автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Документация Джерела про деятельность Раднаркома Украины в период НЕПа (1921-1927)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Документация Джерела про деятельность Раднаркома Украины в период НЕПа (1921-1927)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ

Р Г Б ОД . На прапах рукопису

ЯКОВЛЄВА Лариса Василівна

ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ РАДНАРКОМУ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПУ (1921-1927)

07.00.09 - Історіографія, джерелозіїапсгнота методи історичного дослідження

Автореферат дисертації на здобуття наукоиого ступеня кандидата історичних наук

Київ -1994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконала в Інституті історії України Національної академії наук

України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

КУЛЬЧИЦЬКИЙ Станіслав Владиславонич

Офіційні опоиенти: док . ор історичних наук, професор

САНЦЕВИЧ Анатолій Васильович

Прооідіїаоргаїїізація-Україїіськийдержавцийпедагогічний університет ім. М.П.Драгоманова.

Захист відбудеться ЗО 'уря/л'Л- 1994 р, оґ (14. год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.43.01 по захисту дисертацій в Інституті української археографії НАН України (254050, Київ, вул.Пугачова, 12/2). %

Здисертацієюможіїаознайомитисявбібліотеціїнституту української археографії НАН України.

Автореферат розісланий ¿¿Ж/1994 р.

кандидат історичних наук БОРЯК. Геннадій Володимирович

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Тодійчук О.В.

Лктуальністьтемидосліджешія. До цьогочасу діяльність Раднагжому УСРР у 20-ті роки пебула предметом історичногоАналізу. Значною мірою це пояснювалося забороною згадувати ім’я голови Радпаркому у 19191923 рр.Х.Г.Раковського. До того жбагато напрямків роботи Радпаркому напочатку 20-х років було засекречено. Лншетепер з’явилася можливіс 11> комплексно аналізувати всі проблеми, які розв’язував український уряд.

Сьогодні український народ будує нову державу. Державо і порчі процеси вимагають вирішення питань соціально-політичного, економічного, національно-культурного оновлення в тих багатьох аспектах, як їх доводилося розв’язувати в Україні у 1921-1927 рр. На порядок денний ставляться питання пошуку форм і методів роботи державного апарату в ринкових умовах, залучення населення до управління державою і самоврядування. У цьому аспекті досвід уряду УСРР під час переходу від командної до ринкової економіки вимагає ретельного вивчення.

Предметом дослідження є джерелознавчий аналіз і оцінка архівних джерел, пов’язаних з функціонуванням Радпаркому УСРР в найбільш важливіш і найменш досліджений період - роки здійснення пової економічної політики. Саме документальні джерела дають можливість, під кутом зору діяльності Рзднаркому, проаналізувати такі проблеми, як придушення селянських повстань, що характеризувалися як "куркульський бандитизм”, причини і наслідки голоду 1921-1923 рр., політ ична боро гьба всередині правлячої партії з питань ут ворення ідппоі централізованої радянської держави, ставлення державних органів до ринку, методи управління націоналізованими підприємствами в умовах непу, запровадження непу п сільському господарстві, національна і соціально-культурна політика Радпаркому. Дослідження цих проблем забезпечується аналізом архівних фондів, що відклалися у Центральному державному архіві вищих органік влади та управління (ЦДАВО) України.

Хронологічні межі дисертації визначаються періодом пової економічної політики - 1921-1927 рр. Це найменш досліджений період в діяльності Радпаркому. У ці роки під час відбудови народного господарства запроваджувалися нові форми господарювання, налагоджувалися товарно-грошові відносини, з’явилися паростки ринкової економіки, зажевріла надія на можливість вільного підприємництва, розкуту пращо і справедливу винагороду за її результати. Саме в цей період Раднарком України долав величезні матеріально-технічні, фінансові, продоволі.чі труднощі, докладаючи зусиль для виходу республіки з кризи.

Основні завдання дисертації. У дисертації здійснюється джерелознавчий аналіз документальних матеріалів про діяльпісіь Радпаркому, який дає можливість з’ясувати такі проблеми:

- висвітлити діяльність Радпаркому як е щого виконавчого органу державної влади га управління;

- розглянути структуру Радпаркому як державної устапоші. його функції, завдання, місце підвідомчих організацій і установ (комісії, комітети, паради);

- проаналізувати роль Радпаркому в соціально-економічному, культурному і громадсько-політичному житті республіки;

- простежити характер взаємовідносин Радпаркому з центром та союзними республіками;

-визначити місцеРаднаркому у взаємозв’язках з вищими законодавчими органами влади та управління; .

- розкрити роль Радпаркому УСРР в галузі зовнішньої політики.

Лвхівпі джерела. У роботі над темою використані документи 130

архівних фондів. Серед них тільки один фонд зберігається в державному архіві Російської Федерації ^Москва), всі інші знаходят ься в ЦДАВО України. Серед фондів перевага надається фонду №2 - Рада Народних Комісарів УСРР (1918-1946). В ньому налічується 11350 справ, зокрема, за досліджуваний період-5211, що становить 46% до загальної кіль косі і справ, прийнятих на державне зберігання до 1946 р.

Найбільш повно збереглися документи Радпаркому за 1921-1923 рр. У документальних матеріалах цілго фонду за 1924-1926 рр. відсутні директивні матеріали, протоколи засідань Радпаркому.

Істотна частина документальних матеріалів Радпаркому України, як 11 інших цеіігральнихоргаиівуправліпня, була знищена у 1941 р. Документ українського уряду за 1927-1935 рр. були знищені повністю. В числі знищених - оригінали постанов, протоколи засідань Радпаркому і матеріали до них за 1921-1937 рр., інші різнопиди документів.

Перед архівістами ЦДАВО України прстало першочергове завдання -провести реконструкиіюфоііду Радпаркому,поповнити Пого документами, якіспогочасубуливтрачеііі.ішіяхомпошукуівиявлепнявшшнхфондах архіву (передусім, у фондах наркоматів і представництв, ВУЦВК, різних установ при Радпаркомі) втрачених елементів діловодства українського радянського уряду. Ця копітка П відповідальна робота була здійснена архівістами ЦДАВО України під керівництвом дисертанта і завершилася підготовкоюміжфоидового покажчика,до якогоуиійшло4325 документів Радпаркому за 1921-1927 рр., відсутніх у фонді Й°2. Виявлені доку мені н становлять30% первісногоділоводства(восііовному директивного характеру). Можна вважати, що базу для джерелознавчого аналізу докумен і ін Радпаркому УСРР років нової економічної політики підготовлено.

Аналіз реконструйованого фонду урядових документ ів показує, що до липня 1923 р., коли на чолі РНК стояв Х.Раковський, діяльній і. цієї установи характеризувалася ініціативністю, наступальнісіш, свіжими ідеями, конструктивізмом, творчим підходом до розв’язання складних проблем у розвитку України. Документи періоду діяльності В.Чубаря різко відрізняються від доби Х.Раковської о. Різниця полягала не іілі.мі

з

і не стільки п іншому стилі керування Раднаркомом з боку В.Чубаря. Україна після 1923 р. псе більш “автономізувалас'я”. Процес скорочення компетенції і прав українського керівництва на користь союзного пені ру йшоп невідворотно.

Фонд Радиаркому УСРР - це один з найбільш ємних фондів, » якому міститься досить значна якісна інформація з усіх галузей державного, господарського і духовного життя республіки. Аналізуючи характер документів Радиаркому УСРР, ми бачимо, що тут переважают ь декрет и, постанови, розпорядження, циркуляри, інструкції, положення, протоколи засідань уряду та його підвідомчих організацій і тих, що діяли безпосередньо при ньому. Документи являють собою оригінали, засвідчені і незасвідчені копії, рукописні і машинописні, друкарські і склографічні примірник«. , .

Надзвичайно цінна і різноманітна інформація містит ься у матеріалах Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК, ф.1, 1917-1933,1936-1937,3 1938 р. - Верховна Рада УРСР). Важлим є те, що в ні>ому зиаходятіля матеріали Всеукраїнських з’їздів Рад (1917-1931) -найвищого органу державної влади й управління України. Саме з’їзди Рад формально визначали політику і напрями діяльності законодавчої (ВУЦВК) і виконавчої (РНК) влади. Значна частина документів фонду ВУЦВК висвітлює роботу президії ВУЦВК, сесій, постійних і тимчасових комісій, що здійснювали контроль за діяльністю апарату Радиаркому, наркоматів, місцевих органів державної влади.

Інші джерела мають другорядний характер. Вони доповнюють інформацію про діяльність самого Радиаркому і висвітлюють практичне здійснення політики уряду, її реальний результат. Серед них - органи державного контролю і, зокрема, докумеїгти Наркомату робітничо-селянськоїінспекції(НКРСІУСРР-ф.539,1918-1934), які відображают ь діяльністьконтролюїочихорганіппоперевірці виконання, вдосконалення форм і методів управління народним господарством, вивченню організаційної структури державного апарату, процесів праці, раціонального використання кадрів. . ’

Орг ани юстиції і суду представлені Наркомюстом УСРР (ф.8, 19191941), Верховним судом УСРР (ф.24,1921-1941). Документи цих фондів відображають діяльність по організації і удосконаленню судоустрою в республіці, охороні прав та інтересів державних, кооперативних, громадських організацій. Документи відбивають роботу пленумі» Верховного суду і його судових колегій з кримінальних і цивільних справ, стан прокурорського нагляду, участь у підготовці законодавчих акті».

Питання планування, фінансування, статистики характеризують документи Держплану УСРР (ф.337, 1922-1931), Наркомфіну УСРР (ф.ЗО, 1918-1933), Центрального статистичні о управління (ЦСУ) УСРР (ф.582,1920-1930).

Становлення і розвиток промисловості республіки представлені документами фондів ВРНГУСРР(ф.34,1918-1932), державних комітетів, виробничих об’єднань, трестів.

Щодо розпитку сільського господарства особливий інтерес становлять матеріали Наркомзему УСРР (ф.27, 1919-1932) і галузевих установ і організацій.

Значний інтерес становлять документи про розвиток кооперативного будівництва в Україні.

Джерелами для вивчення питань народної освіти, пауки і кулі,тури £ документи фонду Наркомату освіти УСРР (ф.166,1919-1932).

У документах фондів Наркомату охорони здоров’я УСРР (ф.342, 1919-1932), науково-дослідних установ медичного профілю відображеі іа історія становлення і розпитку системи охорони здоров’я в республіці.

Хоча з теми дисертації вищеназвані документальні матеріали використані повною мірою, проте досліджувана на їх основі проблема може бути розширена і поглиблена, бо науковий потенціал архівних джерел невичерпний.

Друковані джерела. Під кутом зору поставленої теми у дисертації аналізуються й опубліковані документа. Серед них - збірники узаконень і розпоряджень уряду України за 1921-1927 рр. За 1921-1922рр, узаконення і розпорядження друкувалися тільки російською мовою, починаючи з

1923 р. - українською і російською. Особливістю збірників є також і те, що за 1921-1923 рр. вопи насичені урядовими документами здебільшого про розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, паук и, культури, організацію нових установ. У наступні роки переважають матеріали про затвердження структури і штатів наркоматів, централ ы іих установ, трестів, виробничих об’єднань, учбових закладів, наукових установ.

Крім того, використані декрети, постанови і розпорядження уряду, що увійшли до збірників: “Дополнительный сборник декретов и постановлений ВУЦИК и Совнаркома” (як додаток до збірника узаконені, уряду УСРР за 1921 р.) та “Збір законів і розпоряджень робімшчо-селянського уряду України”, 1921 р. ч.2.

Цінним друкованим джерелом єматеріали-Всеукраїнських з’їздів Рад, що відбулися пр0гяґом 1921-1927 рр.1

1 Бюлетень V Всеукраїнського з’їзду Рад, №№ 1-6,25 лютого- 3 березня 1921 р.; Шостий Всеук раїнськийз'їздРад 14-18 грудня 1921 р. СтснографічішП зні і. - X., 1921; УП Вссукраинский сьезд Советов. 10-14 декабря 1922 і . Стенографический отчет. - Х„ 1923; 8-й Всеукраїнський з 'їзд Рад рі>бі і иичих, селянських та червоноармійських депутатів. 3-10 ірапня 1925 року. (Стенографічний звіт). - X., 1925; СтенографічтвШ звіт X Всеукраїнською з’їзду Рад..- X., 19*1.

В дисертації широко використані матеріали сесій ВУЦВЮ.

У тісному зв’язку з матеріалами з’їздів Рад є друковані звіти українського уряду2. Для дисертації вони мають неоціненне значення. Саме п них відображено деталізацію різноманітної діяльності власне Радиаркому і floro структур. .

Попною мірою використані документа про діяльність уряду України, що увійшли до тематичних збірників документів з питань: розвитку галузей народного господарства, в т.ч. промисловості3 та сільського господарства;4 організації комітетів незаможних селян,-5 вирішення зовнішньополітичних питань, вт.ч.встановлення зіпоземними державами політичних, економічних і культурних відносин,5 національної полії ики в справі розвитку української культури7 та ін.

1 Стенографический отчет второй сессии ВУЦИК VI созыва 24-27 мая 1922 г.-X., 1922; Третья сессия шестого созыва (10-16 октабря 1922). - X., 1922; Бюллетень третей сессии ВУЦИК VI созыва, № 5, 1922; Стенографический отчет 2-й сессии ВУЦИК VII созыва 11-12 аігреля 1923 г.- X., 1923.

2 Сборник отчетов Всеукраилского Центрального Исполнительного Коми! е га, Совета Народных Комиссаров, паркоматов, уполнаркоматов и центральных учереждений УССР 6-му Вссукраинскому съезду Советов рабочих и хресгьяпских депутатов.-X., 1921 ;Огчето деятели іостирабочс-крестьяпскої о правительства УССР за периоде 1 октября 1922 по 1 октября 1923 г.-Х., 1924;

0 гчстрабоче-крсстьяпсхого правительства Украины за 1923-24 год. К лепя і ому Вссукраинскому съезду Советов рабочих, хрестьяпских и красноармейских депутатов. - X., 1925; Коротхий огляд діяльності робітничо-селянською уряду Україїш за 1925-26 рік. - X., 1927; Діяльність робітничо-селянського уряду України. Звіт десятому Всеукраїнському з'їздові Рад робіпшчих, селянських та чсрвоноармійських депутатів. - X., 1927; Два года район,і правительства 1926/27-1927/28. Материалы к отчету правитслитна УССР одиннадцатому съезду Советов. - X., 1929.

3 Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстаноплениянародного хозяйства(1917-1925 годы). Сборник документи

■ и материалов.-К., 1964;Проиьпшіеішость и рабочий класс Украинской ССР в период построения фундамента социалистической экономики (1926-1932 годы). Сборігик документов и материалов. - К., 1966.

4 Історія колективізації сільського господарства Української PCP. Збірник документів і матеріалів у 3-х томах (1917-1937). Колгоспне будіпігиіп во на Україні 1917-1927 pp., т.І.-К., 1962.

^ Комітети незаможних селян України (1920-1933). Збірник документів і матеріалів. - К., 1968. .

6 Українська РСРна міжнародній арені. Збіршік документів (1917-1923). - К., 1966.

7 Культурне будішвщтво в Українській PCP. Збірник документів. - К., 1959; Культурне будівівіцтво в Українській PCP 1917-1927 pp. Збірник документ ів

1 матеріалів. - К., 1979.

Характерним для 20-х рокіпбуло видання різними відомствами брошур, окремих випусків, бюлетенів, звітів, оглядів, вісників із змісюшшм фактичним матеріалом. Як правило, висвітлювалося конкретне питання, але п сукупності ці публікації становлять незамінне джерело для дослідження будь-якої геми,особливо при відсутності архівних матеріалів. Зокрема, були опубліковані матеріали про голод 1921-1922 рр.,1 Сіам річкового і морського транспорту та портів2, засобів зв’язку3. Української академії наук4 та іп.

Автором вивчені бюлетені Української ради народного господарства (Укрраднаргосп), що виходили щомісяця, а з 1922 р. - щомісячним журнал “Народное хозяйство Украины” (згодом орган ВРНГ УСРР), "Вісник Народного комісаріату земельних справ”, в якому публікувалися статті, повідомлення, інформації про стан і розвиток сільського господарства п республіці. До “Вісника" видавався додаток “Бюлетень Народного комісаріату земельних справ", де публікувалися закони <1 розпорядження уряду СРСР і УСРР, а також обіжники, накази, іі іс і рук ції й розпорядження Наркомзему УСРР.

Наркомоспіти України видавав свій щомісячний бюлетень з документами ЦВК і РНК СРСР, ВУЦВК і РНК УСРР, аналогічні стані і матеріали.

Використані договірні документи, що виходили окремими публікаціями5, а також матеріали спеціальних нарад6, на яких вирішувалися питання політичних і практичних заходів по радянському будівництву в республіці.

‘ Год борьбы с голодом 1921-1922 гг. Через делегатов VII Всеукраїшското съезда Советов всем трудящимся. Отчет Цснтралмюй комиссии по борьбе с последствиями голода при ВУЦИКе.-Х., 1922. .

^ Железнодорожный и водный транспорте 1921-1922гг. (Отчет ІІКПС ко 2-му Всероссийскому съезду объедш ІСШЮГОСоюза работников железі юдорож пою и водного транспорта). М., 1922; Отчего деятельности Херсонского мо|ккш о торгового порта. За время с 1 октября 1923 года по 1 октября 1924 і ода. -Херсон, 1925.

3 Звітні дані про роботу органів зв'язху України за 1925/26 бюдж. рік. / До зиі і у

Уиопнаркомпоштеля Украл шнаЗ-му Всеукраїнському з'їзді робі іннкш зіі’я ж\ / .-X., 1927. ’

4 Звідомлешія Української Академії наук за 1923-1926 рр. - X., 1927.

* Мирный договор между Украиной и Литвой. - X., 1921; Договор между Украинской Социалистической Советской Республикой и ЛатиПскоП Демократической Республикой.-М., 1921. •

6 Парада в справі радянського будівництва 10-13 лютого, року 1925. -X.. 1925. Первое всеукраинское совещание городских Советов 5-7 октября 1925 і . Стенографический отчет и материалы. - X., 1925.

Джерелом для вивченії я поставленої у дисертаціїтеми стали друковані праці Х.Г.Ракопсі.кого1 і В.Я.Чубаря2,няких покладено погляди 11 оцінки щодо політичного, економічного, соціально-культурного розцінку в Україні.

У великії) паї оді стала праця А.В.Сапцеїиіча “Джерелознавство з ісгіорії Української РСР 1917-І941”(К., 1981),деппершеііузагальнюючому плані характеризуються докумептн.провідпих фонді» ЦДАВО України: ВУЦВК (ф.1), Раднаркому(ф.2),УЕН(ф.3040), Держплапу (ф.337) та ін. А також аналізуються збірники документів і матеріалів, що готувалися на джерельній базі ЦДАВО України, використання яких, безумовно, сприяє дальшому якісному розвитку наукових досліджені..

Враховуючи те, ідо будь-якої літератури, не кажучи про спеціальні праці, про діяльність Раднаркому України за 1921-1927 рр. немає, при написанні дисеріації використана літера тура, яка дала можливій ьвинчш и процес впровадження в життя декретів, постанов, рішені, уряду, прослідкувати їх практичні результати встановленні республіки. Зокрема, були вивчені праці П.Х.Білого і П.С.Дишлевого, Б.В.Козельської о,

О.О.Кучера, О.Р.Орлинськоі'о, І.Премислера, Р.П.ЕОдемапа1.

Корисною була праця В.М. Волковинського, С.В. Кульчицького “Християн РакоііськиІІ. Політичний поргрет” (К., 1990), написана на великому документальному матеріалі, що зберігається в архівах, до яких раніше не було доступу. Автори книги по-новому оцінююм. і характеризуют і. Х.Г. Раковсысого, як політичного і державного діяча, ім’я якого дові'иП час висвітлювалося негативно.

П ідсумовуючи аналіз матеріалів з досліджуваної теми слід відм і і н і н, що в історичних дослідженнях і тематичних публікаціях хоча II

* Раковский Х.Г. Красная армия и боріЛа с бандитизмом.-X., 1921; Донбасс (из материалов о Донецком бассейне и Донецкой губершш). - X., 1921; Чю незаможным их комитета. -X., 1921; Анексія Східної Галичини II УСГ’Р. ~ X., 1923; ПациоііалиімЙ іюігрос в буржуазних государствах и у нас. - X., 1925.

2 Чубарь В.Я.О хозяйственном строительстае.-Х., 1926;Иаподьеме.-Х., 1927; Очсрднис задачи хозяйственного с гроитсльстиа. - X., 1927.

3 Белый П.Ф.,Д|.Ш1левыйП.С. Единство действий взщдиту завоеваний революции. Боевое содружество трудящихся Украины и России п боріЛе против кулацкой вооружоннойконфрсволуции. - К.., 1988; Козгльсі.кий Б.В. Шлях зрадниці на й авш і пор. -X., 1923;КучерО.О. Розгром збройї юі їм іутріші п,ої к оі ітрреш >л юі іії на Україні її 1921-1923 рр. - X., 1971; Орлинсхиіі А. Бандитизм и борійа с ним. // Армия и революция. - 1921. - № 2-3. - С.3-16; Премыслер И. Разгром бандитизма на Украине. // Воєнно - исторически(1 журнал. - ! 940. - №

9. - С. 34-44; Епдеман Р.П. Борьба с кулацким повстапчеспюм и бандитизмом.-Х., 1921; Його ж. Очаг» ата. .атцины и бандит изм.-Х., 1921.

використовувалися документи Раднаркому УСРР, інших вищих органі» державної влади та управління, але діяльність уряду відображалась недостатньо; замовч увалися або перекручувалися взаємовідносини уряду України з вищими союзними органами влади; Радиарком УСРР подавався лише як орган влади без аналізу недоліків у його діяльності і показу Ного місця в системі адміністративного апарату. Це призводило до однобічності оцінки Його роботи, що не відповідало реальному стану справ.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в iiitl вперше розглядаєтеся в узагальнюючому плані весь комплекс докуменіів Раднаркому як вищого органу виконавської влади та як державної установи. Це дало можливість проаналізувати процес утворення уряду, формування його структурних підрозділів у центрі і па місцях, а також розкрити внутрішню і зо: чішіио політику українського уряду на важливому етані Ного діяльності. Дисертант вперше дійсно науково відтворює історію діяльності уряду республіки, при цьому вводить у науковий обіг архівні і друковані джерела, більшість яких ще маїїже не використовувалася або використовувалася недостатньо.

На захист виносяться такі положення:

- історико-джерелознавча характеристика і оцінка комплексу архівних документів, як основної джерельноїбази дослідження історії ІДІЯЛІ.ІІОСІІ Раднаркому;

- розгляд па основі аналізу архівних документів всіх напрямівдіялмюсі і Раднаркому на засадах нової економічної політики, зокрема в галузі економіки, виробництва, пауки, культури, освіти;

- розкриття механізму розробки урядом України програмних докумеп і іи, за якими ііііі здійснював свою діяльність;

- аналіз зусиль уряду у закріпленні статусу суверенної Української держави на міжнародній арені, як надійного партнера у вирішенні пиіань політичного, економічного і культурного співробітництва і взаєморозуміння.

Праюпичне значення даної дисертації полягає в тому, що вона явлає собою теоретичне узагальнення багаторічної роботи науковців ЦДАІЮ України, яка проводилася під керівництвом і за безпосередньою учасио дисертанта у підновленні знищених під час Великої Вітчизняної віїїни документів основного фонду Раднаркому. Практичніш результаї цієї роботи у вигляді “Міжфондоіюго покажчика документів Раднаркому України за1919-1943рр.”у ІЗтомах.який зберігаегьсявархінЦзаі атьішіі обсяг - 2250 аркушів). До покажчика включено 4325 документ. Раднаркому за 1921-1927 рр. Результати дослідження можу і ь буїи використані при подальшій розробці науково-дослідної теми в ЦДАВО України “Відновлення фонду Раднаркому УРСР. Темаїична іхироока протоколі в засідат її. Раді іаркому за 1919-1943 рр.”, при п іді огові ú зиедеї ют о тематичного довідника “Документи з історії національних меншин у

державних архівах України” та підготовці довідника “3 історії органі» державної влади і оргапіп державного управління України (з історії республіканських і місцепих державних установ)".

Крім того, дане дослідження може бути корисним для істориків, викладачі»та стулентіп учбопих закладів, які вивчають історію України, вт. ч. і для продовження дослідження діяльності Раднаркому як вищого органу влади; при підготовці підручників, хрестоматій, різних навчальних посібників для учбопих закладів; при написанні наукових статей, добірок, огляді» документі», дисертацій, монографій, підготовці радіо- і телепередач, документальних виставок з означених проблем.

Структура та зміст роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається предмет дослідження - джерелознавчий аналіз і оцінка архівних і друкованих джерел та хронологічні межі дисертації. Аналізується рівень шівчснос і і проблеми, ставиться завдання дослідження. Обгрунтовується наукова новизна роботи,

У першому розділі-“Документальні джерела про Радпарком як орган влади" на основі аналізу архівних документів розкривається історія утворення ці.ого органу. Тут йдетт,ся про організацію роботи і функції уряду України в роки непу. Основними документами, згідно яких уряд організовував свою роботу,-це Положення про Раду Народних Комісарі» УСРРта накази про порядок її внутрішньої діяльності. Цінним джерелом для вивчення організаційної роботи уряду України стали пронжоли засідань Раднаркому, яких за 1911-1927 рр. відбулося 481. В них брали участь 14512 чоловік, на розгляд було винесено 15340 питань, з них лише 9 % зрізних причті не пройшли обговорення у Радпаркомі. На засіданнях розглядалися тільки ті питання, які не могли бути вирішеними тими відомствами і особами, які вносили ці питання. Прийняті декрети і постанови проходили відповідний порядок редагування, підписання, зберігання та опублікування.

Аналізуючи архівні і друковані джерела, можна констатувати, що уряд України у ці часи діяв на підставі і в межах Конституції УСРР, пост анов Всеукраїнських з’їздів Рад та ВУЦВКу.

Складалися відповідні відносини РНК з ВУЦВК, центральними і місцевими органами влади. Документальні джерела дають можливість зробити висновки, що РНК, як вищий орган виконавчої влади, здійснював керівництво діяльністю наркоматів та їх підвідомчими установами, а також спостерігав за діяльністю уповноважених загальносоюзних наркоматі» при РНК УССР. Місцеві органи влади були підлеглі Раднаркому. Протягом досліджуваного періоду в структурі РНК і його органів відбулися істотні зміни. Механізм апарату уряду удосконалю!« вся. методом “проб і помилок”. Напрям удосконалення - відповідати

кардинальній зміні методів управління після переходу під командної економіки до нової економічної політики, ідо рахувалася з об’ек мшноіо наявністю ринкових відносин.

У фондах ЦДАВО України підклалися штатні розклади, частина з яких опублікована у збірниках узаконень. Вони дають змогу проаналізувати, якою була структура вищого органу влади. В 1921 р. до управління справами Раднаркому входили такі відділи: секреіаріаі, загально-адміністратншіиН, кошторисно-фінансовий, господарський, секретно-інформаційний, друкарня. У дисертації розкриваються зміни в складі та функціонуванні цих відділів.

Здійснено аналіз роботи комісій, комітетів і рад, які забезпечували діяльність уряду республіки. На правах комісії діяв Малий Раднарком УСРР (МРНК). При вивченні .іяльності Малого Раднаркому на особливу увагу заслуговують прот околи засідань, яких за 1921-1924 рр. відбулося 464,дебулорозглянуго7607пнтань.Вобоп’язкнМРНКвходило: технічна розробка поточного законодавства та його сестиматизація, узгодження декрети;, постанов, рішень тих, що приймалися, з тими, що були прийн я ті раніше. Діяв МРНК з осені 1920 р. по 26 червня 1924 р., коли Раднарком прийняв рішення реорганізувати МРНК у дві комісії: адміиісграїишю-фінансову і по розгляду законодавчих проектів. У жовтні 1926 р. комісії були об’єднані водну - Підготовчу комісію.

У 1921 р. при Раднаркомі УСРР діяла Українська рада трудової армії (Укртрудармія). 14 лютого 1921 р. частина завдані, Укргрудармії були передані Особкому по паливу і продовольству, 28 вересня па зміну Особкому і Укргрудармії була створена Українська економічна рада (УЕР), яка діяла на правах постійної комісії при РНК УСРР. УЕР була вищим господарським органом в республіці. В листопаді 1923 р. УЕР була перейменована в Українську економічну нараду (УЕН). При ній діяли комісії і комітети. 20 вересня 1921 р. була створена Державна планова комісія (Укрдержплап), до функцій якої входили розробка і погодження окремих частіш заі альногосподарьского плану республіки, контроль за його виконанням, проведення дослідження продуктивних сил.

Діяли й інші комісії: Комісія використання матеріальних ресурсів, яка проводила загальний облік всіх матеріальних ресурсів та їх споживання; Надзвичайна комісія з експорту проводила облік сировини, напівфабрикатів і виробів, що включалися у список експортних товарів; Вища арбітражна комісія, на яку покладалося розв’язання майнових суперечностей між центральними державними установами, підприємствами; Повноважна комісія повідиовленшо ¡розвитку торгівлі хлібом реї улита ;іл пи тання хлібної торгівлі.

При УЕР діяли і комітети: Головний комітет в справах по концесіях і акційнихтоварист пах, який розглядав проекти концесій, ста і у і її акційних

товариств; Всеукраїнський центральний комітетсприянмя кооперативному будівництву робі і ніічнх жител. ■

При РНК у 1921 р. діяли ради: Центральна рада захисту дітей, яка піклувалася про забезпечення дитячих установ продуктами харчування, взуттям, одягом, приміщеннями, паливом. Особлива увага приділялася безпритульним дітям; Рада зовнішньої торгівлі, яка заПмалася розробкою методів складання експортного та імпортного планів; Центральна посівна комісія займалася організацією губернських, повітових і волосних посівкомін та ремоніних комісій; Всеукраїнська надзвичайна санітарна комісія займалася мобілізацієюмедико-саиїтариогоперсоналу,доставкою медикаментів, будматеріалів, продт оварів в ті місцевос ті, де була в цьому поіреба. Шес|кька комісія надавала допомогу підшефним військовим частинам і відомствам; Комісія по відмовленню комунального міського і сільською господарства розробляла плани і заходи по відновленню міського та сільського місцепого господарстві), в г.ч. державного, кооперативного і приватного будівництва; Дотаційна комісія мала споїм завданням надавати позички і дотації з дотаційної о фонду українською уряду; Комісія внутрішньої торгівлі (Комвнуторг) сприяла розпитку внутрішньої торгівлі п Україні, розробляла питання торгової полііики, заходи, що сприяли торгівлі та іи. .

Серед комі гетів при РНК УСРР діяли: Головний коопера пшпиИ комі те г, який керував діяльністю кооперації в Україні; Комітет чужоземної літератури допомагав установам і організаціям у придбанні іноземної літератури за кордоном і виданні там кращих вітчизняних праць.

Доку ментальні матеріали дають можливість всебічно вивчити функції і завдання вищого органу виконавської влади, Ного структуру, діялі.піст ь різних установ при Раднаркомі, виявити також помилки і.недоліки, що допускав уряд.

У другому розділі - “Аналіз і оцінка архівних і друкованих джерел про розв’язання Радою Народних Комісарів загальнополітичних проблем” розглядаються документи Раднаркому (ф.2) та Постійної наради по боротьбі з бандитизмом при Раднаркомі УСРР (ф.3204). Вони дають досить повне уявлення про розмах селянського опору більшовицькій полігиці реквізицій, па якій грушувався весьдопепівський курс правлячої партії. Селянський опір розглядався владними структурами як “політичний”, або“куркулі.ськиП’ бандитизм. Починаючи з осені 1920 р., українське селянство почало висловлювані зростаюче невдоволення політикою продрозкладкн і заборони торгівлі. Після переходу до пепу селянські заворушення одразу не припинилися, оскільки в Україні аж до осені 1921 р. продовжувалося стягнення продрозкладкн з урожаю 1920 р., а збирання продподатку здійснювалося реквізиційними і конфіскацій ними методами.

19 лютої о 1921 р. уряд ліквідував нараду по боротьбі з банци іизмом

при командуючому всіма збройними силами УСРР і створив Постійну нараду по боротьбі з бандитизмом при Раднаркомі УСРР. Нарада об'єднувала діяльність всіх військових і цивільних організацій і усіапон по бо ротьбі з “бандитизмом”. Головою паради було обрано Х.Раковсі.кої о.

Про діяльність Постійної паради протягам 1921 р. збереглися 53 оригінали і 48 копій протоколівзтекстами російською мовою. Протоколи засідань були абсолютно секретними і вручалися членам паради під розписку. За цей період було розглянуто 828 питань, па засідання були запрошені 107 чолопік, які відвідали ці засідання 636 разів.

Документ РНК УСРР дають можливість розглянути доленосне для України пиіання - утворення СРСР, яке до середини 50-х років висвітлювалося тенденційно « інтересах тоталітарної системи.

Зі іачна кільк ість документів констатують, що ті “ідеали справедлі івос і і і братерства”, в які народи союзних республік, вт.ч. і український, хо і їли віриш, були грубо спотворені сталінським режимом.

Документи акцептують увагу на тому, що нова економічна політика вимагала перебудови центральних і місцевих органів державної влади і упраііліїшя в усіх сферах господарсько-культурного і громадсько-політичного життя, а це вимагало в першу чергу проведення реформи в системі управління.

Історичним джерелом для вивчення такого важливого питання е друковані матеріали Всеукраїнських з’їздів Рад, сесій ВУЦВК, звіт українського уряду про свою діяльність, а також архівні документ провідних урядових фондів. .

Документальні матеріали підтверджують, що уряд пост ійно т римав в центрі уваги і здійснював настанови і директиви Всеукраїнських з’їздів Рад, ВУЦВК щодо удосконалення як неїітральних.так і місцевих відоме і в. У першій половині 20-х років центральним і місцевим орг анам влади надавалось більше самостійності у вирішенні питань, більше проявля і и активність, ініціативу та зацікавленість. Але згодом командний стилі, керівннцтванароджувавпостійно зростаючу бюрокрашзаціюупраіиіння.

Особлива увага приділена дисертантом аналізу документів, в яких йдеться про здійснення прямих контактівуряду України з урядом іноземних держав протягом дуже обмеженого часу - від закінчення громадянської війни до остаточного сформування СРСР.

Основним джерелом для вивчення цьго питашія залишаються документи фондів Раднаркому і ВУЦВКу, а доповнюють їх найбільша і найцінніша частина документів, що відклалася у фонді Наркомаїу закордонних справ (ф.4). Ці документи до недавнього часу знаходилися на спецзберігаїніі. Цікаву інформацію містять накази, розпорядження і протоколи засіданьНКЗСУСРРпро встановлення дипломат ичних зв’язків з країнами, що погодилися на такі зв’язки з Україною, затвердження інструкцій для представництв України за кордоном. Особливу уиаі у

прнпергае листування зупошюважепими Літні, Латвії, Естонії, Вірмеї йї про реевакуацію біженці». Документальні матеріали розповідаю! ь про внуг-рішіио і зовнішню політику окремих держав; відклалися вербальні нош іноземних держав, анкет, заяви громадян на отримання паспорі ів на ниїзд до Німеччини, Голландії, Греції, Данії, Італії, Польщі та ін. країн.

Із спеціального на відкрите зберігання в ЦДАВО України переведено фонд Українського радянського посольства в Польщі (ф.67), який за обсягом невеликий, всього 52 справи, але документи цього фонду яскраво свідчать про досягнення і труднощі у дипломатичних вісиосинах України з Польщею.

Важливі матеріали зберігаються у фондах повноважних представництв УСРР в Німеччині (ф.3675, ф.3692), Чехо-Словаччипі (ф.3691), в Прибалтиці (ф.3693), Надзвичайного посольства в Туреччині (ф.3694), Уповноваженого представника Наркомоспіти УСРР у Німеччині (ф. 16).

Документи Наркомату і уповноваженого внутрішньої і зовнішньої торгівлі та постачання УСРР(ф. 423, оп.З) дають уявлення про розишок зовнішньої торгівлі в Україні, діяльність торговельних організацій за кордоном, економічний стан країн - торгових партнерів України.

Джерельна база ЦДАВО'України дає можливість проаналізувати зовнішньополітичну діяльність уряду України за відповідний період.

Почи маючи з 1921 р. Україна підписала мирні договори - з Л іп вою (14 лютого), Латвією (3 серпня), Естонією (25 листопада); відбувся обмін дипломатичними місіями між УСРР та Польщею (вересень 1921 р.), з лютого до липня 1921р. велися перег овори з Румунією, але досягти позитивних результатів не вдалося. 17 вересня 1921 р. після укладання конвенції і Туреччиною, постало питання про встановлення дружніх відносин між Україною і Туреччиною, що призвело доукладання Доі опору про дружбу і братерство 21 січня 1922 р. між Україною і Туреччиною. 7 грудня 1921 р.-договірміжУСРРтаРСФРРі Австрійською республікою. 6 черпня 1922 р. у Празі був підписаний Тимчасовий договір між УСРР і Чехо-Словаччиною. " -

Договірні відносини України з Німеччиною розпочалися навесні 1921 р., продовжувалися вони і протягом 1922 р.

Архівні джерела свідчать, що уряд України успішно розв'язував питання про дипломатичні представництва яки Україні, і ак і закордоном

Н алагоджу валися економічні, науковій культурні міжнародні зв язки. Відряджалися за кордон для навчання і обміну досвідом спецшпспі народного і осподарп ва України.

Н - “Ді ял,'і ,і‘-ть українськоїО уряду в галу зі і шроцного госгшдарс і на за документальними матеріалами" па підставі докуменпв нідіноркхться одна з драма нічних сторінок в іст орії українського народу

- голод у республіці в 1921 - 1923 рр. В історичній науці ця іема замовчувалася, і і ілі.ки в 1992 р. науковці ¡архівіст и підгої ували юірннк

документів “Голод в Україні 1921 - 1923 рр.”, куди увійшли документ, переважна більшість яких публікується вперше. Збірник вийшов у сні і у 1993 р.

Важливнмджерелоидлявнвчепняголоду 1921 - 1923 рр. залишаю і і.ся документи урядопнх установ, зокрема, фонди ВУЦВК і РНК. Докумен їм фонду Наркомпроду (ф. 340) характеризують хлібозаготівельну полі гику, масовий збройний тиск на селян при вилученні у них зерна, селянські виступи покремих голодуючих губерніях проти стягування продподаїку. Досить цінним е комплекс документів, що відклалися у фонді Всеукраїнської неї пральної комісії допомоги населенню, що пос і ра ждано від неврожайності (ф. 258).

Важлипимєдокумеіпальннйапалізрозпиткусілі>ськогогоспод;ірсі па вУкраїні. Джерел і.па база для вивчення цього питання у ЦДА ВО України широка. Документи Наркомзйму доповнюють матеріали Всеукраїнської цешральїіої комісії по націоналізації земель для промисловості і наукової мети при Наркомземі УСРР (ф. 744), Бюро при Всеук раїнськ ій цен і ралы іій комісії по націоналізації земелі, для промисловості і наукової мети на Правобережній Україні (ф. 748),Особливої колегії вищого коніроліоу земельних суперечках при Наркомземі УСРР(ф. 12). В документ ах йде іься про розширення прав місцевих органів влади щодо розвитку сільською господарства, забезпечення госпоАарствсілі>ськогосподарськоіо іехнікою та реманентом, електроенергією, підготовку кадрів і фінансування.

У документах характеризується політика уряду щодо різних форм колективних господарств-артілей, комун, топариствпоспілі.ній обробці землі. Протягом 20-х років успішно розвивався кооперативний рух. На селі діяла сільськогосподарська та споживча кооперація, дімлиіісіь яких представлена документами багатьох архівних фондів. Архівні джерела констатують, що велику допомогу сільськогосподарській кооперації надавали акціонерні товариства “Село-допомої а" (<|>. 70), "Село-техніка” (ф. 62), “Плугатар” (ф. 289).

Джерелознавчий аналіз документів про розвиток сільською господарства вУкраїні в 1921 -1927 рр. дає підставу твердити, що не були роки боротьби за виживання. Необхідно було боротися з розрухою (І голодом, відновлювати продуктивні сили всілі>а,ко.му господарстві. Нові форми роботи вимагали і нового підходу, і нового розуміння процесів, і досвіду, а цього, на жаль, не вистачало. Тому не дивно, що завдання, які уряд ставив щодо відбудови сільського господарства, залишалися недовиконаними.

Нова економічна політика внесла зміни у форми і методи щодо організації промисловості. З метою пристосування до ринку великі підприємства об'єднувалися у трести. У ЦДАВО України збери ;ісі і-ся група фондів, документи яких дають змогу проаналі зувати стан і ді ял м ііс і ь утворених трестів.

Назріло питання про залучення ¡поземного капіталууформі концесії!. Уряд намагався побудувати роботу так, щоб для республіки це було вигідно, але інвестори (концесіонери) розуміли, що па У країні економічна нестабільність. Тому їх увагу привертали ті підприємства, де була низька структура капіталу, тобго які б при мінімальному основному капіталі давали б максимальний оборотний капітал. Уряд йшов їм пазусі річ, щоб зацікавити концесіонерів, але ті не поспішали, і виставляли свої вимоги. Радпарком, враховуючи псі позитивні і негативні сторони концесійної політики, продовжував дотримуватися думки, що для покращання розвит ку промисловості необхідно на власних підприємствах намаї аі ися так організовувати виробництво, щоб підвищувалася продуктивиісіь праці, виробництво промислових товарів, зміцнювалися міжнародні економічні зв'язки, що дасть можливість Україні закласти необхідний технічний потенціал. •

Заслуговують на увагу архівні документи, що дають можливії- н> проаналізувати діяльність на Україні різного роду товариств, в т. ч. акціонерних і пайових, промислово-торговельного профілю, а іакож експортно-імпортних установ, що па той час малії назву ’контори". Документи про діяльність цих установ входять до окремих фондів, що зберігаються в архіві. Серед них - акціонерні товарно па “Коксобензол” (ф. 41),“Укрпосгач"(ф. 72),“Укргорг'Чф. 77); пайові товариства “Париж” (ф. 57), “Утильсировина”(ф. 52); торговельні контори “Укрмафтоюрг” (ф. 48),“Експортліс” (ф. 265) та ін. Оскільки поїш входили до сіру мури урядових установ, їх дії контролював і спрямовував уряд.

Вивчення документальних джерел з питань діяльності транспорту, що зберігаються в ЦДАВО України, дає можливісіь зробити висновок, що обсяг таких документів невеликий. На це були підповідні причини. Питання стану і розпитку транспорту ніколи окремо не ставилося, а инкладалося поряд з розглядом проблем відбудови інших галузей народного господарства. Очевидно причина такого сіаповища полягала и тому, що в У країні діяв Уповпаркомшляхів, і піп, безумовно, залежав від Наркомшляхів РСФРР, а згодом СРСР.

Як і на транспорті, багатогалузевою була служба зв’язку (пошіа, телеграф, телефон, радіо). Архівна документальна база для вивчення стану і розвитку зв’язку в Україні досип, обмежена,розпорошена по різних фондах. Є тільки один фонд спеціального призначення - фонд центрального керівного органу зв’язку - Уповпаркомпошіель при РИК УСРР ((}). 185). Ма геріали цього фонду представлені далеко не в повному обсязі. Ця установа, як і інші, не встигла передати документи па державне зберігання і вони загинули в 1941 р. Те, що залишилося, дає інформацію про розширення мережі пошт, телеграфу, будівництво родіос (акцій на Україні. При висвітленні цієї теми дисеріант максимально ішкорисіав друковані джерела.

У розділі четвертому - “Характеристика комплексу документів про роль Радиаркому в соціально-культурному розпитку республіки”, як підтверджують документальні матеріали, дасться аналіз і оцінка діяльності українського уряду у здійсненні національної полі піки її Україні. Ця проблема вимагала насамперед ліквідувати всі правові національні обмеження, здійснити практичні заходи щодо ріві іопрапності мов, залучення національних меншин в процес соціально-економічного розвитку республіки і цим самим сприяти викоріненню нерівності, яка існувала в політичному, економічному і культурному житті нацменшин Україии.

ДокументальнабазаЦЦАВОУкрапіидаєможлитстьвсебічпопімчипі проблему національної політики в Україні. Таку можливість надають документи, крім фондів ВУЦВК і Радиаркому, фондів: Держплану (ф. 337), ЦСУ (ф. 582), наркоматів освіти (ф. 166), внутрішніх справ (ф. 5), праці (ф. 2623), земельних справ (ф. 27), фінансів (ф. ЗО), легкої промисловості (ф. 572), юстиції (ф. 8) та ін.

Для виконання поставлених завдань в 1921 р. при НКВС УСРР був створений відділ національних меншостей. В 1924 р. була створена при ВУЦВК Комісія в справах нацменшостей, з вересня 1925 р. Комісія стала називатися Центральною комісією у справах національних меншостей.

Документи, що характеризують діяльність ЦК Нацменшостей при ВУЦВК, входять до окремого фонду (ф. 413). Це унікальні і малодосліджеш документи. ■

Одним із головних моментів діяльності органів влади щодо здійснення програми національної політики було виділення окремих адміністративно-територіальних одиниць з переважною більшістю окремих національних груп. Згідно урядових постанов на 1 квітня 1927 р. в Україні був затверджений 21 національний район. Нацменшини залучалися до радянського будівництва шляхом створення районних, сільських і селищних рад. Уряд ставив питання про вивчення соціальної структури нацменшостей, їх господарсько-побутових особливостей, матеріальних і культурних потреб. і

Важливою складовою частиною національної політики в Україні була українізація. Особливо велику роль у вирішенні цього питання відіграв декрет ВУЦВК і Радиаркому УСРР від 1 серпня 1923 р. В першу чергу розпочалося навчання співробітників радянських установ. Для цілі о створювалися курси української мови. Зметою перевірки цієї робот и РН К УСРР 14 серпня 1924 р. створив спеціальну комісію. Безумовно, в цій роботі були певні недоліки, не вистачало коштів, кваліфікованих спеціалістів-зпавців української мови. Уряд своєю постановою під ЗО квітня 1925 р. зобов’язував завершити українізацію радянською апарату до 1 січня 1926 р., відповідальність покладалася на керівників установ і організацій. Крім того, 2 жовтня 1925 р. при Раднаркомі УСРР була

заснована Центральна всеукраїнська комісія українізації рлдапара ї у, яку очолив сам голова уряду В.Чубар.

Документи дають уявлення про хід українізації апарату ВУЦВК і Радпаркому. Важлипим було те, як в цих питаннях розбиралися вищі ешелони влади, яку проводили політику. Так, голова Радпаркому Х.Раковськ иП п своїй статті “Національне питання в буржуазних державах і в пас” сгавив питання так: чи можна вирішити національне питання мирним шляхом? І відповідав, що можна. Десятки років Раковського звинувачували у перекрученні національної політики, в тому, що він зневажливо ставився до української національної культури, був проти українізації. Але Раковський категорично виступав проти формалізму п справі українізації, був за планомірне і радикальне вирішення цього питання, поетапний перехід до одномовиості, був категорично проти огульного звільнення співробітників радапараггу з мовних причин.

Уряд постійно тримав у центрі уваги питання розвитку освіти п Україні. У зв’язку зцимвідбуваласяреорганізкііямережіучбоїіи?'. закладів шляхом часткового закриття, об’єднання або появи нових.

Аналізуючи документальні матеріали про стан роботи органів освіти по виконанню поставлених урядом завдань, слід сказати, що протягом 1921 - 1927 рр. залишилися глобальні питання, від яких залежав успіх освітньої справи. Серед них - створення матеріально-технічної бази, яка була в прямій залежності від фінансування, державне і місцеве кредитування культури,науки,освіти,підготовка ¡перепідготовка кадрів, матеріальне забезпечення викладачів, науковців, студентів, учнів.

У документах міститься інформація про вирішення урядом республіки питань вищої освіти. Було прийнято ряд законодавчих актів про прийом до вищих учбових закладів, фінансову допомргу вузам.

Поряд з розвитком всіх ланок освіти вимагало рішення таке болюче питання, як ліквідація неписьменності, особливо серед дорослого населення. Була розгорнута мережа шкіл і пунктів по ліквідації неписьменності. Раднарком УСРР систематично заслуховував Наркомос УСРР про хід, результати і перспективи цієї роботи. Але до кінця 1927 р. це завдання, як планувалося, не було розв’язане.

Уряд України вважав, що розвиток освіти і культури був неможливим без розвитку науки. Центром об’єднання наукових сил виступала Всеукраїнська академія наук, яка згідно положення, що затвердив уряд

14 червня 1921 р., була вищою науковою державною установою УСРР.

Докумеї пальні джерела підтверджують, що розвиток освіти,кул ьтури і науки, як єдиний процес, був нелегким. Необхідно було подолати консерватизм, відсталість, а часто-й небажання окремих кіл владного тоталітарного режиму продовжувати розбудову в республіці основ національної культури й духовності народу. У цьому плані значної у киті вимагав аналіз саме тих документів, в яких йшлося про соціальну політику

українського уряду. Це насамперед матеріали Наркомату охорони здоров'я УСРР (ф. 342). У фонді відклалися директиви вищих законодавчих органів, накази, розпорядження, доповідні і пояснювальні записки про роботу самого наркомату та його підвідомчих установ.

Джерелознавчий аналіз документальних матеріалів показує, що з розвитком соціально-культурного будівництва в республіці відповідне місце займало підвищення добробуту різних верств населення України. За документами (декрети, постанови, положення, інструкції, накази, розпорядження, протоколи засідань, звіти,.довідки, листування), що складають окремий фонд Наркомату соціального забезпечення УСРР(ф. 348), можна простежити за тими заходами, що розроблялися урядовими органами щодо соціального захисту населення. Серед цих заходів -підвищення заробітної плати. Особливо гостро це питання пос тало, коли в силу вступали ринкові віднйсини, закривалися підприємства, частина людей залишалася безробітними. З переходом народного господарства України па нові умови господарювання зарплата була нестабільною і коливалася залежновідзагального етапу економіки, диспропорції в ціпах нетривкого карбованця, рівня інфляції. Тільки після грошової реформи

1924 р. становище почало змінюватися, підвищилася купівельна спроможність карбованця, що забезпечило реальну зарплату. В липні

1925 р. для регулювання норм зарплати Радпарком утвори» Комісію по державному нормуванню зарплати для службовців установ, шо знаходилися па державному і місцевому бюджетах.

Джерелом для вивчення питань, пов’язаних з організацією праці в усіх галузях народного господарства республіки (потреба, наявність і забезпечення робочоюсилою, працевлаштування, поліпшення умов праці і заробітна плата, страхування робітників), можуть бути документи Наркомату праці УСРР (ф. 2623), Головного управління соціального страхування при Нарком праці (ф. 2851), Всеукраїнського правління державного страхування при Уповнаркомфіні (ф. 400).

Діяльність уряду була спрямована на поліпшення справи соціальної о забезпечення. Безпосередніми виконавцями законодавчих актів уряду були органи соціального забезпечення. Саме на них була покладепа відповідальність за допомогу тисячам соціально незахищених.

Основною формою державного соціального захисту було пенсійне забезпечення на базі урядових законодавчих актів. Безумовно, ні державний, ні місцевий бюджет не могли задовольнити в повній мірі потреби соцзабезпечення, хоча з року в рік бюджети зростали. Особливо низьким було забезпечення на селі. Як свідчать документи, залишалися ще групи населення, на які слід було б в першу чергу звернути увагу. Це -сліпі, глухонімі, велика кількість розумово відсталих, психічно хворих людей, які вимагали піклування з боку держави.

У висновках підкреслюється, що історія У країни довгий час подаїкикіс я

однобоко, більше того, перекручувалася через панування “правильних” ідеологічних посгулатів. Суть цього дослідження і полягає птому, щоб на широкії! документальній базі відтворити історичну правду, свідомо, пиііажено і спокійно поставитись дооцінки історичних подій 20-х років, об’єктивно поглянути на ті часи, щоб виключити суб'єктивізм. Не можна відмовитися, тим більше, забути, будь-яку сторінку нашої історії. Результати дослідження розкрнпаютьие лише суть історичної о моменіу того часу, але й намагання зробити відповідні висновки до сьогодення. І допомагає в цьому наявність широкої документальної бази.

Відзначається, що уряд і народ України пройшли важкий шлях за певний відрізок часу. Сюди можна плюсувати і помилки, і прорахунки уряду, як і, безумовно, були. Але, не дивлячисьна всі труднощі і страждання народу, уряд зробив практичні висновки і історія це підтвердила: взятий курс на перебудову був правильним, бо інакше Україна просто не вийшла б з тієї кризи, куди попала в перші роки після закінчення громадянської війни. Поряд з аналізом і висновками щодо діяльності Раднаркому УСРР в 1921 - І927 pp. даються і практичні рекомендації на сьогодення. Прн цьому увага акцентується па подальше і всебічне вивчення архівних матеріалів, введення у науковий обіг документів, що до цього вводилися досить обмежено і фрагментарно, в основному, як ілюстративний матеріал. В історіографічному плані необхідно нарощувати історичний матеріал, видавати якомога більше праць з історії державних установ у сфері управління, бо саме це наштопхує на використання їх досвіду на впровадження у сучасних умовах.

Наукова апробація дисертації проводилася на засіданні відділу новітньої історії України Інституту української археографії Н АН України. Загальні положения дисертації висвітлені у таких публікаціях:

1. До питання про відновлення втраченої під час Великої Вітчизняної війни частини фонду Ради Народних Комісарів УССР. // Архіви України.

- 1988. -№5.~ 0,3 д. а.

2. Документи завершального етапу створення Союзу PCP. // Архіви України. - 1972. - № 6.- 0,5 д. а.

3. Комітети незаможних селян у боротьбі за підновлення і зміцнення радянської влади на Україні. // Архіви України. - 1980. - № 3. - 0,3 д. а.

4. Архівні джерела з історії діяльності першого радянського уряду України - Народного секретаріату (грудень 1917 р. -березень 1918 р.)// Архіви України. - 1987.-№ 5.-0,5 д. а.

5. До історії міжнаціональних процесів lia Україні. // Український історичний журнал.-1990.-№6,№8.К» 10, N“11; 1991.-№1.№ 2; 1992.

- № 12 - 4 д. а.; 1993. - № 1-2 - 0,7 д. а. ‘ ■

6. Діяльністьпостійної наради при РНК УСРР по боропйі з бандитизмом у 1921 - 1923 pp. //Український історичний журнал. - 1991. - № 8. - 0,5 д. а.

7. Краткий справочник пофоіідам ЦТ АОР УССР.-К., 1984. (Передмова.

- 0,5 д. а.).

8. Центральний государственный архив Октябрьской революции, высших органов государственной власти и органов государственного управления Украинской ССР. Рекламно-информационный проспект о составе и содержании фондов архива. - К., 1985. - 1 д. а.

9. Государственные архивы Украинской ССР. Справочник. - К., 1988. (Підготовка відповідного розділу по фондах ЦДАЖР УРСР). - 1,5 д. а.

10. Голод в Україні в 1921 - 1923 рр. Збірник документів і матеріалів. (Упорядник). - К., 1993. - 15 д. а.

11. Джерела з історії голодувань, голоду і голодомору в ЦДАВО України. (Доповіді* на міжнародній науковій конференції "Голо/юмор 1932- 1933 років в Україні: причини і наслідки”. 9-Ю вересня 1993 р. я. Київ. - 0,7 д. а.

Підписано до друку 60x84 1/16

Ум. Друк. арк. 0,9. Обл. вид.ери. 1,0.

Тираж 100. Заы. 1994 р. Бесплатнии