автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Антропометрическая метафора в языковой картине мира: типологическая модель (на материале украинского и чешского языков)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Антропометрическая метафора в языковой картине мира: типологическая модель (на материале украинского и чешского языков)"

Ї’ГЇЇ о л r

1 1'іол '№ лі. . . v ..

\![і!К‘іс;ю&() осанн \ країни 11. держлііішіі уіша-ргіїїсг імгиі iuaiia Франка

Hit п/чшал рукчпигу

Л О Ь У Р Наді» Володимирівна

ЛИ !Т(ЯЮі\ІІ! П’ПЧІІЛ МЕТАФОРА V МОШІ1Й К'Л!*!! II і 1 і'Ш !'У: ТИПОЛОГІЧНА МОДК Н.

(на мат!>ріалл% української і чеської мои)

10.02.01 - українська мова 10.02.03 - слов'янські мови

Лигорефера і іпнеріііиІі на ідобупя иауконоіо сіупеин кандидата філолшічннч наук

.'ШИВ і997

Ромом мнконаио па кафедрі слон'ямської філішоїії філокої ічпої о факульнмV Львівського державного упіверсіпеїу імені Івана Франка, рекомендовано до іа.хиау ш спільному засіданні кафедри українсько) моци і кафедри слов’янської філології ЛДУ. '

і Іаукіївиіі керівник - кокгор філологічних наук, професор Ссрбснська Олександра Лшонівна

Офіційні ожнісши - док і ор філологічних наук, професор Багмут Лдла Йосипівна

кандидат філологічних наук, донені Непідомська Лілія Мелшіївна

Пропідіш (і|іі аііішнії, — Київський уміисрсшег імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 17 чгрвнн 1997 р. і од. на засіданні

спсціалі ювапоі вченої ради . Д 04.04.12 при Львівському державному унтсропсіі імені Івана Франка (290601, м. Львів, пул.

Університетська, І)

З дисеріаніио можна оінаиомиїнси у Науковій бібліотеці Львівського державною уміверсшсіу імені Івана Франка (290005, м.Львів. вул.Драгоманона. 17).

Автореферат ронслано '/&' 1997 р.

Ученнії секретар

спеціалізованої вченої ради ^ доцент Терлак З.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасна лінгвістика формується в антропологічному руслі. Фільтрація навколишньої реальності через людську свідомість і оформлення її у мовні знаки органічно вплітається в сучасну антропологічну парадигму наукового знання.

У зв’язку з цим у фокусі наукових досліджень мовні явиша розглядають в діаді “мова і людина”. Вихідною теюю антропологічної лінгвістики є розуміння мови як конструктивної властивості людини. Адже людина є людиною тільки завдяки мові.

Дослідники мови визначають такі перспективні напрями розвитку антрополінгвістики; лінгьогносеологія, лінгвопсихологія, лінгвобіхевіорологія, лінпюетнологія (етнолінгвістика), лінгво-культурологія, лінгпогіадеонтологія1.

Одним з актуальних завдань антрополінгвістики є визначення основних засад моделювання картини світу і з'ясування таких стрижневих понять, як “картина світу” і “мовна картина світу”. Формування цих макроодиниць неможливе без визначення структури та ієрархічних рівнів мовної особистості. Адже мовна картина.світу існує лише завдяки фільтрації наукової картини світу через призму мовної особистості2. Дослідження3 останніх років зосереджують увагу на мовних засобах, які експлікують картину світу. Центральне місце серед них займає метафора, яка є когні глиною категорією, способом мислення про світ, засобом створення нових концептів.

Дослідження Метафоричної антропосисгеми чеської та української мовної картини світу створює передумови для визначення типологічної моделі найменувань, які є образною характеристикою людини.

' Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира,-М.: Наука, 1988. — С. 21.

2 Караулов ІО.Н. На уровне языковой личности // Караулов Ю.Н., Федотов Л.Л., Чуйкина Л.Н. Между семантикой и гносеологией. Предв. публикации Ин-ти русск. языка АН СССР. Вып. 164. Проблемная группа по экспериментальной н прикладной лингвистике. — М.: Изд-во МГУ, Ю85. — 168 с. Караулов ІО.ІІ. Русский язык И языковая личность. — М.: Наука, 1987. — 261 с.

3 Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Теория метафоры.

— М.: Прогресс, 1987. — С. 387-415; Маккорман Э. Конпштнвная теория метафоры // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1987. — С. 358-386; Телия В.Н. Метафоризация и ее роль в созданйи языковой картины мира II Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. — М.: Наука, 1988. — С. 173-204; Чередниченко О. Метафоризація як тип кодування когнітипних процесів І Провідні лінгвістичні концепції кінця XX ст. Тези Всеукраїнської наукової конференції.—Львів, 26-27 листопада 1996 р.

До того ж аналіз антропометафори слов'янських мов із залученням даних суміжних наук (у нашому випадку етнології) дає змогу описати ''фрагменти" національних картин світу і простежити, “вловити” взаємозв'язок мови та менталітету нації.

Об’єктом дослідження є універсальні рефлекси мовної метафори на вербально-семантичному ріпні. На поверхневому рівні мови метафора заснована на можливості переносно вжитого слова ішконунатн функцію нової характеристики предмета. Одночасно розглядаємо мовну метафору як комплексну проблему, яка стосується різних галузей: лексикології, семасіології, теорії номінації,

психолінгвістики, лінгвостилістики. У зв’язку з цим актуальним с визначення конотаційного спектра метафори в українській та чеськііі мовах, який відповідає предметно-логічним зв’язкам, відтворює мовпиіі досвід носіїв еінокультури і закріплює узус за значеннєвими потенціями даного слова.

Предметом дослідження є метафоризація як складний мисленнєвин акт мовної особистості, іцо зумовлений КОГНІТИВНОЮ здатпіспо людського мозку. Суттєвою особливістю метафори є те, що воші реалізується в діалогічній формі розвитку змісту і його розуміння

— складного психологічного процесу, — що передбачає “розгадку" властивостей нозначуваного об’єкта і з’ясування того, як ці властивості "підтримуються" асоціативним комплексом української та чеської егиоспільнот. Аналіз метафори як когнітивної категорії, як способу мислення про світ створює передумови для опису “фрагментів'' національних карти світу.

Матеріал дослідження кандидатської дисертації — мовна антронометафора української і чеської мов. У роботі використано матеріал тлумачних та фразеологічних словників української і чеської мов (Словник української мови: В 11 т. /Ред. колегія акад. АН УРСР

І.К.Білодід. — К., 1971-1980; Фразеологічний словник української мови: У 2 т. -- К.: Наук, думка. 1993; Slovnik spisovncho jazyka ceskelio: v 4 dilech. Praha, SPN. — I960; Slovnik 6eski5 frazeologie a idiomatiky. CeskoslovenskS Akademie \6d. — Praha, 1983).

Ілюстрації підібрано із творів сучасних українських і чеських письменників, з періодичних видань, переважно останніх років, доповнено матеріалами картотеки нових надходжень лексикографічного відділу Інституту української мови ім. О.О.Потебні АН України.

Методологічна основа і методи дослідження. Діалектичний принцип вивчення мовних явищ є методологічною основою дисертаційного дослідження. Діалектичний принцип реалізовано у

суперечносп: 1) кінцевою і безконечного; 2) единого і

багатоваріантної о; 3) індивідуальною і запільного; -1) національної о іа універсального.

І Іорівняльний і інііоіюгІ'іішіі меюди дослідження взаємопов'язані і а маємо (умовлені.

Порівняльний методе реіультаїинним і па матеріалі мои одіті сім'ї, наприклад, в слов'янських, між якими н ході еволюції киїпікли ПЬЧ'НН відмінності при численних суттєвих СПІЛІ,них ОСобліШОСІЯХ.

1 Іорівняння національних мовних феномені» (зокрема, метафори) дає змогу деіальнпме охарактеризувати і окреслити специфічні особливоеп образної системи як української, так і чеської мови.. Виділення подібних номінацій пі образів, що закріплюються у мові, не обов'я іконо і наслідком генетичної спорідненості мов. Схожість образної мотивації може грунтуватися на спільних законах людського мислення і виявлятися у багатьох як споріднених, так і генетично віддалених мошік, тобто буї и типовою. .

Стан досліджуваної проблеми. Поняття мовної кар піни сні ту і термін на iioto позначення (spraehliches Weltbikl, linjivisiic view (picture) of the woilil) є одним з концептуальних понять теорії пізнання, воно інізпачас роль мови в ш шашільних процесах, досліджує взаємозалежність між мовою іі ппнанним.

Початкові тези про мовний образ сні і у можна простежиш те з часів М. Люгера, якиіі у прані “Seiidbril'roin Doilmelschen" (і530 р.) тверцнн 'ittliehe sprag halt іhгеп eiren Art', mo означає: річні мови мають спої специфічні риси в розумінні сиііу.

Теореінчні іі філософські заСадн теорії мовного образу світу па труті німецької філософії (XVIII-XIX ст.) сформулювали також Й.Гамман, (1. Ордер’.

Однак грунговпі розробки поняття мовною образу беруть початок з моменту появи прань В.фон Гумбольдта. Він один з перших пняшів, то '‘мова - це об'єднана духовна енергія народу, прекрасно втілена в певних звуках; у такому вигляді і через взаємозв'язок своїх звуків вона іроіуміла всім мовним і збуджуї в них приблизно однакову енергію, і’іїні моші це зовсім не різні позначення одної і тої ж речі, а різне бачення її. Мова -■ не ієрогліфи, за допомогою яких людина відображає світ і своє, уявлення про нього; при тому світ і уянлення, постійно гиорячи картини за законами подібності, залишаються в цілому незмінними, мови самі собою розвиваються, ускладнюються,

1 AmiM’.-uu- J.Pioblematyka.iv^ykowi-go obru/u swiata w роцЦИасИ nieklorycli,

j^zyko/nawcow I niorafcnv niemcikicli XX uieku // JvvykmvY obra/ swiata. -- I.iihlin, 14'Jd - S 227Л(і'.і.

розшнрююіься. Мова завжди втілює в собі своєрідній ь цілого нгіроду” (переклад наш — Л.Н.)'. .

В.фон Гумбольдт виділив у молі динамічну, епергеїичну властивість (епсгціа). Адже мова в діахронному аспекті і; схованкою наг ромадженого досвіду певної лінтвокульї урпої спільноти.

Одиісіо з основних тез психоліш вістичної теорії О.ГІогебні2 с думка про пізнавальну діяльність мови (співзвучна з гумбольдтіанськоютеюю про “роботу духу").

Проблему співвідношення національної моші і національної о світобаченню обгрунтовували неогумбольдтіапш. Представник егнолінгвістичної школи Л.Вайсгербер (“Про сили німецької мови ’, 1945-1955) висловив думку про те, що кожна мова мас свій, властивий тільки їй світогляд3.

Твердження про залежність картини світу шд конкрсіної мовної системи Б.Уорф проголошує, як принцип лінгвістичної відносності, зміст якої зводиться до тези: наше мислення, наше розуміння

дійсності регламентоване мовою4.

На грунті польського мовознавства тезу про мовний образ снігу (І?гуко\уу оЬгах бииНа) розвинули такі мовознавці, як 1І.Бнрімінськіїн. Р.Токарський, І.Мацкевіч, Л /Гомчак, І.Анушевіч та інші5.

Чеську етнолінгвістичну школу представляють мово шавці Ф.Травнічек, В.Пшрапек К.Горалек, П.Тросі, Ф.Даиеїм, В ("калічка, Б Гіалек*. '

Якщо зарубіжні лінгвісти акцентують увагу на натонамынй мовній картині світу, то російським дослідникам належить пріоритет у розробці теоретичної концепції мовної картини світу як експлікації концептуальної картини світу мовними засобами. Мовознавці (50. М.Караулов, Г.В.Колшанськнй, Г.В.Рамішвілі, М.Г.Комлев. Б.А.Серебренников та ін.) розрізняють дві карі ніш свіїу:

1) концептуальну картину світу;

2) мовну картину світу., "

1 Гумбульт В.фон. Об изучении языков, ііли плай систематической чіщиклоиедин всех языков //Язык и философия культуры / Пер. с нем. -■ М.: Ilpoip’cc, lliX5.

С. 341-3-19.

1 Потебня 0.0. Думка й мова //Есіеп.ка і поетика. - - К.: Мисгецгію. І9Х(і. — 212 с. 5 Див.: Удовиченко Г.М. Заіальне мовожавстио. Ісюрія лінгвістичних досліплень.

— К.: Виїла школа, 1980. — С. 160.

4 Див.: Лингвистический энциклопедический слопарь / Гл. рел. и.П.Ярцеяа. - М.'

Сов. Энциклопедия, 1991. — С. 330.

! Jfzykowy obraz swiata / Za red. J. ltartminskiego. — Lublin, 199(1. 309 s.

‘2aklady etnolingvisliky (za red. Pli.Dr.FrantHka Vrliela) -• Sl’N. I'raha. iwl. -

345 s.

Теореімчие обгрунтування проблеми ЗІІіІХОДІІМО у колективній мопої рафії російських учених ‘Толь человеческого фактора в языке: >1 н.ік и каргниа мира". У прані визначено місце картини спіту у жи ги діяльності людний, онпсапо форми її існування як базисного елемента свіюбачення людини. • .

Об'єкгипну картину спіту і її роль у пізнанні описав Г.ІСолшапськиіі. Визначаючи лінгвогноссологічиі передумови адекватною пізнання об'єктивного світу, автор підкреслював: ІСарпша світу, відображена в свідомості людини, є вторинним існуванням об'єкптпого світу, що закріплюється і реалізовується у своєрідній матеріальній формі. Цією матеріальною формою с мова, яка виконує функцію об'єктивізації індивідуальної людської свідомості лите як окремої монади снігу". У розділі ‘‘Особливості засобів вираження національних мов" авгор, на наш погляд, приходить до дешо суперечливого висновку. Г.Колшанський стверджує, що так звана національна специфіка мовної картини світу може інтегруватися як специфіка субсіанції матеріального знака (йдеться'про фонетичні, ірамапгші, лексичні особливості), а не як специфіка тої концептуально! картини сні і у, яку створює не окрема людина, не окремий народ носій тієї чи іншої мови, а людство як рід . Автор крншкує тих дослідників, які виділяють лише національну специфіку мови. Зокрема Г.Гачсва, який висловив думку про те, що всі народи по-рпном\ уявляють, змальовують єдиний світ, стверджуючи, що це абсолютно парадоксальна думка. Г.Колшанський стверджує, шо гдпниіі світ повинен означати і єдине його відтворення, а єдина національна каріпна світу руйнує цей єдиний світ2.

Не можна погодитися із такою позицією російського мовознавця, яка базується на ідеології марксизму-леиінізму. Ми вважасмо. що різниця між мовами — це щось набагато більше, ніж просто знакові відмінності. Слова і формі; слів формують і визначають поняття, і тому різні мови за своєю суттю, за впливом на пізнання і чуття насправді різні, відмінні світобачення.

Вважаємо, шо національні картини світу не можуть руйнувати заіальної картини світу. Адже закони пізнання світу у різних народів грунтуються па однакових законах логіки, логіка людського мислення єдина для всіх людей. І тому немає загрози руйнації єдиної картини світу. Численні мови, що існують у спігі, — це різні шляхи, способи

1 Коніиапскиіі Г.П. Обьекшвния карпша мира в пожашіи к языке. — М.: Паука. 1490. — С. 15.

•’ Тим слмо. — С. 1(>.

д\хомииіо (ОСВОЄННЯ ДІЙСНОСТ і, п основі яких лежать однакові НріІНЦМІІІІ ЛЮДСЬКОГО МИСЛСІІНЯ. .

Окремі Характеристики картини свігу представлені у робоїі Т.Н.! Інійш “Лінгвістичні основи балканської моделі світу”1.

Що стосується вивчення цієї проблематики п українському мовознавстві, то, наскільки нам відомо, ще немає грунтовних досліджень момпої картини світу і метафори як основною її формата. Хоч фратмсптіїрні розробки :) ці сі тематики єг. •

Мені і заіишши робот. Дослідження має на меті змоделювати шпоне метафоричне поле найменувань, які характеризують людину в українській та чеській мовних картинах світу, визначити національно-культурну Специфіку метафоричної системи української та чеської мов.

У прагматичному аспекті маємо па мсті описати метафору як основний формант мовної картини світу, простежити рефлекси певних таксоніміп у різних символічних системах. “Фрагментарний" аналіз дає підстави змодешопяти антропометричну мовну картину світу українців і чехів.

Аналіз образних номінацій на позначення характеристик людини допомагає визначити їх місце на шкалі вартостей ліигвокультурної спільнот. Ми обрали цю лскснко-темаїичну групу, оскільки нважасмо, ідо саме вона становить великий пласт у лексичній системі сучасної української та чеської мов.

З основною метою пов’язані такі завдання:

на основі теоретичних розробок відомих лінгвістів, психологів, філософів описати основні параметри каргппн світу;

иіпначаючн місце і роль метафори у творенні картини світу, описати універсальні рефлекси цієї мовної фігури на вербальному рівні та віпиачпмі основні параметри процесу метафоризації;

визначити типологію ашропомеїрпчноіо переносу із загальних сфер иозашш вальної дійсності --- зоо-біореалііі і соціального жипя па українську та чеську мовну особистість;

з'ясуваїп конотаційний комплекс аналізованої антропосфери і йото роль в оцінці мовного образу. Оцінка локалізується па шкалі нознтнвне/пеї ативпе;

1 Цнвьян Т.Н. Лингвистические основы балканской модели мира. / Отв. ред.

В.Н,Топоров АІ1 СССР. — М.: Наука, 1990. — 203 с.

! Див. матеріали міжнародних конференцій: "Мова і культура” (Київ, 1994, 1995/ 1990). "Провідні лінгвістичні концепції кінця XX століття" (Львів, 1996): “Язык. Культура. Взаимопонимание" (Львів, 1997).

і допомогою порівняльного аналізу української і чеської метафоричної системи визначиш відмінності у семантиці монпого образу.

Простежити значеннєві рефлекси вказаної тематичної і рупії у фразеології та у символічній системі народних вірувань, піді порити фрагмент концептуальної картини світу українців та чехів.

Наукова новизна роботи. У роботі вперше змодельовано метафоричне поле паймепуїтнь-харакгеристнк людини в українськії! та чеській мовній картині світу. Визначена типологія антропометричного переносу о обох слов'янських мовах. Проаналізовано метасистему зазначених номінацій, виділено конотаційні комплекси мовного образу української та чеської мов. Дослідження проведено і і залученням даних ет нографії, психології, етнопсихології.

Теоретичне і практичне значении роботи. Теоретичні висновки роботи доповнюють і систематизують загальні положення про мовну картину світу і про метафору як найпродуктивнішій! засіб її творення. Практичне значення дисертації полягає в тому, шо в дослідженні змодельовано антропометричне поле метафори, визначено типологію процесу метафоризації на матеріалі української та чеської мов. У дисертації вперше використаний і систематично описаний значний лексичний прошарок української та чеської мов.

Матеріал дослідної частини дисертації може бузи використаний для укладання гак званих універсальних словників, які містять енциклопедичні, культурно-історичні і етнолііп вістнчні аспекти Практичний маїеріал нашого дослідження буде корисним для укладання метафоричного слопішка української та чеської мови.

Теоретичні положення та ілюстративний матеріал дисертації можуть бути використані у лекційних курсах та спецкурсах для студентів філологічного факультету.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри слов”янської філології Львівського державного університету імені Івана Франка. Матеріал дослідження став основою для доповіді на двох міжнародних конференціях. Остаточний варіант роботи було обговорено на спільному засіданні кафедр слов”яиської філології та української мови Львівського державного " університету. Зміст роботи відображено у трьох публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Основини зміст дисертації

У Вступі обгрунтовано актуальність дослідження, стіні досліджуваної проблеми, мету і завдання, предмет та об’єкт, методологічну основу, новизну дисертації та теоретичне і практичне значення дослідження.

У першому роздій “Картина світу як вияв ментальності народу’’ викладено основні засади картини світу, описано характеристики наукової картини світу і мовної картини свіїу.

У першому підрозділі “Основні засади моделювання картини світу. Картина світу в інтерпретації ' сучасних дослідників'’, розглядаючи основні характеристики картини світу, виходимо з того, що картина світу — це суб'єктивний образ об’єктивної реальності. Будь-яка картина, створена людиною, ма.-: відбиток людського суб’єктивізму. І в цьому полягає основна суперечність картини світу.

Людина у своїй свідомості фіксує конструкт світу, і він є, фактично, вторинним існуванням об'єктивного світу. Зафіксована картина світу реалізується у своєрідній матеріальній формі — у формі мовних знагіи, Процес перетворення концепіуальної картини світу в мовну баїатоактннй.

Оскільки мовна картина є вторинним утворенням, результатом чуттєвого відображення, світосприйняттям крізь призму накопиченого досвіду і його творчим переосмисленням, мовна картина світу є важливим компонентом національної культури.

Саме вербалізовапнй досвід, знання, культура, які накопичує етнолігвокультурна спільнота, створюють своєрідну форму володіння світом.

Кожний народ експлікує у мовні формули особливості свого світосприйняття. Він не тільки "фотографує", інтерпретує світ засобами мовної символіки, а й створює свій ментальний портрет світу. У національній мові є невичерпний арсенал мовних артефактів — образів, символів, знаків, які віілюють у собі результати пізнавальної діяльності всієї етнокультурної спільноти. Національна мова у свій неповторний спосіб інтерпретує різні явища, традиції, звичаї, обряди, спосіб життя, кодує досвід колективно-історичної групи. Наприклад, для образної характеристики завзятого хороброго чоловіка чи взагалі нарубка, юнака українці вживають лексему козак. Вербальне мислення зафіксувало фрагмент історичного досвіду національної картини світу. Козаками в Україні в XV-X V111 ст. називали вільних людей із селян або міської бідноти, що втікали на південні землі й брали участь у визвольній боротьбі проти татаро-гурецькнх і польських

заіарбпиків. Стійке акиїучешія п чеській мопі і//ир }ако Віхо} характеризує сильного затятого чоловіка. Шхп} — чеський міфологічний герой, підомий свосю силою і хоробрістю.

Аналіз теоретичних праць відомих лінгвістів, філософів, психологів є переконливим твердженням того, що національний елемент мовної картини снігу — основини чинник, який розрізнює моііііі картини світу. Вирішальний вили» на нього, поряд з природними та географічними умовами, має національна ментальність егноспільиоги. '

Картини свіїу двох слов’янських народів — українського і чеського — це результат спільної дії і природних, і культурних факторів, наслідок їх конкретного історичного розвитку, відображення тагмодії між собою (взаємовпливів) і з іншими народами.

Картина світу, реалізована у формі мовних знаків, перетворюється у мовну картину світу. Цей процес здійснюється через призму мовної особистосі і. Ми вважали за доцільне описати структуру мовної особистості і визначити у ній національний елемент.

У другому підрозділі “Структура національної мовної особистості” описано структурні рівні мошіої особистості. Ми робим спробу розмежувати інваріантну і варіантну складову у структурі національної особистості.

Національна варіантна складова пронизує всі рівні мовної особистості. На кожному з рівнів національний стержень отримує специфічну форму і вираження. Структуру національної мовної особистості можна зобразити у вигляді такої схеми: Вербально-семантичний рівень національним лексикон

комплекс структурних рис загальнонаціонального мовного типу

• 4

Лінгпо-когнітіїпниіі рівень

Національна картина світу + інтернаціональна картина світу

Мотнванінно-праіматнчннй рівень

комунікативно-діяльні потреби, зумовлені біологічним розвитком та національного ментальністю .

Визначення національної варіантної складової уможливлює розгляд національної особистості як глибоко національного феномену.

Другий розділ роботі! “Метафора пк засіб творення мовної картин спііу'’ складається з двох параграфів, у яких розкрито амбівалентність терміна метафора: 1) як засобу номінації; 2) як способу •іпорсння мошюї кпрпши СВІТ) .

У першому підрозділі “Універсальні рефлекси метафори на вербальному рівні" акцентовано увагу на способах словникового “матеріального" вираження об'єктивних мовних ознак метафори: (ознака семантичної двоплаповості, ознака абстрактності, синтаксична ознака, морфолоіічна ознака). Основний наюлос зроблено на теоретичних працях1, в яких визначено днференціііпі ознаки художньої і мовної метафори.

Відмінності між художньою і мовною метафорою у дисертації

Мовна метафора г об'єктом дослідження лінгвістики як комплексна проблема, яка мас відношення до таких галузей. як лексикологія, семасіологія, теорія номінації, психолінгвістика, лінгвостилістика;

зображені у вигляді структури: Художня метафора г обміном дослідження поетики і с її основною естетичною кшеї оріпо;

художня метафора системна;

без- мовна метафора маг системний

характер, створюється і функціонує за законами мовної системи:

конотації художньої метафори відтворюють не колективне, а індивідуальне (авторське) бачення світу, попи суб'єктивні і випадкові, художня метафора виникає, і існує тільки в межах конкретного тексту;

художня__________метафора

одинична і потребує певного пояснення (авторського):

художня метафора невід-творювана;

художня Метафора авторська.

у мовній метафорі об'єктивні конотації, які відповідають предметно-логічним зв'язкам, відтворюють мовний досвід носіїв етнокультури і закріплені узусом за значеннєвими потенціями даного слова;

мовна метафора є загально вживаною і зрозумілою;

мовна метафора характеризується певною стійкістю і відтворюваністю у мові (на зразок фразеологічної одиниці);

мовна метафора - “анонімна”.

1 Скляревская Г.Н. Языковая метафора в толковом словаре. Проблемы семантики (на материалах русского языка). — М.: АН СССР Ин-т русс, яз., 1988. — Ч. I. —

С. 28.

У науковій літературі існують різні погляди на характер співвідношення мовної і художньої метафори, та псе ж дослідники єдині у тому, то мовна і художня метафора схожі між собою за принципами семантичних процесі» і сфери їх застосування взаємопроникливі. Мошіа метафора і художня метафора існують у складних і суперечливих зв’язках. Спільним для них є психолінгвістична властивість перенесення найменування з одного предмета на інший на основі очевидної подібності. У лінгвістичному плані між мовною і художньою метафорою спостерігаємо глибокі принципові відмінності.

Найновіші дослідження присвячені аналізу метафори як одному з важливих способів створення мовної картини світу. Мовна картина світу виникає в результаті когпітивпого маніпулювання тими значеннями, які вже існують, з метою створення нових концептів. Особливо це характерно для тих сфер відображення дійсності, які безпосередньо не сприймаються органами чуття.

Феномен метафори самого своєю природою свідчить про те, як можна пізнати і зрозуміти незрозуміле, логічно і лінгвістично нерегулярне мовне утворення.

Оскільки результати метафори грунтуються на асоціативних зв'язках людського досвіду, метафора за своєю природою антропометрична. Виходячи з припущення, що людина пізнає світ через усвідомлення своєї предметної і теоретичної діяльності в ньому, категорія антропометричності логічно вписується в сучасну антропологічну парадигму наукового знання.

Мовознавці, філософи трактують антропометричність як один з проявів ангропоцентріїчності людської свідомості і основу антропоморфность Вони розглядають цю категорію в рамках антропоиентричності. а' антропоморфність вважають одним із наслідків антропометричності. Також будь-яке уподібнення до людини, її дій і вчинків, створює спектр для “-морфності”. Увесь цей спектр “-морфності"'виникає у свідомості і реалізується у номінаціях тільки тому, що людина “вимірює” всі форми буття через призму свого досвіду і знання.

В арсеналі образних засобів кожної мови є метафори як засіб найменування. Але у кожній мові існує своя “метафорична” традиція

— одні мовні системи частіше користуються метафоричними позначеннями, інші — зрідка. До того ж кожна мова зберігає в образному арсеналі специфічні, національні метафори, які мають чітко виражений національний характер внаслідок культурно-історичних, географічних відмінностей.

Вивчення метафори м порівняльно-типологічному плані дає змогу проникнути г» загальні закономірності людською мислення, виявиш типові асоціації і разом з тим з'ясувати специфіку кожної мови зокрема. -

У другому підрозділі “КоЩІ ПІВНІ ЯСІ1РКТИ процесу мсгофоріиаци"' зроблено акцент на когнітнвному підході (ИМаїлшрман)1 до вивчення феномена метафори.

Метафори функціонують як когнітнвні процеси, з допомогою яких ми поглиблюємо наші знання про-світ (про картину світу) і створюємо ноні гіпотези. Метафор» т посередниками між людським розумом і культурою. Мові метафори пєиною мірою змінюють повсякденну мопу і водночас змінюють способи нашого сприйняття та пізнання снііу. На поверхневому вербальному рівні метафори динамічно змінюють'лексичний склад мови, адже з появою нових метафор спостерігаємо фактичне збільшення словникових статей. А далі спостерігаємо зворотній процес: оскільки метафори змінюють мопу. вони відіграватимуть певну роль в культурній еволюції.

Метафора — результат когнітивного процесу, який передбачає два референти. Ці ре(|>ереитп не пов'язані між собою, що веде до семантичної концептуальної аномалії. Супроводжуючим симптомом цієї аномалії є певна емоційна напруга. І чим більша несумісність референтів, гим вищий рівень емоційної напруги. Концептуальний процес розрізняє як подібні характеристики референтів, на яких базується аналогія, так і відмінні, на яких базується семантична аномалія. .

Отже, згідно з когнітпвною теорією, процес метафоризації — непросто лінгвістичне явище, яке відбувається на поверхневому рівні мови. Корені його криються в глибинних структурах людського' мислення. Коїнітнвни/і процес відкриває нові можливості розвитку значень. .

Вивчення метафори як процесу (метафоризації) актуалізує потребу його моделювання (В.М.Телія)2. На думку дослідниці, модель метафоричного процесу складають сутності і відношення між ними. Суб'єкт метафоризації визначає характеристики і асоціативні комплекси, щоб синтезувати релсваїниі для метафори особливості. Основними при створенні метафори, що організовує стрижень моделі,

1 Маккорман 3. Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. — М.:

Прогресс, 1990. — С. 358-3X6. •

2 Телия В.Н. Метафор;! как модель смыслопронзиодстпа и ее -экспрессивнооценочная функция // Метафор-1 п ятыке п тексте. •- М.: Наука. 1988. — С. 33-54.

с задум, мета, основа (думка про сип, предмет, шпице, власптіеті., подію, факт).

'Задум метафори — це інтенція суб'скта назвати, усвідомиш ше ■‘недодумаие” ним поняггя (В.М.Телія). Чадуму беї мені не існує. Ця меіа може "обмежити” задум віднайти вдале ішнмепуиання, шо характери syt метафоричний процес просто як перенесении наши, тобто го гоне найменування виконує нову функцію начинания.

При задумі і мегі оцінка коректує метафоричний процес. Чадум функціонально пов'язаний і метою при формуванні емоїивпо-оціпних попяіь. Взагалі задум їірн створенні метафори є аргументом, а роль функції піди рає мета. Наприклад, задум характеристики сміливої людніш виражає захоплення нею і втілює ці інгеннії у найменуваннях козак: лев, іе\ ;іїіщ/ тощо.

ГІоча іконнії етап пізнання иочннасіься і порівняння. Принцип фіктивності (модус “ті1 к ніби") передбачає таке порівняння. Метафору формують і використовують її лише в коіпекстГ''‘так ніби".

Модус нівелює природні і уявні обмеження, властиві ОНІОЛОІІЇ 1 системі знані, про світ, розширює можливості переходу від однієї системи знань до іншої Саме принцип фіктивності вводить у процес метафоризації суб'єкта, який визначає не тільки можливість подібності, когніттшно осмисленої, але и аптропометрнчиість.

Важливим для метафоризації є процес фокусування. При створенні нового концепту мовна особистість юсереджуї увагу на тих характеристиках допоміжного значення, які відповідають умовам подібності. Саме значення звужується. і “фільтрується". У процесі фокусування до буквального значення приєднуються асоціації, релепантні для актуалізованого образу. До аналогії як способу когнпнвного опрацювання інформації про иовиіі об'єкт додається і редуковане буквальне значення Редукція допоміжною референт і його асоціативного комплексу за рахунок актуалізації в них характеристик, сфокусованих в метафоризації, створює передумови дня нівелювання логічного несумісністю нового концету і допоміжної сутності.

Процес фільтрації, тобто суміщення сфокусованих ознак і асоціацій нового поняття і “буквального” значення, результатом якого є утворення нового концепту в процесі ного вербалізації.

Всі ці сутності і процеси діють не по черзі, один за одним, а симультанно. Пріоритет у часі може мати тільки задум і мста. У метафорі проходить не просто уподібнення на зразок порівняння, а своєрідний перерозподіл характеристик за допомогою інтеракції основної сутності і Двох допоміжних. У допоміжних сутносзях

зактуалізоване буквальне значення і характеристики, які шікликаюіь асоціації про референт цього значення. Цей процес проходить в контексті задуму і мети метафори. Усі ці характеристики сиіпезуюгься і відносно вирівнюються.

Проаналізована модель визначає процес метафоризації як спосіб створсішії новнх канценііп з використанням знаків, які вже і в даній семіотичній системі (В М.Телія).

Третій розділ дисертації “Зоо- і оіореалії у метафоричних комплексах української та чеської мов”. Систематичний підхід до мовної метафори дав змогу описати па вербальному рівні основні напрями метафоричних переносів і простежити окремі рефлекси на копіітнвному рівні. '

Типологічне антропометричне перенення із загальних сфер позалінгвальної дійсності зоо- і біореалііі і соціального жіптя на українську і чеську мовну особистість можна зобразити у вигляді двох атропометричннх сфер. Схематично це зображено в додатку. До складу першої сфери належать найменування зоо- і біореалііі. У цій кількісно великій сфері виділяємо шість сферичних полів. В українській та чеській картині світу типовими є моделі образною найменування людини як TBapiimi(3Bip,zv£f; скотина, dobytek; осел, osel; собака, pes; заєць, zajic; вовк, vlk; ведмідь, medvgd; баран, bcran; ягпя(овечка), ovce; змія, zmije ; лисиця, lfSka), птаха (птах, ptfik; сорока, straka; зозуля, кикабка; орел, ostfii; голуб(голубка), hohib(iioliibice); ластівка, (vlaStovka); рослини (зілля; пустоцвіт; kvi'tko); комахи (бджола,viela; трутень, trubec; сарана(сараича), kobylky; павук, pavouk; кліщ. кІІЯб; воша, ve5; глист, hlfsta тощо), предмета неживої природи і артефакта (камінь, karnen; автомат, automat; скарб, poklad; стовп, sloup; світоч, sv£tlonoSj, астрономічного тіла (зірка, livfzda; сонне, slunce; місяць, сузір'я, souhv6/,df)- Наіічисленнішими серед вказаних ангропомстафор є зооморфізмі]. Вони репрезентовані багатьма прикладами в українськії! і чеськім мовній картині світу.

Існують певні відмінності у семантиці мовного образу людини в українськії! та чеській мовах. Наприклад, зайчик - ласкава назва малої дитини; zajliek - про жінку, яка працює в нічних закладах; кіл - про людину, яка багато і важко працює; viil - про нерозумну людину; жаба • негативна характеристика зовнішнього пигляду людніш; zaha -пестлива назва немовлят - дівчаток, а також дівчат - підлітків.

У процесі метафоризації вербальне мислення мовної особистості гіперболізує домінантні або факультативні семи вихідного слова, що показує аналіз ангролометафоми зоо- і біосфери (собаки, pes; кінь, кип; вовк, vlk; свиня, xvind). Зооморфізм собаки, pes використовують для

характеристики негідно) людини, що своїми вчинками викликає обурення іі загальний осуд. Українська мовна особистість виділяє такі стійкі коноіації психологічного аспекту: злість, недоброзичливість, аїріпність (досвідченість). У чеськії! мові для метафори рев характерні такі конотації: жорстокість, нерозумність, покірність, вірність.

Спостерігаємо деяку психологічну нелогічність, а, може, й певне протиріччя з масовою асоціацією. Адже з кінофільмів, художніх творів та іі у повсякденному житті сприймаємо собаку як символ вірної та безкорисливої дружби. Однак ці характеристики не знайшли вербальної фіксації. Навіть іака позніивна конотація, як вірність у даному випадку мас у собі відтінок зневаги і приниження. Адже для характеристики вірності коханої людини не будемо вживати прикметник собачий. У метафорі зафіксовані зовсім інші асоціації, фактично, значення "вірний, безкорисливий друг" стерлося. Назву собака, рез використовують для найменування злої, жорстокої людини. Між лексичним значенням слова і ііого психологічно реальним значенням є нссуміс ність.

Хоч спостерігаємо їі іншу тенденцію: ознака, що служить основою процесу метафоризації не тільки не релепатна для семантичної структури вихідного слова, а іі часто зовсім не характерна для цієї структури. В таких пішадках за антронометафорою закріплені стійкі асоціації ліні некультурної спільноти. Наприклад, козлом називають нерозумну і вперту людину. Хоч денотат такої характеристики не передбач ас. Ознака, що визначає зооморфну метафору часто лексикографічно не зафіксована у вихідній номінації тооніму. Тобто така зоомегафора утворюється па основі суперечливих, інколи

випадкових і несутппих ознак. Наші спостереження над природою зоометафорп дають змогу твердити, що за таким принципом утворюються цілі розряди метафоричної лексики, зокрема найменування рис характеру людини. Наприклад: лисиця.НЗка: змія, 7тпі|'е: видра; павук, ра\’оик тощо.

Називаючи людину таким іменем, людська особистість сфокусопує не якусь одну, конкретну характеристику, узагальнює цілий асоціативний комплекс. Часю важко визначити конотації і з'ясувати природу їх появи. Нам вдасться лише фрагментарно виділити часткові ознаки і вловиш асоціації лінівокультурної спільноти у мовній картині світу.

Сприйняття мовного особистістю прямих значень зоонімів виключає такі власпгвості зооморфізмів, як підлість, дурість, хитрість, сміливість. Хоча саме такі риси характеру (емпіричні категорії) ми під тим розуміємо. Антропомегафори вказаної сфери мають чітку оцінну

модель. Нони є тим номінативним арсеналом національної мови, який відображає, продуктивну тенденцію вираження оцінки.

Значеннєві 'рефлекси вказаної тематичної групи виражені у системі стійких народних порівнянь: тупіш як баран. hioupy jako heran: нітиться як віл на нові порота, d'xal sc jako ml па nova vniki, труситься як пиць у ступі, spaijako zajic па xotle тощо.

Другу антропосферу формують метафори, пов’язані із соціальною діяльністю людини.. Ці метафори умовно названо соціальними. Класифікацію і опис цих метафор подаємо у четвертому роїдіті Соціальна метафора н апгроііоспеїсмі української та чеської мов”. Детальніша класифікація дас змогу виділиш сім тематичних груп: релігійні номінації (ангел, ande.l: чорт, cert; апостол, aposiol; патріарх, patriurcha; Каїн, Kain, Іуда (Юда). Jidas, ІІілат. Гі/at): назви професій і роду зайнятості (актор, крамар, командир. \elilel: солдат, xojak; коновал, гицель, xydriduc/i; учитель, исіїеі; лікар, /екаг): терміни спорідненості (батько, оіес; сип, ,\уп; дочка. deem; брат, bratr; сестра, sesira); фізичні вади людини (мухий. hluciiy. карлик, irpaslik; < літій, slcpy); етнічні назви (жид, iid; німець. Nfmec. циган. (’ікап); історико-культурні назви (коїак. Babinskv: KrakonoS: донжуан. Danzuon: король, королем: кгЗІ, krdloxna).

Серед метафор, утворених від імен персонажів Святого письма, найбільш поширені Каїн, Каіп; Іуда (Юда). Jidas: Пілот, Рііаі. У біблійних писаннях — вони негативні персонажі, то уособлюють людський гріх — братовбивство, зраду, жорстокість, підступність. У символічній мовній системі їх використовують для образного змалювання людських пороків. Часю ці слова впкорнсіовують як лайливі.

Звертаємо увагу на певну неточність (можливо тенденційну) у трактуванні деяких слів V словнику української мови. "Зокрема у дефініції аналізованих слів. Так, пояснюючи слова Шиті. Каїн. Ірод, ані ори словника як пряме значення фактично подаю іь метафоричне. Вважаємо, що пряме значення цих Слів — власні назви, джерело походження яких можна чітко пояснити. А друге, метафоричне образне називання негативних людських рис і вчинків. Натомість статті з гаслами Каіп. Pildt, Jidas у Siovniku sphovnelio jazyka ceskelio позбавлені таких неточностей. Аптропометафора Пілот зберігає у своєму трактуванні всі характеристики історичного образу. Так, 1 Платам називають людину, яка зробила щось погане і злочинне, звичайно чужими руками, і усувається від відповідальності.

Заслуговують на аналіз метафори, що утворені від назв різних національностей. Словник укрлінськоі мови не фіксує назви

національностей у переносному значенні. Але у розмошю-побутошй моні попи активно вжинаються. До того ж є фразеологічні сполученії)!, у яких наша національності маг. оцінну характеристику, 'і метою реконструкції національної мовної картшіи світу важливим, па пашу думку, с те, як сприймають представників інших культур українці, і якими характерне і иками їх наділяють, а також, які етнічні образи і у чеській етнокульїурній спільноті.

Зазначимо, що ця сфера поля не і: численною. Об’гкінми оцінних характеристик стали або представники тих національності,

) якими межують українці й чехи, або стикалися з уваги па пенні іпорпчні причини (піннії, торговельні відносини, національні меншини).

Образи характеристики представників інших

національностей найповніше ^реалізовуються у стійких словосполученнях. Пгпічні назви у складі усталених звороті» с іштепщішимн меіафорамп. Тому іміст фразеологізмів конкретнее образне значення етнічної назви.

Потенційне значення метафори жи<) н українській образній системі — "хитрий чоловік", "визискувач", "торгаш". Це ж значення мають стійкі словосполучення, у складі яких є етнічна назва жид.

Го якийсь жш), а не чоловік (хитриіі на вдачу); зо жидівська юлова (хиіриіі спекулянт).

Пегаїивна оцінка закладена в чеській метафорі 2ісі. А утворення . пші ііікі означай хитрий чоловік ("прозора" семантика цієї лексеми: хитріший, ніж жид). У розмовному стилі частовжппашіми є метафори циган. Сікач; німець, Мітес; негр, іегпосЬ,

Аналізовані мовні образи соціальної сфери є переважно психологічною характеристикою людніш {Штт, РИ&І — про людину, яка зробила щось погане і злочинне, звичайно чужими руками, і намагається умикнути відповідальності; гпухин, Миску - щю людей, які не прислухаються до чужої думки; жиі). їй! — про хптро(о’чоловіка юшо).

Оцінка, що її мають антропометафорн соціальної сфери, зумовлена семантикою вихідного слова. У процесі метафоризації цієї тема тичної і руни Гіперболізується основна сема вихідного слова, яка і с домінантою в образній номінації.

У Висновках викладено результати дослідження антропометричної метафори української та чеської мов. Моделювання гнполої ічпої антропоснсземи метафори на матеріалі української та чеської мов розкриває вартісні еталони лінпюкультурннх спільнот.

Основні положении дисертації викладено у публікації!*:

1. Лобур Н.В. Концепт родини в українській картині свпу // Язык. Культура. Взаимопонимание. Материалы международной конференціпіг-Львов: ЛГУ, 1997. ■--- ('.88-90.

2. Лобур Н.В. Купы землі в українській мові // Дивослово -К., 1996. — №3,- С.22-2Э.

3. Лобур Н.В. Мовні засоби вираження духовного світу сучасника (ня мат. публікацій журналу “Нова генерація") // Українська журна/іісгикн і національне відродження. Збірник наукових праць—К.: НМКШ, 1992. —• С 6'1-68.

Аннотации

Лобур Н.В. Антропометрическая метафора п языковой картине мира: типологическая модель (на материале украинского и чешского языков).

Диссертация па соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.0)-украински;: язык: 10.02.03- славянские языки. ■

Диссертация посвящена моделированию типологической модели антропологической метафоры в украинской и чешской языковой картине мира. Антропологический перенос с общих сфер пнелпигпальноП действшелышсти (зоо- и биореалий и социальной жизни) на украинскую и чешскую языковую личность рассматривается как типологический. Метафорическая аптропосистема украинского и чешского языков является важным составным элементом языковой картины мира п отображением ментальности народа, представляет значительный интерес для изучения ценностных ориентаций языковой личности, социальных стериотипов и норм поведения.

Annotation

Lobur N. Anthropometric metaphor in the world language picture: the typologic model (on the materials of the Ukrainian and Check languages). The thesis for the candidate degree of phylologic sciences in speciality 10.02.01 — the Ukrainian language; 10.02.03 — the Slavonic languages.

The thesis is dedicated to the typologic model of the anthropometric metaphor in the Ukrainian and Check language picture of the world. Antropometric transformation from the general spheres of outlingual realiby (zoological bio-realities and social lift ) for the Ukrainian and Check Language) individual is considered as typologic. Metaphoric antropo-system of the Ukrainian and Check languages is an important composed element of the language world picture and the reflectionof the nation's mentaliby.

It is of great interest for investigation of valuable, orientations of language individual, social stereotypes and rules of behaviour.

Ключові слова: картина світу, мовна картина світу, метафора, метафоризація, антропометрична метафора, конотація, мовна особистість, когнітивний процес, зооморфізм.

Додаток

Атропометрнчна метафора: типологічна модель