автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Исторический досвiд регулирования споживчого ринку Украины в период НЭПа (историко-экономический аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Исторический досвiд регулирования споживчого ринку Украины в период НЭПа (историко-экономический аспект)"

РГЗ Од

і < (Міг и

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Лобач Катерина Василівка

історичний досвід регулювання споживчого ринку

УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПУ /ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧ1ІИИ АСПЕКТ/

07.00.02 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Історичних наук

Київ - 1994

Дисертацією е рукопис

Робота виконана в Інституті історії України Аіі України

Науковий керівник - доктор Історичних наук, професор , КУЛЬЧИЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ Офіційні опоненти: доктор Історичних наук, професор ' ГОРБАНЬ ЮРІЙ АНДРІЙОВИЧ

кандидат історичних иацк, доцент ДІБРОВА СЕРПИ СТЕПАНОВИЧ

Провідна організація - Запорізький державний університет

Захист відбудеться "29“ квітня 1994 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ДО 16.31.01 в Інституті історії України АН України /адреса: 252001,Київ-1, вул.М.Груиевського.4/

З дисертацією моїна ознайомитись у бібліотеці Інституту Історії України АН України

Автореферат розісланий березня 1994р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор Історичних наук

ПІНЧУК Ю.Л.

Прийняття Верховною Радою Акту про незалежність України в серпні І99Ір., всенародна підтримка ідеї розбудови національної державності на грудневому референдумі ознаменували початок епохальних змін п історії українського народу. Із здобуттям омріяної і вистражданої в багатовіковій боротьбі суверенності пов’язувалися надії відродження національної духовності, вільного розвитку самобутньої культури, створення високорозвиненої економіки, входження України у світове співтовариство держав, як рівноправного члена. Прикро й боляче сьогодні усвідомлювати, що так щедро наділена при.родніми багатствами країна, з високим науково-технічний потенціалом, населена працелюбними людьми, часом нагадує обездо-леного жебрака. Загальна риса реформ, здійснених за останні три роки - їх половинчастий і непослідовний характер. Вони не тільки не поліпшили стану справ у економічній сфері, а, навпаки, поглибили народногосподарську кризу, поставили країну на грань економічної катастрофи. Соціально-економічні реалії сьогодення вимагають прийняття радикальних рішень, спрямованих на створення повноцінної ринкової економіки. Політичні пристрасті мають поступитися місцем економічним імперативам, що стали сьогодні визначальним чинником суспільного життя.

При всій несхожості політичної ситуації, конкретно-історичних умов і їх соціально-економічного змісту, період непу співзвучний нашій сучасності. Глибоке осмислення його уроків дасть можливість, творчо запозичуючи тогочасний досвід, уникнути численних помилок на шляху розбудови незалежної України.

Новий економічний курс, прийнятий більшовиками навесні 1921р., грунтувався на використанні об’єктивних законів суспільного розвитку. Результатом його здійснення було відродження товарно-грошових відносин, збалансування кредитної і фінансової систем, ідо сприяло швидкому подоланню господарської розрухи в країні, розбудові її економіки. Отже, абревіатура "неп" слушно може розшифровуватися і як"нормальна економічна політика"^.

Увесь перебіг економічного і політичного життя країни після згортання непу й утвердження тоталітарної системи переконує в тому, що ринкова економіка не має розумної альтернативи.

Складність і багатогранність нинішніх проблем, що виникають на шляху до ринку, вимагають ефективного використання науково-іте-лектуального потенціалу суспільства, зміцнення зв’язків між окре-

I Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на .Україні: іЮ-30~ті роки,- К., 1991. - С.І8.

ними галузями науки, комплексної постановки і вирішення нагальних ' питань. За таких обставин особливої актуальності набувас вивчення досвіду регулювання споживчого ринку України в період непу саме в історико-економічному аспекті.

Предметом дослідження є основні напрямки, форми і методи роботи державних центральних та місцевих органів влади й управління, а також політичних структур і громадських об"єднань по регулюванню споживчого ринку.

Терміном "регулювання" автор ьизначае сукупність економічних /кредитна, податкова, тарифна політика й ін./ та адміністративно-командних важелів впливу на становлення й розвиток державної, кооперативно: та приватної торгівлі.

Хронологічні рамки дисертації обмежуються І92І-І929 рр. Початкова дата періоду дослідження обумовлена кардинальними змінами а усіх сферах життя країни після проголошення більшовиками нового економічного курсу, що пізніше отримав назву "неп". Наслідуючи загальноприйняту в історичній науці періодиоадію, рамки дослідження обмежуються 1929 р., проголошеним тодішнім партійно-державним керівництвом "роком великого перелому", з якого розпочався новий "военно-комуніетичний" штурм, що призвів до остаточної руйнації ринкового господарського механізму.

Стан наукової розробки проблеми. Перші кроки в дослідженні питань функціонування ринкового механізму в господарстві країни були зроблені ще в 20-ті роки. Характерною рисою історіографічної спадщини того періоду е вивчення питань регулювання споживчого ринку в контексті пошуку шляхів розв’язання злободенних проблем.

То ж не дивно, що серед імен авторів перших публікацій найчастіше зустрічаються прізвища керівників Держплану, Наркомторгу.ВйіГ та інших державних інституцій УСРР й СРСР.

Значний Інтерес становлять роботи працівників республіканського Держплану - Ф.Свіщевн. та М.Винограцського, присвячені питанням регулювання товарообороту, характеристиці державної торгівлі, огледу діяльності споживчої кооперації на внутрішньому рин.-у^.

І Свищев І. Итоги и перспективи развития потребительской кооперации /Дозяйство Украины.-1927.-М.-С.46-57; Його ж. Положение госторговли на Украине к концу 1923г.//Торговля Украины в 1923г. Труды Госплг’а УССР,-Харьков,1924; Виноградский Н. Борьба с высокими розничными ценами //Экономическое обозрение.-1926.-Ку7.-С.20-27; Його ж. Система и практика планирования и регулирования товарооборота //Хозяйство Украины.-1926.-№5. - С.23-33.

- з -

Грунтуючись на фаховому доборі статистичного матеріалу, пі праці вміщують' критичний аналіз торговельної роботи окремих підприємств

1 цілих галузей, в системі розглядають форми і методи державного впливу на різних суб’єктів внутрішнього товарообігу, дають обриси ключових проблем його подальшого розвитку.

Як прихильники адміністративно-планових методів управління економікою, автори акцентують увагу на необхідності їх подальшого зміцнення і поширення, недооцінюючи, водночас, ефективність застосування економічно-ринкових важелін регулювання господарського життя країни. Подібний підхід до розв’язання проблем спожизчого ринку характерний також для тогочасних керівників республіканського і союзного ПКВТ, про цо свідчить ряд їх публікацій^.

З розмаїття проблем, пов’язаних з регулюванням внутрішнього ринку, досить повно висвітлені в літературі 20-х років питання торговельної діяльності державних підприємств /трестів, синдикатів, акціонерних товариств/ та системи спояизчої кооперації. Вод. . . г .

ночас* приватне підприємництво в сфері торсвлі залишилося поза

уваго» дослідників. Підготовлені й видані Наркомторгом та Нарком-фіном України роботи: "Практика регулирования частной торговли на рынке промышленных товаров" та "Частная торговля и промышленность Украины по даним налогового аппарата НК£ УССР" є більше документальними джерелами, аніж науковим:: дослідженнями. Містячи значний обсяг фактологічного матеріалу, ці роботи обмежуються описовістю та ілюстративністю, позбавлені серйозного аналізу, висновків та узагальнень"".

Певно» мірою, відсутність розробок з історії приватної торгівлі України, коїліенсопуєтьоя рядом грунтовних праць загальносоюзного рівня Серед них широтою діапазону постановки проблем,

Т”оалккнд л. Регулирование розничного рынка//Экономическое обо-зрениб.-1УИ6.-К?,-С.132-14Ъ; Иого «.Проблемы советского товарооборота а первом послеоктябрьском десятилетии //Вопросы торговли. -1927.-1(-1.-С,Ъ-20; Чьрнов Ы. Торговля УССР.-Харьков,ІУ27.

2 Практика регулирования частной торговли на ринке пром:>паленных товаров.-Харьков,І92іі; Частная торговля и промышленность Украины по данмим налогового аппарата Пій? УССР.-Харьков, 1927.

3 Крон Ц..'4: Частная торговля в СО^Р. По материалам Совета съездов биржевой торговли.-М.,1926; Частный капитал в народном хозяйстве Ск-СР. Материалы комиссии ВСПХ СССР.-М-Л., 1927.

багатством документального матеріалу вирізняються роботи М.лир-нунського

. В 20-ті роки були закладені підвалини для вивчення комплексу питань, пов'язаних з функціонуванням фондових і товарних бірж, банківських і кредитних інституцій ринкової інфраструктури. К.Шмідт та І.Бака в своїх роботах дають характеристику біржової торгівлі на терені Радянського Союзу, відзначають специфічні особливості в діяльності радянських бірж . Помітна спроба авторів узгодити факт існування складових ринкової інфраструктури з домінуючою вже на той час концепціє» зміцнення адміністративно-планового управління економікою і обмеження ринкового механізму. Незважаючи на деякі недоліки, праці К.Шмідта та І.Бака не втрачають своєї наукової цінності, будучи донедавна чи не єдиними з даної тематики.

Запровадження непу сприяло відродженню в радянський час традиційної для України ярмаркової торгівлі. Тоді ж були здійснені перші спроби її дослідження» Надзвичайно цікавий матеріал вміщують роботи Д.Солов'я - працівника Полтавського губстатбюро Вони не лише дають вичерпну статистичну інформацію про обсяги торговельних оборотів ярмарків, асортимент пропонованого на них товару, а й відтворюють барвистий колорит українського ярмаркового торжища.

, Непересічне значення у вивченні досвіду регулювання господар-, ського життя країни мають праці економістів М.Кондратьєва, В.Ново-жилова, Л.Юровського та інших, які обстоювали відродження ринкових механізмів, намагались протистояти ідеям і методам військового комунізму. Теоретичний виклад ними свого бачення шляхів розвитку

економіки країни грунтується на осмисленні досвіду перших років

. 4

господарювання в нових економічних умовах .

1 Кирмунский М.Ц. Частный капитал в товарообороте.-М.,1924; його

ж.Частный торговый капитал в народном хозяйстве СССР.-М.,1927.

2 Шмидт К.А. Организация и практика биржевой торговли в СССР.-М., 1927; Бака И.С. Биржа на Западе и в СССР.-Харьков, 1926,

3 Соловей Д. Краткий очерк ярмарок и ярмарочной торговли.-Полта-ва, 1925; Його ж. Літні ярмарки Полтавщини //Господарство України. -1924.-№І.-С.138-143.

4 Кондратьев Н.Д. Условия образования и движения товарных цен // Нэп и хозрс^чет.-М.,1991; Новожилов В.В. Цены и государственное регулирование /Дам же; Юровский Л.Н. На путях к денежной реформе //Гам же.

Підсумовуючи аналіз історіографії 20-х років з питань регулювання споживчого ринку України періоду непу, слід зауважити, що визначальною рисою її є утилітарна спрямораність робіт, недостатня глибина наукового аналізу, відсутність цілісності сприйняття об’єкту дослідження але, разом а тим, пени становлять велику цінність як історично джерело, що дозволяє простежити пошук тпор-чоо думкою і'іляхів розв’язання складних політичних, соціальних та економічних питань.

Б 30-50-х роках проблема нової економічної політики як такої, ідо грунтується на врахуванні об’єктивно існуючих законів суспільного розпитку, в науковій літературі взагалі не сталилася. Поодинокі дослідження окремих аспектів непу не заперечували оцінки, даної йому коротким курсом "Історії ВіШ/б/", як тимчасової поступки капіталізму на етапі перехідного періоду. Подібна тьндак-пія розгляду історії нової економічної політики дещо послабла в 60-ті роки. Тоді ас з’явилися перші монографічні дослідження з питань розвитку внутрішньої торгівлі, зокрема, роботи Г.Діхтяря та Г.Рубінштейна^. В них висвітлюються окремі етапи формування внутрішнього ринку, міститься детальний аналіз державної торговельної політики. Ці дослідження відзначаються високим рівнем інформаційної насиченості, але політична упередженість їх авторів, зумовлена загальною підпорядкованістю історичної науки настановам партії, не дозволила належно проаналізувати історичний матеріал і зробити об’єктивні висновки й узагальнення.

Особливу увагу серед досліджень привертає робота А.ЬІалафеєва "История ценообразования в СССР /І9І7-І963/, яка є першою спробою комплексного аналізу цінової політики держави протягом означеного пері оду^. До виходу в 1972 р. монографії А.Вайнштейна "Цены и ценообразование в СССР в восстановительный период" вона залишалася единим, хоча й не позбавленим недоліків, дослідженням в даній галузі.

В 70-ті роки спостерігається пожвавлення наукового інтересу до історії нової економічної політики. Вагомий внесок у вивчення широкого спектру питань, пов’язаних з теоретичною розробкою і практичним втіленням нового економічного курсу, належить В.Дмитренку.

І Дихтярь Г’.А. Советская торговля в период построения социадизма,-М.,1961; Рубинштейн Г. Развитие внутренней торговли в СССР.-Л,, ІУ64.

'I Малафеев А.К. История ценообразования в СССР /І9І7-І963/.-М,,1964.

В ряді його робіт розглядається проблема регулювання ринкових відносин, розкриваються тенденції економічного і політичного розвитку країни в період непу'®'. Значною мірою їх трактування, як і висновки та узагальнення, зроблені автором, знаходяться в полоні офіційних ідеологічних догм того часу, що, однак, не заперечує наукової цінності досліджень.

‘ Вибір курсу економічного розвитку країни цілком і повністю обумовлювався класовим спрямуванням більшовицької ідеології. Особливо яскраво її вплив позначився на державній політиці щодо приватного квліталу. Начеплені на приватних підприємців політичні ярлики з пропагандистської літератури перекочували в наукоьо-іс-торичну, що призвело до поширення подекуди спрощеного, примітивного трактування самої суті й-змісту нової економічної політики.

При характеристиці діяльності приватного капіталу в усіх сферах, в тому числі й торгівлі, на передній план здебільшого виходять ілюстрації його "хижацької спекулятивної природи", негативний вплив на становлення соціалістичного сектору, "викриття" його протиправної діяльності^. Деякий перелом у висвітленні приватного підприємництва намітився у 80-ті роки. Свій внесок у дослідження питань даної тематики зробили українські вчені. У статтях О.Срмака, А.Кучера, В.Лантуха аналізується співвідношення аспектів використання й витіснення капіталістичних елементів у промисловості й торгівлі, застосування економічних і позаекономічних засобів регулювання їх діяльності^.

1 Дмитренко В.ІІ. Историография истории КПСС в период вооотаноале-ния и развития народного хозяйства. 1921-192Ь гг.-М.,1982; Його ж Советская экономическая политика в первые годы пролетарской дик-татуры.Проблемы регулирования рыночных отношений.-М.,1986.

2 Див. Морозов Л.$. Решающий этап борьбы с нэпманской буржуазией:

/из истории ‘ликвидации капиталистических элементов города, 19261929 гг./ - М.,1960, .

3 Ермак А.П. Политика Коммунистической партии относительно істат-ков капиталистических элементов в начале реконструктивного периода //Украинский исторический журнал.-1973.-1М.-С.46-54; Кучер А.Е. Ограничение и нытеснение нэпманской буржуазии из промышленности и торговли Украинской ССР //Вопросы истории СССР.-Харьков,

1982.-Вып.3...-С.68-77; Лантух В.В. Податкова державна практика

у відношенні приватної торгівлі на Україні в 20-ті роки //Питання історії СРСР.-Харків, 1991.- ІЙ7.

Динамічні пронеси перебудови економічного і політичного життя країни у другій половині ОО-х років спричинили актуалізацію _ дискусій з питань нової економічної політики. Розмаїття точок зору різних авторів на .проблеми непу представлені в численних публікаціях як академічного, так і науково-публіцистичного характеру,

з них варто виділити роботу Ю.Бокарева "Социалистическая промышленность и мелкоэ крестьянское хозяйство в СССР в 20-х годь.: источники, методы исследования, этали взаимоотношений", в якій ив-тор неупереджено показує наслідки нехтування тодішнім партійно-иержавним керівництвом об’єктивних економічних законів розвитку суспільства, аналізує механізм державного регулювання мінових стосунків між містом і селом, висвітлює соціально-політичні аспекти здійснення нової економічної політики^.

Початок 9и-х років позначений чсезрсстаючим доробком українських вчених у історіографії нової економічної політики. Аналіз економічних підвалин тоталітарної системи, що сформувалася а 20-ЗО-ті роки, дається в одному зрезділів колективної прані "Сталінізм на Україні:20-30-ті роки"*\ Автори визначають головні риси сталінізму з економічної точки зору: позаекономічний примус оіль-ізості виробників, намагання ігнорувати товарно-грошові відносини, схильність до деформованих методів розвитку господарства, дегуманізація економічних відносин.

В 1992 р. з’явилися дисертаційні дослідження з окремих проблем нової економічної політики присвячені аналізу питання ринкових відносин в теорії і практиці більшовиків, висвітленню соціально-політичних аспектів здійснення непу в Україні, визначенню основних закономірностей державної хлібозаготівельної політики в республіці в 1926-1929 рр.^Навіть простий перелік тем засвідчує зростання інтерес> науковців до проблем непу в Україні. Однак і на сьогодні по суті відсутні узагальнюючі роботи з проблем використання приватного капіталу, становлення товарно-грошових відносин, розвитку

1 Ьокарев 0.11. Социалистическая промышленность и мелкоо крестьянское хозяйство в СССР в 20-е годы: источники, методы исследоиа,-ния, этапы взаимоотношений.-И.,19сэ9.

2 Лыналеико В.М. ,Каеьяненко Г.В.,ЯульчицькиП С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки.-К.,1991. '

3.Бакуменко А.І1. Осуществление новой экономической политики на Украине /социально-политические аспекты проблемі?/.-К. ,1992;Слстюк 11. Державна хлібозаготівельна політика на Україні в 1926-1929 рр.

/історико-економічний аспект/.-К.,1992,

внутрішнього ринку, досвіду його регулювання. Прагнення заповнити деякі прогалини у висвітленні цих питать і обумовило вибір нами теми дослідження.

Дисертація підготовлена на широкій джерельній базі, яка включає як опубліковані, так і ще не введені в науковий обіг архівні матеріали. Найважливішу й найбагатшу групу джерел склали архівні документи, віднайдені у фондах Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління України /ЦДАВО України/, Центрального державного архіву громадських об’єднань України /ЦДАГО України/, державного архіву Полтавської області.

Найбільший інтерес при дослідженні становили документи різних ланок державної влади про. роботу в галузі організації внутрішнього ринку. Вони зібрані у фондах ВУЦВК та РНК УСРР, Нарком-торгу, Держплану, Ради з'їздів промисловості,торгівлі і транспорту УСРР, Української економічної наради при РНК УСРР /ЦДАВО України. - Ф. 1,2,423,337,36,3040/.

Матеріали, що дозволяють визначити роль і місце кооперації на споживчому ринку республіки,сконцентровані у фонді Всеукраїнської кооперативної спілки /ЦДАВО України. - Ф. 296/.

Аналіз кредитної політики держави здійснювався на підставі документів фонду Всеукраїнської контори Держбанку /ЦДАВО України. Ф. Зо/. ’

Механізм контролю роботи торговельних і промислових підприємств з боку державних органів реконструювався при допомозі документів фондів Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції та Верховного суду УСРР /ЦДАВО України. - Ф.539,24/.

Для висвітлення питань торговельної діяльності державних акціонерних товариств фактологічна бази зібрана при вивченні документів фондів усеукраїнського пайового товариства "Укрторг", Всеукраїнського пайового товариства роздрібної торгівлі "Ларьок" та Всеукраїнських торговельно-промислових товариств "Всеукрторгпром"

І "Содействие" /ЦДАВО України. Ф. 77,1)6,51,57/.

Політична лінія більшовицької партії щодо проблеми споживчого ринку знайшла відображення в документах Центрального державного архіву громадських об»еднань України - Ф.І.

Непересічне значення в дослідженні означеної проблеми мають стенограми з'їздів Рад, партійних форумів загальносоюзного і республіканського рівнів. Вони дають можливість відтворити механізм

розробки і здійснення нової економічної політики, зрозуміти причини як тактичних змін, так і крутих доленосних поворотів державного політичного і економічного курсу.

В дисертації використаний багатий фактологічний матеріал, вміщений у статистичних довідниках» збірниках, на сторінках союзної, республіканської та місцевої періодичної преси, в спеціалізованих виданнях Наркомторгу СРОР та УСРР.

Мета дисертації полягає у вивченні й узагальненні історичного досвіду регулювання споживчого ринку України доби непу.

Для реалізації поставленої мети визначені головні завдання:

- простежити процес становлення органів регулювання внутрішнього товарообігу, визначити інструменти, форми і методи їх роботи, розкрити при цьому механізм взаємодії державних структур і ринкових утворень;

- на прикладі дослідження проблеми регулювання споживчого ринку 20-х років висвітлити боротьбу двох провідних тецдеішій в суспільно-політичному розвитку країни, перша з яких, пов'язана з функціонуванням ринкового механізму і використанням економічних методів регулювання господарського життя країни, а інша - грунтувалася на адміністративно-командній системі управління;

- визначити осной тенденції здійснення державою кредитної, цінової, податкової політики, охарактеризувати їх вплив на розвиток внутрішнього ринку;

- проаналізувати динаміку розвитку державної, кооперативної та приватної торгівлі на українському ринку, показати Його зумовленість суспільно-політичною ситуацією в країні;

- розглянути співвідношення аспектів використання і витіснення державою приватного торговельного підприємництва через застосування економічних, організаційних і адміністративних засобів впливу на нього.

Результати, оцінки і висновки, одержані автором упроцесі вирішення дослідницьких завдань, виходячи з методологічних принципів об'єктивності, історизму та власного світогляду, обгрунтовані рекомендації щодо розбудови в Україні ринкової економіки виносяться на захист.

Отже, в дисертації здійснена спроба заповнити деякі прогалини у висвітленні історико-економічних аспектів досвіду регулювання споживчого ринку республіки в 20-ті роки, зокрема, через вивчення проблем розвитку внутрішньої торгівлі. Одначе, автор не претендуй

на исеохопленість, немало питань, близько иоп’язашіх з темою дослідження, ним не розглядаються, а тому потребують окремого аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона с першою спробою комплексного дослідження досвіду регулювання споживчого ринку України із період непу. В роботі «перше в історико-економіч-ному плані аналізуються методи, форми та інструменти державного регулювання внутрішньої торгівлі. Новим у дослідженні означеної проблемі! є визначення ролі організаційних утворень інфраструктури ринку /банків, бірж/ в налагодженні і розвитку товарообороту в республіці. Елементи новизни включав в себе аналіз автором кредитної та податкової пглітики держави стосовно різних торговельних організацій і підприємств. Новизну носять висновки, в яких автор Еизначас суть державної політики щодо приватного капіталу, дає характеристику економічних та адміністративних засобів впливу на нього. Виходить за рамки традиційних суджень аналіз цінової політики держави періоду непу.

Практичне значення дисертації визначається постановкою проблеми на межі історії і економіки на тлі недостаньої розробки історичних тем, пов’язаних з елементами функціонування ринкового механізму в господарстві країни. Численні болючі проблеми споживчого ринку 20-х років зберегли актзальність як прототипи нашого сьогодення. Осмислення наслідків регресу форм і методів державного регулювання цієї життєво важливої сфери від економічно-ринкових до адміністративних, переконує у необхідності неухильного дотримання взятого Україною курсу на створиння цивілізованого ринкового господарства.

Здійснений аналіз складових ринкової інфраструктури, що забезпечували функціонування економічного механізму в роки непу, доводить необхідність сприяння держави її утворенню и наш час.

Об'єктивне висвітлення діяльності приватного капіталу на споживчому ринку республіки в 20-ті роки підводить до висновку про доцільність державної підтримки приватної ініціативи в здійсненій нинішніх економічних реформ. Важливі історичні уроки можна почерпнути також з аналізу цінової політики держави непівської доби.

Основні положення і висновки пропонованого дослідження послужать більш глибокому і всебічному висвітленню питань економічної історії України 20-х років у лекційному вузівському курсі, а такол при написанні наукових історичних праць.

Апробація роботи здійснена на засіданні відділу історії 20-ЗС-х років XX ст. Інституту історії України Аіі України. Окремі положення дисертації відображені в авторських публікаціях і виступах на наукових конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою даного дослідження і витікає з його завдань. Дисертація складається з вступу, трьох глав, висновків, додатків, списку використаної літератури і джерел.

В першій гляні "Державна торгівля" розглядаються формування мережі структур, регулюючих внутрішній ринок республіки, аналізуються роль і місце на ньому державної торгівлі, дослідяуються проблеми цінової політики доби непу. На тлі загальної характеристики соціально-економічного станопииа України початку 20-х років, розкривається боротьба двох провідних тенденцій у підходах більшовицької партії до вибору шляхів розбудови економіки країни.

З метою відпрацювання і здійснення основ торговельної політики, розробки законодавчих актів, що регулюють дану сферу, вивчення проблем товарообороту були створені центральна, та місцеві комісії внутрішньої торгівлі. В дисертації простежується їх еволюція від органів, що прогнозують перспективи розвитку торгівлі до таких, що безпосередньо її регламентують всупереч об’єктивно діючим економічним законам. В ході аналізу форм і методів роботи державних структур по регулюванню внутрішньої торгівлі розкривається їх взаємодія з ринковими утвореннями, зокрема, біржами. Густа мережа товарних бірж на терені республіки сприяла швидкому відродженню господарських зв'язків між окремими губерніями України, створювала умови для повноцінного розвитку ринкового механізму. Однак, вивчення роботи бірж дає право зробити висновок, що потенційні можливості їх повністі!0 використані в ті часи не були. Звуження виконання біржами посередницьких функцій в умовах розширення практики централ.зоианого розподілу товарних потоків, втручання органів Комвнуторгу в їх оперативну діяльність призвело до переродження бірж з ефективних регуляторів товарообороту на технічний додаток до державного апарату.

В дисертації акцентується увага на створенні в перші роки непу сприятливого для функціонування ринкового механізму економічного середовища, головним компонентом якого е здоровий грошовий обіг, щдцієво контролює товарний оборот саме економічними, а не комуністичними методами. Результати дослідження стверджують, он

досягти цього вдалося завдяки успішному здійсненню грошової реформи, розбудові банківської системи. Проте вже на середину 20-х років банківські методи кредитно-грошового регулювання господарства, що так плідно позначилися на його відновленні, самі стали об’єктом адміністративного регламентування. Занадто прямолінійне І примітивне трактування керівними колами держави "планового начала" призвело до перетворення банків на контори по розподілу емісійних ресурсів.

В главі зроблені висновки, які переконливо доводять, що практична реалізація ідей непу значною мірою залежала під підберу й розстановки кедрів на ключових постах. За пореволюційні роки сформувався кадровий корпус більшовицької партії, який автоматично переносив старі "воєнно-комуністичні" методи роботи у нові економічні умови. Кадрова політика, здійснювана більшовиками, грунтувалася на доборі керівних працівників, в першу чергу за їх політичними переконаннями і партійною приналежністю, а вже потім за професійними і діловими якостями.

Автор наголошує, що економічні процеси 20-х років необхідно розглядати, з одного боку, з точки зору радикальних змін, пов’язаних з переходом до ринку, утвердженням товарно-грошових відносин, а з іншого - з позицій спадковості, збереження принципів, що сформувалися за пореволюційні роки. Особливо важливим є такий підхід при оцінці торговельної діяльності державних закладів. Завдяки створенню мережі акціонерних товариств та синдикатських об’єднань державі вдалося сконцентрувати в своїх руках значну чистину оптового обороту, однак завдання всеосяжного контролю торговельної сфери повністю виконане не було, оскільки практичним господарем роздрібу тривалий час був приватний торговець.

В дисертації дається розгорнута характеристика цінової політики держави як невід’ємної і визначальної складової всього комплексу заходів по регулюванню споживчого ринку. Виділяються окремі етапи в історії ціноутворення доби непу. Ьа противагу раніше висловленій дослідниками думці про практичну відсутність ефективного державного впливу на ціни в період І92І-І922 рр. автор до-ьодить наявність силового втручання держави в ціноутворення вже на початковому етапі непу. Цінова політика держави розроблялася у відпоЕіідності з ідеологічними настановами більшовицької партії, що мали часом відкрито популістський характер, а тому була абсолютно чужим елементом стосовно принципів, на яких грунтується

грошове господарство. Універсальний і природний регулятор ринку -вільна иіна - була замінена державним регулюванням з усіма Норо атрибутами: регламентаціею, калькуляцією, репресивними заходами, що, однак, не тільки не забезпечило стабільності внутрішнього ринку, а, навпаки, спричинило загострення товарного голоду, посилило дисбаланс у розвитку різних галузей народного господарства.

У другій главі "Кооперативна торівля" аналізується історія розвитку споживчої кооперації протягом І92І-І929 рр., комплексно досліджується державна кооперативна політика того часу, висвітлюється торговельна діяльність кооперативної системи н.ч внутрішньому ринку республіки.

Використання багатого масиву документального матерігілу, Його глибокий аналіз дозволили автору переконливо довести, ио історія розвитку споживчої кооперації в Україні в 20-ті роки є історією її переродження з самодіяльної, економічно-значимої й авторитетної у населення організації, в одну з державних структур. Уніфікація кооперативної системи і зміцнення централістського управління нею з боку держави були результатом організаційної перебудови її більшовиками, що розпочалася- в роки громадянської війни і була продовжена в період непу. Проведене н дисертації дослідження дає право стверджувати, що в процесі реорганізації української кооперативної мережі при ігноруванні її традицій і специфічних особливостей, які сформувалися упродовж, тривалого часу, на її грунт штучно переносився досвід перебудови кооперації в Росії. її одержавленнл супроводжувалося нагромадженням великої кількості регулюючих і керуючих інстанцій. В главі обгрунтовується висновок, що на кінець 20-х років у регламентації життя кооперативних і державних організацій, практично, не існувало ніякої різниці.

На основі аналізу законодавства та документів державних органів з питань торгівлі зроблено висновок, що з самого початку здійснення нової економічне1? політики держава доклала немало зусиль для забезпечення кооперації привілейованого становища на ринку. Промислові підприємства в директивному лорддку зобов'язувалися надавати їй перевагу при виборі контрагентів, постачати товарами не лише на кращих, а й пільгових умовах. В другій половині 20-х років взаємостосунки промисловості й кооперації оформилися в систему генеральних договорів, що сприяло закріпленню за нею статусу монополіста в просуванні промислових товарів до сложиьача.

Кооперація користувалася значними пільгами в таких життєво

важливих сферах, як податки та кредит. Вивчення фінансового стану кооперації пероконуе у неможливості забезпечення нормальної роботи її торговельних осередків без належної підтримки кредитних установ. Ііа відміну від приватних підприємців, котрі кредитувалися банками за залишковим принципом, кооперативним закладам надавався кредит на найвпгідніших умовах. Прихованою формою державного фінансування кооперації були довготермінові позички НКО, які найчастіша просто списувалися з її бору.

У главі акцентується увага на тому, що податкова політика держави щодо кооперації регулювалася окремими законами, які дозволяли значно зменшити обсяги податкових платежів до державного бюджету, створюючи умови ДЛЯ «фиКТИВНОГО використання прибутків кооперативних організацій у напрямку розиирення виробництва і торгівлі.

Аналіз торговельної діяльності спокинчої кооперації показав, що, незважаючи па цілу низку прийнятих законів, які визначали її економічну й організаційну незалежність, кооперація продовжувала запишатися підсобним органом державної влади здійсненні її господарської політики. Кооперація розгладилася більшовиками як головне знаряддя боротьби з приватним підприємництвом в сфері товарообігу, В її обліку проступали риси, властиві державним підприємствам, вони душіли відродження власне кооперативних принципів -самоокупності, участі пайовиків в управлінні, виборності керівних кадрів. В перші роки непу кооперативні заклади не витримували конкуренції з приватниками. їх частка в забезпеченні споживчих потреб міста була незначною, а и сільському товарообороті Й зовсім мізерною. Зміцнення позицій споживчої кооперації на республіканському ринку в другій половині 20-х років здійснювалося не за рахунок якісних змін в організації торговельної роботи, н завдяки вимушеному згортанню приватних підприємств, передачі кооперації значної кількості державних закладів, розширення практики централізованого забезпечення її мережі товарами. Отже, джерелом успіхів кооперації в осиоснні споживчого ринку республіки були не її власні здобутки, а вагома державна підтримка.

Розвиток приватного торговельного підприємництва в Україні доби непу, державна політика щодо нього, висвітлюються в третій главі дисертації - "Приватна торгівля".

Дисертант наголошує, що політика "воєнного комунізму", здій-снипііііш оільілоьикнми після захоплення ними влади, призвела до по-

рішення економічних зв’язків, значно обмежила сферу товарно-грошових відносин, але не змогла їх повністю ліквідувати. Незважаючи на монополізацію державою сфери розподілу, на ринку продовжувала існувати приватна торгівля, але нелегально, у вигляді так званого мішечництва. Хоча цз й не заважало їй на дві третини задовольняти потреби населення міст у продовольстві. З прийняттям нової економічної політики, відновленням спочатку в місцевих межах, а потім у повному обсязі вільного обміну, на законних підставах розпочався розвиток приватної торгівлі. В дисертації звертається увага на те, що в перший рік непу ьона існувала у вигляді карликових підприємств, зосереджених на ринках і базарах. Згодом для накопичення капіталу, що дозволив би розширити масштаби роботи, торговці об’єднувалися в "трудові торгові артілі". Показово, що на перших порах, приватники реалізовували товар за цінами нижче державних і кооперативних крамниць. Автор пояснює це незначними обсягами накладних видатків торговців, які, як правило, не користувалися найманою працею і всю роботу виконували самостійно. За короткий час приватники охопили близько Й0$ роздрібного обороту республіки, посіли вагоме місце в оптових операціях промислсвих підприємств.

Як свідчить аналіз документів,подібний розмах діяльності приватного капіталу не входив у плани більшовиків, оскільки мірилом його суспільної користі були фіскальні вигоди держави, а в товарообігу йому відводилася роль додатку до державної та кооперативної торгівлі. На початку 1924 р. більшовицька партія конкретним завданням всіх державних органів визначила питання витіснення приватника з ринку. Генеральна політична лінія знайшла свій прояв у роботі кредитних органів і державних промислових підприємств, які різко зменшили обсяги надання кредитів приватній клієнтурі, значно погіршили умови постачання її товарами. Результатом такої державної політики було різке згортання приватної торговельної мережі. З ринку пішли торговці, позбаолені товарного кредиту з боку промисловості і грошового - з боку банків. Звуження товаропровідних канал і в в умовах і баз того незадовільного забезпечення території республіки торговельною мережею призвело до затоварення складір промислових підприємств, в той час, як в окремих районах виникали "торговельні пустелі". Це змусило більшовиків дещо призупинити наступ на приватний капітал. Наслідком часткової лібералізації державної податкової та кредитної політики щодо нього було відкриття нових крамниць, збільшення обсягів їх торговельних оборогів.

Однак сприятливий для приватної торгівлі період виявився коротко- * часним і в 1926/27 р. змінився новою більшовицькою атакою, яка закінчилася повно» ліквідацією приватного підприємництва. В главі висловлені узагальнюючі судження, суть яких зводиться до того, що розгорнутий адміністративний і економічний наступ на приватну торгівлю, організований державою в другій половині 20-х років, не мав економічних підстап, а був суто політичною акцією правлячої партії. Не економічне витіснення, а насильницька ліквідація вільної торгівлі, прикрита ідеологічними гаслами боротьби з "класово-норожими, спекулятивними елементами”, була важливою складовою частиною загальної системи державних заходів, спрямованих на ліквідацію ринкового механізму й ут£">дожєння адміністративно-кумандних методіи управління економікою. З ліквідацією приватної торгівлі завершилося формування державної монополії у сфері виробництва й розподілу.

У висновках дисертації підведено підсумки, зроблені узагальнюючі висноьки з головних проблем дослідження, висловлені деякі пропозиції;

- насамперед, здійснення економічних реформ потребує забезпечення політичної стабільності в суспільстві;

- формування ринку неможливе без роздержавлення економіки, трансформації відносин власності з метою забезпечення певного рішія незалежності й економічної відповідальності виробників. Конкретними шляхами реалізації цих положень е икціануьшшп державних підприємств, створення на їх основі пайових підприємств, розвиток приватного бізнесу;

- важливою ланкою радикальної реформи господарювання повинна стати комплексна програма демонополізації виробництва, яка включає як організаційно-економічні, так і правові норми;

- проведення економічних реформ передбачає існування належної за-

конодавчої бази, яка б забезпечила гарантії прав як виробників, так і споживачів продукції; '

- для подолання кризи і стабілізації економічної ситуації необ-хіднооадоровити грошоьий обіг через обмеження емісії, налагодження шітиінфляційного механізму, в кінцевому результаті - проведення грошової реформи;

- функціонування ринкової економіки неможливе без формування відповідної інфраструктури, важливими складовими частинами якої є товарні та фондові біржі, двохрівнева банківська система;

- для збалансованого розвитку різних галузей економіки, орієнтації

їх на виробництво товарів народного споживання необхідно задіяти механізм саморегулювання, ключовою ланкою якого є вільне ціноутворення. Разом з тим, слід розробити і забезпечити виконання програми соціального захисту малозабезпечених категорій громадян.

Основні положення £Исе^мащ_ї_відоб£*шоні_в_п^блікииіях2 Лобач К.В. Перші кроки непу на Україні //У Всеукраїнська наукова конф. з істор. краєзнавства: Тези допов. і повідом,- Кам'янеиь-Подільський, І99І.-С.і)9У-599.

Лобач К.В. Регулювання ринку на Полтавщині в перші роки непу // Тези доп. і повідом, другої Полтавської наук. конф. з істор. краєзнавства, - Полтава, І991.-С.ЗУ-39.

Лобач К.В. Роль міських Рад у регулюванні споживчого ринку в період непу //Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування /історія і сучасність/: Тези міжнарод. наук.-практ. конф., 7-9 квітня. 1993 р. - Рівне, 1993,- О.Ь2-1>4.

Лобач К.В. Цінова політика держави в період непу //Всеукраїнська теор.конф. "Відродження України: проблеми і перспективи". Вин. 2. Становлення соціально-економічних відносин. Принципи державотворення: Тези доп. і повідом..- Кіровоград, 1993, - С.30-42.

Лобач К.В. Непмани на споживком рйнку України /20-ті роки/.

К., 1994, - 42 с.