автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: А.О. Скальковский (1908-1989). Археогарафическая деятельность

Полный текст автореферата диссертации по теме "А.О. Скальковский (1908-1989). Археогарафическая деятельность"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ

РГБ ОД

0 ОКТ 4)9*

ХМАРСЬКИЙ Вадим Михайлович

А.О.СКАЛЬКОВСЬКИЙ (1808-1898). АРХЕОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

07.00.09 - Історіографія, джерелознавство та методи історичного дослідження

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

На правах рукопису

Київ-1994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

БАЧИНСЬКИЙ Анатолій Діоиидович

І

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор САРБЕЙ Віталій Григорович

І

кандидат історичних наук БУТИЧ Іван Лукич

Провідна організація - Дніпропетровський державний університет.

Захист відбудеться “ «^7 ’• '¡994 р, 0д__11___ГОДі на засіданні

. спеціалізованої вченої ради Д 01.43.01 по захисту дисертацій в Інституті української археографії НАН України (254050, Київ, вул. Пугачона, 12/2). . .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії НАН України.

І

Автореферат розісланий

«<%3 ■■ «'ІїМеСІЇЛ'" 1994 р.

Вчений секретар 1^1

спеціалізованої вченої ради /'іг'Чг ТодіЙчукО.В.

Актуальність теми дослідження. Розпиток історичної науки, і зокрема історії України, на сучасному етапі характеризується новими напрямками пошуку історичної істини. Відбувається не лише гміна концептуальних підходів до вивчення багатьох історичних проблем, але і з'являються нові та удосконалюються старі методи історичного дослідження. Проявом цього процесу став бурхливий розвиток спеціальних історичних дисциплін. Однією з них е археографія. Перспективним науковим напрямком в українській археографії є дослідження її історії, оскільки вона дозволяє вивчити нагромаджений досвід, його позитивні і негативні риси, вивчити стан джерельних публікацій та інших її аспектів. Проте Південь України, це проводилися значні археографічні дослідження, ще не знайшов належного місця у відповідних наукових працях. Це зумовило актуальність обраної теми, присвяченої одному з піонерів археографічної справи на Півдні України -Л.О.Скальковському.

А.О.Скальковський прожив довге життя (1808-1898). Напрямки його гворчості були різноманітними, але всі наукові інтереси було зосереджено на швченні одного регіону - Південної України. Археографічна діяльність була жладовою частиною його доробку як історика. Тому дослідження цього аспекту творчої спадщини А.О.Скальковського має стати подальшим кроком у вивченні киття та діяльності цієї неординарної особи. .

Саме тому об'єктом дослідження обрано життя і творчість 'і.О.Скальковського, зокрема його археографічну діяльність, що включає його зняття історичною евристикою (польова археографія), збереженням та описом сторичних джерел (камеральна архе аграфія), а також їх публікацією (едиційна рхеографія).

Хронологічні межі дослідження майже збігаються з часом життя

і.О.Скальковського і охоплюють все XIX століття.

Стан наукової розробки проблеми. Слід зазначити, що окремих праць, присвячених А.О.Скальковському, ще не написано. В науковій літературі Є ціла низка праць, в яких розглядаються різноманітні аспекти його життя і творчості. Для даного дослідження всі ці праці важливі в тій мірі, в якій вони висвітлюють археографічну діяльність А.О.Скальковського.

Першими публікаціями, в яких досліджувано творчість А.О.Скальковського, слід визнати рецензії на його твори, зокрема, історичні. Вони цікаві як свідоцтва високої оцінки критиками публікації нових джерел. Серед них на особливу увагу заслуговує рецензія М.О.Максимовича на твір “Наезды гайдамак на Западную Украину в XVIII ст.” (1845) ^. Віддаючи належне авторові за оприлюднення важливих документів, М.О.Максимович на відміну від інших рецензентів, піддав нищівній критиці історіософські позиції А.О.Скальковського у висвітленні гайдамацького руху за його спробу відокремити історію запорозького козацтва від історії гайдамаччини. За це докоряв історикові і Т.Г.Шевченко у . загальновідомому творі “Холодний Яр”. Однак, -згодом радянська історіографія, догматично сприйнявши ці оцінки, незважаючи на певну еволюцію поглядів А.О.Скальковського, навішала на нього тавро “реакційного” історика.

Якщо відкинути кілька прижиттєвих публіцистичних та ювілейних ста/тей, некрологів, а також енциклопедичних заміток, що з’явились наприкінці XIX - на початку XX ст., то першим серйозним дослідженням життя та творчості А.О.Скальковського можна визнати статтю одеського історика О.І.Маркевича^. Він особисто знав Скальковського в останні десятиліття його життя і тому навів деякі важливі подробиці з його особистого життя тощо. На жаль, біографія Скальковського була написана без використання архівних джерел. Його розгляд і

1 Див.: Максимович М А.Известия о гайдамаках // Собр. соч. В 3-х т. - К., 1876. - Т.І - С. 572-594. 2Див.: Маркевич А.И. А.А.Скальковский // Записки Одесского общества истории и древностей. -Одесса, 1900. - Т.ХХІІ. - IV. Некрологи. - С. 23-42.

аналіз творів Скальковського є безумовно цікавими з точки зору історіографії, проте вони мало дають для розуміння його археографічної діяльності. Щоправда, дещо заповнює цю прогалину його публікація “К биографии А. А.Скальковского”^, в якій упорядник иавів три документи, важливі для розуміти Його творчості в цій царині.

Певною віхою у вивченні спадщини А.О.Скальковського стали 20-ті-початок 30-х рр.ХХ ст. 1925 р. у Празі з’явилися дві праці відомого історика (на той час емігранта) В.О.Біднова^. Основним джерелом для нього були твори самого Скальковського. Великий інтерес мають ті фрагменти праць В.О.Біднова, де віїі розглядає діяльність Скальковського в Катеринославі, в архівних сховищах якого автор добре орієнтувався. Розповідаючи про причини та умови написання історичних творів, В.О.Біднов у тій чи іншій мірі торкався його пошукової діяльності, а говорячи ггро самі твори - частково розглядав публікацію в них історичних джерел. На жаль, цьому дослідникові було відомо лише 39 праць історика. .

У радянській Україні творчістю А.О.Скальковського цікавився одеський науковець Є.Г.Оксман. Він написав рецензію на працю В.О.Біднова “Аполон Скальковський як. історик. Степової України”, де додав до списку його праць ще 76 одиниць^. Згодом він збільшив цей список майже в два з половиною разіА .

3Дпв.: Там же.,- 1901. - Т.ХХІИ. - С. 27-33.

^Див/. Бідиов Б-Аполон СкальковськиП як історик Степової України //Науковий ювілейний збірник

українського університету в Празі, присвячений панові президенту Чесько-Словенської республіки

проф. доктору Т.Г.Масарнкові для вшанування 75-літньої річниці його народження. - Прага, 1925.

- Ч. І - С. 291-356. -

-’Див.: Наука на Україні. Бюлетень Укрнауки. - 1927. - № 2-4. - С. 361-366.

бДив.: Оксман Є. А.О.СкальковськніІ (1808-1898). Спроба бібліографи творів. - Відділ рукописів

га стародруків Одеської державної наукової бібліотеки ім. О.М.Горького. - № 958.

Майже тоді ж з'явилась стаття одеського архівіста й історика О.О.Рябініна-Скляревського “Одеський краєвий історичний архів”^. В ній було вперше рельєфно висвітлено зусилля Скальковського щодо заснування історичного архіву в Одесі.

1931 р. вийшло друком видання “Архів Запорозької Січі. Опис матеріалів” (К., 1931. - 167 с.). У передмові до нього розглянуто деякі аспекти пошукової діяльності Скальковського і збереження ним запорозьких матеріалів. Особливість цієї пубікації в тім, що вона просякнута негативізмом до Скальковського, а кілька положень потребують навіть на спростування.

До вивчення спадщини А.О.Скальковського дослідники повернулися у 50-60-ті рр. Історики М.І.Марченко та В.О.Голобуцький намагалися визначити місце Скальковського в історіографії, розглядаючи його творчість з позицій радянської нг.укіА

Вагомий внесок в дослідження життя та творчості А.О.Скальковського зробив одеський історик С.Я.Боровой. 1960 р. з'явилася його перша праця у цій царині - “А.А.Скальховский и его работы по истории Южной Украины”^. Біографії дослідника було приділено найменше уваги, але цей фрагмент статті (проте - як і всю її) написано із застосуванням широкого кола архівних джерс л. Внаслідок цього було більш чітко висвітлено певні аспекти археографічної діяльності Скальковського, а головне - саме С.Я.Боровой вперше відзначив наявність її в творчості. У той же час він не ставив завдання вивчити археографічну діяльність Скальковського. Ще одна його праця була присвячена економічним поглядам

^Днв.: Архівна справа. -1925. - № 5-6. - С. 73-86.

8Див.: Голобуцхий В.А. Черноморское казачество. - К., 1956. - 415 с.; Його ж. Запорожское казачество. - К., 1957. - 462 с.; Його ж. Запорізька Січ в останні часи свого існування: 1734-1775.

- 1961. - 415 с.; Марченко МЛ. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). - К„ 1959.-257 с.

9 Див.: Записки Одесского археологического общества. - Одесса. -1960. - Т. І (34). - С. 175-186.

СкальковськогоЮ. її появою він довів, що спадщина Л.О.Скальковського досить широка і глибока і потребує на дослідження окремих П галузей.

У 40-60-ті роки не припинялися спроби аналізу творчості Л.О.Скальковського в українській еміграції. Відомий історик Н.Д.Полонська-Василенхо у кількох працях, присвячених історії Запорозької Січі та півдня України в цілому, дала стислу, але дуже містку і точну характеристику Скальковському як. історикуМ.

Кілька нових досліджень, в яких певне місце приділено А.О.Скальковському, з'явилися лише наприкінці 80-х - иа початку 90-х рр.

Т.Ф.Григор’єва в своїй дисертації розглянула розвиток краєзнавства на Півдні України наприкінці XVIII - першій половині XIX ст.^2 Археографічну діяльність вона виділила як окремий напрямок краєзнавства і присвятила кілька сторінок А.О.Скальковському. Проте, вона відзначила лдае пошукову і, частково, публікаторську його діяльність. Крій того, у хронологічні межі праці не увійшла друга половина XIX ст.

Останнім часом про Л.О.Скальковського з'явилася ціла низка статей у періодичній пресі або узагальнюючого характеру, або присвячених певним аспектам

ІОДив.: Боровой С.Я. Про економічні погляди А.О.Скалькорсі.кого/3 історії економічної думки на Україні: Збірник статей. - К., 1961. - С. 56-75.

ЧДив.: Полонська-Василенко Н. З історії останніх часів Запоріжжя // Записки історико-філологічного факультету Львівського університету. - Львів, 1940. - Т. І; (В кн.: Запоріжжя XVIII ст. та його спадщина. - Мюнхен, 1965. - Т. І. - С. 45-106; Полонська-Василенко Н. Заселення Півдеипої України в середині XVIII ст. (1734-1775 рр.) // Чорноморський збірник. -Варшава, 1944: /В кн.: Запоріжжя Х'ЧП ст. та його спадщина. - Мюпхеп, 1967. - Т. II. - С. 1-27; Полонська-Василенко К До історії повстання на Запоріжжі 1768 р. // Науковий збірник УВАН. -Нью-Йорк, 1952. - ч. І; / В кн.: Запоріжжя XVIII ст. та його спадщина. - Мюнхен, 1965. - Т. І. -С. 107-126.

Див.: Григорьева Т.Ф. Становление и развитие краевьдеиия на юге Украины (80-е гг. XVIII в. -60-е гг. XIX в.) Дис. на соиск. уч. степ. канд. ист. наук. - К„ 1990, - 269 с.

його історіософії^. Всі вони науково-популярного характеру, проте, зайвий раз нагадали про необхідність вивчення спадщини Л.О.Скальковського.

Наукова новизна дисертації зумовлена тим, що:

- зроблено спробу неупередженого огляду життя і творчості

Л.О.Скальковського з залученням нових джерел; . ■

- виділено з творчої спадщини Л.О.Скальковського і розглянуто таку її галузь як археографічна діяльність;

- детальніше вивчено основні напрямки пошуків Л.О.Скальковського пс виявленню історичних джерел;

- акумульовано старі відомості і залучено нові дані про зусилля Л.О.Скальковського по збереженню історичних матеріалів;

-вказано на здійснення А.О.Скалькоаським описів історичних документів;

- взято на облік всі публікації Л.О.Скальковського, а серед них виділені ті, по містять археографічний матеріал;

- зроблено спробу проаналізувати методику видання А.О.Скальковським історичних джерел.

Джерельна база дослідження. Основну групу серед оп; блікованих джерел складають праці А.О. Скальхоаського. Більша їх частина є матеріалом для аналізу едиційної археографії. Деякі з них мають передмови, де можна знайти відомості про його евристичну діяльність. Кілі :а праць з автобіографічними фрагментами дають важливі дані щодо його біографії.

У дисертації залучено такі групи опублікованих джерел: матеріали діяльності Одеського товариства історії та старожитностей; мемуарна література

їЗДии.: Зінчук С. Доля Івана Гонти // Літературна Україна. - 1991. - 27 черв.; Хмарський В. “Непомічене” прозріння історика, або правда про нашого земляка А.О.Скалькоеського // Чорноморські новини. - 1992. - 15 вер.; Кравченко І. Світ запорозький // Київ. - 1993. - № 3. - С. 138—144; Зленко Г. Козацьхий Нестор // Україна. - 1993. - № 6. - С. 24.

(М.Мурзакевич, К.Скальковський, Є.Андріевський, Д.Яворницький, О.Де Рібас, СПетровсысий) і листування (І.Аксакова, О.Троймицького); одеська преса XIX ст. (“Одесский вестник”, “Одесские новости", “Новороссийский телеграф”). Проте, ці матеріали відіграють допоміжну роль у роботі. Вони не висвітлюють жодного з напрямків археографічної діяльності А.О.Скальковського. Тому опублікованих джерел виявилось недостатньо для вивчення проблеми.

Архівні джерела зберігаються досить некомпактно у таких архівосховищах: трьох петербурзьких (особисті фонди в архіві Санкт-Петербурзької філії Інституту російської історії Російської академії наук та Відділі рукописів Інституту російської літератури Російської академії наук - “Пушкінськк:' дім”, матеріали в Російському державному історичному архіві),.двох одеських (особистий фонд у Державному архіві Одеської області і документи в інших фондах, матеріали в Одеській державній науковій бібліотеці ім. О.М.Горького) та одному київському (в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України).

Архівні матеріали, пов'язані з А.О.Скальковським, досить значні за обсягом

- понад тисячу одиниць зберігання. Серед них було опановано всі джерела, jji.cs безпосередньо торкаються об’єкту дослідження.

Використані джерела можна поділити на дві частини. Перша - докумеїгти стосовно біографії А.О.Скальковського: послужні списки; про здобуття освіти; про його діяльність в Головному статистичному комітеті Новоросійського краю; автобіографічні матеріали; кілька копій документів, що репрезентують думку М.С.Воронцова про Скальковського. До другої частини включено джерела, що безпосередньо торкаються археографічної діяльності А.О.Скальковського: документи М.СВоронцова і П.Ф.Федорова до Скальковського та його рапорти до адміністрації з приводу його пошуків та опису історичних документів у Південній та Правобережній Україні; матеріали про співпрацю га конфлікт Скальковського з

Одеським товариством історії та старожитіюстей у справі заснування історичного архіву в Одесі; документи, пов'язані з діяльністю Скальковського в комісії для упорядкування архіву скасованого управління Новоросійського і бессарабського генерал-губернаторства; щоденники А.О.Скальковського за 1835-1845; листування. Звичайно, що наведений поділ на частини певною мірою умовний. Так, майже у всіх групах документів першої частиии є згадки про археографічну діяльність.

Отже, джерельна база дозволяє досягти поставленої мети дослідження, що її можна сформулювати так: визначити місце археографічної діяльності в житті і творчості А.О.Скальковського, дослідити її основні напрямки, вивчити їх основні методи і форми у межах тогочасної історичної науки.

Для досягнення поставленої мети використано такі методи історичного дослідження: періодизації подій, історико-порівняльїшй, логічної послідовності, типології, синхронний, реконструктивний і теоретичних гіпотез.

Практична значимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки узагальнюючих праць з історії археографії в Україні, при розробці курсу історії України, курсів та спецкурсів з української історіографії, джерелознавства, археографії на історичних факультетах університетів і педагогічних інститутів. До того ж їх можна використати у подальшому вивченні творчої спадщини А.О.Скальковського.

Дисертація може бути використана також під час підготовки окремих історичних досліджень.

Апробація дисертаційної роботи. Основні наслідки дослідження були викладені автором в окремій брошурі, статтях, а також у повідомленнях конференцій - “Громадське і культурне життя Півдня України в історіографічному доробку А.Скальковського” (Міжнародна наукова конференція “Культура Півдня України”, 15-17 жовтня 1991 р., м. Одеса), “А.О.Скальковський: еволюція поглядів

на гайдамацький рух на Україні” (47*а наукова конференція професорсько-викладацького складу і наукових співпрацівників, 7 квітня 1992 року, м. Одеса), а також у збірниках матеріалів “Історичне краєзнавство Одещини".

Структура дисертації побудована за проблемним принципом. Дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Перший розділ містить огляд життя і творчості А.О.Скальковськго, інші - присвячені основним напрямкам його археографічної діяльності: другий - пошукам історичних джерел, третій - збереженню та опису історичних документів, четвертий - характеристиці археографічних публікацій і методиці видання джерел. Розділи поділено на параграфи за хронологічно-прсблемиим принципом, що допомагає глибше розкрити їх зміст.

У вступі міститься обгрунтування вибору теми дисертації, визначені мета і об'єкт дослідження, зроб^гно огляд використаних джерел.

Перший розділ “Життя і творчий шлях А.О.Скальковського”. Народився А.О.Скалькозський 1 січня 1808 р. у місті Житомирі в родині дрібного дворянина, вихідця з Чернігівщини. Як вдалося уточнити, там він учився у чотирикласному повітовому училищі (1819-1823 pp.). 1823 р. вій почав навчатися у Віленському університеті, за новими даними, на фізичному, а потім - морально-політичному відділенні. Слід зазначити, що в Житомирі - і в родині (його мачуха була полькою), і в школі, а головне у Вільно, він знаходився під впливом польської культури. 1825 р. А.О.Скальковський перевівся на етико-політичне відділення Московського університету. В обох університетах, крім основних дисциплін, велику увагу він приділяв історичній науці.

Після закінчення навчання у Московському університеті А.О.Скальковський у червні 1828 р. приїхав до Одеси, де розпочав службову кар'єру та творчу діяльність. У перші роки в Одесі він виконував різноманітні чиновницькі доручення в канцелярії Новоросійського і бессарабського генердл-губернатора М.С.Воронцова,

брав активну участь у громадському житті міста. Водночас змінювався і його світогляд, ідеологічне забарвлення якого стало більш офіціозним.

А.О.Скальковський у середині 30-х років висунув перед начальством думку про вивчення історії Новоросійського краю. Це започаткувало його активну діяльність впродовж десятиліття у царині історичної науки, складовою частиною якої стали заняття археографією.

Час з середини 40-х років і до середини 60-х років можна виділити в окремий період життя А.О.Скальковського. У 1845 р. він очолив Головний статистичний комітет Новоросійського краю, і відтоді основним напрямком його творчості стала статистика. Поєднання службової і творчої діяльності дало значний ефект. За ці роки його було відзначено Демидівською преміею за “Опыт статистического описання Новороссийского края", званням члена-кореспондекта Петербурзької Академії наук, а також досить високим чином дійсного статського радника. Незначне місце в його творчості посідала белетристика, публіцистика та історія.

У 1869 р. А.О.Скальковський вийшов у відставку. Після швидкого повернення на службу і до серед^яни 70-х рр. він намагався поєднувати чиновницькі обов'язки зі статистичними досліджешіпаи, хоча робити це йому було чимдалі важче. З середини 70-х рр. він зайнявся справою створення історичного архіву в Одесі. На початку 80-х років поряд з статистикою він знову захопився історією, а водночас -і археографічною діяльністю.

А.О.Скальковський прожив довге життя (помер у 1898 р.). Одним із яскравих проявів його творчості була археографічна діяльність.

Другий розділ “Пошук А.О.Скальковським історичних джерел” присвячено польовому аспекту його архешуафічної діяльності.

Передумовами археографічної діяльності А.О.Скальковського стали його потяг до вивчення історій та сприятливе тодішнє одеське культурне середовище.

А.О.Скальковський у середині 30-х рр. захопився ідеєю написання історії Новоросійського краю. Проте, написання такої історії тоді не було забезпечено джерелами. Внаслідок цього Скальковський попросив у М.С.Воронцова, Новоросійського і бессарабського генерал-губернатора, дозволу на їх пошук. Це стало поштовхом для його першої археографічної експедиції по Південній Україні у 1835 р. Тоді він об'їхав три губернії - Херсонську, Катеринославську і Таврійську, де зібрав необхідні маггеріали для виконання свого задуму. Вони стали основою його перших історичних творів, на сторінках яких він друкував і джерела.

У 1836-1838 рр. А.О.Скальковський вів пошуки в архівах Одеси. Там він зібрав багато документів, необхідних йому для написання історії цього міста, а також знайшов нові джерела з історії Новоросії. Вони частково були опубліковані в його нових працях.

1839 р. А.О.Скальковський здійснив наступну археографічну експедицію. Вона була наслідком його зусиль щодо заснування історичного архіву в Одесі. Маршрут подорожі був майже ідентичним експедиції 1835 р. Проте, дослідник знайшов багато нових джерел, а найбільшим його досягненням стала знахідка архіву Коша Нової Запорозької Січі.

Протягом наступних років А.О.Скальковський подорожував лише один раз

- по Правобережній Україні у 1843 . 1842 р. йому стало відомо про наявність історичних ■ джерел в архівах конфіскованих маєтків учасників польського повстання 1830-1831 рр. На території цих маєтків було розташовано військові поселення Київської та Подільської губерній. Тому маршрут останньої експедиції Скальковського пройшов по центрах військових поселень згаданих губерній. Знахідки під час подорожі були досить значними, але Скальковському, внаслідок, певних обставин, rie вдалось скористатись ними у повній мірі. Проте, ця експедиція все ж вплинула на появу нових історичних творів, зокрема з історії гайдамаччини.

У 1841-1843 ра 1846-1847 рр. тривав відбір матеріалів з січового архіву о Катеринославі. Там, на жаль, А.О.Скальковський працював не сам, а використовував для цього чиновників катеринославського повітового суду. Вони, за його письмовими вказівками, переправляли запорозькі документи до Одеси.

Протягом 1840-1847 рр. А.О.Скальковський вів лише спорадичні пошуки джерел, котрі за масштабом незрівняні з його археографічними експедиціями.

Після відходу А.О.Скальковського від суто історичної проблематики припиііилася і більше не відновлювалася його пошукова діяльність.

У третьому розділі “Діяльність А.О.Скальковського по збереженню та опису історичних джерел” розглянуто ще два напрямки його археографічної діяльності. ■

Справою збереження історичних джерел А.О.Скальковський розпочав’ займатись наприкінці 30-х рр. Вона набула вигляду боротьби за створення історичного архіву в Одесі. Як удалося встановити, вперше він висловив цю ідею у рапорті до М.С.Воронцова наприкінці 1837 р. Незважаючи на його підтримку, справа зрушилась з місця лише через рік. Відбір документів пай бути здійснений під час спеціальної експедиції. Як відомо, у 1839 р. А.О.Скальковський зробив це. Проте, того року архів утворити не вдалося. Новоутворене Одеське товариство історії та старожитностей заперечувало-'одноосібне і монопольне заняття Скальковського утворенням архіву. Це протистояння призвело спочатку до втрати часу, а потім - і взагалі до непередбаченого ходу всієї справи. У Петербурзі було -вирішено, що в Одесі архів не потрібен. Для упорядкування та опису відібраних Скальковським архівних справ, що вже надійшли до міста, 1843 р. було утворено спеціальну комісію. До її складу було включено і А.О.Скальковського. Проте, діяльність комісії виявилась непродуктивною, і вона вже наступного року розпалась. У подальшому, холи комісія відновила свою роботу в іншому складі, Скальковського серед її членів не було.

Заняття по збереженню джерел надали АІО.Скальковському певного авторитету. Внаслідок, цього до нього потрапили зібрання матеріалів, що залишились після смерті професорів А.А.Дегурова та М.ІЛобойки.

Займався А.О.Скальковський і зібраними ким запорозькими документами. За рішенням М.С.Воронцова всі вонн зберігалися у Скальковського до подальшого щодо них розпорядження! Трапилось так, що Воронцов так і не зробив ніякого розпорядження, і ці матеріали виявилися на той час нікому, крім Скальковського, не потрібні. Внаслідок цього вони тривалий час (до 1898 р.) перебували в його особистому користуванні. Зберігались вони не на належному рівні. Згодом, коли інші дослідники виявили бажання працювати з січовим архівом, Скальковський дуже неохоче і досить вибірково ставився до надання їм такої можливості, чим заслужив на справедливі нарікання.

До архівної справи А.О.Скальковський повернувся у 1874 p., коли почав працювати в комісії для упорядкування архіву скасованого управління Новоросійського і бессарабського генерал-губернаторства. Тоді він знову поставив питання про створення в Одесі архіву (хоча вже не історичного, а історико-адміністративного). Як і раніш, справа просувалась повільно, незважаючи на підтримку тимчасових одеських генерал-губернаторів. Уповільненню “сприяв” і новий конкурент - група професорів Новоросійського університету, які інакше ніж Скальковський розуміли функціонування майбутнього архіву. Нарешті, у 1889 р. було скасовано управління і саму посаду тимчасового одеського генерал-губернатора, який був головним оборонцем архіву на вищому офіційному рівні. Після цієї події створення архіву стало неможливим.

Заняття А.О.Скальковського камеральною археографією були тісно пов’язані як з пошуковою, так і з архівною справою. Перші спроби складання описі» джерел він здійснив внаслідок експедиції 1839 року. Докладніші описи докумеїгпа було зроблено під час подорожі 1843 р. Причому, ці описи стали основним його

надбанням під час тієї мандрівки, адже йому не вдалося ні взята з собою, ані скопіювати жодного документу. Складав А.О.Скальковський описи і на запорозькі матеріали, але воїш збереглися лише частково і у чернетці. Останнього разу камеральною археографією він займався на межі 70-80-х рр. під час роботи в згаданій комісії для упорядкування архіву управління Новоросійського і бессарабського генерал-губернатора. , ' ,

Четвертий розділ “Характеристика едиційної археографії А.О.Скальковського” містить в собі хронологічний огляд його археографічних публікацій, їх характеристику, а також аналіз методики видання історичних джерел.

Перші археографічні публікації А.О.Скальковського з'явилися одразу після його експедиції 1835 р. З самого початку вони не були суто археографічними виданнями і мали вигляд історичних праць, у середині яких містились історичні джерела. До них належать і такі його загальновідомі праці як “Хронологическое обозрение истории Новороссийского края” (1836-1838), “Первое тридцатилетие истории города Одессы” (1837) (там вміщено також документи, знайдені в архівах Одеси у 1836-1837 рр.).

Після 1839 р. на сторінках праць А.О.Скальковського з'явились документи з історії запорозького козацтва, а найбільше - в двох виданнях “Истории Новой Сечи” (1842,1846). Огже, пошукова діяльність сприяла публікаторській.

З середини 40-х і до середини 70-х років, незважаючи на припинення пошуків історичних джерел, публікаторська діяльність А.О.Скальковського не припинилась, хоча і значно зменшилась.

З початком 80-х рр., коли А.О.Скальковський повернувся до історичної проблематики, він знову заходився над публікаціє«) джерел, що зберігалися у нього. Основну їх частину (переважно із січового архіву) було надруковано у третьому виданні “Истории Новой Сечи” (1885-1886) та на сторінках журналу “Киевская старина” (1882-1891).

Усього протягом 1836-1900 рр. надруковано Й праць А.О.Скальковського,

. і

що містили історичні джерела. За тематикою ці публікації (і надруковані в них джерела) можна поділити на чотири групи: 1) з історії Запорозької Січі та гайдамаччини (22); 2) з історії Новоросійського краю (17); 3) з історії Одеси (55); 4) з іншої, різноманітної проблематики (3).

Основну частину серед опублікованих джерел (70 відсотків документів та 90 відсотків витягів з документів) складають запорозькі матеріали.

За характером подачі джерел всі ці праці можна розділити на три категорії. Перша - суто археографічні публікації (їх меншість) або такі, що до них наближаються (ЗО). Друга - різноманітні розвідки, статті, огляди тощо, в яких містяться джерела (19). Третя - змішаний варіант (6). До останньої категорії увійшли переважно великі праці Скальковського. Вони майже всі мають “Додатки”

- спеціально підготовані збірки матеріалів. У середині цих праць, а також у “Додатках” опубліковано більшу частину (70 відсотків) всіх надрукованих джерел.

А.О.Скальковський не мав чіткої і досконалої методики видання історичних джерел.

Вибір тематики публікацій Скальковського був спричинений двома основними напрямками його наукових інтересів, що склались внаслідок пошукової діяльності - історія запорозького козацтва та Новоросійського краю. Розміщував матеріали А.О.Скальковський переважно за хронологічним принципом. Більше половини джерел, на жаль, було наведено у витягах з документіз.

Археографічне оформлення надрукованих Скальковським джерел досить недосконале. Заголовки документів зафіксовано лише в “Додатках” та працях, присвячених друку одного документу. Легенди археографічні також відзначаються неупорядкованістю. Найдокладнішим їх елементом є вказівки на оригінальність документу.

Передачу текстів джерел А.О.Скальковський здійснював досить ретельно. Хоча робилось це сучасною йому російською транслітерацією, він намагався максимально наблизити слова до первинного їх вигляду. Внаслідок цього тексте надрукованих ним документів рясніють українськими, церковнослов'янськими, поліськими і латинськими словами. Водночас слід зазначити, що під час публікації наративного джерела (оповідання запорожця МЛ.Коржа) він удався до зайвого редагування.

Науково-довідковий апарат у виданнях Скальковського не відзначався високим рівнем. Основним недоліком його було те, що текстуальні примітки, а також коментарі до змісту СкальковськиП розташовував безпосередньо у тексті надрукованих джерел, чим надзвичайно його перевантажував.

Значні за обсягом праці А.О.Скальковський опоряджував нечисленними ілюстраціями. ' .

У висновках підведено основні підсумки дослідження.

На захист виносяться такі положення:

1. Археографічна діяльність А.О.Скальковського була складовою частиною його діяльності як історика. Нею він найактивніше займався з середини 30-х років і до середини 40-х років та у 80-90-ті рр. XIX ст.

2. Пошуковою діяльністю (польовою археографією) А.О.Скальковський займався у початковий період творчості - з середини 30-х і до середини 40-х років. Вона була стрижнем його історичної евристики. Пошукова діяльність здійснювалася у формі археографічних експедицій.

3. Збереженням історичних джерел А.О.Скальковський займався як у молоді роки (кінець 30-х - Початок 40-х рр.), так і на схилі свого життя (70-80-ті рр.). Незважаючи на, у цілому, невдалі спроби заснувати архів в Одесі, завдяки його зусиллям було збережено значну кількість джерел.

4. Здобутки А.О.Скальковського в царіпіі камеральної археографії незначні, проте вони мають певне наукове значення.

5. Друк історичних джерел на сторінках своїх праць А.О.Скальковський вважав одним із своїх обов'язків. Внаслідок цього було оприлюднено понад 800 документів і витягів з документів.

6. Основну частину серед опублікованих джерел складають запорозькі матеріали. Отже, А.О.Скальковський започаткував друк такого важливого корпусу джерел як “Архів Коша Нової Запорозької Січі”. Цим він зробив значний внесок в козакознавство.

7. Не займаючись спеціально едиційною археографією, А.О.Скальковський мало увалі приділяв методиці видання історичних джерел.

8. Археографічна діяльність допомогла творам А.О.Скальковського залишитись не лише пам'ятками історіографії, але й зберегти наукову вагу для наступних поколінь дослідників.

Основний зміст і положення дисертації викладено у таких публікаціях автора:

1. А.О. Скальховський - археограф. - К.: ІУА, 1994. - 32 с.

2. Запорізька гармата на озері Сасик // Історичне краєзнавство Одещини. Збірник матеріалів. - Випуск 4. - Одеса, 1993. - С 14-19.

3. Із зв'язків А.О.Скальковського з болгарською діаспорою в Одесі // Історичне краєзнавство Одещини. Збірник матеріалів. - Випусх 5. - Одеса, 1994. -С.19-21.

4. “Непомічене” прозріння історика, або Правда про нашого земляка А.О.Скальковського // Чорноморські новини. - 1992. - 15 вер.

5. Театр в історіографічній спадщині А.О.Скальковського // Літературна та музично-театральна Одеса в 1-й половині XIX ст. Тези доповідей та повідомлень регіональної науково-творчої конференції. - Одеса, 1991. - С. 63-64.

6. З археографічної діяльності Одеського товариства історії та старожитностей Ц Тезиси Второй Одесской областной исторнко-краеведческой научно-практической конференции. - Одесса, 1991.- С. 211-213.

7. А.О.Скальковський як дослідник запорозького козацтва (археографічний аспект) // Феномен українського козацтва в контексті світової культури. Тези доповідей республіканської наукової конференції. - Херсон, 1992. - С. 34-35.

8. Белетристична спадщина А.О.Скальковського // Літературно-мистецька Одеса П пол. XIX ст. Тези доповідей та повідомлень другої регіональної науково-творчої конференції. - Одеса, 1992. - 35-38.

9. А.О.Скальковський - дослідник історії Одеси (археографічний аспект) // Одесі - 200. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 200-річчю міста. - Одеса, 1994. - Частина II. - с. 83-84.

Khmars’kyi Vadym Mykhailovych.A.A.Skal'kovs'kyL (1808-1898). Archeographic Activity.

A thesis submitted for the candidate of history degree with, the specialisation

07.00.09 - Historiography, study of sources and methods of historical research. The Institute of Ukrainian Archeography of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1994. • •

A.A.Skal'kovs'kyi was onenhe first archeographists of the South Ukraine in the 19 th century. He looked for historical sources, described and published them. There were discovered thousands of valuable written sources on history including the discovery of the Archives of Kish of Nova Zaporoz’ka Sich. The great attention in A.A.Skal’kovs'kyi's activity is given to the preservation of documents and creation on their base the Archives of the South Ukraine in Odessa.

Хмарский Вадим Михайлович. А.А.Скальковский (1808-1898). Археографическая деятельность.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности. 07.00.09 - Историография, источниковедение и методы исторического исследования, Ин-т украинской археографии НАН Украины, Киев, 1994.

А.А.Скальковский - один из первых археографов Южной Украины 19 века. Он занимался поиском, описанием и публикацией исторических источников. Среди обнаруженных им бесценных памятников - Архив Коша Новой Запорожской Сечи. Большое внимание ученый уделял проблеме сохранности документов и созданию ка их базе архива Юга Украины в Одессе.

Ключові слова: А.О.Скальковський, археографічна діяльність.