автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Этносоциальная культура как саморесулируемая система (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Этносоциальная культура как саморесулируемая система (социально-философский анализ)"

КИГБСЬКИЙ УШВЕРСИТЕТ IMEHI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ñ '7 '

- ' /

Из правах ружопнсу

СКУРАТШСЬКИЙ вЬаЛш АндрШошч

ЕТНОСОЦ1АЛБНА КУЛЬТУРА ЯК САМ0РЕГУЛМВА11А СИСТЕМА

(сощалыю-фиософськин аналЬ)

Слеи/злш1сть 09.00.11 —сощалъна ф1лософ|Я

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття »ченого ступени доктора фшософських наук

Кша 1994

Диоертац1ею е руксгшс

Робота виконана на кафедрг ф1Лоооф1Х гуманхтарних наук фхлософськог.о факультету Кигвського университету 1м. Тарас; Шевченка.

Сф1цгйн1 споненти:

I. Доктор ф1лософоьких наук, професор

Кириченко Ыикола Григорович; '¿. Доктор ф1лософських Наук, професор

Кремень Василь Григорович; 3. Доктор соцхологхчних наук, професор 1Цульга Никола Олексаедрович.

11ров1Дна органхэацхя - 1лсгитут ф1лософх1 АН Укра1ни,

В1дд1л соцхальнох ф1лософх1, м.Кихв

Захист вхдбудеться " " лютого__1994 року о

14 годинх на засхданш спец1ал1зовало1' вчено1 Ради Д 01.01.04 при 11я1вськсму университет! 1м. Тараса Шевченка за адресов: 25^601, и.Ки1в- 17,.вул.Володимирська, 60, ауд.-ЗЗО.

3 дисертацхею можна ознайоштись у науковхй б1блхотецх Кихв-ськсго университету хм. Тараса Шевченка /вул.Володимирська,ЬЬ/.

о

Автореферат розхсланяй " '-О " о!чня 199 4 р.

Вчений секретар спец1ал1эовано1 вчено1 Ради професор

СКРЖ1КА 11.1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуадьн1сгъ проблема. Суперечливий процос глибокого перетво-рення над10нальних I м{жнац1ональних вхдносин, зростання рол: соц!-ально-етн!чиих сшльностей, етк1чно1 1вдивгдуальноот1 обуыовлюе не-необх1ДИ1Сть переосмислення, пошуку ефективних шлях1в утвердження нового зм!оту 1 зрглих форм взаемов|даооин м!ж народами, високо'1 ет~ носоц!алько¥ культури, оптимальних форм 11 функцюнування та розвит-ку як саморегульоваио'! системы. Оообливе значения теоретичный ана-л1з Д1ех проблема набуваз за сучасних умов, коли перед незалежною украгнською державою, що рсзбудовуеться, гншши державами свгту послало як надзвича&ю вакливе завдання вианачення ефективних спосо-Й1В, шлях:в вир!шення, розв"язаикя суперечностей в сфер! национального 1 загальнолвдоького на основ! 1Хд!алекгично'1 едностк Розбу-дова украхнсько! держави як н!колн гостро диктуе необхгдн!сть нау-ково'1 розробии етноссц!ально1, етногуыан1стично1 стратег! I державного буд1внидтва, яка б сгворювала оптимально умови для найб!льш повно'1 реал!зацП етносоц1ального потенщалу особистост1 та сус-Шльства.

Об"ективною причиною, що актуал!зуе теоретичну розробку нових П1дход1в до проблеш, що дослгда.уеться, стали все<51чнв в!дродаення национального ! водночас зростаюча 1нтеграЦ1я мигая народ!в, гостра необхздшсть утвердження нового етноооцхального мислення лвдей рхз-них нацхональностей, етнгчшм' та ллаяетарнсп самосв1домоет!, глоба-л1стського св1тоглдду, що по-новому висвгчуюгь во'1 аспекти лвдсь-К01 життедхяльноот!, еиПчио"! хндивгдуальност!, иИлкування, культури. Особлива значим!сть формування глибокого эм!сту етносоЦ1аль-но1' культури як система, яка б саморегулввалась,- обумовлюеться не-обхдахстю об"еднаняя зусиль лвдського сд!втовариства на виршення глобальних проблем сучасностг, розширекня масштаб!в загальнолвд-оько! солидарность народ!в планети, пошуку оптимальних способов розв"язання нац1ональнмх та загальнолодських проблем, що виключа-ють прояви сво'екорисних амбгц!й, нац!оналыю'1 вузкост! та егоIэму, 1.ижнац!онально1 ворожнечи

Наукова розробка дано* проблема також обновлена необх!,щпстю пошуку ефективних шях1в стабШзацП та гарман!зацП нацхональних, мЬкнавдональних вшюсия, адекватного сп!лкування, де щнност! ет-ноооц1ально1 культури маить особливо вагишвэ значения. Цей продес передбачаз дослгдження ооц1ально значущих способ1в оптимального

- г -

св!домого сенсожиттевого саморегуливання етносоцхального потенциалу сусшльства i особистосгх, реал1зацп' сутн1сних сил етн1чно1 гвди-в1дуальност1, нац1оналыю-сашбутнгёх ха загальнолвдськщс форм продуктивно'! етносощально; д!дльноот1. Hapemii, актуальн1сть досшд-зквння злачною Mipoio визначазться необхшпстю формування у лвдей ясного бачення д1алектик;и нацюнального i загальнолвдського, пост! й-кого осиислення новях егносоцхалышх реальностей, що з"являгаься в УкраШ, CBiTi в Щдому, етносуешльного буття, заовоення i Ътворен-ия принщшово нових 1дей в ц! й c$epi, приросту знания.

Таким чином, етносусп}льне буття, нац1ональн! та м1жнац!ональ-Hi вгдноспж - де не гхльки складний, суперечливий соцходинашчний прочее, аде i сунутпсть piзноман!тних теоретичннх етноф1лософських етносоцхаяышх, еиюпештичних, етнодуховнкх, етнопсихологхчяих, ег ногуь;аи1стичних проблей. Проте велика к^лыисть прадь, присвячена дим пройлемам, що вжйита в останн! десямрхччя, кали багато в чому однобхчну сдрямовангсть, значка 1'х частина не в1дпов!дала св!товому piвню розвитку наукових досл1дакеиь. Цв передбачае переосмислення класичних паредШл егно$1лософоьких reopifi i створення наукових роз робок шовацПагаго характеру. Все зазначене i обуыовлюе вшИр теш доа>пдження - проблема, не диачячисъ на i'x викяткову актуальшеть, маловивченох, яка дотребуе всеб1чно'2 розробки.

Стутнь науково! оозробленостх проблема. Спец1алышх робхт, в яких би розглядались проблема етносовдальнох культури, фуницонуван ня та розвитку П як саморегульоваш'* система,немае. Разом з тим у науц!, зокрема в етно$1дософ1i, етнологП эавади в!дбувався цроцес нагромадження знания, яке стало основою для конструктивно! розробки пробдеш, що досл!днуегься.

Фглософоьке, «вдальне, полхтачне, 1сторичне осмислення проблс нащональких, шжнацхональних в!дноош, в яких анал1зуються Ti чи iHiai аспекта национально} духовносг!, культури народхв, етноспв у вхтчизняихй, pociitobKiii, а гакож зару<Ижнхй лiтepaтypi, маюгь давш традицию. №ва йде насамдеред про роботн В.К.Винкичен'ка, М.С.Гру-шевсьного, М.П.Драгоманова, М.О.Бердяева, М.Я.Даяклевського, В.С.С< ловйова, О.Бауера, Д.Вхко, В.Вувдта, Г.Гегеля, К.Гельвец1я, 1.Кан-та, К.Каутського, Г.Лобона, К.Ренера /Шпрингера/, Г.Фихте, А.Фулье О.Шпенглера.

В наступи роки Ц1кав1сть до наукових проблем национального, м1глац1оначьного, загальнолвдського, що ыають безпосередне чи око-

середковаде в£дношешщ до етносопхально! культурп лостхйно знаходи-лась в псип теоретичшк дослхдаень учаша-ф1лосо$1в, соцхалогхв, пайтологхв, 1сторш«в, егнсграсйв, Назван! проблеш розроблялп í продовщють дослхдаувати багато ученлх. Цо насамперед Е.О.Вагршлов, С.М.Баранокга, Я.С.Бралха, 1.М.Варзар, В.Ю.Вхлков, Ю.С.Витков, С.М.Возвях, ПЛ.Гнатекно, В.М.Гончарова, Ф.Я.Горовоький, ОЛ.Дорон-ченков, В.Ю.бвдокименко, Б.Б.бвтух, В.ОЛшатов, В.С.Заслуженйк, . С.Т.Калтахчан, О.В.Картунов, С.М.Ксмуиаров, МЛ.Кулхченко, К.С.Лузшс, Л.В.Метеливд, Р.Я.Пирськдй, В.А.Михайлов, В.С.Огхрчук, МЛ.Пхрен, Б.В.Попов, ЮЛ.Вшаренко, П.1 .Скрипка, В.П.Сосна, В.К.Сульженко, С.В.Тадзвосян, В.Н.Ткаченно, 0.1 .Холмогоров, Н.ЙЛорнпш, Л.б.Шкляр, М.О.Щульга, Н.З.Ярощук.

Сутнгсно-змхстовна характеристэтл теоретичних проблем форму ванна, розвитку культура 1л1?.31ацтонального спЬжування мгститься в роботах Т.Ю.Бурмистрово'х, Ы.С.Дяувдсова, О.д.Дштриева, Ф.Я.Горовського, Л.Ф.Лавровох, МЛ.Птрон, ЮЛ.Ршарэкрл, 1Л.Серовох.

Багливз значения для дослвдкення етносоздальнох культурц мавть робота з проблем атнологгх, етнсграфй', етносойсшогхх, егнопсихоло-Г11 .таких учеигсс як О.О.Белхк, Ю.В.БрогллеИ, Л.М.Г^мхльов, Л.М.Дробн-жова, В.В.бзтух, К.С.Лузин, б.в.Попов, В.А.Тшков, Ы.О.Щульга.

1сторпчний, 1стор:!ко-фглософськ11й зр13 проблем нацмнально-ьгёя-1ЦЩ1 оналыюго аналхзуеться в роботах багатьох дослхдашсхв. Серед них ПЛ.Гнатеико, ЮЛ.Зпгаенко, О.ВЛгнатова, 1.Ф,Курас, О.Ы.Майборода, Л.ГГ.Кагорна, В.Ф.Панхбудьласка, МЛ.Панчук, Н.Л.Пода, Л.И.Польовий, В.Л.Савельев, В.Ф.Солдатешсо, ВЛ.Шадовал.

ЦЪшй ряд загальнотеоретичних I методологгчпих проблем пред-' метно? гатуэх "людша-культура", ."лвдша-лрирода", "людоша-цзтШ-задхя", новпх пздходхв, цшшх думок, що нають валшша значения дяя осшслення поставлешн в дисертац!: проблем, аспектов метиться в публЬкацхях таких учених ж В.П.Андрущенко, ОЛ.Арнолвдов, Ю.М.Бабооов, В.С.Бакхров, е.к.Бистрпцышй, 1.В.Бичко, 1.В.Бойчен-ко, I.!.О.Булатов, В.А.БуслднсымЯ, ГЛ.Волпкка, ВЛ.Волович, 1.Ы.Гав-рклзнко, А.А.Герасктук, бЛ.Тсдоваха, И.В.Гончаренко, ГЛ.Горак, Л;В.1^берсыскй, В.А.Зваглшпч, Ф.М.Кпрштк, М.Г.Кирцченко, А.М.Ко-'лодниЗ, В.Г.Кремень, В.С.Крясачекко, О.В.Лазоренко, О.Е.Маноха, О.М.Мироаенко, МЛ.Мпхальчевно, А.В.Мхоуно, Ы.М,Мокляк, 1.®.Надйяь--ний,.В.Ы.Мчшс, О.В.Нельга, ВД.Осовськпй, В.С.Пазенок, М.О. Парник, А.В.Пащук, ОЛ.Погорхлий, Т.Д.П1калова, М.В.Попович, Е.1Л.Причеп1й,

В.В.Ребкало, М.Ф.Рибачук, А.О.Ручжа, О.М.Семашко, Л.А.Соловей, Я.О, Сергхенко, Л.В.Сохань, 5.1 .Сушшко, М.Ф.Тарасвико, В.0.Тихонович, ВЛ.Шинкарук, ВЛ.Ярошеввць.ТЛ.Ящук.

На формування авторськох концепцп, що розробляеться в доол1-даенн!, здгйсяшщ работ таких лредставник! в науково'* школи проблем управя1шя ля Ю,Л.Авер1н, Г.Б.Аташлчук, В.Г.Афанасьев, А.К.Белих, Б.А.ГагвськиЙ, Д.Ы.Гв1ш1ан1, Т.Г.Куравльов, М.Ю.Зелшський, Т.В.Ке-рхмова, П.Н.Лебедев, А.М.Макаров, Г.Х.Попов, В.Ф.Сбктов,' ЬЫ.Слеп!-ков, Л.М.Суворов, Ю.О.Тихомиров, М.Д.Троцепко, В.Ы.Шелель.

Баяишву роль Б совдально-<$1яосовському осшслекн! проблеми, що досл1дауеться, мали робота зах!даих учених, вивчення I знакомство з ргзномаштними школами, теч!яш, напрямками, концепцхяыи з проблем культури, нацгоиалог!!, етно^лософП', етноооц!ологН'. Щ проблеми анал1зувались б роботах таких дЬслхдник1в як С.Агосп, А.Ашкеназ!, Ф.Барт, А.Бенггсон, З.Ежезшюькай, Р.Веколь С.Гьлкер, С.Голджаген, '.".Гордон, К.Дойч, УЛСоннор, Г.Кон, Дх.Мейс, М.Мвд, В.Навроцький, РЛМпс, Дк.Портед, Х.Сентон-Уогсон, А.Сьпт, Л.Снайдзр, АЛоййб!, Д.Форкаш, Х.Хаиске, Г.Шшслер, Дж.Еллхот.

Аналхз стану паукового дошпдкення проблеми дозволяе дШти ■ висновку: цроцес функцхонувадня та розёятку егносоцгачьног' культури як саморегульовано? системы ще не став об"ектом вивчення сусп!ль-ствоэнавцхв, а дана проблема пока не була викристал!зована як предмет стегального теоретико~методолог1чшго, соц!адьно-ф}лософсько-го азщд1зу. Вхддаичя надежна вивченню рхзноманхтних аспект1В, як! ыаеть вхдношешя до проблема, в роботах вхтчйзнякйх та зарубЬтяих ученлх, в яких створена теоретична передумова для И постановки, а такох враховуючи особливу теоретичну актуальн1сть, практичну значу-. Щ1сть, життеву потребу та нерозробленгсть проблеми, дисертант обрав 11 як предмет самостийного наукового досипдкення.

Мета та завдашм дослхддекня. Головна мета дослхдження поля-гае в теоретичному осьзиолеш! х розкрют! зм1сту та оообливостей процесу формування,розвитку та фуккхцонувашя етносодхально? культури як саморегульованох. сисгеми. У в1дпов1Дност1 з поставлено»- метою в роботх визначен1 так1 основкг заеданий:

- дослхдити сутЕПсть етносоц1ально1 культури, П. осно'вний зм!ст, процес сощодинашю!, зокрема взаемозв"язку з ч найми-видами культури, м!сце в системI загально! гродадянсько? культури;

- !> ~

- розкрити д1алектику розвитку егиосоц!адьно1 культур» як са-¡орегульовадох цШсност! в едност1. неупорядкованих та упорядкова-гах детврм!нант саморозвитку;

- досл1дити д!алектику соцгальиого регулювання та свхдомого ¡аморегулюваннд в процесп розвитку етносоцхально!' культури;

- обгрунтувати асновн! шляхи оптишзацП етноооц1ально1' хнди-з!дуальнох саморегуляц! I, самореалхзацП етносоц!ального потанц!алу ¡ообистост!;

- запропонувати теоратичну схему процесу п!двшцення ефэктив-

юст! оргии зад! Яно-фуш<Ц1 овального механ!зыу розвитку етносоцхаль~ 101 культури { - '

- дати сути! сна~зм1 стовну характеристику основних функцхй та ;пециф!чних принцип!в.процесу, що дослгдауеться;

- дроаналхзувати об"ективн! основи сашрегуляцН, а також су-Г'ективн! фактори регулятивно-самбрегулятивно1 дхяльност! по розвит-су етносоц1альнох культури;

- зд! йснити аналх з суперечносгей процесу функш онуванн^ етно-;оЦ1алько1 культури як сашрегульованох системя.

. Методологхчна основа ! джеоела досл!джетод. В дооягнешп постав-16Н01 мети дисергант виходив з основних доложень д!алектики як ломки та методологи анаяхзу соц!ашшх явит, соц!ально-ф!лооофсько1 георгI.сусп!льно-1сгоричного розвитку зрозушлого як природньо-¡сторичний процео еволюцП етносуспхльяого буття, лвдини, етн!чнох [дцив1,цуалы1оот1, культури. Бона спкраетьёя, з одного боку, на св!~ сову класичну теоретичну спадщину,.з !ншого г'на доол!дасення сучас-шх- в1тчиэняшх х зарубШшх учених, Автор виходив !з кокструктив-юго критичного агхал!зу осмйслвння вс!е'1 суперэчливо! багатограя-хост! логлдав на тх та !ши! аспекта дослхдкейь, що мають вхдношен-хя до проблешх. Оооблива увага дрид!лялаоь тим ковдептуалыхим роз-эобкач, теор!ям, 1деям, кбтрвдяц! йнщ ф1лософйьхИм л!дходам, як! э1добраяа»ть етносоц1альнг, бтнополхтитах, етнодуховн! реал!'* на-иого часу, пов"язад! з суяерегшвям характером #нхц!онування остального буття. ■ '

Одну !з груд даерел складають матерхали сощолог!чних досл!д-кень з проблем над!ональних та м1жнац1ональних вхдаооин, узагаль-яеняй Д0СВ1Д робо^и рдцу двржавких орган!в, пол{тачнкх парт!й, гро-увдських орган!эац!й в аспект!, но досл!дяуетьоа. Дисбртадт, зокре-•ла, спирався на дан! яроведеного 'дйм в 1392 род! власного соц!оло-

Нчного досл1дкення по тем{ "Етносоц1альна культура як саморегульо-втпа система".

Нзукова новизна доол}джекня. В результат! виконаного досл1джаи-ня розроблеяа цШсна. соц1ально-ф1лософзька концепцхя функц!онуван~ ня етносоц!алько1' культури як саморегульоваког систеш в контекст! сучаских соц1альних, етногуман{стичних оргентац1й. Зи!йснений те-орет!ткочлетододог1чний апал!з об"вктивЮ1Х ! суб"ективних основ пронесу фор-луванкя щнностей етносоШалъно? культури. Поставлена 1 ви-ршека на загальнотеоретичному 1 методологгчноиу р1вн1 проблема напох теоретично? парад! п.га.що забезпечуе реал{затд1ю демократичного 1 гуманистичного характеру функц!онувакня та розвитку етносо-щального потенц!алу оообистост! 1 оусп!льства.

В результат! проведеного досл^дкення отримано ряд висновк!в I положень, що мапть наукову новизну, як! виносяться на захист.

- £5п;1 йсяений теоретнгсо-методолог! чний анал!з введеного в нау-ковиЯ обгг понятая "етносоц!альна культура", розкритий 'й' основний ш}от, процео аоц!одипа?.!!ки. Вотановлено, що етносоц!альна культура янляе собою акладний соц!альниЯ феномен, соц{оджамгчний процес, е системою етносоц!алышх, духовне-моральних, етногуиан!стичних ц!н-цостей, св!гоглядних оргентацхй, способом св!домо? органгзац!? осо-бист1стю сеясожнттевого освоения етносуз^льного буття. Вона висту-пае соц!алыпш регулятором 1 моральнии саморегрштором взашов!дно-син сотд1ально-етн1чга1х сп!льн'остей, егШчних !ццив!дуальностей, за-собом культуротворчо? практики, процесу етносоц!альноУ комун!кац!¥.

- Розкрит! теоретиков, 1етодолог!чн{ основи органхчко? взаемо-Д11 неупорядкованих 1 упбрядкованих процес!в у формуванн! етносо-ц1ально'1 культури. Концепцгя, що ойгруитовуеться дисэртантом, грук-туетьоя на необх1дност! утвердження д!алектичноУ едност! стих!йно-го { евхдомого в сфер! етносуспгльиого буття, об"ективно1 саморе-гуляц}1" та внутр!иньоТ оаморегулятлвиоХ д!яльност1, об"ективних, насаг.шепед прлродньо~!сторичн:гх рагуляторгв 1 евгдомих мехаН13м!в упорядковапост! в становленк! таког культури, заснованих на твор-ч!й са:,:ореал!зац11 особлст!стю сво!'х ЬутШских сил.

- ;;осл!дтан! теоретичнз основи д!алектики социального регулю-вання 1 св!домого саморегуляваняя пронесу утверддащя етносоц!аль-но! культури. В основ! концепцИ, що розвиваеться дисертантом,. ле-

жить положения про те, то оптадд1зад1я цього процесу моклива т!лыш на основ: орган1чно! едност! регулювання £ саиорегулювання. Становления такс! культури тш б!лыл ефективШша, чим повн!ше взаемод!-ють м!ж собой зовн!шяе регулювання 1 внугр1шнз саиорегулювання, ор-ганхэацШц та самод!даьн! засади процеоу, що анал1зуеться, регламент та !нЁц!атива в ньому, норма та творч1сть.

Розглянутий зм!ст процесу етн1чно 1щдав1Дуаяьного самоутвер-даення ценностей етносоц1альш'1 культури, визначен! шляхи п!двищен-ня ефективнос£! р{зноман1тйих форм '¿х внутр!шнього особист1сного,. сенсожиттевого саиорегулювання. Кондептуальн1 засади даного дос-л1дЕення передбачають створення в1дпов1дннх углов для виявдення та забезпечення самореал! зац1: багатогранного поганц1алу етнгчно'! 1н-днв!дуальност!, 1ндив!дуального стилю■ творчо'£ етносоц1ально1 д!яль-ност! як важливого багатства багатонацдоналвного сусл!льства, так як т!льки з ними пов"язане самоутвердження особистост! в процес! В1ль'ного опредмечування И сутшсних сил,

Эапропойовано теорвтичну схему процесу оптим1заци, пгдвищен-ня ефективност! оргашзацШю-ч&ункШ опального мэхан!зму розвитку етносоц!ально! культури. Утвердження ново! ф!лооофй' дослгдауваного аспекту орган: зацй", що. обгрунтовуеться дисертантом, базуеться на таких яовделтуальних засадах, якх лередбачають формування гнучко-го механ!зму суб"ект-суб"вктних вдаосин на основных р!виях орган!-заци розвитку тако* культури, який передбачае свободу, автолом--нicть ус!х його складовнх в прийнятт! сеясожиттевих р!шень, в!льшй вибхр альтернатив,' стилю та ритму власного самозд1йснення, орга-н!чну eднicть орган!зад!йних та самоорган!зац1йнгос сдособ!в само- • реал!зацп етносоц!ального потенцгалу.

- Биявлено рад нових функцгй га принщя1в процесу регулювання та саиорегулювання фориування етносоцхально*' культури, наповне-но принципово новим зм!отом ряд основополокених традюцйних функций. Встановлено, що оптимальна функц!онування даного процесу значною ьнрою обумовлено ефективн1 ста реал!зац!* насамперед прог-ностйчноI фушсцП, функцП д!алектично1 едаост! планбвих'засад та дёцентрал!зованого саморегулювайня, функц!I координацг$ та ряду 1н-ших, а гакож таких спецйф!чних принципов ж принцип взаемозв"яэку об"ективних умов сфери етносусп!льного буття ! суб"ективних факто-р!в, принцип д!алек,тйчно! едност! нац!опального та загальнолвд-ського, принцип врахування активного впливу нацюнально-особливо-

го в процесс, що дося!дауетьая, принцип самооновлвння система фор-музання, розвитку етносоЩ&льнох культура. ■

• Розкритий процес объективно'! саморегуляц! х фэрмування та фугос-ц1онування етносоц{ально'1 кульгури. Анал1з практики розвитку етно-сусп1льного буття дозволив виявити, що становления тако'х культура як системи, яка саморегулвззгься.характеризуаться внутрхшньо власти-вими1й процесаш саморозвитку, самов1дтворення. Доказано, що вшшв процесхв етносусп}льного буття на фунмцонування культура, яка дос-л1дауеться, здШзнюзться опосередковано 1 е результатом едноотх об"ективнох сахюрегуляцП та св1домо* регулятивно-саморегулятивно* д1яльност1,

- Вазначен! новх п!дхода до досл1даення структура та згЛсту суб"ектишого фактору, свхдомах засад в цхлеспряыованому розвитку егносоц1алько1 культура, ваявлен1 резерва конкретнах суб"ект*в да-ного цроцесу. Уэагальнювана дисэртантом практика дозволила зробити вионовок, що найб1льш оптимальна реалхзацхя ц1нностей егносоц1аль-нох культура зд1йснювться в процесх суб"5ктно-суб"ектних в1дносин, як:, згхдно з Яого прогнозом, здатнх суттвво демократизувати та гу-манхзувати на практиц1 р1зкоман1тн1 форма етносовдально1 комун!ка-Д11.

- Розробяена класифшацхя сулеречностей процесу формування та розвитку етносод1ально! культури. Доведено, що регулювання та само-регулювання становления такого виду культури виотупае як снос1б ви-явлення та виргшення суперечностей цього продесу. Утвердження 14 н-ностей кульгури» ВД0 Досл1джуеться, сл}д розглдцати як процес, що направлений на передбачення х вирхшення рхзноман1тних суперечностей як у систем1 об"ектившх умов та суб"ектавних фага-орхв, що обу-мовлюють формування такого виду культури, в н!й сам!й, а також в механ1зм1 регулжвання 1 саморегулювання, шляхом практичноI д1Яльно-ст! лодей.

- Теоретична } практична значит,исть досд{дження. Бона полягао наоамперед у ваявленн! сощально-ф1лософського высоту етносоц}аль-нох культури як саморегульованох система, оообливостей П фунюЦо-нування в сиотем1 сусл!лышх в!даосш, егносуспхльного буття 1 ров-робцх нових шдходхв до його вдосконалення, вияЕленн1 1нтеграиш-них резерв¡в продесу оптишзад1I такох культури.

Результата дослхдкення можуть бути використаш: при розробц!

:еоретично1 основи отворення цШсноУ системи радикального перетво-)ення етносуспхльного буття, практичному виргшенн! суперечностей ! сризових явищ у сфер!' нац1онально-загальнолвдського; для вироблен-ш конкретних методик вим!ру ргвня етносоц!ально'1 культури, стану {ультури м!жетн!чного спхлкування, вианачення ефективних шлях1в ix рормування стосовно резких соц1ально-етн1чних труп еусп!льства; хля практичного збагачекня рхзномалхтпих форм регулятивно-саыоре-^улятивно'х". д!ялыхост! по утвердженню дослдаувано! культури; для зязначення чи конкретизахц1. /корегування/ мети та завдань суб"ек- . [•¡в процесу, що анал!зуегься. в сучасних умовах; при проведенн! со-иолог1ЧНИх досягдаень: в (рлософП, соц!ологп /зокрема в е'тносо-Х1ологп/, полхгологП, педагог!цх; при Еикладанш загальни^с та ¡педхальних курс!в фиософН, соц!ологп, пол1тологГ< при читанн! З1,цп6в!дних тем.

. Алрое>ац1я роботи.Основа полокення та еисновки дослдаення:

- в*добратен! в 50 наукових роботах - монограф1ях, брошурах, зтаттях, тезах, загальннм об'сягон 60 друкованих аркушхв;

- викладаяись на род1 всесоюзних наукових конференц!й /Москва, [975, 1980, 1982, 1285, Фрунзр, 1932, Ки'1В, 1989/; на республхкан-зьких наукових конферетцях /У.етород, 197?, 1вано-Франк1вськ, 1977, йп'в, 1980, 1982, 1388, 1991, 1992, Кшшпв, 1982, ¡ваново, 1288, Зрджон!зидзе, 1989, Переясл1в-2глельнйцышй - Кигв, 1391/, а також ха "круглих столах";

- використовувались при П1дготовд1 методичних поохбнюпв та рекомендаций, складаннх прогрш для студентхв, викладачхв, лекто-р!в, а також чиганн£ лекцП* для асп1рант1в, пошукачхв, студент!в ~ ^нхверситету, а такоа Украихського !нституту мхжнародних в1.цносин;

- використовувалксь при розробц! програми та читанн! спецкурса "Культура мхжнац!опального спхлкування" ! "Дхалектика аджнац1о-яальних в!дносин" ,цдя студент!в фхлософського факультету Ки1'всько-го унхверсздету, а також при написаннх спецкурсу лекц!й "Етносоцх-альна культура як саморегульована система";

- висв!тлювались при читанн! цикл1В лекц1й,- присвячених проблемам нац!ональних 1 м!жнац1ональнях в!дносин, культур! м1кетн!'х-ного спхлкування в трудових колекгивах б!лыдост!областей: трахни як лектора Реслубл1канського товариства "Знания";

- обговорювались на шэтодолог!чному сешнар! ф!дософського факультету /с!чень, 1992/, на зас!дакнх кафедри фхлософхх гуман!тар-

3-Н->5 Э

- 10 -

них наук Швейного y«iверситету /червень, 1993/;

- анал1зузались в редакциях раду видавництв при п!дгоговц! нау-кових праць до ввдання.

Структура дисертащí. Бона обумовяена иоставленими завдання-ш досл!даення i складаеться si вступу, чотнрьох роздШв, así м!с~ тягь одинадцять naparpa$iB, заключения та списку л{тератури, яка викорисговувалась при гидгоговцх роботи.

основшй зшст роботи

У ветэтн обгрунтовуегься акгуальнхсгь досийдження, з"ясовуеть-ся стулпгь íí розройаеносг!, вязначаегься лета, заддання, базисна методолог!чна основа, даерела, теоретична i практична значуиЦсть, наукова новизна дисергац1йно1 роботи.

Перший роз.д1л - "Етносовдальна Культура fill соц}алышй феномен та вцц духовно-практичноí д!яльност!" - приовячений виявленшо cyii етносоц1ально1 культури, Ti С0Ц10дияам1ки, розкриттю сод!ально-гно-сеолоичного, психолого-!деологхчного та гуманхстичного 3MiCTy.

JIoriKa поставлеких у вступ! завдань дисертад!fitoro дослдаення передбачае в першу чергу анал!з сут! такого ыалодоcniдавного феномена як етносощальна культура. На думку дисертанта,. етносоцхальна культура - це р1зноман1тни! досвщ sиттeдiяльнocтi народ1в, що вклхь чан в себе найсуттевш! результаты етносощального досв!ду етносо-ц1альних сп!льностей, лвдей р!зних национальностей щодо освоения етносусп!льного буття, соцхуму в ц!лому, матер!ашшх та духовних yiHHocTeü, що його окладають. Ташш досви мае загальний, ухйверсаль-ний характер. У вузькому розум!нш eraocouiaiibHa культура являе собо] cnocíó взаемодП, взашовпливу форм д!яльност! етносо.ц!альних сальностей, етн1чних ¡ндивгдуальноотей, що здгйсшкться у bcíx сферах сусшльного життя; це система Ьоц1ально-духовких цгнкостей, спрямо-ваних на формування та вгдтворення р1знотн1тнах, багатогранних зв"я к!в та взаемин представший в р!зних над!ональностей з метою всеб1Ч-нох гармонхзад! i мхжетШчшх вхдносин, загального прогресу суслхль-ства. Егносохцальна культура - це такий onoció cbí.uomoí opraHisauii особист!стю, етн1чною 1ндив1дуаяьн1сгю cbosí сенсожиттевох ¿¡яль-hoctí у сфер! нац1онально~загальноладського, який забезпечуе осо-бистост1 всеб!чну етносоц1ал1задхю, сашреал1зад1ю, саыоэдпгенення 'i! сутн!сш1Х сил, р1зношштних життепрояй1в. Така культура покликана реал1зувати в першу чэргу багатогранаий етно!умаш стпчний

потенвдал лвдини, через що вона /культура/ виступае головним чином як етногуман1стична культура*.

Етносоц1альна культура як елемент суопЫытх, втносоц1альних, этнодуховних вхдносин вютчаз в себе певну систему ц!нностеЙ, знань, переконаяь, свгтоглвдних орхентац1й, норм, традиц!й в орган!чн!й б дно ст! з соц1ально, гуманЮтично эначущои д}яльн1сгю людей щодо освоения, творения егносуслШного буття. Етнасощ алыха культура ство-рюзться д!яльн1стю соц1ально-етн1чних сальностей, етн1чних 1ндив1-дуальностей I спрямована на перетворення етносуся1льного буття, роз-, криття сутшсних сил людйш, IX всеб1чну самореал 1заЩю. Етносощаль~ на культура - це не Т1лыш етнхчна та загальнолвдоька /иланетарна/ самоСв5дом1СТь, а й егносоц{аяьна активность, перетворшча д1яль-Н1сть особистостх, яка вишрюеться обсягои створиваних етн!чною 1н-дивхдуальн1ств матёр*альних, сохцальних, духовних, гуман1стичних ц1нн0ст8й. Така культура - де здатшсть кожно!. особистостх як до сярийняття передового, прогресивного в етносусгплыюму бутт!, так 1 до його пощирення, творения у в1дпов1дноот1 з творчими силами та эд!бностши кокно1 етхично! ¡вдивхдуальностх. Етносоц1альна культура - це готовн!сть особистост! до самовхдцач!, оакорозвитку етносо-ц!ального потенц!алу як свого особистого, так 1 е'сього суспхльства.

Щнност! етносощально! культури е дхалектичною однхстю нащо-нального та загаяьнолвдського. Вона тшожяит яя.без ценностей конкретно!'национально! культури, так 1 без загальнонацюнальних щнно-стей.виробдених лвдством. Щшнсний зм!ст етносоцГально! культури. моке виступати рушшюю силою сусального прогресу лише тод}, коли творчий потешцал такоз культури гйунтуегься на загальн!8 снстеьгё ц!нностей,, вироблених лвдством впродовя своз! 1сторП.

Водночас цпхностх етносоцхально! культури мать яскраво вираже-не нац10нально-спецдф1чнА, 1ндив1дуальне забарвлення. Так, цхнност! етносощально! культури, що формуються у наш1 й краВД, в умовах на-шо! укра!'нсько! дшсностх, якх повинн! стати нормою практичио-пов-сяцденно! Д1ЯЛЬно! ор{ентац1! !! громадян, елементом самоц1нноот1 кожно! етшчно! пхдив1дуальност1, складовою етногуманхсгично! твор-'

Етногумашстична культура - цэ спос!б ]зеал1зацП лвдського ет--ногуман1стичного потедщалу особистостх 4 сусп1льства, що реал!-зуетьйя у творчп! гуман1стичн1й д1яльност1 соц!альна-етнхчних сальностей, лредставмМв тге! чя ¡шо! нац!ональност{, в основу яко! покладеяе утвердження свобода та незалекност1, В1ль-ного розвитку кожного етносу, етн1чноотг людини. максимально всеб1чна самореал!зац1я оутшсних сил етнхчно! щщшх дуальность

г* '

4oari 'fx народу, e результатом тривалого розвитку Укра'1'ни. В Укра'1-Ht своя особлива доля, яка зумовлена ус!м ходом if становления як icToparaoi 1ндив!дуальност1. Через це i етносоц!альна культура як складова npoueciB етносусп1льного буття зумовлена багатогранними чин никами як загальнолвдського, планетарного, так t кац1онально-особли-вого, специфичного т!льки для Украхни, для П народу, 'it' етнокуль-тури, традиц1й, менгал1гету - тобто для П {ндив!дуальност1. 7 так1Я 1вдив1дуальност1 Украгни велений дух i"i народу', його над!ональна самосв!дом1сть, саыобутШсть та неповгорн1сть влаского складного, суперечяивого, яскравого 1 трагхчного етносоцхального досв!ду.

Одним 1з найважлив1ших засоб1в 1снування та реал1зацП' етносо-д1ально! культури е культура м1жетн1чного сп1лкування. Бона зд1йс-НЮ5 функц1ю сощально* комун1кад1'1, в основу яко'i насашеред покла-дена безпосередня д!яльн1сть щодо обм!ну 1нформа1цею. Феномен спгл-кування пронизуе всю етносоц1альну культуру, воно виступае як кай-важливша, ун1ворсальна i необх1дна умова ii функщонування та розвитку. Як нев1д"вмний структурний елемент етносоц1алько1 культури культура М1жетн1чного сп!лкування ¡нтегруе багатогранш взаемозв"яэ-кя суб"ект!в етносоцШьних, соцхокультурних в!дносин.

Етносоц1альна культура - це складций соц!одинашчний пронес ро1 вятку i фушадонування багатогранннх'прочее!в та явищ сусд!льного життя, що бвзюсередньо чи опосередковано вшшваоть на ii ставовяен ня, формуванкя. Соц!одйнамхка егносоц!альнох культури передусгм передбачае ЪвШнення оообистост!, етшчяо*1 !ндив!дуальност! вхд форм нацхонелышх, мхжнацхональних вхдносин, що сковухнь ii, вона означав пе$ех1Д В1Д статичного хх ¡снування до динамичного. Сощодина-м!ка етносоц1ально'1 культури передбачае автожшю етносу, переххд . В1д тотальноi регламентацхi до свободи ycix сфер життед!яльност! eTHi4Hoi 1Ндив1дуальност1, етносоцхального шшрал!зму. Вона означав иерех!д Bifl одноьпрност! до багатом1рност1, багатогранност!, альтернативност! економ1чних, соц!альних, шштичних, духовних про-цесхв, що. зумовшошь розвиток свободи, eTHi4HOCTi, органхчну само-peanisaixiKi еппчно: хндив1,дуальпост1. Зрештою, соц1одинаы!ка етно-соцхально'! культури передбачае лерэххд В1Д тотал1тарних чи пршп-тивних 1нстлтуД10нальннх форм оргашзац!'! ii формування, виховання ' до цивШзованих форм, що грунгуються насадаеред на ca\ioopraHi.3a-Щх, caMopeajiisauii особкстхстю, етнгчною ¿ндявхдуа-тьнхстю щнно-стец, що становлять сутшсть такоГ культури. .

- 13 -

Важливим проявом соц!одинам!ки етносоц!ально! культури е провес Ti взаемозв"язку з !ншими ввдаш культури, Виступаючи як цШс-ie духовне утворення, як один з найважлив^ших еледант!в жит'тед!-шьност! оушйльства, його культури, еткосоц!альна культура знахо-1ить cbíii прояв у bcíx íí видах. Кр!м того, вона - один з найвая-iUBíimix засобгв фушоцонування духовно? культури., культури двдських ;тосунк!в. Як системна явище, ио творить подсистему культури, куль-гури лвдсышх стосунмв, Ií внутренний !мператив, етносоЦ1альна культура присутня в yctx осноених видах культури - пол!тичн1й, пра-зовгй, моралыпй то що. Бона являв собою сукупяхсть niimicmx елемен-cíb коеного виду культури, вш11таючись, пронпкаича в який можна видами елементи досапджувалого гиду. Во! елементи структура, щн-юстей eTHocoqiajibnoi культури tícho,пов"язан! ! певним чином вза-:мод!ют.ь з кошшд видом культура, Його элементами. Цей взашозв"я-зок мае пор!вняно ст!йкдй характер.'Дроге етносоц!альна культура е íe просто видом культури, а виступае як одна з П провгдних складо-вих, оск1лыш без !дей, почуттхв, ц!нностей, що стш*овлять основу гако! культури, розвиток соцюкультурного процесу, культуротворчо!' 1!яльност! не можа бути цШсним.

Активно взаемод!ючи з ишшш видами духовно!.культури, культури лвдських взаёмин, дослгднувака культура здатна пом!тно вдливати ría i'xíie збагачення, оск1льки являе собой дгалектичний в!дбиток коя-:Ю! форми культури. Водночас дослдаувана культура, продес П фор-■лування, розвитку й фуикц1 онуваяня зазнав активного впливу bcíx íhumx вид i в духовно'1 культури, культури лвдських стооувк!в, збага-*уе, поглиблюе свп"5 зм1ст через ycí fншг .види1 культури. Цей flfa-яектичний, суперэчливий взаемозв"язок дав юкливЮть.процесов! фор-лування i розвитку етносоц1ально1 культури, що функцгонуе через са-лорегулювання, виконувати свою найважлив!шу функц1в - гармон!зац!ю н:ац10нальних вхдносин, етносусШльногб буття.

В дисертаци розкривазться ряд малодосягдаених acnesiiB соЩ-эльно-гносеолог{чних основ, псяхолого-!деолог!чного та гуман1стич-аого зьйсту егносоц1ально1 культури. Зокрема досл!джуеться особли-BicTb фушоцонування таких маловивчених явищ як побутова та теоретична етносусдпльна св!дом!Сть, етн!чна психолог1я та етногумаш-стична даолоПя, розкривазться суперечливий характер розвитку цих явищ, пропонуеться авторське бачеккя способ!в р'озв"язаяня супереч-ностей даного. процесу. Аная!зуетьоя характер становления такого ачементу етносусально!' культури якмасова егносусп1Льна: овтдо-

м!сть, розглядаються суперечност!, пов"язан!,з функц!онуванням цьо-го !деолого-психолоПчного феномена.

У другому роздШ - "Теоретико-методолог!чнх проблеми саморе-гуляцй' етноооц1алыюх культури" - досл1дауеться дхалектика розвит-ку етносоцхально'х культури як саморегульованох ц!л!сност!; аналхзу-ються проблема взаемозв"язку соцхального регулювання та свхдомого саморегулювання етносодхально!" культура; розкриваються основн1 ас~ ¡¡екти саморегуляцП 1вдив1дуального етШчного потенцхалу особиотост!

Етносоц1альна культура - саморегульована система. Процес 11 розвитку та функц!онуванкя грунтуетьая на д!алектичному поедкахих об"ективного та суб'Чктивного - об"ективнох саморегуляцП та св1ДО-мих механ1зм1в саморегулювання.

Анал!з науково!' л!тератури, що мае певне в!дношення до проблема, що дослхдауеться, приводить дисертанта до висновку про не-обх!дн1сть переосмисленяя деяких теоретако-методологХчних п!дхо-д!вдо д!алектики. об"ективних 1 субизктивш1Х мехашзм!в саморегу-ляцГх еткосусхИльного бутгя, адекватно 1 культури. Зг!дно з такими п!дходами складов! чиншши об"ективного мохан!зму саморегуляцП со-Щуыу /в нашому дося!даенн! - етносусп1Льного буття/ в1дбивашь лише зовн!шнхй Охк, середовшце його розвитку як основи етносоц1ально1 культури, що аналхэуеться, а фундаментальниш ж 1 головниыи в процес! розвитку та функц!онування такох культури е Щлеспрямований вхшхв суб"ект!в улраьлШськох, виховно'х дхяльност! по 11 утверджен-кю. В!дпов!дяо до даного идходу так! вачаивх складов! сутн!сних сил лвдини, як етн!чн!сть, еткогуманхстичний потенц!ал, внутр!шн1 саморегулятори саморозвитку цхнностей досл!даувано'1 культури та !ншх чинншш духовно-морального самоэростання, самов!дношеняя", ви-б!рковост!, альтернативность багагогранно'1 мотивацП, св1Д0Ш1 са-' модетермшацП розглядалися лише як зовнхишй, пох!дний, а нерхдко ! малосуттевий елемент, чинник пор!вняно з вагом!шими детерм1нан-тами - зох;рема ефективною пол1тикою та планомхрдою вяховною роботов, виховшш впливом на особистхсть, етн1чну ххщивхдуальнхсть.

Аналлзуючи проблем! д1шхектики невпорядкованих х впорядкованих взаешзв"язк1в у функЦ10нуванн! ётносоц1ально1 культури як саморегульованох системи, слад, на пашу думку, вхдаовитись вщ поглдау, зг!дно з якям стюцйне часто зводять вяключно до негативного. Та-кий погляд эменшуе значения невпорядкованих, стихШмх зв"язк!в, як! порт з упорддкованими фактора-.я завлда виступали необх!дною '

умовою духовно-практичного освоения етиосусп1лыюго буття, св!ту в вдлому. Етносоц1альна культура - складна, суперечлива суоильно-культурна реальн1сть, природнохсгоричний процес. Тому будь-яка абсолютизация /що мае м^сце у науков1й Л1тератур1/ процесу формуван-ня етносоц1ально'1 культурй як св!домого, орган! зованого, регульова-ного I саморегульоваиого процесу, зд!йснюваного на грунт! планом!р-кого вит!снення невпордцкованих взаемозв"язк!в улорялкованши, ви-даеться однобхчНою. Нове бачення роЛ1 чинник!в процесу об"ективноУ саморегуляц!У етносощальноУ культурй пов"язане з переосмыслениям значения в ньому його основннх окладових. Воно передбачае подолання уявлень про стих!йне, неупорядковане, нестгйке ж про винятково чи, як правило, деструктивне, руйн!вне начало, яке протисто1ть свхдомгй' регулятивнгй д!яльност!, .практицх щодо фэрмування етносоц!шгьно? культурй, що' неминуче мае бути подолано в процес! сощалыюго управляя ! усв!домлення того, що назван! складов! об"ективноУ саморегуляц! I достджуваноУ сиотемл можуть виступати як конструктивний, твортий 1»ехан1зм .саморозвитку етносуопильного буття, особистост!. Ус! складов! процесу об"ективно1 саморегуляц!I етносоц!альноУ культурй не е чимось негативним, другорядним поряд з св!домо органгзова-ним, упордцкованкм, а вяступають як природна ! необхшга сторона П саморозвитку, саморегулювання.

Неупордцковане, нестгйке /як результат д!1 процес!У флуктуац!У/, вистулаючи фактором об"ектиЕног. саморегуляц! У етносоц1алькоУ культурй, будучи т!сно пов"язаним з нелШйним, самостимулюючщл зростан-ня!Л, багатом!рн!стю руху, створюе "передукови для утвердження пол!-системноУ модел! детерм!нант, яка припускав п&ритетну взаемо.гцю к!лькох чи багатьох параметр!в у розвитку етйосусшльного буття, що е основою самойдтргалки, саиов^дновлення етносоц!ального потен-щалу особистост! та сусп!льства. У св!домому, духовно-практичному освоенн! св!ту неупорядковане пов"язане з свободою, альтернативн!-.стю. прийняття р!шень, передбачае можлтахсть багатовар!антНост! д!-. яльност! етнтчно! !вдив!дуальност! по освоению етносусп!льного буття на основ! ускладнення, збагачення сер!г вибору, сприяз переходу в!д безособяст!сно-!нституп!ао1ВЮ1 системи'упраат!ння, часто довязано!' з хгнорувшшям етн!чност!, до ушверсальноУ, плюрал1стично-гу}дан!стичноУ системи ц!нностей як способу саыореал!защ У етносо-ц!альшго потенц!алу особистост!.

Залрояонований диооргангом теоретико-мегодолог1чний йхдхгц до дослхдження процесу розвитку та функцхонування етносоц!ально! культура як саморегульовано!' система грунтуеться на анализ! тако! куль~ тури як складног оадгаорган: эоваяох оисгеми, якхй властава своя вгд-носно самостгйна внутрхшня логгка саморозвитку, що мае системный характер. Проявом систешо! самоорган1зац! 1, саморегуляцГ! етносоц!-алыго! культура /як 1 егносоцхального потенщалу .загалом/, е !! не-р1вн0м1рн1сть, нелШЁнгсть, в!дкрит!сть, здатн1сть до постхйно! пе-ребудови внутр11!иьо!* стружтури у в!дпов!дност! з умовами, як! змино-ються. Водночас механ!зм дП процес!в саморегуляцГ! етносоц!ально! культура являе собою багатор!вневу систему, в як! и вхдбуваються складн! процеси консгруювання та руйнування, де на зм!ну cтaлocтí в розвитку приходить лер!од нест!йкость саморуйнування тих чи 1нших елемсптхв етнооусп!льното буття, само! етносоц!алыю! культури. По-СГ1ЙШ1Й цроцес взаемопереходу етнотворчкх, етноконструктивних I ет-норуйшЕних, етнодеструктивних процесхв розвитку етносусшльного буття, адекватно! культури, !маяентцо характерний для досупдкувано-го виду саморегуляц:!, г кого "внутрИлньою лоикою" розвитку, нас-лщком системно! само орган 1 зад П.

Системна самоорган!: защ я, саморегуляц!я етносоц!ально! культури передбачаз угвердження ¿Цалектично! едиостх, органично! цШсно-стг самовхдгворшаних форм, об"ективш1х, природно!сторичних чинник! детерьпнаци, упорадковашх 1 неупорядкованих, стихпохих взаемин, що эумовшмоть розвиток етносощаяьао! культури. Щ дв1 групи чинни-К1В, детермшант виступаюгь як дв1 сторона единого процесу, явяявчи собою пшку систему, функц1 онування яко! мае визначальне значения в процес1 саморозвитку еиюсощольно! культури. Дхя цих двох грул чин ник!в надае ус1й систем! цШснгсть та д!алектичну стал!сть, спрямо вуючи !! розвиток I ддосконалення у певному напряш.

Шяка свщома ретулятивно-саморегулятивна д!яльн!сть не може бути ефективною, коли во на протистоятиме розвитку внутрШих тен-денщй, процесхв об"ективно! саморегуляцГ! етносоц!алъно! культури як саморегульовано!- система, нав"язуватаме !м шлях розвитку. Опти-М1зац!я тако! д!ядьност! моклива лише за умови, коли суб"екти, що •здШндагь !!, максимально - глибоко проникнуть у сутнхсть тенден-Ц1й, процес!в об"ективно! саморегуляцх!' етносуспЦьного буття, що зумовлюють саморозвиток етносоцхально! культури, 1 .на ц!й основг слриятшуть повншоиу- 1 багагогранному !х власному' розвитку як са-морегульавапо! система.

- 17 -

Таким чином, об"ективна саморегуляция, 11 склановг мхстять в 3061 як конструктивна, творч1, так 1 руйшвн! моменти. Через це 5удь-яка.абсолйтизац1я рол1 неупоряцковаяих, сгих!шшх, нестгйкюс леханхзмгв процесу об"ективно1 саморегуляШ 1 етносоц1альног культу-зй, пов"язана з недооцшков св^цомнх факторов регулятивно-саморегу-гятивно! д1яльностх, неминуче призведе до гальмування саморозвитку, замолгдтршкц егяосоц1ального потещхалу особнстосг1 I сусшльства. Зсе це передбачаз оргашчну взаемод1ю, взаеыозбагачення упорядкова-шх I неупордцкованих, орган!зовалих х неоргангзованих процесхв у саморозвитку етносоц1ально1 культури. Йехан1зг<ш, чинники об"сктив-хо! саморегуляц11 та свхдомого сшлорегулювання в досл1джуваному про-десх немюкяив1 одне без одного, вони дхалектичш взаемопов"язанх ! лають сполучатися, доповнювати одне одного.

' В основ! Ц1леспрямовано.го процесу формування та розвитку етио-:оц1ально! культури лежжгь диалектична едшсть сощаяьного регулк>-зання та свхдомого са'лорегуиовання. Процес регулювання с атрибутивны рисою саморегульовано1 системи. То».^у д1яльн1сть по сощальному эегулюванню дослдауваким видом культури эд1Йснюеться в процесх роз-эитку ! функц1онування сусп!льства, етнасуспшьного буття як систе-.31, що саморегулюзться.

Регулювання фориування егкасоц1алыкл культури реал1зуеться як хроцес св1доио'1 .¡пяльностч людей у сфер! нащокальних та м1жнац1о-халыглх в!дносин, мшособових стосункхв, що спряловашй на зшну /мов 1'хнього життя, створення умов для сачореалхзадГх в сусп!лыпй арактищ; тих якостей, Ц1Иноогей етнасоц!ального потенц1алу особисто-ЗТ1 та оуспхльства, як! складають основу гармотзацы та гуман!за-411 взаешш мхе народам®, соц^ально-етнхчлиш. стльностдаи, окремнии людьми - представникзди р!зних нац1ональност'ей.

Регулювання процесу формування етносоцхально1 культури означас перш за все визначення глибинних тевденц1Й розвитку у вс!х сферах оуоп1льногб життя, що обумовлюють 'ii становления. Воно направлене на створення оптимального середовшца для багатогранно х етносощал£-защ'1 особистост^ розширання нею свое! хдентичност:, самоусв1дом-яення свого особистого мхеця в сучасному св1т1, ефективного освоения етносоц1ально'1' культури. спрш'Ьшття рхзномшптних сощокультур-них ценностей. Доследований вид регулювання являг собой посл1довно здШснюваний св1домий вплйв суб"екта на сусп1льство,сусц1льне буття,'

перш за все на його над!ональн1 та мхжнащональн! в1дносини, еко-номгчн!, соШальн!, Пол!тйчн!, духовно-моральн! основи цих в1дно-син, т! чк }нш1. ЗЕх сторони, ланки, аспекта, на основ! пост!йного виявлення, вивчення та розв"язання суперечностей цього процесу, законом!рноотей розвитку та фунюцонування. Регулятивна д!яяьн!сть спрямована на зм!одення найб!льи прогресивних стор!н, тевдешЦй у процесах та явищах, ыатер!альн!й та духовней сферах жнттед1яшю-ст! сусп!льотва, но вшшваюгь на формування тих якостей та ц!нно-стей, щоаиадаюгь основу втносоц!ально? культури, етносод!оло'г!за-ц!ю лвдини.

Регулюваяня процесу формування етносохЦально"! культури мозкна визначити як заоновану на П1знанн1 законов сусп!льного розвитку в д!лому, !, зокрема, законоы!рностей, тенденц!Й розвитку национального та загатьнолвдського, нагионадъних та м!лшац!ональних в1дн0-син, св!дому та цхлеспрямовану дхяльнхсть особистост! /суб"екта/, зд!йсшавану як за допомогою зм!ни об"сктшзша умов життедгяльност1 лвдей, так ! внутр!шього св1домого саморегулювання, самоутвердо-.ен-ня нею ц!шюстей, що складають основу тако'! культури - почуттхв, знань, переконань, воя! та довед!нки, шо проявляться у висок!й сощальнхй, етносоц!альн!й активносг! та в!дпов!дальност!, етно-культурн!й компетентност! особи /М.О.Шульга/, у вс!х сферах жшгте-Д1яльност1 сусшльства.Важливою метою цього процесу е досягнення найб!льшо! адекватностх впливу об"ектквшх умов та суб"ективщх фактор!в на духовний свхт лвдини, на утвердження д!алектично! ед-ност1 нац!онального й загальнолвдського. Головним заеданиям регу-льованого та внутр!шньо саморегулвованого процесу формування етно-соц!алью'1' культури е досягнення В1дпов!дност!, адекватност! суб"ек-тивноI дхяльностей лвдей у сфэр1 нацЮнальних та м!жнац!ональних в!дносин, ьпжособових стосуши.в вимогам об"ективних законом1рнос-тей оуслтдьного розвитку, сучасн!й лог!Ц1 розвитку етносусшльно-го буття.

Щлеспрялований процес формування етносоц!ально'1 культури стае найб1лыи ефективним, коли"найповн!ше взаемод!ють, гармошюють м!ж собою соц!альне /зовнгшнг/ регулювання та св1доме./внутр!шне/ сагло-регулювання. 1стинно наукове регулювання досл!дкуваного процесу повинно розвиватись на. основ! його зближення 13 ев!домою саглорегу-лятивною Л1яльы1ст, створюваги умови для реал!зац1 У внутрхшьо саглорегульовашх засад у ньому.

ВсесНчний .розвиток сашрегульованих засад в утвердивши данностей етносод!ально'1 культури-, змщення акцентib з зовн1шнього ре-гулювання на внутр!шне саморегулзавання е,.з точки зору автора, важ-ливою закономхрнхстю продеоу розвитку багатомаш тних форм catлку-Еання соц1ально-етн1Чних сшлыюстей, лодей pi3Kiix нацхональностей, демократизащх содхуму, збагачення духовного життя народ1в. На ос-hobi аналгзу генденщй розвитку етносуспзльного буття, автор прог-нозуе продес розширеннд та доглийяення об"зктивних та оуб"ективних основ для утвордаення дедалх большого розмахття змхсту та форм св1-домо1 саморвгулягивно! дхялыюстх до форьяуваншо досл!джуваного вида культури, етн1Чно щциыдуального самоутвердження.

Узагальнввана автором практика в дошпдаувашй сфер! дае п1д-стави зробити висновок, що- найбхлын ефекгившй продес формування ' етно.сод1ально1 культури можливий лине тод1, коли вхн оргшпч-но включае в себе глибиши механизм! саморегулкзвання, засновал! на таких видах самов1дно1йення особистостг як самой знания, самоорган!-зад1я, самоудоскояалюваяня, резервах внутр1шньо1 активное?!, творчо-са;яод!яльн1й д!стьноот!, впутр!ип!3 свобод! та сшост!йност1. Таке розуи!нпя дроцесу далого виду внутр!шього саморегулввання мае бути эасноване на-особаст1сноыу самовизначенн1 CEOei' EWTecoi позицй', на саморегуляцП поведхнкя, дхяльност! в етносодхальномусередови-iiii як пронесу могивацП. В!н нерозривно пов"язаний з потребою лвди-ни, етнхчжп пэднв!дуальноCTi в сакоугвердженн! у ajepi етносуспгль-ного буття, з активною самодхялыпстю по формуваншо свозх особистхс-нох культури, з внутр!шн!м прагненням до самоанал!зу, самоорган!за-ц!I, здатност! осягнути своз вяасне ."я". В його основ! покладен! продеси нормативно—niHHiснох, соц!ально1, етично'1 внутрхшньох само-регуляцп, едн!сть творчо-д!яльного св1тов!дношешш та адекватного самовхдношення. Соц!алып й моралып норми, uiHHOCTi етносоЦ!ально1 культури повшш! дедаЛ1 б1льше ' еволюц! онувати в моральну саморе-гуляд!ю, шляхом вадання ш BiiyrpiiiHbo усВ1Дог.шенб1 спрямованостх, розширення альтернатив са\гс>ст1йного вибору ршень у сфер! Hayio-нальнох та м!жнац1ональнох д!яшюстй

В роботх показано, що евхдоме саморегулювання формування'ц!н-ностей етносодхально! культури як момент iiyntBtдуального розвитку особистост!, з одного боку, виступае як BHyTpiiimiii продес, а з !ншого - зд!йснюзтьоя пхд впливом великого розма'тя зовн!шнхх

S*

об"ективних умов П жигтедхялыхост!, а також особливостей функд1о-нувашя мехахпзму регудювання. Неоднор!дний характер цих процесхв полягае в тому, що вони не лише спрйяють, допомагають, прискорюють виутр!шню саморегуляцию згаданих ц!дностей, а й можуть гальмувати IX, протидхяти ххньому розвятку.

Анал!з сучасно!' практики розвитку егносусп1льного буття, фор-мування етшсоц1ально'1 культури св!дчить про те, що досх все ще спо-стер!гаеться розрив м!ж об"ективною саморегуляд!ею, соц!альним ре-гулювадням 1 свхдошм саморегулюванням у цьому процес!. Бхльше того, св1,цомо сахюрегульованнй процес утверддення цгшюстей тако! культури, на погляд дисертанта, т!льки фориуеться, а наявний у ц!й сфер! Д0СВ1Д ще не набув стойкого характеру. 0б"ективн1 та суб"ек-тивн1 цередумови дня ефективного содхального регулювання та свхдо-мо! сачорегулятивно! д!яльност1 в дослхджувансцупроцес! ще Т1льки скдадаоться. Иоки що, на погляд автора, мова ыоже йти лише про П1Д-ступи до ,реал!зац!1 д!алектично1 едност1 процес!в об"ективно? само-регуляцП та св!домо1 регулятивно-са.морегулятивно'1 Д1яяыюст! у фор-муванн! й ррзвигку етносоцхатыюх' культури.Про це св!дчагь 1 дан! соц!олог!чних досл1джень, проведения дисертаххтом. Зазначвне дае п!дстави стверджувати: утверждения етноооц!ально1 культура як саыо-регульовано"! систеци знаходиться ще тглыох в стадП становления, створення бездеречно буде слукити вдсокоиатешпо етносусп!льного буття, загальноыу прогресов! сусШльства. -

Шдвэдешя ефективкост!-д!5Бост1 процесу фуххкщонування етно-сощально'! культури як саыорегульоЬано"* система передбачае створення об"ективши !■ суб"ективиих умов для еенсожиттево'! самореал!за-Ц11 багатогранного потенциалу. етн!чно1 !ндивхдуалы1ост!, П ду-ховност!, тому що основной зм1ст данностей етносоцхальнох культури полягае в '¿х самовираз! ! вщтвореннх. СтабШзаЩя ! гармон!зац!я нац!ональних I мхяшац^натышх в!дкосин, адекватного сп!лкування, розвиток етносодхальна* культури неможлив! без утвердження П ценностей, зокрема на особист!сн!м р!ва!, що дозволяв реал!зувати по-тешпал ушхальност!, неповторност! етнхчнох !вдив!дуальност1, П духовность значения яких у прогресх етносусп!льного буття безмхр-до зростае. ЗдНкшення цього дов"'язане з додоланням розповсвджено! у шнулому, 1снуюч01 х оьогодн! етнхчною дехвдивхдуалхзацхею суро-гаталш колективност!, шо стверджувть дух одномаштност!, однаково-ст!, пссередностх, загально!' маси, нав"язування етачнхй щдив!ду-

аяыюст1 стандартизовано!' св1тоглаино! лозшЦ!, передбачае вылову В1Д необгрунтованих обмежень в сод1ально-пол1тичн1й сферь духов-них ор!ентац1ях. Реал1зац!я незапитаного на практшЦ етносоцхально-го потенциалу особистост! орган! чно взаемозв"язана 3i створеннпм у ■ суспгльств! pi3iio6i4HHX углов для забезпечення свободи лкщей р!зних нац!ональностей, зокрема свободи !х духовних д!й як необххдно! умо-ви для здхйсненкя об"ективно зумовдеио"! bíjgmíhhootí творчих моляи-востей кожного, зм!цнення загублено! у минул i роки самоцИшост! ■ особистостх, ети1чно! !ццив!дуашгастх, що е основою динашчного саморозвитку, саморегулювання цхнноотей етносощалыхо! культури.

В дисертацГ! пхдкреслюеться, що суттевим фактором опттпзацх! ц!леспрямовано! Д1ялыюст! по етнхчно iндив!дуальному саыоутвердаен-ню як основно! ознаки особистнхсно! литтетворчостх е створешш углов для самозд!йснення хндивхдуалыюго стилю творчо! етносоц!алыго! д1-яльност!, етносоц1окомун1кативно! культури особистостг.- Шдвищегшя ефективност! процесу формування етносоцгалыю!' культури - розуш-еться автором як процес руху до найунхверсальШших i багатогранних форм i ндив i дуально! самореал!зацх! '!!' ц1нноствй, в якому 1ндив1ду-ально-стильове самозд1Йскення з орхентацхею на суспхлыю значуще, посхдае особливе м!сце. 1ндив!дуалький стиль етн!чно! самореа^за-цп, засноваМй на виявленш i реалхзащ! творчого потенШалу навдо-нально! самобутност! особистост!, i"! нац!онально-особливих рис, сен-сожиттсвих моментов !! суб"ективно-особистн1сного св!тоглдду, cbíto-сприйняття. При цьому, однак, важливо, щоб !ндив!дуально-стильове самоздхйснення д1нностей егносоцгально! культури вхдбувалося в ор-ганхчн!й бдност1 з процесом розширення горизонтхв iндив!дуального ■св!тоглядного св1Торозушння, свое! 1дентичност!, до píbhh соц!аль-но!, духовно значугцо'!, загальнолвдсько! }дентичност!, планетарно! св¡домоет!.

Серед pi3H0MaHirifflx факторiв, пов"язаннх з етн!чно 1цдив1ду-альнюл самоутвердаенням особливе м!сце належить повнот! емоц!йно-го сприйняття евхту, без якого неможливх киттспрояви особистост! у сфер! нац!онаяьно-загальнолюдського, формування моральио-безкорис-ливого в!дношення до св1ту, до народ!в,. як! його населяють. Бо чим глибше !ндив!д сприйняв !• пережив цхнност! етносоц!альйо! культури, чим бхльше витратив на це душевних i !нтелектуальних зусиль, чим бхльше сп1вчував, сп!впереживав, тим б!льшою м!рою в!н здат-ний не просто до засвоення, а до освоения,творення тако! кутатури, •

сенсожиттевоУ, соц1ально-значущог актирное?! в сфер! нацхональнвде ■ 1 ы!жнац!ональних вхдиосин. Ефектишсть процесу утвердження етно- . соц!ашюУ культури, реашзац^я етносод!ального потенц1алу особистост! зумовлен1 насаыперед не зовшшими обставинами, а, головним чином, внутрхвшьою активною Д1Ш1ьн!стю лкдшш, працею 'и душ!, влас-ними почуттями 1 пережив.аннш,и кожноУ етн^чно'! ¡вдивздуальност!, здатнгстю своечасно розв"язуваги внутр!щЦ суперечност1 етщчного самозд!йснення. Своечаоне розв"язання таких суперечностей е' 1стот-нщ фактором оятимгзавдг процесу етнгчно гндивгдуального саморегулювання, самозд!йснення лвдини. Це зумовлено т!ею обставиною, що етносощальна культура-включае - в себе, поряд з социально I духовно значущим, також 1 консервативнгелементи, ¡люзорш форми 11 реалхза-Д1X, руйк1ВН1 життев1 ор!ентири в освоенш етносуспщьного буття, соц!уму взагал!.

Опттиза^я процессе, пов"язаних з етшчно !вдив!дуальким само-регулюванням, самовдразом сутшснихсил особистост!, забезпечення цШсност! XI сенсоэшттевого самозд!йснення передбачають д!алектич-ну едн!сть !ндив1дуальних I колективних форм освоения щнностей ет-носоц!алько1 культури. Здхйснення тако'! едност! - ваашивий спос!б в!дтворешя цшноотей як культури, що досупджуеться, так ! лвдсько!' нигтед!яльност! взагал1. Осиовш нацрши, способи внр1шення пост1Й-но виникакчих суперечностей м!ж втачною !ндив1Дуальн!стю I колек-тивн!стю автор пов"язуе з обгрунтуваш^м нем в. досшданш' коицед-цП IX д!олектично'1 едност!. Бона базуеться на подоланн! на практи-ц! ! в ов1дошст! лвдей хибнах стереотиШв !люзорно'1 едност! о со-1 бистост1 ! колактиву як складово!' частини створено!' в колишн! роки дохми про так звану мовчазну <'монол!тку едшеть" суспхльства, наро-. д!в, член1В бататонац!ональних колективхв, що колись.часто лише дек-ларувалась, !м!тувалась або ■фальеифхкувалась, ! утвердкенщ принци-пово новоУ. якост1 тако! едност! як динам чного, д!алектичного процесу, заснованого на едност! р!зноман!тноот!, загального 1.нащо-нально-особливого, вияв1 1 розв"язанн1 суперечностей м1к ними. Саме така еднхеть, що заснована на р1зноман1тност!, багатогранност1, а . не на одноман!тност1 -'дкерело розвитку етн1чно !ндив!дуального ! колективного. I навпаки, одноман!тн1оть, !гнорування етшчно-пщи-в!дуального, нащонально-особдивого иризводить до видимо'!, уявно'У. м!жнацхонально'1 I кояективноЗг едностI, м!отигь в соб! даерело не творчого, а деструктивного, руйнхвного, спричиняе загостреншо м1ж-•

етн!чних кол1з!й у сфер! того виду культури, що досл1,юкуеться. Нове розумЬшя еппчно гвдив!дуально*' 1 колективно!' едност1 не означав, що суб"екти, Я1С1 складають 11' структуру, д!ють ус1 однаково, разом, заодно: навпаки, вони характеризуются високою культурою шгорал!з- ■ глу, культурою непогодження, поваги або терпимости до над!онально1' самобутност}. В багатонац! опальному колектив1, що виступае суб"ек-том такох едност!, мусятв бути эабезпечен! широкий спектр вар!атив-ност! р!шень, р!зноман!тн!сть шлях!в етносоц1ал1зац11, поведхнки, альтернативности, в тому числ1 1 в самоутвердаенн! д!нностеЙ дослхд-яувано1 культури. Умови йохо функц!онування обов"язково повинн! перед-бачати в!льнодумство, гнакомислення, свободу д1й, а також сприяння, високий р1вень 1дцив1дуального самовираження етн!чност1 як у колек-тив!, так I поза його межаш, право на свободу думки, усв!домлено'1 д1ЯЛьност1. Такий змшт концептуальных основ едност} етн!чно1 хвдивгдуальност! г колективност!, особисттента I сугапльних форм творчо!" д!яльност1, що обгрунтовуеться дисертантом, спроможний сут- • тево оптш1зувати загальний пронес формування ! розвитку еткосоц!-ально'1 культури як саморегульовано'1 системи, забезпечити багатство та повноту життепрояв!в лвдини.

Трет!й роздгл - "Лроблемн оптш1зац1'1 ц!леспрямовано1 д!яяьно-ста по розвитку етносоц!альноГ культури ocoбиcтocтi та сусп!льства" -ьпстить анализ проблем оптим!зац!1 органгзацгйно-функц!опального ме-хан!зму розвитку етносоц!алько1 культури, сутност!, основних поло-жеиь, норм та резерв!в регулятивно-саморегулятивно'1 Д1Ядьност1 суб"ек-т!в продесу, що досл!джуеться.

0птим!зац!я ц!леспрямованого продесу формування та розвитку ет-носоц!ально'1 культури значною м!рою "зумовлена загальною спрямован!-стю'та ефективн!стю його оргаш зад!"1. Шляхом органхзацП' вгдбувасть-ся розгортання та фунгаиаяуваиня усього багатогранного продесу св1-домо? рехулятивно'1" дгяльност1 щодо утвердження такого виду культури. За сучасних углов жодек з засоб!в цглеспрямованого продесу формування относод1ально1 культури не моле досягти мети, яйцо його впрова-дження не почнеться з дЬсл1дте1Шя, виявлеиня резерв!в орган1зацГ1' продесу, анаЛ1зу основних функвдй та принципов, на яких в1н грунту-еться. Соц1одинам1ка етносусп!льного буття, адекватно* культури, яка не д1дкр!плена вхдповвдшми зм1нагли в структур! та методах IX органхзацГг, не здатна ефективно виконувати роль як механ!зм!в об"вктивно1. <заморегуляЦ11 дослхджуваного процесу, так 1 руш!йно'!

- 24 -

сшш загапьного процеоу стабШзац!1 та гармон!захц I соц!уму.

Актуал1зац!я досл!джеяня проблем даного виду орган! защ I зумов-лена г тою ойсгавиною, що у наш!й сучаснШ аусп!льн!й науцх ще не • вироблена струнка теорхя оргамзаоШ сисгеми, тим больше у такхй складшй систем!, як етносусгпльне буття, етносоцхальпа культура. Пошук ефективних орган!зад1йних структур, як1 були б гнучьими, ди-дам!чниш, р!зноман!тниш,. адекватними динамхзмов! процеоу етносус-п!льного буття, пов"язаний з утвердзшнням ново!' .ф!лософи оргаи!за-ц!г процоау розвитку етносоц!ального потенцхалу особистоог1 | суе-п!льства, мае виходити а самого данамхзму надхональних та М1зщац!о-нальних в!дноаин, складно'?' та неоднозначно'! практики фунхщ!онуван-ня соц!окультурних процес!в, що в!дбуваються. Дисертант обгрунтовуе тезу, зг!дно яко! така ф!лософ!я иовишха грунтуватись на такому орган! зад! йно-функц!ональному механхш! розззитку етносоц!аяьно!" культури, що дередбачае .автонсшхсть ус!х складових такого оргакхзацхй-ного мехашзму, Лх свободу в прийнятт! сенсожиттевих рхшень. Тащ автоноьия, свобода е обов"язковими складовиыи упервджешш процеив. командно-адмШстративиох регламеятащ I етносоц!ально'1 дхяльност!, уыовою сашреал!з&ц!!' суб"ект!в орган!зацхI, самозбагачення кожного з них на основ! вйльного вибору альтернатив .органхзаци та самоорга-шзаци, стилю та ритму власного самозд!йонення. Одтимхзацхя орган!-зацхшо'! структура процесу формування етносоц!адыю'1 культури перед-бачае утвердження гнучкого, демокоДол!зованого механхзму суб'Чкт-суб"ектних в1дносин на уатх р!внях орган!зацП, який мае прийти на змхну жорстк!й, команднхй систем! ¡ерарххчнох орган!зацп тако'! -культури. При цьому слхд виходити з того, що ефективщши можуть бу-их лише т1 орган! зафйн! сисгеми, як! найловшке лристосовуються до збуриочого впливу зовн!шн!х факторов. Таким системам, як 'правило, властивх внутр!шня сшлореал!зац!я, самодостатн!сть, що е дж'ерелом IX саморозвитку, багатогранного. фуивд!онування, який не допускав жорстк!, командна форми орган!зад!х. Досв!д св,!дчать: при жорстко-му управл!ннх нов! орган!задхйн! форми, як! вт!лхоються декрэтдим еияхом, через незначний час в!дгоргуються,

Суттевим чинником оятт/и зац!':( мехаШзыу, що досл!дауеться, е реал1зац!я на практид! орган!чно! едност! орган! зацШих 1 саыоор-ган!зац!йних форм ц!леспрямованого процесу формування етносоц!аль-но'1 культури. Покладена дисертантом в його основу концепц!я цШс-ност! орган!зац!1 ! салюорган!зац!'1 виходить з того, що неодм!нною

умовою шдвнщення ефективност1 такого орган!зац!йно-функц!онального механ!зму е всебхчна демократизац!я цього процеоу, пост!йно поед-нання зовШшього по в!дношешт до лвдини регулятивного впливу з його внутр!шньою самост!йн!стю 1 активШсгю, недопущения заорган!- ■ зованост!, а отже, 1 бюрократизац!I, !ерарх!зац!х та !нституал!за-цН процеоу'утвердаення ц!нйостей цього виду культури. Тому особливого значения набузае така орган!зац! я д!яльностг, що спрямована на отворення ушв для ефективно!" самореал!зац!х особист!стю Милостей етяосоц!альнох культури, до зд!йснюзться пияхом П внутр!шьоТ орган! зац!1", передуо!м самоорган! зац! I. ОсновниЙ зкхст самоорган!-зац!У, г! цШ та заадання в аспект}, що досяхджуеться, полягають, на'думку дисертанта, в п!дтримц! духовного стану внутр!шнь01 упо-рядкованост!, пов"язано'1 з розкрхлаченням, зв!льненням разуму, са-ыорухом до винях форм нацюнальнох св!домоет!, найповн!шох' етнхч-но'1, в тому числх ! етносв!тоглядно'1 самореал!зац!самозр!лост! розуших засад, що ведуть до гумашзму, добра, спхвпричетност!, м!ж-нац1ональнох сол!дарност! та взаеморозум!ння.

Щлеспрдаований процес формування етносоШальнох культури здхй-снветься за допомогою певних функШй, як! складають основну сутн!сть, зм1ст регулягивнох д!яльностг в аспект!, що дослхдкуеться. Кожна з них призначена для вяконання тих чи !кших заЕдань в такому процес!. В дослхдженнх поставлене завдання не лише розробити новх функцП, а й нашвнити иринципово новим зм!стом ряд основоположних традтЦй-них функд!й, що посхдають ключове м!сде в регулюваннх розвитку виду культури, що анал!зузться.

За сучасних умов серйозний ¿нтерес - як в теоретичному, так 1 ,в практичному аспектах - викликаз анал13 функдИ" прогнозування. Прогнозування процеоу формування егаосоц!ально'х культури являе. собою передбачення майбутнього, тевдешйй та перспектив розвитку про-цес1В ! явшд, як! зумовяиють утвердаення вдниосгей, що П складатъ, е сукупн1сть засоб1в, форм, метод!в, спрямованих на наукове обгрун-тування закономерностей утвердаення такох культури, шшх!в олтим!-зацН зр1зу регулювання та саморегулювання, що розкривасться.

. В дослхдаенн! обгрунтовуеться авторська концепцхя, в основ! яко'1 дожить новий зм1 ст функцП прогнозування процеоу, що анал!зу-еться. Бона передбачае д!алектичну едн!сть сукушгост! засобгв, форм,'спрямованих на наукове обгрунтування закономерностей, тенденции та перспектив формування етносогиачьио! культури, ишяххв оцтим1зацх1 даного виду регулятивяо-саморегулятишох дхяльност! на

основ1 отримання випереджаючого знания та демократичного, плюралистичного вибору лшттзтворчост1 лвдини, гнджв!дуального стилю П ет-но№пально1' самореал! зацг I. Така концепц!я виходить з того, що на першому М1сц{ в систем! даного виду дрогнозування поставлено лкщи-ну, етн!чну !ндив!дуадьн!сть, зокреыа мотдаац!йну сферу ж ¥ д!яльно-ст! в процес1 м!жетн1Чного спглкування, освоения ц!нностей етносо-ц!ально1 культури. 1стотним у такому прогноэуВанн1 .е врахування -на основ! законоы!рносгей цикличного розвитку процесхв у сфер1 ет-носусп!льного бутта - в:яла. альтернатив розвитку народ!в, етн!чних 1ндив1дуальностей,.виявлення оптимальних шлях!в утвердаення свобо-ди вибору як у загальному над!ональному садавираженн!, так I в етнхч-но !ндив1 дуальному, особист!срому самоугвердженн! та самовиявленн!,

•• Одн^ю з осйовоположних функцШ процесу, до досипджуеться, яка . розроблявться в дисертац!'!, е фунгсц!я диалектично? едност! планових засад та децентрал!зованого саморегулювання форыування етносощаль-. но!' культури. При цьому автор виходить !з того, що процеси планових та децентралхзованих засад у формуванш, розвитку тако!' культури повини! энаходитися в орган!чн!й едносг!, так як с складовою единого ц!лого.

Сучаснг умови розвитку етносоцхальних процес!в, хгд коршного реформування вяадних, оргашзац^йних, упраыннських .структур, ство-рення умов для посилення механ1зм!в саморегуляц! I актуад!зують не-обх!дн1сть переосшслення проблем щанування у систем! Ц1леспршо-вано! дгяльност! по формуваняю та розвитку етносоц^ально? культури. Безперечно, планування як значке досягненйя, цпшхсть цивШзац!1 ' /яке несум!сне з влаяним адаиструвашшм як формою .планового управ-л!ння,планом, який прагнув охопити гегь усе/ повинно виступати над- . звичайно важливою складовою процесу,. що досииджуеться, Опттязацгя процесу утвердження диалектично? едносг! планових та децентраизо-ваних засад розвитку егноооц^ально! культури передбачал, на думку дисертан-та, перех!д до нових принцип!в страт ег1чного, ¡ндикатив-ного планування розвитку процес1в етносусп!льного буття, що зумов-люють становлення доел!.вдувалоI культури, яке б носило переважно рекомендадцйний характер. Досвщ показуе, що !дея планування у да- . ному аспект! не може бути реал!зована у масштаб! всього сусшль-ства, а лише в межах певних локальних ы!кроструктур, на базового р!вн!. Одн!ею з причин немозкливостI ефективного планування процесом, що анал1зуеться в масштаб! кра1ни, е те, и;о у рамках одного центра-

лззованого органу не може бути забрана I осмисяена уоя багатогран-Н1сть !нформаци у сфер! етносусп!льного буття, соц!окультурних про-цес!в, то зутловлюють формування етносоц1ально'1 культури, зокрема тими суб"вктами, що приймають управл1нськ! р!шення. На думку дисер-танта, дама 1дея ч1ткого плану в досл!джуваному процесс, що прагне охопити все без винятку, непродуктивна. Еагатограшпсть, розма'л'ття процдс!в етносусшльного буття, соц1окультурного розвитку, зокрема нащональних та м!жнац!ональних в!дносин, м1жетн!чного сп!лкування, як! в1льно, демократично функц!0нувть,чинник1в,-пов"язаних з форму-вшшям етносод1ально'1 культури, тазе само як I творчо повноцпший сошуы в ц1лому, не можуть вкластися нав1гь у ретельно складений план, адекватно в!добразитися ним. Осмислення автором аспекту проб-леми, що анал!зуеться, дае, з його точки зору, пгдетави зробити вис-новок: ефективна реаз^заЩя основного зм1сту дано! функцГ! пов"я-зана з замгною жорсткого плану гнучкюл каркасом, творчим еск!зом, який би не тзльки не перешкоджав свобод! творчоот!, Штатив! само-вираження, самореал! зац! I кожного етносу, особливо етн!чно!' !ндив!-дуальностх, а & всебхчно сприяв цьому.

Суттевою угловою шдвшцення ефективност! функцп, що дослхджуеть-ся, е ввд.гава в1д наскр!зного, всеохошшичого плалування зверху. 11яа-нування, що зд!йснюеться державою, и органами, мае включати в свою орбгту лиие страте^чн! напрями дхяльност!, воно повинно здзйснюва-тись у виглад! вироблення концепций, принцип!в координац!!' щдяхом розв"язання найкардинальн!ших, глобальних проблем розвитку ^етно-суспгльного буття, адекватно'£ культури. На локальному ж р!вн! основ-шш суб"ектом планово'! д1яльност! повинна стати особист!сть, етН1Ч-.на хндив!дуальность, що реал!зуз спланован! нею ц1л! шляхом в!ль-но'1, творчо!' самоорган!зад св!домо'1 саморэгуляцН ового етносо-ц!ачьного потенц!алу. Неодм!нним чшником оптш!зад!Т• процесу стра-тег!чного-, {ндикативного планувапяя, що зд1#снюетьсй централ!зова-■ ниш органами, повинно стати остаточне подоладня командно-адм!н!-стративного плалування, створення углов для повнЬц!Нного функц! ону-вання саморегуляцайних процесса розвитку етносусп!льного буття, адекватно!' культури. Тахе планування повинно виходиги !з всеб1чно-го анал!зу р!зноман!тних тенденц!й, що впливаить на становления Дано!' культури,передбачати як позитивн!, так I негативн! змши у дро-цесах^ що. детерт.пнувть П- розвиток. .

■ - 28 -

Нова кокцелщя шанування, що обгрунтовуеться автором, вихо-дать з потреби розгладати лвдину, особист!сть, етшчну !ндив!дуаль-нгсть не як об"ект, а як акгивний, творчий суб"ект планово'! д!яль~ ност! з метою самофорыування, самовиховання та саыорегулювання вла-стивостей, цщностей, цо становяять основу етносоц!ально'! культури. Все це передбачаг високий ступ1нь гнучкост! в процео1 здхйоневдш такого планування, сшлост!йшст! його суб"ект1в у розв"язашп пос-тавлених завдань, IX постхйну готовность до сощальних новащй. Головне задвання централ¡зованого планового регулювання, на погляд автора, мае полягати передуем у створенн! всеб!чних умов для фушшдо-нування досшдкуваного виду глехашзыу об"ективдо'! саморегуляц!I для максимально говного приведения в д!ю ов1Домах оаморегульованих засад в утвердаенн! йнностей етносоцгально! культури, налагодаен-нх мехашзму в!льного вияву та реал!зац!'1 хнтерео^в ! воЛ1 народ!в, лвдей рГзних национальностей, хх творчо'! самод!яльност1. Таке планування мае передбачати створення умов ляя утвердження зростаючо'! р1з-номан!тност! вар'!ант!:в бсобистхсного ставлення до цхнностей етносо-Шально!' культури, життепрояв!ву сусп!льств!, що виключали б ус:ля-к! форми адмШотративного регулювання, др1б"язково'1 регламентавд I повед!нки та дхяльност!. Онтшлальний процес формування етносощаль-ноУ культури неможливнй при надахрн1Й централгзащ!' планових засад. Через це найефективнте функщ онування дано х функцИ можливе на грун-Т1 дгалектичного поеднаяня плануванш як свгдомо орган! зоваких засад, що об"ективш суперечать стих!йност! та мехашзму децентрагпзо-ваного саморегулювання.

ОптимгзахЦя процесу формування етносоШальнох культури передба-чаа ц!леспрямоване використання р!зноыаштних засоб!в, форм, мето-д1в вшшву з метою становления дикостей, що складають П основу, Уаишне !'х використання немолдаше без ч!тких : узгодаених Д1й ус1Х елемент1в дано"! системи регулятивно-саморегулятивно!' д!яльност!, Г! суб"ект!в, розмекування IX функц!й, Вое це оуттево актуал!зуе функ-ц!ю координацН формування тако'1 культури.

Виявлення резерв!в Д0сл1Джуваних аспектхв'регулятивно-семорегу-лятйвно'1 д!яльност! передбачас лереосмислення м!сця ! рол! функц!!' координацП у формуванн! цього виду культура. П роль за сучасних. умов злачно зм! иметься. Нове значения ц!е'! функцН полягае в узго-джеши зусиль, р!зиоман!тних суб"ект!в, учасник!в, елемент!в регу-лягивио-саморегулятивно!' систеш, виявденн1 особливостей I спрямо-ваност! р!зноман!ТШХ засоб!в, форм етн!задп,'соц!олог!зуючс>го

вшшву, адекватност! 1'х сучасним умовам збагачення етносусл!льного буття, внзначенн! внутр1кш1х резерв!в кожного з них, особливо етн!ч~ К01 {ндивгдуальност!, з метою зд!йснешщ орган!чного взаемозв"язку ц!леспрямовшю! св1домо'1. д}яшюст! по утвердженшо такоз культури з об"ективниш процесами роэвитку сусп!льства, сфери нац!онального та М1жнац1онального, Дисертаит обгрунтовуе положения, зг!дно якого най-важяивгишм фактором оптишзаци визначеного виду координаци е тале узгодження д!й ус!х суб"ект!в цього процесу, яке передбачало б створення ктошим з них, у в!доов!днбст! з! св01ми можливостями, умов для альтернативно"1, в1льно'1 д1яиьност1 елеменПв системи, що коорди-нуються, утвердження. эростаючо! багатоман1тност! вар!ашчв особис-т!сного ставлення до щкностей етносоШально!' культури, проявхв в етносоцзальному середовшц!, сусл!льств! в ц;лому, що виключавдь будь-як1 форда эдшн!стратившго регулювання 1 д!яльност1, перед-умов для переходу в!д нормативно! /часто пов"язано1 з психолоНч-ним в1дчудженням лвдини в1д суспмьства, сфери над1ональних 1 мзж-нащональних в!дносин/ регуляцГ? киття особистост! до Ц1НН1СН01, на основх самореал1защ'1, життездатного мотивац!Йного механизму.

Процес регулятивно! та саморегулятивнол Д1Яльност1 по формуван-шо етносоц1ально1 культури повинен здпкзнюватись.на основ! науково' обгрунтованих принцщпв, ям складахггь основн! положения та норми д^яяьносг! суб"ект!в даного процесу, г визначають найсуттевхш!, най-важливШ ыоменти розвитку тако! культури.

В робот! розкриваеться авторське бачення таких принцищв, IX основний зм!ст, до шшх дисертаит в1дносить принцип д!алектичного взаемозв"язку об"ективних углов сфери етносусп!льного буття та суб"-ективних факторов, лршщжп органично'/ едносг! надцонального ! за-гальнолюдського, принцип врахування в процес! дано'! регулятивно? ! саморегулятивно'! д!яльност! впливу иащонально-особливого, етн!чно лздив!дуального на формування та розвиток етносоц1ально1 культури, принцип самооновленля системи становления тако!' культури на основ! д!алектично1 едност! процес!в об"октивно1 саморегуляцП, соц!ально-го регулювання ! св1домого саморегулювання. В робот! мхститьоя ана-л!з ряду малодосупджених проблем, аспеюив, пов"язаних з фунад!ону-ваннш, реал1зад!сю в практику таких принцип в, розкриваються спо-соби розв"язання сулеречностей ян фактора оптиш зац! ¥ процесу реа-л!зац!I'основних положень та норм регулятивно-саморегулятивно! д1-яльност! по формуванню етносоц1ально1 культури.

У четвертому поздМ - "Диалектика об"октквного i суб"ективно-го,в ироцес! саморегулювання етносоцхальцох культури" - до.с^пджу-ються об"ективн1 основи процеоу саморвгуляцй' етнософальиох культури;, анаизуються суб"екгивн!чинники Ti регулювання i саморегулювання та основя! резерви cyd"sктгв цього лроцесу; разкриваються об"ективн1 та суб^вктивнх суцеречноот! розвитку еткосоц!адьно1 культури як процесу саморегуляц!!. . • .

Основою, вюидним моментом прочее у функвд онування, саморозвит-ку етносоц1алыю'1 культури як саморегульо'вано? системи s об"ектив-nt уыови. Об"ективн! умовй саморегуляц!iа також евщомого саморе-'-гулювання розвитку етносод!ал'ьно! культури являзоть собою усю бага-тогранн!сть, розмаУття явищ о6"октиеяот д}йокост1 , передус!м сус-п!льн!, еконохЛчн!, совд&ин! /особливо nayiоиалып та м!кнащональ-нI/, пол!тичш и духовн! в!дносини суопхльства, соц1алыю середови-ще, яке безпосередньо оточуе. особист!оть та ijuni чиншшг. 1накше какучи, це реальн:, незалезйй в!д волх й свхдомост! лвдей, але та-Kt, що ецрааляють важливий вшив на егносоцхолог!зац!ю, процеси та явища сусп!льного житгя, як! виконурть одночасно функцш об"ектив-ного саморегулюючого механизму, в npoUeoi, що роакривасться, Сут-теве значения при цьому нас те, що таким е не вс! ixhi елементи, а лише Ti, що п1знан! i враховуються суб"ектамн дослхджуванох дхяль- ' ноет! в процесг реалхзаци ниш сво!х функШй.

Сусшльн! в!дшоини, процеои етносуыпльного буття, виступаючи важливою субстанциальною основою розвитку особистом!, етшчно! ! идиш дуальности нев!д"смним атрибутом ü етносоц1олог!защ1, справ-ляють суттевий i водночас суперёчливий вплив на формування iuhhoc-тей етносоц!ально1 культури людей, суспхльства. Щ .;cycniJn»hi, етно-соц1альн! в!даосини, ix форыуючий вплив на особисх!сть е також об"ек-том регулювання з боку суб"скта, його щлеспрямованого впливу. Спрап-ляючи дей вплив, суб"ект покликаний забезпечити найоптимальн1ше функ-ц!онування етносусп!льного буття, сусп!льних вдаосин, створюючи тим самим сприятлив! умови для формування етносоц1алыюх культури, ix розвитку як саыорегульовано'1' системи.

3 оглоду на це сусп!льн!, егносоцхальн! процоси буття виступа-ють просторово-часовим полем реалхзацП нащональних i мхкнащо-нальних в!дносин, багатогранного мгжетнхчного спхлкування в!льних етнхчних пщив!дуальностей. Розвиток ! функцхонування суспхльних biдносин як об"ективна основа механ!зму сад.юрегуляц!; етхюсоц!аль-нох культури - це процео, що вклвчае. сукушисть способхв в!льного

багатогршшого сп1вроб1ппщтва етнос1в, В1Н являе собою широкий про-ст!р взаемов!дноеин м1ж народами, лвдьмн. Тому саморегульован! про-цёсй розвитку етносоц1альнох культури, зд! йсншгь вплив но тгльки на безпосередн1х суб"ект1в цих в1,дносин, а й на т1 соц!альн1, етно--соц!альн! групп людей, ям не беруть у них безпосередньох участь

Проте вид1литя вплив сусп!льних в1дносин, етносусшльного буття на духовно-моральний свхт особистость формування й розвиток ет-носохЦалыкн культури лодей у чистому вигляд! практично немоашиво. 1хн1й вплив на функцшнування тако'г культури зд1Йснюеться опосеред-ковано, оскхльки високий р{вень П зр1лост1 не е прямим наслгдком процесхв розвитку етносусшльного буття, а результатом едност! об"ек-тивноI саморегуляц1I та ефективного социального регулювання й внут-р1ишього саморегулнвашш даного процесу, Сусп1льн1 вщносини, будучи опосередковаш розма'хгтям зв"язк1в, залезшостей, зумовлшгь ду-ховнх, гумашстичн!, моральна форми вяразу Шнностей етносоц!аль-нох культури не прямо та безпосередньо, а лише в к1вдевому п!дсум- . ку, створюючи загалом лишо об"ективнх передумови, можливост! для Г/ формування г розвитку. Тому оптим!зац!я процесу формування дос-л1джувано1 культури передбачае органхчну едн!сть п!знаних особист!-стю глибинних тенденций розвитку сусп}льних, перш за все нац!ональ-них в!дяосян, адекватно вираженоГ пол!тики у сфер: економ!чного, соц1ального, поэтичного, духовного життя та ефективнох свхдомо'х са-морегулятивно'1 Д1ЯЛьносг1 з метою саморозвитку етносоц!ального потентату особистост!, реаЭзацй' П сугшсшхх сил. Об"ективн! про-цеси, тевденцЯ, 'Щб прямо чя опосередковано впяивають на формуван-ня етносоц1ально? культури, можуть бути прогресивними х консерва-тивними або деструктивниш, позитивними ! негативными, такими, що посллюються або аяабшають, явними, очевидними ! ще прихованими, не виявленими, а отжо, такими, що не враховуються в свхдом!й саморе-гулятивнхй практиць не шддаоться упорядкуванню й регламентам Я з боку суб"ект1в регулювання. Це лередбачае врахування останМыи в ус1х системах, що пхдлягають упорядкуванню неупорядкованих зв"яз-к1в, неоргашзованих, нерогульованих взаемодхй.

В дисертацп доелхджузотьоя економ1чн1, соц1альнх,пол*тичн*,духаж1 осиови процесу саморегуляци формування етносоМально! культури, розкркваеться авторське. бачення шяхгв оптмм1з,ацП дН, впливу на и" ройвиток вс 1х об"ектявпих мехаМэмхв саморегуляци', максимально • повного використання 1'х резервхв у процес!, що дослхдаусться. Ви-являться суперечноот1 в основных ,сферах'жит:№Д1ялъност1 сусМль-

ства, етносусщльного бугая, що безлосередньо чи олосередковано впливають на становления такоУ культури. Пропонуються конкретн! способи розв"язання цих суперечностей, як!,- на думку автора, здат-Н1 сутгево розширити, збагатити. економ!чн!, соШальн!, псш!тичш, духовн! основи процесу рб"ективно'! садгорегуляцп' формування етно-соШальноУ культури, оптим!зуваги продео реал!зац!"1 етносоцхально-го потенц!алу особистост! та еусц^льотва.

Об"ективний механ!зм саморегуляЦ1У^ при всН! його важливост!, не здатний автоматично п!дтримувати цШсн!сть I ц!леспрямовая!сть складного та суперечливого процеоу саморозвитку етносоцхальноУ культури. Посл!довний процес Н формування можливий на осно.в! диалектично!' едност! об"ектив!Мх умов саморегуляц!У та суб"ективкого фактору, схидомих засад, найваялившою, активною частиною, вищою формою якого в регулятивщ ! саморегулятивна д!япы1!сть.

Суб"ективш1й фактор в аспект!, що досшджуеться, являе собою д!яльн! сть р!зномаштнйх суб"екг!в, яка виступае у багатограшшх формах економ!чноУ, соЩаяьноУ, лслхтвчноУ, духовно! та гнших видах лкщськог д^яльностг, зумовлених особливостями функц!онувашш сусшльнях, зокрема нац!онаяыгах та шшацзоналышх вшюсин. Од-нак не во! елементи, що складають структуру суб"зктивпого фактора, виконують функцхг, пов"язан! зз свадомим регулюванням та саморегу-люванням, а лише ть що утворюють суб"ект регулювання та саыорегулювання, тобто компонента, як! эд!йснюють його орган!зацШи та са-моорган!зац!йН1 функц!!' /хоча. абсолютного подхяу цих отор!н бути не моае/. " ' ' '

У досл!дженн! обгрунтовуеться концепц!я дхалектичноУ едност! елемент!в структур« суб"ективного фактора й системи регулювання та . еаморегулювання'формування етносоц!альноУ культури. В основу такоУ едност! поютадений складний, надзвичайно гнучкий, рухливий, без ч!т-ких гранвдь механ!зм взаемопереходу згаданих елемент!в, компонент!в, стор!н одне в одне, який, виключае будь-яку догматиаашю шдходу до його анат!зу та практично'! реал!за1ц'1. У цьому эв"язку автор обгрун-товуе тезу, зг!дно якоУ основною тенденц!ею суперечливого процесу суб"ектко-об"ектних, 6б"ектно-суб"ектних г суб"ектно-суб"ектних в!дносин, об"ектив! защ У суб"ективного 1. оуб"ектйв!зац!У об"ективг- ' ного в доол1да£уван! й систем! регулювання й саморегулювання е поси-лення механ!зму.суб"ектно-оуб"ектних в1дносин, свхдомих, внугр!шн!х

механ1зм!в виборчо! дгяяьност!, здатних ¿стотно оптимхзувати досл1д-жувашй процес.

Суб"екти системи регулювання та саморегулювання процесу фор-мувахшя етносоц!апьно'! культури киоть складну структуру. На думку дисертанта, безпосередн^м та основннм його суб"ектом виступаа осо-бист!сть, етнхчна !ндав!дуальн1ств. До них також належать соц1ально-етнхчн! сп!лвностх, соШально-класовх групи, якг зд!йсшшоть свои д1яльн1сть у р13Номан!тних формах як у межах 1нституц!ональних структур,- так { на основ! самод1яльних засад. До найваяшш1ших суб"ект!в цхе'! системи належить держава, полхтичн! парт! I, сусп!льн! органхзацП, колектйви, навчальнх заклади та !нш! установи, що ма~ ють р!зноман!тний суспмьний характер, займаються д!яльн1стю у ба-гатьох галузях суспхльного, духовного виробництва, волод!ють неод-наковими моялйвостями, масштабами, глибиною, засобами ц!леспрямова-нох1о впливу на формуваяня тако? культури. Велика к!льк!сть суб"ек-т1в даного процесу, розмаУття застосовуваних ними способ!в, засоб!в -досягнення поставлено! мети - суттсвий чинник, що створюе умови для ефективнох етносоц!ал1зац11, багатоман!тних форм ц!леспрямованого утвердження такох культури, адекватно* етносоц!ально1 активностх лвдей. ...

Вакливою умовою оптимхзацП' д!ялькост1 суб"ект!в процеоу регулювання формування I розвитку етносодхальнох культури е виявяення 1ХН1Х резервхв у цьому процес!. Така д!яльн1сть мае зд1йснюватись на шдсгавх нових концептуальних засад. В основу ново! концепцП здхй-снюваного суб"екгами /насамперед державою, пол!тичниш парт1ями, громадськими органхзащями/соц!ального регулювання процесу форму-.вання та розвитку етносощальнох культури, що обгрунтовуеться автором, покладена радикальна зм!на не т!лыш форм I метод!в, але й су-Т1 процесу регулювання в напряшу "розвантаження" суб"ект!в в!д функ-цхй оперативного втручання в соц!алыю-економ!чну, духовну сферу, национально життя, м!жнац ¡опалый вносили, мхжособов! стосунки, форми сшлкування, тобто процеси, що зумовлюютв формування даного виду культури. 1хня Д1яльн!сть мае бути зм^ена в сферу прогнозу-вання, координац!!, визначення глобальних стратегхчних заэдань, направлена на створення умов для ефекгивного функц!онування мехашзму саморегуляцП процесхв, що обумовлноть утвердження цШностей етно-соц!ально'1 культури. Така д^яльнхсть суб"ект!В повинна полягати в

тому, щоб на 6a3i зворотшх зв"язк1в, дгапектичного сщввхдношен-ня центра й perioHiB демократично здхйснювати координац!ю у даному npouecf. Особливо важливо, щоб таке /передус!м державне/ регулювання процес1в, ail зумовлюигь формування етносоцхальшУ культури, мало "м"який" характер. В основу новоУ концепцГУ соц{ального регулювання процесу формування такоУ культури, мае бута покладена така д1я!гьн1сть суй"скТ1В /пера за все держави/, яка б виходила не з ie-рарх{чного п1дпордцкування iHTepeciB народ!в один одному або яко-мусь центру, що виражае "вид»" 1нтереси, а заснована на взавмодхУ iHTepeciB народов, ххн1й взазмнхй корист Ь. 1стотними в тший д!яль-HOCTi е логхчне поёднання оуперечливих ыехашзмхв врахування iHTepeciB, передбаЧення та м!н1м1зац!я негативних наслхдк!в. переходного пер!оду становления нових господароьких, полхтичних зв"язк{в, форм сл!лкування, яким е сучаснид пер!од. Ноодаинною умовою оптимального, ефективного регуливаншг процесу, що дослхдауеться, s надання органам, що складавть структуру суб"ектгв, самостiйностх, свободи вибо-ру напрямк!в та форм Д1яльностх. Завдання ж суб"ект!в, на погляд дисертанта, долягае у визначенн1 та контрол1 за В1,япов1дН1Стю14еУ дхяльностх i'xHix opraiiiB суспхльним потребам, ио виражаеться в нор-малгзац1У, гармон1зац1У м1жнац!ональних в^дносин, адекватного спхл-кування, .етносоцхальноУ культури. Вазшшим заеданиям регулювання процесу формування етносоц1альноУ культури е систематично оноаяання ор-гашзацхйних форм дхшьност! суб"ектхв у. дослгджуваному аспект:, пов-на замша коротких командно-адмхн! стративнкх форм системою коорди-нуючих, консудьтативних та контролюючих /у новому розумитг/ орга-HiB, створення систеш активного протистояння з боку застар!лих орган: зацИший структур, що гальмують утвердкення даного виду культури.

ОптимхзахиУ 3Miсту дхяльност! оуб"ект1В процесу регулювання формування етносоц!альноУ культури в сучасних умовах сприятима створення ними умов для розширення економ1чного, соцхально-пол1тичного та духовного простору як основи утвердаення такоУ культури, забезпе-чення передумов для в!льнбго вибору особиот1стю як пол1тичних npio-pHTeriB, так i етносоц1альних, етнодуховних цПшостей. Особливо ic-тотним в УхнхЙ Д1ЯЛьност1 е формування умов для розширення альтер-нативностх поведЬш! та д!ялЬностх етшчноУ гндивхдуалыюст!, за-собхв oco6HCTiCHo'i самореал1зац4У, рхзномаштних форм самоутверджен-ня та самовиракення тих рис духовного ceiTy, яхсх скядяають суть етносоцгальноУ культури. ■

В дисертацГх значна увага лрид!ляеться розкриттю потешцалу, резервов таких суб"ект!в ц!леспрпмованого процесу розвитку етносо-ц!ально'1 культури як держава, пол!тичн! парт!!', громадськ! орган!-зац11. Зокрема пропонуеться та розкриваеться концвпц!я, у в1дп0в!д--ноет! з якою держава здатна суттево п1двищити ефективн!сть процесу соц!ального регулювання розвитку етносоцхальнох культури лвдей р!з-них надхональностей. Анал!зуються особливостг дхяльност!, умови оптишзац!'! таких суб"ект1В даххого процесу як пол1тичнх парт Я". Роз-криваються резерви д1яльносг1 лсштичних парт!й р!зно!' ор1ентац11 в аспект!, хцо аналхзуеться. В робот! розгляцаються'.особливост! д!-■яльност!, з врахуванням сьогодШшн!* реал!й, громадських орган1за-ц!й в яност! таких суб"ект!в, Розкриваються способи, шляхи утверд-ження як1сно нового зм!сту хх орган!зац!йно1, духовно-гуман!стич-но? д!яльност! на щяяху докор!нноЯ зм!ни зм!сту та форм IX роботи по створенни умов для оптим!зацГх процесу саморегулювання, саморе-ал!зацГ1 етносоц!ально"! культури, етносощашхого потенц1алу осо-Оистост! та суспхльства.

Процес саморозвигку, функцхокування еткосоцхально!' культури як саморегульовано1 системи внутр!шньо суперечливий. Тому дуке важли-вохо умовою д!двищення ефективносг!, оптим!зацП' цього процесу е сво-ёчасне виявлення та розв"язання його суперечностей, вироблення нау-ково обгрунгованих рекомеддад!й по хх вир!шенйю як необх!днох.уыо-ви формування як тако'х культури, так ! розвитку етносуспхльного буття в ц!лому. Посилення ефективносг! процесу, що анал!зуеться, нерозривно пов"язане з розв"язанням супэречностей не лише конкрет-них цхнностей досл!дяувано'1 культури, вс!е1 сукупност! джерел, явищ об"ективного ! суб"ективного характеру, що впливагаь на и формування, а й самого механизму даного виду саморегулювання, що реал1-зуеться на грунт х внутр!шн1Х суперечностей.

На процес формування й розвитку егносоц!ально1 культури справляв вшшв усе розмаУття суперечностей, що 1снуеть у сусп!льств!, але передус1м специф!чн! сулерэчност!. В досл!дженн! в результат! здо-бутих нових знань про природу етносоц!альних суперечностей, пропонуеться класиф!кад!я !'х основних груп, що лежать в основ! процесу, який розкриваеться.

Перша група - суперечност! об"ективного процесу функМонуван-ня, розвитку, докор!иного перетворення вс!х сфер життед!яльйост! сусп!льства на сучасному еташ, як! !манентно, внутр!шньо притаманн!

. - 35 -

йому, постШо виникають, розв"язуються I в!дроджуються на шшй основ:, суперечност!, як! мають д!адектичний характер I вхдбивають-ся в нац! опалый й самосв!домоет^ та етносусп!льн!й ов!домоет:, яш ■ впливають на формування, саморозвяток етносощальноГ культури. Другу групу.складають сулеречиост!, успадкованх сусп!льством вад мину-лого, зокрема зумовлен! неоднаковим вюидним. р!внем сусшльного, духовного розвитку, станом зрхлосг! культури ладей р!зних рег10н1в, держав. Наступну групу складають 'судеречноотI, народжен: загалом суб"ективними причинами, як! сгакть. джерелом деформаци щнностей -даного ввду культури I лов"язшп з викривленням природа нацхонально-го та м!жнац1онального. Одну з труп складають суперечностх, в осно-В1 яких покладений !вдив!дуальний антагон!зм, що виявляеться на осо-биспсному рхвн!. До цхе! групи суперечностей блиэько 'примшеають су-перечност!, пов"язан! з груповим антагонизмом, як1 проявляються в розпалюванщ мЬчетШчно!' ворохнеч1, створенн! соЩально-психолог1ч-них копфл!кт!в. у сфер! м!жетн1чшх сгосушйв, м!жетн!чному екстремхз-мх. Особливу групу становлять суперечност!, пов"язан! з неадекватною регулятивно-саморегулятивно1 д!яльност! по формувашш тако: • культури масштабам та складностд об"ективяого, оуперечливого проце-су розвитку национального 1 М1жнац1опального, головним з яких вис-тупае суперечн!сть суб"ективним механизмом використання закон!в социального розвитку /зокрема, у сфер! м!жнащонаяытх вхдносин/ у регулятивной та саиорегулятивн!й д!яльност! та об"ектившм характером IX прояву. .

Вщйлення перерахованих вище груп суперечностей мае умовшй, • в!дносний характер. Ус! суперечност! процесу формування етносовдаяь-Н01 культури в д!йсност! т!сно перепл! таиться, виступають в орган1Ч-н!й едност1, характеризуючись взаеыними переходами одна в одну. Про-тиставлення IX одне одному несум!сно з д! алектичним розум!нняг»1 складного ! багатогранного процесу руху соц!альних суперечностей.

Суперечност!, що анал!зуються, неоднаков! за своею роллю через те, що мають р!звий ступень глибини безпосереднього чн опосередко-ваного вшшву на формування етносоц!ально1 культури. Головною такою суперечн1стю, що косить д1ал:екгичний характер ! лежить в. основ! процесу формування, розвитку 1 фунщцокуваннядослшкувашп культури, е, на погляд дисертанта, суперечн!сть м!я нацхональним ! загально-лвдським, що проявляется у ведх сферах киття сусп!льства, пере-

млюзться крхзь призму багатоман!тних 1нторес1в I стосунхив, як1 с :ерелом становления ! розвитку цЬшосгей втносод1ально1 культури. хншого боку, окр1М згдцано!, в основу продесу, що доагаджуеться, кладена дхалектична суперечн!сть Шх погребами сусп!льства щодо :сокого р!вня етноооцхально1 культури, адекватно! активност! осо-:стост1 ! ще недостатньо зр1Лишоб"скгившши умовами, створювани-: суспхльством заради повноц!иного етносоц1ального життепрояву, мозд1йснення сутхнсних сил особастост!.

1з 1дойно названия сулеречностей випливас низка 1нших, конкрет-IX, якх обумовлшть процес формування етносоц1аяьно1 культури. До [х належать суперечнготь м1ж хснуючими вузькими рамками, межами юцесу саморозвитку, саморэгудювання особист!стю щнностей етносо- : :алыю! культури га необххдн1стю багатогранних форм реал!зацп ет->сощального потенц!алу особистост! 1 сусшльства. 3 цим ¡д!льно по- ■ 'язана суперечМст'ь мхж необхшистю утвердження !ндив!дуально! ет- | :чно! свобода, 1ндивхдуального стилю життя особистостх, потребою згатограшгаУ, плюралхстйчно! отнасоцхал!зац!хг свобода соцхально-;ихолог1чного I духовно-етн!чного самовиявлення лвдини як процесу жорогуляц! I та гими реалы«;»ла провесами в суспхльствг, що обмежу-?ь можливост1 такого саморехулюваяня. 1з сформульованщд тхсно дов"я- ! ига сулеречшсть м!ж активши яроцвсои руйнування старого в сфер! ! снооусп1льного буття та пов!льним лроцесом створення такого нового Ц1Й сфер!, що мало б унхверсальяу ц!янхсть, висгупало 6 як потре-1 лвдшга будь-то'1 нац1ональност1. Кр1м того, в основу процесу, э досупджуеться, покладена сулеречн! сть м!ж потребою в оптимально-¡г св!домому регулюванн! та саморегулюванн! розвитку етносоцхально! ультури та реалыгам, те ыалоефектившш станом регулятивно-саморе-¡глятивного процесу.

У наш час складаються елементи об"ектнвних х суб"ективних пе-здумов ,цля забезпечення внутр!шьо!', св1домо! саморегуляц!! лвдь-а ц!нностей етносоц!ально'! культури, як!, на погляд автора /що !дтверджують ! дан! проведения ним сощолог!чних досл!джень/, ви-эристовуоться маЛоефективно - розвяток такох культури багато в чо-у ЗД1Йснюзться стих!йно, на основх об"ективних меха!{1зм!в само-егуляц!!. Звхдси вилливае суперечн!сть м!ж можливостямк суспхль-тва, що складаються у справ!, формування етносоцхально! культури а адекватно! !й активное?! ! ступеней IX реал!зац!х, далеко не овним використанням цих його можливостей в процес! поеднання-на-!.онально! хде! з загальнолхццськиш ц!нностявд, а отже, недостатньою

результапшйстю процесу угвердження такоУ культури, його функцгону-вання як саморегульованоУ системи.

Ей1йонсний в дисертацН' анал! з проблем суперечностей процесу функцхонування та розвитку етносоцгально'У культури як саморегульо-ваноУ системи дозволив розкрити особливост! Ух прояву за сучасних умов розвитку еткооусгйльного буття, наитии шяхи, конкретно спо-соби розв"язання таган суперечностей як важливоУ умови оптим! зат.ЦУ, п1двищення ефективност! процесу реал1зацИ", збагачення етносоц!аль-нога потенц1алу особистоот! та сусп1льства,

У висновку дисертацП" в узагальнюючому вигляд! вытворен! вуз- ' лов1 момента досл1джеккя, сформульоБак: висновки, що випливають з' нього.

Основ акй 'З.йот дасертац!У воображений в таких публ{кац!ях автора :

Morro machi ¥

1. Скуратовокий З.А.-Культура межнационального общения: проблемы регулирования и саморегулирования. - К., Вииа школа, 1991, -225 о.

2. Скуратовокий В,А. Этнополлтическая культура: диалектика объективной саморегуляции, регулирования и саморегулирования.'- К., 1992. - 125 с. Деп. 01.02.92, .»,* 12Г Ук 92. • ' '

3. Скурат1всыгай В.Л. йткосоэдальна культура: проблем« саморе-гуяювакня. - К., 1993.'- Па с.

Роздтли в колектявних ион о гранях, статт! у науковкх зогпниках, о do тури, тези 1

4. Скуратовокий В.А. Актуальные вопроси патриотического и интернационально го воспитания в современных условиях. - К., 1980. - 26 с

5. Скуратовокий В.А. Противоречия интернационалистского сознания в условиях перестройки. - К., 1990. - S2 с.

6. Скуратовокий В.А. Интеграционный процесс и управление формированием и развитием интернационалистского сознания личности /на русском и словацком языке/ //¿¡далектика интеграционных процессов в общественном развитии. - Братислава, 1985. /в сшвавт.з Лузикои К.С./-0.35-16/.

7. Скуратовокий В.А. Патриотизм и штернавдонализм в системе ценностей нравственной культура личности // Нравственная культура личности. - К., Виси ¡«кола, 1936. - с.64-72.

8. Скуратовокий В.А. Социальная активность личности как фактор Формирования ее нравственной культуры //Нравственная культура ия-ностл. - с.118-124.

9. Скуратовский В.А. Студенческий коллектив как субъект управления формированием идейной зрелости молодого специалиста // Идей-гая зрелость молодого специалиста. - К., 1986,- с.116-132.

10. Скуратовский В.А. Методологически!! анализ управления духовным развитием личности // Проблемы философии. - Вып.' 68. - К., 1986.-3.76-вО.

11. Скуратовский В.А. Научная идеология как фактор развития ин-зрнационалистского сознания трудящихся масс // Идеология и социальная практика масс. К., Вида школа, 1988. - с.155-162;

12. Скуратовский В.Л. •Формирование кнтеряационалистского сознания личности: проблеш саморегуляции и самоуправления // Человек в системе социалистических общественных отношений. Тезисы докладов л выступлений на Всесоюзной научно-теоретической конференции. К., 1989. - о.105-107.

13. СкуратгвоькиЗ В. А. Фортувашш культур и м1шац! опального ыилкування: специфика саморегулювання та регулювання // Етнопол!-тична ситуацхя на Укра?н!. - К., 1991. - с.84-91.

14-15. Скуратовский В.Л. Национальное воспитание. Интернационалистское сознание // Национальные отнопения. Термины и определения, Словарь-справочник. - К., 1991. - 0.282-283, 295-294.

16. Скуратовский В.А. Диалектика организационных и самодеятельных начал в утверждении ценностей межнационального общения // Методологические и'методические основы обновления философского образования в высшей школе. Тезисы республиканской научно-методической конференции. .Часть I. Методологические принципы построения курса философии и подготовка философских кадров. - 1С., 1991. - с.69-71.

17. .Скуратовский В.А. Методологические аспекты целенаправленного формирования культуры межнационального общения // Методом гиче-ские и методические основы обновления философского образования в выспей школе. Часть II. Украинская философия и культура в системе образования и воспитания. - К.,' 1991. - с.66-68.

18. Скуратовский В.А. Диалектика формирования геополитической культуры // Человек, бытие, культура. Материалы республиканской научно-теоретической конференции. Часть II. - Киев - Переяслав-Хмель-ницкий. - 1991.' - с.БЗ-34. ■

19. Скуратовский В.А. Проблемы развития этносоциальной культуры //-Природа. Лздига. Етнос. - Луцьк, 1992. - с.57-58.

20-21. Скурат!всьшЯ'В.А. Етаосоц{алька культура як фактор в{д-родкешш нац!опально I само бута ост 1. Етносоц1пльна та рел!г1йш культура // Етнонацг'онаяьяий розвиток УкраЯни. Тер.-Лнк, визначення,

персонал!I. - К., 1993, - с.539-540, 775-776.