автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Еврейская община Львова в межвоенный период (1918-1939 гг.) . Этнополитический и социальный контекст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Еврейская община Львова в межвоенный период (1918-1939 гг.) . Этнополитический и социальный контекст."

' од

НАЦІОНАЛЬНІ АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ б П і! З і і- ?НСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА Ім. І. КРИП' ЯКЕВИЧА ' Спеціалізована вчена рада Д 04 .09.01

На правах рукопису

■ МЕЛАМЕД

Володимир Миронович

ЄВРЕЙСЬКА ГРОМАДА ЛЬВОВА У ЙІЙВОЄННИЯ ПЕРІОД (1918-1930! , ЕТНОПОЛІТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ

Спеціальність 07..00.03 - Загальна історія

• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата •- історичних наук '

ЛЬіЗІв - 1993

Дисертацією є рукопис , '

Робота виконана у Львівському секторі єврейської історії і культури Інституту національних відносин і політології НАН України

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

Василь Якович Гордієнко

Науковий консультант - доктор історичних наук, академік НАНі

України Ярослав Дмитрович І саєвич>

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Степан Арсенович Макарчук кандидат історичних наук, доцент Жанна Миколаївна Ковба

Провідна організація - Інститут гуманітарної освіти Державного

- . університету "Львівська політехніка"

Захист відбудеться.

1995 р. О /& Ковані'

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д. 04.09.01 в Інституті українознавства ім. І. Крил 'якевича НАН України (290008 м. Львів, вул.Винниченка,24! ,

З гисертаці єю можна ознайомитись у бібліотеці Інституті-українознавства ім.І.Крил'якевича НАН. України (29000С, Яь:;ів, вул.Винниченка,24) - ■ '

Автореферат розіслано. .^У ^

■ Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради/

кандидат історичних науі? ? ^Ф.І.Стеблій

1-998-р.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ

Постановка проблеми та 11 актуальність

Необхідною передумовою успіпного дослідження історі ї країн і народів є вивчення Сторичного минулого окремих регіонів і міст. У цьому сенсі значний інтерес становить історія Львова, , зокрема його єврейської спільноти, яка складала третину насе-легчя міста і підігравала значну роль у політичному і етнокультурному розвитку тогочасної Галичини.

Протягом міжвоєнного періоду вакко уявити інфраструктуру міста, його господарство та економіку без активної участі єврейських чинників. Економіко-господарська взаємодія відбувалася додепно як у промислово-фінансовій сфері , так і на побутовому рівні. У політичній взаємодії єврейська спільнота відігравала, залежно від контексту подій, роль "третьої сили*: стабілізаційного чинника чи, навпаки, "відповідача" за дестабілізацію ситуації , прорахунки, поразкитоцо і тим самим сприяла певному баланс;/ сил, причому не лише у місті, але й у регіоні.

Актуальність дослілгупаїгої проблеми пояснюються як їх з в ’ я? -ком з низкою інпихпроблем соціально-політичної • ’торіі міст?, зазначеного періоду, так і порівняно незначним ступенем випче.:-ня. Значимість теми підсилюється і потребами сучасного історичного періоду, оскільки п незалежній Україні відбуваєт ся пі” родкеетуї національно-культурного життя єврейського населення . Процеси національного відновлення вимагають певних запозичень із минулого з адаптацією та корекцією на сучасність.

Предмете., дослідження напої роботи є СЕрейська громада іи.ь.,-па як спільнота і як організація. У контексті спільноти [>е~ глядаютьслтопографічні, мовні, соціальні, майнові, професійні, політичні характеристики та особливості спрейсь зго населення. У контексті існуЕ ння громади як організації (юридичної особи)

увага акцентується на дослідженні II господарсько-фінансової діяльності, виборчих процесів, внутрішньопартійної боротьби та політичної лінії II проводу. Єврейська спільнота, тобто загал єврейського населення, трактується як об'єкт і як суб’єкт історичної екзистенції. їакий підхід дає змогу розглядати єврейську

о

громаду Львова не лише як пасивний чинник соціально-політичної взаємодії, ч ле й висвітлює II діяльністьгк активної сили, що спромоглася впливати на хід подій у місті та регіоні .

Хронологічні рамки дослідження охоплорть період, що розпочався після захінченяя Першої світової війни подіями листопада 1918 р. , до початку Другої світової війни, тобто до перших днів вересня 1939 р. Це співпадає з періодом належності Західної України до Польші - багатонаціональної держави, в якій права національних меншин певною мірою були обмежені.

Історіографія проблеми, ступінь II розробки. Сукупність праць, які безпосередньо чи побіжно висвітлюють окремі аспекти соціально-політичної історії єврейської громади Львова протягом

1918-1939 рр. , можна поділити на такі групи:

- польсько-єврейс ка історіографія міжвоєнного періоду;

- українська радянська історіографія періоду тоталітарного суспільства та сучасна українська історіографія;

- сучасна польська історіографія;

- ізраїльська, північноамериканська та західноєвропейська

сучасн* історіографії. .

. До польсько-єврейської історіографії міжвоєнного періоду належать в основному праці євреїв - громадян Польці, які досліджували різні аспекти єврейського національного життя та міжєт-нічні відносини. Більшість таких досліджень має загальний характер, тобто стосується країни в цілому чи регіону, і лише деякі іт них присвячені єврейській спільноті Львова. До праць, в яких

досліджувались конкретні аспекти життя єврейської громади

Львова, належать роботи М.Балабана, Я.Шаля і В.Хайєса1. Із ник

тільки у монографії М. Балабана досліджуються аспекти діяльності

О

Реформованої синагоги у Львові. Робота В.Хайєса - це фактично аналіз звіту правління громади за шість років (1929-1934 рр.) .

Низка праць єврейських істориків, соціологів, економістів Польщі міжвоєнного періоду була присвячена: соціально-професійній структурі2, парламентській репрезентації1, освіті* єврейського населення країни. Хоча ці праці мають загальний характер, однак вони дають певну уяву про становище єврейських громад у регіонах та містах, зокрема у Східній Галичині та Львові. Особливою змістовністю відзначаються дослідження І .Борнитейна, в яких аналізується соціальне та економічне становище львівських євреїв. Діяльність єврейської парламентської репрезентації у

1919-1933 рр. відтворена у праці Леопольда Гальперна, де окремо розглядається єврейський парламентський клуб зі Східної Гали-

‘ВаІаЬапМ. Нізсогіа Lwov»skiej Бупадод^ роэсероздеі . -ІлобV, 1937; Зсіїаіі Л. Рггеносіпік ро zabytkach^ydowskich Іл?о\*а. - іл*6у, 1935. Бгейб lat Отіпу Иугпапіоиез

Іусіохзкіе;} «е Ілшздіе (1929-1934). - і,у6у, 1935.

1 BoInstein І. Э^гиксига гаюосіома і єроїесгпа Іиапобсі аусіоивкіеі V Роїзсе II Эргаиу НагосІомо£сіоуе. - 1939. -Ыг.1- 2. - 3.43-98; Сіікатап ^) ЙЬі-икйиг а Броіесгпа Іисі-по§сі 4ус!о«акіеЗ V Роїзсе // §реаму Нагосіомо^сіоме. -ІЗЗС.

* т.2. -Зч£оо*ааві

* Наїрегп !•> РоІІЬука £усіомзка V Бе^ів і Бепасіе Іїгесгу ■ pospoHtej Pof^kiej 1919 - 19 3 30//Зргааду Магос1омо§сіог/е.

- 1933. - N«.-1. - 3.29-71.

4 Ьапдпав б. 2у</г:і а й<:ис11а ака<3етіскіе Ро1эсе м latach 1921-1931 (вьисііит staCyзtyczne) . - їлочг, 1933.

чини, а також діяльність послів і сенаторів зі Львова.

Політичне життя єврейського суспільства, особливо проблеми антисемітизму, міжлартійної боротьби та міжнаціональних відносин , висвітлено у дослідженнях А. Аланда, В.Альтера, Р.Корша, й. Кауфмана, Й .Перельмана1. Більшість вказаних праць польсько-єврейської історіографії міжвоєнного періоду не подавали загальної характеристики єврейської спількэти Львова, тому лише шляхом дедукції можна з 'ясувати певні аспекти загальної картини.

В українській радянській історіографії єврейська громада Львова як соціокультурна спільнота не була предметом наукового вивчення. Історія єврейської громади розглядалася лише побіжно у контексті комуністичного руху в Західній Україні чи боротьби з сіонізмом як різновидом буржуазного націоналізму тощо. Окремі фрагменти за темоюу ракурсі комуністичного та робітничого руху

і боротьби з сіонізмом присутні у працях В. В. Добрецової*. Значний фактичний матеріал про діяльність сіоністських, а також єврейських соціал-демократичних, комуністичних організацій, їх відносини з польською і українською лівицею зібрано і опрацьовано

‘ Aland A. Ukla<9/stosvmk6w wyznaniowo- zawodowych wsr6d ludno§ci trzech wojewodztwpoludniowo-wschodnich// Spra-wy War odowo£ciowe. - 1939. - Nr.1,2. - S.24-48; Alter W . Antysemityzm gospodarczy v Swietle cyfr . - Warszawa, 1931; Korsz R. 2ydowskie ugrupowania wywrotowe w Polsce . -War-szava, 1925; Kaufman J. VJalka klas w iydowstwie. -Warszawa, 1935; Peielman J. Rewi.5^qj*;ij3j*i w Poises 1)9.22- 1936. -

War szawa, 1937 .

2 Добрецова В. В. О контрреволюционной деятельности сионистг скюс организаций в Западной Украине в 20-30-е годы и борьбе протиг них КПЗУ // Идеология и практика международного сионизма. - К., 1981. - С.152-169. ' ' '

О.Я. Красівськин у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук1. Зрозуміло, що ідеологічні догми та стереотипи змусили автора виконати роботу у традиційному для тодішньої історіографії дусі. Монографія С.А.Макарчука, вякій досліджуються національний і соціальний склад населення західноукраїнських земель, етносоціальний розвиток і міжнаціональні відносини, на нашу думку, помітно виділяється об’єктивністю та науковою глибиною серед низки праць 80-х рр.2

Сучасна українська історіографія поступово звільняється від ідеологічних напарувань, розглядаючи серед інших проблеми національних мениин. Особливості суспільно-політичної ситуації В Західній Україні міжвоєнного періоду розглядаються у працях М.К.Иввгуляка3. Діяльності єврейської громади Львова у міжиоєн-ний період присвячений розділ у монографії дисертанта4.

Сучасна польська історіографія, нанашудумк\г, посідає одне із провідних місць у розробці тематики новітньої історії єврейських громаду кордонах другої Речі Посполитої. В останні десятиріччя, побачили світ дес.\: .л наукових видань, присвячених різша*.

1 Красизский О.Я. Борьба прогрессивных сил Западной Украины и Западной Белоруссии против сионизма: Автореферат на соискание ученой степени кандидата исторических наук. -Львов, 1985.

3 Макарчук С. А. Этносоциальное раз витие и национальна отно шения на западноукраинских землях в период империализма. -Львов,1983. .

’ ШвагулякМ., Суспільно-політична ситуація у Західній Укрдїйі

на початку ^0-х років. XX ст. // Записки Наукового товаристза

і м. Т. Шевченка. -Т.ССХХІІ. - Львів, 1991. - С.111-145. о _

4МеламедВ.М. Евреи во Львове - первая половина XX веха) .

- Львів, 19э4.

б

аспектам історії єврейського населення Польщі у 1918-1939 pp. Варто зауважити, що серед опублікованих праць не було дослідження, яке стосувалося безпосередньо міжвоєнного Львова.

На початку 60-х років з' явилася праця професора Вроцлзсського університету Шиї Б^онштейна, в якій розглядається соціально-фахова структура єврейського населення міжвоєнної Польщі, зокрема Ль: зва1. У цей же час почали друку гатися праці Єжи Тома-шевського, нині професора Варшавського університету. Спробою узагальнення і методологічним підгрунтям, принаймні для дисертанта, можна вважати останнюпрацю проф. Томашевського ’Нарис історії євреїв у Польщі в 1918-1939 pp. ‘2

Вагомими для дисертанта були праці проф. Януша Жарновського з огляду на застосований ним системний підхід і цінність історичного матеріалу, введеного до наукового обігу. Проф. Яарнов-ський моделює суспільство міжвоєнної другої Речі Посполитої і як його інтегральну чи напівінтегральну частину - єврейську спільноту3. Низка праць польських істориків висвітлює конкретні аспекти соціально-політичної історії єврейського населення, що дозволяє наблиз гися до певної узагальнюючої картини.

Ізраїльська, північноамериканська та західноєвропейська історіографії за темою мають певні спільні риси, які пов’язані з джерелознавчою базою, оскільки донедавна джерела, що знаходилися на схід від "залізної завіси*, були недоступні для західних дослідників, до речі, як і для вітчизняних. Тому більшість дос-

' 1 Bronsztejn Sz. Ludno£6 iydowska v Polsce w okresie miedzywojennym: Studiumstatystyczne. - Wroclaw, 1963.

2 Tomaszevski J. Zaxys Dziej6w fcydovr w Polsce-w latacb 1918-1939Warszawa, 1990.

5 &arnovski J. Spoleczeristwo Drugf&j

- Warszawa, 1973. '

ліджень вчених західних країн, присвячені теренам Галичини, зокрема Львову, виданих до початку 90-х років, базувалася на доступних їм джерелах.

В Ізраїлі історією східноєвропейського єврейства цілеспрямовано займається Інститут сучасного єврейства та Центр дослід' ження і документації східноєвропейського єврейства (обидві організації знаходяться при Єврейському університеті в Єрусалимі) . Одним із провідних фахівців з новітньої історії східноєвропейського єврейства, зокрема польського, є професор Езра Мендельсон, автор низки.праць з істор' і єврейських громаду Центральній і Східній Європі міжвоєнного періоду1. Більшість праць проф. Мендельсона маєпроблемно-узагальнюючий характер, в яких Львову, як осередку єврейського життя, відводиться радае роль статистичного чинника, до має підтверджувати системну концепцію автора. Питанню єврейсько-українських відносну міжвоєнній Польщі присвячена одна з останніх розвідок професора Єврейського університету в Єрусалимі Сімона Редліха, яка перекладена українською мовою2. . О

В історіографії СШАнема безпосередніх досліджень львівського єврейства, однак окремі проблеми розкриваються в узагальнюючих працях3. Варто відзначити також альбом "живої історії" із загаль-нт-роз'яснювальними статтями - видання, створене співробітни-

1 Mendelsohn Е. The Jews of East Central Europe Between the World Wars. - Bloomington, 1983; Mendelsohn E. Zionizm in Poland. The Formative Years 1915-1926. - NewHeaven, 1982.

2 Редліх c. Єврейсько-українські стосунки в міжвоєнній Польщі

. . ' • о

у висвітленні української преси // Сучасність. - 1992 . - 8 -

С. 76-88. 0 О '

3 Trunk І. Studies on Polish Jewry І919-1939 Th-» Interplay of Social, Economic .nd Political Factors in the Struggle of a-Minority for its Existence. - New York, 197 *.

каті Єврейського дослідницького інституту YlVOy Нью-Йорку, яке репрезентує історію єврейських громаду Польщі, у тому числі і Львова, з 1864 до 1939 pp. у фотодокументах1.

У цілому ж, незважаючи на значну кількість видань, особливо іноземних, історі.^ єврейської громади у Львові в етнополітичному та соціальному контексті вивчена недостатньо. Ні у вітчизняній, ні в інозс іній історіографії немаєузагеоьнюючого дослідження, цо розхривало б соціально-політичну історію єврейської спільноти Львова міжвоєнного періоду.

Мета і завдання дослідження

Враховуючи недостатню вивченість проблеми, автор прагнув дати цілісну картину діяльності єврейської громади як соціокультур-коі спільноти на тлі історії поліетнічного суспільства міста. Для досягнення цієї мети необхідно дослідити і вивчити такі питання: місце єврейської громади у соціальній і політичній структурі міжвоєнного Львова; організацію єврейської віросповідної громада та 11 господарсько-фінансову діяльність; особливості соціальної топографії та майнового становища єврейського населення Львова, соціальну стратифікацію єврейського суспільства; основні політичні партії, рухи, угруповання, громадські організації та товариства; перебіг подій протягом двадцяти міжвоєнних років, які певною мірою спричинились до "пограничних ситуацій” існування львівського єврейства. 1

О.-новкі положення дисертації, що виносяться на захист

. 1. Єврейська-громада у Львові міжвоєнного періоду діяла у межах

певного замкненого уявного кола єврейських проблем. У середині цього "кола" точилася боротьба між політичними чинниками єврей-

1 Dobros2ycki L., Kinszenblatt-Gimblett В. Image Before My Eyes K. Photographic History of Jewish Life in Poland 1864-1939 -New York, 1977.

ського суспільства, а ззовні воно відчувало постійний тиск антн-єврейських сил, якому намагалося консолідовано протидіяти.

2. Єврейське населення Львова, соціальна, професійна, майнова та політична структуои якого відзначалися гетерогенністю, ке було повністю інтегровано унеєврейського суспільства. З другої половини 30-х рокі в накреслилась державна тенденція так з вано го очищення польського суспільства від євреїв.

3. Соціально-професійна структура єврейського суспільства

пе відповідала вимогам часу, що спричинилося до значних труднощів як у суспільному, так і в економічному житті громади. Типо -логічні ознаки добробуту і незалежності в дійсності виявлялися проявом особливостей єврейської ментальності та соціально-політичної зумовленості. .

4. Єврейська громада як організація існувала у доволі жорстких рамках чинного законодавства, причому з боку пог'рСької адміністрації з кінця 20-хроків спостерігалася тенденція до обмеження ії діяльності рамками суто релігійно-благодійної установи.

15: Однією із основних етнополітичних пробл^і єврейської спі - . льноти Львова, згідно з напою концепцією, була проблема альтернативи, до якої спричинилися пограничні ситуації: українсько-польський конфлікт 1918 р., угода з польським урядом 1925 р. , питання участі у б.иоці національних меншин 1928 р. та . парл.- -ментських виборах 1938 р.

б. Єврейське суспільство, яке відзначалося високим ступенем політичної поляризації , у другій половині 30-хроків дійїи^о де усвідомлена необхідності консолідації перед зовнішньо» небезпекою. В основному консолідація відбулася протягом 1?37-1939 рр., однак^еврейське суспільство підійшло до неї з батальним поглядом близьке майбутнє і морально виснаж^гйі.

Основним джерелом вивчання діяльності єьр../>еькоІ громади, політичних партій, громадських установ 'га товариств с архівні документі! цих організацій як фондоутворювачів. Значний матеріді: з досліджуваної т •-.'міститься в архішіійдокументації держашігк установ подьсьх.і адміністрації. Матеріали піоблемно-аімлітич -ного ха; .-„к—гру постійно пу5лі«суьаниси у *::>г-.ртсшьтхку "Sprn\;y Narodcvofcciovo" , ипхсь-ичснсму діяльног-. і lrai’A СіШіьіг;;;: ■:гч.

Автором безпосередньо були ігхвчочі дсі.у.ооіпч'оюні г.атері.оьі ЦсЬ'іР^ііь.іОі'О ;;ор;.иі;іісГо іс;гр!і‘;і,Л. ... ;:р,.лі(у У iip а І ■;: і •/ Л> і'обі (І'ДІАЯ), Лє;>"ісіішого архіву Ль7'іc<S/;ncri і'УАі/О) , ного д^рліиЬііиі'о архі \ і’рід-;.. acl.-'.jcG '

ІИПАГОУ) , Центрального сі'ч.і'.'тсг.дого apjdry п Срусалнпі (Central Zio;usL Archives) , руїчОіиіск;;/ іи;ідіь Львівської наукової біоліотеки іи. E . Стефашіка ІІЛК України, Кауг.овоі бібліотек;! Львівського державного університету ім. І.Сргага та фолкгдаї групи "Архів” Львівського державного історичного музє». У дисертації використані також статистичні та довідкові видання.

Методи дослідження •

При створенні концепціі дослідження, розробці положень, які виносяться на захист, та формуванні висновків застосовувався комплексний підхід, що полягав у використанні методів порівняльної типології, критико-філософського релятивізму, теорії пограшгчних ситуацій. Ідеї дослідження, як і його узагальнення, грунтуються певною мірою на елементах теорій психоаналізу та екзистеїсдіоналізму. Натомість, описуючи перебі г подій та харад-теризу.очи громадсько-політичні чинники, автор послуговується суттєво-змістовним та описово-ілюстративним методами.

Наукоь-а новизна та практичне значення дослідження - ' •

Ця дисертація є першою в українськії: історіографії спробою зясвіг;’ шия соціально-лолітичноі історії єврейської спільноти

Львова, а така® процесів міжетнічноі взаємодії єврейської, української, польської національних громад на різних щаблях. Розглянута діяльність громади як організації і як спільноти. Запропоновано власну концепцію екзистенції єврейської спільноті! Львова у вигляді замкненого кола суто єврейських проблем, які знаходились у внутрішній і зовнішній взаємодії. Застосовані нетрадиційні методи дослідження і підходи до теми. Основні положення і висновки дисертації, зібраний автором матеріал можуть бути вихористані для подальиого дослідження цієї теми, розробки концепцій міжетнічних взаємин, при викладанні нових спеціальних курсів новітньої історі І України та Загальної новітньої історі і .

Апробація дослідження

Результати досліджень знайшли своє відображення у мокографі ї та сет наукових статтях автора. За матеріалами досліджень автор виступав з доповідями па 12 наукових конференціях, серед них на

7 міжнародних.

Структура дисертації побудована за проблемним принципом з урахуванням хронології подій. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і с літератури, 4 -х.додаткі в.

II. ОСНОВНИЙ ЗЙІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ’ У вступі обгрунтовуються актуальність і наукове значення '•'браної теми, визначаться предмет дослідження і його хроно логічні рамки, апаяі?уаться історіографія проблеми та ступінь

II розробки. Степггтьсл кета і завдання дослідження, на хреслю-пться основні ііолоксгг'л дисертації, що виносяться на захист, ,• розглядаються їїоїоли дослідження, детально описуються і^йко-ристані джерела» «бгруктовується наукова новизна дослідження.

У рердюму Роайіпі *ДЕМОГРАФЇ/№А ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПО-ІАРСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРЕЙСЬКОЇ.ГРОМАДИ. СОІ АЛЬНО-ПРОФЕ-ГІЙНА СТРУКТУРА* розглядається місце єврейської громадиу скс-

темі поліктнічного суспільства міста.

Розділ починається з висвітлення історичних умов діяльності єврейської громади та питання самоідентифікаціі И членів. Євреї, які проживали у місті від перших століть його заснування, неодноразово переборювались у підданих різних дерзав. Опосередковані сть громадянства євреїв додо корінного народу Галичини, коли українці були лише територіальним етносом, завжди створювала для перших певні труднощі, що визначалися трикутником відносин: державний народ - територіальний недержавний народ

- єврейська етнокультурна спільнота.

Хоча єврейське населення проживало у Львові з часів середньовіччя, його інтеграція у міську структуру відрізнялася від інтеграції поляків, а згодом і українців, що зумовлювалося низкою суспільно-історичних факторів. Зокрема, нерівномірне заселення євреями міських районів було пов' язано з обмеженнями, що діяли починаючи з середньовіччя до другої половини 60-х рр. XIX століття і полягали у забороні переселення євреїв за межі своїх дільниць. З іншого боку, до цієї нерівномірності заселення спричинилася соцідльно-професійна структура єврейського населення, значною міро» зумовлена специфікою його історичного розвитку і національними особливостями.

З кінця XIX століття євреї компактно проживали у Жовківській і Краківській дільницях та Середмісті, хоча тривав процес переселення, перш за все інтелігенції, до інших районів міста. На початку 3 0-х рр. єврейське населення становило більшість у двох традиційних дільницях - Краківській і Жовківській. На теренах інших районів євреї не становили більшості, проте кількість їх поступово зростала. , _

Національна ідентифікація єврейського населення найбільш чітко простежується за декларуванням рідної мови, яка, запере-

писом 1931 р., була практично єдиною ознакою національності. Окрім того, подання саме івриту, анемовиідиш, рідного свідчило не тільки про національну, але й про національно-державну само-ідентифікаціо, тобто вказувало на прихильність ідеалам відбудови Держави Ізраїль.

У розділі розглядається топографія єврейського населення залежно від соціально-професійних особливостей. Висвітлюється соціально-топографічний розподіл торговельно-купецького, ремісничо-робітничого населення та службовців, а також тих членів громади, які сплачували найбільший общинний податок.

До 1927 р. на теренах Галичини чинним для єврейські::: ліроспові-дних громад залишалося австрійське законодавство, згідно з яким виборчим правом у громаді могли користуватися лише платники общинного податку і особи, зрівнені з ними. Жінки були позбавлені виборчого права. Вибори до віросповідної ради проводилися за куріальною системою, а громаду очолював урядовий комісар, який призначався наглядовою владою (воєводським управлінням) . З кінця 1927 року польська адміністрація запровадила зміни в організації та управлінні єврейських віросповідних громад, що, з одного боку, спри’ шилося до розширення виборчого права за рахунок тих, хто не сплачугап віросповідного податку, а з іншого

- до обмеження автономії і самостійності громад.

Єврейська віросповідна громада володіла нерухомим майном, яке на 1 січня и39 року становило у грошовому виразі 2134972 злотих і складалось із будинків та маєтностей, що належали громаді1. У господарсько-фінансовійдіяльності громади виділялися чотири основні підрозділи (фонди) : фонд самої громади, шкільний фонд, фонд сиріт та фонд шпиталю і будинку престарілих. На початку

1 Державний архів Львівської області (ДАЛО) . -- Ф. 1, оп. 58, спр. 91, арк.34. . .' • .

30-х рр. господарсько-фінанссваструхтура громади віідозмігазє-ться шляхом централізації - утворенням єдиного фонду замість чотирьох. Упродовжміевоєнногоперіоду господарсько-фінансова діяльність громади не була успішною. Майже кожний річний бюджет зводився з дефіцитом. У період економічної кризи, на початку 30-х рр., господарка громади, знаходилась у стані руйнації.

Місце єврейської громади в економіці та господарстві міста зумовлювалося як певними історичними обставинами, так і тогочасною політичною ситуацією..Євреї, становлячи третину населення міста, переважали серед верстви так званих самостійних працівників, що володіли власними засобами праці. Це домінувати: нарівні 63-64% стосувалося як тих, хто використовував найману робочу силу, так і тих, хто працював без неї. Єврейська грокада відзначалася найбільшою серед інших національних громад пасивною частиною населення. Абсолюту більшість, за даними двох переписів, серед активної частини населення євреї посідали лише у торгівлі (59%) . Протягомдесятироків_(3.921~1931)'накреслювалась тенденція до зменшення їх активної участі як у торгівлі, так і у промисловості за рахунок збільшення активної частини українського населення з 12% до 19% / промисловості та з 9% до 13% - у торгівлі. х . .

У другому розділі • ЄВРЕЙСЬКІ ГРОМАДА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНА СПІЛЬНОТА. ПОЛІТИЧНА ВЗАЄМОДІЯ* висвітлюється соціальна стратифікація єврейського суспільства, а також розглядаються його основні політичні партії, рухи, угруповання і громадські організації. Аналіз характерних рис і особливостей єврейського робітництва, середніх верств, буржуазії, слуабовців та ікких соціальних №уп свідчить про наявність різкгх ступенів їх інтеграції до неєврей-окого суспільства. Ставлзгг',4 ріекїж верств єврейського суспільства до офіційної культури І ПОіїЬС^ГЗІХ духовних цінностей коливалось від повноі асиміляції до несприйняття

нсоароі'іського світу. Український •шшшк був особливо вагомим у шіпиі політичної пзаемодіі.

. Сгрпґіські роО.і.тіпгпі підзн-пч^лпся певіш.*-..:, притаманними їм риса: it, порч "л ясо індігз.ідуллі-нии характером праці та праце» на нслок”к:т:: нідггрі:єг:стпаг.. Часто робітничі фахи передавались у спало*; роиісннчі . Те*.;, до Суш паянні пелпиі колективи чи груп< г^доч, сярої, я»: правило, буллу меншості. V промисловості р^\Иг;т:чгови;ш 27*і загалу рсбіттпгті. Значно •S і ч*-,і«Л ні гг--'оТ‘’';< с'гс.і"'!-и.,и: чирсйські робітники (за тодішньо*) і:;, цдіс -j :>) у тої'ГІпяі , зокрема у роздрібній - І?,":,

у і у; ■. с.'іі ц - .13?.. ча г;:'.'.:'спсрті та ікшх .-.с.чунікаці-чх було

•. кп,,"., і.,::.:-.; М с;2р-; робі?никіь1.

-Г'ачнл кількість рсбітпиг.і.н була зосереджена у

ире;дмеїі:і сііо-.'.ичніші. Сп-.-.к, гг.реґ'ські робітники ік'роаакали в основному у jnn іпреиіснпчому, напівкустарному г.::т; ;б::г.і;гг.і , л:-:с ::г;га імдизілупльний -характер, пммагало значшіх термінів підготовки і великою мірою залежало від загальної коп' внг,тур:і. У тсн ла час на доржашшх підприємствах, найбільа стабільних, майже ке працювали робітники-євреі. Така структура єврейського робітництва робила його кезахикении від економічних криз, сприяла зубожінню і постійного зростанню безробіття. В середньому безробіття серед робітників-євреїв було вдвічі більитш,. ніж серед загалу робітництва міста. ■ '

Яа сорздніх зретв єврейського суспільства можна віднести різні'соціальпо-професійні групи: ремісників, купців, торгівців, посередників, тобто самостійних працівник! ч, п;о використовували і на використовували найману робочу силу. Верхня межа

1 Підраховано за Drugi Powszechny Spis LudnoSci z dnia 9.12.1931 roku. Hieszkania і gospodarstwa domowe. Ludnofii. Stosunki zaw odove. Mias to JLv;6w. - Warszawa, 1937.

- S . 9 8 - 12 4 .

середніх верств сягала заможної буржуазії» однак нияня межувала

з пролєтаризованим дрібним міщанством, ‘Серед єврейського населення Львова нараховувалося 47139 самостійних працівників, які працювали як з використанням найманої робочої сили, -ак і без неі, ідо становило 47% від чисельності громади1.

Низка галузей легкої, харчової, деревообробної промисловості, металообробки та будівництва була опанована підлриєм-цями-євреями. Хоча самостійні працівники, які не використовували найману робочу силу, становили лише 33% активно частини громади. проте саме вони створювали певне лице єврейського суспільства. Йдеться і.ро традиційний образ єврея-ремісника, цо працював на власному верстаті, єврея-торгівця, власника невеликої крамниці та єврея-рознощика, більшість із яких ледве зводила кінці з кінцями. Сам спектр професій та видів діяльності єврейського дрібного міщанства налічував до сотні найменувань, і таке розмаїття також було особливістю єврейського суспільства.

Єврейське дрібне міщанство перетворилося на таку групу суспільств:» , що першою відчувала на собі всі негативні антиєврейські прояьи, починаючи із політичних утисків і за^’.нчуючи погромники ситуаціями. "Дамо вам самооборону, .покажемо вашу єврейську міліцію, прагнемо усіх вас знищити, як псів", - так у листопаді 1918 р. висловлювалися погрс._ожиу формі польських військових, вдираючись до представників єврейського міщанства, про що свідчать протоколи, складені урядовою комісією3.

•, Виходячи з дискусійності питання про склад єврейської буржуазії як берстви, у дисертації обгрунтовується належність до

‘Підрг :ованоза Огиді РииБгесІїпу Брів Лисіпобсі. 'Б. 96 *

116. '

2 Централ- ний державний історичний архів України у Львові

(ЦДІАЛ). - Ф. 505, оп. 1, спр. 208,арк.1б.

неї таких соціальних категорій: власників нерухомості, власників великих і середніх промислових та торговельних підприємств, а також певних категорій так званих капіталістів (власників банківських вкладів) . Нами на підставі власних обрахунків пропонується віднести до буржуазії близько 2900 професійно активних осіб. Єврейська буржуазія знаходилась у значно кращому соціальному і майновому становищі порівняно з робітництвом чи дрібним міщанством.

До представників "розумової праці *, за тодішньою статистикою, налеяалм службовці і представники вільних професій. За переписом 1921 р., загальна кількість професійно активних службовців-євреів, у тому числі представників вільних професій, становила 4679 осіб або 21% загалу населення1. Протягом десяти років кількість євреїв - "розумових працівників" зросла махіже удвічі і у 1931р. становила 8276 осіб, або 29% загалу професійно активних осіб цієї категорії населення міста*. Ні одна із соціальних груп єврейського суспільства Львова не зростала такими темпами.

Здобути освіту, а тим більше вищу гуманітарну чи технічну, означало не лише вирватись із середовища своїх батьків, скажімо, дрібноміщанського. Це означало також перехід до іншої соціальної верстви та надію на постійний заробіток і престижну професію. Особливо характерною рисою єврейського суспільства, була наявність значної кількості представників вільних професій: в адвокатурі, нотар: іті та юридичних консультаціях нараховувалось 1 028 професійно активних (72% загалу цієї групи) , серед вільно практикуючих лікарів - 309 професійно активних (70% загалу лікарів міста)3. Натомість на державній службі відсоток євреїв не

1 і7іасіотойсі Statystyczne о тіезсіе Ьугоиіє 1923 - 1925 . -Ь*6ч, 1928. -Б.288. -

г Бгиді Ро*гб гесіту бріз Ьисіпобсі... - 3.96.

5 Там же. . . - 3.120-125.

відповідав кількості єврейського населення. Так, на пошті, телефоні, телеграфі працювало 87 службовців-євреїв (7% цієї групи), на залізниці - 114 службовців (7%) , у трамвайній та автобусній службі - 1 єврей-службовець1.

Громадсько-політична струг< ура львівського єврейства характеризувалася різними рівнями, зв'язками та неоднозначністю взаємодії. Чинники високого ступеня політичної поляризації частини єврейського суспільства у Львові, а також орієнтаційиого політичного розподілу - від червоного {соціал-демократи і комуністи) д синьо-білого (сіоністи) і далі, біло-червоного (про-урядова, польська орієнтація) - полягали як у соціальній структурі спільноти, так і в особливостях ментальності 11 членів.

Отже, єврейська громада Львова характеризувалася наявністю • таких суспільно-політичних сил: сіоністського руху, якому були притаманні відгалуження у вигляді загальносіоністського, ревізіоністського, радикального, релігійного та робітничо-соціа-лі стичного напрямів; господарсько-екояймічного блоку з асиміляторським забарвленням у вигляді низки корпоративно-господарських органі зацій проурядової оріг гації, громадських спілок та просвітянських організацій; релігійно-ортодоксальних угруповань та товариств різного соціального складу; соціал-демокрагичних, фолькістських та комуністичних організацій.

Окрім вищезгаданих політичних сил, існувала значна кількість соціально-культурницьких установ, організацій громадської опіки, охорони здоров' я, корпоративних спілок, жіночих, молодіжних, релігійклх, благодійних та товариств спортивних.

Третій г ->здіп "ДВАДЦЯТЬ Р^хССВ У ЗАМКНЕНОМУ КОЛІ * присвячений перебігу подій соціально-політичної історії єврейської громади

з усвідомленням "пограничних ситуацій* і нашої концепції замк-

* Огиді Рої^гесініу Бріз Ьисіпо§сі. , . - Б. 120-125.

неного кола єврейських проблем. Питання конкретного вибору постало перед єврейською громадою міста відразу після подій 1 листопада 1918 р., коли владуу місті і на теренах Східної Галичини обійняла Українська Національна Рада, а у Львові розпочався українсько-польський збройний конфлікт. Чи було єврейське населення міста, насамперед його суспільно-політичні провідники, готові стати на боці тієї чи іншої воюючої сторони? Без сумніву, ні. Причин не слід шукати у ступені політичної зрілості єврейської спільноти чи у політичній поляризації єврейського суспільства. йдеться насамперед про єврейську ментальність, яка формувалась упродовж двох тисячоліть розсіяння і вигнання, гноблення та утисків. Отже, з перших днів листопадових боїв у Львові утворився Комітет єврейської безпеки, який проголосив нейтралітет єврейського населення в українсько-польському конфлікті. З метою забезпечення спокою і порядку створювалась єврейська міліція, частково озброєна карабінами.

Єврейська інтелігенція, яка підтримувала національні ідеали, хоча й була вихована на польській культурі, усвідомлювала справедливість українських національно-визвольних змагань. Унаслідок украінсько-пог ської війни єврейське населення опинилося, між двох сил, а громадськість була поставлена перед проблемою вибору. Вибір цей мусив бути не лише політичним, а у воєнний -ас і суто практичним, тобто треба було зважати на становище мирного населення. Можна наводити приклади допомоги євреїв українцям, згадувати конкретних осіб, які брали в ній участь, однак навряд чи це буде доказом одностайних симпатій щодо української сторони, оскільки можна навести і приклади участі євреїв у боротьбі на польському боці. Істотним є не кількісне співвідношення, проте певна історична пам'ять, що відобразила львівських євреїв, принаймні в очах поляків, як прихильників українців.

Трагічною подією у житті єврейського населення стан кривавий погром в єврейських дільницях міста, який розпочався після відходу 21 листопада 1918 р. українських військ зі Львова. Погром, вчинений так званим 'міським дном* при явному потуранні польської військової адміністрації, тривав три дні - з 22 до 24 листопада. Це була своєрідна реакція на допомогу євроїв українцям та їхнє вороже ставлення до польських військ і водночас -спалах низьких пристрастей, зумовлених суто середньовічними стереотипами і передсудами. Внаслідок кривавих подій: згинуло 73 особи, було поранено 463,1

Певним компроміс лл з польським урядом стало підписання 4 липня 1925 р. східногалицькими сіоністами, які головували в Єврейському парламентському клубі, угоди з польським урядом. Ініціаторами угоди виступили сіоністські депутати від Галичини Л.Райх, Г.Розмарін, А.Тон, які вважали, що становище євреїв вимагає порозуміння з урядовими колами. Натомість сіоністи центральної Польщі на чолі з депутатом Ісаком Грін§аумом рівуче виступили проти угоди. Загалом компроміс з урядом спричинився до розколу як у сіоністських колах, так і до спалаху незадоволення е українському суспільстві. '

Вибори до керівних органів громади 1924 і 1928 рр., хоча і проводилися за рі зними виборчих^ положеннями, принесли перемогу проурядовим колам - так званому господарському блоку і ортодоксам. Сіоністи були доволі близькі до перемоги, однак не спромоглися отримати більшості. Такий розподіл сил у проводі громади приводив до гострої боротьби з основних питань між більшістю та опозицією. (Ггановище погіршувалося загальною економічною кризою 1929-1933 рр яка викликала зубожіння значної частини єврейського торговельно-ремісничого населення.

‘Сіїиііа. -1919. -29 віусгпіа. - 3.1.

З кінця 20-х - початку 30-х рр. антиєврейські ексцеси стають постійними і повторюються у місті з певноо пері одичні с тю. Вони виявлялися у різний спосіб: від заходів економічного бойкоту і "лавкового гетта' у навчальних закладах, заборони ритуального зарізу худоби до аятиєврейських маніфестацій, що, як правило, закінчувалися погромами єврейських крамниць та установ, а часто і побиттям'люде».. '

Наростаюча хяіш® антисемітизму викликала протести не лише (Єврейської) громадськості’,, спсшгставлення до цього висловили такожпровідники’украінсвкижнаціонально-демократичних сил. Вони засудили ексцеси і закликали українців протидіяти анти-єврейським настроям. Подібно» була і позиція греко-католицької церкви. В інтерв ’ о з кореспондентом часопису "СЬюіІа" єпископ Іван Бучко підкреслив, що боротьба з антисемітизмом є боротьбою за християнство, а антисемітизм є антихристиянством1.

Вибори до віросповідної ради громади, які відбулися у травні 1937 р., вперше упродовж міжвоєнного періоду принесли переконливу перемогу сіоністам. Втім, якщо перемога сіоністів очікувалася, тим більпе, що вони об'єдналися з господарськими угрупованнями , то певною -есподіванкою стало посилення позицій Бунду.

За умов антидемократичного виборчого закону та поширення тоталітаризму єврейська громадськість Львова на початку >38 року вирішила за доцільне взяти участь у парламентських виборах і скористатись можливістю висунути єдиного кандидата по Львівському виборчому округу № 70 сіоніста д-ра Еміля. Зомер-штейна. Для єврейських політичних провідників знову постала проблема альтернативи, оскільки неєврейські і опозиційні партії вирішили не брати участі у виборах, від яких були усунені широкі маси суспільства. ■

1 "Овдіїа". - 1936 . - 17 юггезпіа. - Б. 5.

У Львові протягом другої половини 30-хрр. склалася сумна традиція : жертвою погромників у першу черіу ставала єврейська сту- ■ дентська молодь. Так, 26 травня 1939 р., після занять, групою невідомих у корпусі Львівської політехніки було смертельно поранено студента першого курсу хімічного факультету Марка Ландес-берга, який від ран наступного дня помер (йому було лише 24 роки) .

З перших днів Другої світової війни єврейська та українська парламентські репрезентації від імені своїх народів однозначно висловили підтримку польській державі в 11 боротьбі з нацистською не/залою. Виконком КрайоьзІ сіоністської організації у Львові звернувся з відозвою до єврейського населення міста з закликами стати у першій лінії боротьби, аби відстояти незалежність Польці. . .

У ВИСНОВКАХ узагальнено основні результати дослідження. Типологічний розгляд єврейської спільноти дає уявлення про суспільство, частково замкнене ззовні та гетерогенне у своєму соціально-політичному середовищі. Соціально-професійна структура громади характеризується переважанням фахів індивідуального характеру як у виробничо-торговельн/'й сфері, так і в інтелектуальній діяльності. '

Єврейська громада Львова як етнокультурна спільнота протягом міжвоєнного періоду знаходилась у замкненому колі проблем, зумовлених як національною ментальністю, так і зовнішніми соціально-політичними чинниками. Тиск старих стереотипів, синдромів страху, які знаходились у позасвідомому національної ментальності , Пр,іЗ£ОДИВ до обмеження можливостей частини єврейського суспільства; Натомістьйогі, радикальні груш - сіоністські та комуністичні - здебільшого допали значну части»' старих стереотипів і завдяки цьому відчували себе у суспільно-політичному середовищі досить упевнено. '

Упродовж двадцяти міжвоєнних років, а економічному, політичному та соціальному житті єврейської громади Львова відбулася значна кількість подій, які зумовили інтенсивний національний розвиток. Єврейська суспільність усвідомлювала історично справедливість українських національно-визвольних змагань, а українська громадськість із співчуттям ставилася до єврейських проблем. Незважаючи на несприятливі умови існування, єврейська спільнота Львова спромоглася створити не лиие соціально-політично інфраструктуру, але і певні економічні і політичні інституції майбутньої незалежної держави Ізраіль.

У ДОДАТКУ 1 до дисертації наведено дані, які висвітлюють мовну, топографічну, майнову, соціальну структуру єврейського населення, а також бюджети Єврейської віросповідної громади у Львові. '

ДОДАТОК 2 присвячений соціально-професійній стратифікації єврейської спільноти Львова.

ДОДАТОК 3 репрезентує перелік основних єврейських соціально-політичних, корпоративних, культурно-просвітницьких, благодійних угруповань, організацій, рухів, товариств, що діяли у місті протягом 191°-1939 рр.

ДОДАТОК 4 подає розподіл голосів на виборах до сейму і сенату Польщі у 1922, 1928, 1930 рр. по м. Львову. ’

Окремі аспекти дисертаційного дослідження викладено у публікаціях :

1. Євреї у Львові (XIII - перша половина XX століття) : Події. Суспільство. Люди: Монографія, гЛьвів, 1994. - 268 с.

2 .* Евреи в Галиции (XX - первая половина XX века) // Международная еврейская газета. - 1993 . - N 9 .~~С, Ч.

3. Жили единою громадою: Основні етапи і особливості розвитку єврейської громади ЛьЕОва 11 Поклик сумління . -1993 . -N41,42.

4. Єврейська громада Львова у мігвоєнний період {1918-1339) і Етнополітичні аспекти // Матеріали міжнародної конференції "Львів: Історія, населення, культура*. - Львівський державний університет. - Львів, 1994. -С.39-42.

5. До спільної оборони: £7*нополітичні аспекти єврейсько-українських взаємин у Східній Галичині мізгвоєнноно періоду (1918-1939 ррЛ // Поклик Сумління. -1994 . - N 20. - С.4.

6. Єврейська львівська громада//Українська думка. - Лондон, 1994. - 22 вересня. - С.7.

' 7. Етнополітичні аспекти єг^ейс ько-укра1нс ьких взаємин у Східній Галичині міжвоєнного періоду (1918-1939) //Матеріали конференції "Єврейська історія та культура в Україні". Київ, листопад 1993 . - Київ, 1994. -С. 91-94.

8. Єврейське життя в Галичині: Роздуми на тему відродження // Поклик сумління. - 1994.- N 29-31 (у співавторстві з Р.Я,Мирським).

Melamed V.M. The L'viv Jewish Community in Interwar Period (1918-1939). Ethn.political and Social Context.

A. dissertation submitted for the Kandidate of History degree with the specialization 07.00.03. - General History. Ivan Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies of National Akademy of Sciences of Ukraine, L'viv? 1993'.

The dissertation^is concernediwith<the social and political history of L’viv Jewish cerrcmmity in Interwar period. The Jewish society is regarded! as object and'subject in socio-political processes; against a* background of the history of polyethnic re<j&on>- BasterniGaliiciai.. It is shown that Jewish population of the city f ind itself within.the so called Circle of Problems which was caueediby national mentality and socio-political obstacles. Unlike the Polish. Jewr^' b"viv Jews considered the Ukrainian factor very cignif icanfr... anspibe ofi unfiavourabl£conditions the L'viv Jewishcoramnity itianagedfco create not only socio-political infrastructure but also> a. certein economic and political institutions of a coming»Independent State.

Меламед B.M. Еврейская община Льпова n межвоегашй период (1918-1939 гг.) . Этнополиткческий и социальный контекст.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.03. - Всеобщая история.

- Институт украшюведения им. И.Крипьякевича НАН Украины. -Львов, 1995.

Защищается текст диссертации, в котором еврейская община Львова рассматривается как объект и субъект социальнополитических процессов на фоне истории полиэтнического общества Восточной Галиции. Показано, что еврейское население города, представляя собой определённую этно- и социокультурную общность, находилось в некоем замкнутом круге проблем, обусловленных как национальным менталитетом, так и социаг- чо-политическими факторами. В отличие от польского еврейства, для евреев Львова в эгнополитическом и социальном контексте весомым был украинские фактор. Несмотря на неблагоприятные условия существования, еврейская община Львова смогла создать не только социально-политическую инфраструктуру, но и определенные экономические и политические институты будущего независимого еврейского государства. " '

. - . *

Ключові слова: . .“

Єврейська громада, єврейська спільнота, єврейське суспільство,, соціально-політичний контекст, асимілятори, ортодокси, сіоністський рух, етнокультурна спільнота.