автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Формирование Украинского государства в период Центральной Рады (март 1917 г. - апрель 1918г.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование Украинского государства в период Центральной Рады (март 1917 г. - апрель 1918г.)"

со

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

сл .

на правах рукопису

БЕВЗ ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗА ДОБИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ Сберезень 1917р. - квітень. І91вр

07.00.01 - ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА ІСТОРИЧНИХ НАУК

КИЇВ - 1995

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої Історії України

Київського університету Імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор Історичних наук,

професор Мусієнко В.В.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук,

■ заслужений діяч науки 1 техні-' ки України, Дмитрієнко М. Ф.

кандидат Історичних Наук, доцент Іванцова І. В.

Провідна організація - Український державний педагогіч-

• ний університет 1н. М. П. Драгонанова

1995 року о

Захист відбудеться годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.01.32. в Київському університеті Імені Тараса Шевченка. С252017, м.Київ -17, вул. Володимирська, 60, ауд. 3495

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету Свул. Володимирська, 585.

Автореферат розіслано 41- Містол 1995 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат Історичних наук О.І.Божко

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел 1 літератури, а також додатків.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Віковічна боротьба українського народу за свою національну державність позначена злетанн 1 падінняни, переногани 1 поразкани. Проте, волелюбний народ знову 1 знову# підійнався на боротьбу за створення своєї незалежної держави.

Вся історія боротьби українського народу за свою державність ие й досі недостатньо вивчена, хоча вона завади була об'єктом найгостріших суперечок. нерідко діаметрально протилежних, • взаеновиключних підходів 1 оцінок, полен, де схрещувались 1 ламались не лише наукові списи, а й людські долі. ’

У сучасних уновах пошуку шляхів прогресивного розвитку Української держави значної ваги набувають Історичні аргуненти, уроки досвіду минулого, передовсім такого справді переломного етапу, як 1917-1918рр. Адже саме з цією добою пов'язує наші роки зністова подібність - у пошуках Форн її засобів формування української державності, відчайдушних спробах зрушити з місця побудову цивілізованого ^омадянського суспільства, навіть, у суперництві та- суперечливості рушіїв

»

суспільного прогресу. '

Є ще одна спільна риса в процесі формування' Української держави тоді і тепер - це політичні рішення, які приймаються поспіхом і часто вииушено, більш під тискон привнесеної ззовні кон'юнктури, ніж від усвідомлення потреб 1 особливостей, розвитку власної української державності. Аналіз цього досвіду і використання пого уроків становлять на сьогодні надзвичайну актуальність. •

Найсприятливіші умови для реалізації ідеї творення національної держави з’явилися в зв'язку з розпадом Російської Імперії в лютому 1917 року. Використавши свій шанс, свідона частина української інтелігенції вступила на шлях боротьби за втілення ідеї української державності.

Сане в ці буренні дні національного розвою, 4-го березня 1917р.. інтелігенція створює громадську організацію -Українську Центральну Раду, на яку- Історична доля поклала надзвичайної ваги завдання - очолити національно-визвольний рух і довести його до логічного завершення, до відродження Української держави. Свою державотворчу нісію центральна Рада виконувала в складних умовах непередбаченого розвитку подій, в країні зруйнованої економіки і хаосу, в боротьбі з великодержавним шовіністичним натиском Тимчасового уряду, а пізніше в боротьбі з Радою Народних Комісарів.

За цих надзвичайно складних обставин Центральна Рада проходить шлях від міської громадської організації до найвищого державного органу Української Народної Республіки. На цьому незвіданому шляху державотворення, починаючи від 1-го Універсалу до Конституції УНР, Центральною Радою було розроблено 1 прийнято велику кількість законодавчих актів 1 законів, які ввійшли в історію як перший досвід побудови Української держави в XX столітті.

Державотворчі акти Центральної Ради дають нан зногу, з одного боку, взяти на озброєння історичний досвід державотворення,- що його полишили нан творці правничих засад національного громадського суспільства. їхня висока правова культура, ерудованість 1 освіченість забезпечили не тільки прогресивний демократичний зміст законодавчих актів, а Я

багато в чому їх Історично-випереджуючий характер.

’ 3 Іншого боку, ці документи дають най матеріал для

розуміння здобутків 1 прорахунків нинулого, а також вони уроки 1 пересторога в нинішньому складному процесі державотворення, становленні демократичного правового сусиільстсва. Будуючи сьогодні Українську незалежну державу, ни не тільки віддаено належне своїм великим попередникам. У досвіді Української Народної Республіки масно Історичну спробу формування української дераавиості в сучаснону її розумінні. II уроки набувають для нас особливої актуальності. Без поглибленого вивчення Історії державницької спадщини України розуміння багатьох сучасних процесів може виявитись позбавлений

Історичного грунту, наступності 1 наукового осмислення.

. \

Враховуючи всі позитивні аспекти доби Центральної Ради, все ' а, слід зауважити, що творення нового супроводжувалося хибами та помилкани, які в кінцевому результаті призвели до загибелі УН^. Головними серед них були непослідовність 1 нерідіучість в державотворчій політиці Центральної Ради, внаслідок чого звужувалась її соціальна база.

В цілому, 1 позитивний, 1 негативний досвід діяльності Центральної Ради заслуговує глибокого вивчення 1 всебічного аналізу. Однак, державотворча політика Центральної Ради як нерозривний процес, так 1 окремі її законодавчі акти ще й досі не проаналізовані належнин чинон.

Все означене 1 становить актуальність обраної тени даного

і

дослідження. .

ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є Українська держава доби Центральної Ради. •

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є процес формування Української

держави доби Центральної Ради, оскільки вивчення досвіду державотворення нас суттєве значення для сьогодення.

. ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ охоплюють період діяльності Центральної Ради з 4-го березня 1917р. по 29-е квітня 1918р.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ. Проблема державотворчої політики почала досліджуватись те в ході її творення. В процесі форнування держави її творці 1 їхні політичні опоненти висловлювали відповідне ставлення до неї. З одного боку, ідея державності обгрунтовувалася її творцями М. Грушевськин, В.Винниченкон, Н.Григоріївим, Д. Дорошенкон,

4 •

М. Ковалевським, М. Шаповалом, О.Шульгінин, П.Христюкон та іншини 1 в гострій дискусії відстоювалась як єдино правильний напрямок відродження української державності. З іншого боку, ця політика 1 законотворча діяльність піддавалась критиці опонентами з табору українських самостійників-соціалістів та соціал-денократів Сбільшовиків}, які також були на різних платформах.стосовно української державності. В той час 1 були закладені основи двох протилежних тенденцій в оцінці державотворчої політики Центральної Ради. В подальші роки в процесі створення Радянської держави вони здобули чіткі грані

1 оформились в дві ідеологічні концепції. Перша з них підходила до оцінки Центральної Ради як

буржуазно-націоналістичної, а друга - Ідеалізувала Центральну Раду 1 її виконавчий орган, не помічаючи принципових помилок, яких та допускала.

Свої витоки Історіографія діаспори бере з праць діячів Центральної Ради, їх спогадів, виданих за кордоном. В першу чергу, слід назвати, роботи М. Грушевського, В.Винниченка,

Н.Грнгоріїва. О.Шульгина, М. Шаповала.1 Перераховуючи всіх в одному ряду, автор далекий від думки ставити знак рівності ні в ними. Кожна з робіт різниться не лише тенатикоп. а П своє» глибиною 1 різноплановістю, джерельною базою 1 спрямованістю.

На особливу увагу заслуговують роботи відомого Історика, одного з творців Української держави М.Грушевського. Його твори з проблем державності містять чимало цінних ідей, які сьогодні не втратили своєї актуальності.* До їх вивчення звертались 1 звертаються представники різних галузей знань, прагнучи з'ясувати погляди вченого 1 політика з корінних питань українських національно-визвольних знагань- До таких належить 1 проблема української державності в 1917-1918рр. Стосовно поглядів М. Грушевського на державність, слід зазначити, що він був переконаний автононісток-федералістон. Щодо еволюції його поглядів з березня 1917 по квітень 1918рр., то його перехід на позиції саностійництва був вимушений під тискон обставин як зовнішнього, так 1 внутрішнього характеру.

Далеко не однозначною була позиція 1 голови уряду

В.Винниченка. Зважаючи на непослідовність його поглядів, варто

підкреслити, що він в своїй роботі "Відродження нації" зробив

спробу проаналізувати державотворчу політику під кутом зору

своєї участі в її роботі 1 власноручної підготовки значної

* Грушееський М. Українська Центральна Рада 1 її Універсали, Перший 1 другий. - К. , 1918; Винннченко В. Відродження нації.

Ч. І-ІУ . - Київ - Відень, 1920; Григоріїв Н. Українська

боротьба за державу в роках 1917-1920. Чону українці не вдержали своєї держави? - Скрентон, 1934; Шульгин 0. Політика СДержавне будівництво Українн 1 міжнародні справіО Статті, промови, документи. - К. . 1918; Шаповал М. Велика революція 1 українська визвольна програна. - Прага, 1927.

Грушевськнй М. На порозі нової України.^ Гадки 1 мрії. - К. , 19)0; Його ж. Хто такі українці і чого вони хочуть? - К. .

1991; Його ж. Україна окремішна у у' Літературно-науковий

вісник. - 1919. • Ч. І. - С. 10-11.

кількості документів, в тону числі Універсалів.

Окрім М. Грушевського та 8. Винниченка пробленаии державності доби Центральної Ради зайнались Д. Дорошенко та П. Христюк.“ Вони аналізують події в їх хронологічному розвитку, а також висвітлюють процес формування української державності. Однак, роботи цих авторів написані з позиції різних концепцій. Д. Дорошенко був прихильником державницької концепції, а П. Христюк подав свою історію визвольних знагань з позиції соціал-революціонерів.

Другий блок наукових праць з проблем української державності доби Центральної Ради, що видані за кордонои, складають узагальнюючі тематичні дослідження. Це, насамперед, "Велика українська революція сматеріали до відновлення української державності З" СНью-Йорк, 19713. "Історія української влади 1917 - 1919рр." С Відень, 19203, "Позиції українського визвольного руху. Матеріали з різних земель до питання боротьби за Українську державу" СМюнхен, 19483, "Устрій української держави. Проекти Конституцій УНР" СЛьвІв, 19203 та Інші. Багато Істориків присвятили свої роботи обгрунтуванню концепції української державності на основі дослідження економічного, політичного 1 культурного розвитку України. Це роботи К. Кононенка, І. Крилова. В. Левинського,

В. Мазуренка, Ю. Макарова, М. Мандрики, 0. Назарука, 3. Стефа-ніва. П. Феденка, 0. Юрченка.*

3 Дорошенко Д. Історія України 1917-1923рр. Т. І. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932; Христюк П. Занітки 1 матеріали до історії Української революції. - Київ-ВІдень, 1921.

4 Кононенко К. Україна 1 Росія. Соціально-економічні підстави

української національної Ідеї 1917-1960рр. - Мюнхен, 1965;

Крилов І. Систена освіти в Україні С1917 - 1930рр.З Досліди 1 матеріали. - Мюнхен, 1956; Левинський В. Народність 1 держава.

Значний внесок в дослідження Історії Центральної Ради в цілому і української державності зокрема внесли І. Мазепа та П. Мірчук,3 які з достатньою обгрунтованістю показали складні

1 суперечливі процеси в її розвитку. Нетрадиційний підхід у висвітленні діяльності Центральної Ради знаходино в роботах

І.Мазапенця, М. Стахіва, Є. Терлецького.а Вони концентрують увагу на політичній боротьбі в Центральній Раді, її досягненнях 1 прорахунках.

Серед робіт, які яскраво проводять політичні погляди їх авторів, слід назвати роботу Р. Млиновецького "Нариси з історії визвольних змагань 1917-1918рр. Узагальнюючи погляди крайніх правих в українській політиці того часу, ця робота докорінно відрізняється від усіх робіт, що названі вище. Тільки неупереджений підхід до вивчення цієї праці ноже дати їй об'єктивну оцінку.

В цілону, підсумовуючи огляд історіографії істориків українського зарубіжжя, варто зазначити, що вони завжди приділяли велику увагу дослідженню проблени української

- Київ - Відень, 1923; Мазуренко В. Екононічна самостійність в числах. - Київ - Відень, 1921; Макаров Ю. Что нужно знать об Украине. Сборник исторических очерков и статей. -

Буэнос-Айрес. 1939; Мандрика М. Зовнішні обставини боротьби эа українську державність. - Б.м., Б.р.; Назарук 0. Форнальні проблени української державності Сгерб, монетна одиниця,

військовий однострій, стягиЗ. - Б.м., Б.р.; Стефанів 3.

Українські збройні сили С1917 - 1921рр.3. - Б.н. , 1947;

Феденко П. Український рух у XX столітті. - Лондон, 1959;

Юрченко О: Українсько-російські стосунки після 1917 року в

правовону аспекті. - Мюнхен, 1971. ,

5 Мазепа І. Україна в огні і бурі- революції. - Прага, 1930; Мірчук П. Від другого до четвертого Універсалу. - Торонто,

195ї.\

0 Мазепенець І. Правда про наше нинуле Сто її затаювали

більшовики в Історії СРСР 1 УРСРЭ. - Рівне-Київ, 1942; Стахів М. Українські політичні партії у соціологічному насвітленні. -Нью-Йорк -Детройт-Скрентон, 1954; Терлецький Є. Визвольна

боротьба українського народу. - Львів, 1941.

державності. Про це крім наукових робіт свідчать збірники документів, а також узагальнюючі матеріали, зібрані в “Енциклопедії українознавства", як в теиатичній. так 1 в словниковій частині".

Окремі аспекти даної проблени знайшли своє відображення в статтях, надрукованих в зарубіжних журналах "Визвольний шлях", "Сучасність", "Український Історик", "Тризуб", "Студентський вісник".

Радянська Історіографія питання української державності майже не досліджувала. Причини цього полягали в тону,що вважалось, що ні української державності, ні української революції не ногло бути, оскільки події в Україні були частиною загальноросійської революції. Враховуючи ці аспекти, слід зазначити, що історіографія даного питання надто обнежена. В 20-х роках в умовах розгортання процесу українізації історична наука ще нала, хоча й обмежені, можливості вільно висловлювати свою думку. Тону в публікаціях, в основному мемуарного характеру, більш зважено оцінювались події 1917-1918рр. 7 На позицію більшовиків перейшли окремі члени Центральної Ради. Серед них М. Рафес, А. Річицький. їх роботи були спрямовані на те, шоб пом'якшити критику політики Центральної Ради, показати об'єктивний стан речей.®

З кінця 20-х - початку 30-х pp. почала зникати

7 Иванов А. Центральна Рада и Киевский Совет в 1917-1918 годах Летопись революции. - 1922. -NI. - С. 9-15; Попов H. Очерки революционных событий в Харькове от июня 1917 до декабря 1918 года и/ Там же. - С. 16-34; Петровский Г. Очерки Октябрьской революции в Донбасе // Тан же. - С. 56-62; Квиринг

Э. Екатеринославский Совет и Октябрьская революция // Тан же.

- С. 62- 73.

* Рафес И. Ява года революции на Украине. - М. , 1920;

Річицький А. Центральна Рада від лютого до жовтня. Нариси з історії української революції. - X., 1930.

8

об’єктивність у висвітленні подія 1917-191врр. В роботах М. Волі на, М. Попова, М. Яворського було завершено Формування антинаукової концепції, в якій Центральна Рада характеризувалась як буржуазна контреволвційна націоналістична організація.° Вся її державотворча політика розглядалась як антирадянська, 1 в’ цьому зв'язку як антинародна, націоналістична. Концептуально це положення було закріплено в "Нарисах Історії Компартії України".

На цій основі базувалась вся наступна радянська Історіографія. З кінця 40-х рр. вона поповнюється нескінченно» »

кількістю великих 1 малих наукових робіт. Головні з них: А. В.

Лихолат "Разгром буржуазно-националистической контрреволюции

на Украине С1917-І 922гг. 3 " СМ., 19543, С.М. Королівський, М. Д.

Рубач, Н.И. Супруненко "Победа Советской власти на Украине”

СМ., 19673, П.І. Гарчев "Червона гвардія України в боротьбі за

створення 1 зміцнення Української Радянської держави" СК. ,

19833 та ряд Інших.

Аналіз як радянської літератури, так 1 літератури

українського зарубіжжя засвідчує, що протягом десятиліть не

відбулося істотних знін в методології дослідження проблеми

українського державотворення. .

Тільки на початку 90-х рр. нанітилися принципові змінн а

концептуальному підході вітчизняних вчених до висвітлення

Історії Центральної Ради. Зокрема, наукові співробітники

Інституту історії України НАН України видали ряд Історичних

зошитів з матеріалами військових, селянських 1 робітничого,

р Волін М. Історія КПСбЗУ в стислому нарисі. - X., 1932; Попов Н. Очерки истории Комнунистической' партии СбольшевиковЗ Украины. - X., .1931; Яворськнй М. Нариси з Історії

революційної боротьби на Україні. - X., 1927; Його *.

Ренолюція на Вкраїні в її головніших етапах. - X. , 1928.

З-ь-45с> 9

з'їздів, які відбулися в 1917р. а також Інші матеріали, які відображають події того періоду.11

Позитивною рисою наукових праць сучасних вчених є активні дослідження різноманітних аспектів історії Центральної Ради.1*

Проте, як свідчить Історіографічний огляд, з різких причин Історики досі не створили цілісного завершеного дослідження з проблеми формування Української держави доби Центральної Ради. .

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: На основі аналізу 1 узагальнення

опублікованих натеріалів і архівних джерел дослідити процес формування Української держави за доби Центральної Ради. Ця загальна нета конкретизується в наступних основних завданнях дослідження:

-проаналізувати процес створення Центральної Ради; визначити основні етапи її діяльності, характерні риси.

Гриценко А.П. Українські робітники на шляху творення національної держави СІ-й Всеукраїнський робітничий з’їзд 11-14 С24-273 липня 1917 року. - К. , 1992; Хміль І.В. Перший Всеукраїнський селяиський з’їзд С28 травня - 2 червня 1917 рокуз. - К., 1992; Щусь О.й. Всеукраїнські Військові з’їзди. -К. , 1992.

11 Галенко О.І., Яневський Д.В. Перший уряд демократичної України. - К. , 1992; Хніль І.В. Український Національний

Конгрес - з’їзд. 6-а квітня 1917 року. - К. , 1994; Яневський Д.Б. Маловідомі Конституційні акти України 1917-1920рр.. - К.,

1991. -

1г Ганрецький Ю. М. Універсали - визначні віхи Історії Центральної Ради «■V Український Історичний журнал Сдалі -УІЮ. - 1991. - N 8. - С. 23-30; Копиленко О.Л. "Сто днів"

Центральної Ради. - К. , 1992; Миронець Н. ,. Пивовар С. Мирний договір у Бресті - міжнародне визнання незалежності Української Народної Республіки // Розбудова держави. - 1993.

- N 7. - С. 30-34; Роианчук О. Ультиматуи. - К. , 1990;

Солдатенко В.Ф. Становлення української державності 1 проблема збройних сил. Березень 1917 - квітень 1918 року // УІЖ. -

1992. - N 5. - С. 38-51; N 6. - С. 26-40; N 7-8. - С. 24-39; N

12. - С. 4-19; Його ж. Чотири кроки у безвихідь. Центральна

Рада 1 її Універсали // Радянська Україна.- 1990. - 19, 20

січня; Слюсаренко А.Г., Томенко М. В. Історія української Конституції. - К., 1993.

досягнення 1 слабкі сторони;

-встановити етапи трансформування Української Центральної Ради як державного органу України;

-показати становлення та діяльність її виконавчого органу

- Генерального Секретаріату;

-дати науковий аналіз стану законодавчої діяльності Української держави;

-висвітлити зовнішню 1 внутрішню політику Центральної

Ради.

МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДИСЕРТАЦІЇ базується на загальнонаукових принципах Історизну 1 об’єктивності. В роботі використані загальнонаукові методи Сісторичний, логічний} та спеціально-історичні Спроблемно-хронологічний, синхронний та нетод паралелей}. Методологічну основу десертації становлять загальноприйняті принципи аналізу процесів суспільного розвитку, а також структурно-функціонального, діалектичного 1 конкретно- Історичного аналізу.

ДЖЕРЕЛЬНУ БАЗУ ДИСЕРТАЦІЇ становлять докуненталькі матеріали українських державних архівів. Насанперед, це документи Центрального державного іархіву вищих органів влади 1 управління України СЦДАВО України}, справи Центрального державного Історичного архіву н. Києва СЦДІАЗ, докуненти Інституту рукописів 1 Колекція листівок відділу стародруків' 1 рідкісних книг Центральної наукової бібліотеки 1н. В. І. Вер-надського НАН України СЦНБ ін. В. І. Вернадського НАН України}.

Надзвичайно важливе значення для даного дослідження, становить Фонд 1115 ЦДАВО України - "Українська Центральна Рада" та фонд 1063 - "Рада народних ніністрів УНР". Ці фонди зберігають протоколи засідань Центральної Ради, Малої-Ради, а

такою Генерального Секретаріату, проекти законів, закони, розпорядження, відозви. Універсали, прект Конституції УНР. Все це дає можливість прослідкувати процес формування Української держави.

■ Певний інтерес для висвітлення проблеми становить Фонд 2581 - ЦДАВО України - "Генеральне Секретарство освіти

Української Центральної Ради. Міністерство Народної освіти Української Народної Республіки”. Фонд містить майже 300 справ, матеріали яких майже не використані сучасними дослідниками. Документи головної шкільної Ради дають уявлення про процес становлення системи національної освіти, про хід українізації учбових закладів України.

Другу групу джерел становлять збірники документів 1 матеріалів, опублікованих як в Україні, так 1 за кордоном.1“ У більшості з них вмішені директивні докуненти, насамперед, Конституція УНР, Універсали, закони, звернення, розпорядження, накази, програми українських політичних партій.

Суттєву роль в роботі над дослідженням проблеми

державності відіграла третя група джерел - преса. Опрацьовано

матеріали понад 40 газет різноманітного політичного

спрямування. Важливу роль в процесі дослідження відіграли

газети "Нова Рада", "Вісті з Української Центральної Ради",

"Вісник Генерального Секретаріату", "Народна воля", "Робітнича

газета", "Киевскал ньсль", "Киевлянин" та Інші.

іа Вивід прав України. Документи 1 матеріали до історії політичної думки. - Нью-Йорк, 1964; Національні відносини в Україні у XX столітті. Збірник документів 1 матеріалів. - К. , 1994; Конституційні акти України 1917-1920рр.. Невідомі Конституції України. - К. , 1992; Українська суспільно-

політична думка в XX столітті. Докуненти 1 матеріали. Т. І. -Мюнхен, 1903; Українські політичні партії кінця XIX - початку XX століття. Програмові 1 довідкові матеріали. - К., 1993.

В дисертації використано немуарні джерела, спогади активних діячів Центральної Ради.1* Важливим джерелом для дослідження проблеми були також щоденники гронадських діячів того часу.13

НАУКОВА НОВИЗНА ДИСЕРТАЦІЇ. Здійснена спроба глибше 1 повніше, ніж це було зроблено раніше, проаналізувати причини та унови створення . Української держави. Тут знайшли відображення не достатньо вивчені., або такі, які. ще не стали предметон уваги Істориків, аспекти даної проблени. Вперше цілісно досліджується законодавча діяльність Центральної Ради,

II зовнішня 1 внутрішня політика.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в тону, що його результати ножуть бути використані в цілеспрянованій

діяльності по розвитку 1 утвердженню української державності, в сфері управління соціальними процесани, при обгрунтуванні

програй політичної діяльності різними політичними партіями 1 рухами, в практичній діяльності гронадських організацій та державних установ по формуванню суспільно-політичного нислення та Історичної 1 національної свідоності народу.-

Положення та висновки даної роботи можуть бути

використані при підготовці історичних, політологічних та

м Грушевський М. Спонини /'/' Київ. - 1989. - N 9. - С. 108-149; N 10. - С. 122-158; Григоріїв Н. Весна української революції. Спогади учасника. Частина II. - Львів 1938; його ж. Спогади Руїнника. Як ми руйнували тюрну народів, а будували свою хату.

- Львів 1938; Дорошенко Д. Мої спонини про недавнє минуле С15>14- 1920рр. 3. Частина І-IV. - Львів, 1923; Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спонини. враження, рефлексії. -Інсбрук, 1960; Затонський В. Уривки спогадів про українську революцію. - X. , 1926; Антонов-Овсиенко В. Записки о

гражданськой войне. X. , 1930; Чикаленко Є. Уривки з моїх

споминів за 1917 рік. - Прага, 1932.

13 Винниченко В. Щоденник С1911-1920рр.З. - Нью-Йорк, 1980;

Чикаленко Є. Щоденник С1907-19і7рр.з. - Львів, 1931.

юридичних праць як узагальнюючого характеру, так 1 з конкретних проблем української державності, прн розробці лекцій та спецкурсів.

АПРОБАЦІЯ ТЕМИ. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри новітньої історії України Київського університету інені Тараса Шевченка. .

Основні положення 1 висновки дослідження знайшли відображення в авторських публікаціях, доповідях 1 повідомленнях на конференціях: "Українська державність:

історія 1 сучасність" СКиїв, січень 19933, "Історія українського народу" СКиїв, травень 19943, "Православ'я 1 культура: історія 1 сучасність" СПолтава, червень 19943,

"Відродження України: проблени 1 перспективи" ¿Кіровоград,

19933. "Духовні витоки Поділля: творці Історії край"

СКам'янець-Подільський, вересень 19943, а також в першій заочній науковій конференції з питань генеалогії 1 біографіки, присвяченій 160-рІччю з дня народження О.М. Лазаревського, круглону столі "Проблеми соборності України в XX столітті” СКиїв, січень 19943. .

У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність теми, показано ступінь наукової розробки проблеми, визначено методологічні основи дослідження, нету 1 завдання дисертації, розкривається теоретичне і практичне значення роботи, подається характеристика джерел, відображена апробація результатів дослідження.

В першому розділі дисертації "Утворення Української Центральної Ради. Консолідація сил" досліджуються соціально-економічні процеси в Україні на початку 1917р., розкриваються обставини 1 причини створення Центральної Ради.

Дається послідовний виклад першого Сорганізаційногоз етапу її діяльності.

Дисертант обгрунтовує тезу про концепцію української національної революції, яка включає в себе: 13 українське

національне відродження 1 запровадження української державності 1 гз соціальні перетворення на користь української людності.

Автор аналізує положення програн українських політичних партій, а також ■ резолюції та постанови їх з’їздів щодо державного будівництва. Особлива увага в дисертації зосереджена на характеристиці двох партій - Українській соціал-денократичній робітничій партії СУСДРПЗ 1 Українській партії соціал-революціонерів СУПСРз, які відіграли провідну роль у діяльності Центральної Ради. •

Важливе місце в роботі відводиться Українськону Національному Конгресу, який став етапнин для першого періоду Функціонування Центральної Ради. Тоді були закладені теоретичні засади побудови української державності, а також визначений політичний курс - широка національно-територіальна автононія в складі Російської федеративної республіки.

В розділі розглядаються також всеукраїнські, селянські та військові з'їзди, які мали суттєве значення для консолідації національних сил. Істотну роль ці з’їзди відіграли 1 в формуванні соціальної бази Центральної Ради, а також її кількісного та національного складу. Автор погоджується з дункою М. . Шаповала Сукраїнський соціологз, по середньостатистичнин членом Центральної Ради був український селянин, а середньостатистичнин членом Виконавчого Комітету Спізніше - Мала РадаЗ - інтелігент. Виходячи з цього, слід

зазначити, що соціальну базу Центральної Ради становили, в першу чергу, селяни, військові С більшість з них вихідці з

селаЭ, а такок інтелігенти.

Автор зазначає, ию період становлення Центральної Ради характеризується тим, що її діяльність була спрямована на зміцнення своїх позицій в політичнону житті України. Під кінець цього періоду Центральна Рада з міської громадської організації перетворилась в такий орган, який став не лиш Фактично, але Я юридично на чолі українських національних сил.

В другому розділі "Початок творення державші* органів управління" особлива увага спрямовується на стосунки

Центральної Ради 1 Тинчасового уряду.

"Українське питання" було в центрі уваги Тинчасового уряду впродовя всіх місяців його існування. Дати згоду на

автономію він не бакав, втратити Україну не входило в його плани.. Перший кроком 1 одночасно першою перемогою на шляху відродження Української дерікави став 1-й Універсал Центральної Ради, який проголосив, що “однині своє життя будемо творити самі".

В розділі автор концентрує увагу на такону важливому етапі у взаємостосунках ні а Тимчасовим урядои 1 Центрально» Радою, як переговори, що . відбулися в кінці черрня. їх наслідком став компроміс у вигляді 11-го Універсалу 1 Постанови Тинчасового уряду. .

Прийняття 1-го Універсалу, проблеми у стосунках з

російським урядом вимагали від Центральної Ради створення виконаї. юго органу. Нин став Генеральний Секретаріат. Його створення було важливим кроком у державотворчій політиці Центральної Ради. ’ '

іб -

Важливе нісце у розділі відводиться питанню формування 1 складу Генерального Секретаріату. Аналізуючи перші чотири склади, приходимо до висновку, що формувались вони за партійним принципом, на 80 відсотків перевага віддавалась одній політичній партії. Так, у першому складі Генерального Секретаріату більшість становили члени УСДРП.

Під час затвердження Генерального Секретаріату він не мав заздалегідь виробленого 1 затвердженого плану роботи. Не чітко були окреслені 1 функції його секретарів. Першим програмовий документом стала Декларація Генерального Секретаріату від 27-го червня 1917р. Це була своєрідна програма дій. Автор аналізує Декларацію, показує її позитивні і негативні сторони, дає свою оцінку.

В розділі значна увага відводиться аналізу документів. Так, II-Я Універсал закріпив Статут Генерального Секретаріату як крайового органу виконавчої влади, але одночасно зазначав фактичну відмову від реалізації автономії України до скликання Установчих Зборів. Залишились нерозв’язаними питання кордонів України 1 компетенції Генерального Секретаріату, тощо.

.Функції .Генерального Секретаріату мав визначити Статут Найвищого Управління Україною. Делегація'. Генерального Секретаріату, яка прибула до Петрограда з метою затвердження Статуту Тинчасовин урядом, своєї мети не досягла. 4-го серпня 1917р. Тимчасовий уряд опублікував повідомлення про відхилення пропозицій України. І замість Статуту затвердив "Тимчасову Інструкцію для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду на Україні”. Інструкція, по суті, повністю перекреслювала досягнуті під час переговорів результати. Хоча юридично вона ви?напала Україну, однак при цьому обмежувала всі її пряна, а

і 7

■ виконавчий орган Центральної Ради вважала органон Тимчасового уряду. . '

Впродовж всього розділу автор намагається показати боротьбу Центральної Ради за втілення в життя

національно-територіальної автономії України.

Боротьба з<4 національно-територіальну автономію 1 проголошення Української Народної Республіка стали лейтнотиеон третього розділу дисертації "Політична та організаційна

ева/шція українського державотворення на шляху до проголошення УкраХ нськоХ Народної Республіка."

Вашшвин . кроком у розвитку Федералістичної Ідеї став З'їзд Народів, який ще більше сконсолідував сили навколо Ідеї федерації. Теоретичні доповіді, рішення та резолюції З'їзду стали підгрунтям для запровадження Федералістичного ладу.

Повалення центрального уряду Історично поставило

Центральну Раду перед необхідністю взяти державну владу в свої руки. 7-го листопада 1917р. на засіданні Малої Ради було прийнято ІІІ-й Універсал. Основні засади, які визначали новий дервавно-правовий статус України, зводились до таких: Україна стає Народною Республікою, не відділяючись від республіки Російської, яка в свою чергу повинна стати "Федератсю рівних 1 вільних народів“.

Дисертант акцентує увагу на розв'язанні Центральною Радою територіального питання 1 закріпленні території України в юридичних документах, зокрема, в ІЇІ-иу Універсалі.

В розділі значна увага приділена заходам Центральної Ради по стеіренню єдиного демократичного уряду. Автор робить висновок, що, ■ концентруючи свої сили на розв'язанні цієї проблени, діячі Центральної Ради занедбали свої власні

державні проблеми. '

На основі аналізу архівних матеріалів. офіційних

документів, газетних публікацій та споминів учасників тих подій показано причини 1 суть конфлікту Раднаркону 1 Центральної Ради. Дисертант зазначає, що події грудня 1917р. стали тим номентом, коли реформаторство, еволюційність, як

стратегія 1 політичний курс Центральної Ради, увійшли в безпосереднє зіткнення з своїй антиподом - Іншою альтернативною соціально-політичною орієнтацією, їм сповідувала рішучу відмову від панівних на той час принципів суспільного устрою 1 проклала собі дорогу, незважаючи на державні кордони. Інанентною цій корінній загальній протилежності двох підходів виявилась 1 віднінність у поглядах на національно-державне творення. Таким чином, на кінець грудня 1917р. в Україні, по суті, Існували дві державні

структури - Українська Народна Республіка, проголошена Центральною Радою 7-го листопада 1917р., 1 Українська

Радянська Соціалістична Республіка СофІцІВна назва УНРЗ, проголошена більшовиками у грудні 1917р. '

.В розділі дисертант акцентує увагу на тону, що з

проголошенням УНР, Центральна Рада розпочинає активну законотворчу діяльність.

. Характерною рисою цього періоду є початок зовнішньополітичної діяльності. В кінці грудня Франція 1 Англія визнали Центральну Раду. .

Враховуючи реальні історичні умови, автор зазначає, .до державність України на той номент виникла не як безпосередній наслідок широкого національного руху, а як природна реакція на розпад центральної влади Російської імперії, як засіб

' запобігти внутрішній усобиці, різні, занепаду. .

Четвертий розділ "Державотворчі процеси в умовах незалежної Української Народної Республіки" автор розпочинає з аналізу питання про соборність Української деркави, його витоків 1 історії...Здійснено екскурс в історію, показано, як питання соборності і кордонів розглядалось діячанн Центральної Ради з березня по грудень 1917р. І тону, коли делегація Центральної Ради прагнула взяти участь у мирних переговорах у

Бресті, Центральна Рада ставила за мету вихід на міжнародну

арену, утвердження її як суб’єкта ні«народного права,

підписання демократичного миру без анексій і контрибуцій, який забезпечив би об’єднання усіх українських земель в єдиній державі.

Аналізуючи розвиток подій, автор робить висновок, що початок війни з Радою Народних Комісарів, такоа участь у мирних переговорах штовхнули керівників Української Народної ..— Республіки до акту, вимушеного обставинами, але ке зуновленого власне національно-визвольним рухом, - до проголошення

самостійності України.

Дисертант показує, як неоднозначно у суспільстві сприйняли появу ІУ-го Універсалу. Зокрема, детально аналізуються позиції провідних політичних партій - українських есерів 1 соціал-демократів, а такой окремих політичних діячів. Однак, проголошення самостійності надало якісно новий статус Українській державі. Вона стала незалежною, самостійною 1 отримала ще одну ознаку державності - суверенітет.

В розділі дається детальний аналіз законодавчої діяльності Української Народної Республіки. Досліджуються такі важливі документи, ' ЯГ, "Закон про національно-територіальну

ЗО '

автононію", "Закон про громадянство в УНР", "Зеиельний закон", "Закон про національну армію", "Закон переводу до українського флоту", "Закон про герб та прапор України" та цілий ряд інших. Вінцем законодавчої діяльності Центральної Ради було прийняття 29-го квітня 1918р. Конституції УНР.

Дисертант обгрунтовує тезу про те. що широкі виборчі кампанії, які проводились тричі в уновах війни, були також суттєвими елементами державотворення. •

Державотворча політика Центральної Ради заклала значний Фундамент у побудові Української незалежної держави.

В висновках підведені підсумки дослідження, сформульовані узагальнюючі висновки 1 основні положення, що й виносяться на захист:

Поєднання національно-визвольного руху- та революційних соціально-екононічних перетворень в. українській

національно-демократичній революції 1917-1918рр. поставило на її чолі українських соціал-демократів 1 соціал'-революціонерів.

Виноги національно-визвольного руху зумовили постановку ними питання про ^національно-те-риторіальну автононію України в складі федеративної Російської республіки. Члени Центральної ради вважали, що тільки національно-територіальна автономія спроможна забезпечити потреби українського I всіх Інших народів, до живуть в Україні. Ствердження такої автономії уявлялось українськими соціалістами в перспективі 1 пов'язувалося з революційно-демократичною формою державності в масштабах всієї колишньої царської Росії.

Створення Української Центральної Ради було не тільки результатом співробітництва всіх українських політичних партій

1 впливових організацій, а й виразним проявом існування

української нації. ' . • .

Центральна Рала стала ядром консолідації українських політичних сил 1 ареною їх протистояння.

Діяльність Центральної Ради була серцевиною процесу утворення Української дераави.

Українська Центральна Рада в своєму державотворчому

процесі пройшла наступні етапи: 13 організаційний ^березень -червень 1917р.З, 23 автоконно-федералістичний Счереекь -листопад 1917р.З, 33 саностійиицькнй Сгрудень 1917р. - квітень 1918р. З. ,

Створення виконавчого органу влади - Генерального

Секретаріату 1 початок його діяльності перевели Центральну Раду зі сфери теоретичного вирішення питань, гасел І пронов в царину щоденної практичної творчої роботи.

Українська національна державність 1917 - 1918рр. знайшла своє конкретне втілення в Українській Народній Республіці періоду Центральної Ради. Українська Народна Республіка С20

листопада 1917р. - 29 квітня 1918р.з за своєю форною була

республікою парланентського типу. її сутність повністю

відповідала_ характеру 1 завданнян української революції.

Українська Народна Республіка нала всі атрибути суверенності, була національною державою.

Основні результати дослідження знайшли своє відображення в публікаціях автора:

1. М. С. Грутевський: етапи формування української

державної Ідеї уу Розбудова держави. - 1994. - N 3. - С. 6064. Св співавторстві}. • .

2. Сторінки національної політики Української Центральної

Ради: З'їзд Народів уу Навчально-виховний процес в середній та вищій школі: проблеми, пошуки, перспективи. Збірник наукових

праць. Випуск 2. - Унань, 1994. - С. 24-28. Св співавторстві^.

3. До питання соборності українських зенель в добу Центральної Ради уу Проблени соборності України в XX столітті.

- К. , 1994. - С. 37-62.

4. Православ'я за доби Центральної Ради ✓✓ Православ'я 1

культура: Історія і сучасність. Матеріали Всеукраїнської

наукової конференції. 16-18 червня 1994р. - Полтава, 1994. -

С. 72-75.

5. Дмитро Дорошенко - визначний діяч національно. визвольних змагань в Україні /у Перша заочна наукова

конференція з питань генеалогії 1 біографіки, присвячена 160-рІчча з дня народження О. М. Лазаревського. Тези повідомлень. - Вінниця, 1994. - С. 37-38. •

6. Ничипір Якович Григоріїв СГр.НапО С1883-19533 Уу' Духовні витоки Поділля: творці Історії краю. Частина X. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 9-11 вересня 1994р. н. Кам'янець-Подільський. - Хмельницький, 1994.

- С. 40-43.

7. Історичний нарис літературної діяльності К.С. Буревія

уу Відродження України: проблени 1 перспективи. Тези

Всеукраїнської теоретичної конференції. Випуск І. Проблеми духовності людини. - Кіровоград, 1993. - С. 30-31. .

Бевз Т. А. Формирование Украинского государства в период Центральной Рады Снарт 1917г. - апрель 191$г.Э

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук, по специальности 07.00.01 - история Украины.

Киевский университет имени Тараса Шевченка, Киев, 1995.

. В днссЬртаї'ии рассматриваются основные направления становления и главные тенденции формирования .институтов власти в Украине в период с нарта 1917г. по апрель 1918г. Дается всесторонняя характеристика деятельности высшего законодательного органа Украины - Центральной Рады, исполнительного органа - Генерального Секретариата ССовета Министров}, показаны сложность и противоречивость процеса создания Украинского государства.

Bevz Т. A. Forming of the Ukrainian state during the period of Central Rada (march 1P17 ■ april lil$)

Thesis on competition for academic degree of Candidate of History on specialty 07.00.01 - the history of Ukraine.

Taras Shevchenko University, Kyiv, 1993.

- In this research paper we’re looking through the principal directories of the becoming and main tendencies in forming of the institutions of governing in Ukraine in perio'd, march 1917 - april 1918. The widespread and deep

characteristic of activities of the Ukrainian Legislative Body

- Central Rada, Executive Body - General Secretariat (Council of Ministers? Is given, complicity and contradictority of process of creating the Ukrainian state are shown.

Ключові слова: держава, автономія. Федерація, ресі Центральна Рада, Генеральний Секретаріат, Універса