автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Языковые средства комического в немецких народных сказках

Полный текст автореферата диссертации по теме "Языковые средства комического в немецких народных сказках"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПГ6 ол

о з ФЕО 1337

На правах рукопису

СОТНИКОВА СВІТЛАНА ІВАНІВН

МОВНІ ЗАСОБИ КОМІЧНОГО В НІМЕЦЬКИХ НАРОДНИХ КАЗКАХ

Спеціальність 10.02.04. - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ХАРКІВ - 1096

Дисертація є рукописом.

Робота викопана в Харківського? дергказнаму університеті.

Взувавшії керівник: доктор філологічних наук, професор Єйтер Генріх Вільгсльмовш

Офіційні сшшїшїхс доктор філологічних наук, професор

Провідна установа: Дніпропетровський державний університет.

університету за адресою: 310077, і&Харків, м.Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією кожна ознайомитися у Центральній науковій бібіліотещ Харківського державного університету.

Говердовський Владаелав Іванович кандидат філологічних тук, доцент Пихтовникова Лідія Сергіївна

Автореферат розіслано “<$7" 18^року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

Об’юстпп анатазу в даному дисертаційному дослідженні е німецькі народні

ЗІВЇ.

Пролуот дисертації складають мовні засоби комічного в них.

Актуальність обраної теми дослідапєшш визначається такими факторами:

1. В контексті сучасності помітною захитається необхідність глибокого оргтичгого осмислення духовної спадщини народів. Фолькльорні твори, які задають віковічну цінність, акумулюють у собі багатовічний життєвий досвід гатьох поколінь, відобрайгакт» особливості світовідчуття і пізнання навколишнього іту людинок». Мова усної народної традиції як вмістилище спектру різних ціональних конотацій зберігає і передає наступним поколінням різноманітні тами здських почуттів та оцінок, втілених у відшліфовані словеспо-вїфажальш форми, апр народної казки популярний у всіх європейських культурах, проявив тривалу ііттездатність і з цієї точки зору заслуговує вивчання.

2. Локальне питання про особливості мовних засобів комічного, що рішуеться в роботі, тісяо пов'язане з більш широким завданням ждксщшлшарного виачсшш категорії комічного.

3. Незважаючи на велику кількість наукових робіт по вивченню казок з ного боку та категорії комічного з іншого, гопання лінгвістичного аналізу комізму вазках, що складає невід'ємну рису казок різних типів, до цього часу залишалося вивченим. Без такого вивчення нсанровз характеристика казки була б неповною.

4. На матеріалі комізму в казці як у фольклорному жанрі можливим стає слідження сміхової традиції, сміхової культури і трансформації її в художній гературі, зокрема, в літературній казці

5. Оскільки в народних яаазках проявляються специфічні особливості гльтури відповідного народу, то дослідження мовних засобів комізму в капці буде рияти установленню національної самобутності комічного, відображеного в мові

Основна мета дослідження - вияв специфіки використання мовних засобів мізму в німецьких народних казках. Мета дослідження зумовила необхідність рішення конкретних завдань:

- експлікувати поняття “казка" (що зумовлено існуванням різних підходів до ізначеніш казки та необхідністю визначити наше розуміння цього жанру зльклору);

- узагальнити аспекти вивчення казок, представлені в філологічних ■слідженнях;

- визначити зв'язок комізму народних казок з німецькою сміховою 'льтурою;

і

- описати пивні засоби комічного в казках для характеристики персжщії;: (статичний аспект), в їх мові та діях (динамічний асшкт);

- тішити ьговпі засоби засоби комічного в метатексті казки.

культурологічний аналіз комічного, описовий метод, мошю-стилістичний і прагшипівгаістичний аналіз', логічний метод - індуктивно-дедуктивний.

казці, проводився з урахуванням відображення в шк народної сміхової культур: виділено об'єкти комічного зображення в казках, особливості прояву мовних прагмалівгвістичиия засобів комічного в характеристиці персонажів, в описі і мовних дій, специфіку метатексту в казках.

мовних засобів комізму в німецьких народних казках, зокрема, в статичній ч динамічній характеристиці персонажів та в метатекстових включеннях оповідача.

Методологічною основою дослідження став загальновауковий принці системності, взаємозв’язку форми та змісту і діалектичний метод, який передбач* аналіз явищ, які вивчаються, у взаємозв’язку та розвитку, що відповіді процесуальним аспектам мовної діяльності

Теретичкою основою стали пращ сучасних дослідників в області естетик літературознавства, лінгвістики (у тому числі прагмалінгвістики), які стосуюты різних аспектів поставленої проблеми і підходів до її вирішення; зокрема, концеш комічного, як вона представлена в сучасній естетиці (Ю.Борєв, БДземідок, А-Бергсо

B. Прайзєнданц, А.НЛук); особливостей народної сміхової культури (М.М.Бахті АЯГуревич, ДСЛихачов, ВЛДаркевич, ГБаузінгер); літературознавчі досліджені різних аспектів казки (В-ЯЛропп, МЛюті, ЕШІомераяцева, ЛРьоріх), лінгвістич розробки особливостей мовних засобів комізму (В.В.Виноградов, ГГЛочепцс

C.А.Земская); дослідження в області прагмалінгвістики (ГЛГрайс, ЄЛШадучеі ІХРевзін).

Гіпотези досдідгшяш:

- основні мовні засоби комічного визначаються типізованим змістом казн особливостями взаємодії позитивних та негативних персонажів, типами казок;

- оскільки до структурно-тематичних особливостей казки належить наявніс сфери незвичного, неординарного, яке порушує уявлення про звичайні логічні зв’з: в реальному світі, то слід очікувати, що мовні засоби комічного можуть відобража незвичну казкову логіку і, крім того, проявлятися в порушенні норм мовне спілкування (постулатів комунікації, максим розмовності);

обумовлені основною метою та завданням

дисертаційного дослідження полягає у виборі предмет аналізу, а такоіз у тому, що аналіз мовних засобів комічного, що проявляється

дисертанта полягає у визначенні специфіки використані

- в казках як у фольклорному жанрі, що передається усним шляхом, можна чікувати використаная іяовких засобів комізму і в мові оповідача - транслятора азют для створення комунікативної напруги та відповідної тональності, яка Егояаізуе повідомленій.

Теоретична значення дослідження полягає в подальшій розробці типології [озних засобів комізму, описі специфіки їх прояву в німецькій парадній казці як у тнрі; таким чинам, створюється можливість для повного опису мовного та итуапійного гумору в їх взаємодії.

Практична цінність дисертаційного дослідження визначається можливістю икористання його результатів у лекційних курсах стилістики, фольклористики, при итанш спецкурсів з лінгвістики тексту, на практичних заняттях з інтерпретації ексту, а також при написанні курсових та дипломних робіт.

Дисертація виконана на кафедрі німецької філології факультету іноземних :ов Харківського дерзяавного університету згідно з планом НДР.

Апробапія роботи. Основні положення дисертації викладено в 7 публікаціях, 'єзультати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри німецької філології ІДУ (1993, 1994, 1986), на щорічних наукових конференціях професорсько-икладацького складу факультету іноземних мов ХДУ (1993, 1996), на лінгвістичному емінарі факультету іноземних мов (1994, 1996), на науковій конференції “Види ювленнєвої діяльності - лінгвістичні та дидактичні аспекти” (Харків, 1995), на зольклорному семінарі, огранізованому Європейським Товариством Казок (Ерланген, 995).

На захист виносяться такі положення:

1. Комічне в статичній характеристиці казкових пресоЕнжів проявляється:

- при комічній номінації персонажів-людей - у вживанні як прямих (власне «єн, що мають багатий фоновий потенціал), так і непрямих (метафорично, іетонімічно та іронічно переосмислених) найменувань;

- при номінації дійових осіб-тваріш - у використанні лише елементів торгашої непрямої номінації (метафор, кетоншій);

- при окисі зовнішності персонажів - у використанні комічних порівнянь, ерифраз, метафоричному вживанні дієслів.

При використанні елементів вторинної непрямої номінації у називанні дійових сіб в казках обов’язковою є наявність лексичного корелята - прямого позначення еферента, яке розміщується у лівому контексті

2. Динамічна характеристика дійових осіб казки як засіб створення комізму ідображається в прагмалінгвістичиозяу аспекті при порушенні постулатів пілкувашт, максим розмовності Виділено 5 моделей мовного введення в оману, що

З

вживається в казках з мета» створення комізму. Прагмалінгвістичні засоби комізм не властиві чарівним казкам.

3. У використанні мовних засобів комізму в казках відзначаєтьс ланцюжковий характер, який сприяє кращому запам'ятовуванню оповіді, посиленії комічного ефекту.

4. Вигаданість змальованих у казці подій, яка усвідомлюється як оповідачеі так і слухачем, обумовила подвійний характер структури оповіді, який зробк можливим використання елементів комізму в кетатекстових включеннях, а проявляються як у сильних позиціях тексту, так і в основному його масиві сильних позиціях тексту оповідачем як транслятором казки вживаються мовні засоб комічного: у заголовках, що вміщують дескрипції з семами негативних якостей і характерологічними елементами, які являють собою іронічно переосмислені номінаці у зачинах, що вміщують небилиці та вигадки; у кінцевих позиціях, що вміщукм алогізми або трюїзми, у використанні тематично не пов’язаних з попередні викладом виразів, які створюють ефект обманутого очікування. Авторсь: метатексгові включення в основному масиві тексту казок не є ситуащйі необхідними для викладу, привносять елемент раптовості та педередбаченості мають за мету пюквавити оповідь, зробити її привабливою для читача/слухач розвеселити його.

Нйувйвв____достовірність та об’єктивність результатів досліджені

забезпечувались необхідним аналізом проблеми, відповідністю використаної метода» меті та завданням дослідження, детальним розглядом матеріалу, достатнім для меа дослідження обсягом вибірки: досліджено близько 700 текстів казок із 20 збірок.

Структура та обсяг роботи. Основна мета та завдання досліджені; визначили структуру дисертацій. Bom складається із вступу, чотирьох части висновків, списку використаної літератури та джерел фактичного матеріалу. Робої мас обсяг 199 сторінок машинописного тексту.

У вступі обгрунтовується актуальність теми та її наукова говизк визначається мета, завдання і методи дослідження, встановлюється теоретичне і практичне значення роботи, формулюються положення, що виносяться на захист.

У частиш 1 “Народна казка т піштка сміхова культура" розглядаютьс проблеми визначення жанру казок, відмежування їх від споріднених форм, зв’язс комізму в них з народною сміховою культурою, аспекти вивчення комічного в казка:

У частині 2 “Мовно-стилістичні засоби комічного в характеристиці персонаж казки (статичний аспект)" аналізуються особливості використання мовних засоб коміаму е номінаціях, описі зовнішності дійових осіб казок.

Частина З “Прашалшгвіститаі засоби комічного в мовних діях казкових ерсонажів* (динамічний аспект) присвячена розгляду специфіки використання в ізках порушення постулатів спілкування, максим розмовності для створення змічпого ефекту.

У частині 4 -Мовні засоби комічного в мста тексті казки" предметом аналізу гали можливості використання засобів комізму оповідачем в “сильних позиціях" жсту та в основному масиві казкового тексту.

Частина 1 “Німецька. казка та народна сміхова культура" присвячена тачеяпга особливостей народної казки та її зв'язку з німецькою сміховою ультурога.

У розділі 1,1."Визначешш казки як жанру народної творчості" розглядаються роблеми дефініції! казки. Відзначається, що в зарубіжному та вітчизняному ітературознавстві, в мовознавчих роботах прийняте узагальнене, часто ^диференційоване вживання та тлумачення сучасного поняття “казка". Цим грвгіном позначається нерідко досить неоднорідний матеріал, який має не тільки гматичні, а й стилістичні відмінності (Vriss 1854:7; Kahn 1993:7; Померанцева 1083:

Незважаючи на досіггь великий обсяг досліджень, присвячених різним ягектам казок, до цього часу немає прийнятного, на наш погляд, визначення цього анру усної народної творчості, хоча йаго необхідність відзначалась дослідниками Сравцов 1673; Померанцева 1965; (ШігісЬ 1993).

Наявні визначення казкового жанру або недостатньо повні, відображають льки частину особливостей казкового матеріалу, або ж казки визначаються через зняття, що охоплюють не тільки різновиди цього жанру, але і споріднені форми.

Однак, незважаючи на відсутність єдиних поглядів на жанрову специфіку ізок, деякими дослідниками була запропонована ціла низка визначень цього жанру ольклору, які мають свої сильні і слабі сторони і відображають різні аспекти цього вища. Зокрема, як жанроутворюгочі ознаки дослідниками видалялись: прозаїчний ірактер оповіді, нереальність подій, що зображаються, наявність "чарівних" отивів, усний спосіб передачі, яскраво виражена естетична функція; освідомлення заповідачем і слухачем неможливості подай, історична традиційність художньої орми; невіддільність реального та потойбічного (чарівного) світу та ін.

наведеш результати дисертащйного дослідження та перспективи здальшої розробки проблем, розглянутих у роботі

Основний зміст роботи

-4).

На наш погляд , у дефініції казкового жанру необхідно перш за все відзначит усний спосіб передачі Саме лексичне наповнення слів “казка", “сказка”, “МйгсЬегї утворених від основ -каз-, -сказ-, Мйг- указує на зв'язок з усним виконанням. ] своїй більшості казки мають прозаїчний характер, і це також складає типологічн рису казок.

Ми вважаємо зо доцільне відзначити також існування в казках характерне системи художніх засобів та прийомів, що включають такі вузькі поняття як чгпсіст композиційної структури, лінійність оображення, повтори, характерні зачини т кінцеві формули, використання тронів та ін. Цю систему зображальних засобів т прийомів ми слідом за ВЛПроалом (Пропп 1684) та МХКравцовим (Кравцов 1973: 83 84) об’єднуємо в більш широкому та мобільному понятті стійкої поетики, як історично склалася в процесі розвитку та формування казкового жанру.

“Чарівність”, нереальність змісту, яка відзначається багатьма дослідникам як одна із жанроутворюючих рис казки, має причиною вигаданий характер опоиід який усвідомлюється однаковою мірою як оповідачем, так і слухачем. Крім цьогс слід відзначити, що не тільки чарівний характер маніфестується у змісті, а також незвичні, неординарні події.

Дійові особи, що представлені в казках, мають чітко виражений розподіл н позитивних та негативних, і це сприяє виникненню конфлікту між ними, яки вирішується ш користь позитивних персонажів. Таке вирішення конфлікту визнача оптимістичну настроєність казки, яка робить можливим використання елементі комізму.

Беручи до уваги основні риси казки та спираючись на власний аналі казкових текстів, пропонується визначення казки:

Казка - це усне прозаїчне оповідання з стійкою традиційною поетикою, па розповідає про чарівні або неординарні події (вигаданий характер яки усвідомлюється як оповідачем, так і слухачем), в основі сюжету лежить конфлік між позитивними та негативними персонажами, який вирішується, як правилі поразкою або осміюванням останніх.

В розділі 1,2. “Німрпька-іваййдш ..ваша-Е-Систеш . фольклорних фода проводиться відмежування жанру казки від споріднених форм на основі виділ єни типологічних рис з застосуванням комплексного підходу, який полягає у тому, и сутність літературно-художнього явища визначається в діалектичній єдності йоі сторін (Манякіна 1980).

Зокрема, на основі сформульованого визначення стало мозкливи розмежувати казку та усне оповідання, для Якого не характерна стійка поетика і * обов’язковий ©позитивний розподіл персонажів.

в

Міф, з яким казка генетично пов’язана, відображає світосприйняття людей )Го часу, коли він зароджувався, і тому не може припускати відношення до нього ї до вимислу, що с обов'язковим при сприйнятті казкової оповіді.

Від байки казку відрізняє прозаїчний характер оповідь Поляризація героїв, іа спостерігається також і в байці, приводить у ній, як правило, до перемоги зла Іихтовникова 1996: 98-97).

Анекдот як ще один близький до казки жанр виділяється лаконічністю іімакович 1993: 15), або короткістю викладу, пуантованістю, обов'язковою таористичніспо (Савчелхо 1894), що не характерно для казок; крім того, анекдот не іс самобутньої стійкої поетики, яка присутня в казці.

Легенду відрізняє від казох релігійний характер змісту, який обумовлює дношсішя до неї як до правдивої оповіді.

Билини, сказання (НеШетадгп) розповідають про певні події, відомих торичних осіб, маючи установку на правдивість змісту. Крім того, для них ірактерпа інша система художніх виражальпих засобів в порівнянні з казковими.

Ще один близький до казхи жанр фольклору - шванк - відрізняється юв'язковою наявністю насмішки, обману, витівки, короткістю. Той факт, що ізковий жанр допускає вживання комічних елементів, споріднює його аі гаванками, і і схожість досить яскраво виражається в побутових казках ЗсЬ'лапкгтіагсІїеп, що зляють собою симбіоз цих двох жанрів. У цьому типі казок зберігаються основні анрові характеристики (усний спосіб передачі, прозаїчний характер, вигаданість >дій, яка усвідомлюється як оповідачем, так і слухачем, опозітгивний поділ фсонажів, характерна поетика), специфічним є тільки вирішення конфлікту між •рсонажами, який відбувається виключно з застосуванням витівки, жарту, обману.

В розділі 1.3. “Зв'язок німецької казки з народною сміховою культурою" юстежусться розвиток сміхових форм, що мають витоки в античності і переходять середньовічні карнавальні розваги, знаходячи відображення в народних казках З шого боку, фольклор і, зокрема, казки були джерелом образності і тематичного шовнення народних свят. Особливу роль відігравали Озїєгтагієїп, Ргейдітагіеіп, що ворювались спеціально для них і використовувались проповідниками під час іяткових церковних літургій. Мотиви багатьох казок з часом втрачали прив'язаність і церковних обрядів та входили в ужиток у широких народних масах.

Про збереження традицій народних казок в О&егтЗгІеіп говорить і провідність їхньої тематики казковій: в них викриваються негативні риси ‘рсонажів; популярними були історії про обманутого чорта, який вважається якими дослідниками (ВІЄП 1986) символічною фігурою німецького гумору. Близкість іразносгі казок до різних проявів сміхової культури, зокрема, до обряяово-

видовищних її форм, проявляється і в порушенні ієрархічних відносин, що спостерігається під час народних розваг: простий селянин, швець чи навіть дурень може стати в казковій дії королем, правителем, і така перемога досягається нерідко за допомогою комічних перетворень і пригод. Зв’язок народних казок з видовищними формами сміхової культури проявляється і в спільних об'єктах осміювання: безглуздість, лінощі, похваляння, жадібність та ін.

Особливістю проявів “сміхового світу" (термія Д-СДихачова) в Німеччині слід вважати використання OstermSrtein, PredigtmSrlein у проповідях священників під час народних свят. Під впливом народної сміхової культури формувався жанр народних казок, особливо такого їх різновиду як ScftwanKmSrchen, в яких найбільш яскраве представлений комічний елемент.

В розділі 1.4 “Проблеми вивчення комічного в німецькій народній вазці" розглядаються питання, пов’язані зі ступенем розробленості теми комічного в казках, відзначаються аспекти, що порушені в літературознавчих, психологічних тз культурологічних дослідженнях. Роботи зарубіжних авторів присвячені вивченшс функцій сміху в казках (RCIIake 1993; ROhrich 1993}, психологічним механізмам комічного в них (Goergen 1993; Eltwanger 1993; Metzger 1981; Vonessen 1993; Scheii 1993), особливостям комізму в казках як відображення тих чи інших аспектії культурної ситуації ( Shultz 1S77; Wienker-Piepho 1993; Zelger 1993); вивченшс комічного в казках в літературознавчому аспекті (Heuscher 1977; Mieder 1987 Neumann1967; 1980; Wehse 1993).

Лінгвістичне ж дослідження особливостей прояву комізму в казках до цьоп часу не проводилось.

Ми спираємось на концепцію комічного, яка розроблена в сучасній естетиці визначає його як невідповідність форми та змісту, порушення норми, протиріччя невідповідність зображуваного в комічному плані явища моральному та естетичному ідеалу.

Складність класифікації засобів комізму полягає у багатоплановій багаторівневій природі таких явищ (Перлина 1995: 89). Як відзначав ВБ-Виноградов розглядаючи засоби сатири та гумору, “... проблема сатиричного в стилістичном; плані не може бути зведеною до принципів та прийомів семантичних чі синтаксичних зрушень та лексичних заміщень. ... Необхідною є характеристик! водночас і логічних форм незвичних зв’язків понять та стилістичних способів Ь словесного вираження" (Виноградов 1981: 229).

У відповідності з цим ми вивчаємо елементи комізму в казках за методиках запропонованою ТХМанякіяою, яка на матеріалі афоризму показала, що предметної основою комічного може бути, з одного боку, позамовна дійсність, де індикаторої

гізму, що лежить в основі комічного, с позамовний досвід читача, тобто система едиційних уявлень та здорового глузду; а з іншою - сам мовний матеріал може іти основою для створення комічного ефекту, при цьому індикатором є мовний греотип, тобто норми смислового, стилістичного сполучення, принцип вибірковості ів (Манякіна 1930: 40-42). Використання такої методики класифікації засобів нічного дозволило виділити в казках мовні засоби комізму, представлені в мшащих, описах зовнішності, мовних діях персонажів та в метатекегі казки.

У частиш 2 “ Мовно-стилістичні засоби комічного в характеристиці персонажів зки” розглядаються особливості! використання мовних засобів комізму в мінаціях та описі зовнішності дійових осіб.

У розділі 2.1. “Мовні засоби комічної номшапії казкових персонажів" сліджуються особливості прояву комізму в номінативному полі казки, що надається з апелятивних назв та конструкцій, їх замінників та власне імен, які ворюгать ошмастикоп тексту (Лавркпшпсо 1895). Серед власних імен, що едставлені в казках такими основними лексико-семаягичними групами: прізвиська, асне імена, назви-міфоніми та зоокіми, лише назви-міфоніми не вживаються в шкції комічних елементів. Ім'я героя чи його прізвисько символізує нерозривний 'язок означуваного та означуючого, створює соціальний підтекст (Черновалюк 1995) (ей зв’язок досить прозорий. Експлікація прізвиська в структурі художнього цілого туалізує характерні особливості носія, риси внутрішнього (Dummbart, Bruder Lustig) і зовнішнього порядку (Drossslbart, Rofeopf), а також характер діяльності, спосіб тггя (Nimmersatt ~ der Wolf, Mausejager, Bartputzsr- der Kater). Переосмислення імені, } лежить в основі створення комічних прізвиськ, відбувається у вигляді метафори, тоїшгії та іронії.

В залежності від частості вживання в тексті казки прізвиська персонажів зтаділяються на два підтипи: 1) закріплені за персонажем на протязі всієї казкової овіді та 2) такі, що вживаються лише один раз. Характерною рисою казок є іування при прізвиськах першого типу мотиваційного контексту, в якому яснюється залучення того чи іншого найменування для позначення художнього разу (Daumesdlck, Hans mein Ідеї). Мотивація прізвиськ дається в спеціальному редставлент" героїв автором/оповідачем. Прізвиська другого типу, що стрічаються лише один раз в тексті і не є закріпленими за певними казковими рсонажами, даються їм іншими героями і вживаються лише в прямій мові (Раскап Jer Hund, Erpelmflnnchen - das Scftnelderleln).

Власне імена можуть створювати комічний ефект завдяки багатому фоновому тенціалу, що традиційно склався у фольклорі того чи іншого народу, ставши гальними назвами для позначення негативних рис, що осміюються (найчастіше -

безглуздості та лигащш). Для німецької казки специфічним с Біклвання в цій функці імені Нагга.

Мовяа система казки характеризується використанням техніки простог найменування (Ldthi 1931), коли відбувається своєрідне вміщення світу в одне сло» Це спостерігається і в іншому шарі лексики казок - в безіменній системі Персонам часто не мають власного імені, зображення внутрішнього світу, і дають як певні тиго викопуючи запропоновану ш соціальну роль. В казках еидшшться кілька лексико семантичних підгруп антрошнішчного поля людини: належність до біологічного род людини; родинний стан; вік; природний стан; соціальний статус; рід діяльност характер людських взаємин; людські якості Поза контекстом лише деякі а ви мажуть стати об’єктами осміювання завдяки традиційним уявленням про моральни ідеал (dsr Dummling, der Faula, das Schnaidetleln).

Крім засобів комічної номінації, для характеристики героїв казки вживаютьс також інші прийоми, розглянуті в розділі 2.2, “Комічне в зображенні зояиітноет казкових персонажів".

Характерним для казок є отшс комічної Зовнішності персонажів - людея

набагато рідше - тварин, і зовсім відсутнє комічне зображення неживої природи, щ підтверджує думку деяких вчених про те, що комічне "завжди прямо чи побічн пов’язане з людиною" (Пропп 1976: 24), з духовною сферою її життя. Можливіст залучення елементів комізму для опису зовнішності персонажів-тварин поясшоетьс високим ступенем антропоморфности цих дійових осіб.

Найбільш поширеними засобами комічного в зображенні зовнішності казкови персонажів е: 1) метафоричне використання дієслів, де способом досягнена комічного ефекту є співвіднесення понять, які логічно і фактично в дійсності н пов’язані одне з одшш; 2) порівняння, в яких агентна та референтна частин належать до різних денотативиих областей та не співвідносяться одна з одною ; дійсності; 3) перифрази, які виступають в ролі контекстуальних синонімів д елементів, що ними заміщуються та мають негативну конотацію.

В частині з “Прашгшттцсттті .засоби.дюмтого- в..мовииіі. дШх.-вааіюви персонажів" предметом розгляду стали невідповідності мовної діяльност загальноприйнятим зразкам мовної взаємодії, або порушення постулатів комунікації які створюють комічний ефект.

Розділ 2J____“Про постулати...та.. максими... дозмсверстіі присвячени

особливостям мовної взаємодії, в якій проявляються комічні елемент Дл здійснення успішного акту комунікації однією з обов'язкових умов є питання пр адекватність розуміння повідомленая, про однакову інтерпретацію висловлена мовцем та слухачем, оскільки подвійне тлумачення (“функціональна двозначність" ■

він-Тріпп 1975: S43) може призводити до непорозумінь, що лежать в основі мічного ефекту. Вирішальну роль у розумінні повідомлення, його прогозиційного їісту та ілокутивпої сили відіграють не тільки граматично правильна організація відомленші та наявність у реципієнта вміння користуватися граматичною системою іви для розпізнавання організованого ка її основі висловлення (Жинкін 1970: 68; юнтьєв 1967: 36-37; Щерба 1965: 301; Уорф 1960: 190), але також і різні етралінгвістичт фактори, що стосуються ролі комунікантів та ситуації ілхуваннн. Аналізуючи мовпу взаємодію, ми спираємось на визначення мовного ягу як акту взаємодії між людьми, який "має автора (суб’єкта, адресанта), об’єкт міст, тему), адресата, засоби, форму (структуру), місце, час, причину-, умови, мету наслідки” (Остшгін 1996: 64).

Лише з використанням комплексного аналізу всіх елементів, релевантних для «ного акту, стає можливою його правильна інтерпретація з точки зору його гщовідності/невідповідності ситуації спілкування і, отже, створення комічного [їекту. Завдяки застосуванню такого підходу були встановлені можливості прояву імізму, що мають за основу такі порушення постулатів мовної взаємодії:

1) Ненавмисне порушення постулату про спільність коду (О-Г-Ревзіна, Ревзін) та комунікативної компетентності1 (опис якого здійснено в розділі 3.2 Іорушепия постулату про спільний код та комунікативну компетентність"), що «являється:

- у використанні мовцем та слухачем різних діалектних форм: “Der Mann ... igte auf seln Trierisch: "Wat? Wat?’ Da meirrte dsr Herr Schulz, er sprflche nlcht anders als: Vata, wate durchs Wasssr...” (Grimms Marchen 1992:375);

- через виникнення перешкод у канал зв’язку, в результаті чого івідомлення доходить до реципієнта видозміненим (напр., через велику відстань між шунікантами): “Dsr ancfera tlef zurtlcle “Wie man’s beutl Wie man's beutl* Das bedeutet as man der Katze zu fresseri gibt. Der Bauer aber meirrte, der Wandersmann hatte garufen: ’ieh und Leutl Vieh und Leutl” (Die SchiidbQrgen 107);

- у вигляді псевдокомунікації між людиною та твариною, некоявенційний ірактер якої людиною не помічається: “Auf dem Heimweg muSte er an dem Teich >rbei, und da hdrte er schon von weitom, wie die Frflsche riefen: “Ale, ak, ale, аЧГ - *Ja," >rach er... “slebon sind’s, die ich gelCst haba und keine achtl” (Grimms Marchen 1992: 26).

1 У дослідженнях про постулати комунікації звичайно розглядається постулат про іільність коду як одна з умов успішної комунікації. На нашу думку, цей постулат необхідно хювнити і розглядати його в поєднанні з постулатом про комунікативну компетентність, асільки механічне використання спільного коду, без зв'язку з ситуацією спілкування, не може вивести до повного взаєморозуміння між партнерами по діалогу.

Персоніфікація в дзздській свідомості тварин, предметів, на ослові якої часі будується остюка сюжету в чарівних казках, представлена в побутових казка (Sehwenkmfirchen) як пережиток, що свідчить про особливості стародавнього мислєяе та вюсликаає ефект комізму.

- у незмінні суб’єкта мовленая, який володіє достатньою мірою потрібни кодом, використовувати його у відповідності до ситуації, в результаті чого продух мовлення виявляється недоречним у певному контексті У казках таке порушені спостерігається в ланцюжку комунікацій, кожна наступна лавка якого неможлива б» попередньої і віпікає з неї: “Da sagte die Mutter ‘Wia karuist du reisan? Wir haben ja $ keln Geld, das du miinehmsn kannst.” Da sagte der Soim: “Ich wsrde mir schon hslfen, ur werda immsr sagen: ‘Nicht visl, nicht viel, nicht visll’ Da ging er nun eine gute Zeft datiin ur sagie irrimor: “Nicht vie!, nicht viel, nicht viell” Kam er zu einigsn Fischem und sagte: “Gott h< euchl Nicht viel.. nicht viel, nicht viell,’-’Was sagst du, Kerf, nicht viel?" Und ais sia d; Fischergam herauszogen, kriegten sis auch nicht viele Fische. Einer der Fischer ging daraufh met einem Stock auf den Jungen los und sagte: ‘Jetzt soltet du mat deine Dresche sehenl" ur verdrosch ihn jammeriich. “Was soli ich dann sagen?" fragte der Junge. “Du soltet sagen: Tat volt, fang volil'Da ging er wieder eine ZeiQang und sagte: ‘Fang voll, fang volt’, bis er an elnc Galgen kam, wo gerada ein armer SOrtdar garichtet werden sollte. Da sagte er “Gut< Morgen, fang voll, fang voHI-’Was sagst du, Kert, fang voll? Soil es derm no eft mehr b&i Leute in der Welt geben? 1st das noch nicht genug?"... *Was soil ich derm sagen?"-*Du soli sagen: Gott triste die arms Seele.”... (Grimms MSrchen 1992: 475). Казковий дурен неправильно інтерпретуючи ілояугивну силу висловлювань партнерів по комунікац яка полягала в докорі, осудженні його за до в минулому, сприймає решш комушкантів як рекомендації щодо дій в майбутньому. В його вербальних а) невербальних вчинках спостерігається порушення хронотопу, оскільї ретроспективна направленість висловлювань заміщується ним на проотективау, відбувається це кілька разів, що сприяє посиленню, нагнітанню комічного ефехт підкреслення певних негативних рис персонажу.

2) Ненавмисне порушення постулату про спільну логіку (ОГРевзін ІХРевзін), який полягає в таму, що комунікаяти повинні використовував загальновідомі правила логіки, уміти міркувати у межах здорового глузду (Це явип стало предметом аналізу в розділі 3.3 "Порушення постулату про спільну логіку Комічне мовлення персонажів відображає особливості їх мислення, яке грунтуєш на порушенні законів логіки, абсолютизації, доведенні до абсурду якої-небудь одні сторони дійсності, без зв’язку з іншими: "Kathertleschen ... riegelte ... die ObertOre 2 aber die UntartQre hob es aus, nahm sie auf die Schulter und glaubte, wenn es die TQre

Ichostieit gebracht hatte, mQ&fc das Haus vvohl bewaftrt seln ... “Da, Frtederchen, hast du die lausttlre, da kannst du das Haus selber verwahren.' (Kinder- und Hausmfirchen der BrQder irimm 1831:282-283).

3) Ненавмисне порушеная постулату про спільну пам’ять (Падучева 1982: 86; евзіпа, Ревзін 1071) (тобто спільний фонд звань про світ та відомостей щодо онкретної ситуації спілкування), що розглядається в розділі 3.4 “Порушення осту лі ту про спільну пам’ять*. Основу для комізму створює невідповідність між еобхідакші знаннями , які носять елементарний характер, та фактичними, досить ізерними, які відтворюють суб’єктивну картину світу персонажів, що відрізняється ід загальноприйнятої: “Nun kam ез <dss K3tfieriSeschen> an elnen Berg, wo auf beiden eiten das Weg3 tiefe Fahrglelss waren. “Da seha einer;" sprach Katherlleschen, “was sJe das rme ErcJrelch zerrtssen, gsschunden und gedrOckt haben! Das wird sein Lebtag tfcht wieder sir. Und su3 mraeidigem Hcrzsn nahm es seine Butter und bestrich die Gleise, rechts und iks, damlt sia von den RSdsm nlcht so gedrtlckt warden”. (Grimms M8rchen 1992: 279). [ресутшозицією такого висловлення с неправильне визначення властивостей еференту через уявну зовнішню подібність між колією та раною.

Картина світу, що проявляється у комічних висловленнях, може відображати омилки суб’єкту мовлення відносно самоідеятифікації; нездатність упізнати себе, ластива для стародавньої моделі світу (Цивыш 19&0), стає основою для осміювання побутових казках, які відзначаються більш реалістичними рисами.

4) Навмисне порушення постулату про щирість (правдивість ХГрайс 1985: 222), валізу якого присвячений розділ 3.5 “Порушення постулату про щирість іравливістьГ. відрізняється від згаданих вище порушень навмисною природою і ідбуваеться в казках у вигляді введення в оману. Мовне введення в оману озглядасться в роботі згідно з визначенням БТізе (Giase 1992) як навмисне ерекручення фактів за допомогою мовної дії Адресат не розпізнає хибності [формації й інтерпретує висловлення як правдиве; таким чином, мета адресанта ^являється досягнутою. Для виявлення комізму, що виникає в такому порушенні остулату про щирість, наші залучається для аналізу не лише об’єкт висловлення ■ема), його засоби та форма, але й відносини між учасниками комунікації, чинники, мови, мета та наслідки такої мовної дії. Мовне введення в оману створює комізм, гацо використовується позитивним персонажем по відношенню до негативного або ііо, що знаходиться у вигіднішому, більш привілейованому становищі, має за мету экарати або висміяти адресата, що спричинено певними негативними рисами чи іями того (так, обман з боку вовка у казці “Der Wolf und die sleben Jungen ОеіШеІп” або ачухи в казці “Sneewittchen" не створює комічного ефекту).

Ъктиа ввгдалея в оызву як ежзггзт какіаау ьикормтсзустьск в вазвах таких різновидах:

- мовцем па рівні шжутивиого акту сідносзго пропозяційної настало; (мовець зкаг, що р, але прагыс нржлуаяи слухача новірїгш, що Я і що мовець г,іри" сам, що я);

- мовцем відносно структури ка&іукікації (уведеная в оману спрямоване і створення перлоаупежаго ефекту по відношенню пе до партнера по діалогу, а ) третьої особи, яка вважає себе постороішііі шостерігечеіі - X звертається до ' виксристсвуюта нещире висловлення, ввагкаючи, що воно буде сприйняте 2 кк щкр з наміром увести в оману 2; 2 вважає, що є пэсторониш спостерігачам і сприйїд виставлення X як щкре).

- нзвцем з вкнористаншш навмисного упускання фаюів (порушую' маасішу кількості- Грайс 1683: 222), еамовчувашш інформації, яка релевантна необхідна для ситуації спілкування (X екешгіцитно виражає, що % і дає У зрозушт що з я випливає з (я < 8), хота сам знає, їдо р, ї що з я випливає р (я < р); V вважа що я» і що з Я випливає р (Я < р);

- слухачей відносно пропозиційного змісту або ілокутивної сили вкслошіеш (огухач симулює нерозуміння: ексшшргшо виршкає, що зрозумів, що Я, хо' насправді зрозумів, що р);

- слухачем з замовчуванням певних фактів, релеванпшх для сктуаі спілкування.

Випадки мовного уведення в оману в казках для створення комічного ефех: розрізняються також в залежності від причин їх використання, мети, ступеї підготовленості

Частина.. Л.-Шт. засоби..ккдчвмд...в.. метатшггі...вазки". присвята особливостям прояву комізму в метатекстових включеннях казок.

У розділі 41______ОСяетфт... дроту _ жтагаоту________в . вазаолгоа__казка:

розглядаються особливості структури оповіді в тексті казки. Специфіка казки і фольклорного жанру полягає в усному способі її передачі та в анонімному авторст Текст казки може підлягати деяким змінам, в чому проявляється “мовна особистіст (Караулов 1987) оповідача. “Весела ■тональність'* (ОЬепаиег 1959: 31-32) казки, я зумовлюється її оптимістичною спрямованістю, дозволяє використовувати в мс оповідача елементи, які сприяють створенню комізму. При цьому елементи комічно можуть стосуватися не лише характеристики персонажів, їх дій, але така відображати і гумористичне ставлення транслятора казки до власної оповіді як , вигадки, що зумовлюється подвійністю структури оповіді казки (Лидавецький 196

і Така подвійність проявляється в тому, що в зачинах та кінцівках експлікується оЕпо-особевий оповідач, який формально є одним із дійзвих осіб казки і здійснює івлешія до казкового світу з позицій гри, в той час як основний масив казки чується на основі безособової оповіді. Зіткнення казково! вигаданості подій, яка надає основний маска тексту, з реальністю, до якої переносить умовно-особовий овідач, викликає комічний ефект.

У розділі 4-2 “Роль сильної позиції тексту казок у формуванні настанови на мічний ефект" розглядаються можливості прояву комізму в заголовках, зачинах та зцях казкового тексту.

Настанова па сприйняття комічних подій може формуватися вже в редтексті завдяки використанню в заголовках елементів, що виконують ірактерологічну функцію, впиваються для оцінки зображуваних об’єктів і щцують семи негативних якостей, які підлягають осміюванню (ftiul, dumm, Ifetig), а кож для оцінки подій з точнії зору їх відповідності/невідповідності ігальЕонрийнятим уявленням про комізм, з експлікацією сем Witz, Spott, LOga. Після знайомлення з повним текстом справджується очікування-прогноз слухача/чітгача ■особпо комічного зображення об’єктів чи подій. Якщо не у заголовок виносяться гтафоричпо або іронічно переосмислені номінації (“Der gcsctieite Hans", ‘Die kiugon juts'), то в передтексгі створюється хибпа пресупгозиція, яка провокує ефект іманугого очікування після знайомства з повним текстом.

Початкові формули, які відображають позицію умовно-особового оповідача, пигікують його гумористичне ставлення до оповіді за допомогою посилань до ареального місця, часу, незвичайного способу життя персонажів, які пояснюються повідачем як реальні, спираючись на авторитетну думку інших оповідачів, на найомство з дійовими особами та місцем дії казки; “Dleaa Geschichte hort cJch zlsmllch igenhaft an, Jungens, aber wahr 1st sle doch, denn mein GroBvater, von dsm Ich a!e habe, flsgte Immer, wsnn er sla bshsg!teh erzahfte, dsbsi zu sagen: “Wahr muS sia doch seln, mein :ohn, sndere fcfinnto man sla such g2rnichterzSh?en”.(Grlmms MSrchsn 1992:484)

Кінець казкового тексту, який визначається оптимістичною настроєністю, ластивою для моделі художнього світу казки, традиційно мас позитивне абарвлення. Тому і традиційні формули, які вживаються оповідачем у кінці казок, у ідшззідності з оптимістичним настроєм мають характер жарту, веселої небилиці, логізму: “Mein MSrchsn 1st аиз, dort Ший єіпа Маиз, vrer sle fangt, darf slch е!пэ grofie, |ГОйв Pelzkappe daraus тзсИеп” (Grimms MSrchen 1932: 167). Разом із зачином, іиконуючи роль - зовнішнього обрамлення казкового тексту, кінцеві формули ікражають досить ясно і виразно комунікативний намір автора/оповідача розважити

чяхйча, роаагсаяп» йзих К&сягт&& їй сприйняття історії, не позбаланої коааззау, щ сформувалася ще в перэдгеаеп та зачині, підтверджується ще раз у кінці оасаэд Прїшуіцаяїій оповідача в кізці каззэл про існування до цього часу героїв, що soul дузке даshd, несумісна з дійсним ставай речей і викликає комічний ефект. ТрЕдащйва фінальна формула “UmJ wann sie a'cftt gc3tofben Sind, £0 leben sis noci halite’, що вгіііцуе трюїзм, вкскзасіься спозідачси також в кетою створеная кшамі> оскільки відобрзкис відомі всім реалії і не пшрс-бує доказів.

Уііохаїо-особовий оповідач може екоіліційт проявлятися ие лише в сильшї позиціях тексту, але і в основному масиві тексту у включеннях, що комготуют гобргикувані події (ьиалізоьі таких випочееь присвячений розділ 4.3 ‘‘Використанії мстатекстовкх одиниць в основному масиві тексту казок для стеорраш кошану" Експлікація в таких одиницях нозитигної оцінки не завпеда відповідає тій, щ імплікуеться, створюючи підтекст, викликаючи активізацію сприйняття реципігато: власне тексту. Такі авторські включення мають за мету зробити оповідь більї привабливою для сдухача/чїггача, оскільки вони не є ситауційно необхідними да викладу подій і тому привносять елемент раптовості, пепаредбачеаосгі, що необхідн для створення комічного ефекту.

У висновках підводяться підсумки дослідження, накреслюються можлш напрямки подальшого вивчення комізму в казках, гокрта, порівняная систєі засобів мовного та ситуаційного гумору (семіотичний аспект); визначення комічші універсалі# в рамках фольклору різних народів; співставленая засобів комізму народних та літературних казках з урахуванням розвитку цього жанру.

Основні положення дисертації відображені в публікаціях:

1. Языковые средства комического в ненецких народных сказках (н материале сказок братьев Гримы)// Проблеми мови та мовленнєвої даяльност Вісник ХДУ, №384, Т.2.- Харків: Константа, 1095.- С.147-151.

2. МБахткн о народной смеховсй культуре и проблемы комического немецких сказках // Види мовленнєвої діяльності: лінгвістичні та дидаклгп аспект Тези наукової конференції та 3-го українсько-німецького симпозиуму. Харків, 1695.- С.46-47.

3. Ober die Pragtnatik ties MSrchsrra (Komik und Tfluschung) // Види мовленнєве діяльності: лінгвістичні та дидактичні аспект Тези наукової конференції та 3-г українсько-німецького симпозиуму.- Харків, 1995.— С.140-141.

4. О психологическом аспекте исследования сказок //Актуальні проблем сучасної психології. Методологічні та теоретичні проблеми психології: Матеріал других психологічних читань.- Харків, 1995 - С.90-91.

5. Яззаковке средства комического в создании персонажа немецкой тродной да //Система мов:? та мовленнєва діяльність: Вісшк ХДУ, №388- Харків: гтагга, 1S98- C.12G-123.

0. Векецкая пародхтая шаховая культура: лингвистический аспект (на риале ненецких пародпых сказок)// Нові підходи до філології у вищій школі: зріали Третьої всеукраїнської наукової конференції 10-21 вересни 199S року-ітополь: МДШ, 1099- С.38-39.

7. Роль “сильной петиции" текста сказок в формировании установки на гаесккй эффект (на материале немецких народных сказок) // Актуальні леми вивчення мови та мовлення, мЬаособової та мізякультурної комунікації: sys. s5. наук, праць,- Харків: Константа, 188S-С.175-177.

Сотшпссва СЛ Язккозьге средства комического в немецких народных ках. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук, дальность 10.02.04. - германские языки. Харьковский государственный

іерсггет, Харьков, 1989.

Защищается рукопись диссертации и семь публикаций, содержащих анализ ювкх средств комизма в немецких народных сказках с учетом отражения в них Яной смеховой культуры. Выделены объекты комического изображения в ках, особенности проявлений языково-стилистических и прагмажшгвгкггических ;ств комизма в характеристике персонажей, при изображении их речевых твий; определена специфика кетзтекста сказок в сильных позициях текста и в хяювпом пассиве.

Sofnikova S.l. Language means of comic In German folk tales. Dissertation submitted degree of Candidate of Philological Sdonce /= PhD (Philology)/ in spedsilfy 10.02.04,-nartic languages. Kharfcoy State University. Kharkov, 10SS.

Presented for the defence Is the manuscript of the thesis and seven publications. They rto tie peculiarities of language means of comic in German folk teles taking into account oik laughter cu'ture. The objects of comicsl representation in folk teles, tfta peculiarities of fic and pragmaSngufetic means In describing the characters and their speech activities, the iflcity of the metatext in "strong posfflons’ and great bulk of the text have been defined.

Ключові слова: помічне, вторинна непряма номінація, постулати спілкування, (ешія в оману, сильні позиції тексту, цетатекст.