме реальному впровадженню украшсько! мови до науково-техшчно! сфери.

СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦП

Основ!» положения дисертащ! викладено в таких роботах:

1. Мова украшсько'1 науково-техшчно1 л^тератури (функцгонально-спшстичний аспект): Монография. - К.: ТОВ"МФА", 1997. - 18,11 арк.

Рецснзй:

Куликов В. Перекинуто М1сток М1ж "гумаштар1ями" та "технарями" // День. - 1997. - №165 (213). - С. 7.

Хоменко Л. Фшологам, сощологам, психологам // Освта. - 1977. - №6364 (315-316). - С. 2.

2. Сам соб1 редактор: Порадник з укра'шськоТ мови. - К., 1996. - 15,1 арк.

3. Сам соб1 редактор: Порадник з украшсько! мови // Украшська мова та лггература, Додаток. - К., 1997. - 76 с.

4. Подготовка наукового тексту до друку // Редакшйно-видавнича справа: досвщ, проблеми, майбутне / За ред. проф. В.В.Р1зуна. - К.: Вид-во Кшвського ун-ту, 1997. - С. 112-158.

5. Нормування наукового стилю украшсько! мови // Украшська мова як

шоземна: проблеми методики викладання. - Льв1в: Каменяр, 1994. - С. 2836.

6. О "Русско-украинском словаре научно-технической речи" // Глагол и имя в русской лексикографии: вопросы теории и практики. - Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 1996. - С. 143-151.

7. Нац'юнальш риси украшського синтаксису (на MaTepiani науково-техшчних текста) // Мова i культура. - К.: Collegium, 1997. - Т.4: Мова i художня творчють. - С. 112-118.

8. Науковий TBip як продукт тзнавально-комушкативно! дгяльносп мовноТ особистост! // Методолопчш проблеми психологи мисленнево! та мовно! д!яльносп: Studia metodologica. - Тернопшь, 1997. - Вип.З - С. 10-16.

9. Про нашоналын особливосп украшського синтаксису // Культура слова. - 1997. - № 51. - С. 72-83.

10. Оптим1защя наукового викладу // Вюник Черкаського ушверситету. Фшолопчш науки. - Черкаси, 1997. - №1. - С. 200-204.

11. В пли в сощальних факторов на розвиток синтаксично! систем" украшсько! мови (на матер1ал! науково-техшчних текста) // Мовознавство.

- 1996. - № 2-3. - С. 45-54.

12. Укра!нознавч1 проблеми синтаксису // Украшська мова та лггература.

- 1996.-№ 6.-С. 10-11.

13. Синон1М1Я виражальних 3aco6iB наукового стилю // Дивослово. -1997. - № 2. - С. 18-21.

14. Языковые формулы в научной речи // Всесвгшя лггература в середшх навчальних закладах УкраТни. - 1997. - № 2. - С. 57-59.

15. Науковий стиль як нейролштстичний код // Мовознавство. - 1997.

- № 2-3. - С. 39-44.

16. В1дновлення нацюнальних традицш украшсько'1 науково! мови // 3-я М1жнародна конф. "Язык и культура ". Тези доповшей. - К.: Collegium, 1994.

- С. 116.

17. Сшввшношення нашонального й мгжнацюнального в mobi як показник р1вня духовносп народу (на MaTepiani наукового стилю укра!нсько\' мови" // М1жнародна науково-практична конф. "Менталыпсть. Духовн1сть. Саморозвиток особистосп". Тези доповшей. - Луцьк, 1994. - С. 125-127.

18. Синтаксис наукового стилю в ретроспективному та проспективному аспектах // 4-а ^[¡жнародна конф. "Проблеми украшсько! науково-техшчноТ терм!нологи". Тези доповщей. - Львт, 1996. - С. 48-49.

19. Синтаксичн! норми науково-техн1чного стилю // 4-а М1жнародна конф. "Проблеми украшсько! науково-техшчно! термшолопГ. Тези доповщей. - Льв1в, 1996. - С. 37.

20. Системно-структурна оргашзацш наукових творив С.бфремова //

Матер1али ВсеукраТнсысих бфремовсысих читань. - Черкаси, 1996. - С. 107110.

21. Мовш формули паукового тексту // Матер1али 5-i мЬкнар.наук. конференцй "Семантика мови i тексту". - 1вано-Франювськ, 1996. - С.196-197.

22. Науковий текст як единорозд1пьна цшсшсть // Матер1али конференци "Семантика мови i тексту". - ¡вано-Франювськ, 1996. - С. 198199.

АНОТЛЦП

Непийвода Н.Ф. Мова украшсько! науково-техшчно! лгсератури (функшонально-стилютичний аспект). - Рукопис.

Дисертащя на здобугтя наукового ступеня доктора фиюлопчних наук за спещальшстю 10.02.01 - украшська мова. - ¡нститут мовознавства ¡м. О.О.Потебн) HAH Украши, Кшв, 1997.

Дисертащю присвячено питанням удосконалення теоретичних засад наукового стилю сучасно! украТнськоТ ляературноТ мови на ocnoBi запровадження функцюнального пщходу до вироблення стильових норм. У дисертацй встановлено комунжативш параметри мови науково-техшчноТ лггератури: виявлено функцюналыи характеристики науково-техшчното тексту, з'ясовано мехашзми його породження i сприймання, показано специф!ку дй цих мехашзм1в в умовах бшнгв1зму. Розроблено теоретичш основи функцюнально-стшпстичного анал13у наукових текспв. Накреслено шляхи теоретичного розв'язання проблеми оптим1зацй наукового викладу. Ochobhi результати npaui знайшли практичне втшсння в пораднику з украТнськоТ мови для науковшв та дйювих людей. Результати дослшження можуть бути використаш у npoueci кодифкацй норм сучасного наукового стилю, а також у гшготовщ KypciB i cneuKypciB з украТнськоТ мови, дшовоТ украТнськоТ мови, науково-техшчно! термшологи, культури мови тошо для студент негумаштарних спешальностей.

Кпючов1 слова: науковий стиль украТнськоТ мови, науково-техшчна литература, функцюнально-стшпстичний аналв, стильова норма.

Непийвода Н.Ф. Язык украинской научно-технической литературы (функционально-стилистический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт языковедения им. А.А.Потебни HAH Украины, Киев, 1997.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования теоретических основ научного стиля современного украинского литературного языка путем применения функционального подхода к формированию стилистических норм. В диссертации установлены коммуникативные параметры языка научно-технической литературы: выявлены функциональные характеристики научно-технического текста, определены механизмы его порождения и восприятия, показана специфика действия этих механизмов в условиях билингвизма. Разработаны теоретические основы функционально-стилистического анализа научных текстов. Определены пути теоретического решения проблемы оптимизации научного изложения. Основные результаты работы нашли практическое воплощение в пособии по украинскому языку для ученых и деловых людей. Результаты исследования могут быть использованы в процессе кодификации норм научного стиля, а также при подготовке курсов и спецкурсов по украинскому языку, деловому украинскому языку, научно-технической терминологии, культуре речи и т. п. для студентов негуманитарных специальностей.

Ключевые слова: научный стиль украинского языка, научно-техническая литература, функционально-стилистический анализ, стилевая норма.

Nepyivoda Tn.F. Ukrainian scientific and technical language (aspects of functional stylistics). - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 10.02.01 - Ukrainian language. O.O.Potebnia Linguistics Institute, National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 1997.

The purpose of the paper is to improve the theoretical grounds of the Ukrainian scientific style in terms of the functional approach to the formation of style norms. Communicative parameters of the scientific and technical style are determined; functional characteristics of the scientific and technical texts are revealed, mechanisms of text creation and perception are studied, peculiar manifestations of these mechanisms under the bilinguism conditions are described. Theoretical approach to the functional stylistical analysis of scientific texts is developed. A theoretical solution of the problem of scientific account optimization is proposed. The main results are applied in practice in the Ukrainian language advisory book for scientists and officials. The conclusions may be employed to codify the scientific stylistic norms and to work out specialized lecture courses in Ukrainian language, business Ukrainian, scientific and technical terminology, language culture for the students dealing with science and technologies.

Keywords: functional stylistical analysis, scientific and technical literature, communicative completeness of the account, scientific Ukrainian.