автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Экологическая политика в теоретической и практической деятельности западноевропейской социал-демократии (на примере США)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Экологическая политика в теоретической и практической деятельности западноевропейской социал-демократии (на примере США)"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імзні ТАРАСА .ШЕВЧЕНКА

“ '? ЛПР В34 . . . ,

На правах рукопису

НЕЧйШРЕНШ)' Ольга Михайлівна .

. ЕКОЛОГІЧНА. ПОЛІТИКА В ТЕОРЕТИЧНІЙ ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАХІШОбЕРОПЕЙСЬКОІ СЮЦІАІ-ІШМОКРАТІІ ; / ка прикладі СШН / ■

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути і процеси

А В Т О Р Е 0 В Р А Т .

дисертації ка здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ - 1994

^еертація є рукопис. -

Робота виконана на кафедрі політології філософського факультету .. Київського університету імені Тараса Шевченка. .

Науковий керівник - доктор історичних наук,

' ' • . професор Полурез В.1. '

. Офіційні опоненти - доктор філософських наук,

. . . .. провідний науковий співробітник .

: / Академії наук України

. : . Кісельов И.И., .

ч - каадидат філософських наук,’'

. , 7. .доцент Дємченко Ю. ■

Провідна організація - Дероавна Академія легкої

' . промисловості Україна.

Захист відбудеться *1Ь" квітня 1994 року о .14 годті на засіданні спеціалізованої вченої ради К 01.01.12 у Київському університеті. імені Тараса Шевченка за адресою: ;

252601,' м.Київ, Вуя. Вододииирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці . Київського університету /вул.Володииирська, 58/.

. Автореферат розісланий березня 1994 року.

. Вчений секретер

спеціалізованої рад»

- З -

Актуальність тєуи днсегтапійного дослідження. Гармонізація зідкосин людини і природи перетворилася наприкінці напого сторіч- . ля б найважливішу проблему суспільного лиття, яка визначає пер -зпективи розвитку цивілізації. З умовах крайнього загострення еко-югічної ситуації, характерного для >?зсої ксаїни, вирішення цієї трсблеки о одніеп із головних передумов національного відродження : зніі’нення національної державності. Нерозривний зв'язок екологічних ПрОбЛвМ З ¡ІГСбЛСМаУК'АїЗИЧНСГО І ДУХОВНОГО відродження НЕ-дії обумовлює гсстру актуальність сот»і о екологічної проблематики с, насамперед, вивченій соціально-політичного аспекту взасиовід-іосин в системі "суспільств;: - природа ".

Особливій статус даного аспекту прсблгми пояснюється тим,

?о нссдм?«св умсвоь становлення нового типу цивілізації виступає раціональне управління процесами*- яке повинне Азяуваткся на полт-гичио.му регулюванні ссціоекслогічних Езаялоззлрзяостей. Об"ектир-

іо це проявилося в політичному розЕЯТгу останнього десятиріччя: . іростаючзї голі глобальної екологічної політики. впливі акологіч-іого фактору на <*унтаіокув?.няя політичної системи, формування по— ІІТКЧНОЇ ХуЛЬТурі!. Еколсгізапія політичне'; тзепії і ідеології ' три9зла до ПОЯВИ концептуальних per;: rio:; проблем екологічної nene-!удо?и індустріального суспільства, становл?*зт концепція'екологічної політики і активізації зусиль ~о Ти неактивнії! опалізапії-

Пергий і поки зо найбільа багатий досвід тгосетаччої і-фактичної діяльності з цьому напр^-'уу належить яолітячним парті -'м країн Заходу, тому, що саме тут почалося повянання- екології і юлітики, розвиток кастясго екологічного ГУ*У. -днак, сьогодні дальний вплив екологічного іактогу відмічається і з розвитку по-гітячккх процесів на Україні. Екслпгізасія політичної сфери знач--«о ускладнюється г.'м, чз відбувається а ході формування багатс-дттійної систегги, становлення національної державності. Ця специфіка уота робить особливо необхідним вивчення існувчого досвіду, . ікололіг/чно! діяльності пагтій різної політичної орівнт&пії. . ісслідження взаємозв'язку цієї діяльності s дємокгатизапіет сус -іільно-полїтичиого життя, аналіз солі екзлолітики в політичному • оззитку ссаіуму. .

Актуальність даного аспекту проблеми екологічної політики іизкачається також тим, що більшість традиційних партій,в точу шелі ссціал-демократичної орієнтації, зайиае зараз більасильиі

позиції в системі політичної влади, ніж партії "зелених". НЬлі-тичний курс традиційних партій або визначає державку екологічна політику, або чинить безпосередній вглиб на П здійснення і пе| спективи. Отже, від нього в значній мірі залеаїть і розвиток мі державного співробітництва у вирішенні глобальної екологічної проблеми, вкрайважливого і необхідного для нашої країни, яка добилася статусу незалежно! європейської держави.

Це зумовлює на тільки наукову актуальність, але й практі ну важливість аналізу політичних концепцій екополгтиии, досвід; їх здійснення. В указаному відношенні не «єна важливим є те, іц< > даних концепціях, наприклад, кснаєгтці! екосоціальної модерні зації, розробленої СЦЩН, передбачається Б."аємозв”язане сирісзш вкосоціальгаїх і економічних завдань, тобто намічавться не суто екологічні перетворення, а комплексна еколого-екоксмічка страті гія, цо розрахована на безпосередню практичну реалізацію і спи рається на застосування відповідного політичного інструуентарії ряд конкретних екосоціальнтс програй, які викликають безперечні практичний інтерес.

Стан розробленості теми. Питання взаємодії суспільства і природи,регуявьання соціоприродяот процесів куг.зхо висвітлені і Сучасних наукових дослідженнях як узагальнюючого, так і більи вузького, спеціального характеру, що зумовлено суспільно» знач: ассст» і багатоплановістю екологічних проблем. Великий вплич на вивчення екологічної проблематики мали прані видатного вченого В.1. Веркадського, котрим це на початку казого століття була ві сунута ідея про те, що лвдство повинно взяти на себе відповіде кість за еволеців біосфери, здійснюючи контроль і упорядкуванні техногенного впливу на природу. Ясго біосферна-наосферна концеї стала істотним вкладом в розвиток вітчизняної, а також світово науки, зв“язаноІ з пізнанням соаіоекологічних процесів.

В дослідженнях сучасних вчених першорядна увага приділя еться розгляду теоретичних і методологічних питань, які стосув ться насамперед соціально-філософського аспекту взаємодії сусп ства і природи. Глибокий аналіз і теоретичне осмислення таких важливих проблем, як причини і наслідки екологічної кризи, орг< зація соціальної діяльності для забезпечення екологічної Сезпеї діалектика відносин в системі "суспільство - природ?1" та інш.,

дані в працях українських вчених М.М. Демченяа, М.М. Кисельова, В.С.Крисаченко, І.В. Огородника, 1.П. Стогнія, &.$. Тарасенко, а дослідженнях С.В. Гірусова, 3.0. Лося, Ю.Г. Маркова, Ф. Рей -мерса,0.Д. Урсула, західних вчених Б.Коммонера, Д. Медоуза,

Ю. Одума, Г. Парсонз, Да. Форрестера. Багато із. концептуальних підходів, розроблених вказаними дослідниками посіли ваюіи'ве міс -це в структурі теоретичного с C'J і о 9К о л о гі чно го знання, що визна - ‘

чає їх значення для вивчення різних аспектів взаємодії суспіль -ства і природи. . *

Це в повній мірі відноситься, до вивчення всього комплексу проблем екологічної політики. При цьому слід підкреслити, що на загальному фоні сопіоекологічних досліджень соціально-політичний аспект виглядає наймена вивченим. До того а деякі із робіт з проблем екологічної політики базувться ка застарілих методологічних підходах, частина носить скоріа публіцистичний, ніж науковий ха -рактер. Подібна становище зв"язанз з рядом причин. По-перге, на-обхідно відмітити, що процес екодогізації політичного киття суспільства і формування нової якості екополітики почався відносно недавно, що, безумовно, визначав недостатка вивченість проблеми. По-друге, позначився тиск політино-ідеологічних настанов і мір -кувань, характерний для радянського періоду, який зумовлював за -мовчування справжньої гостроти екологічної ситуації, перешкоджу- . вав дійсно объективному дослідженню соціально-політичних причин екокризи в країнах "реального соціалізм", виявленні) взаємозв"яз- ' , ку екологічних проблем з усією сукупнтстэ соціально-політичних умов. В результаті вивчення екологічної політики зводилось В ОС - ' новному до розгляду економіко-правового аспекту прягодовикористан-ня. В більшій мірі політичні механізми, які визначать характер взаємовідносин суспільства і природи» розкривались, при 'зверненні до аналізу екологічної кризи в капіталістичних країнах, поругивались при характеристиці ідеологічних концепцій, які пропонували різноманітні соціально-політичні вирішення екологічної проблеми-. Однак, недоліком цього аналізу було те, що він. грунтувався на критиці інституту приватної, власності і ринкових відносин, як головяиг і вирішальних причин погіршення стану навколишнього середовища і наближення до екологічної катастрофи. . . .

Посилення дослідницького інтересу до політичного аспекту екологічних проблем спостерігається а кінця.80-х років, що було

зумовлено політичними змінами в житті нашого суспільства, швид -ким розвитком екологізації політики. В зв"язку з цим з"являється значна кількість досліджень, присвячених вивченню сутності і різних сторін багатогранного процесу взаємопроникнення екології і політики, розвитку екополітичної діяльності, а також важливих факторів, які визначають хід цього пронесу. Сзред широкого кола літератури з пих питань необхідно виділити роботи вчених В.Весні-ка, В. Коптвга, Р. Новікова,.М» Моісєєва,. С. Лісігина.Н.Є.Тихо-нової, В. Шибко. ,

Багато аспектів екологізації політичної теорії і ідеоло -гії» природоохоронної практичної політики розкриваються в тих роботах, предметом дослідження котрих є масові демократичні рухи , теоретична і практична діяльність політичних партій, в тому числі партій "зелених" , соціал-демократичних партій. Однак слід під -креслити, що в працях, присвячених аналізу ідеології і політики соціал-демократії, не заведи приділяється необхідна увага проблемам екологічної політики, її розгляду як нової сфери політичної активності традиційних партій.. Такий підхід більш освоєний у роботах, західних дослідників, зокрема, Н.Кунпа, Г. Ойлснера, Я. Хубера, Й. Шпангенберга та інш., і це не набув достатнього поширення у вітчизняній літературі, що головним чином поз"язано з новиз -нов самого феномену інтеграції екологічних цінностей системами традиційної політичної ідеології. До досліджень, написаних на ос -нові, такого підходу, можна віднести роботи О.Костіна, Л.Мітевої,

Б.Орлова. .

Таким чином, проблема ролі екологічної політики в теоре тичній і практичній діяльності соіііал-демократкчних партій вимагає подальвого дослідження, його необхідність диктується також тим, що в існуючих працях не використано багато джерел, бел аналізу яких проблема не може вважатися достатньо глибоко вивченою. Це ряд основних програмних документів соціал-демократичного руху, в тоцу числі нова Програма . принципів СДПН, праці В.Еранд

та, 0. Лафонтена, Я. Штрассера, К. Траубе, а також конкретні програми в сфері природоохоронної діяльності.

Виходячи з цього, метою дисертаційного дослігкення є вивчення впливу екологічного фактору на політичну теорію і практику соціал-демократичних партій, аналіз еволюції г.ілєЯ і засобів еко політики, зміни її місця і ролі в умовах становлення достїндуст -

ріального суспільства, який здійснветься на оснозі розгляду еко-політичної діяльності СДПН.

Для реалізації мети дослідження леседбачається рінення слі-пусчих завдань:

-'охарактеризувати причини і зміст псопесу екологізації політики, його, сутність і основні тенденції розвитку-; дати загальну характеристику основних етапів.і факторів єеолеції екопо -іітики; • .

- дослідити інтеграцію екологічних цінностей у теорію г

програмні настанови соціал-демократичних партій і вплив цього процесу на хід і перспективи політичної боротьби; ’

- прослідкувати взаємозв'язок між розробкою стратегії еко -зозвитку і протиборством ідейно-політичних течій, утворенням знугрі-яьопастійкого консенсусу, розвитком відносин 3 профспілками;

- созкоити сутність і особливості концептуальних підходів юціал-демократії до проблем екологічного оновлення сучасного сус-[ільсгва;

- проаналізувати практичну діяльність по реалізації концепті екосоціальної модернізації і XI значення для зміцнення со - ■■

іальної бази, електоральних позицій соціал-дємократочних партій.

- Теозетико-мвтодологічнос основоя дослідження є*діалеятич-ий і системний методи, принципи і категорії теорії екоеволшії, кі розвинені в працях В.І. Бернадського,. вітчизняних і зарубіжних оціально-філософських концепціях. . . ■ .

Для теоретичного аналізу проблеми екологічної політики ав-зром використані також сучасні наукові дослідження в. області фі-зсофії, соціальної екології, політології, здійснені як вітчизня -іми, так і зарубіжними вченими, матеріали міжнародних конференцій, :исвячених вирішенню, глобальної екологічної проблеми.

. Практичне значення даного дослідження полягає з тому, що >го результати можуть бути використані в процесі' розробки конпеп -тальних основ екологічної політики різними ПОЛІТИЧНИМИ ПЕСТІЯ!«« і рухами, в практичній діяльності природоохоронних громадських '.ганізаціЯ і державних установ,які відають питаннями охорони при -іди’і раціонального псироДовикорисгання. ' ,

Положення роботи можуть знайти застосування ггрк читанні лек-й з політології і спецкурсів з соціальної екології та інших

гуманітарних дисциплін. .

Основні теоретичні висновки можуть служити також для по -дальших наукових досліджень всього комплексу проблем екологічної

ПОЛІТИКИ. 1

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

. . - показано, що на сучасному етапі важливим напрямком тео -

рети<іного і програмного оновлення соціал-демократичного руху стало осмислення екологічних цінностей в системі традиційної ідеології. Освоєння екологічних імперативів та цінностей дозволило значною мірою ліквідувати неадекватність попередніх теоретичних і практичних, підходів до якісно нових умов суспільного розвитку;

- обгрунтоване положення про перетворення екологічної по -літики на значицу сферу політичної активності соціал-демократичних партій; новий центр боротьби за політичний вплив, розширення та зміцнення соціальної бази соціал-демократичного руху;

- з"ясовано, що формування цінніс-'но-теореткчнйх засад еко-політики здійснювалося на грунті концепції екосоціалізму, яка ' суттєво вплинула на результати програмних дискусій та розробку концепції екосоціальної модернізації індустріального суспільства;

. - зробдено висновок про те, що концепція екосоціальної модернізації являє собою стратегію екополітичної діяльності, яка орієнтована на практичне втілення, має економічне обгрунтування і відповідає сучасним вимогам, що обумовлені становленням постінду-стріальнога суспільства. Сукупність теоретико-методологічнйх по -локень концепції дозволяє віднести її до концепцій екологічно ста-бідьного розвитку, що отримали світове визнання як найбільш опти -мальна і науково обгрунтована стратегія екорозвитку; ■

- з"ясовано, що концепція практичної екополітики СДПН, маючі

в основі ідею підпорядкування синку екологічним і соціальним прио -рітетам, передбачає широке використання ринкового інструментарію, економічне стимулювання природоохоронної діяльності. На відміну від суто ринкових концепція, застосування ринкових механізмів спрямоване на забезпечення екологічної ефективності та якісного росту виробництва. .

•Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження відбиті в тезах і доповідях на конференціях:. "Гуманізм.

Людина.'. Культура" /Дрогобич, жовтень 1992 р.У; "Сучасний стан і перспективи вивчення історії, політики, економіки, Філософії та ' культури України п технічних вузах" /Дніпропетровськ, жовтень,

1992 р./; "Політична думка в Україні: минуле і сучасність" /Київ, -

лютий 1993 р./; "Проблеми сучасної політики та шляхи її здійснення" /Одеса, квітень 1993 р./;. "Методологія і зміст гуманітарної . освіти: сучасний стан і перспективи розвитку" /Херсон,, травень .1993 р./. ‘ ■■ ,

■ Структура собопп. Дисертація.складається із вступу, трьох розділів та висновків, списку.використаної літератури, що зумовле- \ но метою та завданнями даного дослідження.

■ ' ОСНОВНИЙ ЗІІСГ РСБСГИ . ;' ' . ■ ;•

У яступі обґрунтоїується актуальність .теми дисертації, ана- . лізуеться ступінь її розробки,/визначається мета та завдання дослідження» його наукова новизна і практична значимість,.висвітлюються-. теоретичні та-методологічні основи.

' 3 першої^/розділі "Екологічна політика як об" акт полі толп -пічного дослідження " автор розглядає, тесрєтико-методологічні.-пи- -танкя,. якх,пов"язані з вивченням, проблем екологічної політики, аналізує вплив екологічного' фактору яа процеси суспільно-політичного ■ життя. Підкреслюється, що зростання цього впливу зумовлене глиби -; ною.та масштабами ехокризи, яка позначила історичну межу в розвитку; індустріальної''цивілізації і- потребувала колективних зусиль '. людства, спрямованих яа усунення риску зниження. • ' ; ■

Характерно».рисою сучасного суспільного життя стало- подо -лання стереотипів.технократичного мислення, становлення екологіч -ної. свідомості, як нового масового духовного феномену; Складний : ,.

процес освоєння екологічних імперативів супроводжувався .'подальшим . розвитком соціоекологічного знання,.'підвищенням теоретичного різня. .концепцій» які намічали шляхи виходу з економічної кризи. .Поперед- '•;

• ні стратегії "виживання"' замінюються концепціями "йкороззитку", , яким властиві-методологічні принципи та підходи, до. багато, в чому ггучтуються на положеннях'теорії ксеволюції суспільства-і природи. ■ Дисертантом відзначається, ао,-теорію иоеиолпції суспідьст за і природа, яка відображує сучасний-рівень наукового знання, . слід розглядати як'методологічну основу дослідження процесу ехо- • логізаціІ політичної життєдіяльності. Застосування її' основних ■

Положень, принципів і категорій сприяє формуванню діалектичного розуміння єдності соціуму і природи, суб"єкт-об"єктивних відно -син, які складаються в цій системі.

Безсумнівне значення має урахування залежності суспільного розвитку від якісних характеристик навколишнього середовища, того, що відтворення природного середовища є не менш важливим, чим відтворення економічних відносин. Обмеженість економічного розуміння суспільного буття створює необхідність переходу до екологічної інтерпретації цивілізації. Під таким кутом зору рішення екологічних проблем помітно сягає за рамки технологічних перетворень і передбачає здійснення цілісної соціоприродної перебудови.

Принципом соціальної діяльності повинно стати оптимальне поєднання інтересів лвдини з функціональними потребами його нав -колишнього середовища. Дотримання екогуманістичного принципу вимагає ціннісного повороту у розвитку сучасної цивілізації, уко -рінення екологічних ідеалів в існуючій системі цзнісних орієн -таций.

Автор характеризує також основні поняття, які базуються на розглянутих методологічних прииципах та положеннях, виділяючи категорії "екорозвиток", "екополітична діяльність" та "екологічнг. політика".

В роботі підкреслюється, що дослідження екологічної полі -тики повинно здійснюватися в контексті екологізації суспільства і політичної сфери в цілому і включати питання щодо змісту і напрямків цього процесу. Автор звертає увагу на те, що екологічна політика являє собою головний засіб, за допомогою якого можна забезпечити ефективне регулювання відносин між суспільством і при -родов. Тому основним напрямком процесу екологізації політичної життєдіяльності слід вважати еволюцію цілей і методів екополіти -ки, зростання її статусу і ролі в суспільно-політичному житті.

. В зв"язку з цим розглядаються якісні характеристики сучасної екологічної політики, виділяються етапи та фактори II ево -люції. Підкреслено, що одним з таких факторів стали зміни в політиці більшості західноєвропейських країн на початку 80-х років, які були викликані приходом до влади неоконсервативних партій і сприяли значному розширенню інструментарію та джерел фінансу -вання екоязлітичної діяльності, за рахунок застосування ринкових механізмів регулювання. Серйозної корекції зазнало також загальне

концептуальне бачення екополітики, внаслідок цього почазся пере -хід від окремих заходів до оформлення системи природоохоронної діяльності. Багато з цих зрушень були спрямовані і прискорені розвитком масового екологічного руху, появою та зміцненням пар -тій "зелених".

Політизація екологічного руху, осмислення екологічних імперативів на різних рівнях політичної свідомості підготувала ін -теграцію нових цінностей в теорію та програмні настанови тради -иійних партій. Екологічна політика поступово перетворюється в нову сферу політичної активності різних суспільно-політичних сил тз рухів, стає суттєвою частиною політичної моделі.

Ставлення до екологічних проблем все більше відбивається на політичному впливі партій, визначаючи їх політичні перспективи, здатність діяти в умовах зародження постіндустріального суспіль -ства. Така очевидна залежність викликана тим, цо перехід на якісно ноеийступінь розвитку цивілізації не можна відокремити від перебудови відносин між лвдиною та природою. Розробка конпепііій екополітичної діяльності, є, по суті, найважливішою засадою проектів модернізації сучасного суспільства. ■

За умовк синтезу екологічних і політико-ідеологічних цінностей концепції екополітики формуються відповідно до загальної політичної стратегії і відрізняються рядом особливостей, які розкриваються у співвідношенні екологічних цілей з цілями соціальної та економічної політики, виборі методів і засобів політичного . регулювання. Таким чином, в теорії і практичній реалізації еко -політики відображується специфіка внутрішньополітичної діяльно -сті партії, розкривається її характер, зв''язок з інтересами со -иіальних груп і верств, також як в соціальній та економічній політиці.

' Внаслідок зазначених змін сб"єктом політологічного досліа-ження масть виступати не тільки сукупність політико-прааових норм екополітики, але і її взаємозв'язок з іншими сферами політично! діяльності, роль у політичних процесах, зокрема, використання в інтересах досягнення політичної влади, місце екологічних цінно -стей та імперативів в системі політичної культури. На думку ав -тора,до одного з основних напрямків дослідження екополітики в контексті політичної науки слід віднести аналіз природоохоронної діяльності політичних партія та рухів, який дає можливість

безпосереднього вивчення впливу екологічного фактору на політичну боротьбу та політичне життя- в цілому.

. - Якісні зрушення в різних ланках екополітичної діяльності

та ускладнення загальної структури вимагають дослідження всієї ' цілісності II структурних-компонентів і, насамперед, такого-важливого елементу як ціннісно-теоретичні засади. При цьому . особливу уваїу привертають екополітичні програми та практична діяльність соціал-демократичних партій, для яких інтеграція еко -логічних цінностей стала невід*ємною частиною теоретичного і програмного оновлення. : ,

в другому розділі "Розробка піннісно-теопегичних основ екополітики* розглядається формування нового концептуального бачення екополітичної діяльності впроцесі модифікації системи теоретичних та. ідеологічних ^настанов. СШШ, аналізується його сутність та особливості. . -

Оновлення політико-ідеологічної доктрини соціал-демократії було зумовлене глибокою трансформацією економічних і соціальних ' структур, яка викликала зростання чисельності та підвищення суспільної ролі нових соціальних верств. Дотримання,попередньої мо- .

; делі суспільного розвиту* по недостатньо відповідала інтересам : і ціннісним орієнтація*) сих соціальних груп, загрожувало різким послабленням електоральних позицій і втратою політичних перспектив. Перед соціал-демократичними партіями постало завдання поширити свій вплив «а нові соціальні верстви і зміцнити соціальну' базу вляхом досягнення консенсусу між традиційними і новими вер- •

' ствами електорату.. :'

. • ’ Звертаючись до прикладу СДПН, автор відзначає, ¡цо рух до

нових ціннісних орієнтацій, який почався ще .в 70гі Рр., знахо г

• дався у великій залежності від боротьби внутрішньопартійних те -чій і довгий час не мав закріплення у програмних положеннях» ■ ’

.. . \ Вирішальним стимулом інтеграції екологічних цінностей в програмні настанови'став підйом масового екологічного руху. Його політизація і виникнення партії "зелених" позбавили СЛПН знач -ноІ частини "білокомірцевого" електорату, посилили поляризацію позицій в середені партії, що виявило, необхідність з коректувати політичний курс. Наприкінці 70-х -початку 80-х рр. екологічна орієнтація економіки стає важливим предметом партійних дискусій, про до свідчите ряд прийнятих резолюцій і документів. Формуло -

- ІЗ -

вання, які містяться з них, демонстрували суттєве наближення до цілей і вимог екологічного руху, і, разом з там, прагнення до компромісу, з метою пошуку та забезпечення консенсусу.

Політична поразка СДПН на. виборах 1983 року показала не -достатність цих позитивних зрушень, примусивши партій кардинально змінити ставлення до проблем екологічної політики, зишхом пере гляду багатьох положень традиційної теорії і ідеології. Сукуп -ність цих проблем стає' центром програмних дискусія, внаслідок чого закладається політико-ідеологічний.базис нового бачення еко -політичної діяльності. Його формування здійснювалося на грунті ідейних підходів концепції "екосоціалізму" , яка була створена відомими теоретиками лівої, орієнтації Е.Епплесом, К. Траубе,

Й. Штрассерон, 0. 'Лафонтеном. •

Соціал-демократичний варіант концепції: "екосоціалізму" передбачав вкліяення екологічного компоненту в.теорію демократичного соціалізму, при збереженні гуманістичних і сопіальних іятен-цій лівого руху. Вихідною ланкою екологічної "освіти" стала критика індустріальної.парадигми розвитку, соціально-економічного поняття прогресу, в якій позиції екосоціалістів наближалися до поглядів1 "зелених". Однак, на відміну від екологістіз, вони не , ставили лід сумнів саму ідею прогресу, прагнучи визначити контури його нового, розуміння-. .

. З"ясування характеристик "інакшого” прогресу посіло значне місце в дослідженнях 0. Лафонтена. На його думку, техніко-ексно -нічний прогрес слід розглядати лише. як. умову подальші« позитивних змін у житті суспільства, що потребує визнання приоритету еколо -гічних і соціальних, цілей, переходу до якісного .росту, за допомогою контролю над впровадженням нових технологій. Прилитом розвитку індустріального суспільства має.стати екотехнічне ставлення до природи, яке означає пристосування техніки до потреб людини і- ходу природних процесів.

В дисертації підкреслено', що визначення ціннісних вимірів екологічних імперативів в системі традиційної ідеології виявило їх відмінність від настанов багатьох ідейних течій "зеленого руху", яким була притамана абсолютизація екологічних цінностей..

Однією з головних засад політичної діяльності проголошувалась відповідальність перед природою, цо являло собою спробу гармо -нійного поєднання екологічних цінностей з гуманістичними, котрі

не можуть бути підпорядковані меті виживання навіть з умовах екологічної кризи. Застосування даного принципу пов"язувалось з розробкою нових етичних нора, яка мала здійснюватись на грунті кла -сичної тріади цінностей соціал-демократії і передбачала, зокрема, вироку трактовку поняття солідарності, як солідарності з майбут -німи генераціями.

Внаслідок інтеграції екологічних імперативів теорія демо -кратичного соціалізму була звільнена від технократичного детермінізму« помилкових підходів щодо сутності суспільного, прогресу, збагачена поняттям якісного росту. Розглянуті полонення знайшли підтримку партійної більшості і були закріплені в новій Програмі

__принципів сдпн.

1 Досягненню внутрішньопартійного консенсусу значно.сприяло те, що нові ціннісні орієнтації отримали в подальшому економічне обгрунтування, пов"язане з розробкою соціального аспекту. Це забезпечило узгодження інтересів нових і традиційних верств елек-торату, дозволило поширити.! зміцними соціальну базу партії, а також виявити конкретні шляхи екологічних перетворень. ’ .

В роботі відзначається, що вирішення цих завдань здійсни»-ралось в ході розробки концепції екосоціальної модернізації, що. розглядалась як проект альтернативи неоконсервативному варіанту технологічної перебудови. Згідно цьому проекту,, головною мето» модернізації має бути екологічна переорієнтація техніко-еконо -мічного розвитку* Таким .чином,.в концепції намітилась загальна еколого-економічна стратегія, яка відповідала комплексному ха -рактеру сучасних політичних пооблем. ,

При розгляді положень цієї концепції показано, що вони виходять з визнання амбівалентності науково-технічного прогресу і містять зважену оцінку потенціалу нових технологій. Технічні, новапії. розглядаються як база досягнення екологічних і соціальних цілей, але, разом з тим, максимум уваги приділяється нейтралізації можливих негативних наслідків, в тому числі, шляхом де -мокрятизації прийняття рішень, суспільного діалог-' з.найбільш , гострих проблем, політичного впливу на розвиток технічного про -гресу. . - ь -

. Використання нових технологій в екологічно модернізованих

.виробничих процесах, екологічне оновлення в Цілому пов"язуеться

- ІЬ -

з соціальними зміна:«*, поліпшенням'якості життя та праці, за -безпеченням повної -зайнятості завдяки створення нових робочих місиь і скороченню робочого часу. Стає, передбачається не суто екологічна, а екосопіальна перебудова суспільства.

' Автор підкреслює, яо важливим пунктом економічного об -грунтування концепції стало переосмислення деяких положень економічно! теорії, переоцінка ролі природи в економічному процесі, Вона визнається головнім джерелом суспільного багатства, най -важливішим фактором виробництва, рівним по значенню труду і кй -піт&лу. Виходячи з иього, економічний розвиток має бути підло — рчдкованим меті підвищення екологічної ефективності виробництва, забезпечення ресур-со-'та енергозбереження. Для досягнення nisi мети пропонується зростання вартості природного фактору вироб -. ництва, яке створює основу підеипхєння рентабельності екологічно чистих виробничих процесів. Таким чином, центральне завдання екологічної політики становить здійснення структурних. зруиень в економічній системі,, її перебудова по новому типу, раціональ -ності, яка б забезпечила розвиток екологічно-доцільних форм вн-рсбшштва і споживання. .

.. В дисертації відзначається, ®о таке концептуальне бачення природоохоронної діяльності, .яке базується на екологічних критеріях економічного розвитку, враховуючи взаємообумовлєність екології та економіки, є якісно новими для соиіал-декократичнсго руху. Автор звертає увагу на ге, що иляхаи екологічного оновлення присвячений окремкі! розділ Програми .. принципів СДПН. його положення т&кож свідчать про зкіну ставлення до проблем екополітичної діяльності. На думку,автора,.теоретичні підходи , закріплені в концепції екососійльнсГ модернізації, відповіла -сгь методологічним принципам концепція екологічно стабільного розвито* і. дозволяють характеризувати її як комплексну, йпти -мальку стратегів'екологічного оновлення сучасного суспільства.

8, третьому розділі "Тактична лінія г реалізація стратегії е-сосої’іально! модернізації в політичній практиці” розглядаються механізми, форми і напрчм:ги екологічної політики, аналізується ї* роль з практичній-діяльності партії. ■

В роботі підкреслюється*.що-оновлення теоретичних і програми хх настанов суттєп?- вплинуло на сферу, практичної політики соціал-демократичних партій, висунувши'на-перший план вирішення-

проблем природоохоронної діяльності, екосоціальної перебудови сучасного суспільства, що обумовила зміну тактичної лінії, яка була приведена у відповідність з новими стратегічними настано -вами.

- Одним з факторів удосконалення тактичної лінії і інструментарій екополітичної діяльності став досвід практичної екопо-літикн соціал-ліберальної коаліції, який показав неефективність використання.більш різноманітних і гнучких механізмів регуло -ваннк. •

.В зв"язку з цим. в партійних дискусіях особливого значення набував питання про співвідношення ринкових і адміністративних важелів екологічної політики. При характеристиці позицій з цього питання підкреслюється , що значна частика партії виступила за більш широке застосування ринкових методів. Однак, при ньому була також врахована обмеженість екологічних потенцій ринку, його несприйнятливість до вимог, які випливать,зокрема, із етичних критеріїв. Тому в основу нової моделі була покладена ідея підпорядкування ринку екологічним і соціальним приорітетям, pea-лізація якої уявлялась через поєднання ринкової саморегуляції з заходами державного регулювання, котре мало провадитися на кроекономічноі/у díbhí. Отже, був прийнятий курс на створення ринкової "екосоціальної'1 економіки , економічне стимулювання природоохоронної діяльності. -

Як оптимальний засіб економічного стимулювання розгляда—> ється подорожчання природного фактора виробництва через запро -вадження прогресивних еколодатків на використання сировини та енергії, пропорційних екологічним і соціальним видаткам. Принципово відмінним від інших ринкових моделей е орієнтація на полі -тичне реіулювання вартості природних ресурсів, яка має визнача -тися не тільки ринковою коньнктурою, але і цілями охорони довкілля. Це означає посилення.безпосередньо політичного компо -нанту екологічної політики, який грунтується на обраній страте -гіі розвитку. ' _ ..

. . Частину коштів,.котрі одержуються за рахунок оподаткуван-

ня, передбачається направляти на покриття соціальних витрат, по виникнуть як наслідок зростання вартості сировини та енер-

гії. Планування цих заходів свідчить пьо виразу соціальну спрямованість програми практичної екополітики СДПН.

Для практичного втілення зазначених настанов,яке потре -бує компенсації окремих недоліків ринкового і державного регулювання, пропонуються рішення, зо відповідають традиційним підходам соигал-демократичного руху. Нову актуальність набуває .наприклад, тема демократизації економіки, співучасті робітників а управлінні виробництвом. При розгляді її аспектів робиться висновок, що на грунті виробничої демократії мають вирішувати -ся не тільки питання забезпечення- робочих місць, але і питання екологічної модернізації економіки. Велика увага приділяється також розвитку правових засад демократизації природоохоронної діяльності , псоиреняю.вридг'чних прав громадських природоохо -ронних організацій і спілок. Таким чином, партія вступає за створення мігасої громадської бази: екологічних перетворень, підключення «гханізміз демократії до вирішення екологічних проблем.

У політичному плані це в основою розширення зв"*зкіз з новими соціальними рухами, партією "зелених". Однак воно відбудеться досить нерівномірно і залечить від міклиаої політичної ситуації. Лінія консенсусу, якого досягнено на центристських підставах, нзцілзо на співробітництво з "зеленими", але його розвитку зтачиов иіроа перегкодасав її жорстка політична тактика, що не надає можливості для створення парламентської коаліції мі* двома партіям».

.Розглядаючи пяяхи практичного втілення накресленої програми природоохоронної діяльності, азтор обгрунтовує, що.внаслідок повороту до стратегії екорозпитку перед паотіев відкрилося нове поле політичної боротьби за зміцнення своїх позицій в систзмг політичної, влади, за посилення електоральної підтримки. Реалізація цієї стратегії здійснювалася на різні земельного і муніпи-пального управління, шляхом парламентських- ініціатив та вико ги -стання інших форм політичної діяльності,.

Показано, що парламентські ініціатив« були, спрямовані на •ззаємопов"язане вирішення екологічних і соціальних проблем і . знайшли відображення у уяд: еклссціальних програм,, які були ' -

подані для розгляду- бундестагу. В них пропонувалося заснування спеціальних фондів для інвестування екологічних, заходів, завдяки чому шинувалося створеїия нлвкх робочих міспь, Головним результатом цих ініціатив було налагодження контакту с профспілками-та традиційною частиною елэкторату. .

3 роботі відзначається, цс діяльність в місцевих та земельних органах влади позирида політичний втілив партії на загаль-нсфедеральнацу рівні і пзказалп життєздатність концепції екосо-ціальної модернізації, її відповідність нагальнім суспільним потребам.

Автор вважає, що розробка коні-е.таії екосоціальної модернізації і активізаттія практичних зусиль в ньому напрямку сприяє звіл>>с?:сш адаптаційного потенціалу еоиізд-денократії, поліпвоге

II політичні перспектив;:. Однак результати практичної діяльності, в тому числі, поразка на останніх виборах в бундестаг, виявили таког необхідність подальшої роботи по разв"язаннв проблем економічного стимулювання екологічних перетворень, які повинне тіс -ніае повяязузаткся з економічний цілями і провадитися о ураху -ванням всього різноманіття суспільних інтересів.

У висновках фоімуляються основні результат;: дослідження,

ОКреСЛЮЮТЬСЛ ПЗГСПСКТИЗИ ЯОЦаЛЬЯОГО ВИЕЧЄНЧЯ проблєуи.

Основні результати дослідження викладені автором в таких публікаціях: '

1. Екологічні цінності в систем: політичної культури // ¡Уманізм. Дкакна. Культура. Тези доповідей людинознавчих філософських читань. - Дрогобич, 1332.- С. -г> 3-50;

2.Е:<злзгічна політика: механізми і фору;: реалізації // Тези Всеукраїнської наукпзо-лрактичної конізрзнції "Проблеми сучасної політики та зляхи її здійснення".- Одеса, 1323,- С. Г20-22І;

3. Екологічна проблематика е контексті політичної науки !/ Тези Всеукраїнської наукого-теоретичкзї конференції "Методологія

і зміст гуманітарної освіти: сучасний стан і перспективи розвитку".

- Херсон, 1993.- С.ЇІо-ІІо; ' '

4. Кравственно-гнологический ккпегатив и політика // Тезиси здучно-практяческой хонф^генцик "Дутика и вдасть".- Заяорсжье, 1993.. Ч. 3. - С. 42-43;

5. Проблвш* ехавзгічнзТ мадесніздції суспільства в політичних хондотіях супаснкх пасгіЯ П Матеріали Всеукраїнської науко-во-метадіганої конференції,- К., 1993.- Ч. 4.- С. 125—131.

6. і!втаааіопга<»схйе аслехтн изучения проблем зкологической полкгиіш // Тези міжвузівської нзукезег-уетодичної конференції "Сучасний стан і перспективи вивчення історії, політики, економіки, філософії та культури України в технічних вузах.- Дніпропетровськ, 1992,- 0,1 д.а. у друкові.

тлі

тгр /О