автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Формирование системы воспитания воина в Украине в период становления государственности (философско-мировоззренческий анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование системы воспитания воина в Украине в период становления государственности (философско-мировоззренческий анализ)"

ИНСТИТУТ Ф1ЛОСОФН НАЦ10НАЛ£Н0}^КАДЕМП НАУК УКРА1НИ

î ; J

\ о ф£В W98

ТЕМКО Григорш Дмитрович

УДК 316.34:355.2.001

ФОРМУ ВАН H Я СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ BOÏHA В УКРА1Н1 У ПЕР10Д УТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТ1 (СВ1ТОГЛЯДНО-Ф1ЛОСОФСЬКИЙ AHAJIÍ3)

Спешальшсть 09.(Ш0— социальна фшософ1я та фшософш icTopiï

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобутгя наукового ступеня доктора фшософських наук

Кшв —

1998

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана в Кшвському вшськовому гумаштарному

шституть

Науковий консультант — доктор фшософських наук, академж

Академи пол1тичних наук Украши, професор АНДРУЩЕНКО BiKTop Петрович, Мшютерство освгги Украши, перший заступник мшстра освгги Украши

Офщшш опоненти — доктор фшософських наук, академж

HAH Украши, професор КУЦЕНКО Володимир Ьиич, 1нститут фшософц HAH Украши, радник при дирекцц

— доктор фшософських наук, професор КРИСАЧЕНКО Валентин Семенович, 1нститут фшософц HAH Украши, провщний науковий cnißpo6iTHiiK

— доктор фшософських наук, професор НАДОЛЬНИЙ 1ван Федотович, Украшська Академия державного управлшня при Президентов! Украши, професор

Провщна установа — Нащональний педагопчний

ушверситет ш.М.П.Драгоманова, кафедра фшософц

Захист вщбудеться 2$ ачня 1998 року об 11 годит на засщанш спещашзовано! вчено! ради Д 26.161.02 по захисту дисертащй на здо-буття наукового ступеня доктора (кандидата) фшософських наук в iHcmryTi фшософп HAH Украши за адресою: 252001, м.Киш-1, вул.Трьохсвятительська, 4.

3 дисертащею можна ознайомитися в науковш б1блютещ 1нституту фшософц HAH Украши (Киш-1, вул.Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розюлано 20 грудня 1997 року.

Вчений секретар I —

спещашзовано! вчено! ради ^ Л.А.Ситниченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальшсть дослщження. Розпад СРСР 1 постання на постра-дянському простор! нових держав не тшьки докоршно змшюе геопол1тичну та вшськово-стратепчну обстановку в свт, але й актуа-л1зуе широке коло в1йськово-гумаштарних проблем. 3 одного боку, пострадянсыа краши, за винятком Росй, мали значш перерви у бутл та еволюцц державносп, що зумовлюе брак 'ххнього досввду у вшсько-вому бушвництвь 3 шшого боку, велика загалом частки велетенсыам вшськово'1 машини, успадковат вщ СРСР, погано пщлягають рефор-муванню, осгальки частину арми як ципсного суспшьного оргашзму практично неможливо перетворити на армио нового типу, уникаючи при цьому втрат вщ тривалих { небезболгсних трансформацш.

Поряд ¿з суто вшськово-орган¡защ йн ими труднощами вшськов1 вщомства Украши стикаються ¡з серйозними проблемами налагоджу-вання струнке! та ефективно! системи виховно! роботи в арми. Зни-жегшя р^вня дисциплшованосп, яке супроводжуе будь-яке реформу-вання арми, доповнюеться у цьому випадку процесами та обста-винами, що виходять за меж1 власне збройних сил. Йдеться про р1зке зниження ппливовост1 пашвного донедавна свггогляду, про розпад системи комушстичних щнностей та щеал1в, про недШовшгь нещо-давно ефективних важел1в пщпорядкування штерес!в солдата та вшськовослужбовця взагал! штересам держави чи директивам ке-р!вного суспшьного прошарку. Под1бно до того, як розпад СРСР не просто е розпадом велико! держави, що викликае автоматично постання десятка менших держав, розпад збройних сил СРСР не обертаеться одразу виникненням десятка нових щлком придатних для виконання сво!х функцш нацюнальних армШ. Кожна з останн!х складаеться й мщше залежно вщ того, насильки ефективно роз-в'язуеться питания про утворення системи внутршшьоармшських зв'язгав та зв'язк1в м1ж вШськовою та цившьною суспшьними сферами.

Створення системи виховно! роботи в Збройних Силах Украши е, безперечно, одшею з найважливших складових формування Збройних Сил нового типу. Але розв'язання цього завдання необхщно сперти на пщвалини глибип й масштабншп, шж власне армшсыа. У розв'язанш цього завдання доводиться виходити в сферу соцюкуль-турних та сощально-економ1чних вщносин. Тому проблема формування системи виховання у Збройних Силах Украши та вШськово-патрютичного виховання виходить за меж! суто педагопчно-

психолопчних чи виховних проблем. Бона стае проблемою со-щально-фшософською.

Актуальшсть теми дослщження визначаеться Teopieio i практикою, нагальними потребами розбудови Збройних Сил, пщготовки й вихо-вання захиснигав народу та держави, и патрютш i громадян.

Як вщомо, в арми колишнього СРСР виховання воша мало тота-лпарно-агресивну спрямовашсть. Воно було побудоване на кому-шстичних щеолопчних засадах, яга ¡гнорували нацюнальш особли-BocTi народ1в, 1хню культуру, внутршт штереси та р1вень розвитку. Фактично все це оберталося ¡гноруванням особистосп. Виховання воша пщпорядковувалося щлям становления бездумного виконавця вшськово! функцц, людино-захисний елемент в якш був лише не-значною частиною в структур! завдань загально! пщтримки тогочас-ного режиму, полггично! системи, компартшного кер1вництва.

Становления Украгни як незалежно1, суверенно!, демократично! держави диктуе змшу статусу Збройних Сил Укра'ши, ixHix функцш, а вщповшно до цього — цшей, завдань i мехашзмт виховання boi-на — захисника Вггчизни.

Важливють проведения дослщжень у зазначеному напрямку зумов-лена також i потребою узагальнення юторичного досвщу украш-ського народу в cnpaBi виховання воша. Впродовж тривалого часу цей досвщ був невщомий Hi керхвництву Збройних Сил, Hi первичному громадяниновь BiH замовчувався або фальсифисувався, а сам процес виховання здшснювався на шюзшних засадах, не зрозумших Hi вихователям, Hi вихованцям.

М1ж тим практика потребуе повернення до джерел культури, традиций виховання. Украшський народ мае тага джерела. 1х лише треба вщкрити, очистити вщ юторичного пилу й спрямувати на благо народу, утвердження нацюнальних iHTepecie.

Велика результатившсть виховно! роботи серед во!шв спосте-piraeTbCH в дружинах кихвських княз1в, у вшську Данила Галицького, 3anopi3bKHX козагав, вшськах Богдана Хмельницького, гетьмана Ско-ропадського, вШську Симона Петлюри та шших украшсысих вшсько-вих об'еднаннях у pi3Hi часи боротьби укра'шського народу за свободу та незалежшсть.

Чи мае цей досвщ всезагальне значения? Яга сюжети, вимоги, на-станови е у ньому значимими сьогодш, завтра та в майбутньому? Як використовувати ix у практищ виховання сучасного украшського воша? Вщповцц на щ запитання можна знайти лише в пщсумках теоретичного дослщження.

I, нареит, актуальшсть дослщжувано! тематики зумовлена й щлком новими теоретичними та практичними завданнями вихован-ня во'ша засобами демократичного характеру.

На жаль, доводиться констатувати, що у сощально-фшософсьюй площиш питания виховання особистоеп за умов вшськово! служби залишаються до цього часу недостатньо вивченими. Поза увагою сощально-! фшософи залишалася майже вся вшськова проблематика. Поки що юнують догматичш, декларативш пщходи до процесу виховання, що е наслщком успадкування попереднього досвщу. Дослщження з щеТ проблеми залишаються розр1зненими, методолопчно необ'еднаними, вщсутня едина цшсна наукова теория виховання захисника Батыавщини.

Сощальна фшософш, фиюсоф1Я ¡сгори як наука сприятиме пошуку оптимально! системи виховання, дасть можлшнсть глибше розкрити :утшсть людини як носш нацюнально1 та суспшьно\' свщомосп, на гвдстав1 часткових фактов, явищ виокремити найзагальншн куготш эзнаки особистосп, особливост1 протир1ч у процеа а виховання, роз-робити науково обгрунтоваш, штегроваш принципи, методи, засоби га систему формування людини нового суспшьства.

В анагпз! становления системи виховног робота в збройних силах зисертант спирався на гсторичш та вшськовочсторичш дослщження процесу становления нащональних збройних сил у хощ еволюци вшськово-теоретично! думки. Така систематизация дозволяв виокре-иити кщька аспект!».

Перший з них об'еднуе дослщження юторичного спрямування. Проблема виховання во'ша розглядаеться в них у загальному контекст! дослщження ¡сторп украшського народу, його боротьби за незалежшсть, дш збройних угруповань у р1зш ¡сторичш часи та перюди. Сюда насамперед належать пращ таких юториюв, як В.Антонович, О.Апанович, МАркас, М.Брайчевський, М.Грушев-ський, Д.Дорошенко, 1.Крип'якевич, М.Костомаров, Н.Полонська-Василенко, О.Субтельний, Д.Яворницький та ш.

Другий аспект складають пращ, спещально присвячеш розгляду вшськово! юторц украшського народу, перемог та поразок таких ¡сторично вщомих 1 значних вшськових угруповань, як княз1всыа аружини, запор1зьке козацтво, вШсько Богдана Хмельнидького, вш-ськов1 об'еднання укра'шсько! революцц 1917 — 1920 рою'в. Вихов-ний аспект у цих наукових розробках не лежить на поверхш. Вш розглядаеться в загальному потощ дослщження. Проте при уважному анаш1 вш стае очевидним 1 зрозумщим. Серед дослщжень цього

спрямування слщ перш за все назвати пращ таких украшських досл!дникш, як О.Апанович, Б.Гнатевич, О.Думш, М.Капустян-ський, В.Кащенко, 1.Крип'якевич, С.Петлюра, А.Скальський, П.Скоропадський, З.Стефашв, С.Шрамченко, Д.Яворницький та щ.

Заслуговують на увагу пращ шоземних дослщниюв вшськовог ¡сторп Укра'ши, таких, як Гшом Лавасер де Боплан, П.Мер^ме, Е.Ляссота, Е.Золя, О.Бальзак, В.Зуев.

Третю групу праць, як! так чи так заторкують питания виховання воша, складають пращ загального фшософсько-педагопчного спрямування. Виховання воша не е Ьольованим процесом. Воно оргашч-но поеднуеться 'гз загальною культурою народу, традицшми, яи домшують у суспшьсш, його моральними нормами тощо. Саме тому анагиз системи вшськового виховання притаманний 1 власне ци-вшьним дослщницьким напрямкам. Вш потребуе уважного розгляду та врахування. До ще! групи ми вщносимо пращ таких фшософ!в, ¡стори юв, культуролопв та педагопв, як Г.Ващенко, М.Драгоманов, С.Русова, 1.0пенко, Г.Сковорода, Д.Чижевський, Т.Шевченко, I.Франко, Д.Ушинський.

Загальну групу наукових розробок зазначено'х тематики складають пращ сучасних украшських дослщншов, таких, як Е.Афонш, Л.Гри-невич, В.Гриневич, М.Томчук, Я.Тинченко, 1.Муковецький, О.Лисенко, Б.Якимович, М.Цюрупа.

Тема виховання та культури особистостс — традицшна тематика науковщв. Звичайно, бшьшою м1рою 1хш пращ присвячеш цившьшй проблематищ. Проте вона мае сенс 1 для нашого дослщження. Знач-на частика праць через розгляд загальних особливостей виховного процесу, так би мовити, "перетворюеться" на спещально-вшськову.

Харакгеризуючи М1ру розробленостт проблеми, сл!ц також назвати таких сучасних дослцщшав-фитософ1в, як В.Андрущенко, 1.Бичко, Б.Гаевський, Л.Губерський, М.Дученко, 1.Надольний3 б.Бистрицький, В.Табачковський, В.Кремшь, В.Клз1ма, В.Куценко. В.Крисаченко, М.Мокляк, М.Михальченко, В.Пазенок, В.Шинкарук та ш. У працях зазначених автор1в розглядаютъся сощальш проблем« розвитку перехщного суспшьства, суспшьного бутгя, змши цш-ностей, розвитку культури, освйги, виховання.

Незважаючи на значний обсяг лгтератури, проблема формування системи виховання воша в УкраТш як у фшософському, так 1 I юторичному контекста залишаеться все ще не вивченою повнок М1рою. На сьотодн'1 поза увагою сощально! фшософи залишаетьс* майже вся вшськова тематика. Потребують бшьш глибокого узагаль-

нення вшськово-юторичний досвщ, проблема його трансформацп в сьогоденну практику, щеолопчт та сощально-психолопчт засади виховання, допризовно! психолого-педагопчноТ роботи, загальна система виховання у Збройних Силах Украши тощо. Дослщження з щеК проблеми залишаються розр1зненими, методолопчно необ'ед-наними, вщсутня едина цшсна наукова теор1я виховання захисника Батыавщини.

Об'ектом наукового анал1зу дисертацшно! роботи е процеси виховання воша в УкраТш.

Предметом дослщження е головш напрямки, чинники та меха-шзми формування та ефективного функциовання системи виховання воша в перюд утвердження державносп.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертацц пов'язана з низкою планових тем, що виконувалися у Головному управлшш виховно! роботи Мшютерства оборони Украши та науковому центр! КиТвського вшськового 1умаштарного шституту, зокрема при шдготовш "Концепци виховно!' роботи в Збройних Силах Украши", "Концепци морально-психолопчного за-безпечення бойового застосування вшськ", подготовки та прийняття вшськових статупв Збройних Сил Украши.

Мета та завдання дослщження. Метою дисертацшного дослщження е св!тоглядно-ф1юсофський анал1з сугаосп процесу формування системи виховання воша в Украйи у перюд утвердження державносп, змюту цього процесу, узагальнення вторичного досвщу в украшському сусшлыята р!зних епох, особливо перюду украшсько! революци 1917 — 1920 роыв, анал1з ефективноеп виховання воша в УкраТш, головних напрямив та форм оргашзацц виховання воша Збройних Сил Украши, шлях!в та зacoбiв !х пщвищення.

Реагпзашя зазначеноУ мети потребуе розв'язання низки конкретних дослщницьких завдань:

— обгрунтувати (визначити) фшософсько-методолопчш засади виховання вогшв Збройних Сил Украши у свган сучасного досвщу, наукових дослщжень та педагопчно! практики;

— узагальнити досвщ виховання воша в украшському вшську р1зних ¡сторичних перюд1в та епох; з'ясувати його провщш ще1, принципи, визначити !хню роль та значения для сьогоденно! теорц i практики виховно1 роботи у Збройних Силах Украши;

— з'ясувати найбшыд гостр1 проблеми та протир1ччя вШськового виховання в УкраМ, обгрунтувати шляхи та засоби 1х розв'язання;

— побудувати теоретичну модель системи виховання воша в

Укршш, виявити и структурш компонента, функщональш зв'язки, щейно-щеолопчш компоненти;

— розробити критерц оцшки ефективносп системи виховання у Збройних Силах Украши, зокрема в таких напрямках, як ¡деолопчне, вшськово-патрютичне, морально-етичне, правове виховання, куль-турно-просвггницька робота.

Наукова новизна одерханих результапв. Результатом проведе-ного дослщження стало перше у вичизнянш фшософи створення та обгрунтування системи виховання во!на в Укра'йп у перюд утверд-ження державносп, системи виховно! роботи у Збройних Силах Украши. Це дослщження узагальнюе досвщ фшософи виховання во!на в Укра!ш з час1в Кшвсько! Рус! й до наших дшв. Новизна визначаеться також сощально-фшософським обгрунтуванням розв'я-зання проблеми формування системи виховання воша в Украхш у перюд утвердження державносп. Узагальнено юторичний досвщ виховно! роботи в украшському вшську, особливо перюду украш-сько! революди 1917 — 1920 ро!ов. Анал1зуеться ефектившсть системи виховання во!на у Збройних Силах Украши за сучасних умов.

Наукова новизна дисертацй полягае в обгрунтуванш того, що захист нащональних штерес^в Украши потребуе утвердження невеликих за чисельшстсо, але мобшьних боездатних Збройних Сил, ефектившсть яких безпосередньо залежить вщ виховання воша — активного суб'екга вшськово! функцн й водночас патрюта та грома-дянина Украши як незалежно! суверенно'! держави. Становления ефективно! системи виховно! роботи у Збройних Силах Украши перебувае у початковш стадо: вщкриваються духовно-щеолопчш засади виховання, його структура, напрямки, нов! педагопчш пщ-ходи та прийоми. Спектр р!знопланових пошуюв потребуе со-щально-фшософського осмислення та узагальнення. Формування оптимально! модел1 системи виховання воша Збройних Сил Украши е нагальним завданням державного буд1вницгва на сучасному еташ нашого суспщьного розвитку.

Становления зазначено! системи здШснюеться шляхом зампцення в5джилих щей та метощв новими пщходами, продиктованими практикою утвердження Украши як незалежно! держави.

Засадовими стосовно цих пщход1в е украшська нацюнальна щея державотворення та ¡сторичний досвщ виховання у вшськових фор-муваннях, яи в р13ш ¡сторичш перюди виборювали незалежшсть украшсько! держави, вщстоювали свободу украшського народу. Осмислення та узагальнення цього досвщу е необхщною передумо-

вою створення ращональноУ, духовно-юторичноК платформи вихо-вання во'ша в сучасних Збройних Силах Укра'ши, використання доглибного пщгрунтя сощально! дeтepмiнaцii та мотивацп налашто-ваноеп молод1 на вшськову службу.

Особливе значения у зв'язку з цим мае досвщ вшськово-виховноУ роботи, нагромаджений вшськами УНР перюду украшськоТ рево-люцй 1917 — 1920 роив. Цей досвщ показуе, що украшський народ завжци був защкавлений жити мирно з ус1ма своши сусщами, буду-вати свое ставлення до них на мирному спектр! демократичних, гумашстичних та морально-духовних цшностей.

Показано, що на переломних етапах розвитку суспщьства важ-ливого значения набувае осмислення духовносп народу, спрямоване на опанування досвщу, здобутого впродовж попередньо! ¡сторп, й визначення подальшого сощального поступу. Через теоретичне засвоення минулого здшснюегься прогрес на шляху до наукового тзнання сучасного та глибокого проникнення у майбутне. Усв1-домлення вшськовослужбовцями нашонального ¡сторичного досвщу е сферою самопознания матер1ально1 та духовно'! культури народу, яке вццграе важливу роль у визнaчeннi напрямку процесу формуван-ня та здШснення нацюнально? самосвщомост! та розбудови украш-сько1 державносп.

Визначена головна особливють виховно! роботи, яка полягае у непщвладносп и жодним поштичним партиям, рухам, трупам та шшим силам. Служба виховно! роботи е департизованою й покликана сощально-психолопчними, оргатзащйними та виховними за-собами забезпечувати реальну департизацпо вс-;ею маси вшськ.

Доведено, що головною метою виховання вогна повинне стати формування його як громадянина, патрюта свое'{ держави, який на пщстав1 набутгя сощального та вшськового досвщу, ф1зичного вдосконалення, успадкування духовних надбань украшського народу досягне достатнього р!вня розвитку полггично!, вШськово'1, правово!, морально!, трудовоГ, художньо-естетично1 культури й буде здатний вщстояти нацюналыи штереси Украши.

Показано, що головним напрямком виховання майбутнк вопив мають стати формування у них людських потреб у збёреженш миру, забезпеченш нащонального добробуту, стшких патрютичних по-чутпв, щеашв, шанобливого ставлення до армп, до вшськових, мотиваци допризовно! пщготовки, навчання вшськово! справи, розвитку якостей, необхщних вошовь Правильно оргашзоваш процеси вшськового навчання та виховання оргашчно взаемопов'язуються з

усхма цшностями украшського суспшьства та свггового ствтова-риства.

В результат! дослщження обгрунтоваш головш принципи виховно! роботи вшськовослужбовщв Збройних Сил Украши: 1) гумашзащя процесу виховання; 2) принцип национально! спрямованосп та вра-хування суспхльночсторичного досвщу Украши в пщготовщ молод1 до захисту держави; 3) розгляд виховного процесу як системно! дхяль-носп держави; 4) неперервшсть виховання особистоеп у вхйськовому навчально-виховному процеа; 5) вдосконалення зовншньог ддяль-ност1 шдивща як пщгрунтя формування необхщних якостей воша; 6) максимальне узгодження форм 1 метедав виховання особистосп за умов служби у Збройних Силах Украши з и вжовими та шди-вщуальними особливостями; 7) виховання в колекпш й через ко-лектив; 8) стввщношення вимогливосп до вохнхв з повагою до ххньо! особисто! гщносп; 9) опертя на позитивне; 10) еднють, узгоджешсть, послщовшсть виховних вплибхв.

Запропоновано, що готовнють до вшськово! служби необхщно ощнювати за р1внем розвитку особистост! та ц мотивацшно! та емощйно-вольово! сфер, пхзнавальних процеав, знань, умшь, нави-чок, необхщних вошовь Анаиз процесу становления готовносп свщчить, що, будучи складним утворенням особистост!, вона фор-муеться впродовж усього процесу виховання.

Виходячи ¡з знания структури морально-психолопчного стану особистостс, вшськового колективу, командирами та офщерами виховно! роботи розробляються конкретна методика та головш на-прямки виховно! роботи.

Осмислено передовий досвщ виховання во'хна в державах СНД та НАТО, зокрема з питань морально-етичного виховання.

Запропоновано систему виховання во!на у Збройних Силах Укра!-ни, яка мае цшюний характер; ц головними напрямками е щейно-щеолопчне, вшськово-патрютичне, морально-етичне, правове виховання та культурно-просвшшцька робота. Взаемозв'язок та взаемо-Д1Я зазначених напрямюв здшснюються на конституцшних духовно-щеолопчних засадах; провщною домшантою виховання е украшська нащональна ¡дея, витлумачена не у вузько етшчному значенш, а в широкому розумшш, тобто як генеруюча ¡дея державотворення, що об'еднуе ¡сторно, теорио та практику цього процесу, визначае стратегио геополггичних штересхв 1 нащональнох безпеки Украхни.

Нащональна ¡дея розглядаеться автором як форма державного самоусвщомлення народу, показник того, як народ розум1е себе, свое

М1сце та роль у свт. У проведенш дослщження автор дотримуеться принципу неподшьносп ¡стори, визнання вс!х ц сторшок. Минуле не роздщяе сьогодення. Автор розглядае украшську ¡сторио пщ кутом зору ¡сторично! наступносп, дотримуючися принципу: у минулому — спшьна ютор!я, у майбутньому — сшльний щеал.

Доведено, що ефектившсть функцдавання системи виховання залежить вщ таких чиннигав, як готовшсть юнаив до вшськовоТ служби, мотивац1я допризовно! подготовки, адаптащя молодих во!н!в, послщовшсть та наступшсть, цщеспрямовашсть та системтсть виховно! роботи у Збройних Силах, квагпфжащя офщерського складу, його морально-психолопчна та психолого-педагопчна подготовка, виконання державних обов'язив сгосовно вшськовослужбовщв, наявшстъ нормативно-правово! та законодавчо! бази, гаранти ста-бшьно! дхяльносп апарату вищих вшськових кер1вниюв незалежно

вщ полп ичних зм1н.

Метод олопч ними засадами дисертацшного дослщження е Кон-ституц1я Украши, военна доктрина Укра'ши, закони Укра'ши з пи-тань оборони, фундаментальш фшософсыа та психолого-педагопчш пращ, присвячеш проблем! виховання особистостг. Автором опраць-овано великий масив сучасно! науково! лотератури, зокрема таких фиюсоф!в, психолопв та педагопв, як Л.Аза, Г.Ващенко, О.Ковальов, Г.Костюк, Е.Паригш, К.Платонов, П.Чамата, О.Леонтьев, С.Ру-бшштейн, С.Русова, Г.Сковорода, Г.Стешенко, З.Фрейд, Д.Узнадзе.

Практичне значения одержаних результатов. Розроблеш в дисертаци система, концепцш та висновки можуть бути використаш в практичнШ робот! виконавчо! та законодавчо! клади Укра'ши щодо пщвищення ефективносп вшськового виховання допризовно! молод! та вшськовослужбовщв Збройних Сил Украши. Матер!али, головн! положения та узагальнення дисертаци можуть бути використаш для написания вщповщних роздш!в до пщручнтав з фщософи кягари та сощально! фщософи, вщповщних спецкурс!в "Виховна робота у Збройних Силах Украши" та "Методика виховноТ роботи у Збройних Силах Укра'ши" курсантам та слухачам вищих вшськових навчальних заклад ¡в.

Розроблеш у дослщженш положения та рекомендацн можуть бути використаш для прийняття пакету законодавчих акпв щодо оптим1защ1 комплектування Збройних Сил та пщвищення престижу вшськовоТ служби; прискорення розгляду та прийняття державно! програми вшськово-патрютичного виховання молод); розв'язання питания щодо впровадження на телебаченн! та радю постшних

рубрик та циюив програм з найбшыи актуальних питань дитячо!, молодежно!, сгмейноУ тематики; розширення наукових дослщжень з проблем вшськово-патрютичного виховання молод!, подготовки ц до служби у Збройних Силах Укра'ши з придшенням особливо!' уваги розробщ та вдосконаленню концепцп ще! Д1яльносп; координування д1яльност1 век лаиок вшськово-патрютичного виховання 1з зосеред-женням вщповщальносп за и полшшення на конкретних посадових особах в обласних, мюьких, районних державних адмшгстращях, вшськкоматах, МИстерет у справах с1м'! та молод1 Укра'ши, Мшгстерсга оборони Украши.

Розроблеш у дисертаци систему та положения можна використову-вати для формування високого морально-психолопчного потенщалу вшськ, !хнк високих морально-бойових якостей, визначення опти-мальних напрямйв службово! д1яльносп кожного вшськовослуж-бовця вщповщно до його морально-психолопчних даних, забезпе-чення його психолопчно! адаптацц за вшськовим фахом; забезпечен-ня високого ртня морально-психолопчно! та професШно! тдготовки орган 1в управлшня, особового складу з метою виконання завдань збройно! боротьби за будь-яких умов военно-полп'ично! та бойово! обстановки.

Особистий внесок здобувача. Головш результата дисертаци викладеш в чотирьох опублжованих працях, загальний обсяг яких перевищуе 50 друкованих аркуцдв. Дв1 пращ опублгковаш у ств-авторега з доктором психолопчних наук МЛ.Томчуком, з обсягу яких (11,26 др. арк.) здобувачев1 належать 6 др.арк. 1де! здобувача стосовно ¡сторичного доевщу виховання у вШськових формуваннях перюду украшсько! революцц 1917 — 1920 роюв, системи виховання воша в Укра!ш у период утвердження державносп, розвинеш ним в його шших працях бшьш детально та повно, належать особисто йому.

Апробац1я результатов дисертаци. Головний змшт дисертаци вщображений у монограф1ях, зокрема "Основи формування системи виховання воша в УкраМ у перюд утвердження державносп (свггоглядно-фшософський аспект)" (Ктв, 1997), "Виховна робота у Збройних Силах Украши: 1сторш 1 сучасшсть" (Ки!в, 1996), "Вш-ськове виховання в Украхш: ¡стор!я розвитку та сучасш проблеми" (Кшв, 1996), "Методолопчш основи виховання во!шв Збройних Сил Украши" (Ки!в, 1997). Дисертащя обговорювалася на засщанш ка-федри фшософи Кшвського вшськового гумаштарного шетитуту. Головы положения доповщалися на м^жнародних, всеукрашсысих та репональних науково-практичних конференциях, семшарах, сим-

поз^умах. Головними з них е: "Християнська любов та вШськовий обов'язок" (Стокгольм, Прага, Вщень, Кшв, 1995 — 1997), "Система виховання воша в УкраТш: структура та механ1зми функцйовання" (Кшв, 1995 — 1997), "Вшськова 1Стор1я Украши: стан та перспективи дослщдв 1 викладання" (Ки\'в( Харюв, 1997).

Головш положения робота зазнали апробаци у статтях у часописах "Вшсько Украши", "Украшський юторичний журнал", "Дншро", газетах "Народна арм!я", "Шлях Перемоги", "Слава \ Честь", "Арм1я Украши" та шших.

Матер!али та результата дисертаци використовуються в практичнШ робота Головного управлшня виховно! робота Миистерства оборони Украши з ус^ма категор1ями вшськовослужбовщв Збройних Сил Украши та в шших вШськових формуваннях, пщ час викладання предмета "Методика виховно'{ робота у Збройних Силах Украши" курсантам та слухачам вищих вшськово-навчальних закладов.

Структура дисертаци. Поставлен! завдання дослщження динам1ки формування системи виховання воша в Укравд у ттерюд утвердження державносп визначили етапи робота над дисерташею, и лопку та структуру. Дисертащя складаеться з вступу, чотирьох роздшв (яи мгстять ипстнадцять параграф1в), висновк1в та списку використаних джерел. Основний текст дисертаци викладений на 362 сторшках дру-кованого тексту, список використаних джерел н&гичуе 4/9 наймену-вань.

ОСНОВНИЙ ЗМЮТ ДИСЕРТАЦП

У встуш обгрунтовуеться актуальшсть обрано! теми, подано огляд стану и науково! розробленостт в минулому, в сучаснШ вггчизняшй та заруб1жнш фшософськш лггературь визначаються об'ект та предмет дослщження, вказано на зв'язок робота з планами наукового дослщ-ження оргашзаци, де виконана робота, формулюються мета та завдання дослщження, методолопчш та теоретичш засади робота, визначаються положения, яю характеризуються новизною й вино-сяться на захист, висв1тлено наукову та практичну значимгсть дисертаци, вказано на особливий внесок здобувача в опублйсованих пра-цях, мгститься шформащя про апробаццо результата дослщження, дана загальна характеристика публжацш здобувача.

У першому роздЫ "Фшософсько-методолопчш проблеми виховання вопив Збройних Сил Украши у св'пл'1 сучасних нау-кових дослщжень" показано насамперед юторио становления теорп

та практики виховання захисниюв Украхни. Як в'щомо, будь-яка педагопчна система, а отже й виховання будуеться на певшй систем! фшософських поглягдв.

Вагомий внесок у теорш та практику виховання зробив М.Драго-манов — вщомий пол1тичний д1яч, вчений, педагог Украхни. У свохх прапях вш шдкреслюе значения для молодо! людини виховного про-цесу в сш'х, авторитетних вчител1в, вивчення рщнох мови, яке сприяе розвитков! поваги до культури, юторц свого народу.

Значний вплив на розвиток ще! нацюнального виховання у XIX стор1чч! справила педагопчна дхяльшсть К.Д.Ушинського, який головною щеею виховання вважав народшсть. Вхн вказуе, що у кожного народу е свш щеал людини, свш щеал виховання. Тому слщ користуватися тшьки окремими елементами чужого педагопчного досвщу.

У другш половин! XIX стор1ччя в УкраМ вщбувалися глибом змгни стосовно нацюнального виховання та навчання. Значний доробок у розвиток нащонально! системи виховання внесли 1.Стешенко, С.Ру-сова, 1.0пенко. Сутшсть нацюнального виховання С.Русова вбачала в тому, що воно полягае у формуванш у людини не хитко! мораль-носп, а мщнох особистоот, що через пошану й любов до свого народу формуе в дхтях пошану й любов до шших народав. Поеднання традицй 1 перспективи в дйхх 1 завданнях, на !! думку, — необхщна умова почутгя в1чност! наци, а отже, захищеносп особистосп як и представника.

1.0пенко вважав, що освгга повинна здайснюватися на нацю-нальному грунтх, а школа — бути загальнодоступною й виховувати патрютхв та гхдних громадян Украхни.

У 20-тх роки нашого стор1ччя в межах Радянсько! Украхни вносилися ютотш змши у систему виховання та навчання молода. 1х творцями були А.Макаренко, В.Сухомлинський, Г.Ващенко та багато шших.

Пщгрунтям ххнхх педагопчних систем е народнють та загально-людсыа цшносп. Педагопчхи погляди Г.Ващенка та В.Сухомлин-ського е тим коршням, з якого живиться сучасна украшська нащо-нальна школа.

А. Макаренко вважав, що головним шструментом виховання е ко-лекгив. Його вчення про колектив — вагомий внесок у педагопчну науку. В1н проголошуе один з найважливииих принципхв виховання — принцип паралельно! педагопчно! дц. Об'ектом виховання мае бути цший колектив, на який 1 повинен спрямовуватися орга-

изащйний педагопчний вплив. А.Макаренко запропонував багато ювих елементтв у технологи виховання, зокрема вщому систему пер-;пективних лшш. У центр! уваги, на його думку, мае бути створення ювих перспектив для конкретно! особистосп, колективу, суспшьства загалом.

Центральною ланкою у педагопчшй систем! А.Макаренка е эсобистгсть. В!н вважав, що людина перш за все мае бути осв!ченою, ■сватпфжованою, дисциплшованою, пол!тично розвиненою й вщ-ганою Батыавщиш. На його думку, успшше формування особистосп 1итини передбачае створення таких умов, використання тако! техно-иогн, коли вихованщ водночас стають ! вихователями. Виховний процес повинен ор!ентуватися не на негативш, а на позитивш риси эсобистост!.

В.Сухомлинський, найвщомшшй педагог-гумашст, орган!чно гсоеднував у свош д!яльносп теорк) та практику розвивального нав-чання й виховання, головними його здобутками стали: методика гтроектування розвитку особистост! дитини на тривалу перспективу, гшокремлення ознак особиспсно зор!ентовано! системи навчання, гуман1зац!я навчального процесу та багато шших. Засадовими сто-совно педагопчно! системи Д1ЯЛьносг! вчителя вш робить так! принципи:

1) людина е найвшцою цттстю й визначае суть ! спрямовашсть виховання;

2) вплив виховання на колектив та особиспсть вихованця залежить вщ гармоншно! едносп морально! культури, духовного багагства, ба-гатогранносп штерсс!в вихователя;

3) вихователя ! вихованця об'еднують спшьш духовн! штереси, спшьна багатогранна д!яльн!сть;

4) ефективнють впливу особистост! вихователя зумовлюеться тим, насильки вш усвщомлюе дитинство як особливий вжовий перюд в онтогенез! людсько! психйш;

5) вихованець повинен стати першим пом!чником педагога у здШсненн! спшьного виховного процесу.

Г.Ващенко присвятив свое життя створенню украшсько! нащо-нально! педагопки. В!н створив образ нащонального виховного щеа-лу, розробив шляхи й мету нащонального виховання, прагнув, щоб Украша мала сво!х св!домих патрктв. Засадовими стосовно виховання украшсько! молод! Г.Ващенко робить загальнолюдсыа та нащо-нальн! Ц1нност!, виплекан! народом. Виховний щеал украшсько! людини побудований ним на двох принципах: хриспянсько! морал!

та укра'щсько! державносп. Вони формуються впродовж ютори украшсько! держави. На його думку, традицшними в Укра!ш е гостиншсть, любов народу до земии, природа, пращ, музики, сп1ву, танщв, нащональне виховання мае будуватися на грунтт багатющих скарбниць християнсько! морат та культурно! спадщини народу.

Будь-яка система виховання будуеться на певшй систем! фшософських поглядав. На думку Г.Ващенка, найдавншою фшосо-фгею виховання е християнство.

Головними джерелами християнсько! фшософи, на думку Г.Ващенка, е евангельське вчення та класична фшософш, перш за все давньогрецька. Вщом1 давньогрецыа фшософи Сократ, Платон, Аристотель у баштьох позицшх були близью до християнського вчення. У свохх фшософських працях вони виразили дух свого народу, його близыасть до природи. У природа вони вбачали вияв краси, гармони й розуму. На !хню думку, вихована людина — перш за все гармошйно розвкнена людина, яка мае здорове, гарпе тшо та пзд-несеш властивосп духу.

Християнство не вщкинуло зовам вчення давньогрецьких фшо-соф!в, греко-римську культуру. Важливим е те, що християнство роз-глядало гщшсть людини, на противагу давньогрецьким философам, незалежно вщ ц матер1ального стану, сощального становища, наци 1 цшною вважало як штелектуальну, так I просту ф!зичну працю.

Середнышччя створило два щеали людини: лицаря та ченця. Най-важлив¡тою яистю лицаря вважалася мужн1сть. Лицар повинен був бути обов'язковим, чесним ! шляхетним стосовно шших, особливо жшки. Вш мусив досконало волод1ти зброею, 1здити верхи, плавати, бути хоробрим, кр1м того, бути дужим 1 здоровим.

У перюд Вщродження у фшософи, культур^ наущ пануе щея гумашзму. 1деалом людини нового перюду стае людина, гармоншно розвинена на грунт! християнсько! морал!. У зв'язку з швидким розвитком природничих наук створюються нов! фщософсыи системи розумшня св!ту, в тому числ! й система виховання. Найяскравшшм !х представником був Ян Амос Коменський.

3 XV стор^ччя у фшософських вченнях починають ширитися матер!ал!зм ! пов'язаний з ним ате!зм. У вихованн! з'являеться образ людини, що прагне насолоди земним життям, земних благ та клади. Це позначилося й на педагошц. Спрямован!сть фшософи та педагогией виховання у бис практицизму, технщизму стала ще по-мпншою у XIX стор!чч!.

Гешальним фшософом Укра'ши, який поеднав елементи на-

цюнально-украшсько! та захщноевропейсько! фшософп, був Гри-горш Сковорода.

Мету виховання Г. Сковорода вбачав у формуванш мислячо!, осв1ченоТ, чуйно! людини шляхом самотзнання. Головними принципами виховання вш вважав принципи народност! та природо-вщповщноеп. Кожен повинен шзнати свШ народ I в народ1 шзнати себе. Вш вказував, що пщгрунтям розвитку дитини повинна бути праця, Д1яльшсть. 1 в нш необхщно якомога повшше враховувати природжеш, ¡ндивщуалып и особливость

Великим мислителем був Т.Шевченко. Фиюсофсыа проблеми бутгя, питания людсько! психологн постшно щкавйли його. Вш наголошував, що провщне значения мае виховання у людини любов1 до Украши, вольових якостей та рис характеру, яга зумовлюють усшх у боротьб! за свободу та справедливють.

Виховання молод! за сучасних умов не може бути успшшим без урахування ¡стори розвитку ргзних фшософських систем, без лошани до кращих нащональних традищй укра'шського народу.

Укра'шське суспшьство переживае сьогодш складний 1 вщ-повщальний перюд. Фундаменталыи змши сощальних вщносин у бж пщвищення рол1 загальнолюдських прюритет, поширення процесу гумашзацй на вы сфери людського житгя викликали появу нових прощпч, змпгу мислення, погляд1в громадян Украши. Як свадчать реала, проблеми розбудови держави, ц сощально-економхчного, морального, культурного розвитку зумовлеш неготовшстю значно! частини людей до даяльносп за нових умов, недостатшм р!внем осв1ченост1 та вихованостЬ

Сьогодш яскраво розкрилася недосконашсть попередньо! системи виховання. Це, безперечно, викликало необхщшсть розробки та вдосконалення теорй виховання, осмислення мшця та рол! останньо! в суспшьному прочем, розширення фшософсько-психолопчних дослщжень у щй галуз!.

Попередня система виховання, яка засадово була занадто декларативною, формувала людину, яка була "зручною" для велико! багатонащонально1 держави, призводила до певного знецшення особистосп, до п дискомфорту в суспшьствь

Сьогодш спостер]'гаеться не просто вщставання у розвитку суспшьно! свщомосп I р1вня моральное^ вщ сощальних потреб у век сферах житгедаяльносгп, в тому чиогн I в Збройних Силах Украши, але й певна деградац!я моральних категорШ. Вщбулося свого роду твелювання особиспсно! сутносп в людшп. Вся система виховно!

робота зосереджувалася не стшьки на сутшсному, скшьки на обов'язковому, часто-густо на шюзорному, вщрваному вщ реального гсторичного грунту вихованнь Подолання такого розриву, напевне, одне з найскладшших завдань, що постали сьогодш у суспитьствь Розробка фшософських, педагопчних та психолог!чних проблем теорй виховання е одним з головних завдань гуманггарних наук.

Проблеми виховання особистосп зумовлеш цшою низкою причин: по-перше, об'ект виховання, яким е особиспсть того чи того р1вня розвитку, являе собою занадто складне структурне утворення, з штерюризованим вщображенням суспшьних вщносин; по-друге, за-лежно вщ того, хто постае в рол1 суб'екга виховання, наскшьки грамотно, гармоншно й цшсно вш включить шдивща у систему суспшьних вщносин, залежить усшх виховання; по-трете, у процес! виховання виховуваний може перетворитися на суб'екга самовихо-вання. Людиш, як ноякш шшШ живш ¡стоп, притаманна не просто активнють, а саме творча актившсть. Тому це стимул юе процес и са-морозвитку. На гид став! цього можна зробити висновок, що щле-спрямований вплив суспшьства на особиспсть з метою и виховання не завжди гарантуе досягнення поставлено! мети та ефектившсть.

Пщготовка особистосп до служби у Збройних Силах Украши як даяльшсть д1алектично поеднуе в соб1 тай 2 складов!: об'екгивну, суб'ективну, сустльну та щдивщуальну сфери д1яльносп. Суспшь-ство, держава залежно вщ мети, потреб, конкретних сощально-полггичних умов юнування виробляють певну модель деяльносп у сфер! подготовки молод! до вшськово! служби, яка повинна забез-печити високий р1вень боеготовносп Збройних Сил Украши, нацюнально! безпеки Украши. Така д1яльшсть держави мае мету, мотиви, засоби, способа 2 досягнення тощо.

Пщготовка до вШськово! служби являе собою складну, багато-р!вневу ! спрямовану д!яльтсть сусшльства, яка розпочинаеться у ранньому дитинста1 реал!зуеться в систем! "ам'я — дошкшьний заклад — школа — Збройт Сили Украши".

Засадовим стосовно формування готовносп до захисту держави е цшеспрямований навчально-виховний процес. Поряд з цим на готов-н!сть впливае ц!ла низка випадкових, погано регульованих чинншав ("вулиця", окрем! групи людей, певш поди").

Щоб подготовка до служби у Збройних Силах Украши виявилася успшною, необхщно, щоб нормативн! вимоги ! д!яльшсть суспшьства перейшли у мотивацшно-цшьову та виконавчу складов! д!яль-ност! особистост!. Адже мотивацшно-цшьовий момент подготовки до

вшськовоо служби передбачае осягнення мети як вщображення об'ективно юнуючих можливостей, результату да чи д1яльност!, а та-кож мотивацию як систему спонук, що зумовлюють актившсть особистосп, спрямовану на формування готовность

Мотиващя виконуе регулювальну функдно, яка виявляеться у спрямуванш псих1чних процеав шдивща на досягнення певно'о мети — пщтримання функцюнального напруження в регулюванш зовншоньоо поведонки, ддй тощо. Залежно вщ того, як особиспсть у тому чи тому виц усвщомлюе сощальну потребу, мету вШськово! д1яльносп, ц мотиви, на думку дисертанта, можуть зовш виявлятися у р!зних формах та утвореннях.

Головною метою виховання майбуиад воошв е формування у них вищих людських потреб у збереженш миру, забезпеченш нащо-нального добробуту, стшких патрютичних почутпв, щеал1в, ша-нобливого ставлення до арми, до вШськових, мотивацп допризовно'о подготовки, навчання взйськовш с право, розвитку якостей, необ-хщних во'шов!.

Правильно оргашзоваш процеси вшськового навчання та виховання повинш виконувати свою розвивальну функцда 1 сприяти не титьки формуванню готовност1 особистосп до вШськово!' служби, але й водночас и гармошйному розвитков! та пщготовцо до цившьного життя.

Мета виховання складна 1 являе собою формування особистосп як цшсностъ Разом з там у межах щео цшсносп можуть больш повно виявлятися I окрем1 особистюш риси, яга повинно враховуватися у виховному процесс

Дослщження проблем виховання особистосп зумовлюе постшне звертання кауковоив до розумшня сутност! людини взагал! й перш за все тих об'ективних суспшьних вщносин, яга детермшують структуру оо поведшки, д1яльносто, онтереси, ор!ентаощ, потреби.

Важливою методолопчною проблемою у вихованш е розмежування понять "особиспсть", "ондивщ", "шдивщуальшсть". На думку С.Л.Рубшштейна, "реальний шдивщ" е ддачою людиною о ноЫем за-гальних властивостей психиси. У психологи гад шдивщом найчасише розумиоть людину з притаманними тшьки ш якостями, властивос-тями, яга водр1зняють и вщ усох шших людей. Кожна людина з'являеться на сви- як.людський шдивщ, а особиспстю вона може стати лише в суспшьсга, в систем! певних сощальних взаемин.

3 фолософськоо точки зору особиспсть являе собою водночас 1 продукт суспшьних вщносин, о суб'екта суспшьного життя. Вона д1а-

лектично поеднуе в соЫ загальне (людина), одиничне (¡ндивщ), ктотне (¡ндивщуальшсть). Особиспсть — це людина, яка мае сво! позицп, свое яскраво виражене свщоме ставлення до жиггя, свгго-гляд, до якого вона прийшла в результат! велико!" свщомо! роботи. Особиспсть мае свое обличчя. Така людина не просто видшяеться враженням, яке вона справляе на тшого, вона сама свщомо виокремлюе себе з оточення.

Пщ шдивщуальшстю розумдать неповторну своерщшсть розвитку у людини певних якостей, властивостей, сфер особистосп.

Одним з важливих напрямгав розвитку теори особистосп, а вщповщно ! теори виховання, е виокремлення в суспшьсш певних н тишв, тобто сукупноеп властивостей, як1 притаманш окремш груш шдниццв. Це мае велике значения в практищ виховання I прогнозу-вання поведшки особистостей за конкретних умов ххньох д!яльносп. При оргашзаци процесу виховання варто враховувати д1алектичну едшсть сощально-типового та шдивщуально-особливого в особистосп.

Вшськова служба для юнаыв е складням пол1функцюнальним р1зновидом д1яльност1, новою системою сусшльних вщносин ! тому викликае щлу низку протир!ч, яга пов'язаш з процесом подальшого виховання особистосп. Саме за умов служби у Збройних Силах Украхни, 1 особливо на ц початковому еташ, виникають протир1ччя м!ж шдивщуальними потребами особистосп та вимогами ново! со-щально! шетитуци, можливоетями Ъс задоволення у нш. Саме виховання у цей момент стае тхею силою, яка здатна найповшше забез-печити зб1г штереов окремого война з Пересами всього сусшльства.

Виховання, адаптуючи людину до юнуючо! системи взаемин у вшськовому колективь е необхщним шструментом його оптимального функциовання та розвитку житгедхяльносп. Разом з там це зовс1м не означав, що виховання е якимсь супроводом шших р1зновидов дхяльносп, яга входить до структури вШськовоь Виховання е одно-часно нщо шше, як самозмша людини, яка зб1гаеться Ь змшами зовшшн1х стосовно не! обставин. Виховання у Збройних Силах Украши, на думку дисертанта, не варто розглядати як систему разного роду виховних вплив1в. Воно повинне стати за умов реально! вшськово! д1яльносп процесом реашзаци сутшсних сил людини, задоволення ц актуальних ! дедал1 ширших потреб.

Важливою методолопчною проблемою виховання е проблема д1алектичного взаемозв'язку природного та сощального у розвитку людини.

1 о 1о

У сучаснш психологи ¡снують юлька пщход!в до розумшня струк-тури особистосп, проанагпзоваш у працях О.Г.Ковальова, К.К.Платонова, В.М.М'ясищева та шших.

Найбшьш зручною для реагизацп у навчально-виховному процеа е структура особистосп згщно з О.Г.Ковальовим. У ш'й виокремлено чотири компоненти: 1) спрямовашсть особистосп; 2) здобносп або можливосп особистосп; 3) характер або споаб поведшки у со-щальному середовшщ; 4) система самоврядування, "Я"-система, яка надбудовуеться над ус1ма шшими. Бона виконуе там функци: запуску, зупинення, посилення чи послабления психхчно! чи зовншшмн практично! д!яльносп, переключения, планування, передбачення Их тощо.

Стрижнем особистосп, що розвиваеться, е и спрямовашсть. Заса-довими стосовно век прояв1в активносп, а отже 1 спрямованосп особистосп е и потреби. Потреби людини певним чином уевщом-люються нею й трансформ>ються в ц мотиви. Мотив — це те, що спонукае людину до дхяльносп, те, задля чого вона виконуеться.

Формами прояву мотив1в залежно вщ р1вня уевщомлення потреби можуть бути потяги, психолопчш установки, бажання, штереси, щеали, св!тогляд, вшщ почуття, переконання та шип.

Сшлкуванпя, взаемод1Я людей не вщбуваються поза межами сусшльства, певних груп людей. Показана кватфпсащя понятгя групи, даеться ц характеристика.

Головною формою докладання зд!бностей, реагпзацц потреб та штереав особистосп е колектив. У роздш розглядаеться головний змют категорп "колектив", даеться характеристика вШськового ко-лективу, показано ознаки виховного впливу на особиспсть.

У процес1 формування особистосп в колектив! потребно до-тримуватися шло! низки педагопчних принцишв, яга репрезентоваш у працях А.С.Макаренка, К.Д.Ушинського та щ.

Науково-теоретичний анашз проблеми виховання вопив Збройних Сил Укра!ни неможливий без глибокого системного анатзу понять "вшськова служба" та "вШськова д!яльшсть". У роздш розкри-ваеться головний змют цих понять, зм!ст взаемин м!ж вшсько-вослужбовцями, важлив1 риси вШськового колективу.

У другому роздш " 1 дея виховання воша в украшському вшську: до ¡сторн проблеми" розкриваеться генеза щех вШськового виховання молод! в украшському суспшьств!. Автор пщкреслюе, що боротьба украшського народу за свою незалежшеть була тривалою ! складною. Вона охоплюе кшька взаемопов'язаних !сторичних

перюд!'в: давньослов'янський перюд, княш часи (IX — XIII стор1ччя), добу укра'шського козацтва (XVI — XVIII стор1ччя), перюд ачового руху в Украип (XIX — XX стор1ччя), радянський перюд (1917 — 1991 роки). Кожен з них мае сво! юторичш, сощально-психолопчш умови та педагопчш засоби подготовки молод! до вшськового захисту держави.

У другому параграф! автор дослщжуе оргашзацго виховно! робота у Збройних Силах Украшсько! Народно! Республиси перюду укра'ш-сько! революци 1917 — 1920 роив. Особлива увага придшяеться вивченню оргашзацшних форм вшськового виховання молод! в Укра!ш, зокрема ютори таких формувань, як "Пласт", "С1ч". Наво-дяться маловщом! факти про оргашзацпо вшськового виховання за радянських час1в. Головний масив ¡нформац!! пов'язаний з вШсько-вими доктринами Украшсько! Народно! Республиси та теоретичними працями С.Петлюри.

Огляд цих праць розпочинаеться з висвштення рол! журнал!стики у вшськовому вихованн!, що дшком вмотивовуеться тим, що журнашстом за фахом був! С.Петлюра. Зокрема щкаво, що, на думку С.Петлюри, головною формою вшськово! журнагпстики повинна бути мемуаристика. Особливу роль в!д!грае вшськова журнашстика в щеолопчному вихованн! вопив. Актуальне значения мае постановка питания про вщносини держави та армп, зокрема депол!тизацц армц, рол! присяги, анагпзу статупв. Розглядаються питания визначення стратепчного супротивника та вибору союзника Украши.

У третьому параграф! розкриваються особливосп становления Збройних Сил Украши та завдання виховання воша. Автор дослщжуе, що свш початок Збройш Сил беруть з далекого минулого, ще давньослов'янського пер!оду. На початковому етап! схщносло-в'янсько! цившзацц вшськова оргашзащя була родоплемшною.

За чаав Кишсько! держави вШсько складалося з княжо! дружини та народного ополчения. Могутшсть вшська за княжих чаив була зу-мовлена в першу чергу його зв'язком з державою. Татарська навала у XII — XIV стор!ччях призвела до занепаду украшсько! держави та й вшська. Земш Украши потрапляли пщ литовсьга, польсыа, угорсьй, молдавсысх прапори.

XVI — XVIII стор!ччя в юторй Украши — це пер!од козаччини. Ко-зацьке вШсько мало демократичний устрш. Ус1 важлив1 полпичн! та оргашзацшт питания (вибори старшини, гетьмашв, згода на вшськов1 походи, судов! справи, подал угщь, укладання угод з шшими державами) розв'язувалися на рад!.

У першш половит XVII стор1ччя 3anopi3bKe козацтво пщнеслося до piBHH кращих европейських армш.

У XVIII cTopinni настав пер1од занепаду козацько! держави. Укра'ша потрапила у залежшсть вщ Pociï. На початку лгга 1775 року була злЬсвщована 3anopi3bKa Ci4.

Кшець XIX — початок XX стор1ччя ознаменовано новим пщ-несенням нащонально-визвольно! боротьби украшського народу. Центром ÏÏ стала Захщна Укра'ша. Там зародився ачовий стршецький pyx — рух за нацюнальне визволення Украши. У вересш 1914 року з дозволу австршського уряду був створений Лепон Украшських Cî40bhx Стршьц1в (УСС) з 2500 добровольщв, який прийняв присягу на BipHiCTb Украин. Метою УСС було звЬп>нення та об'еднання украшського народу, створення незалежнох суверенно!" держави. Чотири роки боротьби з могутньою Pocieio не принесли ycnixy, проте ця боротьба вплинула на рух украшського народу за свою дер-жавшсть. 3 початком революцшних подш 1917 року в Украпп роз-починаеться (ийськопий рух, метою якого було створення нацю-нально!" армц'. Впродовж 1917 року було стихшно створено чимало укращсысих вшськових пщроздал1в, але тшыси шсля проголошення Центральною Радою Украшсько! Народно! Республпси (УНР) розпо-чалося по-справжньому створення нащональних Збройних Сил.

16 с1чня 1918 року Центральна Рада УНР ухвалила закон про утво-рення народно! арми на мгацшнш ochobî для оборони держави вщ зовншшього ворога. Бона створювалася за територ!альним принципом. У KBÏTHi 1918 року приймаеться ршення про реоргашзацпо народно! MÙiiuiï в регулярну украшську армио.

У липш 1918 року рада MiHicTpiB ухвалила закон про загальний вшськовий обов'язок, затвердила план оргашзацц украшсько! арми. 14 грудня 1918 року теля вщмови П.Скоропадського вщ влади було вщновлено УНР.

До початку громадянсько! вшни вшсько ДиректорП складалося з 6 див1зш, двох KopnyciB. Пюля поразки у боях з Червоною ApMieio на Правобережж Украши Наддншрянську армцо було реоргашзовано й переведено на Волинь. Директор1я УНР почала координувати дп двох украшських армгй — Надцншрянсько! та Галицько!.

3 проголошенням 1922 року СРСР, складовою частиною якого стала й Укра'ша, питания оборони нашо! арми повшетю переходять до союзного KepiBHHUTBa.

У Захщнш Укра'нп колишн1 boïhh украшсько! арми нелегально боролися з польською владою. 1920 року була заснована пщпшьна

Укра'шська вшськова оргашзащя (УВО); щоправда, вона вела бороть-бу насильницькими методами. 1929 року патрютичш групи Захщно! Украши об'едналися в Оргашзацио Украшських Нащонздистш (ОУН), метою яко! стала боротьба за вщновлення незалежно! Украши та створвння едино! соборно! держави.

15 березня 1939 року на територи Чехословаччини було проголо-шено незалежну Карпатську Украшу, сформовано и нащональну армио — Карпатську Сдч.

3 початком друго! свйово! вшни, гисля нападу фашистсько! Шмеччини на СРСР нацюнальна боротьба украшського народу актив!зуеться.

Анаизуючи загалом динамжу розвитку системи вшськового вихо-вання молод! Украши, слщ зазначити, що процес п!дготовки особистост1 до захисту держави зумовлювався конкретними суспшь-ночсторичними умовами розвитку, в яких перебувала Украша, р1внем нацюнально! свщомоеп народу. Найвшцою готовшсть молод! до вшськового захисгу Украши була в п ¡сторичш перюди (X — XI стор1ччя, XVI — XVIII стор1ччя, 1940 — 1945 роки), коли держава, С1м'я, громадсыасть найтюнше взаемодйши у цШ сферь

Вшськове навчання та виховання ддтей найбшьш успшним було в п перюди, коли вони найповншхе враховували досвщ геро!чного минулого, нащональт традицц, етнопсихолопчш особливосп народу Украши.

В ¡сгоричному аспект! процес подготовки молод! до захисту Украши зазнав ютотних змш ! трансформацш. 3 плином часу вш переходив з родинного до родинно-суспшьного (родинно-шкшь-ного), а вщ нього — до державно-суспшьного. Найбшьш швидко, гнучкиые в!дпов!дно до ситуацгй змшювалися змют, форми, методи вшськово! пщготовки дггей у системх суспшьного виховання. Сш'я виявилася у цих питаниях бшьш ¡нерц1йною та суб'ективною системою. Державна система вшськового навчання та виховання мала суто класовий характер ! виявилася найбшьш консервативною, не-здатною оперативно й послщовно реагувати на соц!ально-пол!тичн!, гсторичш змши. Це негативно позначилося на р!вш готовносп молод! до захисту незалежносп Украши.

Теор!я вшськово-патрютичнош виховання чшсо збц-алася з конкретними завданнями розвитку того чи того р!вня суспшьства.

Схема вШськово-патрютичного виховання радянських чашв повшстю вщповщала схем! побудови Радянсъко! Армц.

Важким ! тривалим був шлях боротьби за створення незалежно!

укра!нсько'[ держави та ii нацюнального вшсыса. Ильки з проголо-шенням 24 серпня 1991 року свое! незалежносп з метою забезпечен-ня безпеки та недоторканносп Украша прийняла ршення про ство-рення власних Збройних Сил. 19 жовтня 1993 року Верховна Рада Украши ухвалила вважати 6 грудня святом — Днем Збройних Сил Украши.

У третьему роздш! "Проблеми вШськового виховання в У крапп" в першому параграф! автор робить анашз р1вня вШськового виховання та навчання молод! на приклад! окремих областей Украши на сучасному етага, розкривае процес сощально! детермшащ! готов-ност! юнагав до служби. Як показав проведений експеримент, щ процеси в юнацькому виц мають сво! особливосп, спостер1гаеться високий темп становления сощально-психолопчно! готовност! до служби в армГ!, що зумовлено перш за все наближенням моменту призову юнашв до в!йська, до виконання ними конституцшного обов'язку. Готовнють особистосп до служби в армп формуеться пщ впливом р!зних джерел шформацп, заходцв вшськово-патриотичного виховання, занять з допризовно! пщготовки тощо.

У другому параграф! автор анал!зуе проблеми мотиваци строково! та професшно! вшськово! служби юнаюв. Формування у юнагав мотиващйного пщгрунтя строково! вшськово! служби е одним з най-важливших i найскладнших питань, що стоять сьогодш перед украшською державою.

Необхщшсть вивчення динамжи и створення зумовлена низышм р1внем готовност! молода до захисту держави, до служби у Збройних Силах Украши, вщсутшстю глибокого наукового пояснения причин, що призвели до цього.

Автором експерименту вивчено i проанал!зовано на яюсному pißHi можлшн чинники, що спонукають учн!в до строково! вшськово! служби. Bei вони були зведеш у ciM груп мотив!в.

Вщ початку 90-х рогав вщбуваеться поступове зниження у юнаюв загально! мотиваци строково! вшськово! служби. 3 плином часу зменшувалася вагомють центральних mothbib, або ядра мотиваци: сощально значимих мотивш, мотив!в розвитку, вдосконалення осо-бистосп. За перюд з 1982 по 1994 piK вагомють перших зменшилася у 5,9 раза, других — у 2,6 раза. Дещо меншим був темп змши мотивгв-вимог (!хня вагомють знизилася лише rnpiwi). Швидисть зниження сощально значимих мотив!в удв1ч! вища, нгж мотив!в-вимог, що дае пщетави констатувати, що саме у цей пром!жок часу вщбулося icTOT-не падшня у допризовниюв бажання служити в армп, р!вня !хньо!

патрютично! свщомоеп, ¡нтереЫв до Збройних Сил Украши. Останне добре сгйввщноситься з результатами наших дослщжень, наведених ранние. Викликане це, на нашу думку, не с-пльки вжовими та ¡ндивщуальними особливостями старшокласнигав, скшьки сощаль-но-економ!чними, полггичними труднощами цього перюду. Складш й суперечлив! процеси в суспшьств1 позначилися й на д1яльносп Збройних Сил Украши.

Найбшьшу вагомють у структур! провщних мотив!в молодших школяр!в, пщлглов та юнаив мають мотиви розвитку, вдосконалення особистосп за умов вшськово! Д1яльност1.

Якщо мотиви розвитку та вдосконалення особистосп 1982 року були вагомшшми, шж сощально значим! мотиви, лише на 12,7 вщсотка, то вже 1994 року вони стали бшьшими вже на 58 вщсотюв. Це свщчить про те, що для сьогодншшх юнаив мотиви розвитку, вдосконалення е поряд з мотивами планування майбутньо! жит-тед!яльносп найбшып важливими й такими, що стимулюють процес )ХНЬ01 пщготовки до вшськово! служби. 1снують гстотш вщмшносп у мотивацшнш готовност! до служби в армп учн!в середн!х навчальних заклад!в р!зних тип!в. Найкраще сформована мотиващя до служби в арми у учн!В техн!кум!в, найпрше — у юнашв, що навчаються у професшно-техшчних училищах. Такий стан, як показали наш! дослщження, зумовлений перш за все низьким р!внем виховно! роботи з учнями професшно-техшчних училищ, недолисами у вщбор! кандидата на навчання, низьким рхвнем загальноосв!тньо! подготовки та розвитку моральних якостей.

У третьему параграф! анал!зуються мотиви допризовно! пщготовки молода.

Формування готовност! особистосп до служби у Збройних Силах Украши вщбуваеться у рамках единого навчально-виховного проце-су. Його результатившсть залежить не титьки вщ впливу зовшшнк чиншдав, але й вщ р'шня сформованост! у учн!в загально! мотивацц навчання.

Дослщження свщчать, що м!рою наближення учня до заинчення середнього навчально-виховного закладу, до моменту призову у Збройш Сили Украши вш дедал! сильнше переживав що подаю. РЬ вень усвщомлення учнем свое! рол1, м!сця у захисп держави, у майбутнш вшськовШ служб! позначаеться на його мотивацп до вшськово! д!яльносп. Поряд з цим актуашащя уявлень юнаюв про армш приводить до виникнення у них р!зних за силою та змгстом потреб у пщготовщ до майбутньо! служби. Щ потреби розгортаються

у кожного шдивща в певш дшово спонуки, а Ух реал1зацш вщбуваеться у юнаков як спонтанно, шляхом шдивщуальноТ д^яльноеп, так \ у процеа цшеспрямованоо груповоо навчально-виховнох д1яльносп на заняттях з допризовно'Т пщготовки.

Допризовна подготовка у середньому навчально-виховному заклад! — це складний розновид навчально! д!яльност1, який мотивуеться р1зними за змютом та характером чинниками.

Важливимн стосовно цього е вивчення та аналЬ уст структура мотивацц навчальноо д1яльносп старшокласншав, учшв професШно-техшчних училищ, технжум1в, а також и залежносп вод мотивацц строковоо вшськовоТ служби. Тому одним ¿з завдань нашого дослщження було вивчення змкту та характеру мопшв допризовноТ пщготовки, охньо'о значимости для юнаоав, зв'язку з мотивами строковоо служби у Збройних Силах УкраУни. Вщ цього значною м1рою залежить р1вень засвоення особиспстю курсу допризовноо подготовки, загальна вшськово-професшна та емоцшно-вольова готовность до служби у вшську.

Автором попередньо були вивчеон вс1 можлив1 детермшанти, яи спонукають юнаюв до засвоення допризовноо пщготовки, до почат-кового вшськового навчання. Вони були класифоковано за своом змютом та спрямовашстю на ам ранние названих груп: 1) сощально значим!; 2) вшськово-професшно'о спрямованосп; 3) престижносп предмета; 4) п!знавальн!; 5) мотиви розвитку та самовдосконалення особистосп; 6) викладач допризовноо пщготовки як зразок, приклад для наслщування учнями; 7) мотиви примусу.

На подстав! опитування близько 400 учн!в старших клайв, професшно-техшчних училищ, технжум!в низки областей Украони дослщжет динамиса та особливосп змши мотивацц навчання вшськовш справ!.

Загалом автор робить висновок, що мотиващя допризовноо пщготовки юнаив — це складне динам!чне утворення, яке зазнае змш залежно вод ровня розвитку особистосп у попередньому виц, вщ конкретних сощальних умов життедаяльносп, особливостей навчаль-но-виховних вплив!в.

Четвертий параграф розкривае особливосп загальноо вшськово-професшноо пщготовленост! юнайв до служби в арм!о.

Вшськова служба вимагае р!зноб!чного розвитку особистосп: ф!зичного, вШськово-професШного, морального, вольового тощо. Здатн!сть юнагав дотримуватися вимог вШськовоо служби зумов-люеться цшим комплексом внутршошх та зовншшх чинниюв, яко

необхщно знати.

До внутршнЬс чинниюв належать виокремлеш нами компонента готовности в тому чисти загальна вшськово-нрофесшна готовшсть. До зовшшнк — об'ективш умови, вимоги строково! вшськово!' служби.

У п'ятому параграф! розкриваються потенцшш можливост емо-цшно-вольово1 сфери особистосп в процеа ц пщготовки до вШ-ськовог служби вимагае детального вивчення динамики, психоло-пчних мехашзм!в та умов и становления у кожному вжовому перюд! та особливо у старшому школьному. Формування готовности учшв до вШськово! служби супроводжуеться складною гамою рхзних за силою, модальшстю, спрямовашстю, спйгастю, формою прояву емо-цшних хвилювань.

Вони виникають у р!зномаштних ситуацшх навчання, при прове-денш позашкшьних вшськово-патрютичних заход 1б, у процес-; очжування юнаками призову в армио та створення уявлень про не'!. За умови належного формування вольових якостей уможливлюються регулювання (стримування, посилення тощо) цих емощйних статв, усвщомлене керування своею поведшкою, даяльшстю у будь-яких ситуащях. Вивчення та анагЛз цих проблем у юнацькому виц стало одним гз завдань нашого дослщження.

В робот! анал!зуються причини виникнення нестатутних стосунк!в у вшськовому колектши та проблеми конфлиспв.

У шостому параграф! розглядаються проблеми адаптаци вош!в до служби в армц. Автор розглядае процес адаптаци юнагав до вшськово! служби як складний динам1чний процес ф!зюлог!чно!, ф1зично1, сощально-психолопчно! перебудови особистосп вщпо-вщно до нових вимог.

Проведений експеримент ще раз подтвердив правильшсть виснов-юв, зроблених нами у другому, четвертому та шостому параграфах третьего роздшу робота про те, що готовшсть юнаив до служби у Збройних Силах Украши знижуегься, час адаптаци до не! зростае 1 що вона детермшуеться багатьма сощальними чинниками, в тому чиоп залежить вад активносп молод! у суспшьно кориснШ ддяльност!, в!д роду занять до призову, мюця замешкання та ш.

Сьогодш, пор1вняно з 1982 роком, розмах часу адаптаци у юнагав зрю на 25 дшв, середне значения часу адаптаци збшьшилося майже на два дш. Подабне евщчить про те, що збшьшення часу адаптаци сьогодншш!х молодих вош1в до служби в арми призводить до зрос-тання матер1альних та духовних витрат суспшьства на !х дошдготовку

та формування як вшськових спещалкгпв, вгошвае на певне зниження бойово! готовносп частин 1 Збройних Сил Украши зага-лом. Тому можна зробити висновок, що проблеми з адаптащею гонаюв зумовлет низьким р^внем вшськового виховання молод! та подготовки а до захисту держави, до служби у Збройних Силах Украши в допризовний перюд.

У четвертому роздШ "Система виховання вожа у Збройних Силах Украши, П структура та мехашзм функщювання" обгрун-товуються структурш компоненти, функцюнальш зв'язки, щейно-щеолопчш компоненти.

На грунт! юторичного досвщу виховання воша в Укра!ш, р!вня вшськового виховання та навчання молод! Украши на сучасному еташ, мотиващйно! та емощйно-вольово! готовносп допризовниыв до вшськово! д1яльноеп автор пропонуе оргашзацпо та проведения системи виховно! роботи у Збройних Силах Украши на сучасному еташ.

Розроблена система виховання у Збройних Силах, зокрема в таких напрямках, як щеолопчне, вшськово-патрютичне, морально-етичне, правове виховання, культурно-просвгсницька робота.

Змши у свггогляд1 людей, ¡деологп, наущ та культур! потребують формування та впровадження ново! концепци виховання, яка по сво'ш суп повинна бути нащональною. Як на наш погляд, то на сучасному еташ у завершеному вигляд1 т в сустльста, ш у Збройних Силах и ще не юнуе.

Створення нащонально! системи виховання вимагае врахування важливих особливостей, таких, як перехщ Укра'ши вщ сощалютичних вцщосин до ринкових, утвердження правово!, демократично! держави, в якш Збройш Сили Укра'ши стають одшею з повноцшних державних шститущй.

Процес розбудови власних Збройних Сил вимагае вдосконалення системи кер!вницгва духовними процесами, всеб1чного забезпечення вШськово! служби, пошуку ефективних форм 1 методав виховного впливу, досягнення необхщного р1вня оргатзованосп та дисциплши.

Особливо! ваги цим питаниям надае прийняття ново! Конституцц Украши. Бона >пмбрала в себе свгговий досвщ державотворення, зафжсувала пщвалини м^жнародного сгпвробшшцтва, е першим х серйозним кроком на цьому шляху. Тому цшком зрозумишм е те, що м!жнародне сшвтовариство визнало важливють прийняття Основного Закону нашо! держави.

Нова Конститущя Укра'ши закршила право вшськовослужбовщв

захищати Украшу ¿з зброею в руках. Так, у ста та 17 говориться: "Оборона Украши, захист ц суверештету, територ1ально! цшсносп 1 недоторканносп покладаються на Збройш Сили Украши".

Головна особливють виховно! роботи, як це випливае з Консти-туцц, полягае у непщвладносп н жодним полггичним парттям, рухам, групам та шшим силам. Служба виховно! роботи е департизованою й покликана сощально-психолопчними, оргашзацшними та вихов-ними засобами забезпечувати реальну департизацио вае! маси вшськ.

Виховання захисниив украшсько! держави мае бути засадово нацюнальним 1 в'щповщат вимогам и Конституцп, закотв.

Головною метою виховання вогна повинне стати формування його як громадянина, патриота свое! держави, який на пщстав! набутгя сошального, вшськового досвщу, фхзичного вдосконалення, успадку-вання духовних надбань украшського народу досягне достатнього р1вня розвитку пол1Тично1, вшськово!, правово!, морально!, трудово!, художг :ьо-естетично! культури, набуде здатност! вщстояти нащо-налып ¡нтереси Украши.

Прюритетними завданнями реформування системи виховання во!н1в мають стати: формування нащонально! свщомост1, любов1 до рщног земл1, свого народу, бажання вс1Ма силами забезпечувати розквтт держави, готовнот !з зброею в руках захищати и суверенитет 1 незалежнють; забезпечення духовно! едност1 генерацш, виховання поваги до батыав, до жшок, до датей, до геро!чного минул ого радного народу, до кторц Украши; формування почуття патрютизму, поваги до Збройних Сил Украши, ветерашв визвольно! боротьби, любов1 до бойово! техшки та збро!, гордосп за досягнення нащонально! вшськово! науки; прищеплення шанобливого ставлення до культури, звича!в, традищй усхх народ!в, що населяють Украшу, та народов шших держав; формування високо! мовно! культури, оволодшня украшською мовою та укра'хнською вшськовою термшолопею; виховання поваги до Конституцц, законодавства, статупв Збройних Сил, державно! та вшськово! символши Украши; пошук шлях1в для розвитку ¡ндивщуальних здабностей, талант вгйськовослужбовщв 1 забезпечення необхщних умов для самореашзаци особистосп; забезпечення повноцшного ф!зичного виховання та розвитку молода, охо-рони та змщнення ц здоров'я; формування у юнаюв готовносп до безконфлнстного, толерантного спшкування з шшими у бшыи екстремальних умовах вшськово! служби, виключення випадив не-статутних взаемин; подальше поглиблення розвитку таких загально-людських якостей, як патрютизм, вщповщалыпсть, справедливють,

правдивють, колективхзм, доброта та !нхш чесноти.

Шляхами вдосконалення процесу виховання вшськовослужбовщв мають стати: реформування спрямованосп та змюту виховання вхдповщно до вимог Конституци, военноТ' доктрини Украши, напов-нення його нащональним зм1стом; впровадження нових пщход1в, виховних систем, форм 1 метсдав виховання, яю б вадповщали подальшому всеб!чному розвитков! особистосп юнака, враховували б юторичний досвщ вшськового виховання молод! Украши; коор-динащя зусиль вшськових оргашв з державними та громадськими шституцюми у справ1 виховання особистосп патрюта нашоТ держави; розробка та впровадження у навчальний процес дослщжень з проблем виховання вшськовослужбовщв; встановлення Ясного зв'язку з трудовими, навчальними колективами, ам'ями, з яких були призван! на службу в армио юнаки; розробка читок державних стандар-пв, критерии вихованосп вШськовослужбовцхв Збройних Сил Украши; докоршш зм1ни у пщготовщ та перепщготовщ в!йськових кадр!в, як! вщповщають за виховну роботу з молоддю; розвиток за умов армп та флоту р1зноматтних громадських молод!жних об'еднань, клубов за штересами, уподобаннями з метою всеб1чного розвитку особистосп; широке використання у навчально-виховному процес! позитивних надбань украхнськох национально! культури та культур шших народ!в.

Виховання воиад Збройних Сил Украши повинно вщбуватися в контексп затального розвиггку особистосп, у процес! засвоення ними суспигьного досв!ду. Цшеспрямований виховний вплив, що мае на мет! формування захисника держави, досягае найбшьшого ефекту за умови дотримання вщговщних методолопчних принцишв.

Принципи виховання вШськовослужбовцгв Збройних Сил Украши виведеш нами на пхдстав! вивчення низки наукових праць впчизня-них фшософхв, педагопв та психолога, а також у процес! експери-ментального вивчення сусгпльно-юторично!, вжовох та шдивщуаль-нох динамиш процес!в виховання юнаив у вшськовому колектив!.

Вони дають можливють лопчно пов'язати висов!, фшософсью, педагопчш, сощально-психолопчш аспекта розвитку особистосп у процес! виховання в едину психолого-педатопчну лшю,

Запропонован! принципи розвитку готовносп особистост! до служ-би у Збройних Силах Украхни не суперечать, а значно доповнюють, розширюють тлумачення таких уже усталених базових принцишв фшософи та психологи, як принципи едносп свщомосп та д!яль-носп, детерм!н!зму, розвитку, системносп та плш.

Дотримання сформульованих нами принцишв дозволяв опти-

кйзувати процес виховання вшськовослужбовщв, досягати поставлено! мети. Такими принципами е: 1) гумашзащя процесу виховання;

2) принцип нащонально! спрямованоеп та врахування суспшьно-юторичного досвщу Украши в пщготовщ молод! до захисту держави;

3) розгляд виховного процесу як системно! д!яльност1; 4) непе-рервшсть виховання особистоеп у вшськовому навчально-виховному процеа; 5) вдосконалення зовншшьо! диигьносп шдивща як пщстави формування необхщних якостей во!на; 6) максимальне узгодження форм 1 метода виховання особистоси за умов служби у Збройних Силах Украши з и вжовими та ¿ндивщуальними особливостями; 7) виховання в колеютш й через колектив; 8) сп!ввщношення ви-могливосп до во!тв з повагою до !хньо! особисто! лдносп; 9) опертя на позитивне; 10) едшсть, узгоджешсть, послщовшсть виховних вгаишв.

Таким чином, штереси успшшого вШськового виховання вимага-ють вщ командирш глибоких знань з исихолого-педагопчних пщвалин його оргашзаци, наполегливого використання та вдосконалення век форм 1 метод!В роботи з людьми у навчально-бойовш д1яльносп.

Потр1бно, щоб обстановка на заняттях була об'екгивно безпечною, а суб'ективно уявлялася вошам такою, що може викликати у них переживания, близыа до псюачних стан1в людей за умов реально! бойово! обстановки. Тшьки тод1 буде успк у формуванш морально-бойових якостей вош1в, засадовою стосовно яких е воля.

Для розв'язання цих завдань у Збройних Силах Украши створена структура виховних оргашв, яга охоплюють види Збройних Сил, округи, об'еднання, з'еднання, частини та пщроздши век родав вшськ та Вшськово-Морського Флоту Украши. Вони е складовою частиною оргашв вШськового управлшня Збройних Сил Украши й покликан! здшенювати виховний вплив на евщомкть та вчинки всього особового складу, координувати виховну дхяльшеть уск категорШ командир1в (начальников), шших посадових оыб Збройних Сил, вШськово! громадськосп, и орган!в у век сферах вшськово! ддяльносп.

Структури виховно! роботи керуються насамперед Конститущею Украши, вшськовим законодавством, военною доктриною, указами Президента Украши — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил Украши, законами Украши, постановами Кабшету мшютр1в Украши з вШськових питань, тимчасовими вшськовими статутами Збройних Сил Украши, наказами та директивами мппстра оборони

Укра'ши.

Структури виховно! робота повишн пронизувати ва кштини армШського оргашзму й бути свого роду "нервовою системою", яка четко вщчувае пульс життя Збройиих Сил та адекватно реагуе на вс1 змши, телдеицп, корективи, ям вносить життя. Ц1 структури набули значного практичного досвщу, поширили диапазон форм 1 метод1в роботи з людьми.

Перш за все це стосуеться проблем морально-психолопчного за-безпечення бойово! та мобшзацШно! готовность бойового чергуван-ня, оперативно! та бойово! подготовки, визначення рол! та мгсця структур виховно! роботи при бойових обставинах як безпосередшх оргашзатор!в протиборства 13 супротивником у духовшй сфер!.

Найважлившшй урок нашо! трапчно! юторн полягае в тому, що коштка праця з поширення державницько! щеолога серед широких верств суспшьства, належне виховання молод! е неодмшною запору-кою дотримання нащонально! системи виховання молода, особового складу Збройних Сил на нац!онально-!сторичних традиц!ях народу Укра'ши. Наполегливо зд!йснюеться боротьба з нестатутними взае-минами. Ведеться робота щодо змщнення вшськово! дисциплши, захисту штерес1в незалежно! украшсько! держави. Необхщно пам'я-тати, що е надто складн1 численн! внутршш та зовшшш, суб'екгавш та об'ективн! чинники, як! впливають на будавництво ! розвиток держави та 2 Збройних Сил. За нашого часу, коли сусшльство переживае перехщну добу, коли загострилися чи нав!ть уперше за багато роив постали численн! сощалын проблеми, 1 "плоть", ! дух армй' потребу-ють пильно! уваги, оп!кування з боку всього сусшльства, а насампе-ред уае! системи державних орган!в.

Моральн! чинники як психолопчне шдгрунтя усвщомлення нашею ще! ¡сторично! необхщносп оборони р!дного краю мають величезне значения. Тому й потр!бна всеохопна праця у цих напрямках, яку мае орган!зувати держава вама засобами, що мае у своему розпоряд-женш, зокрема у Збройних Силах — через Головне управлшня виховно! роботи. Як ! у кожнш кра!ш, що поважае себе й турбуеться про ближче та далеке майбутне, мае бути розгорнута широка мережа най-р!зномашттших заход1в, що привертали б увагу численних член1в суспшьства до потреб оборони.

Головними напрямками даяльносп Вшськових Рад, командир!в, начальников штабгв, ус!х орган!в вШськового управлшня та структур виховно! роботи щодо оргашзацц та проведения виховно! роботи у Збройних Силах Укра'ши повинш бути: морально-психолопчне за-

эезпечення подготовки та застосування Збройних Сил Укра'ши; мо-рально-психолопчне забезпечення вшськово! дисциплши та про-фшактики правопорушень; формування у свщомосп вшськово-службовщв ¡деологи державного бущвництва; вШськово-патрютичне виховання; морально-етичне виховання вшськовослужбовщв; куль-гурно-виховна та просвотнидька робота, шформацшне забезпечення вшськ з використанням засоб0в масово! шформаци та техшчних 3aco6iB виховання; правове виховання во'цпв; взаемод1я з органами державно! нлади, громадськими та шшими патрютичними оргаш-защями; взаемод1я з релптйними об'еднаннями.

Криза економ1ки, падшня виробництва, правовий шгшзм i духовна спустошен1сть, падшня престижу вшськово! служби при загально-му зниженнх освггнього та штелектуального р'шня призовииюв, низький ршень нацюналыю-патрютично! свщомосп молодо! гене-раци, що поповнюе лави вшськовослужбовщв, вимагають вживання заход ¡в щодо змщнення морально-исихолопчного стану та пщвищення ефективносп виховання особового складу Збройних Сил Укра'ши.

Структура морально-психолопчного стану складаеться з таких компонентов:

I. Морально-полггичний компонент (мотивацшно-цшшсний).

1. Ставлення до служби загалом.

2. Ставлення до виконання конкретних навчально-бойових та службових завдань.

3. Ставлення до населения репону.

4. Пощформовашсть про подш в крашь

5. Ставлення мюцевих opraHiß влади до вшськово! служби в райош дислокацц.

II. Вшськово-професшний компонент.

1. Професшна пщготовлешсть.

2. Готовшсть до захисту Укра'ши i3 зброею в руках.

3. Знания та розумшня бойового завдання.

4. Впевнешсть у збро! та бойовш техшщ.

5. Впевнешсть у товарищах та колективь

6. Ставлення безпосередшх командир1в.

III. Психолопчний компонент.

1. Ф1зичний стан.

2. Домшуючий настрш....

3. Готовшсть до ризику, самопожертви.

4. Задоволетсть службою.

5. Стан дисцишини.

6. Згуртовашсть та стосунки в колективь

Знаючи структуру морально-психолопчного стану вшськовослуж-бовщ'в, можна ощнити стан ххнього морального духу. 1 залежно вщ того, яю складов! частини бхльш або менш виразно висвшноються, визначити й головш напрямки, форми та методи виховнох робота.

1стор1я вшн та збройних конфлиспв показуе, що перемога чи поразка зумовлеш взаемод1ею трьох головних чинниюв: морального, який свщчить про ртень психолопчнох, духовно'! готовносп кожного во'ша до захисту свое! Батыавщини, технолопчного, який означае р1вень забезпеченосп вШськ сучасними р1зновидами озброення, а також професШного р1вня вшськовослужбовщв.

У другому параграф! четвертого роздшу розкриваеться щейно-щеолопчний напрямок виховання. Автор наголошуе увагу на тому, що формування у свщомосп вшськовослужбовшв щеологи державного бувдвництва е важливим напрямком виховнох роботи командирш усхх р1внш та структур виховнох роботи. Особливо це необхщно в перехщний перюд державотворення.

У робот! розкриваеться головний зм!ст категорш "щеолопя" та "щеолопя державного буд!внищва". На духовшй спадщин! Т.Шев-ченка, 1.Франка, М.Драгоманова, М.М!хновського, В.Липинського, М.Грухпевського, ДДонцова автор розкривае нащональну щею не у вузькому етн!чному значенн!, а у широкому розумшт, тобто як гене-руючу щею державотворення, що об'еднуе !стор!ю, теорда та практику цього процесу, визначае стратепю геополггичних штереов та нацюнально! безпеки Украхни.

Виховання свщомост! вшськовослужбовщв Збройних Сил Украхни на засадах щеологи державного будхвництва повинне стати одним з прюритетних напрямюв.

Без потужного духу арм!я не може бути боездатною. Це показали поди у Чечш. Щоб дух арми був високий, треба дуже ! дуже багато працювати, виховувати нацюнально свщомих захиснигав незалежно! держави.

У Збройних Силах Украхни цю роботу повинн! виконувати система вшськовох осв!ти та офщери орган!в виховнох роботи. Для цього е вс! умови: теоретична та нормативно-правова база, а головне — бажання працювати.

Мщними пщвалинами у свщомосп вшськовослужбовц!в повиннх лягш знания щейно-теоретичних засад державно! незалежносп Украши. 3 щею метою командири, органи виховно! роботи через

гумаштарну подготовку, ушверситети украшознавства повинш активно поширювати знания з ютори Украони та укра'шського вшська, украшсько! мови, лтератури та культури загалом, вико-ристовувати ВС1 форми та методи роботи з вшськовослужбовцями.

Виховання свщомосп вШськовослужбовщв Збройних Сил Укра'хни на засадах ¡деолога державного буд[вництва повинне стати одним з прюритетних напрямюв виховно! роботи. 1деолопя повинна стати головною рушшною силою нацюнального вщродження, вона повинна перетворити пасивний народ на полггично активний оргашзм. Завдання офщер1в структур виховно! роботи полягае в тому, щоб вплинути на змшу способу думання пасивного, "фатагпстичного" — мовляв, "Украша сама зробиться". Офщери виховно! роботи повинш дати спос(б думання активний, динам1Ч-ний — що та як ми, украошц, повинш робити, щоб була, щоб здшснилася Украша. Щоб вижити, украшська нащя, яка роз'еднана пол1тично, щейно та культурно, мусить усвщомити нацюнально-дер-жавну незалежнють, щеолопю державного буд1вництва. Шхто не збудуе нам держави, якщо ми сам! и не збудуемо. ЕПхто з нас не зробить наци, якщо ми сам! нащею не схочемо бути.

У третьему параграф! "Вшськово-патрютичне виховання воша" автор пщкреслюе, що здобуття Украоною державно! незалежносто та процес творения и власних Збройних Сил поставили проблеми патрютичного виховання молода та подготовки и до вшськово! служби у шерег першочергових завдань у систем! державотворення.

Дал1 розкриваеться змкгг патр!отичного виховання, проблеми молод!, наводиться результата соцюлопчних дослщжень того, яка саме молодь приходить до лав Збройних Сил за яюсними характеристиками. Автор вносить конкретн! пропозици стосовно полшшення роботи щодо патр!отичного виховання молода в держав!.

У четвертому параграф! "Морально-етичне виховання вшськово-службовця" наголошено, що у загальнш систем! виховання вш-ськовослужбовц!в моральне виховання посщае особливе мюце. Мораль — це принципа, правила, норми поведшки людей, !хш звича!, традицц, в яких виявляеться охне ставлення до шших людей, до Батыавщини, до обов'язку тощо. Мораль виробляеться у кожному суспшьств! впродовж стор!ч, по-розному усвщомлюеться та сприй-маеться людьми, стаючи певною звичкою, стереотипом !хньо! поведшки.

Сугшсть морального виховання во!н!в полягае в цшеспрямованому формуванш у них моральних переконань, щеатв, почутпв, високих

моральних якостей та навичок морально! поведшки. У процес! виховно! роботи розв'язуються два тюно м!ж собою пов'язат завдан-ня. Одним з них е формування у вшськовослужбовщв правильних уявлень про норми та правила морально! поведшки, а другим — виховання внутршньо! потреби в !х дотриманш та виконанж.

Перебудова взаемин на принципах гумашзму та демократа вимагае змш у сьогодншшьо! молод1 моральних щеал^в, свпчэгляду, визначен-ня шлях)'в морального розвитку нашого суспшьства, вибору ор1ентир1в щодо загальнолюдських цшностей г прюритетав. Автор узагальнюе передовий досвщ морально-етичного виховання держав СНД та НАТО.

Засадовими стосовно морального виховання вонга е т! сам1 норми морам, якими керуеться украшське суспшьство. Разом з тим воно мае 1 сво! специф1чш особливосп. Так, дотримання моральних норм вшськовослужбовцями пов'язане з розв'язанням ними завдань щодо захисту БатьгаЕЩИНИ, а вщ того, як вони дотримуються цих норм, за-лежать нащональна незалежшсть держави, свобода и народу. Все це приводить до того, що багато норм морал1 закршлено в статутах, у вшськовш присяз!, що надае ш чинносп закону.

Сьогодш питания про потужшсть сучасних армш розв'язуеться не тшьки ] не стшьки рЬнем техшчного озброення та професюнал!зму вшськовослужбовщв, скшьки в першу чергу р1внем бойового духу во!шв. Адже техниса, озброення, яи значною лпрою характеризують р1вень обороноздатносп, — це результат даяльност! високосвщомих людей, 1 саме !м, людям, приймати рниення, коли та в який споЫб використовувати це озброення. Моральний чинник вщграе тут далеко не останню роль, 1 його ¡гнорування може мати фатальш наслщки для армп.

Засадовою стосовно формування моральних якостей людини е моральна свщомють. Бона охоплюе суму моральних уявлень вопив про вшськовий обов'язок, цш та завдання служби, дае деяй специф1чш риси, що випливають з особливостей вШськово! служби. Великого значения сьогодш набувае просвшшцька робота з юнаками, яка до-помагае вошам знайти вщповш на в« акгуальш питания сучасно! молода, правильно ор!ентуватися у вибор1 сощальних цшностей, вмшо пщходити до розв'язання життевих проблем, визначати гщний способ поведшки у складних ситуац!ях. Дшове значения у моральному вихованш мае переконлива демонстращя дедал! бшьшо! рол! мо-раш у виконанш вшськового обов'язку в розбудов! нового суспшьства.

Оргашчною складовою процесу морального виховання во!шв е формування у них правильного розумшня морального аспекту вшськово! пращ 1 вщповщного ставлення до морал1 суспшьства, до вшськово! служби. Моральна подготовка повинна забезпечити формування готовносп особистосп до специфочного р1зновиду д1яльност! — до ведения збройно! боротьби в гнтересах захисту неза-лежноси Украши.

Особлива увага в моральному вихованш повинна бути зосереджена на молодих вошах. Високий р1вень !мперативносп, чкка регла-ментац!Я вшськово! служби можуть викликати у них попервах хибне внутршне ставлення до настшьки детально! та жорстко! регламен-тацц у сфер! морал1 при виконанш вшськового обов'язку. Таке нерозумшня затримуе процес формування морально! свщомосп во'Тшв 1 створюе передумови для виникнення конфлктних ситуацщ, порушень вшськово! дисциплши та !нших негативних явищ.

Одним iз завдань морального виховання вШськовослужбовщв е роз'яснення Тм морального боку вшськово! покори. Необхщшсть покори випливае !з специфики вшськово! пращ, законом1рностей ведения можливо! збройно! боротьби. Пооаршсть в армп завжди була стрижнем дисцишини та оргашзованосп, 1 особливо зросла потреба в нШ за умов сучасного бою. Для формування ще! якостт недостатньо лише розумшня необхщност! покори, необхущо, щоб вош виробив у себе внутршню потребу пщкорятися вол! та ршенням командир1"в.

Найсильншшй за впливом, найкатегоричшший наказ — це моральный. Командирський наказ буде чггко виконуватися тшьки тод1, коли вш збцаеться з морально-етичними установками шдлеглого.

Таи установки — ! це нам добре вщомо — не формуються сам! по соб!. Вони — результат ди р!зномаштних суспшьних чинниюв, як! цшеспрямовано впливають на шдив!да: починають батьки, продов-жують вчител1, заинчуе держава, яка активно використовуе з щею метою ва засоби впливу на св!дом!сть сво!х громадян, починаючи з оргашзаци системи дошкшьного виховання й закшчуючи, у нашому випадку, системою виховання у Збройних Силах.

У п'ятому параграф! "Культурно-просвтшцька робота — важливий напрямок виховання воша" автор показуе, яке важливе мкце у формуванн! морального (духовного) чинника особового складу Збройних Сил Украши займае культурно-просвтшцька робота. Вона волод!е вйм арсеналом засоб!в щейно-емоцшного впливу, р!зноман!тними формами та методами проведения р!зних масових заход!в.

Системний вплив на ва складов! частини бойового потенадалу за-собами культури, мистецтва сприяе перетворенню морально! наснаги на матер1альну мщь.

Автор розкривае головш напрямки державно! поттики у галуз! культурно-просвггницько! д!яльносп в УкраМ та!! Збройних Силах, показуе матер!альш можливосп для розв'язання завдань виховання

в01шв.

У шостому параграф! "Правове виховання воша" головним змютом правового виховання во!шв е формування правильних уяв-лень про закони, !х роль у жигп, про юридичш норми, права, обов'язки особистосп та готовшсть !х дотримуватися. Важливо розвинути у вошгв переконання в необхщносп дотримання встанов-лених у сусптьсга, у Збройних Силах Украши правових норм, виховання у себе почуття нетерпимосп до антигромадянських проявив. Бшышсть галузей права (державне, адмпнстративне, цившьне, трудо-ве, кримшальне та ш.) мають власне зведення закошв, яке називають кодексом. Сфера вшськово! ддяльност! регламентуеться загальними законами нашо! держави, а також спещальним вшськовим законо-давством.

За сучасних умов значения правового виховання вшськово-службовщв !стотно зросло. Без змщнення правово! дисциплши, дотримання веша громадянами обов'язив перед суспшьством демо-краття в нашому сусптыши неможлива.

У комплекс! заход!в правового виховання важливе м!сце поещае пропаганда вимог вшськово! присяги, вшськових статутов. У них сконцентроват доевщ вШськового буд!вництва, досягнення сучасно! вшськово! теори та практики. Вироблення точност!, ретельносто у виконанш вШськового обов'язку, глибоко! поваги до вимог норм вШськового житгя формують важлив! риси особистосно! структури.

Усп!ху у справ! правового виховання во!нш можна досягти заумови його тосного зв'язку з житгям, комплексного використання р!зно-ман!тних форм 1 засоб!в виховання, а також за активно! учасп у цш робот! век командир!в, офщер!в-виховншив, активу.

ВИСНОВКИ

У висновках пщбиваються головн! пщеумки дослщження, вказуеться, що становления украшсько! державносто та нових сусшльних вщносин вимагае виховання громадянина з високомо-ральною громадянською позиц!ею та широким \ вщкритим суспшь-

ним свггоглядом справжнього захисника Батыавщини, спадкоемця 1 продовжувача прогресивних нащональних традицш.

Виховання молод!, проблеми робота з молоддю, практичне роз-в'язання молодЬкних проблем держава повинна виокремити в перспективш, прюритетн! напрямки державно! молод1жно! полггики.

Процес пщготовки особистостГ до захисту держави зумовлювався конкретними суспшьно-кторичними умовами розвитку, в яких пере-бувала Укра'ша, р!внем нацюнально! свщомосп народу. Як свщчить исторична практика, найбшьш високою готовить молод! до вшськового захисту Украши, а загалом ! и могутшсть, була в т! гсторичш перюди (X — XI стор1ччя, XVI — XVIII стор1ччя, 1940 — 1945 роки), коли держава, с1м'я, громадсыасть найпснше взаемо-д1яли у цщ сфер].

Вшськове навчання та виховання датей найбшьш успшшим було в т1 перюди, коли вони найповнцце враховували досвщ герохчного минулого, нацюнальш традицц, етнопсихолопчш особливосп народу Украши.

В юторичному аспект! процес пщготовки молода до захисту Украши зазнав гстотних змш I трансформаций 3 плином часу вш переходив з родинного до родинно-суспшьного (родинно-шкшь-ного), а вщ нього — до державно-суспшьного. Найбшьш швидко, гнучйше вщповщно до ситуацш змшювалися змют, форми, методи вшськово! пщготовки дигей у систем! суспшьного виховання. Ом'я виявилася у цих питаниях бшьш шерцШною та суб'ективною системою. Державна система вшськового навчання та виховання мала суто класовий характер 1 виявилася найбшьш консервативною, нездатною оперативно й послщовно реагувати на сощально-полггичш, юторичш змши. Це негативно позначилося на р1вт готовносп молода до захисту незалежносп Украши.

На формування готовносп молода до захисту нащонально! безпеки Украши впливае не тшьки сощально-юторична ситуащя розвитку держави, але й вщповщшсть ш змюту, форм та метод1в вшськового навчання та виховання.

У процес! суспшьномсторичного розвитку мотиващя строково! вшськово! служби зазнавала у молод! ютотних змш. 3 ч!тко окресле-но! у пщлтгковому виц и структура ставала дедам "розмитшюю" в юнацькому виц. Ядро мотивацшно! сфери, яке охоплювало на початку 90-х роив сощально значим! мотиви, мотиви розвитку, вдоскона-лення особистост! та мотиви-вимоги, з часом пщ вливом сощально-полгсичних та економ!чних чиннигав поступово видозмшювалося й

охоплюе сьогодш тшьки останш дв1 групи мотивов. Сощально значим! мотиви вшськово! служби перестали вшгравати свою домхнуючу роль 1 перейшли в групу середнк за вагомгстю мотивов.

Центральним, домшуючим мотивом, який спонукае особисисть до строковой вШськово'о служби, незалежно вщ ц в1ку, мкия замешкан-ня, освггнього р1вня, е мотив розвитку та вдосконалення особистосп. Це добре сшввщноситься з актуальною потребою особистосп учня у ф!зичному та псих!чному розвитку. Разом з тим з часом, 1 особливо в юнацькому вил, вагомость ще\' групи мотив!в поступово знижуеться. Це свщчить про певне падшня престижу сучасно'о вшськово!' служби та зниження ц розвивальноо щодо особистосп функцц.

3 ускладненням сощалыю-економ!чного стану в Укра'ош, з появою дефщиту моральное^ в сустльспм дещо зросла вагомють мотивов розвитку особистосп в колекпвд та мотив!в, пов'язаних з плануван-ням майбутньо'о життед!яльносп. Частина юнагав службу у Збройних Силах Украши пов'язуе з потребою змшити у себе негативш моралью якосп, отримати певну професдо, спешальшсть, яка зна-добиться у майбутньому житт!, допоможе материально пщтримати свою ам'ю тощо. Певне зниження з часом престижносп вшськово! служби зумовлене кризовими явищами в армп, проблемами становления Збройних Сил Украши.

У структур! мотиваци строково'х вШськово! служби юнагав, яга мають вшськово-професшну спрямоватсгь, провщними мотивами е: мотиви розвитку, вдосконалекня особистосп, соц1ально значим! мотиви та мотиви, пов'язан! з плануванням майбутньо'о' жит-тед!яльносп. У таких юнагав, поршняно з ус!м 1х загалом, значно вища загальна мотивацк до служби ! вдв!ч! менша вага мотивов-вимог. Дуже низька сощально-психолопчна та мотивацойна готовность до строковоо вшськовоо служби у юнагав, яга до призову в армпо характеризувалися як сощально пасивн!. У бшьшосп з них виявлена негативна мотивацоя щодо служби у Збройних Силах Украши.

Проведен! дослщження ще раз пщтверджують правильн!сть висновгав про те, шо у перехщний перюд, у перюд зламу свпо-глядних ор!ентацш готовшсть юнагав до служби у Збройних Силах Украши знижуеться, час адаптаци до не! зростае ! що вона детер-м!нуеться багатьма сощальними чинниками, в тому чисти залежить вщ активносп молод! у суспшьно кориснш д!яльноси, в!д роду занять до призову, М1сця замешкання тощо.

Участь юнагав у суспшьно кориснш, продуктивнШ пращ позитивно впливае на формування охньоо патрютичноо свщомосп, век скла-

дових готовносп до вшськовоУ служби. Помине збшьшення часу, ускладнення процеав адаптаци до вшськовоУ д1яльност1 виявлене у тих юнаив, яга призваш на строкову служби в Збройш Сили Украши теля закшчення навчального закладу або ж безцосередньо ¿з навчан-ня в ньому. Недостатня готовшсть до вшськовоУ служби зазначенох групи юнагав зумовлена Ухшми негативними установками щодо армй та вшськових, а також небажанням частини з них змшювати своУ усталеш життев1 плани, навчальш та професШш нам!ри тощо.

Загалом проблеми адаптаци юнаюв зумовлеш низьким р1внем вшськового виховання молод! 1 пщготовки "й до захисту держави, до служби у Збройних Силах Украши в допризовний перюд.

3 метою гадвищення ефективносп вшськового виховання даються конкретш рекомендацп.

Головш положения дисертацп вщображеш в таких публжац1ях автора:

1. Тс г.; ко Г. Д. Основи формування системи виховання воУна в У крапп у перюд утвердження державносп (свггоглядно-фшософ-ський аналгз). — Кит: Варта, 1997. — 16,3 др.арк.

2. Темко Г.Д. Виховна робота у Збройних Силах Украши: ютор1я 1 сучасшсть. — Кшв: Варта, 1996. — 146 с. — 8,6 др.арк.

3. Темко Г.Д., Томчук МЛ. Методолопчш основи виховання воУшв Збройних Сил Украши. — Кит: Варта, 1997. — 88 с. — 5,16 др.арк.

4. Темко Г.Д. Бугпвництво Збройних Сил Украши: проблеми I пер-спективи // УкраУнський югоричний журнал. — 1996. — № 4. — С. 13 — 23. — 1 др.арк.

5. Темко Г.Д. Дисциплшою вшсько мщше // Вшсько Украши. — 1997. - № 1 - 2. - С.12 - 14. - 0,8 др.арк.

6. Темко Г.Д. Симон Петлюра 1 Збройш Сили Украши // Дшпро. - 1996. - № 5 - 6. - С. 122 - 126. - 4 др.арк.

7. Темко Г.Д. Час творения: Збройш Сили Украши: проблеми 1 перспектива // Дшпро. — 1995. — № 9 — 10. — С.10 — 18.

Темко Г.Д. Формування системи виховання воша в УкраМ у перюд утвердження державносп (свп-оглядно-фшософський ана-л1з). — Рукопис.

Дисерташя на здобуття наукового ступеня доктора фшософських наук за спешальшстю 09.00.03 — сощальна фшософ!я та фшософ1Я icropii. — Гнститут фшософи HAH Украши. Ки1в, 1998.

Дисертащя присвячена питанию суспшьно-гсторичних проблем становления Збройних Сил та системи вшськового виховання молод! в Украш1, починаючи з давньослов'янського перюду до нишшнын доби. В робо-ri на 6a3i нового для сощально! фшософи свггоглядно-фшософського анал1зу дослщжет головш фшософсью, психолого-педагопчш проблеми виховання особистосп за умов подготовки до вшськовоУ служби. В робот1 проводиться анатз процесу сощально! детермшаци готовноеп юнайв до служби у Збройних Силах Украши. Формування у юнагав мотиващйного пщгрунтя строково! служби е одним з найважливщшх та найскладшших питань, що стоять сьогодрп перед украшською державою. Показано, що важливою методолопчною проблемою виховання е проблема диалектичного взаемозв'язку природного та сощального у розвитку людини. В дисертацц обгрунтоваш принципи виховання та система виховання вшськовослужбовщв Збройних Сил Украши.

Ключов! слова: виховання, принципи виховання, система виховання, нащональна свщомють, щеолопя, морально-психолопчний стан, мораль, культура, патр1отизм, особиспсть, колектив, шдивщ, мотиви, мотивацшно-цшшсний компонент, щнтсно-ор'гетащйна едтсть.

Темко Г.Д. Формирование системы воспитания воина в Украине в период становления государственности (философско-мировоззрен-ческий анализ). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 — социальная философия и философия истории. — Институт философии HAH Украины. Киев, 1998.

Диссертация посвящена вопросу общественно-исторических проблем становления Вооруженных Сил и системы воинского воспитания молодежи в Украине, начиная с древнеславянского периода до настоящего времени. В работе на базе нового для социальной философии философско-мировоззренческого анализа исследованы основные философские, психолого-педагогические проблемы воспитания личности в условиях подготовки к воинской службе. В работе

делается анализ процесса социальной детерминации готовности юношей к службе в Вооруженных Силах Украины. Формирование у юношей мотивационной основы срочной службы является одним из главных и сложных вопросов, которые стоят сегодня перед украинским государством. Показано, что важной методологической проблемой воспитания является проблема диалектической взаимосвязи природного и социального в развитии человека. В диссертации обоснованы принципы воспитания и система воспитания военнослужащих Вооруженных Сил Украины.

Ключевые слова: воспитание, принципы воспитания, система воспитания, национальное сознание, идеология, морально-психологические состояние, мораль, культура, патриотизм, личность, коллектив, индивид, мотивы, мотивационно-ценностный компонент, ценностно-ориентационное единство.

Temko G.D. Forming the System of Upbringing a Service Man in Ukraine in the Period of Establishing the State (Outlook and Philosophycal Analysis). — A Manuscript.

Thesis For a Doctor's Degree in Philosophy in Speciality 09.00.03 — Social Philosophy and the Philosophy of History. — The Institute of Philosophy of the Ukrainian National Academy of Sciences. Kyiv, 1998.

The dissertation is devoted to the issue of social and historical problems of establishing Arms Force and the system of military upbringing of youth in Ukraine beginning from the ancient Slav period till the present time. On the basis of a new for the social philosophy outlook and philosophical analysis the main philosophical, psychologic and pedagogical problems of the upbringing a person in the conditions of preparation for the military service are investigated in the work. The analysis of the process of social determination of preparation of youth to the military service in the Arms Force of Ukraine is made in the work. Forming in the youth a motivational basis of the service is one of the most important and complex issues which stand before the Ukrainian state. It is shown that the main methodological problem of upbringing is the problem of the dialectical interconnection between natural and social in human development. The principles of service men's upbringing and the system of upbringing in the Arms Force of Ukraine are grounded in the dissertation.

Key words: upbringing, the principles of upbringing, the system of upbringing, national consciousness, ideology, moral and psychological state, morals, culture, patriotism, a person, a collective, an individ, motives, motivational and value component, value and orientation unity.

Щцписано до друку 10.11.1997. Формат 60x90/16. Пагар офсетний. Друк офсетний. Гарштура "Тайме". Ум. друк. арк. 2,6. Обл.-вид. арк. 2,6. Зам. № 014.

Видавництво "Стилос" Kiiïb, вул.Трьохсвятительська, 4