автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Западная Галичина в европейской политике 1918-1919 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Западная Галичина в европейской политике 1918-1919 гг."

' . л\ КИЇВСЬКИЙ УНІЕЕРСМТЕГ ДМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

'і ' .

На правах рукопису

Павлвк Олександр Вячяславович .

СХІДНА ГАЛИЧИНА В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ І9І8-І9І9рр.

07.00.03- Загальна історія (новітній період)

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата Історичних наук

КИЇВ - 1993

Робота виконана в Українському інституті міжнародних відносин при Київському університеті їм.Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, в.о.професора Кірсенко М.В. :

' Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор '

. Куль^нький С.В.

; кандидат історичних наук, старший

.. . науковий співробітник . ' Несук Н.Д.

■. Провідна установа- Інститут українознавства АН Україні

. («.Львів)

Захист, відбудеться 19930- о /9 гол.

, ■ . . -т- --

на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 068.18.24 по захисту дисертації в - .Українському інституті міжнародних відносин прв Київському університеті' ім.Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул.Мельникова, 36/1 -

3 дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету їм „Тараса Шевченка. . . • .

. ' Автореферат розісланий " 4 " -' ' Ь-* - 1993р.

" Вчений секретар '

Спеціалізованої. Вченої Ради /Ух —-у Коппель О.А.

Актуальність теми дослідження. Політичні зміни в СРСР та країнах Центрально-Східної Європи на- межі 80-90-х років викликали кардинальну зміну міжнародних відносин у цій частині континенту. Ідеологія перестала бути домінантою розвитку стосунків мік країнами регіону, на перший план вийшли геополітичні та економічні Інтереси окремих держав. Складається нове співвідношення сил. Самостійні у своїй поведінці на міжнародній арені Україна, Польща, Чехія, Угорщина та інші країни визначають свої зовнішньополітичні цілі та пріоритети,, закладають підвалини взаємин. З іншого боку,, зміна ситуації спонукує решту країн переглянути свою політику у Центрально-Східній Європі, що склалася в часи холодної війни двох систем.

■ Нові реалії значно підвищили Інтерес наукових 1 громадських кіл до витоків становлення міждержавних стосунків у регіоні після закінчення першої світової війни. Розпад Австро-УгорськоІ монархії 1 Російської імперії, поразка Німеччини тимчасово призвели до утворення певного політичного вакууму. Різні національні рухи "спрямували військову й дипломатичну активність на розбудову власної державності. На політичній карті з"явилися нові держави, серед них Українська Народна Республіка 1 Західно-Українська Народна Республіка. Незалежній Україні не знайшлося місця у тогочасній Європі. На те було багато причин як внутрішнього характеру, які, на думку автора, стали вирішальними,, так 1 зовнішнього. Глибоке вивчення зовнішньополітичних аспектів будівництва 1 поразки української державності, з'ясування реальної 1 ■ об"єктивної картини міжнародних відносин-на сході та 'в центрі Європи у І9І8-І9І9рр. маєгне лише наукове, а й політичне значення.

Східна Галичина посідала важливе місце у процесі українського державотворення. Із закінченням 1-ої світової війни східногалицьке питання перетворилося на одну. з. найскладніших європейських проблем. Це пояснювалося, 'з одного боку, проголошенням ЗУНР 1 загостренням польсько-української конфронтації, а з Іншого, геостратегічним розташуванням цієї невеликої ' території на.

перехресті Центральної 1 Східної -Європи. Невирішеність східногалицького питання тягла за собою цілу низку проблем:

стосунків між УНР 1 Іюльщею, перспективи польсько-румунського або натомість українсько-чехословацького кордонів, російського питання. Вагомість території обумовлювалась також II природніми багатствами, передусім покладами . нафти у

Дрогобицько-Бориславському басейні. У І9І4р. Галичина давала Зї світового та 9% європейського (включно з Росією) видобутку нафти. Ситуація ускладнювалась тим, що на Східну Галичину претендували Польідз 1 Росія," незважаючи на бажання українського населення Галичини возз"єднатися з Наддніпрянською Україною. Непростим був національний склад населення. Поляки становили меншість, проте досить численну 1 вищу за матеріальним 1 соціальним становищем.

Все це, а також недостатня наукова увага д; .проблеми Східної Галичини 1 визначили актуальність обраної теми.

Предметом дослідження є міжнародні відносини у Центрально-Східній Європі І9І8-І9І9рр. та політика великих держав у регіоні. Головну увагу приділено зовнішньополітичному контексту боротьби галицьких українців за свою державність. ,

^днолог1тоі_2амки_5исертяцП. безпосередньо охопхюють порівняльно невеликий за часом, але надто насичений подіями період від листопада І9І8р. до середини , І9І9р., хоча східногалицьке питання лишалося, на порядку денному європейської політики принаймні до березня 1923р. Вибір даного відтинку часу зумовлений його історичнйм значенням,, ходом дискусій на мирній конференції в Парижі 1 подіями,-ідо відбулись у самій Галичині. Листопад І9І8р. приніс відновлення польської державності, утворення ЗУНР і майже водночас спалах польсько-української війни, що з перших днів роботи Паризької конференції стала предметом II обговорень. 25 червня І9І9р. Найвища Рада конференції дала дозвіл польсьйш військам на окупацію східногалицької території, а 16-18 липня уряд ЗУНР 1 частин» Галицької армії перейшли на Поділля, відкривши тим самим нову сторінку своєї боротьби.

" Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є якомога більш повний 1 об"єктивний аналіз сукупності міжнародних факторів, що визначили долю Східної Галичини і, у ширшому аспекті,

. - З - ' •

І. ' ’ незалежної України загалом, а з іншого боку, показати роль 1

значення східногалицького питання у формуванні європейської

політики І9І8-І9Г9рр. Ставлення Інших країн до Східної Галичини

далеко не завади;'була ідентичним їхній політиці по відношенню до

незалежної України в цілому, але вивчення першого допомагає

глибше, зрозуміти друге. У зв"язку із цим завдання дослідження

полягає в тому, щоб: .

- проаналізувати розвиток відносин ЗУНР з сусідніми державами-Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною та Румунією,- його вплив на долю Східної Галичини ' та на формування зовнішньої поліпши

.згаданих країн; . . , ■

- розкрити суть складних .і суперечливих взаємин ЗУНР 1 УНР,

чинників, що їх. визначали, дати оцінку Акту Злуки-об"єднання І9І9р.; '

' - дослідити' спектр Інтересів держав Антанти 1 США у Східній

.Галичині, суперечності,' що Існували між ними, роль Паризької мирної конференцій у вирішенні долі ЗУНР;

- висвітлити діяльність галицького керівництва на міжнародній арені, проаналізувати її методи і результати.

В дисертації не порушуються питання відносин - ЗУНР з Німеччиною 1. Австрією, хоча -галицькі представництва проявляли'

велику активність в обох країнах, а Відень фактично .став центром всієї діяльності ЗУНР на міжнародній арені. Відень і. Берлін

.виявляли значне зацікавлення східногалицьким питанням 1. підтримували напівофіційні зносини з урядовими, колами ЗУНР і. Однак, зазнавши поразки у війні, Австрія й Німеччина не могли відіграти суттєвої ролі у" вирішенні проблеми, а; отже стосунки з ними мали другорядне значення. • * '' . . ■

Новизна наукового дослідження полягає в тому, що зроблено перлу спробу всебічно ,-1 комплексно підійти до аналізу проблеми Східної Галичини в європейській політиці І9І8-І9І9рр. на основі широкого кола опублікованих 1. архівних джерел. Автор прагнув,-показати проблему у всій її суперечливості на фоні загальної

складної міжнародної ситуації. Новим'є концептуальний підхід до

проблеми. Дослідження базується не на Ідеологічних постулатах, а

• на суто наукових засадах. ' В дисертації фактично вперше

аналізується проблематика взаємин ЗУНР з Угорщиною, Румунією, УНР 1 ЧСР, робиться спроба об'єктивно висвітлити польсько-українські відносини, по-новому підійти до характеристики мотивів політики великих деркав у східногалицькому питанні. У науковий обіг вводиться велика кількість нових архівних матеріалів, а також

- дається інша оцінка деяким вже цитованим в історичній літературі

документам.' Крім того, вперше проведено узагальнюючий

Історіографічний аналіз . праць західної (англомовної,

- польськомовної 1 україномовної) Історичної науки з даної теми.

, . . Метдддлогітау_основу_досл1дж9ння становить метод системного

порівняльного аналізу. Дисертація побудована на принципах історизму, наукової об'єктивності, методологічного плюралізму. Автором використані як доробки радянської Історичної науки, так 1 роботи зарубіжних історико-політичних шкіл. .

. ' Практичне значення дисертації-полягає в тому, що її основні

.і положення і висновки, багатий фактичний матеріал можуть бути

використані для подальшої розробки даної і суміжної проблематики, при підготовці праць 1 курсів з Історії України, Історії міжнародних відносин, загальної історії тощо. Висновки дослідження, можливо, сприятимуть кращому розумінню сьогоднішньої мі«народноТ ситуації на сході та в центрі європейського континенту.

. • ; Джерелознавча база дослідження спирається насамперед на

арз&гаї документи. Для написання дисертації було- використано 26 фавдїв.Ща • щойно відкриті для широкого наукового, -.вжитку фонди Центр&Ешаго державного архіву вищих органів влади 1 управління -України ЇЩАВО України), Центрального державного історичного архіву Щ£Ш м.Львова, Львівського обласного державного архіву ШХШ. Матеріали цих архівів раніше з ідеологічних- мотивів єяжгджстсшувались лише вибірково або взагалі перебували поза уваго® Істориків через свою , недоступність. Завдяки підтримці . Канадська! фондації українських студій 1 Канадського Інституту

українських студій, Альбертського університету, в дослідженні було також використано фонди Національного архіву Канади, міністерства закордонних справ Великобританії» Національного архіву США, Бібліотеки конгресу США, Наукового товариства їм.Тараса Шевченка у Нью-Йорку (США),, Інституту ім.Ю.ПІлсудського (Нью-Йорк, США), бібліотеки Колумбійського університету (Нью-Йорк, США), Українського католицького університету Св.Юшмента Папи (Рим, Італія). Автор опрацював значну кількість документів з вищезгаданих архівів, що містять інколи унікальні матеріали з дипломатичної історії України. .Взагалі з; слід відзначити, * що документи..лісі стосуються міжнародної активності уряду ЗУНР, часто не збере гатися і хибують- на фрагментарність. ■

. Іншим важливим- джерелом дослідження стали збірки опублікованих документів. Це.,, по-ігерпе, документи із законотворчої діяльності органів влади УНР' і ЗУНР, зокрема у сфері зовнішньої політики, - українського,, питання- у міжнародних відносинах відповідного періоду з державного архіву Австрії, публікації нот української делегації на Паризькій- конференції'. По-друге, це публікації документів, присвячені зовнішній політиці Радянського Союзу 1 УРСР, роза"єднанню українських земель. Великий-- Інтерес представляють збірки документів з історії українсько-польських і радянсько-польських стосунків, польського питання на Паризькій конференції,, міжнародної діяльності відновленої Польщі тощо.. Нарешті використано документи, що висвітлюють- хід роботи мирної конференції в- Парижі і зовнішню політику західних держав.’ -

До джерельної' бази дисертації" треба віднести також матеріали періодичної преси І9І8-І9І9рр- II можна, поділити на три- групи» До.', першої, належить українська преса‘УНР- І ЗУНР: "Вперед" (робітнича-' газета, орган-/ УСЛП,. Леівів), . "Вістяик Української Народної Республіки*', "Нова Рада" (Київ-), "Народ" (радикальна- політична часопись, Станіслав)., "Нове Життя" (Станіслав), "Робітнича-газета" (Київ), "Стрілець" (часопис-, для Українського Війська),. "Український Прапор" (видання- уряду, преси 1 пропаганди ЗУНР, Відень) та 1н. Тут особливий.Інтерес представляє; щоденна офіційна

газета уряду ЗУНР "Республика", перший номер якої вийшов у Станіславі 2 лютого І9І9р. Другу групу становлять польські видання: "Rz*d і Wojsko". ”Kurier Polsk і": ТрвТЮ- Преса

української еміграції на. американському континенті, яка уважно, стежила за перебігом подій в Галичині: "Український голос", "Канадийський фармер" (Вінніпег, Канада), "Сробода" (Джерзі Сіті, США)• ■ . . '

•Ступінь вивченості проблеми. На відміну від великої кількості літератури, присвяченої зовнішній політиці Радянської Росії, розв"язаннв німецького питання, формуванню ВерсальськоІ системи,

. політиці Антанти і США, міжнародним відносинам у Східній та Центральній Європі првділялося значно менше уваги. Українська ж проблематика, зокрема східаогалицьке питання є майже зовсім недослідженими. Такий стан речей можна пояснити декількома причинами: а) ідеологічними міркуваннями, що було характерним для істориків радянської доби; б) недоступністю, а , часом і відсутністю багатьох джерел. Найголовніша причина, на думку автора, полягала в тому, що фактична бездержавність України обмежувала Інтерес до українознавства.

Парші праці з проблеми Східної Галичини з"явились у міжвоєнний період 20-30-х pp. Це були спогади безпосередніх учасників подій та роботи істориків з українського* 1 польського2

і. Крезуб А. Нарис Історії українсько-польської війни. І9І8-І9І9.-Львів,І933; Кузьма 0. Листопадові дні І9Г8р.-Львів,І93І; Лозинсь-кий М. Галичина на мировій конференції в Парижі.-Кам"янець,І9І9; Слободич 0. Історія Галичини в рр.І9І8-І9І9. Част.III.-Львів,

1935; Borschak Е. L"Ukraln« a La Conference de* la Paix (1919-1920).-Paris.1938 Та ІН. . - • '

•'2. Bobrzynski М. Wskrzeszenie Panstwa Polskiego. Szkic historyczny.T.1-11.-Krakow.1020-1623; Czekanowskl J. Wschodnia za-gadrtienia graniczn* Folski і stosunki etniczno-spoleczne.-Lwow, 1021; Hupert W. W&lkJL o Lwow (od 1 listopada. I016r. do 1 naja 1019r.).-tf-wa,1033; Kozlcki S. Sprawa granic Polski na conferen-. cjl pokojowej w Paryzvi. -W-wa, 1021 ЄТС.

боку. Загальними рисами тих праць є поверховість аналізу, вузкість

джерелознавчої бази, різко тенденційна полемічність викладу. . .

Полркіі доводили сеоt "LcTop»wHi права" на sax 1 лноукраїнські землі, українці- сітрао>-іДДкгісгь .сьо^І боротьби. Окс*ч« місце у . вивченні міжнародних аспектів східногалицької проблеми . посідають дослідження М.Лозикоького і В.Кучабського.1, хоча й вони не позбавлені згаданих недоліків. 7 першому зібрано багатий фактичний-матеріал, друге робить спробу аналітичного підходу. Для вивчення взпр.міїн між урядами ЛіР і ЗУНР, яким в історичній науці взагалі приділено обмаль уваги,, велику цінність мають спогади колишніх членів цих урядів Б.Бинниченка, О.Доценка, І.Мазепи,. О.Назарука, П.Христкжа.

■ До цього періоду належать пери! роботи істориків радянської ? * школи, в яких засуджується як експансія "панської”- Польщі, так і дії "буржуазно-націоналістичного уряду" ЗУНР, іцо стало притаманним 'для всієї радянської історіографії проблеми.

У спогадах і дослідженнях, виданих на Заході, аналізуються

проблеми східноєвропейської політики великій держав баз акценту на * *"»■“ . . -Східну Галичину.0

Другим етапом дослідження, проблеми стали 4а-80~ті pp. -Після

приєднання західноукраїнських земель до Радянської України у

1939р. значно зріс інтерес радянської науки до історії Східної

Галичини. Переважну більшість праць було присвячено'революційній

боротьбі трудящих Західної України та-впливу на неї соціалістичної

І. Лозинськиіі яі. Галичина з pp.І9І8-І920.-Відень,I92Z;_ Kutsehab-

sky W. Die W.ast-Ukraine im «Campfe rnit. Pol^h.. und Suiscnewtsmus xn Jahren І315— 19ЙЗ. -Berl in, 1334; ;

г.. Гадзинский В.-Резолвционков дзиженш в Босточной Галиции (-ко-' -нец 1918-начзло ІЗЇЗгг.).-М.-Петроград,IS23; Камінюк И. До характеристики зовнішньої політики ЗУНР // Більшовик .України.- ; I928.-J«2I-22 та ін. - •

3. Baker R.S. Voodraw Wilson and World Settlement.-vol.i—ill.-N.Y.,lbcE7; £vam £. prooieme d<* l"inaepenaanc6 l'‘Ukraine ec

- a -

революції в- Росії, але деякі монографії і колективні роботи розглядають і зовнішньополітичні аспекти революційних подій в Україні. Найбільше s-ваги. дипломатичній. Історії Східної Галичини приділено у ■ працях Б.Є.Штейна, • -Р.Г.Симоненка, . О.Ю.Карпенка, Ю.Ю.Сливки.1 Б.Є.Штейн обмежується досить поверховим аналізом проблеми Східної Галичини на Паризькій конференції, побудованим на американській збірці документів. про хід роботи конференції, у роботах О.Ю.Карпенка і ,особливо, . Р.Г.Симоненка використовуються архівні документи, проте • загальна направленість 1 зміст цих та інших досліджень є адекватними соціальному замовленню часу. Події і висновки подаються спрощено,' часто' упереджено, з перекрученням історичної істини. - ■

■ В історіографії соціалістичної Польщі не було спеціальних досліджень проблеми Східної Галичини. Виняток становлять статті С.Закс, але майлп всі вони аналізують період І920-І923рр.2 Польські

la.France--Paris,1931; Haskins С.Н..Lord R.H. Some Problems of the Peace Conference.-Cambridge, Mass. ,*1922; Temperley H.W. ed. A History of the Peace Conference of Paris.voi.1-6.-London,1920 etc.

1. Штейн Б.Е. "РусскиЯ вопрос" на Парижской мирной конференцій

(І9І9-І920).-М.,1949; Симоненко Р.Г. До питання про Східну. Галичину напередодні Паризької мирної конференції І9І9р. // Наукові записки Інституту історії АН УРСР, т9.-К.,1957; його я: Імперіалістична політика Антанти-1.США щодо України в І9І9р.-К.,1962; Карпенко О.Ю. Імперіалістична Інтервенція на Україні Ї9І8-І920.-Львів.1964; Сливка Ю.Ю. Боротьба трудящих Східної Галичини проти: іноземного поневолення.-К.,1973; його ж: Західна'Україна в реакційній політиці польської 1 української буржуазії (1920-1939).-К. ,1985.'. ' ' ' . . ■ -

2. В дисертації використано статтю: Zaks Z. Walk* dyplomatyczna о

naft^ wschodniogalicyjsk^ 1918-19S3 // Z. dzlejow stosunkow polsko— radzieckich. Studia t materialy.-1969.- J64. ДИВ. ТЕКОЖІ Jablon-skl H. Druga Rzeczpospolita і Galicja Wschodnia // Wledza і 2ycie. -1948. -J6IQ; Der-'jga A. Poc2a*-«»k rokowan o soj'jsz mi»dzy Pj,l-s<idskim a. Pet.lura (stycz^n—1ipiec 1919) // Z dziejow atosunkow

історики із зрозумілих причин окикаля делікатні питання польсько- - ; українських стосунків. Водночас існує досить багато грунтовних' монографій із зовнішньої політики Польщі I9I8-Z9I9pp., її взаємин ' з сусідніми країнами,- які допомагають'' краще зрозуміти- політику 'Варияпл;-ЯЧ-- Сході..' Корисними ■ s . дослідження польських істориків політики- західних держав у польському, питанні.1 - .. .

Робилися спроби' дослідити ., політичну, й: дипломатичну історію ЗУНР в українській діаспорній . історичній:; науці,, ' серед яких найбільстими s багатотомні Еиданнл М.Стахова.^ Суттєвим недоліком цих досліджень . лишалися надмірна1 - полемічність і брак ■' широкої' документальної бази.. У ІЗоСр. вийпят цікаві сяогада колишнього застутшха дерассекретаря:. закордонних справ ЗУІІР Л.Цегольського.3 Окремі' моменти- політики великих держав:- в;, українському;; питанні" висвітлені, у статтях Т-Гунчака. і. К.ВарвзрІва..4 , , "

В західній історіографії східногаліщькому-'питанню присвячено- -

pOlsko-radzieckich. -1970. -j£6. та. ІН, ■ :

1. Balceralc W.' Powstanie paj^stv-- nar ociowych. - w Eunbpi.^ Srodkov#0— Wschodnie j. -W*-wa.> 197*4;, Deruga A. Polityka wschodnia Folski wofcxae' sicm Litvy, Bialorysl I- Ukrainy (tSIQ-lQlQ);-W-wa. 1969^- Farys J;. Koncepcj© polskiej. polltyki zagrarticznej;' ISIS-1939^ -W*-wav 1981; Przyjazne і antagoriizmy. Stosunki.-Polski z* panstwamL s^si^dnimi w- . latach 1913-1939, -Wrbciav, 1977V: І-есгук- M.. Korftifcet Narodowy Polski

a Ententa і Stany- Zjednoczone*. 1917-1919\ -tf-wa,' 1966- etc.

2. Стахів M. Західня Україна. Нарис Історії державного -будівництва та . збройної ' і .дипломатичної- , оборони,- в Г913-І323.

Т. Ill-Yl.-Скрентон, І959-І96Е;'; , StacbiW М. . Sz tendera Westerri.

Ukraine- at the Turning Point; - of’ Etirop«^'*s'.'. History» 1918-*-lQ23.

voi.i-n.'-N.Y. ,.і<збз-і9гз-. -Див-..- також: , Нагаєвський F.. Історія -української держави- двадцятого : столі -ття. - Рим, 1989;/ Ярославин ■ С.. Визвольна . боротьба на -.західноукраїнських- ;землях у. І9Т8--І923рр.~.-<51ладельфіяД956 та-1н. . '

3.: Цегельський Л. Від легенд. до - правди." Спо(лини про події в

Україні звязані з Першим Листопадом І9і8р.-Н-И,I960- - .

4.. Huncxak T. Sir- Lewis- Namier лп-1 -the: Struggle for Eastern Gali—■

____ т

лише статтю Л.Орзелла. Проте вона багата працями, що змальовуют загальну картину подій у Центрально-Східній Європі,аналізуют політику країн Антанти 1 США у регіоні, політику Польщі. Особливої уваги заслуговує грунтовна, Із залученням багатьо архівних матеріалів, монографія К.ЛувдгрІна-Нілсена.3 Аналізуючі проблему східних кордонів Польщі, автор, звертається 1 д< східногалицького питання, хоча далеко не з усіма його висновкам! можна погодитись. '•

До цього часу немає дослідаень політики Румунії та Угорщині щодо Східної Галичини. Взаємшш, ЗУНР 1 Чехословаччини липк частково висвітлюються у монографії польського Історик; К.Лєваедонського 1 статті чеських дослідників З.Сладека 1 С.Вален-ти. При цьому, якщо перший наголошує на політичній зацікавленості Праги у східногалицькому питанні,то чеські ай&>ри доводять, що ЧСІ тут керувалася лише•економічними мотивами.4 Чехословацько-україн-

сі*. 1918-1020 7/ Harvard Ukrainian Studies. -1377. -J62; Warvariv C. America the Ukrainian National «Cause. 1017-1920 / Hurvczak T. ed. .The Ukraine* 1917—1920r A Study in Revolution. -Cambr idge, Mass..1977.

1. Orzell L. J. A "Hotly Disputed’* Issue: Eastern Oalicia at the Paris Peace. Conference. 1919 // The Polish Review.-1080. -J6I*

2. Brinkley G. The Volunteer Army and the Allied Intervention in South Russia. 1917-1921.-Notre Dame.1966; Reshetar J.S. The Ukrainian Revolution. 1917-1920: A Study in Nationalism.-Princeton. 1952; Mamatey V. The United States and the East-Central Europe.-Princeton* 1957; Saurvd^rs D. Britain and the Ukrainian Question» 1312-1S20 // The English Historical R.<?vie*.-1933. -M; 'Wandycz P.S. Franco «ind Но?г Eastern Allies. 1919-1925. -Minneapolis. 1962; Dziewanowski M. Joseph Pilsudski. A European Federalist 1918-1922.-Stanford.1969 etc.

3. Lundgreen-Nielsen K. The Polish Problem at the Paris Peace Conference / Translated by A.Borch-Johansen. -Odense,1979.

4. Lewandowski K, Sprawa Ukrainska w polityce zagramcznej Czecho-slowacjl w latach 1918-1932.-Wroclaw,1974; Sladek Z. . Valenta S.

- II ■-

ські- стосунки заторкуються І у праці І.Петерса.-1-

Політичні зміни, що відбулися на початку 90-х pp., дають надію на появу нових,об"єктивних досліджень проблеми Східної Галичини. Вже з"явилася книга польського історика М.Козловського, в якій автор прагне неупе^еджено підійти до аналізу польсько-укра-ІнськоТ війни в Галичині.° Сподіваємося, що наша дослідження також прислужиться цій справі.

Структура_та_зміст_роботи. Дисертація будується за проблемно-хронологічним- принципом і складається із вступу, двох глав, висновків та переліку основної' використаної літератури і джерел.

У-Пбредмдві визначені цілі , й завдання

дослідження,обгрунтована його актуальність;, наукова ноЕиска та хронологічні, межі. Особливу' увагу приділено характеристиці використаної.літератури і джерел.

~ "ЗУНР у міжнародних відносинах Центрально-Східної Європи", складається з трьох параграфів; І присвячується,, аналізу ролі й місця Східної" Галичини у формуванні міжнародних', відносин повоєнної Центрально-Східної Європи, взаємовпливу/відносин-. ЗУНР з сусідніми країнами,, висвітленню цілей і мотивів-.політики-останніх щодо Східної Галичини. ; , - . • . ,.'

У першому _ параграфі досліджується політика;; відноетеної;' Польської Республіки у Східній Галичині. . Аналізуючи:’, концепції' східної політики провідних політичних сил; Польщі"-,, автор, показує,, ідо при всій-своїй.відмінності вони збігалися у прагненні утворити-сильну Польщу І включити-до її складу. Східну Галичину..;Незначна різниця полягала в тому, що на відміну- .від- максималізму лідера Польського Національного комітету . Р.Дмовського,.. тодішній-"начальник держави" .Ю.ПІлсудський- задовільнився ■ би- приєднанням;

Sprawy ukraxnskie w czecrioslowack lej роїityce wschodnie j . w- lat-acty 1916—19£2 // 2- dziejow stosunkow polsko-radzi.ecki.ch. —1968. —JtG.„

1.'Петерс Й.А. Чехословацко-советские отношения (I9I8-I934) .-K., -

1965. . ‘

2. Kozlowski М. Mi^dzy Sanera a Zbrucem. tfalki o Lwow і Galicje

Wschodni? 1918-1919,- Krakow,1990. "

■ - 12 -

Львова та ' Дрогобицько-Бориславського нафтсвого району 1 буї готовий поступитися рештою східногалицької території С.Петлюрі Е обмін на військово-політичний союз проти Росії. Крім того, Пілсудський приділяв більше уваги міжнародним наслідкам своєї політики, виходив з тактичних мотивів врахування погляді Антанти 1 СІНА. Голова польського уряду І.Падеревський намагався гармонізувати точки зору Пілсудського і Дмовського, зменшити амбіції правих і зробити їх прийнятливішими в Парижі. Відсутність військових сил Антанти в регіоні Центрально-Східної Європи давалі "малим" державам можливість . реалізувати свої територіальні програми силою зброї. З іншого боку, неспроможні безпосередньо діяти у Східній та Центральній Європі, великі держави підтримували тут тих політичних лідерів, чия позиція найбільше відповідала їхнім власним планам.' У випадку • Польщі таким політиком був Падеревський. ■ ■ •

, В дисертації доводиться, . що політичний і організаційний дуалізм, що до певної міри існував у реалізації зовнішньої політики Польщі, не лі,ше не зашкодив досягненню польських вимог у Східній Галичині, а навпаки, практично сприяв їхній реалізації. І федералісти, і інкзрпорзціоністи. усвідомлювали,' що кінцеве розв'язання східногалицького питання залежатиме від дій армії та ситуації на фронті. Звідси прагнення Варшави, особливо очевидне з квітня. І9І9р., коли з Франції до Польщі було передислоковано потужну армію Ю.Галлєра, окупувати . якомога більше території Східної Галичини 1 поставити конференцію перед довершеним фактом.

. .Автор робить висновок, що на практиці перемогла конкретніша й чіткіша концепція Дмовського. Його погляди були ухвалені польською .делегацією- на Паризькій конференції і підтримані відповідними резолюціями .варшавського сейму. Ні офіційна Варшава, ні широкий загал не змогли змиритися із втратою Львова і Східної Галичини. •Особливо непримириму позицію відстоювали галицькі поляки. Це й 'визначило результат неодноразових.польсько-українських переговорів за посередництвом місій Антанти. Федералісти зазнали поразки, а їхня концепція ніколи не була розроблена в деталях.

- ІЗ - •

Втім, підкреслюється в дисертації, керівництво ЗУНР, зі свого боку, замість пошуків порозуміння' з Польщею, покладало надії на "справедливе" рішення мирної конференції.

Другий параграф аналізує розвиток взаємин між УНР 1 ЗУНР. Після утворення .УНР 1 ЗУНР Ідея соборної України була нарешті перенесена ' у практичну площину міждержавних стосунків.- В дисертації наводяться факти перших зв"язк1в Державного Секретаріату з гетьманською владою П.Скоропадського, опозиційним Українським Національним Союзом, а потім з Директорією, висвітлюються мотиви позицій різних політичних сил Галичини щодо об"єднання зі Східною Україною. Природне прагнення розділеного народу до об"єднакня та необхідність взаємодопомоги у боротьбі за державну незалежність і міжнародне визнання закономірно визначили курс обох республік на співробітництво 1 координацію своїх зусиль.

Значну увагу приділено аналізові змісту і оцінці Акту Злуки~об"єднання 22 січня І9І9р. Автор стверджує, що попри всю свою історичну значимість об'єднання УНР 1 ЗУНР не стало тривалою реальністю. ОбидБа уряди так і не спромоглися розробити конкретний механізм об”єднання, а підписані ними документи носили декларативний характер і полишали невирішеними майже всі актуальні . питання. Автор ииаїкає. ио таке об"сднашія відповідало Інтересам керівників ЗУНР, котрі лишали собі свободу для маневру, виходячи з того, що у Парижі східногзлицьке питання розглядалося як окрема міжнародна проблема. З іншого боку, вимагаючи о<5"єднати зусилля, особливо у справах військових і закордонної-політики, Директорія . була не в змозі втручатися у події на польсько-українському фронті і де-юре навіть не була у стані війни з Польщею.

В дисертації простежується, як, незважаючи на спроби взаємних компромісів і узгоджування політики для спільної боротьби,, різні зовнішньополітичні пріоритети і мішартійні чвари поступово все більше загострювали суперечки між урядами УНР 1' ЗУНР. Особлива увага приділяється аналізові перших, поки, що безрезультатних контактів галицьких політичних 1 військових кіл з Радянськими Росією 1 Україною та представниками "білої" Росії, а також спроб

■ . - 14 - ■

порозуміння С.Петлюри з Варшавою. Слабкість національного руху у Східній Україні І нерівна боротьба Західної України з Польща штовхали українських лідерів- до пошуків підтримки у зовнішніх союзах, а залежність від зовнішніх чинників змушувала їх приймати умови партнерів, що шкодило загальноукраїнським Інтересам 1 породжувало внутрішні конфлікти.' Проте у першій половині 1319р. ще переважали соборницькі стремління. . .

Третій параграф присвячено дослідженню відносин ЗУНР із західними сусідніми країнами. Загарбаєш значну частину західноукраїнських земель (Північну Буковину, Закарпаття), Румунія, Угощина і Чехословаччина з різних ГТ^*ї'-і»иГ ГТі ДТриїиІ,?осиїїі напівофіційні стосунки з урядом ЗУНР- і зберігали нейтралітет у-польсько-українській війні. Політика цих держав -щодо Східної Галичини відрізнялася прагматизмом і диктувалася їхніми тактичними міркуьашіііми. • .

Румунія більше Інших була .зацікавлена у союзних відносинах з Польщею і тому першою солідаризувалась з II східною експансією, окупувпг.та язприкінці травня І9І9р. галицьке Покуття. Однак довгий час Бухарест, незважаючи на заходи польського уряду, уникав, відкритої допомоги Польщі і не бажав псувати до кінця стосунків з обома українськими владами, плекаючи ' надію на . утворення самостійної України як буферу між Румунією і Росією, ао загалом збігалось з ідеями Пілсудського. Лише із занепадом української державності по обидва боки Збруча І загрозою лишитися віч на віч з Радянською Росією румунські урядові кола схилилися до підтримки Варшави 1 встановлення спільного польсько-румунського кордону в Галичині. ‘ -

Для Праги східногалицька проблема стала зручним засобам тиску у боротьбі з Варшавою за політичне лідерство у регіоні та при вирішенні .спірних територіальних питань, передусім- тушинського. Крім того, Східна Галичина мала стати важливим плацдармом традиційної чеської економічної експансії на Сході.

Угорщина,внаслідок поразки у війні опинившись у міжнародній Ізоляції, коли майже всі сусіди висували до неї територіальні

претензії, була змушена . шукати, добросусідських відносин з галицьким урядом 1 навіть пробувала виступити • посередником між ' ЗУНР і Польщею. Це прагнення підкріплювалося економічними-мотивами, а за часів комуністичного режиму- потребою встановити звпязок з Радянською Росією. Взаємини ЗУНР . і .Угорщини з самого початку обмежувалися бажанням Будапешта налагодити тісніші зносини з Варшавою. ’ . •

. Держсекратаріат, зі свого боку, був дуже зацікавлений у дружніх стосунках з вищезгаданими країнами, особливо ЧСР І Угорщиною, які, на думку українського керівництва,, могла відкритії' Східній Галичині вікно в Європу та'постачати, зброю й' промислові вироби. Взаємний економічний інтерес ~ ЗУНР, ЧСР та Угорщини, втілився,, у конкретні торговельні угоди. В дисертації наводяться маловідомі дані про діяльність у Празі й Будапешті українських, дипломатичних представництв, що були засновані президентом Є.Петрушевичем наприкінці І9І8р.

’ Автор наголошує,, що уряд ЗУНР суттєво помилявся у ступені а мотивах зацікавленості своєю справою, зокрема з боку ЧСР, що' проявилося у Критичний період травяя-червня І9І9р. Плани конфедеративного союзу не зустріли відгуку, у Празі. Розвиткові взаємин між ЗУНР та її сусідами перешкоджали територіальні проблеми, -що Існували між ними ■ (Закарпаття,. Буковина). .Важливим-фактором політики.-, "малих" держав у східногалицькому питанні було те, що вона не стала ' цілком: самостійною і великою- мірою визначалася позицією-країн Антанти і СІЛА. . V *

Таким чином, на регіональному рівні проблема-Східної Галичини викликала антагонізми-' різної сили-, і тривалості, та впливала на формування. .союзів 1. військово-політичних блоків у. Центрально-Східній Європі. .

У другій главі-"Паризька мирна- . конференція і політика великих держав щодо Східної Галичини", досліджуєтеся роль західних країн і Паризької конференції в окупації Східно! Галичини.

Антанта і США розглядали східногалицьке-питання у контексті своїх загальних Інтересів- на європейському континенті- і

•■ _ - те - - ' . • ■

безпосередньо пов'язували його з проблемо» відновлення Польщі га своїх відносин з Росією, що ускладнювалися революцією 1 гремадянською війною в останній.- ' ' .

Перший параграф,детально аналізує плани Англії, Франції і США щодо вирішення проблеми Скісної Галичини напере до яні Паризької гсонферекції. ІХІ плаїпс на 6**лїї остгіточіїі'МлГ* та п*КїЗ, на підготовч ї.Л стадії .конференції мін ними існували. сзрЯосні розбіжності. Фршщія пов'язувала ьиріпеннк всіх східноєвропейських-- проблем із загальними міркуваннями щодо утворення системи: безпеки,

спрямованої проти Німеччини. Сильній Польщі. відзодилася

важлива роль у цій системі як надійного союзника замість втраченої -Росії. Існування такої Польщі передбачало-II зміцнення за рахунок західноукраїнських земель. ' " -

Англія,, як. завжди, прагнула до підтримання балансу сил .в

Європі І воліла запобігти надмірному посиленню Франції 1 відповідно' Польщі, а тому -в Лондоні розглядалися варіанти прилучення Східної .Галичини до України, Росії і навіть до ЧСР. Суттєву роль у визначенні позицій Лондону й Парижу відігравали їхні економічні інтереси (інвестиції у видобуток галицької нафти).

. На відміну., від Англії та Франції, США не мали прямих інтересів у конкретних територіальних питаннях Центрально-Східної Європи. Позиція Вашінгтону у східногалицькому питанні грунтувалась на загальних принципах В.ВІльсона і з цілому, наближалась до позиції Англії. Іншим вззкливим фактором, що вкзначзз політику Антан«гг1 "'США, "‘було врахування . інтересів . Росії. Непевність ситуації в останній, пояснювала нечіткість програм напередодні конференції. Багато залежало від розвитку подій в самій Галичині. Не було єдності і в середині делегацій трьох деркав.

В дисертації підкреслюється, що незважаючи на різні підходи Англії,. Франції .1 США до проблеми Східної Галичини, ніхто серйозно -не ’ розглядав варіанту утворення самостійної західноукраїнської держави. Перевага віддавалася федеративним розв'язкам. Східногалицьке питання ставало■ вагомим фактором у стосунках Антанти з Польщею, Радянською і "білою" Росією.. Автор показує

- -' 17' -

також спроби уряду ЗУНР нав"язати стосунки з великими державами, зокрема зусилля у .цьому напрямку" держсекретарл закордонних справ В.ПсШейкп. Параграф завершується висвітленням стурбованості Заходу вибухом польсько-української війни в Галичині та дій перших союзних місій щодо її припинення. ' .

Другий параграф хронологічно охоплює період від початку засідань конференції 18 січня І9І9р..до середини травня. З перших, днів роботи конференції’ довелося займатися проблемою Східної Галичини. . Головну увагу приділялося - припиненню польсько-української війни. В дисертації показані відповідні заходи великих держав: рішення найвищих органів конференції, діяльність міжсокіної комісії Нуланса, місії Бертелемі, комісії у польських справах, комісії у справі польсько-українського перемир"я. Автор стверджує, що таємний розподіл сфер впливу МІЖ Англією 1 Францією, за яким Україна опинилася у французькій "зоні інтересів", заздалегідь визначив британську політику і той факт, що французи брали на себе керівництво.всіма об"єднаними союзними місіями. Франція сприяла Польщі у Східній- Галичині 1 тим- самим компенсувала їй втрати у Тєшинській Силезії, де Париж, до певної міри підтримував Прагу. .. . . : : :

У зв"язку із зміною політичної 1 військової ситуації■ у Центрально-Східній Європі та. Росії (революція в Угорщині,, наступ Червоної армії в Україні) з другої половини березня проблема Східної Галичини стала предметом особлива інтенсивних обговорень в органах конференції. Спроби розв"язання -питання, висвітлили гострі англо-французькі суперечки' в: регіоні. .Франція після провалу;- своєї інтервенції на півдні- України,почала-відверто,заохочуратк Варшаву до швидкого, силового вирішення польсько-українського конфлікту.-Англія І -СІЛА лишали останнє: слово' за- конференцією . і- виявляли незадоволення політикою Франції 1 агресивністю Польщі. Водночас тривало транспортування' армії Геллера; Така.1 подвійна (толГгика> Англії 'і. СІЛА пояснювалася,--з' одного- боку; прагнешіям ’Підштовхнути . Варшаву до боротьби з Радянською Росією, а.з іншого,, небажанням на цьому етапі вирішувати . на- користь Польщі. проблему Східної

7члі:ч:'нл. ••••■■: ‘ ’ - ~ • ' . . ' ;-

гс.з-5"язанкя довгострокової проблеми статусу Східної Галичина’

І ІТГ^СЬКО-уКраїНСЬКСГО КОрДСНу- ЗІДВврТО ЗВОЛІКоЛОСЛ. Це П^л^пКіВаЛОСл мСД Т^ії, и-'О ГПіТСі і СІ Я СХ-і-ДІТИХ КОрДОПІБ Польщі

піднімало велику ‘ яевирішепу проблему відносин з Рос ієн. Було очевидним,-що Антанта і СТА чекали на подальший розвиток подій, пов*язувчи надії з наступом Колчака. Дискусії експертів’ у спеціально утвореній длй цього підкомісії не дали результату, лише накреслили позиції великих держав. Сильна Полька остаточно утвердилася лк головний елемент французької концепції безпеки. Англія й надалі прагнула використовувати питання для змепшзпня впливу франції і як зручний аасіб тиску на Росію та Польиу. Позиція США щодо статусу Східної Галичини збігалась з французькою і зводилась до автономії території у складі Польщі.. Політикою зволікання загЛдчі держави частково самі виключили будь-який капе польсько-українського перемир"я. .

Як окремий аспект теми в дисертації розглядається діяльність на Паризькій конференції української делегації, що часто зводилася нанівець внутрішніми чварами, а така.* допомога української еміграції. ' ■' •

Друга глава завершується третім параграфом, де аналізуються рішення мирної конференції щодо Східної Галичини. ОТА, проявляючи, особливо у квітні-траьні 1919р., негативне ставлення до наступу .польських військ та Ігнорування польським урядом волі конференції, у тодішній конкретній ситуації виступили за передачу Східної Галичини Польщі і солідаризувалися з Францієм. Англійські лідери ще якийсь час висловлювали незадоволення політикою Польщі. Автор вважає, що така позиція Лондону диктувалася не симпатіями до Західної України, а комбінацією довготривалих 1 короткочасних інтересів. Поворот у політиці Великобританії відбувся ка початку червня І9І9р., І у другій половині місяця Лондон остаточно відступив перед об'єднаним франко-італо-американськкм тиском. З дисертації' простежуються, як події в Росії, Україні І Угорщині збільшували для Заходу значення Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Саме вони здавалися спроможними протидіяти поширенню більшовизму. Союзники поспішали зміцнити їх, розв'язати на їхню користь територіальні конфлікти в регіоні. 28 червня конференція завершувала найголовніший етап своєї роботи підписанням мирного договору з Німеччиною, і великі держави, прагнули хоча б принципово визначитися з рештою питань. Автор аналізує документи, ухвалені комісією у польських справах, постанови найвищих органів конференції від 18 1 25 червня, що санкціонували збройні акції польської армії у Східній Галичині, чим практично передрішили майбутній статус території. _

Галицьке керівництво і українська делегація в Парижі намагалися вплинути на рішення конференції: велися інтенсивні переговори з представниками Англії й США, було підготовлено проект нейтралізації Східної Галичини,’ надсилалися ноти протесту. Але ці зусилля ке принесли успіху. ■ .

?_висновках '.узагальнюються основні положення, що винесені ’дисертантом на захист:

1. Економічні, геостратегічні, політичні' й’ національні фактори (нафта, перехрестя комунікацій, військовий плацдарм.склад населення тощо) зумовили- роль 1 значення Східної Галичини в європейській,політиці І9І8-І9І9рр.

2. Розв"язання східногалицького питання тісно перепліталося з утвердженням незалежності України» що давало- альтернативну можливість вирішення проблеми. Натомість події, які відбувалися в Західній Україні, .малі* суттєві кчслідки для стану України" Східної. Негативне ставлення, до української державності на. міжнародній арені визначило наперед передачу Східної Галичини Польщі.

3. Акт Злуки 22 січня І9І9р. ‘ не призвів до реального

об'єднання УНР і ЗУНР, хоча мав велике значення, засвідчивши бажання розділеної нації. Суперечності, що існували1 між- урядами УНР 1 ЗУНР (орієнтація Директорії на Польщу, переговори галицьких, політиків з представниками російської контрреволюції,.міжпартійна. боротьба- тощо), перешкоджали дипломатичній діяльності обох республік та відстоюванню української справи. ... - -

- 20 - _ __ . ‘ ,

■ 4. У І9І8-І9Г9рр. уряд ЗУНР фактично'на сформулював концепцію свое! зовнішньої політики. Плани існування самостійної української галицької держави виявилися марними. Не мали, шанр’їв на реалізацію і проекти ■ федеративного зв"язку з ЧСР чи майбутньо» нексмуніЬтичною Росією.

5. Вирішальну роль в окупації Східної Галичини і ліквідації західноукраїнської державності , відіграла агресія Польщі. Переговори з урядом ЗУНР на перших етапах польсько-української війни диктувалися виключно тактичними міркуваннями. До порозуміння не були готові обидві сторони.

6. Окупація Східної Галичини привела на лшпа до зруйнування ЗУНР, але й об'єктивно послабила УНР, прискорила II загибель і.тим самим поховала Ідею федералізму Ю.ПІлсудського. Здійснена на практиці концепція Р.Дмовськоґо, що передбачала побудову Європи без незалежної України, виявилася помилковою.

7. Східкогалицьке питання вплинуло на визначення зовнішньої політики сусідніх держав, на формування'відносин -між ними та військоьо-політіггаих , союзів у • Центрально-Східній Європі. Нейтральна позиція Чехословаччиш, ■ Румунії та.' .Угорщини ; у польсько-українській.війні зумовлювалась тактичними■мотивами• ! не означала визнання, ними необхідності Існування ЗУНР.

8. Проблема Східної Галичини посідала чільне-місце в роботі

Паризької мирної, конференції.. Розбіжності, 1 суперечки, які існували між Англією, Франціє» і США у підходах до побудови нового міжнародного порядку 1- боротьбі за вплив у повоєнній Європі, яскраво виявилися в їхньому ставленні до ЗУНР. Проголошення права націй на самовизначення і абстрактне врахування бажань всіх народів колишньої Австро-Угорщини поступилися перед конкретною ситуацією в регіоні і прагненням до федералізації сходу Європи. Постанова Найвищої Ради конференції 25 червня І9І9р.. стала логічним результатом політики великих держав у східногалицькому питанні., ,

У висновках зазначається також, що дане дослідження не претендує на вичерпне висвітлення проблем, пов"язаних з його

темою. Перелічено ряд питань, які потребують подальшого вивчення, висловлюються міркування щодо стабільності сьогоднішніх міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.

Наукова апробація дисертації проводилася на кафедрі історії міжнародних відносин та зовнішньої політики Українського Інституту міжнародних відносин. Матеріали дисертації також апробовані в лекціях і на семінарах в Університеті "Києво-Могилянська Академія”, а також у Калгарському і Манітобському університетах Канади. Деякі основні полокення 1 висновки дисертації викладалися автором на її республіканських суспільно-політичних читаннях "Історія України: дослідження та Інтерпретації” (Новгород-СІверсь-кий, травень 1991р.) та висвітлені у таких публікаціях:

І. "Українське питання" в польсько-румунських відносинах, І9І8-І92Ірр. // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки.-К.,І99І.-ЛІ.-С.102-107.

, 2~, .Дипломатія Злуки. До питання про об'єднання УНР 1 ЗУНР // Всесвіт. -КІ ,1992.-Ж. -С. 176-178.

3.. Від злуки до розриву. Деякі аспекти взаємин між урядами УКР 1 ЗУК? (січень-листоііад І9І9р.) // Наука І суспільство.-К.,1993,-прийнято до друку. ^ . ,

" ' . -і

0 №

Подписано к печати /З.М Зак.£Штир.7д

размножено ГЩ"Мйнстата ікрашш ОШ