автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Феномен интуиции. Философско-методологический анализ.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Феномен интуиции. Философско-методологический анализ."

___ сЬ

О^ ХАРК1ВСЫСИЙ ДЕР1АВШШ УН1ВЕРСЙТЕТ-

О ^ £ -

На правая рукопису

7

КОРОКК1НА тетяна володиннргвна

фишен 1НТУШИ. ялосогсько-

ИЕТОДОЛОГIЧНЙЯ АЛАЛ13

09. 00. 08 - «1лоео«>сыа литання природозяавства 1 техя1ки

АВТОРЕФЕРАТ дисертаип на здобуття яаукового ступеня кандидата Ф1лосоФських нале *

Харк1в - 1993

Дисерташе» е рукопис.

Робота виконана в Харк1вському державному ун1верситет1

Науковий кеявник

доктор Ф1лосоФсъких наук, професор

ИЕХН1СТРО 1ван Захарович

0фш1ян1 опоменти: доктор исихолог1чних наук, професор ДУСАВииькиИ олександр Костянтинович кандидат Ф1лосоФських наук, доцент ПРОКОПЕНКО Володинир володимирович

ПРов1дна установа

Харк1вський пол!техн1чний запверситет

Захист В1д5удеться 1995 р.

о /о годин 1 на зас1данн1 спеи1ал1зовано1 вчено1 ради Д 02.02. 05 при Харк1вськону державнону ун1верситет!

3 дисертаШею нохяа ознайонитись у нентральнт яауков1й б1блютец1 Харк1вського державного ун!верситету.

за адресов: 310077, харк1в, наадан

Автореферат розюланий ■>

995р.

БчениЯ секретар

спешал1зовано1 вчено! р

Норозко Л. Г.

ЗАГАЯЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНГСТЬ ТЕКИ ДОСЛ1ЯГЕШЯ. ЯРОбЛеНУ 1нтуш11 не можна иднести до достатньо розроблевих. якшо вона л1длягала левному юсл1дженню за останш десятиршчя. го головним чинок у нехах 51льш широко 1 проблеии творчоси. Розробки И1С1 пробяеми на заход! традишйно иа»ть насанперед прагматичния характер. 1к автори нанагаються одержати. 1 не без усшяу. беэпосередт В1ДПОВ1Д1 на задач1, шо IX висувае життя. V В1тчизняи1й ште-ратур1 пожвавлення 1нтересу яо пнтань штуши 1 творчосп спостеР1галс>сь. головяин чинои. у ТО-роки. але особливого усп1ху не принесло. Чи не випадково? не зва.*агчи на критику на адресу зах1дного прагматизму. В1тчизнян1 роботи. -хоч би як багато в ни« не йшлося про те. шо вопи маоть теоретичнкя характер, шо доэволяе виявляти закони 1 1нвар1анти явшя, - теж нали 1нплШ!:тно-ПРагнатичний характер. Вони буяи викликан1, К1неаь-К1няен. не тт&ресон до творчостъ а науково-техн1чнок> револкяис», перетвореннян науково! робота в насову проФесио. основной единицею яко! була не особисткть в нэуковону колективг, а науковиа колектлп як надособистйсть, за дня унов ел1м1нувалися особиспсн1 пхдвалшш 1нту1дп, поза якини вести розмову про не1. на наш погляд. не ножливо.

Все не було не випадково в епояу розкв!ту раиюнал13иу.е0 нанагався керувати навхть Феноменами. во керуванню не, шдляга-к>ть. а перетворювати реч1 , гу снисл1 ГайдегеР1Всько1 ипй) в ареднети,

Актуальн1сть досл1дхеняя визяачаеться. такин чином, двома групани ЧИННИК1В.

1. сошально-культурнини: подолання ратовал 1зму 1 саиен-тизму ставовить питания про поза-радюналыи нонекти людсько1 св1доност1 1 буття, до я кия вадяоситься 1 тту1 "Ия. в уповая порядк1в спонтанного типу, - перш за все, ринковия в1дносин. -1нту1тивнх форки псвеа1н:::! набувають значения н? дае в галуз! творчост1. але стають зиттево-неоСзиднимя. яа В1дн1ну В1д ТОТадх »з^г^ГО СУСЩЛЬСТВа. ИО ш»<ий во ааССМгТНОГр КСЕТРОЛ»

однородного сошального простору.

г. Ф1лосс«сько-науковяни: Феномен 1нтути наяежить до

ряду Феномен!в суб"ективность kotpi не» само» не контролюють-ся. Таким чином, bih ставить шд сушив "автононнхсть" суй'ск-та класичнох фхлософхх ("трансцендентального суб'екта") х впя-суеться у посткласичну традишю, эапочатковаву Марксом, НХщве. Фрейдом 1 особливо ГУсерлен.

Практично малодослхаженор гапуззю залитаються онтологхч-нх основи свхдоностх х хнтухцп.

ctvniHb havkoboi розроеки пронлени. у сучаснт ф1л0с0фсь-ххй 1 психолог!чн1и Л1тератур1 Феномен хнтухди досл1джувався, головним чином, у мехах ро61т. присвячених темам свхдомостх х т30рч0ст1. Спеталхзованих досшджень явно не доетатньо. бхль-шкть posit. по у наявностх. мають або прикладний. або занадто абстрактния характер тлуначення проблени. В умован науково-тех-к1чн01 ре волют 1 1 адекватного 1й духу ранюналхзму ця трактовка Феномена 1нтути часто набувала рефлективного вхдтхнку.

б написаннх дисссертаип автор спирався перш за все на хдех : Платона. А. Бергсона, с. л. франка, к. -г. ¡снга, д. Бома. Ж. П1аже. Д. т. Судзукх. гештальтистсько1 психолопчнох школи. Бажливу роль вхдхгрзл-и лраш н. Бунге, н. о, Лоського, д. Пойа. н. Полат. Э.фрейда. ф. фон Хай'ска. р. Арнхейма, Дх. Брунера, К. Изарда. в. Нарк. -

автор також с-иирався на досшдження ряда Ф1лосо-ив 1 пси-кологхв vkemihh 1 Pocli; В. ф. Асмуса. в. с. БХблера, А. В. Брушлии-ського. I. В. Еичка. I, В. Ватша. Д. I. дубровського, о. к. дусавииь-кого, В. П, 31нченка, Б.Н.Кедрова, п. В. Копн1на. с. Б. кримського, Н. К.Плмардашвхлх. Т.п. натяш. А. Налчадхана. я. о. Понсмарьова, С. Л. руб1нштейна, Б. И. Теплова. I. з. Цехнхстра та 1н.

У проиесх аналхзу використовувався натер1ал, ко мютиться у пранях Аде Бройля. I. п. Павлова. А. Пуанкаре. А. Ейнштеяна та хн.

нетодо/тог1чна та теоретична основа дисертащi: пхд час роботи над дисерташсю автор, спирався гоповннм чином, на p13-нонан1Т1а кониешш дхлхсност1 в фхлософхх х психологи. Ue Ф1-лосоФсько-онтологхчнх хде1 вхтчизнянох. сххднох (дзен-буддизн) 1 зах1дио1 традишя. квантова кониепихя цхлхсностх та 1н.

Автор викорцстав Хде! теорхх несвхдоного ~з. Фрейда 1 К.-Г. гага. В нетодолог1чному планх використан1 також теорц неявного знания, перетворено! Форми. деяк1 психолопчнх теорп творчост! I Я. А. Пононарьов. А, Б. Бруилинськйй та хн. >.

- э -

ПЕТА Д0СЛ1ДХЕНЯ. основною нетою дисертагпяно1 робота е анаЛ1з сут1 та мехаюзну Феномена щтушхх. досл1дження його особливостей, розум1ння якик мае методологччну эначшисть на Р1зних Р1ЕНЯХ «илософсъкого 1 психолопчного знания.

наукова новизна досл1д1евдя полягае у нэступному:

- всупереч усталенхй гносеолопчн1й традиихь терне зроблено спробу здтснити онтолог1чния тдх1д вхдносно Феномена 1нту1н11;

- проведено д©сл1дження' особист1сних лхдвалин Феномена

1нту1д11;

- з'ясовано псиколопчну природу 1 неханхзн дослхджувано-го Феномену:

- роэглянуто значения хнтушхх як формн св1тосприйняття. .

зн1ст положень. як1 нають нзукову новизну та виносяться

на захист. полягае у наступнону;

1. В робот! зроблено висновок про зняття суб'ект-об'ект-ко1 опозицЦ в Феноменх 1нту1нп. 1нту1ихя мае спонтанний. по-надособовип характер; вона внражае "напруження" нхж "лядською реальнхетю" X св1том. хк нероздхльнхеть 1 взаенну незводимхеть интенахональнхеты; вона принципов«? не контролюеться на усьо-ну своену протяз!. н1 1 ряд 1шлих ознак укаэурть на онтолопч-ний карактер хнтухдхх. и зхставленють в дьому снисл1 з таки-ни категоР1ями. як "життевий евхт" (Е.Гусерль). "6уття-св1до-мють" (М. Гайдеггер), "життевий порив" (А.Бергсон) 1 т.д.

г. Обгрунтовуеться ствердження, шо 1нту1яхя е спештчною Формою прояву шшсност! особистосп. коли ус1 11 р 1вш < св1-домхеть. шдевхдомхеть, фхзхологхчний Р1вень 1 т. д. i ираашгь у режимх розшуково! донхнанти. основою даного стану особистос-тх с свобода, як зовншня ( В1д иесприятливого фхзичного х социального впливу ). так х внутрхшня ( вхд заб-чбонхв ).

3. В психологхчному стзн1 1яту101я розглядг. сться як вияз-ления автономност1 мислення. як "Сашсть" (К.-г юяг). Вагоне« хнтухшх нислить »-корще не особистхсть, а всеев1т. але яе той. шо кнуе "поза 1 незалежно" вхд людини. г та ихлхс-нгсть. котра виникае в точщ хх зустрхчх.

ф, э'ясьваяо. то хнтушхя нае приноипово випадковий ;уй1-кальний) характер. IX чшшики можуть нати як 1деальну инисло-ву). так х матер! а льну природу.

- <> -

5. Виявлено, шо днту1шя е не т1льки евристичною формою, апе 1 форною св1тосприйнятгя. Бона дае зногу осягати особис-•псть 1 культуру як 1ндив1дуальш Феномени.

теоретична X практична ШНН1СТЬ, алробашя роботи

Результата робота можутъ зашкавити спе«1ал1ст1в. як1 заянаються Ф1лосоФ1ее науки, методологию, дозволяють поглн-бити теоретичщ уявлення в галузяк психологи. культурологи та 1и. матердали досл1длсення використовувались у викладаши курсу <Нлосо<т. психологи творчост1. вони можуть бути вико-ристован1 у П1знанн1 особистость при п1дготовш спеикурс!в з Ф1лосо4>и науки, методологи конкретно-наукових дистшпн.

Осноии положения. 1де1 та внсновки дисертатиного дос-Л1дження в1добрахен1 у 5 публ1катях автора.

Питания дисертактного досл1дження Бисв1тлювались та об-говорювались на ряд1 конференщй та сем1наР1в: IV Всесоюзнт школ1-сеи1наР1 молодих пеихолопв (Носква. 1984), Всесоюзна конференцп "Ф1лосоФ1я I Шнност1" (Носква. 1989). Всесоюзна науково-практичн1й конФеренцП "В1дчуждення як сошокультуркий Феномен" (СимФеротль, 1991). Н1жвуэ1всы«1й науково-метод1чнш конФеренип циклу "Актуалыи питания, навчання та виховання студента" (Харкгв. 1991), 1 культуролоПчних читаннях "Культура на злат тисячол1ть" (Ки1в, 1994). М1жвуз1всыий кон*е-ренин "Ф1ЛОСОФ1Я виживання" схарк1в. 1994).

структура дисертадп. Робота складаеться э вступу. двох р03д1л1в, шо включа»ть 6 параграФ1в. заключения та списку л1-тератури,

основний зн1ст роботи

v вступ1 наведено обгрунтування вибору 1 актуальное^ теми дисерташйного досл1Д*ення, анал1зуеться стушнь розроб-леност1 и у сучаснт 41лософськ1й 1 психолог1чн1й Л1тератур1, 'Юрмулшться в.осл1днии.ьк1 задач 1, принцип« новизни 1 осковш положения, шо виносяться на эахист.

V першому р03д1л1 "проблема 1нтуш11 в Ф1лосоФП, Пошуки 0НТ0Л0ПЧН01 1нтерпретачи" эдтнюеться и 1Стор1ко-<илософ-ський анал13. поняття 1нтуши в 1сторп ылософп набуло разного зм1.сту. 1нту1шю р03уи1ли як безпосередне 1нтелектуальне

- г -

знания, споглядання антелектуальна хнтуния).

Платон, наприклад, вважав споглядання 1дей ( прообразхв, речей почуттевого свхту ) безпосереднхн знаниям, шо надходить як раптове понадчуттсве осяяння, хоча й переябачае триваяу пхдготовку розуну. ыо - вита тэнавалька здхбтсть. яку в1и роэглядас. головнин чинон. п1д час обшрковувакня природи прекрасного ("Кенкет", "Федр", "1он" та ш.). Те, шо хнтухцхя Платона яскравше виявдяе себе в св!т1 хдей, н1* у свщ речей. В1добра*ае властив1сть наябхльшо1 ефектквностх хнтптивких Д1Я у эастосуванш хх до творчих задач найвшого порядку, з анткч-ност! 1нтуШ1я протиставлялась як почугтевин Форнан Шзкання, так г дискурсивному (лопчнону) нислешш. Рашокалкти (Р. дэ-карт, н. СШноза. Г. 0. Лейбнхя) створджували. шо 1стина шзнасть-ся лише за допоиого» 1нтелекту. тому хнтухтя у ник нас 1нте-лекту-альний характер. Бона дае т1 Фундаменгадьк1 1 саноочевшш ютини. шо у природничкх науках 1 матенатиш граоть роль акс1-он. Декарт, наприклад. писав: "П1д хнтуцЦею я розумхю не в1ру у хитке св1дчення почуттхв, не обнанливё судхеная безладного уявлення. але почугтя ясного 1 уважного розуку.настхльки прос-те 1 виразне. по воно не эалишае Н1якого суннхву в тону, со ни мислино, або. шо те* сане, ншне почуття ясного X уважного розуну, шо породжусться лише його прироаженин сэхтлон i завдя-ки сво1й дростотх бхлыи в1рог1дн9. н1ж сана дедукшя" «

Однхе» з иаябхлыа репрезентативних 1 класичних постатея в сферх ялософськох 1нтерпретаихх 1нтушх1 е А. Бергсрн. дисер-таихя робнть акяент не на негатавних сторонах хнту1тивхзну а. Бергсона ( оскхльки вони досить докладко 6ули розгляиутх у наши лхтературь починаючи з вхдомо1 робота в. Ф- Аснуса "Проблема 1нту1их1 у "ИлосоФИ х натенатнпх").а на позитнвкнх. так. налриклад, Бергсон иедвозначно вказуе на пхлхснхсть ше-множин-нхсть) 1НТУ1ДХЯНОХ (хнстинктивяох) сфери. на стрибколодхбний (недискурсивний) характер переходу вхд нераихона пного (-хаосу") до розуну ("порядку") : "... б!ля налог умгеяоглядапьвоХ

• р. декарт. избр. произв. - н.. 1950. С. 36. - Перепад автора шигмж грату.

1 лопчнох дуики "знакомиться" невизначена тунаннють з Т1€1 ж само1 сутност1. за ракунок яко1 вшшкдо сяюче ядро, наш розум. Ця туманшсть ше мктить в соб1 с или. шо доповгамэть розун ... « А.Бергсон зазначае. шо абсолютне мохе бути даним лише в 1нту1-ц11. тод1 як усе 1нше в1дкриваетъя в анал1з1.' 1нтУ1п1ек> тут означасться вчування. за допомогою якого ножна перенестись у середину предмета. шоб в1дчути зб1г 1э тин. шо с в ньону единого. отже невиновного. Ця дунка. »антично, торкаеться сдкосл («1Л1СТНОСТИ особистост1. а також особистост1 1 Всесв1ту.

у мехак класично! ФМосоФИ глибок1 Шркування. шо мають В1Дношення до 1нтушп. 6ули аисловлен1 I г. Гаманон 1 4>. Г. якобь

1нтухтив1эк був 1стотньо» Ф1лосоФськор течйю в роен К1ния XIX - початку XX сторхччя. В1доними його пров1дниками е Н. О. Лоський 1 С. л. франк. Анал1эу 1х погляд1в присвячено параграф другий роздглу первого, висновок э нього полягае у току. шо росШськия шту1тив1эм 1нтерпРетуе 1нту1ш» як ун1версальну ствпричетн1сть "усього всьону" в св1Т1, а також прагне сане рашональне. лопчне роэглядати як те, шо безпосередньо спог-лядаеться, тобго як 1НтуШ1к>. В ньону переважаюи чуттевого но-ненту над ращональнин взагаль на наш погляд. виявляеться одна з характерних Ъ1ДШнностей рос1йсько! культури вш эах1дно1

Параграф третт дано1 глави присвячений св1тоглядн1й рол1 1НТУ1Ш1. Досл1джения зд1йсшоеться на натеР1ал1 робота О. Шпенглера "Присмерки европи". 1нтуШ1я осягае св1т в форм! (св1то) сприйиання <"Ф1з1огнон1ка"). Як така, вона схоплсс сутнкть культур "як людських 1ндив1дуальностея вишого порядку"(О. Шпенглер).

отиманх у пгршону роза1л1 результата доелгдження ножнг сФорнудювати таким чином. 1нтерпретап1ям 1нтуши у 61льшост: класичних 4'лософських вчень притананна сильна ратоналютичн; тендентя (винятком е учения мистичного характеру), не дивля-чись на не. в класичних Ф1лосоФських системах 1нтуШ1я не т1ль ки збер1гаеться у якосп безпосереднього знания (в тону числ 1нтелектуальна 1нту1и1я. як виша форма 1нтелекту). але и. я]

»» А. Бергсон. Собр. соч. Т. 1. - СПб. 5913. с.ч,

^ -

так,а, сама опосередковус теоретичну дискурсио. зазначена тен-дентя ратонал1стично! жтерпретаии хнтуши повнюти резл1-зуеться Т1льки. так би новнти. ещгонами ратонал1зму епохи НТР, у поглядак яких вона подаеться вхе не т1льки у якост1 ви-шо1 форми 1нтелекту (якшо взагат попасться, по мае м1свд далеко не завяли >, але нав1ть як "1люз1я 1нтроспекш1". спроби 1нтерпрета«и 1нтуши як алгоритма- п1дсв1яоност1, швидких сприйнятт1в, скорочених умовивод1в. практичнох нудрост1 х г, д.-не нають до не! вхдношення, о'ск1льки ус1 перелхчеш форми мис-лення являить собою дискурсио. Т1льки переведену у план пхдсв!-домостх. Окрхн того, начвтсть даних юрн думки далеко не зап-жди супроводжуеться Фактом хнтупивного сприпнчття.

1нту1тиз1зм XX ст. не е антихнтелектуальним ученнян. хоча, безумовно, В1н е антигатоналктичиим. бо эаперечуе не ште-лект, а його абсолютизатю.

в1дпов1дно до теори Хнту:«Х1 а. Еергсона. воз'еднання того, хто здхяснюе пхзнання з безумоЕною реальности) вхдбувае-ться не на грунт1 пггелекту, оск1льки хнтухшя у нього не стх-льки акт мислення, скхльки деяка "сила.", "напруга". "житгевий порив", 1НТУШ1Я тут розглядаетъся як один 1з стан1в тл1сност1 св1домост1 1 особистост!, особистост! 1 Всесв1ту.Так долаеться суб'ект - об'ектна опозишя. ие приниипово нова, онтолопчна трактовка Фенонена 1нту1ян. иекласична за сво1м характером.

1НТУХИ1Я ноже бути засобом як окремих в1дкритт1в. так 1 способом СВ1ТОСПРИЯНЯТТЯ, за допоиогою якого виникае т? чи хнша свхтоглядна картина, форна подхбного св1тогляду кожа пот1м трансфорнуватися у науково-систематична форму або залшатися 1нту1тивно-образною (лочуттевою). Особливо велику роль вхдхграе 1итуш1я в осягнеми ндашдуальност! лшшни 1 культури.

V роздхлх другому дисертац.1йного досл1дження, - "Феномен 1нтуши в психологи". - мова йде про так1 якост1 Феномена хнтухяи. як Шл1сн1сть 1 К0нт1нуальн1сть. V параграФ1 пертону даного розд1лу аналхэуеться вчення гештальтпсиколоп1 з точки зору 11 можливосгей в план1 1нтерлрета.ии 1иту1ПП. Не зу-мовлено насанперед г*,«. то и представники. швчаючи продес творчост1. особливг увагу звертають на момент пояби ¡»во! 1де1. "хнсайту", "осяяння розуну". Шкав1 х багато в чону адехватн! нашим уявленнян положения американського психолога 1 педагога'

- ¡o -

Гарольда Parra. як1 також розглядаотъся у дакому параграфа Анал1зуеться спроса реал1эаии недиз'юнктивного тдходу в психологи. шо зд1йснена А. В. Брушлинсь^ин.

Нааб1льш 1ctoth1. з точки зору проблени штерпретааи 1НТУ1Ш1. результат отримаш гешталътпсихолопею. полягають у подальшону: до складу струхтуровэних гештальт1в (шо не зво-дяться до суми компонент^) "тле" може входити pamm, hi* ок-рен1 "частини"; завдяки цьому тл1сна проблемна структура не-мовби самочинно спрямовус провес мислення по певному руслу; переоР1енташя. реструктурхзатя знания мають для в1дкриття б!льш важливе значения, hi* лрир1ст фактичного знания.

Г. Par зазначае, шо ТеоР1я творчостх повинна охоплрвати увесь псих1чния континуум св1дом1сть - безсв1доне. оск1.лькк нова йде про творчий акт. 1ндентиФ1катя повинна мати внутрш-н1й характер, враховувати активн1сть орган1зну. Бнутр1шня ih-тУ1тивна 1дентиФ1кашя повинна сприйматися як автономний орга-Н1зуючий проиес. шо властивия людин1 1 1ншим орган1знам в1д кл1тини до багатокл1тинно1 тварини. у такому широкому розум1н-н1 Г. Рагон 1нту1ш1 в1дчуваеться вплив А. Бергсона. 1нтухи1я тут уявляеться у яхост! понад1идив1дуалъного Феномена.

Дозр1вання таорчого "прояснения" в!дбуваеться у середин1 психолопчного континууму "безсв1доме - св1дом1сть". у транс-лшнальни* динам1чк1й сФерь об'ективно» основою трансл1м1на-льно! сфери е гранична тотальн1сть ( И1л1сн1сть ) психхчного стану, по вшютенкю до яко1 втрачаоть сенс у явления про ть чи iHmi елементи структури цього стану i нав1ть саме поняття структури, в тону чист можливкть в1докремленост1 "безсв1до-ного" i "св1домого". ця ун1кальна шлкнхсть в п1дгрунтт1 нашо1 св1домост1 е насправд1 hociém того i другого 1"безсв1до-мого" i "св1доморо") 1 взагалг робить можливнм реальнкть cb1t1b психхки 1 св1доиост1. Трансл1н1нальна сфера, шо "утри-нуеться" на «1й uuiíchoctí с едина В1лька В1д иензури звичок. виьна для творчост1 сфера псих1ки. вона мае чотири ochobhi особллвостх: а) невпинне прийняття зовн1шньо1 гнФорнацц: о) безперервна теч1я образдв ib межах yciei псих1ки. от*е, та-кож i по трансл1м1нальн1й сФеР1); в > наявнхсть незупинних 1де<жоторних акт1в,' шо тримають органгзм у пост1йн1й психоФ1-зюлопчн1й готовности гжониептуальнкй. образная. упорядко-

- и -

вании. невербальний эм1ст.

Головним принципом роботи транся1м1нального розуну е яого подвшна свобода: В1Д яензури власно! св1домост1 1 в1д пив1Л1-заш1 зовн1. таким чином. 1нтуШ1я за своею природою е перш за все особисткнии проиес. а не (спетальний) теоретико-п1 знава-лъний. яодина повинна говорити 1 рухатися. як говориться 1 ру-хасться (або "мовчиться" 1 "не рухаеться") «1л1снону 0Рган1з-му> без зовншнього 1 внутришього тиску.

наяважливипою умовою "осяяння" е перебування псизики у безконтрольнону (автономному) станг при спокишй. послаблен 1й концентрат! уваги. цеа тлюгая проиес е одночасно Т1лесним 1 духовним. У дьону станг, очевидно, зникае Р1знипя 1деального 1 матер1ального. думки 1 мозку. бо и нема кону покладати (немае особи. д1*>чо1 на Р1ВН1 св1домост1).

Важливою тако* е проблема сп1вв1дноаення штуши i нови, навряд чи мае перспективу спрсба побудувати нзукову "неаиз'га-ктивну" (а. в. брушлинський) иову, 0ск1лбки диз'юнктивяою е очевидно будь-яка можлива нова науки, в раз1 усшху, ни вважа-ен. шо мали б справу не з наукою, а якимось новин (сото)культурник Феноменом.

У випадку з 1нту1а1е» нова яде б1льш про переживания, про особливу форму 1снування. н1* про те. як 1 якою новою 11 внс-ловити. Комун1катя эдтснюеться .людиною за допоиогою двох ти-П1в символично! дп: засобами жестикулярно! (або взагал1 ното-рно1> символ1ки виражаеться почуттеве мислення; засобами син-вол1в-1кен - понятгеве (вербальне), V яершому випадку нова. Фактично. в1дсутня, - эона ствпадае э життям. з буттян. а осягнення. комун1кашя зд1йснкються за допомого» Ф1эюгиом1ки. енпати.

шдсумки спетально-псиколотчного вивчання 1нтушп ножка тдбити таким чином: 1нтУ1тивне Р1шення нохдиве визе тод1. коли ключ до нього вже е у посв1д1. шо не усвхдонлюеться. Та-кий досв1д найб1льш ефективний у тону випадку. коли Формусться (а тл1 шльово1. розиуково! дом1нанта. ЕФективн1сть аього дос-здду эростае. коли вичерпуються неправилып прийони Р1шення )адач1, зле не эгасае розшукова дотианта. вплив неусв1домле-юго досв1ду тин б1лыпий, чин менш зм1стоша та його частина. зо усш домлмться. Усклаянгння ситуапи. у як!Я набуваеться

г ¡г -

неус81дс>ндк>еаний досвгд, а також ускладнення эадач1. шо вирх-шуеться негативно впливають н.1 продее пошуку ривення. чин мент автонатизованх спосоеи Д1яння у ход) рхиення задач!, тин б1ль-ше шаиав на усп1х. чин до б1лыа загальнох категори мае вхд-ношення Р1шення творчо! задачх. там ямовхрнхше знаходження такого рхшення.

параграф другий роздьпу другого присвячения деякин с клало вим хнтухдхйнох сфери. тту1и1я являе собес певне замнкання "лакнюхка", шо зв'язус предмет пошуку 1 його репрезентавх» у с«>ер1 евхдомостх. Поле протягу цього "ланаюжка" ни називаемо 1нгУ1а1йною сферою, втповшно до нашего розушння хнтухтгша сфера е, в принпипх. нескхнченною. тону ми ножено прегендува-ти шве на те. шоб видхлити деякх и складовх. критсри такого видхлекня становлять стуленх 1х релевантностх у В1днсшеннг до еласти^остея континуальностх 1 шлхстностх феномена хнух-в11. Проявления хнтухнхх у гону i полягае. шо рант д^скретш елементи (втчуття. сприйняття. уявлення. поняття. унрвиснор-ки 1 т. д. ) пересгруктуроауються таким чином, шо виникае но^а пхлхенкть. ЗР03УН1Л0. по даний провес забезпечуеться перш д^а все за допомогоо наябхльш гнучких елементхв 1 форм духовно} дхяльностх. якики ие е розуновх лопчнх форми внас/идок хх чхткост! х визначеностх. континуальнхеи? х дискретнхстю характеризует. бУДЬ якх ФОРНИ духовно! дхяльностх. у тону числ1 x иислення. Тону х його форт, поняття, також рухаються. пост1й-но розвиваються, х т. п.. Разом з там. однак. навряд чи викли-кае сунн1в те. шо. наприклад. емодхяна сфера, дша куди бхльш руклива. нхж нислеяня. 1 першою вхдгукуеться на значушх для ледини сигнали. нислення бХлып консервативне х запхзнюеться у часх. серед таких поэарашональних форм духа ми. перш за все. вхдзначаено особистхсне знания х Феномен перетворенох форми.

особистхсях знання на»ть хнтуХ'ршрия характер, оскхльки людина взагалх не уевхдомлье хх х упевкюеться у хх хенуваннх липе тодх. коли потрапляс у незнаяоне середовише х пристосо-вусться до иових, незвичних для нех умов, становлячи основу 1ндив1дуальних навичок. особкстхсно знания нае нашкрший дха-пазон прояву. Без нього неножливх. наприклад. талант, наукова школл, хх форму мае основна частина економхчко эначушох хнфо-рнаан х т.д.. Ринкова конкурент я, наприклад. « саме проке-

- и -

дурою виявлення, координат 1 1 застосування неявного особис-тюного знания, шо розс1яне серед н1льйон!в 1ндив1дуальних агент1в. Таке знания мохе бути схопленим особистютю лише 1н-

ТУ1ТИВН0.

1нтУ1тивне знания е иероэривно зв'эашм э перетвореною формою, з немохлив1сто и усунути внаслхдок прин«ипово1 не-повноти будь-яхого ФОРнал1зованого знания (теорема К. Геделя про неповноту) 1 наявност1 сФери безсв1домого (3. фреяд). СВ1-дом1сть насправд1 мохе спов1шати про шось 1нше.и1х те. про шо вона сповшае. вона мохе не усв1Донлюватк зн1ст гае1 своеI д1яльност1. це некласичний принцип, як шдкреслював И. К. Нама-рдашв1л1.

Класичний принцип реФлексИ припускав нохпив1сть в1дтво-рення усього того, шо було зроблено, ус1е1 Д1яльност1.шо Фак-тнчно нала М1сче, на р1вн1 рефлексивного руху, шо св1домо контролюетъся. лле насправд1 пе немохливо. бо 1нтуш1я являе собою перетворену Форму, сскальки деякх опоеередковуюч1 ланки и завхди опушен1 1. наприклад. удар яблуком по голов1 мохе "виявляти" себе як причина в1дкриття. Але вез того чи 1и-того "яблука" (випадку) в1дкриття навряд чи можливе. опушен1 ланки проходягь через св1дом1сть. але не «нксуються в н1й. простежити 1х задн1н числом ножливо завхди лише частково. тону 1НТУ1ШЯ завхди буде нати. нютичний в1дтшок. i вахливо пам'ягати такох про те. ио в1дсутн1й у св1доиост1 моиент за своею природою зовс1н не обов'язково повииен бути якоюсь ло-пчною операцию, - в1н мохе бута чин завгодно: В1д яблука до мавп, шо взялися за руки (видхння 4. а. кекуле).

Як форми су6'€ктивност1. релевантн1 1нту1ни. розглядаю-ться 'загальне - без - поняття". "в1зуалыи поняття" (р. арн-хейн), "Воно". "хивия рух" (и. к. Наиардашв1л1. в. п. Э1нченко). "1нтентональна спрякован1сть" (Дх.Брунер>, 1нкорпорована мо-ва (О.ф.Лосев) та 1КШ1 форми суб'сктивностч, 1нту1д1йна сфера, таким чином, опосередковуе предмет 1нтуши 1 форму, яку в1н набирае у свтоносп. При безпосередньону 1я Э1ставленн1 1х зв'язок здасться непоясненим.

у параграФ1 третьому розд1лу другого пропонуеться Ппо-тэтичнэ. скена 1нтуШ1йного пронесу I описуеться яого психологична (геиова.

"Нехангзн" хнтухшх можяа уявити у вигляд1 таких номен-tib: 1) *бУД1вного" матерхаду; 2) "оФорнл»вача" ("ключа") х 3) "машни" 1НТУ1Ш1, шо "перенхшуе. конб1нуе натеР1али bci-лякими засобами 1. в peinTi решт. в раз! ycnixy . надае йону Форму "оФормлювача" (який тдходить до оформленого натеР1ала як ключ до эанка). дхяльнхсть niel "машияи* нас 1нов1рносний характер, однак,здхйснюеться у мехах завдання. яке неявно чи явно е завхди присутн1н П1д час пошукхв х не допускае хнфор-напт. котра свхдомо не мае вхдношення до справи.

В пснхологхчному план1 1нту1Шя розглядаеться як вияв-лення автоноиност1 мислення, "де "Я" нероздхльно е х тнм. i оим" . е "в1дкритою св1ту х рхвною йону за обсягон об'ек-тивнхстю", "об'ектон усхх суб'екпв" (К. Г.кнг). "Я" знаходи-ться у безпосередньому зв'язку з yciM свхтом. - в такому зв'я-зку, во воно ноже легко забути, хто ж воно е насправдх ( иеи стан ножна передати словами "я втратив самого себе"), ия са-мхсть < das Selbst ) е cbItoh. Але одночасно вона е иентрон сумативнох цхлхсностх. подхбно до того . як Его е аентром свхдоного розуму. самхеть включае як свхдоме.так х безсвхдоне псих1чне буття х е нашою жигтево» шллю. бо е завершенным ви-разон хндивхдуальносп.

АвтононнХсть мислення е вкявленням яого понадособового характеру, коли воно захйснюеться неновби кимось хншим. або вхдбуваеться спонтанно, однак. при цьому у контекст1 хнтере-схв. питань, потреб особи, а не иезалежно вхд не1 (або навхть зх шкодою для неХ. як при патологххь класичними прикладами автонокностх мислення е архетипи колективного безсвхдоного. шо хх наводить Е- г. юнг ( наприклад. архетипи старого мудредя. Анхки та хншх). "Архетипи дхють як улорядковуюч1 оператори х Формуючх чиняики х одночасно виконують роль того самого шука-ного носта их* почуттевиии сприйняттями х Хдеямн. Тону вони е вахливою передуновою виникнення теорхй".»

За эрозумхлими причинами наша ФХлосоФ1я не дослхджувала ♦еномен нхстичнох хнтухпх1, мхж тим, можливо. вхн ноже пхдка-, зати найвахливхше у хнтухтивнону сприйняттх.

• в. Паули. Физические очерки. - и., 19Т5. с. 138.

Не мохна сказати, коли i як вхдбудеться контакт э1руючо-го з божеством, але тлком зрозушло.шо ае ножливо не в будь-якому стан1. 1 досягнення необх1дного стану лотребуе великого напруження. теж саше ножна сказати про натхнення: яого не можна знаяти - воно повинно з'явитись само, однак. зроэунгло, то воно не з'явиться до безд1ючого, до того, хто не "горить" 1 не "згорас". все не дуже нагадуе 1 Феномен хнтуши. 1нту1-шя, перш за все. певнмя. винятковия стан особи. Якшо bih у наявностх - ножна бути впевненим, шо "прозрхння" вХдбудеть-ся ( хоча е питаниям - "проэр1ння* якого масштабу 1. Указа-ти ж элздалепдь: "прозрдння* чого, - свХдомо не ножливо. Таким чинон. ядеться про хнтптивния стан особистост1 - граничив напруження усих U сил - 1нтелектуальних, чутгевих. емошйник, Ф1з1олог1чних. Ф1зичних х т.д. Проводиться па-ралель 1нту1тиэного стану 31 станом неперевершуваиох сингуля-рност! у дзен-буддизм: - саторх ("ПРОсв1тлеянян*>. 1нту1ихя формусться як прорив через свхдонхсть. обнежену его-форною. у форму не-Его, при якому. однак, не вхдбуваеться анхгхляпи 0с06ист0ст1. фхзюлогхчного (Ф13КЧНОГО 1 т.п.) роэчинення и у BcecBiTi. чим же е вея стан? Иова яде про духовяу реадь-нють, але особливох якостх. "Уявлення як таке е псих1чною данхстю 1 тону - назвати "просвхтлення" реальням чя уявнин -зовсхн баядуже" (К. г.юнг), /падину в ней номент не хвилюе пев-на прястрасть х страждання. втрата х вигода. турботи про хн-ших. насолоди, страх х т. п.. 1 вона. як 1 буддист, не врив'я-зана до жоднох хстоти. «е означае. шо людина повернута усере-дину. у свое серпе х, внаслхдок цього, ноже вхдчувати 1 розу-нхти "слова Бога" ( -- 1НФоРмаш» всесв1ту ). "просвхтленнян" називаеться повна трансФормапхя особистостх у вказаному на-прян1. ме до 1НТУ1Н11 здатах X •неи>осв1тлен1*. нав1ть рядовх. люди. Набуть така часткова "просвхтленхсть" е ножливо». v стан1 хктухшх зовнхшн1 реш не впиивахяь на св1до-мхсть, внасл1док чого вона залишаеться вхдкритою для хнших впливхв. Пей хншия вплив б1льш не вхдчуваеться як власна активность, але як Д1я не-Его. то мае свхдомхсть як свхй об'ект. Ситуап1я така. н1бито суб'ектйвний характер Его продовжуеться або заихнюеться хншим суб'ектон. Досл1д*ення под!бного стану мае досить велику традипхю у свхтовхя фхлософхх ( наприклад.

едн1сть "Я-Ти" Н. БУбеРа. еднання 3 Богом, в уявлеши Нейстера Екхарта ). вдалин прикладон подшшх м 1 стико- 1нту1тивних ста-н1в е Феномен вкншггва < Д.Андреев ), "вкник - ае той. хто. коли йог© яадихае дайнон. дае людям в1дчути кпзь образи нистеитва у широкому сенс1 иього слова вшу правду 1 св1тло. шо ллються э СВ1Т1В 1нших" (Д.Андреев). Характер 1 способи пього Феномена ножуть видозм!нюватися як завгодно. але у тд-валинах яого эавжди буде виявлятися одне й те ж: переживания деяко!, поза особо» пития перебуваючоь сили. шо втручасться в нього 1 г його творчону прочес! в1дтворсс себе, шсниатво, як ! 1нтуш1я. ноже 6ути властивим як ген1ям. так 1 людям з нешаою сило» обдарованост1. якшо "вита сила" виявляе в людши саму себе - вя людина е вюником. якшо ж просто дае в1лпов1Дь на окреме питания людини - гешен. шо не е в1сником I у иьому випадку "просто" вхдбуваються в1дкриття ). або зричайною лю-диною. котру "осяяло".

1НТУ1ШЯ - стрибок. яккний перех!д у новий стан свл-ДОМОСТ1. Не дискреписть. шо переривае лопчну континуаль-Н1сть. це не черговий образ у галере! звичамшх обраэ1в св1-ДОНОСТЬ П0Д16Н0 до того. коли, лерегорнувйк сторонку книги, ни побачили б чергову 1люсграшю. нова не про те, шо бачи-' ться шось нове. а про те. шо бачиться те ж саме. але в новому ВИМ1Р1. усе ген1альне просто, люди блукаютъ у трьох соснах -ПОТР16НО побачити ш три сосни. Про шось под1бне говорить 1 ДОСВ1Д дзеяа. починаючия бачить эвичаяш гори. р1чку, люден 1 т, д. одержуючи перш1 наставления вчителя, в!н починае бачити за звичайними речами цього свхту шось надзвичаине, Якшо йому удаеться досягти "просв1тлення", то в1н зтов бачить просто горн. людей, лле бачить IX 1накше: яблуко Ньютона, на-

приклад. впало не "просто так" обо не спонтанно, прямурчи до свого аристотелевого "природного" июня), а тому, шо його ктось шось) "потягнув".

-1НТУШ1Я. на В1ДН1НУ в1д 1нт°лекту. не. скорше. явише природи. 1нтелект не ткавиться станом сприймаючого суб'екта. С необх!дною пристрасть. шо примушу« намагатися подолати 1н-телект 1 пробитися до сприйняття сприймзючого. прагматично така пристрасти невиданна В1Д сили р?л1Пйного мотиву. 1 тому ая проблема нас в!Дношення 1 до рел1Пйного транефорка-

а1иного пронесу, несутсного з штелектон. Не вил ад ко во ная-ненш 1нту1тивна - раиюналютична ялосоФ1я нового часу. Але 1 вона була вимуиена звернутися до так званой 1нтелектуально1 1нту1дп. котра заклада« т б1льш. н! ненш як основи розуну 1 науки (у вигляд! математично1 1 лопчно! аксюматихи).

Дранатичним трансформатйним проаесон. со повнкт» пог-линув 1нтелект. е "Заратустра" Ф. нтте,

В 1НТУШ11. як 1 у дзен1, важливу роль втграрть Фе-нонени настанови 1 "спустошеиия". "звхльнення". Головну роль грае сане "эв1лънення" (бо настанова оволоягвае людиною сана, якшо люпина д1йсно чинось захоплена). Буддизм часто звинува-чурть у "спустошенш" особистосгь анти1нтелектуал1эм1. Але е величезна Р1зниия, чи бути "пустим", наприклад, у стан! аутизму, чи "спустошити" себе. Надбання 1нтелекту не втрача-»ться. а трэнсформуються. потр1бН1 зв'зки уже е у св1домост1 1 П1ДСВ1ДОМОСТ1. треба 1х пльки виявити у Д1Л1сноиу стан! 1НТУ1Д11.

Св1т св1дсиост1 0ДНО61ЧНИЯ за самою свое» сггтю. тону то будь-яка св1дон1сть ноже внияувати в соб1 одночасно лише де-к1лька коняепшя. Зб1лыпення об' ему одночасного змюту св1до-мосп затуманюе 1 плутае його. ах до повног дефорнаяи. Отже.

ЕШРОКе ПОЛе НОЖЛИВИХ СПРИЙНЯТЬ ПОСТЮТО л1н1тусться 1 св1до-

м1сть прив'язана завжди до вузького кола. Якшо св1дом1сть. повнастю або частково. зв1льнена В1д якого б то не було зм1с-ту, вона переходить у стан безсвхдоност!. який е сферою 1йту1-ип. Повн 1 стю або частково звтьнена енерпя, по живила св1-дои!сть. переходить у безсв1дому сферу 1 посшюе 11 пркроднт потентал до якогось максимуму, то спричиняе кпшевий прорив беэсвиомого зм1сту у св1дом1сть. У випадку з штпшею каналом такого прориву е розшуковз настанова. Безсв1доме вино-сить на поверхню усе необх1дне у найширшону смисл1 для завершения св1домо1 ор1ентааи. "П1дсв1доне - матриця ус1х метаФ1-эичних ЗаЯВ. ус1х форм м1фолог1й, ус1х Ф1лософ1й (якшо вони не просто критични 1 ус1х форм життя. заснованих на психоло-пчних передуиовак" (К. Г. Юнг). кожне вторгнення безсвшжого -ае в1дпов1дь на певн1 умови свадомость 1 вд в1дпов1дь вит1-кае 1з сукупност1 присутшх 1ден. таким е "механ1зм" штуши у план! безсшдомого. В1дпоз1дь в!д безсв1домо1 диспозшш

завжди нае характер повкоти. некая нав1ТЬ повноти по яконусь окренону питанию, в момент 1нтушхх нислить. скорхше, не льдина, а природа.

У закхнченнх робляться теоретичн1 1 практичнй внснов-ки з проведеного дослддження. вони торкаються сФери науково-Ф1лосоФсько1 х виховно1 дхяльностх 1 орхентованх на вирхше-ння проблем творчого нислення. в чому вгдчувае таку гостру потребу сучасна наука, культура х практика.

ОСНОВЯ1 положения 1 висновки дисертатх вхдображен1 у таких публхкаяхях автора:

1. к проблеме постижения интуиции //современный холизм, тематический сборник научных трудов, Харьков хютэ, 1991. - С. 53-63.

г. интуииия как возможная Форма проявления целостности сознания // Современный холизм, тематический сборник научных трудов, Харьков хтурэ. 1994. -С. 63-71.

3. индивидуальные особенности предпочтения студентами различных видов деятельности // IV всесоюзная школа-сенинар молодых психологов, тезисы докладов., носква. 19&4.-с. 1ТО-1Т1 (в соавт. с е.в.заикой).

4. национальная идентификация: культурологические контексты.. // 1 культуролог1чн1 читання "Культура на зламх тися-чол1ть* Тези виступхв, аг-23 вересня 1994р.. кихв. 1994. -С 116-119.

5. спос1б хиття нашх: в пошуках культурологхчних кон-текстхв. // ФХлосоФХя вихивання. тези допов1дей мхжвуз1вськох конференахх. Е5-ге березня 1994р., харькхв. 1994. -с. 50-52 (у спхвавтор. з н. с. корабльовою),

коробкина т. в. Феномен интуиции. ФилосоФско-нетодологический анализ.

Диссертапия на соискание ученой степени кандидата философских наУк по специальности 09. 00.Об. - философские вопросы естествознания и техники. Харьковский гос. ун-т. Харьков, 1995. содержание диссертации отражено в 5 научных публикациях, в которых содержится исследование интуиции, как спепифического проявления Феномена целостности сознания. Анализ осуществляется на основе онтологического подхода. Интуиция трактуется как акт внерадионального мышления ("озарение"), действующего в режиме поисковой доминанты. Онтологической основой интуиции является предельная целостность психического состояния, по отношению к которому теряют смысл представления о выделении тех или иных элементов системы и сало понятие системы (или структуры), а значит - и представления о каких-либо структурных (или множественных) "механизмах" интуиции. Рассматриваются психологические и нировозренческие аспекта исследуеного Феномена. Работа носит ФилосоФско-нетодологическия характер.

KorobKlna T.v. The intuition Phenomenon. A philosophical and metodolosicai analysis.

Competitor's dissertation scientific arade of candidat of philosophical sciencies speciality 09. oo, ob - philosophical questions of natural science and technics. KharKov's state University. KharKov, 1994.

It is defended the manuscript, which contains the lnvestiaa-tion of intuition as the specific manifestation of the phenomenon of the conciousness wholeness. The analysis is carrved out on the ontoiogical basis. An intuition is treated as aKt of the outrationai thinKins. functlonm« in the search dominant regime. The ontoloaical base of intuition is the limit wholeness of the psychical 3tate. with respect to one the ideas of dist maul shins some system elements and the concept of system or structure itself, and consequently -also the ideas of 3ome structural (or plural) intuition "mechanisms* lose their sense. it are considered the psychoiosicai and world outlooK aspects of the Phenomenon.