автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Экологизм как современное общественно-политическое явление

Полный текст автореферата диссертации по теме "Экологизм как современное общественно-политическое явление"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

' ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. І. МЕЧНИКОВА

Г5 ОД

На правах рукопису

2 ПИВ 1335 '

САХАНЕНКО СЕРГІЙ ЄГОРОВИЧ

ЕКОЛОГІЗМ ЯК СУЧАСНЕ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЯВИЩЕ

23.00.02 - Політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА ПОЛІТИЧНИХ НАУК

Одеса - 1994

Робота виконана на кафедрі політичних наук Південноукраїнськ Державного університету ім. К. Д. Ушинського. - _

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор ■>

Шелест Дмитро Сергійович '

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Балабасва Зінаїда Васильовна

' доктор історичних наук, професор

Городяненко Віктор Григорович

Провідна установа: - Львівський державний університет

ім. І. Франка.

Захист відбудеться ІЗ січня 1995 року о 14.00 годині на засіда спеціалізованої вченої ради К 068 24.12 з політичних наук при Одеському ,п жавному університеті ім. Мечникова за адресою: 270105, Одеса-5, вул. Г’енуезі 22, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського держави університету ім. Мечникова за адресою: 270100, м. Одеса, вул. Преображенсі

Автореферат розісланий 12- грудня 1994 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доцент

Скрипник А. І.

Актуальність теми дослідження. Дане дисертаційне дослідження присвячене теоретично актуальній і соціально значущій проблемі екологізму як сучасного суспільно-політичного явища. Наукова розробка даної проблеми вкрай необхідна нашому суспільству, що знаходиться у найтяжчому кризовому становищі, регресії не лише економічних, політичних, духовних, але й екологічних процесів. Значущість теоретичного аналізу екологізму обумовлена тим, що зміна існуючого становища у позитивний бік неможлива без вироблення науково обгрунтованих програм, які передбачають політичні механізми вирішення екологічних проблем. %

Детермінованість стану суспільного життя ступенем теоретичного усвідомлення й вирішеності у тому числі й екологічних проблем дозволяє вважати, що через їхню практичну реалізацію можливе запобігання і зняття багатьох деструктивних громадських явищ, соціальної напруги, створення більш стабільного, динамічного і демократичного суспільства, забезпечення відродження гуманності соціуму й людини. ■

Особливо актуальним для нашого суспільства є духовно-культурне відродження особистості. Відносно цього важливе значення мають теоретичні напрацювання сучасного екологізму. Вони дозволяють по-новому пере-усвідомити соціальні пріорітети й цінності, сприяти позитивному соціально-політичному перетворенню суспільства і гуманізації ного політики.

Справжньої актуальності набуває завдання теорегичного дослідження нових політичних угрупувань і течій за умов політизації й демократизації нашого суспільства. Серед усього різноманіття партій і організацій, що з’явились, досі залишається недостатньо вивченним екологічний рух в нашій країні. В зв'язку з цим особливо важливе політологічне дослідження всього комплексу проблем, •пов'язаних з участю екологістів у політичному житті суспільства. Серед них: політичні симпатії екологістів, особливості екологічного стилю в політиці й сучасного образу екогіогіста-політика, політичної соціалізації екологістів і т. ін. Проблеми політичної культури нашого суспільства виникли, природно, не сьогодні, але їхнє позитивне вирішення стає нагальною необхідністю як сьогоднішнього, так і завтрашнього дня, Й це особливо важливо також за умов активізації формування і розвитку політичної культури екологічно орієнтованої частини нашого суспільства. Вирішенню усіх вказаних проблем значною мірою можуть сприяти політологічні концепції екологізму.

■ Ясно, що сьогодні неможливе всебічне вирішення теоретичних питань лише

З

на підставі використання методів тільки однієї наукової школи, необхідний розгляд широкого спектру ідей і теорій, відбір яких повинен здійснюватися у відповідності з їхньою згідністю до обставин історичної реальності, а не історичної унсредженності. Необхідний вихід на новий теоретичний рівень усвідомлення екологічних проблем, старі парадигми вже не працюють. Й це повністю може бути застосоване до теорії і практики ехологізму, що аналізується в роботі. ■

В цьому ж, логіка дисертаційного дослідження дозволяє розглянути: 1) статус екологізму в системі політологічних категорій; 2) сучасну ідеологічну систему екологізму; 3) вплив екологізму на громадянське суспільство і інститути держави. Логічна основа диссергації простежується через взаємозв'язок таких основних змістовних компонентів як екологічна ідеологія, політологія екологізму, соціологія екологізму, що дозволяє створити більш повне й системне методологічне обгрунтування теоретичної доктрини екологізму і дати політологічний аналіз сучасного екологічного руху в нашій країні й перспективи його розвитку.

Екологічні проблеми давно залічені ООН до розряду глобальних, й тому настійно рекомендується розвивати дослідження, присвячені екологічній проблематиці, з тим, щоб переробити існуючі моделі, які впливають на сган знань і зберігають систему цінностей, котрі сприяють поглибленню екологічної кризи. Наслідком такого підходу можна вважати відкриття в кожному великому університеті США центрів по вивченню інвайроментальних проблем (від англ. environment - навколишнє середовище). Над вирішенням екологічних питань працюють не лише університетські центри, але й спеціально створені інститути і центри, подібні створеному при університеті в м. Чікаго (США), або відкритому в 1991 р. Московському незалежному еколого-політичному університету. У нашій країні, на жаль, немає таких спеціалізованих наукових центрів, хоча теж, як у США, Великобрітанії, Німеччині, Росії і багатьох інших країнах реальністю стає потреба розробки і викладення як учбової дисципліни курса по "екополітології".

• У зарубіжних дослідних центрах вивчення проблем екології зайняті економісти, юристи, соціологі, філософи, іделологи екологічного руху, що дозволяє забезпечувати комплексну наукову розробку, доповнювану спеціальними державними програмами і урядовими відомствами, що слідкують за постійністю і повнотою реалізації вжитих заходів. У нашій країні відсутній подібний комплексний підхід, що більше свідчить про збереження прихильності до декларацій, ніж про бажання реального вирішення політико-екологічних проблем. Дослідження, що є у наявності з данної проблематики, спонтанні, розрізнені, частіше є результатом особистої ініціативи вченого, ніж державним замовленням.

Найгостріша необхідність змін становища, що існує, очевидна. І можливості таких змін полягає у розвитку спеціальних комплексних,' міжгалузевих досліджень з проблем політико-екологічноТ проблематики. Такий підхід дозволяє забезпечити наукову базу для створення спеціальну наукових програм, що сприяють позитивній зміні екологічної ситуації. Теорія і досвід екологізму, безсуперечно, могли б надати в цьому допомогу, й тому їх необхідно вивчати. Разом з тим, важливо усвідомлювати неможливість механістичного перенесення "пакета" позитивних ідей, що є в екологізмі, відповідно до наших умов. Необхідно не лише адаптувати концепції й метод екологізму до наших умов, але й, узявши все краще, створити таку екологічну теорію, яка б допомогла створювати сучасну і науково обгрунтовану політику держави, а також дозволяла б вписуватись до інтеграції міжнародних зусиль по вирішенню такої глобальної проблеми, як екологічна.

Й останнє. Історичні періоди соціальних потрясінь, змін і експериментування завжди характеризувались активними спробами звернення до цінностей природи, як вищої істини. Це повністю відноситься і до нашого часу, й до нашого суспільства, а тому вивчення теорії і практики екологізму стає предметом актуальних досліджень вітчизняної соціально-політичної думки.

Ступінь дослідженності проблеми. Література на дану тему вже зараз вельми широка і в нашій роботі враховані її основні спостереження й висновки. Це дозволяє не піддавати спеціальному розгляду ряд проблем, що входять у принципі до предмету дослідження. У завдання роботи не входила також й "інвентарізація" прикладного розділу екологізму - програм, маніфестів, декларацій, листівок і т. ін., окремих екологічних рухів країни.

Оцінюючи ступінь наукової розробленості даної теми, необхідно відзначити, що:

По-перше, в працях вітчизняних суспільствознавців до недавня був відсутній досить повний і об'єктивний аналіз екологізму як наслідок збереження конфронтаційності теорії екологізму. ■ '

По-друге, відмовлення від теоретичних новацій екологізму, ідеологічна конфронтація і відрив від світового наукового співтовариства у вирішенні екологічної проблематики призвели до порушення інтегративних загальногу-маністичннх методологічних основ позитивного вирішення даної проблеми, сприяло стагнації самої екологічної теорії на первісно розробленому рівні.

По-третє, перевага у розгляді екологізму загольноінформативного і історичного підходів (див., напр., праці С. В. Аврамової, В. В. Литвина, С. Н. Середи, Б. В. Скляренко, В. Я. Шибко та ін.) змінюється тенденцією переходу від описовості до філософської оцінки суті екологізму, що розпочалася (особливий інтерес становлять праці 3. В. Балабаєвої, І. К. Ісакової, Г. І. Вайнштейна,

'5 ' '

Л. Н. Вдовиченко, А. Н. Костіна, I. М. Савельєвої), характеристики його як соціально-політичного феномену (див., напр., робота В. Р. Весніна, Л. І. Гінцбєрга, С. С. Забеліна, А. А. Качинського, Л. Д. Мітєвої, О. М. Нечипоренко, Н. Е. Тіхонової та ін.), хоча досі відсутні спеціальні фундаментальні роботи з єко-логізму.

По-четверте, зберігається недостатність, обмеженість в отриманні сучасної інформації з даної проблематики.

По-п’яте, майже повна відсутність перекладів на українську і російстку мови класичних і сучасних робіт західних дослідників. Наявність незначної кількості реферативних збірників ІІІІОН АН РФ не вирішує проблеми, зберігаючи можливість написання роботи по екологізму лише на підстазі праць теоретиків і дослідників екологізму в оригіналі (напр., Д. Баттона, Є. Каллснбаша, Ф.Капра, К. Спрстнака, С. Котгрова, А. Даффа, Р. Діша, Г. Ланггута, Л. Мілбєрта, Д. Пегшера та ін.).

По-шосте, відсутні широкі зв'язки з зарубіжними науково-дослідними центрами, що займаються даною проблематикою, й досі не створений аналогічний вітчизняний центр, що також відзначається на відсутності вітчизняних розробок і літератури з даної теми.

По-сьоме, лише розпочинаються спроби розробки комплексної науки про

екологію -"соціальної екології" і як її частини - "екополітології", які стають предметом академічних досліджень і учбової діяльності ( це порушується в учбових посібниках з політології Н. С. Назарової, О. І. Семківа, працях С.ІІ. Банківської, С. І. Васюти, В. І. Коваленко, А. Н. Костіна, С. А. Степанова, О. Н. Яницького та ін.).

Внаслідок цього можна говорити про відсутність комплексного розгляду екологізму, здатного поєднати різні підходи дослідження еколого-політнчних проблем. Теоретична невирішениість даної проблематики особливо коптрасно виявляється навіть в самій відсутності адекватної постановки завдань дослідження в науковій літературі. .

^ - Джерельна база дослідження, незважаючи па не таку вже й тривалу історію існування самого предмету дослідження, порівняно широка. Для першої глави -, це перш за все роботи теоретиків екологізму (Р. Аллена, В. Дамьє, У. Дугласа, Б. Коммонера, Кенн Макса, Н. Моісеєва, А. Печчеї, Ф. Сен-Марка, А. Урсула, Г. Хейфлінга, Т. Розака, В. Шумахера, А. Горца та ін.), документи і матеріали екологічних об'єднань, що розкривають їхні світоглядні орієнтири, роботи, у яких містяться бесіди та інтерв'ю з відомими представниками екологізму. .Аналіз субстрату розрізненних і еклектичних екологічних ідей, що містяться в них, дозволив теоретично змоделювати їх в ідеологічну спільність.

Логіка другої глави дослідження визначила своє коло джерел. Це перш за все документи самих екологічних об'єднань, які розкривають їх повсякденну діяльність. До даної групи відносяться роботи самих учасників руху, серед них особливу увагу привертають спогади (у деяких випадках такі, ща мають аналітичний характер) екоактивістів. Наступне неабиякеважливе джерело -періодична преса, що відбиває не лише широку інформацію про різні напрямки діяльності "зелених", але й виступи багатьох його представників з животрепетних питань. У главі використані деякі архівні матеріали, які дозволили значно глибше виявити початки вітчизняного природоохоронного руху. Знайшли відображення в роботі й дані конкретних соціологічних досліджень, що проводились протягом останніх років за методикою ряду соціологічних центрів країни.

Майже не найважливіше джерело для міркування про вплив екологізму на Українську державу - протоколи Верховної Ради.України і її комісій, прийняті нею закони і постанови, матеріали Кабінету Міністрів, Міністерства охорони навколішнього природного середовища, місцевих органів влади. Вони дають яскраву уяву про те, з якою енергією і послідовністю проводиться екологічна політика в державі і регіонах, основні її напрямки. -

Таким чином, розгляд екологіму як теорії й соціально-політичної практики повинен грунтуватись на широкому міждисциплінарному аналізі комплексу екологічних проблем з позицій філософії, соціології, політології. Саме така постановка проблеми і її подальша розробка в цьому напрямку дозволяє дати цілісну уяву про суть екологізму, розкрити всі позитивні й піддати критиці суперечні положення, намітити подальші перспективи розвитку теорії, що можливо на підставі наукового діалогу екологізму й усіх соціально-політичних теорій. Досі у вітчизняній науковій літературі екологізм у такому ракурсі не розглядався.

Розуміючи важливість і значущість подібної розробки, дисертант намагався обгрунтувати свою точку зору на дану проблему. Не претендуючи на абсолютну завершеність, знаходив нові акценти змістових значень, відзначав протиріччя, пропонував нові підходи для більш доцільного сучасного й перспективного вирішення екологічних проблем суспільства. Враховуючи сучасний рівень розробки політнко-екологічної проблематики, зробив спробу розгляду її з позицій загальногуманістичної методології, намагався досягти більш повного науково-теоретичного розкриття проблеми і подалати емпірізм, ідеологізм та надмірну політизацію. Виходячи з такої практичної актуальності і теоретичної необхідності, визначились цілі й завдання дослідження. •

• Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розгляд екологізму як сучасного суспільно-політичного явища. Дана мета дослідження обумовлює необхідність вирішення таких завдань:

' 7

- визначення і теоретичний аналіз основних концептуальних ідей, моделей і

доктрин екологізму, розкриття їхніх джерел; і

- порівнювальний аналіз екологізму і інших соціально-політичних парадигм;

- розгляд процесу й - механізму впливу екологізму на громадянське суспільство;

- вивчення соціальної бази екологічного руху, причин його виникнення, історії екологічного руху в країні;

. - визначення ступеню впливу екологічного імперативу на державні інститу-

ти;

- прогнозування подальшої логіки розвитку екологічного ферменту у сучасному політичному процесі;

- вироблення конкретних рекомендацій щодо здійснення екологічних програм у країні, окремих областях, Південному регіоні. •

Деякі питання дисертант вважає можливим на даний момент лише поставити, розуміючи, що вони - предмет майбутнього аналізу/їхнє відношення на перспективу багато в чому пояснюється об'єктивними причинами: незавершеністю розвитку самого об'єкту дослідження, недосконалістю прогностичних можливостей, гносеологічними факторами.

Наукова новизна дослідження. В дисертації екологізм досліджується як сучасна соціально-політична парадигма, система філософських, політичних, економічних поглядів. При цьому робиться спроба не лише дати критичний аналіз певних моделей екологізму, але й будувати принципово нову модель теоретичного пояснення феномену екологізму. Це досягається тим, що:

- дається теоретична систематизація концептуальних доктрин екологізму;

- екологізм визначається як ідеологічна система, що виявляється в інститутах громадянського суспільства і держави;

- визначена логіка розвитку екологізму в цілому, характер зв'язку його частин; ,

- розроблюється авторська модель екологізму як метатеорії якісно нового рівня.

Теоретична й практична цінність дослідження полягає в тому, що запропо

нована концептуально нова екологічна політика суспільства і держави, що має на увазі: .

- орієнтацію на екологічне відродження країни;

- відновлення цінностей гуманістичного характеру і, в першу чергу, екологічних;

- врахування того, що сучасна вимога екологічності - є головна умова виживання людини за сучасних реалій;

- визнання значущості екологічних спроб соціально-політичної терапії норм суспільного життя, переусвідомлення традиційно-одномірного тлумачення політики, що дозволяє внести в неї нову - ненасильницьку, гуманітарну норму політичної етики;

Висновки і рекомендації дисертації можуть бути використані при розробці державної соціально збалансованої програми дійсного екологічного відродження суспільства.

Доцільне використання матеріалів роботи при розробці відповідних законодавчих актів, в практичній роботі тих органів, які безпосередньо відповідають за вирішення екологічних проблем суспільства. Це важливо, бо практично дієздатна програма дій може забезпечити залучення екологістів до участі в іноваційних соціальних перетвореннях.

Робота спроможна надати допомогу у визначені організаційних структур екологічного руху країни, в розробці його цілей, програм і ідеології.

Матеріал цього дослідження доцільно використати при розробці і викладенні таких проблем навчального курсу, як "екополітологія", а також питань політології і соціології, пов'язаних з врахуванням екологічних досліджень.

Засади і висновки роботи можуть бути використані при подальшому вивченні і розробці намічених проблем екологізму.

Апробація роботи, публікація результатів дослідження, структура та обсяг дисертації. Результати дослідження знайшли відображення в доповідях на Все-, союзних студентських наукових конференціях "Актуальні проблеми вивчення історії в вищій та середній школі" (Москва, 1989), "Актуальні проблеми вітчизняної історії в вищій школі" (Москва, 1990), Всесоюзної науково-методичної конференції "Підвищення ефективності підготовки вчителів історії без відриву від виробництва" (Одеса, 1991), Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми- художнього і естетичного виховання" (Одеса, 1991), Всеукраїнської науково-практичної конференції "Формування загальнолюдських цінностей" (Одеса, 1992).

Дисертаційні матеріал використовувався при проведенні семінарських занять в Південноукраїнському державному педагогічному університеті, обговорювався на кафедрі політичних наук.

Результати наукового дослідження знайшли відображення в 9 публікаціях загальним обсягом 10 др. арк.

Структура дисертаційної роботи зумовлена логікою дослідження, яка виходить з поставленої мети й основних завдань. Робота складається із вступу, трьох розділів, закінчення, додатка, списку основної використаної літератури.

На захист виносяться такі положення: і

- сучасний екологізм характеризується концептуальною широтою, є, по-перше, новою парадигмою соціально-політичного розвитку і, по-друге, сучасною ідеологічною системою, що розвивається на підставі нової парадигми і впливає на інститути громадянського суспільства і держави;

- ідеологічна доктрина сучасного екологізму не є ще досить стрункою, структурно-логічною побудовою; не вистачає послідовності, чіткості, всебічного розгляду і узгодженості окремих частин цього теоретичного утворення, що формується; .

- екологізм в умовах сучасного політичного процесу в нашій країні виявляє себе, перш за все, як іромадсько-політичний рух, орієнтований на вирішення екологічних проблем суспільства, і меншою мірою - на вирішення інших проблем;

- вітчизняний екологічний рух глибоко трансформував суспільство, відкривши, по суті справи, процес формування громадянського суспільства;

- екологічний рух, висловлюючи інтереси всього суспільства, в своєму розвитку спирається на порівняно нові для нашого суспільства соціальні верстви;

- широке проникання екологічних вимог до області партійно-політичної боротьби дозволяє говорити про появу нової своєрідної політичної культури, яка все більш відчутно впливає на політичні цілі, цінності, свідомість людей, сприяє виникненню нових оригінальних форм суспільно-політичної практики;

-цінності екологізму значним чином впливають на державну систему сучасної України, виступаючи як один з основних в пріоритетах державного політичного процесу;

-основний вплив екологізму на державшій процес України виявляється в спеціфікації державної еколог ічної політики; ’

- український варіант екологізму як спеціфічної державної політики, як громадсько-політичний рух, як суспільно-політична теорія має значні перспективи на вітчизняній підставі.

Методологія дослідження, предмет і об'єкт роботи. Формування і розвиток політології як науки, плюралістичний в концептуальному й світоглядному відношеннях, обумовлюють і різноманітність методів дослідження такого політичного явища, як екологізм. Це перш за все загальнонаукові методи: використання апарату логіки, у тому числі індукції й дедукції, моделювання н емпирич-ного збирання документального матеріалу, спостереження і т.ін. Серед політологічних методів виділимо: метод конкретного соціологічного дослідження, історико-порівнювальний метод, ситуативний метод, інсттуціональшш метод, системний метод.

Предмет роботи становить екологізм як сучасне суспільно-політичне явище.

Об'єкт роботи становить сучасна ідеологія екологізму, конкретний еколо

10

ший рух України, екологічна політика сучасної України. '

Обсяг дисертації - 155 стр., у додатку - 14 табл., список літератури складає З назв, з них 40 зарубіжних. .

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ

Висновки першого розділу "Методологічні проблеми сучасного скологізму" одяться к тому, що незалежно від різних оцінок й характеристик, еголої ізм є

важливим соціально-політичним явищем і вимагає наукового аналізу, а та--ж всебічного розгляду.

Автор розглядає питання про статус екологізму в системі політичних кате-рій. Для цього особливо розглянути умови його виникнення й розвитку. Ди-ртант приходить до висновку, що екологічну проблематику можна знайти іактично за будь-яких часів, у багатьох соціально-політичних ученнях, й у таму підході питання щодо конкретного часу виникнення екологізму втрачає ілякий зміст. На думку автора, генезіс екологізму пов'язаний, по-перше, з відомленням проблем екології як основного фактора виживасмості людства і, '-друге, з глобалізацією всіх процесів сучасного світу. Якщо говорити про кон-іетну дату виникнення екологізму - то це кінець 60-х - початок 70-х рр. Саме в й час з'явились глобальні прогнози Римського клубу, висновки окремих юлідннків із вивчення конкретної екологічної ситуації. Вибуховим початком явили про себе багато які екологічні рухи, що незабаром трансформувались у ді країн у специфічні партії.

Тому закономірне домінування у визначенні екологізму таких його харак-ристик як форма соціального протесту, організованного у межах руху, як ичннй й гуманістичний принцип жнтгя громадян цивілізованного, демокра-чного суспільства і т.ін. Але, на погляд автора, визначення екологізму ніколи може набути закінченного й конкретного вигляду доти, поки він не буде ви-ачений як ідеологія в усіх її проявах, що дозволяє зняти багато які протиріччя, но сформулювати його суть і основні принципи, розглянути еволюцію теоре-чних побудов і визначити його долю на майбутнє.

На основі досягнень політичної думки наводиться дефініція категорії іеологія". Автор приходить до висновку, що визначити екологізм лише як гологію - свідомо його обмежити, він дещо більш широке й ємне. Екологізм є >вою соціально-політичною парадигмою, здатиою забезпечити нормальне іування людини у співробітництві с природою. Парадигма складає немов би бстрат найважливіших концепцій, теорій, течій у даний історичний період, ьова ідея цивілізації. Автор виявляє деякі відмінності між цією новою еко-'ГІчною парадигмою і домінуючою соціально-політичною парадигмою нашого су.

Автор приходить до висновку, що екологізм полісистемне явище, постає

водночас в декількох змістах. У більш широкому - виходячи з категорії г дигма - екологізм широка база /так звана нова соціально-політична паради на підставі якої розвиваються інші, які зараз важко відрізнити, ідеологічні сі ми соціально-політичного характеру, об'єднані ємним словом альтернативі: іншого боку, екологізм в більш вузькому розумінні - один з подібних й найб рано сформованих ідеологічних напрямків, який ставить у найбільш а алізованному вигляді проблему взаємовідносин суспільства і природи. У ці розумінні, екологізм висловлюється категорією ідеологія, аналіз якої важлі для пізнання сучасних суспільно-політичних і духовних процесів.

Екологізм, як представник нової екологічної парадигми, є альтернатив ідеологією, відмінною від тих, які розвиваються на базі домінуючої соціал парадигми /лібералізм, консерватизм, соціалізм та ін./. Автор визначає, що лі

ська цивілізація зараз знаходиться на стадії переходу від однієї паради до іншої. Виходячи з цього, екологізм поступово втрачає статус альтернати] ідеології, переходить до розряду загальновизнаних.

Для визначення політичного і соціального статусу екологізму дисері розглядає і загальну логіку його розвитку - через виділення його першої мо, та хвилі /розвиток екологізму як ідеології громадсько-політичного руху/ і др моделі та хвилі /розвиток екологізму як теорії, що не залежить прямо від розі ку руху/. Модель екологізму, пов'язанну з його становленням, розвитком с логічного руху, формуванням засад його ідеології, для одних країн можна і віднести до історії соціально-політичних учінь, тоді як для інших країн /у т< числі й для України/ вона більш ніж сучасна. Новий екологізм з альтернативи соціального руху стає органічною частиною, нормою життя суспільства, він рестає бути етапним рухом, й у багатьох країнах світу перетворюється на ч тину урядового внутрішньополітичного курсу, ідеї екологізму входять у "пло: кров" демократичної держави і соціального устрою.

Автор детально розглянув сучасну ідеологію екологізму. В ідеології е логізму слід виділити такі компоненти: конкретно-екологічне знання, філософ ка, політична, економічна теорії, екологічний футуризм.

Ідеологія екологізму характеризується як система. Виходячи з вимог, ставляться до системної характеристики предметів взагалі, автор приходить висновку, що стосовно екологізму ці вимоги призводять до таких наслідків:

1) системотворчою ознакою екологізму, його загальною якісною особз востю є характеристика його як системи, орієнтованої на вихід з екологічі безвиході, на врятування людства і природи.

2) елементи екологізму є заходи різнобічного /філософського, економічіі го, політичного, футуристичного, конкретнонаукового/ обгрунтування можл вості побудови екологічно гармонізованного суспільства.

- ' 12

3) субординація елементів у межах екологізму грунтується на виділенні кон-'них екологічних знань як базових для ідеології, й, отже його системотвор-) фактору. -

Особлива увага при розгляді основних окремих частин екологізму прялась вітчізняним джерелам екологізму. Це й привело до постановки питання український варіант екологізму як ідеології, що активно формується. Але ачено, щодо українського екологізму виразні линії і течії спостерігаються мше в порівнювально-історичному плані, ніж в історичній реальності. За-іається, що на сучасному етапі розвитку нашого суспільства відчувається ий дефіцит поєднуючих ідей, переважає ідеологічний хаос, голий політичний гматизм, відвертий антитеоретизм. А тому екологізм виявляється у повній говідності з культурною і ціннісною переорієнтацією частині! населення Ук-ііі. • .

Наприкінці розділу автором простежені основні лінії взаємодії ідеології иогізму з іншими сучасними ідеологічними системами. Екологізм розвиться в умовах, за яких колись-то потужні імпульси відповідних світоглядів ■тою мірою зменшились. Все це ставить під сумнів відому тезу Ф. Фрсуями кінець історії, як кінець боротьби ідеологій. На зміну боротьбі, що загасає, старих ідеологічних схем, виступає боротьба між ідеологіями індустріалізму стіпдустріалізму, яка в перспективі впише нові яскраві сторінки до політичної ірії суспільства. Екологізм лиш один з багатьох варіантів ідеології постіндус-шізму, але який вже вдало конкурує з традиційними ідеологіями індустріал-

Необхідність другого розділу "Екологічні рухи в умовах становлення грома-ського суспільства в Україні" обумовлена логікою розвитку екологізму в іій країні, де він виступає перш за все як спеціфічний соціальний рух. Най-сливішою атрибутивною якістю ідеології є її вплив на інститути громадянсь-

о суспільства. Це й визначає екологізм як певний тип суспільно-політичного

У- ■

В розділі виділені етапи розвитку екологічного руху в нашій країні та його акторці риси. Особливого аналізу вимагає найновіший етап його розвитку, начено, що виділенню цього етапу послужив ряд значних подій і явищ:

1) Початок соціально-політичного реформування суспільства гребудова"/. Будучи складним і неоднозначним явищем, перебудова відкрила рокій простір демократичному руху, в тому числі екологічному. Політика на шпрення демократичних форм участі в управлінні державою дозволила еко-їстам взяти участь в політичному процесі.

2) Катастрофа на Чорнобильській АЕС. Вона призвела до різкого пьшення чисельності екоактивістів, росповсюдженню ідей екології в масовій

13

свідомості.

3) Міжнародний фактор - вихід на політичну арену в ряді країн світу сі них екологічних і "зелених" партій та рухів. Вони одразу здобули симпатії гатьох людей в нашій країні своїми запереченнями традиційній політиці, рг кальними діями.

Автор приходить до висновку, що на початку 90-х рр. світовий рух за с рону навколишнього середовища перейшов на новий етап розвитку. На цей як рівноправний член до нього включились екологічні рухи нових дер> Східної Європи, в тому числі й України. Даний етап характеризується реальї включенням екологічного руху до політичного процесу, переходом від конфр тації з державними органами до результативного співробітництва з ними в ці: вирішення екологічних проблем.

Автор особливо розглядає загальні причини, котрі зумовили виникне! масового екологічного руху. При цьому констатується, що у вітчизняній і літичній науці відсутня загальна теорія виникнення нових суспільно-політичі рухів. Все це примушує звертатися до західних теоретичних моделей.

Виникнення екологічного руху може бути розглянуте, як частина кс фліктів, що розвиваються в сучасній цивілізації протягом останніх двох деся'. річь. Ці конфлікти характерні для сучасного перехідного періоду, який, оцінками західних політологів, є періодом переростання індустріально суспільства в постіндустріальне. Для реалій геополітичного простору СНД і характеризується завершенням побудови індустріального суспільства з с ганічно притаманними йому інститутами політичної і виробничої демократ Але в обох випадках найважливішою складовою частиною кризи бу. відродження альтернативної традиції, в тому числі, і в особі екологістів.

Досвід, накопичений у вивченні .екологічних рухів, зробив можливим пер хід до використання цілісного, системного підходу, до багатофакторної інтер ретації причин їхнього виникнення. В загальному вигляді автор звів ці причш до комплексу економічних, політичних, соціальних, психологічних, соціокул турних, екологічних умов.

Зростаюче розчарування мас у здатності політичних інститутів виконувач функції, які визначаються постулатом про відповідальність держави за добробу в тому числі екологічний, породили хвилю антиетатиських настроїв, дави, суттєвий імпульс екологічному руху. Не сподіваючись на органи державної вл; ди, на стару і нову партійно-політичну систему в вирішенні екологічних пробле: населення стало шукати інші шляхи, щоб добитися своїх вимог. Застіі економічна і політична криза, очевидна некерованість та непередбаченість сої іально-економічних процесів - все це породжувало відчуття нестабільності жіп тя, невпевненності в завтрашньому дні. За ціх умов масова свідомість стала

14

ічно більш сприйнятливою, чим раніше, до попереджень спеціалістів про нега-яні /а в перспективі катастрофічні/ екологічні наслідки розвитку, тим більше, > такі попередження з початку 80-х рр. лунали значно гучніше, ніж колись у нулому, а їх обгрунтованість все частіше підтверджувалась емпірично.

Автор особливо розглядає соціальну базу екологічного руху в нашій країні розклад соціальних сил по відношенню до екологічної проблематики, бо по-■лка - це сфера зіткнень групових інтересів, потреб, позицій. При аналізі розк-цу соціальних сил дисертант взяв як базову схему Л. Мілберта, яку він склав и вивченні відношення людей Заходу до середовища мешкання. При цьому нстатується відсутність теоретичної моделі соціального профілю учасників ьтернативішх, в тому числі екологічних, рухів в нашій країні, і разом з цим ба-го таких моделей стостовно до країн Заходу. В зв'язку з цим автор аналізує зрії західних дослідників, зокрема постматерінльну теорію Р. Інглхарта та ..>рію Ф. Перкіна "радикалізму середнього класу".

Як вважає дисертант, відставання вітчизняної науки у цьому напрямку >жна подолати, створюючи теоретичні моделі, засновані на емпіричному об-гженні соціальної бази екологічного руху в нашій країні. Ці спостереження зволили виявити автору деякі характеристики соціальної бази екологіегів. пглянутий соціальний шар, переживаючи процес формування,.далеко не за-ршений і з неясним кінцем, типологічно найбільш близький до "нових середніх рств" на Заході. .

Зараз екологічний рух являє собою досить складний феномен, має певну руктуру, не розвивається в межах лише однієї форми, що дозволяє йому ііішно пристосуватись до соціально-політичних умов, що змінюються. Автор оглядає типову структуру екологічного об'єднання, їх типологізацію. В основу ■ого покладено декілька класифікаційних моделей: масштаб організації, форма іганізації, статус в громадянському суспілстві, ідеологічний напрямок.

Особливо уважно автор розглядрє екологічну проблему в партійному спек-

і. При цьому виділяються екологічні партії, екологічно занепокоєні партії, ологічио індиферентні і антиекологічні партії. Значна увага приділяється артїї зелених України. Широке проникання екологічних вимог до області ртійної боротьби дозволяє автору говорити про появу нової своєрідної помічної культури, яка все більш відчутно впливає на політичні цілі, цінності, ідомість людей, сприяє виникненню нових оригінальних форм суспільно-по-

і ячної практики.

У третьому розділі "Екологізм як фактор вироблення державної політики часної України" автором дисертації відзначається, що ідеологічна система до-гає свого розвиненого вигляду у тому випадку, коли основні її імперативи

сприймаються усіма суб'єктами політичного життя й перш за все інститу держави. .

Як вважає дисертант, слід розрізйювати факти усвідомлення важлиі екологічних проблем, підтримки деяких положень екологізму державі структурами і факти підтримки екологічних реформ, які торкаються безл редньо економічних і політичних інтересів тих або інших державних етрукту той самий час вплив екологізму, при всій його молодості, на політичний ханізм держави повністю виключити не можна. Невідповідність між держав політичною практикою і екологізмом, між державною ідеологією і практи екологічного реформізму обумовлюють "інструментальне" використання логічних цінностей в державній політичній практиці.

Автор розглядає, яким чином екологічні цінності впливають на систем) конодавчої, виконавчої та судової влади. Зазначається, що основний вплив і логізму на державний процес України виявляється в спеціфікації державної і логічної політики. Тривалий час політичнному фактору екологічної проблемі надавалось належного значення. Розширене розуміння екополітики, коли в ототожнювалась з усілякою діяльністю, яка б мала те чи інше відношення охорони навколишнього середовища, по суті привело до втрати багатьох пектів суто екополітики. На сьогодні екополітика вперше набуває рис вла політики. На думку автора, при виробленні екологічної політики необхідно її сутня ідеологічна складова. Міркування теоретичного та ідеологічного xapnt ру завдають загальні передумови формуванню концепції екологічної персбуд суспільства.

Дисертант особливо розглядає концептуальну складову політики держс спрямовану на трансформацію колишньої екологічної політики, неуспіх я очевидний. Екологічна політика України зараз являє собою багаторівнеи досить складну систему. Розробка і проведення самих природоохоронних захс набуває більш централізованого характеру. Вперше на відміну від колиш розрізнених і епізодичних заходів в цій галузі здійснюється спроба системні підходу, що передбачає підпорядкування всієї екологічної діяльності єдші цілям й при взаємній узгодженності елементів, що її складають.

В цілому проблема збереження навколишнього середовища висувається передній план в системі національних пріорітетів. З цими цілями весь комплі екологічних заходів підноситься до рангу загальнодержавних програм, осно елементи якого такі:

Законодавчі заходи.

1) Прийняття Закону про охорону навколишнього природного середовищ

2) Закони, що регулюють охорону середовища по окремих сферах і елемі

тах.

Законодавчі заходи передбачають:

а) нормування якості середовища і окремих викидів забруднень, впровад-

пя в життя нормативів. ,

б) здійснення екологічної експертизи при розробці господарчих проектів.

в) визначення загальних принципів державної екологічної політики.

г) судове і адміністративне переслідування порушників законодавства.

Заходи організаційно-управлінського характеру. '

1) Створення на всіх рівнях державної влади спеціалізованих органів авління охороною середовища.

3) Створення науково-дослідницьких центрів в галузі екології.

4) Екологічна освіта і виховання. ,

5) Міжнародне співробітництво в галузі екології. '

6) Створення системи взаємодії державних і громадських об'єднань в галузі рони навколишнього середовища.

Заходи економічного характеру. - .

1) Збільшення державного природоохоронного бюджету.

2) Розробка і впровадження мегодів економічного стимулювання природо-ронної діяльності, що містять:

а) державне субсидування екологічних програм.

б) податкове регулювання.

в) методи економічних санкцій.

Екологічна політика сучасної України значною мірою пов'язана з сучасни-економічними процесами, а тому ще багато в чому носить обмежений, теглий характер, відтіняючись більш "насущними" проблемами. В той самий , екологічна криза, що переживається Україною, дає змогу передбачати, що аїнський варіант екологізму, як спеціфічної державної політики, має значні спектпви на вітчизняній підставі.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Методологические основы экологического образования и воспитания бу-дих учителей. - Одесса: ОГПИ, 1990. -1 др. арк. (у співавт.).

15

2. Краткий очерк теории экологизма. - Одесса: ОГПИ - ОГМИ, 1994. - 2.2

арк. (у співавт.). 1

3. Экологические движения в условиях становления гражданского обидест-

- Одесса. ОГПИ - ОГМИ, 1994. - 3.5 др. арк. (у співавт.).

4. Теми контрольних робіт з курсу "Політологія". - Одесса: ОГМИ, 1994. -др. арк. (у співавт.).

5. Альтернативные теории общественно-политического развития // Ист< развития политической мысли. Учебное пособие по курсу политологии. - Од< ОГПИ, 1993. - 0.5 др. арк.

6. Хто готовий відгукнутись на зойк природи. Екологічна проблема у мадсько-політнчному спектрі країни. //'Віче. - 1994. -№5.-с. 112-119.-0.5 арі співавт.).

8. Экологическая политика в период "перестройки" // Сборник доклад« сообщений Всесоюзной научно-методической конференции "Повышение эфе тивпости подготовки учителей истории без отрыва от производства". - Оде 1992. -1 др. арк. (у співавт.).

9. Формирование экологических ценностей в процессе преподавания об сгвенных наук // Тези доповідей республіканської науково-практичної кої репцц "Формування загальнолюдських цінностей". - Одесса, 1992. -1 др. арь співавт.). '

Саханенко С. Е. Экологизм как современное общественно-политическое явление.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02. - политические институты и процессы. Одесский государственный университет. Одесса, 1994.

Диссертационная работа на соискание ученой степени кандидата политических наук представлена в виде рукописи и содержит исследование процесса влияния экологических ценностей на социально-политическую структуру общества. В результате исследования определено место экологизма в системе политических категорий, охарактеризована идеологическая система современного экологизма, установлена степень воздействия экологического императива на гражданское общество и государственную систему в современной Украине.

Sahanenko S. Е. Ecologism as a modem social-political phenomenon.

The dissertation paper is submitted in fulfillment of the requrement for the degree candidate in political sciences in speciality 23.00.02. - Political instututes and processes.

Odessa State University. Odessa, 1994.

Submitted paper contains the research of the process influence of the ecological values at so-Dial-political structure society. The result of the research is formulated the place ecologism on the system of political category; is characterizing a ideology of the modem ecologism; is determining a degree influence of ecological imperatives at the civil society and state system of modem Ukraine.

Ключові слова: ідеологія, парадигма, екологізм, громадянське суспільство, ідеологічний рух, екологічна політика. ‘

ЕКОЛОГІЗМ ЯК СУЧАСНЕ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЯВИЩЕ Сдано в набор 29.11.94. Подписано в печать 5.12.94. Формат 60х84'/іб. Бумага азетная. Шрифт Таймс. Уел. печ. листов 1,25. Тираж 100 экз. Заказ № 03/108-94. Сомгіьютерная верстка издательской группы TCL ltd. г. Одесса, Чичерина 43 б. 'ипография ОИСИ.