автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Эволюция и методологическое значения понятия действия в физике

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эволюция и методологическое значения понятия действия в физике"

PTfi ''ОД MlhlCTEPCTBO ОСВЙИ yîvPAlHM

1 9 АПР ваз

^ YAP^tRr.WíVH

ХШйВСЬШ ДЕРЖАВКИ ЩАГОПЧШЙ 1НСТИТУГ i* f.С.СКОЬОРСДИ

На правах рукспис

ЦЕЖйСТРО Лид мила Микола1вна ЕВШШЦ1Я Î Ш'ОДСЛСНЧЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ ПОНШТЯ ДН В МЭЙЦ

Спецтальтсть 09.СО.08 - ¿илософсый питания прирсдознад-

ства i техники

Автореферат

дясвртецП на гдобуття вчензгс ступеня кандидгуа фхлософсысих наук

Харкгв - 1993

Дисертац1я виконана на кафедр! фХлософП Харк1вського Ьаенерно-педаго^доюго .^¡ституту

Наукоанй кер1внкк:

- доктор ф1лософсышх наук В.В.Будко

0ф1ц1йн1 сионекти:

- доктор ф1лософсъких наук,, професор АЛ.Уйомов -■кандидат фХлософсысих наук, доцент К.М.Соболенко

11ров1дна установа - ХаркГвський пол1тахн1чш& 1нстатут

Захист в1дбудеться 20 кв1тня 19ЭЗ р. о 14 годин1 на зас1данн1. спец1ал1зевапо1 ради К II3.24.G3 Харк1вського державного педа-гог!чного Хнституту 1м.Г.С.Сковороди за адрессю: 310168, Харк1в, рул. Блюхера, 2» ауд. А-221. --, /

3 дисертац1еы можно ознайомитись в кауксв1й б1бл1отец! Харк1всь-кого державного педагог1чного Хнституту 1ы.Г.С.Сковороди.

Автореферат роэ1слано п_ . 1993 р.

Вчений сокретар слеп1ад1зов8Но1 ради

КОРКЕНКО Б.З.

ЛЕГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОНОТИ Акту8льн>отъ геии.В розмтку основ сучасно! ф!зики надзви-чвйно »еликого значения набула *еличина, якШ дос! ыайхе не прпд!лялось узэги 1 ([Ллооофськвй i методолог!valí; лН-ерат.у.и, ия величина - д1я. Поняття дП червя к*ан? д! i у в::i о—

Kii народкеаня yctei kbsetojoi jiskkm. воднрчзс у УХ rrosltrl Оуло ус«1доылеко, «о понягтк дН с аихштм ! ¿уйдакекгвльнки для yciТ ¡нших галуяей ф18ичио! науки. Так, Р.Фойнивй1 покагуе, як yci oohoihí »аконл кьютоноао1 нсхаа1ки иохуть бути одержан! i так маного принципу сгац^онарносп дi I. A ciocoiho soopl! btíhochoctí, оаы А.ЕЯгат'ейн2 зказуе на re, 50 II можна отринати i "одного-едииого lapiauifisoro принципу" дП. 3 по-гляду на це не дико, яс псе огльиа KiabKiCTb £íshkíi сходмь-оя на юму, se i принцип! creuiohaphooti д!1 "зооередгена уся ыехаи!ка" /А.Зомыерфелъд/, но цей принцип е "мщий $1зкч-ний эакон", "з!нець ycíel сиотеии" /И.Плэык/ 1 ?.1н. у sj"h«-ху * ции академ!к Л.Б.Окуяь^ »аянвчае, до серед ycíx понягь сучясно! ф1зикя в одке, яко виситься над нима як nafiisuinsíae 1 деятрааьяе - це поняття дП.

йкдо х мя ааернексся до ф1лосо$оьно1 лИератури, 10 spaas-вчвй факт пслягзв i тому, ео поняття простору, часу, енергП, vsck, сиквтрП i 1« подЮнГ сгали предмете« десятк!* коыогрз-tiñ i дясертва}!1., сотекьнаукозих сie?eí., 1 го2 час лк Ciль-захлиаоку : 51лъ- $ундаментальасиу покяггю - дЬ' - дссi йск-тгчно не Су л о прмгкзчено кодного onecí злиür о дэслгдкгпм.

I/ 4ейямав Р., Лейюк Р., Сэндс U. Фейкмзйовскке лекции по физике. - м., IS66, 1.6, с. 94-10^.

2/ Эйнштейн А. Сосрзкяе научных трудоа. - М., 1965, т.I,с.524. 3/ Окунь Д.Б. Физика элементарных части:;. - М., 1984, о.II.

Про акачний р!вень роароблення дано! теии иожна ^оворити лапе у звпязку э досл!диеньяыи в гадуз1 1стор!1 ыехвн!!« I фиагси.

Тут перш «а все ол1д назвати фундаыентальн! прац! Л.С.Полака

як а 1сторН вар!ац1йних принципа иехан!ки, так 1 стооовно

сьогодн!шнього розвигку д1 вI фундаментально! Теня в ф!аиц!»

Аде г тешах праиях а !отор!1 иехан!ка 1 ф1айка $1лософськ1 !

ывтодолог!чя1 аспекта ц!в! тематика аайае не аач!павться. В

той за чао воня наютъ духе складниЯ характер, наст!лыв» склад-

кий, 'до з ЮторН вар19ц1йыях принцип!в наввяь в «зернения

до {до! Бога в спробах !х пояонениа. -

3 !иного боку, е низка прзць, прясвяченяй безпосаредньо вар!ац!йним /чи екстреиальниы/ принципам иехан!ш|. Це роботе -В.А.Ассеева, В.Г.1ванова, Б.Г.Кузнецова, О.С.Рааумоаського» Г. 0. Свечникова те 1нплх, а яхнх всеб!чно ароанал1зов8но сама р1зноиав!тв1 ф!лософсья! ! ыетодолог!чн! аспекта вар!ац!Аиих аринцнл!>. Аде г цих роботах анад1з не було доведено до р!вня вивчення Iстор!I 1 нетододог1чного значения псняття.д!! ях основа фориулпвання жар!ац!йНЕх принцип^, А через ие - через в!дсутн1оть аверневня базпооереднъв до псняття д!1 - з цнх роботах но було поставлено питания про наявн!стъ звиязку (\ вивчення його ыожливого с»!югдядного *«1сту7 двои а такими фундаиентальшши м!н!иуыаии в ф!«ицI, як р!вя1сть нулю ва-р!ацН д11 на 1стинних траектор!ях руху ф!зичних сястем I ск!н-чеино/с сталов в квантов!й ф1 эиц! - гак звании квантом дП» Але, як наы здавться,' саме вивчення цього звяязку дозволяв звернутися до концепцН ц!л1сност1, з позиц!й яко! в!дкриза-ються нов! иоыивост! для подадьшого прасування з роауы1нв1 об"ективнлх п1дстав ефективного застосування вар!ац!йних ■принцип!в до опису природа.

^•¡¿ги ви?!кэють мета ! задач! досл!дження;

- досл!дити становления I розвиток поняття д11 у ф1зиц1 та його методолог!чне значения;

- досл!дити свХтоглядне 1 методолсгХчне значения зв'язку помЬк двома знаиекнимк м1н1нумаА:и у ф1зкц1: р!вн1ста нулю вар1ац11 д!1 на 1стинних траектср1ях руху фТзичних систем I с;игк"ен:;ею 1 найменшою к1дьк1сто д11 Двантом д11/ у квантовТй фХоицТ;

- з'ясувати об'ективний зи!ст та об'ективну п1дсааву 1скування принципу стацГонарноет! дП в природ!;

- усунення на основ1 виг.ченкя ыетодологччного I св!тоглядного значения поняття дП та принципу стац1онарност1 дП будь-яих гЛдстав для телеолог!чного /чи теолог!чного/ тлумачення вар1а-ц!йних пругкципХв механики.

методолоррчна I емпТрипка (¡ада дослТдяення.

Енп1ркчлу Сазу досл!дкення складавть фанти реально1 1стор11 викикнеккя I розветку поняття дП у ф!знц1, починаючи з РЛс-йб-н!ца, жгай гкньГаюБ це псняття, 1 до нашого часу.

Меуодолог!чну базу доал1дження окладасть д1алекткко-мгтер!а-л1с:тичн1.уявлення про об'ективну закочом1рн1сть в природ1 I д1алектакэ-матер1ал1с;тична коицепиХя гд1л1сност1, щэ вТдбг.вае лрояв властивостей ф1з1гчно! непод1льксот! ов!ту .у квактонТй ф1зиа1 ЛкЕср, Д.Бои, В.й.£ок те 1н./.

Наукова новизна роСоти Г э.:нсвн1 положения, зиносятьгя на захист:

1. Певною мхрою новиз«а е уже в самому предает! досл1дження, сек!льки поняття дП ще не було предметом епецХального ф!ло-софоьксго I ыетсдолог!чкого вивчения;

2. Поняття дН ях така. чо повкХстп визначае стан фТзично! систеыи, водночас мае велика св!тоглядне значения: само 1сну-ванкя закоь'в породи та 1х форма вит!кають 1з характеру

функцП д11-1 II повед1нки (при ц1лком природних допущениях про властивост1 симетрП простору та часу).

3. Анал1з поняття д11 викривае глибокий еп1стеыолог!чний зв'язок помХж двома знамениями екстремумами: квантом д11 I р1в-н1стю нулев1 вар1ацП д11 на 1стинних траекторХях руху ф1зичних систем. Кожний з них по-своему св1дчить про фундаментальну Бластив1сть св1ту: його к1нцеву ц!л1сн!сть I нерозкладшсть на. будь-як1 инокини.

4. Структурн! властивост1 св1ту як неподЬльно! цШснос-т1 яьляються глибинною онтолог1чною основою 1снування об'ек-тивних закон1в в природ!.

5. Теолог1чн1 I тедеолог1чн1 спекуляц11 на приицип1 ста-ц1онарност1 дП масть своею п1дставою неусв1домлюваний перенос 1мпл1кативно-лог1чно1 форми .вирааення цього принципу оеа--посередньо на ф1зичн1 системи.

Об'ективна поведХнка $1зичнйх систем I 1мпл1кативно-лог1чна форма 1нтегрального принцип^. стац1онарност1 д!1 визначшоться фундаментальной властивХстю ц1л1сност! при-роди I к1нцевоо нерозкладн1сти II на ынсшгни, ¡до означав повне в1дмовлення в1д чисто континуап1стського погля-ду на природу, аластивого класичнМ науц1.

6. В робот1 зроблена спроба розширення концепцП де-термШзму, а саые: в доповнення до причинних тип1в зв'язку (строго детери1нистичного, чи ймов1рн1стнО- стати-стичного), залропоновано уявлення про 1мпл1кативно-лог1чний тип дётерм1нац11 повед1нки систем, що прктаианний системам, як! описуються 1нтегральниы вар1ац1йниы принципом.

7. Ввд1лениЯ характер поняття дП в систем1 ф1зичного знания сб1дчить про те, що в своХй основ! бск фХзивда реальность в д1я, тоОто фХзичниЯ процесс, ;цо -ьогодн.: наЛ-кращим чином висвХтлюе в ф1зичн!й' ьауц! центральну 1дек,-д1алектики: рух - не скос 1С 1ен.ування 'бугая. Виходячи з цъого, з дисертацП проводиться • положения про перевагу загально-ф1лософсьхо1 коНцепцН д!яльност1 над так звеним об'ектним п1дходоы а широкому кол! эагально—-^¡Хлософських I культуро- •' лог1чних питань.

Науяово-практичне значения роботи. Проведен1 досл1дження та 1х результата моясуть бути никористан! у викладанн! кур-сХв ф!лософХ1, фХлософП науки, ф1лооофськюг питань природознав-етва, а також в курсах з ХсторИ мэханХки I 1стор11 фХзики.

НаукоиХ результата роботи п?еное ыХроэ резииряють уявлекня про типк зв'язку 1 детерм1нац1.1" в фХзичних системах, феномен цТ-лХскост! фХзиэдого свХту I сучасну картину сз1гу.

.Апробац1я роботи. Результата проведеного дослХджекня вихла-ден1 в п'яти изуко'вих етаттях, а такоя допов1далксь на наукойому еемХнар! кэфедрк фХлософИ ХаркХкського Хнкенернс-^едш'огХчного 1нституту '. . , " ■ . . ...

Структура дкгергацП склядаеться з вступу , двах роздХлХа, заключения I списку дХторагури.

о<асви/.л злет рокж

У вступ! наведено обгрунтування вибору теки та IX ак-туальнХсть, розглякуто piBSHb. II резроблення в .науковХй л1тер1турХ,Екзначен1 методолог1чн1 засади,джэрэла, пета та зздачТ

' досл1дження, сформулюван! наукова новизна та науково-практачво значения проведено! роботи i формй !! апробацП.

Б aopaioay роздШ - "Icsoplíi винакнвнн^ í розвитку поняття дП а ыеханиц! 1 ф1зиц1" - спочатку ровглянуто форнузання поняття дП. Хоча сама наава ш>ого поаяття е досить внтропсиор-фнов, ф1зичний зи1ст його прота е аначно йена ашропоморфним пор!впяно а такаий поняттями, як сааа, ¡saca, робота, енарг!я, • юцо 1 поабавдениа будь-яко! наглядное!!, Вперпе поняття дП було сформулвовано Лейбк1цем в 1669 р. ЛейсЫц назвав його. Qjctio Jfttwcí-Ct-S, ! визначив його як добуток маса т!да, цо ру-хаеться, азидкост! 1 часу руху. Bis дае такой i. 1нпе ипзначеп» пя поняття дП через пк1льк1с1ь uaiepií, то ац1щуз:сься на цеп-ну в1дотань за певаий чао".

Мету, заради яко! Дейба1ц osts це поняття, на моенз авэга-тк nosaicia зйа-эованоц 1 сьогоди!. Líosao припустити, цо míe !наии Лейбн1ц xotíb використати свэ! досд1даення а'нохан1кн» пов"язан! з понятгяк дЛ, для обгрунтувания лисунутиго hzm вевьки uiKSEoro св1торозу1йаня, в основу якого bíe заклав досить своерхдний вар1ац!йний принцип: 1стиннин свИ'оа пооерад ycíx иозяявих cbítíb мае бути гакий, якай поряд з неыинучяи . злом утриауе в соб! наксииуи добра. Тод! вияалений ыехан!ков -устр!й природа, зг1дно з пкии в ycix II пропесах дослгаеться максимум результата при мШиальному значенн! дП, поено бу-ло б вважати прмроднячонэукозим Шдтвердаенням ф!лософсьно{ * картина сэ!ту у Дейбнща.

Та, на наль, Лейбн1ц перипи se в1дкряз, ¡до наспрзвд1 бузаа i гак, коли íctiíhhhm троктор1яи систем ойдпоЫдае на И1н1мум, а максимум величина дП, цо, ясна píi, ихлком суперечило тедео2ог1чеим мотивам його баченкя евгту. Цз здарлття míhí-макоу у Еластивостях природа заладило Лз2бн1цу д!йта до ясного формулювакия принципу язйиенао! дП.

Але спразжня необх!дн1стъ в понятт! дИ з иехзниц! булв пов"яаана s псцуками уаагалънень piaa:ix принцип!в ыiнхкуму s ф! aim i, як! KiHsüb к i нива аааешияися яа&же чер^ ci:> nicas .r:e»"ÜHíafi форцулызанияг принципу яз::и£.шс! -И «bnej.ri.-I.

Иопертв! ' гракгуе пиняття д;: голы:;; is;;; око, г po;ysii.-i.;;i "д1яльн!сх1п, кьтра проягпяеться скр1»ь, де vse uicue Оул^-нт-:'

РУХ. Та SîilHS 2 ПрИр0Д1. Ф1»ИЧНИЙ СМИСЛ i pC3«í pníсть д! I у

Копертю! ошмадче а Ле!!бн!цевиии. Треба протз гэуззжити, що 48 дозгай час лоняття д!1 характеризуемся певков иевагшаче-aicic в ыехзнШ. lit; було зластивин навхвь працяы Л.Ейлера, когрий периш гнэй&.оэ яатенатично я сиу форму принципу най-иеншь! д11.

У § 2 "Понятгя д! I i екстреыальн! принципи" рогглянутз нетодолог!чна роль пэияття дП в ствнозлена! 1 рсазгтку зэ-р!ацШних прящвп!э кехан!ка. У вэрлаа!2т!х принципах ыехзи!. та ноге Здо про екстрекальн! глаатквост! 1станнкх pyxis, чи ехстрекбльнях стаи!з в природ!. Взр!ац(йн1 принципа под!ля-ються на дпфзрэнц'Ёя! J хьтегралък!. В xotî час, як диферен-Uíühi прзнцхпп зкзгувть на те, чим з!др!аняггъся 1стинка ïpseKTOpiH руху сиcishe sií ycix а1ненэтичво аожлигих трэек-ïopifi в колкий даяий момент часу, !кгегрельн! aapiauiíKí принципи яохазусть, чи Ipïhskw; pyx слстсин ai чргзняеться 21д ycix хШкагачво uoxkzsjoc рух'з sa skíкченяий npciiisox часу 1нтегрзлья1 мр:эц;Й;п прянцияи язлжлз с??эю

pí3Hi фэркулязаная охгото ззаснг принципу - принципу чвймек-eoî дп.

¿escás гкнацЬ'1-:Ш cïojJib були наколочен! багаи знания про piaHouasiTHl чэсткэв! принпвпи MiHísyua, чя каксимуиа, що описузали рух св!тла, уыози р!вновагя аехэнЛчних сиетеи, тозо. Haspiao зажлизе газдааяя оСедкзная цпх р!зяоман!тних чэстко-2ях принцип!» з одному загальвому принцип!, яквй буя би придат--

ь-в - _ .

нии для опису ус!х эипвдк!в руху, що надо велико анэчвння для досягнення внутр!шньо1 едност! механ!ки. Масштаб 1 глибина ц!е! задач! вимагали перейти з!д уявлень про и!н!иалън!сть шляху, чи часу до яко!оь 0!льи аагадъно! величини, котра б аалехала не т!льки в!д координат та !х пох!дних, аде й в!д дхI сид. Caue ц1й ¡сторичн1й тенденцП роавитку механ!ки найкращим чаном в!дпов!дало лайбн!цеве поняття дП.

15 кв!тня 1744 р. з Париж! на зас!дакн! Акаденг!! наук П"вр

Лу! üonepTDl виступив а допов!ддп: "Уагодження р1аних аакон!в

природа, котр1 до останнього часу уявлились несук1ошшип. 2 ц!й

долов!д1 впераь був викладенкв припаи киГлткыоТ дп. "оперло!

а самого початку надае йому гранично широкий зл!ст: рух таарин,

проростааня рослин, обертаиня з!рок, пад!нна kbhíhhh - все ад!й-

сыюеться в природ! га такими траектор1яыи, на яких д!я в м!-н1ыальяою. Мопертс! з самого початку нэдаз своему принципу

широкахО телеолопчного ! теолог!чного тлумачення. "Наш принцип, - пше в!н, - залииав св!т в пост!йн!а потреб! в могутнооН таорця, е необх!дним насл!дком !з найб1лъш мудрого аастосуван-ня niel могутное?!". На його думку, принцип найыеныо! д1! в ун!версалыиш началом в природ!, яке доаволяе дедуктивним шляхом вивести вс! аакони природи !, в першу чергу, - закона механ!ки.

Наступна епоха матенатично! розробки принципу найменио! д!1 зэвдяки працям Ейлера, Лзгрвнжа, Якоб1, Гаи!льтона та !нших ознаменувалася вакливим в!дхриттям, зг!дно а яким д!я на !с-тинних траектор!ях руху систем иожз бути не т!льки м!н!иуном, але й максииуиои ^як з цим вге свогэ часу а!ткнувся Лейбн1д7, але в усякоыу раз!, завжди 1 обов"язково ьона е стац!онарною. Завдяки цьону Оуло знайдено ¡стотне уточнения озааки !стинно! траектор!! руху систеии: !стинною траекторией руху е та, на ftKíй 5зар!эц1я д! i дор^внюв нулев!. Це i е формулввання уаови схаЩоаарност! дП.

1 _ 9 -

3 того часу з роввигку ф1шк11було усв!до«лено надзвичайно

широке коло застосування принципу наЯиеш!о1 д11, далеко га мз-

жаии механ1ки, в те.рлодинаы'и:, елоктролинзинц!, Teopi I г:дкос-

ност! i Kia.HTssli: jisnai, сучосаих об^вги-.^гчнх icopjn.-.

Та неааакавчи на гаку виклвчко пяроку эзе?осоаа.ч:еть яркк^.:«-

пу навменво! .ail, aa оьогэдн! a.e зеисе а!яки/ теор-зтичних i ■

сз!тоглядних ро8"яснек1> ароивчо! ялодоггогчост1 йога лвстосу-

BSHüH. Ни« користуються просто тому, цо рвальяий рух фЗзичккх

систем «азгди п!дхорявтьоя Лому, еле чому це - ивя1доыо. Bl-

домий Icropax иэуки Л.С.Полак? так паке яра це: "Ми «г яе ьнавко,

чоиз is Bi^ouKx паи ф{звчккх явис природи анечна частика

укладаеться у вар1ац!йну cxeuy, чоы> значна чвстгиа ф!аичнаГ

науки меже з метекатичкэГ вочки гору роагяядзтися як клас

задач вар!ац1йного числения",

Отже неыинуче постае питания про &инсуваьап лрмроди е:;ст-

рвУзльно1 П9ввд1якя ф(»ичииг скстеу i про т! об"£ктиян1 влэс-

sujccsl у!яичисго cbiiy, ski П обуноивкть.

¿HsniiOBi дьяго питания лрисвячен! наступи! naparpsju яер-

азго рояд1лу: § 3. «isaiir дН"; § 4 в4!лссо$ськ: даскусН навко-

ло принципу яайкерао! дН" Г § 5 "Оо'ичктй£НИй auies. принципу с1вц!онариост1 лi 1". Тут перг га все г"яйолу?.твся, зведе:>ня

констзнти Еяаыкь /кванте sii/ п seiстеиокoriчаму caücai означав к1днз1лелкй Bf д "<enoi<ev»!-,hoi д£Т"зл:зэ:.П cs?2iij ; s/чяйх скстеи 2 ьерк 1ньх exainvls ; fx ивегув» Не с CtsnocspejHis; касл!дкои фукдвмеята.пьао! гвакхого! глас.чигст/ св:зу як нелояльного цьчого, яку гзлровзд-г,>; кс^стекта £ .

fiiyo .1 ми зьернеиоей до в'докпе ?Ллософських днскусШ яавяс-Г:с- принципу язймгншэ! дП /§ 4-7 з!д чес!в Мвпертв! I до каввх дыв, го иусвно константузати таке. Характерною ссо0ляг!стю ¡нтегральыого зар1зщйього принципу е те, ко ще ке !снувча I/ Пола к Л.С. Гаиилхток я приьцгз стесиэнарйостн л-зЕствия. -Н.-Л, ,1Г36, с. ¿53.

майбутвя конф!гурац!я к!нцеаого отаву системы строго визначае-«раектор!ю нзйбутнього руху систем» до нз1. При цьоиу все це д!йсно цtлкоы в1дпов!дае об"вктивн!й повед!нц! систем, цо опи-суються !нтегральним вар1ац1йним принципом. Як красноаоаяо пиве Р.феЯнмав1, ус! наш! !нстинктв прячаа 1 насл1дк!в ставть на дя-би, як Ильки ив звертаемооь до (нтеграяьних гар!ад1йнях прин-цип!в 2 выявляемо, цо 1*6 в момент, цо безпосередньо передув реальному руху, чаотка якимооь чином зважуе ус! мохлив1 вляха руху i вибирав оаме той а них, на якому виконуеться умова ста-ц1онарност! дН. Це й привело саого часу Поперто! до бога I породило чисельн! теолог!чн! 1тчлоэлог!чн1 спекуляцП довкола принципу наймеино! /чи стеаЮнарно1/дН.

Caue ц! обегавини надзвичайно загострвють питания про об"-ективний зм!ст явнца стац! онврност! д11 на Ютинних траеггор!юг

чим породжувться /чи забезаечуеться/ в caata природ! стац!с-

гРТту

нарн!сть дН, або про цо, про як! властивост! говорить факт стац1онарност! дП на ¡станннх траектор!ях руху? *о<ша спод1-ватися, цо подальше досл!дяення специф!ки принципу стац!онар-ност! д!1, 61льш глибоке проникнення у його суть призведуть до розкриття Кого загадковост!, а тии самим 1 до остаточного выключения бсяких пtдстав для теолог!чного чи телсолог!чного його тлуыачення.

В ыетодолог1чноыу анал!з! принципу стац1онарност! дН необ-

х!дно вид!лити два аспекти. Партий з них - це форма вибиття

принципу ствц!онараост! дН, при цьоау не ватзиатична форма,

а II зм1стовна 1итерпретац!я, тобто те, цо моана назаати enicie-

ыолог1чною формою. Д!йсао, застосування принципу стац1онарност!

дН вилизаеться в таку форму: якцо вих!дна конф.1гурац!я стану

систеыи е A, a кйщева - В, то а силу принципа ciauiонарност!

ДН едино мохливос /реальною/ траектор!ею буде деяка траектор!я

АВ, на якШ виконуеться уиова caaniонарност! дП. Таким чином,

1 Оейнман Р.,ДейтонР.,Сэндс а. «ей.таановскае лекшш по физике. И., 1966, т.б, с.109.

мя бачиио, et> » точки юру свое! форма зм!стовна !вторпрвтац1я принципу стац!онарност! д!! виливаоться в м!ркуяання, як! в сво-. 13 сукупност! утзорювть пезну 1мпл!кагивно-лог!чну* структуру, на цо й зкззув зз"язка "ягсдо..., то..." (\ до сане, за висловом Р.фейнмана, ! п!дн!мав на диби yci нав! 1пг*инкти причин t насл!дк!в/.

11я структура в звичкоп i ц!лком природное для людського 1н-терэкту t його способу мислення. Але при спроб! ре!нтерпрету-вати принцип стац!онарност! д!1 тепер эхе безпосередяьо на ф!зичн!й систем! дя структура Эого вЛдбиття ! празлодить до знаменитих труднощ!в, зг!дно з якиыи часткз "наперед знав" найбутнв траектор!ю свого руху, "вибирае" rpaeKïopiio py}g i т.!н. Само неусв!доыллване перенесения ц!с! !ылл!кативно-лог!чно! форма вираження принципу стац!оыарност! д!1 !з сферя людсысого мислення безпосередньо на фИичну систему /чы чзст-кх/озиязляеться з1дпоз!далыши за приписування 13 "своо'оди зол!", "здатнсст! до мислення" Я т.1н.

Другая аспект, на якяй нзобх!дно звер:.'уги угегу при ыетодо-лог!чному доол!дненн! принципу стац!онарност! дiI, це питания про його ohionort4hi основини: чому все к таки справд* bcî рухи в природ! здгйснюеться таким чином, до нэ Iстинних ^або реальних^ траектор!ях руху д!я эавлди без 'зинятку в стац!о-нарною? 1До приховуеться за ц!ев обставиною? На як! структуры! аластивост! es!ту вказуе цей яеэацоречнкй факт? В рамках класично! ф!зяка ! класично! картипп евгту це питаннд гавздн залиаалося без в!дпов!д1. Характерное рисов класично! ф!эики

I/ Цей терм!н исяа показатися надлишковим. Та все а таки ыи мусамо вдатися до аъого, осшльки в лог!ц! з так ззана каузальна !мпл!кац!я, що пезнов uipon зирзлае причиниий зз"язок. «и звертаемсоя до терм!ну п!ипл!ка1ивно-лог1чни.1" езме для того, лоб ai докремишеь ,з!д будь-яко! згздки чи натяку на причин-шеть i п1дкреслити суто лог!чниЙ характер зз"язку, до роз-глядаеться.;.;т;о каузаль:-у 1мгл1хап1а диь. : Кондаков H .lit Логич»* "-.юрарь-огравочкик.-М., l'.i'o, c.ii4I ).

• ' О

е уявлення про неперервн1сть ^ебо хов1И«увльн!оть/ простору, часу, руху, динаы1чних величин ¿мася, сидя, esepril/ Ii к!нець KiHueu, дП.

Sobcím tEaoíи e картина, яку две нам ebshtobü физика. ii вих1дна ïcsb про Юнуваная кванта дП утримуе j со?! вП1СТв120Л0Г1ЧНу ПООИЛКУ ПрО KtEUeiy ф!ЗИЧНу НОПОД1 льн!сть 1 нерозкладн!сть cslsy на будь-як1 елементв чи множинг сл&-мент!в. Де означав, цо на певному ^самому глабинноыу^ pisHi саого 1онування culi !снуе як едине 1 ц!я!сне, в не либо веключно множинне, як це ввнчаИно нами уявзшвтьоя. То г зикикае питания, чи ¡снуе якяйсь ввпязок пом1ж uisn кванто-вов властив1стк ф!зично1 непод!льност! i ц!л!сност1 csiiy 1 принципом стаа!окарност1 дi I?

Е poayuíHHi внутр!«шього íkíctv принципу стац!онарност1 д! ! ми стикаемоск з дуже спецвф1чнии гносеолог1чкиы затруднениям, яке породжуеться нашим звичасяви суто коатинуалЮт-ським поглядеш на природу. Саме абсоаютизвц!я одп!е! ¡uta&w-ïdct! в природ! i авична ilpe s актуально 1сну«зчу позну днференц!йоаан1стъ отан1в природ?, робить неыожливиы авясу-жаннл пр;рг>дн!:: гЛдстеь 1нгегралыи1х принцип 1 в. 8 nosnatß вСсолютно! множинност! 1 повно! /безиежно1/ дифсронц12оьа-ност! природк íHTorpaHbHi вар!ац!Йн1 приицвпв могли бути т1льки чудом в природ!. I вони хаьисашсъ таким чудо« до появг квантово! карткнн св!ту а прмамакням 18 феноиеноа síeíchoctí його. Якдо ж ми будеио виходвти а ъизнання власти-boctcí: св!ту як в концевому в!дсумку нед!лииого i керог-кладного на нкокяни i ц!л!сиого, ао взвдяки цьоыу в^дкрл-ваетьса кожлив1Сть певногс постуду в розум!нн1 !нтегра-льних вар!ац!йних принципа.

Для ¿¡зичнкх умов, ааданих певною кснф!гурзц!ею систеыи прояв властивостеС ц1л!сност1 ! нерозкладност! cBiïy полягае s фактичному виклгчекв! 1г приименного 1й природ-

~ 13 -

нього руху !1 будь-яяо! можливост! необмежеио! детад!гац!1 !1 стан!в. А цб досягазться само на траектор!ях, «о виклю-чавть вар1ац!в дЛ, тобто таких, на яких вар1ац!я дП до-р!внветься нулев!. I ось яким чином, або в якому роаум!нн!.

Якби реальний рух система зд!йснввався по таких траекто-pinx, на яких аар!ац!я д11 не дорхвнюв нулев!, so ца означало б, до можна взяти будь-яку дов1льно бдиэьку до ícthhhoI траектор!в,1 вона була б ф!зично з!ды!ннов в!д IcthhhoI трэ-eKTopi!, оск1льки на н!й величина дII буде в!ды!ннов в!д золичини д11 на 1стинн!й траекторП ^áapiaulH д!1 на дор!в-hdS нули у цьоиу вкпадкз!^ От*е тан, де зар!ац!я д!1 не дор!в-нве нулв,в1дкрнваеться можлив!сть Шчин на обмежено! деталi-зацН траектор!й руху, 1 кожна3траектор!й як завгодно близь-ках до Ютинно! траекторП вса ж буде ф!зячно ^тобто за величиною *\\) в 1ди!hhod в!д не!. Цэ й в1дпов!дав звичяому догляду яа св1т як виключно ыножинкий i-, суто континуал!стськ48, такий, до п!ддаетъся безыежн!й детад1зац!1. Апе насправд! вся ця чисто множннна картина сз!ту !снуе г!льки в наи!й уяв!, бо в реальному cbítí рух завжди в!дбуваеться лизе на таких траектор1ях, на яках вар!ац!я д1! дор1внюе нулез1. I саме piBHfcTb нулев! Bapiauil д!1 на 1стиниих траектор!ях ви-ключае необмежену детал!зац1ю ф!зичнях otshíb на !стинних TpaeKTopiHX. Дгйсно, у цьоиу випадку ми маемо не одну, а безк!нечну иножину траектор!й, близышх до !стинно! /таких, ¡по ■ оточують II а близькому окол!у, але вс! вони i nouís себе ! в!д ícthhhoI ф^зично Н1чка не р!зняться, оск!лька в силу р!в— н!ст! нулв Bapianü дН на них величина д!1 залишэеться стзлса í незм!ннов. Тобто ф!зично цих траектор!Я як р!зних /як еленен-tíb ыножини траектор!Я/ фзктично не !снуе. Це й означав при-роднч i необх!дне обмеяення чисто иножинного погляду на C3ít у цьому випадку. Отпе, вваога покластл р1вноэлнулев! варгац!ю

дП на Jctehhex траектор!ях оакачае не що !нше, як в1дмову SIД ЧИСТО ИНСЖИННОГО, KOHTWiySJI 1С1СЬК0ГС погляду на cuir J вепровадаення черев цю вииогу 1де1 цШсност! i KitraeBoi нереакладкост! est ту на будь-як1 кногипя. Але ж реадьний рух ф1зичних систем деконструс саме «е.

Як оачиыо, питания про те, якви чиноа чаотка наперед до-£1дуеться про iстпнний влях оюго иайбутнъого руху, soBCiii не виникае, якщо виходити s головного еп!стеыолог1чного пооилен-ня юзантово! ф1викв - 1де1 ф1сично1 непод*льност! св!ту в к!н-цевому пхдсуыку, бачення cBiry як такого, що е в мнцевоку пхд-сумку цгл1снш/ i нерозкладним на будь-якх мнолжни. Частка з неб- ! ххднгстю рухвдться по едино моклизому в кожнхй певнхй сктуаш I реальному шляху, що вхдповхдае вдй фундаментальней структурой властивост! свхту i на якому BapiauiH дор!внх>е нулев1. 1н-ших ш лях IB II руху просто немас, хоча наш чисто континуалхст-ський поглдц i малюе безмезщу сукуптсть таккх ктнеыатично pie-новднних s реалъким тлххв. Кхнсцъ-кхкцеы в сешй гяибиннхП основ i природи км стикасшся з властивхстго II фундаментально! qi-JiicKOCTi, а принцип стащокарност! дП, чи стала Планка, е л кие pisHi суто техшчш засоби вираження ще1 1де1 ыовою науки.

На цхй П1дставх у другому'роздхл1 "Принцип стащонарност j дiI i розвиток концепцх! дотершнг зиу" запролоновано пэвие рсз-ширення уявлень про форми зв"язку i иричиннэстх у природi. Сказано , що причинна форма зв"язку /строго детермх hi стична, чи с артистична/ не вичерлуе собою вех мокливх форми зв"язку в cbiti . По рад з нею мэжуть хснувати i ireni ф-э]гааи звпязку у природ!. йь-приклад, системи,що описуються хнтегральним вархавдйкиы принципом, виявдяять iьшлхкативно—логiчний тип зе"язку, що вктхкае з валстиво ст i Ix фундаментально I uiflicHOcii, задано! ргвнютэ нулю Bapianil д!I на :стинних траекториях.

I ч,

Але певне розширення концепцП детеры!н1зму в свои таргу вимагае розизирення I ыаних уявлень про. системи I тигги цГл1сност1 систем. Цья-чу питанию присвячений скреккЯ параграф "Розвиток уявлень про поняттл скстеш". У цьому параграф розглянут1 вельми широк! та р1зноман1тн1 способи класкфГкацП систем. У найбЬлып загальному розум!кн1 система е множима якихось елемек?1ь, що пеЕ.чим чином орган!зсван1 та пов"язан1 ломЬк себе I сво1ы загалом утЕОрвкть деяку цТлГснХсть.

Основнм-гл типами п!л1сност1 систем е тал звана сумативна ( чи агрегативна?" ц1л!сн1сть систем I (бГль^висока за сзо1м зм!стом) орган1зм1чна ц1л!сн1сть. . '

Сл1д п!дкреслити, до в цЬтсыу тлумачешш зШсту поняття системи, а також притаманних системам зластивостей I тнп!в ц1л1снсстГ-' 1х все ж ке виходеть за мея! суто множинно! парадигма бачсння сз1-

°3авдяки цьсму в пТлому уявлення про стали ц1л1скост1 систем

■ 4

також залипаеться суто мноникнкм, тсбто та;««, п;о забозгхечено пев-киш! фГзично-приттенкжя! взаемод!ями :к(5рстко-динам1чно1, чи йиозХ'р-н1стно-статистично! прирсди, що пов"язують елементи системи. Але зрахувяння проведеного досл1дження методолог1чкого зм1ету принципу

стацГонарност! дП дозволяв донести розум1ння мс.тливях тип1з п1л!с-кост! систем до визнання граничного, унХкального за своЬм здастино-стямп не-мнсжинного типу ц!л1сност1, ¡до гцуитаманний сачо системам, як1 описунться Хнтегральнкм принципом стацХонаркост! дП.

СЛ

це вкмагье г.евного розгирення нагсих уявлень про тиии цХл1сноса; систем.

В заключному параграф! П роздхлу "Вхд поняття "д1*и - до кон-цеггцт I дтяльностх /соц1окультурний аспект/" охцнеться загальнг св1Т0глядн1 насупдки проведеного дослтдження поняття дЛ. Показано, що ведает М1сце i роль покяття дЯ у ф:эищ добре узгоджуються з основною 1деею Д1алектичного свхтогляду, згтдно з яким дтя /уже не тзльки мехатчна, чи фтзична, а взята в найб1льш широкому розушнш : е взагал1 спосхб буття. fía Ц1й П1дстав1 проведено поргвняльний ана-Л1з так званого оС'ектного пгдходу в методолог i I науки i кокцепцЛ дтлльносТ1. По своХй cyTi об"ектний щдхгд мае вдале застосування лише в межах класичного природознавства, де щен^раховуеться належ-ним чином актившсть суб"екта i дткльшстна природа ni знания. Показано, що кснЦеггсця дхяльн стз мае пени! методологiчнi í сощоку-льтурнх переваги поргвияльно з так званиы об':ектним щдходом..

В 3aKÍH4eHHi коротко викладеш основн'с наслхдки проведено! роботи:

I.Поняття Д1I в icTopiI механпси i фхаики пройшло складний шлях, розвитку, але май же с самого початку вода безпосередньо причетне*. . до екстремальних принцитв у ф1эиЦ1. '*

Сьогодн1 по своХй св1Тоглядн!й Í методологi4Hiñ значимости в фтзицг це поняття далеко перевернув такi фундаментальна поняття природознавства i фхлософ:I як: простгр i час, «аса, енерггя, рух, тощо.

, 3. Поняття дт! як таке, що поеднув в co6i динамтшп i кшема-тичнг /просторо-часов:/ характеристики стангв фхзичних систем, найбхльш вдало порхвняно з i на ими фундаментальными шняттями науки виражае центральну здею диалектики: pyx е спосхб буття природи. В своЗСй cchobí вся ф^зична реальшеть е д1я» тобто процес. На щй шдстав: в дисертацЛ обгрунтована широка застс— coBHÍcTb i Ш1ДН1СТЬ концепцЦ д:яльност! в фтлософ11.

• *

4. Поняття дЛ через принцип стащонарносп д:1 вказув на тд-стави 1снування законгв в природ:. Такою П1дставои в структурна властивтсть св1ту як цШсного г в Лицевому пгдсумку нерозкладно-го на елементи I множини. В дисертацхI показано, шо само в цьому й полягае епгстемологхчний эмгст принципу стацгонарносТ1 дП, з яко-го витгкають ус1 основнг закони кехадоки.

5. В дисертвцгХ з"ясован1 джерела телеол°Г1чних I теолог1чних спекудящй на трудно щах усв1ДОмдення принципу стацхонарност: дЛ. Показано, що важливим дяеролом таких труднспцв е нвусвЩовшований

перенос IмплIкативно-логIчноI форми вираження принципу стащона-рностх Д11 в гнтегральтй фор»« 13 сфери лидсысого мислення безпо-1

середньо на фхэичну систему. Теологччне тлуиачення принципу най-дП

мешо! в таксж цглкоы безпгдставним, оскгдьки хнтегральний варга-

цхйний принцип насправд! вимагае не мгшмуму /чи максимуму/ д:1, а втацхонарностх дЛ: варха^я дЛ повинна бути рхзною нулев! на 1стйкних траекторхях руху систем.

6. В дисертаЦ11 зрэблена спроба розширення концепщ! детермг-Н13«у на основ! аналхзу меж застосовностг строго однозначного динамичного х ймовгртстно-статистичного тит в причинного зв"язку в системах. Показано, що Ц1 типи зв"язку не е вичерпними в природI. Поряд з ними 1снуе I так й тип зв"язку, який обумэвлений структур-ними властивостями Ц1л1сшст1 свхту через принцип стацтонарност1

дП.

1Ь т«« дисертацЛ автором опублгковащ такг працг:

1. К критике . идеалистической интерпретации принципа стециона-рности действия.// "Философские проблемы современного естествознания",- Киев, 1981, вып.51, стр.136-143.

2. Поиски корректного определения предмета технических наук.//

"Методологические проблемы технических наук" - М.,198Ь, стр. 6207 /в сщвавторстгп/.

¿.Деятельность как основа корректного определения предмета технических наук. //'Философские проблем современного, естествознания", - Киев, 1906, вып.сО, стрЛ10-123.

4.Понятие действие, его история к методологическое значение.// " Концепция целостности", - Харьков, 19с37, стр.7-2£.

Ь. Критика идеалистических спекуляций на принципе стационарности действия. // "Концепция целостности", - Харьков, 1987, стр. '¿П-31.

I

ВТдповТдальний за випуск: доктор фТлоссфськкх наук Будгсо В.Й

ГПдписено до дсуку17.03.^3. Сормат 1/1о, .ПалЪ Друк ойсегниЛ,* Умовн.-друк. арк. 1,0. Обл.видавн.арк. 1,0 Тираж 100 прим. Замовлення Р 437 . Безплатко.