автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Этническая история Верхнего Потисья в первой половине I тысячелетия н.э.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Этническая история Верхнего Потисья в первой половине I тысячелетия н.э."

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

од

1 1 :: -1 :1. На правлх рукопису

' *" УДК (3):902.7(4)

ЧЕРКУН ЙОЛАНА КАРЛ 1ВНА

ЕТШЧНА 1СТОРЫ ВЕРХНЬОГО ПОТИССЯ В ПЕРПИЙ ПОЛОВИН1 I ТИСЯЧОЛ1ТТЯ Н.Е.

Спедольшсть - 07.00.03 - всесвггня ктор1я

АВТОРЕФЕРАТ дисертацП на здобуття наукового ступеня кандидата ¡сторичних наук

УЖГОРОД -1995

Дисертшйес е рукопис

Роботу виконано у в!дд1л1 археологи

1нсгнтуту Карпатознавства УжЦУ

Науковий кер1вник - доктор 1сторичних наук, професор Е.А.Балагур1

0ф1ц1йн1 опоненти: доктор 1сторичних наук, професор I.С.Винокур /Каи"янець-Под1льський пед1нститут/ ■

Пров1дна орган!зац1я: Одеський Археолог1чний музей НАН Укра1ни

на зас!данн1 спец!ал1зовано1 вчено! рада Д. 15.01.04 в Ужгород-ськоиу державному ун1верситет1 /294000, м. Ужгород, вуд. Ун1вер-ситетська, 14/.

3 дисертац1ею ыожна ознайомитися в 01бл1отец1 Ужгородського дер*зн1верситету - м. Ужгород, вул. Кайтульна, 9.

Реферат роз!сланий

кандидат 1сторичних наук В.1.Б1дз1ля Лнегатут Археолог!! Н4Н Укра1ни/

годин!

Вчений секретер спец!ал1зовано1 вчено! ради

ЗАГМЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

1стор1я стародавн!х етнос!в е !стор!еп 1х взаеиов!дносин в процес! проходаення вс!х стад!й етногенетичного розвитку. Вив-чення щп взаемов1даосин мае вазишве значения для п!знання icTo-ричного процесу взагал! i конкретних perioaiB зокрема. В запропо-нованшу досл1даенн! таким рег!оном е Берне Потнсся - свое?1д-ний !сторико-географ!чний район Карпатського ареалу, який знахо-диться на стиху Сх1дно1 та Центрально1 Европи. Кого- на?ва походить в1д друго1 за величиною, п1сля Дунаю, водао1 apTepil ареалу - "велико1 i славно! р!ки Ticil" (Иордан, 34), яка Сере сз!й початок у п1вденно-сх1да1й частин! Укра1нських Карпат, в межах Закарпатсько1 облает! з двох даерел - Чорно1 i Б1ло1 Тиси. Про-т1каючи по територП Закарпаття в зах!дному напрямку, Тиса вбирае прав! притоки - Тересву, Тереблю, Р!ку, Боркаву. Р1чки Латориця, Уя, зливаючись на територП Сх!дно1 Словаччини з Лаборцем ! Онда-вов, утворюють р!ку Бодрог, яка тек впадае до Тиси. На зах!д в!д Сланських rip, води Геиерсько1 височини збираються в р!чку Горнад, яка впадае в Сладу, а остання - в Тису. 3 л!вобережкя в Тису вливаються р!ки Самой, Тур ! Красна, як! прот!кають по тери-тор!1 Руыун!1.

3 п!вноч! рег!он закривають Бескиди, з п!вя!чного сходу та сходу - Полонинськ! Карпати, а з заходу - Татрансько-Гемерська височина. Таким чином, гори ! р!ки зумовлюють для ц!е1 територ!1 певну природньо-географ!чну замкнут!сть з наявн!стю трьох еколо-г!чних зон - г!рсько1, передг!рсько1 та р!внинно1. До першо! при-родньо-кл!матично! зони в!дносяться ripcbKi райони з луками-поло-нинаш та буково-хвойниш л!саад; до друго! - передир'я Карпат-ських хребт!в з в!дрогами та котловинами; до третьо! - низовини в долинах р!чок з луками та масивами широколистних л!с!в. Перш! дв! зони багат! на корисн! копалини, так! як зал!зо, с!ль та високо-пластичн! глини, а третя е найб!льш придатною для розвитку земле-робства, скотарства ! ремесла. Географ!чне розташрання Еерхнього Потисся, з р!зноыан!тн!стю його природн!х ландшафт!в, багатством флори! фауни, наявн!стю достатньо! сировинно! бази, з давн!х давен сприяло заселенны ц!е1 територП людьми. До того ас, Карпат-ськ! перевали були зручним перешийком Mis Сходом ! Заходом, по якому багато тисячол!ть пролягали шляхи, що визначали напряыки культурних та економ!чних зв'язк!в, м!грац!й.

В pi3Hi !сторичн! епохи рег!он займав особливе м1сце в ку-льтурогенез! Карпатського ареалу-. Найб!льш окладам пер!одом

е 1 половина I тисячол!ття н.е., коли проходили кардинальн! пол!-тичн! ! етнокультурн! процеси, викликан! римською експанс!ею в Карпагську котловину 1 Великим переселениям народ1в. Досл!даення цього в!др1зку часу стародавньо1 !стор!1 рег1ону мае важливе значения як для правильного розуы!ння процесу заселения 1 культурник в!дносин в ареал! Укра1нських Карпат, так 1 для в!дтворен-ня ряду под!й ранньосередньоБ1чно1 !стор!1.

До недавнього часу етн!чна !стор!я Верхнього Потисся першо1 псловшш I тисячол!ття н.е. не була об'ектом спец!ального досл1д-кення. Тому актуальней. дано! робота визначаеться моклив!стю ре-конструкц!! хиттед1яльност1 стародавньо1 сгг1льноти рег!ону через встановлення II етноскладових частин та розкриття етнокультур-них 1 пол1тичних ситуац1й на основ! шсемних та археолог1чних даерел. Бона п!дсшшеться там, що в пор!внянн! з суы1книш -тери-тор!ями Карпатського ареалу (бршими римськими пров!нц!ящ Панно-н!1, Рец!1, Дак11), етно-плем1нн1 структури даного рег1ону вивче-н1 слабо, що гальмуе включения його в загальноевропейський контекст культурно-!сторичного розвитку. Важлив!сть розробки теми етн!чно1 !стор!1 в!дзначалася багатьма вченими, що конкретно в±добразилося у високому р!вн1 археолог!чно1 дослхцженост! рег!-оку на сьогодн!ш1й день. В той ке час, в!дсутн1 узагальнююч! до-сл!дшшя, в яких би ця тема розглядалася всеб!чно 1 в динамШ 1стор2чного процесу римського пер!оду та доби Великого переселения народ!в. А в!дтак, значний об'ем археолог1чного матер!алу доз-воляе звернутися не т!льки до розробки окреыих 11 аспект!в, а 1 осшслення сут! всього процесу.

Мета досл1дгешя - визначення зы1сту етн!чво! !стор!1 Верхнього Потисся, II основних подШ та складових частин. В цьому план! вахливою е характеристика населения Верхнього Потисся як складово1 частши п!вн!чнофрак!йськогс етносу Карпат в римський пер!од та з'ясування динам!ки етнокультурних процес!в в к!нц1 IV-V ст.н.е., зуыовлених под1яш Великого переселения народ1в. Дося-гнення ц!е1 мети передбачае вир!шення таких завдань: 1) на основ! вивчення пов!дсшень стародавн!х автор1в розглянути 1сторичну си-туац!ю в перш!й половин! I тис.н.е. на територ!! римо-варварсько-гс м!ккордоння; 2} дати характеристику археолог!чних культур, ет-нскультурних груп,- локальних вар!ант!в та провести 1х культурно-хронолог!чну оц!нку; 3) з'ясувати роль взаемов!дносин м!ж прий-пшши ! субстратниш племенами рег!ону, а такох досл!тити стиму-лююч! культурно-еконоц!чн! впливи римсько! цив!л!зац!1; 4) прогнал! зузэти матер!али доби Великого переселения народ!в, провести

-з-

li культурно-!сторичну !нтерпретац1ю. Розгляд поставлена! завдакь окреслюе методолог!чн1 Мдходи до досл!дження через розкриття явищ - етн1чна культура, етнокультурний ареал, етш.чн1сть, обряд - i способ!в 1х воображения в археолог!чиому магер!ал!.

Ыетодолог1чниы принципе« дисертацП е Лсторичний п!дх1д до анал!зу культурно-1сторичних сальностей стародавност!, якай полягае в розкритт! cnocoOiB духовного та практичного освоения CBiTy людьми, зумовлених родо-плем!нною формою ооц!ально1 орган!-заш.1. В основу методики покладено модель археолого-еппчного до-сл!дження, яка дае можлив!сть в!дновлеяня еттчно! icTopii на основ! археолог1чних даерел шляхом вид!лення ега!зуючих ознак i утворення на lx основ! археолого-етн!чних тип!в i коыплекс!в. Ця модель до певно! м!ри в!добранае процес ыатер!ал1зац!1 еттчно! специфики в археолог1чному ыатер1ал! i робить реальним екладення програми етн!чного дослЛдаення. В робот1 такок широко заетосова-Hi метода картографування пам'яток, хронолог!чного та пор!вняль-но-тшолог1чного анал1зу продукцИ рем1сничого та домашньего ви-робництва - керамХки, знарядь прац!, пластики,- що дозволило вид!-лити в археолог1чних культурах етно-культурн1 комплекса, локальн! вар!анти, та провести 1х хронолог!чну !нтерпретац!ю.

Дяерелознавчу базу дослхдаення складають пам'ятники мате-р!ально1 культури (керам1ка, знаряддя прац!, зброя), як! вид!лен! з археолог!чних селищних i поховальних комплексах Верхнього Поти-сся, та гшсьмов! твори"античних i в!зант!йських автор!в, як! м!с-тять !нформац!ю географ!чного та етнолог!чного зм3.сту.

Узагальнений анал!з та диференц!йований розгляд максимально! Шькост! даерел, в!домих в л1тератур1 i . вщцлених автором при розбор1 речових колекц!й, стали одн1ею з частин дисертацИ. Вазишве значения надавалося хронолог!чному визначенню матер!алу, пор!вняльвому анал!зу культур та пошукам аналога. При розгля-д! кераы!ки критер!ями виступали: форма, стиль оформления, склад глиняно! маси; для металевих вироб!в враховувалася форма, техно-лог!я виготовлення, в окремих випадках - склад ыеталу.

В робот! узагальнено дан! близько 400 ар1еолог!чних па-м'яток (поселения, городища, виробнич! центр, могильники) рим-ськогр часу ! б!льше 50 - доби Великого переселения народ!в. Ну-м!зматичний матер!ал представлений колекц!ею монет к!льк!стю б!льше 4000 з 180 пункт!в рег!ону. Кр!м того, широко використан! матер!али фощцв та експозиц!й музе!в мм. Ужгорода (Укра!на), Са-ту-Маре (Румун!я), Н!редьгази (Угорщина), Кош!це, Михайловце (Словаччина), Мангайма, Гайдельберга (ФРН), каталог м1жнародко!

виетавки в'Нюрнберз! (1987) "Гермавд!. Гунни. Авара. Скарби епо-хи Великого переселения народ!в".

3 писемних даерел використан! твори автор1в дек!лькох яащав - 1сторшив (Тац1т, Амю.ан Марцеллш, Беллей Патеркул, Д1он Касс1й, Йордан, Прокоп1й Кесар!йський), географ!в (Страбон, Птолемей), ыемуарист!в (Ш1й Цезарь), хрон!ст!в (Зос1м, Зонара) та поет!в (0в1д1й).

1ронолог1чн1 ранга робота. За основу взято перход першо! половши I тисячсийття н.е. (1-У ст.), коли в надрах соцхальних структур стародавньо! Европи прот!кали глибинн1 процеси, як! зна-йшли вЛдбиток у всьому комплекс! археолоМчних та писемних даерел. Нитй руб1ж визначаеться загибеллю латенсько! цивШзацИ те акчтгзахцею герыанських племен на Дуна!. Верхтй руб1» фшсуе р!зку зм1ну культур та етнос1в, пов'язану з гуннською навалов в Кащатський ареал. Хронолог!чно цей щхткок часу в!дпов!дае чо-тирьоы етапам загально1сторично! схеми пер1одизацП 1сторП Ш.в-денно-Сх!дно1 Европи, п!д час яких в!дбулося виникнення сп!ль-ного кордону мз.к Римською 1мпер1ею 1 сх!дниш землями (106-180 рр.н.е.), масове проникнення старогерыанських племен в результат! Маркоманських в!йн (166-180 рр.) та евакуацП провшп! ДакИ (271 р.), виникнення гуннсько1 1мпер11 в центр! Тисо-Дунайського мещпччя (420-455 рр.) та встановлення гегемон!1 германц!в п!сля II краху (455-488 рр.) (Брайчевський, 1994).

Наукова новизна роботи полягае найперше в тому, що вона е першов спробою спец!ального досл!дхення складних етнокультурних процес!в, як! проходили в рег!он1 в к!шх! газньоримського часу 1 пер!од Великого переселения народ!в. Порушен! щтання розглядаю-ться на широкому вторичному фон! центральноевропейського ареалу, що дозволило в!добразити данам!ку складних етн!чних зрушень у V ст.н.е. На основ! ц!леспрямованого анал!зу конкретшх ыате-р!ал!в визначена загальна схема поетапного розвитку стародавне племен Верхнього Потисся та сумхкних район!в; вид!лен! та охарактеризован! археолог!чн! культура; просл!даован! зв'язки з !ноку-льтурними середовищами, як! в сво1й динаы!ц! сгйвпадають з хро-нолог!чними етапами загального !сторичного розвитку Карпатського ареалу.

Основн! положения ! висновки дасертац11 базуються на пра-цях в!тчизняних та заруб!жних вчени, а такох досл1дкеннях автора. За десять рок!в участ! в археолог!чних розкопках та пошукових роботах археолог!чно1 експедиц!! Ужгородського держуйверситету авторш дисертац!! досл!дено б!льше 50 пам'яток в р!зних пунктах

■рег!ону, в тому числ! - 15 гончарнях майстерень нз виробшпсму центр! Берегово-Лужанка; численн! буд!вл! та затла на дак!йськсму городищ. Мала Копаня; група могил б! ля с. Велика Бакта, мзтерхал! яких значно розшрили археолог!чний каталог пам'.ятск ре г 1 сну : момивост1 1х етно-хсторичних оц!нок.

Теоретична 1 практична значения роботи полягае у м-жли-вост1 застосування проведених дослЗдань при подготовц! узагзль-нюючих праиь з археологи та стародавньо1 !стор!1 Укра1ни, еус!д-н!х кра!н (Румун!1, Словаччини, Угорщини); для написзЕня опец!-альних або загальних курс1в з археологи та перв1сно1 !стор!1 в ВУЗах; складання зеоду пам'яток 1стор!1 та культури, побудоз! експозиц!й !сторичних та краезнавчих музе1в. Кр!м того, 1нтер-претащя результатов дослхдаення етн!чно! !сторП регхояу меже бути предметом обговорення 1 актив!зац!1 етно-археолог!чких до-сл!джень, а конкретш. висновки використан1 при осмисленн! етн!ч-них процес1в в Укра1нських Карпатах в наступим !сторичшх пер!о-дах. Загалом, доеллднення етн1чно1 !сторИ та етногенезу старо-давност! вказуе на ун!версальн!сть цих явщ, закладену в глибск1й гйдоснов!, сутн1сть яко1 потр!бно пост1йно розкриватз. Це допемо-ке побудрати етн!чну !стор!ю людства, як вже побудовак! еоц!-альна, культурна, пол1тична, релтйна 1 багато шших. II резреб-ка мае немале практичне значения, оск!льки на приклад! минулого вона допомогае правильнее роз!братися в розвитку сьогсдення, а також в м!жетн!чних колл!з!ях, як! виникають !, мскливо, ще дозго будуть виникати.

Апробац1я результат!^ досл1даення проводилася на заехдан-нях в1пд!лу археологи шетитуту Карпатознавства УяДУ та шляхом публ!кац!1 матер!ал!в, як! були виявлен! в процес! розкопок ! до-сл1дяень автора. У ватчизняних та заруб!жних виданнях опубликовано 9 роб!т, 3 знаходяться в друц1. Автор приймав участь у склада-нн! !нформативних зв!т!в про археолог!чн! досл!дження на терито-р!1 Закарпаття. По тем! дасертацЦ були виголошен! доповШ на мтародних конферешцях в м. Кишинев! (Молдова, 1992), м. Сату-Маре (Румун!я, 1994), та симпоз!умах - ФракологИ П!вденно-Сх!д-но! Еврош в м. Геркуланум (Румутя, 1992) та археометалург!! Карпатського рег!сну в м. Герлани (Словаччина, 1994).

Структура робота. Дисертащя складаеться !з вступу, трьох розд!л!в, заключения, списку використаних джерел та л!тератури, 59 ьпюстращй.

У встуй. викладен! актуальность, мета.! завдання, основн! методолог!чн! принщпи досл!даення, висв!тлиеться новизна ! прак-

-о-

тична значим!сть роботи.

Роэд1л I "Етнокультурна ситуац!я в Верхньоыу Потисс! i прплеглих periosai в персгШ половик! I тасячол!ття и.е. в письмо-вих джерелах та 1стор1ограф!1" складаеться з трьох п!дрозд1л1в i присвячений анал!зу писемних античних i в1зант1йських даерел та ретроспектив! розвитку погляд1в на дану проблематику в icTopio-граф!1.

Населения Карпатського ареалу та його складово1 частини -Верхнього Потисся в ранньоримський час представляло собою досить розма!ту картину, утворену з м1сцевих фрак!йських i !лл!р1йських племен, а такоя прийшлих (герыанщ, сармати), як1 ocim на Кар-патських землях в ход! переселенських хвиль з niBH04i i сходу. Б1лыпа частина з них в I - на початку II ст.н.е. потрашла в зони окупац!1 Риму ! була включена в склад пров1нц!й ПаннонП i ДакП, менша, в тому числ1, i' з perioHy Верхнього Потисся, опи-нилася в контактн!й зон! з 1мпер1ею, утворивши по вШошенню до останньо1 "блихню перв!сну периферию".

Про племена, як! складали "ближню nepBiCHy перифер!ю", в першу чергу, дають нам в!домост! античн! письмов! даерела. Це текста таких загальнов!домих роб!т як "Географ!яи Страбона (64-63 pp. до н.е.- 20 р.н.е.), "Географ!я" Клавд!я Птолемея (пхсля 83 р.н.е. - п!сля 161 р.н.е.), "1стор!я" i Терман!я" Корнел!я Тац!-та (б!ля 58 - йсля 117 pp.н.е.), "1стор!я" Дона Касс!я. (160 -235 рр.н.е.),"1стор!яи 1мм!ана Марцел1на (330-400 рр.н.е.), ■"Гетжа" Йордана (VI ст.). KpiM того, окрем! BiïOMOcTi м!стять: "Scriptores Historiae Augustae" - зб1рник б!ограф!й !мператор!в в!д Адйана (117-138 рр.н.е.) до Нумер1ана (283-284 рр.н.е.), написаний на початку Г? ст.н.е. i перероблений в друг!й половин! цього стол!ття: окрем! фрагмента "HoboI icTopi!" 3ociMa (501 р.н.е.) та роб!т в!зант!йських хрош.ст!в Зонари (п!сля 551 р.н. е.) та С!нкелла (784-806 рр.н.е.).

За даними античних автор!в на етн!чн1й карт! Карпатського ареалу I ст.н.е. мокна вщйлити три !сторико-культурн! зони: зах!дну, п!вденно-сх!дну та п!вн1чно-сх!дну ,до яко1 в!дноситься Верхне Потисся. Зах!дна була заселена !лл!р1йськиш, кельто-гер-манськими та сарыатськими племенами, п!вденно-сх!дна - гето-дака-Ш1, а п!вн1чно-сх!дна - ш.вн!чнофрак1йськими племенами (Strabo, VII,3,1; Tacit, Germ.,43; Plin.,П,80-81). •

Зрушення певно! етчно! стабЗльност!, яка склалася в ареал! Карпат на початок нашо! ер, в перлу чергу, були пов'язан! з

консол1дац1еп на Середньому Дуна1 свевського плем1нного союзу на чол! з Марободом - вождем маркоман1в. Ця, на перший погляд, нез-начна под!я в!дразу звернула увагу античних географ1в та !стор-kíb, що пояснюеться з!ткненняы маркоман1в, а пот!м квад1в, з зоною !мперських iffrepeciB Риму. Страбон (VII,6',XI,1,26), Пл!н!й Секунд (IV, 80,82) та !нш! автор в сво1х працях не т1льки опису-вали пол!тичну та плем!нну характерстику гермашйв, а й п!дкре-слювали загрозу 1хнього сус1дства для безпеки Римсько1 !ыпер!1 (Veil.Pat.,II, 108,2; Tacit, Germ. 41).

Найб1льш ч1тко локал!зац!я герланських племен в п!вн!чно-зах!дн1й частив! Карпатського ареалу на I ст.н.е. проведена Тац!-том (Germ. 43). В!н hUbíb йдсумки Mirpauiñ германц!в в Каратах, дав 1м етн!чну i пол!тичну характерстику, а також в!дмз.тив появу на кордонах царства Ванн1я (20-50 рр.н.е.) нових племен 1з сходу -сармат!в (Taoit. Arnial.29,30; Hist.3,5).

Кордони paHHix германських плем!нних об'еднань ч1тко вка-зан! i у ПлМя (17,81), який вперше списав район "великих скеля-стих" Карпатських rip (IV,82) i псв!домив про вит!снення сармата-ми-язигами дак1йських племен з Тисо-Дунайсько1 низовини в гор (IV,80-81).

Попередження !сторик!в I ст.н.е. про германську загрозу зд1йснилися в II ст.н.е., коли Римськ1й 1мпер11 був нанесений си-ль'ний удар п1д час Маркоманських в!йн (166/167-180 рр.н.е.). Ос-новним даерелом цих под1й е "Римська 1стор1я" Дона Касс!я (I-ЫХ), в як!й наголошуеться, що в!йни були розпочат! прикордонними з Паннон1ею народами, внасл!док натиску на них п!вн!чшх племен -гот1в, вандал1в, лангобард!в, як! вистушли з гшбшш областей Европи i Сканд1лав11.

Ethí4hí зрушення пер1оду Маркоманських з!йн безпосередньо торкнулися i Верхнього Потисся, куди в 170-171 рр.н.е., за св!д-ченням Д1она Kaccifl (ЬХП,12,1) _ Павсан1я (Х.34,5). проникають сх!дно-германськ! племена вандал!в-хазд1 нг!в. На ц1й терторП 1х розм!щуе i íctophk б!льш п!знього часу - Йордан (Get. 113,114), який дае розгоруту 1стор1ю германц!в - геп!д1в i гот!в, що з'я-вилися на icTopOTHifl арен! п1зн!ше (Иордан, 94-95, 178-180,182184). 3 останн!ми були пов'язан! нищ!вн! удар варарських коал!-ц!й, як! привели до загибел! Римсько1 iMnepil (476 р.).

Субстратн! племена Каратського ареалу - п!вн!чн! фрак!й-ц! - вперше, i досить детально,описан! "батьком" !стор!1 Геродотом (484-425 рр.до н.е.) в зв'язку з походом царя Дар!я в Ск!ф!ю в 513- 512 pp. до н.е.(Геродот, IV,89,93,94,118). К!льк!сть св1дчень

прс фрак1йц1в (гет!в i дак1в) зб1льшуеться з к!нця I ст. до н.е., в!д скремих згадок (Caes. VI, 25), до докладного описания у Страбона (VI,3,12;VII,3,10-12), а п!зн1ше Птолемея (111,8,3) i Йордана (71-78). Завдяки творам цих .автор1в ми д!стаемо детальку, а разом з тим складну 1нформацз.ю про пол1тичну, плем1нну i етн!чну ситуац!ю в близьк!й до нашого рег!ону Дак11 I ст.н.е.. Йордан (13,76) посвячуе нас в початок з!ткнення дак1в з римлянами, а Д1он Kaccifl (LXVII, 7,1) дае екскурс под!й дако-римських е1йе епохи ДомШана i Траяна, як! завершаться утворенняы про-Eimii Дак11 (107 р.н.е.). '

Ийроку характеристику Дак11, зокрема 11 п!вк1чеих кордо-н1в, дав Птолемей (16,1,11), який розм!щував тут племена костобо-kíb (111,5,9,21). В1н також вперзе вкив тер^1н "Карпатсыа гори", олисавш Бескиди (гори Аск10ург1ус), Укра1нськ1 та Румунськ! Кар-пати, як! вважав . кордоном míe Европейською CapuaTiec i Дак1еи (?tol., III,5,1:5,8:7,1,-8,1).

1стор1я населения Карпатського ареалу в гйзньоримський час 1 епоху Великого переселения народ!в в переказах' римських i в1-закт!йських íctophkíb насичен! картинами масових етн!чних пере-селень, безперервних м1жплем1нних сутичок i в!йн, занепаду i знкценЕЯ значно! кьлькосп м3.сцевого населення.

Основними джерелами по icTopil к1нця IV-T ст.н.е. висту-пають, кр!м "Гетики" Йордана (123-283), нВ1йиа з готами" Прокотя KecapificbKoro (VIII,5,1-12,14-15,19-22) i "Сказания" Пр1ска Па-н1йськсго (Prici, FHG, 4). 0станн1й, побивавши в ставщ гуннсько-го воздя АттЗли, не т1льки детально описав побут i характер гун-нхв, а й дав характеристику 1х союзник!в i сус!дз1х плем1нних об'еднань.

Писемн! джерела, не дивлячись на недол!ки, уривчат! описания, утворкшть певний 1сторичний фон i висувають на перший план ваклив! вузлов! момента (дако-римськ! 1 Маркомансью. eíShh, про-Еикнення сармат!в, герыанц!в, гуш1в), як1 дозволяють з1ставити 1х з даними масового археолопчного матер!алу, що в сукупност1 розкривае 1сторичну картину етнос!в Карпатського ареалу, зокрема i Верхнього Потисся.

Вивчення археолог!чних пам'яток Верхнього Потисся 1-П ст.к.е. було розпочато ще в друг1й половин1 XIX ст. Однак, аж до останнЗх десятил!ть, висновки щодо 1х етн1чно1 належиост1 базува-лися на даних окремих старожитностей, в кращому випадку комплексах певних район1в, а недостатн!сть археолог!чного ыатер!алу до-

иовнювалася св!дченнями античких автор!в з Ix власними м!ркуван-яями про плем!нний св!т Карпат та його !стор!ю. 3 50-х - 60-х pp. XX ст. в Словаччин!, Угсрщин!, Румун!1, дещо п!зн!ше в Закарпат-г!, розпочинаеться пер!од нагромадження археолог!чних джерел, а íotIm Ix етнокультурне осмислення. У цьому вхднсшенн! дссить вагомий внесок зробили словацьк1 вчен! Г.Колн!к, В.Буд!нск!~ Кр!чка, М.Лам!ева-1Медлова, Я.Пастор. Проведен! ними рознила ц!лого ряду пам'ятншйв, в тому.числ! таких ключозих як гончар-ний центр Елаж!це-Богдан!вц! (Я.Пастор), земпл!нський; комплекс (Б.Бенад!к, В.Буд!нск!-Кр!чка), поселень в Прешов!, • Шебастсвцях, Сен! (М.Лам!ева-1Шедлова), дозволили вид!лити етн!чн! комплекси м!сцевого п1вн!чнофрак!йського населения, пам'ятки липицько1 та пшеворсько! культур.

Угорськ! досл!дники, з початку 60-х pp. XX ст. (Д.Чаллань) i до сьогодн! (1.Бона), проголошують теор!ю германсько1 належно-ст! старожитностей римського часу на т'ериторП Саболч-Сатмарськс! облает!. Б!льш!сть археолог!чних пам'яток вШосяться ними до "культури Берег",нос!ями яко1 були вандальськ! племена (Csallary, 1970, 1973) та до гото-геп!дських старожитностей (Bona, 1986).

Зг!дно сучасн!й румунськ1й !стор!ограф!1 (С.Дум!трашку, Т.Бадер, Г.Лаз!н) на територ!1 Сату-Марського та Байя-Марс'ького у1зд!в в I-IY ст. проживали "в!льн!м даки, нащадки автохтон!в ! переселений з окуповано! Дак!1. В к!нщ. II-III ст. сюди проника-ють вандали - Hocil пшеворсько1 культури (Ала, Мед!ешул AypiT та !нш.).

Проблемами !стор!1 1-Г7 ст.н.е. в ареал! Укра!нських Карпат займаеться В.Г.Котигорошко (1986,1991), висновки якого базую-ться не на вузьколокальних памятниках, а на узагальненн! матер!-алу всього рег!ону. Зг!дно. коЕцепц!! вченого субстратном населениям Верхнього Потисся римського часу були п!вн!чн! фрак!йц!. В I ст. н.е. вони входили в великий масив дак!йсько1 культури, а в наступному стол!тт1 брали участь у формранн! культури карпат-ських KypraHiB. Щодо пшеворсько! культури, досл!дник вважае, що И Hocil - вандали-хазд!нги, проникають в рег!он в друт!й половин! II ст.н.е., але вяе на протяз! перших десятил!ть п!ддаються значнхй асим!ляц!1 з боку м!сцевого населения.

Серед PÍ3HHX пер!од!в стародавньо! !стор!1 Верхнього Потисся до найб!льш слабо вивчених в!дноситься епоха Великого переселения народ!в (к!нець IY-V ст.н.е.). Перевакну б!льш!сть старожитностей цього часу складають поховання з багатим !нвентарем,

-То-

нкому i була прид!лена особлива para в л!тератур! як в хроноло-ril, так i s точки зору етн!чно1 атрибуц11. Значну роботу по си-стеыатизацП матер!ал!в гуннсько1 епохи в Карпато-Дунайському басейн! пров!в Ы.Пардуц (1959), який склав карту пам'яток V ст.н. е. i вид!лив три етн1чн1 груш: п!зньосарматську, гер^аыську i гуннську. Питания хронологи розроблялися в ряд! статей Й.Вер-нера (1938,1956,1959) як у в1дношенн! датрання окремих речей, так i ц1лих комплекс!в (Косино, Т1салюк, Гава, Капушани).

3 роб1т,.опубл!кованих за останн1 роки, сл!д в!дзначити статт! Я.Тейрала (1988,1992) та S.Bipöpayepa (1980,1992), як! при свячен! розробц! ключових проблем icTopil der Yölkemnde-rungszeit. При розгляд1 хронолог!1 раннього пер!оду Я.Тейралом (1988) робитьс'я висновок, що перех!д в!д п!зньоримського часу до початку переселения народ!в мокна розглядати, як поступовий процес, який проходив в дек!лька етап!в. Найб!льш ваклив! фактори цих етап!в визначаються появою гунн!в, зм!ною в типах поселень, виникненням в Подунайському л!мес! прикордонних областей федера-TiB i3 зм!шаними пол!етн!чними культурами.

IcHynHi розробки по проблемах епохи Великого переселения народ!в Карпатського ареалу, а такок в!дкриття в останн! роки но-вих пам'яток (Велика Бакта, Т!садоб-С!гет та im.) дозволяють автору описати етнокультурну картину реПону Верхнього Потисся к!н-ця П-Y ст.в.е.

РоздЗл II "Населения Вархнього Потисся в ршськнй час (I-IV ст.б.е.)" складаеться з трьох пЦроздШв. В першому подаеть-ся коротка характеристика етн!чного складу населения суы!кних ре-rioHlB Карпатського ареалу та описуються основн! пол1тичн! под!1 1-Г7 ст.н.е.

KopiHHi злами в загалъно-!сторичЕсшу розвитку Карпато-Ду-найських земель на рубеж! л!точислення визначаються двома основ-еиыи моментами: експанс!ею Риму та виникненням на територП ареалу iuieMiHHHX об'еднань герыанських племен. За даними Пл±н!я (КН. П,96) ! Тац!та (Germ. 46,2), в I ст.н.е. германц! под!лялися на три велик! груш, з яких приельбськ! - квада, маркомани -ше в 9-8 pp. до н.е. приходять на Середне Подував1я, де утворюють так зван! "царства" (Ыаробода, Ванн!я),як! стають своер!дним плацдарму для наступного яроникнення der deutschen Stämme в ареал.Одно-часно з п!вдня на цю територ!ю утручувться римськ! лег!они, що призводить до в!йськового захоплення ПаннонИ.а пот!м орган!зац11 тут римсько! пров!нц!1 (8 р.н.е.). 3 середини I ст.н.е. територ1я

Тисо-Дунайського басейну заповнюеться дек1лькоиа хвилями !раномо-вних племен сарыат!в (язиги, роксолани, алани). 1х 1стор1я - це 1стор1я пост1йних конфл!кт!в !з сус!дн!ми племенами та Римською !мпер1ею, що в!дбралися as до гуннського завоювання. 3 Зжого боку, "сарматський клин" на протяз! друго1 'половили I ст.н.е. служив буферной области mís римською Паннон1ею i територ!ею да-кШських племен, як! були основниы етМчним субстратом Карпат-ського ареалу в той пер!од. В друг!й половин! I - початку II ст. н.е. сармати виступали то на боц1 римлян, то на боц! дак1в. Останн! устрявали в конфл!ктн1 в!дносини з Римом це в епоху Цезаря, а в пер!од правл1ння iMnepaTopiB ДомЩана (81-96 рр.н.е.) -Траяна (98-117 рр.), вИськов! сутички Mis ниш досягли свого апогея i призвели до гдлого ряду дако-римських в1йн (86-89 рр., 101-102 рр., 105-106 рр.).В1йни завершилися розгромом царства Децебьла i утворенням в 107 роц! npoBiEiíii ДакП.

Внасл!док завоювань земель Mis Верхн1м i Hhshím Дунаем в склад Римсько! iMnepii включаеться велика маса варварських племен i починаеться новий етап в стародавни iCTopil Карпатського ареалу. В першу чергу, bíh характеризуеться завершениям буд1вкицтва п!вн!чного i сх!дного л!месу, що призводить до под1лу плем!нного caiTy Ш.вденно-Сх1дно1 i Центрально1 Европа на дв1 частини. Перша опинилася в зон! окупацН, а друга, в тому числ! Верхне Потисся, в безпосередайй 3ohí вплив!в римсько1 цив!л!зац!1.

3 виходом римлян на Середн!й Дунай наступае пер!од Biñ-ськових сутичок i конфл1кт!в з германськими племенами. В kíklú II ст.н.е. вони вилилися в грандЬзн! Маркоманськ! в!йни (166/167180 рр.), назван! римськими !сториками "змовою BapBapiB" (SHA, Vita Maro., 22,1). 3 цього моменту починаеться в!драхунок занепа-ду iMnepii. Рим переходить в!д завоювань до оборони, а варварсьга. племена з кожним десятшйттям все б!льше напружують силу cboíx удар!в по Дунайських провшЦях. В kííiuí-kíhuíb вони призводять до евакуац!1 Дак!1 (271 р.),яку заполонюють багаточисленю. племена гермашцв, uíbhí4hhx фрак1йщ[в i сарлапв. В наступальному прорив! варвар!в ведуче становище зайыають карш, a totím сх1дн! гермашЦ. 3 них вандали вже в II ст.н.е. проникають в Верхне Потисся i проривають п!вн1чний л!мес ДакИ (Cass. Dio., Ш, 12, 1; Иордан, 113,114). Усл1ц за вандалами в perioH проникають геп!да, а пот!м готи. Це проникнення, в!дображене в писемних джерелах (Иордан, 207-208), тдтверджуеться i даними археолог!чник пам'я-ток.

Загалом, сл!д е!ду!тити, що пол!тична ситуац!я, яка скла-лася'б Карпатському ареал! в римський час, в значн!й м1р! сприяла сощально-економ!чному розвитку населення Верхнього Потисся, що вШилося в !нтенсивному рост! заселеност! рег!ону 1 високому р!вн! матер!алъно! культури племен.

В другому п!црозд!л! даеться огляд основних культурних утворень на територИ Верхнього Потисся 1-П ст.н.е. Пер1од се-редаки I ст. до н.е. - початку II ст.н.е. на землях рег!ону роз-глядаеться як пер1од !снування дак!йсько! яультури, поширено! на значн!й територИ Карпатського ареалу. II носП - дакИськ! племена проникають ! освоюють регхон п!сля розгрому Буреб!стою (бли-зько 60 р. до е.е.) кельтськкх об'еднань та 1х опп!дум1в (Б1;гаЬо, V, 1,6; УИ,3,11). На важливих ком>такац1йних шляхах 1 боля со-лотвинських сслерудник!в даками зводяться городища (Земпл!н, Мала Копаня, Солотвина-Четатя, Ончепп!), з яких перл! два стають дом!нуючими пол!тичними та рем!сничими центрами Верхнього Потисся. ДослШёння городищ 1 ц!лого ряду поселень дозволяють говорите про досить високий р!вень розвитку економ!ки в середовшй гпв-н1чкофрак1йського населення рег1ону I, в першу чергу, металургИ, металообробки 1 гончарства, а також про широк! торговельн1 зв'я-31а з сумхкними областями Карпатського ареалу.

Вивчення могильника в Земпл!н1, одиничних поховань в Стред! над Бодрогом, Бобовому показало, що поряд з традии!йшми п!дкурганними захоронениями, зд1йсненими за обрядом кремацЛ, з приходом дак!в з'являються ! грунтов! могили. Залишки трупоспа-лень разом з !ндив!дуальними речами та посудом-приставками клали-ся б урни або просто зсипалися в ями.

В II ст.н.е. м!сцеве п!вн1чнофрак!йське населення,разом з спорцшениыи 1м даками, формуе культуру карпатських курган!в, ос-новн! хронолог!чн! рамки яко1 визначаються 11-1? ст.н.е. Памятники цього пер!оду (близько 400) представлен! поселениями, вироб-ничими центрами, могильниками ! скарбами.

Поселения, головним чином, займають низовинну, найбЗльш плодючу зону рег!ону. Плода 1х 2-3 га, в окремих вшадках до 1015 га (Петрово, Паладь Комар!вц1 та !нш.). Як ! в попереднЛй час, в житловому буд!вництв! використовувалися напХвзешшнкг та назем-н! житла, б!ля яких розташовралися допом1жя! црим!щення 1 госпо-дарськ! об'екти. Серед виробничих центр!в найб!льш ' досл!даенис £ селище металург!в у Вовчанському та гончарний промисловий райО! М!ц. На територИ останнього, в!д Берегшуран! (Угорщина) до м.Бе-

регово (Укра1на), в!домо 119 гончарни* печей двоярусно1 конструк-цИ. Майстри району М1ц спец!ал1зувалися по випуску високояйсно-го с!роглиняного посуду з штамповании орнаментом. В ход! розкопок тут знайдено.б!льше 60 тис. фрагмент керам1ки, десятки ,ц!лих посудин, 58 глиняних штамп!в, ф!були, пряжки, намисто ! римськ1 денар!! П-ГГ ст.к.е.

Поховальн! пам'ятники складають обмежену групу старокит-ностей, серед яко! повш.стю досл!джений т!льки 1зський некрополь. Характерною рисою-ритуалу було трупоспалення на.м!сц1 захоронен-ня, р!дко на в!ддал!, з посл!дуючим вм!стом залиик!в кремац!! в л!шп урни (дом!нанта), в ямки ! в купи на стародавньому горизонта В дек!лькох випадках (1за - курган N 3,13, Земплш - курган N 1,5; Стреде над Бодрогом N 4) заф!ксован! концентричн! круги, ви-кладен1 з каменю довкола захоронения. П!сля зд!йснення ритуалу . поховання васипався курган. В окрему групу вид!лено дек!лька кур-ган!в !з змшаним пол1етн!чЕим ритуалом (Братово, Земпл!н - курган N 2, Лесне - курган N 3), в яких захоронения зд!йснювалися за м!сцевим ритуалом, а !нвентар складався з речей шеворського типу (зброя, посуд).

Трети групу пам'яток культури карпатсышх курган!в скла-дае 21 скарб та поодинок! знах!дки монет в 147 пунктах рег!ону. Б!льша частина скарб!в - це грошов! накошчення, як! разом з одн-ничниш знах!дками складають колекц!ю близько 4000 монет, в як!й 95 % риыських денар!1в.

В друг!й половит II ст.н.е. на земл! Верхнього Погисся з гавЕоч! проникають нос!! шёворсько! культури, !дентиф!кован! до-сл!дниками (К.Годловський, Т.Колн!к, М.Лвд!еваЧМедлова, В.Коти-горошко)- з племенами вандал!в-1азд!нг!в. 1х щнсутн!сть в рег!он! ф!ксуеться 24 пунктами одиничних захоронень, могильником в Земп-лШ та Мед!ешул Аур!т!, а такоя окремими знах!дками керам!ки шеворського вз!рця з 29 поселень к1нця II - початку III ст.н.е. "Чист!" шеворсыа об'екти були в1дкрит! т!льки в останн! роки на поселениях Иочола II та Буча Берег!вського району Закарпатсько1 облает!. Вони, в основному, складалися з нап!взеылянок з! стовпо-вою конструкц!ею ст!н, як! характера! для пам'ятшк!в цього кола староаитностей в В!сло-Одерському рейсн!.

Поховальн! пам'ятники пшеворсько1 культури (Апа, Ардано-во, Свалява, Кекче, Берегшурань та !яш.) характеризуются грунто-вими кремац!йними захоронениями, в б!льшост! випадк!в супров!дни-ыя ритуально з!гнутою зброею. Проведений анал!з предмет!в озбро-

ення пшеворц!в показав, що вони належать до бойового (профес!йно-го) виду збро! i в1дпов1дають р!вню збро1 найб!лып розвинутих варварських народ1в римського часу. 1х наявн!сть в комплексах шеворсько1 культури Верхнього Ботисся св!дчить про 1снування в даноиу сусгйльств! во1н!в-профес1онал1в.

Окрему групу пам'ятшпйв 11-Г7 ст.н.е. складають локальн! культури, в як1 включен1 пам'ятники "в1льних" дак1в та германськ! старожитност! к!нця III - першо1 половини IV ст.н.е. Перш, займа-ють вузьку смуту вздовж л!вобережжя верх!в'я р.Тиси i басейн ни-зовини р.Самош, тобто кор1нн1 земл! дак1в, в1домих тут з V ст. до н.е. через пам'ятники культурно! груш Сан!слеу-Н!р. В пер!од ла-тену вони зазнали кельтсько1 культурно1 н1веляцИ, але тим не ме-нше, зберегли основну етйчну рису - поховалышй ритуал i м!сцев1 форыи л!пного посуду. П1сля утворення пров!нц11 Дак!1 ц! земл1 визначаються в писемних джерелах як територ!я племен "в!льних'" дак!в (Савв. Dio., Ill,3,3; LVIII,27,5), як1 складалися з Micue-вого населення та переселещ1в з Транс1льван11, окуповано1 Римом. Проживали "BÍjn>Hi" даки на поселениях в!дкритого типу, використо-вуючи в житловому буд!втщтв1 нап1вземлянки та назэмн! китла. В ряд! поселень (Лазур, Мед1ешул AypiT, Сату Маре) в1дкрит! гон-чарн1 иайстерн!. Зг1дно даних пол!етн!чного могильника в Мед1ешул AypiT, "bíjühí" даки використовували грунтов! могили, в як! кла-лися урни та посуд-приставки.

Германськ1 старожитност! представлен! "княз1вськими" захоронениями рубежу III-IV ст.н.е. в Острованах i Цейков! (Словач-чина), а також групою гегпдських пам'яток к!нця III-IV ст.н.е. на територЦ Саболч-Сатмарсько! облает! Угорщни, головним чином, зосереджених вздовж л!вобережжя р.Тиси. nepmi вШосяться до за-гальноевропейського горизонту "княз1вських" поховань (Werner, 1938, 1973) з наявнГстю значно! к!лькост1 речей Í3 дорогош.нних метал!в, каменю та скла.

Геп1дськ! пам'ятники складають поодинок! 1нгумацгйн1 за-хоронення та поселения з 26 пункт1в рег!ону. 1х 1нвентар скла-дався з предмет!в вбрання, л!пного та гончарного посуду, риыських монет. Особливий 1нтерес становить захоронения д!вчинки в ц!льн1й дубов!й трун! з Ишварди (ФНМАЙ, íhb.N 79.17.1).

В ход! д0сл1дкень пам'ятник!в римського часу Верхнього Потисся була з1брана значна к!льк!сть речового !нвентарю, який дозволив провести еийчне i хронолог!чне членування старокитнос-тей з вщдленням основних тип!в та BapiaHTiB, характе'рних для тих чи 1шпих племен. За сво!м функц!ональним призначенням bíh розпо-

д1ляеться на чотири груш: 1) керам1ка; 2) знаряддя прац1 та по-бутов1 реч1; 3) зброя; 4) прикраси, предаети вбрання та туалету.

Керам1ка за способом виготовлення делиться на л!пну i гончарну. Перша в 61лыеост1 вжгадк1в мае не тхльки хронолог!чне, а й етн!чне навантакення. Найб1льш ч!тко вил!ляеться посуд п!в-н1чнофрак!йського складу, який налекить до коышекс!в культура карпатських курган!в i "в!льша" дак!в. Це горпки, миски, вази, чашки, сковор1дки. Для посуду пшеворського типу характерна гру-б1сть формовки кухонних горщик!в та ретельн!сть обробки столових ваз та мисок. Надзвичайво широкий асортимент гончарного посуду, який в сво1й б1лыюст1 складаеться з с!роглиняних мисок, глечи-к!в, горппав, ваз, кубк!в, а такой тари для зберОгання пршас!в -йфос1в. .

Основна частина знарядь прад! (наральники, коси, серпи, зерзова, сокири та 1нш.) знайдена на поселениях культури карпат-ських курган1в, а збро! (меч1, бойов! Hosi, наконечники спис!в, умбони) - в захоронениях пшеворсько1 культури.

Четверту групу речового 1нвентарю складають ф!були, п!д-в1ски, перстн!, начиста, пряжи та к1стян! гребен:!. Разом з ниш на памятниках в!дкрит1 реч!-1шорти, як! св!дчать про широк! торгов! контакта з римсышм cbItom. Це terra sigillata, скляний та бронзовий посуд риыського походкення.

Трет1й п1дрозд1л пЗдсумовуе результата анал1зу писемних дкерел i пам'ятннк1в археолог!чних культур Верхнього Потисся.

Культурогенез рег!ону розглядаеться як соц!альний, еконо-м1чнай i культуЕий синтез двох основних компонентов: субстратного - п!вн1чнофрак1йського, пов'язаного з м!сцевиш традиц1яш, 1 прийшлого.(кельта, даки, германц!). ВЗдносши пршпельц1в з м1сце-вим населениям впливали на вс! три сфери синтезу, активн!сть i теши якого залекали в!д р!вня розвитку продуютвних сил, структура субстратних та прийшлих колектив!в.

Високий р1вень економ!чного розвитку населения Верхнього Потисся в римський час визначався збереяенняы виробничих тради-ц!й, заснованих в останйй чверт1 I тис. до н.э. кельтськиш племенами. На py6esi н.е. культурними i пол1тичншш спадкоёмцяни кельт1в стали дакн. Культурно-1сторична спор1днен!сть етноса, зберекення кельтських традиц!й та потукна сировзнна база спрзяли поступальному розвитку економгки i соц!альшх в1дносин населения рег1ону (виникнення городищ, як пол!тичних та економ1чних Цент-piB, спец!ал1зоване реьйсниче виробництво, наявн1сть товарно-

грошових в1дносин).

Настуш1 зм!ни в етнокультурн1й сфер! рег!ону визначаить-ся його входженням в контактну зону з Римською 1мпер1ею (107 р.) i Маркоманськими в1йнами, чому супроводкувало широка пощирення германських племен. В проникненн! останн!х в рег1он видШються три етапи: I - к!нець II ст.н.е. (вандали-хазд!нги); 2 - к!нець III—IV ст.н.е.(геп1ди)3 - 376-488 рр. (остготи, свеви, геп!ди).

На перших двох ётапах цього проникнення матер!али пам'ят-ник!в св!дчать про сп!льне проживания м3.сцевого i прийшлого населения (Педер, Трстене при Горнад1, Братово та 1нш.), а також про сильний воен!зований контингент пришельц!в (Ana, Арданово, Свалява, Мед1ешул Аур1т) та 1снування у них 1нституту вожд!з (Островани, Цейков).

Найб1льш вакливим у соц!ально-пол1тичному план! розвитку населения рег1ону п!сля появи германських племен е саме становления i розвиток 1нституту л1дер!в з внутр!шньою 1ерарх1ею соц1-ально1 структур, що яскраво виражено в матер!алах ' поховань. Ем1щення в могили поряд з стандартними наборами також i певних символ1в влади, серед яких найб!льш показшши е зброя, золот! кубки, шийн! гривни, - вказуе на. спец!ал1зац1ю функц!й во1н!в, жрецХв та св!тських л1дер1в. Очевидно, статус вокдя-л!дера стае в III-IV ст.н.е. життево важливим для iHTepeciB •сусп!льства, що вело за собою його 1деолог1чне утвердження через 1дею сакрал1за-ц11 влади i престижно-знаков! об'екти. Функц1я централ1зованого 1деолог1чного л!дерства виракена в наявност! в рег1он! ун1каль-ного жертвенника-святилища б!ля с.Солонц1, де багаторазово прово-дилися ритуальн! спалення людей. Сл1д в£дзначити, що для цього пер1сду у всП Центральна Европ! характерним е picT рол! вожд!в (горизонт могил Лейна-Хаслебен), який був викликаний сильними и1грац1йними i експанс1йними' ¿мпульсами.

На третьему етап! проникнення гермашЦв в рег1он мова йде не про взаемозв'язки м1сцевих з прийшлими племенами, а про соц1а-льно-економ!чн1 зрушення, як! призводять до зникнеиня пам'яток м!сцевого населения i початку нового пер!оду етн!чно1 icTopii Верхнього Потисся, пов'язаного з складними. м1грац1йними процесами епохи Великого переселения народ1в.

РоздЛл III "Плайкний св1т реПону в часи Великого переселения народов (к1нець IV-V ст.н.е.)" складаеться з трьох п!дро-зд:Шв. В першому проводиться анал1з основних категор!й старожит-ностей кхнця IV-V ст.н.е.:- поселень, поховальних пам'яток, скар-6iB та одиничних знах!док речей. Серед них найменшу групу склада-

ють поселения, як!, в основному, зконцентрован! в г!рськ!й м!сце-вост! Швн1чно-С11дно1 Словаччини. Щ селища входять в велику -групу "П!вн1чно-Карпатських поселень" (Pieta, 1991), для яких характерно розтавування на природах тдвишеннях, вершинах плоско-rip'iB та,rip, тоСто в умовах з хорошим природн!м захистом. Особ-ливий хнтерес представляють так! поселения, як Прешов i Трстене при Горкад!, на яких просл!дковано безперервне заселения на про-тяз1 II-V ст.н.е.

Обмекена площа розкопок не дозволяе дати повний анал!з плану забудови поселень та китлового буд1вництва. Житла в!дом1 двох тип!в: назенн! i наМвземлянки 1з стовповою конструкц!ею CTiH. Середня площа 1х 12-16 кв.м. Поряд з житлами знаходилися допом1кн! щмм!щення та господарсью. ями.

НайОыьш репрезентовану i основну групу старокитностей кгнця П-V ст.н.е. складають похсвальн! пам'ятники. На сьогодн! в perioHi в1домо 35 м!сцезнаходжень одиничних поховань i три могильники (?!садоб-С!гет, Исалвк-Разомпуста, Капушани). Найб1льша ix концентрац!я зосереджена на л!воберекж! р.Тиси, в район! п!в-н!чно-зах:1дно1 частини Саболч-Сатмарсько1 облает! Угородики. Для анал1зу взяп дан! сорока, добре документованих, могил. KpiM трьох урнових захоронень з Т!садоб-С!гета, Bci вони 1нгумац!йн1, вм!ще-н! в rpyHTOBi могили (т!льки чотири поховання в Велшай Бакт! були п!дкурганними). Вс! !нгумац!йн! захоронения характеризуются могилами прямокутно1 форми (2-2,5' х 1,0-1,5 м), глибинов 0,82,0 м. Пок!2ного клали на спину з витягнутими вздовз т!ла руками та opieHTaiiieB голови зах1д-сх!д, в окремих вшадках гйвдень-сх!д-п!вв!ч-зах1д, п!вдень-п!вн!ч, п!вн!ч-п!вдень. Ц1 дан1 дають можливхсть говорити про 3MiHy поховального ритуалу в ? ст.н.е., викликану зм!ною етчних структур. За аналог!ями, под1бна форма могил i ор!ентац1я характерна для пам'яток всього Карпатсько-го ареалу гуннського часу, в першу чергу, гер^анських ! сарматсь-ких. Поширення opieHTauil зах!д-сх!д, зг!дно б!льшост! досл1дкик!в (Heinrich,1990; Parducs, 1963; Vago, Bona, 1976), можна розглядати незалекно в!д етн!чно! налекност! пам'яток i в1дносити до загаль-но1 зм1ез св!тоглядних уявлень, пов'язаних з проникненням христи-янства в пол!етн!чне варварське середовище.

Антрополог!чний ■ анал!з ряду к!стяк!в' показав ваявн!сть европе!дних титл'в серед захоронешх ! присутн!сть ритуально! де-формац!! черепа (Vlcek, 1957). Остання деталь ритуалу, характерна для п!зн!х сараат, була перейнята сх!дно-гераанським населениям Карпатського ареалу ! зникае п!сля середина У ст.н.е.

Найважлив1шою деталлю поховального ритуалу к!нця ст. н.е. постае !нвентар, який р!зко в!др!зняеться св.о1ы багатством в!д б!лып ранн!х, тим б!льше п1зн11 захоронень. По своему складу 1 призначенню в!н вид!ляеться в три групи: 1-прикраси 1 приладвд вбрання; 2-предаети озброення; 3-ртуальний 1нвентар, покладений в могилу п1д час захоронения (посуд, прясла, оболи). В!до!нною рисою ж!ночих захоронень е багатство 1 групи 1нвентаря( яка складаеться !з золотих та ср!бних вироб!в, нап!вдорогоц!нних ка-мен!в. Ця деталь ритуалу, характерна для V ст., е св!дченням непом!рного збагачення германсько1 та гуннсько! знат! за рахунок пограбуваяь та данини. Досить сказати, що т!льки в 451 р. Рим-ська !мпер!я вшлатила Атт1л1 432 тис. сол!д!в (Корсунський, Гюн-тер, 1984). Саме це збагачення прзводить до формування мода на показну розк!ш в середовищ! гуннсько! та германсько1 знат!, яка виявилася в поширенн! надто масивних (б!лыпе 30 см) золотих 1 ср1бних ф1бул, великих пряжок, намиста, браслетХв, сережок, в1-домих з кош1лекс1в захоронень "знатних германок" V ст.н.е.

Третю групу старожитностей епохи Великого переселения на-род!в складають • скарби та одиничн! знах!дки речей 1 монет. За сво1м зм!стоы вид!ляються монетний скарб з Кривоштян, грошозо-ре-човий з Брестова та речов1 з Геленеша та Залкод-Банкода. В перш! два скарба входили монета з останньою ем!со!ею !шератора Валента (364-378 рр.), в !нш! - золот! ф!були, ср!бна пряжка, зеркало. До одиничних знах!док в!днесен1 сол!да к!нця 1Т-У ст.и.е. та окрем! прикраси.

В другому йдроздШ даеться анал!з основних груп речово-го !нвентарю: керам!ки, прикрас, приналекностей одягу ! туалету, збро!.

Керам!ка цього пер!оду складае невелику в к!льк!сному в!даошенн1 групу. Вона в!дома,головним чином, за колекц!ями селищ прешовського типу, могильника Т!садоб-С1гет та одиничних знахОок в захоронениях ! представлена посудом л!пно1 ! гончарно1 формовки. Основн! форш складають горшки, глечики, миски, кубки.

В другу, найб!льш багаточисленну групу речового матер!а-лу, входять ф!були, пряжки, сережки, персти!, браслета, торквеси, намисто, зеркала та к1стян! греб!нц1. В сво1й б!льшост! вони ма-ють хронолог!чну ! етн!чну атрибуц1ю. В першу чергу це отосуеть-ся ф!'бул, серед яких в досл!джуваний час найб!льше поширення д1-стали масивн! двухпластшчаст! заст!бки п'яти вар!ант!в, ф!були типу Лев!це-Прша, ф!були-цикади ! асИегПЬе!. Пряжки (поясн! !

обувн!) вид!лен! за своею форюю та розм!рами в чотири типи. Детальний анал1з цих речей вказуе на II сх1дно-герыанське поход--ження.

Значну групу сережок (15 екз.) складають кульчики з пол!-едричним кубиком, як1 широко в!доы! в германо-сарматських захоро-неннях V ст.н.е.

Серед приладь туалету вид!лено групу з 11 к!стяних грэбе-н1в трьох тип!в та 13 зеркал "сх!дно-номадського" вз!рця.

Зброя к!нця П-У ст.н.е. знайдена, головним чином, в по-хованнях 1 представлена мечами, наганечниками спис!в та деталями щит!в (умбони, ручки).

В третьому тдроздШ, на основ! анал1зу речового инвентаря, п1дн1маються питания хронолог!1, пер10Дйзацх1 та етн!чно! атрибуцИ пам'ятнию.в галдя П-7 ст.н.е. Для розгляду цих питань були залучен! фундаментальн! правд ц!лого ряду европейських вче-них - Ф.Б1рбрауера, Я.Тейрала, Й.Вернера, А.К.Амброза, 1.Бони.

Ретельний анал!з археолог!чних пам'яток, в першу чергу, поховань, як! представляють значну к!льк1сть хронолог!чних !нди-катор!в, дозволяють вид!лити серед старокшгностей Верхнього По-тисся дек!лька хронолог!чних горизонт!в. Ранйй горизонт Б1 (375420 рр.) визначаеться комплексами поселень прешовського типу ! групою ранйх могил (23) могильника в Исадоб-Мгет!. Хронолог!ч-шши !ядикаторами виступають п!зн! вар!анти одночленних ф!бул, пряжки ! гребет 4 типу груш I В А.ПМедловсько! (1971).

Початок горизонту Б2 (410/20-450 рр.) визначаеться зм!ною складу поховального !нвентаря, хоча ч!тку межу ы1ж ступенями Б1 ! Б2 встановити досить важко. До основних комплекс!в цього пер!оду вздносяться поховання Чана (Словаччина) 1 Маклар (Угорщина). Да-.туючим матер!алом виступають пластшчаст! ф!були груш I Амброза, ф!були з !нкрустац1ею (Геленеш), велик! пряжки з прямокутниш обШлами, склян! кубки, сережки з пол!едрячши кубиком.

3 горизонту Ъ2 вичленяються дв! фази: Унтенз!беннбрун (400/10-420/30 рр.) ! Лаа Андер Тайя-Бакодпуста (420/30-440/50 р. р.). Комплекси, як1 представляють ц! фази - Секей, Д!ндешт1, Бол-шо, Капушани, Кош!це - пов'язуються з сх1дно-германським етносом (геп!ди, остготи), племена якого к1льцем оточували гуннськнй !м-перський центр, будучи його созниками.

0станн!й етап досл!джуваного ггер!оду представлений горизонтом Домолот Пуста-Бачордаш, синхронним ступен! БЗ (450-475 р. р.). Основниш памятниками цього в!др!зку часу е поховання в Ко-сино, Т!салюк, Гава з литими кербшн!тними пряжками ! двухпластш-

частими ф!булами типу 1 (вар!анти Г,Д), а такох груш могил (kleiner gräberfelder) в Велик1й Бакт1 та Валя Лу1 М!хай.

Единим памятником рег1ону, який займае пром1зше становище uix к!нцем античност! 1 початком раннього середньов1ччя, е комплекс знах!док в Берегово. Пальчаст1 ф!були та adleriibel з цього комплексу дозволяють в!днести памятник до ступен1 "1рлна-ут", датовано1 к1вдем 7 - першою половиною VI ст.н.е. (Gelsler, 1988).

Проведений огляд памяток, 1х хронолог1чна оц1нка дозволяв зарахувати б!льш!сть з них в коло старояитностей сх!дно-гер-манських племен (остгота, геп1ди). Наявн1сть в окремих комплексах круглих зеркал з концентричними кругами в орнамент! повязана з сармато-аланськими вшшвами, просл1дкован!ши ще в горизонт!.DI (Т1садоб-С1гет).

1сторичн! под11 V ст.н.е., центром яких був Карпато-Ду-найський ареал, торкнулися верхньотаських земель, так би мовита в загально-1сторичному план!. Тут не було яких-небудь визначних . явищ, н! великих битв, н1 масових зрушень. Однак, розгляд V ст.н. е. дае багатий матер1ал для етн!чного визначення, оск!льки н1 в рег1он1, н1 в ц!лому Карпатському ареал!, в цей пер1од не було яко1-небудь дом!нуючо1 археолог1чно1 культури, яка б йвелювала окрем! етн!чн! ознаки 11 засновншйв. Культури римського часу в результат! соц!альних катакл!зм!в пршшнили свое 1снування. Нато-м!сть на !сторичн1й арен! зЯвився ц!лий калейдоскоп племен ! ко-хне з них сприймаеться як певне окреме явще, оск!льки вони в переселениях збер!гали якусь одну, визначальну ! бгльш консерватив-ну ознаку, поступово втрачаючи iMi. В. такому середовищ!, при в!дсутност! ос!длих культур, сильн!шим, н!ж в imni перкщи, був фактор мода на прикраси одягу, а також широке поширення дорого-ц!нйих речей (велик! пластинчаст! ф!були, пряжки у гермашцв; д!адеми, багато оздоблен! детал! к!нсько1 збру1, бронзов! котли - у гунн1в).

Проанал1зований археолог1чний матер!ал Верхнього Потисся дае зыогу под1лити цю добу на два еташ - ранн!й (к!нець П -початок V ст.н.е.;) ! п1зн!й - середина-к!нець V ст.н.е. Ix прин-цдпова р!зниця полягае в етн!чних процёсах, як! визначаються при-пиненням !снування культури римського часу 1 появою в рег!он! но-вих етн!чних елемент!в. В!дносно достов!рн! дан! св1дчать про збереження певних груп м1сцевого населения, принайми! до першо! третини V ст.н.е. на поселениях прешовського типу, та, мокливо, в мало досл!даених передг!рських височинах. По аналог!! з станови-

щем в !нших областях Карпатського басейну - ПаннонИ, Рец!1, Нор1ку - м1сцевий спос!б киття зникав поступово, причому госпо-дарський р!вень прийшлого населения, скор!ше всього, не наближу-вався до йзньоримського 1 археолог!чно його духе важко просл!д-кувати. Прийт народи на сьогодн! однозначно можна визначати як племена сх!дно-герыанського походження, що мали статус федерат1в та допом!жних заготв союзников !мперИ Атпли, а Меля його загибел! - як повновласних володар!в Карпатського ареалу. Ц! племена не включалися в ту виробничу д!ялыпсть, яка була основою господарства на об!тованях ними землях до початку перходу Великого переселения народ1в, 1 до кшш V ст.н.е. вони залишають земл1 рег!ону, вже обезлюднен! як н!коли ран!ше до цього часу. 3 VI ст.н.е. починаеться !х поступове заселения слов'янськими племенами.

Заключения м1стить висновки досл!дження. Перша половина I тисячол!ття н.е. була перюдом кор!нних зм1н в !стор!1 населения вехе! п!бн1чно-сх1но1 частини Карпатського басейну, в тому числ! Верхньотиського рег!ону, територ1я якого 1сторично склалася як одна з найб!льш активних контактних зон Европи.

Основн! форш 1 особливост! зв'язк1в м!к групами пам'яток, як! в1дом1 в рег!он1 в 1-У ст.н.е. в синтезованому вигляд! представляють ваступну картину.

Найб!лыз ранами е пам'ятки дак!йсько1 культури, як! з'являються у Верхньому Потисс! в середин! I ст. до н.е., в пер!-од дак1йсько! експансП, коли даки представляли найб!льш могутню силу в пол!тачному ! етн!чному аспектах. Занепад дак1йсько'! культури в результат! дако-римських в!йн початку II ст.н.е., приводить до короткочасно! економ!чно! дестабШзац!! в рег!он1, але вже на прбтяз! II. ст.н.е. формуеться.культура карпатських курга-н!в.

В цей же час спостер!гаеться поява на землях рег!ону нового етносу (нос!1 шеворсько1 культури), орган!зованого у фор*! добре озброених, моб!льних друаин.

Поряд з основним, п!вн!чнофрак!йським культурним. маси-вом, в йзЕЪоримський час можна вид!лити дв! локальн! групи пам'ятник!в. Перша представлена старожитностями в!льних дак!в, розташовавих в басейн! рр.Тиси-Самоша, а друга - герыанськими по-хованнями, що локал!зуються, в б!льшост!, вздовж л1вобережая р.Тиси (Саболч-Сатмарська обл.).

. Старокйтност! V ст.н.е., в основному, ггседставлен! матер!а-лами !нгумац!йних грунтових поховань схШо-гер^анських племен,

як! потрапили в рег1он пАд час Великого переселения народ!в.

Таким чинш, Верше Потисся в перш1й половин! I тис.н.е. становило етнокультурний простОр, 1сторико-географ1чне м1сце, де проходив процес культурогенезу (у матер1ально-речовому та духовному аспектах) п1вн1чних фрак!йц1в, як1 проявили себе як цив!л1-зуючий 1сторичний тип стародавност!. Ix етногенез в!дбувався шляхом поглинання 1ншоетн1чних груп - кельт!в, сармат!в, германц1в. Найб1льш активно процеси взаемодИ та асим1ляц!1 в!дбувалися в III ст.н.е., а пот1м в III ст.н.е., коли значн1 маси р!зноетн1чно-го Барбар1куму при дом1нуюч!й частц1 германсъкого елементу, почали наступати на кордони Римсько1 iunepil. П1д час Маркоманських BiflH, в per'ioH проникли германськ! племена, як1 згодом стали bí-д1гравати катал!зуючу роль в npoueci м!жетн1чного перем!щення.

По тем! дисертацП опубликован! сл1дуич1 прац1:

1. Craftsmanship on settlements at the beginning ol the I-st century i.D. in the Upper Tisza region // VI Internationale Archäologische Studenten-konferenz. - Szombathely, 1988. - S.5-6.

2. Harta arheologica a monumentelor din secolele V-VI e. pe Tisa Superioara // Prooesele etnoculturale la finele milenl-ulul I i.e.n. - prima jumatäte a mileniului I e.n. in Sud-Vestul URSS si teritorille limítrofe. - Chisinau, 1991. - S. 62-65.

3. Great Migration of people epoch grave relics in Upper Tisa /Valley/ // Symposia Thracologica Nr.9. - Buouresti, 1992. -S. 168-169.

4. Altgermanische Denkmäler im Thelssoberlauí // Chronica cercetarilor arheologioe. Campania 1993.- Satu Mare,1994.- S.3-4.

5. Погребения эпохи Великого переселения народов возле с. Великая Бакта Закарпатской области Украины //SA. - 1994.- N 2. -S. 54-69.

6. Етнокультурна карта Верхнього Потисся в перш!й полови-н1 I тисячол!ття н.е.// Матер1али науково1 конференцИ викладач!в 1сторичного. факультету 1993 року. - Ужгород, 1994. - С. 130-137.

7. Пам'ятки доби Великого переселения народ!в у Верхньо-му Потисс1 // Археолог1я. - N 3. - 1994. - С. 52-61.

8. К вопросу о проникновении германцев в Верхнее Потисье // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья V тыс.до н.э.-V ст.н.Э.-Тирасполь,1994.-С.247-249.

9. Население северо-восточной части Карпатской котловины в III в. до н.э. - V в.н.э. //BicTHHK Ужгородського держуйверситету.-Сер!я 1сторичка.-Вип. I.-Ужгород, 1994.-С.105-117 /сйвавтор В.Г.Котигорошко/

Cherkrn I.К. "Ethnic History of the Upper Tisza in the First Half of the 1-st millenum A.D." Dissertation for the degree of Candidate of Historical Saenoe, speciality 07.00.03 - General History. Uzhgorod, 1995.

In the dissertation the reconstruction of ethnic history of the population of the Upper Tisza in the I-V-th centuries A.D. was done on bases of the analysis of written and arhceolo-gic sources. The presence of relict of the past of two main ethnoses: North Trakian and German was shown, a wide picture of historical events and arhceological cultures was given. A special attention was paid to the relict of the past of Great Migration Period, which belonged to East German ethnos.

Черкун U.K. Этническая история Верхнего Потисья в первой половине I тысячелетия н.э. Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.03 - всемирная история. Институт Карпатоведения Ужгородского государственного университета, Ужгород, 1995.

В диссертации на основании анализа письменных и археологических источников проведена реконструкция этнической истории населения Верхнего Потисья I-Y вв.н.э. Установлено наличие памятников двух основных этносов: северофракийского и германского, дана широкая картина исторических событий .и археологических культур. Особое внимание уделено памятникам эпохи Великого переселения народов, которые принадлежали восточно-германским племенам.

Ключевые слова: даки, свободные даки, северофракийцы, германцы, культура карпатских курганов, шеворская культура.

Хронологхчщ шдикатори У ст.н.е.

Подписано до друку 18.04.95 Формат 60x84/16 Замовлення 1124 Друк. арк. 1,5. Тираж 100

ВВК "Патент", м. Ужгород, вул. ГагарЫа, 101