автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Жанрово-стилевое своеобразие в литературе XX столетия

Полный текст автореферата диссертации по теме "Жанрово-стилевое своеобразие в литературе XX столетия"

р г Б ОД

І 1 О Kl ¡ф^фцькяй дерлззний університет

. . На правах рукопясу

, л

ІШЩВ Зіра Володимирівна

ЗАНГОЗО-ШЛЬОЗІ СЗОЗРІДНЇСТЬ ПОШ У ЛІТЕРАТУРІ . XX столігтя

Спеціальність І0„0Г»03« - “Теорія література"

А В Т 0 ? В.* ЗІ» А Т

дисертації на здобуття йауг.овэго ступеня ' кандидата філхйогічшх изук

ДОНЕЦЬК - I9Í4

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та худашьої культури Донецького державного -університету.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

- ГІН2МДН МИХАЙЛО ДОЖЕЗОШ

Офіційні опонента: • .

І/доктор філологічних наук, професор ЧйРКОВ ОЛЕКСАНДР СВШШН 2/каидадат філологічних наук» доцент ’

ОРЛОВА ОКСАНА АВДРІЇША

Провідна установа: Чернівецький державний університет.

Захист відбудеться _І994 року на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 058. Об. 04 Донецького державного університету за адресо»: 340055 Донецьк, вул.Університетська, 24 /другий поверх/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету /Донецьк, вул.Університетська, 24/.

Автореферат розісланий Х'УГ?-''_І994 року.

.Вчений секретар спеціалізованої вчено їм:

доктор філологічзтах-^еук, професор . ЛУІЩШ 11.0.

Одним з центральних понять теорії та історії літератури, що використовується пря вивченні художнього твору, динаміки літературно-історичного процесу, в літературний жанр. Проблема жанру - одна з найважливіших у сучасній теорії літератури, що пояснюється необхідного та закономірністо певних жанрових характеристик стосовно кожного літературного твору. Теоретичне осмислення категорії жанру до сьогоднішнього часу залишається неоднозначним та суперечливим.

Актуальність обраної для дослідження теми випливає з того, що увага сучасних літературознавців до проблем занру як категорії історичної поетики, -а також до питань жанрової класифікації літературного процесу XX ст. повсякчас зростав. Ми вважаємо жанр формою існування літературної спадкоємності і дослідауеко у його внутрішній структурі жанрову традицію та жанрові новації. Дослідження яанру - це дослідження динаміки взаємозв'язку певного жанрового досвіду і його втілення у конкретно-літературному та конкретно-авторському контексті.

7 пропонованій дисертації досліджується жанрово-стильова своєрідність поеми XX ст. Літературний твір XX ст., поема зокрема, сприймається як жанрово-стильова єдність, типологічне визначення якої можливе лише у постійному розвитку універсальних, національно-і сторичних та індивідуально-особистісних факторів.

Дослідницький інтерес до поеми мотивований поєднанням у цьому яаирі різних родово-видових даерел, втіленням у ньому по-емної традиції та ааторсысого поемного мислення. Поема XX ст. набуває нового смислового наповнення і нових форм його худо:і-

ньої реалізації. Естетично і художньо поема XX ст. сприймається як ганрово-стильова єдність, у якій жанр типологічно виражений через індивідуальний стиль худошика, а стильові характеристики та домінанти твору стають женроутвордаиими факторами, У XX ст. спостерігається процес взаємопроникнення жанру і стило, і художній твір розглядається як жанрово-стильова єдність. Зустріч жанрової традиції та івдивідуально-авторського стилю в центром поемної цілісності.

Метою дисертації е визначення можливих художніх типів по-еии XX ст., що базується на характеристиках її жанрового світу, котрі поєднують у собі архетипні даерела, їх індивідуально-авторське осмислення і творчі новації у даному жанрі. Дій меті підпорядковані наступні завдання: _

- аналіз провідних сучасних жанрових концепцій;

.- обгрунтування жанрово! концепції дисертації;

- виклад генези української поеш XX ст.;

- визначення-типологічних характеристик поеми XX ст.;

- осмислення загальних ознак жанрово-стильової своерід-ності поеми XX ст.;

- аналіз та художня інтерпретація жанрово-стильових світів поем Срік Клена, Марини Цвзтаєвої, Ф.Гарсії Лорки;

• - .позначення художнього типу поєалї, втіленого у творчості конкре-ізісго автора.

Методологія дисертації визичається засадами історичної поетики /ОЛІ.Веселовський, М.М. Вахті н, В.М./'ириунський/, для якої е характерний дослідження художнього твору як своєрідної зустрічі авторського начала з поетичною традицією.

ааігровий аналіз лсеии XX ст. базується на теоретичному

- З -

осмисленні "літературного твору як художньої цілісності* /¡іЛ.Гірин ая/.

Заг?-ть;-:г принципа інтерпретації худознього тексту орієнтовані на значення "діяльнісшй сутності авторської эстетично! націленості", котра з свою чергу творить поетичне ціле /М.Т.Римар/.

іііатвріадои дослідження з павша творчість українського, російського та іспанського поетів: Юрія Клена, Марини Цветаевой та Ф.Гарсі ї Лорки.

Вибір художнього матеріалу для дослідження ганрово-стн-льової своєрідності поеми XX ст. зумовлений трьока причинам«

- можливістю спостерігати жанрове становлення поеші через певний- тип жанрово-стильової єдності літературного твору;

- недостатньою досліджені сто жанрової типології поеш у літературному процесі XX ст.;

- урахуванням національно-історичного та івдивідуалько-особистісного джерел у поешіій творчості худозняяів._

На захист винесено;

. - типологічні характеристики жанру поеш XX ст»;

- теоретичне осмислення художньо- і сторичного досвіду української поеш XX ст. і художній тип поеші Юрія Клена

. "Прокляті роки"; .

' - ханрово-сгильові особливості поев Марини Цвзтазвої та 5.Гарсії Ларзи.

Наукова новизна.дисертації визначена передусім самий объектом дослідження - жанрово-стильовою своєрідністю поеми XX ст. на матеріалі трьох європейських літератур. Новим в тагголс уведене з роботі поняття "пооше мислення" та художня інтерпрета-

ЦІ я головного nepcoiîssy як "поемного героя*. Поедае мислення і поемний Рерой визначають поему XX от. як жанр, що простежується у роботі під час аналізу жанрово-стильових єдностей поем Dpiа Клена, Марини Цвегаегої та Ф.Гарсії Лорки. ■

Практичне значення даного дослідженая полягає у розробці нової для сучасного українського літературознавства проблема. Отримані результати можуть бути використані у курсах геогі: літератури, історії української, російської, -зарубіжних літератур, при підготовці спецкурсів з історії жанру поеші. На уроках української літератури та світової літератури у загальноосвітній школі' можуть бути використані художні інтерпретації поєа Юрія Клена, Марини Цветаевой та Ф. Гаре її Лорки, а також тшологічні визначення поем цих художникіБ.

Основні положення дисертації апробовано на конференціях: Конференція з проблем цілісності художнього твору, його аналізу та інтерпретації /Донецьк,1932/; Друга краєзнавча конференція /Дрогобич,1993/; Міжнародна конференція з питань культурних польсько-східнослов"янських звпязків /2ешув,І994/.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із "Вступу"» трьох частіш та "Підсумків". Загальний обсяг сторінок шадшноїшсу, бібліографія и і стить ‘ftfÿ позицій.

. ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ -

У "Вступі" обгрунтовано вибір теми та вибір -худогньго матеріалу для дослідження. Особливу увагу приділено питання« Ейнрової «ШДКОСМНОСТІ зб"язкіб у розвитку поеми XX ст., показано парадоксальність категорії жанру у динаміці взаемозв"язк> Еанрової традиції та жанрових новацій. У цьому розумінні жанр

не що інше, ля традиційна спадкоємність, з одного боку, та її подолання, з другого.

Парадокс сайру знаходить свдз яскраво втілення у літературі XX ст., холи автор сприймається ян творець жанру. Така концепція ззаемозвІ'лзку індивідуально-авторської творчості з категорією ханру пояснюється тям, що азтор у XX ст., художньо ос-шіслхшчи традицію і втілзлпзи її у конкретному творі, одночасно аукав нових ошзід самовираження власної особистості та індивідуальності свого героя.

Нові внутрізні характеристика особистості XX ст. потрзбу-ать нових форм свого художнього втілення у мистецтві. Тому жанрові традиції аереоснаслхшться, більиз того - долаються у переломну історичну епоху, кЬтра завада передбачав нозі фораи прояву потенційної енергії. Стосовно жанру, потенційна енергія

- це традиція, архетияний зміст жшроотс фаеторів, а нові форми їі прояву - це хгнрові новації, 40 винятаетть у авторському осмисленні ножного конкретного гпнру.

Творчість художника як тісгатй зв"язок естетичної діяльнос-‘ * і ’

Ті та поетичного осмислення традиції е підставою дослідження

поеш XX ст. • ,

У межах дисертації загальні ознака жанрово-стильової своєрідності повзли визначено на основі типологічного дослідження жанру поеш у літературному процесі XX ст. Стосовно художніх типів поем у роботі прийнято такі занрові характеристики:

- повнив мислення;

- поємний герой;

- категорія героїчного.

Поешв мислення автора та посмна діяльність героя спряио-

вані одне на одного, - їх зустріч утворює центр жанрового світу поема. "Поішість" мислення і діяльності тяжів до архетишзнх ' характеристик жанру. "Повине" означає високе, значне, загально-вагоие д©ґ історії та конкретної людини,, універсальне.

Всі три основні характеристики жанрового світу поеми е суттєвіші при аналізі *верів Клена, Цветаевої, Пірсії Лоркв, пра визначенні їх художніх типів. "Поемне мислення", "поешшй герой* та "категорія героїчного" пов'язані з архетипом героїчного у поемі і у ньому беруть свій початок. 1 якщо тип жанру - • це художнє втілення його архетипу у творчості автора, то ці

♦ • поеші характеристика зазнають типологічної трансформації, що особливо помітно у XX ст.

Пета частіша дисертації "Теоретичні проблеми вивчення яанру художньої літератури і поеш як жанру” складається з трьох розділів. Вона присвячена розгляду провідала сучасних жанрових концепцій; аналізу таких категорій поетики^ як жанр, художня цілісність; викладу історичних шляхів жанру поеш і Гплгіаченню основних ганрових характеристик поеми XX ст.

У персону розділі першої частини - "Підходи до вивчення авнру та жанрова концепцій дисертації" - у теоретичному та історичному розрізі розглянуто провідні вітчизняні та зарубіжні погляди на жанр. Тут, зокрема, приділено увагу суттєвим коливанням при послуговуванні териіном'^анр'’. Зроблено акцент на жанрових концепціях 0.М.Веселовського, М.М.Бахтіна, В.М.Зир-мунського. Особливу увагу приділено таким актуальним для сучас ної науки теоретичним положивші:

- про жанр як певний тип художнього мислення, специфічний спосіб діяльності суб"ек?е-творця /зазначено М.Т.Римар«

- про динаміку поняття "жанр" у залежності від культурно-

істор;гсюго, соціального, національного і власна індивідуально-творчого контексту /зазначено Н.Ї.Копистян-ськоя/; , . _ .

- про співвідношення категорії -таяр і категорії цілісності, їх взаємозв'язок з історичними та індивідуально-худотніми факторами /зазначено Н.Л.Лейдерманом/.

Така теоретична "хронологія* сучасних жанрових концепція е обгрунтуванням категорії жанру як особливого типу художньої цілісності. Іанр сприймається як структурна єдність традиції та новацій і проходить три етапи у своєму розвитку. Методологічно жанрова концепція дисертації базується на положенні М.М.Гіршмана про категорію цілісності:. "Цілісність - це якісна характеристика будь-якого, у тому числі й естетичного, організму, Вона вказує' на його можливості■ зосереджено відображати у своєму внутрішньому житті здність, розвиток і глибину неподільності світу у цілому. На цьому базується здатність організму до саморозвитку і ^ого автономність, котра проявляв себе у тому, ’до все зовнішнє творчо впливав на нього лише остільки, оскільки стае елементоы цього внутрішнього саморозвитку. Отзе, цілісність - це риса, котра співвідноситься лише з "останнім", світовим цілім у різних формах практичного життєвого прояву його єдності, що проявляє себе у нескінченній багатоманітності розвитку і одночасно неподільної на відокремлені частини"-^.

У жанрі реалізується категорія цілісності, і жанр втілюється як худогкня цілісність у кожному конкретному творі. Діа-

^Рлршан М.М. Литературное произведение; теория и практика анализа. М.І99І. С.52-53.

яектична єдність протилежностей на рівні художньої концепції та естетичної діяльності робить яанр не лиш© значною теоретичною категорією, а й категорією буття, суті й ціннісної орієнтації твору. Виходячи з положення про жанр як цілісність, ми досліджуємо три етапи його становлення: жанрове мислення /виникнення/, худаиньо-історичний та загальнотеоретичний досвід як естетична діяльність' /розгортання/, жанр як притаманна "знакові літературної традиції" /Ю.Гаспаров/ націленість на сприйняття читача /завершення/. •

У другому розділі першої частини - "Становлення жанру поет. Шляхи розвитку" - простеаено складність і неоднозначність поеми як.жанру.на фоні її становлення, історичного розвитку. Героїчний епос, 40 е історичним даєрелш жанру поеми, розглядається як сталий, цілісний світ. Цей світ, за думкою Є.1І.Меле-тинського, пояснює "можливість збереженій цільності при зосередженні увага на окремих епізодах та деталях» при вільній композиційній структурі. У цьому розділі приділено увагу поглядам О.М.Веселовського на народний епос як історичне даерело поеми і -його "колективний суб"ективізм", що е самовизначенням колективного начала, історичною передумовою поемнох категорії героїчного.

• У -другому розділі перлої частин:: розглянуто основні иля-хи виникнення яанру поеми /у процесі "ліричної циклізації", за О.М.Васедовсьюш; "розбухання".одного або декількох народних повір”їв, за О.Хойслером; модифікація старовинних сюжетів у процесі історичного функціонування фольклору, за 0.Лордом та М.Паррі/. _

^НелетинскиЯ Е.М. Введение в историческую поэтику эпоса и романа. Ы.1985. С.ИЗ.

Тут їв зведено концептуальні для дослідницької мети дисертації ’.ІОНЛІТТ-г "архетипу поеми4 та "типу поеми". Архетип поеми -це сукуп:-;: :?ь ланрових джерел, що традиційно визначають поему як таяр. .\р:-гтшшкми у поемі «з такі жанрові характеристики: смислове наповнення категорії героїчного, риси поемного героя, що відповідають поеиній націленості ка героїчне. 7 цьому полягав суть архетипу поеми на рівні естетики постій /поемного способу художньої діяльності автора/. Більш конкретно, на рівні образів і посивів, архетип поеми прочитується у її поетиці. Тоді т розглядаємо образи-архетипи, архетипні мотиви, що об'єднують конкретний'поемний світ з художнім досвідом цього жанру і з культурной традиціє» в цілому.

Тип поеми - це худогнз втілення її архетипу в поємній творчості худо;яж;а, це завжди зустріч соціально-історичних і власне авторських діерзл поеми.

У третьої?/ розділі тіераої частини дисертації - "Занровий спіг позьяі та посмнв ;.яз.тзняя* - зведено поняття "жанра вий _ сзіт" тз "поеіяе мислення”, котрі пояснено у взаємозв'язку та спіззід:-:спекні мі* собой. Ці поняття необхідні для підтвердження зпкрової концепції дисертації на художньому матеріалі та для т:шологі'і5Піх визначень поемної творчості XX ст.

. Естетика повыл визначав поемна мислення ян авторську націленість на героїчний спосіб художньої діяльності, як художній задум, спрямований на виявлення вищих закономірностей життя лвдини. Поеїшз мислення усвідомлює жлття через героїчне сприЛняття, через поіаук вищої суті у конкретно-історичній реальності. Естетика поемного мислення особливо актуяльна у мистецтві XX ст., бо е худот.ньоа силозз протистояння небаїсанші мо-

і

- 10 - ' • делям реальності, типологічним підтвердженням і розвитком архетипу героїчного у жанрі поеми.

Поетика жанру поеми виражає форш* і способи поемного мислення автора. Момент зустрічі у цілісності поеми"поемно мислячого автора і “поемно діючого героя®- центр жанрового світу поеми. Сшслотворчі /авторські/ та діяльнісні /персон&ші/ сторони жанрового світу поет повинні бути цілеспрямовані на ху- ’ дожне утвердження та втіленая сьмслових характеристик категорії героїчного, повинні нести у собі творче начало: йти назустріч одне одному. - '

Взаеиозв”язок ешелотворчого та діяльнісного поемних джерел у XX ст. визначає основні' характеристики жанрового світу поеми, що підлягають аналізу у дисертації:

- архетипний зміст категорії героїчного;

- вища діяльнісна сутність поемного героя;

- жанрово-стильові домінанти поемного світу;

- функціонування образів і мотивів в жанрі поеті;

- зв"язок поеми з культурно-і сторичною традицією;

- поеті новації в індивідуально-авторських жанрово-стильових єдностях.

Положення дисертації про динаміку взаємозв'язку смислотвор-чого та діяльні сного начал у ганрово-егильовій своєрідності поеми-XX.ст. методологічно базується не. концепції М.Т.Ричара про логіку художнього жанрового мислздая: "Логіка різних ханрів "художнього мислення - результат кристалізації у певні схеми та моделі багатовікового досвіду відповідних типів художньої діяльності, переживань та оцінок, осмислень та вирішень проблеми людського буття, підсумків роботи суспільної свідомості напро-

• ■ „З/ *

тязі сотень літ розвитку культури" ,

Л?уга частика роботи "Художній тип поейи Юрія Клена "Про-хллті рої:;:"у контексті занрово-стильозої своєрідності української поеми XX ст." присвячена розглдцу генези української,по-єі'іі м ст. . ’

У першому розділі цієї частини - "Худоаньо-історичний дос- ' від української і:ое>.ти XX ст." - розглянуто українську поему XX от, як естетичне явиде, охарактеризовано її ланрозо-стильо-Еу СВОСрІдкЇСТЬ і простелено шлях яанрошї-еволюції поеми від "Моіісея" Івана Франка до "Марусі Чурай" Ліни Костенко. Огляд розпитку ::алру поеми в українській літературі XX ст. актуальні:;; у дисертації як худо;шьо-історични:Ч контекст яанроБо-'стильово: інтерпретації поет Юрія Клена "Прокляті роки", -до, при всії: її художньо-типологічній оригінальності, не 8 вершиною г.оя.шсї творчості. Худозсньо-і сторичний досвід .української поеми XX ст. простелено на прикладах-поемної. творчості худотпга-ків-класиків на зламі століть, жанрово-стильової палітри 20-30-их років, художніх протиріч поеми у творчості "дістдесятни-ків". Особливую увагу у цьому розділі приділено жанрово-стильо-зій своєрідності української поеми 20-30-их років - найменш дослідженого та доступного читачеві дфьогоднішнього часу періоду. Зернинами поемної творчості вважаються твори трагічних українських поетів ИихаЛля Семенка, їЛиколи Хвильового, Вале-р"лна Лоліідука, Михайла ДраЯ-Хмари, Василя Пачовського та ін-зіих. Мзлодослідаемйси залишаються сьогодні поеьм "Поворот"

М.Драй-Хмари, "Електра" В.Еллана-Влакитного, "Прерія Зор" М.Се-менка. У подальшому розвитку укрзїнської поеми XX ст. особливу

^Рьагарь Н.Г. Введенна в творт ромала. Вороне*. 1939. С.І7,

увагу привертають поеииа творчість Ліни Ког'ггню» та Миколи Він-грановського.

В&хливии висновком цього розділ^г Є визначення худо-хкьо-історичного досвіду української пор;:ти Хл ат. як еволюціЛчого шляху ПОЄЩЮГО МИСЛОННЯ художників, втіленого у верзжззх поемної творчості.

У другому розділі - "ланрова концепція та :кзнроутзор;гачі фаитори поеми Юрія Клена "Проиляті роки" дзниіі тзір розглянуто у теоретичному співвідношенні жанрових ознак історичної та драматичної поеми. Таке співвідношення методологічно базується на дослідіеннях українсько! пзеї.гл О.О.Каспруком, Л.С.Де-м"янібською, Л.М.Скирдою, БЛ.’Лельнкчукбн.

Особливу увагу приділено концепції поенного герол-часу, до е виразникам концепції особистості та історії Грія Клена. "Прокляті роки" .Юрія Клена - це історична поема, цо їт естетичний зміст виражено у драгат:п;:Гч ?ориі бороть5и часу-по&іного героя з часоугтрагедіео особистості та епохи. '.'анроіоіьгл д^орс-лаай посілі а особлива .ЧяосоМя '-гггтя, ар. визначається подзлап-няк трагп&іоі колізії, глибокий зз".<пкои з аналітичний розумінням героїчного епосу, культурною орієнтацією літературного --зс-іг— тя Києва 20-их років. . •

• У цьому розділі розглянуто реалізацій занру поеіги у дано-цу творі через каусгоріа часу, Категорія часу, 40 втілена, у жанрово-стильову єдність "Проклятих років", інтерпретується нами на рівні трьох занроутворазчих Факторів: художній образ /едлетний час/і поемниЗ герол-час; категорія героїчного /її ’естетичний зміст як трагедія часу історичного та індивідуального часу ладани/. ’

- ІЗ -

Трагічний конфлікт "особистість - час" е філософським центром Поеми, його худогая реалізація передбачав трагічну домінанту жанрово-стильової єдності твору, що виражав зустріч родово-жанрових традицій історичної поеми та індивідуального стилю Юрія Клена, . •

Характерно» рисою -поемноґо світу "Проклятих років" в момент ' незустрічі поешо мислячого автора з поемно діючий героей. Реальний час знищує можливість збереження і становлення героїчної особистості* Як худо;шя реакція авторського протистояння нйґеро-1 їчній соціально-історичній дійсності - у жанровому світі пое« ми народжується художній.час, котрий йде назустріч поемному мисленню автора і має якісні характеристики поемного героя.

- Отеє, категорія героїчного у поемі Юрія Клена набуває свого нового змісту; у жанрово-стильовій єдності, виникає новий , конструктивний центр - розрив мів часом і особистістю, зароджується новий тип поемного героя, що здатний зберегти у собі героїчну потенційну енергію і реалізувати И у авторській концепції.

Трагічна домінанта аанрово-стильової єдності поейи втілз1'

•5 ’ ■ _ .

на у парадоксальному поєднанні таких характеристик поемної цілісності:- з одного боку - наростання ліризації /перйхивання,-страждання ладани та авторське співчуття/» а з другого - деіндивідуалізація жанрового світу поеми, що в варахенням кризи особистості, її йеспроможності зберегти у собі архетип героїчного у негероїчний соціально-історичний час.

Отже, художній тип поеми Юрія Клена "Прокляті роки" ш визначаємо як історичну поему XX ст., що у їх поемній динаміці різнонопрямлоні поемні дкереда /поешіе мислення автора та яри-

зова особистість героя/ породжують новий тип поешого героя ■час - конструктивний центр жанрово-стильової єдності поеми.

Третя частина дисертації "Естетика і поетика поемяої цілісності у творчості Марини Цветаев^: та Федеріко Гареїї Лорки" присвячену визначенню художніх типів поемної дилогії М.Цветаеве! "Поема Гори" і "Поема Кінця1* та поеми ^»Гарсії Лорки "Плач за Ігаасьо Санчесом Мехіасом", а також художній інтерпретації цю:-творів,

У пераоііу розділі цієї частини - "Естетичне та поетичне осмислення Мариною Цветаевой поеми як жанру" - взято до ув§.гіі естетичний та поетичний рівні осмислення ХУДОЖНИКОМ ПОЄІІИ як яанру. У цьому розділі естетично та психологічно охарактеризовано ліричного суб'єкта поемної далогії у контексті філософі! кохання в Росії /кінець XIXпочаток XX ст./. 7 зв"язку з цим розглянуто філософські погляди Вол.СояозЯова, ЇЇЛлоренського, М.Бердяева, Обранка, Ліричний су5"ект знаходить своя пое;лну реалізацію у коханні і творчості яв.героїчних сталах - естетичний зміст категорії героїчного. Естетичне ста« конструктивним центром жанрово-стильової єдності "Поеми Гори" і "Поеми Кінця". Так ми спостерігай.;© процес становлення нового типу поетичної свідомості через естетичний зміст категорії героїчного, І одночасно сприймаємо становлення поемного ыислення Цветасвої через естетичну діяльність ліричного суб"екта. . •

Поетійчне осмислення жаііфу поеми Мариною Цветаеве» продемонстровано в роботі на аналізі жанрово-стильової єдності поем-ної далогії на рівні о5разу/мотиву/-архетипу. Такий аналіз груН' туеться на тісному взаеііозв"язку "аркетип" - "жанр" - "стиль", що художньо реалізуйтеся у творі на двох рівнях:

- архегишпй образ/мотив/ стае жанроутворшчим фактором ■

■ поеми і реалізує себе у ліричній домінанті етил» Цвста-евої; '

- жанровий архетип поеки реалізує себе у іцдивідуально-авторсьному стилі /поемна традиція та її художнє осико- • лення М.Цветаевов, цо їх зусгріччи е лірична домінанта/.

У дисертації запропоновано жанрово-стильові інтерпретації таких о5разів/моглвів/-архетипів, як "мовчання®, "гора", "кі* яєць", "дім", "вікно", "міст", "иан" та інших.

Естетичне та поетичне осмислення жанру поеый !Іаринов Цветаевой спостерігається неми на таких рівнях:

» естетичне як конструктивний центр жанру поеиної дилогії:

' йочуття кохання і творчості як характеристика ліричного субъекта, як героїчні стани та естетичний зміст катего-

£ ріх героїчного; ' .

становлення поемного мислення Цветаєзої чероз- естетичну діяльність ліричного суб"екта;

- лірична домінанта дилогії ян зустріч поеиної традиції

та індивідуально-авторського стало, центр жанрово-сти-

9

Яьової єдності 5 •

- співвідношення слова-образу у поемі а грьохегЕїшоо су?» ністю становлення художньої цілісності» виникнення на рівні естетичної свідомості автора; розгортання у жанрово-стильовій єдності; завершення, що передбачав відродження через "естетику таємниці мистецтва" /Ы.Цввтаава/ і поетику відкритої композиції;

- образ-архетип як нанроутворшчий фантор поєїхл;. реалізація архетипу поеш» у авторському стилі Цветаеве!»

Художньо-типологічно мх назначаемо ::зо?аззську поему як ліричну noesiy XX от. з драматичною формою акрідвиня гнутріаніх суперечностей ладани.

Другий розділ третьої частини - "Занровиа сеіт поема і поедае мислення Ф.Гарсії Лорги” - присвячений зкріаеккн проїдеш "мислення жанром” на рівні взаємодії певної культурно-національної традиції, конкретної і сто ршсо-соці адь на ї ситуації та інвдвіду&льно-* авторської творчості. Розглянуто хан рев і деє-' рела поємної творчості худогяшеа, серед яких виріаальке значення мав фольклор Андалузії - злиття різних культур, їх взаевд*-прошшнення /арабське середньовіччя, відголоски грецької, ф?» нікійської, карфагенсько!, візантійської цивілізацій, індій^ ський фольклор/. Завдяки андалузському фольклору Гарсія Лсрка досящув особливих «§ори і принципів універсалізації на основі архетипного заглиблення у сутність поетичного цілого: привертає увагу глибинний взаєкозв"язо:к поета з аидалузсьюы'фольклот ром " /ісп. "глибинний спів"/.

"Плач.,.’’ Гсірсії Дорки природно впнсузться у властивий йому елегійний контекст. Авторське осмислення цього твору як поеми не випадкове.. "Плач,.,судячи з усього, задумувався яе єдиний і неповторний серед створених-са-дш поетоа творів. Такий авторський задум можна визначити як націленість на виділення, на своєрідну індивідуалізацію, на автономію "Плачу,.стосовно емоційно-гісйхологічного та художньо-організаціптго рівнів.

•Застосування різних жанрових визначень до твору Гарсії Лорки може бути логічно пояснено зустріччю, зіткненням у ньому елегійних, і поещтх традицій, що художньо усвідомлюються автором і знаходять свою реалізацію у його індивідуальному стилі.

Ця зустріч різких канрових традицій породжує в "Плачі..." поету 'домінанту - конструктивний центр жанру твору. '

Поемна домінанта втілюється у поемній цілісності на двох рівнях: ■ •

- пошук відповіді на вічні філософські питання /питання ■ титтг і смерті, людини та їх призначення/ - героїчні стани -

•: ::іо;о7>ськ£ тй-психологічна характеристики поешого героя;

- г,Лл?зо'-,сь;їа наповненість категорії героїчного /естетична діяльніс?ь юеикэго героя, мотивована порукам вирішення універсальних ЖИТТЄВИЗГ СуПерОЧНООТЄЯ/.

Твір ■£.Г&рсії Лорки присвячений не стільки тореро, скільки ЛОДИНІ, трггедії смерті. Току він з самого початку виьсагав жанрового переосмислення, розширення р:іііО~ елегії як ритуально-погре5ального яанру. Відбувається процес усвідомлення та визначеная смислових і композиційних меж "Плачу.,.."-Зазначимо у ньому, по-перяе, власне авторське сприйняття, підсвідому орієнтацію на традицію героїчного яанру, по-друге, саморозвиток, внутрішню динаміку художньої ццілісності.. Вона виростає .з елегійних рис до йбешшх характеристик» . .

а ■

На першому етапі становленая "Плачу.,. " ш худозшьої цілісності, у момент виникнення її» твір у свідомості автора зароджується як поеыне ціле. Усвідомлення рис та сутності цього . цілого відбувається ухе в поешій свідомості художника: відбувається певна загальноестєтична, індивідуально-психологічна орієнтація на поеше мислення, що тьорить поемну цілісність, художньо виражену і здійснену поешим героєм. "Вириваючи” олагію із елегійного вонтексту, Гарсія Лорка переносить її у пйінмй світ, дає їй нове жігтл, пропоцуз нові форыа самореадізації. . Одночасно, маємо новий тип поеми, нові шяхи творення поеиної

цілісності. -Для художника ааяр поеми - особливий спосіб існування дітературю! спадкозгиості, одночас;;-’ буття та інобуття традиції.

Про Ї.Гароіа Лорку, глибоко національного поета, казрдд чи йот а сказати, що він долає традиція. Назлаки, уникаячн самого слоза"елегія" і надаючи переваг}- яазві "плач", зін ™ самим близький .до традиції, відродкуе її первинну сутність.

По-іспанськиіСо^іо /плач/ як раз і означає те саме, цо у дав-ньогрецькіп мові "елегія". Крім цього, у ССс^г^о звучать відголоски старовинного , а саме так називались середньо-

вічні елагії. Тому художнв буття, лорківзької поешг - це- і інобуття: глибокої елегійної традиції, до тісно пов"лзана з іспанським фольклором. Зіставлення, сперті як найвищої нищізяаї сила і смерті конкретної людини - одна з традиційних, таїг жаиру елегії, Ще раз підкреслимо, що елегійна традиція присутня у даем-ййыу бутті як якісне переродження, перевтілення: жанрові джерела елегії зовнішньо-композиційно та внутрішньо-змістовно організовують г.оемну цілісність. - ,

У'другому розділі третьої частини мова йде про розгортання по енної цілісності. "Плачу.*, "'.Мається на увазі жанровий світ і його динаміка під постійним впливом ‘поемного ггислешш художника» При аналізі, канрово-стильової єдності поеми 5*Гарсії Лорки акцентовано наступні аспекти твору: ••

-• івдивідуально-авторсьяа мета при- коїшозгційній гобудозї

• поеьш; .

- поешшй герой як суб”ект мовлення та організатор поем-ної цілісності /його взаємини з автором, з об"вктом мовлення, його емоції та психологічні особливості/;

- художня організація та символічні узагальнення в поемі,

• ритмі хо-інтонаційний рівень становлення по ємної цілісності . •

У зв"язку з питання}.! про становлення поемної цілісності "Плачу.,.", про індивідуально-авторську побудову жанрового світу поемі особливу увагу приділено третьому етапу становлення жанрово-стильової єдності поеми. Завершення поемної цілісності прямо пов"язане із завершенням поемного героя. Поезгшй герой -самостійна художня категорія, але у поемі він кислиться як художнє втілення авторської концепції, вираження авторського начала. Авторське одночасно і посилюється в поемному герої» і виявляє тенденції ДО власної автономії у ньому. Процёс завершення поемного героя двоплановий: відбувається своєрідна "автономізація" “:ого і "худо;ше втілення" самого автора у його образі.'

З одного боку, худо:ліьо сгйюэаверпуэчись, ноемниЯ герой досягає права на самостійне існування /художньо він реальні!;“:/, а з другого - він містить у собі інтимно-авторську суть, часточку внутрішнього світу автора. Мікрокосм героя втілений у

макрокосмі худ^яика і навпаки: герої у худозньму завершенні

. $ . ^ ... .

досягає космічного рівня, бо на такому рівні він самореалізу-

еться. ■ .

Поема .Гарсії Лорки реалізується як нзнр на таких рівнях:

- авторське осмислення поеми як жанру, виділення її з ряду інших -типів літературної творчості естеїично.-о націленістю на вице, героїчне вирішення універсальне? суперечностей .тиття;

- зустріч елегійної та поемної традицій, котра втілена у

поомлій домінанті - категорія героїчного та її філософський зміст; '

•» поемний-герой як виразник поег.гного мислення автора і організатор героїчного способу естетичної діяльності. Художній тип пое;,я Ф.Гарсії Лорки ми визначаємо як лілосот)-• ську поету XX ст., що її характерною ьлсоа с лірична домінанта жанрово-стильової єдності як зустрічі занрових традицій, фольклор-ко-архетипшх мотивів та індивідуально-авторського стиля у поем--ній творчості. .

■ У "Підсумках1* на основі трьох аналізованих жанрово-стильо-.

вих єдностей визначено загальні ознаки жанрово-стильової своєрідності поеми XX ст.:

- взаємозв'язок поешої традиції та індивідуально-авторського стилю; .

■ - домінанта художнього світу поеми, ¡до е динамічно» едніс-

' тю архегипногб змісту героїчного та індивідуально-автор-' ського його осмиалення; ■ , '

- наростання ліризації, що є естетичним центром ігоєїдіого

• світу і внутрішніми характеристиками окремого суб'єкта .

/пое:.шого героя/; •

- деіндивідуалізація, ідо є худого і м вираженням нереалізованої особистості XX ст., її внутрішньої кризи;

' - взаємопроникнення та взаємовплив у поемі XX ст. різних

'жанрових і видових джерел, мотивів, характеристик.

Будь-які типи жанрової реалізації поеми XX ст. повсякчас набувають нових художніх форл самоутвердження у індивідуальній поемній творчості автора.

Історична поема іЗрія Клена е трагічним осмисленням у поем» muy світі -епохи і особистості; лірична поемна дилогія Марини Цветаевої позначена драматичним осьмслєншш автора естетичного

змісту категорії героїчного; філософська поема Федеріко Гарсії Лорки проходить шлях становлення яі: цілісності через ліричну домінанту авторського стилз. ■ ■

Худогня типологія поеми XX ст. багатогранна, е;о пояснюється тісним динамічним взаємозв'язком .канру і стилю. У ній кожний худокній твір знаходить себе- як явище феноменальне у індивідуально-авторській творчості і у загальнолітературному процесі.

Основні полодекня дисертації відображено у таких публіка- .

діях:' .

І/ Феномен времени как ядро жанрово-стилево.-? целостности поэт Ю.Клєна "Прокляті роки"//Целостность художественного произве--ssi-ия и проблем его анализа к интерпретации. Тезисы конференции. Донецк, ГЛ?2. • •

2/ Космос лгзбви у Марины Цветаевой//Дух и косгос: культура и наука на пути к нетрадицноіпю;:/ миропонжяшпэ. Тезиси докладов а виступлений ко'лдиецппллнарного симпозиума. Харьков,Е?Э2.

3/ Развитие ъанра поэмы и поэмное ’.м^лежіе- XX столентия/К вопросу о ТЕорческой трансформации -анрозой традиции/.//Література я історія. Тези доповідей і повідомлень Всеукраїнської" науково-практичної конференції. Запорі.ткя, 1Э93.

4/ Істошчні деалії міста як накроутворюючий фактор.поеми С.Ф.Кльоновдаа "Роксоланія V/Дрогобицький. краєзнавчий збірник. Вип.І. "Дрогобич, 19Э4.

5/ Польские Фольклорные мотива в поэме Юрия Клэна "Попіл імпе-piftV/Польско-восточнославянские культурные связи. Материалы Международной научной конференции. ZeiyB, 19?4.