автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Духовное творчество как социокультурный процесс

Полный текст автореферата диссертации по теме "Духовное творчество как социокультурный процесс"

РГ6 од

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

5 £гіЖіШ?й університет імені т. Шевченка

На правах рукопису

МОРГУНОВ Георгій Вадимович

ДУХОВНА ТВОРЧІСТЬ ЯК СОЦЮКУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС

09.00.11 — соціальна філософія

Автореферат дисертації иа здобуття вченого ступеня кандидата філософських наух

Київ - 1993

Дисертація виконана на кафедрі філософії гуманітарних факультетів Київського університету імені Тараса Шевченка. •

Науковий керівник —

кандидат філософських наук, доцент Зелінський М. Ю.

Офіційні опоненти —

доктор філософських наук,

професор Бичко 1. В.; ■

кандидат філософських наук, доцент Новіков Б. В.

Провідна установа —

Інститут філософії Академії наук України.

Захист відбудеться «

'ІСск1 ]99з р0Ку 0 _ годині

на засіданні Спеціалізованої РадиІД 0l.0l.04. при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252001, Київ-1, вул. Волади-. мирська, 60.

З дисертаційною роботою можна ознайомитися в бібліотеці університету. .

Автореферат розісланий « »_

1993 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради професор

п. І

.СКРИПКА

Друкарня К1ВПС. 1 друк. л. Підписано до друку 25.05.93. Зам, 447 / \

Загальна характеристика праці.

Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням інтересу до -«дві духовного рсз.чрірачення особистості, і і духовної тзорчості, Нормування: особистості- як діяльного суб'єкта суспільного . яття. Терміни ’’самодіяльність'', "творчість”, "ііііцізт.чез" стали в ряд найбільш вливаних з політичній лексиці, надого часу. В державних документах, виступах політичних діячів, учених та, публіцист і з наполегливо піднімається проблема розвитку творчого потенціалу всіх громадян, поширення реальних можливостей для застосування ними своїх творчих сил. одібяостей та обдарованостей. ■ ----

Потреба'в' формуванні тз збагаченні творчого потенціал? ’ кояної людини, розвитку діяльно! ініціативи'¡гас актуааівїс кз-ЛО Теор&ТИ’ШИХ проблем, пов’язаних з вивченням природи творчості під кутом зору можливостей і і активізації, радикальним оновленням способів і реаультатів творчоі діяльності. Розвиток творчості нас’ супроводжується-розширенням мозшгаостей для рв-. алізації богатьох починань в різних сферах життєдіяльності людей. Розширення пек свободи самовиявлення, творчої думки.• дуг ковкої самодіяльності, кількісне і якісне зростання творчої ініціативи людей, гОагачення і і кредитного змісту.: 4срн вияв-лончч та методів реалізації і зміни в структурі суб'єктів духовної діяльності дозволяють розглядати духовку творчість як особливий феномен сучасної дійсності, як суперечливий і складний соціокудьтурния ПрОЦЄС.

Актуальність теоретичного досл: джння духовної творчості визначається такия тим. гк> незважаючи на Формальне визнання статусу категорії "духовна творчість" та широку область її використання, в різких випадках и.зміст трактується по-різному.

Це зумовлена тик. ео духовка творчість шррззу розглядається як.. той чи інакя вид діяльності в різноманітний сферах життя, а не як еоціокультурний фгномен в цілому. _ Тему необхідне філософське дослідження сутності, змісту, природ»!'та-структури духовної творчості. '

Рівень наукової розробки проблеми. Аналіз сучасної літератури з теки дослідження показує, ар категорія "духовна творчість" ез не нас цілісного висвітлення. Вітчизняні філосо-

'¡•и. соціологи, психологи, педагоги та історики зосередили увагу голошиїм чином па основних характеристиках творчості та

ТВОрЧОі ДІЯЛЬНОСТІ. '

Нч дослід» ииі су; і, структури та суспільно; ролі творчості зосереджували увагу Г. 0. Ват і ще б. Г. А. Давидом, Е. а 1л*,гііког. А. М. Коршунов, о, ф. Лосев. М. І. Михсиїьчеико, Б. В. Новікоо, 11 А. Папок, А. Т. ЩуміЛіи. Л.В.Яцешда. Деякі ар тори . доел ; дхували взаємодію протилежних сторін творчо і діяльності: а) продуктивної та репродуктивноj ( Е Ф. Овчинников) ; 0)

інтуїтивної та дискурсивної (Ri. Асмус, 4\ є. Кармін, а а Коші і (І. А. Н. Лук, В. ■ !. Хорсо та nitiii. ■

Дослідженні» творчості як атрибутивно» властивості людської діяльності присвятили cïjoi. драці В. І. Белозерцев, Дії

Ьуг.га, М Іі Дьомін. R Е. Лобанова, ît fi. Пі грав та інші. Творчості в пізнанні та ролі уявлення при цьому надавали багато уваги а 0. ¡‘.¡Ялґїр, 0. В. Колін н. А. м. Коркунов; Ф. В. Дюарев та 1ІШ1. ГЇ)І1ЧИИХ успіхи; досягнуто Б дослідженні ОСНОВНИХ ВИДІВ творчості - науково« і R Ф. Асмуо. Л. Г, Ьаженов, Б. М. Кедров,

0.С. КраїЧ'ііь, A.C. Мапданоь. Е. А. Мямчур. Л. о, Мйкеыина. Е, Н.

Шкітін. М.О. Париж. о. г, Ракитсв, RС. Шпкрьов), технічної

( К і?. Лдьоуін, В. Г. ІХірьков, Б. В, ІЬпоп та гвші), худодаьоі'

1.?), Д. Fbpooen. С.1. О*. Гольдентріхт, М.С. Каган, K. М Кантор. Л.

Т. Л.-вчук, КЛІ Щудря та ніші). ,

ОС№КМ!?ННЯ суті різних ВИДІВ духовної творчості ОДІЙОИЮСИ'ЬеЯ ТаКЗл в мехах філософської ТООрі і культури До. них зокрема відносяться культуролог і чи і праці останніх ріж і в СВ. а Андрущенко, С. К. Єиптрицький, R Є. Давидович. Кі О, Жданов. SIC. ЯяоСпна. b. Г. Г.ремень, Є. О. Маркарян, R М. Me:ç.’tn, Е. М. При-чечпй. а I. Мшкарук та ¡игл), які досліджують гв'язок "аовтышь V та ’'внутрішньої" культури, культури як цінності, накопиченого досвіду та культури як «sciooöy особист і ского існування. Гри такому підході духовність розглядається п співвідношенні г Категорією росвитку СВІДОМОСТІ особистості в Процесі здійснення U ЩЯЛЬІПСШІХ сил. Духовні гдібнегті людини ровкриважся черси форми пооудови а діяльності, • н активного Відношення ДО реальності.

Лосл'дхенню струї«ур« та властивостей творчого процесу в

науці присвячені роботи А Е Шипова, а Ф. Исркога. P. Г. Гірпіиова. 3. С. Грязноьа, Л.С. Кзрміна. V. Я Кі-дрої«, Ні, Куіщоса, В, б. Ле:порського, - І,Л_ _Мамик»на. А. (•. М-іПдаюва 1.Ф. ’ Надодького, М. 1. Панова, НА. олтк.гп,- - В І. •• Хорева. Д. І. Сироїтатова. Л.&-Нцонко та ілших.

Яйтшш соціокультурноі г*уші!Ленсоті" иаучоього . пюнаїшя •га наукової творчості розглядаються в працях і. д. Андресы, !'. IL Волкова, II С. Дишлевого, А. і. SvMoükова, С. Б. Кримського, ЕЕ . йазютиноького, І. А. Койзсля, а 0. Оитсніяа. ЯГ. ТаОач-KOBCbKGro, ас. Чэрняка, Е Г. Киї на та інших. Розвитку iiuyko soro піаишшг . та творчості в соціально-'культурному, контексті присвячені праці А. €.. Арс«'й&Є№.' А. а. Дхутмт. -І. а Кичка, П. II Гайдекка, ■ А, Ф. Зотова, С. а Микулиноьксго, M.k’ ¡ікш, -Л. М. Косаревой НА. Маркової, А. 11 Огурцова, М. К. Петрова.

За останні ро;м в Україні а проблем творчості проведено цілий ряд методичних та теоретичних . конференцій. Ало слід відзначити, шр певні перекос,! а розвитку філооофсі.іЬ'ї та соціологічної науки попереднього часу позначились па підходах та виріЕсшіях проблеми -творчості. В центр уьаги ставились питания економіки. ’ удосконалення виросничих відносин сощдеі&му і л’а:се інше, а сфе>р& духовного ваагалі Г дУхорь'я« -трорчості особистості ¡»окрема, досліджувались лише- в М'.'так партійних ідеолог і чних доктрин.

Тому, ноавайаючи аа зростання уваги до ціс; проблематики б а сукупності, до цього часу найменш доолі'дяряими в фию-софекій літератур.’ еалкшаються питання сутііості. специфіки та ушв функціонування духовної творчості. . Не дослідами дое-

"татяьою-Міров. . ЯйреДУШВИ, т СТі!«УЛ»ЮТЬ ПіДВЩРИНЯ уфектив-

нооті тчорчої діяльності." а такод шхшпэвд. г,заемоді ї ідах передумов. агдишасгьоя не з'ясованою . до кінця методологія та -методи-а. досдідиеііия духовно і творчості. її структури, елементного складу. Ори " дослідмзшп ..пі-счіпх аспект:в духовпої діяльності аалкшидаЬ'ь без наделаю і уваги кон'цоптуяльнр інчзОде-т духовної творчості як цілісного соці окультурного.процесу.

Аяалів ДОСЛІДЯЄіШЯ нробдгкй духовної творчості ЗУМОВИВ визнач«как »дати янсор-гаціпноі роботи. '

і.іота тл завдання______доелідлоикя. !ж--'гои дкеертаі,; йпого

- 4 - '

дослідження б комплексний аналіз духовної творчості як . соціокультуріюго- процесу, виявлення джерел, закономірностей та механізмів розвитку духовної самодіяльності людей, деяких актуальних проблем їх сптимізацїі.

Виходячи з' мети дослідження, окреслилась необхідність постановки та вирішення наступних дослідницьких завдань:

-розглянути методологічну базу та конкретно-історичний характер духовної творчості;

-розкрити сутність, структуру» природу та основні форми духовної творчості;

-визначити соціокультурні фактори олтишаації творчої діяльності.

Вихідні теоретичні та методологічні аасади дисертаційного дослідження. Багатогранність та складність поставлених завдань викликали потребу звернутися до кола праць, проблематику котрих умовно можна поділити на три груші:

-праці Канта, Гегеля. Маркса, в яких наявні елементи дослідження феномена творчості;

-праці, в яких розглядаються наявні у вітчизняній та зарубіжній філософії підходи до інтерпретації досліджуваноі проблеми;

• -дослідження, зміст яких складає анапіа рівних сторін духовної творчості та ї> соціокультурксї зумовленішсті.

Виходячи з наявності форм духовноі творчості, розробка концептуально-теоретичної частини викликала потребу використати результати досліджень е широкого кола суміжних галузей сучасного наукового знання, які необхідні для обгрунтування та розвитку поглядів, і що просонухіться. Крім того, в дисертації враховані результати теоретичних та вауново-практичних конференцій, причетних до теми дослідження, публікації періодичних видань. а такох деякі висновіа кйпкрзтно-ссціологі чиих досліджень. " •

Наукова новизна праці. їїа основі проведеного дослідження розроблена соціально-філософська концепція духоькоі ТЕорчосгі, сутність якої полягає в тшу, ар останка, будучи істотним ат-рі’йутсм людскоі діяльності,з огляду на неї на як на суб’ектив-зо-психолог і чкия феномен, а як на специфічно-суспільне відно-

- Б - •

Ш'гння, являє собою цілісний соціокудьтурний процес, яі:ий має конкретно-історичний зміст і виступає перетворенням, впорядкуванням, шдлееоивям салю і ЛЮДСЬКОЇ діяльності, зі предметних, духовних 1 структурних ^компонентів на грунті пізнання і вико- ристания законів суспільного розвитку. ........... .

В ходГ проведеного-досііджєйня одержало результати, які характеризуються наукоЬой новиакою; • ~-----’ - виступаючи спочатку як соціальна якість трудової діяль-

ності взагалі,в міру розподілу праці,- духовна творчість виді ля --еться.,.і відокремлюється в діяльності' специфічної якості "особ- -. ливих гругі людей'"Xуправління....наука, техніка, мистецтво, по'дітккаг" моі>сиь.і.,. релігія та' інші). Здійснення^-технологічної.р_ революціі іі&ре'Щічйє.зняття'творчої дивергентї,„яка склалась історично; ' - '

- намагаючись Ьодолати абстрактне поняття новизни, корисності і крзси як кліторі їв творчості, автор обгрунтовує висновок про те, щр вказані критерії слід розглядати конкретно,- в системі спільної творчої діяльності суспільства І ДІЯЛЬНОСТІ колективів, щр його утворюють, виходячи з поняття духорноГ

-творчості,.як .ці лісного соціокультурного протёсу; • '

- духовні потреб-.!-беобястооті. формують мотиви й установки духовно! діяльності, "запускають” механізм духовної*твсрчо<с?і.. Багатогранністю духовних лотрзб (пізнавальних, естетичних, мо-раяыпге, релігійи««) зумовлена видова своєрідність форм духовної творчості;

- духовна творчість е однією з вирішальних систем Форму. ваяия духовності особистості і. таким чином, гуманізації всіх

сфер суспільного китта. Ял усвідомлена форма соціальної діяль-"”нос¥ївона-безпосередньо бере участь у практичному перетворенні соціальної реальности ................-- . ..___' *

- запропоновано оогрунтугання однієї.з_ можливих тёорётич—-'-■■НИХ- моделей _ духовно І творчості ЯК ЦІЛІСНОГО еоціокультуркого .

процесу відтворення” особистості в якості ^ссцівльно-зуковдачого ТЕорця дійсності; ..-...— г..

'- показано, ¡яр духовна творчість, як індивідуальноосо-бястіснкй процес, за своєю к?ток і завданнями, засобами і и&- ■ годами.здійснення (як і за змістом отриманого нового р&зульта-

ту) визначаєттся конкретними-соціально-економічними і ооціо-культурними Факторами.

Практична значимість дослідження полягає у формулюванні . ряду рекомендацій теоретичного і Оезиссоредньо практичного характеру. • ' '

Теоретично значення даної роботи полягав в розробці концепті редушшія духовно» творчості як специфічно-суспільного відношення, шо являє собою соцюкультурпий процес. Бона моя® стати у пригоді для проведення подальших досліджень а духовної творчості. З шею метою пропонуються:

- використовувати дисертаційний матеріал для активізації

роботи по вивченню -найбільш актуальних проблем теорії творчості: природа, сутність, специфіка ть умови функціонування

духовної творчості; №р?ДУ!®ВИ, ииэ стимулюють Підвищення оф©іс-тивності творчої діяльності, а також механізми взаємодії, цих передумов; творчість і екологія; ціннісна регуляція як частина ДОВІЛЬНОЇ рогу.сіїц! ! творчих Процесій і ДІЙ людини-; критерії творчості і їх зв’язок-з «фактором творчості: соцюкулітуг-яа ЗУМОВЛРЯІСТЬ творчості тош. '

- пропонуїт:ся ввести в курс соціальної філософії розділ,

присунченир. пг>оолі-мі творчості: .

матеріали дослідження можуть бути використані при -викладанні курсу соціальної філософі* (теми "Особистість і суспільство", "Проблема людини в філософії”, а також з історично-фь:осйфсьгому вступі). .

ЛпіюСашя роботи. Основні положення та результати дисертації були тікладанні на теоретичних конференціях з проблем творчості (м. КЬсква, 1989 р.; м. Киів, 1991, 1992 р.),семінарах кафедри філософ» і гум:ш і тарних факультет і 5 в Київському університеті їм. Тарас.) іи?вченгса. в п’яти опублікованих працях. Результати дос лі донне вшк-ристовувозись ь практиці про-ієд<.*н>іи семінарі-ьгах лчнять. а такс» у.ногаучбовій рейоті автора. ' '

С-гру.ктур.-д_та. .. ум і от_даоскаи < К зумовлені логічною

іюслідоьніотл доімілхуваних іі[юблсм т-д п г.містсм. Дисертація спл-ід^ ¡-і ся к вступу, трьох розділів, ві'сноркіь та С-іблю-і літ».-иітурі5. ¡і-«' використана.

' Основний аміст яисертаці і.

У вступі обгрунтовується аетуаііьиість т^ми дослідмння, гіойавугтюя- ступіяь і і. розробки, формулюється мета і завдання, ■лч>ре?ико* методологічні основи та емпірична'бя-за роботи,_ низ-ьачаютъся об'-єйї.. і. предмет дослідження, його наукова новизна, теоретична і практична значимість;' ' відоиваетіса. аи^батя ро боти іг и структура.

, В порвсму" оови ід і - - - ->Фі дософс ько- методолог і чк ий_анаяі_з

ТВОРЧОСТІ" автор ро&криває розвиток поняття "творчість”-ВІД Його"перяжх-ьживань„(Пзатон), розширення його змісту Арие-гот«-лем,.. Августином, .Фомою Аісзінеьким1‘"7Ь'ксом Скоттом, -Леонардо да Віячі, ФіхтвУ 1^тс!!, -Гегйлыы,-2гйгр0а>:о«, шрксом. И Лавро-' ш, М. О, Бердяеьим - до ¡пшіллгого ріакоііііііття 'пдаодіа.-котрі свідчать про- те, щр зміст цього поняття, його напоізнс-нніі причинно зумовлене рівнем экономичного, соціального та культурного розвитку суспільства, ир воно безпосередньо пов'язане з проблемами свободи, прогресу, гумыизму. Черво поняття творчості осористісний аспект ЛЮДСЬКОЇ історії !«?КЄ бути безпосередньо співвіднесений з розвитком суспільства й Цілому, 8 практично- а і яльп і єною - сугиі стю. людини як тако і,

« Існує декідмїа рі вні з філософського" аосйіД2!?ян.ч проблеми творчості, в -тему числі: а) онтологічний, їдо поясню; соціальну зумовленість творчості як культурогеїшого фактору СВІТОВОГО еволюційного процесу; 6} соціально- і сторичний, я»> роаіфііваб роль творчості 3, 8абЄ8ПЄЧ31ШІ суспільного прогресу; г.) оуб'єктизно-особистіонна, я’.шЯ аналізуй мотиви, миту, покликання та амістовяі устаповки індивідуальної творчості. Цс по-яснвєтьеп^тієщ обставиною, шо людина е водночас і складовою частиною світового"" щлого}~ і--.членом__соціального цілого (соціум), і особистіспям "Я”. . ~ ~ -

___ Звідси винливас, ер творчість мойна і треба догліджуяати

і в шрокому'я'лаїп-г розглядаючи.,* і.«іби "вбоку", трансцендентно, з позиції стороннього спостерігача, Г*в суб'єктг шс-ссо-. бистіснсму плані, іманентно, ніби зсередини самого творчого суб’єкту, ЯКИЙ не _Л!ЯЙ-ревЛЫЮ творить, Я Й ус В і дошлое, реф-лексує сэои творчість, пережеав п. самостійно виріпуе еено

П існування. ПОВЗДОДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІОНЯТТЙ ТВОРЧОСТІ СЧ'В предметне.

. З точки аору онтологічного підходу, творчість входить в систему ДІЯЛЬНОСТІ, яка, Е свою чзргу, входить в більш вироку . систем - систему розвитку. Звідси правомірно дійти висновку, вд творчість є такий розвиток, шсмй може реалізуватися лиме § формах людської дія.и>носїі. .

Виходячи в комплексності та різкорівневості проблеми творчості, в дисертації розглянуте коло питань, пов'язаних а ¡«значенням творчості. Дослідження специфіки об'єкта та загальних логіко--гносеологічних умов творчості, а такох шшии.а вростаючого потоку пуОлікацій; в яких розглядається сама дефініція творчості, дозволянь авторові діПти деяких висновків. З одного боку, про хибність тверджень, к іСито сутність творчості неможливо висловити понятійними заеойаш. а, з другого Соку, - про можливість розглянути умови та васади обгрунтованих визначень феномена творчості, і і природи та суті.

З точки вору автора, за численим« визначеннями творчості стоїть те, ¡¡¿о вона виступає всеохоплюючим феноменом такого історичного рівня роавитку творчої субстанції, який, рокризае свій зміст через всі явища цього рівня. Творчість, наприклад, пошук тільки тому, шр пошук - форма творчості, а творчість -дц*'г, оскільки діалог - моїюі:т творчості; далі, творчість -розуміння, Со розуміння е суттєвим елементом.творчості 1 тому подібне. Звідси вигадає цілком природним нескінчений потік визначень та інтерпретацій творчості. йо»;е нове визначення роакриває ще одну _стороір/ творчості, підтвердне уипер-садь^с-гь її буття. Очевидно,, іцр велика кількість вданих ЗИвначеа^ творчості - результат плідного аналітичного £тапу ДОСЛіДКЄЛЬ, ІЮЇРИЙ Н? МОЖЙ ПрОДОЕК/ваТИСЯ до нескінченості. Тему «окна дійтм висновку, ар необхідним е синтетичний рівень гОСІІДЖЗНЬ,_нові підходи до визначення тсорчості.

Автор дотримується погляду, егідно якого творчість . е соціально зумовленою,діяльністю людини. Це на процеси, ¡до езбувається в _саШй природі,, і не дц машин, які в ¡тилово- -і? підсумку приводять до створення оргигінальних. привцяпого ідаш: к»тер і&яьних та духовних продуктів, наділених соціальною

ансччмістй та естетичною досконадіетю. Творча діяльність виступає способом розвитку само і людини, засобом п самовдосконалення.. Томуформула "роавіпок людини як самоціль тьородеті" означає: а) розвиток суспільної -людини та суспільства, ціу

СЇ'ЕОрІСЗ ^аДбідьш сприятливі умови для розквіту кожної

іидчвідуальностіб)" самореалізацію особистості, оиредмечуван -ня а творчих здібностей, досягнення визначних о<Г встипмнх ре аультатів, еавдйкц. доїм.. і відбувається розвиток суспільства.

Ці критерії творчості аав^ця визначаються' в залежності -від .історичних умов, але найголовніше полягає в тому, шр їх треба використовувати в сукупності, а не вибирати ь., ти _ „один £іОо

- .... . . ’

Специфіка ї'аорчості як діяльності' '¿со'блкг-пго; -унрнктир* -виявляється в діалектиці суб'єкта та об'єкта діяльності, до специфічно гиовіт.чхкться сукупність відношень,людини а природою та суспільством В ЇХ конкретно-історичному ВИГЛЯДІ. ВИВІЩ" чає можливість прояву в цій діяльності індивідуальних природних здібностей, якостей ЛЮДИІПі, рівня ЇІ тпорчог саморсадівацп.

- Тагаш чином, творчість - це'соціально-(сторичне яви®?.

Вона вияикас і розвивається в' процесі взасмоді;- суб'єкта .„і о&'скта лвдьскоі діяльності на основі суспільно; практиіси. За ероср сутністю вона виступає як самовиявлення і саморозвиток фізичних та духовних сил людини, н здібностей і ііотроо в про-цзсі пізнання і нэретЕоронкя дійсності. Ця дійсність охоплює ауперечіїсчз?^ між, історично накопиченим досвіди« практичного тяореці.'Я та його.запереченням, безмежнії* самооновленням с ході розвитку.

..Теким-чином,-- розуміння .. природи творчості в контексті

цшепм сон і ©культурної практики людства гіврадбадаєі —■ —

- розуміння творчості яг; створення яринттопо ноеого,

оригінального, ... ршііае _ невідомого, неповторного, суспільно-історично унікального і значущого;“' ~ "" -■

- іде» культово і детермінації будь-якого крзатуїного ик-ту, вк5»зянй природних факторі а в якості його підоснови;

- уявлення Про беемежність поля 1!0ЧК/.ЗДгЫНЯ ' ТГСрЧОЇ

енергії- індивіда,-. _____

- 10 - • ■

- визнання доступності творчих вершин ДЛЯ КОЖНОЇ ЛьДИІІИ;

'- вигнання принциповоі можливості освоєння феномена творчості засобами інтелектуального доелідзяення; .

- визнання принципу свободи як важливого індикатора творчості і вищого досягнення людського духу.

В другому розділі "Сутність, структура та особливості духовно і творчості’’ обгрунтовується те, шр -в сучасній літературі а дано і проблеми явно визначилось два підходи: "дроблення"

творчості з одного боку, і надзвичайно "розширене" и тлумачення. з другого (див. роботи В. В. Новікова, Г. А. Давидової, В. І. Копалова. Н. Г. Зав'ялова та і я.; Визнаючи однобічність, обмеженість розгляду творчості з позицій "дроблення” чи "розширення", автор вважає аа доцільне вирішувати проблему комплексно, но відмовляючись від аналізу таких видів творчої діялЬности як соціальна, художня, технічна, наукова, політична тощо. Існування цих відносно самостійних видів творчості зумовлене цілою низкою причин соціального та гносеологічного характеру. Соціальна передумова відносного відокремлення певних видів творчості витікає а наявності різник суспільних потреб і, відповідно, з наявності та вдосконалення різник професійних форм творчої праці. ’

Духовна творчість, будучи простором для застосування та втілення суспільно-культурної активності особистості, в той ге час виступає стимулятором перетворення людини в творця. Тільки творчий суб’єкт характеризується гнучкою програмою самовдосконалення, йому притаманна постійна зацікавленість в розширенні шж соціального та духовного досвіду. ,

. Поняття "духовна" Творчість" ще не знайшло глибокої наукової розробки в нашій літературі .і не отримало статусу конкретної предметної галузі буття та свідомості людей. Воно’викорас-товуєтея в душ широкому розумінні для означення будь-якоі новації в суспільному та духовному житті - в мистецтві, політиці, ідеології, культурі тошр. Та;... трактові« духовної їворчості, з погляду автора, малопродуктивна.

- Предметний зріз поняття духовної творчості схоилюс РІЗНОЯКІСНІ рішення, Дії, мотиви, потреби, інтереси, які у язаемед:! складають шканіам самотдійсиенкя та сашствврлхданнй

11 ~ .. особистості, г,се те, ае випливає а глибин духовного життя. Ду-ХОБ!;П творчість інтегрує В собі РІЗНІ види самодіяльності лх>-

- дейі - форми . * і прояву, виступає як специфічний механійм оволодіння "культурним підходом”'особистості-'до життя і до себе

- ...як.суспільного індивіду.

У вивченні духопкоІ творчостіу -пори га все, необхідно чітко визначитись з категоріальним апаратом, особливо в таких

' поняттях, лк діяльність.,__________самодіяльність, самостійність,

нпщитиьа, творчість та духовність. Вватавться■ цілком-допус-

---там „ вести чову про ДУХОВНІСТЬ в чистому ВИГЛЯДІ, коли вона

стана феноменом культури.“ до~якої ми так-чи-інака1*.„.належимо.

''ТШ'ГОГ "ПІСЛЯ' У5КОГО.2:53!!?лия_ста.е момливям вести мову про пожуй ДУХОВНОСТІ ЯК МГШІШИ, . три ЯКОС'лГ ОСбСКЗТО'СТГ-'^ ПрИ'НЬОМУ передбачається, що ця якість визначає поведінку, відношення людини до людини. Духовність втсром розуміється ЯК ІНТбНЦІЯ особистісного буття, особлива міра суб’єктивності, ¡до розгорнута до світу, '

, Духовність існує в кожному, елементарному акті "виходу суб'єкта із себе” в світ об'єктивності, з різноманитних аїсгах —гггт-д* яльнссті....людини,' де наявним е вихід суб’єкта за межі існуючою та створюваного предо^иоїчгсвіту:•• В'буквальному.ро;. зуя;нчі духовність присутня тоді і там, де суб'єкт перебував

"не Р ЦЬ0І.!У С51ІЧ".

Ке ьккдйка*. сумнівів соціальна зумовленість процесу ду-чо?:ноі творчості. Чітко простежується ваюзном: ока соціальна зумовлсиість наукових відкриттів, и;ейех)рів літератури та мистецтва, ар є особливо заклиьим при переході з індивідуального рівня н? рівень суспільства, на соцюкультурний фон.

"‘НОВГ'ЯЙИИЗ-в-системі_духовног творчості виявляються в то-г.г/. жо вона с більш інтегрованою, поліварігШтйсИ'г-гуманівова-.-ноо. Ускладниться.характер Езаємозк’язку пізяагаяьного та

ЦІННІСНОГО____а’.'Я£ХТі_8 СЗіДОКОСТ) , знижується протилежність

пізнавального і •ціннісного, і^е~псГщук''та_с?ворення~<&рн-сщіте-.. ■.'У, внутрішньої ЄДНОСТІ КОГНІТИВНОГО та ЦІННІСНОГО.

Е духовній ТВООЧОСТ1, З ТОЧКИ зору іі структури, «о от а виділити об'єкт, мету та засоби творчості. специфіка соціадь--• ЇІО-ТВОРЧО і ДіНДиНОСТі ВИРЗЯКіб ч ься яі? в осогишвс.етях елементів

і! струїїтури, так і в способі їх взаємозв'язку. Зосередимося, пери ва все, на об'єкті духовної творчості.

На перший погляд об'єкт духовно-творчо5 ДІЯЛЬНОСТІ співпадає, з об'єктом будь-якого виду соціальної практики -суспільними відносинами та організаціями. Проте, це не зовсім тик. Духовні відносини і соціальні інститути стають об’єктом духовної творчості тоді, коли в них об’єктивно з’являється мета творчої ДІЯЛЬНОСТІ. Тільки в тому випадку, коли мето» ДІЙ суб’єкта -в перетворенні суспільного укладу стає забезпечення гуманних духовних відношень, його соціальна активність стає творчою. Специфіка духовної творчості полягає в тому, в» мета, п спрямовані оті- полягає, перш за все, в Формуванні тих способів осбогиня природної та соціальної дійсності відповідно до програм соціальної поведінки, діяльності, які найбільш адекватно відповідають потребам суспільного розвитку.

Об’єкт і мета духовної творчості діалектично взаємопов'язані. Мета не вибирається суб'єктом довільно, вона є концентрованим виразом спрямованості соціального прогресу і полягає у створенні умов для всебічного і гармонійного розвитку оообистост І.

Ваилшюю передмово» творчості є~свобода. яка досягає вй-ВР1 форми у внутрішній потребі людини суверенно ! вільно вибирати свій спосіб )ййттй та творити свій віасШій внутрішній світ, бути вільною. Духовна творчість і є та сфера та спосіб буття людини, в яких досягається сенс свободи. Звідси випливає,- що духовна творчість, як г.ризначеність людини, означає вільний розвиток індивідуальності. Умовою ефективної духовної творчості виступає внутрішня і зовнішня свобода лщиня.

Здається доцільним 'розглядати духовну творчість в двох аспектах. З одного боку, вона с узагальненням- всіх видів і ТИП і в творчості. бо всі типи творчої діяльності тою чи іншою міро» носять опосередкований соціально-зумовлений характер. В широкому розумінні слова ‘до духовної •; -рчості моке бути віднесена будь-яка творча діяльнісь, яка тим аСо іншім чинок Пов'язана з реалізацією духовного потенціагу особистості чи суспільства Аналогічно вживанню терміну "духогна культура" в ш.иму розумінні можна говорити про духовну творчість, яка міс-

- la -

ТИТЬ Б собі творчі яроцесси в мистецтві, філософи, науковому пізнанні тош, незалелмо від спрямованості творчості.

' 3 другого боку, : треба ВИДІЛЯТИ і більш вузьк-:- розуміння

духовної творчості як особливого типу діяльності. Вона, 110 суті справи, фіксує тільки такий тип людської внутрішньої діяльності, домінуючим імпульсом якої виступає розкриття нових горизонтів духовності як такої, досягнення та розвиток універсальних форм засвоєння світу. Подібно до духовної творчості в першому, широкому розумінні, цей тип творчості такои може проявлятися в мистецтві, філософії тощо, але при цьому, на відміну від першого, він не має жорсткої предметно-тематичної прнв'йока і 'здіЯеятетьсн як цілісне явиц^, внутрішнього лиття особистості, . до наїиадае відбиток на всю“ палгад людських ВІДНОИбНЬ до світу.

В третьому РОЗДІЛІ "СОЦІ ОКУЛЬТУР!! І ФАКТОРИ_______ІІІДЬЇІЩЧ.ІІНЙ

ефективності творчої діяльності" досліджуються питанії!» оп-тимізаці! творцого процесу, розглядаються можливості управління творчістю, виявляються передумови творчих здібностей людини, визначаються умовй н цілеспрямованого розвитку та реалізації, аналізуються...можливі способи та засоби впливу на суб'єкт творчості, розкриваються проблеми нанчання творчості.

Надзвичайно ва*«іквим е питання про умови творчої діяльності особистості. В радянській філософській літературі в цьому плані не було проблем, бо пануючою була точка зору, відповідно до яко» творчій особистості чи колективу треба було обов'язково п&реОоркватк найрізноманітніші труднощі і ¡х подолання виступало стимулом творчої діяльності, !1а думку автора, опттлзадія творчого процессу неможлива беа створений сприятливих ЗОВНІШНІХ УЬЙВДЛЙ ЙОГО розвитку. -- , .......

Вирішальними лля творчої атмосфери соціальними умовами є економічні, політичні та духовні фактори. Необхідно відмітити, я» назвав і фактори сти.мул.шїь творчість лиш тоді, коли вони МІСТЯТЬ В собі РІЗНІ ЇЄНД6НЦІЇ і форми. '

• ЗбУДУ-УЮЧІ СИЛ)', творчо? діяльності-зумовлені як об'єктивними, так і субЧтаивнииї факторами. Як наслідок, імпульси творчої діяльності йдуть як від об’єктивних ук‘03, ÎUK і ВІД суб*с:гг:я?яоі дійсності. Але об'єктивні джерела .р&ігсф^рмуоться

. - 14 . ‘

в духовному житті людини і набувають су<Уєктивпо-індивідуальну форму. Еі’ДЬ-ЯКІ стимули ТВОРЧОСТІ приймають форму ВНУТРІШНІХ суб'єктивних збудників, які так чи інакше зв'язані а мотивами. В мотивах- конкретизуються, опредмечуються потреби, які ке тільки являють собою мотиви, але, в свою чергу. ЗМІНЮЮТЬСЯ та збагачуються разом із зміною, збагаченням та поширенням кола об’єктів, які слушать для їх задоволення та засобів цього задоволення.

Фактори, вр спричинюють виникнення творчості, полягають у діалектичній єдності об’єктивного й суб’єктивного - в активності суб’єкта, яка спрямована не тільки в бік природи, але й у бік соціальної діяльності, в тому числі і сфери ідеального; крім того, в соціальній ¡зумовленості активності., яка включає в себе людські комунікації, суб’єктно-суб'єктні відносини, оп-редмечення сутнісних сил дюдики в культурі та їх розпредме-чен-ня. соціальне управління творчою лрапею.

На нашу думку, творчість безпосередньо виростає з соціальних умов, і, в свою чергу, змінює та розвиває їх. Творчість неможлива без суспільства, культури, і культура неможлива без творчості. Соці льна зумовленість розглядається нами не просто як один з факторів творчої діяльності в ЧИСЛІ іншіх, а як рушійна сила, визначальний фактор становлення нового. Суспільні потреби, практика, світогляд епохи ідентифікує творчу діяльність в тому чи іншому напрямку, а творчість стає-фермеагом історичного поступу, породженням нових культурних форм.

. Діалектика тзсрчості і культури набуває такого вигляду: культура є продукт творчості, а творчість - продует культури (в тему роауміпкі, що вона обумовлюється і стимулюється вя» Сформовано» культурою). -

Духовна творчість є засіб, за допомог-» якого людина ВНОСИШ суспільно-корисні ЗМІНИ В ДІЙСНІСТЬ, сідійоире суспільний npcrpto і створює умови для свого подальшого саморозвитку та самореаяззпці і. Творча діяльність в тих чи іитх проявах залетіть від соціальних потреб та стану культури.

^ Кулі тура з одного бок.у породжує та стимулкє творчість, виклгас в.д сус.'екта певних вимог, примуиує його до висунення

ПЄЕМЇХ проблем, а з другого Соку - обмежує людину наявною системою традицій та авторитетів, утримує його на уторованому шляху.” Але створити принципово .нове можливо лише через подолання раніше створеного,в культурі. Розвиток суспільства шляхом соціального,•морального та науково-технічного прогресу досягається через зміни досягнутого, заперечення існуючих

.погляді", . корм, рішень. Творча особистість “аагораег.ся” від

результатів вж> виконаної праці і йде вперед, продов.чуе еста-

фету.

- Культура,- взята в своїй цілісності , е головною • .че-о*::ілнсч ую«пк> творчості. Тільки спираючись на досягнення ду- • лоб;г>5 тг* матеріальної" куитурн, людина в будь-які^ .сфст* теоретично і чи практичної діяльності може-піти далі, відкривати нові горизонти буття. Духовна культура людини - це 'інтегральний відбиток її інтелектуально;. моральної та' художньої досконалості. _

Як породхуваліний фактор культури, сама творчість переОу-вае в постійніі\ зміні. Нові творчі ефекти (ідеї, мотиви, речі)' з’йвляются тому, яо перетворюється операційний .склад, сама г.'хяолог• з поадку. -Отарами засобами... ¡до яслючаоть сукупність рі&8йман»тних о;;ер?цій та методико-1-ер і етичних сособів, ченил-л.нво отріїмчг!! і;ові х^уяьта-т, але В тотальна змта повег-аднь-сго догоі« .»«чим ,теч неприпустима. Оновлення засобів творчої діяльності 8,~ і йснпл-ься • шляхом впровада-ик^ оригінали*« 1’;п;;ро>\№'>.с;!: і в", лкі ніколи равіа» не ісвуюзи. Вози зберігають своїй оічігп'іільність лиш;' лід час становлення. З'явившись нл с;ит. вони стають нєгайпи об* октами відтворення, тиражувавші,. . ~еретБог*ч:/?ьея на репрсдукі-имп елементі!. Репродуктивне -це екс-творчість, ііолйітіі"винаходи,• прозришя. - Подальший_роз-рит'-к ,:,Есрчості нові дссягченпя у вигляді продуктивного, «■.є ..'ара? ;.е переходить г. регропуктивке. Гс-і.'родуктизяі менти - «-.'обхідні, корисні операції йіи.лоь-горюоться і становлять Оазис, основний масив будь-яких типів діяльності. ' ' ' ~

. В "Закінченні'' дисертації сформульовані основні висновки,' \х науковг--практична значимість з практичні рекомендації, визначене. >!ог.і пробл;ни. :цо ¡чаптахть подальшого вивчення.

- 16 -

По томі дослідження опубліковані наступні праці:

І. Суровцев А. И. Моргунов Г. В. Проблема творчества в философии а С. Соловьева // Историгм и творчество. Иатериади Всесоюзной научно-теоретической конференции. Часть Ї. - М.,- 1989.0.12?. -120.

Моргунов Г. Б. Преемственность и творчество как необходимое условие развития общества // Il-я Всесоданая конференция: “Творчество: теория и практика”. Тезиси докладов. Часть I.-L . КПИ, 1991. - С. 38-40.

3. Моргунов Г. а Соціокультурні основи духовної творчості //

Культура і національна самосвідомість: проблеми теорії та

¡завдання практики. Тези науково-практичної конференції працівників культури та науковців.- К. , 1991.- С.95-97.

4. Моргунов Г. В. Творчість мас як феномен української національної культури // Науково-практична коні^ренція "Культура України і слов'янський світ". Тези доповідей та повідомлень. - К. . 1992. - С. 1Г0 122.

5. Моргунов Г. а Історична творчість і косміам у філософії

Вол. Соловйова // Проблеми філософі і. - K.. ЛиОідь. К'22. -ВИИ. Н ї»2. - 0. В4-ІЧ. /

Типографии Кі'.ВВС