автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Анархизм в Украине (конец XIX - начало XX ст.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Анархизм в Украине (конец XIX - начало XX ст.)"

НАЦЮНАЛЬНА АКАДШ1Я НАУК УКРА5НИ

Г Г Б ОД ¡НСГИТУТ iCTOPïï УКРАНШ

ï 1 teb'S

На правах pyitomroy

ЛЕБЕДЕНКО Одэксандр Михайлов)«

AHAPXI5M В УКРАШ (к!нець XIX - початок XX ст. )

Спец1адьн1стъ 07.00.01 - 1отор1я УкраЪш

Автореферат диоертадП на эдоб/ття наунивого ступени доктора 1оторичннх наук

Khïb - 1096

ДнсертаШею б рукопис

Робота Бихонака в !кстктут1 lciopil Украши HAH У кратки Оф1ц1йн1 апанеиги:

- доктор 1стор1гаккх каук, профессор Реекг С.П.

- доктор 1сторичних наук, професор Соддатенко В.Ф.

- доктор 1сторичккх'наук, просееср Щербак М.Г.

Проа1дяа орг£н1эзд!й - Укра^'нськкй держаанин педагоПчний университет 1м. М.П.Драгоманова

3ххист в1дСудвться " " QePl'VfM'_19S6 р.

о 1Ч год. на гас1дакн! спец^зМзованс! вчгно* ради ДО £0.17.01 для эахисту дисертащй в 1иститут1 icropii Укра1ни HAH Укра1ни за aj ресос: 252001, Ки1в-1, вул, Грушевсвкого, 4, 1ксппут ХсторП УкраП HAH Украгки.

3 дисертащев ткни сзнайемкшся у б1Сл1отец! 1кституту ICTopii "кра! ш HAH Укра'ши

Аззорефера? роз!слалиТ1 " ^ Ь ". А_1996 р.

Вчекий секретаре спец1ал1зовако1 вчелЫ рзд» доктор 1сторичних наук

Загальна характеристика диоертацП

Виникнувши у отародавн1 античн1 часи ацарх!зм з XIX ст. стаз означати широку 1нтелектуальну, а пот1н i пол1.тичну ?ач!ю. Свею прихильн1оть анарх1зму, як,соц1ально-ф1лософсъ-:;оку вчеянп, у р1зн! часи виявляли видатн1 Ш5слител1 народ!в csiTy, як В.Годв1н, П'.-Н.Прудон, М.ПМрнер, М.Бакун1н, Л.Кропотк1н, M.Драгоманов, Л.Толстой. ïx концепцП буди по-Судован! на р!гних ф1лософських i моральних засадах, вони ш-р1знсму роэуи!ли джврела 1 значения сусп1лыгаго роззитку, засоби i ^ету соц1альних перем!н. В той хэ чао у них Юнува-ло i сШдьне: soi вони вважали цо головной причиною соц1аль-ного пригн1чення, екоплуатацП i неспразедливост1 $ держава, ÎÏ пол!тичн1 i правов! 1нститути.

0станн1м часом проблема анарх1зму призертають нильку увагу багатьох доол1дник1в. Пояскоеться цэ рядом причин, серед яких нг£головн1шими г так1: по-першэ, в Укра'1н1 склалося отановица, здатнэ викликати непередбачен1 couiaabHi насл!д-ки. В цих умовах анарх1зи а його ромаятичшм ореолои бунтарства, ультрарэволюЩйних фраз усэ С1зisua завойовуе яри-01чник1в, особливо серзд молод!. Сьогодн! аяарх1отоьк1'групи Юнують а б1льшоот! великих мют. По-друга, за останн! реки ■ в1дкрито доступ до р!зних "спецсховгац" та "спецфонд1в", в. аких знаходитьоя матер1ал, що дав змогу досл1дникам зсвб!чно вивчати цв надзвичайно складну i суперечливу теч1ю оусп!льно-пол1тичного яиття. Нзод1дком цього стали публ1кацИ в »^налах i газетах отатэй, присвяченкх вивченн» iCTopil аяарх!зму i ыахновщаи гЛд час гроыадянсько'! в1йяи. Однак'нз завжди pisaHb знов1тлеюи цнх тем ыав об'ектизьий характер, б!льи того, як правило, прагнення до сенсзхцйност!, погг'л1отськ1

ваоади переважали. I, нак1нець, внаол!док розпаду СРСР 1 в!дыови в1д оф1ц1йно! рздкноько! 1дэологП була зруйнована храдиц1йна концепц!я * Юторичного процеоу, в як1й анарх!аи 1втерпретувавоя як "др1йноСуржуаэна оу ол 1 льно-пол!тична те-ч1я", шр м1отила в ооб! "ааперечення всеов1тньо-!оторично! рол! продетар1ату та його пол1тично! влади, його панування в поСудов! соц1ал1виу"Ш. Отже, винккла нагальна потреба уточните, поглибити, роаширити уяву про анзрх1вм, його вито-ки, його ф1лооофоьк1 -засади, 1 нак!нвцв, вивчити 1отор!ю ць-ого руху в Укра1н1.

Сама ц! м!ркування визначили актуадьнЮть провэденого ^оол1дження 1 окладаюгь наукову новизну диоертацП. ОркП-налънЮть оотанньо! цолягаа в тому, шр в робот! вперив у в1тчиэнян!й 1отор!ографП робитъоя опроба отворити ц1л!сну концбшДю вшшкяенвя 1 роэвитку анархЮтоьких !дей ! анар-х!отоького руху в УкраШ на к!нэць XIX початок XX отол1ття. Саме вона 1 б годовнкы предметом доол!дження.

Новизною в1дзнача5ться 1 постановка Оагатьох наукових проблем, эокрема розгляд д!яльноот! перших Ш1арх1отс1ких труп в УкраШ, отворення сюновних ,анарх!отських цэитр1в, причини диф©р®вц1ацП руху на ряд напряык1ь 1 теч1й, д1яль-нЮть анархют!в в ем1грац!1. СукупнЮть виявлених докумекав 1 матер1ал1в дозволила автору значио розширити Юторичи! 1 ф1лооофоьк! аопекти теорП анарх1зыу, уточиити окреы! фак-•.:и, оС'ективко доол1дити 1отор1ю. зяархютаького руху в игшй краШ, эробити ряд власинх виоиовк1в ва основ! узагшгьнешт фактичного изтзрГалу.

1.фшооофатй энциклопедический словарь - м. ,1083. - С.24-2Б.

1отор1огра$1я лроблеми включав в себе лрац1, що охошщ--ють вивчення ф!лософоько1 та вторично! думки а проблем анарх1эму Х1Х-ХХ от. При цьому 1стсричну С1^л1ограф1ю доо-л!джуваного питания можна роэд!лити на три пвр!оди: 8 появою перших праць про анарх!зм - до 1917 року, другий - й 1917 р. до 1991 р., трет1й - з 1991 року до сьогодення.Ця перЮдиза-ц1я носить доотатньо умовннй характер, але служить об'вктив-ним ор1ептиром, вр в1дображае розвиток 1 осмиолзння проб-лемм анархизму в 1оторич1й науц1.

Пэрпшй пер1од представлений працями влаоне теоретик1в гшарх1эму, 1х под1ткчних опонент1в та 1оторичними 1 ф1ло-софсьхими досл1даеннями вчених, котр! прагнуля об'вктивко осмиодитя анарх1зы як точ1ю сусп1льно-пол1тично1 &рат.

У працях теоретик1в анарх!зму в!дображеиа 1х точка зору иа деряаву, право, влаонЮть, шляхи зд1йонення анарх1чного 1Деалу, 1стор1п аиарх1чшос вчень [13.

1.Бакунин М.А. Избранные произведения.-П-М., 1920; його д: Философия. Социология. Политика. - М. ,1089 та 1нш1. Виконт-А. Анархический индивидуализм. - М., 1906; Грав В. Будущее общество. - Лондон - СПб., 1907; Кропоткин П,А. Аяар-хкя. Ее философия, ее идеал.- Лейпциг. - СПб.-'- 1906; його ж: Речи бунтовщика. - П-М., 1921; його х: Современная наука и анархия // Хлеб и Воля. Свременная наука и анархия. - И., 1990 та 1нш1; Прудон П. Что такое собственность? - Лейпциг. - СПб., 1907; Реклзо Е. Анархия. - СПб, 1906; його ж: I а о русской революции.- В/М.,1906; Черный Л. Новое направление в анархизме. - м., 1907; Штирнер М. Единственный и его собственность. - СПб., 1909 та. 1ш1.

Робота пол1тичннх опоненПв анарх!эму, в основному со-ц1ал-деиа!фатичного кзпряму виств1лшп проблему "Апаринп.; 1 соц1аглзм", яка вперше була поставлена Марксом 1 Енгеяьсом, в в РооИ - Г.ПлехановкиС13.

Серед таких ро51т сл1д в!дм1тити доол!д*ещщ Т.Адлера, А.Брама, Е.Бергатейна, В.Базарова (Руднева) та 1кшх[2].

Найв1льш активними критиками анарх1зму були представнк-ки С1льшовицько1 парт 11. У чиоленних публ1кац1як В.Ле-н1на, Й.Стал1на, В.Воровоького, А.Л>начзрсъкого, б.Яроо-давоького та 1ших 1деолог1в б1лыврвиэму анарх1оти критикуются, в першу чергу, га ааперечеккя ниш диктатура продета-р!ату, "буржуазний 1ндив1дуал1зы", суб'бктив1аы 1 волюнтаризм. "Анарх1зи, - писав Лен1н, - вивернутий на вовню буржуазний 1ндлв1дуад1гм. 1ндив1дуал1зм як основа всюго

1. Плеханов Г.В. Анархизм и социализм. - М., 1906; За п1драхункаии рос!йоького вченого б.Корноухова в другому ви-данн! TBopíB К.йаркса 1 Ф.Енгедьоа нараховуетъся 430 poOia, присвячених критиц! 1деолог1! 1 практики анарх1зму. - Див.: Корноухов E.Wk Борьба партии большевиков против анархизма в России. - М., 1981. - с.п.

2. Адлер Т. Анархизм. - Лейпциг. - СПб., 1907; Аыон А. Социализм и анархизм. - М., 1906; Назаров В.А. (Руднев) Анархический коммунизм н марксизм. - СПб., 1906; Бернштеьй Г.. Анархизм. - СПб., 1006; Блюм 0 (Рахметов) 00 анархизме и русских анархистах. - Женева, 1906; Карпентер Е. Философия к анархизм. - М., "190б;.Райхесберг К. Социализм'« анархизм, -СПб., 1907; Штаымлер Р. Теоретичеокие ооночы анархизма. -М., 1808 та 1нш1.

- б -

С31ТОГЛЯДУ SHapXiBMy..."£1]

Поряд э явно критичними оЩнками аяархЮтсько! теорП. i практики в дореволюц1йний пер1од Сули гроблен! спроСи дати сб'ективяе вображепня цього вчення. Це в вноситься перш за sea до праць 1ноэемних автор!в: Кулъчга^кого Л., Цёикера Е., Доккол1 Г., Ельцбахера П., 1 деяких 1нвкхС2]. При цьому сл1д назначит, во в основному 1х прац! присвячен! критичному пе-реосмисленкв праць Бкарх1отських 1деопог1в. Що стосувться зивчення практично! д1яльност1 анарх1ст!в, то такий аспект, эа викшоченням невеликого роад1лу в прац! Кулъчицького "Анархизм в современном социально-политическом движении в России", видано! в С.-ПетерСурз1 в 1907 роц1, не знайлгав у цих працях воображения.

Вперше спросу осмисдення практики анарх1зму, як одного э явив. оусп1лыга-пол1тичного життя Роо1йсько! 1мпэ-pl!, гробив Б.ГоревМЗ. Однак, в1н у ово!й лра-

1. Ленин В.И. Анархизм или социализм // Поли.ообр.соч., т.б. - С.377.

• 2. Кульчицкий Л. Совремэнный анархизм. Иэлояениэ, источники, критика. - СПб., 1907; його ж: Анархизм в соврбменноы

«

социально-полтическом движении в России. - СПб., 1907j Цен-■ кар Е. Анархизм. История и критика анаруистоъких учений. -U., 1906; Цокколи Г. Анархизм. - СПб., 1914; Эаьцбахер п. Анархизм. - М., 1906; його ж: Сущность анархизма. - СПО., 1009' та ímil. '

3. Горев Б.И. Аполитические и антипартийные группы// Общественное „аижение в России в начале XX века. - Т.З. -Ки.Б.'- СПб., 1914. - С.473-Б34.

- в -

Щ виов1тдюз, в основной-/, "махаевський" рук. Доол1джеккя представляв 1нтерес тим, що автор прагне дати об'вктивну оц1нку "ыахаевщин1", при цьому диференцИоючи анарх1отоький 1 "махазвський" рухи.

Оотаннъсю лрацею, що вийшла налередодн1 СШшовицького перевороту 1 яка виовИлювала теоретичн! та 1сторичн1 аспекта анарх!эму, була праця В.Святловського. У своТй брошур! "Анзрхиэм, его сущность и учение" в1н эвертаеться до 1сторП анарх!зму в1д зароджения його до початку XX от. Ця прадя Ш-каза тим, що в н1й доол1джуеться анарх1чне св1то0ачення не Т1дьки таких теоретик1з, як М.Штирнер чи П.-Ж.Прудон, аде 1 1х поал1довник1в: Б.Туккера, Ш.Взррона, М.Геооа, М.Грюна та ИшихИЗ.

В 1стор1ограф11 доол1джувако! проблема (в пер1од1 до 1917) неоСх!дно вид1лити прац1, що належать перу не профе-с1йних 1сторик1в, ф1лософ1в аОо правознавц1в, а предотавни-кам роо1йоького Департаменту подЩШ23. Ц1 роСоти прианаче-н! в основному для службового користування, являють Сезпе-речний науковий 1нтерео не т1дьки багатотвом фактичного ма-тер1алу. У них анаа!зувться стратег1я 1 тактика р1зкик нап-рямк!в 1 те«1й анарх1зыу, коитично виоЫтлюються найва*лив1-ш! положения його теорИ та практики. Вони даоть 1оторика)^

1. Святдовокий В.В. Анархизм, его сущность и учение, -Пг., 1917.

2. ОСаор революционного движения в России (Материалы Департамента полиции) - СПб., 1909; Рожанов М. Записки по истории революционного движег1ия в России. - СПб., 1913, та 1и-Ш.

можливЮть сформувати об'вктивяе у явления про аяэрх1ам, тому, ко оц1нка державниками самого антидержаэного сусп1лько-пол1-тичного вчення е Сеаперечно аажливою для досл1дження.

Наступний ©тал 1стор1ограф11 дало! проблеми характеризуется прагнвнням пркмениити значения та роль анарх1гму в револкц!иному рус! к1нця XIX - початку XX ст. 1 довести його повне банкрутство як типичного вче-ння.

Протягом 70 рок1в радянсъка 1сторична наука, аимуиеяа зиконувати соц!альне зашвленкя владних структур,в1дстсювала ;хнщепц1в поино'1 неспроможносП анарх!эму як вчення Ця по-л1тична л!н1я посл1довно впроваджузалась в мзеову сусШльну сз1дом1сть. Сво'1м кср1нням вона сягала 40-х рок!а XIX ст., коли К.Марко та Ф.Енгельс вперде виступили проти анархАзму. В. Лен1н антианархЮтську концепт» Шдняв до р!вня державно! 1деодогИ. В остачньому виданн1 кого з01р"и твср1э нарачовуе-тьоя 240 роС1т, присвячених критац! анарх1эму£13.

Своер1дн1оть. другого перюду 1стср1ографП дано1 проО-леми заключаться в тому, цо в 20-т1 роки з'являються прац1, що належали предсташикам аиархЮтського руху. Теорэтичн! аспекта анарх1зму досл1хжуються з працлх А.Борового, А.Гордина, А.Святогора, В.Хрустальова та 1н.С25. У них робиться

1. Канав С.Н. Революция и анархизм. - М., 1087. - С.17.

2. Боровой А. Личность и общество в анархистском мировоззрении. - М., 1920; Гордин А. От юридического анархизма 15 фактическому. - М., 1920; Святсгор А. Доктрина отцов и анархизм - Оиокссмизм. // Биокосмист. - 1922 - N 3-4; В.Хруста-лэв Анархизм, как философия действия (По Кропоткину) // Воиьная жизнь - 1921 - N 11-1.. та 1нш1.

- -в -

опроса осмиодшти досв!д участ1 аиарк1от1в в под!нх 1Й17 р., громадяноько! в1йни. Варто в1дзначити намагання автор!:; праць ОЦ1НИТИ о участий отав анарх1зму в контекст! його вторичного розвитку.

Кол иск 1 учаоники анархЮтоького руху анал1зують 1 його тактичн1 аопекти. Безоумн1вний 1нтерео отановлять робота 1.Генк1на, В.Сандомироького, 8.Вол¿на (Ейхенбаума), та 1н.С13. Гх автори оц1ниють д1яльн1оть анарх1от!в у револю-ц1йн1й боротьб1 г сашдержавотвоы, ашд1зують 11 в пор1внян-н1 в тактикою представший в 1шуих пол1тичних парт1й 1 теч1й, дають характеристику основних анархЮтоьких цеи-1р1в. Сл1д в1дм!тити характерну для С1льшоот1 щрйно на-вваних автор1в тендевдю до 1деал1зац11 анарх1отських д1й.

Двор окремо в 1оторЮграф11 проблеми внаходяться роботи ксдасших учаоник1а анархЮтоького руху, котр1 стояли б1ля його зачатк1в, а п1зн1ше перейшш на 1нш1 1дейко-пол1тичн1 платформа, До них в1дносятьоя опогади Ы.Буха, Е.Де0огор1я ; Мокр1евича,, С.Кюалика, М.Фролеика, в яких характеризуешься перюд зародження анарх1выу в УкраШ, анал1зувгься д1яль-нЮть Оакун]^оьких гуртк1в, осмиолзсетьоя перша опроба акар-х1ст1в п1дгезУвати 1 провести повотання для подадьшо! побу-

1. Волин (ЕйхенОаум В.Ы.) Революция и анархизм. -Б/и., 1619; Генкин И. Среди преемников Бакунина // Красная детогшоь. - 1927. - N 1- Саидомирский Б. Анархизм и право захвата. - М., 1918; його ж: Торжество антимилитаризма (К ис!ории анархистского движения) - м., 1920 та imi.

дави Сездердавного сусп!льства ("чигиркнська эмова")Г1].

За кордоном н!коли не послаОлюваася !нтерео до анарх1а-му, там не спостер1галась, на в!дм1ну в1д радянсько1 1ото-р!гчнс! науки, заборона щодо дано! теш, тому для оучасного 1сторика аларх!зму безперечну на/кову 1д1нн1сть маять робота вчених з теорП та 1стор11 анарх!змуС2], спогади колишн!х учаснж1э цього руху, що ем!грузали[3].

20-т1 - початок ЗО-х рок!в - пер эд формузання рэдяноь-кс! 1сторично! науки, де энайшли воображения риои нового методолог!чного п1дходу, тр т!льки зароджувався, який проя-зився в лорстокост! !деолоПчних оценок, яскраво виражен1й Т9нденц1йност!, нетерпкмост! по в!днсиенн® до 1накшемисля-

1. Бух Н. Воспоминания. - М., 1928; Дебогорий - Мокрие-вич В.К. Ст бунтарства к терроризму. - Т.1. - М., 1930; Ко-валик С. О.. Революционное движение семидесятых годов и процесс 193-х. М., 1029; Фроленко М. Собрание сочинений. Т.1.-М., 1932.

• 2. Неттлау М. Дели и методы анархизма. - Детройт, 1934; його ж: Очерки по истории анархических идей и статьи по различным социальным вопросам. - Детройт, 1952 та 1ня1.

3. Архкнов П. История махновского движения. - Берлин, 1023; його х: Анархизм и махновщина // Анархический вестник. - Берлин, 1923. - N 2; Интернациональный сборник. П.А.Кропоткин и его учение. - Чикаго, 1931; Максимов (Гр.Лэиэть). За что и как большевики изгнали из России анархистов. -Штеттин, 1922; Махно Н. Воспоминания. - Кн. 1-3. Париж, 1927-1936 та 1кш1.

чих. Цим поясшовтъся своер1дн1сть у вись1гденн1 проОлеы анар.ч1стського руху, яка б характерною для радянсько! 1сто-рично! науки цього пер1оду.

У т1 ж роки радянськ1 1отсрики надавали питаниям ваз-чення анарх1стськсго руху виачно! уваги, про ¡цр ов1дчить по-ява ряду працьШ. Саме у них Оудо эроСлено спроОу дати короткий сгдяд погляд1в теоретик1ь анархАзму, проол!дкувати його 1отор1ю, участь анарх!ст1в у реьолюцП. При цьому, най-б1льша увага надавалаоь д1яльносП зкарх1от1в у громздянсь-к1й в1йн1. Попередн1й пер1од анарх1стського руху дол!джений Сув недоотатньо.

Свобр1дним рубехем у вивченн1 ЮторП анарх1зму в ра-дяноьк1й ЮторЮграфП можна вважати отаттю Стал1на "О некоторых вопросах история большевизма", що э'явилась у 1931 ро~ ц! в востоку номер1 журналу "Пролетарская революция". У н1й автор 1нтэрпретуе анарх1зм як вчення, яке глиСоко ворохе марксизму-ден1н1эму. 3 того часу в прадях радяноьких 1сто-рик1в 1 ф1лоооф1в пануючою отае тенденЩя вивч&ння ЮторП анарх!гму в кэиктекст! £оротьОи 01льшовик1в проти анарх1с-т1в. Така методолог!чна настанова приводила на т!льки до вик-ривлення, аде 1 до прямо! фэльоиф1кацП 1оторичних под!й.

На к1н©ць 30-х рок1в, п1д час громадянсько! в!йни в 1с-панП, коли анарх1сти в1дмовшшсь п1дпорядкуватись наказам

1. Горев Б. Анархизм в России (от Бакунина до Махно). -М., 1930; Задежокий В. Анархисты в России. М., 1930; Лозово-кий А. Анархо-оинднкадизы и анархизм. М.. 19гЗ; Равич - Чер-касокий Б. Анархисты. - X , 1930; Яковлев Я. Русский анархизм в великой русокой революции. - Пт.( 1922 та 1ни1.

-illa Москзи, тема анар/Лзму в радянськ1й науц1 здаетъоя в apxiB 1 11 вивчення практично призупиняеться. Лише 1н-коли, э'являлись эам1тки в енциклопед1ях 1 эагальних ви-даннях.

Наступит: пер 1 од у досл1дженн1 дано! проблеыи почи-наеться в т.з. "хрущовську в1длигу" в к1нц1 53-х на початку БГ-х рок1в ,1 продовжузпся ДО К1КЦЯ 80-х рр. Був в1дкритий доступ до нових apxí. лих матер1ад1в, що значно роаширило джерельну Сазу для висв1тлення ícTopi! suapxl-гму, а результат1 -чего э'явились науков1 статтШЭ 1 ряд монографШгз по ц1й проблем!. Вчен! прагкули у сво!х

1. Канев С.Н. Крах русского анархизма // Вопросы истории. 1968. - N 9; Кузина Л.А. Из истории борьбы большевиков против анархистов в период подготовки Октябрьской революции // Ленин. Партия. Октябрь. - Л., 1967; Ху-дайкулов М. Борьба Коммунистической партии протиа анархизма в годы становления и упрочения Советской влаоти // Большевики в борьбе против малкобуржуазных партий в России. - М., 1969 та 1нш1.

2. Комин В.В. Анархизм в России. - Калинин, 1966; Кор-ноухов Е.М. Борьба партии больигвиков протиа анархизма, в России. - М., 1981; Полянский О,Я. Социализм и современный анархизм. - М., 1973; Худажулов М. Из истории борьбы Содь-пезистской партии с анархизмом. - Т., 1984; Шустрицкий А. Борьба партии Сольпевиков против анархизма. - М., 1979 та • 1нш1.

працях прозтежити еволюЩю анарх1отського руку ка иирокиму Юторичному фок! та у взаемодП г 1ншими полгтичними партами. Але маркоиотсько-,лен1нська методолог 1я 1 методика анал1-ву теорП 1 практики анзрх1эму тиснула -доол1дник1в, шр приводило 1х до одноэяачних оц1нок 1 висновк1в, як1 Сули ви-г1дн1 оф1Щйн1й 1деодог11.

У в0-х-70-х рр. э'являеться ряд наукових досл1джень, як1 присвячуються вквченно ф1лооофських[13 та економ1ч-никС23 основ анархизму. Так, в мониграфП В.Мал1н1на "Философия революционного народнияества" проол1джувтьсл роэвиток ф1лософсг>ких 1дей эасновник1в анзрх1зму в кон-тькат! ¿деологП ревалюц1йного народництва. Йому такал надежить ряд ц1кавих наукових спостережень, як1 отриман! в результат! пор!вняльного энал1эу ф1лоооф11 народництва 1 анарх1ему.

На К1нець 80-х рр. Оув опубл!кований ряд монографии, шр являють най31дыв науковий 1нтерео за глибиною 1 вое01чн1сго

1. Блюм Р.Н. Взгляды П.А.Кропоткина на революцию // Уч. эапиоки Тарту р. ун.-та. - 2-41 вып. - Труды по философии. -Тарту, 19В9, Галактионов A.A., Никандров П.Ф. Русская философия XI-XIX вв. - J1., 1979, Косичев А,Д. Борьба марксизма-ленинизма о идеологией анархизма» современность, -к!., 1964, В.А.Малинин. Философия революционного народничества. М., 1972; Социологическая ыыовь ъ Роооии. Очерки истории немарксистской социологии последней трети XIX-нач. XX века. -Л., 1878 та iHmi!

2. Полянский Ф.Я. Критика экономически*- теорий анархизма. М., 1976 та 1нш1.

зпвчення проблеми анарх1змуС1]. Так у прац! С.Кзнвва "Рево- • лющя и анархизм" простежуеться 1стор1я формувзння 1 розвитку анарх1стоького вчення. Автор аяал1зув причини .розповсясдження анархгстських 1дей в Рос11, вплив анарк!стських теор1й на формування перших аларуДстських труп та^ргзнхзац!!";.

Огляд 1стор1ограф1чно! проблеми радянського пер1оду дозволяв зроСити виснсвок про те, цо в цей пэрЮд Суло гроблено значний внесок у рсаробку проб:, м ' анарх!зму. Однак, надм!рна, жорстоко реглзментована вверху методолог1я, неоп-раздана тземннч1сть арх!внкх матер1ал1в, обмежан1 мозкливоот! публ1кац!й - все це галъмувало наукоз! доод1дкення проблеми.

Наступили перюд вквчэння ЮторП анарх1зму лочинавтъся ? 90-х -рок!в 1 сп1впадав г новими 1сторичлими та оусп!ль-но-лол!тичниш умовзми формування укра'1нсько'1 держали. Про-голссення нэгалелно! УкраЗни поставило перед 1сториками заз-дакня об'ективного 1 всеб!чного вквчэння 1сторичного минуло-го.

Укра'1нськ1 досл1£ники т1льки приступили до комлекс-ного вивчеяня анарх1стського руху в кра"1н1, про що сз1-дчатъ прац1 по дан!й прой-ьмл., як! з'явилкая на початку 90-х рок1в. У них роэгдядзоться питания, ,пой*язан1

4

з виникненням 1 д1яльнЮтхз ааархЮтських орган1зац1й в • УкраШ, показаний, складник комплекс ?заемод11 р!зних труп, теч1й 1 яапрямк!в в анарх1зм! на початку назого стол!ття, велику увагу прид!дено досл1дженко такого соц!а-

1. Канев С.Н. Револвция к анархизм. - M., 1S87, Удардев С.О., Крспстю« - М., 1989, Пкрумсза Н.М. Социальная доктрина М.Бакунина М., 1989 та 1нз1.

- 14 -

льного явища, як махновщина, взаешв1дношетт мзхнсззггаи 1 анарх1змуС1].

Огляд 1стор1огрэф11 дозволяв зробити деяй вионовки. По-перше, 1стор1я анарх!зму, кого бигоки, ф1дософськ1 пере-думови досл1джувались вченими в дореволюц1йнш пер!од. Але, цим роботам не вистачало науково! глибини через наявнгсть об'ективних причин. Другий пер1од з 1стор1ографП проблема характеризуешься эначним розширенням джер8льно'3 Саги. Аде б!льш1сть досл1джеиь цього пер1оду в!дм1чена тенденцШим висв!тленням матер1аду. Тому э впевнен1стю мсжна говорите про те, до д!йсно науковэ вивчення анарх!зму в УкраШ т1ль-Ки починаетьоя.

Саме тому досертант вважаз за необх1дне звернутися у своему досл1дженн1 до джерел анарх1зму, його теоретичних засад, icTOpn його виникнення i розвитку в Укра'Ш.

Джередьва база лоод1дження представлена арх!вними мате-р1алами, публ1кац1ями праць теоретик1в анарх1гйг/, програмни-. ми документами'pisrax анархЮтських капрям1в, теч1й 1 труп, 1нших пол!тичних партий, анарх1стською пер1одикою, епЮто-лярнсю 1 мему^арноа спадпдаою.

1. Белаш A.B., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. - К, 1993; Веротюк В.Ф.Махновщина. Селянсъкш повстанськяй рух на Укра1н1 (1918-1921) - К., 1991, Волковинський В.М. Нестор Махно: авивист1 стежки псш1тичного авантюриста // Укр.icr. журн. - 1989 - N7, 9-11, 1990 - N 2, 4-9; його ж: Махно к его крах. - М. "iT991; Лебеденко О.М. "АнархЮТи на У крапп в 1903-1908 pp. // УкрЛот.журн. - 1991 - N 11; його ж: Анар-х1эм:. в Укра1н1 (XIX-поч. XX ст.) - К. 1994; його ж: История анархизма в .Украине (кон. Х1Х-нач. XX вв.) -К., 1995 та 1нн1.

- 15 -

Bel джерэла модна уювко розд1лити на дв1 групиг арх!вн1-i опубликован! в npeci.

Головним джерелом дисертац1иного досл1дження s apxlBHl магер1али, б1лыа!сть з яких вперше вводиться в науковий c6ir. Автсрсм Сули оброблен! i критично рсмислен1 дЪкументи, ¡50 знаходяться в Державному apxiBi Рсс!йсько! федерац!! в мЛ/сскэ! (ДАГО), Центральному державному Юторичному apxiBi в м.Кизв! (ЦЦ1А Украпш) - Державному apxiBi Республгки Крим, Державках spxiBax Дн!пропетровсько1, Запор1зькоз# Ки-ïECbKoï, Мжола!всько!, Одесько! областей, Гуляй-Польському i сторпко- крае знавчому музе!.

Серед них сл1д назвати документа жандармсъких управ, циркуляра, огляди, журнали говн1шнього стехення, i в1домлен-ня tssvhkx агентов тощо. В ц!лому, сл1д в!дм!тити об'ектив-н1сгь даних докумеят!в. До того ж, часто це були един! документа, цо св1дчили про д!яльн1сть Tie'i чи iHEOï азрахЮтсь-;toï грули в .конкретному рег1он! кра!ни.

Багато документ!^', що ргнше знаходились у "спецсхови-цах" 1 як! не выдавались досл!дникам, в кхнц! 80-х рек!б Сули-передан! у "В1дд!л рукояис!в" Державно! б!бл!отеки Ро-cincbKoï Седерац!! в м.Москв! ! "В!дд!л раритетно! книги" Центрально! науково! б!бл!отеки 1м. ак. Вернадского НАН Ук-ра!ни в м.Кибв!. Це, в першу чергу, анар",1стськ1 журнал» 1 газети, прац! анарх!стських л!дер1в."

У дисертац!! вперше була використана значна к!льк!сть проклзмац!й, лист!зек, звернень pi гнет анархЮтських г 'п i орган!эац1й, надрукованих як в кра!н!,-' так 1 за П межами. Це дало мсиишдють э'ясувзти погляди з конкретних ' програм-но-тактичних питзлнъ anapxicTiB bcîx напрямк1в ! теч!й.

- 16 -

Щннш джерело в еп!столярна спздцина представнкк1в анарххотського руху: листи, щрденники, записки тошр. Вони дозволяють глибпе осмислити особлив1сть д!яльност1 анзр-х1стськкх труп 1 орган!зацН, уточним окрем1 факта дов!дко-во-С1бл!ограф1чного характеру 1 таке 1нше.

Важливим джерелом досл!дження теорП та ЮторП анар-х!зму в прац! засновникйв анарх1зму, як1 отримали достатнв виов 1 тлення в 1стор1ограф1чному огляд! дисертацП.

В 1оторичних журналах 20-х • рр. друкувались спогзди I.Гросмаяа-Рощ1на, I.Ветрова-Книжника, Д.Новомирського, Г.Сандомирського, 1.Генв1на та Знших Сувиих анарх1ст!в. У н';л м1отилась оц1нкг д!ялькоат1 анарх!стських куртнДв 1 ор-ган1зац11 на рХзних етапах розвитку цього руху в Укрз!ш. Даному джерелу прктаманний, в значн!и м1р1, елемент суб'ек-тив!зму (взаг&г1, як будь-як!й мемуарн1й л1тератур!) та пе-реб!льшення рол1 анарх1зму, тому використан! дан! сумл!нно перев!рялись га 1ншими джерелами.

У дисертаЦП зикоркстан! документа 1нших пол!ткчню: напрямк1в 1 парт1й, як! в т1й чи 1нш1й м!р1 в1дтворювгли 1с-тор!ю анарх!срського руху. Значний фактичний материал м1с-титьоя в ценгральних рэр1одичних виданкях РСДРП, в спогадах старих б1льшовик!в.

Викориотан1 тагах спогади жандармських оф!цер!в р!вного рангу - П.3аварз1на, П.Курлова, А.Спиридовича, М.Новицькогб. Зони предотавляють ц1кав1сть тим . що в1дображах>ть в1днсшоння до анарх!ст1в представник1в репреоивного апарату, несуть 1н-форыад!ю про настрой урядових к1л, }х боротьбу з революц!й-ним рухом в Укра'1н1.

Взжливим джерелом досд1джувано! проблеми е гиформаци,

дспоз1дн1 записки, анал1тичн1 огляди, щр Сули складвн1 сп1з-рэ01тн:тками Департаменту полШ! 1 призначен1 для служСового внкористання. У процес! роботи над дисертаЩею, виявилось, що ця 1нформац1я була достатньо об'ективною, 1, як правило, п1дтверджувалась 1неня1 джерелами.

Як джерело досл1дження широко використовувались судово - сл1дч! документа, звинувачувальн! акти 1 п!дсуыки надруко-ван1 в пер!одичн!й лрес! в 20-30-т! роки, дов!дниково-ста-тистичн1 матер1ави.

Мета доол!дження - на основ1 вивчення арх!вних 1 опуб-л1кованих матер!ал1в 1 документ!в, наукових праць дати об'-вктивний анал1з 1сторП внникнення 1 розвитку анархЮтських 1дей 1 анзрх1стського руху в УкраШ в к1нц! XIX - на початку XX СТ0Л1ТТЯ.

На захис.т вкносяться так! ссновн! положения:

1. Зародження анарх1зму, . як св!тогляду певно! частини сусп!льствал в Укра!н! пов'яэаяе'э виникненням 1 розповсад-женням духоборства. СЬме в даядъноот! секти духобор!в протест прыи самодержавства 1 сусального гн!ту вперше набуваз анархЗстського эмЮту, перепл!таючись з рел!г1ш1ИЫ елементом.

2. Криза рос!йсько1 держазност!, культури 1,морал1 в середин1 шшулого стол1ття стали приводом формування в 70-х роках XIX ст. перших анархЮтських гуртх1в в Укра1н1. 1х представники в сво!й д1яльност! спирадися на теоретичн! положения 0акун1нсько1 концепц!! анарх!зму. Силою, яка спро-можна' зруйнувати росЛйську державу 1 створити справе, .та Сеэвладне сусп1льство, на думку аязрхЮг1в, могли бути селя-'•::!. Однак, спрсби реал1эацП найголовн1шюс анархЮтських по-лсжень в УкраШ ("чкгкринсъка змова"), з причин, як об'ек-

- Г8-

тивного, так 1 оуб'сктивного характеру, зазнали пораэки, г,,о вумовшга спад зац1кавленост! до анархаему в к1кц1 XIX сто-л!ття.

3, Розвиток кал!тая!зму на початку XX огол!ття призвав до пауперизацП пролетар1ату 1 дрЮних товзровиробник1в, щр породжувало протест проти Юнуючого ладу, який вони пов'язу-вали а самодержав'ям штовхав на Ооро?ьСу з ним, 1 тим самим об'ективно зблгасував ц! соц!альн! прошарки населения з анар-х!эмои. Активна аг!тзц1йка робота анарл:1от1в-ем1грант1в стала результатом утворення в ряд! м1,от Укра!ни (НИкин, Кито-иир) малочиоельних анарх1чних груп, д1яльн1сть яких, в основному, вводилась дс пропаганди 1де1 анархизму, ряду дрхб-них терористичних акт1в 1 екопроприац1й, шр не мало суттево-го впливу на оусп!льну ситуаив.

4. Реводхщ!йя! под!! 1905 року були поитозхом до шввд-кого роэповсюджоння анарх!отоьких !дей в УкраШ, як1 стали нев1д'вмноо чаоткною суоп!льно-пол!тичного хитгя. Анарх!чне. вчевня, що прогСагувало 1де1 зншцення держави, эвтнення лю-дини в!д уо!х форм ексшг/атацП, лшвдке зд1йснення !деал!в вол!, р!вноотД ! братеротва, ор1Бнтоване на оусп!льне життя, орган!эозане -за принципом "внизу вверх" набувае популярности оеред широких народних мае ! призводить до утворення чисель-них анархЮтських груп 1 орган!зац1й, як! роэпочинаить актив ну пракгичну д!яльн!сть.

Б. Кульм!нац!йним моментом оозвитку анархютського руху в УкраШ е под!! 1906-1907 рр. Частииа пролетар!ату, селянства, дрЮкоТ буржуазП, розчарувавшись з д1ялькост! по-л!тичних парт1й в!дходить в!д них !, захопившиоь эаовн! ефективною д!яльн!отю анарх1ст1в, котр!, як вважалось, об!-

дяди швидке зницеяня роси'гаького самодерхавства шляхом piny-чого соц!ального перевороту, поповние ряди анархЮтсысих груп 1 оргая1аац1й. Акархгстам вдалося привернути терсризмои на CDííí 61к частину радикально настроених предотавник1в ук.-ра1нського сусп1льства, котр1 в терор} энаходили вих1д по-чуттям неказист! до !снуачого державного ладу.

6. Характеризую«!.. тактичну д!яльн!сть анарх1ст1в, що виражалася в р1аких формах терсру i експроприац1и, необх!дно в1дм1ти?и, пр знарх1стоы®й терор сприяв росту 1х пспуляр-ноот!, оскШки об'вктивно був складовсю частккоэ Соротьби укра1кських трудящих проги рос!йського оамодердавства. В той хе чао, alpa у чудодхшгу силу герору пркзводилз до в1дриву анарх1сгських Coíobkkíb в!д реального процесу роз. ¡гаку рево-„тащйно! Соротьби. Що до екопролриац!й, то перевага 1х над 1}шаш формами Соротьби з сод!альною неспрзведдив!стю при-вертаза в ряди aaapxlcTiB предстзэник1в эхочинвого ов!ту.

7. Швздкий рЮт аяарх!стськоЬэ руху э УкраТн1 прив1в до його диференцэацП, яка Сула воображениям двох найваилив!-аих принцип!в, що эаключалися в концепд!ях анархЮтських теоретик^ - анархо-комун1з?.'у i анархо-!ндип1дуаЛзму. Це стало причиною виникненчя анархо-комун!отичного 1 аиарх6-1вди-в!дуал!стичного нзпряшав. 3 зародженням профсШдкового руху фсрыуеться 1 трет1й напряыок в знарх1эы?„ - аяархс-синдика-л!эм. Bel всей ыали сво?ю к1нцево» метою знщегшя держави 1 побудоау безвладного анарх!чного сусп!льства. В той же чао представили колкого з налрямклв по-своему розгдядайи .ляхи дссягненнл анзрх1чкого 1деалу, тому тактичн! розходжения стали.вамивс.: причиною криэи руху.

8. Поразка пэрао! демократично! рздолхщП в Pcoil 1 по-

л1тична реакпДя, яка посл1дувала за цим, прнэвели до разгрому б1льшост! анарх!стських труп 1 орган!вац1й. Спроби 1х тЛ-дер1в об'еднати бойовив1в, котр! эадишшюь на вол!, вироОи-ти тактичн! форми боротьби в нових умовах не дали бажаних рэзулътат1з.

3. Д1яльн1сть анарх1ст1в, як 1 представший в б1лыаост1 пол1тичних партай, переважно переноситься аа кордон, де в цей чао формуються основн1 центри анарх1стсько'1 ем!грацП. Осмислення досв!ду боротьби э рос!йськлм самсдержавотвэм у перЮд революцП призводить анарх1стських л1дер!в до думки про необх1дн1сть консол1дацН сил всередин! кратки 1 за И м&жами. Однак, чксельн! спроби об'еднання виявшшоь невдалк-ми. Лише Шсля б1лыговнцького перевороту 1917 року анархизм знову заявив про себе. На цей раз в!н найб1льш яскраво лроя-вився в" д1яльност1 конфедерат ! анарх1отських орган!зац1й Укра'1ни "Набат" 1 участ1 в махновському рус1.

Практична эначим!сть роботи. В умовах побудови кезалеж-, но! укра!нсько'Г дерзкави, в пошуках елях 1 в розвитку, бег-оумн!вну ц1ннЮть становить авернення до досв1ду в1тчизняно']' ЮторП. Своэр1дним перекликом час.у.е понятая "реПональне самоврядувани/г", "федерац1я", як! сьогодн! обговорюкться на во!х р1внях 1 як! в св1й час були запропонован1 1 обгрунто-ван1 в концепц1ях теоретик1в анарх!зыу.

Дане дисертаЩйне досл!дження в1добраха5 намагання автора об'ективно висв1тлювати най§ажлив1в>1 етапи зародження 1 розвитку анарх^стськогс руху в УкраШ. Результати дсслгд-жэння можуть бути викорястан! при написзнн! 1сторП нашо! крайни к!нця Х!Х-початку XX стол!ття, щр. дасть можлив1сть внести суттев! доповнення в розробку концепцН 1сторичного

процесу даного пер1оду. Висновки, оц!н!«, факгичний матер1-ал, що м^стяться в робот1, арх!вн! документ:!, вр вперше вводиться в науксвил о&1г, мсиуть Сути використан1 при п!дго-товд1 вуз!вських ЛеКЦ!ЙНИХ курс 1 б з хстор!! Укра!ни, спец-куро!в 1 спецсеы1нар1а у вищнх наачальних закладах."

Хронодог1чн1 ралки дисертацштого досл1дження вкдючзють пер1од в!д 70-х рок!в XIX стол!ття до под1й жсвтня 1917 року. Цеп чао характеризуешься проникненням 1дей анэрх1з!.!у у св1доы1сть укра!кського суспьчьства, формуванням анарх1стсь-кого руху, кризоа 1 подальшим Мдродхенкям у пер1од пержо! демократично! революцП, а такод л!дготозксю до революЩй 1917 року. Однак, з'- ряду питань з метою реал!зац1! завдань, як! поставлен! в дисертац!!, щ рачки децо розши^гн!. Так, вис.в!тлення питания виникнення анарххстоьккх !дей у ов!тов!й ф1лссофськ!й думц! зобов'язув автора звернутися до попа-редньо! ¿стсрп. Сбмехення д0сл1дкення рамками 1917 р. пояо-' нюзться тим. що роль анарх!зму в'махновському руо! потребуе спец!ального висв!тленкя.

Методолог 1чно:о основой диоертцП е приндипи !оторигму, науково! об'ектиьнсст! та плюрализму.

Методика, застосована в дисгртащйному досл!дженн!, ба-

*

зувться на використанн! предметно-хрснолог!чного та отрук-турно-систематичного методов, кк! дозволяггь вивчити !стор!ю анарх1ему в Украпи, провести в мехах кохного э виявхених пер1од1В конкретно-!сторичн! доол!дхення, показати склад-н!сть' ! суперечн!сть цього сусп:льно-пол!т1много руху.

Апробация нас.д1дк!в науково! розробки дано! теми зд!йо-нена перевакнс-'в публикациях. В основу дисертац!!' покладена монсграф!я, брошура, 1кг1 пращ, зэгальним обсягом 01льше

- 2Z -

н1ж 20 обПкозо-зидазничих аркуш!в. Слисок ЦНХ ПраЦй доде""" вться.

Дксертац!я обговорвзалась на зас!данк! в1дд1лу icTopi'i Укра1яи XIX- поч. XX стол!ття 1нституту- icTopi'i Укра'1ни HAH Укра1ни. 3 основании висновками иодо проблеми загалом та сгс-ремих II аспект!в дисертаят вкступав на наукових конференциях у Мооква (березень 1991 р.), Кике! (жовтенъ 1992 р.), С1иферопол1 (кв1тень 1992 р.), Одес! (листопад 1S93 р.), Ми-колаев! (жовтэнь 195 - р.), Харков1 (¿.»стопад 1995 р.) та 1н2шх м1стач, перед викладачамц i студентки Переяс-лав-Хмедъницького педагогичного 1нституту iM. Г.С.Скозороди.

По дан!й тем! був прочитаний цикл лекц1й у трудов®: ко-лективах КтвоькоЗ облает!.

Структура дисэртацП шдпорядкована головному аавданню доол1дхення - виэначення оут! анарх1зму та вияенення його рол! 1 ы!оця в суоп1льно-пол1тичному житт! Укра'йш канця XIX - поч. XX столИтя. Робота окладаеться 1э вс^упу, основно!. чаотини, яка м!Ьтить в соб! ш!оть розд1л!в, та висковюв.

ОбОЯГ рукопису 409 CTOplHOK машинопису.

Короткий гмЮт диоертацП.

У вотуш, обгрунтавано актуальнЮть науково! роэробки проблеми, эважаючи на досягнутий р1вень П виов1тлення в !с-торичн1й л!тератур!, джерельну базу, визначено хронолог!чн! рамки, мету 1 эавдання досл1дження, вкаэано на новизну аь-юроького тексту дисертацП, гогазвних П положень i виснов-

KlB.

Перший разд'1л "AHapxioToiKi вчення у св!тов1й ф1лософсь-к!й i суап!льно-пел1тичн!й думц! (до поч. XX от.) присвяче-

нпй Екзченкя анарх!стських 1дей в!д 1х эародження до початку XX ст0л1ття.

1дея безвлзддя, свободи особкстоот! З'ЯВХЯВТЬСЯ НЗ ОВ1-танку людсько! цивШэацП одночасно з зароджеяням держави, яка закрепила владу одно! частики сусп!льства нгД 1ншою. Прикладом цього в д1яльн1сть ф1лоссф1Б к!н1чно'1 1 сто5чно! 2к:л Дазньо! ГрецП ст. до н.е. погляди якгх розгляда-ютюя в дисертацН (стор. 48-52).

Сднак тсд! 1дея в'лзволгшкя в!д г-оякого рабства, в1д всякого кер1вкицтЕз не пркйкяла фсрьс: р!зко окр&слено'! докт-рккя к була .результатов -не ст:-_ъкн глиСокого анал1зу сус-п!лыяя з!днвсин, ск!льчк 21дс!раженкям почуття ненавкст! до гнобктелхз.

В пер!од европейского серэдяьов!ччя, у вчена1 П.Хрль-чэцького, рум ачаЭалт::ст1Б. альбхгойцхВ гз 1нзпк, 1де1 анарх!зму п^р&пИтзються з рс-л!г1йн;м мистицизмом.

Шд час Проев1тництва, з'яв&жтюя трэктати К-Ж.Руосо, що стали фихссфськов 'сснсвсю для подалыюго рсзвитку анар->: 1С тс-1дей 1 кснцешЦй.

■ У 1793 рощ в АнглП В.Годв1н аяубд1куаав свою знамени-ту працо "Досл!дження пол1тично! спрэзедли2ост1 1 П валив на сусШльну мсральнють", в якай, як вэзжае дисертант, заявляв про сеСэ як першй теоретик анархизму. ЗПдио псгляд!в Годв1на, нзйвищим законом сусп1гьстзз 5 благоденство мзси, суть якого залежить в!д душевного стану лзодей. Еояке ж зако-яодаЗство 1 всяке право 5 гкхдлизга, а держава прямо руйиз-ноэ, Со суся1льстзо 1 дер.чалч - два 1 петитути р!зного поусдхення 1 знаходягься один э одним в прямому антагонизм!.

- 24 -

Будучи на сторон! некасильницького пляху сусп1льного розвитку, в.ГсдЫн звакав, цо bcí проблеми повикн! вир1шу-ватися Ильки пияхоы" переконання дядей в ш1дливост! держави i 11 атрибут!в, як1 в!д1мруть в к!нцевому результат! природ-HÍU шляхом.

Еволюц1йну точку аору щодо розвптку анарх1зму п1дтриму-вади французький мислитедь П-К.Прудои (погляди якого розгля-даються в' дисертацП на стор. 64-73) 1 його пссл1довник М.Драгоманов (отор. -4-81).

Однак еволюц1йний елях в анарзЦзм! не отримав достатнь-ого практичного розвитку. 1дея револвд1 иного руйнування дер-и&зи взяла гору в працях i д1яльност! теоретнк1в анарх1зму. Першим до не! приходить ншецький ф1лоооф M.ffiTipaep.

У 1845 р. в!н опубл1кував прадю "бдиний i його вдас-н1сть", що стада свовр!дним ман1фестом 1ндив1дуал1стичного анархЗзму. Автор ввзжае, що держава, право, - ьсе це надума-Hi примари, разом з якими реальним в т1лыш "Я', який прого-лошуе себе гйсподарем i кидав виклик всьому 1ншому - Богу, абдалютн1й 1де1, самосв1домост1, людству, як уявно субстан-ц1йним ц1ннос;?ям. Для Шпрнера кр1м свого "Я" н1чого не 1с-нуе, його оссвист1сть н!кому не п1двладна.

По дальний розвиток теорП aaapxisw пов'язаний з д!яль-híctío М.Бакун1иа та П. Кропотуна.

Бакун1зм, будучи м1жнародним явгадем, був у той чао tío-родженням специф1чл:гс умов розвитку Рос1йсько1 1мперх!. У першу чергу це було пов'язане а тин, що в!н на ч1лыш м!сце у ово1й анарх1чы1Й доктрин ставив др!бяих товаровиробнкгав, п®редус1м - селян, kotpí наГйИлыае терп!ли кр1пооництва.

Вузловим моментом баун1нського саггогляду е концвпц!я

законом!рностей втшкнення деркзви, П рол1 в житт! сусп!ль-ства, шлях!в !! эруйнуваяня та поСудови бездержавяого сусального самоуправления.

Голсвний зас!б эшвдетш держави, Бзкун1н вбачав в всенародному бунт! у форм! "перманентно! революц!!".

Останн!м великим теоретиком комун Этичного анарх!зму був князь П.А.Кропоткин, концепц!я якого отримала висв!тлен-ня на стор. 103-114.

У висновках розд!лу п!дкреслено, що анарх!зм, як система погляд!в виникав в к!нц! XVIII стол!ття. Обм!ркування плях^в досягнення социально! гармонП в сусШльств!, под!ли-ло його теоретикхз на прихильник!в еволюц!кного (В.Годв!н, П-Н.Прудон ! М.Драгоманов) ! резолюц!йного пшях!в розвитку (М.Шт1рнер, М.Бакун!н, П.Кропотк1н).

Будучи продуктом зач!днсввропейсъкого . сусп!льотва, анарх!зм свого найЕищрго розвитку досягнув у Роо!йськ!й !м-пер!!, в перау чергу, в Укра!н!.

У другому роздШ "Витоки анарх!отського руху в Укра!-н!" ароблеао спросу дссл!дити 1отор!ю зародження 1 роэпов-сюдженкя анархЮТсыскх 1дей в кра!и!. Автор ввачав, що зародження анарх!зму, як св!тогляду частини сусп1льства в на-и!й крапп, пов'яэзне з виникненням ! розловсюдженням духоборства, яке охпяило сх!дн! ! п!вденно-сх!дн! рег!они Укра'1-ни на початку XIX ст. Саме духсбори пери! приходить до дум-кн, я® снли !ндив!ду найб!льш доскснало роавиваютъся при повий свобод! ! сусп!льстЕО повинно утриматися в!д ВСЯКОГО втручалня в автоном1п !ндив!дуум1а. В д!яльност! секти духобор! а вперве проявляться риси анарх!чяого характеру, 'до несли в соб! протест проти самодержав'л (сусп12ЫЮГ0 гн!ту 1

стверджували думку про необх»дн1оть срган!эац!йкого сб'ед-наиня, ОВД в!дм!титя, щр обцшш духобор1в д!яля в умовах ворожого ставлення до них держазних структур. 1деологи анар-х!зму вказували на' духобор1в, як на перпу нап!ванарх!стську opraiiiaauiro, яка з'явилася в налхй Kpa'iHitl].

Незважаючи на масову ем!грац1ю духоСор1в з УкраТни, Ix 1деолоПя в певн!й м!р! заклала основн для майбугнього роз-повсюдження анархШних !дей в цьому perioKi.

Реакщею буржуазно-демократично! 1втел!генцП на кризу державник усто!в, культури i морал! в середин! XIX столИтя стала поява такого суоп!дьно-пол1тичного явгсда як н1.г!л{зм, усередин! якого з точки зср/ дисертанта, спостерхгаеться ви-явлення анарх!стських, Сакун!нських елементхв. Найбхльш яск-равкй вплив Сакунгнськ! 1д&"! отримзли в Д1яльн0ст1 нелегаль-шк гуртк!в, в1домих П1Д назвою "йпеськш ксмуни".

Трупа мала нам!р розгоркути револгщйну пропаганду в народ!, тдготувати кого до повстання, повалити !снуючий лад i встановктк новий соц!альний ycipiii - анархию.

Був отЕорэний кер1вн;:й центр, до складу якого, на р!эних етапах, входили В.Дебогор1й-Мок; звич, Л.Дейч, Я.Стефанович, К.Брешко-Брёшковська, В.Засулич, М.вроленко та 1ш1. Bei вони перекали ка келегальне становище I-приступили до вербу-вання серед селян Чигиринського пов1ту Кшвсько: гуСерии член!в майбутньо! повстансько! органхзац!!. Передбачалось органазувати oaöpoeHi загони, як! повикн! були розосередкти-с-я по селах i оголосити про конфЗ-скашю пс.чипцщьких земель на сснов! П1дробЛкн;:х "царсъких ман!ф5ст!в". Практичну допо-

могу пов1шя1 Сули надати члени бакушнських гуртк1в УкраЗни, а тачож анарх1стя Москви 1 Петербурга.

За п1драхункамя автора, кер1втн«ам анарх!ст1в вдалось эалучкти до своз! оргащзацп близько 1 тис. селян. В к!нвд кв1ткя 167? р. вони провели нарзду на як!й прийняли р1ьення печати повстання 1 жовтня 1877 року. Однак випадковий грешт одного 1а учаскик!в спричкнив розгрш орган1взц11.

Б падсумках п1дкреслено, цо спроба бакуШнських бунта-р1в ■ використатн для побудови анарх1чного сусШльства протест селянства, як? руйнувалось п!д натиском кэл1тал1отичнкх в1д-носпн 1 лктугало в!д цього, не ув1нчалась успехом. Незважав-чи на пйвку анархгчяу ментальной укрз'^нського селянства, анархЮтя потерп!ли пораэку а своьч намарах п!дняти повстанца 1 скикути самодержавию* устр1й. Шсля ц1е! невдач!, практично вс!' вони п1шш з анарх1сисьгая г-руп в 1на1 под1тичн! орган1зацГь АнархЮтськпй рух на Укра1н1 в к1нц1 70-х рр. XIX ст. п!шов на спад, так 1 не одержавши широкого розпов-сюдження.

У третьему рсздШ "Об'еднання анарх!ст1в в екхграцП. "Маха&рщша" досл1джугться д!яльн1оть ачзрх!ст1в в ем!грацМ на початку XX стсл1ттл 1 перех!д на платформу анарулвму представнгасв "махзсвського" руху.

На початку стемпття починаеться ноеий етап у розвит-ку анарх1зму, коли представши: укрз1нсько1 1нтел1генц1'1, цо перебували в ем1грап1'1, сблизились з теоретиком анарх1зму Петром Кропотк1ним, а також сзнайомились а д1ями зах!дно-ев-ропейських анарх!ст1в, стратегий 1 тактику яких вони найб-лижчиы часом перенесли на украшський грунт. Один 1з пров!д-них анарх!от!в 1.Генк1н у прэц! "Среди преемников Бакунина",

характеризуй; цей чао, визначае його як "период каШнетного зародження i гурткового поширення анархизму" г центрами.' в Женевх 1 Лондон! Ш. 3 його оц!нкою сол!дарний i кер1вник катериноолавоьких анарх!ст!в М.Рогдаев (My si ль), котрий в!д-м1тив, ¡цо "...нов! осередки майбутн!х анарх1стськкх груп ви-никли за кордоном в пер1од 190C-1S03 pp."[23.

Як шдкреслюбтьск в дксертацп, пропаганда ^нарх!зму в основному велась серед молод!, котра навчглась в эакордонних ун1верситетах, а також серед численник БЕрейських пролета-

piB, що ем!грувэли з Укра'ши, яка энаходнлась в смуэ1 бв-

1 "

рейоькоЗ осплост!.

На кшець л1та 1903 р. сталась под!я, що в!дбцлась на воьому ход! подальшого розвитку anapxisMy в ус!й Роо!йськ!й 1мпер!3: в Лондон! вийшов перший номер шры!сячного-журналу "Хлеб и Воля". В!н поклав початок во!м наступним анарх1отоь-ким друкованим органам i заклав оонови орган!зац!иного ук-р1плення анарх!стсьюк груп.

У грудн! 1904 р., в Лондон! в!дбувоя перший з'1зд анар-xicTlB "хл!бовольського напрямку". На ньому Сули лриоутн1 1Б чолов!к. Делегата п1дтримали рег люцИ, авторами яких були II.KponoTKiH, В.Забрбжнвв, М.Хорн, I.Ветров, М. 1з1д!н. По су-

т1, це була програма д1яльност! анархютських груп i орган!*

защй в майбутн1й буржуазно-демократичн1й революц11. Головною 11 ыетою, проголошувалось внщення кал1тал!отичного ладу 1 зам!на кого анархЮтсьгаш комун1змом. Виступаючи-прети

1. Генкин И.- Среди преемников Бакунина // Красная летопись. - 1927. - N 1.- С.174.

2.-Буревестник. - 1907.- N В. - С. 10.

- 29 -

держави, анархии в першу чергу виступиди проти царизму, який на "1х думку, являв найсильн1пгу 1 найот!й-К1шу форму держави, найшцн1шу опору землеволод1ння 1 кап1-

талу. Анарх юти-противники парламентсько! д1яльност! 1 вва-

»

жали, щр вони поеинн! не т1льки дспомогти народу екопропри-ювати засоСи виробництва, але 1 виступати проти тих парт!й 1 законов, якI ц! лартП захочуть прийняти в 1нтересах державно! центратазацП,

0станн1й розд!л резолюцП був присвячений визначенгао так-тичвих форм г метод!в боротьби 1з самодержавством. Головною 1з них визнано всезагальний страйк. 21н повинен бути обумов-лений об'вктивним ходом сусШльного розвитку, бо Ильки в цьому випэдку маси приймуть участь в революц1йнкх д!ях 1 можна розраховувати на поэитивний усп1х. У той же час всезагальний страйк не тгльки не позбаэляв, а й припускав збройну боротьбу 1з самодержавотвом.

Таким чином, з'1зд сформулював тактичн! 1 стратег1чн1 цШ 1 завдання всього наступного розвитку анарх!стськсго руху. Разом з тим, рвения э*1эду послужило теоретичною основою для переходу на поэицП "единого анзрх!зму:,1 Юнуючих в той час в УкраШ, н ал 1 е анарх 1 с гсь юк "махаевських" труп або "Груп роб1тн1ио! змови", що отримзли свою назву за 1м'ям 1х головного гдеалога З.Махайського (Водьського).

У чому ж суть "махаевського" вчеяня? У окороченому виг-дядх Н можна сфорнулювзтн так: бсротьба з кап1тал1стзми, щр експлуатують пролетар!ат. Ца отратеПчна мета. На даному л 1 сторичкому егап!, теоретики "ьГахаевщини" вважали за в&оС-Х1дне боротьбу э ус1ыа соц1ально-под1тични).(и тэор1ями, ри-разником яких в 1нтелагенц1я. Сам1? зола в силу займаного

м!сця в соц! ально- кдасоа 1 й структур! кзп!тал!стичного сус-п!льства, в!двол!кав иролетар!ат в!д його головного эавдання - повноХ л!кв1дацП кап!тал!эму.

1де§лом "махабвц!в" е егад!таризм, тобто майновз р!в-н!сть, досягнута га рахунок експропр!ацП засоС1& усього прив1лейованого сусп!льствз, включаючи !нтел1генц!ю э 11 знаниями.

Першим кроком у цьому напрям1 повинно стати уэагальнен-ня знань.Пльки отримазши необх1дн! знания, пролетар!ат може эайняти р!вне з 1нтед!генц!ею положения в сусп!льств!. Тому систематична економ!чна Соротьба е, на думку !деолог,!в "ма-хаевщини" найважлив1шим шляхом, ведучим до доспгнення р!в-ност!. При цьому гегемоном пролетарсько! боротьСи, на 1х судження, повинен бути хул!ган, абсолютно чужий соц!ал!отич-ним 1 вэагал!, яким би то не було !деалам.

¡снування "махаБвоыак" груп в УкраШ Обмежувалось Одесою ! Катериноолавом. "Махаевцям" не вдалося отворити' яких-небудь серйозних орган!зац!й. Не мавчи зв*язк!в з маоа-ми, вони перетворились, фактично, у вузьку доктриноьку секту, розмиту в 1904-1005 рр.ванар !чному середовиц!. В той же чао, Соротьба 1э соц!ал!стичними Идеями, загальн1 тактичн! еасоби, оприяли п!дготовц! "махаевцши" грунту для сприйнят-тя в Укра'Ш анарх!чного вчення.

Четвертой розд!л "Роавиток анарх!зму в УкраШ напере-додн! пдршо'1 демократично! револицП в Рос!!". В дисертацП зазначено, щр Сурхливий розвиток кап1тал!зму на початку XX от. прив1в до паупер!зац!1 роб1тництва 1 др1бних товарови-робшШв. Це псроджувало !х протест проти !снуючого порядку, штовхаяо на боротьбу проти нього, ! тлм самим, об'сктивно

зближувало ц! соц1алыИ категор1! населения з анарх!змож У 1903-1004 рр. б!льп!сть пропагандист!в анарх!зму повернулися ем1град!1 I приступили до розповсюдження та реал!зац1! 1дей теоретик!в цього вчення.

Як в1дмачено в робот!, першим центром анархЮтоько! пропаганди в УкраШ стае м. Н!жш Черн!г!всько! губернП. Деяк! дссл1днкки, в тему числ! й в!домий Юторик анарх!зму Л.Кульчмцький, вважагать, щр в це м!ото анарх1зм проникав з м.Б!лостока. Однзк, вивчення зрх1вних матер!ал!в жандармсь-ких управл!нь, св!дчення анарх!стських ддеред дозволявть за-перечити цо думку ! зробити висновок, що анарх!зм у Шжкт виникае в серпн! 1903 р. в прямое зв'язку э лондонськсю групс:о "Хлеб и Воля" Г1].

В дисертацП анэл!эуетьсп аг1тац!йно-пропагандистська д!яльн!сть'ншинських анарх!ст1в, зокрема п!дготовка до дру-ку журналу "Набат" (стор. 207-209). Розглянут! !нш! сторонк дгяльност! групи, причини !1 роэгрому.

В о!чН!-лютому 1904 р. анархЮтська трупа виниказ в Ей-томир!. Виникнеяня грукк анарх!сг!в у цьому м1ст1, пов'язано а д^яльнЮтю прибулих !з Австр!! роС1тник!в-ем!граит!в, кот-Р1 розвернули пропаганду анарх1стських !дей, Д!яльн!сть чле-н!в орган!зовано! групи зооереджувалаоь в пеширенн! анар-х1стсько! д!тератури, разного роду проклачац1 й, участ! в страйках, проведенн! терористичних акт!в ! експропр!ац!й.

1. Горев Б.И. Анархисты, максималисты, махаевцы. - Пг.( 1918. - С.8; Альманах. Сборя51к статей по истории анархического движения в России. - Парик, 1909. - С.117.

- 32 -

налякана д1яльн!стю анарх1ст1в, полац!я впроваджув в ïx ряди эрадника. Починавться хвиля арешт!в, щр приаводить до л!кв1дацП анарх!стського п!дп!лля в míctí.

la энищенням н1жинсько"1 i житомирсько! труп, зак!нчу-етьса ще один этап роавитку анарх1зму в Укра'Ш. В1н характеризуешься виникненням тут нечиоленних анарх1отсышх груп, д1яльн!сть яких эводитьоя до прокатанди 1дей анархгаму, ряду драбних терористичних акт!в i експропр1ац1й, ¡до не впливало суттево на пол1тичну ситуац1ю, эле створавало в сусп!льств1 певн1 уявлення про анарх1зм.

Спроби привернута селян до анархЮтсько! робота.не мази yonixy. Суттевим недол1ком д1яльност! перших анарх!отських груп в Укради!, булэ ïx аначна в1д1рваи1сть в1д широких на-родних мае, незнания р1вня самосв1домост1 труд1вник!в. 1де'1 анарх1зму не виступкли аасобом, який був би эдатний вац1ка-вити людей.

П'ятий розд1л "Анарх1сти в революцП 1805-1907 pp." За-гострення економ1чних, соц!альних 1 нацЮнаяьних прстир1ч в Росгйськхй iMnepi'i, невдала в!йна з Япон1ею, псг!ршення жит-тя трудящих сприяли швидкому фо. уванню реводюц1йно! ситуа-1 розповсюдженмо анарх1стських 1дей в сусп1льств1.

На протяз1 70-ти poKiB у радяяськ!й 1стор1ографП стверджувалась думка про те, ар анарх1зм не BiflirpaB у рево-лвцП важливо! рол1, щр вся д1яльн1сть aHapxicTiB вводилась Ильки до эвичаиних пограбувань.

Насправд1 як пхдкреслено в дисертацП, анарх!зм пер!оду nepnoï демократично! революц13 мав досить значку к1льк1сть посл1довник1в, був достатньо поширеним явшцем 1 впливав на сусп1льно-пол1т11чн& життя .

- 33 -

Чому саме в Укра'1н! анархЮтський рух досягае найб1ль~ шого розвитку? Автор вважаб, що недоотатньс обмежитись за-гадьними сусп!льно-под!тичяими 1 економ!чними умовами того часу: економ!чною кризою, безроб!ттям, невдачев нац1ональ-но-визвольного руху тощо.

Як св!дчать факта, найб!дьше поширення анарх!отоьк1 1де1 отримали в зах!дних 1 п1вденно-эахадних рег!онах 1ыпе-р!1. Це пояснюеться тим, щр до загального (для вс!х народ!в РосП) гн!ту царизму, тут добзвлявся нац!ональний 1 релхг!й-ний гн!т. Анарх1стськэ вчення, що м1стило в соб1 мету зни-щення держави, зв1льнення людини в!д уо1х форм екоплуатац!5, пропонувало шведке зд!йснення 1деал1в вол! ! братерства, отае досить популярним серед широких народних мае цих рег1он1в.

На наш погляд, сприйманню 1де1 Оезвладного сусШльства сприяла й Гостра ненависть укра!кського народу до рос!йсько1 державност!, як Зкституту пригн!чення нац1ональноЗ г1дност1, свав1лля пол!ц!1, корумпованих чиновник1в.

Швидкому розповсюдженкю радикальних анарх!стських !дей слрияло те, ар Укра1на, (кр!м Харьк1всько'1 губернП) знахо-дилась у смуэ1 вврейсъко'! ос1лост1. НацЮнальне пригн1чення, разом !з сусп!льним, штовхало предстаэник1в еврейсько* молод! на радикальний шлях боротьби з царизмом ! об * ективно зближувало IX з анарх1змом. Наприклад, група в Житоыир1 практично складалася вся 1з ввре!в.

Про те, щэ саме в Укра'Пи анархизм досяг свого найвищо-го роэвитку евхдчать 1 анарххстськ! джерела. Так, ь першоиу номер! журналу "Анарх!ст" за 1607 р. дазться анал1э д!яль-нос?! анарх!ст!в в Роо!йськ!й 1мпер11. Всього в1с1ыкадцять статей ! пов1дсмлень, 1 1з них чотирнадцять присвячено д!-

- 34 -

яльност! анарх1ст1в в УкраШ.

Весною 1905 р. виникають анарх!стськ1 групи в Миколав-в1, Херсон!, Харков!, Вердичев!, Киев! та в Днших м!стах. Почииазться новий, найб!льш активний пер!од д!яльност! анар-х!от!в, який продовжувавоя до ганця 1908 р. Само в цей чао Одеса 1 Катеринослав стають найб!лъшими центрами анарх!эму не т!льки в УкраШ, але й у вс!й Рос!йськ!й ШтерП.

Характеризуючи д!яльнЮтъ анарх!ст!в пер!оду першо! демократично! революцП слад п!дкреслити, ар эначних услШв вони досягли в свош аг1тац1йно-пропагандиотськ!й д!яльнос~ т!. У цей час за кордоном почали друкуватися анарэдстськ! журнали, да воображали лозицП р!зних налрямгав в анарх!з-ы!: "Буревестник" - (анархо-синдикад!стський), "Анархист" (анархо-комун1стичний), "Черное знамя" (чорнознаменський) та • 1нт. В дисертацИ також розглянуИ 1нш! аспекта аг!тац?.йно-пропагандиотсько'! д1яльност1 анар)аст!в (стор. 218-222).

Як в1дома, ще грудневий (1904 р.) э'!зд у Лондон! виз-начив головну стратег!чну мету анарх!ст!в - зншдення кап!та-лхстичкого ладу 1 зам1на його шляхом соц1ально! револвцП анарх!чним комун1змом.

У в!дпов!дност1 з1 своею метою, вони вибрали найважли-в!шими формами боротьби загальний страйк та терор, . причому терор поступово зайняв ч1льне мЮце в тактичн1й. д1ялькост1 анархЮТсыадх труп ! орган!зац!й.

У протиотавлення парт!йному, контрольованому терору анархЮти з к!нця 1905 р. стали заотосовувати так званий "безмотивний терор", якш на 1х думку, воображав право особи на пов'ну свободу вираж&ння. Його суть вводилась до того, ¡до тероркотичн! акти направлялися проти представюнйв буржуазП

- 35 -

т1льки через те, що вонк нзлежали до цього класу.

Поряд з "беэмотияним терором", -в терористичн1й д1яль-ност1 анарх1ст1в спостер!гаеться "економ1чний терор". В1н полягав у тому, що терористичШ акти эд1йснювалися проти представштов адм1н1страци, ве пов'яззних э державними стуктурами. 3 метою примусу п1ти на поступи п1д чао отрай-к!в, эд1йснювагися напади на фабрикант1в, вбивство майстр1в, директоров на заводах 1 фабриках.

В1ра в чудод!йну силу терору, невм1ння, а 1нод1 1 не Сажання правильно ощнювзти об'ективне положения справ на м1сцях, призводило до вхдриву анарх1стських бойовик!в в1д револю1йного руху мае в Укра!н1.

Характеристика тактично! д1яльност! анархЮИв була би не повною, якщо ми не эгадали про хвшпо експроп1?рц1й, яка охопила всю Укра!ну 1 залучила до лав анарх!ст1в багатьох представник!в злочиного св1ту(стор. 229-233).

Початок революц1йних под1й пер1оду першо! демократично! революцП дав сильний поптовх розвитку анарх!зму в сусп1ль-ств1. Про це вченнл заговорили в р1зних к!нцпх Укра!ни.

Псряд 1з поширенням анарх1зму починзбться 1 процео його диференц1ад1!, який призводить до утворення трьох основних напрямк!в: анархо-комун!ст1в, анархо-синд:иал1ст1в 1 анар-хо-1ндив!дуал1ст1в.

У програмах анархо-комун!стичних груп та орган1зац1й була сформульсвана класична формула анарх1зму, яка несла в соб1 побудову бездержавного сусп!льства. Причому, анархо-ко-мун1сти налолягали на орган1эац!1 сусп!льства у форм1 феде-ращ! виробничих та ?еритср1альних комун, гв'язаних м!ж собою догов1рнимк началами.

- 36 -

В дисертац!! доол!джубться д!яльн!сть анархо-комукЮ-тичних труп у ряд! м!ст Укра!ни, эокрема Одео! (отор. 236-240), Катериноолав! (стор. 240-247), Харков! (отор. 247-252), Киев! (отор. 253-258).

Зб!дьшення к1лькост1 прихильник!в анархо-комун1ст!в призводить до якЮних зм!н IX складу. Насл!дком цього став под1л в к!нц! 1805 р. - початку 1006 р. анархо-ко;,!ун1стично-го напряму на дв! теч11 "беэначальц!в" ! "чорнознзменц1в".

"Беэначалгц!" р!эко виступили проти профсп!док !, в!д-пов!дно, проти анархо-синдикал!ст1в, вважаачи, що економ!чяа боротьба в1двол!кав роб!тник1в в!д Их годовно! мет.и - бо-ротьби з кал!тал!змом ! державою. Головну п!дтримку вони вбачзли в СегроО!тних 1 люмпен-пролетар1ат!.

У в!дпов!дност1 а такою програмою формувалась 1 тактика "беэначадьд1в". Вони пропагували наижороток!ш! форми бороть-би, п!дпалювання, аагарбання приватно! власност!, ф!зичне знищення вс!б! Суржуаз11.

Бунтарський дух "безначадьц!в" в!дбився на д!яльност1 . ще. одного напрямку анархо-комун!ст!в - "чорнознаыешив". Групи пустили глибоке кор!ння в "агатьох м!стзх Украйни, на-самперед в 0дес1, Катеринослав!. !хню соц!адьну базу стано-вили в першу чергу, роб!тники дрхбних промислсвих п!дпривм-ств, а також частина люмпен-пролетар1ату.

"Чорнознаменц!" ув!йшли в !сторш анарх!гму як родоначальники "безмотивного" терору.

Поряд а анархо-комун!стичним напрямком у перЮд перио! демократично! революцП в кра!н1 вшюж ! анархо- сшдтса-Д1зм. Це Суда реакцхя анарххстських !деодог1в на появу про-ф&оШшх сгЛлск, в яких анарх!сти побачшзи осередки май-

Сутнього бездержавного устрою. Як 1 анархо-комун1сти, анзр-хо-синдикал!сти прагнули зруйнувати царизм шляхом эагальиого страйку та збройного повстання. Однак, на в!дм1ну в1д перших, синдикал!сти негативно в1дносилиоь до "безмотивного те-рору" 1 др1бних експропр1ац1й.

В!дсутн1сть достатньо! к1лькост! джерел не дав можли-вост! висв!тлиги д1яльк!сгь анархо-синдякал!ст!в у BOix м1с-тах Укра!ни, де 1 сну вали групи цього напрямку. Враховуючк той факт, ¡цр в apxlsax Одеси наЛб!льи повно подано матер!а-ли, пов'яэан1 !э д!яльн1стю аяархо-оиядюсзл1от1в, досл!джер.~ ня даного напряыку в анарх1зм1 зроблено в диоертацП ка приклад1 д1яльност! одсько! анархо-синдикалЮтсько! орган!-зац1! (отор. 286-292).

Що стосузться предотавник1в остакнього напрямку в анар-х1зм1 - анйрхо-1ндив1дуал1ст1в, то д1яли воии в основному в Киев! 1 були представлен! невеликими гурткшл! л1тератор!в та окремими особами, в основное !нтел1гентами, щр роачарува-лиоь у революЩ!. Займалиоя 1ндив!дуал1оти тим, цо видавалк переклади твор!в Шт1рнера, Тукера, (Лакея, токр.

Як св1дчать р!зн! джерела, анархо-1ндив1дуал1оти не заявили про себе реалыгами д1яыи, однак, вони в!д1грали важди-ву роль у пер1од розгрому анархЮтського руху 1 доскредита-Ц1! анарх1зму в сусп!дьн1й дуыц1.

В к!нц! розд1лу йдеться про спроОи анарх1стських л!д<?-р!в оО'еднати анарх1стськ1 сили, гокрема роботу другого э'1'эду анарх!ст!в в Лондон! (190S р.) (стор. 313-318), п!дго-товку ки!вського (1907 р.) эЧэду (стор. 320-322), участь аларх!ст!в в Амстердамсысоыу м1жнародному Koarpeoi (отор. • 323-327), дано анал!з причин, що при?вели до розгрому анар-

- 38 -

хЮтоъких груп i орган1аад1й в пер1од 1907-1908 рр.

Шоотий розд!д "АнархЮти в пер1од м!ж двома реводюц!я-ми". Даний перЮд в 1оторичн1й науд1 практично,не досл1дже-но. Причина подв1йна. 3 одн1е! оторони, повна в1дсутн1оть до оствикього часу арх1внюс документа. 3 1ншо1 - всроже отав-ленкя до анарх1эму оф!д1йно1 радянсько! 1деологП. Така по-зиц1я Суда обумовлена прагненням радянських 1сторик1я довео-ти банкрутотво анархЮтоыаЯ 1деолог11 ще в перЮд м1ж двома революц1ями, 1 тим самим дискредитувати махновсъкий рух 1 анарх1зм..

3 к!нця 1S08 р. п!сля роэгрому одесько! 1 катеринсю-лавоько! орган1эац11, а таксж невдалих опроб провести об'вд-навчий э'1эд а ыетою роэробки вагальних тактичних ааооб1в, активна д1яльн1сть анарх1стських груп в УкраШ тимчасово припинявться.

Б1льш1оть бойовик1в ем1грув аа кордон i створюе в Англии, ФранцП, США 1 ШвейцарП dohobhI центри анархЮтоько! ем1грацП, Так, у Париж1, п1сля ьавдалих спроб об'Бднання др1бних анарх1стсъких груп на початку 1913 р., виникае "Фе-дерац!я анарх1ст1в-комун1от1в". Ii створили анарх1сти-ем11;-ранти рааом г тики есерами, як1 в1дкололися в1д свое! парт11 п1оля викриття Азефа.

Головним орган1эатором ц1б! федерацП став колишн!й ©сер А.А.Карел1н, який, сформулював ochobhI пркнципи д!яль-iioctI ново! орган1эац11:

а) формування бойових груп для проведения загадьного вбройного повотаняя; б) широка пропаганда эбройного повстаи-ня серед селян з ыетою эахоплення пом!щицьких мавтк1в та звмл!; в) широка участь у шрйно створен!й орган1эад11 соц!а-

л!от!в ! анарх1ст!в yoix налрямк1в. На першому етал1 перед-Сачалооь приотупити до терориотичних акт!в, в першу чергу -проти виших пооздових ooiC. Для отримання необх1дних кошт!в иередбачалось проведения р!зного роду експропр1ац!й.

Вл!тку" 1913 р. "ОедераЩя" скдздалась а дек!лькох труп, в кожну з яких, виходчи 1з умов коноп1рзд!J, входило не б!лыпе п'яти oolC. Буди орган1эован1 також б!бл!отека та друкарня.

В жовтн! 1913 р. в1дбувся з'1зд "ФедерацП", л1д чао якого, оеред делегат!в пройша чутка, що один !э приоутн!х 8 тавмним агентом рос!йсько1 полЩИ. Почаяися взаемн! авину-вачення, що з рештою призаели до зриву з'!зду 1 припинення д1ялы10ст! орган1эацП.

У дисертацП також досл!джувться д!яльн!оть анарх!от1в в iimux центрах IxHbo'i ем!грац11 (стор.357-367).

Що отосуеться д!ядьност1 анарх1ст!в безпооередньо в Ук-рзШ, то у вересн1 1911 р. в м.Киев!, анархЮт Д.Богров гробив замах на П.Столип!на, прем*ер-м1н!отра 1 MiHiorpa внутр1шн!х справ Pooll. Ця под!я ового часу викликалз великий резонанс, як у Рос!!, так ! за кордоном i привернула знову увагу до анарх!ст1в. Значного поширення набула думка, що саме передчасна смерть Столип!на призвела до краху його реформатора ко! под!тики, 1 в Лицевому рез\'пьтат1, до пова-лення оамодержавотва.

Цой эамач, зг1дно лог1ки речей, повинен був консол1ду-вати анарх1ст1в. однэк, у вв'яэку а тим, 'що анарх!стський рух був розпорошений та заражений в серед1ш! в 1 русом прово-катсрства, справа Богрова не в!д!грала роль катал1затора ру-ху. В краШ д1яли, з осношому, др!бн! знарх!стськ1 грус

- 40 -

та анарх i сти-одинаки, яких под1ц1я легко виявляла.

3 початком I OBiTOBO'i в1йни, в середовищ! анарх1от1в в1дбувабться розкол. У береэн1 1916 року приб1чники Кропот-к!на, одержавши наэву "1нтелектуадьних анархЮИв", опубл1-кували в Париж! оф!ц!йну заяву, в як1й закликали аиарх!от1в боротися до повно'1 перемоги над н1мецьким м!л!таризмом.

Друга частина анарх!ст1в, незгодна 1э л1н1еп П.Кропот-к1на, заснувала "1нтернац!онадьну теч!ю", щр закликала ово!х прих!льник!в до революц!йно'1 Ооротьби проти 1онуючого ладу у во!х вошчих державах.

Одночасно зд1йснгаоться опроси д1кв1дувати !онувч,| про-тир!ччя 1 зблизити поэиц11 протилежних отор!н на платформ! "единого" анарх!гму. Однак, це стадо можливим лише п1одя жовтневих под!й 1917 року.

У вионовках формульовано головн1 теоретичн1 положения.

Автор в!дзначив, щр анарх!эм, як система погдяд1в виник у Зах1дн1й европ! в к!нц1 XVIII стол1ття, в епоху 1нтенсив-ного розвитку 1ндив1дуад1аму, визволення в1д теолог1чних догм, звича1а 1 под!тичного абсолютизму, п1сдя аереворот1в у державн!м уотро!, як1 не виправх ш оч1куваних над1й 1 стали причиною розчарування эначно! чаотини зах1дно-бвропейсько1 громадськост! у во!х формах державно! влади. На початку ово-го зародження анарх!зм мисдився як просвИницький рух, щр ор!ентувавоя на моральна виховання двдей. Внаол!док високого морального розвитку люди повинн1 буди прийти до 1де! згуб-hootI влади 1 можливост! !ндив!д!в самост!йно регулювати сво! в 1 дносини в сусп!дьств1. Ця еволюд1йна концепЩя отрицала св!й розвиток у працях В.Годв!на ! П.-Ж.Прудона. Багато теоретичних подожень анарх!зму вперше поставив i намагався

на теоретичному р1вн! роэа'яэати в УкраТн! М.П.Драгомано;».

Однак з1ткнеюш э коротким протиотоянням влади самому принципу Оезвладдя, яке Суло основой анархЮТсько"! кснцеп-ц11, призведо до того, шр для рвал1зац11 сво5х принципа, предотавники анарх1зму прийшш до 1до1 наоильницького, рево-дюц1йного повалення держали (М.ШИрнер, М.Бакун1н, П.Кропоткин) . Варто зауважити, пкщр М.Шт1рнер свою теор1ю роароОляв т1лькн на теоретичному р1вн1, то М.Какун1н 1 П.Кропоткин на-магалиоя теоретичн! 1де1 впровадитн э практику.

Потрапивши на почата 60-х рок1в XIX ст. на укр&1нсышй грунт, аларх1отськ1 1де1 зиайшли сприятлив1 умови для ового розвитку 1 розповссдження. Гн1т роо1йоького самодержавотва, криза традиЩйно! рел1г11, морал1 отали причиною формуваиня в краШ н1г1л1зиу, , який ув1Срав в себе багато положень анархютсьйо! теорП. 1ототна ор1ентац1я на бакуШноыс,' концэпЩю анарх1зму оприяла тому, що предотавиики цього нового оуоп1льного руху в своему бажанн1 эруйиувати рос1йоьку державн1сть 1 побудувати нове, оправедливе оусп1лъство прийшш до 1де1 оеляноького бунту. Однак, причини як об'вк-тивного, так 1 суО'ективного характеру не доэволили першим анархЮтам зд1йонити И па праютщ!, про що св1дчить поразке "чигиринсько5 эмови".

ЭубожИгая др1бного товаровироОкика в боротьС1 а великими кал1тал1откчшши монопол1яии на початку XX огад1ття по-роджуе в його оередовшЦ протест проти Юнуючого ладу : отсвхае в об1йми анарх!эму. Що стосуеться ро01тництва, то 1 з його середовшца-виходять люди, котр1 эвертаються до анар-х1стського вчення. Проте, це не е св1дчегшям того, що дохж-рияа анарх!зму в1доСражала 1нтереси цих сусп!льних вероть.

Цэ Оулз лише совбр!дна негативна реакц1я на д1яльн!оть дер-дави 1 пол1тичних парт!й. Надто обережна тактика оотанн1х. неефективн!оть перламентсько! д1яльност1, викдикали незадо-водення в украИноькому сусп1льств1, яке прагнуло до швидкого 1 р1шучого знищення влади роо1йського оамодержавства.

АнархЮтам вдалося лрив&рнути на св!й С1к отих1йних ре-волюц1онер1в своею тактикою терору, яка давала вих!д почуттю ненавист1 до 1онуючого устрою.

Актив1аац1я анархЮтських Сойовик1в в 1605-1908 рр. привертав до них симлатП член1в р1зних украЗнсъких 1 аа-гальнороо1йоьких революц1йних пол!тичних парт!й, Можна ста-вити п!д оумн!в св!дчення анарх1отських кореопонденИв, але дан! Департаменту пол1цП св1дчать про те, щр анарх1стськ1 идеологи проводили оправляв спуотошення в лавах соц1ал1ст1в 1 Суло безл1ч випадк1в, коли не т1льки окрем! члени, а й ц1-л1 орган1аацП переходили на плзтформи р1зних анарх1стоьких теч!й.

Швидкэ ароотання анарх1отського руху в пер1од першо! демократично! революцП 1 протир1ччя, як1 буди эакдаден1 в теоретичних концепц1ях аиарх1зму стали причиною дифереиЩа-ц11 цього руху на три ооновн1 напрямки - анархо-комун1от1з, анархо-синдикал1от1в 1 анархо-1ндив1дуап1от1в.

Щр отосубться представник1в першого напрямку, то 1хня д!яльн1оть характеризуемся двома важливими особливоотями -крайн1м радикал1змом 1 виананням правом1риост1 р1аних форм колектив1эму, в першу чергу в!льних комун. В облаот1 тактики анархо-комуйЮти отади эасновниками "безмотивного" терору.

Анархо-синдикал1сти свое головне завдання вбачали в аа-м!н1 1снуючих державних 1 оусп!льних структур "ВсеовИньою

роб!тничею асоц!ац!ею". Эасобом для досягнення ц!е! мэти повинен був стати профсп1лковий рух, що формувавоя в краШ. Шдтримупчи насильницьку форму повалення державного уотроп шляхом загадьного отрайку 1 збройного псвстання, анархо-оик-дикад1оти негативно в!дносились до крзйноц!в терориотичш! д1яльноот1 анархо-комун1ст!в.

Що отосуетьоя представник!в анархо-!ндив!дуал!зыу, то по прид1ляячи уваги практиц1 револ»ц1йно1 Соротьби, (вони эаймалиоя л!тературно-пропагандиотською д!пдьнЮтю) овса го-ловну мету вбачали у визволен! особистост1 в1д любих оуо-п!льних форм в1дкос1ш.

Неэважаючи на протир1ччя, що Юнували м!д цими анвр-х1отоькими теч!ями, ïx представник!в об'еднувала своср!дна програма, цр обумозлювала тактику д1й, Складовими цШ прог-рами буди:'заперечення влади 1 всяко! орган1зац11, побудова-но! на основах централ!эму 1 предотвництва; в пол1тичн!й облает! - заперечення пол1тичних форм Соротьби, демократН 1 парламентаризму; в економ1чн!й облаот1 - заперечення кап1та-л1эму ! во!лякого режиму, побудованого на експлуатацП най-umoï прац1.

В той же час, як зазначав дисертант.незважшчи на пев-ний yenix anapxiswy в УкраШ, в1н з самого початку н!о в соб1 едементи майбутнього розкладу ! спаху. "Економ!чний" терор призв1в до в1дпов!дних эаход!з ШдпрпемЩв ! як ïx насл!док - безроб1ття, щр викликало невдоводення ро61тикк1б 1 ускладнило д!яльн1оть анарх1ст!в. Масовий "пол1тичний" терор аяарх1ст!в породив в1дпов!дк! penpeoil в Соку самодер-кавотва. У багатьох м!стах анарх!стськ1 групи, ледво встиг-нувши виникнути, зн;«цувадися пол!ц1ео. Чаотииз 1х член!в С

- 44 -

лв пов1шена, друга заслана на каторгу.

Роэкладу аиарх!эму сприяли й екопропр1ац!1, щр привели в його оргаи!эацЛ эвичайних крим!нальних алочцнц!в.

S причин 1нтернац!оиадъного характеру анарх1стського вчения, його прэдотавники об!йили стороною одне з головних питаяь, щр хвилювало укра!нську громадоьк1оть - нац1ональне питания, коли гасло нц!онаяьного визволення п1дн!мало на бо-ротьбу з рос!йським самодержавотвом найр1зноман1тн1ш1 проварки укра!ноького сусл1льства. Bol ц1 причини послабили по-зицП анарх!зму в УкраШ, щр призвало до кризи в анар-х1отоькому pyoi.

Шсля поразки першо! демократично! револвцП д!яльн!оть анарх!от!в переноситься га кордон, де були створен! oohobhI центри анарх1стсько1 ем!грац11. Спроби л!дер!в об'вднати групи 1 орган!зацП на платформ! "единого анарх!аму" вяяви-лися невдалими. Лише п!сля б!лыгавицького перевороту 1917 р. анарх!эм знову заявив про себе. На цей раз в1н найб1льо яск-раво проявився в участ! анарх!ст1в в махновському рус! п1д чао гроыадяноько! в1йни в УкраШ.

• Список опубд!ковааих наукових праць, що в!доСражавть ооновн! положения диоертацП

1. История анархизма в Украина (кон. XIX - нач. XX вв.) - К.', 1995. - 192 с.

2. Анарх!зы в Укра!н! (XIX- поч. XX от.). - К., 1994. -

76 о.

3. Вииикнення пол1тичних парт!й,// Матер!алн до куроу лэкЩй з ЮторП Укра!ни. Вил. II. - Черкаои., 1991. -

С.10-24.

4. Пол1тлчн1 парт11 1 громадоый оргап1зац11, íopwri U участ1 в под 1 twiiioíг/ житт1 оусп1яьотпа // Скорочяний ;суро локц1й э пол1толог11. Чаоиша I. - К - П-Хиолыощыай, ISQ'i. - С.40-47. .

Б. Анарк1оти на yitpalnl в 1903-1908 pp. /' УкрЛот.иурн. - 1991. - И 11. - С,00-43.

8. Анарх1стоышй pyx п Укра1п1. // Наукоа! эапиоки я украИноько! iOTopil. Вш.1. - К-П->а«шлпщъюгп, 1933. -С. 21-27.

7. М.Драгомзнсш i зшшв його "педагог1чно1 пол!тики" на розвиток анарх!отськнк 1дей а УкраШ // Hay ков 1 аапиокн 5 украНюько! lcTopil, - Вил. II. - К- П-Хм., 1994. - С. 19-24. У оп1вавторотв1.

8. ИстЬриографи учения и практики анархизма // 1ото-рична наука на nopoal XXI отол!ття! п!доуыки та перспоктлвн. Матвр!али до ВоеукраТноько! науково! конференцП. - X., 1996. С.240-246.

9. П-Ж.Прудон и овоСодноа развитие личности // Человек, бытие, культура. Тезисы Х1У Всесоюзного теоретического оеыи-нара 'Шровоззрекнв и научное познание". - К.- П-Хмольницкий, 1992. - С.90.

10. К истории возникновения анархизма на Украине // Проблеми викладання 1отор!1 Укра1ви в техн!чвому вуз!. - К., 1991. - С.37-39.

11. До loTopil виникнення анарх1зму в Одео! // Одеоа -200. Шжнародна науково-теоретична конференц!я, дриовячена 200~р!ччю м!ота. - Одеса, 1994. - С.28-29.

- 46 -

12. Рационалиотичеокий индивидуализм Вильяма Годвина // Философия, религия, культура: радицональное и иррициональ-ше,традиции и новации. - К-Севаотополь, 1994. С.38-40.

Лебеденко A.M. Анархием в Украине (конец XIX - начало XX от.) Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора иоторичеоких наук по специальности 07.00.01 - иото-рия Украины, Инотитут истории Украины НАН Украины, Киев, 1098.

Диссертация посвящена изучению истории возникновения анархистских идей и анархиотокого движения в У1фаине. Анали-эируетоя деятельность анархистских групп и организаций в конце XIX- начале XX столетия, причины дифференциации анархиотокого движения, образование в нем ряда точений и направлений, тактика деятельности анархистских боевиков. Выяонены причины, приведшие к кризису движения, расоиотрокы попытки анархистских групп и организаций объединиться нз платформе "единого анархизма". Установлено, что анарчиотс!шэ идеи в Украине получили широкое распространение и оказывали значительное воздейотвие на общественно-политическую жизнь.

Lebedenko A.M.

Anarchism in Ukraine (ending of the XIX th - beginning of the XX th oenturl63) Typosoript. Thesl3 for doctor's degree on' History on speciality 07.00.01 - History of Ukraine, Ukraine History Institute H.A.S of Ukraine, Kiev, 1996.

The Thesis is devoted to studing of anarohlst ideas, their history of criffin and the anarohlst movement in Ukraine. It is given an analyses of anarchist groups and organizations activities at the end of the XIX th and beginning of the XX th centuries, the reasons of differentiation of the anarohlst jnovement, formation of some trends and tendencies in it, and tactics of the fighters' work. It is discovered the reasons that have lead the iraverrient to crisis, It's examined the attemps of anarchist groups and organisations to consolidate on the platform of the "united anarchism". It is established that anarchist ideaa have ¡rot wide dissemination in Ukraine and exercised the great influence on its social and political life.

The main principles of the thesi3 were approved in a number of recearoh works.

Ключов1 слова:

anapxlau, pyx, ачархо-комунЮти, аиархо~1ндиэ1дупл1пти, анархо-С1шдюгал1оти.