автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.19
диссертация на тему: Этимологические дублеты латино-романского происхождения в русском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Этимологические дублеты латино-романского происхождения в русском языке"

п Л T1.

i'l ü »V.»

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ТЕРКУЛОВ В'ячеслав 1сайович

ЕТИМОЛОГ1ЧН1 ДУБЛЕТИ ЛАТИНО-РОМАНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ У РОС1ЙСЫШ MOBI

Спецтльжсть 10.02.19. — «Teopifl мовознавства»

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата ф)Лолопчних наук

ДОНЕЦЬК — 1994

Роботу,'виконано у Донецькоыу державному унхверситвтх

Науковий кер1вник - кандидат,ф1лолог1чних наук, доцент

Царенко бвген 1ванович Сф1ц1йнх опоненти: доктор ф1лолог1чних наук, професор '• . Калеущенко В.Д.

доктор фхлологччних наук, професор Загнхтко А.О.

Про в I дк в установа г- Дщпропетровський деркавний ун1вереитет

Эахист вхдбудеться "¿5" с {ч и а 1994, р. на заехдашп спец1алхзованох вченох ради К 068.06.04 у Донецькоыу державному ун1верситет1 за адресов: 340000, вул! Унхвзрситетська, 24.

3 дисертац1ею можна ознакомимся у бхблхотец! Донецького державного унхверсигету.

1 Автореферат розIслано "2.2." З-^у^Н^ 1993 року.

Вчений сокретар ;пец1ал!зовано1 вченох ради

Луценко М.О.

Дя робота присвячена аналхзу етимолог!чних цублетхв латино-романського похс-дення у pociftcbKifl mobí. Етимолог1чними дублетами /туг i uajii ЕД/ эвичайно називавть етимологхчно /генетично/ тотожн: слова, гобто слова, як i "totojkhí через ixhb ьисце, але нетотожн1 в 1хньому тепершньому". * Отже,етимодсг:чнкми дублетами латино-романського походлсення можна назвати-слова, для яких виххциа ToToiraicTb вщзначаеться на piBHi латшп або однхе1 з романських-мов, як1 виникли на ii баз:, а актуальна нетот0жн1сть - на piBHi pociñcbKoi мови. Такими, налриклац, е рос. криз "рал-товий приступ хвороби" /фр. ег1ав"приладок, приступ" - лаг./ -кризис "перелакне становище" /HÍM.griela. тж - лат/, 40 походягь. з лат.críala "ршучий поворот; перелом".

Актуальн1сть теми Б.А.Серебреннхков, розглядаючи проблему взаемозв'язку мовних сдиниць та íxhíx 1сторичних змш,. твердив, ¡до "npi вивченн1 походження мовних явищ необх!П,:;о встановити, чим були породжен1 цх явища,та в яких вхцносинах вони знахоцились з шшими явищами в пер1од 1хнього виникнення".*"'Для того, щоб та-kí пошуки посувались в простих i пост1йних деф1нхц1ях, треба, на наш погляц, для р1зних píbhxb mobhoi структури збуцувати-системп категор1й розвитку генетичних вхдносин ¡.пж одиницкми в актуальнх, гобто сучаснх вщносшш. Яшцо для нижчих страт такг категори пркнаймнх декларован1 /див., наприклад, reopii Д1ахрон1чно1 фонологи, морфологи тощо/, то лексичний р1вень поки це не мае яки-хось приклац1в такого гпдхоцу до себе. Отже, актуальною é необ-ххднхсгь створекня системи категорхй траксформац1й вербальних систем.

Внаслхдок того, гцо для цього треба в перау чергу проаналхзу-вати як1сь кснкретн1 Kareropii, то й аналхз Щ é першим кроком до досягнення залначеног мети, тим бхльше, що ixhíü опис немож-ливий без обмеження абсягу дублегностх, яке здШенюеться у проце-ci встановлення вщмшностей ВД вхц суулжних категор1й, тобто без первинного "чорнового" визначення системи категор1й розвитку

* Смирницкий А.И. К вопросу о слове /проблема "тождества слова"/ // Труды ин.-та языкознания АН СССР. - М., изц-во АН СССР, 1954. - Т. 1У. - С. '45. ^ Серебренников Б.А. О взаимосвязи языковьц явлений и их исторических изменений. - Вопр. языкознания. - 1964. - № 3. - С. 21.

\

- а -

взрбальних структур._

1ншим фактором, яккй зумовлюе актуалыисть теш цослхдження» е те; 1До аналхз категорН, яка об'еднуе випадки розщеплення то-токностi слове та виникнення на його основх р1зних лексем, дозволяй пхд новим кутом розглянути так! базов1 для мовознавства поняття, як "актуальна тотогтсть слова та ïx рхзновиди", "ети-мологхчна та ¡исторична тотожнхсть", "засоби дериваци" .''тнполо-riß актуальних розбикностей мхж словами" та-ÏH., тобто цозволяе по-новому штерпретувати деякх аспекти функц1онування та розвит-ку основнох структурно-сеьюнтично1 ыовнох одиниц1 - слова.

Крш'.рго, звернення до ВД актуальна i саые по co6i, оскхль-ки багато параметре ххнього хснування не мають зараз единого трактування. Наприклад, по-рхзному визначаеться в. р1зних концеа-цхях обсяг KaTeropiï, яка розглядаеться: деяК1 лхнгвхсти вважа-ють дублетами лише слова, запозиченх в рхзнх перходи розвитку • мови /М.С.Айрапетян, Ф.Диц, I.A.Короленко/, imui зараховують до розряцу ЕД i лексеми, виникнення яких зумовлено розщепленням то-TôïtHocTi в межах oimicï мови /Ы.Бреаль, ВЛ.Фадеев, Н.Ю.Гвозде-цька/; у цеяких роботах ВД називають лище слова, якх виникли на баз1 рхзних BapiaHTÏB слова /I.A.Короленко, М.О.Нхктна/, а в хнших початков! в1дносини uis глосами слова-пдерела не вважають важливим фактором для обмеження обсягу дублетне cri /В.I.Фадеев, М.А.Сегаль/ i т.д. Таким, чином,очевидна необххднхеть в упорядку-' ванн i Teopiï дублетностх.

Велике'значения мае i те, що до цього часу було розглянуто лише Щ фраНцузько'1 /О.Враше, М.С.Айрапетян Taimi/, португаль-сько1 /fi.А.Коель»/, хтал1йськох /А.Канелло/, англ1йськох /В.Скхт, О.Ф.Дыхтрхева, M.O.hiKÏriHa/ та нхыецько1 /Е.А.Эусьмановська, Н.Ю.Гвоздецька/ мов. Але за полем зору вчених залишидись ЦЦ iH-шйх мов, оокрема pocißcbKOX. Таким чином, опис ВД в росхйськ1й мов! е актуальним тому, що цей розряд дублетiв не одержав ще сво-eï 1нтерпретацх1.

Мета та завдання дослхдження. Мета дослхдження подвхйна: по-перше,. його метою е визначення обсягу, меж, типологп дублетнос-Ti та методик H анал1зу, по-друре - опис ВД латино-романського походження у рос1йсь'к1й mobï. Завдання, як1 виходять з такох" постановки питания, наступиi:

I/ визначення М1сця tiû у ряпт сумхжних категор1й;

£/ вЦиежування fcJH вхд схожих категор1й;

3/ встановлення вкутршньо! оргашзацы KaTeropiï "етимоло-

Г1чна дублетнхсть";

4/ побуцова' системи засоб1в аналхзу та опису ВД.

Предмет доел1дження. Матер1алом для цослгпдення було 120 груп Щ - 1менник1а латино-романського лоходжгмня у росийсыай mobi. Виб1р саме цих ЕД зумовлений такими причинами:

I/ звертання до одного лекеико-граматичного,розряду дозволяв уникнути р1зноспрямованост1 опису семантичних, граматичних та якоюсь Mipoio фонетичних особливостРй £Щ;

2/ звернення до ¿менншав та пхдставою цо "залозичення слгв з 1Шоi мови починаеться звичайно з 1Менник1в",^ i тому слова з цього розряду складають найбхльиу частину зайозиченого фон--цу словника та найбоьшу частину ВД мови;

3/ звернення до слгв латино-романського похоцження робиться тому, що саме з Ц1еi групи найчастше вгдбувалися прямi та опосе-редкован! залозччзння слis до росхйсько1 мови, часто цублююч! одна о дне в план! вхдношення до' слова-джерэла.

Групи ЕЩ було вибрано методом суц!льно1 вибхрки з етиыоло-г 1ч.чих та тлумачних словникхв рос1Йсько1 мови. У. po6oTi було такой використано багато р1зномангтних словникхв росхйсько1 та' iho-земних мсв, список яких даеться у бхбл10граф!чному роздхл1 дисер-тщи.

Методи досл1дження. У дослхдженш було використано таку систему методтв:

I/ методи встановлення гсторичног та етимологгчног тотожнос-Ti, якх застосовувалися при етимологхчному анал1з1 сл1в, ЯК1 Bi-рогхцно вхсцять до груп ВД;

2/ метод категорхального анал1зу, тобто метод об'еднання ви-дхлеыих одиниць в групи та анализу структур цих груп шляхом кла-сифхкування ixhix елемент1а;

3/ метод дискретного аналгзу, застосований при описх псдалх нэподыьних. одиниць розвитку ксчкретних ЕЩ;

4/ методи формал1зац11 та моцелювання, як1 було застосовано при ornici тшпв ВД, тмив лексикал1зац1х ВД 'латино-романського походження, тиП1в схожостей та розб^лостей у структур! ЕД, а та-кож шляххв i'x утворення.

. Наукова новизна досл1дження:

I/ У ньому вперше EVJ, розглядаються не як особлива лексико-

^Веденина Л.Г. Особенности французского языка. - М.: Просве-иение, 1988. - С.. 39.

семантична трупа, а як категорхя, яка входить до класу категор1й лексикал1заци системи категорий пдахронхчно! лексикологи;

• 2/ у дослхдженнх визначаеться принцилова вхдыхшисть £¿4 в1д конверсивхв, тпбто слхв, створених шляхом "змгни парадигм" ДЛ.Смирницький/, та "етимолоГ1чнихЧ<ваз1д,ублет1в", тобто сл1в, як1 з'явились внаслхдок цп р1зноспряморано1 субстантивацх! при-кметншив;

3/ нс5:1М е I розмежувшшя двох загальних тилхв дублетностх: лексичнох, яка виникае внас-^док запозичення етимологччно тотож-них СЛ1В в одну мову, та сёмантично1, яка е результатом семантич-ного самор^звитку рхзних' глос слова-джерела у межах одн1е1 мови;

4/ у робот1 вперше.дана система моделей утворення р1знихти-П1в лексичних та сеыантичних структура кожнс! з моделей умз:-(цуе вказ1вку на тип В1Цносш кйж глосами слова-джерел^, тип та умови лексикал1зац1х;

5/ новою також е I запропонована методика аналхзу лексичних ВД, яка базуеться на визначешй можливих моделей лексикалхзацп та моделей оформления схожостей та розб1жностей у структур1 ВД.

6/ нареатх, крхм того, зд1йснено звернення до Щ рос1йсько1

мови.

Практично значения.Одержан! результата можуть бути викорис-тан1 при створенн1 словника ЕЩ. Де тим б1льш важливо, що "настав час надрукувати так1 словники для рхзних мов, для яких проблема ВД мае велике значения - теоретичне та практичне".^

Крхм того, можливе• викорис-тання матер1алхв та теоретичних положень досл1Дження у вузхвських курсах лексикологи, 1сторич-нох граматики, словотвору, та у спецкурсах, присвячених проблемам Д1ахрон1чно1 лексикологи.

СТРУКТУРА ТА Зм1СТ Д0СД1ДЕЕННЯ

Досл1цження вм1щуе вступ, три глави, висновки та три додатки. Перша глава. "Загальна теорхя етимоло^чнох дублетност1".

У педаому параграф! щех глави - "Щсце ВД у ряд1 сумхжних категорЬЧ" - встановлюеться, що традищйне визначення ¡£Д як лекси-ко-семантичнох категори не може бути прийняте, оскглькн, по-пер-

^Будагоя P.A. "Словарь этимол <' ¡ческих дублетов испанского языка" и его значение// Научи, дс;-. пыс. школы. Филол. науки. -1970. - »5. - С. 94.

ше, ВД та лексико-семантичш розряци /омошми, синонхми та íh./ 'мають pÍ3HÍ П1дстави для виц1лення: ВД, визначаються на баз i параметра "генетична тотожн1сть", а омонхми, синошми та imni поцхб-hí категорi i - на базх параметра "актуальна схожостх у значеннх/ звучанш", а no-друге - Ц1 категорГх насправд1 не протиставляють-ся, а взаемопроникають: серед ЕДе i дублети-синонхми /каприччио-каприс "п'еса особливого роду"/, i цублети - г1по-гетерон1ми /бабуин "мавпа з роду naBiaHiB" - nasiaH "назва мавп з роду, який входить до родини циноцефшпв"/ та íh. ,

Ясна pÍ4, що сум1жн1 з дублетнхстю категори повиюй мати щентичну структурну органхзацйо, тобто об'еднувати одиницх, якх мають тотожний генетичний стан, тотожний тип його змши, тотожний актуальний стан. Систему таких категор1й можна назвати системою KaTeropiñ Д1ахрон1чно1 лексикологи, ,яка мае вигляц двоступе-Hesoi оргатзацп: перший ступхнь - ступшь класу категор1й; дру-гий - CTynÍHb категорий, якi Чснують у межах кожного класу.

Виц^яються чотири класи категорхй: клас катсгорхй транслек-сикал1заци, тобто змши в i дно сип М1Ж ргзними лексемами, клас категорхй делексикал1зац11, тобто створення на баэ1 двох або б1лыае слхв ощпех лексеми; кла.с KaTeropiñ трансформаци слова, тобто 3MÍHH його BHyTpimHboi орган1зац11, та клас категорий лексикал1-3aqii, тобто створення нових лексем на базх одного слова. Саме до останнього класу i належать ¡5Д.

•Y межах класу категор1й лексикал1заци, тобто на'другому сту-neHi д1ахро^чно'х лексикологи,ВД протиставляються актуально та етимодо^чно cnopiдненим словам, таким, налриклац, як рос. любить - дюбодь. /актуально cпopiднeнi/, мех - мешок /етимолоНчно спо -pi^HeHí/, за трьома параметрами: по-перше, ЕД мають cboím джере-лом mobhí реалхзаци слова, у той час як cnop^HeHÍ слова - слово як лексичну основу; по-друге, словотвхр Ед мае у cBciñocHOBÍ про-цес лексикалхзаци глос, тобто перетворення ix у слова, а спорщ-HeHi слова - процес дериваци, при якому застосовуються словотвор-чх аф1кси; по-трете, в1дносини míe можуть бути 03na4eHÍ як в1дносини етимолог1чно1 toto№octí, а м1ж спорхдненими словами -як bíuhochhii 9Лор1дненостх.

У другому параграф - "Поняття етимологiч«ох totomioctí. 3ía-MÍHHÍCTb ВД вiц схожих явиц" - цасться концепхця основи етимоло-

rÍ4H0i'T0T0KH0CTÍ.

• ÍIo-перше, вона-базусться на,вих!дн^. актуальна тотожностг

слова-джерела, наприклад. totokhoctî до самого себе фр. galon "В1тальня" для рос. салон /фр./ - салун /англ. еЫооп "шинок" -фр./.

По-друге, вона мае своею гпдставон хсторичну тотожшсть кожного з ЦД слову-джерелу. Наприклад, рос. зтюп /фр. étude "на-вчання, ескхз" - лат./ та студ!я /studio "навчання, майстерня" - лат./ е ВД тому, цо кокне з них хсторично тотокне лат. studi-US "стараннхсть".

По-трете, етимологиша totoïmîctb передбачав актуальну не-

тотожнгсть сл1в.

В ochOBi,кокного з типiв totokhoctî та нетотожност! лежить семантична тотожн1сть. та окремхсть слова на актуальному 3pi3Ï мови та в дхахрон11. Семантична тотохшсть та окремхсть мае ви-гдад структурно пхдтриманоЗс взаемозумовленост1 ycix семантичних модиф1кац1й лексеми. Гакий стан вхдзначаеться лише для семанти-: к и г- на piBHÏ фонетики та граматики s могливхсть для хеку ванн я структурно надмхрних одиниць /наприклад, актуальных дублет1в 'типу жираф - жирафа. калоша - .галоша/т та структурно недумовлених тилхв розвитку /наприклад, "народно"! етимологхх"/. Цэ, в свою Чергу, ставить пхд сумнхв тезу деяких Л1нгв1стхв про фог-'^кчш причини виникнення ВД/I.BaHiipiec, В.1.Фадеев/.

Констата"1я цих положень дозволке визначити систему язшд, як! входять до класу-ВД, та вхдрхзнити ïx вхд явиц, як1 схожх з дублетн1стю, але -знаходяться за ïï межами. До ВД в!дносятьск;

I/ слова, якх винйкли внаслхдок багаторазового запозичення orniei лексеми, тому що у цьому npoijeci зберхгаеться семантична _тотожн1сть лексеми;

2/ слова, як! з'явились в результат! розпаду полхсеми; . 1 3/ слова, створен1 внасящок розпод1лу р1зних значень за рхзним>1 формальними дублетами слова-джерела;

4/ лексикалхзйванх форми ыно'жини; -

5/ слова, cTBopeHi внасл1док дiï процес1в транспозицн, в ochobî ekoï лежить семантичний розвиток слова, зумовлений вико-нанням ним особливих синтаксичних функщй.

За ыежами Е& знаходяться "конверсиви" та "етимолог1чн1 ква-зхдублети".

Конверсивами називаються слова, як1 yTBopeni шляхом "змхни парадигм" ДЛ.Смирницький/, як, а'лриклад, рос. пплптп - золотой. Вони займають пром1жне мхеце «аж та спорхдненими словами: на в1дм1ну вхд Щ ïx створення мае у cBoïft ochobî перебудову

формально-морфологхчнсн структури. слова-джерела, а на В1дм1ну В1дм1.ну BÎд спор1днених ел1В вони мають особливо специфгчний за-ci6 творения - не появу нових лексичних аф1ксхв, що мае Micije при деривацы, а зм1ну набору флексШ.

Етимологхчними квазiдублетами називаються групи, що мають структури "субстантивований прикметник + субстантивований прик-метник" або "субстантивований прикметник + прикметник". ïx формальна етимолог1чиа тотожн1сть не П1Д -р^люеться семантичною ети-мологхчною тотожнхстю, тому що при субстантив'ацп прикметникхв мае мхсце елшсис, тобто конденсац1Я значения базового елемента субстантивно-атрибутивного словоеполучення в семантиц1 залежного' елемента, що й встановлюе етимолог1чну семантичну тотожн1сть субстантивованого прикметника не прикметнику-джерелу, а словоспо-лученню-джерелу. Наприклад, рос. кардинал /ла!./ - кардинальный /пол, "jcardyn&trty - лат./ не е етимолог1чно totoxhí. тому, що в той час, коли карцинальний вторично тотожне лат. cardin lis"г0~ ловний", слово кардинал е 1сторично тотожне лат. ЯыИмПИжа!-2£££На."головний. епископ". Зрозумхло, що у цьому випадку немае П1дстав для включения таких сл1в до розряду ЬЩ.

Третхй параграф - "Питания про обсяг поняття "етимолог1чна дублетн1сть" та про р1зноЕидй етимолог!чно1 тотожностГ' - присвя-чено огляду Teopiñ етимологхчнох дублетностх, у яких даються pÍ3HÍ трак^ування обсягу ijieï категоры.

Лерша cepifl шдстав для його обмеження торкаеться питания про початковий стан взносил mí» глосами слова-джерела, який можна було б визнати як необххдний та достатки для ïx перетво-рення в ЕД.

У деяких досл1дженнях дублетами визнаються лише слова, hkí виходять з р!зних формальких дублет1в слова, наприклад рос. билль "законопроект у США та Англы" /англ. Mil - Фр- billa -лат./ - булла "папська грамота" /лат./, hkí мають джерелом pÍ3HÍ фонетичн1 дублета лат. MUa/iui^a "грамота" /M.O.HiKÍTÍHa, М.С.Айрапетян, I.А.Короленко/.

3 цим важко погодитись, тому що фонетичне вар1юзання слова не може бути фактором його розщеплення. Щоб пройшла трансформа-щя одн1с! з глос у нове слово, треба або те, щоб за не» закрши-лося нове значения,або те, щоб вона була запозичена до innioï мови. Тобто в основ i розщеплення слова леотть не ïï фонетичкий, а семантичний резвиток або процес запозичеьля.

driïuro з цим. бхльш справедлива, на наа псгляд, 1нша теорхя,

яка не оОмежуе цублетнхсть якимось одним'типом початкових mík-глососих в1дносин, об'еднуючи П1Д ощиею назвою. i слова, якi ви-ходять з абсолютно тотожних глос, i слова, створен1 внаслхдок за-кр1плення pioH'ix значень за р1зними формальними дублетами, так само як bcí imii тили генетично тотокшх лексем /В.1.Фадеев, М.А.Сегаль/.

Треба, однак* в1дзначити, цо ця Teopin потребуе деяких уточнень. Навряд чи можливо без якихось застережень,. а так i ро-биться в б1Льшост1 випадк1в, об'еднува™ Е одшй KaTeropii такх достатньо pÍ3HÍ за своею суттю явища, як розпад пол1сем11, лекси-кал1зац1я фзрми множини, багаторазове запозичення та íh. Мова повинна йти, скоршвсього, про рхзновици ЕЩ, як! визначаються за типом мехашзму перетворення мхжглосових ctocj'kkíb у М1жслхвн1.

Друга сер1я шдстав для обмеження дублетност1 торкаеться питания про шляхи виникнення ЕД у mobí, тобто про умови Д11 тих чи шших MexaHÍ3MÍB перетворення м1кглосових в1дносин у м1жсл1вш. Традиц1йна класиф1кащя шлях1В виникнення мае такий виьшяд: I/ ЕД, створенi у межах одн!е1 Мови, наприклад рос. барин -боярин;

2/ Щ, 'якх складаються 3Í споконвхчних та Запозичених слхв, наприклад рос. круг /споконв1чне/ - ринг/англ. г1г.к /. як i мавть джерелом n.-i-ej Угелсф-: ;

3/ ВД, cTBopeni внаслщок багаторазового запозичення, на -приклад рос. жупан /пол, ¿upa^p ir./ - зипун -/н. rp. ^aroóvi -■ i?, /вон./, якí виходять 3 it. Kiuppong» ''

Треба зробити о дне зауваження. Справа в" тому, що ця клаеифх.-кацхя спираеться на формальне розд1лення ЬД по шляхах ix виник-■нення i не вра,^овуе того, що у деяких випадках pÍ3HÍ шляхи репре-зентують однаков1 кехашзми утворення ЕД. Так, наприклад, другий та третхй пункти класиф1кац11 об'еднують ситуац'н, коли ЕД вини-кадать внасл1цок запозичення етимолоНчно тотожнь'бх споконвхчному або запозиченому ранше слову лексеми. Врахування цього дозволяс створити таку класифлкацхю:

I/ ЕД, створенх у межах ощае! мови внаслщок семантичного розвитку р1зних глос слова-цкерела;

'Ц ЕД, створен i- в результат! взаомоцП pÍ3Hüx мов: а/ внаслЦок запозичення лексеми,¡етимологхчно тотожньох слоконв1чному слову;

6/ внаслхдок багаторазового .юзичення. У паяких роботах /Ф.Дгц, Т.Г..1,1%ал1евська, М.С.Айранетян/

перший тип ЕД виведено за Mesi дубле-THocTi i названо "1сторичними вархантами", пояснюючи це тим, що процес ххнього створення кардинально В1цр1зняеться В1Д процесу створення ЕД, якг виникають у результат взаемодп мов.

Таке обмеження мабуть мае сенс, але якщо прийняти до уваги "сощальну теор1ю розвитку значень", вхцповхдно до якох вся-.а змша у межах ощпех мови "вщбупаеться одночасно з пересуванням слова В1Д onuieï соц1ально1 групп до îhujoï i е, в'останньому п1д-сумку, насл1цком цих перзсувань"^ то можна припустити, що рхзни-ця MÏK внутр1шньомовнога та мхжмовною лексикал1зац1ями полягае в тшп взаемоцп мовних систем: при м1жмовн1й лексикал1зацП зд1йс-нюеться спхлкування р1зних мов, а при внутр1шньомовн1й - р1зних Д1алект1в у межах одн1С1 мови. Це i в шдставою для сб'еднання як первого, так i другого типу етимологг.чно тотожних сл1в П1д назвоп "дублети" з тим з'астереженням, що вони все ж таки вхдрхзняються оцне В1Д одного.

Третя cepin пхцстав для обмеження ЕД торкавться питания про можлив1 сучаснх парадигматичн1 вщносини М1Ж ЕД.-Звичайно за меж1 дублетност1 виносяться етимологхчно totokhï омонхми та абсолкти синонши. Але аналхз дублет1в латино-романського похоцження показав, що мш дублетами можуть ¡снувати ршномаштнх вхпносини, hkï не мають обмежень якимись особливостями розщеплення тотожност1 та розвитку дублетность

. ^етвертий параграф - "р13новиди етиколог1чнох цублетностх" -присвячено побуцовх класиф1кац11 ЕД за такими параметрами:

I/ тип актуально1 totoshoctî слова-цжерела;

2/ тип лексикалхзаци глос слова-цд.-'рела;

3/ механ1зм лексикал1зац11.

Шд типом актуально: totwkhoctï розум1еться тип початкових вщносин Mia глосами слова-джерела, на баз1 яких Еиникають ЕД.

Модель актуально!' totoîkhoctï складаеться з цвох momchtîb.

По-перше, у Н1й констатуеться тип мпимальних схожостей та • розбхжностей для кожного з pïbhîb лексемнох структури - семантич-ного, фонетичного та граматичного - на баз1 визначення ïx зв'язку з дистрибухцею слова. На ochobï цього визначаються:

Meillet a. Crasent les mot changent de 3ons// Mèillet a. Lin-guistigue historique et linguistique générale.- Faris : Champion, 1921. - P. 245.

а/ в 1 дно сини фонетично1 /Ф1/, семантично'х /01/ та граматич-но1 /Г1/ 1дентичностх, пщ чим розумхеться тотожнхсть тих чи ш-ших аспектов структур глос у рхзномаштних випадках функцхону-вання слова, наприклад С1 глос слова тротуар у виразах: "Тротуары чисты" х "На тротуаре лужи" /"пхшг:йдна дорхжка"/;

б/ вхцносини фонетично! /<ЬД/ та граматично1 дублетностх /ГД^ коли розбхжност! тих чи 1нших компонентхв структури глос не эу-иовленх розбхжностями контекстхв, у яких цх глоси використовують--. ся, тобто -знаходяться у вхдносинах в1Льного чергування, наприкла! (Щ калоша - галоша у рос!йськхй мов1, як1 можуть зустр!чатися в однакових-«Ънвтичних оточеннях: "Я надел калошу / галошу";

в/ вхцносини фонетичнох /ФВ/, семантичнох /СВ/, граматичнох . /ГВ/ та фонограматично1 /тобто виникаючо? внаслхдок розб1жностей граматичних показник1в глос/ /ФГВ/ вар1ативност1, коли внутрш-ньоструктурн1 розб1жност1 зумовлен1 розб1кностями контекстхв вжи-. вання глос, тобто ыають своею шдставою IX додаткову дистрибуцш, наприклад ГВ /+$Г'В/глос Ьлова рука у виразах : "В руках он держит пистолет" - "Он поранил руку", де р1зниця граматичних значен) 1 показникхв зумовлена. р1зницею контексив вживання'слова та йоге синтаксичних функц1й.

По-друге,до" моделх актуально! тотожност1 входить схема об'-еднання тип!в м1Н1мальиих схожостей/розб1жностей у конкретних •. реалхзац1ях мхжглосових в1Дносин за трьома позихдями: I/ позиц1я фонетичних схожостей/розб шюстей; 2/ позиц1я семантичних схожостей/розб1жностеЙ; 3/ позицхя граматичних схожостей/розб ш-юстей. Наприклад, вхдносин м1ж- глосами слова мужчина у виразах "У костра сидели двое:мужчина.и женщина" I "Будь мужчиной!" реал1зу-ють модель актуально'! тотожностх: ФГВ //муш'йнь - муЕ'йньиЛСВ/ ."особа чоловхчох статх" - "м1цна, стримана людина"/ + ГВ /наз. одн. - орудн. одн./.

Модель' типу лексикал1зац11 базуеться на розр1знянн1 тип1В взаеыодп мовних середовшд. Можлив1 два типи лексикал1зацп:

I/ внутршньомовна лексикал1зацхя /Ш/, яка зд1йснюеться при взаемоди д1алект1в 0Дн1е1 мови;

2/ кижь'.оьла лексикал13ац1я Ди/, яка зд1йснюеться при взае-кодп р1зних мов.-.

Модель кехшйзму лексикалхзацГ: визначаеться за тим, у яких мовних умов&х зд1йснюоться перетв-^пхня глоси у слово:

I/ лэксичне перетворення, яке зд!йснюеться при запсоиченн!

/ЛИ/;

2/ семантичче перетворення, яке здхйснюеться в результатI розпацу пол1сем11 або розподхлення рхзних значень за рхзними ЗД чи ГД слова ЗСП/;

3/ граматичне перетворення, що мае виг ляд лексикал1заци форми множини /ГП/;

4/ синтаксичне перетворення, яке вхдбуваеться при абсолюти-зади значения глоси в якихось синтаксичних умовах /СГП/.

На основ1 комбшацхх перерахованих вище параметрхв встанов-люеться система ыодел1 перетворення мисглосових б 1 дно сип у м!ж-сл1вн1, тобто система моделей ВД. Прикладом'модел1 може служити ■модель С1 Г1 - МЛ - ЛЛ", зг1Дно з яков вхдносини фонетич-но!, семантичнох та граматично! хдентичностх г'лос перетворюються у М1жсл1внх вхдносини внасл1док »ажслхвнох лексикалхзацхх /МЛ/ шляхом 1х лексичного перетворення у слова. Наприклад, хдентичнх глоси лат. агяа^щ^ш "зброя" /Ф1 /¿гя^йгаю /, С1 /"зброя"/; Г1 /акуз. одн.// було паралельно перетворено у слова в 1тал1йськ1" /хт. агва^га "зброя, прикраси зi зброх"/ та французьк1й /фр. агшига "р1зновид ткацького в1зерунку"/, а потхм з1брано в Щ у рос!йськ1й мовк рос. арматура /пол, агва^га - 1т. - лат./ -армюр /фр. - лат./.

Об'еднання спорщ1ених моделей ЕД дае два типи публетностх:

I/ лексична етимологхчна дублетнхсть, яка виникае шаслгдок взаеыодп мов:

а/ власнэ лексична ВД, яка реалхзуе моделх: "ф! + С1 + Г1 -Ш1 - ЛИ"; "Ф1 + С1 + ГВ - МЛ - ЯП"; "ЗД + С1 + Г1 - МЛ -ЛП"; "ФГВ + С1 г ГВ - МЛ -ЛЯ"; "ФГВ/ФД + С1 ГВ - Ш1 - ЛП", тобто мае у сво1Й основх стосунки "С!" М1ж рхзними запозиченими словами /МЛ - ЛЛ/;

б/ лексико-семантлчна ЕД, у як1й обов'язково е момент вих1д-но'1 СВ: "Ф1 + СВ + Г1 - МЛ - Л1Г; + СВ + ГВ - МЛ - Л1Г'; ФГВ + СВ + ГВ - МЛ - ЛЛ";

2/ семантична етимологхчна дублетнхсть, яка виникае внасл1-док взазмодп дхалект1в:

а/ власне семантична ЕД, реалхзуюча модель + СВ + *Г1 -ВЛ - СП"/;

б/ формально-семантична Щ, яка реалхзуе розпод1л рхзних СВ за рхзними ФД чи ГД слова: "ФД + СВ + Г1 - ВЛ СП" та "ФГВ + СВ + ГД »'ВЛ - СП"; • ;

в/ граматико-семантична Щ, виникнання яког зумовлено лекси-

- Ik -

калхзац1ею форми множини: "$ГВ + СВ + ГВ - ВЛ - ГД";

г/ синтаксично-семантична ВД, де розвиток семантичних роз-бхжностей mïk глосами зд1йснюеться П1д впливом розб1жностей у ïx синтаксичних фунщях: "ФГВ + СВ + ГВ - ВЛ - Ст II".

.У п'ятому параграф! "Методика анал1зу ЕД" - встановлюеться два типи моделей опису лексичних Щ: моделей лексика.л1зац11 та моделей оформления ЕД.

Модель лексикал1зацп вм1щуе: модель актуальноï totokhoctï; модель типу взаемодГх мов при утворенн1 Щ та схему взаемодП мов.

йоцель оформления дав вказ1вку на тип розвитку того чи îhdio-го елемента глоси у процес1 лексикал1зац11; статут того чи ïhuio-го процесу розвитку при оформлена ВД; р1вень взаемоди чи cniB-ставлення мов, на якому реал1зуеться той чи шший статут розвитку, актуальн1 в!дносини ьпж ЕД,

Така процедура анал1зу В1др1зняеться Bin структура анал1зу семантичних ВД, для яких немае необхщност1 розд1лення моделей лексикал1заци та оформления, тому що'процес лексикалхзац11 таких дубйетхв в водночас i процес оформления. Наприклад, опис того, як на баз1 слова ячмень "хл1бний злак" виникае omohîm ячмень "хвороба очей" е одночасно i описом шляху оформления цих ЕД, тому що bïh е описом семантичного розвитку omohîmîi. При лексичшй дублетност1 з'ясування дп механ1зм1в взазмодй' мов не М1стить у co6i вказ1вки на те, чому така взаемод1я приводить до такого, а не 1ншого типу стосунк1В mix дублетами. Наприклад, В1Домост1 про те, що лат, hospltaieбуло запозичено до н1мецько1-через голан -ське посередництво /гол, Ьоз-pjtaai - нхм. Hospital / i ^передано ■jл еволюц1Йнош традищею до франц,узько1 /фр. hôtel /, a noTÏM одержан! етимологхчно тотожн1 слова були запозичен1 до pocifôcbKoi мови /рос. госпиталь - отель/, hi в якому раз1 не вказуе на те, чому у цих ЕД, так1 розхоцження у фонетищ та семантиць Для ви-значення цього потр1бен автономний суто структурний ан^л1з розвитку тих чи хнших схо;хостей/розб1жностей.

Анал1з ВД повинен в1дпов1дати двом вимогам: I/ вхн повинен бути загальним * вхдкривати найзагалыишх риси розвитку вублетностх;

2/ його треба створювати за допомогою особливих метаязикових формул та схем.

с до кладь ше yci Ц1 положения роздсриваються у главах, де проводиться анал!з ЕД латино-романського походнення у рос!йськхй мо-

BI.

Глава друга "МодвЛ1 лекеикал1заци для £Д латино-ромснсь-кого походження у pcciilcbKifi мовГ'.

if першому параграф! - "Структура модел1 лексикал1зац11" -цаеться загальний анализ структурних компонента таких моделей.

llo-перше, це модель актуально1 totoshocti, яка вказуе на тип актуальних в1дносин мхж глосами, як1 стали джерелом для ЕД.

JIo-друге, це вказхвка на тип взаемоди мов, яка реал13,уо рхзновиди зв'язкхв мов, серец яких вицьхяються:

а/ взазмодхя як еволюц1йний переххд латинських сл1В до однх-ei з романських мов, для якого в1дзначаються одночасш спацкоем-HicTb та замщення мовних структур;

б/ взаемоц1я як запозичення, при ккому Hocii мови, яка запо-зичуе, "намагаються вхдтворити в одн1й mobi momhbocti, засвоен1 нами в якост1 HociiB iHnioi мови".^

По-третв, це схема взаемоды мов, яка являв собою схемамч-не вщображення шляху переходу слова з однгех мови до хншох при створенн1 ЕД. Основною характеристикою для мови у Ц1й моделх ^ характеристика "м1сце у.^анцюжку шляху виникнення ЕД". 1снуе тр>. таких ьисця:

а/ м1сце мови-джерела /Щ/, тобто мови, на piBHi яко! ото-'тожнюються ЕД;

б/ Micu,e моЕи-посередника /йП/, кка займае проьижне Miene Mi» ИД та мовою-реци^ентом;

,. в/гл1сце мови-рецип1ента, у якхй власне й збираються ЕД; у нашому нийадку це pociftcbica мова /РМ/.

Мхж Щ та РЫ можуть знаходитись одна /мова-посередник першо-го ступени - Ш1/, дв1 /Ш1 та мова-посередник другого ступеня -МШ/, три /ШП, Ш12, мова-посередник третього ступеня - MIJ3/ та бгльше МЛ.

ВД, та Ш можуть одночасно мати статут мови-донора /МДон/, тобто мови, з i!koi було запозичено слово до рос1йсько1 мови.

Таким чином, схему взаемоци мов, наприклад при створеннх ЬД фига - фикус, можна подати так:

-'■Хауген 3. Процесс заимствования// Новое в лингвистик а Язы-жовые контакты. - М.: Прогресс, 1972. - Вып. б..- С. 345.

—пров. /AUIj/flgo-'—сер. у hîm -полг-

—/ЫДон/flga — F.A фига лат. /МД/МДон/ fictif

I--— ■■„.. РМ фикус

У другому параграф! - "Модел! лекеикал1зацг1 для БД латино-романського походження" - даеться перелхк таких моделей. При цьому вико'ристовуються так! символи:

I/ символи моделей актуально? тотожност:; 2/ велика л!тера, яка вказуе на схему взаемодп: А/

-РМ " '

I—млад

Б/

Г"

m

I_

-РЫ -РЙ

6/

4

-МП-РМ;

— РМ

ад. 1—

РМ;

3/ Цифра поряц з л!терою вказуе на тип взаемодп мов: "I" -паралельна еволюц!йна взасмод!я; "2" - така ситуащя, коли один з ВД'надхоцить до МП еволюцгйним шляхом, а. другий — шляхом залози-чення; "3" - паралельне запозичення /модель А/; для моделей "Б" цифра "I" в!дпов!дас цифрI "2" мод. А, а цифра "2" - цифр! "3"/.

4/ знак "штрих" вказуе на те, що в Одному з ланцюжк!в Д1Яло ива МП: знак "+" - що таких МП було три, а знак "два штрихи +", що в одному з ланцюжк!в було два МП, а в другому - три.

0кр1м цього, треба пхдкреслити, що !снуе два туши моделей -простI га комб1нован1, в яких об'еднуеться декхлька простих моделей. л

Прикладом модел: лексикал!заци може бути модель "$ГВ + С1 + ГВ : Л-;!', зг1ДНо з якою вхдносини фонограматично! та граматичнох вархативност! ьиж глосами слова-джерела реал!зуються у М1ксл!вн! вщноспни шляхом еволюц1йно1 лексика'^заци ощпе! з глос у одн!-е! МШАДон, а шшо! - в пипЯ, нап^иклад: лат. /МД/ цепвдо, геп-.¿1опс$(*ГВ/р6п51о-ре11516сеш /,С1/"плат1ж"/ - ГВ/номхн. одн. -акуз. одн.//, а/ еволкщя - рсвз1оп81Д - Фр. /ШИ/щЦ/^ева^ол "будинок виховання" - РМ пансион; б/ запозичення - рерз1о - пол.

- Ib - '

/Ш11/ ревака "плата" - PM пенсия.

Тротя глава. "Моделх оформления схокостей та розб1жностей у ЕД латино-ромаяського походження".

У першому параграф! - "Структура моделей оформления" - ана- , лхзуються кошоненти таких моделей, у якхй враховуеться: значу-щий компонент, тип його розвитку, статут розвитку та piEeHb його реалхзацп, тип актуальних вхдиосин М1Ж ЕД.

Елемент структури слова-джерела, розвиток якого розглядасть-ся у модел! оформления, мае назЕу значущого компоненту чи ¡значущого елемента.

Тип розвитку значущого елемента - це вказ1вка на те, що В1д-бузасться з ним при переход! слова з одаieï мэви до шшох, а такой у межах останньог. 1снуе два типи розЕитку; видозмхна, яка 'мае м1сце тод1, коли значущий елемент перетворюеться у новому для себе мовному cepen,obitt>i, наприклад зм1на комплесу >4ьа / лат. der "книга" у /Ф/ у французькхй mobî /фр. code / внаслхдок вг копи посттонхчного голосного та спрощения сполучення приголосш;^, що зажко вимовлясться / /йкз / -5 / d//; та ^пеНУИФтряцхя« тоб-то збереження'якосТ1 значущого компоненту, наприклад !дентиф:ка-цхя /«ка / при запозяченнх лат. до росхйськог мови /рос.

кодекс/.

Статут розвитку значущого елемента с вхдображенням результата порхвняння значущого компонента слова у передаючхй та прийма-юч1й мовах /аспект взаемодп мов/, та у приймаюч1й mobî i в mobî, яка знаходиться на паралельнхй fliniï взаемодП мов / аспект ai-ставлення мов/. ¿Идзначаеться п'ятг таких статутis:

I/ збереження тотожностх /3 Т/, що виникае тоц^, коли значу-щий елемент 36epiras свои як1сть при взаемодп мов, наприклад Зт роду лат. payola /kîh. р./ у рос. парабола /»in. р./, а при зхставлеш-и мов тодх, коли на паралельних лшхях взаемоемодП вхд-буваеться Зт значущого компонента, яке реалхзуеться на pïbhï 31- -ставлення, наприклад паралельне Зт роду лат. agitâtj,o. -on«a /Ж1Н. р./ У фр. agltatlon/aiH.P./ та У пол, agjtacja /жЫ. р./ приводить до Зт лат.-фр. та лат.-пол. /ж1н. р./ на piBHÎ зхстав-лення фр. ap^tation та пол. agitata;

'¿/ виникнення розбхжностбй /ВР/, що е результатом видсзм1ии значущого компонента при взаемодп мов, наприклад BP мхк значен--ням лат. modjjs/'Mipa" та фр. mod;"мода"; при 31ставленнх мов BP може реал1зуватися внаслхдок Зт -у р1зних мовах протиставлених у МД елемент1в piaHHx глос слова-джерела; наприклад, розбидхсть у

М1СЦ1 наголосу лат. procurfttor-procura.t6reffl е поставов для BP mík р1зними словами на piBHi З1ставчення рос. прокуратор та фр. procurare.

3/ збереження розбЬкностей /ЗР/, що мае М1сце лише на pieiii зхставлення мов i е або ЗР, hkí виникли на pirni взаемодп мов, або ЗР, як1 вхдзначавться на поперецньому piBHi згставлення мов; наприклац, BP в якостх фшал1 mí» лат. MiiS i ФР- Mil® га Зт фхнал1 Mix лат. bjilS'ía рос. булла приводить до ЗР /а/ - /£/ /лат. - фр./ на piBHi з!ставлення росхйсько! та французько1 мов;

.4/ видозмхна розб1Жностей /ВидР/, яка, проходить тод!, коли зашсть oniiiei розб1жност1 на piBHi з!ставлення або вз8емод11 мов реал1зуеться нова розб!жн1сть на новому piBHi з^тавлення мов; наприклад, паралельне BP мхж лат. stiidiua /diuir/ та atudio / dio / i фр. £tyde /d/ приводить до ВидР /Hum - dio / та / diuBi -d / у / dio-d /;

5/ виникнення тотожностх /ВТ/, що реал1зуеться на piBHi 3i-ставлення мов на 6a3i попередньо1 розбЪшостг, наприклад,"розбш-HicTb роду у рос. кабриолет та англ. еаъ перетворюеться у то-TomicTfc) /ВТ/ "чол. piu - чол. piu" рос. кабриолет - кеб при запо-зиченн1 англй'юького слова до pociUcbKei мови.

PiseHb реал1зацп того чи iwnoro статуту визначаеться по

матрицх:

i

; а вд.

-mijPMji

Л_Шр/рм.

1У

У1

■ Ш13/РМ3

-рм

УП

MIlj/PMj

Ё_Шр/РМ2 У1

УШ

IX

XI

-I4IÍ3/PM3--Х--•

XII

рм,

хш

Х1У

MIlj визначаеться умовно; при нетотожн!й кхль-

Велика Л1тера "А" чи "В" вказуе на те, яка з лний моделх/ схеми взаемоды ЕД маеться на уваэх: лппя "А" - це та, яка при тотолшй млькосы мов у паралельних ланцюжках зв'язуе Шд з УД еволюцхйними в1дносинами, а у випадку паралельного запозичення слова-джерела в ус! костх мов - лЫя "А" е найкоротшою

Маленька ;итера поруч з номером р1вня вказуе: лхтера "а" -що якась.мова або взаемоц1е з роииською мовою, або з!ставляеться з нею, л!тера "б" вказуе на зхставлёння Щ у межах рос1йсько1 мо-

'• ви. '

Ножна модель лексикал1зацП, таким чином, може бути перетворена в модель рхвнхв розвитку. Наприклад, «ка модель для.випад-

kíb лексикалхзаци типу Aj, A^.Ag мае вигляд:

1 А . Milj/í%5H -^—РМ2

нц, "i а 1У б

LU2-щуВДон Ша£—РМ2 ,

наприклад: I А лат.coaferentla "aöip" - фр. Conference "парада? I Б лат. - пол. konferenc.la "нарада"; JJ фр.-пол.; Ш аА фр.-рос. конферанс; ШаБ пол.-рос. конференция; У б рус. шнфердиа - конференция.

Сполучення статуту та piBHH у кожному випадку мае унхкалып особливост1, зумовлен1 конкретною hkíctd типу перетворення значу-щого элемента. Але в^вернення вхд останнього параметра дозволяв точно визначити набори таких сполучень. 1снуо три типи наборíb у таких сполученнях: I/ для початкового píbhh ле'ксикал1заци, тоб-то для системи píbhíb "I А -Б; П"; 2/ для píbhíb паралельнох вза-емодп мов; 3/ для píbhíb непаралельно1 взаемоди мов, коли зх-ставляються мови нового pi пня взаемо n,iï та старого рхвня зхстав-лення. о - ^ - -

Перший тий наборíb .мае такий вигляд: I/ Зт + Зт; 2/Зт + BP = ЗР; 3/ BP + BP = Ви.цР; 4/ BP + BP = ВТ;, 5/ Зт + Зт = BP. Наприк-лад, Ha6ip Зт + BP = ЗР може бути peaлiзoвaним таким чином; лат. Studium / st /; I A ít. atudj.0 /st: Зт/{ I Б фр. étade /ВР: лат. / st/ - фр. /et /; Л ЗР / at / - /et / на pÍBHÍ зхставлення iтaлiйcbкoï та французько"1 мов.

Другий тип Ha6opis мае два рхзновиди:цля випац^в розвитку po36imocTefl останнього р1вня пор1в;,лния /I/ Зт + Зт = ЗР; 2/ ЗТ + ВР = Щ Р; 3/ BP + BP = ВЩ Р; 4/ ВР + Зт = ВТ/, та для випадк1в розвитку totokhoctí останнього ргвня пор1вняннн /1/Зт+ Зт = Зт; 2/ Зт + BP = ЗР/. Наприклад, naöip Зт + BP = ЗР, який в1дноситься до випадкхя розвитку tötoähocti, може мам таке 'ре-альне наповнювання: П totomictb /п / - / ti / фр. graine та hím. Grafl ; Ш а А рос. грёна""яйце метелика-шовкопряда" /ВР: фр. /п /рос. /:W; Ш аБ рос. грая /Зт: /п / /; У б ЗР /п / - U / /фр.-рос./ на pÍBHÍ з^тавлення рос. гран - грена.

Tpeiiñ тип Ha6opiB також мае два р1зновиди: для випацкхв розвитку розбхжностей попереднього píbhh зicтaвлeiшя В1цзначають-ся набори "Зт = ЗР"; "ВР = ВидР"; "ВР = ВТ", а для випадиз розвитку totomoctí - "Зт = Зт; ВР = ЗР. Ннприклад, Набхр "ЗТ = ЗР" може бути реалхзовано таким чином: II а poзбiжнicть /к/-/^/ рос. лануна та ir.laguna ; Iii а Б рос. лагуна /Зт: /gl///; 1У б ЗР /К/-

- У лакуна-лагуна.

Осгашай аспект опису у моделх оформления - опис типу ак-туальних вхдносин М1ж ВД для кожного з рхвнхв мовно! структури-реалхзуеться у шкал: схожостей</розб!жностей. Наприклад, така шкала для р1вня З1ставлення ПУ4 за родом мае два ступени тотож-н1сть роду /куртина-гардина/ та нетотожнхсть роду /фикус-фига/.

Другий параграф - "Загальн! зауваження до моделей фоне-тичного оформления" - присвячено аналхзу компонентхв опису фо-нетичного розвитку та хснування Щ..

Спочатку встановлюються типи та умови прохоцження того чи пшого процесу видозм1ни.

Вхдзначасться чотири тили процес1в: "I" - процеси видозм1-ни звуку /сполучення звукхв/ у звук /сполучення звук1в/; '"¿" -процеси дхерези; "3" - процеси епентези"; "4" 11011 процеси. По-руч з цифрою, яка вказуе на тип процесу часто сто1'ть скорочена наэва рхзновиду цього процесу, наприклад "I г" тобто эмхна го-лосного /лхтера "г"/ на голосний.

. 1снують чотири типи параметр!а умов ироходження процес1В видосулши: I/ тип взаемодп ыов /запозичення /3/ чи еволющя /е //; 2/ розповсюдження фонетичних перетворень /загальномовне /3/ чи шдив1дуальне /1/; 3/ мовнх умови /позищйнаА' чи спонтанна /с/змхна/; 4/ параметр "пхдстави змши /власне фонетичш зм1ни чи фонетичн! змхни, як1 мають граматичн! пхдстави /ФГ//. Таким чином,формулу, наприклац, ЕЗШ пал можна розшифрувати "еволюц1йна загальномовна позиц1йна змхна приголосного внаслх-цок палаталхзацх!^ що мае М1сце, наприклад, при. перетвореннх лат. оаР1Ее11шв / к» / у фр. сЬар^еай //а/.

У треьому параграф! - "Модел1 фонетичного оформления ЕД"-даеться перел1К таких моделей у вигляцд систем структурних схем розвитку початкових набор1в сполучення рхвнев1 та статуту розвитку. Наприклад, одним з можливих шлях1В розвитку початко-вого набору БР + ВР = -ВидР може бути у модел1 лексика511зац1Х

+ С1 + И : А1" у вигляд1: ШаАЗТ+ШаБ ВР=Уб ВидР, що при конкретизацп типхв перетворення може реал1зуватися таким чином: лат. сап-Яопея "П1сня" // ев/; I А фр. сЬапсоп/ /0/; ЕЗП2 апокоп: ВР лат. /еа / - фр. /{¡г/; I Б 1Т. сыпгоп^/е//: Е3112 апокопа: ВР лат. /ев/ - 1т. /е/-; 11 ВидР /ев/ - ,/0/ та /■ев/ - /Е/ у /0/\ Ы а А рос. щзнсон /Л*/: ЗТ/; 111 а Б рос. канцона //а//; 32Т1 /калкування роду/:ВР хт./е/ - рос. /а/; У б Бу.п Р /ф/ - /е/ у /Ф/ - /$/.

У четвертому параграф! анадхзуються можляв: шляхи розвитку роду при створеннг ВД'. Треба розрхзняти розвиток роду при еволю-Ц1Х та при запсзиченнь

При еволюцп вхдзначалться: насл1дування роду /НР/, тобто » збереження словом його родовох характеристики при переход! з од-и1ех мовно1 системи до 1Ншох; переххд 1менникхв середнього роду в чоловхчий /СЧ/ та кхночий /СД/ р1д. Наприклад, СМ мае М1сце при перехоц1 лат. ¿а^у^^дип /сер. р./ у фр. есЬа^аиа '/чол. р./.

При запозиченнг вщзначаються: освоения по фхнал1 /ОФ/, коли слово вхдносять у мовх.до якоЭЕ запозичують, до того чи хншого роду залежно вщ йо|>о ф!нал1, наприклад освоения фр. сгааза /к1Н. р./ як 1менника чолов!чого роду /рос. класс/ за моделлю хменникхв чоловхчого роду з фхналлю "твердий приголосний" /по типу дом, нос та ш./; калькування роду /КР/, тобто зоереження роду запозиченого хменника з оформлениям його по моцел1 цього роду у мо»1, яка залозичуе, наприклад, фр. ргаяза /жхн.р./ -рос. пр^ссд. /жш. рхд/; граматична аналог1я, яка мае вигляд або граматично1 семантично} аналог 11", тобто одержання 1менником роду за аналогхею з шенниками, якх маыть схожу семантику /ГСА/, або граматичнох фонетично'х аналоги /ГМ/, тобто одержання ¡Ыенником роду за аналог1ею з .лексемами, як1 маять схоже фонетичне оформления, наприклад, одержана хменником модель характеристика "жш. р." за аналогхею з лексемами метель, постель та га.; стереотип освоения /СтО/, наприклад при запозиченнх Фр. ацЦга^оц як хмен-ника Ж1Н. р. з фхналли /-судь/ /аж.итатр/ як 1 гаших хменникхв франодзького походження з фшалями - -схоп.-з ор запозиче-

ннх ранхше; втрата роду /ВР/, яка В1дзначаеться при запозичети сл1в до ангдМськ^х ыови.

0кр1м ус1х цих п^ щйс1в в!дзначаеться теж запозичення та еволкл^йний розвиток полових 1менник1в 31 збереженням, зрозумхло, * IX родово1 характеристики: ттг ¿иса "ватажок" /чол. р./ - рос. дуче /чол. р./.

У п'ятому параграф! даеться перелхк моделей родового оформления, утворених також саме як модел1 фонетичного оформления. Наприклад, схема "ЗТ + ЗТ = ЗТ" може бути розвинутою для моцелх лек-сикал1зац1х + СВ + П : Б2" таким чшом:"ШаБ ВР=1Уб ЗР": хт.

1£1££"поворот"; I а А рос, вольта //жги, р./, ОФ: ЗТ/; 1Б фр.

'ЩЩ/ж1н. р./; КР : ЗТ/; А а ЗТ /жш. р./ /жш. р./ /рос.-фр./;

Ш аБ рос. вольт //чол. р./; 0$ : ВР/; 1У б ЗР /жш. р./ - /чол.

р./ у рос. вольта - вольт.

У иостому параграф! дшоться загальнх шдстави для створення модел1 семантичного офрмлення, повний опис яких нем'ожливо було навести э-эа обмеженого обсягу роботи. Тому у цьому роэдхлх ро-боти даються лише загалып татки про напрдаки опису, якл мо-яуть бути репрезентоваш у моделях оформления.

Це, по-перше, кхлыисна характеристика розвитку семантичних ВД, яка вм1щуе вказхвку на к1льк1сть виххдних СВ слова-джерела, на розпод1л М1ж р1зними лексикал1зованими формами, на шляхи створення пол1сем11 на рхвнях М11 та РМ /езолющйне перенесения пол1сем11 або семантична атракц1я запозичених омошмхе/, на тип 1Пльк1сних вщносин М1Ж семантичними структурами ЕЩ.

По-друге, це як!сна характеристика розвитку Ей, яка вкпщуе вказ1вку на характеристику сем, якх були базою для переносу най-менування, та сем, як1 були базою для як:сно1 зм1ни у семантиц! ВД, та такой на тип переносу /метафора, метешкия та т./.

У висновках даються загальш висновки з роботи у вигляд! но-гаток до -теори лексикограф1чно1 репрезентацы лексичних ВД. Та-ка репрсзентащя може бути реал1зовака у трьох етапах лексико-граф1чно1 обробки ВД:

I/ визначення, чи входить трупа СЛ1В, яка розглядаеться, до розряду ВД;

2/ визначення моделей лексикалхзацхх та оформления, як1 були реал1зоваш при розвитку групп ВД, яка розглядасться;

3/ словникова репреэентащя встановлених моделей лексикал1-зац11 та оформления.

Ыожна запропонувати таку структуру словниково1 репрезента-цп моделей, тобто структуру словниково! статтп

I/ заголовш слова, тобто Щ;

2/ вказ1вка на вих1дн1 вхдношення М1ж глосами слова-джерела, на баз1 яких створились Щ;.

3/ 1стор1я створення ЕД з вказ1Бкою на джерела вхдомостей про цю 1сюр1ю;

4/ опис процес1в оформления ВД;

Ь/ опис сучасних в1дносин иЫ ними.

Алробац1я досл1дження. ОсновкЛ положения "Етимолог1чнх дуб-лети латино-романського походження у рос1йськ1й мов1" обговорю-валися на науково-практичних конференц1ях ГДНМ /19Ь9-1.£93 рр./ та на науково-практичнхй конферешц! "Взаемодхя одиниць р!зних р1внхв у гермэнських, романських та слов'дасысих мовах" у ИДПНМ

/1990 р./

0нр1м цього.за результатами дослщження було надруковано цв1 статт1:

1. 0 модели трансформации и моделях актуального зтшолох^!-ческого тождества на лексическом уровне //Актуальные вопросы теории языка и ономастической номинации: Сб. науч. статей. - Донецк: ДонГУ, 1993. - с. 39 - 54. ' '

2. Основные проблемы диахронической лексикологии // Тезисы научной конференции ГГШИЯ. - Горловка: ГГШИЯ, 1993. - с. 86 -88.

>дп. в печать93. Формат 60Х84'/16.» Бумага П^ЯСг/ЭаСр. "офсетная печать, л. печ. л. 0,9Ъ , 4'сл. ир.-отт. . Уч.-изд. .1. 1,0 , Тираж •/00 экэ

хаз Х*Ч-Ч0-!Ч. " "' Донецкий государственный университет, ЗТО055, Донецк, Университетская, 24.

ДМ11Л, 140050, Донецк, ул. Артема, !Ш.