автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Философско-мировоззренческий смысл проблемы индивидуальности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Философско-мировоззренческий смысл проблемы индивидуальности"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

^ л ¡орі.іькі и і ді;.ржаглпіН університет

_На правах рукопису

ВОРСЕЙОВА Любов Сергіївна

ФІЛОСОФСЬКО-СВІТОГЛЯДНИЙ СМИСЛ ПРОБЛЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

•лч-иіальність: иу.(іО.І1—Соціальна філософія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських неук

Запоріжжя—1993

■ Робота виконана на кафедрі філософських дисциплін Інституту підвищення кваліфікації викладачів вищої школи при Київському державному університеті імені Т. Шевченка.

Науковий керівник —доктор філософських наук, професор

осичнюк ю. в.

Офіційні опоненти: —доктор філософських наук, професор ВОРОНКОВА В. Г.

— кандидат філософських наук ЯТЧЕНКО А. Д.

Провідна установа —Київський державним педагогічний інститут ¡лі. М- Драго.манова, кафедра філософії.

Захист відбудеться 23 червня 1993 року о 14 годині па засіданні спеціалізованої вченої ради К 068,52.01 при Запорізькому державному університеті за адресою: 330600, лі- Запоріжжя, ЛІСІ 1-41, вул. ЗКуковського, 06.

З дисертацією можно ознайомитися у бібліотеці Запорізького державного університету. '

Автореферат розісланий

травня 1993 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радн, кандидат соціологічних наук, доцент

доцент

ВЕХ В. П.

ЗД.Гл&ЛА аРАКТЕРЯОТИ РОБОТИ.

, '.’'Гуздїінтсть теми дослідження. Складність і відпов;,пильність ••періоду ромви"іеу, який перекйвас"казе--суспільство, становлять перс. 'ûysacHOD філософською думкою завдання переосмислення фундамнятг т>~-mor ЗСГ«№ суспільної ЯИТТЗДІЯЯЬНОСТІ, орієнтації наукового порукт, на погтчблену ft нестандартну постановку і вирішення про.'г°.ю‘. індивідуальності я»- реальної форелі буття людини.

Теоретгте-.е дослідження проблеми лпдської індивідуальності 'зумовлене необхідність) подолання "екзистенціальної'' кри.чя нашого суспільств», його перебудови на гуманістичній основі, перетворення лидкнк у єбіданого А активного суб'єкта історичного пронесу.

ÎHTp.pfc до пробяеик і ндиз і дуальності людини зумовлений також внутрідаіми потребами саиої філософії, покликаної обгрунтував;' названу проблему як сиисложиттсву. Відсутність, єдиної думки у вязкатокні поняття "індивідуальність", ототожнення Його з іншими поня*тяки диктують необхідність наукового ¿калізу даної проблеми.

Ступінь уозтябАтостт проблеми. • Проблема людської індивіду*;-&swwri налетять -До ряді* фундаментальних філософських проблем. Однак предметом теораТі«?гого аналізу вона стала порівняно недавно. Доводиться констатував;:, 30 проблема людська" індивідуальності залияттьск недостатньо розробленою. Порівняно пало робіт, у якиг. фзноме« індивідуальності особистості став би предметом спеціального акглізу. Спроби здійснити цілісний аналіз проблеми простежується яияе у роботах Г.І. ^звидакого І. Так-, в існуючий філософській літературі. г основному рйглядаоться дише різноманітні аспекти названої проблрки. У філосоЗське-соятологічному аспекті проблема-'тику сутності яединк, «іігвідао«еямя особистості та суспільства достатньо повно доодідкено р. роботадс. К.А.АбузіьхакоБої-Сяав.сьЕОЇ,

B.r.ÀWsHbsua, r.C.Ape$*ebJÏ, С.С.Ватетїіигц Г.С.БаТіцева, Л.П.Вуе-8ої, А.А.Бодаяьова, Й.Ц^Баре«чого, Б.Т.Грлгоряна, Ї.А.Доицова, О.Е.КрутовОЇ, Ї.С.Ксиа, Л.М.Когана, Ц.С» Кагана, B.C.Кемерова,

C.Н.КУЖЄЦОЕОЇ, А.Г.Яаоаивчшко, В.ШПоревалова, СЛ.Семенової,

Л. Ї.Рувкксьиого, B.n.1í?rapKft08a* Ї.Т.$ролсва та тншйх . .

т, P<ï3r:ttrтл& И.іі. ікчкдзть. Іічдивидуал-знссть. Ойщестао: Проблема ивдсидуа-тазасив :і вв ^¿-«фіяоеофокзд.мясдь.-- й., 1984.

>1» АЙульхвиойа-Слг.р.ска;і К.А. Стратеги* зкизни.-М. :1Інсль, Т99Ї;Аїїяпк-

Проблема людської індивідуальності була піддана аналізу. з' рамках теорії та історії культури у роботах Л.М.Баткіна.,3..\.Круглі кова, А.Я.І^уревича, В.і1.Межуєва, В.І.Толсткх*; у рамках •загальних проблем людини з сучасній західній філософії^- у роботах Е.Т.Григоряна, Т.І.Ойзермана, Титарєнка та інших*".

Особливий інтерес становлять дослідження К.А.Абішеза, М.М.Бахтіна, Ю.А.Замошкіна, Г.Г.Дилигекеького, Е.З. Гльенкова,

З.Ж.Келле, М.Я.Ковальзйна, С.В.Тульчинського, у яких історія подасться як розвиток самої лядами, її сій та здібностей; дослід-’жуятьсл конкретно-історичні’форми зв'язку' індивідуального й соціального; становлення лядської індивідуальності розглядаться у діалектияо-яогічному’ планів Дрслідкенн» природи та сутності ладили, умов формування людської індивідуальності в історичному процесі присвячені роботи М.У.Бережного, Л.Сева^.

ев Б.Г. 0 проблемах современного человекознания.-М., Наука, I?Wi Батенин С.С. Человеческое основание общественных отношений // : •Факторы развития человеческой. субъективности.-Л. ,1989:Баткдев Г. С Деятельная сущность человека как философский ппинфш/л Проблема ; человека в современной философии.-М.:Наука, 19о9; ‘ Буева Л.П. Человек: деятельность и общение,-Mi :шсль, 1973; Григорьян В,Т. Человек, ого положение и,призвание в обцестве.-м.::&юль,19Вб; '

Крутова. О.Н. Проблема человека в социальной философии марксизма. ' -Я.:Наука, 1990; Кон И:С. В поисках себя: ‘Личность и ев самосознание. -X:Политиздат, 1984; Коган Я.Н. Человек и его судьба.-У, *. ‘¿усльД9В8; Кагак.Й.С. Индивидуальность и субъективная тэеаль-ность//3опросы психологии. -У. ,1989. ЛМ.С.5-Т5; Кемеров В.Е.Проблема личности:методология исследования и жизненный смысл.-М.: Политиздат, 1977: Фролов Я.Т. О человеке и гуманизме: Работы раз.--ных яет.-Ц.: Политиздат,. 1989. * '

1.Баткин Л.М. Итальянское, возрождение в' поисках -'икцавидуальности. -U,:Наутса, 1939;Гуревич А.Я. Человеки культура: Кндивндуальность ч историй культуры.-М.: Наука,1990; Круг ладов В, А.- Образ "Челове-

. ка культуры*. -И. :Наука, 19Ш;Тоястых В.Й.' Коллективность й'ишга-ви^алъность//йсфория и общество: проблемы развития человека.-м.,

2.Гшгоръян Е.Т. - философия как теория человеческой кизнедёятель-

иости э мятуэ/Донцепгря человека в современной западной, фотосо-*ип.-У. ,1988: Ойзерман. 7;Т. Гуманизм: реальность и утопия// Диалоги.-М. ,1979. . - .-•■■■- ■

3.АЙиезв К.А. Человек.Икдиввд. Личность. -Алма-Ата:Казахстан, 1978;

Бахтин У.У. К философии псст7пка//$ияооофия и социология наук*»

■л техники: н-егошг/.к,I9C4-I980.-!/., I9S6; 'Замошкин Ю.А. За но-зн£ подход г: проблеме; индив'.1дуалй0;/а//3опросы философии.-У.

■*.Бесе?ткоЗ И.У.Проблема человека в 'Грудах К..Маркса.--’!.:Высш. зсяа,19?Т:С^б Л. Марксизм-и теория личности.4i.: црогрес Ї972.

' _ з - • ■ .

У псигологтчноку -¡спекті Проблема індиьідуаяьпості розглядається у роботах Б.Г.гшаньева, А.М.Лоочтьеза, Б.ї'.Ломова,B.C.їіор-ліма, А.С.Асмогозп, С.Л.Рубінд?г«йчЛ, В.Д.Небипивдна, А.А.Сшфно-ва,- Б.Ц.Теплоса, ІС.М.Г^тч-вича, В.и.Руоалпв.і та тнеш/.'.

Ваг.л/.ву методологічну роль під час роботи над темою відіграло ксл'ргідиційяі птдходк де проблеми і ндгаі дуальності, реалізовані у дослїяг?;їя-’. С.К'.Втетрицького, В.ПЛваноаа, О.Нанардшввілі'''.

Піп, “і:; дослідження людсько! індивідуальності як смисло^ит-теао? прсСлеки амор спирався на ро^стя С.Л.5ран;ш, G. $ромма,

В. Франкам. . .

В дасергччівчії» ріСОТГ Е|ЯХОІ*Ш&. .когпід дослідження проблени авшськ>? індивідуальності, оенисяення ТІ 5утт.*г у філософ! ®каие-таншаяггиу/німецька традиція - Kvficnepc, Г.Хайдеггер; французька - £.П«Сартр, &.Каі£ь; рьсійська' - Н.А.Ве-рдяеь, В.С.СоловОоь/. ,

' Тато? «летом» відсутність цілісного підході' до індивідуальності, виявлення еарястіггсії потенціал'вітчизняних та зарубіжних досліджень людської сутнбсті, створюй сприятливі передумови для ооячЬпаїїгя феномену індивідуальності як особливої форми людського буття, рогі ІНДВЗІЯУЯЛЬНОСТ* S' ОСОЙИСЇСЦ? освоєні лпдино» езіту, . у Г! сзкереаліясціТ, • побудови 'внуярізиьої логіки і"гшг- сдуальмості я;; суб'єкта соціальної діяльності.

пчалі з ступ-гіи- розробленості ярс.5у---к» ікдлвідуальнс-гті дзд:!~ пк Ті'.. до якку. т;:Зг:оп днеертаиї, обумовили постам, .чку

ь‘е'?к яйсертааі£!иого дослідження.

Х.Асмслов А.Г. Пскхол^ия йкдявшдильнсста.-Ы.:К?д-*о Иззк.ук-?.и 19Б5; Аканьез Е.Г- лоьек как предмет пг*наккя.~М.: йзднво ЛГУ .. 1974: Леонтьев А.Н, деятельность)Созкамиу.Личность.-М. .•Политиздат, -^’;й?г-лич B.C« Очерк 'йнтеграяьЛЬго телгдозаъия индивкду-: Пегагэгчий.» ?Нй5; Рубинштейн. С^Л, В*тие и сезяанне,

. О ‘.:ес'£: тс:'.г?:. во hceof-jsZ'1..*:‘Ж?г:гзЯ гп'я“йяЯ к иауериаль-

' ного икра.-И. :Йс£*а Ак-д.^у« СЖГ,Г?*: Русало» B.W. ЙэдокДао..

ЯЗГИЧёСКИГ, аспекты В "изучении ИНД^^-ЛК'ГОСТК Ч5ЛОЕСКЯ// Человек 'в системе наук.’-U. ,1989. • . ■

.й.йшардаязшгк К.К.' Как я' пояикао философий.-ü.:Прогресс, 1990; • Г&с’грпасгс Е.К. Сак'ацзн яичйос'ти: шфовоурекйу, культура, битче.

IfeüiOB З.П, 15та?!»«тани8 как'форма йознэшя, сакоопре-

:'„льтур;< культуре яачноо?а.-

—Ъ... j,yBu* , ,

2. С.Л. ü;n;cr- дизни//£опроон feccoJwu-’i. ,Г?5ч' **€.С.6Г-731;

ibojo! С. 1:-’Т7 кс б-'льного ОбЧества/Уйяр филогффг&н'тз для чзгч-, .4.2.Чел er-е;с. Г'Сдесгас.Культугч. -Я.:Пслктизда-’,1991;Франка В.•

’ Человек в поисках, емнедо: СЙо ргшк: Пер.с англ: лгпь/Эб:;.ред.

, Л.Я.Гозкша и Д.А.Леонть-зйа; sei'.ст.А.Леонтьева.-ü.-.Прогресс, '-19^3. ■- ■ . , . ' : • ■ -

Мета дио&ртаиійногд дослідження: здійснити нчаятЬ природ-,і індивідуальносте яіс способу виявлення, функціонувати буття, осоЗу.сгсс-ті; розкрити механізми її об’єктивації; розглянути інцизіду-шьктсть у здності методологічного, світоглядного та гуманістичного аспектів.

Для досягнення цієї мети 9 досліджені наііічадться А зирі^у~ть-ся ряд завдань, а саме: .

■ - аналізуються загальнотеоретичні основи дослідження індивідуальності як соціального феномена;

- досліджується індивідуальність як спосіб та фосма буття особистості, передумова зміни соціальної якості індивіда;

' - розкривається механізм перетворення особистості як соціаль-

кої яісості у індивідуальну ' форму; ■ . ; "

- обгрунтовується об'єктивний характер самоформування індивідуальності; • . • . ..

- осмислюються світоглядні та смнсложиттєві основи реалізації

індивідуальності. . . - .

' Методологічну.й теоретичну основу дисертації склали філософські принципи об'зктивності аналізу, гуманізму, цілісності, с.^ності ' зв’язку-; а такок найновіші методики психології; комплексної плюралістичної методології.- . '

. Джерелознавчу базу - дослідження- склали роботи, які е класичним . філософським надбанням, теоретичні .роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних авторів- спеціалістів у області філософії, психології, соціології, культурології,-антропології. \ ■-

‘ Наукова новизна дослідження полягає в розробці концепції, яка розглядає індивідуальність, у єдності їх методологічного, світоглядного та гуманістичного аспектів, розкривав механізми‘перетворення особистості як соціальної якості в індивідуальну форму.

’ Ця концепція конкретизується у таких положеннях, що мають наукову новизну й виносяться на. захист: . ,

- доказана евристичність розгляду прйблеми індивідуальності

у єдності її світоглядного, методологічного та гуманістичного аспектів; . .

- ;~:іі ¡-¡..¡роду 'Ид;'*:ду;::іЬ‘:'и; л , і •'

т ■~ч»*п*'^гадуа»чня, показало її _ьлас;.іо:.:йк

. ‘.VіЛ Яг:у-;- ■ , •■•'■■•г;.! 7- ■: \ с;,1 І ■ "

- до шпак о, +■> - ■: ' . .глу

,.г ;и\;я і ' .уи:.^■ гл;, "і'- ГО::" ??=і?яч собоь

>,■- ?:у.є:г.у, і* ос:оСі¡іі':—--'г-ї-і , а і' ^

V іго :>,5и7-;'г;; ■

' л ,;г ■•'і’'.-і гс-. * '

розвитку ■^со'ікзто'їті тю??) иьцмвоь,.*:,. ул і« -- —у 'Тут4’«, реалізація яких включає ь себе уснідом-

ГСТТ* ДОГ*Ят’*нмниг»

Теоретична і лракт/чк’і аначикіеть доцлід^іш за.кл»ч. у Прзг.ьд-ному аналізі поглядів на проблему індивідуальності в сучасній та зарубг~лій фглозофоькій думп.і, розкритті сутності Ьідизідуалізації особистості. .

Результати доелідгенягт можуть Суп; використані у налзчальноь:у процеоі у з:-_д:2 аколі під час читання ряду той нового норматавног: "у;«.у рі-;гоіії, такок соціально: .психології, социслогії.

.. ... ..¿у -,..

-л/ ‘ г-.^НДІДу-

і’Л„ ,ц --П * із. ,

- ^1- л У-ОСІ-.—і. Гг: ¿-ні гг-■-_■ -■■■■-.'■ \ >і ч ; ,, ... ^

і і. -д„.^ .,,: .тііх " ' л': .

р^гіцілх ’’Про'.гл\уа гаїдийида. » ' /•. і - , Т'ГГ".\ . ч-г" ■•

. . "’І.-.г'.г.-'”, ?.‘*р'>»,мгочГіе. НЕЇ4.Диїв-Дра»* гторк, 1991/,

кс.гз о5разов5.ч;ія'/Заниуі«.«. ••—-------- , ~ - /': •. •

"Гу-._¿-і"!/.. Л::дл:а. Свобода5’, Тумані зі?.* Лодгда. Культура" /Дуїсб-.г;, І99Х, І$?2/ хте^^нціях. ■

■;- . - ' г:,> ; ‘Г1---- п*-прня, ДТР ВИТІ •

• - ; • ■ гг-: р?-->«?яів та висипі'/.*«, *• :......*•>-*:. •

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У пступг обгрунтовується вибір те?*!!, Ті актуальність гч ьо-зл'на, назначається ступінь розробленості проблеми, -ні

основні цілі та завд:щня дослідження, а такая полохоння, цо виносяться на захист, показана теоретична і практична значимість роботи. ■.

У пертому поз діл і "Загальнотеоретичні основи дослідження індивідуальності" аналізуються теоретичні осиози дослідження ■проблеми, розглядається постановка проблеми ікд;івіду;иьиостї на різних етапах розвитку філософської думки, розкриваться поняття індивідуальності у співвідношенні о поняттями людина, індивід, особистість. ■

Значення проблем!і людської індивідуальності змінювалось у ході розвитку наукового знання. Ще в антіічностт ми знаходимо геніальні згадки та прагнення пізнати сутність і цілістність індивідуальності лвдиші. Найбільш гостро ця проблема постала у піз к з о античній філософії, з епоху руйнування старик суспільних зв'язкіз, коли індивід відокремився від поліса і отав усвідомлювати езоз .

існувашя 'як автономне-по відношення до зозигенього світу. Сзій подальший розвиток принцип індивідуальності отримав у серг.цньсві-Xовій філософії. Він, як правило, головним чином відкосився до ггреднетного світу, а не-до людини, 40 було зумовлено соціально--політично'о системою феодалізму, яка стримувала прояви і роза::-.ок людської індивідуальності. У філософії Відродження і Нового часу, .коли тенденція до індивідуалізації'проявляється в усіх сфера-,: суспільного ниття,' проблема індивідуальності набував свозрід-ного звучання. В цей час проголошується право людини на індивідуальну свідомість, на власне індивідуальне життя. Суттєвий вклад у розробку принципу індивідуальності вніс Гегель. У післягегелів-ський період у трактуванні проблеми індивідуальності чітко позна-чклись дві протилежні' тенденції. Одна з них, ідо представлена К.Марксом та ^.Енгельсом, пов'язувала вирішення проблеми із розкриттям реальна*.азаомовідноск»•яодйкй і суспільства, особистості і колективу. Іі-спа тенденція, веде свій початок від С.К’ер-кегерп. і знаходить продовження у сучасній філософії, навпаки, намагається вирішити проблему в рамк;у/ індивідуалізму, цо, прстиставляз людину. суспільству, ' ,

У с;ншжі 2- вітчизняній, філософській та соці алогічні 5 літі...,-••УГ-і ’»--'ть місце розні підходи до поняття ІгдкуідучлыТо’сг! ягдташ .~” Од*:»к ь-ігааьизп методологічною оснозо» розкриття ці от проблеми ІЛЯ рІчНОМГ.ЧІ'іЯИХ ПІДХОДІ» С ДІаЛ-?І!ТИКО-К'іТСрІаЛІСТИЧНЄ розуміння сутності людини. Здається додільним ьід час дослідження ціої нр л^ми співвіднесення- онтологічного підходу, реадіаованного у рігн:-ишіігнхх ф:.~' с'у^у.них позиція-? з діхкіктико-матеріалістичним розумінням сутності людини, оекіл-ю: ги рантик» об’єктивності пізнання ЛГ-і'Н • ЧДОК»ЄТНОЇ- оцінки її життздіяльності є безпосередня людська. діяльність та унікальність і наіізгтзряість індивідуального Зутт~.

Загальною особливосте більшості досліджень філософській літературі 60-70-х рокіз проблеми індивідуальності е опис окремих, зовнішніх ознак індивідуальності, створення її абстрактної картини. Безперечно, одиничність, неповторність, своєрідність, унікальність та інші якості, що притамані., на думку більшості дослідників, індивідуальності лвдіти, є необхідними її ознаками. До того ж ці гкзначення відіграють важливу роль у розкритті її генезису, Однак, ці характеристики якісно! тл'яількгСйо! '»Рзявяшагео*!, самі яо собі не ствсрв-оть цілосної картини індивідуальності яедини. оскільки недостатньо простого перерахування окремих, не пов'язаних иік собой ознак їх формального узагальнення ддя створення лгягсис: філософської теорії індивідуальності » ТтІКС ЗІ*рупуЗ'#1^/НЯ ОКрСНЇЇХ лзодських якостей с н* ’утніеним, а агркбутязним описом фенеквку індивідуальності людо^іи. . '

СязірЛіка людсько? індивідуальності пояягас У тому, «о в ній •¿яазсодаи» відображення реая»нйК Сітхгіявннй ..індивід з усіма його біоесціальнідак якостями. Тему аобяіщтя іядквідуальнозті включая р себе а'&чъння'ие тільки тндіів і дуальних властивостей’сатех Т?0 ссбі, а І неешиерзд ХХ ЦІйІСНОЇ 0ДНССТЇ в конкретній ЛЮДИНІ»

Як ЕОККрейїа істота-, індивідуальність кас слалйз буття, у якому ■природне та. соціальне не просто прксутнз» а взаеиодіз, здивавчись' ‘

б здане, у гсамтеть". Су~*ість індивідуальності .пов’язана саме з самобутність гягдиіда, із здатністю його бути самим собою, висту-пашй еамоеїіШсв істото» б ращсах .іншого цілого, У аг.ою чергу індивідуальна самобутність проявляються у гісіх іназіх- еэнааах 7ади-відуальності* Саме вона робить індивідів істинно нвповтор-нюа істотами. Зрозуміло, їх неповторність зумсзляёТься уя« природничк факирами, гр відіграють ваздиву роль у визначені ічдивідуалькЬго бут-

о

тя. Але істинний синап індивідуальної неповторності пой’язаняЗ -не СТІЛЬКИ ІЗ. ЗОВНІШНІМ ВИГЛЯДОМ індивіда, скільки із способом Яого буття у якості самостійного суб'єкта.діяльності. .

Евристично значимим для розкриття трми дисертаційного дослідження з співставлення поняття індивідуальності з поняттям осз^игг-. тості, оскільки "індивідуальність" не просто поряд с одному просторі із "особистістю", а як один із її піші рів, одна :л наЯ'лльп • суттєвих ознак- Оскільки сутністю особистості є пероні -рікацік суспільних відносин, то конкретна особистість мотсе проявити с:-'с:л суспільну сутність у формі індивідуальності. Особистість, взята поза зв’язком з індивідуальністю, поза власт;івкм Ї8 способом буття, е відірвання від яиття абстракція і не існу? в реальності. Якцо людський індивід не може стати особистість, не засвоїв;:.;; сеосї соціальної сутності, то особистість не може знайти своє власне буття, не ставам індивідуальністю. Особистість. таки» «п:-ноч, .соціальна по. своєю су^нтстп. алз індивідуальна. г,п снпсохсм свого існування. Індивідуальність,1 будучи критерієм цілісного ' розвитку особистості, виявляє свою сутність через е.Аор.°алізаці:о особистості. Зміст г.роцасу самореалізації особистості полягав у здності всіх способів, засобів, а такоя форм, спрямованих на досягнення особистістю своїх індивідуальних якостей. Особистість з індивідуальний прояв, наявне буття і водночас форма дійсності /ьодськсї суткості. Тому особистість .заезди будз відповідати індивідуальності як незавершена. її форма, а індивідуальність являти-из собою гнучку форму прояву особистості, все цз засвідчує, до індивідуальність не тільки пов’язана з особистістю, але й утворю? її суттєву якість, а тому вона повина.органічно ввійти у визначення самого поняття особистості, Ця обставина поки ,цз недостатньо враховується у вітчизняній філософськім літературі, де кч завжди береться до уваги індивідуальний рівень буття особистості, роль індивідуального підходу 'у розкритті способу життя. У зазначеному 'розділі, дисертаційного дослідження провідная е думка про необхідність чіткого розмежування даних понять, вироблення едкого підходу до визначення ї:с змісту. При цьому проводиться думка про необхідність введення до філософського вжитку понять "особистість" та "індивідуальність”> зовсім ке звяхлюха ~:г. синонімам:!. •

. ____Індішід#;иль?:_?зть иог.о такоя розглядатися як результат грс-и, '-

пи-.і.мідуіиіізаці!. Як зо індиьідуглльність о статійіов"гарактсрг.-' тико“, то Друге Поняття пг.раж-іс тї дии-імічн: законом!рності Ьг.яіуіг^мп, .п^ляр" і 'розвитку. Слід ву-гуяати, 'до суть індивідуалізації погі*ячуагьгя не тільки гя ро.. ¡,'лтком унікальних здібностей і талантів людини. Зона, будучи однією з форм буття індивідів, г-кг.тіас в сєб~ як .¡роцес формування і розвитку індивідуальності, .так і процес її С'імор-аліз&ції у нчвколишньому світі.

Процес індивідуалізації властивий кожній особистості. Вік здіЗснгсться ка особистому рівні: розпочинаться й моменту народження людини і відбувається у процесі освоєння нею навколишнього світу за допомого») діяльності, набуття власного життєвого досвіту, Дуже велику роль у процесі індивідуалізації відіграв виховання.

У залежності від зиіету, характеру, міри його відповідності сутності конкретної людини, її сподіванням і надіям виховання у більшій або меньшій мірі може прискоривати процес індивідуалізаці і.

З інлюго боку - поглиблення індивідуалізації немов би відділяє лшкну від соціальної спільності, приховує в собі почуття самотності, незахкценності, тривоги. Вихід ту? бачиться у встанозяе:--ні вгзаєаозв‘пзків із спільністю, характер яких може бути різни»*-

- бід’беззастережного підпорядкування /що було властиво тотаяї-тарській колективності/ до зв'язків з людьми, що грунтуються на визначені суверенності особистості. .

Таким чином, лі. ,ькіИ індивідуально«'! притаманний цілий ряд ознак, які самі по собі виражавсь лише_її окремі сторони,ал^ віділекня яких необхідне для вироблення її загального поняття.-. Визначення індивідуальності як системного, цілісного об'єкта .полягає у кінцевому .результаті, не переліку П різноманітних яг.остеЗ, а у лотуку голоани.'о с;;иТїм«уї8оравчого і^ак'і’ОГл-., нккй Ок обуковягваг її цілісну сутність і об’єднав всі окремі визначення у загальне по.чеття. Таким сутніено-утворюючим факторои ткдизїдуаяьяоеті е "саність" індивіда, яка зайтаз домінуюче місце серед усіх її ¿гггпос властивостей. їндтБІдуальніоть лрчііні: мтп'.е харакгер::зуз:-.тксл ¿.г-н-іи-кігима: р,.с-ге:, алг Н сутн:с.-:є визначення г.олягаз у тому, цо вона

^вгл.гтн'..го Індивідуальність в їгьоцу клткеїі оздид

:озг".Яі.&.Тії як г.єені'-Й, особливий спосіб реалізації загадогіиі'О,

■пссіб його буття. .

Логіка індивідуалізації випливає із необхідності' протиріччя між індивідом і суспільством, повнотою реалізації особистістю своєї індивідуальності,, глибиною саморозкриття протиріччя власної життєдіяльності. • •

Виражаючі певні закономірності існування матеріальної дійсності, індивідуалізація тим самим виступав як важливий філософ-' ський принцип, ;цо має онтологічне і гносеологічне значення, а онтологічному розумінні вона виступає як принцип буття, 40 розк- . риває той реальний жйттєвий евіт, у якому утверджує себе фахтич- .

' не буття людської індивідуальності. ' .

У другому розділі "Соціалізація як джерело і основа формування індивідуальності" розкривається механізм перетворення особис- . тості як соціальної якості індивіда у її індивідуальну форму, показано яким чином суспільність міжлюдських стосунків є умовою І передумовою індивідуальності. ■

опанування людино» сутнісними силами проходить шляхом соціа- ' лізації особистості.- У дисертаційному дослідженні соціалізація розглядається як процес засвоєння і -передачі індивідом соціокуль-турного досвіду, способів і фори діяльності та спілкування, що '•

проходить у результаті його входження в соціокультурне середовище. У ході суспільного розвитку людство виробило спеціальну систему, яка забеспечує процес -передачі індивіду сукупних людських ' сутнісних сил, їх відтворення у її діяльності. У філософський ■

літературі ця система отримала назву культури. Культура як історична цілісність універсальних предметних зв’язків, що складається у процесі людської діяльності, складає основу формування, спосіб і результат формування і розвитку людини. Поняття культури відображав взаємозв’язок соціального і внутрішньої природи людина, • -цо дозволяє зрозуміти.механізм передачі зовнішніх соціальних визначень у внутрішній простір індивіда. Індивідуальність тут .

виступав як суб’єктивно-діяльний носій культури. Через культуру здійснюється самовизначення людської індивідуальності-, .у якості особливої'.цілісності, відносно самодостатньої і відкритої системи, до у своєму русі переробляє багатство зовнішньої предметності, зовнішніх зв’язків і відношень у внутрішній потенціал особистості. Сам культура опосередковуз процес соціалізації індивідуума. Соціалізація є в той же час і індивідуалізацією особистості.' можна сказати, - цо індивідуалізація - це-конкретна форна соціалізації, зони співвідносяться одна із одною на основі діалектики сутності і язіца. ' . '

я -

і' фориі буттепості соціалізація являє собсш існування індиві-

- дуальності, основос якого виступає особисте життя лвдики.Характерною о.чн'лно» то Taj-і тарного суспільства с утзррдяєтя у свідомостт • індивід:» текорятету суспільних иінногток, суспільних справ, ~\усл;яьчих ідеал:з, тобто своєрідно? йоделі колективного, масового, позбавленого життя індивідуальності, тоау коусен у cbosuv ккт-тт готовий був терпіти будь-які кестаткп, знегоди. За цих обсть-: opener ї/.ни особистого життя людини ототочсчовались is ра2”~-rikUK r.ttpJllSHTllBSiW Г.ЙТТЯ суспільства, до пр.гззело до переконаності про другорядний характер власного життя. Не тільки страх, але і «*і ці ». Зі-Гіліг:;- спї«?у ¿awviaііііі- ьугпіжлте*, у swn-

uy була зведена до иініиучи індиаідуаиьніої». Цінність ::-гггсї особистості, її неповторного особистого життя не тільки не була усвідомлена, але й активно нівелювалась. Суспільство, яке грунтується на індивідуальностях, не обов'язково was бути суспільство« тільки індивідуалістів, цо використовуючи суспільні інтереси Е особистих цілях, руйнують ціле. Модель суспільства, яке складається із різноманітності індивідуальностей, до взаеиодоповнкготь •¿¿¿а-, одну, с іфуі-реснвгі““. і пг йде ні * «¿з пзсігтакя з б*ЄЯ»ГІІГИМ

■jy Лi- 0‘* У:і I:рIltfJbг.л І7 *.’» u » ■ 1 '.. -ijf€ ; ІІ.лі--v»r;. / >ТД' ,

•CHUt 'ЛІООДбКй Ц,сіГ О рЛЛДа^','; •' ,';.ГаЗМІЛ» 1’ l; 1 *

і'.1: p;j J£ii •П0;;сьК0: Іи д М j - Лj- Л Ь:і ■■ - - -- і- ' -і .. о.уг-ч':іЛ:г--

лкоотза, ;:;іуі;::;":',*;л* е:а:?,7 сссг:::;сс

І& i'/j'Sii ІШв ЗрО'32/МІТЯ І Ні;; ССС у!іС‘ГХ C-CLL t Zil ІЛЛ.-.Г.!

СЛІЛЬігїіл і -pCCID, p>ClX;y.vO 'Х'.Л'ЛЬ CU .. с-і

ОпС'аХОгічІІ1« СЛжДлуЕсгИКЯ, — 10U:IО CI7p*-Ji „ ",С:2,IVL-ID БІ Л’Г'7Д~л.‘гНОСТ;

дюзшії від людини у суспільстві. Однак огхг-лькч індиз і дуальність

¿Ли^^І-ЙСЛ .за ЦС*:..;' '?уч»«гм •

і; Ь СИЛу ^ЬО^І ДІЛІ Jl’t р.г.- Vi .—'"л і’ J r7Xf'?.y ¿:

системи буття, протистояти колективності і навіть копфлікх>«^х,: з нею. Тки саайи індивідуальність uor.e вести справжню боротьбу .ти із саітпи абсолютного, так і is ¡¿ступати протл анонімної неьизна-чєносїі. ..гсина, цо /^Ідошіла с:інс-пін.ч: сть свого буття, is ігссб-«.ідахаіі дгсаі::ус іп^ізі^уалі:?;:, ?лий у н^^-у рззукіктгі завгдк логлн.ій. .іле <?хдчуд*єння, протіігта»*я»нкя себе соціальності у культурі «ат.с иати позкт,:'гшй ефект.

Індивідуалізм - це спосіб б'оротьби особистості проти кінцевого, проти авторитетів, він исуе бути с;;".ів о лон свободи і па а аг« до людської особистості: , • _ •

’ - Проблема особистого життя передбачав звільнення від численних стереотипів. Серед них'- це,' насамперед ототожнення особистого життя- - з побутом, домашній господарством, родиною, крихтами вільного часу, що залишаються на читання, хоббі, здоров’я.

Ігаг/.й стереотип: особисте життя - це альтернатива суспільному життю, тобто егоїзм, надання переваг особистим інтересам у порівнянні із суспільними. Дл.я відновлення всієї повноти реалій поняття "особистого життя" необхідно передусім звільнити від доги "без-індивідуального" розуміння суспільного яиття. Побудова людяною особистого життя ах ніяк не в альтернативою суспільному життю; зоно виступає пера за.все умовою повноцінного включення у останнє, лщак таке включення мссче статися тільки на'основі власного індивідуального відношення до .суспільного життя і фору його виявів. Інаше кажучи,, особисте - це не приватне*'«иття, яке протиславляеть-ся суспільному. Хому дійсна здність особистості і суспільств'1, полягав у тому,’ЩО особистість, при всій її неповторності повинна піднятися до усвідомлення-суспільного, як особистого, але за умови, :до Суспільство розглядає особисте як суспільне, і коли розвиток всіх сут-нісних сил індивіда та їх втілення з індивідуальності е вищою ■ цінністп і метою суспільного розвитку. ‘‘

Співвіднести’ особисте киття з формами соціального життя, за яких воно відбувається, о’ясувати свої можливості та особливості, і далі' - на цій основі визначити своє місце у цих формах і структурах - таке визначальне завдання індивідуального ниття, ллє воно може бути поставлене і'вирішуватись по-різному. Наприклад, шляхом переважної соціалізації, як це було протягом останніх десятиріч, тобто адаптації людини-до всіх соціальних умов через нівелювання . її індивідуальності. ■ ' ■

’За цих обставин особийте киття було принципово віддалене від соціального /професійного/, а останнє здійснювалось поза особистій-ним способом,■що - породило між особистим та суспільним життям людини багато протиріч. Особистість стикалась із соціальними труднощами або ставала внутрішньо роздвоєною. Протиріччя ці стосувались пера за все суспільних ідеалів та реальної практики життя, яка далеко від них відстала. Нерідко таке протиріччя оберталось для.

- ІЗ - _

;;г:-Л дядини r.ni, цо Бона ахтивю р^йліяу&ч,:.! cyc.:rav:i лі-м-іг: rvuiai .а сзиїііу ««ті. пр^сії, ¿"t arca з осзС;«-ггзку к*-г:г ¿зи->л їітжливе д'.тримузчгась соціальних чога."?нзч яяве-фї^-- •• ir-V.bi-' j 'ила rpcw-iiiJfiWi ,'р>$Л!- і Ян;зі унттам, ласер^;; усі сі1'.1:

їді irioc-rî ?а і;їгя?'гг: у cíppt гюобистого життя. Трет», тдчио н«-í ..■•!«. a-, r-sx;:-: -íík-i.jj і лсйкэ’грошз гаги їм ля і ...

астиг.гла шіта осойиеги* ниттям.

!дії.чгсть rcvC-^T-iZTi зсгглі?у>о;; тг» -.“.ьчги .-в!*5 ú...: -JiiLí ж ці*;~лчй, jíj цідпоряхіо-« :»>;*;? ïv ції-*.-., vr.!1.--»игтявим різнем та істинно оптимальне;» су5»скта життя.

~ПС O'f-Hin oij^rtOwnvJ ÜI.'ÜI?“

У ЗІЗ!0--2ННІ ДО 3ÜBHÍSHÍX 8ХИСГ, ~V.~V.-j і. J j-j¿rt¡ і<і “w.iCttj'C." <!ІЛІ.‘С-Л'лгньаго сыгу. ..ле це лк^-з ід«ал, а реально у кзгної людини ьияь-ЯЛ^ТЬСіТ ріїна uiOi ЦІЛІСНОСТІ »ИТТ£;В0ГЗ ї:ляку, рідний ступінь ВІД-¡"ьІДКЗСТІ ^ІЯ ОСТИСТОСТІ її ЦІКНССЇЯУ, HäJsipaM. іеаЛЬНІСЇЬ у її

".■;г.скснвічному" вигляді", яку лвдкна "заохає'*, з’являятась ка с^іт,

ке задала їй од з гаго як якась директива. Тз, ідо умони життя і жит-

тозі ситуації, у які потрапляв язэцхна, энсувають до неї свої зішо-

: ; т.~ ~ т ~їТ7, Г:~;;т j iy¿-i*r“.-r.-i,-“;ññ > *î^ ВС*.*?“ мйле ПС С ТИ -

tj rb-.J О Г r¡ . '--’'-v.. _ .. X -î - t ,. V -- 1JA-. Д'ч.- :ї ’.J í' 'j

Г. Г 'У і іГіС'-’АОЛ ’/в JXO.'J Г,'„ Д'-; , ... '-íx~ ‘---'J - м. Tj. .

,' ^ • . Тї V- »1 í*.j ^ *. J^j.

! ■. - . > .i ■ -- .1^, ОИ. . , -^УЇїІгН.І л V.i I Н С СJ X г. ^ Í Ö'J' •

.4. . •-1 і ..f. ' СП \ Oví'. ’ У.'Л'і ‘ ‘‘ .in’*. - Jti'J*

GTdC JÍCWl'jtU ArjjiViíiii ¿ -41’. P 0 О v; ¿ _ tI«L;'V'àf^l 1, У V.Oiv. ?

?o „ K».nwy ячмав абстрактних правая і ределгів для прайнятжя рівень.

■ ' - -"'j ^,.ч.г--л;-* í- : .л,г; ;пд:-^-

Trtwx -A«. *„i;j y 1-І •;,7 *~ v

воя ознакою індивідуального характеру яяття. 'Індивідуальність - це на тіаьяя нспосторлість яит’гя, яка підяреслЕзгься понятїян "долі",

о r.*~~r-rizї ~Т“ ЇиДТ9ІДУ^Я%иІс»ь киття полягав

ty СС.-l/!ÍC *1 ОрТ'Л^ Í ’-¿’-ЧО *V'. ;/ п ‘г і •> îG;i \? :ЗГДП^-

ьгЛіК'л'їг Лх c^n^v^t с-ггттглтссгя'^ пптатяіги* . _

Таким чинені сгша азяхои виріпення протиріччя иіг осойистніскою якісно і буттям іздкьіда формувться індивідуальність. Ним і по-яенпсться об’єктивний зсир,іктер процесу соціалізації та індиві-дулд і заді і'. Здатність виробити свій спосіб'вирішення киттєзих протиріч е характеристикою індивідуальності як суб'єкта життя і с індивідуально» фсрио» вияву особистості як соціальнії якості індивіда. . '

У троуьоцу розділі "Світоглядні аспекти індиаідуаяізації особистості" автор двд аналіз одніos із форм приєднання до суспільства., яка с універсальною - світогляд.

Б розділі відзначаються, що-у науковому аналізі світогляду особистості, ía; і в обговоренні цього поняття, недостатньо ПІД-красяитх тільки об’дктігану сукупність соціальних зв'язків, :;с скана^кіять її загальну сутність та індивідуальну сг:ец;'*:ку.Ліж-sitao, з’ясувати, яя caata. особистість виділяє сейе v світі, ус&і-доцяоа епод власне ці cu? у ньому. Гнакше кажучи, необхідні;. зрззу-кітк. як саиа особистість усзідоиля«: свор суспільну сутність.

З народження дадкна потратила у систему суспільних зв'язків, з?о уяе складися, яка с оснозноиу визначає лінів їх життя, соціальне кодо&еншг, професіє, сйхгашша, рівень освіти тодо. Зочніпт-п обст-авЕнк, цо не витпсагть із індивідуального буття, а тому с шлзд-кешзги для індивіда панупть над ша, "Етягуоть" його у рьзльке лиття з усію трудночаиі і проблеіяик. Усжна, звичайно, кити і не "своЕв" »mat, а нав'язши»' .тадині іззовні,' яке в змозі захопи«: її цідкои і гавністо csoísüi ійля^а та іктересшш, які чакаКмєншг пов'язані із інддаїдуальнгст», її власними потребами та цглягои.

І ГІЯ&КН Екутрісіій, Суб’еіКіШКИЙ СВІТ, рівень СаіїОСБІДОИООТІ особистості спріяс "освоєккв" cosh'qs явдаио© ссціальної дійсності, дає иопяшзість знайти своє и{сце у реадьнаііу житті, не г.ост/пзжі-тась при цьоцу епода індивідуаяьнісїю. Внутрішній світ особистості виявлпз себе у конкретних: вчинках їй- певній поведінці .. Поиедінкз індивіда завкдд косить скстеикиб характер, во;:а взаємопов'язана із досвідом, який uas особистість. _

Щд саітоглядои особистості слід розуйітк систеиу узагзль-t-нкх знань про світ і лсдану, про її'місце е світі, відношення д-. нього, ssa jtffg особистості набував значення способу виділення, розуміння,. вкалізу, оцінки язіщ дійсності, до визначає характер віднесення до ник, характер вчинків, та -дій. - Тому світогляз постає

.тк спзстt ду.тоано-прзатявного освоєння особистісї» С-;» ;v«i-дзіїлекня сутності cd;ту свого буття та сзсс; йя&сі'-Уі сутності.

Іормувнмкя С37ТОГЛЯДУ ОСГ-биСТОСТІ ПО'ЇЗІМІіЗГЬОЛ набуття ін.-інь, які ■' wv.-зьтатом дух.;зно-гракт;янзго досвіду осойлст-ос-т: та з-г~^пт. у оцінку лвяиноп результатів взаємодії з ::ryJvsr’WM en і том. !•' структурі світогляду вони виотупаать у чут-т-гво-еаощйній і раціональній £зрмі та леатть а осноаі піраміди поглядів, але- :!е »ичпрпувть суті світогляду.

сгіг/.ву ртг.ь у формуванні світогляду сгобистості відігра-оть sipa та переконання. Яісзо у знаннях центральне иісцв налетить раг.1с,г*льм,л< "~'П0Н“Н'г«и, зокг*-м*. інт«л*гкту. їо дея аіш :;есеханаяня основне - емоційна /чуттєва/ сфера, яка визнана«, луЗ’внтавне стазления людини до навколишнього світу і до самої :е5е. -обо^ннп- світу супроводжується певними почуттями та переливаннями. Зіра та переконання у формуванні сзітогляду особистості ■виступають як передумови, qo лежать в основі формування світогляду. З той же час вони виступають як форми, у яких світогляд проязлязтася г за допсиогоп яках реалізуються.. Можна •іт?.г»рзауваж*. "ло по зїянозенкг. то сзітогллду зона яаатуваза^ь у tzi- v. оснсзнах аспектах: яі: необхідні умови і передумови іх Іюрмузгння; як форми і як спосіб буття світогляду; як ргзулогаї рг?-п:заціт уотзкг,?о:с. ио сфср.іувадися за допоьюгоа ао:исредшіч> -кттзвзгз доиіпду, -л* не всяка зірі : псрсіссліакня гть-сь сзі-то"’"лл:гл>г;г у?тан;г>;г'і'.С!, і тільки ті, лні п^^їьоуиш-іо^п у опи-■;і*5 Cn'-'í'-"!!!v ріг,".!:¡t^i, аналізу, оцінки яа'А» авзиайєьлк* '«ьр»»-тср оіцнсгхніїя 3,0 hs'í, характер ачдадів, дій.

Ііріїї зьань, sip: і азрсйокгаь, до сїруйїури світогляду особистості вхопить такся ідеалу.. Основу цієї структури складаюсь ; ‘ -;v и щ '¡си:cm і и,ж;. 'Ji'yaiHb

w С’1 о'-і д.'ЛО “¿ 0 ' L> U) ‘і 'і і d pilo у & ,УЬ'т'

-ся як переконання* \ - ' . . ■

Світогляд Є дга?літ^яіг утворенням,: що' ЗШІШаеїЬСЯ без змін, ”лг”' í' р-ї-’лток •гд!йскта?іься разом із процесом ста-

:-гл'т--"г,- -і 'i'v-v/s.'í':; ;"сс*г.стjc¿: г.?. оуб'цпх.і с^ціа-лььиь дінльн-^с-ті. Більше того, його етаяйзлен.-щ і роз»ь»ол -- ¡& одаа із ¿чи^оа стп-побзсн:;;! і р:оаи'~:у оооби=тсс-гі. OcxíAjíiví и;«іізгл.яд виетупач ліс гдосіб ^xcFHo-f^’rT^nMi’D о^зс^^-я , їо йоі’о установки

весь час проходять пзревірку праквикоь. Устокпок:'., ки.ттгаість і значність яких піг.таардіф'етьс* грактккои, зберігаються, змікіхтьск. Ті * установки, які на вігтої^лсть іюрзаіркк практик, втрачалть значення світоглядних устанезпк. ¿вітогляг., яхкЯ проходить пора вірю* кнттсвим досвідом, трансформується s ккттєву позицію осооиетості, формуванням якої завернеться процзс становлення її внутрішнього світу, литтева позиція осоСкстзсті -це готовність до дії, яка грунтується на світоглядах установках і на киттвяоцу длсвіді.

Сектором, чо осумоздяв перехід внутрішнього змісту ососіиз-тості у вчинки і дів, в соціальна воля. Сорцуеться вона у nprv-цзсі становлення особистості, але в той «г час отри^є відкг.сцу самостійність і впливав на самий прочес форцуааяня світогляд', став важливим фокторои самовиховання, ві$ггаігньоії детермінантою, яке спрямовує якггєдіімьність лс^ізіа у потрібка русло-Саме через воло здійснг-ються перехід від готовності діяти дэ самої дії, тобто, Енттезе. позиція особистості ггзрвтвсрьсться у соціальну ахтшність. Соціальна активність — це діяльність, у якій ходика реалізує свою людську сутність, f соціальній активності ососікстість реалізує свої цілі, проявляє специфіку своєї ' іидивідуольиосі. Алз, крій того, у ній відсувається івгевігка світоглядних установок, їх коректування і навіть заміна одних установок іншс/к. Соціальна активність, її характер, зьгіст, спрямованість язляс собов акций критерій, показник стугвкь соціальної зрілості, її зн&чкгості для суспільства, інзіих лгдэй, діл сабе. ’ . , ■ . ' • •

Mis світогдвдоа, ситтєвов ¿озкціев та соціальною акткзніс-тв існує каЯтісніпкй взаємозв'язок, який показує, цо усі вонк яьляать собою різноманітні сторони ккттєдіяяьності ссоОкстості. Стерянак, який об’єдауе їх у єдино ціла, є розуміння сігкг.ту анття. - -

Ка основі аналізу світогладр, £К однієї із фори шадучгн-ня індивіда до суспільства, автор приходить до висновку про тс,

40 світогляд є іктзгратквиим.лкрагенняу духовного сзіту дуадьності. Світогляд, що формується і реалізується як дпсовкз-практкчний спосіб освоєння, сегту, івредбачгє погляд, 'гг. у о склався на світ із швюк позицій, заздалегідь вкз»£-ч2н;ї? іе тільки соціальним положенням конкретної людини, адз й ссуггнэм

.•засз'-ічнчсті “оціннісна- см/слоакх уставок д>’:<г.5НСГо сут-тя. .

їі'ДКЗІ;у ал«>НІСТї. ГЯр»»ИЯвЄ -конфлікт-ЗІ СВІТО« ■ ЯС.ІЮ*'".<ЧАіі8ІСЇі>

Л ,го кзакт-.тт ?'<інк. .літоглясні "стглкяишя" ін.из)і-дальності сг.знуи.йіьгь її ¿-о аласнсї зміни: ійгаткзнті - яркст^-'уз"-ння до ні яз і і »ус ум';» існування і позитивної - тзсриону самі-розз-ктг-'у та іс.«узакнї:, як^г се ги основи із анутпйнвог'і світу.

У сзі гсглдді •-.с.ім-.'-тсстї цзктраяїнїг з:зн«ча«ьног пр«о'лемог в

іт: ке"СТ^ питання ітзп світ та його гаг. т^-.ч-з;-:, а з-)¿уміння істкгю--

го сакс.’у оуття взагалі і людського життя зокрема.

7 --і^т^істг:?: ггз^г” "лі«*5 ».й^я «V прості© па&лізааії ін-¿¡іЗІДуальНССТІ" ОЗТСр ВОЗГЛДД«? смислу »иття як Прг»ЛтІ»

рз^лізаціг індивідуалізації, то ото як спосіб саиорозактку і сзлпреалізації особистість своєї індивідуальності, одним із ферм якої є ^дстя і любов. .

Стан сучасних досліджень про ледкну та її місце у сучасному світі свідчить про посилення уваги ДО СМИСЛЗЖИТТЗВОЇ проблзмяті-ь-яи, ньйгирзйй діапазон можливих підходів та рішзні у рамках різ-

ЯЄ.“5НІТ*;КГ н г'фиТЖГЗ. /іколізуаип ЗЗОбЮЧу СМКС.™ *КТ*Я Я ТОНКИ

> - - ТГ Г • - . г- О-'.2^. г <. - ,~!Г’Т ‘ і ' .—л і д"..~

я-,. -■ суспільній /;:■>, ••

V Г* ''’'І' • Г- У?’" ■: - - ' -- ’> >*■'і'. >'’• : 'г*.7, ' ’ ■;" •- '

~ ! .: "" " ^ і-.'/'^ ) С у 1 - •

': "і?/ г'і; .. П'оі'г.:!,'. с.1: :!•_

у ; чп,іі пізнл-у п гцг,с Ї’Г ,.5И...

І'.післ яиття полягай з усвідомленні ссоблізіста цілей ккт-

самореодізації своєї сутності, свого ’’я4. "

Життя кожного' суспільного-індивіда мав ТОЙ чи іншій смисл, ти--» якякаваеться його місцем і оолл» у оо5вніі!йко%' зче;иогші

і-і. ліпіді —-і ;. .• ..-япв.ич' с.ч^-.с-т,'

г:~,вт]і;ї;і-;г. ■:. ■: •;«-

чиг: ргь'.іі, а а;і-.:са І л ііжі:1? уначс^і;:“-»

Смисл киття т йот отріиати свсв визначенність у сгеціальн;:х акта* ’теориткчнога міркування, а е исклііагет», ккв napersoptcTv-ся а ДІЙСНІСТЬ ДЛЯ ЛВДйНИ у ппступалжості її практичного КИГЇЯ.

Смисл -це зааждя смисл канкоетнзї дії, ситуації, події, ііік являє сооос "аамогу", цо адресована кошфзтнІй дедісні. І як неповторна кояка дія, ситуація, подія, так і унікальна кочка окрема двдкна. Ксдан ыяшн? життя пропонує свій смисл, і він Оуде інкш ддя ікгої ЛК-ДКЯИ. Тоцу hbmoxjjso вести Unay про смиак взагалі, шоохідно мати на увлзі сау.ох ккття даної ссг» бкстості в даикЯ модакт часту.

1&клнао а аначнія мірі завдяки своїй своєрідності і игяов-торноетІ людськ» існування и&Суяев смислу. Сучасній філософії екзсствкціалізцу нгикхкть заслуга в утвврдданиі того, ;р і снуваній дадккн за своей суткістг е конкретним і суб'єктивним. Не випадково філософія екдкотенціалізцу отрицала назву філософії "заклику". Уявлжочн «иття -’хдияи ж цпсь своєрідна і налсвтзриз, зона захлипав у своєму иласкоцу ютті реалізувати ці ¡«озвтзрьі

і унікальні асалязэст!> . .

Існування aspsаої ЗД&мн п повній мірі насував сuxiny хае у суспільстві. У цьоуу розумінні цінність лгданк зазгхіїть від нього. Д*яя того, ер б Ь^зІдуальда життя «алз си>:ех, потрібно, ' -2¥зб ааго сцхсд і кггтя ветаяыюлюдсьгё, цоб історія :хдгтэг фла 38* яз кім { усвідомленим процесом. Сццсл суспільства тр;*~ мається на іцдіз і дуальності ксжкогз чжка, a tainos оссбаэ-• тості впянва* із сыис^ лгдсыай спільності. "

КЬлк Ц£. ГОВОрйЯО, 'ЦО 38ДДЯКИ CSOXft SÍSÁXCSTCpHOCTI КОЖНОГО, дхздсыаз ісцуааиняіе йззглугдз, ші маємо «а уззг смисл суо~ піяьстаа» для якого* лаздаші кас "ціннісїо саш в ги$г сгзсх кзсхвкості за іаш^. Агг оскількл суспільство use цзй с.чксл, воно новинка міфктися із Лкдетідуольяші; особливостям»! ласдей, сдркятя реалізації іі^угаїдуальності козкого, sk складає цз

суспільство. ■ . ■ •

Кнтгя сіфзмох жднш на^увас ціккосїі і сикс^ yss тільки

тоцу» Ер crass цз Е1»гя шшвторш. .

УопІДОУ.’ЯКЫЯ М3ТК І СМКСІу ЖИТТЯ ТЕДСЬКОС ІКДКГ^л'^ЬКІОТЇ'

сгадізуеться у фзкошках іцагтя та лабсві. Уетлзнкя пре гастя е яг' fe цуяшікаційнїгг илшкгои а уснІАОщзниі a/.zzzy чкття, а дабоа — ссософа рзелізиції цїшісогі нзшвторності індізі-дуального Суття особистості. .

иастя являс собзп етан задоволеності від реалізації усвідомлюваних людина» а! лей та смислу житїл. Тоау і досягнення япдкиое -агтя змеяип пера за все зід того, у чоиу воиа.од<иігь мсту та -.иися життя.

Однак, говорячи про цастя, його не иозка розглядати як гтдн якогось блаженства вія досягнення певного результату.

_;істя завжди спрямоване в майбутнє. Тому воно виступає як сторона титтсдіядьнзст: яилини у ї: поступальнзиу розвитку. Крій того, необхідно враховувати, зо смисл тгаття не може бути зведений дз якої-небудь однієї цілі. їиття лпцини багатогранне, суперечливе, тому *^тт*;ціяпьніс"й реалізується у вирішенні безлічі цілей.

-еред них маоть місце лайизнг значимі, найближиі цілі поіісяїсдєн-ного буття і иіл.і перспективні, які визначають ставлення людини до світу, до себе, цілі суспільства, у яких вона бере участь. Домінувчимн серед них завжди виступапть цілі, у діяльності по досягненню яких людина реалізує свою сутність і самоутверджується. Тому гдастя, цо розглядається як стан задоволеності, від втілення в життя під^Я та смислу життя, що усвідоиляються ЛЮДИНОЮ, завжди співвідноситься пезш'вяі ціляли, їх досягненням. Це значить, :цз людина в один і той же -гас уор.з зазнаї-и ідастл ізід реалізації ОДНИХ цілей І бути нещасливою ЗІД неможливості досягнення ІНЗЖС.

Унікальність свого буття людина усаідомляе тільки з процесі осмислсітя себе як цінності. Прагнення до ціннісного самоутвердження пронизує все її життя. Вирікається воно й у героїчних вчинках, у творчості, і в почутті любові, й у потребі ціннісного виправдання просто фанту свого існування. 'Тільки в очах та свідомості люблячих людина самоцінна. Любов не що інше як вища форда нормативно-ціннісної пригетнЬстіі самовіддачі а» до рівня смислу пчіття. У ньому плані вона є 'безсумнівнім, 5ацян благом, що дає гостре зідчухтя і переживання щастя, смислової наповненості існування. ' - ''' '

Саме в любові людина знаходить свої) максимальну і найбільш . • певну сяиореалізаііію. Е.Фроим цілком.правильно кзсазуз на найваж- • лкзіші риси істинного самоздійснекня індивіда - його індивідуальність і цілісність. Поза існуванню останніх людина може втілити свою власну природу. Лобоз -’основа' роозитху такої • цілісності особистості. Свноздійснисія і;:дпвтда, яке грунтується

го

И& ДІЛОВІ, 3 не ТІЛЬКИ процесом ЦІЛІСНІШ, ДО свідчить про мшш-ність у лидина розвиненої індигідуальності, а й пїяьнт, спрямованим ма розкриття лидської прироси.

Лийоа необхідно розглядати як особливий «гуттезо-«ыоцгйнкй с йкиЙ х&рактеризурльсз. та«, 40 відноігеиня яз об'єкта лиЗзві набув значення потреби, реалізація якої складам с ітися кйття. Тому лсбзг мог а пропилятися до будь-якої сфори життєдіяльності лсданн, ян: набуагшть дзя паї синсдогиттсяого значення. У сизу чого лебоь мог кї характеризувати’як гахливкй спосіб саиоствердаеннл буття лсдит Ало 0<ш& - лиае avc;a форі а иориатгенз-ціккісного утве|ш<т‘£Я j СіОЮйіддачі особистості, ігаражнвакня не» нориатквнс-цікніского "и lacyatb і інаі фори» сього переживання. Ниш: с дружба, увага, nilZZyZ‘CHitn. ЦІ фор« ЦІНИШ і О ГО СааОСТВІ'РЗ-д*НКЯ Чй’КуТв 'ути не кєі'л гострими.

Тсиош чіаш», розуміння смислу життя вязначас спеціфіку ооїзіс-хекіиі особистості як суб'єкту соціальної діяльності та наг:оз>;?-ність її Індяа і дуального буття. Індіаі і дуальна наповненість особистості інтегрує е собі к^позторлі буттеаі сторони жлгйкклдщши, її псххічні, фізкчаі та ікаї оссбгкпаст*« які надають чуттчао-емацій-но а&5орз«енкй способу реалізації визначених -иілгЯ г смислу'еиттк.

У siscpssHKi робота підвоадтьсл підсумки дослідження, ;/п-л-г&гьнено форьсуявэтьог Його основні бкскозки, оцікяаться перспек-т,ап нодйдьгаї розробки проблеми інгуші дуальності особистості.

Основах подоггнкя дксертоціг анкяадгні в кгступках публікаціях:

1. Чзгюпечссілз иачаасі: єдиістоо кетодэаогэтеского и ідгоово'» зронтксксго аспейтсз ¡^следаїа.гпш // Челогск. іікрояоззрсике. НТП. Тезиси Бсессшзной пьучло-тйорзткчасяой Есгфереихпи/.- Кхэг-лрзАа -торas, 1391.

2. К вопросу о »гедозечіскоЗ кяд>2»£5уаяькоата // Пробягыз, шздизвда s fcisaecciui»/ Tec яси JScccsjbhoB каучнсД конференции.

«so саг / - Периь»і95і. • '

3. Гір-обяеіш. лкщської івдюндуальності е аспекті акбору сіет-ну власного буття // Гумалізи. Лвдкяа. Свобода./ Тези постійно-дішого філософського сеаінару/.- - Дрогобич, 1991.

4.' [¡роблена осознания смысла кнцавіас/агьного ї.чгшт - ежнэЯ

шая задача гууалитаряой подготовгаї студентов // Г^шккз.укя. Гу-наннтариз&цня и тактика. ветп?гп пг,гл.зоззн'*«’. f.

:іа.ті'!>;;ідьі jcßcoojHOÜ на^чнз-яріхгнческзй »r-.'H^pßHrw.-/. -’•‘апорты -. аелитог.ааь, Pül.

Сутніон і осипай "ін'аязілумьиості людини з контексті •ілціі г-іхкічної освіти // .Іроблеиа філософій Респ.н&ук, jö.-.C; ¿ид-ao ".Ікбадь" rrpi-ї Київ.ун-ті; і»»*.- »мш.С‘1

•і. Kv.tv';.-?* ;:амоус8ідсодвчня особистісто індяиіл.7альиогс Іуття // Гуимкыы. -лдіша.. Культура./ Течи доповідей чадянозмчь-ч'их філософські« чхтань/. -_рсгзГ'52ь -