автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Доминантные речевые средства создания образа Святого в «Житии Феодосия Печерского» (XIв.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Доминантные речевые средства создания образа Святого в «Житии Феодосия Печерского» (XIв.)."

°о

<=Г ¿£ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

О

а.

«О ^ ІЗМАЙЛОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

■\у УДК 82. 07. 882- 1 «10» ж

На правах рукопису

ДОМІНАНТНІ МОВЛЕННЄВІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ОБРАЗУ СВЯТОГО В «ЖИТІЇ ТЕОДОСІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО» (XI СТ.)

спеціальність: 10.02.02 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК

ХАРКІВ - 1998

5^

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі російської мови філологічного факультету Харківського державного університету

Науковий керівник

Кандидат філологічних наук, професор Широкорад Єфросинія Хомівна, професор кафедри російської мови філологічного факультету Харківського державного університету

Офіційні опонент»

доктор філологічних наук, професор Отій Євген Степанович, завідувач кафедри загального мовознавства та історії мови, декан філологічного факультету Донецького державного університету, заслужений діяч науки

кандидат філологічних наук, доцент Черняк Леонора Михайлівна, доцент кафедри культурології та філології Харківського військового університету

Провідна установа - кафедра мовознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

Захист відбудеться «-^ » [995 р, 0 Ц годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 у Харківсвому державному університеті за адресою: 310077, м. Харків, м. Свободи, 4, ауд. 2-37.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці

ХДУ

Автореферат розіслано «ЗД» вересня 1998 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

І.В. Муромцев

загальна характеристика роботи

У реферованій дисертації досліджуються домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого Теодосія у «Житії Теодосія Печорського (XI ст)» (ЖІ'ІІ). З урахуванням найновіших вітчизняних та зарубіжних досліджень з питань особливостей поетики агіографічних творів раннього середньовіччя обгрунтовується вибір методики виділення та опису домінантних мовленнєвих засобів створення образу Святого Теодосія.

Актуальність теми дисертації. Сприйняття агіографічних творів як основи внвченння літератури та літературної мови східних слов’ян раннього середньовіччя затверджується впродовж останніх десятиліть. Стає фактом, що твори цього жанру завдяки поєднанню в них канонічних та оригінальних способів вираження змісту е найціннішим джерелом філологічного вивчення як впливу та адаптації схем та канонів попередньої візантійської літератури, так і закономірностей творчої манери власне давньокиївськнх авторів.

Наукове вивчення давньокиївської агіографії актнвио почалося роботою відомого історика минулого століття В.О. Ключевського, який вважав завданням дослідника агіографії відокремлення історичного ядра змісту твору від літературних прийомів у зображенні Святого. За концепцією В.О. Ключевського, літературна форма, переважаючи у житіях над змістом, є «негативним» чинником у відтворенні історичних фактів у житіях, тоді як ці факти й становять їх справжню цінність. Концепція В.О. Ключевського тривалий час домінувала в дослідженнях житій та у визначенні їхнього місця в літературі раннього середньовіччя.

Пізніше з’явилися досліження, що долають негативну оцінку житій як історичного джерела шляхом залучення їх до історичного контексту і виявлення їхньої ролі в історії розвитку ідей (В.П Адріанова-Перетц, Д.С. Лпхачов, В.В. Колесов та ін.), шляхом визначення на матеріалі житій напрямків політико-історнчиого розвитку, відображених в агіографічних творах (В.П. Адріанова-Перетц).

В.О. Ключевськнй уважав складність форми та історичну правду в житіях обернено пропорційними факторами. Учений пропонував проводити вивчення житій засобом виділення дихотомії їх літературної форми (котра є превалюючим елементом) та історичними фактами, що модифікувалися автором твору через його прагнення адаптувати історичний матеріал до візантійських агіографічних схем. Ці ідеї вченого знайшли продовження, по-перше, у текстуальних дослідженнях з особливою увагою до

виділення та ідентифікації фрагментів, запозичених з візантійських, давньоруських джерел та Святого Письма (А.А. Шахматов, Д.І. Чнжевський, почасти, Ф. Зіфкес). Подруге, ідеї В.О. Ключевського знаходять відбиття у дослідженнях варіантів одного твору або версій однієї й тієї ж запозиченої теми у творах, які належать рЬаии жанрам (Д.С. Лихачов, Ол. Наумов).

Сучасні вчені відзначають брак конкретних комплексних філологічних досліджень окремих творів агіографічного жанру як у зарубіжній, так і у вітчизняній наукових традиціях, у той час як житія використовуються переважно як матеріал для студіювання окремих питань історії мови (фонетики, морфології, синтаксису). Останнім часом учені приходять до висновку, що ні вивчення житій щодо відображення в них історичної правди, ані вивчення їх літературної форми окремо не є адекватним дня розуміння творів, які мають своїм завданням уславлення Святого.

Зазначені моменти зумовлюють актуальність теми дисертації.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в рамках плану науково-дослідної роботи кафедри російської мови філологічного факультету Харківського державного університету, однією з тем якої є: «Словарный состав русского языка в его литературной и диалектной разновидностях на синхронном и диахроническом уровнях».

Мета дисертаційної роботи - показати особливості системи мовленнєвих засобів створення образу Святого у ЖШ - давньоруській оригінальній пам’ятці агіографічного жанру XI ст.

Завдання дисертаційного дослідження:

1. Виявлення домінантних мовленнєвих засобів створення образу Святого Теодосія Печерського у ЖТП;

2. Характеристика домінантних мовленнєвих засобів;

3. Визначення особливостей системної організації виявлених мовленнєвих засобів,

ЖТП у дисертації! досліджується за списком, уміщеним в Успенському збірнику ХП-ХШ ст.ст.

Теоретична значущість. Як доведено останніми дослідженнями агіографічних творів, новий метод дослідження жнтій полягає у проведенні якомога всебічного аналізу агіографічного джерела з боку форми, літературної композиції, походження, суспільної генези через пізнання способу творчості самого автора у конкретно-історичному контексті, а також з боку відносин між розповіддю та запозиченими фрагментами. Ці положення, висловлені у дослідженнях Дж. Бертнеса, Г. Подскальського, Кр. Станчева стали відомі авторові дисертації вже по закінченні роботи з пошуку адекватного методу

з

філологічного дослідження житій, але співпали з ннмн у головних пунктах, а аналіз мовленнєвих засобів створення образу Святого Теодосія ста» матеріалом дай поглиблення теоретичних положень про жанрові закономірності давньоруських житій.

У дисертації застосовано метод комплексного аналізу «ідея - композиція (система образів) - мовленнєві засоби», який зумовлює три аспекти дослідження ЖГО:

1. Визначення ідейного змісту,

2. Характеристика композиційної структури житія: визначення головних структурних принципів організації ЖГП, системи образів;

3. Визначення домінантних мовленнєвих засобів у їх взаЕМообумовленості.

Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше застосовано метод комплексного підходу до вивчення агіографічного твору, а також вперше не тільки виділяються, а й характеризуються та класифікуються мовленнєві засоби створення образу в їх взаєнообумоаленості.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів у викладанні курсів «Історія української літературної мови», «Історія російської літературної мови», «Історія української літератури», «Історія російської літератури» у середній та вищій школах; спеціальних курсів та спедсемінарів на гуманітарних факультетах, у науково-дослідній роботі.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорені на засіданні кафедри російської мови філологічного факультету Харківського держуніверситету 15 червня 1998 р. (протокол № 9), наукових конференціях у Ніжинському педагогічному інституті, Санкт-Петербурзькому університеті, Львівському державному університеті, Інституті сходознавства та міжнародних відносин Харківський колегіум.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у чотирьох публікаціях (три статті, тези). Загальний обсяг публікацій - близько 1 друкованого аркуша.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку внкористаннхджерел. Повний обсяг дисертації - 150 стріиок. У списку використаних джерел -152 назви.

основний зміст дисертації

У вступі з’ясовується науковий стан проблеми, обгрунтовується актуальність теми, визначається предмет, мета та завдання дослідження, зв’язок з науковими програмами та планами, наукова новизнатапрактнчна цінність дисертації. У вступі також міститься короткий огляд праць, автори яких торкаються текстологічних особливостей ЖЩ обгрунтовується вибір методики його аналізу.

І розділ «Ідейний зміст. Композиційна структура. Система образів Ж'1'11» об’єднує три підрозділи: «Специфіка літературної комунікації, ідейного змісту та структури художнього образу у літературі раннього середньовіччя», «Система образів у ЖТП. Образ-міфологема Ісус Христос», «Образ Теодосія». В ньому акцент зроблено на визначенні специфіки методів дослідження творів агіографічного жанру раннього середньовіччя у східних слов’ян, що передусім пов’язано з аналізом системи зображальних мовленнєвих засобів агіографічного жанру, з визначеная структури художнього образу. Застосування саме такого методу дозволяє щонайточніше визначити мету вивчення засобів художнього зображення змісту, котра у загальних рисах може бути сформульована як дослідження засобів, за допомогою яких різні структурні частини художнього тексту створюють відповідний тип художнього образу. Дослідження з поетики літератури раннього середньовіччя у слов’янських країнах свідчать, що основними принципами середньовічного мистецтва є: принцип подвійного

відображення (відповідно до якого художній образ розглядається не як безпосередньо авторське усвідомлення певних явнщ дійсності, а як відображення релігійно-міфічних уявлень про них) та принцип ототожнення (згідно з яким окремі явшца дійсності зображуються автором твору не як індивідуальний феномен, а як варіант єдиного інваріантного типу) (К. Станчев).

Принципи подвійного відображення та ототожнення визначають основні особливості поетики середньовічної літератури. Це виявляється у присутності біблійних елементів у художньому тексті і в його підпорядкуванні літературним християнським канонам. Житійний твір згідно з особливостями поетики має певний ідейний зміст, виражений адекватними мовленнєвими засобами. ЖГО розповідає про Теодосія Печерського, подвижника християнської вірн, засновника Києво-Печерського монастиря за студійським монастирським статутом. Ідея ЖГО - явити подвижницьке жнтіє Святого, поставити його в один ряд із іншими відомими отцями церкви - Св. Антонієм Великим, Св. Саввою, Св. Євфимісм. Ця ідея розкривається в кількох наскрізних темах твору і виявляється нарізних рівнях тексту.

У ЖТП наслідування Ісуса Христа визначає, з одного боку, події, сюжетні лінії житія, з іншого, - життєву поведінку, характер Теодосія. Верховне місце в системі образів ЖТП займає образ І су ся Христа Всемогутність Бога виявляється не тільки в його незримій участі в усіх справах Теодосія, а й у Слові Божім (воно представлене у ЖТП такими мовленнашмн засобами, як цитати), у молитвах, де згадується Христове ім’я. Зумовлене жанром твору визначення місця образу Христа як чільного у системі образів ЖТП дає підставу виділити два моменти, суттєві дім аналізу мовленнєвих зображувальних засобів у створенні образу Св. Теодосія, виявлення серед них домінантних. Перший полягав у розумінні впливу образу Христа на образ Теодосія, що обумовлює характеристику діяльності Теодосія: послідовність та наповнення П опнсу. Другий пояснює значення у ЖТП таких мовленнєвих засобів, як цитати, вставки, ремінісценції, тобто тнх засобів, котрі О. Наумов називає шаром-посередником, Р. Шкіо - глнбншшм шаром твору.

Головними композиційними принципами у ЖТП є іірннцнпн паралелізму, антитези й послідовного розташування, або нанизування, що виявляються у системі образів, у побудові окремих фрагментів твору, а також у засобах мовленнєвого зображення. Через систему образів, склад та структуру яких показано в розділах «Образ-міфологемаїсус Христос» і «Образ Теодосія», автором житія здійснюється інтерпретація дійсності у творі, відображується підпорядкована Божественому християнська модель світу й місце індивіда в ньому. Розуміння основних принципів побудови системи знаків-образів: адтитезя, паралелізму та занизування частин, а також розуміння основного принципу створення образу Теодосія - підпорядкованість Божественому - дозволяє здійснити цілеспрямований аналіз мовленнєвих домінантних засобів створення образу Святого Теодосія.

Л розділ дисертації - «Домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого Теодосія» складається з дев’яти підрозділів, в кожному з яких характеризується певний мовленнєвий зображальний засіб створення образу Святого. У підрозділі «Ремінісценції» розглядаються виявлені ремінісценції з Біблії та відомих на той час творів агіографічної літератури. Автор ЖТП, наслідуючи канони агіографічного жанру прн створенні образу Святого, відтворює окремі епізоди та ситуації, включає у ЖТП низку біблійних та житійних образів та символів. У дисертації повніше, ніжу працях дорадянського періоду, представлені текстові ремінісценції з Житія Св. Антонія Великого, Св. Євфимія Великого, Житія Св. Савви, Св. Макарія, Св. Публія (Теодорита Кирського), з Лнмонаря (Синанського Патернка), Нового та Старого заповітів, а також, на відміну від попередників, схарактеризовані їхні зображувальні функції

б

Другий підрозділ присвячено вставним фрагментам у Ж'Ш. Більшість вставних фрагментів ведуть походження з твору візантійського агіографа VI століття Кирила Скіфопольського «Житія Св. Савви Освященого» (ЖСО). Вставні фрагменти з ЖСО у ЖТП свого часу виділив О.О. Шахматов. Проте, вчений ае мав наміру з’ясувати їх функції у формуванні змістовної структури ЖТП, у створенні образу Теодосія. У дисертації з’ясовуються причини введення вставок саме з ЖСО, їх поетичні функції, механізм уведення та трансформації у ЖТП. Наші спостереження свідчать, що вставні фрагменти з ЖСО можна розподілити на два різновиди: фрагменти, котрі істотно не різняться від відповідних фрагментів Ж'Ш, та фрагменти, що потрапили до ЖТП у трансформованому вигляді - як зредуковані вставки або вставки-ремінісцепції. Щодо функцій вставок, то один виконують композиційну функцію і е зразком літературної техніки у створенні ЖТП; наявність інших можна пояснити традиційністю характеристики святих. Уславлюючи подвижницьке життя Теодосія Нестор переносить у твір фрагменти, в яких розповідається про доброчесні діяння Св. Савви. Одночасно у твір повтореніим словесного ряду з ЖСО та цитуванням уводяться ключові слова та словосполучення як засоби створення образу Святого: гтіхь съиыслъмь - кротькь нраеьш - прость оумьиь -доуховьныя моудрости - любьеь кь братии. *

У підрозділі «Перероблені вставні фрагменти з ЖСО» визначається дві закономірності у переробці вставок: розширення запозичуваного фрагменту через вміщення нових слів (формальна тенденція) та стиснення тексту за допомогою семантичного включення (тенденція до компресії). Перший процес розширює текст, другий - створює нові художні засоби, необхідні для агіографічного твору. Перший відображує творчий процес автора, другий, як явище мовне, породжує нові формули з наявного текстового матеріалу (В.В. Колесов).

У підрозділі «Цитати в ЖТП» вивчаються цитати - структурно упорядковані відрізки прецедентного тексту, котрі введені у ЖТП за допомогою вказівок - посилань на джерела. Показано, що порівняно з іншими творами житійного жанру, наприклад, «Житієм Костянтина» (ЖК), яке було досліджене Є.С. Сурковою, обсяг цитат у співвідношенні із загальним обсягом тексту є незначним (23 % - майже чверть усього тексту - у ЖК, 3,9 % - у ЖТП). Невелика кількість цитат у ЖТП свідчить про те, наскільки значним є творчий внесок давньоруського агіографа

У підрозділі «Символіка» серед символів ЖТП нами виділяється символ «пастух -отара овець», котрий є наскрізним у творі. Зазначений символ є багатокомпонентним, комплексним: пастух - Теодосій : отара овець - віруючі, монахи : заблукала вівця -відступник : зъ&окъзнъньш вовк - диявол. Цей символ в ЖТП є мовленнєвим засобом

втілення ідеї твору - уславити Теодосія, котрий уособлює тип святих * засновників кіновій. У Євангелії відіоана (X, 16) Добрий Пастух - Ісус, вівці - віруючі, усі ті, хто йде за ним. У ЖГО зображення Теодосія ях Пастуха спостерігається впродовж усього твору. Автор ЖТП, характеризуючи Теодосія як Христового «съдЬльника», котрий у всьому наслідує Господа, пастуха отари, включаючи саме символ «пастух - отара овець», розкриває його на грунті духовяої культури Київської Русі засобами церковнослов’янської мови. Символ «пастух - отара овеиь» е центральним серед інших символів у ідейно-художній організації твору. Цей сивол визначає ідейно-естетичну направленість тексту та його структурно-семантичний каркас. У багатьох випадках символ має одночасно стимулюючу (тобто є поштовхом для продовження розповіді) і копознційну функції. Щодо композиційної функції, слід відзначити, що цей символ на протязі всього твору спостерігається у фрагментах - клаузулах, які завершують частини розповіді (фрагменти на аркушах 506, 53а, 55в, 57г, 636). Спираючись на символ «пастух - стара овець» Нестор розкриває призначення Теодосія та рису його святого образу - бути наставником та вчителем віруючих. У розділі досдіджено взаємодію інших мовленнєвих засобів (цитат, інших символів, ключових слів) із символом «пастух - отара овець», показано, як різноманітні мовленнєві поетичні засоби створення образу Святого, накладені одип па одний, утворюють неповторний образ Теодосія.

Вагомим складником системи новлепнєвнх поетичних засобів у ЖТП є притчі (розділ «Притча про таланти в ЖТП») - один з мовленнєвих засобів характеристики Теодосія та самого автора твору. Покликання й подвиг Теодосія глибинно пов’язані між собою. Тип святості, який репрезентуе Теодосій, схарактеризовано також уведенням притчі про таланти. Теодосій. подібно вірному рабу в Євангельській притчі, одержав таланти від свого господаря та не закопав їх у землю, а «діла о нихь» і, таким чином, «увійшов в радість Царя свого» (МТ 25,14-30). У житії особливо виразними е фрагменти, де Теодосія показано як розбудовника Києво-Печерського монастиря, Церкви Пресвятої Богородиці. Божі таланти у ЖТП та ЖСО - дари Св. Духа, благодать, як чистий Божий дар, милість Божа. Талант у творі символизує особливий прояв сили Святого Духу, носієм якого Теодосій став у святому хрещенні і збагатив талант своїм Святим життям. Притча про таланти, як і в ЖСО, набуває у Нестора глибокого релігійного змісту, у ній найвиразніше передається один із аспектів ідеї твору - прославлення Теодосія -організатора монастиря

У підрозділі «Тема-концепт «одяг» зібрано матеріал, що поглиблює відомості про роль одяїу при характеристиці Святого у творі агіографічного жанру. Одяг у ЖТП є атрибутом, стосовно якого прервіряєгься істинність віри та християнські чесноти

Теодосія (і, паралельно, Варлаама, енна богатого боярина, який послідував прикладу Теодосія, прийнявши схииу). У фрагментах, що зображують відмову Теодосія та Варлама від багатого одягу (стеьна и. свАтьла одежа) протиставлено небесне та земне, Боже та диявольське: Вартам сьвьрьже одежю сь себе, и сеогіиа ногама попирашєть ю вь кшії>. попирая сь тЬми и зъпыя поиыслыи лоукавого врага (34629-32).

Мовленнєві засоби вираження характерного для християнської літератури

протиставлення Божого - диявольському, небесного - земному розглядається у підрозділі

«Засоби вираження протиставлення небесного та земного (протистояння Теодосія і

матері)». Протистояння виявляється у міщенні образів та виборі відповідних мовленнєвих

засобів. Теодосій у ЖТП йде шляхом духовного вдосконалення, у той час як мати

зображено підкореною волі диявола. У підрозділі визначається, що протиставлення

виражене у композиційному розташуванні фрагментів. Дії матері, котра перешкоджає

синові, виражені послідовно розташованими по висхідній однотипними конструкціями у

фрагменті, що передає одержимість матері. Дієслівна лексика, експресивно забарвлена,

утворює словесний ряд: погьна, гънаста, прислшгыт яста, имыии. за власы, поеьрьже на

зеиьт, ногама пъхаше, бити. Дії Теодосія у відповідь на дії матері є спокійними і

виражені конструкціями з нейтральними в емоційному плані дієсловами ити, ходити.

Особливе змістовне навантаження мають ключові слова-іменнкки. Відіграючи важливу

роль прн створенні образу Святого, вони протиставлені у тексті змістовно та

композиційно. Ключові слова гьнІеь, ярость спостерігаються у контекстах, що

характеризують дії матері. Дії Теодосія зображуються у контекстах із ключовими

словами-іменниками: сьм&рение, еьздрьжание, подвизание, тихость, иълчание, радость.

Протиставлення небесного та земного виражене й у безпоередніх характеристиках

супротивників. Мати зображена лише один раз (і тільки у її зовнішних, фізичних

якостях): бК бо и тіжьмь кріпька и сильна яко же и моужь (28617-19). У той же час ім’я

Теодосія супроводжується у тексті такими характеризуючими його Святість і внутрішню

І ( ¿_ і___________________________________г

силу словами: блженьш, доблии, стыи, бмхтеьнъш, быодьхноееньш.

У підрозділі «Ключові слова в ЖТП» розглядаються слова, які розкривають риси Святого: воля, юобьвь, шілосрьдие, сьмІрение - норов: уиъ, разоумь, память - розумові здібності. Саме вони формують ядро віроповчальної лексики житія і є центральними мовленнєвими одиницями у створенні образу Святого, до них тягнуться змістовні ЛІНІЇ усього твору, Під ключовими словами мн розуміємо, слідом за більшістю дослідників, характерні д ія выражения головної думки твору, або типові, слова Автор Житія Теодосія особливо наголошує на такій характерній рисі Святого, послідовника Христа, як смирення. Християнські чесноти - смирення, милосердя, покора, простота властиві

?

Теодосієві від народження. Основне позначення перелічених чеснот у ЖТП - слово сьмЬрение. Слово сьиБреше має особливе змістове навантаження, позначаючи основну властивість життєвої поведінки Теодосія. Неодноразове повторення цього слова, а також його однокореиевнх, у найважливіших фрагментах твору і робить його ключовим. У ЖТП воно е центральною ланкою ряду, який утворюють слововживання на позначення основних морально-етичних рис християнина. Компоненти цього ряду розглянуто нами стосовно їх послідовного приєднання до ключового слова- синкреги сьикрение як конкретизуючих поняття смирення: кротость, послоуиіание, простость, трьпение, бигонраеьстео, покорение, тихость, млъчание, неспание. Ключове слово съиЬрение та компоненти наведеного ряду утворюють парні формули: сьмЬрение и покорение; съм&рение и кротость; сьмІреше и простость; тьрпІніїе и съиЁрение; съмЁрение и покорение, блгоЬравьстео, оукрЁтение, бьдрость; сь радостию мъяъчаниемъ и съикргниемъ. Серед перелічених одиниць кротость, покорение - майже повні змістовні еквіваленти аша-сьмІрсние; інші - конкретизують або уточнюють семантичні ознаки поняття смирення. Розгляд цитат у ЖІ'ІІ свідчить, що між ними та ключовими словами на позначення християнської моралі існує взаємозв’язок. Характерним є, що ключові слова вперше з’являються, як правило, у цитатах з Євангелія, а потім повторюються у різних контекстах у складі стійких сполучень-формул. Ключовим словом у ЖТП є також слово любьеь, сполучення з яким докладно розглянуто в дисертації.

Помітну роль у створенні словесного опису житія Святого Теодосія у ЖТП становлять мовленнєві формули (підрозділ «Мовленнєві формули у ЖТП»). При виділенні подібних формул мн спиралися на принципи їх виділення та опису, сформульовані у працях АГ. Ломова, О.В. Творогова та іших). Вчені зауважили, що однією з характерних рнс давньоруської літератури було вираження понять про речі, явища та процеси стійкямн формулами, трафаретними словесними комплексами. Повторюваність, як «функціональна ознака» служить об’єктивним критерієм усталеності словосполучень. Критерії їх виділення, як відомо, - відгворюваяість, ідіоматичиість, цільність. Словесні формули у ЖТП - це невеликі за обсягом сполучення. Іменникові формули, в яких головним словом є іменник, складаються звичайно з двох слів: визначуваного та визначального: блгадать божия, еоля болсия, житие чистое, жизнь еІчьная, молитва чиста, скьрбь велика, стєослоте бжствьное, словеса доухоеькыя, монастырь слаеьн. Кожна з цих формул повторюється у творі 2-3 рази. Серед них блгодать божия, еоля бжия, слаеосішеие бжстєьнаг, словеса доухоеъныя є ідіоматичними. Ці та подібні формули є приналежністю богослужебних книг, котрі почали розповсюджуватися у Київській Русі у зв’язку з офіційним прийняттям християнства, які, гадаємо, авторові

ЖТП були відомі. Ці та подібні формули - особливість давньоруської писемності, що відбивали складені поняття православного віровчення, яхі переходили з твору у твір. Дієслівні формули також є переважно книжними. Деякі визначені формули за походженням - кальки з грецької: любити зЬло, сьтворити зьла, насьшіаті ся иедоточьньшхь слоеесь. Окремі формули є розповідними. Вони комозиційно зорганізовують твір, служать для поєднаная інших мовленнєвих засобів між собою.

висновки

1. У створенні образу Святого в ЖТП домінантними е мовленнєві засоби, які можна віднести до міфо-снмволічного (Кр. Станчев), глибинного (Р. Пікіо) шару, шару-посередішка (Ол. Наумов).

2. Різні аспекти ідеї твору обумовлюють вибір відповідних мовленнєвих зображувальних засобів: тема «Теодосій - подвижник і «Ісусів сьдЬпьнню» обумовлює використання як домінантних цнтат і реиінісценцій із Св. Письма, символу «.пастух -отара оеецья, ключових слів (сьм&рєние, покорєние, яюбьеь, милосрьдає); тема «Теодосій - учитель, наставник монастирської братії» у ЖТП зумовлює вибір як домінантних таких мовленнєвих засобів створення образу, як притча (притча про таланти) та повчання, що пов’язані з іншими домінантними засобами; тема «Теодосій-будівничнй і організатор монастиря, отець руського монашества» зумовлює вибір таких домінантних мовленнєвих засобів, як вставки з ЖСО. Вводячи вставки, автор ЖТП показує Теодосія носієм конкретного типу святості - відносить його до саятих-організаторів великих кіновійних монастирів. Вставки з ЖСО не копіюються, а творчо переробляються.

3. У ЖТП основними принципами організації образної системи, і, відповідно, принципами взаємодії мовленнєвих зображувальних засобів є паралелізм, антитеза, нанизування (послідовне міщення). Паралелізм образів Теодосій - Сааа, Теодосій -Антонів зумовлений принципом ототожнення і виражений у ЖТП відповідними мовленнєвими засобами. Серед них домінантними є ремінісценції (епізоди із Св. історії, з відомих у Київській Русі житій, зображення чудес, використання як ремінісценцій імен Каїн-Авель, Петро і Павло, тощо).

Принцип паралелізму простежується при створенні образів Теодосія та Варлама. Скажімо, схожі епізоди про прийняття Теодосієм, а потім Варламом рішення про постриг, включають однакові цитати, що виконують стимулюючу функцію, тобто служать аргументацією вчинків подвижників віри, дозволяють авторові продовжити перебіг дискурсу. Вибір відповідних мовленнєвих засобів зумовлений і принципом антитези, за яким організовані у ЯЛТІ епізоди, котрі зображують протистояння Теодосія, якнй пішов

по шляху Святості та його матері. Це протистояння виражене різними синтаксичними й лексичними засобами: простими синтаксичними структурами, градаційиим міщенням однотипних конструкцій та експресивно забарвлених слововживань, що мають негативну оцінку - стосовно матері.

Вивчення джерел ремінісценцій дозволяє зробити висновок про підпорядкованість їх вибору ідеї зближення рис Теодосія та Св. Савви Освященого, Св. Аитонія Великого як організаторів великих монастирів. Ремінісценції з Євангелія, Житія Саван, Св. Антонія Великого, що ставлять ЖТП порад із житіями визначних діячів християнства, вперше зібрані разом саме у поданій роботі. Ремінісценції відіграють велику роль у створенні типу Святого. У Ж'Ш ремінісценції е своєрідним інструментом перевірки зв’язку глибинного та поверхневого шарів твору. Аналіз ремінісценцій дозволяє назватн притчі (серед них особливо виділяється притча про таланти) центральної частиною мовленнєвих зображувальних засобів, що визначаються у роботі як ремінісценції. Притча про таланти є своєрідними рамцями розповіді про утворення та упорядкування монастиря.

4. Вставні елементи у структурі ЖТП зумовлені ідеєю твору. Розгляд вставок як семантичного явища, вивчення їхньої ролі показує, як через їх уведення у текст ЖТП відбувається відбір фактів, котрі дозволяють поставити Теодосія поруч із визначними діячами християнства - його попередниками. Вставки з відомих Несторові літературних творів у ЖТП трактуються як аксіологічні знаки. Вивчення вставних фрагментів у синхронічному аспекті, з погляду засобів уведення їх у новій контекст, дозволяє зробити висновок про мету й механізм трансформації вставній фрагментів взагалі. Декотрі зі вставок подані без змін, інші - у трансформованому вигляді. Так, якщо запозичений фрагмент співпадає з текстом - джерелом, то це пов’язано з канонічністю фрагмента, який передає основні поняття й моменти наслідування Господа (такими є фрагменти ЖСО, що включають мовленнєві засоби, характеризуючі Святого). Виділяємо у творі також передані без змін образні вирази (порівняння, метафори) як мовленнєві прийоми, вживані у подібних до ЖСО сюжетних місцях.

5-Мовленнєві формули у ЖТП є засобом розкриття змісту твору, характерним прийомом створення образу Святого; їх вживання спричинене наявністю стійкого художнього ідеалу. З іншого боку, зберігаючи нормативність, формули у Ж'Ш певною мірою варіюються. В їх доборі та комбінуванні автор ЖТП мас певну свободу. Виділення формул у ЖТП для можливого порівняння з формулами інших творів житійного жанру важливе для розуміння місця ЖТП серед інших творів агіографічного жанру, його зв’язків з іншими творами давньої Київської літератури.

6. У роботі визначається взаємозв’язок домінантних засобів створення образу Святого між собою й домінантних засобів з елементами розповідного (конкретно-зображувального) рівня. Існує нерозривний зв'язок між цитатами та ключовими словами: ключові слова, що виражають основні поняття християнської моралі вводяться у текст житія разом з цитатами, а потім продовжують функціонувати у розповіді ( слово сьмЬретіе вперше з’являється в ЖТП у складі цитат). Домінантні мовленнєві засоби мають зв’язок з елементами розповідного рівня. Снивол «.пастух - отара оевцьь -текстоутворюючнй елемент твору, який організує великі за обсягом епізоди ‘ЯЛТІ.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

1. ЬмайловаН.0. Святе Письмо в Несторовім «ЖнтіІ Теодосія Печорського» // Вісник Харківського університету. Актуальні питання сучасної філології. - № 408. - Харків, 1998. - С. 24-29.

2. Измайлова Н. А. Противоборство Божьего и дьявлоьского в «Житнн Феодосия Печерского» // Вісник Харківського університету. Актуальні питання сучасної філології. - № 408. - С. 37-41.

3. ЬнайловаН.0. Євангельська символіка у «Житії Теодосія Печерського» (XI ст.)»// Доробок Миколи Костомарова, Харків, 1998. - С 45-49 (у співавторстві з Є.Х Шнрокорад).

4. Ізмайлова Н.О. Роль вивчення творів житійного жанру у вихованні студентів-філологів («Житіє Теодосія Печерського») // Високі технології виховання. Матеріали І Міжнародної науково-практично! конференції (29-31 травня 1995 p.). - Частина 2, Харків, 1995. - С. 188-190.

У фуку знаходяться статті: Фрагменты «Жития Св. Саввы Освященного» вазантійського агіографа Кирилла Скифопольского (по списку ХШв.) в тексте Несторова «Жития Св. Феодосия Печерского» (по Успенскому сборнику ХО -ХШ); On the sources of «Zhytije of Feodosy Pechersky»; Євангельська притча про таланти як художній засіб зображення подвижництва Св. Теодосія у Несторовім «Житії Теодосія Печерського» (остання - в співавторстві з Є.Х. ПІироклрад).

* Йотовані и передаються, відповідно, як g, я.

Анотації

Ізмайлова Н.О. Домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого у «Житії 'Геодосія Печорського» (XI ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російска мова Харківський державний університет, Харків, 1998.

У дисертації досліджуються домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого в оригінальній пам’ятці XI ст. «Житії Теодосія Печерського»: вставки, цитати, ремінісценції, символи, притчі, ключові слова, мовленнєві формули. Шляхом аналізу специфіки ідейного змісту та структури художніх образів у літературі ранньго середньовіччя взагалі та в ЖТП теоретично обгрунтовується вибір указаних мовленнєвих засобів як домінантних, показана взаємодія їх між собою, а також роль домінантних мовленнєвих засобів в організації твору.

Ключові слова: агіографія, мовленнєві засоби, вставки, цитати, ремінісценції, притчі, ключові слова, мовленнєві формули.

Измайлова Н. А. Доминантные речевые средства создания образа Святого в «Житии Феодосия Печерского» (XI в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. Харьковский государственный университет, Харьков, 1998.

В диссертации исследуется доминантные речевые средства создания образа Святого в оригинальном памятнике XI в. «Житни Феодосия Печерского»: вставки, цитаты, реминисценции, притчи, ключевые слова, речевые формулы. Посредством анализа специфики идейного содержания и структуры художественных образов в литературе раннего средневековья и в ЖФП теоретически обосновывается выбор указанных речевых средств как доминантных, показано взаимодействие их между собой, а также их роль в организации повествования.

Ключевые слова: агиография, речевые средства, вставки, цитаты, реминисценции, притчи, ключевые слова, речевые формулы.

Izmailova N.A. The dominant speech means of creation of the image of the Saint in «Feodosij Pecherskij’s vita» (XI century), —Manuscript

Dissertation for the Degree of Candidate of Philological Scienses. - Kharkiv State University, Kharkiv, 1998. - Manuscript.

The dissertation explores the dominant speech means of creation of the image of the Saint in the XI centuiy «Feodosij Pechersky’s vita», viz. insertions, quotations, reminiscences, parables, key words, figures of speech. Due to the analysis of the specificity of ideologic content and the structure of images in East Slavonic literature of X-XH centuries and in «Feodosij Pecherskij’s vita», the author justifies the choice of speech means regarded as the dominant ones. The speech means are considered in relation to each other, and their role in the organization of narration is investigated.

Key word: hagiography, speach mesns, insertions, quotations, reminiscences, parables, key words, figures of speech.