автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Жизнь и деятельность И. Гаспринского (1851-1914)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Жизнь и деятельность И. Гаспринского (1851-1914)"

РГб од

і з \:т вс-.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

. ' ‘ *

На правах рукопису

ГАНКЕВИЧ Віктор Юрійович

Життя і діяльність І.Гагринського (1851-1914)

Спеціальність 07.00. 025- історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЗАПОРІЖЖЯ

1995

Дйсертацісп є рукопис

Робота виконана на кафедрі Історії України та допоміжнії історичних дисциплін Сімферопольського державного уні' верситету Міністерства освіти України.

Науковиу керівник - кандидат історичних наук, професор . Шарапа Віктор Федорович.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Карагодін Анатолій Іванович;

Провідна організація - Інститут сходознавства

ім.А.Ю.Кримсікого НЛН УкраІ

Захист відбудеться "16" червня 1995 р. о 14 год. на засід ні спеціалізованої вченої ради К 068.52.02 в Запорізьк державному університеті (адреса: 330600 МСП. м.Запсріл

вуд.Жуковського, 66, корп.V, актовий зал).

З дисертацісю можна ознайомитись в науковій бібліотеці За різького державного університету (адреса: 320600 МСП. м.

поріаиш, вул.Жуковського, 66;.

Автореферат розіслано "16"травня 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченоі ради

кандидат історичних наук, доцент Водотика Сергій Григорович.

Тимченко, її

• ’* ’ ‘ V

Актуальність дослідження. Всебічне дослідження минулого культури народів України завжди було важливим завданням історичної науки. Проте, на жаль, довгий час історія розвитку культури депортованого сталінським режимом кримськотатарського народу практично не вивчалась. Аби заповнити цей несправедливий пробіл треба, перш за все, висвітлити внесок в розвиток кримськотатарської національної культури найбільш талановитих її представників.

Серед них перше та чільне місце посідає корифей кримськотатарської культури, видатний просвітитель мусульман* сько-тюркських народів Ісмаїл бей Мустафа оглу Гасприн-ський (1851-1914). Він є фундатором нової кримськотатарської літератури, реформатором алфавіту рідної мови, талановитим письменником та публіцистом, засновником національної періодики, видавцем літератури на мові кримських татар, автором оригінальних шкільних підручників та посібників, організатором та пропагандистом прогресивного методу викладання в народно-конфесіональних навчальних закладах, відомим та авторитетним громадським; і суспільно-політичним діячем у всьому мусульманському та тюркському світі

Цілком очевидно, що без глибокого і всебічного вивчення життя та творчості І.Гаспринського неможливо відтворити повну і цілісну картину розвитку національної культури кримськотатарського народу. Тим більш, що біографія І.Гаспринського в вітчизняній історіографії комплексно ще не вивчалась.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють увесь життєвий шлях І.Гаспринського з 8(21) березня 1851 року до 11(24) вересня 1914 року.

Стан наукової розробки проблами. В процесі пошуку літератури нами використані фонди деяких бібліотек. Серед ннх Російська національна (колишня ім. М.Є.Салтикова-Щедріна) у складі відділів періодики, літератури на мовах

З

народів СНД, літератури країн Азії та Африки та ін.; та бібліотека інституту Сходознавства Російської Академії наук, що знаходиться в м.Санкт-Петербург. Але в першу чергу, зрозуміло, ми користувалися літературою бібліотеки ОДУ, Республіканської бібліотеки Криму ім.І.франха, Кримськотатарської бібліотеки ім-Гаспринського, бібліотеки Кримського республіканського краєзнавчого музею “Таврика", що знаходиться у місті Сімферополі. Нами тахож залучалась література, що знаходиться в бібліотеці та сховищах Бахчисарайського історико-культурного заповідника та Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.М.Горького.

Сукупність виявлених в книгосховищах джерел дозволяє нам зробити певні висновки про те, що окремі публі кації, що зв'язані з творчістю І.Гаспринського, друкувались одразу після тієї чи іншої події в культурному житті тюрк СЫШХ народів Росії. 3; часу виходу першого примірника тижневика " Переводчик-Тврджнман" за ним пильно стежив член-коресхюндент Росінсхої Ахадвнії наук НЛІльмін-ськнй. В своїх листах до обер-прокурора Св.Синоду К.П.Победоносцева він доповідав власні міркування та особисті враження щодо газети І.Гаспринського. Вони визначались великою обережністю та передбаченням про недовговічність видання1. Учень Н.І.Ільмінського Н.П.Остроумов, як і МАМіропієв, трохи раніше відгукнулись з критичними зауваженнями на твір Гаспрннського "Русское мусульманство. Мысли, заметки и наблюдения мусульманина"1. 3 того часу вони не мовчали, коли в діяльності І.Гаспринського

1 Ильминскии Н.И. Письма к обер-прокурору Св. Синода К.П.Победоносцеву. - Казань, 1895. - С.53, 63-65, 321-322 та ін.

* Остроумов Н.П. Что такое Коран? - Ташкент, 1883. -156 с.; Миропиев МА Какие начала должны быть положены в основу образования русских инородцев-мусульман // Русь. - 1884, 1 сент. - С24-41.

з'являлась більш-менш: помітна подія. На нього звернув увагу й спеціаліст з проблем мусульманського друку цензор-професор В.Д.Смирнов1. В зрілий період творчості І.Гаспринського та його діяльності досить позитивно, хоча і досить прохолодно, відгукувались світила російскої орієнталістики В.В.Бартольд, М.М.Радлов, АЕ.ІШгідт, які' об'єдналися І навколо відомого журналу "Мир Ислама"2.

Високо оцінювали просвітницьку діяльність І.Гасприн-ського видатні сходознавці АН.Самойлович та АЮ.Крим-ський, які визнавали в ньому неабиякий художній і публіцистичний талант. Вони вбачали в І.Гаспринському класика кримськотатарської літератури3.

В роки радянської влади поступово затверджувалось негативне ставлення до творчості І.Гаспринського та його діяльності в цілому. З'явилась тенденція вульгарно-ідеологічного тлумачення його творів і окремих висловлювань в роботах Т.Боятжиєва, М.ф.Бунегіна, В.Єлагіна, ААршаруні та Г.Губайдулліна, інших авторів4. В книзі Л.І.Климовича “Ислам в царской России”, що вийшла в 1936 році, ІГаспдиин-,

1 Смирнов В.Д. По вопросу о школьном образовании инородцев мусульман // Журнал Министерства Народного Про- і свещения. - 1882. - Т.ССХХП, отд.З. - С. 1-24.

2 Бартольд В.В. Критика и библиография // Мир Ислама.. -1912. - Т.1, МаЗ. - С.595 та ін; Радлов М.М. // Мир Ислама. -1912. - Т.1, №4. - С.549; Шмидт АЭ. Польдциер И. Аекцряи об исламе. Критика и библиография // Мир Ислама.-1912.-Т.1, №3. - С.227-231.

3 Самойлович АН. Литература турецких народов/ В сб.: Литература Востока. - СПб, 1919. - Вып.1. - С.34-39 таін.; Кримський А.Ю. Література кримських татар / Студії з Криму. -К., 1930. - І-ІХ. - С. 165-191 та ін.

4 Ботяжиев Т. Крымскотатарская молодежь в революции. Краткий очерк истории националистическо-буржуазноіго и коммунистического движения среди татарской (і д..наст.стор.)

ський називався "певцом русского военно-феодального империализма", "идеологом растущей татарской буржу азии" і т. ш.‘ Крім цихвульгарно-політизовавих штампів в цей період у відношенні до J.Гаспринського використо вувались визначення типу "пантюркист", “пан ісламист", "реакціонер'' та щ. Таким чином, до початку 40-х років було сформоване стійке негативне відношення до І.Гаспринського та його діяльності.

Після трагічної депортації кримських татар у 1944 році ім'р І.Гаспринського зустрічалось вкрай рідко. В літературі 40-х;-50-х років він якщо й згадувався, то тільки з додатками несправедливих ідеологічних наклепів. Досить вказати на праці Т.Н.Кари-Ніязова, І.С.Брагінського та колективну роботу; “История Туркменской ССР"1.

60-ті роки відмічені серйозним дослідженням К. Є. Б ендрікова. У ньому доброзичливо та співчутливо вчений писав про прагнення І.Гаспринського реформувати національну школу в Узбекистані3. Однак і в цей час збері -галась спільна тенденція негативного відношення до

(Прод. Поч. д . на попер, стор.) молодежи Крыма.- Симферополь, 1930. - С.15-16,18; Бунегин М.ф. Революция и гражданская война в Крыму (1917-1920). - Симферополь, 1927.-С. 17, 239; Елагин В. Националистические иллюзии крымских татар в революционные годы/ В сб.: Забвению не подлежит.- Казань, 1992. - С.74; Аршаруни А, Губайдуллин Г. Очерки панисламизма и пан тюркизма в России. - М., 1931. - 138с.

1 Климович Л.И. Ислам в царской России. - М., 1936. - 372с.

* Кары-Ниязов Т.Н. Очерки истории културы Советского Узбекистана. - М., 1955. - С.73, 106; Брагинский И.С. Очерки из истории Таджикской литературы.- Сталинабад, 1956.-С.400, 401; История Туркменской ССР. - Ашхабад, 1954. -Т.1, кн.2. - С.322.

3 Бендриков К.Є. Очерки по истории народного образования в Туркестане (1865-1924). - М., 1960. - С.253-256.

І.Г аспринського1.

Після політичної реабілітації кримських татар було знято табу з імені І.Гаспринського, щезли ідеологічні штампи та нашарування. Про це свідчать публікації І.З.Нурулліна, Я.Г.Абдулліна, АЕ.ІзмайловатаЛ.І.Шайдулліної, які вийшли друком в 70-х роках*.

Збільшилась кількість вчених, що використовували в своїх роботах матеріали І.Гаспринського. Одні монографії були присвячені розвитку народної освіти в регіонах, де мешкають тюркомовні народи, що було відображено в працях

З.Д.Кастельської та АХ.Махмутової 3 або політичним національним рухам, як наприклад, у дослідженнях Р.І.Нафігова, АГ.Циунчука, ААхмедова та СН.Субаєва4.

Досить стримано про І.Гаспринського писали вчені, чиїм фахом було вивчення історії друку казанських татар, як

1 Касумов М. Боевой революционно-демократический журнал "Молла Насреддин”. - Баку, 1960. - 73с.

1 Нуруллин И.З. К вопросу о сущности и условиях формирования критического реализма // Проблемы реализма в литературах Советского Востока. - Баку, 1972. - С122-130; Абдуллин Я.Г. Татарская просветительская мысль.-Казань, 1972.-С72; Измайлов АЭ. Просвещение в республиках Советского Востока. - М., 1973. - С.67; Шайдуллина Л.И. Арабская женщина и современность. - М., 1978. - С.67, 76, 198 та ш.

3 Кастельская З.Д. Из истории Туркестанского края (18651917).- М., 1980. - С.81-82; Махмутова АХ. Становление •

светского образования у татар. - Казань, 1982. - С.57.

4 Нафнгов Р.И., Циунчук АГ. В борьбе против царизма и буржуазного национализма. - Казань, 1983. - 134с.; Ахмедов А Социальная доктрина ислама. - М., 1982. - С.114; Су-баев С.Н. Мустафа Субхи в России // Вопросы Истории. -1983. - N05. - С.173-175.

наприклад ДГ.Карімуллін та М.Х.Гайнуллін1.

В 1987 році в часописі “Звезда Востока" була опублікована стаття Л.І.Климовича, де давалась принципово нова, об'єктивна оцінка діяльності видатного кримськотатарського просвітителя та його творчого доробку1.

Трохи пізніше в тому ж журналі Р.Фазил та СНатаєв надрукували змістовну роботу з історії кримськотатарської літератури3.

В 1991 році широко відзначалось 140-річчя з дня народження І.Гаспринського. До події вийшов ювілейний примірник журналу “Йылдыз", де були надруковані дослідження вчених, літературознавців та письменників, що були присвячені різним аспектам життя та діяльності І.Гаспринського. Серед них треба відзначити роботи ШТурдієва і ААділя4. В українській та кримській пресі з'явились публікації Г.З ленка, Ю.Б.Османова, IIIРамазанова та ,інщ.а До цього часу вийшла серія досліджень ЕААблаєва, який тоді ж захистив в Узбекистані дисертацію з крим-

і ' 1.'...... ' ............— ■■—!■■■ ■■ " ._......

1 Карймуллин АГ. Татарская книга пореформенной России. -Казань, 1983. - 319с.; Гайнуллин М.Х. Татарская литература XIX века. - Казань, 1975. - 300с. та ін.

2 Климович Л.И. На службе просвещения // Звезда Востока. -1987. - №8. - С.173-178.

3 Фазыл Р., Нагаев С Сердце народа // Звезда Востока. -1989. - №3. - С.135-143.

4 ТурдиевШ. Исмаил Гаспринский ве Туркестан// Йылдыз. -1991. - №2. - С. 13-16; Адиль А Гаспринский - тераккият эль-чиси // Там же. - С.3-9.

5 Зеленко Г. Улица Гаспринского // Вечерняя Одесса. -1990.-

4 авг.; Османов Ю.Б. Одинаково нужная правда // Курортный Крым. -1991, 16 март.; Рамазанов Ш. Великий просветитель и гуманист // Крымская Правда. - 1991. - 21 март.

ськотатарської педагогіки, перш за все її історії, що грунтувалася на матеріалах І.Гаспринського1.

В березні 1991 року в Сімферополі пройшла міжнародна наукова конференція, що була присв’ячена 140-річчю І.Гаспринського. На засіданнях трьох її секцій з різноманітними доповідями виступили вчені України, Росії, Білорусі, Польщі, Литви, Узбекистану, Киргизії, Молдови, США Азербайджану, Туреччини. Про хід роботи цього форуму було розказано в ведучих наукових часописах Роси1. Деякі вчені, як скажімо Ю.Кочубей, А.Куркчі та інші ' виступили з статтями про І.Гаспринського, де з нових позицій вони висвітлювали його внесок в світову культурну скарбницю та його заслуги в справі просвіти народів Сходу3.

В останній час продовжується вивчення теоритичної спадщини І.Гаспринського, що підтверджують публікації

1 Аблаев Э.А Вернуть доброе имя Исмаилу Гаспринскому// Сов. Педагогика. - 1991. - №9. - С.111-117; Он же.Исмаил Гаспринский - гуманист, просветитель, педагог. * Ташкент, 1991. - 163с.; Он же Прогрессивные педагогические идеи крымских татар второй половины XIX - начала XX веков/ Автореф. на соиск. уч. степ, доктора пед. наук. - Ташкент, 1991. - 38с.

* Червонная СМ. Исмаил Гаспринский - выдающийся крымскотатарский гуманист и просветитель // Этнографическое обозрение. - 1992. - Nal. - С.158-165; Она же. Идея национального согласия в сочинениях Исмаила Гасприн-ского // Отечественная История. - 1992. - №2. -С.24-42.

1 Кочубей Ю. Будівничий відродження // Всесвіт. -1991. -№12. - С181-185; Курк чи А Исмаил бей Гаспринский // Дружба Народов. - 1991. - №12. - С222-230.

ІАКерімова (Керім-оллу) та Ю.Б.Османова1. Перекладаютьа та перевидаються праці закордоннях дослідннків, як, скажімо АБеннігсена3. Вони вигідно відрізняються проблемний підходом та оригінальністю ідей та поглядів.

На відміну від вітчизняного сходознавства, іноземні орієнталістика й тюркологія не знала таких тривалих перері у вивченні проблем, зв'язаних з І.Гаспринським. Найбільш« кількість публікацій припадає на долю вчених з Туреччини Останнім часом солідні монографії видали професорі М.Сарай та НДевлєт, де розглядались найбільш визначні поді в житті та діяльності видатного ^кримськотатарською просвітителя3. До 140-річчя з дня народження І.Гаспринськогс діячі турецької науки та культури видали спеціальних примірник часопису “Тюрк Кюльтюрю", майже повністк присвячений І.Гаспринському4.

В європейсько-американській орієнталістиці відомимі дослідниками були А.Беннігсен, А.Фішер, Е.Лаззеріні М.Хартман, Л.Буве та ін.3 Ааззеріні свого часу захистш

1 Керимов И.А И.Гаспринский ве оньшь "Миллет" газетась

акькььшда базы кьайдлар // Йылдыз. -1992. - №1. - СІ 18 124 та ін.; Османов Ю.Б. Славяно-восточные отношения і представлении Исмаила Гаспринского // Арекет. - 1993, 15 мая та ін.

3 Беннигсен А Исмаил бей Гаспринский (Гаспрали) и возник новение джадидизма в России // Этнографическое обозре ниє. - 1992. - №6. - С.116-124.

3Saray M. Türk Donyasinde egltlm reformü ve Gaspirali Ismail Bey 1851-1914.- Ankara, 1987; Devlet N. Ismail Bey Gaspiraly.- Ankara, 1988. y/Türk-Kültürü.- 1991.- Yil XXIX.

Bennigsen A., Broxup M. The Islamic Great to the Soviet Union.- London - N. Y., 1967; Fisher A.W. The Crimean

Tatars.- Stenford, 1987; Lazzerini E.J. Gadldism at the twentieth centuri: a view from within// Cahiers du Monde russe et sovietіque.- 1975.- N XVI. Hartmann M. Der islamische Orient.- Amsterdam, 1910.- Y.III. Bouvat L. Le nouveau journal d'Ismail Bey Gasprinsky// Revue du Monde musulmán.- 1907.- V.l, N IV. :

дисертацію в Вшшгтонському універсітеті про вплив ідей Гаспринського на модернізацію народної освіти, про просвітницькі течії і рухи та оновлення різних сторін життя тюрко-татарськях народов Росії.

Джерельну башу дослідження насамперед складають друковані праці самого І.Гаспринського, йото періодичні видання, книги та брошури, що видані’, в типо-літографії газети "Переводчик-Терджиман".

До числа використаних джерел, що вперше вводяться в науковий обіг, слід віднести архівні матеріали, які зберігаються в центральних, місцевих та відомчих архівосховищах. В першу чергу слід відзначити матеріали, що знаходяться в фондах Російського державного історичного архіву (РДІА) м.Санкт-Петербург, Центрального Державного архіву Криму (ЦДАК) м.Сімферополь, філії Архіву Академії наук Росії (ААНР) м.Санкт-Петербург, Кримського республіканського краєзнавчого музею (КРКМ) м.Сімферополь та сховищ Бахчисарайского історико-культурного заповідника. (БІКЗ).

Корпус цінних документів, що витягнуті з п'яти фондів РДІА, дозволяють нам більш точно реконструювати окремі риси і моменти життя та діяльності І.Гаспринського, його родовід, видавничу та суспільно-політичну працю. Перш за все це фонди Санкт-Петербурзького,цензурного Комітету, Міністерства Народної Освіти Російскої Імперії, Головного управління у справах друку при МВС Росії, Департаменту Духовних справ іноземних віросповідань та Департаменту герольдії Сенату Росії.

' . 4 V.:

Але найбільшу кількість документів було знайдено в фондах ЦДАК. Серед них найбільшу наукову цінність мають фонди Таврійського губернського шляхетського депутатського зібрання (ф.49), Маєток "Ореанда" (ф.248), Таврійської губернської креслярської Комісії (ф.ЗЗЗ), Сімферопольської

'Я > ■

чоловічої гімназії (ф.104), Бахчисарайської міської і Управ (ф.64), Таврійського губернського Правління (Ф.27), Таврії ського губернського жандармського Управління (ф.706) і декілька оішсів Канцелярії Таврійського губернатора (ф.2І оп.1-3).

Ц роботі були використані документи фонду академії А.Н.Самойловича, що зберігаються в Санкт-Петербурзькі філії ААНР (ф.782). ,

Нами також використані деякі фонди КРМК. Серед ни знаходяться архів Р.Мєдієва та Таврійської вченої архівне Комісії, і ,

Певний інтерес викликають матеріали БІКЗ, щ зберігаються в сховищах музею. Насамперед, це особиг речі І.Гагринського, частина його бібліотеки та деяі

докуме'нтй,

\ ї І '

Мтта І жввданна дослідження. В дісертаційній робо' ставиться за мету створити наукову біографію І.Гаспрш ського і проаналізувати його творче, просвітницьке і сусшльно-долі тичне надбання. В цьому контексті в наші роботі роз в'язуються такі завдання:

■ простежити процес формування І.Гаспринського я особистості і як просвітителя, становлення ЙОГО СВІТОГЛЯДІ

- охарактеризувати основні етапи життя І.Гаспринськоп висвітлити його громадську, суспільно-політичну і просві ницьку діяльність, дати короткий огляд усіх напрямкі творчості просвітителя;

- висвітлити видавничу діялність І.Гаспринського, її внесс в культурну спадщину кримськотатарського народу;

- проаналізувати педагогічну діяльність І.Гаспринськоп зосередившись на розробці та запровадженні ним нові

методів навчання; написання, упорядкування та видавництво ним принципово нових для освіти кримських татар підручників та методичних розробок;

- вивчити творчу спадщину І.Гаспринського як мислителя, літератора та педагога, оцінити його внесок до культурної скарбниці кримськотатарського народу, звернути увагу на його просвітницько-гуманітарну діяльність взагалі.

Практичне значення дисертації. Вона може бути використана при створенні узагальнюючих праць з історії України та Криму, з краєзнавства та робіт про минуле кримськота тарського народу, при підготовці бібліографічних видань, покажчика, при упорядкуванні спеціального курсу, при визначенні тематики та методики виконання студентських курсових робіт, у справі поширення історичних знань, при написанні наукової біографії І.Гас принського, при висвітленні питань збирання та зберігання його культурно-просвітницької спадщини.

Наукова повнена роботи полягає в спробі вперше створити загальну і цілісну наукову біографію І.Гаспринського, визначити його внесок у відродження національної культури кримських татар. Вперше у вітчизняній історіографії І.Гаспринський розглядається як громадський, суспільно-політичний діяч мусульмансько-тюркских народів Росії, редактор-видавець, публіцист і літератор, педагог; аналізується з точки зору історичної науки, його внесок в історію культури кримських татар, національну культурну скарбницю України та світу.

Апробація дослідження. Дисертація обговорена та рекомендована до захисту на засіданні кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Сімферопольського державного університету. Основні положення дослідження апробовані на декількох міжнародних республіканських та інших конференціях і "круглих столах". Серед них міжна-

13

ррдна конференція, що присвячена 140-річчю з дня народження просвітителя - "Ісмаїл Гаспринський - видатний кримськотатарський просвітитель і гуманіст" (Сімферополь, 1991); міжнарожна конференція - “Допоміжні історичні дисципліни і Вища школа, дослідницька діяльність, громадські організації" (Москва, 1994); На республіканських конференціях: - “Культура Криму на межі століть (XIX-XX)" (Сімферополь, 1993), науково-громадській конференції -“Крим та Росія: Нерозривні історичні долі та культура" (Сімферополь, 1994); На круглому столі, присвяченому 110-р іччю з дня виходу першого примірника газети "Переводчик-Терджиман" - “Гаспринський - "Терджимав" - ми" (Сімферополь, 1993); На засіданні республіканської археографічної Комісії Криму (Сімферополь, 1995), а також на щорічних викладацьких конференціях Сімферопольського державного універсітету.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, 4-х розділів, заключення, списку використаних джерел і літератури та списку скорочень.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі дається обгрунтування теми дослідження, її актуальність, формулюється наукова новизна дисертації, а також детальніше аналізуються історіографія проблеми та джерельна база дослідження.

Ражділ І. “Життєвий шлях І.Гаспринського" присвячений біографії просвітителя, його громадській, сусішїЬополїгичній, видавничій та педагогічній діяльності. Особливу увагу було зосереджено на вивченні маловідомих періодів життя І.Г аспринського.

Ісмаіл бей Мустафа оглу Гаспринский народився 8(21) березня 1851 року в кримському селі Авджикой. Його батько

і

Мустафа походив з сіні чиновника 14 класу мулли Алі Гаспринського і в документах значився "з обер-офіцерських дітей". Матір'ю просвітителя була Фатьма Султан, що походила з відомого мурзацького роду Кантікузових. В 1854 році родина М.Гаспринського отримала шляхетство.

. І.Гаспринський спочатку навчався в одному з бахчисарайских мектебе. Два роки він провів в Сімферопольскій чоловічій гімназії, звідки його було переведено в Воронеж, а згодом до 2-ї Московської військової гімназії. З останнього учбового закладу його "за домашніх обставин" було виключено, і через деякий час він опинився в Бахчисараї. Вдома він отримав звання міського вчителя російської мови при Ханському медресе. Але молода людина булане вдоволена своєю справою, навіть отримавши подяку попечителя Одеського учбового округу. З 1871 по 1875 рр. він знаходився в закордонних подорожах по Франції, Іспанії, країнах Північної Африки та Туреччині. Ці мандри, пізніше, надихнули І.Гаспринського на створення художніх творів, де певною мірою були відбиті і особисті враження від побаченого в інших країнах та державах.

Повернувшись додому, І.Гаспринський'брав активну участь у формуванні органів бахчисарайського самоврядування. В березні 1878 року він став гласним міської Думи, а з ЗО листопада його обрали заступником міского голови. В лютому ж 1879 року І.Гаспринського обрали керівником місцевого муніципалітету. На цій посаді він пробув до березня 1884 року, а в травні назавжди залишив органи міського самоврядування. За численними справами бахчисарайського господарства він ніколи не забував проблеми народної освіти, піклувався про матеріалне становище учбових закладів,тощо.

З 1883 року І.Гаспринський започаткував видання свого відомого тиїждевика "Переводчик-Терджиман", який став величезною подією в культурі як кримськотатарського, так і

багатьох інших тюркомовних народов Росії. З того часу і видавництві друкувались численні книги та брошури, автором упорядником чи видавцем яких був І.Гасприяський. Часто і ти по -літ ог рафії газети друкувалась література східної ті російської хласики, твори од нодумців та соратників виддтногс просвітителя кримських татар.

У 1887 році І.Гаспринский став дійсним членом Таврій ської вченої архівноії комісії, а в 1898 році брав активну участі в археологічних дослідженнях, що їх організувала ТВАК.

Навесні 1905 року І.Гаспринський увійшов до склад} делегації кримських татар, що виїхала до Санкт-Петербург}

з загальною та спеціальними петиціями до вищих урядовці! Росії. Там було детально розказано про проблеми мусульман півострова.

Влітку І.Гаспринского було обрано головою з'їзду новоствореної партії “Іттіфак ель мусулімін". Пізніше вів очолив кримску філію цієї організації.

Восени він головував на двох селянських з'їздах кримських татар в Сімферополі.

Наприкінці року І.Гаспринский повідомив читачів про створення жіночого журналу “Алсмі Нісван", що друкувався кримськотатарською мовою. Завідуючою редакцією стала донька просвітителя Шефіка.

В січні 1906 року І.Гаспринський започаткував гумори стичну газету "Ха-ха-ха". В середині місяця в Санкт-Петербурзі пройшов II з'їзд партії “Іттіфак ель муслімін". ПІ з'їзд партії відбувся в Нижньому Новгороді в серпні 1906 року. На них І.Гаспринський декілька разів виступив і як член ЦК і як толова кримської філії партії. (В 1907 році її діяльність було заборонено Урядом). У вересні 1906 року ІГаспринський отримав дозвіл на видавництво нової суспільно-політичної

газети "Міллєт".. г .

■ і ' ' ’ ' і і, ' • ' V * • *; > '

На межі 1907*1908 років І.Гаспринський намагався організувати Всесвітній Мусульманський Конгрес. Для цього він виступав в Каїрі зі своїми пропозиціями, що були підтримані єгипетською громадськістю, та започаткував видавництво арабомовної газети "Аль Нахда" (вийшло три примірники).

В 1910 році за це редакція французького журналу з проблем сходознавства висунула кандидатуру І.Гаспринського на здобуття Нобелівської премії Миру.

21 вересня 1914 року І.Гаспринський помер. Він залишив друкарську та редакторську справу сину Рефату та А.С.Айвазову. Його багаторічне найстаріше тюркомовне видання Росії було закрите 23 лютого 1918 року кримскими більшовиками.

Розділ //. "Світогляд і суспільно-політична діяльність І.Гаспринського." В першому параграфі розглядаються проблеми світогляду ІГаспринського. Складність цієї роботи для дослідника полягає у тому, що просвітитель не залишив спеціальних філософських творів. Тому довелось відтворювати його погляди на суспільство та світ, зосереджуючись на більш-менш важливих відступах в публіцистичних, художніх творах та промовах.

Як і весь кримскотатарський народ, І.Гаспринський належав до ісламу сунітського напрямку. Він був дуже релігійною людиною, але виступав проти схоластичного сприйняття як всієї догматики ісламу, так і традиційних забобонів. І.Гаспринський всіма силами сприяв розвитку народної освіти і домагався в повсякчасному житті мусульман використання останніх досягнень науки і техніки зі збереженням ісламської духовності та релігійності. Таким чином,він виступав за синтез науки та релігії.

ІХаспринський не був ні ісламським фундаменталістом, ні пан тюрхвстським гегемоністом. Він обе ктивно відчував хибність тажої позиції. В далекій перспективі І.Гаспринськнй бачив створення величезної християнсько-мусульманської (православно-ісламської), слов'янсько-тюркської(східно слов' янсько -татарської) держави на засадах Російської імперії. Така позиція давала привід звинувачувати його і в панісламізмі, і в пан-тюркизмі, і оголосити "співаком військово-феодального імперіалізму" Росії.

І.Гаспринський був різким супротивником деяких ідей радикальних соціалістів. Він був упевнений, що за шляхетними гаслами про справедливість та народний добробут переховуються перспективи перетворення суспільства в казармену громадськість.

Але, головне, І.Гаспринський прагнув, у першу

чергу, всіма можливостями розповсюджувати знання. Вони, на його думку, спроміржиі.дати певний імпульс мусульмано-тюркам в різних аспектах життя: релігійному, економічному, соціальному, політичному, культурному, освітянському, тощо. Таким чином, вів ставив питання просвіти на найвищий щабель свого світогляду та світосприйняття.

У другому параграфі розглядаються основні моменти суспільно-політичної діяльності І.Гаспринського. Як відомо, вона почалася з обрання просвітителя кримських татар до органів Бахчисарайської міської Думи. За декількарічну роботу на посаді міського голови І.Гаспринський зробив чимало добрих справ для рідного Бахчисараю. Поперше, він підняв місцевий бюджет з 6,232 карбованців в 1878 році до 19.836 карбованців в 1884 році І.Г аспринськнй постійно піклувався про санітарний стан міста, про проблеми народної освіти, тощо. Йому вдалося збільшити квоту депутатів не християн порівняно з християнами, яка складала в 1883 році 50x50 (раніше 25x75), що було вкрай потрібно для майже мусуль-

манського за населенням міста. В 1884 році І.Гаспринський залишив службу в органах місцевого муйідйіалітету.

В 1905 році, як вже говорилося, І.Гаспринський у складі представницької делегації свого народу відвідав Санкт-Петербург. Він зустрівся з Головою Комітету Міністрів СЮ.Вітте та провідними міністрами і керівниками відомств та митрополитом Антонієм. В бесідах та петиціях були розглянуті питання життя кримських татар та розглядались накопичені роками низки проблем.

В серпні І.Гаспринський головував на установчому з'їзді партії "Іттіфак ель муслімін" і увійшов до складу ЦК від Криму. Восени просвітитель керував з'їздами кримськотатарських селян. На них розглядались проблеми безземельності татар та питання про духовне керівництво, діяльніеь "Вакуфної комісії", тощо.

У зв'язку з виборами в Державну Думу Росії в січні 1906 року в столиці імперії було скликано II з'їзд партії. На ньому розглядались проблеми партійного життя та ставлення мусульман до оголошених виборів.

В серпні того ж року відбувся ПІ, єдиний дозволений, і останній з'їзд "Іттіфак ель муслімін". Там було вироблено програму партії та вирішувались різноманітні суспільні, релігійні та економічні питання мусульман Росії.

Зневірившись в партійному житті в Росії, І.Гаспринський звернувся із закликом про організацію Всесвітнього Мусульманського Конгресу. Його пропозиції були підтримані, але величезний тиск з боку Туреччини, Англії та Росії звів нанівець всі зусилля І.Гаспринського. Проте, вперше Світ почув про проблеми мусульманських народів, про їх прагнення до самостійного релігійного, політичного, економічного та культурного життя, одночас не відокремлюючись від іншої цивілізації, а успішно взаємодіючи з нею.

Рощщіл III. "Видавнича діяльність та літературна творчіс: І.Гаспринсьхого".

В першому параграфі розділу розглядається істор створення та розвитку періодичних видань, що : започаткував І.Гаспринський. В культурі кримськотатарської народу він став фундатором національної періодики.

І.Гаспринський декілька років добивався дозволу на в: дання періодичного друкованого органу на кримськотата ської мові. У створенні газет “Фаидали Еглендже'', "Закої та інших дому було відмовлено. Проте він декілька раз спробував надрукувати невеликими тиражами свої листіві “Тонгьуч" та “Шефак", що стало можливим при сприян видавців-братів Унсі Заде з Тифлісу.

Через деякий час після тривалої боротьби за створені власного видання 10 квітня 1883 року вийшов перші примірник двомовної російсько-кримськотатарської газе’ “Переводчик-Терджиман". З цього часу і до 23 лютого 19 року газета відігравала визначну культурну та громад сы роль в історії кримських татар, а до полегшення цензурні обмежень щодо мусульманського друку в 1905 році вона бу довгий час єдиною тюркомовною газетою Росії

Крім неї, І.Гаспринський друкував перший кримської тарський часопис для жінок "Алємі Нісван", що виході нерегулярно з 1905 по 1910 рік. Він став визначною подієк культурі кримських татар. Просвітителю кримських тат, вдалось започаткувати гумористичну газету “Ха-ха-ха", в стала першою газетою такого гатунку в Криму. Вона те виходила нерегулярно з 1906 до 1910 року. Для рідного Hapq І.Гаспринський створив і новий суспільно-політичні періодичний орган - газету "Міллєт". Вона започатковувала як спеціальна трибуна членів Держдуми Росії від фрак мусульман, що виходила з переривами в 1906-1910 роках. 1908 році в Єгипті просвітителю вдалось налагодити випу

трьох номерів арабомовної газети “Аль Нахда", що стала органом створюваного І.Гаспринським Всесвітнього Мусульманського Конгресу.

Таким чином, видавнича робота І.Гаспринського стала помітною подією в кримськотатарській культурі, що надовго визначила напрямки її розвитку.

В параграфі про літературну спадщину І.Гаспринського ми розглядали його публіцистичну та художню творчість. Він став першим кримськотатарським публіцистом, започаткувавши багато публіцистичних та журналістських жанрів, серед яких є памфлети, статті, репортажі, інтерв'ю, некрологи, фельєтони і таке ін. В нашій роботі розглядались, в першу чергу, жанрові особливості, що притаманні перу І.Гаспринського - публіциста, журналіста'та газетяра.

Просвітитель залишив помітний слід і зробив певний внесок в розвиток національної художньої літератури кримських татар. Він вперше використав в своїй творчості жанр роману, написавши свій згодом відомий твір “Дар-ур Рахат мусульманлари". Цей твір вперше вийшов друком у вигляді листів молли Аббаса Франсові, що вирішив подорожувати по Європі. Розширений варіант роману спочатку називався “Французькі листи". Але згодом [.Гаспринський виділив частку твору в окремий роман, що розповідав про таємничу країну високоцивілізованих мусульман, яка збереглась в горах Іспанії. Основною ідеєю \ітературного твору була спроба довести, що ісламське :успільство спроможне сприймати останні досягнення науки га техніки, одночас залишаючись вірними принципам мусульманства. А інколи поведінка жителів цієї країни зідрізнялась від загальновизнаної в ісламському світі, доводила, що вони і є правовірними, навіть більше, ніж їх одновірці в інших країнах. Цей утопічний роман посів почесне місце в кримськотатарській культурі і літературі на межі

XIX - XX століть.

Інші літературні твори І.Гаспринського були написані тел

з використанням різних жанрів, як скажімо, повість-анти утопія “Африканські листи". В ньому у переверутому вигляд змальовано мусульманське суспільство, але в племені чорно шкірих амазонок жінки і чоловіки помінялись місцями Повість мала високу виховну мету - показати через огиді статевої сегрегації проблеми жінок Сходу, викликати спів чуття до їхньої долі

Тематиці місця жінки в тюрко-мусульманськомі суспільстві присвячено історичне оповідання "Арслан Киз" В всьому І.Гаспринський змалював колоритний образ дівчини патріотки, яка змогла вчинити героїчні дії для визволенні своєї Батьківщини від іноземних загарбників.

Багато інших закінчених та незакінчених творів ху дожньо спадщини І.Гаспринського порушують різні питання житті мусульмансько-тюркської спільності, висловлюють іде всесвітнього прогресу та злагоди.

Рощдіп IV. “Педагогічна діяльність І.Г аспринського' складений з двох параграфів. В першому розглядають» проблеми боротьби І.Гаспринського за створення, розробку а головне за впровадження нових педагогічних ідей та методи в освітні структури кримських татар. Недаремне

І.Гаспринського вважають “батьком нового методу". Віх очолив педагогічний рух вчителів тюрко-мусульманськиз народів, що увійшов в історію під назвою джадидизм.

В цьому ж параграфі розглядаються і системи народно освіти, що виникли до діяльності І.Гаспринського в цій сфері які, певною мірою, стали на заваді прогресивному джади дизму. Серед них виділялись дві найголовніші системі початкових шкіл: національно-конфесійні мектеби тг російсько-татарські училища. Проте методика І.Гасприн

ького, що базувалась ¿а досягненнях вітчизняних та вропейських педагогів,мало-помалу розповсюдилась не тіль-и в Криму, айв інших регіонах країни, знаходячи собі 6а-іто прихильників серед вчителів народних шкіл народів юркської мовної сім'ї.

В другому параграфі було зосереджено увагу на ви-авництві І.Гасприйським педагогічної та методичної літе-атури для новометодних шкіл. Досить велика колекція яижок, брошур і такої іншої літератури зробили великий весок в справу народної освіти кримських татар. Серед айбільш відомих книжок, що присвячені проблемам освіти, еобхідно виділити знаменитий підручник “Ходжа і Суб'ян", кий декілька разів перевидавався і став помітною подією в едагогіці кримських татар зокрема й інших тюркських ародів взагалі Також видатним методичним посібником став Рехбер муаллімін'', що виданий для вчителів-джадидистів. В ьому давались необхідні практичні рекомендації для вкладачів-новометодистів, різні поради про те, як можна досконалити учбовий процес і таке інше.

Крім цих підручників та посібника, І.Гаспринський видав ілу низку освітянської літератури. Вона суттєво допомагала іителям впровадити в учбові програми нові, перш за все зітські дисципліни. Продукція видавництва І.Гаспринського прияла розповсюдженню дійсно наукових знань, впровадила . в глибини різних верств мусульман Росії.

г висновках констатується, що діяльність І.Гаспринського їлишила відчутний внесок в розвиток культури та просві-ітельства кримських татар. Його життя і творчість надовго гали домінуючими і впливовими факторами в історії крим--.котатарського народу, що поставили їх культуру на вищий ;абель. В ньому говориться про те, що вся діяльність І.Гас-ринського була підпорядкована основній ідеї широкої та ізнопланової просвітницької програми. Чи то його творчість

та світогляд, чи то видавницька, суспільно-політична а педагогічна діяльність - все було поставлено на роботу зад загальної освіти рідного народу.

Таким чином, ім'я І.Гаспринського можна з упевненісті поставити в ряд найвидатніших діячів культури тюрк мусульманських народів на межі XIX та XX століть, і об'єктивно формували основи національної самосвідомої кримськотатарського народу.

Основи! положення дисертації відображені в таких публікаціях сяпора:

1. Видатний кримськотатарський просвітитель// Відроджені Мови, літератури, історія в національних школах.- 1993 №8. - С.54-55.

2. Гаспринский нинь багьчасарай думесшдаки фаалиети / Йылдыз. 1991. - № 2. - С.9-13 (у співавторстві).

3. И.Гаспринский - редактор-издатель первой крымскотата ской газеты “Переводчик-Терджиман" // В зб.: Південний Арх:

Южный Архив. - Херсон, 1993. - Вып.1, изд.2. - С.67-81.

4. Исмаил Гаспринскийнинь терджимей альша даир // Йылдыз. - 1991. - №4. - С.91-92.

5. К проблеме генеалогии крымско-татарского дворянскої рода Гаспринских //Вспомогательные исторические дисц плины: Высшая школа, исследовательская деятельность общ.оргаяизации, Москва, 27-29 янв. 1994 г.: Тезисы доі и сообщ.- М., 1994. - С49-50.

6. Кьрымтатарларнынъ муаджерети ве Гаспринский // Йылдыз. - 1994. №2. - С205-214. (у співавторстві).

7. Отображение вопросов крымско-татарской эмиграции : страницах газеты “Переводчик-Терджиман" // Крым и

• - 41 '

Россия: Неразрывные исторические судьбы и культура. (Материалы республиканской научно-общественной конференции). * Симферополь, 1994.* С19-21 (у співавторстві).

. Роль И.Гаспринского и его семьи в развитии народного образования среди крымско-татарских женщин на рубеже хЬс-ХХвеков // Крым и Россия: Неразрывные исторические судьбы и культура. (Материалы республиканской научно-общественной конференции).Симферополь, 1994.-С19-21.

. Роль педагогических методов И.Гаспринского в развитии народного образования крымских татар в конце XIX -начале XX вв. // Культура Крыма на рубеже веков (XIX-

XX вв.).- Симферополь.: Изд-во Редотдел Крымского облпо-лиграфиздата, 1993. - С.88-90.

0. Исмаил Гаспринский (1851-1914). Сборник документов и материалов // Сост. Ганкевич В.Ю.- Херсон.: Изд-во Отделения историко-культурных проблем юга Украины Института искусствоведения, фольклористики и этнологи им.М.Т.Рыльского НАНУ, 1994.- 100 с.

1. "Терджиман" газетасынынь догьувы // Йылдыз.- 1991.-N84. - С.93-95.

I. Великий крымскотатарский просветитель. К истории соада-і'ія и развитиЕ периодических изданий Исмаила Гаспринского // зега Тавриды.- 1995.- N 1.- 241-260.

Ганкевич B.D. Жизнь и деятельность И.Гаопринокогс

(1851-1914).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.02 - история Украины, Запорожский государственный университет, Запорожье, 1995. Пс теме опубликовано 12 научных публикаций.

Исследование посвящено биографии выдающегося просветителя крымских татар. В ней рассматривались следующие проблемы: мировоззрение, литературное и публицистическое творчество; общественно-политическая, издательская, научная и педагогическая деятельность И.Гаспринского.

Автором были выявлены и введены в научный оборот документы и материалы из аривов, музеев и библиотек Санкт-Петербурга, Симферополя, Херсона и Бахчисарая.

Gankiewicz V.Y. Life and Aktivity of I.Gasprinsky (1851-1914).

A theses for competition of the degree of the candidat of history: 07.00.02 - history of Ukraine, Zaporozh State

University, Zaporozh, 1995. The main propositions of theses were reflected in twelve scientific publications.

Dissertation is to the biography and occupation of ous-tanding Crimean and Tatar (Turk) humanist. The most important problèmes are under consideration: conscijnsess basis;

literary and publlcistic heritage; sosial, political, pedagogical, scientific and publishing activity.

The auther has o'ound, analysed the materials, keptin Archives and fund of museums St.-Petersburg, Simferopol, Kherson, Bakhchisarai and has reseatched them scientifically

КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримські татари, національно-визвольний рух, видавнича оправа, література і публіциотика, педагогіка.

Ганкевич Віктор Юрійович Життя і діяльність І.Гаспринського (1851-1914): Здано в набір 10.05.1995. Підписано в друк 10.05.1995. Формат 60x84 1/16. Ум.др.арк.1,25. Тираж 100 прим. Замовлення N 33. Вид.ХВППУ ІМФЕ, м.Херсон.