автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Життебудiвна концепция в творчестве В. Хлебникова

Полный текст автореферата диссертации по теме "Життебудiвна концепция в творчестве В. Хлебникова"

РГб од

- 7 '."*.!! г "дншропсгровський демкавний ун1версигбг

На правах рукопису

Войнов Олексалдр Дмитрович

ЖИГТ6ЕУД1ВНА КОНЦЕЩ1Я В ТВОРЧОСТ1 В.ХЖБН1ГОВА

IO.OI.OI— роо!йська л!твратурп

АВТОРЕФЕРАТ дисвртацИ на здобуттл наукового ступеня

н

кандидата ф1лологЬших наук

Дн1пропетровсък - 1993

Робота виконана на кафедр1 рос1йськоУ та зарубежно? л!тератури Запор1зького державного ун1верситету

Науковий кергвник - доктор ф!лолог1чних наук, професор ТИХОМИРОВ В.И.

Науковий консультант - кандидат ф!лолог!чних наук, ' доцент Купр1яно1) 1.Т.

0ф1ц1йн1 опоненти - доктор ф1лолог1чних наук,

уколова л.е.

кандидат ф!лолог!чних наук, доцент ХРАМОВА СЛ.

Пров1дна установа - С1ыферопольський державний

ун1верситет.

Захист в1 дбудоться " <5- £ " ^А-^С^Л 1993 р. о_ _годин

на эас1данн! спец1ал1эовано'1 вченоУ ради К 053.24.09.

по присудженнв наукового ступеня кандидата фЦолоИчних

наук при Дн1пропетровському державному ун!верситет1

(320625 МСП, м.Дн1пропетровськ, 10, пр.Гагар!на ,72, корп.1,

ауд.804)

3 дисертац!ею ыожна ознайомитись в б1бл!отец1 Днепропетровск кого держун!верситету (м.Дн1пропетровськ,10,пр.Гагар1на,72, корп.1)

Автореферат роз!сланий " 1993 р.

V

Вчений секретар .-у' (7

спец!ал1зовано! вчено! ради Т.В.Кол!сниченко

—V

Актуальн1сть дослцзднння. У л^ературознавств! починаючи э федини 70-х рок!э помгтне намагання до вивчення спадщнни Велх-гра Хлебникова у Н комплексной еднос-Л, що поставило ряд про -[ем першочергового значения, серед яких яиттебудгвництво займае гочове становище. У працях М.Степанова, Р.Дуганова, В.Григор"вва, [ч. Вс. 1ванова, А.Урбана й шших у Tin чи iraiM Mipi заторкуе-ся принципова для хлебн!кознавства проблема життебуд1вництва -будова у рамках мислимого свхту найдовершенinroro соцхокультур-го i просторово-часового середовища при посеродництв! художньо? орчост1, яка трактуеться як проект життя. Однак при тому, що на тема для ввл1мирознавства не нова, розглядаеться вона, як 'авило, в порядку констатац!!, у загальних, супутних або глибо-не розгорнених судженнях.

Робота, що реферуеться, присвячена вивченню життебуд!вно1 нцепцН в fi ун1версальноыу зв"я_1ку з основоположними !дейно-дожн!ми принципами поетичного св:ту Хлвбн1кова.

Актуальн1сть роботи обуыовлена такими положениями: по-перие, л1сне вивчення ц!с? томи у хлебн1кознавств! ще не зд!йснява-ся ; по-друге, хдоя ниттебуд!вництва займае пан!вне становое духовнШ систем! ц1нностоП поета ; по-трете, будучи ключовои у лодн!й структур! "едино! книги", дана проблема потребуй свого св1тлення i через сп!вставлення з 1ншими фундаментальними поло-ннями, о цэ, по-чотворто, дозволяв провести i б!льш конкротний, стомний аная!э вплив1в дет«« !шслигел1в на твррч!сть Хлобн1ко-, так но як i SBipKTH pyx науково-позтичних !дей художника з ремиыи тенденц!ями у роэвитку науки i ф1лософИ"XX стол!ття .

Наукова новизна роботи полягав в тому, що у рамках комплек-о досл1джувано! теми инттсбуд!вництва висв1тлювться i пробле-прац!, яка розглядаеться у динам{чн!й взаемообумовленост! з лими аспектами творчостг, у сполученн: з yciM древом хлебн1ко-ького космосу - в!д мхкро до макросв!ту. Розглядоються не ттль-piaHi теми., але i , в першу чергу, власне науковх, чисто тео-гичн1 !де? художника, як1 походять у сво!й едностх э тематично! гри. .

Вперше робиться спроба спростувати щвг розповсюджене уявлен-про твори Хлебн1кова як про явища безсистемн!, мозахчн!, вну-

тр1шньо не завжди взаемопов"язан1 1 довести, що при вс1х еволю йних контрастах творхиня письменника в1др!зняються поетичною н суперечн!стю, д!алектичн1стю.

Мета досл!дження мicтитьcя у виявленн! р!зних рхвнгв зв"я ку !стотних науково-теоретичних •! художньо-практичних механизм программ життебуд!вництва В.Хлебн1кова, у виявленнI орган!чно! едност! проблеми прац! э центральними 1деяыи художнього всвсв!' поета. Поставлена мета мае на у»аз! обов"язкове вир!шення такю завдань:

1. Шдтвердити обуиовлен!сть припущення, эгхдно з яким во сукупн!сть культурно! д1яльност! Хлебн1кова розум!еться як проект 1 акт побудови нового св!ту.

2. Вид!лити фундаментальн1 начала життебуд!вництва , спет ф!чн! особливост! категор1! прац!, II роль в орган!зац!! струю ри твор!в поета.

3. Розвинути положения про д!алектичний характер творчост) письменника..

4. Розглянути найважлив!ш1 у контекст! яиттебуд1вннх теор) художника традицН св!тово! науково! 1 ф!лософсько! думки.

5. Розгорнути !дею про ыаг!чн1сть слова у Хлебн1кова.

Практично значения робота визначаеться тим, що I! матер!&1

спостереження 1 висновкк можуть бути використан1 для подготовки яекц!й а !стор!1 рос!йвьхо! я1тератури кЫця XIX - початку XX стол!ття, для роэробки спецкурс!в 1 споцсем!нар1в о !стор1? фут ривму. Враховувчк моалмв!сть, що з"явилася , вивчення творчост! В.Хаебн!кова у школ}, деях! 1де! досл{д*ення можуть бути викорис тан! учителем, який в!дкрквав "Страну Лебедии".

Теоре?ико-ыетодолог!чну основу дисертац!! сталовлять прац! рос!йських ыислител!в о проблем св!докос?1, и!фу, д!алектики /прац! Г.Флоровського, П.Флоренського, 0.Лосева/.

Апробац!я дисертац!йного досл!дження 8д!йсшовалася на кафе, р! рос!йсько? ! заруб!яно! л!тератури Запор!зького держун1вереи тету /1992, 1993/, а також у допов!дях на щор!чних жонференц!ях викладеч!в 1 студент!в Запор!эького ун!верситету /1990-1992/ , 1 Пастернак!вськнх читакнях /Перы, 1990/, на республ!канськ!й кон ференц!? "1стор!я 1 культура Запор!жжя" /1991/, на рег!ональн!й конференц!! 8 вивчення ! викладання слов'янських л!тератур /1з-

-2-

il*, 1992/.

По тем! дисертацИ опубл!ковано ш!сть poÖiT.

Структуру t об"ам дисертацИ. Робота складаеться а вступу , )ьох глав, висновк1в i списку викорнстано! л!тератури. Об"вм icepvaqil сталовить 190 друкованих стор1нок.

Основиий эм!ст роботн.

У ветуп! обгрунтовувлея вибtp теми досл1дкення, 51 актуа-м!сть, наукова новизна, визначаються мета i эавдання, теоретн-ie t практична використання.

Перша глава дисертацИ - "фундаментален! начала нигтвбуд!-гицтва.Д1алвктика триединства". - присвячена анал!эу трьох скла-|вих 1дей якттебуд}вно! концепцИ В.Хлебн1кова, яка роэглядвеся як д!алектична i символ¿чна вдн!сть.

Кулътивована Хлебн!ковим поетячна нодель спираетьсг на то-жн!сть Blpma-crioct!, зг!дко э як.ш природа i дух утворють дне ц!ле - "Св1т". його беаумовна правилън!сть покладена в ос-ву ыаксиыал!стськвх конструпвоиь потенцШно ыозлнвого косы!ч-го устрою. Зг1дно э цкм иястецтво роэум1еться поетои як проект ття - будова, яка спорудаузться багатьма поколЛннями творц!в . ц!е? точки зору i власне худояна эавдання трактуаться ним у HTercTi 1дей ниттвбуд1вництБа - створення нового досконалого троп як у «ежах Земл!, так i вс&ого космосу, встановлення гар-н!1 не т1лъкк у сусп!лъних в!дносинах, а Л у сам!й людин!.

Основний принцип худояньо! космогонИ Хлебн1кова полягав у ayuiHHi св!ту як в!рша. У цьоыу положенн! м!ститься початок ановлення, максимального роэширення вибраного письменником меду життетворчос?!, у св!тл! якого поеэ!я активно виступае не льки як прообраз св!ту, але i як пряма пох!дна в!д нього. Тому ль творця эводиться не просто до вхдособлено! ф!ксац!1 беэ-рервного самовизначення t становления стих!!, але i до актив-го упорядкування II.

Враховуючн всеоб"емн!сть i невичерпн!сть формально-зм!сто-го устрою CBiTy Хлебн1ков створюв "книгу природи" або "едину игу", яка повинна за його эадумом, датй об"еднуюч! Bei думки чала, i пот1м уже у св!тл1 суц!льного знания, у св!тл1 зм!сту, чвитися д!яльним прообразом, не т!лькя утворюючим, а й конс-уюючим св!товий порядок.

Cnocití "зшиття" окремих сторонок "едино1 книги" може бу визнпчений як синкрлтичний: в!дпов}дно бачинню св!ту художнк гармонИ^о синтезув роэдроблену св!тову думку - в!ри, вчення науки. У такому вигляд! "едина книга" являв собою основи таю суц!дьного онрння, яке висв!тлюв багаточисельн! перспективи < мовдосконалення, оволод!ння i керування природою.

"едина книга" природи - центральна для твор}в поета архетип.

Серед багатьох листк!в.цъого надзвичайного твор!ння в Г( ловн!. У них м!стятъся ключов! !де! сюжетоутворюючого i китп творчого спряыування. Три э них Хлебн1ков вид!ляе особливо. 1 свого роду три стовпи, на яких стоТть св1т: "башта натовп!о" "башта часу" 1 "башта слова".

Позначившн три везучих вузли у загальн!й систем! cbítoti рення, письыенник обгрунтував не т!лъки !х винятков!сть, a i встановив внутр1шн!й !врйрх!чний взаемозв"яэок. Першою за 3hi чим1стб в праця /"Осада"/ по перетворенню як окремо! людини , так i всього св1тового сусп!льства. 3 ц!ею метою необх!дно, i пише поет, "с!яти оч!" - розкривати природу едност! i краси < ту, у сп!вставленн! а як1ш указувати на недосконал!стъ людиж споживача, а такок i на велик! /при його добр!й вол!/ можлив< т!. Разом з тим передбачалося Я активно втручання в уми i cnj ви людей.

Другою аа ваклив!стю в праця по освоению часу. Робота н< ваконамм часу - цо, аа думкою поета, ыаг!стральний шлях, яки! веде до осягнення буття в ycix floro проявах. Цо знакил - нар: ний кам!нь худоинього всеов!ту писъыенника.

"Осада" "бшти слова" приводить художника до bhchobkíb i творчу, маг!чну силу слова, яке виступав як нивий голос прир( II самовиранення i еас!б самоосягнення. Иовотворч! досл!ди ш манника спрлиовсн! на створення унi^реально! i uarÍ4Hoí за ( ею силою худокньо! мови. У дус! гумбольдтсько! концепцй ело! роаум^ться як складова частина стих!! мови - нескЫченного < тового потоку ввук!в. Под!бно до н!мецького мислителя, поет вваяае, що нойб!льша складн!сть для творця становить проблем« правильного вид!лення сл!в з мови. 3 ц!вю метою ним створи еться метод "природного в!дм!нювпння ся!в% ва яким слово npt

одиться у родинн!стъ э !ншими словами шляхом виявлення загаль-ого !, мояливо, вжв давно забутого зм!сту.

Життебуд!вна тр}ада В.Хлебникова, являвши собою едину 1 >яэои з тим несуц!льну сукупн!еть, орган!чно ц!л!сна 1 ун1ввр-;ально д!йова.

Будучи лоНчтш насл!дком ) разом э тим тотожн!стю св!ту , |1рш у повн!й м!р! над!лений ус!ма якостями свого праобразу ; 1х |ропорц1йна ! динаы!чна згода дозволяв оцЫити "вдину книгу" як ■в!р у випЦЯ ы!р! д!алектичний. Д!алектика твор!нь Хлвбн!кова годиться до таких момент

1. Поетична ев!дом1Сть слиравться на сынсл /слово/ св!ту , [о ним осягавться. . -

2. Переживания усв!домлювано! реальност! едине в соб1, яким юно 1 розгортаеться як зчленоване ц!лв.

3. Зв"язок множили ! вагального ввавмоэворотний.

4. Одночасн!сть 1 посл!довн!сть худозн!х под!й.

5. Символ1Чн1сть осыислення св!ту.

Як реально-д!йове знаряддя перетворення св!ту ?вор!ння Хлз-!н!кова по сут! своШ и!фолог!чн! 1 символ!чн$, 0р1внтуючись на юаробку О.Ф.Лосевим теорН ы!фу, необх!дао в!дм!титм, цо твори юота д!алектпчно скнтезують у соб! до!сторичне, доособист!сно [ суттеве /або !деалъно/ з !сгоричним 1 особист!сно-обжитим , [ричому синтез цих сфер в!дтворений, як правило! у форм! духов-ю-ыатер!альиого корреляту, що 1 передбачав собою абсолютно ос-гисленв або символ!чне.

Твори письменннка являють собою наочну модель, яка впливав на ючовий св!т, виступав у якост!"символа симовл!в" - !де!, енер-•!йна значим1сть яко! незаперечна.

Розширгаочи мсшгивост! широко розгалужено! 1 математично юнислено? систеии символ!в, Хлебн!ков в!д[птопхувався в!д тра-1иц1й символизму, просу.иючись, однак, дал1 т1е! меж!, 61 ля гко! зупинився рос1йський символ1зм, переходячи з облает 1 власне »статично? в практичну. Такий розвиток попередн!х традиц!й дав г!дстави розглядати творч!сть поета у русл! постсимвол!зму, э ?акими характеризуючими Кого рисами як конструювання нового в!р-ювого устрою, надання йому д!ездатних, за природою своею маг!-

! Взят! за основу принцкпи д!алектики розроблен! П.О.Флоренським. (ив. : Флоренський П.О. У водоразделов мысли. М., 5990.-С. 125-151

чних властивостей ! побудови на ц:й баз! концепцИ культур« , яка розум!еться як життебуд1вництво.

Друга глава дисертац!! - "традиц!! науково! думки t житте-буд!вництва" присвячена анал!зу творчост! Хлебн1кова у св1тл! ф!лософських, рел!г!йних i природничо-наукових учень в!д давни-ни до нашу« дн!в,

Своер!дн!сть постсимвол!стсько! поетики Хлебн!кова диктувг ла необх!дн!сть заглиблення у сферу точних, природничих i гума-н!тарних наук, дан! яких служили прикладним матер!алом, який супроводжував ту чи !ншу онтолог!чну акс!ому. Д!алектика функц! онуватш науково-експериментального ! чисто худокнього начал -притаманна риса твор!в Хлебн!ково. Прац! Хлебн!кова - ца не наз ка у строгому розумЬш!, але разом з тим ! но поез!я у звичном) трактуванн!. Иошш скааати так: твори "короля поет!вя о новий науково-поетичний и:ф, який ы!стить у соб! багато справд! вране ючих в!щувань ыайбутн!х наукових в!дкритт!в у pisHHx галувях знань. Цэ свого роду м!фолог!чний п!дтекст до сучасно! худоенм науки. Б!льшо того, цой м!ф зразково поеднуе в соб! в!дносно рс р!знен! науковх предаети i як би эумовлюв, багато в чону перед-бачае швидке !х злиття.

Роздумуючи над складовими частинами м!фо-поетичного ц!логс в тому числ! ! над наукою, необх!дно говоритн лише про р!зномаи тн!, хоча i орган!чно взаемопов"язан! трудов! функц!!. Тому рог думи про науково-фундаментальн! основи життебуд!вництва поста молена звести до двохзначного розум!ння науково? д!яльност!. По-перше, наука як предмет Biflirpae першочергову роль у м!фолог!! хлвбн!ковсько! св!тотворчост! i тому повинна розглядатися як oj на з частнн загального трудового процесу. По-друге, мова повини йтн не т!льки про сам предмет науки, але ! про ставлення худоа-ника до но1, особливост! роботи над ним, що надзвичайно вежливо П1д час анал!зу ы!фолог!чних картиг?, у яких автор стае частиное свого творЪшя, сам е м1фом.

Хлзбн!ков - ун!ворсальний розуы нового часу. Вздом! його г 6oKi, хоч ! не безперечн! досл!даення в найр!зноман1тнших сфе pax науки. Це i математика, i физика, ! орн1толог1Я, i icTopifl i ф!лолог!я... При Bcifl багатогранност! аац!кавлень вааливе то що письмеиник, зосередаений на 1де1 яиагебудхвництва, досягненн

- е

аук пхдкорвэав завданнга эд1йснення сво!х прагнень у трьох най-ажливших областях: "натовп!", "час!", "слов!".

Досягнення цих щлей мислилося Хлвбн1ковим в основному у деловому простор!, оск!льки число розум!лося ним не т!льки як эообраз св!ту, але ! як знаряддя його перебудови. Створена ним 1!версальна система чисел /яС1Тка з чисел"/ лежить в основ! за-зну, який установлю« спгльн! законом!рност! св!тового порядку, тому числ! на Яого б!олог!чному й соц!ально-!сторичному р!внях. Итка з чисел" бачиться художником як певний абсолютний ун!вер-пл, який узгоджув кожним з сво!х чисел ту чи !ншу сферу св!ту , >ча ! допускав деяк! В1дхилення, випадковост!.

Насл!дком висновку про числову субстанц!ональн!сть поетичцо-) св!ту в переконання в тому, що п!знання таемниць числа ! ма-[пулювання числами р!внозначне керуванню св1том. Ось чому дос-[дження закон!в часу проводяться р облает! числового континуу-г, що, як вважав Хлебн!ков, розширювало можливост! практичного застосування: ц« ! в!двернення вовн, ! передбачення пад!ння ! творения держав, 1 виявлення дат народження великих людей, ! по-'ки шлях!в оволод!ння беземертям , ! багато !ншого.

1нтерес до багатьох сучасних наукових в!дкритт!в грунтував-[ на прихильност! поета до п!фагор!йсько! ф!лософсько! школи , :а упод!бнювала реч! числу, !, як насл!док, до аналог!чних подов Платона, що поклало багатокультурну основу число!менним ютскмвол!стським в^дкриттям.

У св!тл! цього особливе значения одвржують художньо осмис-н! постом окрем! досягнення ряду видатних учених /Лобачевсь-1Й, Енштейн, Лоренц, М!нковський/, як! докор!нно змЫили уяв-ння про природу простору-часу. Цим-у значн!й м!р! ! обумовлю-лися !дейна, формальна .! жанрова структури хлебнхковськоТ орчост!. Прямим результатом тако! уваги можна назвати поему лдомир", надпов!ст! ' 1ангез!" ! "Д!ти Видри", ряд в!рш!в. В!д-иття науки ! 1х м!фо-поетичне трактування сприяли в к!нцевому зультат! появ! ф1лософ!1 - "в!ри 4-х вим!р!в", визначальним ементом якох виступае !дея часу як одиниц! вим!ру ! як особли-го виду простору.

В осмисленн! людини ! св!ту Хлебн!ков розвивав "блискавко-- св!тлову теор!ю", суть яКо! така: блискавка /св!тло/ як

енергхя е генеруюче усе живе джерело. 3 qiei точки зору люди-на i всесв1т розум!ються як маленька i велика блискавки. Э цл: не позиц!й виявлявться моральна природа людей i шляхи I! по-кршцення. Знания eHeprittaoi сутност! св!ту зб!льшув, як вважа1 художник можливост! проникнення в тавыниц! космосу i впливу не нього. •

Шфо-?символ!чн! i науково-практичн! побудови Хлебн!кова простягаються до_област! "шелезеыних" досл!даень, узгоджуючис з iflemáH Е.Леруа, Тейар де Шардена, В. Вернадского, А.Чижевсь-кого, й !нших мислител!в. Саме в кол! ноосферних вчень принци-пово ваяливе значения набувае всестороньо розвинута теор!я "мислезема", за.якою експанс!я думки /вирадено! числом обо !ме нем /, яка одухотвори врв сутне, виступае безпосередньо д!йо-вим фактором перетворення слова в д!ло, поезИ в практику. Уявления поета про "мислезем" в прямим наелiдном i завершениям його число-часових експеримент!в. Одна !з основиих характерних рис концепцП"ыислезему" визначаеться в символ1чн!й едност! однор!дно? пари: "мислезем" - "неодол". У ц!лому припущення пр о люд нення земного i колоземного cbítíb посередництвом еволюц! йно! експанс!! думки в!дкривае hobí перспективи у керуванн! ■ < геолог!чною, !сторичною i антрополог!чною сферами, тобто у про ектуванн! аиття, в якому найголовн!шу роль Biflirpao, безумовно худопня творч!сть.

Все р!зноыан!ття науково-поетичного комплексу аиттебуд!в-них !дей В.Хлсбн1кова ыислиме т1льки у числовому континуум! в трьох його inocTacflx: час!, npocTopi, "uhoshhí, або натовп!".

Третя глава дисертацН - Ныаг!чн1сть слова.Труд як центральна ланка концепцН киттебуд!вництва" виявляе специф!чн! осо-бливост1 слова у творчост! В.Хлвбн!кова. Тут ке зд!йснена спро-ба всеб!чного аналхзу категорх! труда^ íí значения i Ы1сце в }дейно-тематичн1й структур! творхнь.

Дослгджуючи ыатематичну основу числохменного космобудхвни-цтва у Хлебн!кова, важлиро пам"ятати ! про словотворче начало у його cawocTÍñHifl значиыост!. Лдае слово для "во!на часу" не т1льки прообраз числа, але i його звукова вираяен1сть , i ене-priRna втхленхеть.

Мистецтво, i в пергау чергу noesifl, розум!еться Хлебн1ко-

-S-

вим лк певнкй д!йовий й самоутверджуваний cbit. У лист! до О.Кручених В1Д 31 серпня 1913 року, мхркуючи про сп!вв!дношен-ня творця до твор!ння, поет вживае нове слово, яке точно хара-ктериэуе поетичн! твори - "дееса"- тим самим н1би ставить знак р1вност1 м1ж словом i дглом, ототожнюе IX. Поетичне слово для Хлебн}коза виступае у двох умовно роздглених, эле в принцип! С1Шон}м1чних виразах: як св!т ! як д!ло. "Траднц1я такого став-пет« до слова но нова, на що вказують, наприклад, А.Н.Панчен-ко й 1.П.Смирнов^ видшпочи не т1льки в!дому евангШ! вську лог1-ку упод!бнення слова i свхту, максимально повнр i виразно в1д-jyTHO у в!рш! Сомиона Полоцького "Св1т - Книга", але i зверта-эчи увагу на так! можлив! ддерела алфав!тно-просторових досл!-*!в В.Хлебн!кова як ф1лософ!я Платона, Раймунда, Люлл!я, Мико-ти Кузенського, Дяордано Бруно i Лейбн!ца. 3 Ц1ех точки зору ;таа зрозумшш чому космобугцвництво Хлебникова виростае з! )вуку ! слова як !де! i самовито! субстанц!!, цо дас основу по-(тавити питания про наг1чн!сть слова у поета.

1снуюча.глибока традиц!я /в!д Сократа i Платона/, яка по-¡вягчуе нас у суть цього питания, вводиться до наступного зага-1ьного висновку:' слово як организм, що мае ! формальну або ф!-1ичну /фонема/ ! псих!чну /семема/ структуруволод!е всепрони-уючою реально д!йовоо enepriec, сила яко! не зразу, не завжди не Bciu очевидна, що породасув як скептичн!, так ! вульгарно птим!стичн1 трактування.

В!домиП з ряду таор!в поета архитиповий образ д.!яча веде одоз!д но т!льки з путпк!нсыюго "свободы сеятель пустынный...? ле в1д нього глибше - з еротично! природи теорт! знания Плато-а, який упод!бнював, як вхдомо, тредсчу знань - заплхднення, учитольство - намаганнп народпузгги d душах. 3 Ьпо! сторони, з бвангел!? /на що опираетьсл ! Пушк!н/ у притч! про с!яча , ас!ння о слово У Хлзб1икова в особах йс1яч!в", вчктел!в вис-упають художники слова, i себе письменник не pan наэивая с!я-

шченко A.M. .Смирнов И.П. Метафорические apxcutrrj в русской зедневековой словесности и в поэзии начала XX века.//Дрввнерус-сал ^литература и русская культура ХУШ-ХХ ввгЛ. ,1971.-С. Ч Р.

.чем.

Загальнов!дом1 постулати маг!чност1 слова набувають у Хл< бн!кова широко розгорнуте доповнення,. При чому особлив1сть цгс доповнень носить традиц!йно двоякий характер: науковий 1 наро; ний. Так, у в!рш! "Шч у Галичин1" , .е^пхсн! _:в!дьом ! рус1 лок з книги 1.П.Сахарова "Сказания русского народа". Ставлячи« до цих матер!ал1в як до зарозумно! мови, поет проводить пряну спадков!сть м1ж своими твор1нн'ями 1 народними. Оправдания маг чност! народно?, як 1'свов! зарозумно! ыов грунтуеться не т!л! ки на наукових здогадках, але 1, як здаеться, на б!бл1йному мг тер!ал! з його парним символом: С1м"я - зерно. Обгрунтування маг!чност! будь-яко! зарозумно! мови, особливо в I! народному побутуванн!, п1дкр!плено у Хлебн1кова судженнями про необов"э-ков!сть !ндив!дуально-св!домого ставлення до зм}сту висловлювг ного*, другорядност! вольово! участ1 в ньому, що сприяла повер-ненню дй життя природного голосу св!ту - звуку, не втягнутого вир культури.

Кр1м народно-поетичних джерел, маг!чн1сть слова у художт ка мае й !нш}, не менш оригЫальн! витоки, що базуються на тго чи 1нших науково-м!фолог1чних досягненнях. Очевидно, що у св!1 л! теорИ "мислеэема" - "неодола" слово, яке виступав найб!льп прямив знаряддям порвбудови св!ту, мрНчне, так як насичува-ний людьми, !х словами 1 думками психоенергетичний потенц!ал "неодолу" в уже програма киття, !! 1дея, яка безпосередньо пе ретворювться в матер1альну речн1сть "мислезему".

Упод1бнюючи св!т 1 в!рш, поет говорить ! про внутр!шню тс тожн!сть в!рша 1 стихЛ, про 5х едн!сть. Впливаюча нй людство могутн!сть в!рша - стихх! висв|тлюв потаемне джерело зародженн в!рша - момент ! м!сце з!ткнення двох стих!й. Науковим п!дтек-стом цього положения в блискавково-св1тлова теорхя» широта яке розповсюджуеться не тгльки на ф1зичний чи астральний св!ти, ал I на соцхальний. Так, у п1слямов1 до вхршхв Ф.Богородського Хл бнхков говорить про те, що природа творчост1 виявляеться м!ж повнотою щастя творця 1 нещастя "натовпу".

Як в1рш залежний в!д сткх11, так ! св1т п1д впливом слова насамперед поетичного, оск1льки лише у словх, визначенн1 й най-менУванн1 реалхзуеться, як писав Хлебн1ков, "вищий розум".

-/О-

Зохдси : сливотиориеть, хай кав1ть найекспериментальншого ха-)яктеру, побутуе як життетворчхсть. Зправи над внутршньою 1 ювн{шньою формами слхв, препарування "словесного нутра" - все

так чи шакше виявляеться досл!дною св1Тотворч!стю, адже юягаючи найпотаемн1ше эвукхв як вид!в простору, слхв як скла-10вих вхрза, поет осягае 1 суть стихН, I одночасно, одухотво->ений цим, керув нею. Ось чому р1зноман1Тн! мовотворч! дослади, иявллючи натуральну природу слова, в1дкривають, за думкою Хле-н1кова, нов: можливост! у в1ршуванн1, а^ вщповадю, 1 в житте-уд1вництв1.

Слово-творець - так можна визначити ун!кальн1сть хлсбн!ков-ького слова. Безперечно, що цей споконв1чН\1Й архитип груитувть-я на э^омому евангел!!вському фактг/'Спочатку було Слово"/, одавши до цього 1 те, що батькхвщина мови у вищому розум!, зве-немося до одного !з фрагментпоенн "Сестри-блискавки", у як1й оет 1дентиф!куа себе з Богом. За цим в!дверто 'кавмисне-на1зним огоборством вимальовуеться досить цЬсава аналоМя, яка лог1чно аверзуз промову евангл!йського Луки. НаЯыенування себе "глаго-ом'М, як насл1док, Богом ще раз нагадуо, що для Хлвбн!коза оет - одухотворений згусток в!рша-стихН, "мисляче тью" при -оди. Тому т!.ворець насправд! "глагол" 1 далеко не в. метафорично-у, а в маМчному розумЬап. Найб!льш ймов!рно, що у цьому ви-адку ми стикавмося з досить нетрадиц!йним переосмислювакням це? про Тр1йцю - злиття в одн1й особ! Бога - Творця, Слова /як уху/ ! людини-творця. Усе це наштовхуе на думку про те, що роз-эвсюдаена уява про активне богоборство хлебн!ковсько! !деоло-II потребуе, напевно, перегляду.

Сила впливу поэтичного тексту за Хлебн1ковим куди б!льш !йова, яйцо читазться вш у первозданному кал!граф1чнсму ви -ияд!, коли ссобливост! почерку письыейника передають не т!ль-1 думку, ало ! настр!й, переростеють до сшвпереливання, сп!в-зорчост!.

Осмискюючи архизначим!сть слова як перзородстпа, поет припадав не мало зусиль, як! мали на мет! об'^днати художников у загальнозоряшЯ прац!" для створення ново!, срЬ'опо! мови . гавлення Хлебншова до власно! поетично! пращ, до свое! "з!р-I" щонайменше двояке. 3 одного боку!, художник усвадомлював

-■ГУ-

себе продовжувачем справи батыав - покол!нь, як: так 1 не зм гли протистояти незнанию, сиерт1. 3 другоРо,- художнику знайо ме ! г!рке почуття загубленйост!) даремност1 "не /житейсьадх/ аусиль, одиноцтва.

Киттебуд1вництво як надзавдання 1 як доля мислиме т!льки св!тл! любов!. Любов, як 1 !нш!; вежлив! в !деолог!чному в!дно шенн! поняття,розглядаеться у сц!вв!дношенн! двох полярних 1 одночасно единих начал'числа ! слова, математики 1 чисто! пое з!!. 1х взаемно обумовлене сп!ввхдношення, !х боротьба 1 вд-н!сть народкують любов. Ведома авторська аксхома "час - м!ра св!ту" побудована на принципах любов!. Адае у своему числовому вираженн! м!ра в обмеження, в той час як св1т - стих1я, уп рядкування яко! утворюе орган1зм з в1дпов}дною ознакою життя: одухотворенн!стю . Зв!дси число, накладене на неск!нченн!сть, е любов, "с!тка з чисел" - всесв!тня любов.

Осо^ливе зац!кавлення викликае питания про погляди поета на природу сусп!льних в!дносин у тепершньому та майбутньому. У ман!фест! "'груба Марс!ан" проголошуеться ряд конкретних за-ход!в, як1 повинн! , за думкою групи художникхв, в числ! яких першим значиться Хлебн!ков, забезпечити молодому творчрму по-кол!нню повн! можливост! у буд!вництв! "держави часу". Вважа-лось, цо при розподхл! лядства за в!ковим принципом на "изобретателей и преобретателей", виникае необх!дн!сть у розд!лен 1{\ батьк!в 1 д!тей. Основним принципом у стйоренн! нових со-ц!альних в!дносин в !дея соборность як/л розповсюджуеться як на м!жособист!сному, так 1 на внутр1шньоособист!сному р!вн!. Створення сп!лок Гол!в Земно! кул1, 317-ти, викликано нам!ром утворити своер!дну ел!тарну сп!лку творив, певний мозковий .дентр, який визначае не т1льки "неодол" - "мислеземний" фон, оле 1 прямо впливае на 1нших. Кр!м того, праця по гармон!за-г»!! державних порядк!в супроводжувалася пропозицхями, спрямо-ьаними на удооконалення природи людини. Програма, яку Хлебников назвав "!стототворч1Стю", або "людинотворчхетю" передба-чае, що створення людини-винахвдника - це перший крок до по-будови"держави часу" . Науковий аспект "людинознавства" базу-еться в основному на блискавково-свхтлов1й теори ! на дослх-преннях ступеня числа. Химерне синтез^вання мовоэнавства, ма-

•тематики, фгаики i морллх спрямоване на виведення ironoí "пород;;" людей - "люд-промен íb". У незакончен i й noaicTi "Ка2" про "льд:г-

НОЗНаВСТВО ГОВОРИТЬСЯ ЯК Про ОСОбЛИВИЙ ВИД "хСТОТОТВСрЧОСТх" -

ис&мотворчост0", яке мислиме тхльки в nepsicHifi cdí^omoctí - у дословесному оперуваннх числами, як1 дарують з?Лст оссблизхй , цнотлив1й чистотi»

Можна припускати, що в роздумах про сутнхсть працх поэт ззс-ртаеться до вчення про cbít дэсократикха, насамперед Парментдп i Емпедокла, значна "астина творхв яких присзяченз анал1эу тр-;-дицхйнох для cbítoboí ф1лософсько1 дамки дялсми ; "цссь" - ";¡i-що". ¡io D Í ДМ i ну В1Д грс;ьк;гх мислитслхв художник, удах-чнсь до допомоги математичного апарату, прокладас и:лях з1д "híüio" до "щось" не протиставляючи !х, а об"сднуючи. Умзерсэл isyjcv.i ца , поет приходить до ¿дех pídhoctí - рхвновогя спрчнованих одна дс ода ох сил. У цьому свхтл1 праця виявляеться у зозсхм нэ'йй i спод1ва>ий якостх - феноменчлогхчному вирахеннх irnei ":;ссь" -тхй, що утворилося i утворюеться з "надо" - ificí, яку автор снхз-вхдноскть з категор0ями лхнощхв i любовь Яйцо "цссь" як праця над1лене б!лып чи менш конкретними ознскамя ф1зичного, мср-ч-.ьно-го i соцхального порядку, то "нщо" як лхнощ1 i любов не зизнэ-чене, пусто. Б íx взаемозворот^й трансформацп протхказ сучнс . Ось чому наперек1р загальноприйнят1й категоричность яка надъчяс працю позитивними, а лхнощх негативними якостями, Хлебников spia-нюе !х "у правах". У результат! вцявляеться, що жпттебуд!вн:1цт-во як Д1ло м1стить два рхзних, але нероздхльних-компонент;:: праця i ЛХНОЩЬ

Конкрээтй плани i предметнх детал1 свгготворчос?! - ссноцл змхсту багатьох tbopíb, щоденниксвих записхв, лист1в поётя. цс-денна важка, хоча i творча праця, осмисдовалася, почянпьч;: с самого процесу написания. Труднощ1 в поеткчнхй лаборптсрп п;: р1вшоються до po6ÍT техн1чного порядку. Поет i рсбхтнмк - трудi-вники, як1 займаються одапею справою.

Побудовою числохменних моделей не обмежузалаоя ojepa практичного життебуд1вництва. Досл1дницький погляд Хлебн:кспа прсн::-кое i в самi надра пряродних гвищ, виявляючи там незкэзхлюч;:" i безперераний трудовий пот!к. Зв*дси а доповнення до вхо зхдим;«: вузлових положень /число - труд, слово- труд, псеэхк - труд /

•виростае нове: природа - труд. 3 неменшим 1нтуз1азмом Хлебн1ков говорить про проблема господарськ!, успох в якйх зумовлюеться розумом I едностю переконань. Широта епопейних узагальнень, ц1-лей, завдань I можливих результате практично? роботи пов"яэана з наморами про перетворення свхту, у контекстх чого з"являються картини, що романтизують процеси 1 умови працх поточного дня, що надхляе натхненною стрункхстю деталI : предмети виробництва.

Синкретичний образ творчостх Хлебнхкова пом!тно виразився у тематочному простор1, де одна тема - тема прац! - природньо зли-заеться з шяими, деколи полярно протилежними. Така, наприклад, тематично рхзна, але вдейно взаемообумовлена, а часто тотожна пара: праця - война. У широкому розум1НН1 1дея в1йни е складовою частиною категорох прац1, будучи як би 15 виразом. Д1алектика клтегор11 прахц у своему динамхчному прояв1 виступав як боротьба ргзноманхтних начал - як вхйна. У такому прочитана в1дбуваеться хдентифхкацхя вхйни I пращ. Тому 1 на свою життеву працю художник дивиться як на бунт, повстання, войну.

Найпереконливошим прикладом кращих прояв1в зхйни була для Хлебкокова Азоя. Саме там, в Азп, розмощений перший оазис пра-I вело, поступове розростання якого охопить землю 1 небо. Ось

значения Азо?. як коляски вхльноо працо далеко виходить за рлмки регхональних проблем I наближаеться до споконв!чного начала "единого древа". Поди в азоатському |рег1он1-уявлялися поету но просто у сощально-осторичному машта^о, а , як ужа сказано , у зееезкньому, будучи тиы наочним дбеводом, розвиток якого багато з чему П1дтверджував правильность художньо-практичного спрдаузання думки письменника т одночасно давав матер 1ал, I! збагаг'укчий. Згусток евхтових релхгхй /християнство, буддизм , 1Сл"м/, батькхвщпна наГфхзноманггнших в!ровчеиь, Азоя уявяяла-оя -удскнику тим 1псцем, де добро х щастя як би встановлено сгзазхллям "вгщого розуму". Звадси розумоння того, що пострево-лгсгдхЯне сксзлення азхатського св1ту е наслодком великих всесвх-гл;Ь: катпклхзмхв I предтечою таких ;ле гранд10зних эм1н на земл!

X в КОСМОС!.

У виснозках. де мова про мхеце життетворчих побудов Л.ЛЛСбНЛССВЛ у контекст! культури XX стол^тя, подводиться подсумок грсзеденоЯ роботх: '

1. Своеродисть життетзорчо! концепцы В.Хлебн1кова визна-аеться тим, що художн1Й тв1р трактуеться як проект аиття. По-л1довне 1 ц1леспрямоване пгдкорення основних теоретичних поло-ень аде! IX практично! реал1зацн У мзтер1ально-речових формах иходить далеко за рамки життебуд1вних теор1Й рос^йського сшво-!зму.

2. Основу св1тотворчо! програми художника становить число-менний континуум, прямо чи опосередковано розповсюджений на

се 1дейно-тематичне р13Номан!ття творшь.

3. Культурна д{ялыпсть як процес побудови киття додатково

рояснюеться у контекст1 маг1чних за своею суттю художн1х досл1-!в, лог!чно п1дкр1плених елементами ф!лософських, наукових I ародно-поетичних творив.

4. У тематичному кол! творчост1 З.Хлебн1кова праця займае трижневе становище, унхверсалмИсть якого у його сполучеши уквально з ус1ма важливими у життетворчому В1д»осеннх темами. атегор!я прац1 одержу® неспод!вано своерхдну 1нтерпр1тяц1ю у п!вв1дношенн1 взаемопов"язаних пар: праця - л1нощ1, "щось" -н1що", що природньо випливають з облает 1 магхчних утворень -деес".

Основн! положения дисертац1!.вадтворен! в таких публ1кац1-

х:

1. Хлебников и Запорожская Сечь // Запор1жжя в 1сторп та ультур!: Тези доповхдей I поввдомлень республхкансько! науко-о! конференцп. - Запор1жжя, 1991. - С.65-66.

2. Федоров и Хлебников: /Проблема труда/ //Тезисы дскла -ов научной конференции преподавателей и студентов ЗГУ. -Запо-ожье, 1992,- С.40-41.

3. Традиции научной мысли и жизнестроительство /Дсзи допо-1дей наукових конференц1Й викладачхв 1 студентхв ун1верситету-апорхжжя, 1992.-Зип.2.- С. 33-34.

4. Хлебников и Гончаров: /Проблема труда/ //Актуальные проломы изучения и преподавания славянских литератур: Тезисы док-адов научно-практической региональной конференции / 23-24 мая 591 года/.- Измаил, 1992. - С. 20-22. :

б. Жизнестроительная концепция в творчестве Велимира Хлеб-ккова. -Донецк, 1993.-Монография. /3 печати/. . .__

- /ЙГ-