автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Двусоставные предложения с предикатами качества в украинском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Двусоставные предложения с предикатами качества в украинском языке"

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІВДШГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ . ім. М.П.ДРАГОМАНОВА

ТИМКОВА ВАЛЕНТИНА АНДРІЇВНА

УДК 801.561.3.

ДВОСКЛАДНІ РЕЧЕШ З ПРЕДИКАТАМИ ЯКОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

І0»02.0І - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Вінницького

державного педагогічного Інституту, Міністерство освіти

України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ІВАНИЦЬКА НІНА ЛАВРЕНТІЇВНА,

Вінницький державний педагогічний інститут, завідувач кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ГОРОДЕНСЬКА. КАТЕЯША ГШГОРША, Інститут української мови НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат філологічних наук, доцент ЧУМАК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ,

Український мовно-інформаційний фонд НАН України, заступник директора

Провідна установа: Київський державний лінгвістичний університет, кафедра загального та українського мовознавства, Міністерство освіти України, м. Київ

Захист відбудеться 25 лютого 1998 року о І430годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 01.33.04 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (252601, м„ Київ-30, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (252601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий "22" січня 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Вшневська Г.П.

Загальна характеристика роботи

У сучасному мовознавстві помітна тенденція до ускладнення досліджень із синтаксису, що зумовлено намаганням глибше проникнути в механізм функціонування синтаксичного рівня мови в цілому З кожної з його одиниць зокрема. Воно виявилося передусім у зверненні дослідників до змістового боку речення, або його семантичної структури, що ґрунтується на предикатних і непредикатних знаках. Виділення у структурі речення глибинного семантичного ярусу, їло тісно пов"язаний з його поверхневим, формально-граматичним, ярусом, спричинилося до нового уявлення про речення як об"єкт дослідження: воно постало тепер багатомісною одиницею. Проблема співвідношення цих двох ярусів структури речення набула в сучасному синтаксисі особливої актуальності. Істотною відмінністю нового семантико-синтаксичного підходу до вивчення структури простого речення є те, що він ґрунтується на семантико-синтаксичній категорії валентності предиката, тоді як у центрі опису формально-граматичної структури перебувало підметово-присудкове ядро.

Саме валентність предиката, яка відображаз його значеннєво зумовлену сполучуваність з іншими непредикатники компонентами, визначає тип семантико-синтаксичної структури речення.

Актуальність теми дослідження. Найбільш вивчена лородауваль-на здатність предикатів дії та стану. Інші семантичні типи предикатів, зокрема із значеннями процесу, якості та кількості, схарактеризовані, хоч і не завжди послідовно, лише як самостійні типи предикатів за їх диференційними ознаками та спеціалізованими морфологічними засобами вираження. У ролі організаційного центру речення вони ще не вивчалися ні в російському, ні в українському мовознавстві. Зважаючи на це дослідаення семантико-синтаксичної структури двоскладних речень з предикатами якості з не тільки актуальним, але й зовсім новим у теорії речення сучасної української мови.

Першою спробою дослідити формально-граматичну структуру простого двоскладного речення у взаємозв'язку з його семантико-оин-таксичною структурою в українському мовозназстві стала монографія Н.І.Іваницької "Двоскладне речення в українській мові” (К.: Вища школа, 1986). Дроте в цій праці формально-граматичний ярус структури двоскладного речення ловиязаний лише з одним ярусом їх семантичної структури - семантико-синтаксичним і зовсім не спів-

відноситься з глибинним, власне-семантичник ярусом.

Характерно, що для опису семантичної і формально-граматичної структури речення використовувалась різна кількість ярусів. Відомі мінімальні двоярусні концепції, в яких виділяється ярус значення (змісту) і ярус синтаксичного оформлення, і максимальні чотириярусні концепції. У пропонованій дисертаційній роботі двоскладне речення вважається одиницею з багатоярусною організацією. До аналізу залучено три його яруси: вяасне-семактичний, семаяти-ко-сїштаксйчний та формально-граматичний. Базовим є власне-се-мантичний ярус, бо з нього починається формування семантичної структури речення: семантичною валентністю предиката якості визначається набір залежних від нього непредикатних аргументів, тобто семантично елементарне речення. Семантико-синтаксичний ярус займає проміжне місце між власне-семантичнии та формально-граматач ним ярусами. Він показує, як використовуються можливості української мови з реалізації семантичних функцій непредикатних аргументів. Водночас його компоненти спрямовані у формально-граматичний ярус речення, з якому вони співвідносяться з відповідних® формально-синтаксичними функціями членів речення. Саме в єдності цих трьох ярусів, компоненти яких перебувають у певних функціональних зв”язках і співвідношеннях, двоскладне речення з предикатами якості поотає як багатомірка одиниця.

Необхідність дослідження цих двоскладних речень зумовлена також відсутністю загальноприйнятої семантичної класифікації предикатів, в якій би були визначені основні типологічні ознаки предикатів якості. В окремий семантичний тип предикатів в українському мовознавстві порівняно недавно їх виділив І.Р.Вихованець, чітко відмежувавши від предикатів дії, стану та процесу. Його характеристика предикатів якості є досить повною Й докладною» Саме тому на визначених у ній типологічних ознаках предикатів якості побудовано аналіз їх породжувальної (реченнєвотвірної) здатності, тобто їх організаційної ролі в семантичній структурі елементарних речень.

Зв'*язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри української ілоеи Вінницького державного педагогічного інституту як складова її комплексної теми.

Мета дисертаційної роботи - дослідити оемантико-синтаксичну структуру двоскладних речень з предикатами якості в сучасній ук-

з

раїнсвкій мозі. Для досягнення нізі мети розв"язано такі основні завдання:

І/ з"ясозано семантичну суть предикатів якості, окреслено межі їх валентної рачки;

2/ встановлено семантичні різновиди одно- та двовалентних прєдикатіз якості;

З/ визначено семантичні й морфологічні варіанти суб'єктної та об"ектної синтаксем;

4/ виявлено параметри кількісної градації ознаки, вираженої одно- та двовалентними предикатами якості;

5/ розмежовано обов'язкову і факультативну валентність одно-та двовалентних предикатів якості;

6/ подано порівняльну характеристику валентно-непов"язаних компонентів у позиційній структурі двоскладних речень з одно- та двовалентниш предикатами якості;

7/ встановлено співвідношення семантичної і формально-граматичної структури речень з одно- та двовалентними предикатагли якості.

Наукова новизна виконаної дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві на пршщкпозо нових теоретичних засадах семантико-синтаксичної валентності досліджено реченнєзотзіріу здатність предикатів якості, визначено критерії їх поділу на одно- та двовалентні предикати, встановлено типи детермінантних поширювачів у двоскладних реченнях, породжених одно- та двовалентними предикатами якості, виявлено співвідношення їх семантичної і формально-граматичної структури.

Джерелами фактичного матеріалу послужили твори української художньої літератури, довідкова і підручншсова література, а також газети і журнали.

Методи дослідження. 7 роботі використано два основних методи: описовий і зіставний.

Теоретичне значення дисертаційної роботи. Висновки й узагальнення проведеного дослідження сприяють глибшому пізнанню се-ргантико-синтаксичної категорії валентності, збагачують ноеими ідеями теорію простого речення й предикації, формують наукові засади для проведення аналізу семантико-синтаксичної структури речень, породжених іншими типами предикатів.

Практичне значення одержаних результатів полягає з тому, що воші можуть бути використані для написання навчальних підручників і посібників з синтаксису сучасної української літературної

. 4

мови, а також для підготовки спецкурсів з теорії валентності чи семантичного синтаксису. Матеріалами дослідження можна скористатися в лексикографічній практиці, зокрема для визначення прикметникового керування.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені в повідомленнях на Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій актуальним проблемам функціональної граматики ( м.Донецьк, 1934 р.), науковій конференції "Мовна дійсність в Україні" (¿«.Вінниця, 1994 р.5, звітній науковій конференції викладачів і студентів філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту («.Вінниця, 1995 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми синтаксису", присвяченії 85-річчзо професора І.І.Слинька (¡¿.Чернівці, 1997 р.) та ін. З досліджуваної проблеми опубліковано 10 наукових праць, серед яких 5 статей.

Особистий: внесок здобувача. Уперло в українському мовознавстві сешнтико-синтаксичну структуру двоскладного речення нов"я-зано із семантичною валентністю предикатів якості, розмежовано їх обов'язкову і факультативну валентність, визначено семантичні різновиди одно- та двовалентних предикатів якості, вмотивовано виділення детермінантннх поширювачів із синкретичними локативно-об"єктними й тешіорально-об”єктниш значеннями.

Структура дисертаці ї зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних даерел. Обсяг дисертації - 174 сторінки. Таблиць і додатків немае. У списку використаних джерел налічується 172 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, вказано на її зв"язок з науковими планами й темами, визначено мету, завдання, наукову новизну, джерела фактичного матеріалу, методи, теоретичне Й практичне значення дослідження, апробацію його результатів та особистий внесок здобувача.

У пешому розділі "Семантико-синтаксична структура речень з одновалентними предикатами якості” з"ясовано семантичну природу предикатів якості й особливості їх валентної рамки, вмотивовано розмежування обов'язкової й факультативної валентності цих предикатів, визначено лексико-семанткчне наповнення одновалент-

них предикатів якості, синтетичні й аналітичні модифікатори вираженої ними ознаки, встановлено типи валентн0-н5зв"язаних компонентів у двоскладних реченнях з одновалентними предикатами якості, співвідношення семантичної і формально-граматичної структури них речень, а також особливості реалізації одновалентних предикатів якості у формально-граматичній структурі двоскладного речення. ■

їїороджувальна функція предикатів якості має свою специфіку, яка зумовлена їх семантичною природою, передусім специфікою ознаки, яку вони виражають. Предикати якості передають таку статичну ознаку, яка в постійною, незід"ємною ознакою істоти або предмета і визначає їх характеризаційну своєрідність, відмінність від інших істот або предметів. Саме це спричинилося до їх зв"язку лише з носієм якісної ознаки, тобто до одномісності їх валентної рамки. Одновалентні предикати якості здатні формувати мінімальні 2 однотипні, але достатні у граматичному й комунікативному плані реченневі одиниці. У семантико-сивтаксичній структурі таких речень виділяється предикатна сиятаксема із значенням якості та субстанціальна синтаксема, що вказує на суб'єкта якісної ознаки, у формально-граматичнії структурі - позиція присудка, який морфологічно диференціюється як іменний складений присудок, у якому роль семантично навантаженого компонента виконують якісні прикметники, і позиція підмета.

Сиктаксемі із значенням суб’єкта якісної ознаки, зумовленій предикатом якості, властиві семантико-оянтаксичні ознаки пасивності та статичності, які уможливили те, що носіями якісної ознаки бувають як назви істот, так і назви конкретних предметів, пор. Жінка вродлива: Дівчина горда: Дідусь мудрий: Кінь вороний: Собака злий; Комар кусливий: Вода холодна: Цукор солодкий: Хліб м"я-кий; Праска гаряча: Метал плавкий.

На вираженні предикатів якості спеціалізуються тільки якісні прикметники, тому що вони передають зласне-ознаку. Значення якості особливе тим, що воно представляє статичну ознаку, тоді як значення дії та процесу відповідних предикатів - динамічну ознаку Тематичні різновиди статичної ознаки істотно відрізняються від тематичних різновидів динамічної ознаки. Вони охоплюють широкий спектр ознак іотот і предметів, виразниками яких є якісні прикметники різних лексико-семантичних груп. 7 ролі предикатів якості вживаються прикметники, що визначають: І/ типові риси характеру, вдачі, поведінки людей, особливості їх психічного скла-

коректний, лагідний, лукавий, мстивий, муаній. наївний, оберея-НИЙ. ПОРЯДНИЙ, ретельний. СУМНИЙ. тихий, чемний, чесний, хитрий; колір і його відтінюй: білий, голубий, жовтий, жовтогарячий, зелений. малиновий, рудий, сивий, оірий. Фіолетовий; З/ масть тварин: буланий, вороний, гнідий, карий, половий, рябий, сірий; 4/ розмір, обсяг, відстань: великий, малий, середній, вузький, широкий, глибокий, мілкий, довгий, короткий, кушй. далекий, близький;

5/ фізичні'ЯКОСТІ істот: ЗДОРОВИЙ, дувий. сильний, хворий, кволий. худий, тонзсий. тендітний, гладкий, товстий, ситий.повний. німий. глухий, сліпий, кривий:• 6/позитивну або негативну оцінку кого-, чого-небудь; гарний, красивий, вродливий, чудовий, дивовижний. хороший, поганий, гидкий, бридкий, страдний. кепський, непоказний; 7/ ознаки, що сприймаються дотиком; гострий, тупий, колючий. твердий. м"який. пухкий, мокрий, короткий, шкарубкий, липкий; 8/ смакові якості чого-небудь: гіркий, кислий, солодкий, солоний . терпкий, пекучий, етрний: 9/ ознаки, що сприймаються органами шаху: пахучий, пахущий. дудшшй. запашний, ароматний, смердючий. вонючий. затхлий; 10/ властивості звуків, які видають або створюють істоти чи предмети: ГОЛОСНИЙ.' дзвінкий, гучний, шумний. тихий, мелодійний, рипучий, скрипучий, хрипкий, шепелявий; ІІ/теи-пзратурні властивості: гарячий. жаркий, душний, спекотний. теплий. холодний; 12/ зовнішню форму (обриси, контури тощо) предметів або частин людського тіла: круглий, випуклий, угнутий, кривий, прямий. плоский, крутий, стрімкий, пологий, похилий, спадистий: ІЗ/ вагу предметів: важкий, тяжкий, легкий, невагомий; 14/ вікові ознаки істот чи предметів: молодий, юний, старий, літній, повабний, солідний. статечний, давній; 15/ інтелектуальну спроможність лвдей: розумний, здібний, геніальний, тямугшй. дурний: 16/ соціальне становище лодей: багатий, заможний, бідний, вбогий, злиденний:

17/ фізичні властивості речовин, матеріалів тощо: в"язкий. сипкий. сипучий. тягучий, крихкий, гнучкий. ігрукниЯ. ковкий, ламкий. еластичний, клейкий, ядучий та ін.

Однією з типологічних ознак одновалентних предикатів якості в їх здатність виражати два ступені безвідносного вияву ознаки -недостатній і надмірний. Недостатній, або неповний, послаблений, ступінь вияву ознаки передають синтетичні й аналітичні предикатні форми. Синтетичними є похідні якісні прикметники із оуфіксаки -уват-(-юват-), -аз-(-яв-), -аст-(-яст-), -ист- та префіксом про-

і префіксеїдом наліз-: Сукня зеленувата: Сукня зеленава; Сукня зеленаста: Сукня зелеяиота: Вода прохолодна: Скло напівпрозоре.

До аналітичних засобів вираження недостатнього ступеня зляву ознаки належать трохи (трішки, трошки), не дуже, ледве, ледь і под.; Шкіра трохи бліда; Папір трішки іщхкий; Хліб не дуже свіжий; Вода ледь тепла. Окремий різновид аналітичного вираження недостатнього ступеня Еияву ознаки становлять ті форми, які утворені з власне-прикметника й аналітичної морфеми, співвідносної з частками, що походять з підрядних порівняльних сполучників як, мов, немов, мовби, немовбито, наче, неначе, начебто, неначебто, ніби, нібито. Такі аналітичні предикатні форми вира*сашь значення непозноти вияву ознаки з відтінком невпевненості, сумніву, ілюзорності, пор.: Хліб теплуватий і Хліб мовби теплий; Штани вузькуваті і Штани наче вузькі ; Спідниця широкувата і Спідниця нібито широка.

Надмірний ступінь вияву ознаки так само передають синтетичні й аналітичні предикатні форми, проте їх потенціал значно більший, до синтетичних належать похідні якісні прикметники із суфіксами -енн-, —езн—/—елезн—, —уч—(—вч—), —уц—(—кед—) та префіксами пре-, над-, пра-, архі-, супер-, ультра- й ін.; Степ широченний (широчезний); Плащ довжелезний; М"ясо жирнюча; Тварина худвча (худд-ща); Дитя прехороше: Сзердяовина надглибока: Джерела прадавні; Матеріал аохі стерильний: Волокно супереластичне; Метали ультпастійаі У сучасній українській мові переважае аналітичне вираження інтенсивності ознаки предикатів якості. Цьому сприяє використання аналітичних інтенсифікаторів типу дуяе, досить, надто, занадто, надміру. непомірно, надзвичайно, невимовно, навдивовижу, вкрай, вадь-Ш> страх. страдно. страшенно й под.: Борщ дуже смачний (В.Малик); Дівчина досить скромна (0.Гончар); Вона була занадто полохлива (Б.Грінченко); Хлопчик надзвичайно розумний (Марко Вовчок); Кпум-ба буйна й невимовно красива (Л.їїервомаЗський); І генерал її посватав, Ео страх хорошая була. А генерал б£в страх багатий (Т.Шев-чєнко); Гажійка страіденна горда (М.Коцюбинський).

Специфіка позиційної структури двоскладних речень, утворених одновалентними предикатами якості, виявляється також у кількісному та якісному складі ваяентно-непов”язаних компонентів. Першій тип цих компонентів представляють присубстантивні узгоджені та неузгодаені другорядні члени речення, що виступають у при-підметовій позиції. Ця сполучуваність ?ложе бути наслідком нейтралізованої семантико-синтаксичної валентності, кати злаене-при-

кметкик переміщається із центральної позиції головного члена в залежну атрибутивну позицію, втрачаючи пра цьому свою єдину суб’єктну валентну позицію (пор.: Високе дерево гнучке Дерево гнучке + Дерево високе: Сині очі звабливі Очі звабливі + Очі сині), або опосередкованої сеглантико-сннтаксичною валентністю сполучуваності опорних іменників - назв предметів із залежними ад'єктивованими іменниками конкретного значення чи опорних іменників предметного значення із залежними прикметниками, похідними від таких ад'єктивованих іменників (пор.: Материна хата стара ■*-2ата отара + Мати має хату: Моя сукня гарна Сукня гарна + Я ш сукна; Стебла жита гнучкі ■*- Стебла гнучкі + 2ито те стебла; Щоки в неї були червоні Щоки були червоні -і- Вона шє щоки: Ситцеве плаття легке •<- Плаття легке + Плаття пошите із ситцю: Підгірське село тихе Село тихе 4- Село розташоване під горою.

Другий тип ваяентно-неяоз"язаних компонентів становлять детермінанти. З-поміж різних детермінантних поширювачів предикативного ядра двоскладних речень, до складу якого входять одновалентні предикати якості, визначальна роль належить детермінанту з порівняльною семантикою, який утворюється з актуалізованого непредикатного іменника підрядної порівняльної частини, що виступав у позиції субстанціальної синтаксеш суб'єкта якісної ознаки, та порівняльних сполучників як, мов, немов, мовби, немовби, ніби. наче, неначе, неначебто й ін., пор.: Брови чорні. як смола -ч-Брови чорні. як смола чорна Здавалося (модальний компонент) + Брови чорні (елементарне речення з семантичною функцією тотожності) + пропозиціопальний предикат із семантичною валентністю тотожності + Смола чорна (елементарне речення з семантичною функцією тотожності). Надр.: Груші здорові, як кулаки, та солодкі, як мед (І.Нечуй-Яевицькиі); Діти дрібні, мов ряска (М.Стельмах); Козак високий та кремезний, неначе дуб (ШКуліш); Сонце білозубе, наче негр (ДЛавличко).

До активних поширювачів предикативного ядра двоскладних речень, сформованого з участю одновалентного предиката якості, належать також детермінанти з локативнов й тешоральвою семантикою, які можуть бути виражені морфологізованими прислівниками або адвербіалізованими прийменниково-відмінковими формами, які вказують на різні параметри вияву якісної ознаки щодо просторового або часового орієнтирів, напр.: Ліс навкруги гуотий (П.Куліш); Небо вгорі чисте, а зорі на кьоглу ясні, роса на травах цедра і тепла

(С.Склярєяко); За будинком садочок густий, старий вже (Марко Вовчок); Тоді Десна була глибока і бистра (0.Довженко); Зранку небо біле й сухе, а степ - сліпучо-яскравий (В.Елкзкець); До Дмитра дівка хитра (Укр.нар.присліз"л); У дитинстві син був боязкий (3 журналу); Того тюку осінь була суха (Г.їютюнник); Ціле літо діти були веселі.

Детермінанти з іншими адвербіальними значеннями становлять периферію в позиційній структурі речень з одновалентними предикатами якості. До них належить детермінант із причиновою семантикою, що вживається здебільшого у формі ві£ + род.в., зрідка - в інших формах (Його лице червоне ві^ опекк (О.Кобилянська); Лице його було мокрим зід поту (Г.Тютюнник); Через скупість чоловік нещасний (І.Карпенко-Карий), а також детермінант із допустовою семантикою (А Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь весзлий, радий (Панас Мирний); Всупереч негоді лвди бадьорі).

У формально-граматичній структурі двоскладних речень одновалентні предикати якості реалізує іменний складений присудок, з аналітичній будові якого рать оснозної частини виконують якісні прикметники, що зживаються у формах називного та орудного відмінків, У присудкову позицію ці форми прикметникгз переводять дієслівні власне- та незласне-зв"язки. У прикметниковому вираженні предикативної ознаки домінанта належить зв'язкам, ужитим у нульовій формі теперішнього часу та у формах минулого часу. На визначення відмінкозої форми присудкового якісного прикметника має вплив тільки нульова зз"язка, бо яри ній він виступає у формі називного відмінка, який вказує на постійну, характерну якісну ознаку істоти або предмета: Земля кругла: Листя зелене: Сніг білий: Вода прозора; Мед липкий. Форти минулого часу дієслоза-зв’’язки бути вживаються як у формі називного, так і орудного відмінка якісних прикметників: Дід б£3 непорушний, мовчазний і понурий (І.Франко); Дівчата були раді (О.Кобилянська); Дівчина була нерозумною (Б.Грінченко); А річка була прозорою (3.Тулуб).

Дієслівні невласне-зв"язкк отім основної граматичної функції надають присудкові додаткових семантичних відтінків, оскільки вони не зазнають цілковитої десемантизаяії. До найуживаніших не-власне-зв"язок іменного складеного присудка з основною прикметниковою частиною належать дієслова ставати (стати), робитися (зробитися) . Вони виражають граматичні значення часу, способу, особи та виду і вказують зодночас на становлення або наявність певної якісної ознаки в істоти чи предмета: ...Кожен раб, як тільки хрис-

тиянство те перейме, стає покірним. чесним. роботящим (Леся Українка); Небо робиться темним (Г.Тютюнник); Його лице стало ло-ним (ЇЇЛанч); Небо зробилося свіжим І чистим (Г.Тютюнник). Решта дієслів обмеженіше вживається у функції зз"яакового компонента іменного складеного присудка. Виражаючи ті самі дієслівні граматичні значення, вони розрізняються своїш семантичними відтінками. Одні з них (лишатися - лишитися, залишатися - залжгатиоя. зоставатися - зостатися) вказують на те, що істоти та предмети продовжуйсь бути носіями тієї якісної ознаки, яка їм була властива і раніше (Будинки лишились цідиш: Син залишився жизим: Кала зосталась цілою). інші невласне-зв"язки встановлюють, якою насправді є якісна ознака істоти або предмета (виявитися) і якою вона моке сприйматися кимсь (здаватися - здатися. звааатася), шр. *. Річка виявилась глибокою: Волосся здається густим: Гори здавались чорниш: Батон здався твердим; Клас вважався сильним.

Найслабіше зв"язкова функція виявляється в дієслів бувати та рости, бо у складі іменного складеного присудка вони більше, ніж інші невласне-зв"язки, зберігають свої лгксичні значення.

Так, дієслово б:,’тати вказує на епізодичність вияву якісно? ознаки з істот або предметів (Я буваю веселою; Груші бувають терпкими) , а дієслово рости надає якісній ознаці істот та предметів значення безперервності її вияву (Діти ростуть здоровими).

Характеристична ознака істот і предметів, визначена одновалентними предикатами якості, моке мати обмеження у своєму вияві. Суть цих обмккень полягав найчастіше в наявності інших осіб або предметів, щодо яких тільки і виявляє свою ознаку її носій. Така онтологічна особливість вияву характеристичної ознаки істоти чи предмета спричиняється до відкриття одновалентними предикативними якісними прикметниками безвідносної міри ознаки ще однієї, тобто другої, валентної позиції залежного непредикатного іменника із семантико-синтаксичнозо функцією об'єкта обмеження, яка відрізняється від обов'язкової валентної позиції суб"єкта якісної ознаки своєю факультативністю, ситуативніста. Вона потенційно можлива для більшості предикативних якісних прикметників зазначених лек-сико-семантичних груп.

Обпєктна синтаксема із значенням обмеження відзначається великою різноманітністю морфологічних форм свого вираження. Вибір цих форм значною мірою залежить від значень предикативних прикметників, а також від значень іменників, що виконують семантико-синтаксичну функцію об"єкта. обмеження. Характерно, що в цьому на-

борі морфологічних форм виділяються ізофункціональні варіантні форми. Так, зокрема, у сучасній українській козі майне всі форми родового відмінка іменників та займенникових іменників із прийменником ¿¿ля вживаються як семантичні & морфологічні варіанти безприйменниковнго давального відмінка відповідних іменників та займенникових іменників, кор.: Хустка гарна мені (для мене): Вода гаряча дитині (для дитини): Валіза важка підліткові (ддя підлітка). Як семантичні і морфологічні варіанти функціонують такой форми родового відмінка з прийменником ао та орудного з прийменником з (із) (пор. Касир привітний ¿¡о людей (з людьми): Батько добрий 30 дітей (із дітьми). знахідного відмінка з прийменником на, давального безприйменникового та родового відмінка з прийменником для (пор. Костш великий на мене (мені. для мене); Сукня вузька на сестру (сестрі. для сеотш) та ін. Іменники - назви конкретних предаетів, які обмежують вияв ознаки суб"єкта якості, зкступають здебільшого у формі родового відаінка іменників із прийменником ¿ля: Ячмінь дрібний ¿тая т>ешета: Рів мілкий ¿цщ груб.

Дня більшості простих двоскладних речень з одновалентними предикатами якості характерний збіг їх вдасне-семаятичної, семан-тико-синтаксичної та формально-граматичної структури. Семантично елементарне речення, утворене одновалентними предикатами якості, реалізув елементарне просте речення, формально-граматичну структуру якого формують тільки головні члени речення.

У другому розділі "Сеулктико-синтаксична структура речень з двовалентними предикатами якості"визначено семантичну сутність двовалентних предикатів якості та їх валентне оточення, встановлено лексико-семантичке наповнення двовалентних предикатіз якості й особливості кількісної модифікації вираженої ними ознаки, типи ва-лентно-незв"язашсх компонентів, а також співвідношення семантичної і формально-граматичної структури двоскладних речень з двовалентними предикатами якості.

Двовалентні предикати якості відрізняються від однозалєнтних тик, що вони виражають постійну, внутрішню ознаку предмета у зв"яэ-ку з ознакою іншого предмета. Це означає, що крім валентної пози-дії непредикатного аргумента із семантичною функцією носія якісної ознаки вони відкривають ще одну обов"язкову валентну позицію - позицію непредикатного аргумента із семантичною функцією об"вкта. Отеє, як центральний компонент семантично елементарного речення двовалентний предикат якості виступає в оточенні двох аргументних семантем - носія якісної ознаки та об"акта. У семантико-сиктаксич-

ному ярусі елементарного речення сеглантемі об'єкта відповідає об"єктна синтаксеиа із функцією об”єкта порівняння якісної ознаки. Так, зокреіїа, у реченні Юнак розушіший за дівчину (від дівчини) предикат якості розумніший для реалізації свого значення погребує залежного об’єктного компонента із семантикою особи, у зіставленні з ознакою якої визначається кількісна характеристика ознаки суб"єкта якості. Предикат якості найрозумнішій у реченні Юнак найрозумніший серед ровесників вимагає залежного об”ектного компонента із значенням сукупності осіб, бо тільки воно дає змогу виділити найвищий вияв ознаки в суб"ек?а якості із сукупності однотипних ознак. Значно рідше об”зктна еантаксеиа виконує функцію об"єкта обмеження якісної ознаки. Так, наприклад, у реченні Хлопець зіркий дівчині предикат якості вірний може реалізувати своє значення "постійний, незрадливий у почуттях" тільки за наявності залежного об"єктного компонента із значенням особи, якої стосується якісна ознака іншої особи. В об"ек?нік характеристиці якісної ознаки двовалентних предикатів домінанту становить валентність об"єкта порівняння.

Вказаная предикатів якооті у валентному оточенні двох залежних непредикатних іменників - де необхідна, самодостатня умова для вираження якісної ознаки істоти або предмета. Саме за кількістю таких самодостатніх, обоз"язкозих валентних позицій зашг-Н2х іменників предикати якості поділяються на одновалентні й двовалентні .

Якісна ознака двовалентних: предикатів, яка порівнюється з однотипною ознакою в іншому предметі, мозе зазнавати семантичної конкретизації, суть якої полягає у виділенні об”єкта, який обмежує вияв такої ознаки. Це спричиняється до відкриття двовалентними предикатами якості третьої факультативної валентної позиції із семантико-синтаксичноа функцією об"єкта обмеження, яку виконушь непредикатні іменники переважно на позначення частин тіла лхдини, пор.; Лицем {з диня) дівчина звабливіша за хлопця; Син ширший. V плечах від батька; Свохш довгими віяш дитя найцримітніше серед малят; Обличчям внучка схожа на бабусю; Вона лицем подібна до ікоки; Очима й бровами брат однаковий із сестрою. Використання у факультативній валентній позиції об"єкта обмежений іменників, що позначають частини якогось предмета, трапляється дещо рідше. Воно можливе за умови, якщо функції суб'єкта якісної ознаки І об"скта порівняння виконують іменники - назви неістот, пор.: Каштан найкрасивіший серед дерев своїми свічкаш: 'Липа найдизовижніша з-по-

між дерев своїм духмяним цвітом: Пирій подібний до конвалії своїм кореневищем: Явір відмінний від дуба свозю пірамідальною кроною. Проте факультативна валентність об'єкта обмеження більш характерна для одновалентних, ніж длн двовалентних предикатів якості.

Двовалентні предикати якості становлять семантично неоднорідну групу. Її ядро формують предикати, що дакзть кількісну характеристику ознаки предмета, зіставляючи її з такого самою ознакоя в іншому предметі, або виділяють якусь ознаку із сукупності однотипних ознак за найбільзам її виявом у ньому предметі. Співвідносну міру якості передають синтетичні та аналітичні форми прикметників вищого і найвищого ступенів порівняння: Байка м"яква за сктєеь; Жінка малодиа від чоловіка; Матіола найзадавніша серед квітів;

Дуб наіногутнізий з усіх дерев; Пеніцилін найбільш елективний серед антибіотиків; Хлопець наймеш витривалий з-поміж ровесників. Двовалентні предикативні якісні прикметники безвідносної міри ознаки налічують порівняно небагато одиниць, що налеаать до різних лексико-семантичних груп. Серед них прикметники, що вказують на частковий або повний збіг ознак, а також на їх відмінність у двох порізнаваних істотах чи предметах (схожий, подібний, однаковії!, то-тоаний. адекватний, відповідний, несхояий. неоднаковий, нетотожний. неадекватний, невідповідний, відмінний, різний), виражають позитивне або негативне ставлення до кого-, чого-небудь Слабий, милий. ДОРОГИЙ, близький. НЄМИЛЯЙ. нелюбий. ОСОРУЖНИЙ, остогидлий. кена-зисний), сприйняття, розуміння, усвідомлення чого-небудь кимсь (зрозумілий, доступний, дохідливий, незрозумілий, недоступний, недосяжний). необхідність або шкідливість чогось кому- ЧИ ЧОМу-ЯО-будь (потрібний, необхідний, додільний, непотрібний, недоцільний). відомість або невідомість кого-, чого-небудь комусь (відомий, знайомий. невідомий, незнайомий).передають зз"язки та співвідношення між науковими поняттями або одинееяш (паралельний, перпендикулярній, синонімічний, омонімічний, антонімічний, симетричний. пропорційний), різні види стосунків мія лщьми (вірний, відданий, яезір-ний. вдячний). Деякі двовалентні предикати якості виражають семантично розрізнені прикметники безвідносної міри ознаки: гідний, не-гідниЗ. достойний, недостойний. вартий, невартий, повний (повен).

Кількісна модифікація якісної ознаки двовалентних предикатів мав свою специфіку. Вона виявляється передусім у тому, що недостатній та надмірний ступені вияву їх ознаки передають тільки аналітичні засоби, набір яких у цілому збігається з тим, що використовується для кількісної модифікації ознаки одновалентних предикатів якоо-

ті, пор.: Вона трохи молодша за нього (М.ОліЗнин); Він не жуже схожий на нашого діда (О.Довкенко); Лжцз стає ніби похмурішим (0. Гончар); Катруся дуже схожа на матір (О.Іванвнко); Кущик дуае знайомий Василеві (Ю.Мушкет.-:); Молоко вкрай необхідне малюкам; Автор надзвичайно вдячний спонсорові. Відмінними е лише аналітичні інтен сифікатори якісної ознаки, вираженої прикметниками вищого ступеня порівняння, серед яких найуживанішими є зкачно. набагато, далеко. куди та ін.: Будинки значно вищі зід дерев; Шуба набагато дорожча за пальто; Солома далеко краща за полову; У науці Матвій куди за неї сильніший (С.Васильченко).

Морфологічне вираження об"сктнаї синтаксєми характеризується широкою: варіативністю. Набір варіантних форм, що визначають об'єкт поріеііяння, залазить від лексичних значень предикативних якісних прикметників. Найбільшою кількістю морфологічних форм представлений об"ект порівняння, зумовлений прикметниками вищого та найвищого ступенів порівняння. З прикметниками вищого ступеня порівняння вживається загалом и"ять фори, проте норматизниш й широко вживаними е тільки три форми: знахідного відмінка з прийменником за, родового зідміяяа з прийменником від та порівняльні звороти із сполучником ніж: Чіпка вищий за Гркцька (Панас Мирний); Я щасливіша ві£ неї (Леся Українка); Вона була меншою, ніж іЗрасик (Я.Баш). Фор.® безприйменникового родового відмінка і порівняльні звороти із сполучником як вживаються перевалено в усній народній творчості і е в сучасній українській літературній мові позанорматизяими, пор. Вірний пес враддай нещирого товариш; Вогонь гірший, як вода.

Субстанціальна оинтаксема із значенням об”єкта порівняння, зу мовлена предикативними прикметниками найвищого ступеня порівняння, гкже мата шість форм вираження, проте основними і найреаванішзши є лише три ферии: родового відмінка іменників або займенникових іменників із прийменниками з (із), серед та з-помія: Мазепа - най-знааеннгішій та найрозумніший ,з усіх минулих діячів України Ш.Ар-кас); Святсслаз - найхоробрісий із князів Київської їус.і (3 підручника); Солоз"ї найонізучіші серед птахів на Україні (В.Скура-тівський); Оля найсміливіша з-поміж дівчаток (І.Письменна). Інші три форі,оі, зокрема родового множини з прийменниками за і від та орудного множини з прийменником між (межи). належать до маловживаних: Семен наймолодший і найспритніший за всіх (І Ле); Сорт пшениці їарасиха найкращий від усіх сортів (А.Давидов); Ганнуся була найменша між наш; Межи ними всіма найвесзліший був Іван (І.Франко)

Варіантність форм вираження об'єкта порівняння, з якими пов"я

зуються предикативні прикметники лексико-семантичних груп із значенням схожості, подібності або несхожості, відмінності та тих, що передають зв*'язки і співвідношення між науковими поняттями чи одиницями, особлива тим, що майне кожен прикметник цих груп керує своїми переважно двома, а деякі - 2 трьома паралельними прийменниково-відмінковими або відмінковими формами залежних іменниніз: Земля схожа на галову (В.Стус); Він схожий то до зелен-наю. То до прозорого струмка, То £0 берізки серед.гав (Л.Первомайський); Відрізок АВ паралельний відрізку ¿2 (з відрізком ¿С); Сторона АВ прямокутного трикутника перпендикулярна стороні АС (до сторони АС).

Характерною особливістю морфологічного вираження синтаксеми із значенням объекта порівняння, зумовленої двовалентними предикативними прикметниками безвідносної міри ознаки, є те, що вона може бути представлена і формою називного відмінка однини: Брат і сестра схояі між собою; Горобець і соловей подібні один на одного; Олена й Марина однакові; Школа 2 Віктор різні. Значно частіше вживається синкретична форма називного відмінка множини, яка передає значення объекта порівняння і суб’єкта якісної ознаки нероз-члековано, тобто однією формою: Діти схожі між собою; Села подібні одне до одного; Олівці однакові; Будинки різні; Слоза тотожні.

Субстанціальну синтаксему із значенням объекта обмеження, яка входить з обоз"язкове валентне оточення предикативних прикметників безвідносної міри ознаки, послідовно реалізують форми давального відмінка іменників або займенникових іменникіз та родового вілмінка з прийменником для: Тимко любий мені...(Г,Тютюнник); Денис став для неї дорогим та любим (І.Яечуй-Лезицзккй); Стежка відома татарам (М.Коцюбинський); Кінофільм виявився відомим для глядачів (3 газети). На вираженні факультативної об"єктної синтаксеми з цим значенням спеціалізується безприйменниковий орудний, з яким з межах таких іменників, як лице, вид, моке перетинатися знахідний відмінок із прийменником з (із): Він був схожий лицем на матір (І.Кечуй-Левшшсгй); Любка була схолса з лиця ка Нэмидору (І.Нечуй-Іевицьккй)*

Позиційна структура двоскладних речень з двовалентними предикатами якості має свої відмінності як на різні присубстантивних узгоджених і неузгодаених, так і детврмінантних другорядних членів. Вони зиязляються в тому, що морфологічні й синтаксичні ад"ективи досить часто диференціюють ознаки того самого предмета чи істоти, зирізняючи в такий спосіб суб"єкт якісної ознаки та обвект порівняння. Це даз змогу зіставляти денотативно спільні предмети, що

розрізняються за своїми якісними характеристиками: Доччині діти менші за синових; Ситцеве плаття легше від штапельного: Очі £ Ганни чорніші, ніж ^ Ярини (В.Федоров); Будинки в місті вищі, ніж і селі. У вживанні детермінантних другорядних членів відмінним є використання детермінантів із синкретичними докативно-об”єктними і тешорально-сб,,єктними значеннями, які пащршть предикативне ядро двоскладних речень, сформоване відповідно за допомогою прикметників найзищого та вищого ступенів порівняння: Марійка найтихіша в класі (Ю.Збанацький); Місто найбагатже в королівстві (П.Загре-бельний); Село моє найкраще в світі (1.Павленко); Сьогодні куліш смачніший, ніж учора ({¿.Коцюбинський); Зараз Ляля була жвавіша і говіркіша, ніж уранці (0.Гончар); Взимку калина солодаїа, ніж восени (В.Маичур).

Двоскладні речення з двовалентними предикатами якості на відміну від речень з одновалентними предикатами якості характеризуються переважно асиметрією співвідношень їх сегдантичної і формально-граматичної структури. Асиметрія виявляється не в кількісному складі компонентів цих ярусів, а у відсутності однозначного зв'язку між семантичними функціями тих чи інших компонентів вдасне-се-мантичної структури, семаятико-синтаксичними функціями співвідносних з нами синтаксем та формашю-синтаксичшош функціями цих компонентів, Відмінності з кореляціях функцій непредикатних компонентів залежать насамперед від семантики двовалентних предикатів якості. Найчіткіше вони простежуються в реченнях, предикативний прикметник яких виражає своз позитивне або негативне ставлення до кого-небудь, йор.: Петро любий Наталці: Діти милі батькам: Ледар ненависний трудареві. У таких реченнях порушення кореляцій властиве обом непредикатним компонентам. Так, субстанціальна синтаксема із значенням об'єкта обмеження у власне-семантичній структурі речення співвідноситься з аргукентною семантемою експеріенсива, тобто носія певного психічного або фізіологічного стану, а у формально-граматичній структурі речення її реалізує іменник у формі давального відмінка чи родового з прийменником для, що виконує формально-синтаксичну функцію додатка. Друга субстанціальна синтаксе-ма виконує семантико-синтаксичну функцію суб"єкта якісної ознаки, але у власне-семантичній структурі речення їй відповідає непреди-катшй аргумент із семантичного функцією об”єкта, а у формально-граматичній структурі речення вона виступає в позиції підмета.

Порушення кореляцій між функціями одного компонента спостерігається в реченнях типу Юнак вірний дівчині. Вони виявляються в

тому, що субстанціальна синтаксєгла із фзтшцхзю объекта обмеження ґрунтується нз на одній, а одночасно на дзох семантичних функціях иепредикатних аргументів вдасне-сешктичної структури речення -об'єкта £ адресата, що свідчить про синкретичний характер базово! аргументної свгиангеми. У форкально-граматігшій структурі речення ця сиятаксет виконує функцію додатка.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження. Відзначено, зокрема, що семантична специфік?, предикатів якості спричинялася до того, що вени виступають у валентному оточенні одного або дзох з&чеаних непредикатних іменників, один із яких завади взконуз ее&шнтико*-сннтаксичну функція суб'єкта якісної ознаки, а інаий - об'єкта порівняння або об”зкта обаезення якісної ознаки. С'Т:::є, секантико-синтаксична структура елементарних двоскладних речень з ~зели предикатами з українській мові € иалшісво» & однотипною.

Дгя більшості елементарних двоскладних речень з одновалентними предикатами якості характерні симетричні зідношеяня міг трьома ярусами їх структури, для відповідних речень з двозазактниаи предикатами якості - асиметричні відношення.

Основні положення дисе-ртздії викладено з таких публікаціях:

1. Семантико-синтаксична структура речень з двовалентними предикатами якості // Проблемні питання синтаксису: 36. статей. -Чернівці : ЧДУ, 1397. - 0. І25-1ЗІ.

2. Градація ознаки предикатів якості // Актуальні проблеми граматики: 36. наук, праль. - Кіровоград, 1927. - Вил. 2. - С. І57-ІБІ.

3. Якими відмінковими формами керують прикметники ? //Українська мова та література. - 1997. - Число 33 (54). - С. 7.

4. Абсолютивно-релятивні властивості семантики повнозначних сліз і структура простого речення // Студії з лексикології» граматики і лінгводидактика: 36. статей. - Вінниця, 1226. - С. 99-101.

5. Сучасні засади до вивчення мовних реальностей (на матеріа-І лі предикат і з двоскладного речення української мови // Сучасні педагогічні технології у вищій школі: Наук.-метод, зб. - Вінниця -Київ, 1995. - -С. І7І—І73 (у співавторстві).

6. Валентна сполучуваність предиката двоскладного речення української мови // Науковий збірник (Теорія і практика в період радикальної економічної рефорш). - Вінниця, 1996. - С. 40-42.

7. Валентність мовних одиниць /Джерела та зияв у одиницях різних мовних рівнів/ // Тези доповідей Звітної наукової конферен-

ції викладачів і студентів філологічного факультету ВДІЇІ за 1ЭЭ4 рік. - Вінниця, 1ЭЭ5. - С.3-4 {у співавторстві).

8. Предикатна синтакоема якості з дзоскладному реченні // Тези доповідей і повідомлень науково: конференції "Мовна дійсність з Україні”. - Вінниця, І£'94. - Ч.ІІ, - С. 142-144.

9. Приватники української мови як носії активно? заланткос-ті з реченні // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції "Функціональна гразгатика". - Донецьк, 1994. - 0. 68 (у співавторстві).

10. Своєрідність емоційного компоненту предикатів двоскладного речення у віршах М.Бажана // Науковий збірник (Теорія і практика в період радикально: економічної рафортс:}. - Вінниця, 1ЭЭ6.-С. 42-43.

Тимкова В.А. Двоскладні речення з предикатами якості в українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальність 10.02.01 - українська кова. - Національній педагогічний університет і м.М.П.Драгоманоза, Київ, 1998.

У дисертаційній роботі досліджено семантико-синтаксичку структуру двоскладних речень, зумовлену предикатам® якості. Визначено специфіку семантичної природи одно- та двовалентних предикатів якості, їх лекскко-семаятачні різновиди та валентне ото- ■ чє-кня, синтетичні й аналітичні модифікатори предикатно ї ознаки, встановлено типи валентко-нєпоз"яззкіїх компонентів у двоскладних реченнях з одно- та двозалентндаи предикатагги якості, співвідношення їх семантичної і формазьнс-граяатичної структури.

Ключові слова: двоскладне речення, предикати якості, валентність, суб“єкт якісної ознаки, об'єкт порівняння, об'Чкт обмеження, семанїжко-сннгаксична та формально-граматична структура.

Тшакава В.А. Двусоставные предложения с предикатами качества в украинском языке. - І^копись.

Диссертация ка соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет им. М.П.Драгоманова, Киев, 1998

В диссертационной работе исследована сэмантико-синтаксичзс-кая структура двусоставных предлоаениЁ, обусловленная предиката;.® качества. Определены специфика семантической природы одно- и двувалентных предикатов качества, их лексико-семантические разновидности и валентное окружение, синтетические и аналитические мода-

фикаторы предикатного признака. Установлены типы валентнонесвязанных компонентов в двусоставных предложениях с одно- и двувалентными предикатами качества, соотношение их семантической и д:юр>іальио-гра>:?:атлческой структуры.

Ключевые слова: двусоставное предложение. предикат

качества, валентность, субъект качественного признака, объект сравнения. объект ограни-ієнА-ія. семьнтико-сянтаксігческая н формалшо-трам>іатаческая структура.

Tymkova Л7. A. The two-member sentences with the predicate of quality in Ukrainian language.

Dissertation for the Candidate’s degree in Philology on speciality 10.02.01. - Ukrainian language. National Pedagogical University named after M.Dragomanov. Kyiv. i997.

The Gissei tation presents an investigation oi Зо-mantic-syntacticcii structure of t-wo-member sentences determined by predicate of quality. The semantic peculiarity of nocov?-ent and divalent predicates of quality, their lexic-semantic variety and valency surroundings, synthetic and analytical mcdiiicat.ors of predicate's features are ascertained. The types of slsmeats that are not svcked by monovalent and divalent predicates of quality in two-member sentences are foscd out, correlation of semantic and formal-grammar structures of this sentences is elucidated.

Key words: the two-member sentence, the predicate of quality, valency, subject of qualitative feature, object of comparisons, object of restriction, semantic-syntactical and formai-grammar structures.

Підписано до друку 21.01.98р. Формат 60x90/16. Ум. друк, арк.1.0, Обл.-вид. арк. 0.8.

Наклад 100. Зам. 11.

Відділ оперативної поліграфії Центру Міжнародної освіти 227-12-75, 227-37-86