автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Формирование этноструктуры Донбасса в контексте социально-экономических преобразований края пореформенного периода (1861-1900 гг.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование этноструктуры Донбасса в контексте социально-экономических преобразований края пореформенного периода (1861-1900 гг.)."

РГВ од „

На правах рукопису 0 ДЬН 1ЯД7 уДЕ 947.1/9(477.60)081/083-054

Пашина Наталія Полікарпівна

ФОРМУВАННЯ ЕТНОСТРУКТУРИ ДОНБАСУ В КОНТЕКСТ! СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ КРАЮ ПОРЕФОРМЕНОГО ПЕРІОДУ ( 1861 -1900 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана на кафедрі української історії та єтнополітики історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

ГОРБАНЬ Ю.А.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор

ПАНИБУДЬЛАСКА В.Ф.; кандидат історичних наук, доцент ОНІЩЕНКО І.Г.

Провідна організація - Східноукраїнський державний

університет м. Луганськ

Захист відбудеться “ ¿¿Л\ 997 р. о “ -¿О “

год. на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій К.01.01.38 в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

252017, м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “¿4^ “ 1997 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент (

О.П.Гончаров

з

Міжетнічні процеси, що відбуваються у теперішній час у Донбасі, мають давні історичні корені. Сучасна єтноструктура населення Донбасу - наслідок специфічного процесу заселення краю, тривалої інтеграції народів, що населяють регіон, політики русифікації, здійснюваної царською Росією та радянською державою. Дослідження сьогоднішньої міжетнічної сітуації в Донбасі, визначення у динаміці перспектив взаємодії народів, що населяють регіон, передбачає врахування історичного аспекту заселення краю та міжетнічних стосунків у регіоні, особливостей та культурно-духовних запитів всіх його етнічних груп.

При всій різноманітності думок до проблем етнополітики переважаючим є визнання наявності регіональних особливостей в Україні. “Головним регіоністом” була історія, яка зумовила розбіжності та особливості у ритмах соціально-економічного та національного життя. Сходу, Півдня, Західної України та Придніпров’я.

В концептуальному плані дисертант не погоджується з штучним роздуванням регіональних відмінностей та загостренням питання про “ментальну відчуженість” Сходу та Заходу, проте у своєму дослідженні виходить з того, що національне відродження України повинне спиратись на розроблені механізми урахування національної специфіки інтересів етносів та регіонів, що є, на думку автора, однією з ключових умов розвитку української державності. Неоднозначний підхід сучасних дослідників до проблем міжетнічної ситуації у Донбасі та необхідність їх вирішення послужили головним аргументом у виборі теми дисертації.

Важливу роль, на думку автора, у становленні сучасної етноструктури населення Донбасу відіграли

1 Канак Ф. Восточники, галичане? Українці. //Київський вісник. -1994. - 12 квітня; Римаренко Ю. Етносоціальна політика України. Концептуальний аспект. // Освіта. - 1994. - № 83, 84, 85. - 1995. - № 1; Петренко Є. Етносоціальна політика України., // Народна газета. -1994. - № 29.

міграції пореформеного періоду. Розвиток капіталізму після реформи 1861 р. сприяв соціально-економічній інтеграції регіонів, зростанню мобільності населення, викликаючи величезні хвилі міграцій у Донбас,

передумовами яких були наявність вільних просторів та розвиток сільського господарства на капіталістичній основі, формування вугільно-промислового комплексу. Велику роль у спрямуванні міграційних потоків відігравала шовіністична політика царської Росії, спрямована на русифікацію окраїн, розчинення

“інородців” російським етнічним елементом. Етнічна неоднорідність міграційних потоків, великий відсоток росіян серед мігрантів та їх переважання у робітничому середовищі вносили істотні зміни в етноструктуру регіону. Національна політика Російської імперії та міжетнічні процеси, пов’язані з природною та насильницькою асиміляцією у цей період, здебільшого зумовили подальшу перспективу розвитку міжетнічних відносин у регіоні.

Таким чином, вивчення процесу формування

етноструктури населення Донбасу у другій половині XIX ст. є, на думку автора, актуальним як в науково-пізнавальному, так і в практично-прикладному значенні з точки зору вирішення сьогоднішніх міжетнічних проблем регіону. Саме тому дане дослідження має за мету простежити взаємозв’язки соціально-економічних та демографічних факторів, що обумовлювали формування етноструктури Донбасу у пореформений період.

На сьогоднішній день зроблено чимало у дослідженні процесів формування народонаселення Півдня України та заселення Донбасу у другій половині

XIX ст., проте автори відповідних робіт не ставили своєю метою розглянути проблему формування етноструктури краю як самостійного предмета вивчення. У роботах, присвячених розвитку Донбасу цього періоду, основна увага приділена переважно формуванню робітничого класу та вугільно- промислового комплексу Донбасу, питання ж впливу цих процесів на динаміку

етноструктури регіону розглядаються побіжно, а то й зовсім залишені осторонь.

Отже, враховуючи актуальність, практичний смисл, та стан наукової розробки основних проблем обраної теми /історіографія теми подається в першому розділі/, дисертант визначив своїм завданням проаналізувати динаміку та тенденції формування етноструктури Донбасу у пореформений період, дослідити міжетнічні відносини у регіоні, простежити вплив цих процесів на сучасну міжетнічну ситуацію в Донбасі.

Загальна мета дослідження конкретизується наступними його напрямками:

• розглянути та проаналізувати передумови міграцій у Донбасі у другій половині XIX ст. в контексті соціально-економічного розвитку регіону;

• визначити, переважно на основі статистичного та архівного матеріалу, масштаби аграрних міграцій у регіон та їх роль у динаміці етноструктури Донбасу;

• показати та статистично обгрунтувати визначальні тенденції у становленні етноструктури Донбасу в процесі формування його вугільно-промислового комплексу;

® вивчити і на науковому рівні узагальнити характер міжетнічних стосунків у пореформеному Донбасі, розглянути вплив на них національної політики Росії щодо України та конкретно Донбасу;

® по можливості простежити вплив цих процесів на подальший розвиток регіону.

У своїй роботі дисертант не обходить і проблеми соціальних характеристик мігрантів. Від соціального складу мігрантів /переважно люмпенські, маргинальні прощарки населення/ здебільшого залежали міжетнічні відносини /на їх щоденному, побутовому рівні/.

Виходячи з цілей та задач дослідження дисертант визначив предметом дослідження тенденції та динаміку етноструктури Донбасу у зв’язку з пореформеними

б

міграціями у регіон, міжетнічні відносини у

пореформеному Донбасі, як відображення природних та насильницьких процесів зближення та асіміляції.

Об'єктом дослідження стали документи центральних та місцевих архівів, матеріали статистики періоду, що досліджується, а також література, створена дослідниками-істориками, економістами, юристами у тій мірі, у якій вона порушує вказану предметну область. У роботі використовуються також свідчення сучасників, публіцистика, періодичний друк.

Основними методологічними принципами стали:

принцип наукового плюралізму, критичне ставлення до об’єкту дослідження, метод порівняльного аналізу та інші, що дозволило авторові об’єктивно оцінити історичні факти та процеси, пов’язані з темою дослідження, керуватись критерієм науковості.

Наукова новизна результатів дослідження, на думку автора, полягає у новій постановці та осмисленні на сучасному теоретичному рівні проблем, що

досліджуються. Зокрема, у ході дослідження автор робить статистично обгрунтуваний аналіз масштабів аграрних та промислових міграцій у пореформений Донбас, етнічного та соціального складу переселенців. Вперше досліджується та фактично обгрунтовується вплив пореформених міграцій на кількісне та відсоткове співвідношення етнічних груп у регіоні та в цілому на етноструктуру краю.

Елементом наукової новизни є також те, що

дослідження міжетнічних відносин у пореформеному Донбасі проводиться у контексті національної політики російського уряду у регіоні, що формує об’єктивне уявлення про економічні, соціальні, культурні та політичні стосунки народів, що населяють регіон. На основі історичних фактів та статистичного матеріалу, значна частина якого вперше стала об’єктом наукового аналізу, показано кількісне та культурне домінування українців у регіоні починаючи з періоду заселення та закінчуючи хронологічними рамками дослідження, що

фактично вирішує питання про етнічну приналежність Донбасу. До певної міри новизна присутня у висновках щодо ролі міграцій пореформеного періоду на деякі аспекти сучасної міжетнічної ситуації у Донбасі.

Практичну значущість результатів своєї роботи автор бачить у тому, що вони можуть послугуватися у подальшій науковій розробці питань формування етноструктури Донбасу в історичному аспекті, а також можуть бути реалізовані та враховані у розв’язанні сьогодняшніх міжетнічних проблем у Донбасі.

Структура дисертації обумовлена цільовими установками даного дослідження, має за мету у логічній послідовності і взаємозалежності розглянути комплекс основних проблем, які співвідносяться з предметом дослідження.

У першому РОЗДІЛІ - “Історіографичний аналіз предмету дослідження, його джерельна база” -аналізуються документальні джерела та література, що прямо або опосередковано відносяться до предмету дослідження. У розділі розглядається переважно історична література, і передусім та, яка дозволяє предметно судити про суть та характер явищ та процесів суспільного життя, що зумовили структуру даної дисертації.

Серед робіт дореволюційного періоду автор приділяє увагу тим роботам, які представляють безпосередній інтерес відносно предмету дослідження. У розділі аналізується ряд робіт, що розглядають причини, основні напрямки міграцій, соціальний склад мігрантов на Південь,1 а також роботи, у яких в контексті історії розвитку гірничозаводської промисловості Донбасу висвітлюються соціальні, а у окремих випадках етнічні

1 Кауфман A.A. Переселение и колонизация.//Русская мысль-1908.-июнь; Ямзин И.К. Переселенческое движение в России с момента освобождения крестьян. - Киев., 1912 та ш.

аспекти цього процесу.1

Своєрідний етнографічний бум, що почався з середини минулого століття, викликав до життя відповідну літературу, яка в тих чи інших своїх аспектах безпосередньо відноситься до теми, яка досліджується. Зокрема, безпосередній інтерес для автора представляють роботи В.Бабенко та праця, яка вийшла наприкінці XIX ст. під редакцією В.В. Іванова “Життя та творчість селян Харківської губернії”,2 в яких зібрані матеріали, на основі яких можна зробити певні висновки відносно етнічної структури та міжетнічних відносин в Донбасі.

Значну увагу в дисертації приділено працям українського історика Д.І. Багалія,3 у яких розглядаються питання історичної географії та етнографії краю, українсько-російських відносин у прикордонних регіонах, проблеми державно-територіальної приналежності краю, українського відродження у регіоні.

Особливе місце у розділі відводиться роботам, присвяченим вивченню матеріалів першого глобального перепису населення Російської імперії 1897 р.4 , які дають істотний узагальнений статистичний матеріал для розгляду проблеми, що цікавить автора, розкривають причини, обсяг міграцій на Південь України, розміщення та райони виходу переселенців.

1 Фелькнер II. Каменный уголь и железо в России. - С.Петербург - М., 1874; Пажитнов АЛ. Некоторые итоги и перспективы в области рабочего вопроса в России. - Спб., 1910.

Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Под ред. В .В. Иванова., Харьков., 1898; Бабенко В. Из этнографических наблюдений в Екатеринославской губернии. - Харьков., 1905.

Багалей Д.И. Очерки по истории колонизации степной окраины Московского государства. - Т.І. - М., 1887. Його ж: Історія Слободьскої України. - Харків., 1993 та ін.

Котельников А. История производства и разработки всеобщей переписи населения 28 января 1897г. - Спб., 1909; Огановский НЛ. Закономерность аграрной эволюции. - Т.ІІІ. - вып.1 - Саратов., 1914 та ін.

Слід відзначити, що питання, які безпосередньо торкаються проблеми формування етноструктури Донбасу у пореформений період, у довоєнній радянській історіографії не одержали належного висвітлення. Більш цікаві та значні, у плані нашого дослідження, праці були написані істориками у післявоєнні роки. Для полегшення аналізу, виходячи з предмету дослідження, автор поділив їх на п’ять основних напрямків.

До першого напрямку автор відніс праці, традиційно присвячені історії формування вугільно-промислового комплексу Донбасу. Матеріали цих робіт показують, що разом із зростанням промислового виробництва росте відсоток нехліборобського населення у регіоні. Промисловість, яка швидко розвивалась не могла забезпечити себе робочою силою тільки за рахунок місцевого населення, змушуючи гірничопромисловників Півдня створювати визначені соціально-економічні умови для притягнення робочої сили у регіон, передусім з Центральної Росії, що збільшувало відсоток російськомовного населення у регіоні.

До другого напрямку автор відніс роботи, що з’явились у 50-х - 70-х рр, присвячені питанням

формування робітничого класу Росії у цілому, України та зокрема Донбасу.2 Особливий інтерес для дисертанта становлять праці Ф.Е. Лося, П.І. Пустохода, О.Г. Рашина, у яких частково розглядається національний склад робітників основних галузей промисловості Донбасу, -зокрема кам’яновугільної та металургійної. Проте, відзначається в дисертації, у цих роботах основна увага приділена зростанню чисельності пролетаріату Півдня

1 Бакулев Г.Д. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна. - М., 1955; Тихонов Б .В. Каменноугольная промышленность и

черная металлургия России во второй половине XIX в. - М., 1988 та ¡н.

2

Лось Д.Е. Формирование рабочего класса на Украине и его революционная борьба. - К., 1955; Пустоход П.И. Рабочие Украины по переписи населения 1897г. //Научные записки института экономики. -1958. - № 6; Рашин А.Г. Формирование рабочего класса России. - М., 1958 та 1н.

Украіни, його соціально-економічного стану та революційній боротьбі. Дані національного складу

робітників названих галузей ніяк не пов’язувались з загальною динамікою та тенденціями формування національної структури населення пореформеного Донбасу.

У 70-і - 80-і роки велика увага в історичній літературі стала приділятись аграрним колонізаціям Півдня України. Умовно ці роботи автор відносить до третього напрямку історіографічного осмислення предмета дослідження. Більш цікаві для дисертанта роботи, що безпосередньо торкаються динаміки етноструктури Півдня України та, зокрема, Донбасу у результаті аграрних переселень належать Я.В. Бойко та М.О. Якименко. Бойко прямо пов’язує зміни етнічного складу Півдня України з аграрними переселеннями, підкреслює, що за переписом 1897 р. у Катеринославській губернії мешкало 45 етнічних груп. Виходячи з аналізу районів виходу переселенців Я.В.Бойко визначає їх етнічну структуру, підкреслює, що при всій різноманітності етносів серед мігрантів, основну масу складали українці.

М.О.Якименко, досліджуючи динаміку

етноструктури Півдня України у пореформений період, підкреслює, що чисельність українців з 1858 по 1897 рр. знизилась у Новоросії з 58,5% до 56,1%, а доля росіян збільшилась з 20,2% до 22,1%. В цілому роботи по аграрній колонізації Півдня України тільки частково торкаються питання аграрних переселень у Донбас, приділяючи основну увагу міграціям у Херсонську та Таврійську губернії.

У зв’язку з цим особливу значущість для автора становлять глобальні розробки проблем міграцій та переселень, зроблені у роботах С.І. Брука, В.М.Кабузана,

1 Якименко М.О. Селянська колонізація Південної України у другої половині XIX ст. //Укр. іст. журн. - 1982. - № 9 та інші роботи цього автора; Бойко Я.В. Аграрна колонізація Півдня України /60-80 рр ХІХст/ //Укр. іст. журн. - 1989. - № 10. та інші роботи цього автора.

и

О.Г.Рашина, Б.В.Тихонова та ін.1 Ці роботи автор відносить до четвертого напрямку в історіографії питання. Не дивлячись на те, що у цих роботах немає прямого акценту на динаміку етнічного складу жителів Донбасу у пореформений період, вони містять великий узагальнюючий матеріал по руху народонаселення, етноструктурі у другій половині XIX ст. у Катеринославській, Харківській губерніях, Області Війська Донського, на території яких формувався Донбас.

Велику увагу дисертант приділяє аналізу робіт С.І.Брука та В.М.Кабузана, що характеризують демографічну ситуацію у Російській імперії у XVIII -початку XX ст. Особливо цінні для дисертанта ті аспекти їх дослідження, які проливають світло на розселення та чисельність українського етносу у цей період, їх висновок про те, що українцям належала першість у опануванні Новоросії, та що у 1858 р. вони складали абсолютну більшість населення - 73,52%. Ці дані, на думку дисертанта, становлять значний науковий інтерес, оскільки є фактично відправною точкою - орієнтиром для аналізу подальшої динаміки етноструктури у регіоні.

Останній, п’ятий напрямок у історіографії питання, досліджуваної теми, належить літературі з проблем міжетнічних відносин у Донбасі. Особливу увагу дисертант приділяє аналізу тих її аспектів, які відображають процеси інтеграції та асиміляції народів, що населяють регіон. У розділі аналізуються роботи Я.В.Бойко та Я.О.Данилової, В.І.Наулко, Л.Н.Чижикової та ін.2

1 Рашин А.Г. Население России за 100 лет. {1811-1913гг.) - М., 1956.; Тихонов Б .В. Переселения в России во II пол. XIX в. - М., 1978; Брук С.И. Бабузан В.М. Миграция населения в России в XVIII - нач. XX вв. (Численность, структура, география). //История СССР. - 1984. - № 4., та інші роботи цих авторів.

Чижикова Л.Н. Об этнических процессах в восточных районах Украины.// Советская этнография. - 1968. - № 1; Наулко В .И. Развитие межэтнических связей на Украине. - Киев, 1975; Бойко Я.В., Данилова Н.О. Формування етнічного складу населення Південної України /кінець XVIII - XIX ст./ //Укр. іст. журн. - 1992. - №9.

Підводячи підсумки аналізу історіографії питання, в дисертації зроблені узагальнюючі висновки, суть яких зводиться до того, що у літературі, близькім до теми дисертації, висвітлені лише деякі її аспекти. Спеціальних робіт, які б ставили своєю метою вивчити динаміку та тенденції формування етноструктури Донбасу залежно від соціально-економічних перетворень краю у пореформений період, а також проаналізувати значення міжетнічних процесів у Донбасі на рубежі віків для подальшого розвитку краю, до цього часу у історичній літературі немає. У цьому автор бачить підтвердження доцільності вибору теми дослідження.

У розділі аналізуються також джерела, що використані автором у ході роботи над дисертацією. Передусім це загальноімперські, губернські, повітові та земські дослідження та документи, як опубліковані, так і ті, що зберігаються в архівних фондах. Йдеться, зокрема, про матеріали Центрального державного історичного архіву України, обласних історичних архівів Луганська, Донецька, Харкова, у яких документально зафіксована історія заселення та соціально-економічного розвитку Донбасу. Об’єктом дослідження також стали: матеріали земських переписів 80-х рр. XIX ст., звіти губернаторів за відповідні роки; збірники статистичних зведень по повітах Донбасу; матеріали ревізії 1858 р. та Першого глобального всеімперського перепису населення 1897 р. Під кутом зору проблеми, що нас цікавить, автором проаналізовані матеріали періодичних видань періоду, що досліджується, статистика повітових та міських земських управ регіону, різні зведення про розміщення та комплектування робочої сили на підприємствах Донбасу та ін.

У другому розділі дисертації “Аграрні міграції у пореформеному Донбасі та іх роль у формуванні етноструктури краю” автор на основі статистичних даних та архівних джерел, аналізу етнічного та соціального складу мігрантів показує вплив цього процесу на

динаміку та тенденції етноструктури Донбасу у період, що розглядається.

У розділі коротко викладена історія аграрного опанування регіону з XV-го до середини XIX ст., робиться висновок, що в результаті етнічної неоднорідністі міграційних потоків до середини XIX ст. у Донбасі складається барвиста етноструктура населення. Цей регіон стає прикордонною етноконтрактною зоною двох східно-слов’янських народів - українців та росіян, тут відбуваються складні міжетнічні процеси, що вплинули на формування особливостей соціально-культурного життя у різних групах населення у більш пізній період. Абсолютну більшість населення складали українці - 74,5% всього населення, яким належала

першість в опануванні цієї території. Росіяни складали -14,2% населення. Окрім того, у Олександрівськім повіті мешкало багато греків - 18,92%, ніімців - 5,02%, євреїв -4,38%, а також велика кількість молдаван, поляків, білорусів та ін.

За результатами дослідження автор констатує, що до реформи 1861 р. Донбас залишався малозаселєнним регіоном, тут ще зберігалась значна частина цілинних земель. Водночас цей фактор став основною умовою аграрних переселень у регіон у пореформений період. У розділі підкреслюється, що причини аграрних міграцій у регіон були різноманітні та являли собою сукупність економічних, політичних та соціально-психологічних факторів, але найважливішими були економічні.

У процесі дослідження автор зупиняється на питанні впливу російської громади на селянські переселення та показує, що вона відіграла подвійну роль. З одного боку станова замкненість селянських суспільств, кругова порука, надмірно високі платежі змушували селян втікати на більш вільний Південь, з другого -селяни-громадники не могли вільно розпоряджатись землею, що перешкоджало переселенню російських селян у Донбас. Малороси-козаки володіли землею по праву власності та могли у будь-який момент її без завад

продати, поміняти місце проживання, що частково пояснює великий приплив українських переселенців у регіон.

Розглядаючи питання про правовий захист переселенців, автор приходить до висновку, що уряд у своїх діях тільки узаконював масовий міграційний процес, що вже йшов та фактично утримував селян від переселень. Автор вважає, і результати дослідження це підтверджують, що існував і політичний аспект проблеми. На основі архівних документів в розділі зроблено висновок, що уряд, намагаючись регулювати міграції, переслідував мету не допустити переселень осіб православного походження з Південно-Західних кордонів, турбувався про заселення польського порубіжжя селянами з російських губерній. Таким чином, з одного боку вирішувались проблеми малоземелля, з другого -зміцнювались західні межі шляхом їх русифікації.

Дослідження змін етноструктури сільського населення в результаті аграрних міграцій автор проводить на основі статистичної літератури та архівних джерел, у тому числі використовуючи церковні метричні книги, у яких було зафіксовано місце народження переселенців.

У аналізі динаміки етноструктури повітів під впливом аграрних міграцій автор використовує дані про ускладнення конфесійної структури жителів Донбасу, яка є підтвердженням багатогранності етнічного життя у регіоні.

У визначенні етнічної приналежності аграрних мігрантів автор обгрунтовує свої висновки аналізом районів виходу селянських переселенців, приходить до узагальнень, що переважаючим етносом у середовищі переселенців був український, оскільки понад усе переселенців прийшло на землі Донбасу з Лівобережної України, а саме з Харківської, Чернігівської та Полтавської губерній. Всього з українських губерній прийшло у повіти Донбасу без міст 37369 чол., з них 20642 обгрунтувалось у Бахмутському повіті. Ці

переселенці в основній своїй масі були українцями, поповнювали та зміцнювали український етнічний прошарок регіону.

Основна маса російських селян, за підрахунками дисертанта, прибула у сільське господарство Донбасу з Курської, Орловської та Тульської губерній. Всього з Центральних російських губерній переселилось у Донбас 36610 чол., основна маса яких осіла у Бахмутському повіті

- 25590 чол. Безумовно, ці переселенці були носіями російської культури, збільшували чисельність росіян у Донбасі. Значна кількість селян переселилась у Донбас у пореформений період з Білорусі - 4535 чол., та з Прибалтики - 976 чол.

Здійснений у розділі аналіз основних тенденцій у розвитку міграційних процесів, статистичних матеріалів дозволяє авторові зробити деякі узагальнюючого характеру висновки. Йдеться перш за все про те, що в результаті аграрних міграцій в Донбас у пореформений період найбільш істотно змінилось співвідношення основних етнічних груп населення - українського та російського. Чисельність українського населення у сільській місцевості Донбасу зменшилась у відсотковому співвідношенні до других етносів, у той час як доля російського населення помітно збільшилась. В цілому ж аграрні міграції пореформеного періоду значно урізноманітнили, ускладнили етноструктуру регіону. В результаті цього процесу збільшилась кількість етносів, в абсолютних показниках чисельність кожного з яких істотно зросла.

Дані висновки підтверджені у розділі статистикою розподілення жителів Донбасу за родом занять та по народностях на основі рідної мови. Автором підраховано, що всього з 3 повітах Донбасу - Бахмутському, Слов’яносербському та Маріупольському хліборобством займалось 532480 чол., з них 329217 чол., тобто більше половини, були українцями. Російських селян

нараховувалось 97563 чол. У Маріупольському повіті серед хліборобів нараховувалась велика кількість греків

- 46015 чол,, німців - 26838 чол. та турок - 4516 чол., що прибули у Донбас ще до реформи. У Бахмутському повіті мешкала значна кількість молдавських селян - 6827 чол.

У висновку до розділу автор робить узагальнення, що в цілому етнічна структура сільських жителів була менш різноманітною, ніж міське населення Донбасу. Основну масу селян, не дивлячись на значний приплив других етносів, особливо російського, складали українські селяни. Традиції та образ життя українців продовжував залишатись основою сільської культури регіону.

У третьому розділі дисертації “Динаміка етноструктури Донбасу у процесі формування вугільно-промислового комплексу” автор показує, що створення вугольно-металургійної бази на Півдні України стало визначальним фактором у становленні сучасної етноструктури Донбасу.

На основі архівних джерел констатується, що вже з моменту опанування природних богатств краю завдяки малозаселеності даної території та відсутності потрібних фахівців серед місцевого населення, практика притягнення штучним шляхом робочої сили з других регіонів Російської імперії приводила до формування етнічної неоднорідності робітників Донбасу, що кардинально позначилося на етноструктурі краю, збільшуючи чисельність росіян та інших етносів у регіоні.

Аналізуючи соціально-економічні умови розвитку Донбасу у пореформений період автор доходить висновків, що формування вугільно-промислового комплексу на капіталістичній основі, протекціоністська політика уряду, притягнення іноземного капіталу, високий рівень концентрації виробництва та його низька технологічна оснащеність, розробка урядом та гірничопромисловниками Півдня спеціальних проектів широкомасштабного залучення робочої сили, створення відносно кращих соціальних умов та гарантій для робітників, ніж у інших регіонах Російської імперії,

створювали необхідні передумови для міграцій населення у цей регіон.

Автор звертає увагу, що у документах даного періоду, що торкаються формування робітничих кадрів Донбасу, не ставиться питання про притягнення робітників з України та визначає декілька факторів, які впливали на дану обставину. По перше, у Росії раніше виникли промислові центри, де мались підготовлені кадри гірників, по друге, особливості російського села /залишки кріпацтва, громада з її круговою порукою та ін./ створювали умови для “підйому”, “виштовхування” з селянського середовища, на відміну від українського типу індивідуального господарювання на селі.

Існував також політичний аспект проблеми -наміри імперської Росії розчинити "іноземців” російським елементом.

Для визначення впливу промислових міграцій на етноструктуру Донбасу автор аналізує соціальний та етнічний склад переселенців, а також з’ясовує, чи становились мігранти місцевим населенням.

Аналіз місця народження робітників кам’яновугільної промисловості показав, що на початку

XX ст. 73,3% робітників цієї галузі по місцю народження були вихідцями з російських губерній, причому 51,5% всіх робітників були вихідцями з Центрального хліборобського району Росії, 26,7% складали вихідці з українських губерній. Зістовляючи дані по місцю народження з даними по мові, /росіян по мові - 67,4%, українців -26,6%/ автор робить висновок, що основна маса прийшлих робітників з російських губерній була росіянами, з українських - українцями. Між тим ускладнення етноструктури населення Донбасу до кінця XIX ст. говорить про те, що міграційні потоки пореформеного періоду були значно багатонаціональнішими за своїм складом.

На основі статистичних даних та архівних джерел у розділі зроблено грунтовний аналіз етнічної приналежності робочих основних галузей промисловості

та деяких підприємств Донбасу за місцем народження. Автор робить висновок, що переважаюча маса прибулих у робітниче середовище та адміністрацію підприємств Донбасу була не місцевого походження. Основними районами виходу прибулих, на відміну від аграрних міграцій, де перше місце виходу займала Лівобережна Україна, були губернії Центрального регіону Росії:

Курська, Орловська, Тульська, Воронезька та інші. Вони і давали основний приплив російського населення. З українських губерній прибули понад усе з Харківської, Чернігівської, Полтавської та Київської губерній, проте вихідців з цих губерній було значно менше, ніж з російських губерній. Переважання росіян серед

робітників Донбасу у пореформений період було

закономірним явищем, зумовленим зубожінням російського села та формуванням всеросійського ринку праці, близькістю Донбасу до основних районів виходу у Росії, а також протекціоністською політикою

гірничопромисловиків Донбасу.

Вивчення статистики руху робітників на підприємствах Донбасу показало, що наприкінці XIX ст. близько 70% їх працювало у Донбасі постійно, тобто вони стали місцевим населенням. Прийшлий контингент пролетаріату, який формувався, вносив істотні зміни у етноструктуру регіону. За даними перепису 1897 р. у гірничозаводській промисловості Донбасу росіяни складали 74%, українці - 22,3%, у металургії росіян було 69%, українців - 31%} Серед інших етнічних груп понад усе було зайнято у промисловості Донбасу білорусів, поляків та євреїв.

Зріст нехліборобського населення у Донбасі автор підтверджує даними збільшення чисельності міського населення. За даними 1897 р. у містах Бахмутського

1 Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897г. -Т.ХІІІ. - Екатеринославская губ. - Спб., 1904.- С.172-175, 180-183, 192197.

овіту мешкало 39% всіх переселенців, у Маріупольском -2%, у Слов’яносербськом - 33,5%.1

На прикладі мЛуганська автор показує зростання исельності міського населення та вплив на формування ого етноструктури промислових міграцій пореформеного еріоду. Аналіз статистики та метричних книжок оказав, що більшість з тих, що прибули у Луганськ у :ореформений період було родом з Центральних губерній Європейської Росії, отже переважно були росіянами -8% всього населення. У м.Юзівка, у 1897 р. враховувалось 64% росіян.

За переписом 1897 р. у Донбасі мешкало ЗО етносів, Чо було на 22 національності більше у порівнянні з іевізією 1858 р. Більшість населення, не дивлячись на їіачний приплив російських та других етносів, у всіх ювітах Донбасу складали українці, проте їх доля у гареформений період знизилась з 75% до 62,5%. Між тим г всіх повітах Донбасу, окрім Старобельського, тобто там, (е мали місце аграрні та промислові міграції, значно ¡иростає відсоток російського населення: з 13,5% до 24,2% ісього населення.

Великими етнічними групами були представлені реки - 4,2% населення, німці - 3%, євреї - 2%, татари -,4% та інші, чисельність яких у пореформений період ¡начно виросла, з одного боку за рахунок природного іриросту, з другого - за рахунок пореформених міграцій.

За переписом 1897 р. у Донбасі були вперше іареєстровані етнічні групи турок, французів, циган, нрменів, англійців. Між тим у пореформений період шизився у регіоні відсоток білорусів та молдаван, що 5уло пов’язано з напливом представників других етносів / регіон, а також активними процесами асиміляції прі сапіталізмі. В дисертації зроблено застереження, що детод визначення етнічної приналежності за мовними

Бойко Я.В., Данилова Н.О. Формування етнічного складу населення .Тівдня України /кінець ХУІГГ-ХІХ ст./ //Укр. іст. журн. - 1992 р. -Уз 9. - С.54-64.

ознаками не завжди відображав істинну картину чисельності етносів.

У четвертому розділі дисертації “Міжетнічні відносини у пореформеному Донбасі” автор розглядає відносини між етносами, що населяли регіон наприкінці XIX - початку XX ст., у історичному, політичному, соціальному та етнографічному аспектах, а також простежує вплив цих процесів на міжетнічну ситуацію у сучасному Донбасі.

У розділі показано, що поліетнічний характер населення Донбасу /при постійному кількісному переважанні українців/, посилення господарчої взаємодії та обміну культурними цінностями при капіталізмі сприяли розгортанню етнічних процесів різного характеру.

Для Донбасу цього періоду були характерні етнооб’єдназчі процеси, що виражалися у етнічній асімиляції природнього та насильницького характеру. На розвиток етнічних процесів впливало багато факторів, серед них: соціально-економічна структура етнічних груп та рівень їх суспільно-економічного розвитку, чисельність етнічних груп та їх співвідношення, характер територіального розміщення народів /гетерогенне або гомогенне/, ступінь генеалогічного споріднення народів та їх мов, спільність походження, особливості культурно-господарчої діяльності, давність сумісного мешкання, конфесійні особливості та ін.

Міжетнічні процеси, стверджується у висновках, постійно зазнавали негативних впливів політики русифікації царської Росії, дискрімінації місцевого українського населення, що виражалося у обмеженні використання української мови, переслідуванні української культури, тиску на національну самосвідомість. В результаті процесів асиміляції спостерігалась втрата етнодиференцюючих ознак значною частиною населення.

Особливо активно відбувалась взаємна асиміляція росіян та українців, що проживали у змішаних селах та

містах, а також асиміляція малочисельних етносів з поліетнічного середовища: білорусів, поляків, молдаван. В меншій мірі процеси асиміляції зачіпали компактно проживаючих німців та греків. Підсумком процесів асиміляції у різноетнічному середовищі була переміна національної самосвідомості у асимільованої частини населення.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що наприкінці XIX - початку XX ст. багато рис побуту та культури визначались не стільки етнічними, скільки соціальними моментами. Особливо це відносилось до робітничого середовища, хоча в значній мірі стосувалося і інших соціальних верств міського населення.

Проте у цілому, на рубежі століть основна маса населення Донбасу зберігала свою етнічну самосвідомість, мову. Кількісне переважання українців, не дивлячись на політику русифікації у регіоні, зумовлювало домінування української культури у сільській місцевості та побутовій сфері міського населення.

За результатами дослідження дисертант доходить висновку, що міжетнічні відносини у Донбасі на рубежі століть частіше були дружні. Якщо у першому поколінні між етносами, які колонізували регіон, відносини були настороженими і тримались вони здебільшого відокремлено, то потім, під впливом соціально-економічних умов, їх стосунки ставали більш тісними та характеризувались взаємним впливом. Конфлікти між селянами виникали, в основному, із-за землі, і фактично не зачіпали сфери етнічних відносин.

Між тим автор приділяє увагу і конфліктам з етнічним забарвленням, що були далеко не поодиноким явищем у той період. Так, не завжди однозначні відносини складались між місцевим населенням -українцями та жителями шахтарських та заводських селищ, серед яких були представники різних національностей, але основну масу складали росіяни. Але неприязнь, якщо вона існувала, не йшла далі взаємних

кепкувань та жартів над особливостями національних характерів.

Відносини між робітниками різного етнічного походження у Донбасі в основному складались мирні. Проте мали місце і конфлікти між ними, виникаючи на побутовому, соціальному або політичному грунті.

Автор показує, що міжетнічні відносини у робітничому середовищі видбувались на фоні низького морального та культурного рівня, на формування якого у цей період впливало багато факторів, серед них: відрив від традиційно-побутової сільської культури, усталених устоїв життя, у тому числі і зруйнування етнічної самосвідомості, тимчасовість положення та відсутність традицій. Умови життя шахтарів, з одного боку, зближували представників різних етнічних груп, оскільки вони мали рівне (низьке) соціально-економічне становище, з другого - сприяли появі конфліктів, у тому числі на етнічному грунті, що проявлялось у самих негативних явищах.

У розділі розглядаються також такі проблеми міжетнічних відносин як дискримінація з боку адміністрації деяких заводів по відношенню до національних меншостей, відношення робітників до чужоземців, “єврейське питання” та ін.

Велика увага у розділі приділена впливу конфесійних відносин на міжетнічні відносини. Результати дослідження стверджують, що конфесійні відносини могли сприяти /якщо етнічні групи належали до однієї віри/ або гальмувати /якщо етнічні групи належали до різних вір/ процеси зближення та асиміляції етнічних груп регіону. В результаті дослідження автор приходить до висновку, що міжетнічні відносини в Донбасі у пореформений період, у цілому, характеризувались міжетнічною, релігійною

толерантністю та лояльністю.

В заключній частині дисертації зроблені узагальнюючі висновки. На формування етноструктури Донбасу у II половині XIX ст. великий вплив мали

аграрні та промислові міграції пореформеного періоду, які викликані розвитком капіталістичного виробництва, бурним опануванням природних богатств краю.

Неоднорідність міграційних потоків, основну масу яких складали українські та російські селяни, значно вплинуло на динаміку етноструктури регіону, збільшуючи кількість російських та інших етносів в регіоні. Змінюється процентне співвідношення основних етнічних груп Донбасу - українців та росіян, а також пропорції інших етносів регіону: греків, німців, євреїв, поляків, татар, мешкання яких у Донбасі мало давні історичні коріння. Таким чином, етноструктура Донбасу на межі століть відображала не тільки багатонаціональність населення, колонізуючого Донбас у XVIII - І половині XIX ст., а й строкатість етнічного складу пореформених міграцій.

Сформульовані деякі практичні рекомендації, які спрямовані на гармонізацію міжетнічних відносин у сучасному Донбасі з урахуванням історичного аспекту формування етноструктури та міжетнічних стосунків у регіоні.

Основні результати дисертаційного дослідження відображені в публікаціях:

Пашина Н.П. Формирование этноструктуры Донбасса в пореформенный период ( 1861 - 1900 гг ). //Материалы отчетной научно-теоретической конференции сотрудников ЛСХИ по итогам 1993г. - Луганск., 1994. - С. 79-80.

Пашина Н.П. Проблемы национальной политики в пореформенном Донбассе. //Материалы отчетной научнотеоретической конференции сотрудников ЛСХИ за 1994г.

- Луганск, 1995. - С. 98-100

Пашина Н.П. Аграрна колонізація Донбасу у II половині XIX ст. //Матеріали І міжвузівської науково-теоретичної конференції. - Луганськ. 1996. - С. 137-138.

Пашина Н.П. П.И.Новгородцев и проблемы межэтнических отношений в Украине.//Материалы

межвузовской научно - практической конференции

“Творческое наследие П.И.Новгородцева” (К 130-летию со дня рождения) и актуальные проблемы построения правового государства в Украине. - Луганск., 1997-С.39-41.

Пашина Н.П. Этническая структура Донбасса в конце XIX- начале XX вв. //Матеріали II міжвузівської науково-теоретичної конференції. - Луганськ., 1997. -С.18-21.

Пашина Н.П. Аграрные миграции в

пореформенный Донбасс и их роль в динамике этноструктуры края. - Луганск., 1997. - 24С.

Пашина Н.П. Формирование этноструктуры Донбасса в контексте социально-экономических преобразований края пореформенного периода (1861-1900 гг.). Дисертация на

соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. Киевский

университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1997.

Дисертация на правах рукописи. В исследовании рассматривается влияние аграрных и промышленных миграций пореформенного периода на тенденции и динамику этноструктуры Донбасса. С точки зрения сегодняшней этнополитики дан анализ межэтническим отношениям в исследуемый период, рассмотрена национальная политика Российской империи в Донбассе, показана роль этих процессов в сегодняшней межэтнической ситуации в регионе.

Pashina N.P. The forming of ethnic structure in context of socioeconomic transformations of edge in onreform of period (1861-1900 yy). The Candidate Degree thesis, History, Subject 07.00.01. History of Ukraine. Shevchenko Kiev state university. Kiev. 1997.

The dissertation is the manuscript. In research influence of agrarian and industrial migrations onreform period on tendency and dynamics ethnic structure of Donbass is considered. From the point of view of today’s ethnic policy the analysis to the ethnic relations in researched period is given, national policy of Russian empire in Donbass region is considered, influence of these processes to today’s situation in region is shown.

Ключові слова: формування етноструктури, міграції, національна політика, міжетнічні відносини.