автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Языковые параметры каузальности в русских текстах по лингвистике

Полный текст автореферата диссертации по теме "Языковые параметры каузальности в русских текстах по лингвистике"

На правах рукопису І/

ІИАКСІІІА ІЬлина Валентинівна

МОВНІ ПАРА1ЛЕТРИ КАУЗАЛЬНОСТІ У РОСІЙСЬКИХ ТЕКСТАХ З ЛІНГВІСТИКИ

10,02,02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ

І9УС

Роботу виконано на кафедрі російської мови Дніпропетровського державного університету

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

' ‘ доцент ПРИСТАЙНО Т.С. '

Офіційні опонента - доктор філологічних наук,

професор КУДРЯВЦЕВА Л.О.,

■ кандидат філологічних наук

КАБАНОВА М.Р.

Провідна установа - .Донецький державний університет

Захист відбудеться *£<&" & 1996 р.

о Р год, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 03.01.16 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Дніпропетровсько^ державному університеті /320625, Дніпропетровськ, пров. Науковий, ІЗ, філологічний факультет, корп. І, ауд. 804/.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розісланий 1996 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Пристайко Т.С.

з

Причикно-паслідкопі відношення як одна з основних <}орм взаємозв'язку процесів та яеищ об’єктивної дійсності є, як пілот, найважливішими відношеннями, що знайшли відображеніг у мові. Необхідність вцячеинд з різній боків ниражеїшя каузальності вербальними засобами, існування різних поглядів та точок зору на причинність, норозв'язаі':сть багатьох суміжних з нею питань по-ясниять неослабний інтерес вчених до цієї проблеми.

Вона досліджується у межах логічного аналізу мови /З.Ванд- ' лер, ГД. фон Брігт, О.Т.Кривоносов, М.В.Ляпон, О.С.Разлогова/, у зв'язку з історією розвитку мова та мислення /О.Р.Маслієва/, у спі»підношенні з історією розвитку системи мовних одиниць, що передають значення каузальності /О.М.іінкель, Є.Т.Черкасова/.

У сучаснііі лінгвістиці існує дві точки зору у погляді на причинність: відмінним вважається семантичний обсяг причиновості, сума каузальних значень. Згідно однієї точки вору, в семантичне поло причиновості включаються відношення зумовленості у иирокому розумінні. У цьому випадку до сфери каузальності належать такі види залежностей, як умовні /уїловно-наслідкові/, причинові, допустові .цільові та відношення наслідку. Все це коло відношень передбачає таку залежність двох ситуацій змісті, коли одна з них о достатньою основою для реалізації іншої, тобто "до сфери каузальних належать всі логічні відношення" /Т.А.Яшонко/. Принцип достатньої основи, який виступає вихідним в інтерпретації каузальності , с характерним для "Русской грамм&тйки-80" /§ 2999/ та "Краткой русской грамматики" /§ 6С7/. Цієї точки зору дотримуються Й окремі дослідники /Т.А.Яшанко, М.В.Ляпон, М.І.Конш-кенич/.

Друга точка зору в розумінні причинової семантики о біли, вузькою. Згідно неї до сфери каузальності відносять тільки причинові та наслідкові види семантичних залежностей. У нашому дослідженні ми виходили саме а цього положення Й вважали, що умовні, допустові та цільові відношення співвідносяться з причиновими та наслідкопими, але псе ж характеризуються рядом властивих їм особливостей як у семантичному /змістовому/ плані, так і в плані їх граматичного оформлення.

Заділи вість вивчення засобів, які мова пикорнстовуе „ця передачі каузальності, зумсшшеться тим, що "нони складають волику та комунікатинно важливу групу" /С.Т.Болтунопа/. Актуальність дисертаційного дослідження визначається р.ідом факторів;

- зосараджинням увага сучасної л'нгністики на реальному футі пні о—

иуванні мови у різноманітних стилях мовлення та недостатньою на цей Ч£С вивчоністю мови науки;

- підвищенням зацікавленості мовознавців проблемами лінгвістики тексту й прагматичними аспектами мови;

- необхідністю подальшого вивчення мавши засобів вирішення при-чшшо-наслідкових зв’язків, особливостей їх функціонування.

Матою дисертаційної роботи було проведення ксмшіексного структурно-семантичного аналізу у функціональному аспекті тих фрагментів тексту, у яких вживаються основні експліцитні засоби передачі каузальної семантики.

У зв'язку іа аазначеною метою виріиуються такі завдання:

- ровглянути поняття причинності у філософському, логічному та власне мовному аспектах;

- визначити й обгрунтувати сутність каузального висловлювання як мовної одиниці, що виступає носієм цілісного каузального змісту;

- довести семантичну сюїацність Дохідність/ типового для до-

сліджуваних текстів каузального висловлювання як комунікативної одиниці; .

- класифікувати виявлені засоби вираження причиновості на лексико-граматичному рівні;

- навести семантичну класифікацій зібраного мовного матеріалу, враховуючи особливості функціонування одиниць у мовленні;

- окреслити функції семантичних засобів передачі причиновості у вираженні каузального змісту висловлювання;

- виявити структурну типологію каузальних висловлювань шляхом їхнього глибинного структурно-семантичного аналізу.

•Вирішення них завдань пропонується у межах динамічного підходу до мовного витвору. Окрім методу дериваційного аналізу, вибір якого був зумовлений динамічним підходом до висловлювання, були застосовані також елементи статистичного і компонентного аналізу та зіставлення. Основним дослідницьким прийомом у дисертації є прийом опису, який передбачав спостереження мовного матеріалу, його систематизацію та класифікацію на підставі загачьних рис.

Аналіз проводився на матеріалі спеціальних текстів у галузі історії лінгвістичних вчень. Досліджено ІК55 сторінок тексту, в результаті суцільної вибірки виявлено 2683 випадки вживання семантичних засобів передачі причиновості.

Новизна дослідження полягає, з одного боку, у принципово новочу динамічному підході до аналізу висловлювання як носія ка- .

у зального змісту. 3 другого боку, новим, на наш погляд, правомірно вважати Л комплексний стручтурно-семантичиий аналіз каузального висловлювання як цілісної комунікативної одиниці, у межах якої функціонує семантичний засіб передачі причиновості. Крім того, комплексність підходу відбивається і в орієнтації на аспекти сучасного розуміння причин"Ості у філософії та логіці.

Зпуисту підлягають такі положення:

1. У мові лінгвістичної науки виявляється гармонійна система передачі семантики каузальності, в яку входить більшість рівней російської мови /морфологічний, лексичний, синтаксичний та текстовий рівні/.

2. Носієм каузального змісту у спеціальному тексті слід вважати каузальне висловлювання. Саые воно виступав комунікативною одиницею, яка здатна передати цілісний каузальний зміст. Гіи— словлювання з причиново-наслідковим змістом є семантично склацною /похідною/ одиницею мовлення, в основі якот. лежать два блоки інформації /причиновий та наслідкозий/, які свідчать про те, що каузальне висловлювання виникав внаслідок сомантич-ної деривації на синхронному рівні.

3. Семантичні групи засобів, що аналізуються, свідчать upo диференціацію різноманітних відтінків значення причиновості, які формують лексичну системність у передачі каузальності /розрізняються значення причини, наслідку, відтінки значення ,іри-чиновості та значення каузального пояснення/’.

4. Незважаючи на різноманітність, формально-синтаксична організація каузальних висловлювань має чіткі закономірності, икі зумовлює виділення трьох основних структурних типів: висловлювання, то мають форму простого речення; висловлювання, ягІ є об’єднанням двох простих речень, та ускладнений тип,

5. Під час передачі каузального змісту засоби вираження семантики причиновості виконують у висловлюванні оигиачізуючу, змістоуточнюючу та конструктивну функції.

Практичну цінність та значущість роботи можна визначити з двох боків. Тоовотіїчне значення проведеного аналізу міститься у подальшому розробленні динамічного підходу до напчечня мочи п. цілсіу та oitpevitx її одиниць, у поглибленні аналізу фуш 1-і снування мови у сіярі наукової комунікації, у більш цілісному й рі знобі чному винчониі особливостей ііородачі засобами мови пр/-чиі.но-нгдслідло.чсї інформації та конкретних засобів причкнсьості.

Практичний вихід роботи полягає у тому, що проаналізований матеріал є необхідним для складання словника відповідних засобів мови лінгвістичної науки з їхньою семантично» класифікацією. Матеріали дисвртиції можуть бути використані при викладанні мови спеціальності студьнтам-іноземцям, проведенні спецкурсів для студентів-філологів, а також при роботі над стилями, мовлення та зв'язаним текстом.

Агробапія роботи. Результати проведеного дослідження викладалися на І Міжнародному симпозіумі "Людина: мова, культура, пізнання" в Кривому Розі /1995/, на Міжнародній конференції "Семантика слова, образу, тексту" в Сіверодвиньську /1995/, на Міжнародній науково-методичній конференції в Дніпропетровську /1995/ та на науково-теоретичній конференції профессрсько-викладацького складу кафедри російської мови Дніпропетровського університету.

Структура дисертації зу»ювлюється її метою та завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії та списку фактичного мовного матеріалу. У додатках до роботи наводиться перелік основних засобів передачі причинової семантики та їхнє семантичне групування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ '

У вступі обгрунтовується актуальність вибраної теми; формулюються мета й завдання дисертації, визначається її новизна, розкривається теоретичне та практичне значення дослідження; подано основні положення, що підлягають захисту.

У першому розділі - "Каузальні зв'язки та відношення у ‘ дійсності й мові" - причинність розглянуто у філософському, логічному та лінгвістичному аспектах; каузально висловлювання проаналізовано як фраг^юнт лінгвістичного тексту, а також як похідну комунікативну одиницю.

Сукупність наукових знань про пізнавальний об'єкт набуває свого узагальнення насамперед у філософському розумінні цього об’єкта. Розвиток філософії привів до розрізнення у нинішній час трьох аспектів загального поняття причинності: принципу причинності , категорії причинності та закону причинності. Найважливішим аспектом, що займає центральне місце у загальній діалектичній концепції каузального зв’язку, с категорія причинності. Дослідження виявило, ідо усі три аспекти філософського поняття причинності отримують відображення у науковому лінгвістичному '

тексті, але найбільша частина мовного матеріалу виявилась відображанням центрального аспекту категорії причинності.

Функціональний підхід до вивчення мови наукл я'*: сукупності усіх текстів та висловлювань у лінгвістиці пов’язується з утворенням нової, власне Функціональної мовленнєвої системності.

З утворенням комунікатирчих одиниць /висловлювань та текстів/ відбувається якісна перебудова мовної системи відповідно до конкретно-наукових пізнавально-комунікативних мети та завдань. Внаслідок цієї перебудови утворюється функціональна /стилістично-мовленнєва/ система більш високого порядку порівняно г знут-рішньомовною системністю, відбувається "функціональне прирощення якості" /М.М.Кожина/. Важливими виявляються загальні закони функціонування мовних одиниць, особливості змісту, його інтерпретація, закони побудови тексту в цілому та окремих його фрагментів.

Засіб передачі каузальної семантики вважається наіізажлизі-иим компонентом змістової та формальної структури каузальних висловлювань, а самі висловлювання - невід’ємним компонентом структури спеціального лінгвістичного тексту. Питання функціонування мови у науковій сфері комунікації, а текож зв’язок семантичних відношень та семантичного глибинного синтаксису вважаються найбільш суттєвими лінгвістичними аспектами вивчення мови науки.

При визначанні у тексті межі мовленнєвої одиниці, яка несе в собі каузальний зміст, ми спиралися на мовленнєве оточення причинових засобів, тобто на контекст, з обов'язковим урахуванням тієї референтної ситуації, з якою співвідноситься каузальний зміст фрагменті» тексту. '

Під елементарною каузальною сгуані>:п розуміється така мінімальна ланка причинно-наслідкового ланцюга, що складається з двох самостійних та некаузальшіх ситуацій, які пов'язані пік собою логічними відношеннями каузальності. Носієм каудального змісту признається мовленнєва одиниця, яка здатна передати інформацію про кауз/ільну ситуацію, тобто каузально висловлювання.

Каузальним пиодовлюраннта називається така структурно-со-манг'чна єдність, при сприйнятті якої передається кгіузал іііий зміст, що співвідноситься з конкретною референтною ситуацією.

Каузальне висловлювання розглядається як мовленнєва один;*:#'., у імлпх якої Функціонують зчсоОц наражання причинової семантики. Якими засобами млій перчцчс^ься ~янотишщЯ яцедлідепвЧ зміст

/каузальна інформація/, чому для цього у різних випадках вибираються різні семантичні засоби та які у зв'язку з цим функції семантичних засобів причиновості в передачі каузального змісту -ось ті аитання, ьідповіді на які пропонуються при аналізі.

Динамічний підхід до мови та вибір висловлювання об’єктом дослідження зумовили звернення до одного з центральних понять динаміки мови - деривації. Деривація розуміється як частина комун і кр тинного процесу /Л.М.Мурзин/, як модель утворення похідних одиниць у комунікативному акті /Т.В.Сімашко/. Порівняйте з динамічними дослідженнями JI.0.Кудрявцевой лексичної системи мови. Найменшою комунікативною одиницею є речення. Стосовно її деривація трактується як процес утворення в мовленнєвій діяльності речень на основі деяких вихідних речень. Семантично складною /похідною/ комунікативною одиницею вважається й каузальне висловлювання. Аналізуючи foro, Мл виявляли причиновий та наслідковий змістові блоки, які вважаємо вихідними семантичними структурами, шо лежать в основі каузального висловлювання й виявляються достатніми для інтерпретації змісту. Таким чином, сама похідна одиниця /каузальне висловлювання/ розглядається "як одиниця, яка має певну дериваційну історію в синхронії" /Л.М.Мурзин/.

Внаслідок глибинного структурно-семантичного аналізу методом деривації виділено критерії дохідності типового ДЛЯ досліджених текстів каузального висловлювання. Цих критеріїв три:

1) бівалентніоть засобів виражання семантики причиновості,

2) експліцитні сть/імиліцитність предикатів двох змістових блоків висловлювання /в тому числі і додаткових иапівпр дикативних блоків/ та з) присутні сть/елімінованість суб’єктів змістових ' блоків.

У другому розділі - "Зс:обя вираження семантики причиновості у мові та науковому мовленні" - семантичні засоби передачі каузальної інформації аналізуються, з одного боку, як одиниці мовної системи, а з другого, розглядаються як елементи семантичної структури мовленнєвої одиниці /каузального висловлювання/.

Пропонується систематизація конкретних засобів вираження причиново-наслідкової семантики, класифікація на основі лексико-граматичного статусу цих одиниць у системі російської мови. Виділені групи засобів свідчать про те, ио у передачі каузальної інформації в спеціальних лінгвістичних текстах беруть участь усі основні граматичні класи слів російської мови (самостійні часті’,ни мови - 59¿ , слуябові частини мови - 39^ , а також фразеоло-г

гізмл - 1% ). Уживаність слів за частинами мови у двох перших основних групах засобів неоднакова. Частики мови розташовуються в міру зменшення відсоткового співвідношення їх у текстах таким чином:

сполучники 2д% прислівники 13% дієприслівники 1%

дієслова 21% прийменники 10% прикметники 1%

іменниі;и К%- дієприкметники фразеологізми 1% ■

Особливості мовленнєвої системності при подачі причинно-наслідкової мисленнєвої інформації У молі лінгвістичної науки знаходять відбиток у слідуючих спостереженнях.

Насамперед, одні з власне семантичних засобів вираження каузальності с більш частотними й формують центр Функціональної се-мантико-стклістичної категорії причиновості /сполучники, дісслс • ва, іменники/, другі знаходятьсл на близькій /дієприкметники/ та далекій /прикметники, дієприслівники, фразеологізми/ периферії. Прислівники та прийменники у полевій структурі даної категорії ■складають навколоядерну частину. .

Порівняння засобів різних груп між собою знаходить цікаву закономірність у вживанні семантичних сполучників та приймонни- . ків причиновості. У досліджених текстах функціонують семантично співвідносні одиниці: в результате - в результате чаго, в результате того что: благодаря - благодаря чему, благодаря тому что; вследствие - вследствие чего, вследствие того что.Але ґіри фактичній присутності У текстах синонімії перелічених прийменників та сполучників вказані прийменники є основними високивживаними прийменниками* - а відповідні сполучники зустрічаються надзвичайно рідко, у групі сполучників частотними виявляються інші, не синонімічні прийменникам, одиниці /так как, 'поскольку, ибо/.

Дія мови лінгвістичної науки даної галузі характерна пере- .. ваюю е.чепліцитна подача каузальної інформації, що виявляється в:

І/ перевазі каузальних висловлювань з засобами власне причиненої семаі мк:і /93^ усіх висловлювань/ порівняно з і мит і питно вираженою каузальной семантикою /1% висловлювань/;-2/ експлікації се”з каузальності у більшості дієслівної лексики /у каузативних дієслів/; З/ їтайсільпої частсткості семантичних сполучників при-чинсеості /29£ загального масиву засобів/ як слів, які експліку- ■ ■ ють логічні нричинно-наслідкові відношення.

Часто: ¡ість у групі семантичних прийменників причиновості у дослі„;:г.еному матеріалі відрізняється від частотності причинових при в ник і в наукового стллю ч цілому. Звичайно серед тр:.ох пер-

ших більш уживаних прийменників називають такі: ввиду, в сяду. р результате або вследствие. з сичу. ввиду, у виявленії! І/ОЕЛЄН-невій системності вузькоспеціальних текстів прийменники В СИЛУ та ввиду е маловживаними. Найбільшою частотністю в нашому випадку відрізняються прийменники в результате та в связи с/со. а також из-за. благодаря та вследствие.

Глибинний семантичний аналіз цілісного'змісту каузальних, висловлювань виявив можливість іншого групування засобів вираження каузальності: можливість їх семантичної клас>$ікації. Виділено п’ять семантичиих і*)уп. Ці групи складають засоби, які передають: І/ значення причини /23$/, 2/ значення наслідку /%/,

З/ різні відтінки значення причиновості /26#/, 4/ значення каузального пояснення /, 5/ значення каузального пояснення, але самі маять семантику причини /42$/. Крім того, третя семантична група розділяється на 4 підгрупи. '

' Засоби пешої групи . що складають близько чверті від загальної кількості усіх засобів, свідчать- про те, що семантична актуалізація причини в цілісному причиново'-наслідковому змісті каузального висловлювання є характерною для даного типу текстів.

Саме значення причини в каузальній ситуації цієї групи висловлювань виступає центром та її суттю. Причина тут є підставою для семантичного зближування двох вихідних референтних каузальних ситуацій, що лежать в основі результативної каузальної ситуації, '• з якою й співвідноситься цілісний каузальний зміст. Порівняйте: "Признав "дух народа" в качестве причины языкового разнообразия, іумбольдт говорит, что язык развивается по законам духа" /Ф.М.Бере зил/.

. Засоби з семантикою наслідку /друга група/ передають погляд на факт однієї з двох вихідних ситуацій дійсності як на наслідок того, що відбувається у другій. Саме такий погляд key висловлюваннях другої групи підставою для зближування дпих вихідних змістів у цілісний каузальний. Наприклад: "Слопстпиам действия прішципа производкости. лингвистического знака де Соссюр считает цнтлі омию "изменчивость-неизменчиаость "знака" Березин/.

Семантика засобів третьої групи акцонтуе такі відтінки загального поьлття причинності: 1/ причайу, л;са розглядається-як умова для зміни, р'озвитку, руху та т.і. /OfJ, 2/ причину чк початок. дзпрєлоі основу оудь-икої аміни /'!%/. З наслідком пов'язана і і льхи його ішродача як 3/ результату. продукту . підсумку

чогось /5?/. В останній підгрупі перелається характер ситуації 4/ як причиїшо-наслідкового зв’язку /Е$/. Наприклад: "Второе основное направление отрицает божественное начало языка и считает его продуктом человеческого творчества, результатом соглашения между людьми" /Средневековый восток/.

Прикладами двох останніх груп /четвертої та п'ятої/ виступають такі висловлювання з семантикою лузального пояснення: ”В система схоластики учение о языке занимало большое и важное мэсто. Отчасти это объяснялось полной неразвитостью естественных наук:

... " /Позднее сроднавековье/. "Латчнь в схоластическом образовании считалась вратами учен гги, ибо только практическое овладение этим языком откр/вало доступ к духовному и светскому ооразованию" ' /Н.А. Кондратов/.

Утворено фактично подвійну класифікацію. 3 одном боку, ,ыл маемо семантичні групи досліджених засобів, з другого, - виявилися згрупованими й каузальні фрагменти тексту, в яких ці засоби . вживаються. При цьому висловлювання останьої, п’ятої, групи зливаються з попередньою групою висловлювань й складають з ними блок мовленнєвих одиниць з семантикою каузального пояснення. Ця сб’ед--нана група склала близько половина /48%/ усіх досліджених висловлювань, що уявляється показовим фактом. Таким чипом, отримано п’ять семантичних груп засобів вираження каузальності т* чотири семантичні групи каузальних висловлювань.

Зрештою аналіз контекстуальної семантика засобтч та змісту всьогj висловлювання висвічує фрагмент наукової картини світу у спеціальній галузі знань. У досліджених текстах (..тримали вираження всі ключові моменти сучасного поняття причинності, зокрема,

Йсго категоріального аспекту.• Одні з цих моментів виявилися для даного типу текстів найважливішими /наприклад, причина/', другі - ■ дана важливими /наслідок/. .

Виступаючи збуджувачем поняття причинності, засіб передачі" каузальної семантики у змістовій структурі висловлювання не тільки сигналізує про тип інформації, що передається /її причинно-каолідкопий характер/, aie й суттєво деталізує, уточнює цю каузальну інформацію. Огдсе, пропалізозанкм засобам передачі причино-вості притаманні ионаіманш лі основні семантичні Функції: ‘

сигна-гізуюча та змістоуточнююча. •

У тлетьому розділі - "Каузальне висловлювання як иікро-тзкст" - пропонується структурна типологія каузальних вислов- -лювакь та розглядаються дзякі проолеми текстотворення, що по- -

• . ы

в’язані в вираженням причинно-нам і дков.ис відношень. -

Виділення типів каузальних висловлювань проводилося на основі їх глибинно-структурної організації. Хоча виражання компонентів причинового та наслідковсго змістових блоків на лінійному рівні висловлювання носить різноманітний характер, існують регулярні закономірності в їхній передачі. На підставі цих закономірностей виділено три основні типи каузальних висловлювань. Критерії ж виділення груп усередині типів зумовлені особливостями кожного з них, тому В КОЖНОМУ типі вони різні.

Висловлювання І типу найбільш прості у синтаксичному плані, за своєю формою вошг збігаються з простим реченням. Суб’єкти обох змістових блоків /причинового та наслідкового/ в усіх різновидах цього типу отримують вербальне виражання. Наприклад: "Наконец, американские дескриптивном вследствие узкого практицизма своих синхронических исследований не учитывают в достаточной мере взаимные связи между языком и обществом" /ф.И.Березин/. Різноманітністю ж характеризуються засоби подачі предикатів. У залежності від цього, а також з урахуванням співвідношення суб’єктів та предикатів з засобами вираження семантики причиновості висловлювання І типу об’єднуються у більш дрібні три групи.

Складність каузально?і змісту висловлювань І типу часто призводить до підвищення їхньої структурної та семантичної місткості. • ■

Висловлювання П типу складаються з двох простих речень.

Ніж собою ці синтаксичні структури можуть бути пов’язані підрядним зв’язком або бути стосовно один одного синтаксично самостійними одиницями. Предикати обох змістових блоків тут заджди експлікуються. .Підставою для об'єднання висловлювань тішу у три окремі групи були різноманітність суб’єктів та особливості їх передачі’ у лінійно.../ ланцюгу висловлювання. До цього типу належить, наприклад, такий контакст: "Пауль исключает обособленное развитие’ индивидуума, так как лишь общество делает человека разуинам существом" А.М.Борвзйн/. Каузальна ситуація,

¡»о співвідноситься аі змістом висловлювання, залишається такою ж складною, тк і у висловлюваннях попереднього типу, але знаходить відооражоннл,у структурі складного речення. Досить повіш (..спліцитна ьираявння елементів нохіднчх структур у граматичнії органіааг’ї яислоидгиання та час і займе аикоиа заміна єломан-тів ;;нох и.-хідилі структур - оссСшшооті пислоалшань тину.

а т/п кцузалі,-них ііпслоолюіішіь ускладнений. Такі ииолсиш-

ванн я ібо містять у codi і му /некаузальну/ інформацію, або пє-редаяті» складний тип каудального зв'язку, що у лінійній організації .исленнєпог! одиниці виражається присутністю більш двох предикатів. Наприклад: "Внимание к проблемам перевода породило на грузинской почво интерес к сопостаапенига язцка, на котором напнеш: оригинал, и языка, на который осуществляется перевод" /Позднее средневековье/. '

У залежності від характеру передачі ускладненого змісту лсередині типу виділяються три групи. •

Дія висловлювань Ш типу характерні і синтаксична, і змістова складність. .

Значну тхиь у виникненні структурної неоднородності висловлювань відіграють вибрані автором семантичні засоби вираження ігрнчиновості /їх належність до певних частин wpa та властиві їм у зв’язку з цим типи граматичних зв'язків/.

Дзслідхення морфологічних ознак засобів та-характеру їхніх граматичних зв’язків з і ни я ж словами, шо зумовлюється належність засобів до частин мови, дає підставу визначити конструктивну функцію цих засобів у каузальному висловлюванні.

Млсатаби загальна проблем текстогворення, які пов’язані з церэд&чею каузальної мисленнєвої інформації, звужуються до меж каузального висловлювання як мовленнєвої одиниці, яку обоако об’єктом аналізу. Самэ'д каузальне висловлювання розглядається, ■ з одного боку, як мікротекст, і з другого, - ЯК ЄЛЄ!Гчт, складо-за час.тлна більи ш/рокого .тексту, власна'тексту. ' • •

У лкеновках викладаються осповні положення дослідження:

1. У проаналізованих текстах знайшли відображення усі три основні

аспекти сучасного поняття причинності: загальний принцип-причинності, категорія причинності та закон причинності. При цьому головна у філософії категорія причинності і у мові даної науки знаходить найбільша вираження. '

2. Сферою реалізації системи передачі причинно-наслідкової ін-

формації, що склалася у лінгвістичному науковому тексті, е каузальне висловлювання, яке і виступає носієм цілісного та відносно закініеного кртзалкисго змісту. .

3. Каузальне висловлювання с семантично складною /похідною/ ко- ' м/нікативнол одиницею, в основі якої лот.ать причиновий та • наелгдко^ий змістові’ блоки як•вихідні'семантичні структури, гт‘йл виявляється досить для інтерпретації змісту та для його-співвідношення з єдиною складною референтною ситуацією. -

4. Аналіз семантичних засобів передачі каузальності та групуван-

ня їх на основі лексико-граматичного статусу дає я мору твердити, що практично уся система морфологічного рівня ремізу є потенційні можливості системи у граматичному оформленні даного типу інформації'. При цьому чітко прослідковується польова структура функціональної семантико-стилістичної категорії каузальності у дослідженому типі текстів. .

5. У виявленій підсистемі локсичних значонь причиновості та

їхніх відтінків засоби передачі каузальної сема :тики розпалаються на п’ять семантичних груп слів, які деталізують та .уточноать цілісний зміст висловлювання /засоби з семантикою причини, наслідку, відтінками значення причиновості та значенням каузального пояснення/. . »

6. Під час передачі каузальної інформації засоби вираження са-. мантики.причиновості у висловлюванні Виконують такі основні

функції: сигкалізуючу, змістоуточншчу та конструктивну.

7. Аналіз закономірностей мовних засобів передачі суб’єктів та предикатів двох змістових блоків /причинового та наслідкового/ висвітлив три основні структурні типи даних мовленнєвих одиниць з властивими їм особливостями /висловлювання з формою простого речення, об’єднання двох простих речень та ускладнений тип/,

8. Системна організація мови науки при передачі каузальної інформації у спеціальних текстах виявляється також у складній змістовій структурі каузального висловлювання, основні елементи якої на лінійному рівні виявляються ексшііцитно вираженими, імшііцитно представленими або елімінованими.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях азтора: . '

І. Средства выражения причинности в специальном тексте // Функциональная лингвистике Матер, конф, - Симферополь,

1994, - С. 80-82. '

• 2. Производный предлог ь высказываниях с каузальной семантикой // Языковые единицы в системе и тексте. - Кривой Рог: Криворож, гос. кед; ин-т, 1935. - С. 33-38. - Доп. в ПІТБ Украины ia.09.95. » 2^96-Ук 95.

3. Принципи анализа каузального высказывания в научном

• «сто // Проблемы анализа текста: Сб. науч. статей. - Харьков, 1094. - 0. 52-53.

4. Шанапальна функція мони й висловлення з сом-оігикоіо каузального пояснення // Функціональна ггаматика: Тези доп. Мік-

нар. наук.-теорет. конф. - Донецьк, 1994. - С. 167.

5. Функции средств выражения каузальной семантики в специальном лингвистическом тексте // Функциональная лингвистика: Проблем; и перспективы. Матер, конф. - Симферополь, 1995. - С. 51.

6. Каузальное высказывание в динамическом аспекте // Человек и культура будущего: Матер. I Мевдунар. симпозиума "Человек: язык, культура, познание". 18-21 апреля 1995. - Кривой Рог, 1995. -С. 396-397,

7. Системная презентация каузальности при обучения языку

специальности // Теория и практика лингвистической подготовки иностранных студентов, аспирантов, статоров: Тезисы докл. Между-нар. науч.-метод, конф. - Днепропетровск. 26-28 сентября 1995, -С. 69. ' .

8. Семантическая производность каузального высказывания // Се-

мантика слова, образа, текста: Тезисы Маадунар, конф. - Архангельск, 1995. - С. 42-43. . '

ЛШОТАЦИЯ ■

Пяаксина Г.В. Языковые параметры каузальности в русских . текстах но лингвистике.

Диссертация /на правах рукописи/ на соискание ученой степени кандидата филологических наук по'специальности 10.02.02 -русский язык. Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1396. I ■ .

В диссертационной работе анализируются средства выражения причинно-следственных отношений в языке лингвистической науки. Объектом внимания выступает каузальное высказывание, комплексный структурно-семантический подход к которому при исследовании 1 каузальности а языке применяется впервые. Каузальное высказывание в специальном текста понимается автором как семантически ’ сложная /производная/ коммуникативная единица, имеющая дерива- ' ционную историю в синхронии. Выделяются три критерия ее производив ста. В работе предлагается типология каузальных высказываний. При выявлении системы передачи каузальности.в подъязыке лингвистической науки учитывается функциональный аспект, упот- ' ребление средств причинно-следственной семантики. ■

Полученные в результате исследования материалы могут быть использованы при составлении словаря средств выражения семан-. тики причинности к при обучении русское .языку. ‘

■ ABSTRACT

Plaksina G.V. Linguistic Parameters of Causality in Ruaaian Linguistical Texta.

Dissertation paper .for, Kandidat degree on speciality 10.02.02 - Ruaaian language* Dnepropetrovsk State University. Dniepropetrovslc, 1996.

■ The paper treats the ways of expression of causal rela-

tions in the lingui3tical texts. The complex structure-semantical approach to the cuusal utterance is an innovation. The causal utterance is regarded аз cl complex unity having its own •syncronic derivational history, existing three criteria of its derivativeness. A typoligy of cuusu.1 utterances is proposed.

In description of the system of transmittance of causality, the_ functional „spect of the causal constructions,, and the • real relations are taken into account.

The results arrived at cun be used in a dictionary of the means of expression of causality, and in teaching Киззі&п language.

Ключові слова: похідне каузальне висловлювання, семантичні засоби вираження каузальності, компонент семантичної структури, синтаксична деривація, семантичні функції.

Тип - <ЬГУ лаь. /ш- юо