автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Зоонимы в системе русского словообразования: словообразовательная активность и типовая словообразовательная парадигма.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Зоонимы в системе русского словообразования: словообразовательная активность и типовая словообразовательная парадигма."

і'ЦДЦІОНАЛЬКА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О.ПОТЕБНІ

На правах рукопису

МОРГУН Алла Володимирівна

УДК 808.2: 801.54.1

Зооніми в системі російського словотвору: словотвірна активність і типова словотвірна

парадигма -

10.02.02 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ • дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської мови Ужгородського державного університету.

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент Устюгова Людмила Михайлівна, Ужгородський державний університет, доцент кафедри російської мови.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Черторизька Тетяна Купріянівна, ,

, провідний науковий співробітник-консультант

Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України;

- кандидат філологічних наук ' Лучик Алла Анатоліївна, докторант

Українського мовного інформаційного фонду НАН України.

Провідна установа - Ніжинський державний педагогічний інститут Міністерства освіти України, кафедра російської

мови.

Захист відбудеться «24» червня 1998 р. о 10.00 год. на засіданні Спеціалізованої ради(шифр Д26.172.01) на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4). '

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О. Потебні НАН України. . °

Автореферат розіслано «_____»

1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доктор філологічних наук, професор

Озерова Н.Г.

Теоретцчпноіо основою дисертаціішого досліджсппя с такі положения:

1. Наша робота базується на тому, що не тільки лексична система мови, але й її підсистеми структуруються за принципом розмежування ядра та периферії. Цей принцип був розроблений у психолінгвістиці. Якщо у психолінгвістичних дослідженнях ядерні та периферійні лексеми розмежовуються за кількістю асоціативних зв’язків, притаманних їм, то пошуки чисто лінгвістичних критеріїв для термінологічної лексики вказали на актуальність тільки одного критерію - їхню словотвірну активність, тобто «потенцію, реалізовану у вигляді узуально закріплених у мові слів»1.

2. Вивчення словотвору ведеться за двома напрямками - «від основи» та «від форманта». У своєму дослідженні ми надаємо перевагу напрямку «від основи», який дозволяє розв'язати проблему виявлення словотвірної парадигми класу (чи лексико-семантичної групи) слів. Ми виходимо з того, що, «оскільки активну роль у словотворенні відіграє основа, одним із завдань дериваційної парадигматики є встановлення тих закономірностей, за якими основа реалізує свої словотвірні можливості. Постановка питання у такій площині дозволяє встановити, чому похідне слово створено за якоюсь однією з існуючих у мові моделей»2.

3. Дана робота базується на понятті словотвірної парадигми. Ми орієнтуємося на положення про те, що «для повного опису словотвірної системи мови необхідно виявлення класу слів, які мають одну й ту ж типову словотвірну парадигму. Це дозволить встановити релевантні ознаки дериваційних валентностей слова та дасть можливість розподілити весь словниковий склад мови за його словотвірним потенціалом»3, тому що парадигми (морфологічні та словотвірні) «констатують, виявляють та описують структурно-семантичні модифікації одиниць, які приймають за вихідні»4. Дане положення перевірялося нами і на матеріалі фітонімів5.

4. Розглядаючи зоонімічну лексику, яка функціонує і в ролі загальновживаної, і в ролі термінологічної, ми визнаємо, що в принципі

Чэеляева Т.М Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке,-М., 1979. -С. 19.

2Беляева Т.М. Вказ. робота.- С. 17.

З3емская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании //Русский язык: Вопросы его истории и современного состояния. - М., 1978, - С. 75.

4Кубрякова Е.С., Соболева П.А. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании. Проблемы лингвистической классификации //Лингвистика и поэтика. - М., 1979.- С.10.

5 Моргун А.В. О составе типовой словообразовательной парадигмы русских названий расгений//Актуальные вопросы словообразовательного анализа и словообразовательного синтеза.- К., 1991. - С.124-135.

термінологічна лексика не містить у собі нічого такого, чого б не було у системі мови. Словотвірні можливості термінів зв’язані із словотвором даної мови, в « термінології активні та продуктивні ті ж способи, що і в загальній лексиці: семантичний, синтаксичний, морфологічний»1. Різниця полягає у тому, що терміносистеми формуються порівняно швидко і, звичайно, відображають словотвірні засоби, які с продуктивними на відповідному етапі розвитку мови. При формуванні терміносистем використовується більша чи менша кількість слів, які є у побуті в загальному використанні. Основна відмінність термінологічної лексики від загальновживаної - наявність переносних значень, що відповідним чином впливає на обсяг типової словотвірної парадигми зоонімів-загальновживаних найменувань і зоонімів-термінів.

Актуальність роботи визначається вирішенням проблеми розмежування типової словотвірної парадигми для одного й того ж набору лексем в їхньому загальновживаному та термінологічному застосуванні. Це дає можливість вибрати допоміжні критерії для розмежування термінологічної і нетермінологічної лексики і показує доцільність виділення такого поняття, як «словотвірна парадигма». У роботі встановлюється актуальність словотвірних критеріїв (словотвірна активність) для розмежування ядра та периферії у великих тематично однорідних масивах лексики.

Метою роботи є комплексний аналіз зоонімів, орієнтований на виявлення їхньої типової словотвірної парадигми та на розмежування типових словотвірних парадигм зоонімів як фактів загальновживаної мови і зоонімів як фактів певної терміносистеми. З цим зв’язане встановлення факторів, що обумовлюють різницю у словотвірній активності зоонімів у різних лексико-семантичних групах, пошуки та визначення закономірностей творення (чи, відповідно, нетворення) дезоонімічних дериватів із різними словотвірними значеннями.

У відповідності з метою дослідження в дисертації сформульовані такі завдання: -

-встановити склад класу зоонімів, визначити принцип їхньої класифікації із врахуванням лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів;

-виявити зооніми, які створюють ядро даної мовної підсистеми та її периферію, орієнтуючись при цьому на єдину для даної підсистеми універсальну лінгвістичну ознаку - словотвірну активність, тобто кількість дериватів, мотивованих вихідною зоолексемою ;

- визначити типову словотвірну парадигму зоонімів, її максимальний склад та словотвірні значення, що регулярно реалізуються;

1 Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология;Вопросы теорнн.-М.,1989.-СЛ05.

з

- встановити різницю між типовими словотвірними парадигмами зоонімів у їхньому загальновживаному використати та зоонімів термінологічного використання.

Матеріалом дослідження послугувала картотека, створена нами на базі суцільного виписування зоонімів із «Словаря современного русского литературного языка »(В 17-ти тт), «Словаря русского языка »(В 4-х тт.), «Словаря русского языка»«С. I.Ожегова, «Словообразовательною словаря русского языка»

О.М.Тихонова. При шмеїпуванні конкретного матеріалу використовувалися дані «Советского энциклопедического словаря», «Большой советской энциклопедии», «Толкового словаря живого великорусского языка» В. Даля, «Частотного словаря русского языка » та ін.

Об’єктом досліджеппя є зооніми 1) як факти загальновживаної мови,

2) як факти особливої терміносистеми.

Термін «зооиім» в лінгвістичній літературі використовується у двох значеннях: як власна або як невласна назва тварини, порів.: Гиедко и лошадь. Так, у «Словаре русской ономастической терминологии» Н.В. Подольскої зоонім - «вид оніма. Власне ім’я (кличка) тварини, у т. ч. свійської, перебуваючої у зоологічному садку, «працюючої »у цирку» в охороні, піддослідної або дикої»1 Оскільки ми розглядаємо загальні назви тварин та мотивовані ними деривати, то і термін «зоонім» вживаємо у значенні «загальна назва тварини» (у такому значенні цей термін використовується у ряді робіт)2. В лінгвістичній літературі зустрічаються і близькі за значенням терміни3.

5Подольская Н.В.Словарь русской ономастической терминологии.-М., 1988. - С.58; Див. також: конкретні ономастичні дослідження : МХ Сіосько. Гз карлатоукраГнської народної зоонімії (клички, мотивовані покривом тварин) //Науковий вісник Ужгородського ун-ту.» Ужгород , 1995. - С.57-63 та ін.

2Акопова С.Л. О зоонимнческой лексике //Рус. яз. в школе, 1983, №3, С.89-91; Васильева Э.В. Семантическая характеристика зооинмов на мнкро-и макроуровне// Семантика слова и его функционирование. - Кемерово, 1981. - С.28-34; Юсупова ІЇ.Г. Структура словообразовательных парадигм зооннмов //Актуальные проблемы русского словообразования.- Ташкент, 1982. - С.298-301; Бойко Л.М. Номінація локативних артефактів у російській та українській мовах: Автореф. дис. ...канд. філол.наук. - К., 1996. -23 с.; Карабута О.П. Лексико-семанткчка і словотвірна структура зоологічних назв сучасної української мови: Автореф. дис. ... каид філол. наук. - Дніпропетровськ, 1997. - 24 с. та ін.

3 У ряді робіт використовується поняття «зооморфізм», яке розуміється не як загальна назва тварини, а як зоонімна характеристика, що базується на об’єктивних чи суб’єктивних якостях тварин, які приписуються Гм фантазією та творчим мисленням народу 'див.: Росинене Г. Системность в семантике зооморфизмов литовского языка // Семантика и гнетемность языковых единиц: Межвуз. сб. науч. трудов.- Новосибирск, 1985. - С.67-77; Рыжкина О. А,Литвин Ф.А. Зоохарактеристнки группы «аэшив» в русском и английском языках Ч Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Вып.5.-Новосибирск, 1976.-С.42-58; та ін.

Ми виходимо з тош, що їоопім - загальний іменник, який у своєму первісному значенні слугує назвою тварини; дезооіпмічннн дерішат - похідне слово, безпосередньо мотивоване зоонімом, йорів.: тигрі тигренок,тигрица.

Специфікою досліджуваного нами матеріалу є те, що зооніми являють собою, по-перше , загальновживані назви, по-друге, - терміни. В лінгвістичній літературі даний фактор відмічений. В окремих дослідженнях зооніми трактуються двозначно: або як термінологічні назви тварин1, або як загальновживані найменування2. У своїй роботі ми додержуємося функціональної точки зору на специфіку терміна: «термін - це не особливий вид лексичної одиниці, а особлива функція,вид її застосування»3. Кордон між загальновживаними та термінологічними інноваціями не є жорстким. Обидві лексичні підсистеми взаємодіють та впливають одна на одну: загальновживані можуть функціонувати у ролі термінів, а терміни «мігрувати» у систему лексики загального вживати (у результаті дії екстралінгвістичного фактору - взаємодії побутової і загальної чи професійної культур носіїв мови).

Розглядаючи лексичний клас зоонімів як сукупність лексем, частина яких характеризується більшою термінологічністю, частина - меншою, ми дотримуємося точки зору, «що термінологічний словотвір у цілому повторює словотвір, притаманний словам загальної лексики»4. В той же час словотвірна активність, семантична та формальна регулярність в межах типових словотвірних парадигм загальновживаних слів і слів-термінів мають ряд відмінностей, визначення яких є одним із завдань нашого дослідження.

Методи дослідження. Поставлені завдання і специфіка наявного у нашому розпорядженні мовного матеріалу, визначили таку сукупність застосованих методів: при обробці матеріалу використовувався метод матрицювання и метод побудови графів. При викладенні отриманих матеріалів дослідження основним методом виступає описовий з елементами порівняльного.

Аспекти дослідження:

1. Лекснко-семантичний. Ми встановили склад зоонімів, поділивши їх на похідні та непохідні, провели класифікацію зоонімів, спираючись на зоологічну класифікацію, яка найбільш адекватно відображає специфіку набору мовних одиниць даної лексичної підсистеми, розподілили зооніми у цілому і у кожній лексию-семаотичній групі на ті, що входять у ядро даної групи і на ті, які займають периферійне положення.

1 Васильева Э.В. Вказ. робота; Карабутз О.П. Вказ. робота.

2 Юсупова Н.Г. Вказ. робота; Акопова СЛ. Вказ. робота.

3 Гонцова С.А. Словообразование в научно-технической термннология.-Алма-Ата,1990.-С.9.

4 Суперакская А.В. та ін. Вказ. робота.-С.105.

2. Граматичний. Відомо, що «для російської лінгвістичної традиції характерним є граматичний підхід до словотвору, при якому словотвір розглядається як частина граматики, а словотвірні засоби - як засоби граматичні» 1. Основним лінгвістичним фактором розмежування ядра і периферії класу зоонімів є показник їхньої словотвірноїактивності, тобто кількість похідних із відповідними словотвірними значеннями, мотивованими вихідною зоолексемою. Словотвірне значення ми розуміємо як таке, що притаманне слову в цілому (а не окремій словоформі) і формально виражене внутрішньословними засобами у частини слів, що відносяться до даної частини мови2.

3. Стилістичний. Дослідження зоонімів ведеться із врахуванням сфер вживання - загальновживані зооніми та зооніми-терміни. Серед дезоонімічних похідних як фактів загальновживаної мови є цілий ряд слів з модифікаційними значеннями (суб’єктивно-оцінювані словотвірні значення, словотвірне значення стилістичної модифікації, словотвірне значення збірності), які мають яскраво виражений відтінок розмовності і є їхньою характерною особливістю на відміну від типової словотвірної парадигми зоонімів-термінів.

4. Нормативний. Проблема вибору словотвірних формантів для сфери термінології' зв’язана з тим, що дезоонімічний словотвір у цілому характеризується розвинутою словотвірною синонімією. Вибір словотвірних формантів, характерних або для загальновживаної лексики, або для лексики термінологічної, є актуальним при укладанні російсько-українських та українсько-російських термінологічних словників.

5. Діахронічний. Дезоонімічна лексика в цілому відображає різні етапи розвитку сучасного російського словотвору, включаючи продуктивні і непродуктивні словотвірні типи. Дезоонімічні деривати у термінологічному вживанні мають словотвірні форманти певного мовного зрізу, в основному наближаючись до сучасної російської мови. Тому в їхньому складі переважають форманти сучасної мови.

1 Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: Проблемы и принципы описания. - М., 1977.-С.4.

: В русистиці разом із поняттям «словотвірне значення» використовується поняття «семантичне місце» (Земская Е.А. Словообразование // Современный русский язык /Под ред. В.А. Белошапковой. Изд. 2-Є.-М.Д989. - С.334-345), які не є повними синонімами. Відомо, що «носієм словотвірного значення є словотвірний формант» (Краткая русская грамматика / Белоусов В.Н., Ковтунова НИ., Кручинина И.Н. и др.; Под ред. Шведовой Н.ГО. и Лопатина

В.В - М.,1989. - С.43), тобто про словотвірне значення можна говорити як про значення передусім простих за своєю структурою слів. У нашому матеріалі є складні похідні, словотвірні значення яких у деякій мірі іншої природи. Це так звані синтагматичні словотвірні типи (Земская Е.А. Вказ. робота). Тому у даному випадку доцільніше говорити про семантичне місце. У випадку, коли створенню похідного заважають лексичні обмежування (явище омонімії, наявність супплетивних форм, наприкладхорова-теленок) також коректніше користуватися поняттям «семантичне місце».

Новизна дослідження полягає у тому, що :

1) вперше зооніми є предметом лінгвістичного дослідження у повному

обсязі;

2) проведено чітке розмежування зоонімів як фактів загальновживаної мови і як фактів певної терміносистеми;

3) встановлена типова словотвірна парадигма для всього масиву зоонімічної лексики і для зоонімів-термінів.

Теоретичне значення полягає в уточненні понять «типова словотвірна парадигма» стосовно термінологічної та нетермінологічної лексики та у визначенні ролі словотвірних показників для розмежування ядра та периферії лексичних мікросистем.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання його при викладанні російської мови в університетах, педінститутах та інших навчальних закладах гуманітарного профілю, при викладанні нормативних курсів із словотвору та лексикографії російської мови, у спецкурсах і спецсемінарах по словотвору й лексикології.

Апробація дисертації. Дисертацію обговорено та рекомендовано до захисту кафедрою російської мови Ужгородського державного університету. Результати досліджень апробовано на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського державного університету (1989-1995), республіканських та міжвузівських наукових конференціях (Ужгород, 1989; Ужгород-Москва, 1991; Гродно, 1992). Основні положення роботи відображені у 12 публікаціях.

Структура роботи. Вступ, розділ 1 «Струкіуралексичного класу зоонімів та їх словотвірна активність», розділ 2 «Словотвірна парадигма російських зоонімів», висновки, список використаної літератури (229 позицій), додаток. Загальний обсяг роботи становить 238 сторінок, у тексті подано 41 таблицю та 9 схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність обраної теми дисертації, описаний предмет дослідження, сформульовані мета і завдання, розкрита наукова новизна, методологічна основа, викладено теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі «Структура лексичного класу зоонімів та їх словотвірна активність» вказується, що зооніми, незважаючи на свою системну організованість, створюють досить різнобарвну групу лексем, які розрізняються не тільки з точки зору семантичної і словотвірної структури, але й у плані функціонування. У вітчизняній лінгвістиці завдання семантизації зоонімів вже вирішувалося, причому, в основному, екстралінгвістичним шляхом. Однак зооніми не були об’єктом дослідження а) як цілісний лексичний клас, компоненти

якого б) функціонують і в ролі загальновживаних найменувань, і в ролі термінів. Зв’язок зоонімів з системою термінології зумовлює необхідність врахування обліку існуючої зоологічної класифікації світу тварин. Беручи до увага зоологічну класифікацію тварин та існуючі спроби лексико-семантичних і семіологічних класифікацій тварин1, ми поділили зооніми, іцо аналізуємо, на б лексико-семантичних груп: 1) найменування ссавців, 2) найменування птахів,

3)найменунанняриб, 4) найменування члешстоногих, 5) найменування плазунів, земноводних, 6) найменування кишковопорожнинних, черв’яків, молюсків.

Для лексико-семантичої групи «ссавці» і лексико-семантичної групи «птахи» актуальним є розподіл на диких (неприручених) і свійських (приручених) тварин. Лексико-семантичні групи «риби», «членистоногі», «плазуни, земноводні», «кишковопорожнинні, черв’які, молюскі» не діляться на свійських та диких, оскільки ці тварини, за невеликим винятком, людиною не розводяться. Пор.: лексема пчела має порівняно велике словотвірне гніздо (СГ), яке включає 21 похідне, а СГ іменника оса включає тільки 2 похідних. Це певного мірою підкреслює актуальність параметру «дика/свійська тварина» для лінгвістичної класифікації.

Для лексико-семантичної групи «дикі ссавці» і лексико-семантичної групи «птахи » відому актуальність має критерій «середовище мешкання», за яким дикі ссавці діляться на сухопутних (тигр, волк, мышь) і водяних (кит, дельфин, тюлень). Всі птахи діляться на водоплаваючих (утка, гусь, лебедь) і наземних (курица,ястреб, орел). Ознака «середовище мешкання» тісно пов’язана з ознакою « зоровий/незоровий», яка впливає на словотвірну активність основ зоонімів. Як допоміжний критерій використовується вказівка, що міститься у словниках, на розповсюдженість/нерозповсюдженість тварин у межах слів, що функціонують у російській мови.

Поділ тварин на розповсюджених і не розповсюджених на території функціонування російської мови є актуальним для кожної лексико-семантичної групи зоонімів, наприклад, барсук - «лесное хищное млекопитающее» и гну -«жвачное животное,... обитает в Южной Африке», барсук -розповсюджена тварина, гну - нерозповсюджеіга (у дефініціях таких найменувань вказане місце мешкання).

В 2-му параграфі «Принципи розмежування ядра та периферії класу зоонімів» доводиться, що єдиним, релевантним для всього масиву зоолексем критерієм розмежування ядра та периферії є словотвірна активність зооніма.

‘Уфимцева А.А. Лексическое значение: Принципы семиологического описания лексики. - М., 1986; Юсупова Н.Г. Вказ. робота; Авина Н.Ю. Развитие словообразовательных гнезд в русском языке XI-XX вв. (на материале названий животных): Автореф. дис. ...канд. филол. наук. - М., 1987 та iH.

Для специфіки нашого дослідження виявилися непридатними критерії розмежування ядра та периферії, які використовував В.В. Волков та його учень М.І. Капраль («формальна та семантична простота », «місце у семантичному ряді», «наявність / відсутність антонімів», «фонетична довжина слова» та ін.)‘. Це зумовлюється приналежністю зоонімів передусім до системи термінів, для якої «небажані» ні синонімічні, ні антонімічні відносини. Крім того зооніми у своїй більшості є запозиченими словами. Тому будь-який лінгвістичний критерій, особливо фонетичний, ускладнюється необхідністю розмежування споконвічно російських і запозичених явищ, що, як показав досвід нашої роботи, вміщує мало інформації, необхідної для виділеши ядерної і периферійної частин аналізованої мікроструктури. Аналіз матеріалу показав доцільність розмежування ядра і периферії не тільки у класі зоонімів в цілому, але й у кожній лексико-семантичній групі, що виділена з опорою на зоологічну класифікацію тваринного свіїу.

Нижню іраницю словотвірної активності ядерних зоонімів ми визначаємо як рівну 3. Цей показник отриманий на основі даних «Словообразовательного словаря русского языка» О.М.Тихонова, де представлено 556 зоонімів, що є вершинами словотвірних гнізд. У словотвірних парадигмах, тобто на 1 -ому ступені словотвору, виявлено 1402 похідних. Поділивши кількість похідних (1402) на кількість мотивуючих (556), ми отримали середнє число, близьке до 3. Цю цифру ми і прийняли як показник нижньої границі словотвірної активності ядерних зоонімів.

Аналіз ядерної і периферійної частин лексико-семангичних груп класу зоонімів і всього класу зоонімів (параграфи 3-11) показав актуальність такого параметру зоологічної класифікації, як родо-видові відносини: родові найменування тварин, як правило, опиняються в ядрі, в той час як видові в основному формують периферію. Між видовими і родовими найменуваннями тварин с точки зору їхнього співві дношешш з ядром і периферією встановлюється З типи відношень: а) ядерні лексеми мають відповідні периферійні; б) ядерні лексеми не мають відповідних периферійних; в) периферійні лексеми не мають відповідних ядерних. Вказані закономірності розподілу родових і видових найменувань тварин між ядром і периферією простежуються у всіх виділених лексико-семантичних групах, крім підгрупи «найменування свійських тварин», для якої характерна наявність у ядрі декількох лексем, які позначають ту чи іншу тварину за різними ознаками.

^Волков В.В. Деадъсктнвное словообразование в русском языке. - Ужгород, 1993. •

С.74-84; Капраль МЛ. Словотвірна валентність та словотвірна парадигматика назв осіб у російській мові: Автореф. дне. ...канд. філолліаук. - К9 1997.

Наприклад, лексема собака ( див. сх. 1) відноситься до ядра, її словотвірна активність - 23 одиниці. Висока словотвірна активність (СА) характерна і для лексем пес («самець», СА-14), щенок («маля», СА-5), выжлец («собака для полювання», СА-4), сука («самка»+»самка тварин род. собачих», СА-3). Периферійне положення займають лексеми - найменування порід (бульдог, сеттер, терьер, левретка), найменування тварин за ознакою « кастрована/некастрована тварина», наприклад: мерин - «кастрована тварина», жеребец - «некастрована тварина», лексеми, які мають стилістичні конотації (шавка, моська, барбос) та ін.

порода

бульдог 2 сеттер 2 терьер 2 левретка 1 мопс 1 пинчер 1 пудель 1 сенбернар 1

\

стать (самець) кобель2

такса 1 хорт 1 шпиц О пойнтер О дог О болонка О доберман О

стилістично забарвлені

малі великі

шавка 1 барбос 2

жучка 0

моська 0 .

Схема І. Лексико-словотвірне мікрополе «собака/пес/сука/щенок» (цифри вказують на число дериватів у парадигмі:собака 23/10 означає: конкретна словотвірна парадигма іменника собака включає 23 деривати, але 10 семантичних місць).

Аналогічні явгаца характерні для лексем, які групуються навколо слів корова, лошадь, оща, свинья, тобто для найменувань тварин, які давно приручені

людиною, багато з яких дістали свою назву ще у індоєвропейський період.

Другий розділ «Словотвірна парадигма російських зоонімів» присвячений опису типової словотвірної парадигми російських зоонімів з врахуванням: а) встановлення максимального складу типової словотвірної парадигми російських зоонімів, б) встановлення обсягу і складу частини максимальної типової словотвірної парадигми російських зоонімів, що регулярно реалізується, в) визначення залежності обсягу і складу регулярно реалізованого набору словотвірних значень максимальної типової словотвірної парадигми зоонімів від їхніх лінгвістичних та екстралі і гвістич! шх характеристик.

Максимальний склад типової словотвірної парадигми має 22 словотвірних значения і членується на 4 блоки - субстантивний, ад’єктивний, дієслівний та адвербіальний, які розрізняються за двома параметрами: за кількістю словотвірних значень і за кількістю дериватів у тому чи іншому блоці парадигми (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Склад типової словотвірної парадигми класу зоонімів

Блок похідних Словотвірні значення Кількість дериватів

Всього СЗ В %до загальної кількості Всього СЗ В %до загаль ної кількості

Субстантивний 14 64% 795 57%

Ад' єктившш 2 9% 553 40%

Дієслівний 5 23% 35 2,5%

Адвербіальний 1 4% 10 0,5%

Словотвірні значення (СЗ) у відповідності з пришитими класифікаціям!:1 поділяють на модифікаційні, мутаційні і транспозиційні. Дезоонімічні деривати, створені засобом складання, мають особливе, синтагматичне СЗ, однак і в цьому випадку можна виділити елементи модифікаційного, мутаційного і транспозиційного СЗ, що актуально передусім з точки зору збереження одноманітності в описанні матеріалу.

Найбільш численним є субстантивний блок (14 СЗ). Дієслівний (5 СЗ), ад’єктивний (2СЗ) та адвербіальний (1 СЗ) блоки мають значно менший обсяг Для субстантивного блоку характерно 9 мутаційних СЗ, представлених у 196 (55,5%) простих і 156 (44,5 %) складних імеїшиках. Найбільш типовими є мутаційні СЗ «м’ясо»(свинина), СЗ «місце»{коровийк), СЗ «особа »(лоиіадник), СЗ «тварина»(котик). Частина цих значень характерна і для складних іменників. В групі складних похідішх за кількістю дериватів на 1 -ше місце виходить значення

'Земская Е.А. Вказ. робота

«тварина» (70 дериватів: архаромеринос, зубробизон), далі йде значення «особа» (46 дериватів: мараловод, барсолов). Значно ширше, ніж в групі простих

дериватів, представлене СЗ «сфера занять» (15похідних: муловодство,

китоловство). Значення «м’ясо», «матеріал», «поведінка » у складних іменників не відмічені.

Модифікаційні СЗ характерні передусім для простих дериватів (загальна кількість - 432 слова, або 98,2%). За кількістю похідних на 1 -му місці опиняються суб’єкгивно-оцінювані СЗ (194 деривати: журавушка, пчелка); далі йдуть значення «недорослий» (113 дериватів: волчонок, гнучонок), «самка» (87 дериватів: львица, слониха), а також значення стилістичної модифікації (32 деривати :уж-ужак). Значення «збірність» відображене тільки в 6 похідних (комарье, пескарье, воронье та ін.).

До групи складних дериватів, значення яких наближаються до модифікаційних, входітгь всього 8 похідних (1,8%), 5 з яких має значення «самка» {кроликоматка), а 3 - значення «збірність» ( пчелосемья).

Ад’єктивний блок представлений 471 простим похідним {карасевый, ежовый) і 35 - складними ( термитоустойчивый, двухкоровный). Для цього блоку характерні транспозиційні СЗ, які розподіляються на такі часткові СЗ: «принапежний, властивий» {львиный), «маючий властивості, характерні для тварини, названої мотивуючим іменником» {свинский, соловьиный), «зроблений з хутра (шкіри ) тварини» {бобровый ,крокодиловый), «приготований з м'яса тварини» (сомовый), «призначений для захисту від тварини»( москитный), «одержуваний, здобутий з тварини» {пчелиный), «такий, що має чи не має дану тварину» {безлошадный). Аналогічні значення характерні і для складних прикметників {противоглистный, малолошадный, тресколовный таін.).

Дієслівний блок включає тільки прості похідні (всього 35). Найбільш типові СЗ - «народжувати на світ» {ягниться, щениться), «полювати надану тварину» {соболевать). Переносні значення загальновживаних зоонімів реалізуються в СЗ «здійснювати дію , яка характерна для того, хто названий мотивуючим іменником», {попугайничать), «набувати ознак, характерних для того, хто названий мотивуючим іменником» (советь).

Адвербіальнийблок вмішує всього 10 одиниць, зафіксованих на 1-ому ступені дезоонімічного словотвору (волком, ершом, улиткой).

Кількість реалізованих СЗ в часткових словотвірних парадигмах зв’язана з положенням мотивуючого зооніма в ядрі чи на периферії даної ЛСГ. Із 22 виділених нами СЗ до регулярно реалізованих ядерними лексемами відноситься тільки 9: СЗ «відносність», «оцінюваність», «самка», «недорослий», «тварина», «м’ясо», «особа», «місце», «подоба». Із 9 СЗ, що регулярно реалізуються ядерними лексемами, для периферійних лексем актуальні тільки 4: СЗ «відносність», суб’єктивно-оцінювані СЗ, СЗ стилістичної модифікації і СЗ

«тварина». Вони представлені більш, ніж у половині ЛСГ. За кількістю похідних з цими значеннями на 1-ше місце виходить СЗ «відносність» ( 144 деривати). Словотвірні значення, що регулярно реалізуються ядерними лексемами, представлені і на периферії. Зворотнього співвідношення не спостерігається.

Кількість похідних з регулярно реалізованими СЗ має свої особливості у кожній з аналізованих ЛСГ. З одного боку, СЗ «відносність», яке майже однаково реалізується у наборах словотвірних парадигм усіх лексико-семантичних груп, з іншого - СЗ «оцінюваність», «недорослий», «м’ясо», які більш характерні для ЛСГ найменувань ссавців та птахів. Ці відмінності визначаються екстралінгвістичними факторами.

Семантичні місця типової словотвірної парадигми (ТСП) по-різиому представлені в словотвірних парадигмах різних ЛСГ зоонімів. Максимальну кількість семантичних місць (19 ) має словотвірна парадигма найменувань свійських ссавців. До неї приєднується словотвірна парадигма найменувань диких ссавців (18 семантичних місць). Інше співвідношення спостерігається у словотвірній парадигмі найменувань свійських птахів (14 семантичних місць) і диких птахів (17 семантичних місць); СП найменувань риб включає 13 семантичних місць, найменувань членистоногих - 12 семантичних місць, найменувань плазунів і земноводних -10 семантичних місць і найменувань кишковопорожнинних, черв’яків, молюсків - 8 семантичних місць.

Поряд з питанням про регулярність реалізації СЗ в аналізованих ЛСГ існує і проблема вибору засобів вираження того чи іншого дериваційного значення. Так, для вираження СЗ «відносність» найбільш типовими є суф. -ий, -об-, -н-, -ий-. При цьому суфікс -ое- найчастіше зустрічається в дериватах, мотивованих назвами диких тварин (слоновый, аистовый, крокодиловый,карповый, сомовый, клоповый, коралловый), суфікс-ий найбільш типовий для похідних від найменувань свійських тварин (бараний, олений, коровий, собачий). В цілому у кожній ЛСГ представлено 2 (в ЛСГ найменувань свійских птахів; плазунів і земноводних; кишковопорожнинних, черв’яків, молюсків) або 3 (в ЛСГ найменувань ссавців; диких птахів; риб; членистоногих) суфікси.

Для вираження СЗ «оцінюваність» у дезоонімічному словотворі використовується ряд суфіксів, які по-різному реалізуються у наборах словотвірних парадигм ЛСГ класу зоонімів. Найбільш типовими для вираження даного значення є суфікси -ок, -икАчик (кабанчик, ежик, петушок, линек) і

-к(а)/-очк(а) (канареечка, черепашка, пиявочка, севрюжка). Для них не вдалося встановити виразно виявлені закономірності вживання. Характерною особливістю дериватів із значенням оцінюваності є притаманне їм яскраво виражене стилістичне забарвлення.

Для СЗ «самка» найбільш типові суфікси -их(а) (паучиха, снегириха,

слониха, крольчиха), -иц(а) (мулица, турица, соколица), -к(а)/-оек(а) (кошка, барсучка, кенарка,трутовка). При цьому суфікс -к(а)/-овк(а) найчастіше зустрічається у дезонімічних похідних, мотивованих назвами птахів (цесарка, леггорнка, гуска, скворка, щегловка). Деривати з суфіксом -ііх(а) и -к(а)/-овк(а) мають розмовний характер, втойчасяк суфікс -иц(а) характерний для стилістично нейтральних похідних.

Для СЗ «недорослий» типовим є суфікс -онок (осленок, лисенок, голубенок, дрозденок, щуренок, рачонок, ящеренок). Певним чином впливають на словотвірну активність похідних з даним значенням суплетивні форми (корова

- теленок, курица - цыпленок та ін.).

СЗ «тварина» представлене простими і складними словами, причому переважають складні похідні (71 дериват, або 77%: козерог, сеттер-терьер, лисогон, змеехвостка, утконос - при 21, або 23% простих: орлан, хомячок • « мелкая разновидность хомяка»),

СЗ «м’ясо» виражається суфіксом -ин(а)/-атин(а)/-ятин(а) (жеребятина, зайчатина, голубятина, фазанина, стерляжина, черепашина).

Похідні із значенням «особа» являють собою прості (41 дериват, або 47%) і складні слова (46 дериватів, або 53%), причому переважають складні. Для простих похідних із значенням «особа» найбільш типовим є суфікс -ник/ -атпик (гусятник, выжлятник, волчатник, соколятник). Для складних похідних характерним є опорний дієслівний компонент -вод, який іноді визначається як суфіксоід (оленевод, соболевод, гусевод, фазановод, пчеловод, червовод).

Для СЗ «місце» типовим є суфікс •ник/-атпик/-овпик (пчельник, крольчатник, львятник, курятник, страусятник, лягушатник).

Дезоонімічні похідні із значенням подоби представляють собою складні прикметники (собакообразный, слоноподобный, енотовидный). Найбільш типовим для вираження даного значення с опорний компонент -образный (свинообразный, карпообразный, мышеобразный). Похідні з даним значенням тяжіють до сфери термінологічної лексики: субстантивовані прикметники з опорним компонентам -образный є найменуваннями родин, загонів, підзагонів тварин у зоологічній (науковій) класифікації (наприклад, загін окунеобразных, родина мартышкообразных та ін.).

Визначення ТСП зоонімів підкреслило необхідність більш чіткого розмежування зоошмів-термінів і зоонімів - загальновживаних слів. Якщо лексично ці дві групи можна розділити за ознакою «наявність/відсутність» переносних значень, то у словотвірному відношенні для них характерні різні набори (склади) семантичних місць етилових словотвірних парадигмах: в ТСП зоонімів -термінів повністю відсутні модифікаційні СЗ. Дискусійним є питання приналежності до ТСП зоонімів-термінів СЗ «самка» и СЗ «недорослий».

Основна різниця в словотвірних парадигмах зоонімів, які функціонують

у двох сферах (в системі загальновживаної і в системі термінологічної лексики), полягає в слідуючому:

1.Максимальний набір словотвірних значень у складі типової словотвірної парадигми (ГСП) загальновживаних зоонімів більше, ніжу складі ТСГІ зоонімів-термінів (відповідно 22 СЗ і 14 СЗ).

2.Для ТСП зоонімів-загальїговживаних найменувань характерні мутаційні, синтагматичні і модифікаційні СЗ. Для ТСП зоонімів-термінів характерні мутаційні і синтагматичні СЗ і в цілому не характерні модифікаційні СЗ.

3. В ТСП зоонімів - загальновживаних найменувань входять СЗ із стилістичною модифікацією. Для ТСП зоонімів-термінів ішваш СЗ не характерні.

4. В ТСП загальновживаних зоонімів переважають суфіксальні словотвірні типи. У ТСП зоонімів-термінів поряд із суфіксальними СТ широко представлені різні типи складання.

Таким чином, проведене дослідження показало, що назвитварин являють собою лексичну мікросистему, яка сгруктурується на ядро і периферію в залежності від словотвірної активності її компонентів та від родо-видових відношень у кожній підгрупі, що виділена з опорою на зоологічну класифікацію. При визначенні типової словотвірної парадигми з’ясовується актуальність такого параметру, ях термшолопчне/нстермінологічне вживання аналізованих лексем. Типова словотвірна парадигма зоонімів у нетермінологічному вживанні має більшу кількість семантичних місць, ніж тилова словотвірна парадигма зоонімів-термінів. Простежується відмінність іу виборі словотвірних формантів.

Основний зміст дисертаційного дослідженая викладено у слідуючих

нублікаціях:

1.Моргун А.В. О составе типовой словообразовательной парадигмы русских названий растений // Актуальные вопросы словообразовательного анализа и словообразовательного синтеза. -Киев.УМКВО, 1991.-С.124-135,-

2.Волков В.В., Брандыс О.С., Моргун А.В. О системе упражнений по словообразовательному синтезу для общеобразовательной школы на материале деадъективной и десубстантивной деривации // Актуальные вопросы словообразовательного анализа и словообразовательного синтеза. - Киев: УМК ВО, 1991.- С.146-158.

3. Моргун А.В. О словообразовательной валентности нарицательных фигонимов и зоонимов, генетически связанных с именами собственными // Науковий вісник. Філологія. Ономасгичні студії. - Ужгород, 1996. - С. 13-19.

4.Моргун А.В. О составе типовой словообразовательной парадигмы русских названий растений // Актуальные вопросы изучения и преподавания русского языка и литературы в условиях перестройки.- Ужгород: Ужгородский

госун-т, 1989.-С.13.

5. Моргун Л.В. О семантических ограшгчениях словообразовательной валентности русских названий растений //Научные достижения и разработки молодых ученых - народному хозяйству.- Ужгород:Ужгородский госун-т, 1989.-С.164.

6. Моргун А.В. Сопоставление состава типовых словообразовательных парадигм русских зоонимов и фитонимов: Тези доповідей науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 45-річчю Ужгородського державного університету.-Ужгород: Ужгородський дсржун-т, 1990.-С.55-56.

7. Моргун А.В. О системе упражнений на материале дефитонимической и дезоонимической деривации для общеобразовательной школы // Совершенствование преподавания русского языка и литературы в школах Закарпатья.- Ужгород: Ужгородский госун-т, 1990.-С.47-49.

8. Моргун А.В. Закономерности дефитонимической и дезоонимической деривации: методика исследования в синхронии и «динамической синхронии» // Соотношение синхронии и диахронии в языковой эволюции. - Москва - Ужгород, 1991.-С. 160-161.

9. Моргун А.В. Об ограничениях мотивации глаголов русских наименований растений//С ловаутварэнне інамінатьіуная дэрывацыяуславянстх мовах. Магерыялы 1У рзспубліканскай навуковай канферзнцьіі.-Гродно:Гродн.госун-т, 1992,-С. 137.

10. Моргун А.В. Дефитонимическая и дезоонимическая неология в русском языке: Тези доповідей 47-1 підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу УжДУ - Ужгород: Ужгородский госун-т, 1993.-С37.

11. Моргун А.В. Словообразовательная валентность русских зоонимов: Тези доповідей 49-ї підсумкової конференції професорсько-викладацького складу філологічного фак-ту УжДХ 1995. - С.72.

12. Моргун А.В. Вопрос о составе и структуре ядерной части класса зоонимов //Філологічні обрії. Збірник наукових праць молодих дослідників. -Ужгород, 1995,-с. 127-131.

Моргун А.В. Зооніми в системі російського словотвору: словотвірна активність і типова словотвірна парадиіма. - Рукопис.

Дисертація на здобуття іиукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.02.02 -російськамова.-Інститутмовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Київ, 1998.

В роботі досліджуються словотвірні особливості зоонімів як фактів загальновживаної мови і як фактів певної терміносистеми. Автором встановлюються принципи класифікації семіологічного класу зоонімів з

врахуванням лінгвістичних та екстралінгві стичних факторів і обгрунтовується актуальність універсальної лінгвістичної ознаки - словотвірної активності- для розмежування зоонімів на ядро та периферію.

Ключові слова: словотвірна парадигма, словотвірне значення, зооніми-терміни, зооніми- загальновживані найменування тварин, словотвірна активність, ядро, периферія.

Моргун А.В. Зоонимы в системе русского словообразования: словообразовательная активность и типовая словообразовательная парадигма. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Институт языковедения им.А.А.ПотебниНАН Украины, Киев, 1988.

В работе исследуются словообразовательные особенности зоонимов как фактов общеупотребительного языка и как фактов определенной термине системы. Автором устанавливаются принципы классификации семиологического класса зоонимов с учетом лингвистических и экстралингвистических факторов и обусловливается актуальность универсального лингвистического признака - словообразовательной активности

- для размежевания зоонимов на ядро и периферию.

Ключевые слова: словообразовательная парадигма,

словообразовательное значение, зоонимы-термины, зоонимы-общеупотребительные наименования, словообразовательная активность, ядро, периферия.

Morgoon A.V. Zoonyms in the system of Russian word-formation: word-formative activity and model word- formative and model word- formative paradigm. -Manuscript.

This scientific work deals with the investigation of word - formative peculiarities as of factors of generally used language and as of facts of the peculiar terminological system. The author determines the principals of classification of semiological class of zoonyms with taking into consideration of linguistic and extralinguistic factors, stipulates actuality of universal linguistic feature - of word-formative activity- for demarcation of zoonyms into the nuclear and periphery.

Key words: word- formative paradigm, word- formative meaning (content), zoonyms-term, zoonyms-generally used appelation, word-formative activity, nuclear, periphery.