автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: История населения Верхнего Потисья в латено-римское время (III в.до н.э.-IV в.н.э.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "История населения Верхнего Потисья в латено-римское время (III в.до н.э.-IV в.н.э.)"

r\ • \

л

. .. »■ > -

' УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

На правах рукопису УДК (3): 902.7(4)

КОТИГОРОШКО Вячеслав Григорович

1СТОР1Я НАСЕЛЕНИЯ ВЕРХНЬОГО ПОТИССЯ В ЛАТЕНОРИМСЬКИЙ ЧАС

(III ст. до н. е— IV ст. н. е.)

Спещальнкть 07.00.02. — всесвпня ¡стерся

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацн на здобуття наукового ступеня доктора ¡сторичних наук

Ужгород—1996

Диссртащсю с рукопис

Робота виконана в iHcnnyri Карпатознавсхва Ужгородського державного ушвсрситсту

Оф'щшш опоаенти:

Пров1два оргшпзащя:

член-кореспондент HAH УкраТни, доктор ¡сторичних наук, професор БД. Баран

доктор ¿сторичних наук, професор I.C. Винокур

доктор ¡сторичних наук, професор I.TJiiKyjiius

1нстшут загально! ¿сторн РАН

0*0 год.

Захист вщбудетъея 96Р. о ¿¿l

на засщанш спешалзовано! рчено! ради Д. 15.01.04 в Ужгородському державному ун1верситет1 за адресом: 294000, м. Ужгород, вул. Ун1верснтетська, 14.

3 дисерташею можна ознайомитися в 6i&moTeui Ужгородського держушверситпу - м. Ужгород, вул. Каппульна, 9.

Автореферат poaicnaHO 96 року

/Г

Вчений секретар ,'' / Jp

спетатзованоТ вченоТ ради / ^qrjft- - -'- - М^тьовка МЛ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗОТИ

Актуалыйсть тени. На великих просторах Европа особливе м1сце пос1дае Карнатський ареал - котел формування ряду 1ндоевропейсышх етнокультурних айльностей, зона активних контакт1в пш1етн1чннх племен I народ!в. Дом1иушу роль у цьону 9тн1чншу калейдоскоп! вШгравали фракШЦ. як1 заселяли в I тисячол!тт1 до н.э. величе-зну територ1ю в!д Карпат до Егейсысого моря 1 Мало1 Аз11. На 1сто-ричну арену вони виходять ужа в XII ст.до н.е., беручи участь у Троянськ1й в1йн! (Гомер. Шада, 11,835), а нащшс1ша VI ст.до н.э.,-за свШенням Геродота (У.З), ставть найб1лыа численним народом европейсько1 ойкумени античность

Сучасний стан 1сторично1 науки дозволяе щшу скати. до най-б1льш ймов1ршш м1сцем формування Фрак1йц1в була Ш.вденно-Сх1дта Европа (Златковська, 1971: НогаП, 1967; Тончева. 1975; Балагур1. 1991). У складному 1. багатогранному процес! генезису, окрем! етапз якого не завяш ч1тко простенуються, под1ляеть, як правило, Фра-кШський масив на дв! г!лки: п1вденну 1 гт1тт1чну. Перша займала земл1 на Швдень в1д 1стру до ПропонтШ, а друга - в1д 1стру до Карпатських г1р 1 пониззя 1стро-Тираськогамежир1ччя.

В1д початку виходу на 1сторичну арену Европи_ та Мало! Аз11 п1вденн1 Фрак1йц1 опинилися у сприятлив1ших умовах, н1а задунай-сыс1 племена. Географ1чне розташувааня Фрак11 в ареал! Балкаяо-Малоаз1йсько1 вдв1л1зац11, безпосередн1 контакта з ней, багатпй рудн1 запаси, грецька колон1зац1я фрак12ського узСерезвя Егейсысого моря 1 Пропонт1ди, все це значно прискорило розпад яерв1сно-общинних в!даосин 1 призвело до поява в ЕвроШ одного з ранн1х державних утворень (поч. V ст.до н.е.) - одрюыгого царства (Злзт-ковська. 1971).

У зон1 контакт1в э грецысою 1 ШвденнофракИсыссю цяэ1л1заа1-

ями перебували Швн1 чнофрак!йськ1 племена гет!в, як1 заселяли зем-л1 Ншшього Подував'я та 1стро-Тираського меиф1ччя, Це й сприяло зародкенню в них на pyOesi IV-III ст.до н.е. могутнього поэтичного об'еднання - "царства Дрслйхета", що усп1шно воювало з д1адохом Олександра Македонського - Л1с1махом (Страбад. -VII, 3.14).

Дещо спов1льненими темпами в1дбувався. до певного часу, роз-виток племен Карпвтсько1 улоговини. в тому числ1, й- твн1чво-сх1дно1 окраХни - Верхнього Потисся. За сучасним пол!тико-вдмШстратившш под1лом цей реПон включае Закарпатську область Укра1ш, сИдну частину Словаччши, С1вн1чн1 района Саболч-СатмарськоХ облает! Угорщини та Сату-Марського й Байя-Марського пов1т1в Румун11. Рег1он характеризують природна замкнуПсть. rlp-сышй рельеф м1сцевост1. що чергуеться з долинами 1 улоговинами, густа с1тк8 р1к. приток1в верхньо! течИ Тиси, наявн1сть к1лькох еколог1чних н1ш (г!рська, лередг1рська, низовинна). Перша зона на . заход! ыежуе з Геыерсько-ТатравсЬкою височиною. на п!вноч1 1 П1в-н1чвому сход1 - з Бескигами та Полонинськими Карпатами, на п1вдн1 - 1з степовоь Тисо-Дунайською низовино».

Перевагну частину ulcl зони'займешь висок1 гори: Укра1нськ! Карпатн. Токайсько-Земпл1яський масив, п!вн1чн1 в!дроги Транс1ль-вавських Альп (Баямарсый рудн1 гори), Д!довська, Касонська 1 Тарпська височини вужан!чного походкення, як! захищали рег1он з дек1лькох стор1н. Вврхня границя л1с1в проходить на висот1 12001300 м над р1внем моря ! вкритий буковими та хвойними л1самк. Гос-подарсько-географ1чний пояс високог!р'я охошюе г1рськ1 масиви 1 р!чков1 долиш Центрально-Карпатсько! депресП (Тиводар. 1994.с.33).

Особливе значения з найдавн1ших час!в мали перевали Укоцький, Воловецький, Торунський i Яблонецышй, як1 зв'язували населения з обох 0ок1в Карпатського хребта. В культурно-господарському план1 perlony вид!ляються полонини (0!льше 100 тис. га т!льки в Укра1н-

ських Карпатах), розташован! на висот1 800-1500 ы над р1внем моря. 1х уг1ддя були найб1льш придатн1 для в1дгонного скотарства як у в1ддален1 часи, так 1 на сучасному етаШ (Тиводар. 1994, с.39).

Передг1рсыса зона - наймальовшч1ша 1 мае р1знсман1тну флору 1 фауну. На п1вдн1 врна змшсаеться з третьов зоною, а сама: Закар-патською 1 СхШо-Словацьков низовинами, а такс* р1внинами Реткез, Н1ршег,Берег 1 Самой - складовими частвнами Альфельдсько! низовини.

Кордон м1ж передг!рсысою 1 р1внинноп зонами часто умоыиЗ 1 визначаеться висотними показниками. В першу черту це стосуеться Верхньотисыю! 1 Кошзщько1 котловин. Саме цв дае змогу в рамках передг1рсько1 зони вшШшти певн! еколого-господарськ1 н1ш1, як1 в1др1зняються м1* собою структурою землеробсышх 1 скотарських уг1дь (Тиводар, 1994, о.37).

Шкала висотних показник1в 1 р1звоман1тни8 рельеф м1сцевост1 Верхнього Потисся вШилися на кл1матичних 1 грунтових умовах. Весок! температурн1 гоказники низовив. шюдюч1сть грунт 1в спрвяли п1двщен1й пйльност! населения третьо1 зони з найдавн!ших час1в.

Незвахаючи на свое географ1чне положения, Верхне Потисся, во являло собою природну фортецю« на окремих этапах свое! 1стор!1 зазнало не т!лыи культурного вшшву та 1мпульс1в 1з суминиыи землями, але Й виявилось об'ектом проникнення 1 вкор1нення сторонах елемент1в, як!, багато в чому визначали формування шсцевих культур.

МогутнЛй вплив на цор1вняно архаХчну структуру субстрату

»

справило проникнення 1' ос!дання на землях рег1ону кельт!в - нос11в найб1льш розвинуто! цивШзац11 варварсысого св1ту Европи. тяжяа важливий 1 визначальний чинник пов'язуеться з п1днесенням гегело-я11 Риму та його експанс1ев в Карпатсько-Дунайськ1 зею1. Енаай-док захоплення Дак11 (106 р.), Верхне Потисся опивалось у контактна зон1 з 1мпер1ею. во ссричинидось до срискоренвя сопальво-

екшоы1чзях в1дносин у середовищ! племен 0езпосер9дньо1 перв1сно1 периферИ.

Хронолог!чн! райки досл1даннн - III ст.до н.е.- IV ст.н.е. -визначавться ходом економ!чного 1 пойтичного розвитку одн1е! 1з В1ддалених в1ток величезного п1вз1чно-фрах1йського масиву. Ниеня хронолог1чна межа пояснюеться як1сними зм!нами у матер1вльн1Я культур! автохтон!в, що визначаеться вт1ленням досягнень кельтсько1 цивШзаШ.!; верхня межа - пер!одом розкв!ту. а в1дтак занепаду Шш!чнофрзк1Асько! культур. В процес! свого розвитку вона проЗ-шла Сагатов1кову 1стор1ю. оставн! с1м стол1ть яко! е оО'ектом на-шого вивчвння. -.<■.,

Протягш досл1днуваного пер!оду в Шзн1чно-сх1дн1Я частин1 Карпатсько! котловши, що охошше, головним чинш, зеыл1 Верхнього Потисся. шостер1гаЕтьоя складна картина ш1ни археолоПчних культур. яка. в основному, кШялася Шд д1ею прийшлого населения. Про • значения ыалих хруп можна судатг'лише при анал!з1 кожного конкретного вшадку. Визначення процесу утворення культур, 1х етн1чних кошзненПв 1 хронолог! чних рамок 1снуванвя е актуального проблемою у складному комплекс! штань 1стор!1 Тисо-Дунайського басейну, передовс!ы у шощин! з'ясування кардинальнш проблем кельтистики 1 фракологП. Зокремв, конкретне визначення форм екладних сусп!льних орган1зац12, структура яких не вкладаеться в схему: перв1сне сус-хПльство - ранньораОовласницька держава. Тут ыаеться на уваз! 1 кельтська 1шв1л1зац1я, 1 пол1тичне об'еднання Буре01сти. Децеоала.

Не менш важливими положениями е встановлення р!вня 1 ступен! взашозв'язк1в м1ж населенням пров1нц11 Дак11 з! своею Олижньою п!вн1чною перифер!ею, а такой значения для Шсцевих племен евакуа-ц11 пров1нц11 (271 р.). до привело до порушення етн1чно! 1 неэтично! р1ввоваги в КарпатськШ котловин! !. нак!нець, незворотн!х явищ в середовипй плем1нного св1ту ареалу в епоху гунсько! навали.

А

Meto» робот e рекшструкШя icropll населения Верхнього По-тисся в пер1од III ст.до н.е. - IV ст.н.в. на ochobI систематиза-ц11 археолог1чних 1 нум1зыатичних джерел з залученням пов1доидень античыих автор!в; доведения безперервност1 розвитку м1сцевого шв-н1чнофрак1йського населення. При цьому вир1шуються так1 ochobhI завдання: 1) характеристика основних археолог! чних паы'ятник1в; 2) типолоПчне 1 хронолог1чне визначення речового 1явентаря та на його баз! з'ясувяння пер1одизац11 виникнення пам'ятшпйв Верхнього Потисся латенориыського часу: 3) встановлення втнокультурно! 1 плем1нно1 налехносП вврхньотиського населення; 4) визначення форм 1 р!вйя гостадарсько1 д1яльност1. характеру соц1ально! орган1заШ.1 та 1деолог1чних уявлень населения реПону.

МетодолоПчноп основою роботие принцип 1сторизму в п1знанн1 законом1рностей розвитку стародавн1х сусп1льств, що вимагае роз-гляду культурно-Юторичних явищ 1 феномен1в у динамЮ1 1х розвитку 1 взаемозв'язку з окремими реПшами.

Методика дослШеная базуеться на детальному тшюлоПчнсму анал1з1 пров!дних камшюкс1вта Ix складових кшпонент1в. Dpa цьому пропонуеться едина членування речового матер1алу. Дв дозвоаяе розглядати конкретн1 реч1 в конплекс1 питаны пов'язаних 13 сус-п1льним середовйщем, де вши були створен1 або куди вони поступили в ход1 торгових зв'язк1в ! вШськових поход1в. Враховуеться наяв-н1сть пэрежитк1в в матер1альн1й культур!, а такой нвр1внон!рв1сть тешив розвитку окреиих областей Карпатського ареалу, до в1дбилося на часовому !снуванн1 тих або 1нших предает1в 1 вщххЯв. Застосу-вання сучасних европейських хронолог!чних схем епохи лвтену 1 ркм-сысого часу. кореляо1я регЮнальних хронолог!чних 1ядикатор1в. сп1вставлених в окреиих випадках з конкретними хсторкчними подыми. як1 в!дбит1 в письмових дхерелах. дали змогу виШитя пер1оди 1снування основних культур латенориисьхого часу.

Використанвя яриродничо-наукових метсуйв дало змогу лосшшти тезу про 1снування етнотрадиШонад1зму у реШсничоыу вирооництв1 регЮну, яке Оазувалося на кельтсыйЯ 1 фракШсыОй технолог1ях.

Послуговування регроспективним методе» дозволило виавачити етао1льн1сть основного етн1чного масиву Верхнього Потисся III ст. до н.е. - I? ст.н.е.. спадкоемн1сть пер1од1в. з'ясувати наявн!сть окреыих спалХв у розвитку культурних утворень. яов 'язаних з деста-б1л!зац1ею пол1тично1 ситуац11 в Карпатськсму ареал1.

Дхершюзвавчсю базов робота лосдушуш рег1шальн! лам'ятники археологи 1 нум!зматики. пов1домлення античних ав?ор1в. в першу черту Геродота. Страбона. Птолемея. Л1о Касс1я та Йордана. ВЗль-е1сть старосиганостей вказаного перюду на територИ Закарпаття доийдхен! автором. Такое широко використан! матер1али дослШень пам'ятник1в Верхнього Потисся, здобут1 експвдицЗяш 1нститут1в археологи АН Словак!!, Угорсщни та 1вституту фраколог11 Румун11.

Серед отряманих матер! ал1в ¿иклшно вааниве значения ыавгь комплекса городищ Земшйна. Мало! Копан1, ыогильшк1в IskqbuIb. Шшколта, Земшйна. 1аи. гончарнях ыайстерень БерелвураШ, Лужан-ки, Бламцъ. ыетадургЛйних центр1в Ново-Клинова 1 Дякова.

В дисертаШ! авторш використано прац1 доайдшпйв, як! аа-початкували в1дновлення стародавньо! icTopll perlcny (Т.Легоцьккй, I.И.Янкович, ы.Рошко. Я.Ейснер та 1ш1). а таков сучасн1 узагалъ-нгшч! прац1. присвячен! латеноримськоыу часу. Сщш в!дносяться ианограф!! В.1.Е1дз1л1 (1971), 1.Бони (19S6), Б.Д.Барава (1931), Й.Буйни (1982), 1-Вернера (1979), 1.Глодар1у, £.Ярославськ1 (1979). С.ДуШтрашку (1993). Л.Захара (1987). Т.Колн1ка (1981, 1984). 1.Г.Кр1шана i 1969.1977.1986). 1.Т.Н1кулШе (1987). К.Шеяа (1982). Ы.Сабо 1 Е.Ф.Петрес 11992). В.СирОи (1993) 1 багатьох 1ншх.

Ыатер1шш 1 шщещ11. викладен1 в них роботах, дають загаль-ну картину етнокультурних лроцес1в, як! проходила у варварському

cbItI Швдешо-СИжо! бвропи, 1 в значн1й Mlpl допомогли нам в1д-itobIcth на ряд питань."безпосередньо пов'язаних з 1стор1ею Верх-нього Потисся. Цв стосуеться втн1чно! ознаки племен perlcsy. орга-н1зац11 1х виробництва, соЩально! та 1деолог1чно! структура.

У взр1шенн1 останнього шггання Оули використан1 кр1м твор1в античних автор!в (Цезаря, Страбсна. Йордана), прац! 1.Г.Кр1шана (1986), Б.О.Рибакова (1981), С.Б.Токарева (1976, 1990), ' Д.Фрезера (1986) ! М.Ейад! (1980).

Хронолог!чн1 аспект дисертац11 грунтугться на сучасних роз-робках по часовому 1снуванню речей 1 хронолог1чних схемах ведучих учета Европи. В перлу черту це npaul А.К.Амброза (1966). О.Альк-грена (1923), Б.Бенад1ка (1961. 1962. 1963, 1980), Н.Венхлово! (1930). К.Годловського (1970, 1984), Е.Гороховського (1988). 1.Гарбша (1965). Д.М.Козака (1985). Т.Колн!ка (1965, 1980. 1981). М.Б.Щук1на (1991).

Кр1м опубл1кованих матер1ал1в, монографШ 1 статей, в робот! врахован! колекц11 фонд1в музе1в Ужгорода (Укра1на), Сату-Маре. БаЯя-!1аре (Румун1я), Будапешта 1 Н1редьгазз (Угорвна), ХсЕлше. М!хайловц! та Гнституту археологи АН у м.Н1тра (Словаччина). 1н-ституту археологи АН Угоршини. •" ' ■

У загальн1й к!лькост1 джерелознавчу базу дасертац!! складапть б1ля 700 пам'ятншЦв: поселения. виробнич1 центра, могильники ! скарби. 1х систематизац1я дозволила втарше у в!тчизнян1й та зару-б1жн1й 1стор1ограф11 подати ц!л1сну концепШв аодо lcropll та ку-льтури населения Верхнього Потисся у III ст.до н.э. - 17 ст.н.э. Саме в цьому й полягяс новизна дано! робота, яка звониться до таких вузлових положены

1. У науковий о01г вводиться в повному обсяз! систематизсвана 1вфорыац1я про основа! культура 1 культуре! груш Верхнього Потисся латено-рвхсыюго часу.

2. Ш.Х латевською культурою 1 культурою карпатсышх курган!в вшйляеться проы1кний перЮд. визначений як частина величезвого масиву - дакШсько! культури Карпатського ареалу.

3. Проведена кореляц1я хронологи латенських 1 шеворсышх пам'ятншов, введена до наукового о01гу пер1одизац1я даШсышх старсяитностей рег1ону. синхрон1зована з Юторичними лод1ями, Кар-пато-Дувайсысого басейну I ст.до н.е. - поч.П ст. н.е.

4. Поеднання хрсшолоПчного аспекту дослШення з культурно-типолог1чшм анайзом вказуе на послЗдовру еволпШйну зы1ну архео-лог1чних культур (латенська, дак1йська, культя» карпатських кур- . ган1в).

5. Кдасиф!кац1я матер1альних дкерел 1з залученням данях тех- ■; н!чних енал1з1в (металограф1чного. спектрального)* дозволяе ствер-джувати про достатньовисокий р1вень розвитку ексиом1ки Верхнього Потисся, що пояснюеться впровадхенням досягнень кельтсько1 вдв1л1-ваШ1. зберехенням 11 традиШ. Йодальшим удосконаленням техн1чшх прийяйв, в також входженням Верхнього Потисся в. контакту зону з йшсысоаз 1ипер1ею (107-271 рр.).

6. Кшолексний тПлх1д до даних археологи, нум1зматшш 1 пи* сьмових дкерел дозволив створити ц1л1сну концеш1ю етн1чно! 1 по-л1тично1 ситуаШ у Верхньоыу Потней 1П ст.до н.е. - IV ст.н.е. та з'ясувати р1вень розвитку духовно! культури населения.

Тактична значения робота полягае передовс1м у тему, що вона в значн1й м1р1 топовнюе ваш! знанвя в галуз! стародавньо! 1стор!1 народ!в Карпатського ареалу. Широко поданий в дисертаШ.1 матер1ал та окреи! студ11 махуть використовуватись при нашеанш. наукових праць, в тому числ! узагальнюючих, з археологи 1 Стародавньо! 1стор!1 Укра!ни.Румун11, Угоршини. Словаччини, в такое з 1стор!1 чорво1 металурШ та скловиробництва £вропи . Ниш. Ц1 дан! вико-ристовуюгься при читанн1 нормативних курс1в 1 спецкурс 1в на 1сто-

ричних факультетах вуз!в Укра1ш, Румун11, Угорщини 1 Словаччинн та при орган!зац1! архёолог!'чних виставок.

йпробац!я результат^ досл1дкення проводилася на зас1даннях 1нституту Карпатознавства Ужгородського державного ун1верситету, в1дд1лу слов'ян 1нституту археологи HAH Укра1ни. 1нституту археологи АН Словаччини, на республ1канських 1 м!жнародних кон$еренц1-ях, Фраколог1чних симпоз!умах (1990 р.. 1994 р., Румун1я). сиыпо-siyMl з археометалург!! (Герлаш, 1994, Словаччина), школах-сем1-нарах (Ужгород, 1985; Льв1в, 1988; Кишн1в. 1991). По тем1 дисер-. тацИ опубл1ковано 57 роб!т, в тому числ!. три монограф!!.

"Структура робота в1дпов1дае мет1 та завданням досл!дгення. Рукопис дисертац11 складаеться 1з вступу, чотирьох розд1л1в. вис-hcskib, списку використаних джерел 1 л1тератури, 1люстрац1й.

Розд1л I. Датенська культура. Пор1вняно стаб1льшй роз виток населения Верхнього Потисся порушуеться наприк1нц1 IV ст.до н.е. з проникненням i ос1л1стю тут нос11в латенсько1 цив1л1ззц11 - кель-т1в. ЦеЯ войовничий народ, що заселяв Зах1дну 1 Центральну £вропу, вперше згадуеться у Гекат1я Шлетського (560-480 рр.до н.е.), а трохи п1зн1ие - Геродотом (11,33; IV,49). Ужа з наступного стсийт-тя в!домост1 про кельт1в р1зко зростають. йо'пов'язано з початком 1х експансП на п1вдень, де близько 390 р.до н.е,. вони зяидусть Рим (Плутарх, Кам1дл. ХШ), та на Сх1д, в Карпатський ареал.

Вяасл1док военних поход1в в1дбуваеться захсшення значнах територ1Я в1д Атлантики 1 Середземномор'я на заход! до Карпат на сход1. I хоча кельти не створили на загарбаних землях едино! поэтично! орган1зац!!, проте в галуз1 духовно! 1 матер1ально! кудъту-ри протягом ус!е! 1стор11 являли собою едн1сть, во две пйстазу говорити про кельтську спадщину в ЕврогП.

Понад 100-р!чне досл1дження пам'ятник1в латенсьхо! культуре рег1ону дозволило з1брати величезну к1льк!сть катер1ал1в. як! ia-

рактеризують plsffl. сфер життя населения п1зньозал1зно! доби. 3 приходом кельт1в створюеться широка с1тка невеликих поселень типу "vicus" 1 виробнич! центри.

Розм1ри поселень не перевищували 0,4-0,5 га. Вони сялалалися з 3-х - 4-х прямокутних нап!вземлянок 1з стовповою конструкцию ст1н. Разом з ними використовувались 1 м1сцев1 типи хите л: наземн1 1 нап1вземлянки з аморфною конструкц1ею.

НайбЗльшй металург1йний район створюеться на л1вобережж1 р.Тиси у басейн1 р.Ботар. На протяз1 20 ям в1д с.Ново-Кдиново до с.Хика в1дкрито ц1лий ряд виробничих майданчик1в, заповнених за-л1зними конгломератами 1 залишками горн1в. Одночасно з Ботарським районом працював ремюничий центр Галл1ш-Ловачка (м.Мукачево). CothI знарядь npaul, зброю, прикраси та побутов! реч1 з1брав тут Т.Легоцький (к1нець ХП-початок XX ст.) з десятк1в ковальських 1 вввл1рних майстерень.

Найб1лыпу категор1л старожитностей латенсько! культур® ста-новлять поховальн! памятники. В1домо 36 пункт1в м1сцезнаходнень одвничних поховань 1 4 могильники (Гаво, Саболч. 1кковци, Валал!-ки-Хоштяни). всього 130 поховань'. Окрему компактну груду станов-лять б1ритуальн1 могильники басейну середньо! течИ р.Красна (м1крорайон Карей), де вивчено 248 поховань (Шшколт, Чумешть, Сан1слеу, Д1ндешть, Ыофтлну МШ, Фо1ень).

Ус1 досл1дауван1 поховання вид1лен! у дв1 груша: грунтов1 та курганн!. Перш1, за способом поховання, нодишються на 1нгумац1йн1 та кремац12н1. Для 1нгуыад1йних поховань характеры™ е покладення покЗйника у витягнутому положенн! на спин1 в прямокутну могилу. 0р1ентац1я: сх1д-зах1д, п!вденний сх1д-п1вн1чний зах1д; в м1крора-йон1 Кврей - переважно п!вн1ч-п1вдень.

ДомШуюча б1дьш1сть поховань зд1йснена за обрядом кремацН. Шсля спалення jcIctkh скпадали в яму (розсшан1 на дн1. купков, б

урн!). Поруч клали реч!, що були на неб!жчшсу 1 ставили посудини-приставки (1-6 екземпляр1в). Для урн, за р1дк1сним виняткш. вико-щстовували гончарн1 носудини.

За статевою ознакою вид1ляють чшюв!ч1 1 ж1ноч1 поховання. У частин! чолов!чих поховань помЛщено зброю в1д одного спису до комплектного обладунку (меч, шт. сшс), кр1м того: одну-дв! Ф1були. пояс, н!ж-с1кач, ножиц1, посудини-приставки. Наб1р а1ночого 1нвен-таря головним чином складався з прикрас (ручн1 1 ножа! браслета. к1льця, намисто). ф1бул, посудин-приставок.

Другу групу поховань становлять окрем! кургани могильншйв КуштановшП (Ш XI,XII), Колодного Ш XV), Краловсысого 1шш (Я 9) 1 курган в Берегах. В основ! ритуалу летать трупоспалення на м!сц1 поховання або на сторон1 з настушшм помШенням залишк1в кремац11 в л!пн1 урни. в окремих випадках. - в кушей та ямки. По-руч ставили посудини-приставки 1 складали реч!, ях1 були нэ неб!а-чику гйд час спадения. П1сля звершення поховання насшався земяя-ний курган куполопод!бно1 форми.

0сновн1 риси 1 детал! ритуалу п1дкурганних поховань в1ддоа1-дають м1сцев1й обрядност1 куштановицько! культура (VI ст.до н.в. -IV ст.н.э.), а б1льша частина 1нвентаря (Зброя. щикраси, посуд) налекить до кельтського типу.

До третьо!. основно! категорН старсаитностей латенсько1 ку-льтури, входить скарби та поодинок! знах1дки монет. За сво!ы складом вид1ляються грошов1 (9) та речов1 (3) скарби. Монати. близько 800 прим1рник1в, представлен! тетрадрахмами Ф!л1па II 1 Олександрз Македонського, 1х 1м!тац1ями. драхмами 1лл1р1йськях м1ст 1поллон11 1 Д1ррах!1, а такой кельто-даюйськими емШяыи тнп1а Мед1ешул-Аур1т, Гуш1-Вовр1ешт1. Птич'я. Загалом вони двтуюгься в мехах III-I ст.до н. е.

В ход1 розкопок поселень 1 мопиьняав. а тают в сяарбах.

зЮрано величезну к1льк1сть речового мвтер!алу. Це знаряддя пращ 1 побутов1 реч1, зброя, ярикраси 1 реч1 одягу. керам1чний посуд. Дек1лька сотень знарядь прац1 за сво1м функц1ональним признвченням р.ид!ден1 в три групи: с1льськогосподарськ1 (каральники, чересло, серш, коси, нохиц!), ковальськ1 (наковальн!, кувалда, молотки, молоти 1 т.п.). деревообробн1 (сокири, тесла, стамески. СЕердЛа, пили).

Значну групу зваИдок складае наступальна 1 оборонна зброя (меч1. сшси, дротики, нож1-с1кэч1, )рти. кольчуги). Основной зброею кельтських воШв були довг1 дволезов1 мечА. В основу 1х класиф1кац11 покладена стил1стика зовн1шнього оформления п1хв ме-ч1в. яка Шдлягала тимчасовим змХнам. Серед десятк!в меч!в ввд!ле-но 5 основних тш1в. Найб1лыюю з пом1ж них е група, представлена мечами угорського стилю, Шзши яких вкрит1 орнаментац1ею. Досить, часто в поховальних комплексах зустр1чаються наконечники сшс1в. За формою пера та розм!рами вони'под1ляються на 7 основних ияНв. 1з наконечник1в дротик!в вид1ляються два екземпляри типу "п1ллу-ма". До збро1 ближнього боя належать нож1-с1кач! довкиною до 40 см.

У дещо менш1й к1лькост1 зустр!чаються рештки щит1в (умбони 1 рукоятки). Ф1ксад1я тимчасових зм1н форм 1 профЦтвання умбон!в дозволила досл1дникам створити ряд кл8сиф1кац1йшк таблиць. У Вер-хвьому Потисс! вони представлен! човникопод1бними двохсешентними 1 стр!чковими умбонами трьох тиШв. Знах1дки кольчуг 1 шолом±в зустр1чаиться Ечрай р1дко, що ,мше лоясшоватись 1хньою значною матерхальною варт1стю та налекн1стю до ек1п1ровки в1йськово! ари-стократ11 (Яуиешть, Уйкен1за).

До групи поширених поховальних знах1док ножна в1даести при-краси 1 реч1 одягу. В1льша частина з них служить хронолог!чним критер1ем, що зв'язано з явищем моди 1 пер!одичним удосконаленням конструвдШ окремих вид!в речей.-Основн! типи ц!е! кзтегорИ ста" 12 ..'-'•''■■■'

рожитностей становлять ф1були, ручн1 1 нот! браслета. паскоа1 лашдаки 1 нашего.

Керам1ка за техн1кою виготовлення под1ляеться на л1шу 1 гон-чарну. Анал1з л!шого посуду засвШуе, що в!н в1дноситься до широкого кола старожитностей п1вн1чно-фрак1йського масиву. 0дн1 фор-ми (корчаги) згодом зникають, 1ш1 - миски, без 1стотних зм1н до-живають до початку нашо! ер. Зберенення стародавни традшгШ у домашньому керам!чному виробництв1 пШреслюе монол1тн1сть м1сце-вих культур п1вн1чно-сх1дйо1 частши Карпатсько! улоговини.

Гончарна керам!ка представлена профес1йно виготовленим посудой з" високоестетичним оформлениям. Поверхня вкривалася чорннм 1 коричневим лопЩшям, пластичним орнаменте»,«, 1нод1 наносився штампований в1зерунок. Класично латенськоп форою посуду е с1тула з дом1шками в т!ст1 граф1ту. Повсюдне поширення гончарно! керам1ки в рег1он1 починаеться з проникненням кельт!в. За р1дк!сннм ввнятком. вона не мае м1спевого кор!ння 1 11 впровадкення зв'язано з орган1-зац1ею кельта?,и керам1чного виробнвдтва.

Значна к1льк!сть рвчового 1нвентаря дозволила порушти питания хронологи 1 пер1одазац11 пам'ятннк1в латенсько1 культура Верх-нього Потисся. За основу часового под1лу 'взято схему Я.Буйна (1982), залучен1 також розробки Я.ФШпа. де Наварро, М.Сабо. М.Доморацького та 1нших досл!дник1в.

Ра"нн1й етал появи кельт1в в рег1он1 рвеструеться комплексами в1йськових поховань в Фелшу Мер1. Рбзвад1. Цейков1 1 Шшсалт1. 1х реманент складався 1з ф1бул духцовського типу. браслет1в з пвчато-под1бними к1шшми. тойто речей, притаманннх Фаз1 Ш В2а (б!ля 320260 рр.до н.е.). Разом з ними знаходились ранн! стш меч!в 7 п1х-вах з наконечниками типу Кошд А1 та пита з двахсегаентшша чоени-яопод1бними умбонами.

Фаза М 32Ъ (б1ля 260-210 рр.до н.е.) хасахтежзу€7ься пэ-

дальшим розвитком духцовських ф10ул 1 появою литавршод1бких за-стЮок. В озброенн1 зСер1гаються стар1 тили меч1в 1 пшт1в, але одЕочасно поширюються ыеч1 у п1хвах з наконечниками ткну Козд В 1. нов! тили списових наконечяикЛв (11-17). У керам1чних комплексах, як 1 ран1в9, збер1гаються п1зньогальштатськ1 фор.ш посуду.

До фззи Ы В2Ь в1дносяться могильник Валап1ки-Коштяни. курга-ни Краловського Хлмцв (К 9), КуштановшЛ (И XI), поселения Вилок та низка 1вших пам'ятник1в.

Вид1лення переПдного горизонту 1Т В2Ь/С1 (б1ля 210-180 рр. до н.е.) мотивовуется фактом зникнення ряду форм предмет!в фази 1Т В21э 1 появою нових конструктивна р1шень. Серед р1зноман1тних речей цього горизонту най01льш характерними е фЮули з великою рельефного п'ятою 1 ноян! браслета з багатьох п1вкуль. Широкого роздовсюдеення наОули меч1 угорського стилю 1 стр1чков1 умбони. Горизонт визнвчаеться похованням Кошиць (N2), 1кковп1в (КИ 6,11, 23,24), об'ектами поселения с.Музйева та рештою 1нших комплекс1в.

Стад1я ЬТ С1 (б1ля 180-120 рр.до н.е.) характеризуемся р1з-киы зростанням к1лькост1 поховань 1 поселень. Хронолог1чкими 1нди-каторами виступають ф1були складово! конструкц11, панцирн1 пояси, до дозволяло вид1лити горизонт цих.речей, а такс» р1зн1 тили бра-слет!в, меч1 розвинутого угорського стиле 1 стр1чков! умбони.

Визначення ступен1в 1Т С2-Д1 зумовлене труднощами, викликани-т зникненням могильшпйв. Через те' доводиться олерувати поселен-ським матер!алом, який складаеться 1з керам1чних комплекса з невеликим вм1стом 1ндив1дуальних речей (ф1були складово! конструк-Щ1, склян! браслети). Зг1дно з пер1одизац1ею Я.Ф1л1па (1956) за-значен1 стад11 в1дпов1дають горизонту опп1дум1в, в »абсолютному датуванн! ±125 - ±50 рр.до н.е.

Хронолог1чне членування пам'ягник1в передбачве вяд1лення ос-зовнш етап1в заселения 1 машшв1 шляхи просування кельтських пле-

мен у п1бн1чно-сх1дну частину Карпатсысо! улоговини. 1х перз1 загони з'являзоться у Сер'едньому Подунав'1 у стад11 LT В1 (Буйна, 1982, с.325-327,342,мал.1), а вге у фаз! LT В2а тут створюеться плацдарм для подалышх поход1в на сх1д i йвдень. Один з маршрут1в пролягав в1д закруту Дунаю на сх1д. У долину р.Тиси 1 дал1 - в район 11 EspxlB'lB, що ф1ксуеться похованням в Розвад!, Феляу Мере, Цеков1 та появою керам1ки латенського типу на поселениях Рад. Стретавка 1 Вилок. Одночасно було покладено початок кельтського заселения в П!вн1чно-Зах1дн1й Транс!льван11. в долшп р.Красна.

Друга хвиля вторгнення досягае Верхнього Потисся п1сля невда-. лого походу на Балкани (280-279 рр.до н.е.),коли одна частина кэ-льт!в просунулась до Мало! Аз11. а друга була разгромлена 1 в!дки-н;уга Ант 1 гоном Гонатом на п1вн1ч (Pollb. ,11.17). Lto ввагаемо,. со саме цимп под1яш вкзначаеться поява нових могильник1в у фаз! LT B2b i зб1лыпення густота населения в Кзрпатсы&й улоговин!.

3 друго! половина III ст.до н.е. вШузаеться поступова пере-ор1ентац!я кельтськях племен в!д грзб!кщщькнх поход!в до госпо-дарсько! д1яльност1. Це втШлось у появ1 мерея! невеликих сзяя (7lcus), великих промислоЕЯХ центр1в. a такая у створенн1 ксвих некропол!в в Чумешть 1 Саболч. '

Найвицого розкв1ту латенська культура досягае в II - перп1й половин1 I ст.до H„e. В цей час в1дбуваеться освоения нових сяро-винних баз (Ботарськкй неталург1йний район), утворзовться вироондч! центр! (Галл1п-Довачка, Ново-Кл1ново), зб1льпуеться густота населения, тобто закладаеться основа того, про що у я1зн1ший пер1од можна говорити як про кельтську спадаину.

Розд1л II. Статекитност! дак!йсько! культута. На початку I ст.до н.е. на 1сторичну арену Карпатського оасейну. еиходить нова могутня пол1тична сила - даки. П1сля об'еднання чисяенних н!вн1ч-нофраюйських племен в едине ц!ле 1 розгрсму кельт!в. всни zoclzs-

ють дашдне становище в ареал!. ПриПд дак1в у Верхне Потисся оз-наменувався появов городищ 1 поведшим впровадвенням досягнень дак1йсько! культури.

Основна частина населения Верхнього Потисся рубежу н.е. проживала в селищах в1дкритого типу в низишгШ зон! рег!ону 1 лише окрем1 селища знаходились у горах 1 передйр'!. Блоща 1х 1-2 га. Житла двох типХв: наземн!, каркасно-глинобитно! конструкцЦ 1 на-гйвземлянки 1з зрубниш ст1нами. Плода жител 18-31 кв.м. Опалю-.вальними спорудженнями служили вогнища. Б!ля кител розмИцувалися господарськ! буд1вл1 та ями. На деяких. поселениях в!дкрит1 й ви-робяич! споруди, маеться на уваз! металург1йн! горни Земпл1на, 1звоаре-Бахни та гончарн! печ! Блажщь-Богдановицъ-1 Преш1в. Велика поселения металурПв виявлене б1ля с.Дяково. Тут, на шести ро-бачих майданчиках, знаходились рештки 99 горн1в 1 4- виробнич1 ями.

Ключовими памятниками для розум1ння етнопол1тичного . розвит-ку. то в1дбувався в рег1он1 на рубеж! н.е. 1 процесу утворення культури карпатських кург8Н1в були городища: Земшйн (Словаччина), Мала Копаня, Солотвино-Четатя (Укра!на) ! Ончешт!-Четецява (Румун1я). 1х мЮцезнаходження визначаеться найб1льшою водною ар-тер1ею рэг1ону - Тисою. Городища займали вершили узг1рь з обширниы оглядом м1сцевост1 у пунктах, що дозволяли триыати Шд контролем значну територ!ю та основн! комун1кац!йн1 шляхи. Сприятлива лри-родна оборона доповнювалась буд!вництвом фортиф1кац!йних споруд: вал!в. ров!в, пал1сад!в, екскарШв. М1к собою городища в!др!зняли-ся розм1рами 1 функцЮнальним призначенням. Невелик1 укр1ллен1 пункта Четатя 1 Четецява. що розташован! поблизу -солерудник1в, охораняли 1х, в водночас контролювали видобуток сол1. Земпл1н (3,6 га ) 1 Нала Копаня (5,0 га) в1дносяться до городищ типу "давэ", тобто до пол1тичних 1 рем1сничих центр!в. За сво!ми розм!рами 1 ступенем досл1даення вид1ляеться.Мала Копаня. На. площ1 1,32 га

розкрито 38 жител, 98 буд1вель 1 сотн1 ям р1зного призначення.

Най01лыпа густота • забудови спостер!гаеться на тёриторП. ото-чен!й валом I (3 га), де товщина культурного шару досягае 2,2 м. Об'екти займали верпшни дво1 височин та штучн1 тераси на !х схилах.

Житла будувались двох тигПв: наземн! 1з стовповою конструкц1-ею ст1н 1 нап1вземлянки 1з зрубом. Плота 1х 12-30 кв.м. Опаливались житла вогнищами. окрему групу становлять 4 абсиди (До 176 кв.м), що трактуються Д.Антонеску (1984) як прнм1шення для проведения культу.

Значну групу складаить господарсько-побутов! буд1вл1. 1з них 18 наземних 1 60 нап1вземлянок. 3 рем1сничов д1яльн1стп жител!в Мало! Копан! пов'язан1 кузня, склоробна 1 ювел1рн1 майстерн1.

П1д час розкопок городшц з1брана значна к!льк1сть речевого матер!алу. що в!дбивае р1зн1 сфери життед!яльност1 1х мешканШв.

Поховальн1 пам'ятники дак1йсько! культура становлять обмехену групу старожитностей. серед яких найб1льш повну 1вформаЩв про ритуал дае пол1етн1чний могильник у ЗемплШ. 1з 177 поховань вва-жаемо можливим 74 визначати як дак!йсыс1. точн1ше як п!вн1чнофра-к1йськ!. Вид!ляються п1дкурганн1 ! грунтов! поховання. зд1йснен1 за обрядом трупоспалення. До першо! групи вШосяться 12 урнових. 11 ямкових 1 10 поховань на горизонт!. Урни переважно л1пн1. деяк1 були прикрят! в1ками або черепками.

Грунтов1 поховання зосереджувались б1ля н1Ар1жжя курган1з (д1аметр 10-18 м). 1з 41 поховання - 15 урнових 1 26 ямкевнх. По-ховальний 1нвентар складався 1з прикрас, речей одягу 1 туалету, невелико! к1лькост! знарядь прац!, збро1. уламк1в 1мпортного посуду 1 керам1ки.

Речовий матер!ал дак1йсько! культура досить р1знсман!,гЕгЗ. особливо це стосуеться керам1ки. асортимент яко! значно розаитався порЛвняно з попередн1м пер1одсм. КолекпИ характегязуггься йззо-

ызн1те1стю техн1чшх щжйом1е виготовлення, стил1в, форм 1 орна-ментаШйних мотив1в. За технологию виробництва посуд под!ляеться на лШний 1 гончарний. Л1пний вид!ляеться в дв1 п1дгрупи: кухонний 1 столовий (города®. корчаги, миски, вази. сковор1дки, кришки, глечики). Гончарна керамка розмекована на 4 п1дгрупи: с!роглиняна, мальована, корнчневолощена 1 п!фосопод!бн1 посудини. ЗПдно з кла-сиф!кад1ею 1.Г.Кр1шана (1969) весь посуд в!дпов1дае III фаз! роз-витку дак!йсько! керам!ки, шо датуеться 100 р.до н.е. - 106 р.н.е. У виготовленн1 посуду л1пного формування в1дзначаеться збереження традиШй фракШського галышгату. Виробництво гончарно! керам!ки розвивалось п!д впливом елл1н!стичного. кельтського, а п1зн1ше римського гончарства.

Значну частину речових колекц!й становлять знаряддя прац!. як! за сво1м призначенням под1ляються на с!льськогоспод8рський, ковальсышй 1 ювел1рний 1нструментар!й. знаряддя деревообробки, кам'яного буд!внштва 1 ддаашнього виробництва. ручн1 млини для обробки зерна.

Дето обмекену групу знах1док становлять предмети озброення i шпори. У к1льк1сному в1дношенн! на першому м1сц1 сто!ть колекц1я наксшечшк1в сшс!в 1 стр!л, поодинок1 знах!дки меч1в (2), умбон!в (3) 1 кольчуг (2). Особливе заЩкавлення викликають ранньоримськ! меч! ls поховань Земпл1на. На думку 1.Вернера {19ТТ) вони вигото-влен1 в Нор1ку. зв1дки надходили до р!зних областей варварського св1ту, в тому числ1 1 у Верхне Потисся.

Прикраси, реч! одягу 1 туалету вид1лен1 в четверту групу. Пе фЮули, пряжки, перстен1, намиста. браслета 1 гребен1. Серед фЮул дои1нують заст1бкй, виготовлен! за латенською схемою та сер!я сильно профШьованих фЮул нор1ко-пвннонського типу. Своею типоло-г1чное р1зновидн1стю характеризуються пряжки з переважанням одно-розд1лышх конструкц1й.

Разом з прикрасами 1 речами одягу в окрам! комплекса входять римськ1 посудини. Це уламки бронзових ковпйв, в1дра, глечики 1 склян1 чаш1. 3 культом та естетичними парадигмами дак1в пов'язана невелика група статуеток 1 кам'яних амулет1в.

Вир1шення питань хронолог!! дак1йсысо! культури Верхнього Потисся визначаеться зЮтавленням археолог!чних дат 1 клвчових 1сторичних под1й Карпато-Дунайського ареалу. Пер!од, який ц1кавить нас, обмежуеться двома вузловими моментами, що мали першорядний вшшв на пол!тичну 1стор1ю населения Карпатського ареалу: загибель латенсыш1 культури близько 60 р.до н.е. 1 роз гром царства Децеба-ла з'наступним створенням римско! пров1нц11 Дак!1 (10? р.).

3 основу в1дносно! хронологи були покладен1 розробки Т.Кол-н1ка (1977, 1980) для ранньоримського пер1оду Словаччини. а визна-чення хронолог1чних 1ндикатор1в та 1х тип1в зд1йснене за 1снувчими класиф!кац!ями О.Альмгрена (1923). М.Яна (1916). Г.Ю.Еггерса (1951). 1.Гарбша (1965) та 1шшх сучасних дослЛгшшйв-

Ранн1й етап дак1йських пам'ятник!в детерг4!яуеться сер1ев фабул середньолатенсько! схеми. частина якнх мае значний хр0Е0лсг1ч-ний д!апазон. починаючи в!д фази ЬТ С1Ь. Мотлив1сть його звугення до рамок ступени ЬТ Д2 пШтверджуеться колекшею кельтодак1йсышх монет велькоб1стерецького ! земшИнського тип1в, а таков фЮулами в1йськового 1 наухаймського тшйв.

Доц!лько ще раз п1дкреслити, що не виюшчаши факт!в появи дак1в на Верхньому Потисс1 до осноено! битви з кельтами. а1дправ-нов точкой в1дл!ку початку наступного етапу розвитку Швк1чнофра-к1йсько1 культури рег!ону обрана дата - 60 р.до н.е., яка конкретно пов'язуеться з1 зм1нами як етн1чно1. так 1 пол1тично! сатуац!! в Карпатсысому ареал!.

Перех!дний пер1од в!д лзтена до римського чвсу. який вноситься в основному до рок1в правл1явя 1мператора Августа (27 р. ло

н.е. - U р.н.е.), представлений обмеженою к1льк!стю речей. Is них т1лыш фЮуж А 238а 1 пряжка Гарбш 1а можуть бути в1двесен1 до 1мпортних.

Наступний етап охоште фазу Bla-Btc (±10 - ±69 рр.). В1н ха-рактеризуеться хвилею 1мпорту, головним чином, складаеться з широко розповсвджених сильно проф1льваних ф1бул та речей нор!ко-паннонського типу. В керам1чних комплексах збер1гаються традиц11 кельтського гончарства з дом1нуванням посудин дак1йського типу. Разом з тим в1дзначаеться поява окремих .форм посуду, виготовленого за римськими прототипами.

Завершальний етап припадае на останню чверть I - початку II ст.н.е. (ступень В2). В1н визначаеться незначною к1льк1стю хроно-лог1чних 1ндикатор1в 1 повною в1дсутн1стю 1мпорту.

Ситуац1я, що склалаеь. в1дбивае пол!тичну дестаб1л1зац1ю Да-к11, пов'язану 1з cepleo дако-римсышх в1йн, розпочатих в епоху ДомШанв (81-96 рр.) 1 зак1нчейих 106 р. повним розгроыом дак!в. окупац1ею кра!яи. Римська агрес1я спричинилась до занепаду пол1-тичного пануваня дак1в у Верхньому Лотисс1. до розриву Внутр1шньорег ональних в1дносин 1 зв'язк1в з основною територ1ею Дак11.

Р1зке припинення надходаень 1мпорту 1 незначна к!льк1сть речей. як1 датуються першою половиною II ст.н.е. не дозволяють ч!тко визначити вергню межу 1снування дак1йсько! культури. Тому питания про II Юнцеву фазу залишаеться в1дкритим. Можна думати. що в пер-ш!й половин! II ст.н.е. в1дбуваеться процес трансформац11, який завершився створенням культури карпатсышх курган1Б.

У роздШ III "Культури римського часу" - розглядаються пам'ятники культури карпатсышх курган1в, пшеворсько! '1 культури 1 локальн1 групи германських 1 дак1йських старожитностей.

Пам'ятники Верхнього Потисся II-TV ст.н.е, мають пор!вняно велику географ!ю, визначену р!зними ландшафтними 1 грунтовими умо-

вами. На теряторП рзгХону в загалыйй к1льяост1 взято на обл1к б1ля 400 м1сцезнаходжень, представление поселениями, виробничими центрам, могальншсаки 1 поодинокиш похованнями. а таксж скарбачи.

Дом1нуючу 61льш1сть пам'ятник1в становлять поселения з най-б1лыною концентрац!ею в низовинн1й зон1 1 Кошшьк1й улоговин1. 1х середня плозда 2-3 га 1 лише деяк! (Петрово, Братово та 1н.) дося-гають Ш га 1 б!льше.. П1д час розкопок селит було в1дкрито б!ля 100 жител, к1лька сотень господарських 0уд1вель 1 ям, 140 ¡гоззжит-ловях прямокутних вогнищ. Для китлового буд1вниитва характеры! три типи буд1вель: нап1вземлянки без стовпово! конструкцИ (звичнс аморфно! в план! формм), нап1вземлянки 1з етовлсзою констоунШею ст1н (прямокутн!) 1 назеш!, з каркасно-стовповою конструк&е»

Опаливались щшэдення вогвааддо 1 т!льки зр1дка використову-валксь гдинобитн1 печ1.

Провешим 1 традицИйшм типом верхньотаського буд1вн2цтза аггел були аморфн! £орми нап!вземлянок. у яких, з ус1ев очевидз1с-ч':а, зрусн! ст!ни зшюаютсь за мкх! гитлового котловану. Доугнй тли Н31ТЛ0 перевазае на поселениях 1з янзчкем утршгзням кера^Акл пасворського складу. Назема! яктла не д1стали поширення з рэг!он! !. судячв зз матер!аясм, використовувэлись як м1сцев!Ш, тзк 1 прн-оулим гшеворськнм населениям.

Господарськ! епорудя в!др1знявться р1зксмэн!?н!е?э -Тог;.?, роз-м!рами 1 р1зкга.п! принципами планування. Не буд!вл1. зэрноз! 1 см!ттев1 яки, вогнища, колодлз!. Разам з ними на окрвних псеалгн-нях буди в1дкрит1 ыетзлургШ! горвз, а у Мат1ез1 - кузня. Невалике с!дьце метаяурПв виявлено на околиц! с.Вовчанськэ.

Найб1льш значка к1льк!сть виробничих об'екпз. !з -.;1лс1 назгз м!сцезкаходкень. представлена гснчарятаи пвчаыз. Поруч з с!льсь:-:2-N01 кайстернями. у сх1лн1й чаетиз1 реп сну, на ирсгяз! 1-11 сг.з.е.

фунжйонував центр в Блакицях-Вогдан1вцях, де розкопано 27 печей 1 десятки господарсько-побутових об'ект!в.

Найоишшй спеШал1зований район Каряатського ареалу в1дкрито у оасейн1 р.М1ц (права притока р.Тиси). На протяз1 4-5 км, в1д Берегшуран1 (Угорщина) до м.Берегово (Укра1на), виявлено 120 гон-чарних'печей, жител, господарських 0уд1вель 1 п'ять колодяз1в. 3 культурного шару 1 об'ект1в зЮрано б1льше 60 тис. фрагмент!в ке-рам!ки, десятки Шлих посудин, знаряддя прац!, прикраси 1 римськ1 монета.

У загальн1й к!лькост1. на тепер1шн1й час. у Верхньому Потисс! в1домо 178 гончарних печей к1нця П-П ст.ст.н.е. За конструктив-ними особливостями вони вид1ляються у два типи: одноярусн! 1 дво-ярусн1. До першого в1дносяться 22 печ1 Блажиць-Богдановець 1 одна 1з Трстени при Горнад!. Печ1 двоярусно! конструкцИ характеризу-ються наявн1стю 1зольвоних камер топки.1 обпалювання, розд1лених реш1ткою. ЗПдно з класиф1кац1ею*1.Генн1нга (1977), двоярусн! печ1 мають три вар1анти: вар1ант к - з опорним стовпом в топц!, вар1ант В - з опорною ст1нкою, 1 вар1ант С - печ! без опор в камер1 топки.

Найб1льш ранн1 гончарн1 печ1 (вар1ант В) з'являються в регЮ-н! б проникненням 1 ос1данням кельт!в. 3 початком нашо! ери, з приходом дак1в, виникають одноярусн1 печ1, а в п1зньоримський час 1з територП сус1дньо1 Дак11 привносяться двоярусн1 конструкц11 вар1анту А. Печ1 вар1анту С не д1стали. визнання н1 у м1сцевих гон-чар1в, н1 у го!;чар1в сум1жних рег1он1в.

Поховальн1 пам'ятники Верхнього Потисся, на основ1 етнокуль-турно! налекност1 1 ритуалу, вид1лен1 в п'ять груц: ;

I - могильники культури курвдтських курган1в;

II - поховання шеворсько! культури;

III - поховання в1льних дак1в:

IV - германськ! поховання: ■

V - памятники 1з зм1шанкм пол1етн1чнкм ритуалом.

Перша трупа представлена в1сьмома некрополями, !з яких яай-б1лыз повну 1нформац1ю дае повн1стю дослШений могильник в 1з1. де розкрито 53 кургани. ЗПдно з одержаними данями, для м1спевого п1вн1чнофрак1йського населения характерном е спалення пок1йника на и1сц1 поховання (дом1нанта) , або на сторон1. Залишки кремацИ-зси-пали в л1пн! горшки, р1дше в ямки, або ззлишали в кушсах на стзро-давньому горизонт!. Поруч клали 1ндив!дуальн! реч1 1 посудини-приставки. П1сля зд1йснення ритуалу поховання насшався курган (д1аметр б-Ю м, висота до 0.7 м).

Поховання пшеворсько! культури подано одиничними (1-3) захоронениями з 01лып н1ж 20 пункт!в (частива зруйноваяа), а тзкож псхованнями пол!етн1чшх могильник1в в Земплин1 (6 поховань) .1 в Мед1ешул Аур1т1 (61 в урнах 1 А в ямках). Поховальний ритуал характеризуемся трупоспаленням на сторон1. коли залишки кремад11 складали в грунтов1 могили перевахно з урновим.способом захоронения. В1дм1тною рисою поховань з окремих мюцезнаходжевь е перева-жання в!йськових захоронень. як. правило, у супрсвод! ритуально з!гнуто! збро1.

До третьо1 групп поховальних пам'ятник!в вШюсяться чотира захоронения в!льних дак1в нексополя Мед1ешул Аур!т. Щсля спалення заливши кремацН разом з особистами речами клали до Л1пнзх урн дак1йського типу. як1 пом1шали у грунтов1 могила.

Четверту групу поховань - грунтов! 1нгумац!йн1 могили. до-сл!дники зар?ховують до розряду гермаяських старсхитностей IV ст. н.е. Серед 32 м!сцезнахолжень вид1лягться багзтстзсм 13Еен?згя "княз1вськ1" поховання 1з Острован 1 НеЯкова, як! складасгьсл 1з золотих. ср1бних та бронзових посудин, гонга с ! предмет1з культу римського 1 гераансьхого походження.

У п'яту групу вяд!лен! три кургани 13 ЗемпЛла. Лэсне 1 5рэ-

тобо. Для них характерний м1сдевий поховальшй обряд, а сама: тру-поспалення. на м1сц! захоронения, або на сторон! з пом1шенням за-линкхв кремацИ в урнах, ямках, над янм епорудкувався земляний наскп. В точки зору 1нвентаря (урни, посудини-приставки, зброя), вони мавть ч1тко виражен1 риси шеворсько! культура.

Трека основну категор!» яам'ятшнйв II-IV ст.н.е. сгановлягь скарби 1 поодинок! знах!дки монет. Вони в!дносяться до одних 1з показових матер1ал1в при характеристик р1вня соц1ально-економ1ч-ного розвитку субстрату. Нин1.в1дом1 21 скарб 1 147 пункт1в зна-ходження окремих римсышх монет у Верхньому Потисс!. Вони станов-мть омзько 4000 гроягавих ном!нал1в, з них 50 золотих, 140-150 м1дних 1 бронзових. решта - ср!бн! денарИ, як1 становлять 95% загально! к1лькост1'монет. За ceoIm складом скарби под!ляються на монета!, грошово-речов! 1 речов1.

Численн! знах1дки одиничних монет, поруч 1з скарба},ж, являють собою одне з основних джерел при визначенн! динам1ки зв'язк!в з сум12ною римською територ1ею. Точно Мдрахуватн к1льк1сть монет немае змоги, оск1льки частина з них втрачена, а частина -рсз1йшась по руках. 167 паслортизованих i визначених монет 1з поодиноких знах!док хронолог1чно розпод1ляють таким чином: I ст. - 20: II ст. - 90; III ст. - 16; IV ст. -41. "Грошовий об1г", який спостер1гэ-еться в реПон! IV ст. не мае аналопв на сус!дн1х 1 б!льш в1дда-лених варварських землях, що дозволяе говорити про певну економ1ч-ну стаб1льн!сть верхньотиського етн!чного середовкща.,

Шд час розкопок пам'ятник1в з1брано значну к1льк1сть речово-го 1нвентаря, який розкриваЕ р!зн1 сфери аиття 1 д!яЛьност1 населения регЮну. До найб1льш репрезентативних знах1док в!дносит.ься глиняний посуд, який за техн1кою виготовлення псщШеться на л1е-ней 1 гончарний. Л1пний видХлений у три групи. Велика частина форм першо! групи (горшки, чашки, сковор1дки) с традтЦйними формами

KspsMlKü 1 cbgImiî коренями сягавть куштановицько5, лзтенськс» I Д2К1ЙСЬК01 культур. Посуд лруго! (ГОрПКВ J-3V ТИП!В, bCÎCKiïi J тро-Tboi грув (чорнолсщен! вззи. миски) з'являеться в cerlonl г. про-

Ш5КН8ННЯМ HOCllB ПШбВСрСЬКО! КУЛЬТУ»!.

Гснчарна керам1ка зз технолог!ею ЕнттаСниц'Гза 1 функц! спальни/, призначенням Еид1ляе?ься у ты пЛдгруга: стслову. кухонну i тару для зберехення припас!в (А,Б,В 1 С). За к1льк!стю та асортиментом з пом1ж усього посуду рег1ону перше м!спе лсс1дае с!рогликяна керамика Ш1дгрупа А), масове вмготовденкя якоЗ було иалагоджене у виробничому район! Шц. Пе горски, миски, глечики, дзбани, склянки, куски. Б!льв!сть (особливо мискв) були озлоблен! штамповашм орнаментом, шо е характерною рисов для верхньотиського с1рэглизя-ного посуду. Шдгрупа Б репрезентована горпками i покршзками, в тара для зоереясення прияас1в - п!фосами.

До окремо! групп мохна в! дне ста посуд, виготовлений з римсь-ких npoElKUlHX, серед яких найСИльшу к!лък1с?ь (53 ею.) становить terra slglllaía. Осяовяа II частила (90%) в1дкоскться до типу Дра-гекдсрф 37. ílepaa ierra slgiliata з'являеться в perloHl в пер!од правл1ння 1мператор1Б JIomIuIsks - Акдр!ька, ал= версии свого по-ширення досягае у лруПй половик! II - nepciñ половин! III ст.к. е., ¡so пояскюетьея початком робот;: ^йниаоернських кайстерень та Ii Ф1Л12Л1Е у Бестендорф! {?еа!л;. Проникнекая terra slglliata у Верхке Потисся вАдбувалося через п1вденно-слсЕацьк1 земл!, на цо вказуе факт Ii концентрат! 1 е зах!дн1й частия! реПону 1 обмекена к!льк!сть на йоге п1вденкому сход!.

Разом з kepavlKOE на пам'ятках е^явлен! вкроби з металу, ка-меиз. скла. За cscIm фуккц1ональним признзченкям серед них вщЦля-еться знаряддя прац1 (начальники, коси, серии, жорна, нокиЩ, молотки, тигл! 1 т.п.), зброя (меч!, наконечники спис!в, стр1л 1 детал1 лшт!в), стара си, реч! одягу 1 туалету (ф1були, пряжки,

п1дв1ски, буси, греб1нц1). а також склян1 1 метал1чи! посудини, знайден1 в основному в германських похованкях.

Анал1з речового 1нвентаря лае мокливЮть нам1тити основн! хро-нолог1чн1 етапи розвитку культур Верхнъого Потисся II-IV ст.ст.н.е.

Щсля утворення в 107 р. пров1нц11 ДакИ 1 входження реПону в безпосередню контактну зону з 1мпер1ею, настуиае пер!од певного "затишшя". Складаеться враження, що м1сцеве населения 1 м1гранти з ■ окуповано! Транс1льван11 н1би затаШсь на певний час, намагаючись не привертати увагу сильного 1 агресивного сус!да. 3 1ншого боку, римляни, зайнят1 створенням л!месу, сночатку не вступали в активн! контакта з верхньотисышм населениям. На не вказуе майже повна в1дсутн!сть 1мпорту. найб1льш показового матер1алу при з'ясуванн1 м1жрег1ональних зв'язк1в у пер1й половин1 II ст.н.е. Р1зке зро-стання надходження монет та 1мпортних товар1в припадае на другу половину II ст.н.э., що пов'язано з в!йськовою здобиччю в пер1од Маркоманських в!йн {166/167-180 рр.н.е.) 1 встановленням торгових в!дносин з обох стор1н л1меса п1сля ix зак1нчення.

Наведене мотивування пояснюе майже повну в!дсутн1сть хроноло-г1чних 1ндикатор1в першо! половини II ст..н.е. До цього часу в1дно~ ситься обмежена к1льк1сть добре датованих речей. Це terra slgllla-ta типу Dragendorf 33 з П1вн1чно1 ГаллИ, Dragendori 37 з Lezu в Григоровцях 1 Dragendori 18/31 (Сх1дна Галл1я) 1з Медзан.

Серединою, другою половиною II ст.н.е. визначаються пшевор-ськ! поховання (23,38.48.50) Земшйна, Арданова, Сваляви 1 б!ль-ш!сть одкничних м1сцезнаходжень, в комплекса яких входили ф!були Альмгрен (А) 79, А 141, в1дро типу Е 40, умбони типу Ян 7А 1 гребен! типу Томас В1. Останн! знах!дки, зг!дно з А.Шм1едловською (1971, с.23-24, мал.27) найб!льш притаманн! комплексам друго! половили II - першо1 половини III ст.н.е.

Перех1дний горизонт В2/С1 (150-180 рр.н.е.) характеризуемся

комплексами з фгоулами типу А86, А126. двочлекнимн заст!бками 2 греб1нцем на дужц1 1 високим приймачем. У ней же час у коду вхо~ дять одночленн! п1дв'язн! фЮули 1 14-гранк1 сердол1ков1 буси. Новинка в ек1п!ровц1 вершник1в - поява шпор з крючком п1д шипом. К1нпем II - пешим десятил1ттям III ст.н.е. латуеться б1льш1сть поховань пшеворського абрису, Шлий ряд поселень (Педер, Кьт1сво, Шамудовци га 1н.), частково в яких знаходклась terra slglliata i керам!ка рецького та паннонського тигПв.

Значна к1льк1сть хроно1ндикатор1в припадае на ступен1 С2-СЗ (240-375 рр.). Подальшого розповсюдження набувають одночленн! ф1-були (вар!анти В,Г), двочлённ! заст1бки, трохчастинн! гребен! 1 пряжки. У зв'язку з роботою гончарнях пентр!в широко впроваджуеть-ся в побут с1роглиняний посуд з штамповании орнаменте»!. Ло цього часу в1дноситься б!льш1сть поселень реПону. Б1льш вузько, ступеней С2, датуються об'екти поселень в Сен1, Паладь-Комар!вцях, да-к1йськ1 поховання Ыед1еиул Аур1та, "княз1вськ.1" могили Цейкова 1 Острован. К1нием ступеню СЗ - початком Д1 визначаються пам'ятники преш1всько! групи з наявн1стю ф1бул А190 1 греоен1в типу III за З.Томас. Широкий д1апазон побутуЕання (I-IV ст.н.е.) мае гончарний центр в Блажиц1-БогданоЕЦЯХ, виробничий район МШ (к1нець II-IV ст.н.е.), могильник в 1з1 (II-JV ст.н.е.).

Анал!з хронолог!чних позиШй речей 1 окремих пам'ятви&в дозволяв вид1лити в пер1одизаШ1 стэрокитностей к1лька момент1в. Перша половина II ст.н.е. характеризуемся обмеженою к!льк!стю хроно!ндикатор!в. Изка зм1на починаеться з середини II ст.н.е., коли в1дбувся наплив у рег!он римських монет, розповсюджуеться 1мпортна керам1ка та реч!. П!к Шдйому припадае на III ст.н.е. Уже з середини наступного стоЛ!ття починаеться поступове зменшення к1лькост1 надходжень, а до к1нця стол1ття спостер1гаеться згасання життя на.б!льшост1 рег1ональних поселень.

Розд1л IV. "Господарство, соц!альна орган!заШя та 1деолог1ч-я! уявлення". Основою господарства населения Верхнього Потисся у пер!од лзтена були землеробство 1 скотарство. На высокий р1вень роззигку землеробства, в перау чергу, вкязують десятки зал!зних наральник1в. Р1зномак1тн1сть 1х тип1в засв1дчуе поступове удоско-валення знарядь оброб!тку грунту.

Жнива проводились серпам! та косами, а молоття зерна - з допомогою зернотерок та ручних ротац1йних шшн!в.

Бажливу роль в!д1гравало скотарство, особливо в г1рських м1с-певостях Верхнього Потисся з його пасовияаш-палошшами. Остеоло-г!чеий знал!з дозволяе визначити склад стада. Сюда в1дностся валика 1 доюна шгатя худоба, кот. евин!. 31вц1 давали ■.г лео-мелечк1 тххвухта, зовну, шк!ру, а жшвэння. пябаяьство 1 оопрання приносили додатков! поодуктк харчувания. Щднесегая зем-леробства зказуе ка розвиток потужних металург!й}глх 1 метзлсюброб-них баз. 1снув8ння виробничих центр!в, сотн! високопродуктлвких знарядь прац1 1 збро! засв1дауе персххд верхльопотиського населения з ступек! простого дсшшього варяйащзсва до вШкртдагля ремесла в1д землеробства.

Сочи! р1зпоман1тких в*лроб1в з чорного мэталу 1 амаряцдя прэц1 коваля дозволяють судпти про р!вень металообробки. Асортимект ко-вальського 1нструменту досить р1зноман.1тний 1 найповн!шз подаиий колекц1ею Галл1ш-1овачки.

Зг1дно з металограф1чним анал!зом, кельтськ.1 ковал! знали р!знокан1тну сталь з р!знлм вмХстом вуглецю. Технолог1чне досл1д-ження 97 ковальських вироб1в (знаряддя прац!. зброя) Галл1и-Ловзчки показало, що вони в1дкован1 1з зал1за аОо сирцево! стал! (В1дз!ля, Вознесенська та 1н.. 1983, с.87-90). Метал попередньо п1даавався спен1альн!Й обробЩ, що п1двищувала його механ1чн! вла-стивсст1: цементацП (насичення вуглецем м'якого зал1за) 1 пакету-

ванню (зварка смут зал!за 1 стал!). 1/3 ковальських вироб1в гарту-вались. Окремо в!лзнвчаемо к1лька сокир з високою техн1кою вигото-влення 1 ретельн!стю обробки. ймов!рно^ виконаних за спец!альним замовленням. В основному прост! р1шення дозволяли майстрам Галл1ш-Ловачни вшу скати дешеву продукп1в 1 в звачн1й к1лькост1 для широкого ринку збуту.

У Ист.до к.,е. в побут Середньо! Ёврош над1йно ввИйвов гончарни» круг. В1дом! численн! майсгерн1 1 нав1ть и!л1 селили гоячвр1Б, як! постачали широку околиц» високояк!сним посулом. Наявн!сть гончарного круга 1 спец1альних печей для вйпалювання керам!ки визнз-чали високу як1сть латенського посуду.

1снування розвинутих ремесел 1 великих виробничих центр1в з випуском продукц!!, розраховано! на широкий ринок збуту. передба-чае налагоджену систему торг1вл1. Реал1заШя продукц11 в1дбувалась не т!льки шляхом обкйну. Економ!чний розкв!т у II ст.до н.е. ви-юпшш необх1дн1сть карбування власно! монета. В цей час у б!льш1й частан! кельтського св!ту карбувались м1сцев! монета 1з золота. ср!бла, р1дше - !э м!д1 та бронзи, як! наойдували македонсько-грецьк1 вз1ра1. Наприк1вд1 17-Ш ст.до н.е. в регЮн! з'являються монета гето-дак1йського карбування. 1снувало досить багато м!саь, де карбувались монета, по вир1знялись м1х собою вагою та як1стс, У Верхньому 11отисс1 монета випускало селиае Галл1д-Ловачка, да зв-св1дчун знах1дка формочки для в1дливання монетних заготовок.

На внутр1шн1й ринок надходили продукта с1льськогс госсогзр-ства, металев1 вироби рем!сник1в. Вивозились. на21мсш1ре1ие, худоба, вовна, шк1ра, зал1зо. 3 певн!стю монна говорите про 1сзував-ня посередник1в в торгово-обм1янкх опвраШях - торг!вц1в-

Розвиток с1льського господарства, ремэсел 1 товарзснгрошових в!дносин сприяв розкладу дерв1сяоойияного ладу 1 поглкбленню со-Шально! диференц1ац11. У пергу черту да зукозлювалогь проникнен-

ням в рег1он кельт1в, економ!ка 1 соц1альна орган1зац1я яких стояла значно вине за р1вень розвитку верхньотиських племен. Цезар (IV.13) вид!ляв у кельтському сусп!льств! три прошарки: лру!д1в. вершник1в 1 народ, що був у стан1 раб1в. ДруШ (жерц1) займались питаниям рел1г11 1 водночас в!д1гравали важливу роль у сусп1льному • житт1 племен. Вершники - це в!йськова аристократа, 1з яко! форму-валася к1ннота. На озброенн1 кельт1в був дволезовий меч, довжино» в середньому 80 см. Його носили з правого боку на метал1чному поя-с1. спис з довгим, сильно проф!льованим поздовжним ребром наконечника, дротик 1 н!ж-с1кач. Оборонной зброею служив великий овальний збо шестикутний дерев'яний щит. В1н мав зал1зний умбон 1 обкован1 кра!. Голову прикривав шолом.

Св1дчення Пезавя та 1ншх античних шсьменник!в про соц1альну стсатиф1кац1ю кельтського еусйльства п1дтвердаувться матер1алами могзльник!в 1 багатиш грошовими 1 речовими скарбами. Щ та 1нш1 предмета розкош! належали плем1нн1й верх!вн1, або булл доступн1 лише заможним прошаркам сусшльства. Дан1 пам'ятник!в вказують на те, що кельти були пан!вним, прив!лейованим прошарком верхньотись-кого сусп1льства. Вони волод!ли чшалим знаниям у сфер! виробниц-тва 1 економ1ки, а також мали значн1 матер!альн1 ресурси. Врахову-ючи, що кельти кили не !зольоваяо, а в постЛйкому контакт1 з або-ригенним населениям, можна д!йти висновку про те, що розвиток- ви-робничих сил 1 товарно-грошов! в!дносини спричинились до розкладу родоплем!нного ладу верхньотиського населенна 1 до зм1шення 1нди-в!дуально! с1м*1 як основного господарського та соц!ального осе-редку сусп1льства."

Про в1рування 1 св!тогляд кельт1в, в першу черту, св1дчать :гаховальн1 пам'ятники. в яких простежуеться культ мертвих 1 вшану-зання предк1в. Кельти в1рили у безсмертн!сть душ!.. Душа, за вчен-ням друШв. п1сля смерт! переходить !з одного т1ла в 1ише (Цезар,

VI,U). 3 культом мертвих у них пов'язаний образ дикого кабана. Знах1дки зображення кабана у вигляд! бронзових бляиок 1 статуеток добре в1дом1 в комплексах Тисо-Дунайського басейну. в т.ч. 1 у Верхньому Потнее!.

Бог1в боялись 1 шанували. 1м приносили жертЕИ, нав1ть люд-ськ1. Ней звичай в1домий 1 у фрак!йц1в (Геродот. IV.94), 1 у кель-т1в. Цезар (VI,16) в1дзначае надзвичайну побожн1сть останн1х. Дея-к! кельтськ1 племена виготовляли величезн! чучела, як1 пот!м набивали живими людьми 1 п!дпалювали. 1з бог1в найб1льие вшановували Тентаса-Меркур1я.

Розгром кельт1в не призв1в до знишення досягнень латенсько! пив1л1зац11, до стагнаШ! в м1сцев1й економШ. Спостер1гаеться процес подальшого розвитку верхньотиських племен, зумовлений поши-ренням дак1йсько! культури.

0с1вши на землях рег!ону, даки будують на важливих комун1ка-ц!йних шляхах городища Земпл1н 1 Мала Копавя, як1 стають не т!льки найб!льш могутн!ми опорними пунктами, але й найб1льшими рем1сничи-ми центрами Верхнього Потксся. Одночаснс з ними в1дновлюе роботу Затисянський металург!йний район, в 0асейн1 р.Ботар (Дяково), ор-ган1зований ше кельтами. Не виключено, шо зв1дси сировина надходи-ла 1 в Малу Копанв. II матер1али най01лыв повко розкривавть характер дакЗйсько! металооброзки в perloHi.

Структурний анал!з кутгх предмет1в засв!дчуе високу як1сп кування 1 незначний вм!ст шлаку. Остання обставина не т1льк; документ високо! майстерност1 ковал1в у галуз! гарячсго кування, але t характеризуе сам процес обробки горново! крип1. Реч1. що вимагали за сво1м функц!ональним призначенням особливо1 якост! та mIuhocti, п1длягали гартуванню, термообробШ, наварюванню стальних смут. При анал1з1 металургП 1 металообробки впадае в оч1 наявн1сть у них значних кельтських традиШй. lie проявляется 1 в технологи вироб-

ництва. 1 в самШ продукц11.

3 ковальсшш виробництвом пов'язана 1 ювел1ща справа. Спек-тральним анал1зом тигл1в. знайдених у майстернях (41 прим!рник) Manol Копан1, Шдтвердкена наявн1сть витошшвання бронзи, ср1бла 1 золота. Якщо вироби 1з золота на города! не виявлен!, брозов1 1 ср1бн1 реч1, як показано виде, становяять пор!вняно значну колек-ц1ю.

Год! переощнити значения для верхньотиського населения наяв-ност1 поклад!в сол1 - важливого харчового продукту. За образним висловом К.Бакса "Без не1 немислима людська культура" (1986,с.43). С1ль була джерелом багатства 1 одн1ею 1з основних статей експорту. Безпосередня близьк1сть Четат! в1д поверхневих виход1в сол1 вказуе на городище, як на центр добування, контролю ! транспортування

сол1.

Розвинуте товарне виробництво. розраховане на широкий ринок збуту, передбачае наявн!сть у середовивй мешканц!в городищ прошар-ку торговав. На да вказують i знах1дки монет в Земпл1н1, Мал1й Копан!, солотвинських солерудниках та в 1нших пунктах реПону. Як в1дзначалось вище, Верхне Потисся - реПон !з стародавн!ми тради-ц!ями у сфер! товарно-грошових в1даосин. у I ст.до н.е., особливо в його друг1й половин!. кельто-дак1йськ1 монета, що використовува-лись для потреб внутр1шьо1 1 м!ишем1нно1 торг1вл1, зам1ншгься римськими республ!канськими, а пот!м 1мператорсышми, що набули статус "св1тових" грошей. Прийняття римсько1 грошово! системи спричинене торговими контактами з Римом, в яких не могли орати участь монета власноХ чеканки, а також необх!да!стю створення едино! грошово! системи. Це запровадження базувалось на внутр1шн1х передумовах (поляризац1я сусгйдьства, високий р1вень розвитку еко-ном!ки) 1 диктувалось потребами молодо! дак1йсько1 держави, викли-кано! до життя д1яльн!стю Буреб1сти.

Зростання внутр1шньо1 1 зовн1шньо! торПвл! вимагало делал! б1льшо1 к1лькост1 грошових ном1нал1в, яка вке не заСезпечувалася надходженнями з 1мпер!1. Це призвело до виникнення грошового деф1-шту, погашеного Буре01стою шляхом насл1дування чеканки римсышх монет. Нин! в!домо 20000 подЮних монет з територИ доримсько! Дак11.

Торгоз1 стосунки встановлюэться з найв!ддален1шими рег1онами Карпатсько! котловиви.' Переважна 01льш!сть 1мпорту представлена вирооами нор!ко-паннонського типу (ф!були, пряжки, пояси) та 1та-л1йського походження (Оронзовий 1 скляний посуд). Про контакта з ПрибалПйським рег1оном св!дчать знах1дки янтарного намиста.

Значно ширшу картину м1жрег1ональш1х стосукх1в розкривае ко-лекц1я монет (21 прим!рник) Мало! Копан1. Сюди в1дносяться монета велькобистерепького типу (П1вн!чна Словаччина), типу Мед1евул Ау-р1т (Транс1льван!я), сирмського типу (П!вн!чна Югослав!я), на01р римських республ!кансышх монет, в тому числ! денар1й з колон!! Непаусус (Швденна Галл!я), драхма з Д1ррах!я (1лл1р1я) !, най-б1лып п1зня. - 1м!тац1я денар1я 1мпера?ора Нерона (54-68 рр.).

Спец!ал1зоване рем!сниче виробництво, товаряо-грошов! в1дно-сини 1 широк1 торговельн1 зв'язки, то виникли в епоху латена, не припинязоться з появов дак1в на 1сторичн1й арен! реПону. 1х прих1д дае новий стимул для подальшсго поступового розвитку економ1ки та соц!альних в1дносин. Визначну роль з!грала при цьому низка фактора: моноетн!чн!сть прибулих 1 м1сцевих (костобоки ?) племен; об'еднавча пол1тика Буре01сти, но проводилась зг1дно з СтраОоном (VII,5,2) Шд знаменом реваншу, помети кельтам, як1 захопили да-к!йськ1 земл!; значно вищий стуШнь розвитку економ1ки 1 соц1аль-но! орган1зап11, до стояла у дак1в на первому щабл1 державност1.

Про вид1лення зват1 1 соц!альну градац!в дак!йського сусп!ль-ства нам повЩомляе Йордан (40,71-72). Верхн!й прошарок, 1з якого

обиралися цар1 1 зкрецтво, в1н називае яп1ллеатами" (покрпт1 пов-стяними ковпаками), а 1нпий люд "К8п1ллатащ" (простоволосЯ. На-явн1сть жрецького прошарку Шдкреслюе Стабон (VII,3,3), називаючи Ix "теосебП" 1 "капнобац!!". Таким чином, 1нформац!я Страбона 1 Йордана дае можлив!сть говорити про 1снування у дак1в трьох соц1-альних груп: аристократП, жрецтва 1 плебсу.

У Верхньому Потисс1 резиденц!ями вищих прсшарйв сусп!льства очевидно були. городища Земпл1н 1 Мала Копаня - рем1снич! та пол1-тичн1 иентри дак1в. Можна припускати, що дак!йськ1й аристократ!! належали 1 три абс1дн1 житла (N 7,28,36), виявлен1 на Мал!й Копан!.

3 розповсюдженням в рег1он1 дак!йсько! культур! дальшого роз-витку набувають ремесла, торг1вля, виникають нов1 елементи в кит-ловому буд1вництв1, повсюдно використовуеться керам!ка дак!йського обрису. Культурна н!веляц!я, що в!дбувалася упродовх п!втори сотн! сок1в, не торкнулася поховального обряду, що мае витоки в куитзно-вицьк!й культур! 1 св1дчить про сильн! м!сцев1 традзд!!.

Досить швидкому поширенню дак1йсько! культури сприяла не лише спор!днен!сть племен, але й'ос1дання значного контингенту дак.1в, що проходило в декЗлька етап!в.

3 розгромом царства Децебала (106 р.) на п!вн!чному сход! залишаються в1лышм т!льки земл! Марамуреша. На основн!й теркто-pi! ДакИ утворюеться коза ршська пров1нц!я, а Верже Потасся опинилось у безпосерэдн1й контактн1й зон! з 1мпер1ею. Римська аг-рес1я призводить до занепаду пол!тичне володарювання дак1в у Верхньому Потисс!, до розриву сформованих внутр1шньорег1ональних зв'язк!в s основною територ1ею Дак!1, в1др!заною п1вн1чшм л1месом npoBlHHll. Населения Верхнього Потисся спочатку не п1дтримувало контакт1в з римлянами, як! опустошили 1 окупували Дак1ю. Висновок Шдтверджуеться статистикою римського 1мпорту, в першу чергу, terra sigillata 1 денар!ями. в1дновлене надходхення яках припадае на

середину II ст.н.е., особливо к!лък1сно зростаючи п1сля зак1нчення Маркоманських в1йн (166/167-180 pp.).

Подальаа 1стор1я Верхнього Потисся багато в чому визначаетъся тер!тор1альною близьк!стю з римською цив1л1зац1ею. яка значною м1рою вплинула на соц1ально-економ1чниЯ р1вень розвитку м!сцевого населения. В II ст.н.е. верхньотисьх! племена фсрлують культура карпатських курган1в. СучасниЯ стан вивчення питания створешш Ц1р1 культури дозволяе ввакати, що в II ochobI знаходився мЮцеЕий субстрат та ос1л! в рег1он1 на рубеж1 нашо! ери дак!йськ1 племена. Ми припускаемо, шо в II орган1зац11 значну роль вШграли вандали-аст!нги. 1х проникнення в perlон ф!ксуеться античними джерелами (Dio Cass.,LXXI.12,1; Pavs.,X,24,5) 1 плдтверджуеться ц1лин рядом грунтових поховань в супровод! збро!, а такон поселениями субстрату, в керам!чн1 комплекси яких входила л1пна керам!ка пиеворського типу.

Обмежений контингент пришельШв, ос!лих на землях рег!ону; досить швидко п!ддався серед м1сцевого мояоетн!чного середо£;Е;з 8сим1ляц11. Це в1дбилося в зм!нах поховельного обряду, як1 ксжкз споетер!гати б деяких Шдкурганних похованнях (Земпл1н. Братово. Лесне). Уже до фази С2, тобто до середини III ст.н.е., пшеБорська культура наст1льки зм1нюеться, що II елементи ледве hcmItkí.

Пол1тична стаб1л1заш.я, яка наступила п1сля зак!нчення Маркоманських в!йн, сприяла новому ексном1чнсму п1днесеншо. Дальший розвиток д!стали ремесла, серед яких продовжувага до«1нувати мета-лурПя, металообробка i гончарство. Поруч 1з с1льськими майстерня-ми продукцЮ випускав Ботарський металург1йний район, заснований те кельтами.

Про ковадьське виробництво св!дчать численн! зал1зн1 вироби, знаряддя праш. та залишки кузн!, в1дкрито1 на поселенн1 в с.Мат!е-во. Ыеталограф1чнвм анализом вироб1в встановлено. що вих!двою си-

ровиною служило крична зал!зо 1 сирцева сталь. 1з окремих кбваль-ських операц1й в1дзначаемо цементац1ю 1 загартування. Як1стъ ку-вання висока.

Широке 1 повсндае розповскшження в п1зньоримсышй час д!стае гончарство. Створюеться Шла мережа с1льських майстерень, гончар-ний центр в Блажицях-Богдановцях, промисловий район в басейн1 р. М1ц. Асортимент продуктI майстерень, який характеризуемся стандартною форм, становили миски, глечики, дзбани, п1фосопод!бний посуд, горшки, склянки, куски. 1х процентне сп1вв1дношення вказуе на наявнЮть у майстернях вузько! спец!ал1зац11. У Берегов1 VI заготовляли перевакно миски 1 глечики з штамповании декором, дзОани; в Лужанц!. поруч з мисками 1 глечиками, в б1лывост1 без штам-поваяого декору - горшки з гофрованою поверхнею, кубки, склянки..

Багат1 сировинн1 ресурси 1 розвиток товарного виробництва зумовили вид1лення у рамках Верхнього Потисся економ!чних район!в. Вони характеризуются концентрац1ею залишк1в виробництва, римсько-го 1мпорту, значною к!льк1стю знах!док монет 1 густотою населения. Перший район (г1рська зона) охоплюе мекир1ччя верх!в'я рр. Горнада 1 Тор1си, другий (передПрська зона) - Кошицьку котлоеину 1 приле-глий басейн р.Бодрога, трет1й (низовинна зона) - пониззя р.Боржави 1 четвертий (низинна зона)- басейн середньо! течИ рр. Самонга 1 Тура.

Через перший та другий райони пролягав важливий комун1кац1й-ний шлях 1з ЛакИ до Балт1йського моря (КоШкота, 1970,с.66). Кр1м того, перший район розташовувався в безпосередн1й близькост1 в!д Сп1шського рудного родовища (зал1зо, м1дь, ср!бло, золото), розробка якого почалась ще наприк1нц1 I тисячол1ття до н.е. (Р1е-1а. 1982,с. 107) 1 продовжувалась в римський час (<1игес1со, 1981, е.320-321), з на територП другого знаходошсь виходи високояк1с-аих глин, що дозволило орган1зувати велике гончарне виробництва в

Блакицях-Богдановцях.

Трет1Й район розташувався поблизу в1д основного комун1кац1й-ного шляху рег1ону - р.Тиси. Його кордони охоплюють гончарний нро-мисловий район М1ц 1 Муж1евське родовице золота. За даними анал1зу С14, проведеного Закарпатською геологоекспедиц1ею. одна з числен-них стародавн1х штольн (N XI) розроблялась в III-IV ст.н.е. Поруч знаходяться виходи алун1тово-кварцово1 породи (Лазоренко,, 1979.С. 42 \ як1 використовувались для товарного виробниптва ручних рота-ц1йних млин1в жителями Поселения III—XV ст.н.е. б!ля с.Квасово.

Четвертая район пос1дав земл! в!лыш дак1в 1 розташовувався у безпосередн1й зон1 контакт1в з л1месом провШШ ДакП. Тут в!д-крит! металург1йн1 Ггончарн1 майстерн1 перших стол1ть нашо! ери 1 Байя-Марське родовище пол1метал1чних руд. Особливе значения в роз-витку економ1чних район1в вШгравали р.Тиса, названа ' в!зант1й-ським 1сториком VI ст. "великою 1 славною р1чкою" (Йордан,34), Tópica, Лаборець 1 Латоридя. Вздовж 1хн1х береПв простекуеться МдБищена концентрац1я поодиноких знах1док монет. Св1й початок ц1 р1ки беруть недалеко в1д карпатських перевал!в - зручних шлях!в 1з Верхнього Потисся в сус1дн1 рег1они, з . подунайськими пров1нц1ями регЮн зв'язувала р.Тиса, з Дак1ею - рр.Самош та 1за.

Торговельн1 зв'язки, судячи за динам!кою надходжень 1мпорту, мали певну висх1дну тенденц1ю в якост! та 1нтенсишост1. В пер1од середини I ст.до н.е. - I ст.н.е. вони носили опосередковашй характер, визначений в1ддален1стю кордон1в Риму. 1мпорти складались з поодиноких речей i б1льш значно! к1лькост1 республ1кансышх та 1мперських монет. На початку II ст. спостер!гаеться спад у надход-женнях, що пояснюеться порушенням пол!тично1 стаб!льност1 внасл!-док дако-римських в!йн (101-106 рр.) та розгрому держави Децебала. Щсля утворення пров1вд11 ДакП (107' р.) Верхне Потисся опинилось у контактн1й зон1 з 1мпер1ев. До середини II ст.н.е. поступово

налэгоджуються торгов1 стосунки м1ж населениям з обох стор1н л1ме-су, р1зко посилюючись п1сля зак1нчення Маркоманських в1йн 1 зрос-таючи в наступному стол1тт1.

3 евакуац1е'ю римсько! Яак11 (271 р.) зм1цнгаоться зв'язки з Пэннон1ею, зв!дки надходять вироби з бронзи, золота, скла. Не при-гошяеться торг!вля з 1мпер1ею 1 в IV ст., про що св1дчать знах1дки поодиноких монет (40 прим1рник1в) 1 скарби: золотий 1з Брестова 1 бронзовий 1з Кривоштян - обидва з останньою ем1с1ею Валента. До-сить значка к!льк1сть монет (понад 4000), знайдених у ' Верхньому Потное!, однозначно вказуе на подалыпий розвиток товарно-грошових з1дносин, закладених в пер1од латену.

Розвиток рем1сшиого виробництва 1 товарно-грошових в1дносин, контакта з високооозвинутими цив1л1зац1кми (кельтською, римською) 1 -провадження 1х культурных 1 техн1чних досягнень, - все не сприя-ло ооц!альн1й страткф!кац11 населения Верхнього Потисся.

В основу досл1лжень 1деолог1чних уявлень покладен! дан1 похо-вальних пач'ятник1в, семантика орнамент!в, а такон в1рування гето-дак1Е. ¡йсцевий поховальний обряд характеризуемся спаленням по-к!йника 1з ■ захоронениям залишк1в кремацИ п1д земляшш насипом. Чим це вшишкано год1 поясните однозначно. Най1мов1рн1ие спостер1-гаеться Щлий ряд асоц1ац1й: 1 страх перед мертвими. 1 в1ра в очи-щаючу силу вогню та в потойб1чне буття, 1 культ предк1в. ЗПдно з Б.О.Рибаковим (1981,с.233-284). виникнення обряду кремацИ пов'язано з аграрним культом неба. Зв'язок померлих людей з небом, куда в1дходив дам поховальних вогниц, м1г 1снувати т1лыш за умови под1лу уявлень про т1ло-плоть 1 душу-дахання. Душа, за уявленнями стародавн1х, не була чимось безплотним. а ц1лком матерШьною субстанцию, яка потребувала 1ж1 та особистах речей. Через це й пом1-шали у поховання посудини-приставки з 1жею 1 речами. як1 були на пок1йнику п1д час кремацИ. До налекностей заупок1йно1 трапези

в1дносяться нож1, що пос!дали пом!тне Mlcue у поховальному 1нвен-тар1.

Широке розповсюдження в карпато-дунаЯських землях д1став культ сонця 1 ранньо1 зор1. Служител1 культу оОозкнввались Шсля смерт1 1 вшановувались фрак!йцями в образ! вершника. Бога-вероники гарантували cboIm шанувальникам безсмертя (Кругликова, 1956.с. 147). Обоготворялось 1 н1чне св!тилс - МЗсяць. 3 цим в1руванням зв'язана знах!дка в Солонцях П1дв1ски-лунниц1. Под1бн1 прикраси • квал1ф1куються як культов! предмета родючоет!. Псшрелня уран1с-тичних культ1в 1, в першу чергу, культу сонця пов'язано з земле-робським характером ведения господарства. в якому тепло 1 волога -джерела родючоет!. Ш в1рування вирззно простежуються в семантиц! орнамент1в на посуд1, де переважавть зобракення сонця, блискавки 1 зв'язано! з нею води. Сонце, з1рки подавались у вигляд1 з!рчастах розеток, циркульних к1л 1 тому под!бне; блискавка. вода передан! пролощеними 1 вр1зними зигзагами, хвильовими 1 Косими пунктирнзз® л1н1ями. Як символ животворящого св1тила подасться на одному з фрагмент1в посуду Солонц1в зображекня сонця з пом1Еекням у Яого середин1 кв1тки 1 колоса (Котигорошко,1937). Небо в семанткц! орнаменте окреслювалось п!вколом арок. 3 1дее» неба пов'язане 1 шанування rip (Рыбаков,1981). Напевно. в1дображенкя дього культу вт!лене в обрисах гострокутник!в. з розетками яз 1х верекн!.

Св1дчення письмових джерел (в1д Геродота до Йордана) лозволя-ють стзерджузати, що п!вн1чн! фрак!йц1 задовго до епохи Буреб!сти перейшли в1д прим!тивного язичшштвз до створенвя пантеону божеств. характерного для високоорган1зовавого суспШствз. На чол! пантеону перебувае такв незвичайна Ф1гура, як Залмскс1с - лвдина-бог. На початку в!н в!домй! у рол! прсяов12иоса нового культу в середовипц фракШйв, а в!д?зк перетворветься в головного бога гет!в 1 дак£в (Геродот,IV,94,95; CTpaios,71,3,5). Залмокс!с сто!ть

на plEHl стародавн1х м1стер1й 1 припускае безсмертн1сть душ1, опу-скання в п1дземне царство, ритуальну смерть - оккуляц1ю, п1сля яко! й настае воскрёс1ння - еп1фан1я (Crlsan,1977). 0ккуляц1я 1 еп1фан1я в1дом! за культами багатьох народ1в i зв'язан! з уявлен-ням про помираючу 1 воскресаючу природу. Поруч з Залмокс1сом стояв Ге0елейз1с - бог блискавок, патрон в1йськово! аристократИ (Cri-fan, 1977). Геродот пиле: "...коли на неб1 блискавка - вони стр1-ляють 1з лука, погрожуючи, оск1льки вони в1рять у свого бога..." (Геродот,IV, 94). Глибоко виановувався бог в!йни Марс (Apec), який народився на землях фрак1йських. На його честь страчувались поло-нен1, Йому присвячувалась перша здобич 1 п1дв1шувались на стовбу-рах дерев трофе! (Иордан,41). Фрак1йського походкення 1 бог вино-робства Д1он1с, наст1льки шанований даками, що Буреб1ст1 довелось, видати закон про вшсорчування виноградник1в (Страбон,У1,Ш,11). Символом його як бога.родючост1 був Фалос ..1980). Не викша-чений зв'язок з культом останнього 1 знах1док з Мало! Копай -глиняно! чапов1чо! статуетки. фал1чно1 форми глиняно! намистини 1 посудини-баранчика.

Найб1льш шанованою 1з богинь-ж1нок була Бенд1с (Д1ана), яку 1.Г.Кр1шан (1986,с.363-368) називае Великою Богинею, напевно ото-тожнюючи з бопшею К1белою. Судячи 1з зображень на фалерах 1 ме-дальйонах, II головним атрибутом була зм1я - символ фауни 1 флори.

Таким чином, високому р1вню соц1ально-економ1чного розвитку населения Верхнього Потксся в1дпов1дав 1 його св1тогляд. Для в1ру-вань притаманний пол1те1зм, що в1дпов1дав зешеробсько-скотарсь-кому способу ведения господарства 1 сформованому пантеону божеств.

Заключения. 1стощчна панорама. Насл1дком досл1дкення е спро-ба реконструкцП процесу розвитку населения Верхнього Потисся III ст.до н.е. - IV ст.н.е. як нев1д'емно! частини народ1в ГИвденно-Сх1дно1 Европи. При цьому ми не ставили, церед собою за мету ви-

класти загальнов1дом1 nojül античност1, а лше il. як1 прямо чн безпосередньо були зв'язан1 з даним рег1оном та сум1жними землями.

Вивчення пам'ятник1в фраЮйського масиву I тис.до н.е. показало нер1вном1рв1сть темп1в розвитку населения Карпатсько! котло-вини при вс1й, здавалось би, едност1 floro матер1ально1 культури. В зв'язку з Ш5м. найб1льш вахливим е визначення етнокультурних оз-нак, як! св!дчать про безперервний розвиток субстрату. Пер1од 1с~ нування п1вн1чнофрак1Йц!в Верхнього Потисся д1литься на ш1сть ос-новних етаШв, як1 в1др1зняються м!х собою за р!внем розвитку со-ul ально-економ1чних вШосин та етн1чним складом: гава-гал1град-ський (XII-П ст.до н.е.), перёдск1фськиа (VlH-cep.VI ■ ст.до н.е.), куштановинышй (cep.VI-lV ст.до н.е.), латенський (ШнгерЛ ст.до н.е.), дак1йсысий (сер.1 ст.до я.е.-I ст.н.в.) 1 культур карпатських курган!в (II-IV ст. н.е.).

Складання культур латеворимського пер!оду багато в чему ва-значаеться укор1венням 1вородвих етвоелеменПв, в нв останньоку етаШ - римською експввс1ею в карпатсый земл1. llacool переселения, перегрупування 1 зм1шування. що проходили Карсатсысому басейн! з найб1льаюю 1нтенсинн1стю в римсышй час, в т1й чи 1нш1й Mlpi торкалися населения Верхнього Потисся, по приводило до 1нтеграц11 матер1ально! культури.

Руйнування пор1вняно врха1чного устрою життя м!сцевого насе-ленняпочинаетьсяз приходом кельт1Б. Цей народ, творець латен-сько! швШзацИ. вн!с неоцЗнний внэсок в розвиток варварського св1ту Европи, будучи переносчиком досягаень античност1. В йнШ. V-IV ст.до н.е., внаийдок експанс1йних руИв, кельта займають великий npocrip в1д Британ11 до Карпат. I якщо 1х спроби оселитися в П1вн1чн1й 1тал11 та на Балканах не вдалися, то у ' Верхньоыу Нотисе! кельти знайшш те середовипе проживания, яке дало змогу створити найб1льш сильну базу латенсько! культури в тисо-кароат-

ськях землях. Процео культурно! н1веляц11 проходив наст1льки пшид-ко, що вхе на к1нець III ст.до н.е. мохна говорати про реПон, як про п!вн1чно-сх1дау околиц» латенського масиву.

Вершини свого п1днесення кельти досягли в останн1й чверт1 II - перш1й половин1 I ст.до н.е. Цей час мохна визначити як пер1од урбан1стично! культури. яка створила основу того, що ми п1зн1ше називаемо кельтською спадщиною.

Розкв1т видатно! варварсько1 цивШзад!! Европа був перерва-ний ударами, нанесеними германцями, Римом 1 даками. 0станн1, що створили величезну деркаву в1д Понта (Ольв1я-Аполлон!я) на сход! до Середнього Дунаю на заход1 1 в1д Дунаю на п!вдн! до Карпат на п!вноч1 (60-44 рр.до н.е.). у Верхньому Потисс1 стали спадкоемцями кельт!в у пол!тичн1Й та економ1чн!й сферах гиття. На важливих ко-мун1кац1йних шляхах рег!ону створшгься пол!тичн1 ! рем1снич! центра. встановлюються ст1йк1 зв'язки з внутр!шн1ми областями Дак1! 1 б1льш вШаленими реПонами.

На pyöexl л1точислення в Карпатському ареал! в!дбуваеться р1зка зм1на в розстановщ пол1тичних сил. П1сля загибел! Цезаря 1 Буреб!сти (44 р.до н.е.) в Рим! починаються громадянськ1 в1йни. як! завершилися приходом до влади Октав!ана (30 р.до н.е.-14 р.н. е.). а могутня Дак1я розпалася на дек1лька частин. Кр!м того, рим-ляни захопили Паннон1ю, на Середньшу Подунав'1 виступавть герман-ськ! племена квад1в та маркоман!в, а межир!ччя Тиси-Дунаю на середину I ст.н.е. захошпоють язиги. в подальшому ах до к1нця IV ст. н.е., отримучи назву "сарматсышй клин".

Однак. ц1 под!1 европейського значения не особливо зачепили Верхне Потисся. Тут 1 в подальшому проходить нарощування еконоШч-ного потенц1алу 1 встановлюються зв'язки з найбШьш близькою рим-ською пров1нц1ею Паннон1ею. ,

Нове Шднесення Дак!1 в епоху Флав11в (69-96 рр.н.е.)1 11

з1ткнення з 1мператорським Римом в к1нцевому йдсумку приводить до загибел1 п1вн1чнофрак1йсько1 держави (106 р.). Велика частила те-риторИ Дак11 вшшчаеться до складу пров1нц11. а земл1 Верхнього Потисся сшняються в прикордонн1й зон1 з 1мпер1ею.

Тут п1д безпосередн!м кер1вництвом 1мператора Марка Улыйя Траяна споруджуеться потужний баст1он - п!вн1чний л1кес Лак11, спрямований проти Лсцевого населения i переселенц1в 1з Транс1ль-ван11. тобто тих племен, як1 в1дом1 в римськГй 1стор1ограф11 п1д загальною вазвою "в1льн1 даки". Ц1 даки. судячи по динам1ц1 над-ходження 1мпорт1в. на перших порах Меля орган1зац11 пров1нц11, контакт1в з римлянами не п1дтримували. Вони встановлюоться лише з середини II ст.и .е., р1зко посилтаоться Шсля заЮнчення Маркоман-ських в1йн (166-180 рр.) - значному рубежу в 1стор11 Риму, п1сля якого 1мпер1я переходить до глухо! оборони проти всезротавчого тиску варвар1в. На цей час натериторП Верхнього Потисся форму-еться культура карпатських курган!в - заверивший етап розвитку п1вн1чнофрак1йц1в. Не виключево, шо в nponecl створення цШ куль-тури певну роль вШграли носИ пшеворсько1 культура - астннгн, заф1ксован1 атничними авторами б1ля 170 р. на Ш.вн1чному кордон1 ЛакП (Pavs.,X,34,5;Dlo Cass.,LXXI,l2,l), де вони з1ткнулися з м1спевим населениям - племенами костобок1в (Ptol..Georg.,111,8,3), а пот1м ос!ли на 1х землях.

Сер1я удар!в, навесених варварами в III ст.н.е. по Фрах11, Мез11 1 Дак11, вторшення в саму 1тал11), змусило римську адмШ-страц!в, з нетов орган1зац!1 б1лып м1цно1 оборони Дунайсысого л1-месу, евакугвата пров1нц1г Дак1ю (271 р.н.е.).

"В контекст1 1стор11 П1вденно-Сх1дно1 Европи, пей вимушений в1дступ 1мпер11 прив1в до тяжких 1 незворотних насл!дк!в для ос-нозно! маси населения Карпатського ареалу. Зруйнувався створений пол1тичеий 1 етн!чний баланс в карпатських землях, римськ! м1ста

nycriuTb, а м1сцеве населения втягуеться в ceplu кровопролитиях антяримських BlflH.

Протягсм б1льше 150 рок1в Дак1я служила м1цним форпостом, який захищав населения Верхнього Потисся в1д можливих вторгнень з п1вдня. Сама це було одним 1з основних фактор1в, Ео сприяло етн1ч-н1й та економ1чн1й стаб!льност1 в рег1он1 К1вдя II-III ст.н.е.

Багатов1кова 1стор1я 1йве1чних фракШ1в п!вн1чно-сх1део1 частини Карпатсько1 котловина зак1нчуеться наприк1нп! IV ст.н.е. Т1льки на окремих селищах (преш1вського типу) жевр1ло життя ще на початку V ст.н.е. Занепад культури пов'язаний з под!ями 378 р., коли п1сля битви при Андр1анопол1 1 перемоги гот!в над 1мпер1ев, гуни заповниоть Карпатську котловину (Аага.Магси!..XXXI.12-16). Ix pyx на п1вн1ч простежуеться знах1дками десятк!в скарб1в. виявлених вздовж берег1в "Меи. Припинення життя на поселениях хронолог1чно зб1гаеться з початком епохи Великого переселення народ1в. конкрет-н1ше. з перемИценням германських племен геп1д1в, сконцентрованих у басейн1 р1чок Кереша 1 Ыароша (Йордан, 114). у Верхне Потисся. При-сутн1сть гепШв в perloHl рееструеться ц1лим рядом грунтових 1н-гуыацДйних поховань. "

Ложна т1льки здогадуватись. що сталося насправд1 з м1сцевим населениям у бурхлив! роки к1нця IV - початку V ст.н.е. Напевно, частина його була вит1снена в гори, зада яких ц1лком не вивчена археолог1чно. частина знищена. а 1нш1 племена виявились захоплени-ми хвилею переселення. Щлкоы ймов!рво з ними под1ями пов'язана' поява не ран1ше друго1 половина IV ст.н.е. групи пам'ятник1в культури карпатських курган1в в ыежир!чч1 р1к 0зани-Ришк1 в румунськ1й Молдов1 (Mlhalescu-Blrliba.1980).

ЗапустШ верхньотиськ1 земл1 т1льки в1д початку VI ст.н.е. поступово заповншгься новим етносом - нос1ями ранньослов'янсько! культури. з якими пов'язуеться середньов1чна 1стор1я рег1ону.

Основа! полозення дисертаЩ! вззкладен! у такта роботах:

1. Древняя история Верхнего Потисья.-Львов. 1991,- 206 с. (сп1вавтор! Е.А.Балагур! та 1н.).

2. Фракийцы Верхнего Потисья (III в.-до н.э.-IV в.н.э.) -Ужгород,1995.-131 с.

3. Tlnutulre Tlsel Superloare In veacurlle III i.e.n.-IV e.n. (Perlodele la Tene romanäb-Bucure^U, 1995.-463 P.

4. Курган первой половины III в.н.э. у с.Братово // Советская археология (CA).-1979.-N2.-C.153-163-

5. Население северо-восточной части Тисо-Дунайского басейна и римские провинции Дакия и Паннония // Проблемы античной истории . и классической филологии.-Тез. докл. Всесога. кокф.-Харьков. 1980.-С.90-93.

6. Итоги изучения могильника Иза I в Закарпатье // CA.-1980.-N1.-С.229-247.

7. Малокопанское городите рубежа н.а. в Закарпатье // СА.-1984.-Й1.-€.252-256.

8. Экономика населения северо-восточной части Кароато-Дунайского бассейна на рубеже и в первых вв.н.э. // Этнокультурные и этносоциальные процессы в конце I тыс.до н.э. - первой половины I тыс.н.э. на Юго-Западе СССР и сопредельных регионов.-Тез. докл. и сообщ. совм. межвуз. школы-семинара.-Ужгород, 198$.-С.25-32.

9. Памятники рубежа и первых веков н.э. на Закарпатье // Тез. докл. и соосщ. совм. межвуз. школы-семинара.-Ужгород, 1985.- С.33-37 (айвавтор Дзембас О.В.).

10. Вопросы происхождения и этнокультурной принадлежности населения Верхнего Потисья римского времени // Доисторическое а рав-неисторичесхое заселение Восточной Словакии в отношении к смежным областям.-Нитра, 1986.-С.227-238.

11. Жертвенник III-IV вв.н.э. у с. Солонцы // СА.-1987.-К2.-

С. 176-191.

12. Социальная структура и этнос в погребальных комплекса^ Верхнего Потисья III-I вв.до н.э..// Проблемы археологии Степной Евразии.-Кемерово. 1987.-Т.1.-С.117-119.

13. Этнокультурная принадлежность населения Верхнею Потисья рубежа первых веков нашей эры // Труды V Международного Конгресса археологов-славистов.-К.,1988.-Т.Д.-С.141-147.

14. Ремесленное производство Малокопанского городища // СА.-1989.-N2.-С.182-200. .

15. Городища рубежа нашей эры в Верхнем Потисье // Slovenská Archeolo'gla. -1989.-N1.-S .21-67.

16. Хронология латенской культуры // Проблема археологи та lcTopil давнього населения Укра1нсько1 РСР - Тез. доп. .XX респ^бл. конфер.-Ки1в. 1989.-С.105-106.

17. Население Закарпатья первых веков нашей эры /7 Археология Прикарпатья, Волши и Закарпатья.-К., 1990.-С.55-58.

18. Лаки в Верхнем Потисье // Sympozla Thracologlca.-Satu Mare-Carei, 1990.-N8.-S.162-166. ..

19. Проблеми етнокультурних процес1в у Карпато-Дунайському басейн1 I ст.до н.е.-III ст.н.е. // АрхеолоПя.-1991.-Н4.-С. 10-16.

20. Antlchltatlle daclce din zona Tisei Superioare //. Thraco-dacica.-Bucuresti,1991.-T,XII.-C.115-135.

21. Экономика населения Верхнего Потисья в III .в.до н.э.-IV в.и.э. // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (У тыс.до н.э.-V в.н.э.)-К., 1991.-С.201-203.

22. Классификация гончарных печей Верхнего Потисья III в.до н.э.-IV в.н.э. // Этнокультурные и этносоциальные процессы в конце I тыс.до н.э. - первой половине I тыс.н.э. на Юго-Западе СССР и сопредельных регионов.-Тез. докл. на III сессии шкаю-семинара.-Кшшшев, 1991.-С.44-47,112-114.

23. Стеклянные бласлеты кельтского типа из Закарпатья // Киммерийцы и скифы.-Тез. докл. Междунар. науч. конф.-Мелитополь, 1992.-С.44-46 (сп1вавтор А.С.Островерхов).

24. Проблеми формування 1 розвитку культур Верхнього Потисся (III ст.до н.е.-IV ст.н.е.)// Carpatlca.-Ужгород, 1992.-I.-С.32-41.

25. Pottery production In Upper Tlsa In La Tene-Roman times // Symposia Thracologlca.-Bucurestl.1992.-N9.-S.141-143.

26. Гончарный производственный район Миц познеримского периода в Верхнем Потисье //Acta Hungarlca.-Ужгород,1992.-I.-С.125-128.

27. Гончарное производство в Верхнем Потисье III в.до н.э.-IV/-в.н.э. // Vychodoslovensky pravek.-Koslce, 1993.-IV.-С. 143-156.

28. Римские импорты и выделение экономических районов в Верхнем Потисье // ВДИ.-1993.-КЗ.-С. 121-135. .

' 29. О времени первоначального заселения кельтами северо-востока Карпатской котловины // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья V тыс.до н.э.-Тирасполь.1994.-С.238-240.

30. Римськ1 1мпорти у Верхньому Потисс1 // Мат. наук. конф. вюсладач1в 1ст. факультету.-Ужгород,1994.-е.137-140.

31. Probleaes de la chronologle de la culture dace de la region de la Haute-Tlsa // Relations tiiraco-lllyro-hellenlques.-

Bacurestl. 1994.-P. 3(34-314. >

32. lietallographlc analysis оf Daclan Iron objects // 9th Symposium on Metallography.-Koslce.1995.-P.398-401 (сп1вавтори А.Холл1," JI.MlroK).

33. Проблеми формування 1 розвитку культур Верхнього Потисся (III ст.до н.е.-IV ст.н.е.) // Карпатика.-1995.-Вил.3.-С.27-34.

Kotlgoroshko V.G. "The history oi the Upper Tlsza region population in la Тепе-Волап tines (III century B.C.-IV century A.

D.)" Dissertation Гог the Scientific degree or the doctor of Historical Science, specialization 07.00.02 - Universal History. Institution of Carpathian Studies of Uzhgorod State University. Uzhgorod, 1996.

The dissertation gives a wide picture of the Upper Tlsza population aM neighbouring regions of the Tlsza region since the III cent.B.C.-IV cent.A.D.

The source basis of the dissertation has been long-time excavations of the author and the finds of the neighbouring countries. The history of objectivé and written sources permîtes the author to come to the following conclusions:

- the substrat population of the region were the Northern brunch of the ancient population of Europe - the Thrakians;

- within the long-centuries of its genesis the culture of North Thralclans underwent qualitative changes, which can be motivated by the ongoing historic processes, having a rich raw-material basis and also the favourable lnfluense of Celtic and Roman civilization. ■ -

The cessation of the life on the territory of habitat of the Upper Tlsza ethnic-cultural region at the end of the IV cent.A.D. and the begining of the V cent.A.D. is connected with the epoch of Great Migration of nations. -

Котигорошко В.Г."История населения Верхнего Потисья в латено-римское время (III в.до н.э.-IV в.н.э.)" Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. Институт карпатоведения Ужгородского государственного университета. Ужгород, 1996. .

В диссертации дается развернутая картина истории племен Верхнего Потисья,сопредельных районов Карпатского ареала III в.до н.э.

-IV в.н.э.

Источниковедческой базой работы послужили материалы многолетних раскопок автора и фонды музеев сопредельных стран. Исходя из вещественных,письменных источников, автор приходит к следующим основным выводам:

- субстратным населением региона была северная ветвь одного из древнейших народов Европы - фракийцев:.

- в ходе своего многовекового генезиса культура северофракийцев претерпела качественные изменения, которые объясняются поступательным процессом исторического развития, наличием мощной сырьевой базы и благоприятным влиянием кельтской и римской цивилизаций .

Прекращение жизни на местах обитания этнокультурного массива Верхнего Потисья в конце IV - начале V в.н.э. связано с событиями эпохи Великого переселения народов.

Ключов! слова: кельти, латенська культура, ц1вн1чнофрак1Яц1, даки, германц!, культура кврпатських курган1в, пшеворська культура.

Ужг. друк., э0130-96 р., т. 100x48.