автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Языковая картина мира в украинской фантастической сказке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Языковая картина мира в украинской фантастической сказке"

ДНШРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УШВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛЛВРИНЕНКО СВ1ТЛАНА TOMIBHA

МОВНА КАРТОНА СВГГУ В УКРА1НСЬК1Й ФАНТАСШЧШЙ КАЗЦГ

10.02.0^- украГнська мова

Автореферат дисертаци на эдобуття паукового ступеня кандидата фыолопчних наук

Дшпропетровськ - 1995

Дисертащя е рукошс.

Робота виконана на кафедр! укра1Нсько1 ыови I л1тератури ЩвденноукраIнського педагог!чного унгверситету гм. К.Д.Ушнськог

Науковий керiвник - доктор фглологхчяих наук, професор

Дроздовський Володимир Петрович

0ф1цгйш опоненти - доктор фтлсшогхчних наук,

професор Поповський AJÍ. кандидат фглояогхчних наук, доцйнт Шевченко Т.Г.

Дровхдна органхзацгя - Одеський державний унгверситет

1м. 1.1 .Мечникова

Захист вгдбудетъся " 2 " березня 1995 року о 14 годин: на ааыдаши спещалхзовано1 вченох ради Д 053.24.04 при Дшгцропет-ровськсму державншу унгверситетг за адресов: 320625, Днгпропет-ровськ, цр. Гагархна, 72, фглодогхчний факультет, корп. 1, ауд. 804.

3 дасертацг еп можна ознайсштиоя у науков1й бхбл1 отецг Дшпропетровського державного ун1верситету.

Автореферат роз1сланий " 27 " с1чня 1995 року.

Вчений секретар

спецгалгзованох вченох рада доктор фхлолог1чних наук, професор

Елементи взашодх г лхнгвхстики, культуролог! I, (фольклористики та 5х синтез зарада комплексного системного вивчення явищ традищйно1 матергально1 I духовно* культури е актуальним аспектом сучасного гумангтарного знания, яке мае за мету об'вднання та переусвгдомлення рхзнобхчнох хн<?юрмащ:г про лгадину г людство. П,о численних дяерел так о: х ггТюрмапх I налепить х 'Тольклорно слово. Лова уснох народно! традащ1,як один з наАваткливгших проявгв нащоналыюх самобу?ност1,зберхгае г передав наступили поколениям (Текти геро1чно1 1стор11, картини совдального та родинного побуту, найргзндаан1тнпи гамк почугнв та оцхнок, втхлених у вхдлшфованх словесно-вирагальн1 тории, що завяда привертали письменникгв, збирачхв, дослхдшшв до вивчення уснот народно* творчост1. Хнтерес до рхдного слова, ¡'ого краси, простота й ми-яозвучност1 не пригасай х сьогоднх.про що спхдчать, зокрема, науковг розв1Дки О.Ю.Бргпинох, Л.^.Дунаевсько!, С.Я.Ермоленко, АЛ.Поповського, В.А.Юзвенко та 1Н.

Актуальн1сть доелхд^ення обумовлена увагои до проблем национального самоусв1дсмлення х самовираження, стимулшчсго пощуки но-вих п1дход1в до вивчення мови Фольклору як шхетилиш спектру на-хйональних конотацхй, та перспективности) виходу на рхвень аналхзу художнього тексту, що справедливо ива тлеться одним э кардиналь-них питань сучасно1 йхлологхчноз: науки.

Мета дисертащ! - комплексний аналхз мовно1 картини евхту в укра1нськхй фантастичнхй казвд. Досягнення сфорлульованох мети передбачае вир:иення завдань. пов'язаних з видхленням та кемплек-сним семантико-лошчним анатхзом пшив Людана, ГТростхр, Час; сис-тшним анализом явищ категорг1 вказхвностх; виявленням у мовшй картин! евхту нацгональних сем; розглядсм основнмх складникхв мовно'1 картини евгту казки з точки зору лолхядерног структури лексичного значения, шо передбачае розробку типологН сем - еле-мент1в дано* структури.

Об'пктсм дослхдження обрано украх'нську Фантастичну каэку, предметом - II мову.

Матор1ад дослхд^ення склвдатоть 120 /Гантастичних казок, вх-дхбраних з шести збхршшв укра!шського (Тшьклору. До загального числа розглянутих текстхв ув1йшти окремг казки, представлен! кхлькша BapiaHTffl.ni у рхзних збхрниках, оскхльки вивчення мовно1 картини евхту не мохе уникнути розгляду м1тшар1антного рлвня,

який деыонструе своергдшсть сегаентадхх картини свгту почасти наочнхше, Н1Ж мхжсюжетний рхвень.

Методика доскхдження шдпорядкована основним завданиям I мае кшгогаксний характер. Основним методом о¡5рано описовий, 1н-дуктивний метод, що спираеться на спостереження, анал1з, класн-ф1кацхю окремих (Тактхв з метоп IX подальшого синтезу й уэагаль-нення, У роботх застосовано також серлантико-логхчний i ксмпо-нентний метода, що дозволяють ефективно визначати смислову структуру слова, а також елементи статистичного 1 контекстуально-ситуативного метод:в.

Наукова новизна роботи полягае в тому, що мовна картина св1ту лише недавно стана предметом уваги украхнських лгнгвгстхв Ж.П.Соколовськох, О.О.Тараненка, М.П.Кочергана та хн. . Дисерта вдя е с пробою спещального монографг чного дослхджоння мовно1 картини свгту в уура1нсыий аантастичнгй казвд, а такок вгдтвс рення не лише мовного I мовяеннево-творчого, але й св1тоглядно-го образу народу в жанр1, який чи не в найбхлымй мхрх актуалх-зуе потендхйн1 мохяивост1 розмовного стилю, висвхтлюе "психоло-гхчне серце" нац11, увиразнтое загальну народну структуру значения в орган1чнгй едностх сюжетно- г композищйно-мовленневого

Р1ВН1В.

Твотзвтичне значеннд проведеного дослхдження полягае в роз-робцх таких актуальних для л пата стеки проблем, як мовний тезаурус картини св1ту, семантика тексту, взаадозв'язок мови з мов-леннда та мови з суспхльством, ниявлення снекифхчних наихональ-них сш у мовнхй систем г украшськог казки, розширення уявлень про менталхтет народу через анализ кого мови.

Пшктичне значения тюботи полягае в тому, шо данх дасерта-Ц1г мояуть бути використан1 при анал131 яексично1 семантики та семантики тексту, а такок у иексикографхI фольклору. До матер!-ал1в дослхдкення можна звернутися при виктаданнх вузхвських курсхв з 1гексикоиог1 а, дхнгвхстичного аналгзу тексту, при читаных спецкурсхв, шдготовщ курсових та дипломних робхт, у шк1'гьншу курс! вивчення мови. До того ж, у дослхджешй М1стять-ся щкавг магерхали для проведения виховно1 уоботи по ознайал-ленню з шщональноп ну <сьтурою х градицхями.

На захист виносяться тaкí потрясения:

1. Укратнська фантастична казка мае своерхдну мовну карти-

ну свгту.

2, Для мовнох картини свгту Фантастично1 казки характерний антропоцентризм.

3. Простхр I Час г- нсвхд'шнгаш элементами мовно! картини сшту казки.

■1. Ладила, Прост!г, Час, як осноша складники мовнох картини свхту, набуваэть спещиТичних форм вираганнп х визначатоть кш-позищПну будову та семантику текст}' казки.

6. Система декктивгв у казцх мае вторингаш, шодо номпшш I, характер I ликонуе (Тунквд1 засову абстрагування, утворюгачи со-що-часо-просторову картину свхту на гндексальному р1внх.

6, На мовну картину казки накладаеться семантична мова фольклорнох традищх, чим х поясняться унпшльнг особливостх мови казки.

Апробашя робота. Осковнг положения дисерташх обговорюва-лись на кафедрах украхнськот мови Ияденноукрахнського педагогичного умверситету хм. К.Д.З'шнського та Одеського державного унхверситету 1м. 1Л.'¡ечнпгола. Результата дослхдгення пов1дсм-лялись на мхжвузхвських наукових кошйеренщях "Проблемы контрас-тивно1 лхнгвхстгош" /дхропоград, 1993/, "Семантика мови I тексту" Двано-:>раш;1вськ, 1993/ та науково-практичних конференвд-ях "Культура Зкрахни I слов'янськиГг св1т" Дам'янець-Подальсь-кий, 1992/, "Твори да я дхтеГ х про д1теГг у вхтчизняшй 1 зару-бпяшЧ лхтератур1" /Одеса, 1991/, "Шшхи посилення е^ективностх практичного курсу украхнсько1 мови та виховання читацькох май-стерностх" /Одеса, 1992/, "Нащоиадьное своеобразие культур и литератур" Дзмахл, 199?./, "Класична педагог1ка г фхлологхя в свхтлг сучасних завдань щалыюх х вузхвськох стовесностх "/Одеса, 1993/.

0крем1 Фрагмента дисертащ! використовувалися при викла-данн1 вузхвських курсгв "Стюнстика укратнськох: мови", "Л1нг-вхстичнш'г а нал 13 тексту". На матерхалх дпсертащГгного Д0сл1Дтсен-ня засвхдчуеться десять пубмкащ)".

Структура роботи визначаеться XI метою х завданнями: дасер-тащя складаеться гз вступу, трьох роздхлхв, виснсвк1в, списку основяо1 використано1 лхтератури та лексикогра^чтхх видань, с1шску дтерет та дола тку.

Зшст робота.

У "Встута" сбгрунтовуеться вибхр теми, И актуальна: сть.фо] мулюеться мета г завдання дослгджання, розкриваються наукова н< визна дасертаща, Н теоретичне х практично значения, характер] зуються матерхали г метода дослхдтапня.

1 пешему роздглг дисертавд I - '!Шнгв1стичний аспект антр< понхмхчнох iнформативност1 у мовн1й картинх евхту казки" - поде еться теоретичне обгрунтування проблем мовнох карткш евхту та спроба комплексного семантико-лоичного аншйзу поля Людана.

Коша нова - це своерхдна I неповторна картина св1ту. Етн< Л1нгв1стичн1 хдвI, започатковаш В.Гумбольдтом х розвиненх О.П< тебнею, С.Сепхрш, Б.1орфш, Д.Вайсбергером, незважаючи на к тривале неприйняття, ниш закняли належне мхеце в сЕялософгх та Л1нгв1стищ I стачи об'ектш всебхчного завдкавлення з доку ба-гатьох ученых св1ту.

Модель св1ту здатна реалхзовуватися у рхзнсманхтних форма) I наслхдаах лидськох поведгнки: у мовних текстах, совдальних 11 ститутах, лам'ятках матергакыю1 кутьтури /В.ВЛванов, В.Н.Топс ров 1365; Т.В.Цив'ян 19С0/. Паралельний анатгз структури модшп св1ту I структури мови доводить вхдпов1дн1сть М1Ж набором уш-версальних сеьиотичних опозивдй модшп св1ту I набором мовних /лексико-семантичних, граматичних/ категорий. Иова позначае ак-рем1 елементи концептуально}: картини евхту, що реал1зуеться, ю правило, у створенн1 сл1в I засобгв зв'язку мхж ними. До уваги вхтчизняних Л1нгв1стхв понятая потрагашо у зв'язку з тезауруеш вивченням лексики /Т.В.Цив'ян 1930; Ю.Б.Кучинський 1990; Н.П.Кс черган 1993/ та визначенням принщшхв укладання хдеографхчного словника /0.II.Караулов 1976 ,1931/, створенням колективних моно-графхй, як1 аналгзувдъ воображения картини св1ту в мовх /Роль человеческого фактора в языке: Язпк и картина мира 1288/, вивч< ням проблем системного опису лексичнох семантики /а,П.Соколове! ка 1990/. [ловна система в шлему I лексика зокрема, що як явит безпосередньо пов»язане з предаетним евхтш людани, його сохц-ально-хсторичним доевхдом та культурно-нашональннш особливос-тями, спромояна до певно1 мгри вхдтворюваги закр1плене повсяк-денною практикою уявления про зовшшнхй ев: т. Загальнкй характе лэдського дасчення, з одного боку, та ушверсальшсть мехамзм\ пх знания нанколишнього св1ту, з 1ншого, дозволяють котшхй мов1 брати активну участь у формуванн! опосередковано! картини св!тз

- Б -

1кра1нська Фантастична казка, стюиртдно вхдтвортопчи <Тундагленталь-нх кат9горх1 д1Нсиост1 Людина, Простхр, Час/, дав багатлй материал: для аналхзу як концептуально!, так I мовно1 картин свхту. Пацхональна картина свггу знаходигь слои вхдбиття у всхх мовнях рхвнях I найб1льшою мхрою в дексико-сшантичндау, що поясигоеться загальною властивхстга словинка иайчутливпие реагувати на позамов-нх чиннкки г Фхксувати вех сторснл национального буття /.!.П.Кочерга» 1Р03,12'1/, У иснтрх якогс перебугас, людина у рхзних сферах трудово1 х даховнох лдяшюсп з г)' думками х почуттями, прагненнями й хнтересами.

Актропопентричнхсть моделх свхту вхдбиваоться в Гх ор1ента-щ1 на людину, яка у мовнг" ганорамх казкк набува« велико? к!ль-костг позначень-хмен, детерэднованих спектров бг алого-'Изхоло-гхчнкх, соцхалышх, етнопсихологхчних та динамхчних характеристик об'скту ногшшвдх. 3 нхг;ерсатьн1, зглхстовнг предалеткх 1мена виступають вачгшвим чкнником мовнох модел1 евгту. В цхлому, но-мхнащЯне поло казки склада^ться з апалятивних назв х конструк-

IX замхнншав х шасних плен, ш утвор-дать ономастикой тексту, та мпсроконтекстхв з влаенши пленами, От«е, в сухупностг воно вбирас два взашопов^заш х взаогодгючг шари лексики - бе-зшенну та онп'.ну системи, якх безпосередньо ствв1дносяться з внутри шньога структурою тексту.

Семантичне пгде Ягодина поехдап суттеве глхспе в скисловгй структур! казки х е центральном етементом И 1дейно-теу,этичного наповнення. Мотна видишти ряд лексикс-семантичних труп, що входить до складу названого скленглчногс гголя х визначаять такх характеристики людини, як: 1. Палегснгсть до бхолоичного роду людей, стать /чотовхк, ггнка/. 2. Годанний стан /батько, мати.син, дочка/. 3. Вп< /щвчина, нарубок, старин, стара, д1д, баба/. 4. Природний стан /калхка, безрукий, слабий/. 5. Сопхалышй стан /цар, цариця, князь, княгиня, хфостий чоловп?/. 6. Рхд дхяльнос-тх /рибалка, коваль, хлхбороб, лхкар/. 7. Характер лтодських вза-емин /сусхд, Г1сть, друг, ворог/. 3. Позитивну чи негативну овднку /красень, добрий малодець, ледаш, нгхтолиця/. Лексеми з семантикою немхнадх I особи сктадатать вхд тринадцати до двадцяти вхдеоткхв повнозначних слхт? у текстх казки.

Досл1 дтення оногластичного простору розширтов уявлення про особливостх семантичного ноля Лвдана, Таирова спешки! ка казки

обумошпоеться тим, що в Hiir дають repoi-типи, часто позбавленх BiacHoi назви. Ti я власнг назви, якх вживаються, вхдзначагать-ся узагальненим характером i мениш, поргвняно з 1менами лгтера-турних герогв, семантично» об'ешистю. Вони можуть бути представивши такими трупами: 1. Чоловхчх хмена та npi звиська /Гриць-ко; Далекогляд/. 2. Kino^i 1мена та npiзвиська /Оленка; Свинячий Кожушок/. 3. Власнх назви-шфошми /Л а на; Ох/. 4. BjiacHi назви зоон1№ /кишка; Золотой Птах/. Аналгз оншастичних пара-дат власних назв свхдаить про те, що в укра:снськ1Й фантастич-нхй казцг переважають чотовхчг хмена, найпоширенг ним серед яких е хм'я Хван. Традишйне i каноичне, воно може даватися piзним типам герохв. Ди^еренщацхя ж останнгх в1дбуваеться за допомогою прикладок, детермхнантних вказгвок на родиннг зв'язки, внутр1шн4 або зовнхшнх характеристики особи Дван-даревич; Хван-Побиван; парубок Хван; Хван Голик; Хван Богданець/. За структурою власш назви здебхлыдого однокшпонентнг /Василь; На татка/, двоксмпо-нентнх гмена, як правило, будуються за глоделлю "т'я - ирхзвись-ко" /Хван Торбина; Настасгя Прекрасна/. Мотивавдя казкового npi-звиська досить часто пов'язуеться з: а/ обставинами народження Дотигорошко; Зноско/; б/ умовами гснування /Яяивунчик; Ряднин-ка/; в/ особистами якостями /Вернигора; Прутивус/; г/ совдаль-ним походженнда та поведхнкою Дрьшсин; Натуся; Голопуз/. Склада1сть ана ti зу ономастичного простору пояснюеться ш, що майже будь-яке iM'H може вживатися чи не вживатися або зашня-тися inuim за баганням оповхдача. X все •& ономастикой казки цривертае увагу дослшшкгв, оск1лыш найменування особи, у тому числх за допшогою власних назв, вхдзеркалюють суспхльно-по-бутовх понятая та уянлення, як1 у взашод11 з семами mobhoi ре-алхзац11 1деалу краси та норм мовленневого етикету утворшль значну кхльк1сгь смистових емощйио-експресивних компонент в,на 6a3i яких формуються типов! риси нащонаяьно-культурно!' конота-Вд! персонажу. Для характеристики зовнпшостх чоловхкхв вико-ристовуються оцгнш одинищ з семами: могутм й. гарний. богатив. витязь. яегпгь. красень та iH. ¿клалговання 4iH040i краси здхй-снюеться за допомогото дсшнуючо1 семи на позначення вроди: гаРна, красна, прекрасна. красуня та ih. Актуалгзащя сем mobhoi передач! хдеалу краси в1дбуваеться у ста так Формулах, типових дня фольклору /сини, як сокши; така гарна молодачка, що очей

не вхдхрвещ/.

Ва:ш1во!0 частиного семантичного поля Люди на с сукупшсть характеристик динашчно1 ознаки особи-дхяча /реперентора/,яка научат ше здц;1снюоться дхеслгвними Ирмами. Гаме у дх псловг лек-сична семантика якнакбхлыпо (Тгрнкгцональна I максимально присто-сована до ролх предиката. Огксовангстъ значения х чгтка функщо-напьнгсть словесних елемеят1в казки, розкласи^хкованих тематич-но, пгдводать до гаявтення тгттологх з динамхчно1 характеристики персонажу. Аналхз динамичноI ознаки Д1т у казковому контекст1 дао багатий матерхал для вияплення оснояних лексико-семантичних труп дхвслхв: 1. Дх адова буття /егзестенхионплыюстх/ /бути;ги-ти/. 2. Дхеслова мовтення /говорите; казати/. 3. Дх голова руху /ходити; ле-пти/. 4. Дхполова активно! дН /рубати; копати/. 5. Дхг.слова сприйняття /чути; бачнти/. С-,. Дх^слова з семантикою статальност1, серед яких видглятоться групп одишць на позначен-ня: а/ -М зичного стану /захворгти; охляти/; б/ псих1чного стану /радати; сз^мувати/; в/ моменту перетворення або перевтхлення /стати орлш; обернутися на чоловгка/. 7. Тртикетнг дхеслова /до-зволяти; дякувати/. Вибхрковх статистичнх данх срхдчать про те, що дх всл1внх (Тории сктадаоть до тридцяти вхдеоткхв мовних оди-ииць тексту, в зале^юстх В1д сшетних особливостей кхлыисть д1осл1в буття доходить дс восыли вхдеоткхв; д1есл1в моняення до десяти; дхеслхв руху до дев'ятнадцяти; Д1псл1в активно1 дг I до двадцати; дхеслхв сприНняття, думания, модальностх-до восьми; дхеслхв на позначення стану-до пятнадцати в1дсоттав.

У зм1стовому план1 Д1 еслIвчиН предикат с; чимось бхльшш.яН просто лексема. Передаючи певне значения, ми одночасно вклшае макет Ц1лого речения. Предикат маг, "мхеил" або гшзда, що запов-нюготься у реченнх словами, кртегопха.лънг ознаки яких знаходяться у сгаввхдношенн1 з катетер г альништ озиаками гнхзда.

1сиуюч1 методики аналхзу семантики тексту /П.В.Попов, Г.П.Трегубович/ дозвотяють розглянути типологию дхослIвних пре-дикат1в казки у зв'язку з типами наЗхарактернхших для них суб'-ект1в: 1. Агент: "Баба дала Нему торбу, наклала гуди чорного черствого хл1ба, пляшу води дала "г витгоовадила ¡того з дсму". 2. Г1ат1ент: "Ворожбит не встиг б1льие сказати, загошцив очх х помер". 3. Статант: "Нархвна налякалася так, що говорити не могла". 4. Коагент: "Обнялися. гарно пошлувалися. вона знову пе-

рекинулась зозулею, взяла кого гад крила - полейли", Б. Кон-статант: "А цархвна та 1ванька окружи тася". Подалыыий розгляд данамхчних характеристик особи пхдводить до змхстовох юшсифхка-ХЦ1 текстуальних предикатхв казки: 1. Статалыи: "I ходили дхти по лхсах багато ром в I здачавхли", 2. Процесуальнг: "Дгд витяг другу склянницю,побризкав Хвана - х нараз став 1ван стартший за п'ятдосят вок!в". 3, Аквдональнх: "Взяв хяопець шкуру, насилу -насилу дотяг II до котодязя**. 4. Хнтенсхональнх: "Прийшн вони додшу х поклялися обоз дов1ку не роэдучатися". Оактичний мате-Р1ал идводить до висновку, що предикати - характеристики окре-мого текстуального референтора - мо«уть пхдлягати узагальненню та розподхлу мгж кхлькша предакатними гнхздами на пхдставх на-лежноси вказаних предикатхв до певних сигнгФхкативних сфер. На приклада ряду казок доводиться, що текстов! предикати, якх ха-рактеризують текстовий рыТерентор, входятъ до обмежено1 кглькос-тх сигнхшхкативнкс областей I об'еднуються в унхфгкованг предикативах гнхзда. Помхчено, що структура тексту обумовлюе в заем о-дхю кожно1 окремо! нш1нацх х з певною кгяькхстта предакат1в.Вра-ховуючи, ад текстотворче ядро йормуеться на базх ншхнавдх особи разом з дннамхчною характеристикою, в роботх здхйснвно спро-бу предетавити семантику тексту укра!снсько1 Фантастично* казки, звакаючи при цьшу, що "¿1 почхтвлна структура визначае наяв-нхсть ряда пропозивдйних репрезентацхй. Репрезентацхя тексту у виглядх окремих пропозищй та гх дослгдження сцрияпть глибшолу розумхнню ЗМХСТ0В01 структури казки.

Розгляд семантичного поля Людана доповнгаеться аналхзсм ет-нопсихалогхчних характеристик, переданих у казвд диференщйова-ною системою лхнгао-стиягстагчних засобхи, зокрема, формами мов-ленневого етикету, звертаннями та лексико-граматичними особли-востями епглогхв, Процеси мислення в межах конкретно1 нацхональ-но1 стиххI засвхдчугатъ своерхднх емоцхйнх тонуси, одним з чис-ленних цроявхв яких е витончена украхнська кучьтура мхжтодських взаемин, яка регламентуе форми 1 канони гловлеиневого етикету. Мовленневий етккет представлений у казцг кшунхкативно-сшантич-ними групами одишнхь, об'едааних сгаяьним 1нт9нцхачьнш зм1стш у 5ункщона.яьно-мовнв поле ввгчливост1, реалхзоване на р1зних рхвнях мови. Основниш семантичнши групами етикетних знак1в е: 1. Привхтання: 'Ццрастуйте, ~ каже 1ван. - День добрьй вам, да-

дуся!" 2. Пропвння: "Прощай, - каже, - шукай мене у тридесятгм государств!, у баби-Яги - Костянок' ноги". 3. Прохання: "Не засни, будь ласкр.ва, бо брати уб'ють тебе i мене". 4. Згода: "Добре, - погодився дглусь". 5. Вхдаова: "Е, дхдусю, радий би вас нагодувати, та нема тут нгчого, сэмий черствий хлтб, що ви його не вкусите", в. Подяка: "Ну, cnacit6i тобг, чаловхче, вигодував мене". 7. Розрада: "Не плач» Jсе гаразд буде, лягай та спи!"

Однхещ з найпомхтнхших KaToropift семантичного паля вв1чли-вост! е звертання - "своорхдне мовленневе дгйство", яке конта-MÎuye заклик i називання, завдяки чалу стае у казцг своергднюл естетичнигл центром з широкими емовдйно-оотншши мохливостдаи. Основний гласив звертань, що привертае увагу своею виразнхстга, багатством конотащй, частотах сто 'Тункхцонування, 3opi внтований на людину i передаться загальними назвами: 1. Звертання до ге-рохв /наймитку; сестро/. 2. Звертання до тварии /сороко; вовчи-ку/. 3. Звертання до атрибумв персонажи та предает!в, над1ле-них надзвичайнигли ккостями /торбо-валосянко; логяачко-самоб1йко/. 4. Звертання до псшчникхв мШчного походяения /1рзо-Мурзо;Ви-дюло й Невидимо/. Розглянутт знаки моилеян^вого етикету нерхдко ускладнюготься одиницями типу голуб очко, голубчику. го.лл'бонько. якх надають вистовледашга В1дт1нку пестливост1. Палхтра позна-чень суб'ективно1 ouiнки як позитивного, так i негативного характеру реалхзуеться на лексичнсму, морфемному i синтаксичншу рхвнях. 3 точки зору мор^ологх чного виратзння звертання пред-станлягать собою власи та загальнх назви простох /1арусенько,ку-ме, ластгвочко/ та складно1 структури ргзних тишв: 1менник -прикметник /добрий чоловхче, .люба матхнко/; 1менник - хменник /нар1вна-красунечко, Д1вонько-голубонъко/; 1менник - займенник /даточки moï, ваше добродгйство/; хменник - заНменник - прикметник /синку М1Й солодкий, донечко моя дорога/. Основнши Формами передач1 звертання е юшчний i пазквний вгдахнки.

Своерхднхсть мовних pecypciB украхнських Фантастичних ка-зок на piBHÏ семантичного поля Л'пдпна дае багатий матерхал для емпхрично повного розкриття явищ нахлонального менталхтету.Сенс ментальностх конпентру^ться в eniлогах, де актуалхзучться окре-Mi семи по л i б—складникi в загальнох картини свхту. Семантичне поле Людина в y3yci ятлогу характеризуемся видгленням позицгй, нов'язашгх з нацгональними поглядами на духовн! щнност! та ро-

даннх взашини. Лоико-праллатичний рхвень национального св1то-бачення фхксуе у явления про характер зв'язк1в мхж окремою люда-ною, родиною та навколипшм св1том. Семантичне поле просторо-востх предатавлене в ешлогах семами додому. до себе, у свхй край. Ядро часових уявлень складають позицХ1, пов'язанх з довго-Л1ттям I В1чшстю. Аналхз мовного вираження загально1 концешД1 св1тосприйнягтя, яка, детерм1нуючи спосхб 1снування нацН, втх-лтоеться у стаердасеннг необхгдаостг миру, щастя та алагода для кокнох лядини, сприяе глибшому розумхнню ментально! оптики етно-су.

1 другому роздхлх - "Л хнгво-х ерархх чний аспект часоцросто-рово1 хнформативностх у мовн1й картиш свхту казки" розгляда-еться мовна репрезентация дросторово-часовох координавдх як од-Н161 з дсмхнант внутрхшньо! структури казкового тексту. Оскхль-ки модель св1ту е к онцептуа льночловнюл утворенням, трансформация фхзичних координат у казцх сприймаеться як концептуальна Iпостась дсшнанти, мовна подоба яко1 В1дзначаеться п<ш структура ста I жшформхзмш. Украх'нська фантастична казка заф1 к су-вала особливе варт1сно-змхстовне бачення просторово-часово1 ар-х1тектон1ки, яке.хоча й базувться на буденних уявленнях про час I простхр, проте не обменуеться лише ними. Складна система за-собхв оформления казкового хронотопу поряд з реальними вклотае асощативнг, емоцгйно-забарвленг поэицх1, якх незр1вняно збага-чугать спектр часопросторового бачення. Сшантика казкового хронотопу орган:зуеться у вхдповхдаостх до загальнофольклорного принципу поступового звуження 1 виконуе досить важливу роль у формуваннх загального тяа та ситуативних ознак Д11, створкючи умови для конгашнацП реального з вигадкою.

Иовне поле просторовостх представляе комплекс унхверсаль-них семготичних опозищл, де конкретно елементи /гора, море,дорога, ддм тощо/ регулярно дублтаться на б г ль га абстрактная ргв-нх. Вказ1вники абстрактних просторових позивдй вклгачають семи невизначеностх, як1 сп1ВВ1дносяться з уявленндаи про: 1. Невиз-начен1сть скерованостх /там.де зила з лхтсм зустрхчаеться; ку-дась/. 2. Невизначещсть протяжное^ /край св!ту; далека земля/, Вказхвники конкретнкх просторових позищй включають семи визна-ченостх, якг спхввхдносяться з уяаленнями про: 1. Визначенхсть скерованостх /до облака; коло эемчх/. 2. Визначен1сть протях-

ноем, що мока хврактеризуватися: а/ обмеженхетю /село, рхдна земля/; <3/ вш1рюва:пстю /с!м миль, три аршини/. Просторов! ло-кал!затори визначено1 скерованостх сб'вднуються у такг шдгрупи: 1. Сторони горизонту: "Дергава його займала валику частину заходу". 2. Небо-земля: "Шдяет1в Кал1Н аж п1д хмари та як гепнувся знов на землю". 3. Праворуч-лхворуч: "Пшвоточ гадеш - щастя бу-де; лхвог.уч пхдеш - добро буде, а просто П1деш - смерть буда". 4. Назад-вперед: 'Не йда вдел дорогою, завертай назад". Динам1ка сюжету передбачае поступову конкретизащю просторовох арх^екто-Н1ки, тому група вказ*вникхв з семантикою визначенох протяжностх зазнае дальж>1 сегментацхх: 1. Частини землх :"(1осилае король г!н-щв по чужих землях". 2. Край сторона: "А я б у заморський край подався". 3. Державн1 у творения: "6 тут у сус1дньшу царств* одна ндрхвна". 4. Ландшафтн1 елементи /лге, ставок/. Просторов! локалхзатори з семантикою обмеженост£-вим1ргсваностх також утво-ркють своерхдну систему: 1. Мгри вхдеташ: "Бона вдарилась I на пхвтори аршина в землю вбилась". 2. Населен! пункти: "Ось доходить до мгетечка. а там ярмарок". 3, Окремг будавях: а/ гатловх споруди /будннок, хита, палац, баигга/; б/ господарськх пршхщен-ня /стайия, льск, кузня, лазня/; в/ частини пемешкання /хчзрниця, С1нечкв, покох, кхмната/. Окремо розглянуто групу локалхзаторхв з пхдеиленою нацгонально-культурною конотащкю. Реальнх топо!Шли /Ки1В, Лебедин, Крим/, идрошми /Чорне море, Днгпро/, назви частин ландшафту /степ, гай, поле/, елементгв флори /явхр, очерет, В1лыаина/, деталей 1нтер»еру га екстер'еру /лава, гач, ганок, призьба/ беруть активну участь у створеннх мовно1 картини св1ту.

Система граматичних засоб1в реалхзацхх просторового поля детеркинуеться його структурою. Активно функщонугать морфологхч-Н1 та синтаксичн! класи оданиць, пов'язанх з вхдтвореннш особ-ливостей -локальних позивдй: 1. Хменники у вгдахнкових формах /бхля дороги; по подагр'I; попхд стгнами/. 2. Присл1вники, як! часто виконують Функц! I обставини мгеця /десь, кудась, нгде .назад/. 3. Дхеслова 13 значениям перемещения, перебування та буття /покали, дхйшов, сидить/. 4. <1>разеолог13ми, як загальновшван*, так I специфхчн1, фольк лорш /скКльхи окал глянути; евхт за оч1; нх далеко Н1 близько; н! високо нх низько/. 5. Словосполучення рхзних моделей: а/ займенник + Ьленник /хнша крахна; у якесь се-

ло/; 6/ прикметник +■ хменник /по чужих краях; до царського палацу/; в/ числхвник + гменник /за сто верст/. 6. Складношдряднх речения з пгдряднши обставинними мгсця /Як не скажеш, то жбурну тебе туда, де раки зимують/. 7. Складне синтаксичне щле, яке сприяе утворенню художньо-просторового образу типу Кашгеве царство; палап зм1я: печера розбгйникхв. Минагочи казковий свхт, герой просуваеться нерхвжшрно, набувае co6i перед початком кож-Hoi новох цригоди притулок, який виконуе Функщ i тимчасового дому. MicuH» в яких вхдбувавться епхчна дхя, характеризуються не ст!льки матергальною, скхльки сюжетного ситуативною конкретнгстю, що проявляемся у досить тверда й спгввхднесеностх певних ситуаций та под1й з окремими мгсцями. Казковий простхр тявхв до роз-подхлу на зони активное^ i зони пасивностх. Перем1шення героя приймае вигляд руху з зони пасивностх, яка е мхепем його постового перебування, звхдки bih виступае дая реалгзацхх того чи ih-шого действа i куда повертаиться nieля його завершения, до зони активное^ i навпаки. Казковий npocTip мае полхфункцгональне на-вантатення - виступае як тло äÜ i як enoeiö характеристики персоналии та подНч ^авдяки свохй розмаггост1, просторов! локалi-затори налагать казвд пештного динамхзму i ритм1чнсй' виразностх.

Семантична структура модел1 cBiry утворюеться рхзншанхтни-ми типами просторово-часових взашодхй. Мовне поле темпоральнос-Ti включае вказхвнзши абстрактного i конкретного характеру. Система оданиць абстрактного часу об'едауз дрхбнхви групи референ-торхв з piэними значениям: 1. Невизначеного часу, не0бме«ен01 TpHBcUiocTi: "Кили колись у старовину пар з царицею". 2. Невизначеного часу, обметено* тривалостх: "От невдовзг п!сля того каже чолов1к св01Й Ж1нвд..." 3. Невизначеного мшонту часу: "Хдуть да/ti, коли де - летить комар хз свош крилатим в!йськал". Поряд з безпосередшми, у казцг ^ункцгонушъ опое ере дкован1 часовх опе-ратори невизначенох семантики /ходив - блукав; пождав - пождав/.

Темпораль^ вказхвники конкретного характеру тхено взашо-д!оть з бгограФгчним часом персона^в. Вони здойентоть координацию окремих eni зодгв оповхда, встановлтоть пхдпорядаовашеть ча-coBoi Bici другорядних персонатав бхогра,т1чншу 4acoBi головного героя. Останшй, як правило, не змхшоеться у В1ВД, часова nocii-довгпсть його BiKosoi характеристики подаеться сукупно.

Когафетний час у казвд обновлений уявяеннями про визначе-

ний час pÍ3Hoi тривалостг: 1. Життя та його ваэдшвх втапи /пора оженитися; старх стали; все -життя/. 2. Pis та пори року /перший ргк; третхй рхк; зима/. 3. Доба та ix частини /hÍ4; день; три доби/. Сшетно-композивдйнх особливостг вимагають детально! сег-ментацг! темпорального комплексу доби: вдосвгта; перед cbítcm; на свгтанху; ранкш; на ранок; опхвднх; у об1днэ пору; по обхдг; сутгнки; вечхр; пхвшч; запхвнхч тощо. 4. Визначений момент часу /в ту ж мить; в одну мить/. У каэщ cniBicHyrara недатован1 безперервна та дискретна часовг nocir довностг, остання представлена фтксацгето певних в^окремлених позищй. Характеристики часу, витраченого на подолання простору, привертаить увагу не ст1льки як складники темпоратьного комплексу казки, ск^льки як cBoepiAHÍ семантичнх пер.емикачх, основна Функцхя яких полягае не у створеннх темпоральних уявлень, а у просторово-часовхй nepeopi-ентащ i, чим пояснюеться пхдкреслена невизначенхсть ix триваяос-тг /чи довго чи не довго; через деякий там час/.

Комплекс граматичних форл передав темпоральних вхдносин Лорлуетъся у вгдпсвхдностг до вямог танру. Серед масиву рхзнсма-híthhx морфолого-синтаксичних засобхв реалхзашх' часових значень треба у поршу чергу вирдлити такi: 1. Прислхвшиш рхзних розря-дхв /якось; тепер; копи це; тод1; колись-то/. Поряд з неумотиво-ваними, окремий пар утворшть вмотивованх прислхвники /учора;дов-го; давно; пюроку/. 1менники, як i називагать темпора tcsh i про-тяжностг /тиядень; година/. 3. Дхеслова кхлькох типхв: а/ оди-ничнх 3i значениям буття, ;цо отшаигь показники темпоральнох протяжное« /шти; бути/; б/ повторпванх, що поэначають стан, pyx /iдуть та 1дуть; котахала-колихала/. 4. йразеолог1Эми /до В1ку вхчного; довго то бую чи хутко/. Б. Словосполучення рхзних моделей: а/ прикметник + хменник /нглгепакиЗ ргк/; б/ зашенник + 1менник /якийсь час/; в/ чисяхвник + хменник /два мхсяцх/; г/ прислхвник + присл1вник /завтра зранку/. 6. Складной дряднх речення э тдрядними часу: "Принеси мене до своезс хати, та годуй мене м'ясш доти, деки у мене крила одростуть". Казковий час ус-вхдомлпяться як своершгай елемент моделi свгту. Безпосередня реалхзащя часових вхдношень здхПснюеться через сюжет i створюе хлюзхю руху часу. Той чи гншй порядок под1й, а також те чи íh-ше порушення цього порядку, вэа«лодхя кхяькох часових показшшв виконугать важтавх худояй та естетичнх функхц i. Можна стверджу-

вата, що часова оргянхзацхя казки, як явище Тт поетики,спрмяе увиразненню певних сторгн зображувано1 Д1йсност1, концентращ х читацько! уваги на особливостях свттосприйняття народо-творид.

1 третьему воздглг - "1ндексалыи явища в мовнгй картин! свхту казки" - доводиться, що система антролонхмгчних часових те просторових елемент1В дубдтоеться у казш системой абстракта« ор!ектирт в I е вирачшням основних сем1отичних опозицхй, що ош-сують не лише казковий, а й загальнотодський ушверсум. Дейксис о найяскрав1 лим атрибута! л*одсь*ого мовлення, оск1льки вгн по-трхбний лвдинх для ор1Рнтащ1 у мовленнев1й ситуахц: х. Загальний антропоцентризм казки пояснда особяиве М1сце дейктивхв у систем! IX мовних засобгт). Сукупнхсть знак г в з вказхвною ^унквде!о охоп-люеться поняттда 1ндексалыюст1, вивчення як от передбачае у пер-щу чергу визначення типу вказхвки /на особу, мхсце, час/ а потЬ вхдправно1 пози1Т11, вхдчосно якох здхйснпяться вказхвка.

Система особових егоцентршав у '%нтастичн1й казхц утворю-еться трьсма групачи займенчюав пэршо!, другох та третье! особи, деноташя яккх визнача^ться вгдчосно мовця. Пш1чено, що функвдона.льн! особ.лияост! казкових займенникхв реалгзуоться у контекстх, Пайчаст1ше конкретизация вхдбуваеться у попередньшу /«ветлу/ контекст1, що стосуеться пореватло займеншшв третьо1 особи, вжитих з 1мешшками лредаетного значения: "Полетхди туда гус1, а пхч випустила Д1тей, 1 пони побтгли л!сом". Конкретиза-1Йя у наступнсму /правому/ контекетт в щдсму не властива казцх, за винятксм випадт^в вказхяок в авторськ!й мовх: "Де я найму II? - сказав дхд". Контекст допомагае встановити суб'ектну або об' октну ре<Терентн!сть займеннгоив. У сТярх особового дейксису казки дхе унгверсалъна опозищя "я - ти", що пхдкреслпе суб'ект-но-об»ектний характер, дг!: "Я тебе побив, а ти мене. Зробхм мир" За'Мксован1 випадчи протеставлоння "я - ви", "я - вони","я - вхн

Егоцентрик першо! особи однини активно здхйенпя вказ1вку на героя. Спостерхгаються випадки вшвання авторського "я", що дозволяв створити е^кт вгрогхдчоетт оповтд1. Воно иалетить до сис-теми зовнхшъого дейксису казки { продета плене в епхлогах.

Вапяивтш субу.атегорх ягли особового дейксису казки виступа-тоть займечники "ми", "ви", якх мо-^уть тазувати на форму взашо-дхх суб'скта з об'сжтда, Ловтпгане дейктичне втивання цих займен-ник!В сприяе вкл*)чент) особи читача пияхш суб• сктиватц! до ее-

тетичноз: структури твору.

Аналхз множини fидакаторгв особових займешшкгв показав,що егоцентрики першох особи найчастхше дешийруються у словах мовця: "Але вовк приходить та й xa же: "Молодику, jj твого коня буду хоти". 1ндикац1я регберентора займенниха другох: особи здхйсняеться прямою мовою, зокрема звертанням: "Ти чого, панночко, нас потре-буеш?" Встановлення pe ¡Tepe нш i егоцентрикх в третьо* особи вхдбу-ваеться у контекстх сл1в оповхдача: "Були собх два брати-щреви-чх, й були вони богатирх", Семантичне поле особових'егоцентрик^в казни подхляеться на такх групи: 1. Дейктичш займенники особи, референтах герою - людинi: "От тодх Iван-Голик вже Й признався що вхн його брат". 2. Егоцентрики, референтн1 герою - мгфонгму: "... я - Доля, та в;ка постархяа..." 3. Ocoöobi займенники, як! спхвв1дносяться з зоошмами: "Чему ти не спхвавш, птаху?" 4.Дей-ктиви особи, що позначагать предмет: "На, хаае, це яблучко, та де воно котитиметъея, хди за ним прямо, якраз дойдет".'

До складу типових казкових егоцентрикгв входять одинивд "той"-"цей", як i -утворшть лексичну опозивдю, основану на проти-ставленнх "близький - далекий" /у просторх i 4aci вхдносно особи мовця/. Казка надае перевагу хонструкщям з егоцентричним показниксм "той", що поясняться яанровим тяжпшда до узагаль-нення i прагаенням 1дентифхкувати явища, як i знаходяться далеко за меяами безпосервднього чуттевого сприйняття. Назван! займенники виконують Функш т видглення певного об'вкту просторовох або часовох позивд i.

Локально-темпоральний дейксис казки характеризуеться дво-планов1стта, що виражаеться у його здатност1 до встановлення спхвв1дношеш1я поняття просторово-часово1 органхзаШ1 дсйсносТ1 mí ж оповхдачем i слухачем /зовшишй дейксис/ та mí» персонажами /внутр1шн!й дейксис/. Часто дейктив поеднуе часовий i прос-торовий плани дет /"тут" + "тепер"/. Синкретична вказгвка на uiicne i час спостерхгаеться не завтди: частхше трапяяеться, що одне í3 значень виявлякться семантично míctkíudm за *нше. Вка-зхвна функвдя дейктичних одиниць локального характеру викорис-товуеться казкота для iндакацх i широкого спектру реатьних та хрреа льних просторових позицхй: "Вони устромили там суху палич-ку" - там - у джеральц1 - реальна визначена нозивдя; "Ск1льки я тут, те живоi душх з людеького евхту не було" - тут - уявний

cbít.

Вербальний дейксис часто взашодх е з додатковими засобаш якг вказують на локальний об«ект, що знаходиться у пол: зору персонашв або знайомий Зол, зввдяки чому досягаеться е^кт учг Ti слухача /читача/ у казковхй дхi'. Ife cnocTepiтаиться при вид леннх позиц1й, пов»язаних з мешанням героя: "Дивиться, ctoiti

хата маленька, заходить туди, коти там живе сама баба"; або ле • • • •

шафтнои сехментахйею: "Хдь пошд щеп горою, там im два мои брати сидять". Контекстах конкретизатори сприяють увиразненню дейктивхв, якi в рядi випадкгв передбачагсть жестову реаквдю, * посилшть емощйнхеть викладу. Дейктична хндекеащя míciw мож£ здхйснгаватися за допемогого займенникових прислхвник1в mí спя щ сторово-скеровугачого характеру: двешрних, то утворшть лекси* опозищю: туди-сюдиг вгору-вниз; вперед-назад: та одншхрних,? не входять до опозихдх: кото: двлх: скрхзь. Приел!вниковий де£ сис, порхвняно Í3 займенниковим, характеризуеться значно мен пк долею егоцентризму, а подекочи i повнога його вгдсутн1ст10.

Дейктичнх вказ{вники темпорального характеру мояуть мати семантику актер!орностх, chhxpoiíhoctí, поеттерхорноетх. Темпо-ральний дейксис казки вхдрхзняеться в!д локального значно менп семантичною дийеренщйован! cm« Haft ширив представлен! семанти* piзновиди хндексу "тетер", який може передавати зовнхшне або внутр!шне дейктичне значения, видхляти окремий мемент, вказува на noaniflOBHicTb под!й. Прислхвникова 1ндексап!я часових вхдне син реалгзуеться одигашдои: ■учог^а: сьогоднх: вранхя: зрраз: её тем тощо.

Система часопросторовкх елемент!в KaTeropii вказхвностх украшськох Фантастично1 казки характеризуеться cepie» особли-востей, серед яких треба видхлити неузуальну референц!ац!в дей thbíb та дублювання !ндексащi вузького контексту, що никликае пхдеилення емоц!йност! викладу.

Окремо розглянуто Функвдонування соцхо-часо-просторових в 3íbhkríb як елемент!в peaJiíaanj i художн!х прийсшв казковог к позищх. Виявлено, що вони беруть участь в оФормленнх градащ i та постунового звуження /додаткова !ндексавдя часу або мхеця у повторюваних сехментах/, детермхнупть спхв!снування мльках ко ординатних систем, ор!ентованих на pÍ3HÍ центри /референторами егоцентршав 1,2,3 особи можуть бути i оповхдач, i читач, i

персонаж/, утворкмть систему /я, тут, тепер/, що може сприйма-тися як картина свхтосприйняття на гндексальнсму ргвнх.

За результатами комплексного дроидяення мовно1 картини свхту казки сформульовано висновки. якх складають значения х новизну дан01 робота:

- глобаяьн1 координата казкового свхту, унхверсальнх за своею природою, е фундаментальними категорхями свхту в тому ви-глядх, у якому вхн заданий повсякденнхй свхдомостх - людина, простхр, час. Не кояний текст семянтично влаштований подхбним чинш, глобальность е специфичною рисою саме казки, якхй особли-востх данру забезпечують здатнхсть до моделювання всього св1ту

в щлсму;

- характерною рисом монно1 системи казки е використання епхчно! технхки простого найменування, внаслгдок чого предает, явищв або подхя не змальовуються, а лишэ хменуються. Вхдбуваеть-ся своерхдне "вг.нщення" свхту у слово;

- антропоцентризм та антропометричшсть казки детермгнуе наявнхсть значно* кгтькостх мовних оданиць, якх окреслюють статус персонажу, його динамхчнх ознаки, ментальнг якостх;

- семантика казкового хронотопу оргаизуеться у вхдповгд-ностх до загальнофольклорного принципу поступового звуження I виконуе досить важошу роть у Формуваши загалыюго тла г ситуативных ознак да*, створюючи умови для контампшцхI реального I фантастичного;

- мовне вхдображення локально-теглпора тьнох семантики казки до певнох' мхри наслхдуе нацхоналышм уявиенням про часоцросторо-ву оргамзащп дхйсностх;

- картина свхту, зафхксована гловною системою казки, в1до-брачае взаемодпо статичного г динамгчного аспектов часопросто-рового континуу!лу, що шдолений високим ступеней автонданостх й утворюе найбхльш спещкМчну картину сешнтичнох парадшллатики тексту;

- система антропонхмхчних, часових та просторових елемен-тхв дублюеться у казхи системою абстрактних оргпнткрхв, як1 ре-ференцгально спхввхдносяться з картиною свхту;

- хндексальн1 явища хстотно доловдаготь та увиразнхготь мов-ний тезаурус казки;

- семантико~лог1чний мотод досчхджння дозволяе зробити но-

_ in -

традищйний аналгз пол* ядерно! структури лексичного значения мовних одиниць казки i нам!чао перспективи ix зхставлення з еле ментами семантично! моей (Тольктсрно! традицхх;

- розгляд глибшшо! семантично! згуртованостх клгачових мое них явищ Б1дкрЕвао новий ракурс анаххзу танрово-композиц1йних особтавостей казки.

Ochobhi положения дасерташх викладено у публхкашях:

1. Семантика невизначеного простору в украхнсыай фантастичней казвд // Вопр. филологии: Сб. науч. трудов. - Халам, 1593.-Вип.1. - С.36-39.

2. Специф1ка особового дейксису в украхнськ1Й Фантастнчн1й каз-цх // Вопр. .'Тшологии: Сб. науч. трудов. - 1зма!л, 1993. -Вип.З. - C.25-2R.

3. [Ловна реалхзацхя 1деалу краси в укра!нськ1й ^нтастичн1й каэ цх // Семантика мови i тексту: Матер1али мхжнар. наук. кошТ>. Хвано-Фрашйвськ, 1993. - С.165-16?.

4. Звертання в украхнських i росгйських народах казках // Проб леми контрастивно! Л1нгвгстики: Тези М1жвуз. наук. конФ. 1820 трав. 1993. - Кхровоград, 1993. - С.132-133.

5. Семантика i <%нкщонування дейктивхв у п'есах Микоти Кул1ша/ Мова та стиль творхв Х.0.Бун1на, М.Г.Кулхш, ЮЛ.Яновського: 36. наук, праць. - Одеса, 1994. - С.94-99.

JLci&jC"

- ID -

Lavrinenko S.T. The linguistic picture of the world in the Ukrainian fantastic fairy tele. Dessertation presented for the degree of a master of Philology in specialized field 10.02.02 -the Ukrainian language, Dnepropetrovsk State University, Dnepropetrovsk, 1995«

The aim of the dessertation is to give an intergrated analysis of the linguistic picture of the world in Ukrainian fantastic fairy tales. The fields of Person, Space and Time have been described with the help of the semantic logical and compo-nential methods of analysis, besides all the deictic elements have been analysed as a system. The main constituents of the linguistic picture of the fairy tale world have been investigated from the point of view of the polynuclear structure of the lexical meaning with special reference to the genre and composition all peculiarities of the analysed texts.

Лавриненко С.Т. Языковая картина мира в украинской фантасти-¡еской сказке. Диссертация на соискание ученой степени кандидата шлологических наук по специальности 10.02.02 - украинский язык, .непропетровский государственный университет, Днепропетровск, 995.

Диссертация посвящэна комплексному анализу языковой картины :ира в украинской фантастической сказке. В работе проведен семан-•ико-логнческий и компонентный анализ полей Человек, Пространство, ¡ремя, сЕстемный анализ явлений KateropKE указательностк. Основные оставляющие языковой картины мира сказки исследованы с точки зре-1ия полиядерной структуры лексического значения с учетом жанровых : композиционных особенностей текста.

Ключовх слова; мовна картина свхту; семантика; персональнхстъ; :окальн1сть; темпоральысть; хндексальнгсть.

Шдписано до друку 10.01. 1995 р. Od. 0,9. Формат 60x84 1Дб. Друк офсетний. Тир. 100. Зам. 280. Bût, 1зма£л, Ватутгна, 72.