автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Эстетика слова в художественной литературе 20-30 годов XX ст. /Системно-функциональный аспект/

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эстетика слова в художественной литературе 20-30 годов XX ст. /Системно-функциональный аспект/"

Р Г и ОД 2 2 ДПР 1996

нацюнальна академ1я наук укра1ни институт украТнськоТ мови

На правах рукопису

СТАВИЦЬКА Леся Олексивна

ЕСТЕТИКА СЛОВА У ХУДОЖН1Й Л1ТЕРАТУР1 20-30ррт XX ст.

/Системно-функцюнальний аспект/

Спец'1альн1сть 10.02.0.1л - украУнська мова

Автореферат

дисертаци на здобуття наукового стуленя доктора фтолопчних наук

КиТв - 1996

Дксертац1ею е рукопис.

Робота виконаяа у в1ддШ сгшпстики га культура мови 1нституту укра1Нськох мови НАН Укра*ни

Науковий консультант - акадеьик НАН Укра^ни

РУСАН1ВСЬКИЙ В.М.

Офвдйш опоненги: доктор ф1лолог1чних наук, професор

ЧЕРТОРИЗЬКА Т.К. ;

доктор ф1лолог1чних наук, професор КОЧЕРГАН М.П. ;

доктор ф1лолог1чних наук, ироа.есор ЯНУШ Я.В.

Пров1дна оргашзащя - Терношльський держаышй педагохч чшш

1 нети ту г

Захист В1дйудегься 23 щитня 1996 року о 15 годиш на заседаю! спец1ал1 зовано! ради /шифр Д 01.1)2.01 / ддй захиогу д.:се гац1й на здобуття наукового ступеня доктора ф1лолог1чш1Х наук ¡нституг* мовознапства ¡м.О.О.ПотебН! НАН УкраУни /252001. Ки вул. М.Грушевського, 4/

3 дисертац!ею ыоаща ознайомитися в Сн0л1итец1 ¡.нституту мовознавства ш.О.О.Погебш НАН УкраУнл.

Автореферат роз1 слано " "_ 1см6 рику.

Учений секрегар спец1ал1зовано1 рада

доктор ф1лолог1чних наук (уи^'^ ' С ОЗЕРОВА II.Г.

Ак у у а ль ц 1 о гь л г.сл i дао дня, fотор1я • на», i онплытУ лудоыилЛ нови -- вамтипа проблема оучасног' ыопоаначчоУ науки. Акгуальн(оч*ь сгуд!й 3 iOïûpïî4HOÏ л1нГВОПООТШШ осойлнво гоогро Л1ДЧуЕ.аСМО>! зараз, коли ньзр!ла потребо вивчошш oBojimtï украншкoï JffiiOÏ МОВИ 3 nosimtít НрИИЩШОВО НОВОГО КОГЛЯДУ на оого'мчн! lip/ütt-l.K nopiuoï чверг! XX сг. Чероз od"cicranni J cro]imcn-i!iuif тт1чн! причини гЛдбулооь пилучшшя з ¡raqtональкоУ культур« л1ц'ерагури 1/ссг]-..-эигхч:о--uiiiHoï добя, нав1шувшшя !доолог1чних ярлш:|в на укра^'ський модерн i символ!зм, у результат! чого лагомий коыго-соуегичкап iu»'»ur л!гг.рагури почагку сгол1гтя, "Розотрияногс тдроджонил" палишл--егьоя недссл! Д'Кешш.

Ск5"сктом дисертац!Йного доел!д»'пшн '¡тан образний словник худскньоУ нови 2ö-30pp. И сг, як саоср1дна моино-оогегнчнп система, геиегично onopiдиена з .niîepasypoo к.XIX - п.XX nr., аяв it в!дм1шш в!д KG Y з огллду па xpoimnorf «и! рКМКИ Hoavp.TiO-леч;1йио'< до<5н.

Bipmraa, ярозова i дрогла тург1чна мо«а и к plant r.j öi«i,h худгж-hlûï ыови мал» си!льн! риси, ооумоплоиг cuuiuííov:.» соя-уичшп' ijyinuiiï ммш у.цше фордах с.воызоного шогоигва. Но тгмуя I Mo.M'iiiBíoi'b, í несбх}ди!с*ь п!дходу до шшчешэт худсшаоТ моим и нояицП жянроло! г и полог i ï образного олша. Боэ ОУЫН i IiíllíM О Vui! :/акг, що па кожному синхронному зр! я! л i геря гурио- •худтш.ьоУ ки>у~ нпацН icirynrb ги"я:жи mík слонесно-обраэгтми сист:ш.;л рЫшх жанр!в» як! чему or» по правергаогь у ваги досл!дншс!п.

Р.ОЛ-удагов, пол ¿mí зуючи з ¿«подлюгам» абволиупоК ni «aouvî noei'iiHíUú" каш, rnyr.'jv.yc ; "Г.л-та uooalï, :>¿opi гаота сиси ounopi nlcvb,iv!i:i"íi":ic;) i plancdi'MO поУ'Ж'ьнэ з unvoa xy,:if',:nhi)ï ;iivatnvf~ рл вз;чivt.'íi i ■) иш-j .чудо-;-:h!,r.i' npö:<;t ».. НоеУК'ОД !!:H]:ííkci'¡i r.','¡ s уд(>::;!И.к'; jii repavypi, ncpeïi-.jpr^'rb-rr ;н -¡¡о ■•'

суго словесного трюкацтва, у грУ "чисгшс форм?^У чоыу виявляюп ц1 глибок! 1 р1зноб1чн1 звмязки? За якими ыовниш параметрами 1х можна встановиги I вивчити?

Погоджуючись з думкою Г.В.Степанова, що при вивченш худоа ньоТ л1тератури сл1д виходити з юго, що в "безкхнечшй множит

гексгхв, яка вхдображае безк!нечну множинн1сгь смислхв, е слещ

р

фхчна зона художн1х гексг1в I художн1х смисл1в", логично було на доогпдауваному синхронному зр131 передбачиги хснування зони сшслових 1нвар1анг1в з адекватною !й лексично-образною системе "Св1т мистецтва, - писав О.О.Потебня, - складаеться з в1днйсно'

о

малих I простих знак!в великого св1ту , отже худоаипй свн' ли тури можна описаги за допоыогою обыежено'1 к*лькосп образIв. У IIpoцecí робоги над худокигм мааор1алом було вкдхлено чогири лексично-образш групи, як1, ясна р1ч, не охоплюють естетичногс розмаУття л1тератури бодай двох десятилхгь, але даюгь змогу пре ставиги П як синтез жанрових мовно-образшх шдсистем: I/ словеснх образи - центри узагальнено-символ1чних паралелей т пу св!т - водний_п£0£тгрх хр§мх сад та 1н. , як! можна назвати майже нерухомиш В1Д стсшття до стол1ття, "шчи'1ми", "бокими" /В.Шкловський/; назви природних синий, явшц, небесних ил; естетичш утворення 13 семангичною дом1нантою кольору, музики, звуку; 1мена семантичного класу "зовшишй х внутрхшяхй портрет 2/ лексичш одишпд, генетично пов"язан! з Л1тературшши напрям 1 течхяьш;

3/ ун1версал1я "образ кра1ни", яка в ыовноыу план1 адекватна актуал13ован1й лексично-образшй систем^

^ лексика, яка в1ддзеркалюв актуальну сусшльно-1деолог1чну

1 Еудагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей.-М.:Из-во МГУ,

С.72;.^Степанов Г.В. Язык. Литература. Поэтика.-М.:Наука,198 п 13а. Потебня 0.0. Естетика х поетика слова.-К.:Мистецтво,

атмосферу епохи I полишае в художшй шв1 мгнливий образ доби. Канрово-типологгчний анализ образного словника художньо* мови допоможе наблизитись, на наш погляд, до виршення одного з наи-б1льш дискуссиях питань сучасно? л1Нгвопоетики: якою шрою можлива систематика та типолоия художшх смисл!в.

Мета дослгдження полягае у системно-функщональному аналхзг образного словника художньо'1 мови 20-30рр., вивченш еволюдЛшого процесу становления система естетичних значень у кокному жанр*. Поставлена мета передбачае розв"язаняя таких завдань:

- розробити лринципи жанрово-гиполог!чного анализу словника худи::с-ньо'1 мови левного синхронного зрхзу;

- поставим образний словник вхршовог мови у контекст худол1;ьо1 мови;

- виявити пров1дш тенденцГ1 образного слововживаннл для конного яанру; внугр1шню норму окремих л1гературних нацряшв та шоспшв;

- досл1Дити системно задан! га 1ндив1дуальш способи слово -перетворенвя;

- визначиги на досиидкуваному синхронному зpiзí слгввхдношення градин11 та новизна як основного чинника еволюц!I худояньоУ мови;

- укласти образний словник художньо! мови 20-ЗСрр. XX ст.

У робот! використано так1 мегоди досл1дження: метод естетич-ного спостереженвя над словом у художньому текста; метод структурно! семантики, спрямований на виявлення системно-струкгурних з!дношень м!ж значениями, що визначаються цими в4дношешшми; летод компонентного анализу, безпосередньо спрямований на розкриття земантичних. основ образносг! та парадигматики естетичних значень; щстрибутивнай анал!з, призначений для процедури виявлення значен ' текст: через синтаксичн1 конструкцГ1 х.встановлення сгруктурнпх юделей сполучуваносг1.

i.'j тор in л ом для ДОСЛ1ДЖОШШ послужив худошао-белотрпстичний маоиа л¡торатури, но включав поняд 230 джерэл поошчного, 200 -лрозового i 150 - драматург!чного *анр1в. Для ааал1зу залучались гиора Ш1ст.мо1!1!лк1в шдрздянсько!, ЗахшюК УкраТни, а гакож ем1граигсышх л!торагуряих х!л. До увагл брались л1горагуря! зразки ив пльхи эагальноьизцаноК вартост!, я ü т1, цо лежать за кежом писокого мистоцтва, вдае розвинута моб!льна (Золетристлка в1д1граз ноабияку роль в еволвцП мовно-еотетичншс зассб!в л!тератур'5.

Няукопл новизна дисертацИ<нс1 роботи полнгас у таг/, ¡до ымршо зд!йснюсться *а|фово-тилолог1чидЯ анал1з словника худоядарУ мови з урахувашшм скстемло-функц! опального аспокгу ьияву остэтдч-пого'значения у кожному xiaiipt; мовно-художйй waropion у .своТй абоолюппЛ б;льиост! то aa'öya сб"сктом л1 нгвояоотичцих сгуд!Я, Дпсоргоц1я мае тоотютпчнд значения. сскмыш и nil! поглкб* лаються уявлошш про ыехал1зм ос логичного сло.'.ппврагаррония у . лопзП, прозi i драматург! Y; узагалышоться спосторе:гешш над иовлс-остетичниот процеоами в украпгськП! литератур! перзях дсся-^^nuiivi, И ст.; уточниться так! лоняття, як "поетичнлй фразеологизм", "ковно-побтпчна традпц1я 1 новизна", "роль творчоТ {.чди.в!-дуалышст! у розиктку локоико-семантичноГ систем худс.ткьоУ ;.ю<if, "мотапоотнчилй контекст". Рпзробл'лп теоретлчш пр;:ш;иг;;: глаш зу та засади укладашп словшиса цшчуть оутл влкориста.ч! як i.u-r.-'.i:г.а схема дяя кохилохоаого анз/Лэу художяьо! мови iivioro. периоду fid о окрш/.цх аспокт!л л!пгооио27кка .

Ягдкг.тччя ntu'tlcn. д'.юортацгЛнгл робс-ти полягао у тс;гу, ir.o фактчга;; norcpio: дссл:л"онш£ мота буги wiK'oiwcTaur.ii nru полкоап;;! icTopii украКниьгс-Т л!гературпс! uov-i:, у эуз1вси:!Л г.р.;:чт;:ц!- i.z-кладешт crziicniiw: худсг.тьо? mobs:. у ¡via."сягго слшлгиа

поетичнмх студ!й типу "1стор!я слова у художн!й ыов!", "reopiH троп!в".

На захису вияоояться гак! положения:

1. Кожяий л iгературний жаяр володгв специ.|)1чшш механгзыоц словоперетворения, врахування якого у npoueci анал!зу образного словника худояньо"1 мови дае вичврпнв уявленля про семантичцдй га емоц!йно-енспрасивяий погеяц!ал floro одиниць,

2. Сбразннй словник художньо? мови носить гипологгчний характер; ступ!нь лекоико-семантичного 1зоморк111зму залежить в!д реального зближення, в1ддалення, а також виокремлепост! певно? жанровоУ п1дсистеш1 на кожному eran! !снувашя л1тературнй-художньо? комун!кац!У.

3. Ооновшш чишшкоы евслюцП образно! семантики словника е його BHyTpimHifi саыороэвиток, що баэузтьоя на динам!ц! трьох тип!в норм: загальяохудояяьо*, норми слововживанш л1зературного яапряму га окремого 1д1остили,

4. Загальнохудожня норма найрельефнше виявляеться у систе-ы! архетипнах узагальнено-символ1чних паралелей, що можуть бути метафорою буня або ж призднупати контекстн! од! uní сп!взначвшш.

Символ!стська норма образного слововжлнаняя визначила ядро словника в1ршово! та прозозоТ мови, а також проБ!дн! принципы худохнього св!тосприйшвня.

5. 1ндив!дуальш обраэя! структура, що фхкоуюгь яеповторну авторську манеру, перебувають на периферии середньо-белбтристичцого системного утворвшш, хоча з часом можуть дати плпульо для тиражувашш або появи локсично одпстипюнг угворекь.

В1ршова ыова - основний продуцант та осераддя Фунюисиу-ваши лбксично-обраэяого фонду л!тера1'уря, присутпього в двох !нших жанрах у звуженому вигляд!, але з необх1дн1ши сематико-

стил1сгичшдаи модиф1кац1ями. Художня тип1зац1я розыовноУ иовя у драматурги як явища творчого за своею оутнхстю об"еднуе П 8 iio83ieD аа р1вн1 основоположних принцип!в есгетичного оловопере-гворевня,

7» ЕволвШя образно! семантики словника художньоУ л!твратури базуетьоя на тонкому сп!вв1дношенн1 традиц1У, ко кор1нкям сягае М1фопоегични* асоц!ац!й та позачаоових образних уяааеаь, t новиэаи для кожного конкретного есгетичного у*ворення,

8. Регулятором образного слововжнвання для поезП 1 прози лоогае мегапоегична функц!я слова, яку од1д ввелаги орган1 чною окладовою естетично! функцЯЕ ыовв художньоУ fltiepatypa.

Апробация робогн. Ооновн! псложения диоертацН обговорювались на зао1даннях вченоУ ради га в!дд!лу сишсгики 1 культура мови 1нституту украУнсько! мови HAII Укра!ни| на Республ1каноьк1й конфе-ренцП молодих вчених /КиУр, 1985/, Реапубл1канськ1й науков!й кон-ференцН "Творча iHiWBiдуальность ¡.Нечуя-Левадького 1 л1герагурний процео" /Черкаои, 198а/, на Ы!жвуз1вс|.к1й науков!й конфервнцИ, присвячен1й 175-pi44u э дня народжеиия Т.Г.Шевченка /КиУв, 1989/, на Шжяародному симлозхум! "Леся УкраУявд 1 св1гова кульгура" /Луцыс, 1991/, на Реопубл1канськ1й науковИ конфервнцП "Сгил1огн-ка XX сг.г повернут! джерела" /Ки1в, 1992/; р!зн! аспект досл!д*у-ваяоУ проблема в1дображен! у 37 лубл!кац1ях.

Структур роботи. Дисертаы1я схладаегься is встулу, чотирьох роздШв, висновк1в, списку цитованих даервл науково! л!терагури ta додатка "Образний словник худохяьо! мовн 20-30рр. XX от." з таорвтичшш обг^унгуваняям засад його отворвння обсягом 9,5 а.а., кудн входять 93 ном1нац1У.

У вотуп! обГруятовано акгуальн!сть 1 новизну дисертац1ййо! робом, визначеяо об"ект досл1дження, сформульовано його магу, завдааня, теоретична й нзуково-практичне значения, окреслено матер!ал та метода досл!джввюи Тут сакож висв!тлен! осяовополохя! принцип» жаярово-тилолоПчного подходу до вявчення образного словника художньо! ыовв.

3 II I С ( Р 0 0 о г л

i. ТЮРЕТИЧН1 АСПЕКТИ СИСТЕШЮ-'5УНКЦ10НАЛЬН0Г0 АНАЛ13У СЛОВНИКА ХУДОЯНЬО! МОВИ

Еотетична функция худояяьоУ мови виявляеться в розгалукев!! систем! естотичних значень слова» то актуалiзувться в ptзнотнпних образ них структурах тропе1чяого 1 не тропе Учи ого характеру. Заковн худокньо! семантики CBüCpiSHO. переломлоються у покзи» проз! га драматург!!, а тому сл!д говориги про дом!нуючу тенден-ц!ю эстетичного словоперетвореяня у коаному жанр!, B.O.JIapiH п!дкреслював, що естетичив перетворення слога в поез!í максиыальяе пор!вняяо з прозою та драмою»* Семантичяв поревантяження поетичного слова эначяоо ы1ров зумовлеке в1дсутя!стю опосередковуючого фактора м!ж словом 1 образом ув!ршовому техст!. Зовн1шня реальн!о*^: що в мовноыу план! адвквагка лехсвчн!й структур! опосередкову-ючо! д!Йсност1, в поез<! в!дходить на задн!й алан, натоы^ста п!дноси»ся л!ртше *яв, У своУй онт<мог!чн!й якост! поеэ!я запв-речув д1йсну реадьа1с», бвзпосередньо зосереджуеться на слов!, актуал1заа!я художньо! семантики якого створив !деальн! умова дяя хойструюваляя 1ншо1, поегичноУ реальност!. У еtтчизняноиу та звруб!жному мовоэнавств! значноУ популярное»! яабула думка

* ¿ария Б.А, Эстетика слова и язык писателя - М.:Худ. л-ра,1974. -С,100.

про егоцентричну слрямованюгь поегнчного слова на себе га само-досг«тн!сгь мовно! форми у повэ!Т, то эумовлюв ряд важливих оэнак того жанрового р1эяовиду художньо! мови: власгив1сгь поетично! яом1вац11 предсгавляги часгкове як эагальне, значний еогетичний иотанШал зоин!щщ>о! форми, мовно-лоетичного градиц!онал!эму, що в!дкривав можливосг! даш викорисгаяяя готово! образно! форми у ироцео! 1ндив1дуально! мовогаорчосг!.

Ягацо у поезЛ. зв"язок образу та !де! ствердхуеться, то у вроз1 в!н доводиться, олосередловуеться д!йсн!стю, лексична структура яко! сп1вв!дяйсяна э рядом даференц1йних жанрозих ознак? худохн!й прост!р 1 чао гвору; лредаетний св!г; !ндив!дуальнвй Л7ост1р 1 час героя? образ персонажа у сукупност1 эовншньо-лортретних 1 психолог!чшя характеристик; детально розройлений у працях М.Бахт1на феномен соц!ального багатоголосся у проз!, Естетику драматург!чноУ мови визначають два факгори, що влисують У У в систему художяьоУ мови певноУ епохи: I/ кояен драматург виступае нос!ем основних принцип!в образного слововлшвашш та л1нгво-естетичних смак1в свое! доби; 2/ естотична функц!я драматург!чно! мови заснована на тил!зац!У розмовно!' мовн як япища творчого за своею природою /прац! Б.0.Лар!нв, Л.С.Ковтун, Т.Г.Винокур, М.Борисово! та 1н./.

Художня мова сгановить собою складну систему систем, яка включае яанрогЛ мовно-естетичн! п!дсисгеми, що, в свою черту, розпадаютьоя на др!бн!ш! система! утворення. Тонкий механ!эм лексич-ноУ слолучуваност1 д!е в систем! сукупного словника, при досл!джен-«1 якого "сл!д зважатл на перетин у ньому р!зних семантичнкх пол!в, що в!диов!даюгь семангичн!й систем! мови в цглому, але нв заввди ! но в усьоц? зб!гаготься з нею?*

Гусан!сський В.Н. Семантична глибина слова // Мовознавство - 1991 -.ь? _ г\7г

Систеино-фунгац ональний аспект анал!зу образного словника забезпачуегьоя рядом Л1ягвопоегичяих кагегорШ, яд-от: лоетнчн! парадигми, сюжетно-образн! схеми, модел! сполучуваноот!. Широке розуы!ння поэтично? парадигми як регулярного зближеякя лекоем, що з"являегьоя.у р!зних автор!в, у р!зн! епохн, тобго характеризуе мову, а не геког /роботи Н.Павлович/, дозволяв визначигн сукупн!сть семантичних !нвар!ант!в, на тл! яких проступав л!и!я еволюцП образу, напряи його лаксичного оновлення, естегичного вдооконалення чи, навпаки, спотворення» Напр.: Дуиа^ седце - вяязяиця_: "Серце-в"язець) Ти тецц!гяв, гп самогяе 1 я!ме" /Г.Чулринка/, "В душ!-в"язниц! чуггя скуп!" /О.СМсарвнко/, "ав!ту в"язекь - людське оерце"/Б.-1.Ангонич/; м!сяп£_-_осв!тлювальний прпстрШ: "срхблить I .{люзить предавти небесна лампада" /М.Семенко/, "Вечором ы!сяцъ -на отол! неба зав!шена лампа" /Б.Ч.Антонич/, "1 м1ж плаотами хмар карб1 тка-молодик"/В.Сосюра/, "I ы!сяць - як !лкшнатор" /Д.Ка-невський/.

Парадиши оемаятично пов"язаи! ы!ж собой, виявляють 1ерарх!ч-н! в!дношешш /св1т, душа -. пустеля, небо - водний прост!р, хмари - корабл! та Iн./; у Ух структур! виявляюгься типов! та "св!ж!" слововживанкя, а вузьк! часов! рамки досл1дяуваного пер! оду дають змогу ф!ксувати наймет! лексико-семаятичн! яовац!!' образу, визначиги системну зумовленхсть яеспод!вано? спалучуваноо-П.

Структурно-семантичв! вар!ац!У повяого образного уяшшння становлять системотворчий лексично-образний ряд !з своей дон!яан тою ! перифвр!ею. На роль центру у под!бному системному утворанн! претендув гака словосполука, яка !нгегруе семантичц! л!н!1 роз-витку образу ! набувае ознак поетичного фразеологизму. У кг,?ш!Й

нац!ояальн!й мовяо-худояя1й культур] налвш гак! словосполуки, що конденсовано передаюгь результат« есгегико-л!энавально! д1яльиоог1 i вкарбовуютьоя в лам"ягь завдяки зяачущосг1 зм!сгу га досхояалосг! художньо! форми: "кожного разу эдазгься, до 1нашив I сказаги не можна" /Г.О.Винокур/. Сисгемний характер поегичяо! фразеолог!! можна вивчагл у налряы! в!д денотату до образу /п!дх!д В.С.Калашшка/ га но л!н1У образ - денотат, тобго просге-етгл зароджешш левного фразеолог!зму в ладрах мовио-образно! она теш та ¿toro зв"язки з ! д! осистемою лисьменника. Такий напрям анал!зу обрано в робот!, Справд1, якщо взяги гак! гемагично р!знопланов! га рхзножаяров! фразеолог!зми, як "Спустила хмарка па луги мережан! лодалки" /П.Тичина/, "Людина - в!чний п!л!грим" /Б.-1.Антонич/, "... в окривавлений Еовгень ясна обернулась. Весна" /С.Мала шок/, синя далеч!нь /М.РильсысиЛ/, самотяий мед /М.3< ров/, м!сячний см!х /Г.Косипка/, золог! лдовяяга /Ю.Шпол/, двер! в день /1*.Шкурул!Й/, голубомр!йне малах!янство /М.Кул1ш/, яблуневий лолоа /1.Дн1провський/, то для кожного з них в образуй систем! художньо! мови знайдеться п!дсистема як авоер!дне прокрустове ложе для вияву есгетмчно! !н$орматквност!.

Системний характер мовно-есгетичного утворення орган!чно лов"язан2й з внутр'шгьою нормою для кожно! жанрово! п!дсистеыи та дая художньо! мови в ц!лому. Яким би специф!чним не було образне вливання слова, воно завади проакгуеться на загальномовву /зовн1Шню/ та художшо /внутр!шшо/норму . Поняття художньо! норми, в свою чергу, включав к!лька тип i в норм: загальнохудожня; худокня норка, що хронологхчно передувала розглядуван!й; художня норма епохи; норма лхтерахурного напрягу; !идавхдуально-авторська норма. Норма у своему вторичному аспект! адекватна

традиц!У як певному естетичному канону, на тл1 ■ якого розглядають-оя можлив1 в!дхилення В1Д норш, що оновлюють 1)гаар1ангн1 образя! уяалення. Тра;шц1л - цэ свозр!дний умоваий код, яшм повинен всдод!ги кохен автор, ца також певна система правил, яку художник прагяе подолати, щоб виразити неповторне бачешш св!ту. Загально-художия норма, що стоУть яа перш ому м!сц! в ряду норм 1 породжуе Ух, яайт!сн!ше поввязана з традищеюяк системою генеалог!чш1х виток1в р1зиотшшшс образяих асоц1ац!Я.

Доел!давняя генезису художньо! семантики образу вимагаа встановлення його м!фопоетичноУ праоснови, якщо тока мае м!сце, за даними народно-поетичного, книжного ы!(фу, фольклору. Прац! О.О.Потебя!, Ф.Буслаева, О.Веселовського, досл1джоння з народно) м!фолог!! дають ключ до розумп!ня т1ет "готово! иоез1У мови" /I.Франко/, яка орган!чяа для кожно! яац!опально! мовно-естетично! систеыи, своер!дяо перелошпоетьсл в естетиц! л1тературного напряцу або окремо! творчоУ !ндив1дуальносг!, а також регулюз сп!вв!дно-шення об"ективноУ традицШюст! ! новизна у структур! образу.

2. ТЕЦЦЕНЩ1 ОБРАЗНОГО СЛОЕОВЖШШПШ У ГОЕ311 20-30рр.

2.1. Художня семантика узагальнвно-симвмйчних параледой.

У в1ршов(й мов! 20~30рр. фушщ!онують два основн! р!:шовиди символ!чних паралелей як уэагальнеаих метафор бутгя: I/ поотичи! ун!версал!У вогонь. дорога1, море, сад, книга , назвп р!дини /кино, мед. с!к. огрута/. посуду /чаша. калих /. с;о пов"яз«н! !з загачьно-художньою норюю; 2/ слова-образи храм, баз-Ш» бенкот. пусгеля. могила. тюрма. що були продов.танням норми слововживпння початку стол!ття. Пол1функц1ональгпсть назваяих метафоричных архетип!в у художнгй мов! эабеэпечувться тим, що вони, з одного боку.

можугь лередаваги "чисгий" екзисгенц!альний зм1сг, гобго засв!д-чуюгь прлсутн!сгь певного елеменга у худояньоыу ов1г! або гворягь м!крообраз чаоу у сполучуваносг! з темлоральною лексикою; а э !ншого, - можугь виражаги оц1нну характеристику елеменга св1-ту. Спйка присугн!сть даиого типу образ!в у сисгеы1 художяьоК мови зумовлена це Й тим, що може беэк!нечно вар!юватися денотатишо сфера "св!:^", уособлвнням якого вони постають, так само, як 1 центрадьне слово-символ зазнав лексико-свмантичних модиф!кац1й. Узагальнено-сшлвол!чн1 паралел! виявлшоть сгИйсу генденц!ю угво-рюваги словесно-асоц!ативн! ряди, в!дкриг1 для пополнения тема-гично одлоплановою лексикою, що сгановигь собою лерифер!йцу зону мовно-естеглчяих утворе^, серед яккх висока в!рог!дн1сть полей !ндиз1дуалышх образцах злах1док. Напр.: бенкег /петь/, базар /крам, крамар/, вогонь /пол1л, дим, св!чка, цигарка/, сад /овоч, яблуко, ластя/, книга /сгор!нка, рядок, олово, л!гера, поема, зошиг, б!бл1я, друкувати/. Асоц!ативний зв"язок з образною праосновою може буги прозорий або завуальований, лроте вимагав реконструкцН для правильного розум!ння естотичного значення образноУ ном1нац11: "I поп1л - сенс жиггя, що в1яло вогнеяяо" /Б.Нижалк!вський/,"У попТл викиньге Докурену жигтя цигарку"/Ю.Шпол/1 "Не жди. Нема. Вже слорояк!в лероя. Слали цигарку в неба силе шеео" /е.Маланюк/, "Червонобоким яблуком округлим Скотився день, досп!лий 1 тяжкий" /М.Рильський/, "Слова сп!вучмх с!ножатей покошен! до строф лягли" /Б.-I.Антоним/.

Висока частотность укиванкя сл!в вило, мед у поезП анал!зо-нгчп.то переду вхддзеркалюе еволюц!ю в!дпов1дних Лольклоризы!в, що з ногляду внутршльо? форми напов^-нювались книжно-л!тературнлм Iс той. Сказано стооусться насамперед слова-обраэу "вино", яке

у лоетид! символ!зму /раня1й П.Тичияа/ уособлювало,божеотвеняий захват буттям» В!дзначаючи тривку !ятегровая1сть згалаяих яазв HanoïB в екзисгенц!альному зм1сговому ряду, ïx потенц!ю бутя метафорою буття* ол!д зауважити» що вс! вони обнедкан! позитивном оц!нн1стп 1 в цьому оеио! анток!м!чно протисгавлен1 символу "вода", напр.: "Не вино» не соя t не отругу ... В темя!й чаш! - опок!й t вода" /С.Филипович/.

Протягом перяшх двох десятая!» XX ст. спостер!гавтьоя аосл!-довне поретвореяня ц!льяооформленого слова-символу у бi нарну метафо-ричву словосполуку, що Дозволяв говорим про зростаяня залежяосг! олова в!д койтекоту та розбудову лексико-семаятичних засоб!в вяраэяоог! укра/яськоТ в!ршовоТ мови. Напр.: "Стою на човн! серед моря я оам* /О.Олвоь/ - в!к!в р!ка, стави прийдешнього, хвил! дн!в; "СпиЛ у з слот i н!й сад" /Г.Чунркнка/ - ь сад/ душ!, сади киотецтва; оамотяий мед /Ы.Зеров/ - самотяий мед незд1йсяеяих бажаяь ЛиРиль-сьхяй/, полиновий мед самоти /е.Маланик/ та !н.

2«2» Смислова структура образi а дуа! та сердя.

Образп душ! та серая iepapxi4Bo п!дпорядковая! архетипним пара-лелям /слово-символ одночасно означав "cbít" 1 "душу"/» ала виявля-ють 1 власв! теяденд!! фуккц!окуваняя, в т.ч. у план! розвитку м!фопоотично! праоснови, Константяо-стилетворчою ознакою вхршоэо! мови постав парадигматичний ряд з детальною лексячяою роэбудовою образно! частияи: дула, серпа - видний прост!р /предметя1 !мена !з зяачеяяям вы!щвняя вода/, будияок; земля, краГяа; птах, мотелик, в! тер; пори добя, року; пркродн! явюца /ст!йк!сть символ!стсько! сюаетно-образяо! ехеми, а як!й "сн1гов1" приписуеться эдатя!сть згубно воливатх на вяугр!шя!й св!т лиричного героя/*

Розглядаючи слова душа i сетям п1д кутом эору прикладання до двнотат!в» ко стоять за ними; р!зяотипних асод!ад!в, сл!д наголо-

сиги на тому, що багагоман1тл1сть остаан1х тяж!в до двох зм!-сговкх констант: I/ душа - це щась чудесна 1 безсмергне; 2/ душа - це доыон, адже "кожиа лвдина з самого нсчагку свого 1сауванця неребуваз у борогьб1 з власною дувею та II демон!змом" /К,-Г.Юнг/. Л1тературний напрям чи !д:остиль акценгуе ту оц!нну дом!нанту, що в1длов!даз його принципам св!гобачешш. Якщо, скаж!мо, у О.Олеся, М.Рильського чи В.Св!дэинського виразно проступас подтай емотивний плац, го у поет!в з Шалом напружеиих емоц!йно-псвхолог1чних катакл1зы!в дом!нуе друга тенденц!я, образшй ряд для вг!лення яко! активно поповшосться стнл!стичяо з ниже ниш одиницяш.

Нахил до опредмечення дул.овно~емоц1йного св1гу, що п!дгриму-вав загальну генденц!» метафоризацП зображуваного св!ту у поезП 20-х рогЛв, вкявився в актив!зацИ мегафоричь".; модел! з перех1дшш д!еоловом /стиспути сорце/, лексичн!й розбудоп! фразеолог!зыу Рана в сорц! /дуй!/, а гакож в естетизац!! предаотяих назв як перифраз!!] явии, що справляюгь емоц!йний вдлкв на людину /лазо, голка, стрела, цвях та 1 д./.

2.3. Ествтичиа фуккц!я оданкць гемагичного поля "пр»фода". На естетику образу неба суггево вшшнули народн1 м!фолог1чн! уявлешш, що сформу'-ши Л1терагурко~художн!й образшй ряд небо -.твердьд. ¿селя Бога^. мо£еА тканина,_даХд_ кам^^Шршову норму слововкивання впзначкли контоксги, що базувались на с гвердаеня! шстичноУ сутност! неба як "в!кна у В1чн!стьи, а також романтичного символу иобудонного; ст!йк!стю позначений асоц!агивний зв"язок неба з раною, дзвоном, очима; частотш гон1тивн! метафо-.

з предметник слабом у рал! грамагичло опорного члена, що'спри-ядо нвднсуванню ксшрноТ. ознаки образу: синього кеба намет;

гплубкй плафон ; небо - голубиЛ глек.

Образн! парадигмы, показов! для "хшр", под!ляюгься на дв1 групи: I/ II, що станоьлять лог!ко-смисловэ продовжвшш парадигматики "неба": небо - водний прост1р, хмари - коробл!, хвил!, ос-грови, небо - тканина, хмари - одяг; "По земля народяуе, а небо','* отже ц!лком орган!чины на повгичцому х^рунт! постое образ паг!тних хмар: "I тихо оп!югь в ясноокеан! Водою в!льною ваПтн! в!вц!я /М.йогансен/; 2/ *!, що вид!ляють реал1ю у оум!жному ряд! нобос-них 11л: хмари - птахи, тварини. Дииам1чна ознака, що перебувае на пернфарП мовноК, але в центр! лоетичноУ еемантячно! структура слова, мотивуз эворотнай характер парадигма хмари - думн, а таю» ж до певно! м!ра визяачав предика* антропоцонтричного слрлиування у фразволог!зм! П.Тцчшш: нЧолоб1к - це безодня суин1ву. Не блукапч! в!нно хмаржи".

Образн! ном!пацИ м!ояць, оонпа. з!рки виявляють чпмало тшш-лог!чких рио як об"вхти метафоричного порифразування, тому вони розглядаготьоя в одному парадигматичному ряд!. Семангичн! 1нвар!антя та !ядив!дуально~авторсьх! новацН просгеяуюгься у таких регулярна* парадигмах, як шсяць, соццо, з!рки-_око, птахи, гмрини

рпбих комахиА кв1ти,_плодп^ ЩшкЕаои*. грлп,1»

1|вяхд,_о^вхтл1овальш1й приртр1йх М»_о_-_Р1зд!лодий_311ак,_р^щ)га.^

У мовв!й картшп св!ту "м!сяць" як знак гаемничого ов!ту в оц!няо зяихвною раал!ею, що эумовило от!й1сий м!фоповгичниЁ зв"язок м!сяця !з смерти, трансформованнй у поозП анал1аопаного пер!оду в оистемотворчу парадигму ш ояць_-_ыдепг>_ , омотипний ореол яко'< п!дгримують иагативн! оп!нно-харакгерисгичн! пиркфрпяи як зас!б депоетизащшсяця - типового атрибута романтичного пейзажу: мр!йник бапальний. йплоп. принид га !н.

ApxosffljoBtoib образу м!сяця полягте такоя у його асоц!ювана1 з в!цроджевням, долею, часом; "людина энаходить себе наново у жиг-ri ы!сяця" /М.Ед!аде/? пор. поетичяий фразеолог!зы Б,-1,Аятоаича« "дивлюоя в м!сяця catчадо".

Уявлеякя at тру, ворожою cmxieo, що уособлюе гривму, невдстя, постае одним з йайсуттев!ших елеменг!в образу у тяя1эованих мегефо ричних моделях« I/ предикатива* консгрущИ strep голосищ х>еве, окиглиты 2/ оютожясккяi3 зв!роы} 3/ 9ооц1ювадая otaxti з toio-ричними под!ями драматичного зм!сгу: ''оуворий в!тер, як луна в!й,-1шк /М.Еажан/j в! тер як знак перешкод, груднощ!в, За умов» код., на перший план висгупае динам!чна ознака /пяеспок1йаий чаов/» у текст! актуал1зуетьоя символ!чае значения олша в!трр - мсоц1ал1 ¡оторичка характеристика эпохи", Тичиннноышй фразеолоПэм Вв!тер з УкраГаа" сгановягь ообою виразний приклад синтез 1деолог1чно1 кояогованосг! образу з границ!¿шов поегичнов ознакою ив1анак"» Дияам!чна отх1я в!тру, включена у семантьчняй коыплвяо "лдцяна", здатаа образно предотавляте емоц!йно-почуттевий св1*» що виявля-evhcz у регулярному ототожнеан! в!тру з емоц!йшш стек-ом л!рачног героя або йсго особою; уяпленн! в)тру силою« цо валивав на духовн бугтя особистоот! /в!тер вчигь, аадихае i под./,

Назвн nip року постають атилегворчнц та оиотемогворчш чинаи ко» худохньс! мови, адхе притамаааий !ы оц!аннй поТбИц!ал" легко спрямовувгьоя у плотину соц!ально-поихолог1чного кл!мату епохх. Статусу ключових у поез!? анал!зовааого пэр1оду набувавгь образа весна ее oceait для в^лення яких передбачаютьоя градиц!йн! заоо-02, яж-от асоц1юзеаня nip року з в!ковими характеристиками EtEKH, птахом. Регулярн1 емотква1 озаакя "спок!й% "омуток", "пе* у смислов1Й структур! образу ooeat вумовлюють його функд! онуванш ях метафора в!даов!даих еы'оц!йних отаа!в, сеиабтичая дом!нанта hi

поши-рюегься 1 на модель оспщ! й ± £ои1,_небвся,_л11сгя_: "пора 1 мен! засохл™ листяы Промайнуть у майбутн! дк!" /П.Филягшвич/. Якщо образ осей! !нтегрував 1д1оспш1 р!знлх поаг1в, го образ васни поста® стилетворчоп расою л!тературного ряду мигц!в,. кожан з яких збагатив поегшсу пори року !ндив!дуальними естатичшши утворешшни: П.Тичина» М.Рикьоысий, б.Малаквк, Б.-1.Антонин.

Набутком поетичяоУ градиц:I анэл!зоваяого пер!оду стали координатная! оксюморояи, лобудован! на взаамопроликлелн! "оспи. -весна", у якоыу за умов включения в !деозавдаиня поага выявлялись питом! од!нн! аспект пори року, а саме: "весна" як зао!б оноетизу-вання оохнньоУ революдН або оц!иного зяинення осей!.У русл! загальио-художньоК традцдН роэвиваеться символ!чна значения "весни" - "онов-лене сусп1льнв життя", мовною формою виракення якого Еиотупас як ц!льноофорибна одинидя, так ! сер!я мегафоричних коятексг!в, лор.: "зробимо весыу на св!т!" ! епоха весни. звона революдН'. к ому а. рдекгрики.Тлгоцащя мажорного оптик!зму, що постала на г'рунг! эаиеро-ченяя ы!норного ореолу образу осея!, у поеднанн! а вульгарно-сод! одоНзагорсысоа мовнов сферою визначила поэтику осой! у в!ргао-в!2 мов! 30-х: ос!нь ~ поклик до нрад!, труд!ышця I иод.

2.4. Естетична. функд!я кол!рних означень.

У систем! кольорисгики в!ршово'У мови 20-х рок1в вагоме ».пене пос!дас лексичний ряд они!й. голубий. блакигний. у якому за частот-и!ств на период ы!сдх стоУть сии гама з 1"/ захр!плв1истю за св! гоглядшп/и !деями епохи, на останньому - блакитна як виразник худоян!х хдей початку стол!гтя. Есгетика блакиглого кольору в!пси-лае до популярного лозунгу "/»»ВС**-", то вгдцзеркатавав неорсмаигич-яий порив до хдеалу; худояяю семантику в!дпоо!дного еп!тета визначають семи неэомного, лотой<Нчного, якх аоод!агншш р^рчх^б-щуюгься {! и.-тотноо акслрас!ею "неба". В1дх!д у шшуло шжини»

оmoi блакптао! гами супроводжувався перенесениям властивих ïfî фуйкц!й на син!й кол!р; cKaatiuo, фразеологизм М.Рильського синя дален!нь мав в!дчугний резонанс у поезН' як уооойлення вимр!яного !деалу, прогиставленого ctpfй буденщин!, На в!да!ну в1д блакитяо-голубоУ гами, еп!тет сшпй е психолог!чно яавантаженим у план! .

регулярно! сполучуваност! з !менами амоц!йного стану та входкення у структуру эвуково! метафора, де формувалось у звуков! ç символ!ч-не значения "холод, тривсга".

Символ!стську кольориотику п!дтримував enlrer бЦий: у рамках цього jit герагурного дапряму перебувае словоололука б!лий см!х. у як!й синтезоваяо традиц1йне для скмвол!сг1в асоц!ювання б!лого кольору !э вшранням га архетидне "сы!х - смерть". Негативну експрес!п б!лого коиору л!дтримують мегафори б!лий жал^. б!ла нудьга. б!лий б!ль.

На початку 20-х рок!в" у поатичний об!г входить ф!олегова кол!рна гама, актив!зац1я яко! п!дпорядковувалась символ!отськ!й градид!ï вживаняя нап!вкольор!в, за яхями croïw. сугеогивна поегична думка, 0рган1чним у систем1 кольористики в entier мали-новий. до за структурно-оеманткчнишн ознаками перехрещуегьоя з chhîm кольором.

Концептуально навангажений о!рий кол1р вписувавоя у художню модель св!гу як уособлення лорокнеч! Й одноман!гяост! жиггя ! в екзисгенШальному вим!р1, ! п!д кутом зору специф!чно романтичного догляду на яеп. Кр!м ochoehoï лршшетяяково! форма, у твор-чоог1 поет!в романтичного л:тературного напряыу акгуал!зуеться е'отатична функц!я дем!нутива с!т>енькяй. У в!дношеннях чаоткового саксловсго 1зоморф!зму з cipoo гамою перебувае сивий кол!р, алз, надо есгетику першого визяачав негативна оц!нка, то дач другого

оц1нняй елемект перабував на периферН оемаятйчно! отру«тури, нагом!оть акценгуегься екзисгекц|зяьяс-чаеоза семантика» оиийй чао /Д,Фальк!вський/» сивий б!г хвилиа /В.Сосюра/,

Паралельно з син!м га с!рим кольором <дейлог1ЧйО кой'огоьанин в чврвоний кол!р, узагашшно-Сймвол! чна зяаченда якого радьзфяо висгупае у поетичя!й фразам!ц! революи!иного слрямувашш "Червой! ( зор!" /В.Еллан-Блакитй/, "Черчений i.acniв" /В.Чумак/, "Заклик Червового ренесаксу" /В.Гадз!йський/, "Червойа зима" /В.Сосюра/.

2.5. Одорагиэи! га смакоз! обраэи,

У в!ршов!Й мов!,поч. XX ст., яка уэ!брала естетичний досв!д зах!дноевроивйоького симвод1зму, закор!ягш> становления система одорагявнюг образ!в, як! загалом буди неяьпуляркими у фольклор!, , j украКноь21й класичн!й л!герагур!. Ёс?еткзац!я запахових вражень ' мае к! лыса с тупец! в ускладнвння; кьЧнижчогс - Ф1ксац1я чн в!дтэор#йаи запаху - до ста&рввт образу запаху з супроводжуючимп способа&ш сэмантичного усклздквяня одоратквно! лексики: I/ мсигганм едорамшяо! лексики у нетрспе?чяий контекст, в основ! якого лежать асоц}атийв! вдастивост! запаху; 2/ яадання запахошх вадегнвостей реал!яи, якиыи метон!м!чно закр!плен! конкрета! ! Яхарела залзху; "2адахлаос!нь в"ялим тютюном" /М.Рильсыогй/j 2/ свслучувагЛоп одоративпо! лексики з назвами nip року, явкц природа,, гемпоральаим лексичним рядом за умов, коля денотат або ад волод1е заиаховти: власгивостямя, або можливе джерело одора-тивяих вражень ¡мял!коване. Цей тип образ!в започаткований у noeail , рашгього П.Тичини, !юшв!луальн! у творения якого да сход! небо пахау, зяяах всесв!гт стали сдравжн!м новаторсысим явшцем 1 вЛдярюш шшх дяя функц! онування метафоричних одэрагиваях образ!в s yitpalflcbKlI noeail XI етыЫття; 4/ вгеоким ступенем абстрагування позначен! образа, в основ! яках лежать асоц!ювання крякретних pea-

л! Я з непредметними джерелами запаху, що мотивуе порегПдпорядау-бэшш денотат!в у тропе!чи!й синтагм!: лахне грунт забутим болем /Г.Косячеико/; 5/ одоративна лексика як семантичний центр сия-крртичннх образ!в: пахне ранк!в холод син!й /Б.-1.Аятонич/,

Естеткзац!я шодого смакового в!дчуття, що позначилась на мегафоризацП одиниц! сглщ., постала в процес! еволюц!У над! опально! художльо? св!домоет!, яка в лошухах новях способ!» образного освоения св! ту вмдозм!нювала конкретно-чуттев! уяпленяя. Уведення слова смак у поетичний текст вимагало абстрагуваняя в!д конкретного

уявлояня, а гакож шзнашт природа смакових асоц!ац1й у Т1й м!р!, в як1]; вони допокагають сконструюоагк художюо модель св!ту "а законами краси.

2.6. Музичн! образи,

Локскчну основу ключовлх музичних образа сгановлять одиниц! пузика та акцвятолог1Чний вар!анг музика /ПЛ'ичина, Б.-1.Акгояич, С.Малашок, Ю.Кяон/, сиуФошя. дкорд. арфд. скрипка, що включаються у да! деногагшзк! сфера - "духовне" ! "природа". Серед мовно-всгртичяих ц!нностей у структур! парадами музика_-_д2ховно сл1д вид!лити метафорично ототоянення л!ричного суб"екта з музич-яим !пструмэнтом; лоетичну одикицю дев"ята сш.'Л)он!я Бзтховонд !з' сомантичиою дом!нантою "напружена емоц!я, пристрасть, що становить зм!сг духовного жиггя особлстост!"; образяу.модель

формуе складний поетичний контекст за рахунок роз-шнрення оловесио'1 теми "музика" одиялцями !ншого семантичного плану. Основною формою взаемодН семантичних комплекс!в "музика" -"народа" вксгупае гвЯ1Гив музигсзА [уш!я + явище природ«,

елемонт ланшка&тзг; у поотлчний об!г входить також сюжотио-образна схема, побудована на прцписуванн: озяаки "гворити скмфонпо" рос-линному гч^гу.

Закрихлешсгь музичяих уявлень за двнотатипптт сэрами "духовке" 1 "природа" могивуе появу гаках лоетичних контекст1в, де словеспа тема музшш об"еднуе обидв! сфери в одна смислоив ц!ле, у результат! чого постають як ш117ри психологичного лараяе-лгзму, так 1 стягяет образш модел! типу "Кохашш мое - в ос!ннш саду ос!нт скрипки" /М.Семонко/.

2.7. Семантична характеристика ключових сл!в.

У в!ршов!й мов! 20-х рок!в значив мгсцв поо1даз словесно-образна ы!кросистеыа "кв!тка", витоки естегизац!У якоУ - у сим-волхстсы'Лй поез!У з УУ своер1дною ф1лософ1еп назв кв!т!в. Моцориа естетика закрепила за локсичнсю формою кв!гкл позитивно оцпнгу кодову семантику, реалгзсваяу в парадигматнчному ряд! кв¿гкя_-й.!дчщ1а»_емоц{У.,_абсграктн]_ поня£тя,_небеся1_т1ла. Кожна з вэдових назв /л!лая. трояада, айотрд, вапьака. мак/ у своему естепгшому перетвореня! лесе виразну печать вэаемозв"язку видимо! /рослшипеть/ ! невидимо! /духовна/ сфер !з необходим няансуванням смислово! дом!яанти в !ндив!дуальних контекстах. Естатачну полЦгу шаи сталь шсть родово! та видовоУ назв забезпечують ге!итивн, де граматично опорна назва може в1льно лриеднувати р131'огипн! омотннн! 1мепа, Розглядачи так1 утворення, як иатхнашю кв!ги. л!леУ оупокою. маки мелаиход!У. тропили л!сень. сл1д говорим про розмиваняя оцпшо-смислобоУ визкаченост! кв!тково! шшнац!!, яка у лроцес! еволюцгУ зазяае семангичного опустошения.

Традиц1ю символ!стського словопживашш у поез.'У 20-х рмив шдтримуыгь одиниц! мателик. св!чка. голнниик. дзеркало. як! лочали вграчати шогичний 1 сакральянй ореол, бит) с не пи;! конщ.вгно-чуттевими самантичними ознакаыи, лор.: у дзеркал! зебачив смерть -св!чадо буттяг люсгро дн!в.

)а поитичного словника 19 ст. у в1ршооу мову насгупних. десятая 1тъ не] «ходить слово щЛд. художня семантика якого к орел юс э дпома зы1стовими слешами: "леев!дом! аопекун творчо! д)яльносг! мипш, стих!я ¡¡ого духу" 1 "духовно-смоц! ¡'нии св!т лчдини" з проекцию на етпопсихологПшкИ аспект ыр1йлшзосг'1.

Художньо-коьяу градин1*' в образному словнику 20-х и!дтрцмуе словесииИ комплекс "розп"ятги" з нзМунсипаа1в1ии колкрогизатором "хрост", модиф1крванкй згодом но бая нилчну трагично! !оторичноТ реаллиоет! в лексичииЯ рхд рпзегилчниД. розтерзаний. роздиргий, рс:п ептлШ'.Ц.

У систем! узагольиеаи-сиг.ш(Шчних паралвлей поозП 20-х слоы; дн! постав аайу-кнпаншим конкретизатором часового аспекту оуттл. Художню семантику образу часу форму г локсично резка!тиЦ 1!г-|лд11гмат;пнг,1й ряд, у структур! якого «сец!я Д0ль„ - 2У£0Ш£ 1и;у|-;,мяв р|д моьно-истетичиих констант; :.чч дн!. охМ тети! словоспо-луии - око! яаче нгл л!ричиоУ ег.ц>ц!1, ,окаа!ональн! сиаоаМчи! Идио-к:чпш шя тешю^алыюа лекемсов' та Шешш еыиц! й /дмшй аспект образу з тушченннм мионнш'Лв "б!ль", "утомя", "мука" - до;,: наята 1д1 остит С.''чук ai-.ua/; антропепонтрипне спря!.-уван;ш образу часу в л!риц! позначилось на 'лмп:зован!!1 с;эжегно-с.'бразн1й схем!, дб суб"ск:'сг." д!К вклилл^гься час, об"скгсм - "серпе", "душа", "думка": "Дн! сегце йдугь гное точить* /Г.Косячонко/. Поре;; -т>?инл духодяо-ПМ0Ц!;!Н01 сутносг! у суб"сктну П03ИД1ю ПО ь1ДН0К!0Ш!Я до "дн! в" • оаЗюпочуе екзисгенцгально-чэсовий в::м!р асоц!оц1Т:'сирце вистукуе д.ч! /I1,Коляда/. Поегичла система 30-х перетворюе парадигму день -лч-иша тагаш чином, що "доаь" впетупае об"сктом дЩ з боку абстрак-пки сод!ально! сил;:, яка мае владу иод часом.

V шдиошехних !зоморф!огу з ногативаим од: ш-о-хярактогистнчним образок дпя, ьключеиого у когллскс "сг.;оц; '»ни?, сыт лддши", иареоу-

p.а8 образ будня, виралсени!! локслчним рядом <iM2i!jb HiiiiiMiiii» будашг!огь, будегпшша, итлошщлта.-

г Г h ■■(< -МИРИ » 111 IT1I1I* ^ind мп,ш mrnlmi. * «»4

2.В, Семантика образу Ухра'пш,

На думку досл!длик!в, ос5раз краУпи в ¡шионалыП 'Л нооаГ/ включав так! компонент, як образ просуору, образ часу /лрвзанта-тнвлого, i огоричяогп/, уяиченшг про поэиткпне t леггштяв у шут-ршньоиу obi ri людшш, обрати, що иовторюються У unuiопальл!И по-aai'f.* Иогодаувчись 1з занролонованою схемой, сл!д зпяиачити, юо ключок! обраяи па станоьлнть автоиопло'! едлосг!, а проллкають ли bci р)вн! мегаобразу Kpai'mi, Частота! у лоотлчнпг.у сяовлшсу олилл-ц! за певних контекстное умов мокум. поставати Hani опально копи-гоьяшшл, тобто за образом i лодобми ололесно-худонньо? подол! св!гу вибудсиузтьсл нак!олальла естетнчла реальность. При ¡¡проход! э BipffioBo'i систем« в п1доисге«у "образ Kpaj'nn" на <-. ¡мтику unumvo магароалу впливають два фактори: метонимична закр!нлсл!сть сл1в-тем за нац!оналыюм простором, лобугом та оц!нпа задан!оть уагаойраау, що длктуе nn6ip з-лом1ж клмчових образ!в тях, лк! здаглх переwи що оц!нку. Образ нац! опального часо-простору будуетьоя на ori liKt-n? асощювэши УкраУни !з степом, могилок, хростом. Серед нош шли It роолинного св!гу у сферу нац! ояальио конотовалих потопляют i. "вишня, влтневш! садок", "тополя, верба, сонлшнпк", "бу р"ян" , Hiкрообрази неба, в!тру, зими,. ноч1 предетавляють нац!опальпу мив-тичну реальность : "У краТн! м о Y it небо блоки-г па в тролндах" Д'.Килл-да/, "I на пустел! даш1! i безлшш»! лягас мертв™ оаваж.м зима" /е.Мплалюк/, "в т!ы краю, до hi ч гака вшшш?э" /О.Нллзько/.

* Чернухияа И.Я. Обадщ Ойобенновгн поэтического текста /лирика/ -Воронеж: Пад-во Ворон, ун-та, [G87.-C.iB7,

У систем! колipaoi лекоики тем: Укра'пш акомпануе синьо-Оланипю гама, enirer мапиновий: у поозН С.Миланюка золота колхрна гама поотае орган!чною складовою образу Укра'пш, аде, кр1ы вживания як градлц!Иного засобу поетизацП, репрезентуе авторсышй концепт "рабськэ краИна"*

У моьному план! "зовн1шн!оть украТнвд" .ииявлявгься на;П онатьна кояоговаи!сгь'кв!гкових-ноы!кац!й мок /рум"янець/, волошки /оч1/, введена у лоотичний o6ir О.Олесем, Смисловин компонент мегаобраву "наш опальна психолсг1я" перегукуеться з пануючою в украУнськ!й ф!лософськ!й думц! !деею национально! меншовартосг!, яка визначае оц!нлу ор!сятов«н1сть портрета, реалЫ укра!'нського побуту, киал!-ф1 кагор!в нац1 опально!' ментал- чост!: рабство, сон, л!нь. Особлив1ст; «образу Укра'1ш1 у поет!в-ем!грант!в — невживання власноУ назви, тобто м!нус-прийом, що умолешшше тонк! словеспо-асошапшл! хода, як, скаж!мо, назва зб!рки НЛПвлцько!'-Холодно!' "С1мл1тер" як метал1нгв1стичний перифраз "Украина" з в!дсиланням до 1мен! ""ет-люра" /однакова к!лыс!сть л!тер/.

2.9» Мегапоегичний аспект осгетлчлого значения слова.

1нтертекстуальн! в1длоыення у систем! худо:хньоУ мови вирака-ються такими прийомами, як рем!н1сценц!я, цптування, алкшя, що закр!плюють у парадигм! слововживанля есгегпчне чи алтиеототичяо угворешш» Мегапоегичний аспект функц!онування одинищ в текст! гея може виконуваги вказану роль, одно стаяовить питому ознаку л1торатури на тому erani, коли вона, за словами Р.Еарга, почнлае роздумуваги про cede, бачиги у с об! "продает ! погляд на предает, л!герагуру-об"ект ! мотал!торатуру". Мотапоетична функц!я адова виявляеться у сер!i kohtokctIb, а саме: I/ !нторпретац!я художньо! семантики единиц!: "с!в метелик б1локрилиЙ Начв в¡сник нлрозгадний, Символ см!лий га лаглядяий Тасмличого еднання" /Г.Чупрннка/;

2/ ф:ксац1я 1ндив1дуальноI норми слововживання: "Дзьешть ле, струни золог! /Де Шй ел!гег наичастший" /М.Рильський/; 3/ середньо-белегристичяо! - "Ранку раннього вино, Лрелрославлене давно" /М.Рильський/; 4/ знаковий характер прозвища лоега як се-мангичного центру мегапоетичного контексту: "До Тлчин та Соснр я навмисне тверезим варягом увпшов в цю добу {сторичних штрхв 1 злив" /С.Маланюк/; 5/ перехшпсть л1тературно'1 о л охи 20-С;0р1'. позначилась на контекстах, де поетична норма осцилуз шх кинулкм х телертн!м станом л1д знаком знещнення мовно-лоетичних здооут-К1в: "Пишуть поеги, що м1сяць лод!бний до кош, а меях в1н -схожий на справки с !ньку залягу",/М.Скуба/.

2.10. Естетична фуякщя одлниць на лозначешш ре ал I и та понять доби.

У першому параграф! розглядамться мовнх засоби вита:.:еьил образу м^ста, який, з одного боку, увхбрав типов! риси, ¡шасглы захшюевропейському символхзму /формула м1,сго-спрут, "смерть у м!сг!"/, а з другого,- лосхв визначене шсце в образному слоышку нац!онально! поез!I. Так, назви урбан1сшчних решц.й посхдають одни з найвищих М1сць в 1ерархи образно! сисгеми як цен три 1нноващшшх символ!чних паралелей з денотатами "буття", "час", "духовно": "житгя - це брук, а не паркет" /Д.Загул/, "вся земля - м1сто" /13. и'о-сюра/, асфальти лрийдешнього, тротуарна душа /М.Хвильовлй/. У площиш маргхнальнох ¿де! актуалхзуються метон!м1чн! знаки мхста х села, ситуативна з!гкнення яких формуе образ лиричного героя, а гакож художнхй хронотоп гвору: брук - сиз! дал!, степи, чорнозом, залхзо - телиця, кон!, воли га хн.

Сусл!льно-пол!тична, виробяича лексика, абревхагури, вллшн гиена лолхтичяих Д1яч!в орган!чн! у словнику в1ри.1)вох г.;оак.

- ¿ь -

Дродео поетичноУ асиыхлядИ' !ностильового матерхалу супроводжу-вався п!днесенняы соц!ального престижу реал1й га понять, що стояли за кожяим словом, а для реалхзац!! вказаноУ функщУ !снували два вида виражальних прийомхв: 1.3багачення сл!в-попять ощяно-характеристичним значеяняи у тропеУчних 1 негропеУчних синтагмах. 2.Викордагання есгетичного потеяц!алу маркованоУ лексики як ор1ени ра образно-асощагивного мислення у компаративних структурах. У рамках першого р1зновиду видхляються гакг м1кросисгвмн! угворен-ня: I/ мегафорича! словоперегвореяня, в основ! яких лежигь асощ-юваняя революцЦ з швидким засобом пересування, воднш потоком, вогдем, пожежею; 2/ метошм! чш образн! струкгури з гхперсемангизо-вант словом 1 иду с грх альяо-виробяичоУ сфери: риштуваняя - "будхвни-цтво соц1ал!зму", електрика - "нова доба"; 3/ атрибутивнх кл!ше, де в рол! означуваного висгупашгь !мена епоха. !дея. реслугшка. час, урожай: 4/ ощяно-характеристичш перифраза !мен вокд1в, полхтичних д1яч!в, героУв; !нтим1зац!я щеологхчних та виробничих сд!в-понять через Ух взаемод!ю з семангичним комплексом "маги, кохання, дружба".

Естегичне освоения абрев!атур як питомоУ о знаки радянсько'! новомови спрямоваяе на шдкреслення зяачущосг! Ух зовншльоУ фор-ми, яка в соц1 ©культурному контекст! 20-30рр. стала самоцппшм знаком велич! реал!й доби.

Взаемод!я конграс'них дексико-семаягичних комгшекс!в у юшлара тивних структурах п!дкреслювала соц!альний престиж новомови, в даному раз! д!е закон "семангичяого заражения", ! лексичш нова-ц!Е автоматично вбираюгь експрес!ю традиц1йяого поетичного словника: "Над наш сонце 1,11 пь-нгуе" /В.Сосюра/, " По-ударному день дого ряе" /П.Кононенко/, душ! моеУ ЦК /М.Семенко/.

3. ЕСТЕТИКА СЛОВА, У ХУДОШПЙ ПР031.

Украх'яська проза 20-х рок!в перебувала п1д сильним влливом Л1ричного способу мислення, що базувався на символ! с тсысих га плпрес! ошстичних мовних елементах. Лхрична мовно-ёсгетична гональягсгь наклалась на р1зиотиши домхнанти 1д!ост1шв; П асиг.й-люс' психолог1чна манера письма М.Хвильового, А.Головка, Г.Косишш, П.-^анча, ф1Лософська - МЛвченка, А.Любченка, 1нтелектуаяьно-аналхтичяа - В.Шдмогилъного, В.Домонговича га хн., що, звичапно, не могло не позначигись на р!вн! лексико-семангичяого 1зомори!зму яанрових образних систем.

3.1. Лексико-семангична орган1зац!я симвсшчяих паралелей.

I. В авторськ!й мов! символ!чн1 .паралелх закрхплея! за кишсо-ма стильовими планами: а/в структур! еп1чно"1 опов1Д1 семаншчн;;;: комплекс "книга" га симвади просторово'х семантики "дорога", "водн;:и просгхр" регулярно висгупають на позначення екзистенц1алыш-часового та оцхнного аспекпв буггя; б/ л1рико-поегичний струшнь авгорсько! оповШ забезпечуюгь переважно симвшпчн! одащнй комплексу "р1дина"; в/ публ1цистично-патетичний стиль авторського викладу - океан, вогонь.2. Пряма, невласне пряма ! невласне автор-ська мова продукуе узагальнено-символ1чя1 образи з коногащею книжноеТ1 л1с. базар, бенкег , що належать особам ¿нтелхгентського середовища. У структур! внутр!шнього монологу символ!чн1 паралелх виявляюгь здатн!сть до метафоричного та метошм1чного розгортання, що розкривае потенцх! словесно! конкрегизацп вшидного уявлешт, напр.: "... вона одна гуг, £ цьому чорному мор! самотгтсн й туги... ! бездор!жна я1ч зазирала у П безпричальну душу"/0.Слх саренкс/. Суггевим факторомперетворення архетип!в у прозх е акг1Ш1защя вторинних номхнащй на позначення людини, асощагшшо пов"яланих

*

з виххдшм уявленшш. С творения лексичного ряду згаданих HOMÍHaixiü значною míрою пов"язане з мовотворч1сгю В.Шдмоцильного, який моделюе 1дею окрем!шньо'1, духовно суверенно? особистост! у мовному план1 фхлософН людияи. 3. Мовний самовияв селянського чи народного середовшца засвхдчуе переважно ситуативн! образях паралел!, частко-вою формою вг1леняя яких посгае моментальна асоцхюваняя побуговог несимвол1зоваяо! peanií з екзистенщальними сутностями: "... на нас cipt шинел! скривавленх й пошматован1, i в душ! також cipo й пошматовано" /А.Головко/.

3.2. Мовяо-есгегична органхзавдя гемагичяого поля "вяугрхш-Н1й портрет персонажа".

>

У цьому параграф: розглядаеться лексична та стильова cneuia-Л1зац1я тихизоваяих парадигм, то були розгляяут! у II роздхлх, визяачаюгься 1ндивхдуальях мовио-образнх дгнност! у íx структур!; детально аналгзуеться показова для л1рико-1мпрес1он1стично'1 прози взаемод1я семантичних комплекс!в Увнутршн!й cbít людини" - "природа": лю,зина_-_н£б£,_землял> вх.те]э; для аяалх тико-психологхчяо1 -"душа" - "г!ло" з генденцхею до предикування фгзичних хворобливих стан!в духовним сутностям.

Константу внутршнього портрета персонажа у проз1 20-х стано-вить концепт "мр1яи, !ятегрований з емод!йно-чугтевим св¡том людини, и душею, що в!дсилае до романтичного св!тов1дчутгя як нацхокаль-но-психологхчно* дом!нанти. Естетику uie'i детал! внутршнього портрета визначають сильн! cíiH0HiMÍ4Hi зв"язки "Mpii" з поетизмами сон, казка. уява. фхлософським поняттям 1нший cbít. а також образною одиницею даль, що формуе мхкросисгему далина. дал! зологх. далеке. В асоц!ативне поле романтичного образу дал! потрапляе "степ", просторова семантика якого "неосяжяе" контактуе з умоглядною "не-досяжнеп.Категор1я недосяжноси визначае св'тоглядн! opieanipH

романтичного способу cbíтов!дчуттл 1 оргаи!зуе естетнку лексичного píijty entieriB з ироф1 ксом no-, Кохший прозаик, який концептуально яавантажув префиксован! форма, обирае 1ддив!дупльл1 локсичл1 ото-ви як зас!б виражешш iдвУ романтичного занервчеппл д!йслоУ роать-ноет!. У М.Хбнльоврго - "иегутеии1Й", "лев!до;.'ий", 'незнаний4, "нечувалий", у В.Домонтовича - "неправдопод1бнеи, у Б.-1.Алголича /роман "На другому tíopesl"/ - "невпИЫонна". МрИ1лив1огъ у аистовому ракурс! пориву до !нобуття аизлачав характеролог!чпу доталь "сил! 04Í".

11а структур! влугр!шяього портрета лереопала позначалась функц1ональн!огь лсксичних форм э префиксом роз-, то кореливали з психолог!члимя заседают революц!Иного св!гов!дчугтя. М.КпнльолиЛ синтезус тип!эопянв зорозе уявлоння розхрлстаносг! як самоц!нного знаку лрлналехлосп до передового класу /розотебнутлй ком!р сорочки/ в 1кд;т!дуальлому лоотичлому фразеолог!зм! "вся роволюц1я без гудзкк!в".

У параграф! "Естетичла <функц!я темпоральлоК локойки" розгляда-оться семантико-спшстична модиф!коц!я образ! в для, будня як константно-стнлетворчих озиак образного словника доел!драного породу г Метафорична модель "дл! - суб"ект вшшву на лвдину" розпш-ршться сомактичиим комплексом "т!ло"; "дн!" включаються у томатич-«е пело "зоь«!ши!Л портрет персонажа, а Тмкож тих одиаипь, ио мо--тон!м!чно позначавть npoúociiUty д!яльн!сть персонажа, напр.:. "... т1-к сом! ди! в безупинлему коловорот!. Ti-ж сам! слова на машина!. IfeBiib ритм один" /М.Галич/; образна формула ДР«св!тыП_ за^менпик ± днЦпостае сомантичним екв!валеатом 1ндив!дуального часу персонажа. "

Образна параднллатшш нобесних т!л накладаеться иа в!дпов!дау в!]шову образяу л!дсистему, але з окцентованимн жанровимя повно-

tí o ru т ич ними ц1шы<шши, Tûic, у npcäl акгии1зубгься aconi агивний ыГиэок м!ояця з коханкям, що ситуативно ^рлгднуе одницю смпс, no it яумошищ нояву умошо-acout агивного иьрифраау «ÍM2Ug£L2MjLL. /Г.1!иха!иичешсо, Г.Кооицка/. Utpmooy Hü]¿.ty словонлшышш Шдуршлув обр»:» з!р, що у рсмантнчц1й модели ав!ту яостае уоеойлашшы нобуден»' iUiV, "ШИЦОУ" роалытот!.

Традиц! йио аооц^юванпя солця э життям позначилось на лровхд-i ü i до V оонцепоилоиилцтва, лохазово! для романтично! малери тюша 20-х po-iilu, напр. у М.Хвильового - система орппяальних кал1рнлх означень, у Ю.Шпала - фразеолог!зы золот! лноакяга. якнй олоас-родкопуе згадану aconíaulw. 7 гидноштнш! сшюлоио! oiia-suîUï до художш.о! традицП перебував оптетпка с окая У проз i В.Hi п7,)0П1льн£>гп: письмвшшк вклвчае назву депного св!тила у пдощи-лу ирогиставлонь день — иt ч а ицПшим зниженням иершого еламеяга id акгуал!эац1е» 1ндив1дуалы№-авторського символичного значения "лотагмнэ, а о isa сяравжну !снування" у cjiübí н1ча

Типовой формою вг1.лбшщ образу осей! у проз! вистулають опнсйво-зображальн! картпии, що станоглять собою своер!дний словник лори року /огудон! соняшн! рашш, зажурен! шуми дерев, пошмагсван! хмари ru hu/, якнй у кокного письыениика набуьае ориг!наи£.ного спучашш i в ллан! вибору делотат!в, i ïx образного подставления. Кошфегно-чуггевнй аслокт ос1нкього пейзажу забезпе-чуетьоя кол!рном гамою, яка леродае б1лыло семангичних ь!дт1нк)в nopÍBíinno з лоез!ею, шо ¡.южна иояоинт лслхалогхчнлм навантааинияы кольористики у проз! в ц!лому,

Насталовою на психолог!зашю художльо! опов!д! продиктовала вглюристашш парадигми nchib ¿ xtmca. Якщо у нова!! цей асоц!атлнч лий эь"яэок ладь нгд!!чзвтг,ся, го у проз! оповнй вияяляз встетич-»mû лигокц'.йл-, чоншииштй сплсло'.'иорчо» фулкщсю даноЪ х-рамауич-

- 31 -

по У кагогор/У у снегом! хуло:сш>ого мсслешю: "ж г почий р! л -

скльшгЯ, и!дкреоле/шЙ, но;!ч(тк/пв о|.с] млеин/Г з родонкх па

л/летав! вирачгноГ п пьому оэнаки сгаг/, а по особи".^

Л»ксичну структуру обращу.....и!атц лизкачас.система омой)Лиги

оШпск з соку три", нала, у внутр/шл/Л кол/ якого шшвлея! оОрнз/?о-

смислов/ константа, як/ и/длорлдковунгь ччсгкол/ шкриибрззл:

I/ "ненависть" - у метафоричному ряд! м/сго - ладо.чор, бплодня,

ппстка, камина трупа, создв!льии;! тромпа!!; 2/ на отичному поляс!

"люОов до м1вгач лорвбувасть типологии! образн! формула "Кохап

гвбе, го лики камЬшо /.Пето" /Г. &'1;ха.!личникр/, "Л безумно лоблю

город" /М.Хвильови!!/; нздфрэян! елиост! п ланазуаанчям ур<5ан1стич-

ипх реал¡.1, фразсглог!зм А.Лпбченка ганок м1ського начета ;

2/ "лгиов I и01шш!С7ЬН — У ОНОрТЯМ МО ПОрчдИГМу !ПГ.ТО - 1.:Г!п1л0и

г!ев и! рою, шеей иона шдгркмус символ нагллолоькоУ блудниц!: зрпдлива улика, зг-аблква коханкп; иолепддкка; но«рбопана красуил; жорстока с аса та !я.: V м!сто — зогпл'-чьв, ^•пптаоттие, нерв-аи.не ; 5/ "здсОутл м1сто"; (V м!сто - м'^супш.

3.7. Сиосма гДур-чгцг'их, к%т!рш:х, музитшх обр'Ыл, Т.!; ее/мистична проза дал я .'»¡дчутлиЛ лоиговх для

розшшеу •■стетикп зяляхоых обрдзних уявлоиь, як/ иод/ллт-ься нн к!лм:л тег-'.тичялх труп:. I/ ааоц/чгивн! образ«! структур« у проз/ И.Хвильовсго, дк! комнеясуптт, болсм:етн!сгь л/ричних и.ч-ел: К0Н7Ш:1МКЙ ЧИ Д,!СТ«НТ!1ЧЙ ДОКОйЧНКЙ повтор "СШГФу ИП.НО", "як год! пахко" оГа-чг.тх фяьтуяльлу 1 г.онпег.тупдьну 1н¡-птмэц!» хиору,-а в1дт;»« ролль.ч! дг=*о| ода гопаху лготаогь энакнмп вк.яючвшгс 1дчй га вмои! Я; 2/ тома запаху весн.ч га осон1 ; 3/ снолучуваШсгь олг-рзтпвноУ лексика з•!момпми семмтплого клаоу "нрнрг-дп, ландшафт".

Виноградов В,В» Русский язкк /Граьмагкческоо учении о сло1«с/. -'.'.: и:: ч^п, - О.БЙ.

Шд вшшвш тнчининськоУ Bi таУстнчноУ поегики запаху М.Хвильо-лий уподигь у прозу тему запаху неба, ; .р, всеоя1гу; 4/ уведелня одоратпвних уявлень у семаатичний комплекс "персонаж", засновала Hu aoonlMBaiiHt особи з конкретким джерелом запаху ja образних моделях "в!д когось пахне молод!сгю, CTopiorio", "запах молодост1И{ 5/ позитивна оц!иио-характеристичае значения одоративноУ лексики у сполучуваиоот! з темпоральним словесным рядом; 6/ семантичиою новизною у проз! анал!зованого лер!оду позлачена взаемод!я лексич-иих комплекс з "запах" - "слово", що фуякц!окольно иркэначола с.творювэти м!крообраз слова ивбуденного з ореолом ов!жого ü ориг!-нального св!тооприйияття.

Ягадо украУнська класична проза пракгикувала в основному без-пооереднс в!д?зоренйя запаху, то ty.npecioiiicTiWHa манера у поед-иаад! з потужною лиричною сгих1ею навантажуе одоративпу лексику iлдив!дуал!зовааою художяьою семантикою. Ьрикмегним в той факт, що на цей час р1зко зменшуеться вживання стил!стнчно знижеаих одоративиих назв, а яайб!льи частотлими е л!торатурно-книжн! одиииц! пахпе. запах, на 6a3i яких найлегше угворити асошативн! образи, в т.ч. синостетичного спрямувания типу запах - кол!]э, запах - зв£к, запах - KOJtip - зв^к, запах z кол!]} - смак.

Символ! с тсыса кол!рна гама закр!пилась у прозовому словошишалш !з зберолошшм зслючових емоц1йао-смислових параметр!в еп!тет!ь блакитяи.1. бтлий. Ф1олеговнй. Намаганням в!дмежуватися в!д тради-ц!У блакитноУ гаш можяя пояошшг ч!гку лексико-семангичну опозиц!ю 11°2У£ий,_бдаки£пий_-_синН1 у худонн!И мов! М.Хвильового; естетика синього кольору аеое на соб! печать !ядив!дуального св1тов!дчутгя письыэшшка як эас!б створения насирiзного образу синьоУ революц!У в ореол! романтичного опоетизувашш.

1мпроо1оя1сгичяа огильова теч!я, на п1дм1ну в1д симппл!сг-ськоУ, уникала закр!пленост! кодово! семантики за кал1рною лексм-кою; для 1мпрес!он1зму показове поеднанкя р!зних кольор!в у структур! надфразно? едност!, вхиваняя р!дк!сно! Kwiipnoi гаму, аооиЫвання кол1рноi ознакн з миггбвимл чуггслими враженлямя. Пильна увога 1мпрес!ок!зму до кол!рноТ лексики була зумовлона значною Mipoo П потенцию бути метафорой буття у широкому розу-Mi нн! цього слова. Яюцо образ-узагальноння "запах киття" глибоко проник у мовно-есгетичау систему. прози, го «ого аналог икол!р ниття" як элемент в!та!стичло1[-поетики став нормою т1льки на pln-Hi ситуативного опосередкува'няя кольором окремих шматк1в д!йснос-г1. Але !лдив!дуальна мовогворч!сть А.Любчелка /"Вертеп"/ засв!д-чуе принцнпову моалип!сть появи узагальн<шо1 метафори "життя мае кол;рн, в як!й кол!рн! о.■знаки приедлують так1 яег\ласн1 назви кодьо-р!в, що подаюгь в оригинальному асои1ативному ракурс! еп!тетяий ' ряд: "А гепер вас уже причаровув цей яскравиД кол!р, коли досги-гають вишн1 в садах, кол1р, коли на веч1рн!й эор! у стенах лптуюгь морозн! в!гри ... цв-той кол!р, ко б!ль ларегворюе в рад1сгь ... бадьорий кол!р нестрямних палахт!нь".

, Естетику музичних сбраз!в у проз1 анал!зованого периоду визначаюгь одиниц!, що частково зб!га»ться з в!дпов!дною вЦшювою системою, але озлачають розширеяий двнотатирииП ряд. Так, емоглв-кий образ природних я виц об"еднус одиниц! шика» хоч парадигму небеся£ т!лэ_-_м2;зика сл1д вваяаги кабутком прозоьоУ г.'ови. Розвиток художньоУ семантики музичних noiimntfli в!дбувасться за рахунок конкротизацП теми природа, яка ироскгуегьс на предо,етн! копкретиэатори сомангичного комплексу "музика", напр. арГа - дощ, ocimii скрипки - виття в!тру та !н.

У площин! антропоцентризму прозово? опов!д! перобувасть ном!Hanl I скрипка i arxfia.. як! продовжують в!ртову норму як. метафори лиричного суб"екгас душ!» емоц!йного стану.

3.8. Прозова художня мова дублюе основя! прикцигш спсшучу-вапост! родових та видових казв кв!т!в, нюансуючи при цьогд^ емо-щйно-смисловий потенц!ад кожноУ ном!аацН, Одиниц! семантичного комплексу якв1уя" орган1чн! у сфер! вторияного найменування особиj дацо повз!я лрспояуе ?1льхи парадигму д! 1чйн§, ,

то у цроз1 Бидоса яазва легко олосередковуетьея рисами зовя!шяос-sl» як-огг Чревона мачгва - д!вчива /"на щоках зацвхте ссромливий ыакп, Г.Косийка/, Синя Водошка /однойменне опов!дакал Б.Аитонепка-Давлдовича/ на п1дстав! узвичаеного для прози 20-х асоц!юваиня дитячах очьй з волошками.

Окремий параграф присвячепо анал!зу естетики символ!чяоУ дзтал!» .Врв№вгш& символ св1чада збер!гае зв"язок з м!стичнок градиц!евр ала спосгер1гасгься аиразна тендея~5я до зняття сеыан-тично! одаоваъ^ряосг! под!бних ном!нац!й, про цо св!дчить естетич-яа оргая!зад!я м!крообраз!в "кров", "яблука", "голуби" у текст! М.Хвельовогоо Без додаткових словесних маркер!е слово-символ вкяшгя глибвяну cauaHtzsy в .уыовах еыоц1йяо напружено! опов!д!, служить яакг.ои того комплексу !дей, що га ним асоц!ативно закр!плепаЁ. Дальшгм кроком з 1вдив5дуал!зац!У символ!чних образ!в можка вважатв появу сигуативвах предавших вазв, зумовлеакх явящеы буден-яого симзол!зму. 1адив!дуальна слово-симвсл воясд!е явааил семаа-тичшвд залшпком, який припксувгьс? йацр f зв'язку э гл&сити, суто !ядив!дуальа1ши/ асоц!ац!яш персонажа; яшова форсгз його вт1леяая - структури здГвсловок "нагадувая*, во формально sölra-. югьоя з упод! бненяями, ало передав» значения вати згадку". Напр.!*- fi заике, ксдг бачу перед собес голубе веб о, згадю чомусь

¡!леяышй фаргушок, що його яооила в г!мназ!Уп /М.Хвильовий/, I т!лька голий колючий кущ шшншни ... неясно нагадав про щось [алеке i безповорогно мянуле" /Г.Брасвк/.

У параграф! "Орган!зац!я фонегичних засоб!в виразност!" юзглядаеться естегика звукових образ!в, виявлона у поотичн!й ети-шогП, пароя1м1чних зближентх дам - думаги, день - диет, дно (ня, як1 у прозовому текст! модиф!куються. Формал!зований у в!рио-)!й мов! пароа1м!чяий образ я!коли не (Зуде таким у проз!, tío 3í.ít с-гоа! га семантичя! могивагори звукового зближення збагатять його.

Лексичну структуру образу УкраУни окладають як градиц1йяо )акр!план! за цим образом ном!нац!1 стад« бур"яц. вишня, мед, гак i ситуативн! назви, по виявляють теядеяд!го до асоц!ативяого гапленнл: "Укра!яа. Така вока. Тепло, запах, велетеноыса тиша..." 'У.Самчук/. В!ршову Hopt-7 слововливаяня п!дтримуе атрибут ткваТяський "тосовйо яазв,'що репрезеятують яац!опальну художню модель св!ту 'украТяськ! хмари, украУнська золота оо!яь/, негативна оц!нка лнопсихологИ, а такоа проншшення окремих елеменг1в мвга^бразу на глибиняий р!вень образно! структура, пор,: "Меланхол1йний, як га псих!ка укра!вдя, ранок,повол! ч!шшвся на отруяк1.явор!" /С,Жигалке/, "Нудьга ыорочна 1 стара, номов !отор!я ВкраУни" /1Л.Драй-(мара/. До жанровнх естегичних новац!й належигь парадигма оч: -згеп, вишня, включения одиниц! бур"ян у сферу вгоринного наймену-закня особи, виксристання виражаяьних моетивостей внугр1шньо! ¡эормя власного 1мэя1, семантичним мотиватором якого виступае "степ".

3.12. Мегапо0тячн1 та метамовн! структури у прозоьому текст!.

Мегапое::гчяа ,ункд!я образного слова орган!чпа для прозово! иови як зас!б знец!цеш1я мовяо-остетичаих здобутк!в ¡ииаулого, пгдо-лання колишаьо! норма словоЕШшапня чераз подання Н у ззятоку виг-

ллд1. ТраднцШшй белегрисгичш^ ело ваш; /соловей, верба, св!та-uûii, м!слць, иабо/ супроводауегься оц!шшмн eniroiVAm традиц!й-ннЦ. 1Ш1>!лрхалышй. архаУчний. се)1пшрнтальт;Я„ Акгуал!зовшшй таким чином леколчяий ряд сп!вв!днес8Ш1Й з денотатами рвальяоУ д1йсност!, як! засв!дчували романтично-сентимеяталышй cnociô ев! тов1дчуття не т!лышх художньоУ, а Й будеяноУ св!домост!.

Об"сктом металоетичяих рефлекс^ виступають образн! парадигмы, в!дтворення яких сприймалось у ракурс1 художньоУ яовизкя на тл!, сках!мо, одигшчного компараглву: "У неб! лливуть хмари, як корабд!, як лебед1, як гуси ... Десятки мошщ було добрати пор!внянь до них" /Д.Бузько/. Включен! у внутр!шлю мову персонажа, "знят1" компар^ивц но т!льки фпссують егикс-психолопчну ор!ентац!ю персоиажа, його насгр!й, а й bîдтворвють 1ндивг дуальный естетичний тонус, !млульсом дяя'вияву якого служить 1нтерпр8тована л1гературно-кллкяа цитата. Художия Л1 терагура 20-30рр. в1ддзеркаллла такай напрям експанс!У л!тератури в побут, коли ествгична ц!нн!сгь була влкрлалена вульгарно-соц!олог!заторською ifleew, тому так! рефлекс!У, як "веду 1з зорями розмову" /В.Сосюра/ - "3 якоУ реч! став би я радитнсь 1з зорями, коли маю кивих, розумних людей" квад1ф1куюгься у робот! як вияв антиестетичного тонусу персонажа,

1деолог!чне конотувания мегаплатичних структур доловнене ан&лог^чяиыи лроцесами на метамовному р!вн! образност!. Входження радян1зм!в у св1Дом!сть та мовяу практику особисгосг! вилюеться у систем! таких пркйом!в, що в!дтворюють сприймання га осмисагвшш нових сл!в. lia наш погляд, доц!льно вид!лити два р!зновида мета-мовних структур у прозовому текст!: I/ образн! синтагми, що ф1к-сувть суб"ективно сприйиягтя сл!в в аспект! Ух звучания; а/ м!кро-образ слова, основу якого складають реал!!" , емоц!йне враяен-

кя в!д яких аналогична впливу словесно? единиц! на психолог!®

лероодажа, з поуеяц!ею багатоК свмантшсо-стил!стичпо! пал!трз. Напр,? "Ц! слова "ревалюц!ояер", "борогьба" нагаяяли на меле гаке чуття, яке можв бути у чолов!ка, що йде б!ля заложено* м!ии" /В.Ви-нниченко/, б/ оуб"екгивяо-оц!нгай образ слова, яке пероонаа вимов-ляв вголос, цо адекватно сгвердженкю безумовяо! ц!нност! явили, яке сгоУгь за ним: "Кожен висловлював слово "Дшпрольстан" э любов"ю, н!бито це була жива дорога !отота"/Г,Коцюба/$ 2/ конетрук-ц!К, шо ф!ксують осмисленяя мовцем понять ! лексичйо зб!гаються з вих!дною, цубл!цистичиою сферою застооуванвя одиниц!.

3.13. Естетична фуякц!я елемент!в функц!ональяих "нехудеж-я!х" отил!в у прозов!й мов! 20-30рр,

Естетичне перетвореяня ! нос питьевого матер1алу у проз! повязано яасамперед э тим, що в!н служить сигналом слововживання соц!ального серодовища. "Чужа слово" у художнШ л!тератур! 20-х надав вислову стильово? або образяо-семангично* двоплановост! год!, як в естетичя!й систем! наогупного десятая!ття н! семангич-яого, и1 експресивяого розриву м!ж марковаяоо лексикою у вих!дяо-му середовищ! 1 оиов!ддю немав, слово автора 1 персонажа перет^о-рюетьоя на рупор !дей, а отжв, про еатетичну функц!и !носгильового матер!аду у цей пер!од говориги яа доводиться,

Газегдо-публ!цисГичяа фразеолог!я, а гакоа олова-вкаэ1в1Шки витзвназваяий. вкщезгаданий виступавть джерелом ¡ронИ та сатири; ,ч у побутовому або !нтимно-родинному план! опов!д! надають вислову такоК естетичпоК двоплановост!, завдаки як!й слово оврвдовища з одяочасяо !роя!чним словом про це оврвдовищаг "У цьому вир!з! з!йшлися яч герць С1лав1яова претеяз!я на декольте 1 парт!йна пристойно«»" /Б.Аатоненко-Давидович/»

Погралляючи у сферу призового багатоголосся, ишотильов1 алемангь вмявляють семангичний га вмоц!йно-оц1шшй потвнц!ад, лриогосований до соц!йльно чужих гочок зору. ХудожнШ д!алог /liait-лог/ актуал!зув перенося! олововжияония, вторинн! ном!нац!!, Ж1коико~шрфойюг1чн1 форш марковано! лексики, шо "пращ«" но огиореиня лсихолог1чно доогов!рн0го внугр!шш>ого портрета пероона-»ft га лакон1чне в!дгворення загально! ооц!окулыурно! атмосфера 0оотрвволюц1 ithoï епохи.

Для мовного плану !нтел1гентоького середовщца, яке здатне (.'.ислиги газетно-публ!цистичними штампами, оргак1чн! л!тературно-кнлжн! ыогафори з потолц!ев ïx роэгорганяя у тенет!. Образni структури деавтоматизуюгь марковацу лексику, п1дкреслюючи ïï високий соц!алышй престиж у позамовн1й д!йсносг!. Напр.: "... до проого впливала а'ятчкугия аоря на Губрсвком! 1 якаоь налом!гна "к о нvppo в олпцIя" в березневому пов!тр!" /Г.Шкуруп!й/.

Ыовннй самовияв роб!гничого сопельного середовшда лродукуе гак! ífcrorii'üi! угворонял, що функц1 онально пов"язая! з гиловнад для того часу мегафорами-загалышками "держава - це машина", "людина - гвинтвк державно! машнни", "велегонська радянсыса машина " «

Селянська народнорозмопна отих1я уникае метафорично! конкретиза* Htï, натом!сгь нилвляв можливосг! метон1м!чного узагальнення на баз! !ноогильового магер!алу. Драматична з!гкненяя революц!йно! 1деолог1! з рол1гй!ною св!дом!стго визначае ■ появу регулярних семан-гнко—ermi стичних нротиставлень на р!вн! предавших образ!в типу

/ -г

евангел1п - газета, церковний дзв!и - гудки на заводах.

.Для солянсько! ш>ви локазова стил!зац!я п!д соц!ально значущу оитуац!й, чаотковим ьилвом як'Л g лрийом метон!м!чно! геиерал!за-цГг, иг ti.iKouyñ отллптг-орчу роль в ппов!дашп Г.Косинки "Пол!тика":

" - Така пол!гика ... роэкуркултяаля впонь. - Сам ги — но я I-т я к а, чуми чоряо! ripma..."

У ооц!ально дифоренц1йовашгх мовних планах суоп1льно-пол!тична лексика лоот!йно виступав об"вктоы образного nopeo«iiGgo~ лепня, парямок лкого визначазтьоя 1ндив!дуольно ироакценгованимя оц!нками з боку персонажа. Так, я юн о у поозИ лекоячяо розбудо-вусгься асоц!ац!я комудэА-_кох§нкаА ма^а, то прозова мова акту-ал!зуе парадигму ]?евол»д1я - х'пкц 9 викориоталням есгогячлого поте!щ1алу гряматичлоК катогорН жГночого роду;, семангичним Шком наведоного упод!бнения постав ознака недосягяенного д1по-чого 1деалу, яо передав рок'античив захоплення реполюцП1ною 1десю.

i.IOBHiíií план персонажа звичайяо уника® од(нноК одловкм1рноог1 традац!иноУ ларадлгми, в подав II в незапро^рамоваяоцу 1 часто веспод1валому paK.ypci. Якио у в!ршов!й мов! слово-образ cyarojla входить в асоц1ативце поде "рух до к!нце til метя - соц1ал1зму" як uliwicíioro сусп1льпого 1дзалу, то психолог1я конкретного 1пдив1да аклелтуе семалгнчпу озааку "статичн!сть" 1з супроМд--йов яех'аг^внои ouíhkod; " - A couiantsM - умопн1сгь. Що гаке соц1ал*з»л? Ну, столона cranniЯка, до ласажиря лодве всглглугь води яалигяся. По'/зд всесв!ту помчигь, а сташ.иЯиа зароете бур"янами" /А.Гак/.

1У. ОЛОВО У KOIiTEKCTI ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ. •

У периому параграф! цього рсздЬту анал1эусться образней словник того л1торатурпого ряду, що я8йповн1ше засв<дчив.естетгяу драматург!чло'1 моли ?0-30рр.: М.Кул1ш, Я.Мамонтов, I .Дн1 происышй, I.Кочерга, I..'.'икигонко.

Художнв дом!нангу 1д1остилю М.Кул!ша визначають два основа! факт ори 5 л! терагурно-пое гична градлц!я, в!дчуггя семантичних глибиа словника нац!ональкоУ художньо! мови та народнорозмовно1 мочи э усIV пригамаянии Ш спектром виракальних можливосгей, Такий синтез позяачквся ш есевтиц! сл!в-лейтмотив!в символ!чяого яановнеяяя, по проходять через увесь тв!р 1 утворюють с гладкий семангичний комплекс п!д ыдашвй думок ! почутт!в геро!в: сц! чадо /"огак запшув ]>ска*Л камЬгь /*Прошай, село"/, гуси /"Маклена ¡'раса"/, заюгг. в! тер /"Закут"/; ключових сл1э-образ1в, що е наскр!зними у твсрчосг! драматурга} см!гштк. архетип св!т -ув"язнеяня з !ндив1яуаяьво-авторсы;ою словесной конкрогпзац!ев /кл!тка, казарма, *аб!р, каторга/* предметна деталь дудка як уособдення краху романгиадах 1лвз!й, р!жки - способу змття серед-яяцького гласу. Ор!снтован1Ст1> художньоУ мови М,Кул!ша на тогочасну норцу образного слововжпванкя выявилась у розгалужен1й метафориц!, он!вв!дявсея1й з обрааниш парадигмами! задала автором скгуад!я чи пр1фода ковно1 поьвд!яки сприлить включению поетичкого фразео-лсг!зму в !пдив!дуальне словесно-аооа!агивяе поле: *Х и м а. А небо все в райдугах, аж дзвоеии.» i в кальках рейду га, а сгеп голтбкй-гояубий" /"Комуна в-отелах"/1 прийом мегафоричнсго роэгортанкя ояизлюе Урадпц1йнуасоц!ац1ю, адав слово-образ прпэбувае у стан1 дпка,-,1 чного огановлвяня 1 прпвднуе слтуатквн! одшишН "Бона.

кв!тния над!й моТх, Бачлте, в! в уже готь ос./иавсь, як мак" /"Патетична соната"/. У гнх випадках, кол« яа авторський лексич-нкй виб!р накладавтьса розмовний механ!зм економ!I иовыих зусиль, метафорична розгортаняя ад!йсяюсться яа баз! ц1ль£гооформлансТ единиц!, ях, схаг!мо, у випадку актуад!зац!Т художяьоК семантики слова оо!нь - "холод "Р а д о б у а в в ... у вас

ос!нь з лес. Цусгад» в!е 1 ш! вурхоткть".

Майсгернюгь драматурга у встановленл! зв"язку м!ж художя!м словоперетворенням га соц!альяо-мовною базою персонажа пилвилась у функц1онуваня! яазв природних явищ та стих!й, що найме гаи эа-ангажопан! динам!кою драматичного сюжету, а тому чштть оп!р есгетизац!У: небо - еталон мажорного настрою персонажа, нос1я романтичного 1деалу /"Б!чний бунт"/, актушпзац!я парадигми м1сяць-смерть у поеднанн! !з стил!сгично зяиженим ореолом пазпя л!чного небесного св!гила /"Зона", "В!чний буят"/..

ТралицШя! художн! парадигми;та модел! сполучупаност! грано-формуються у в!дпов!д.чост! з лексико-тематичноо характеристикою персонажа-, д1алог!чяим взаемов!дбиттям репл!к, у якому поеднувться пряме ! переносне зяаченпя слова; структурою алюзивного д1алогу, естегика якого зумовлена "симиагичяим розум1нням", як у нижчена-педеному уривку !э п"еси "Зона": "Р а д о б у ж н и М. Не треба. Келих вже допито. Ск и-б к а. Прко! Рад. Так, Скибко. Келих вийтов г!ркий".

У драматичному теког! М.Кул!ша ремарки волод!ють есгегичною самоц1ня!стю, утворшчи смислову л!н!ю ааторського слоповжпиаппя, яка об"едяуе дистантно розтншован! образн! утворенпя.

1д)остлль Я.Мамонгоиа визначае л!тературно-ктшяяе забарвленгш образяост!, яке гармонув !з ссц!ально тип!эовашши мовними характеристиками персонаж!в, що належать головшш чином до 1нтел1гвпг-ського ссредопища. У манер! символ!сгськоГ поеткки витриыана-п"сса драматурги "Над безоднею", у контекст! яко! народяузгься м!сткий символ бозсдн!, семантичио тото.чний архетипу мора-буття, ала з акцвнтувашшм мшшшка "смерть", що кндас траг!чноТ експре-с!! тим олемонтам денотата, як! склздагагь 1ндия!дуальну ф!лософ!я персонажа.

У иовно-ествтичн!!! систем! драматурга заслуговуе па увагу ситуативна прогиставлеиня поралвлей "жигтя - книга" - "вогонь" з оц1н1шы зшиканиям першоК, що мотивовано аботрактн!стю самого уяалення "книга", яке у нскхологП буданного сприимаяня копото-ванв ногативними емоц!ями.

Лая 1д10стилю 1.Дн1проБського показов! лейгмогивн! слова-самволи, винвсен! у заголовок п"еси, 1з предметного св!ту зобра-куваноУ реальност! лисьменник обирав гаку назву, в як!й найповн!ше роэкрипаегься ыоклив1сть образно! конкретизацИ у напрямсу £!д прямого до узагальнвно-символ!чного значения. Наскрлзннй образ, як, скак!мо, "яблуня", "дим" у л"есах "Яблуневий полон", "Любов ! дам" лостае у задан!й лексичн!й фор?и1, яка орган!зув ударн! релл!ки, що йдуть одночасно в!д персонажа } автора, ловгоргагься !з своер!дною pim.it чи! сто як в!длуння приховано? д!У. Та кий шд повтор>у орган!зуе о£5"екгивно-комлоэицШшЛ подтекст: становдення, оимвмлчного значения в!дбувавться об"ективно, в результат! перспективно!' сл!1ш!длесалосг! репл!к. -%дожн!й образ не одержуе семантичноК квал!ф!кац!К, як у п"есах М.Кул!ша, а виявляеться за рахуяок частотного повтору слова, що асоц!ативно приеднуе рЬнопла-нов1 1 двI та емоцН.

До мовно-встетпчних ц!нностей, створених драмагу'рг!ею 20-х, належать образ'.часу у л"ес! ¡.Кочерги "Ыайстри часу". Центральний образ влисуеться у систему художньоГ мови на гШ йдстав1, що бу-. дуеться за принципом розщеплення на конграсгн! образяо-смислов! сфери: категор!я часу у ф!лософсько-екзистенц!аяьному /закон Ясного часу, м1фопоетична асоц1ац1я яйце - аигтя - годиллик/ га ¡деолопчлому /перемога над часом/ ракурсах.

1ндшидуалыш;1 почерк КМлкитенка як типового предогапникя драматурги соц1ал1сгичяого реал1зму засв!дчуе оснопн! риси мовно! есгетнки жанру д.п.ЗО-х: I/ Фразоолог!чн( сдноог! 1деоло-г!чного змгсголого пап овнепня соц!ал!зм. нова людипа росте: машина дн!в: 2/ актуал1зац!я предметних символ1в м1фолог1поппно! радянськоК дхйсносг!, як-ог "барабан" - уособлоння духовно! сфери актуального сусп!льиого буття; 3/ входження «рскГчгс 1 Ли о— виробничо!, терм!полог!чно! лексики у структуру лубл! циотичяо забарвлених обраэних утворонь.

У параграф! "Метафоричн! ноы1нац!! особи" як реал1зац!я жанрово!. лорми образного словоативання" роэглядае гься гаке жаяро-ве переломлоння образного словника, яке опрпмовув його елекепти у плотину вторинного ла;!менування особи. Ягацо у поезИ об"вкгом прикладаннл асоц!ац!й пкступають л!ричн! "я", "ми", "ти" , "лядина", у лроз1 - персонаж!, що перебувапть у пол1 зору автора або 1пших псрсонаж!в, то у драматург!! метаф-. ично-метон1м!чн! пернцрази особи лостають стглетворчою ознаков жанру, який художньо тил1зув пост1Пну здатя!сгь роэмовно! комун!кац!! даваги оц!нну характеристику. ляд::л!. Мовно-обрязиа подсистема перифраз на позна-ченкя особи чи соц!альяоТ групп засв!дчуе естетичн!. мокливост! образного словника у називанн!, налрям як го практично немо:-глнво опрогнозуваги, хоча одиниц!, як1 можуть пиконувати дану фулкц!ю, обов"язково присутн! у словнику драматург!чно! мови. Так, архотип-ний образ вогяю "влд^лле" ном!нац!п полум"я реполюц!! /молодь/, цигарка /людина/, у парадигм! кв!тка - жижэ э"являвться ситуативна ном!нац!я з ¡ротчною гч:спрее1сю боган!к - закоханиП. Ягацо у поез1Т I проз! наяпне зсощтаання степу з душою, .очима, то найме1г>шй натяк на взасг/од!ю семлнтичних. ког,плекс!п степ - лнднна в умов« диалог;мне! комун1кац!! лорпджуз вгоринну нсыпшц!® ссоби - crc.ii-

ia словесною рефлекс!бю на реальний npoctip.

Окремий параграф присвячено аяал!зу 1яеолог:чно конотованих словеонпх образ!в ранок, зош. весна, ппжеэга. соние. в!тер, сад, що oprani4Ht у мовних парт!ях персоная!в. За умов лексико-семантично! оп!вв!дяесаносг! репл!к сиывол постав у словесному комплекс! тематично одношганових одпниць /аапр, революцШшй огонь - святий огонь Титаа!в - пожежа/ ado ж семангично р!заотил-iiHJC уявлеиь, то впявлле погвнц!йяу валвнгв!оть симвшпчаих уза-гаяънонь /ранок - весна/. Романтична драматург!чна стил!сткка. вербал!зув TaKi узвичаен! компонента худоашьох семантики символу "nfrep", як "соц!альаа сала", "епоха"» t разом з гим ставить його в один синон1м!чний ряд э одиницею протяг ; "сад" як метафора уявноУ радянськоУ д!йсяосг1 втрачае позитивно oain^y одновим1рн1сгь у систем! ситуативних лексичних протисташшаь. .

В!ршову норму слововживання п1дгримуе словесаий комплекс зая!зо - вогонь, спрямований у площину сод1альноч1сихолог!чно![ характеристикиособи з революц!иним свхгоглядом; з прозовою эстетичною системою перахрещусться слово-образ стана!я з включеаою негативною оц!акою, а також мати. який у рахшвдх апологет!в нового ладу аабувае патетичного звучааая ! мохе озяачати ц1ан!сн!, у !х розум1нн1, 1деологеми.

До спедиф1ч«о жанрового способу створеаяя образу сусшльного явиша сл!д в!даести ситуативя! лексичя! ыпфополя, елемаяти яках у суб"екта!й сфер! персонажа ыетоа!м!чяо репрезеатують абстрактау 1дею: сощал!зм - гудок, комунальна кухня: революц!я - обушок, нуг¡для; газети. книги, прапора: м!щансгвд - канарейка, болонки . иап!рчанх прапорп!; п!ан!но. кв!тнички га Лв. Образн! ном!нац!1 зона, роже на павутиная.. в одноймениих а'ссах ¿1,Кул1ша ! Я. Мамон тона огаповлять- собою приклад переходу ыатсышхчнох дртал! в метафо-

ричну образцу структуру як зас!б виражешш вэжливих 1дейяо-смислових узагальнеиь.

У створенн! негативно-оц!нного образу еусШльного явшца, спроектованого у плотину ном!нац!У особи, эначяу роль п!д! трапп. зоосем!зми лк пигома ознака образност! мовп роз.мовноУ; м!щани -пацюки. свинад /пор. у М.Хиильового евин! з околиц!/, товарищ! -чул! кол! в супряз!; комуна - брудяий курятник.

Драматург!чна мова виробила досить розгалужену систему канрових прийом!в, що в1дгворюють процес асим!ляц!1 розмовноп молою сусл!льно-пол!тичноУ, оф!ц!!1по-д1ловоТ чразеолог!! та радянськоУ новомови. Ш при Ломи чаегково накладаються па в!длов1д-ну ];1дсистему !гашх жанр!в, але представлен! у розширеному вигля-д!, адже ситуац!я живого сп!лкувант чутливо реагуе на лексич-н1 новацГ/ епохл: I/ комларативн! образн! структури, в яких марко-ване слово-поняття визначае !ндив!дуальн! асоц!ативн! ходи образного мислеиня персонажа, як, лапри/лад, роволюц!я - "силышй вмсц!;1ний вплкв на людину"; 2/ сбмангизащя публ!цистнчноУ фразе-ологИ: персонаж намзгаеться вывести з автоматизму сприйняття УУ лексичн! конституенти, наповнити коякретнр-образним зм!стом, яки!! пвредае особист!сне сприйняпи сусп!ль/шх лвгац; 2/ тип!за-ц!я тояде;щ!У до вживаняя у р.Ьзмовн!й мов! абстрактлих !мвлник!з з приев!;':«и!.'.и заимешшками; 1де'!но-смислова та оц!нна опозиц!я вс'тановлена у ряд! наш /кояектив/ , Ухц!^/комгруд/, ваш /колек-тив/? 4/ елементи радянськоТ новомови у рол! тематичноУ характеристики образу персонажа, за яким закр!плюсться одне з популярних сл!в сусл1льно престижноУ мови; 5/ абстрактна лексика /револмц!л, комулЬм, 1:ооперац!я/, абров1агури /КНС, КСЭД/ у функШУ мотоя1М1ч-них перифраз особи; 3/ етимолог!зоц!я елемент.1в новомови. у структур» д!алогу; 7/ метамовн! структури , що в!дтворююгб енод!¿{ку реакцию /п слово з боку могця, реал!зують його социально зумовлен!

л1нгв1стичн1 почуттн»

Мовно-естетична Шдоиогема "образ УкраУни* несе на codi печать в1дпов!дяоУ 1ерарх!чноТ структура ыегаобразу. Смислк»ворчоп одиницег в образному план1 нац!онального простору лишаеться "степ", що у оуб"сктному план! поборник!в яац!ональноУ 1де1 уоиоблюе овободу. У ыовному план! чукозвмц!в-завойовник!в /п"еса Ю.Яновського" ."Завойовникя"/ образ стену эближуегьоя э в1дпов!дщш семантичним рядом у письменник!в ем!грант!в /е.Маланюк, У.Самчуц/, де уявлення УкраТна - пустеля перегукуеться з архетипом б1бл1йноТ

•н.

пустел!. В!ршову норму слововкивання шдтримують назви природних явив як! яотрапяяють п 5Соц1агивнв поле.нац!онального простору: блакятяа ' весна, в!гер, yfcpaïHCbKi зор1.

Лексичяу орган!зац!» зм!стового компонента "духовний портрет укра'!нця" визначаз тематичний комплекс "а!сня, музика* слово, j

мола",, що !дентаф!куе культурй! ц1няост! народу з позиц!й Гх Í

отверджаняя або яеприйкяття ! вплюеться у влуч.;их образних формулах на зразок xi6a моле бути 1 нтег-нац!онал без бандущ. засп!вана та за;нснована Бзтьк!вшика. д!лолог!чна нац!я.

Зм!сговий компонент "презентативний час УйраУни" визначаегься лексико-фразеолог!чш:м рядом, цо в!ддзеркалвв феномен украШзацН в апперцепц!Т р!заих соц!альяях прошарк!в як в аспект! !ндив!дуально) ut Екг сусп!льяого явивд /над мояоп червон! над! i ; украШзовакий украХнащ. ».натуральней; и!н кругом украУнськяй/, так t л!нв!стичного характеру шслення 1вдш1да /оц! вде нам Курило й курилята; укршнський правопис у moïx жилах тече/.

У вггояозках система тизоезн! 1 теоретично обгрунтован! г! положения, .«к! вичосяться на захист; розкрпвааться специф!ка еволюц!! образного словника доел!дхувансго !сторичноге пергоду.

Зосереджеа1сть на поетичному слов! як такому та самодосгатн1ст1. мовно! форм» породдувгь значщг !нарц!ю слововживання у поезН, консерватизм II образного словника та поетичяоК фразеолог!Т, яка здатяа в!дтворюватись I гиражуватиоь у перспектив! историчного розвитку поетюш жанру» Просторово-часов! координати прозового твору, образ героя у оукупноот! зовя!шяьо-поргретних, психолог!ч-них та соц!ально тиШзоваяих мовнюс характеристик забезпечують гаке жанрове пераломлення естетики олова у проз!, гоо воно, як правило, не може сформувати готову мовно-образяу формулуе а звернене пвредус!м до структура конкретного текоту. Розхитувааня консерва-тивноот! загальнохудожяього ыовяого фонду досягав аайб1лызого ступеня у драматург!!, дв на першому план! перебувають апперцеп-тивн! поля кожяо'У д!ючо! особи, ситуативна семантика слова та проакцентовано словвоае виражеяня предметного св!гу у просторовому континуум! твору,

Художня мова драматурги виявляе найб!льшу сп1льа!сть з в!р-шовою мовоо на р!вв! ооаовоположних принцип!в вствтичного словопвре-твореняя, а самэ» поява аемантично кояденсованих формул у текст! драми, гдеальяим п1дгрунгям для яких слугув геядевц1я до скорочень у спонтааа^й иов! персонажа; п!двицвна предикативн!с*ь мовного самовияву персонажа) актив!зац!я лексичних конграсЯв та розгалу-жена система антон!м!чаих ряд!в, як! в пгчзП служать заообом а!-зяаяяя св!гу у супервчяос~ях, а у драм! засв!дчують я!ткнення про-тилежних погдяд!в; метафорична саморозгортання, ефект гри словом у моваому М1крокосы! д!*чоК особи.

Кожна з ¿щд!ло.аих у Вступ! чотирьох лексичних груп по-своему забезпечуе макро- та м!кроеволюц!Йн! процеси в образному слововжи-вааа!, лише лексеми 1деолог1чао-аботракгаого семаагичного наповнеа-ая ае зач!пають глибиняих основ саморозвитку л!герагурн.

Локсцчно-образна система 30-х рок!в позбавлена есгетично! само-

ц!нноог1 як результат пал!тично! заангаковапосг! мистецтва, проте и.Iсгор!I художньо! мови пос1дас виэначене м1сце. 3 лексичного фонду л1*ора*ури попереднього десятил!ггя засвоююгься лише Т1 одиниц!, позитивна оц1ии1сть яких . сгворювала ореол казенного оптимизму /погонь, сад, океан, поеыа, сонце, весна, симфон1я, руы"яний та !н./; в!дйуваеться оцйша переор!антац!я усталеного образного фонду, позитива! -коногац!! якого оуперечать набут!й традиц!!: рана /геройство/, ос1нь /добробук/, будн! /робота/; спотворюютьоя системн1 в!дношения елеыент!в образно! мови. Директивна втручання у л!терагурно-художн!й процео породжув феномен "використання" готово! образно! форми, що приховув значку небезпеку деструкц!! художньо! мови, яка на кожному ¡сгорячному атап! ыоделюе наирям внутр1шнього саморозвитку.

Основн! положения дисергац!! викладен! в пуйл!кац!ях: "Учив он!ваги' в!тер..." /Мова укра!нсько! радянсько! поез!! 20-30рр./ - К.:1'в-во "Знания УРОР", Сер.А6.-й5.-1990.-32о..

2. 1ндив1дуальний стиль М.П.Бажана в сучасн!й литературой мов! // ¡¿энри ! стил! в ¡стор!! укра!нсько! л1гературно! мови. - К.:Наук. думка, 1989. - С.199-215.

3. Мовн1 засоби вираження наскр!зного образу як елеменга !нди-в!дуально! есгетично! снстемп // Семас1олог!я ! словогв!р. -К.:Наук, думка, 1909. - С.98-102.

4. Про пароншгчну формулу гНлий б!ль у мов! сучасно! поез!! // Стшисгика укра!нсько! мови. - К. :ОДШ, 1990. - С.18-25.

Г), Культура украпгаько! мови. Доведшие, /у сп!вавт./ . - К.:Ли-61.«Ь, 1990. '

' 6, Iнввра1я // Укра!нська л1терагурна енциклопедгя. -К.:УРЕ,1990. Т.2. - С.313.

7. Про характер взаемод! V катвгор! I 1 иди» 1 дуачI-п о-в о« т « ч ниго • ст:ш> 1 л1гег£1турно'/ моей // Ыовоэнавсгво, - 1У06» - Л'4 . - С. 61-65.

»3. Великий гранослов свого народу /у сШввют./ /7 Могмюидкстпп-1990, - Ю. - С. 3-11.. .

9. Сорцом виогракдане слово // Шпаэняпстпо.~11Ч,0.~рС>.~4,В9-ХЭ.

10. "Но м»ряй тя бозм1рного бозкраТм" // Ыоьоэяовот?ю.-1091' /r2.-C.7-l 4.

11. "Я т!лькя прин!с гоб! знпях слом..."-// Моппзлэпстпо, -1993.- - С.28-33.

12.0бгазло слово Микоян ''Бахала // Укр, нг>пп -Л лН-. л шкм1.~ ISa6.-Jr4.-C.28-33.

13. 1.С,Ночуй-ЛвпицьккЯ: портрет, пейзаж //'Ук{. мст 1 л)т. в школ.!. - И'Оа. - МО. - С.01-65. '

¡4. "3 иезпане пгвннчуй млсль, як яихори опгральн!../Нор1в-нячия в поозН {¿.Еятано/ // Культура слово. - К.,1935.-1йш.2Э.-С.31-35.

15. г^узичний ост-аз у поозН Ы.Сажана // Культура слова. -К. ,1089. - ийп.34. - С. 16-13.

16. Р:ка агггя 1- лсбрд1 часу // культура слова. - К,-Зап.¿5.- С.13-17.

17. "¡11 кого я ток па люблю, як в1гра в! тровгнкя..," // Пул г. туга слога. - К. , 1С09. - Внп.36. - С.-21-25.

10. ;.:го одни поеглчн;»': образ Тарос-т Шапчонка // Культура слоев. - К.,!?Й9. - Вял.37. - С.33-36.

19. Пи:.:ол1я ;:'р1"ь туху дисошшс1в // Культура слона . ~К. Впи.38. - С.20-24.

20. "Похорон друга*' П-зпла Т;гаил // Культура слот. -К., Н>->1. -1'и!т.4!, - 0.5-!0.

;!!. Лйс:::г<! :»оряяс кебп // Культура слога. - К,,1Р'Л.--;3;?п..10.;

CiIO-14.

22. Крапка, Кома', i ... // Культура слова. - К.,1992.-Вип.42.-С.2 33.

23. "... в болю Шлий Kojiip" // Культура слова. - К.,1992.-Вип.43. - С.35-40.' - 24. "Тебе яхколи не »лучила даль?" // Культура слова . - К.,

1994. Вип.45.' - С.21-26.

25. Що ж.записано у книгу жигтя? // Культура слова. - К., 1996.- Вип. 48. - С.41-45.

26. Смислова структура символу "в*тер" у поезп П.Тичини // Тези республ1кансько'1 науково-теоретичнох конференцП "Молод1 учи сусШльствознавщ — 70-pi44io Великого Жовтня". - Львхв, IS87.-CÜ'.

27. Дорого зустр1чей i тиха путь прощань // BiCTi з УкраУни -1988. — №22.—С.5.

28. Вихре, радхсний вiгре // Bicri з УкраУни. -1988.->45.-С.i "■.Ноезш: художнс пор^вшшня // Друг читача.-1988.-j."3.-С.2. ...... ". ¡'пгхнонному бурхливоморх" /Ноет^чне слово Михайля

Семенка/ t, ;;;тi i з УкраУни. - 1987. - Л49. - С.5.

31. Словесна композиция нейзажних картин I.С.Нечуя-Левицысог( "Творча хндив1дуальн1сгь 1.Нечуя-Левицького х л1тературшш прочее' Черкаси, 1988.- C.II2-II3.

32.Книга-про взаемонроникнення стилхв // Мовознавсгво. -1991-Ы. - С.78-79.

33. Слова, народженх вдруге // Друг читача. - I989.-K38.-С.3.

34. "Не збудешся., не прояенеш" // Друг читача.-1988.-/¿22.-С

35. Пороги буття // Друг читача.-1989. - )р5. - С.З.

36. I козша мить - коштовна намистина // Друг читача.-I991-к2

37. У вир! магштних бур // Л1 тер. Укра?на.-1992.->22.-С.З.

Ставицкая Л.А. Эстетика слова в художественной.литературе 20-30 годов XX ст. /Системно-функциональный аспект/.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологически наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. Институт украинского языка HAH Украины, %ев, 1996. На правах рукописи.

В диссертации исследуется образный словарь украинской художественной литературы 20-30; годов, эволюция системы эстетических значений лексического материала в поэзии, прозе и драматургии. Рассмотрены системно заданные и индивидуальные способы словопреобр, зоваяая, определено соотношение художественной традиции и новизны в образных структурах; раскрыта манровая типология образного слова

STAVITSKAYA LESYA. WORLD AESTHETIKS IN BELLES-LETTRES FICTION IN THE 20-30-th OF THE XX CENTKY (system-functional aspect).

Maintain a dissertarion of the academic degree for th.; philological sciense doctor by speciality 10.02.01. - Ukrainian Language. Ukrainian Language Institute of NAS of Ukraine. KUv. 1996. submitted as a manuscript.

Picturesque dictionary of the Ukrainian belli-s- lourus fiction in the 20-30-th and the system evolution of U» aesthetic meaning of the lexical stuff in poetry. |)iu:i- o; .J dramatic composition are researched in the dissertation, lvn,,; given system and individual methods of wordings are ехлиил-о there, just as ratio belles-lettres tradition and innovation in research of image-bearing structures, genre typology of speech picturesque dictionary is exposed in the dissertation too.

Ключовi слова: icTopifl художньо1 нови, образний словник.

естетичне значения слова, поетичний фразеологijii. художня норма.

J.Cnaj -