автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Функционально-стилистический аспект взаимодействия слова и контекста в процессе семантической деривации

Полный текст автореферата диссертации по теме "Функционально-стилистический аспект взаимодействия слова и контекста в процессе семантической деривации"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ Ш УКРАЇНИ Р Г Б (ОДР®»! ИЗЗОЗНАВСТЗА ІМЕНІ ‘О.О.ПСТЕБНІ

. На правах рукопису

ОЦАДК СВІТЛАНА ІВАНІВНА !

вШЦЮНАЛЫС-СТИЯЮТИЧНИЙ АСПШГ ВЗАЄИЗДЦ СЛОВА ТА КОНГВОТУ В ПРОЦЕСІ СШНГИЧШІ ДЕРИВАЦІЇ

‘ Спеціальність 10.02.01 - російська мова

АВТОРЕ ФБР АТ ,

дисертації на здобуття наукового ступеня

- кандидата філологічних наук

КИЇВ - 1994

Дисертація в рукописом.

Робота виконана у відділі російсько! шви

Інституту мовознавства іи. 0.0.Потебні НАН України

Науковий керівник - доктор філолог, мук, професор

• Н.Г.Озерова

Офіційні опоненти - доктор філолог, наух, професор М.П.Кочерган

кандидат філолог, наук, с.н.с.

С.О.Соколова

Провідна організація - Київський університет ім. Т.Г.Иеі ченха

Захист відбудеться * ">') * ,'И'(Іс£і71НЛ'

о 'ІЬ год. на засіданні спеціалізованої ради Д.ОЗВ.28.0І для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних таук при Інституті мовознавства ім. О.О.Цотебні НА1І України /252001, КиІв-1, вул. Грушевського, 4/.

З дисертаціеп можна ознайомитися у бібліотеці

інституту мовознавства НАН України.

Автореферат розіслано "'ІО' 1994 р.

Учений секретар спеціалізованої Н.Г.Озерова

доктор філологічних наук, професор '

- ■ В .

Езаєцодія слоза та контексту привертає постійну увагу вчених, тсцу що вона кенцекїру« в собі проблєга* одразу хіль-асз лінгвістичних дкеедязін: семасіології, кодаекстології, пснхолікгвістккя, комунікативної лінгвістики та ін. Особливо гзсзусіЗшш в пптгякя про первинність слова як одиниці мови І? сзівст галегіні з коятекстоц як мовленйзвин явицем. Думки пчемяз різкокгнітмі: під. заперечення творчих можливостей контексту /В.О.Серебренников/ до утвергяекня його креативно! ро-‘ЗІ /В. І.Кодухоз, М.П.Кочергєи. Н.Д.іессерабоза та ін./.

У реферованій роботі ця прсйлака досліджується в аспек-?і севамткчкої деривації, тобто у процзсі формування нового зяаишдет слова. З точхи зору комунікативної лінгвістики пер-вюваш для йовщ а значення, яке він закріп псе за вибраним слозса, а для слугзчз - омел контексту, на базі якого вій кззнач«.з кой® гяач«2ш спра!5нятого слова. У суто ковкій сфері альтернатива "слово : контекст1* вирішується тая; наскільки об^ектявко існує кшяехст, настільки объективна і можливість яереоаснслеквя слова, значить, неосекакі /слово з новий зна-чегмюі/ - це, з одного боку, результат осмислення контексту, а іншого - здійснення одного а іновірних механізмів переосмя-слевді вихідного значення. їх вивчення моаливе тоцу, ер в процесі семантичної деривації зв’язок вихідного і нового значень, яо-пер», не втрачається /0.0.Потебня, Ф. де Соссор, В.Й.Талія/, по-друге, здіЯсмоеться з« певними законами. Дослідження ймовірних механізмів відкривав перспективу для розробки теорії прогнозування семантичної деривації, до якої лЬігвіета ставляться поки цо скептично, визнапчи водночас II алжяавість те доцільність, форыулпэчи загальні закони та конкретні парадигми /В.М.Телія, С.О.Леонтьев, Е.Косеріу, В.В.Бі-біхін/.

Загальковззнаког с сья&ро-г порча функція контексту, яка базується на явяці повторюваності семантичної ознаки. Але» співвіяносячи це явкві» з критерієм семантичної правильності та кількісним критерієм, вчені оцінають його неоднозначно /Ь.Д.Алресян, В.Й.Сслнцев, Г.ЗЛолианськиЯ/. Таким чином, актуальним завданням лінгвістики е формування типології елементів контексту, які забезпечую^ розуміння неосеманта.

У процесі функціонування неосеквнта за ним закпгадається аевха стйлістйчна характапистнка, але систему II критеріїв у сучасному мовознавстві поки чо ке розроблено: стильова дифе-

ренціація здійснюється або при відсутності об'єктивної коти-вації, або на основі виклично позамовних критеріїв, або вен: нерелевантна щодо всіх стилів. Необхідність систєматіпзації критеріїв, які визначаить стилістичну хараетеристішу, е осог ли во актуальної) цодо неосеманта, в процесі формуваїдая якого може відбуватись як збареаення, так і зміка вихідної стильової належності. Крім того, викликає інтерзс пошук взавюзв"? ку ніж вибором механізму переосмислення та стилістикиоп гаре теристикою неосем&ята. ,

. Таким чином, мета робот« полягав у всебічноцу вивчеш альтернативи "слово : контекст", у виявленні ролі, яку аіді-грапть вихідне значення та структура контексту в процесі #о{ цування нового значення слова.

Досягнення мети підпорядковано вирішення тавнх завдав

1. Виявити механізми ймовірних переосмислень слова тс співвіднести їх з уже вивченими видами семантичної деривації

2. Систематизувати елементи контексту э урахуванням їхніх кількісних та якісних характеристик..

3. Сформувати цілісну систему критеріїв, яи£ однознаї кваліфікують стильову належність неосекантв.

Актуальність робота визначається прогностичним під*о; до семантичної деривації. Крім того, вивчення механізмів пе; осмислення сприяс розвитку епідигматичного аспекту секантшв /Д.М.Іомєльое/, який плідно розробляється у сучасній лінгвісі ці. Систематизація мовних та позамовних факторів /у реферовг ній роботі вивчається перса група факторів/, які визначають можливість, мету, механізм, результат семантичної деривації, мас велике значення для розробка проблем штучного інтелекту, використання кивої мови для спілкування з і£омп"втером /1.КЛ релев, О.Д.Дуравльов, Н.А.ІІавлок/.

. КаукоЕа новизна дослідження обумовлена:

І/ аналізом проблеми співвідношення слова та контекст

2/ формуванням системи механізмів семантичної деривації"» . *

З/ встановленням вадів контексту та його елементів;

4/ виділенням критеріїв стильової диференціації неос«

мантів.

Теоретична цінність роботи полягав в тоцу, іцо в ній досліджено внутрішньомовні передумови прогнозування сеиантш ної деривації, виявлено специфіку синекдохи, смстематмзоваї

вада контекстних конхретизаторів, описано явище подвійного контексту, розглянуто деякі вади гри сліз, виявлено критерії стилістичної характеристика неосеманта.

Практична цінність дисертації визначається можливість II застосування при вирішенні проблей створення отучного інтелекту, використання живої иови для спілкування з комп"юте~ ром, при вивченні ловких процесів, створенні словників нео-сеиантів кінця 30-х - початку 90-х років, при розробці проблем прогнозування та створенні словників прогностичного характеру, при читанні академічних курсів, пов"язаних з даноо тематикою, з роботі по збагаченню словникового запасу аколярів.

Матеріалом дослідження стали тексти публіцистичного та художнього стилів, взятті з періодики 1939-1993 рокіз. Термін "неосемант* у дисертації застосовується до слів, нозі значення яких сформувались відносно недавно і функціонують Одночасна з сихідними значеннями. Кето» дослідження було не стільки встановлення хронологічних особливостей періоду, що вивчався, скільки систематизація закономірностей семакти<«ої деривації, тому 8 роботі розглядаються неосамаити, значення яких вже зафіксовано в неологічних словниках. Картотека нараховує близької 2С0С одиниць.

В роботі застосовуються метода компонентного аналізу, логічної реконструкції, лінгвістичного опису.

Нд захист виносяться такі положення.

1. Проблема пріоритету неосеманта чи контексту паз психолінгвістичне /з позиції иовця чи слухача/ і суто мовне вирішення: неойеыант формуються на основі вихідного значення .•¡Ід впливай мовних та позамовних факторів, а в контексті визначаються один э ситуативних варіантів узагальненого нового значення.

2. Можливість, мету, механізми, результати семантичної деривації визначають мовнг закони, наНьаял/.гігмии з яких £ закона аналогії, узагальнення, економії, асиметрії мовного знака, багатозначності» текаенція до актуальності, експресивності та ін.

3. Прогнозування семантичної деривації дав достовірні результати за умов: а/ розгляду вихідного значення в максимальному обсязі; б/ виачедая узуених та оказіональних переосмислень; в/ врахування мовних та позамовних факторів; г/ застосування типології механізиіз ймовірного переосмислення.

4. Семантична дер^ваціі: здійсниться за долааогсш таких механізмів: а/ узагальнення семи; б/ актуалізації сели; в/ оцінного переосмислення; г/ антонімічного пфеосмислєлня; д/ метонімізації; е/ синеююхи.

5. Значення неосеманта в контексті визначається під

зпливом конкретизаторів, які мають семантичний або синтаксичний характер. Багато з них рглевантні як для окремого кзосеїк нтв, так і для подвійного контексту. .

6. Притаманне- ковленнв я вице подвійного контексту явлі собсж одночасну актуалізацію двох значень /напр., вихідного і нового, фразеологічно обумовленого і прямого та ін./ у кількг слів в межах одного висловлювання, Застосування терміну "контекст" до цього явища обумовлено тим, цо йому притаманна оьш з важливих рис контексту - сполучуваність: вихідна модель cm лучуваності об"еднуе слова з вихідними значеннями, нога коде, сполучуваності формується внаслідок актуалізації нових значеі в цих словах. Подвійний коитекст ыоке пати різний обсяг і се. датись з різної кількості контекстів, критерієм розмежування яких є тематичний фактор. На явищі подвійного контексту базу сться механізм гри слів.

7. Стилістична характеристика неосеманта і цахаиізи його формування ззасмообумовлені. Механізм переосмислення ви ступає одним з критеріїв стилістичної диференціації у азаєио дії з і ній ми критеріями: функцій неосеманта, задумоы ыовцл, оцінкою реалії, оцінкоо неосеманта, тематично» визначеністю; запропонована система критеріїв дозволяє однозначно кваліфікувати стильову належність неосеманта. '

Апробація роботи. Матеріали та основні положення дисе тації було викладено у доповідях на Конференції молодих вчен в Інституті мовознавства АП України /"Синонимические отношен в процессе семантической деривации" - листопад 1991 р./, на Міжнародній конференції, присвяченій 400-річчя з дня народі« ня Я.А.Коменськога, в Київському держуніверситеті імені Т.Г.Шевченка /"Изучение слова в контексте как способ обогаче ния словарного запаса школьников" - березень 1992 р./, а також на наукових конференціях в Харкові /травень I9S3 р./ та Івано-Франківську /жовтень 1993 р./, на С Міжнародному семінарі славістів /жовтень 1993 р./; на основі трьох останніх ; повідей було опубліковано тези; крім них, список друкованих праць з теми дисертації в клечає також статтю в ткурналі "Мові знавство*. .

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списха джерел, списка літератури.

У Bcjjni проакалізовако стан розробки проблем взаємодії слова та контексту, стилістичної диференціації, прогнозування семантичної деривації у сучасному мовознавстві; визначається мста, окреслюються завдання роботи, її актуальність, наукова новизна, теоретична і практична цінність, вказується матерігл, його обсяг та методи дослідження, висвітлюється апробація дисертації.

йетов дослідження у першому розділі - "Роль мовних фак-«»різ те вихідного значення у формуванні неосеманта" - с утве-. ря*ення думки про те, що розуміння неосеманта забезпечується ке лкав контекстом, a 8 вигідний значенням, 40 прогнозування розя»?тку значень можливе.

8 Я - "Вплив законів і тенденцій розвитку мови на се-кантачцу деривацію" - визначається специфіка прояву основних повних факторів у процесі переосмислення слова. Основоположним для здійснення семантичної деривації є закон аналогії. Захон узагальнення Обумовлює формування узагальненого значення /вк-хідиого і нового/, микливість сприйняття неосеманта як в ситуативно конкретизсваноцу, так і в узагальненому варіантах. Закону економії підпорядковуються мета і результати переосмислення. а сам процес зміни значення Иоцу суперечить. Можливість семантичної деривації існує відповідно до закону асиметрії мовного знака. Поява новях значень - це прояв дії закону багатозначності, їх конкретний характер визначається тевденціями до актуальності та'експресивності. Взаємодія перелічених законів та тенденцій охоплює весь процес формування неосеманта: від вибору вихідного значення - основи переосмислення - до особливостей функціонування неосеманта.

В 52 - “Типології семантичної деривації в сучасній лінгвістиці" - розґ-лядарться основні аспекти вибчєгкя семантики І типи класифікацій механізмів переосмислення: процесуально-результативний тип фіксує характер змін та/або статус результат«; тематичний тип враховує тематику нового та вихідного значень; процесуально-тематичний тип /наша класифікація належить до цього типу/ посдчус властивості перших двох.

В §3 - "“Механізми форцузання нового значення* - досліджується кожен з механізмів запропонованої класифікації. .

Узагальнення семи являз собою втрату диференційної

ознаки, внаслідок чого сема /і значення в цілому/ набуває більш високого рівня абстрактності: лексико-граматичного /"дуэт влюбленных" - "двое лвдей"/ або катєгоріально-граматкч ного /"дуэт слов" - "два, пара"/. .

Актуалізація семи - це процес формування неосеманта на базі диференційної семи /при узагальненні іюих, неактуальна* яка називає зовнішню ознаку /форму, колір, кількість, розмір

і т.д./ або внутрішню ознаку /якість, суть, дію, функцій реалії/. Важливість врахування зовнішньої ознаки для прогнозував семантичної деривації обумовлена тим, в;о семи, які містять Т£ кі характеристики, знаходяться, як правило, в ядерній частин] значення, іцо m існюсться легкістю їх сприйняття: наприклад, і контексті "стакан из сборных бетонних колец* неосемант актуалізує ознаки "гдліцдричний" та "поротній есєрєдині". "клыки ¡íA3a" - це актуалізація ознак "форма" та "місце розташування' Диференціація внутрішніх ознак доцільна для визначення най-більа адекватного співвідношення мі* вихідними семами, яке, в свою чергу, визначає достовірність прогнозування семантичні деривації: "лоскуты грузинской речи" - в неосемант і актуалізі вано зовнішню ознаку "розмір" та внутрішнії - "якість" /”чу*и: несхожий"/; "пагсвозимо" стихотворения" - взаємодіють ознаки "функція" /"той, ар забезпечує рух"/ та "якість" /"сильний н противагу естетиці", "відмінний за своєю функцією від суміян реалій"/.

• Оцінне переосмислення відбувається за двома моделями: оцінка зберігається /міняється її полос або вид/ або з"являє ться: "эпидемия страха" - негативна утилітарна оцінка набула етичного значення; "выверен "фл»гер"у ленинградских кооперат ров" - позитивна утилітарна оцінка супроводжує актуалізацію семи "той, цо ввидко пристосовується до змін”. В роботі розрізняється, з одного боку, двоїста оцінка, яка є потенційно двополюсною, і ко-кен її полюс актуалізується у окремому контексті, з іншого боку, подвійна оцінка, обидва полюси якої, відображаючи інтереси різних соціальних груп, реалізуються одночасно; подвійна оцінка є основою виділення жаргонної леї сики. ’

Антонімічне переосмислення значення здійсняється на рівні денотативно! або оцінної семи: "заглянет" на 4 дня та» фун" - антонімія нового і вихідного значень за ознаками "часу" і "наслідків". Цей механізм продуктивно використовуєтьсі

з метоп створення яскравих образів, а такс« для гумористичного або сатиричного ефекту: "концерт" собак* - антонімія на рівні естетичної оцінної семи доповнюється переносом "людина" - "тварина".

Метонімізація значення мав високу частотність внаслідок суміжності реалій, 40 спричиняв суміжність значень у свідомості носія мови та суміжність слів у синтагмі. Основою цього механізму виступають семи внутрішніх та зовнішніх ознак.

Синекдоха традиційно розгледасться як різновид метонімії, але, незважаючи на подібність цих двох механізмів, вона має суттєві відмінності; називаючи "частину замість цілого", неосемант-синевдоха означає "функцію, яку виконує частина з цілоцу", не може тлумачитись за допомогою синтагин, в якій переосмислене слово мито у вихідночу значенні: "утечка "мозгов"" - це не просто “істот з даним органом", а саме "яедей", які ямівтй добре /якісуь реалії/ мислити /функція реалії/. Більа послідовною *в»уіавться кваліфікація сине вдохи як окремого виду семантичної деривації.

У §4 - "Прогнозування багатозначності неосемантів" -досліджуються основні моделі (формування неополісемантів:

І/ конкретизація нового узагальненого значення в контексті;

2/ різний рівень процесу узагальнення семи або метонімізації; З/ актуалізація різних сем вихідного значення; 4/ різні механізми переосмислення.

Иетою дослідження у ДРУГОМУ РОЗДІЛІ - Толь контексту у форцуванні нового значення слова" - е вивчення елементів контексту та їх'сиетематизація.

Я - "Типологія конкретизаторів, які форцують значення неосеманта" - починається оглядом класифікацій контексту з сучасному мовознавстві: загальновизнаними Його вадами е семантичний /лексичний/ і синтаксичний /Н.Ы.Амосова, М.П.Кочерган,

Д.І.П"янкх, В, І.Кодухов/; певну роль відіграють морфологічні показники. Сформовйяа в дисертації типологія включав семантичний і синтаксичний типи.

Семантичні коккретизаторк в залі, шості від значущості ознак поділяються на власне семантичні, семантико-граматичні та еемантикс-синтаксичні. . . -

Власне семантичні конкрйтизатори виконують смислотвор-чу функцій на базі їх семантичного наповнення, а граматичні /форма відмінка/ тз синтаксичні /вид зв'язку з неосемантом/

показники можуть змінюватись і тому відігреоть вторинну роль, цей вид конкретизаторів функціонує на внутрішньому і зовніа-ньому рівнях. Конкретизатори внутрішнього рівня взаємодіють з неосемантом аляхом дублювання сем: "Давать HgggfJM в таком обрубленном веде, причем в явно ¿ggagSUagagoM плане, я посчитал непорядочным" /КП, ІЗ.03.91/: нове ^качения "скорочення, той, що про ít зо з цензуру" і{юриуиТЬСЯ під впливом слів "новости", "тенденциозный". Ка зовнішньому рівні дається тлукачекня нео-семанта, тобто розкриваються ситуація або поняття, що він означає: "..в крутую жизнь конкистадоров.

/ЯГ, 18.11.92/ -тлумаченням виступає словосполучення "покоря-сг;іх недра". До конкретизаторів зовнішнього рівня належать слова та слсвосполучеаля, функція яку* - однозначно співвіднести неосемант з тлумаченням. Такі елементи контексту ми називаємо зр”язками. їхньою спільно« рисов в констатація альтернативності нової та вихідної номінативних одиниць, розрізняються вони за ступенем фіксованої суб"єнтивності та частотності неосеманта: "то есть", "или", "который /часто, иногда/ называется /называют/", "как часто говорят /говорится/". Функція зв’язок притаманна також займенникам “такой", "этот",

"весь* та їх сполученням. Конкретизаторамх зовніенього рівня В повторювані елкыс-нти контексту, один з яких розташовується біля неосеманта, другий - біля тлумачення: зо сота

/загол./. На западной границе открыт е^^одун кон^^ш^цо-ггдо-gygíyofl_nyHKT,." ДІЛ, І4.ІІ.9С/ - повторяться слова "еще один". Ще один вид конкретизаторів цього типу - слова із значениям повторення, подібності: "ііазфакии песни - словесная актерская пг>оклепка - и снова песня - и снова £0£отков_вступ-5===ё" > 03.01.90/: перше "снова" співвідносить "название

песни" і "песню", друге - неосемант і його тлумачення.

Сементико-граматичні конкретизатори формують неосемант за рахунок своєї семантики та фіксованої форми відмінка.

Іменник у родовому відмінну /генетив/, як правило, стоїть після неоеємакга і поруч з ним, що полеЛіує сприйняття останнього. п:а;о неосемант вказує на зовнішню ознаку реалії, яку називає генетив, він може бути пропуч^ниЯ без втрати для смислу висловлювання: "огромная туза самолета", выступивший бортик поселка"; пропуск неосеманта - назви внутрішньої ознаки реалії - призводить до порушення семантики і синтаксису: "первая обойма инфорцашги". "девальвация лрєгтюкя".

Іменник в орудному відмічку /облатяз/ в вЛЄК8»ГО» прихованого порівняння і водночас вказуо на спільну ознаку порівнюваних реалія. Нового значення у цій конструкції исяе набувати лиж присудок, і тільки у випадку Лого переосмислення яблатив виконує сиислотзорчу функція: "Из-оа гор забрался £§5Са«ї и Расстелился по небу я^дроЗ /О.Черчесав/:

"рассвет" і "заводь" аорівнсоться за оанааоо "ширина", гр лідкреслветься прякаетнико» "і^едрнЗ"; неосемакг та значення "разповсвдився*. -

Для семантико-сянтахсячних конкретизаторгз релевантной, крім семантики, в синтаксична роль у реченні, яка визначає їх статус /тлумачення чи аонкретизатор/ та розміщення зідносно неосеманта /контактне чи дистактне/. Так, гаенний присудок е тлумаченням неосеманта: “Гаои поводьгеи - еуна к память" /І.Ншежеаа/, дієслівний виступав одним з хонкретя-заторів. Прикладка їунхціонуе яя тлуыачення неосг*ганта: "Терялся невосполнимый капитал - |8§І8|В /ЛІ’, 02.01.90/. Роль гсгамета залежить від ваду нессекакта-орисдоса; яря дієслівному підмет в кснкретнзатсрои, при іменисау - тлуиаченкян. Характерним для означення <? Зого контактне розталувс:жл відносно неосеманта, для додатка - обов"яз«ова його реалізація як прояв синтаксичної валентності. Кокзратизагор ноаа виступати головякз словом у словосполученні і розніжується поряд з неосеиантоа - залежним словом. '

функція сйнтагличиия конкретизаторів виконуо конструкція речення з цілому. Цей вид однозначно спізз*:ікосить неосе-«ант і Яого тлумаченій, встановлшчи «гз ними відношення’тотожності /аонструнції синтаксичного паралелізму/ або проти-летності /конструкції протиставлення/. Конструкції синтаксичного паралелізму фіксують однакове значення у неосезггнта і Лого тлумачення внаслідок Іхньо? однакової синтаксичної позиції: однорідних членів /варіант - узагальнвоче слово-неосемант при конкрегизаторах - однорідних членах/, однотипно побудованих речень. Протиставлення неосеманта і тлумачення фіксується за допскОгоо заперечної частот "не* або здійснюється на різні семантики.

§2 - "Взаєуоаія вихідного і нового контекстів, вихідного і нового значень з «ежах одного висловлювання" - присвячено явищу подвійного контексту, основнов рисою якого в одночасна актуалізація вихідного значення кількох слів та ви-

. . І% . ' .... хідної моделі Хх семантичної сполучуваності /цей рівень подвійного контексту визначається як вихідний контекст/ і фар-»О'вакия нових значень і нової моделі семантичної сполучуваності цюс хе слів /новий контекст/. Де явище в лінгвістиці називається по-різноцу: "амбівалентність" /І.М.Гетман/, "багатозначність" /В.Д.Апресян/, "двоплановість* /І.С.Куликова/, “двозначність" /&.1І.ІІ£Нькін/, "контрапунктність* /І.Я.Терек-тьева/ та ік. В дисертації обгрунтовується вибір дефініції "подвійний контекст*: термін "контекст" вказус на реалізації) двох важливих рис контексту - актуалізації мсдол: сполучува-насті та формування значення його оземеїггів - у явот^і, г;з вивчається; означення "подвіГккЙ" підкреслое, цо значення і моделі сполучуваності актуалізуються одразу на двох рівнях. Подвійний контекст являв собоо специфічний прояв СМИСЛОТВОрЧОІ, погаааочої та ікшх функцій. За обсягом він не збігаються з вислор^сваккям, точу що в останньоцу, крім елементів подвійного кокгехсту, які формують нові значення, с лексичні одиниці, під апливом яких ЦІ значення фор^сться /тобто кокхрети-затори/, а такс* "нейтральні* слона, які можуть сполучатись і; з вихідним;;, і з новими значеннями слів подвійного контексту. Це яви^и досить розповсадяено у мовленні, але деколи- вва*ас-.; ться "ненориативккм", бо."руйнується образ", який створено оі£-радним вживанням слова /¿.Ц.Гнатвк/. Норлативиість подвійноф кок?свсту співвідносна з норматишісто неосеманта як законе* мірного явив^ живої мови, образ у вислзьіиванні з подвійний}

,контекстом н» тільки ке руйнується, а й поглнбдосться внаслідок використання одразу кількох ознак для його побудови. Діалектика кількості і якості у п^двійноцу контексті полягає а тому, цо, по-лерае, суттєвим е перехід від одного до кілько» неосемантів, по-друге, вихідні контексти з 4 та більвв слів /багатослівні/ означають ситуаціє, а 2-3-слівнІ контексти співвідносні або з ситуацією» або з окремим поняттям. <У роботі розглянуто основні моделі дво-, три- та багатослівного контексту: словоспагучіння, словосполучення +■ окреме слово, декілька граматично не пов"язаних міх собое слів /цей вид у багатослівному контексті не зафіксовано/. Елементи педвійне-ГО КОНТеКСТУ БСТуПаЮТЬ У ВІДНбщеННЯ СУМІЖНОСТІ: *..38Д0ЛГ0 до ¿инида не хватило политического дихання* /КП, 23.02.90/, сп і вставлення: програмна "Время" вслед за несколькимя

телестраничками *. одик-два Абзаца" .. пссвкщала .. Учреди-

и 4 -

тельному съезду профсоозов.,* /Груд, 25.^3.93/, яротиставлен-ня: "Но истина не в черно-белом мдалении, а в дгногоцветном* /КП. 23.u2.9J/.

Вцди конкретизаторіа подвійного контексту в основному ті самі, що формують значення неосеманта - окремого слова. Специфіка їх полягає в тому, що одні з них взаємодіють з скрепим еловой і через нього визначавть нове значення вяхідного контексту /тлумачення неосемвнта, зайиенники-зо"язкй, семантя-ко-граїзатичні конкретизатори - генетив і аблатив, прикладка, означення, додаток, головне слово у словосполученні, паралелізм і протиставлення тлумачення і неосеааята/, і на і охоплюють вихідний контекст в цілоцу /смислова аналогія, підмет, паралелізм і протиставлення тлумачення і контексту/. Не зафіксовано вживання присудків та зв"язок в ролі конкратизаторів, це ьасяиа пояснити тим, ву> присудок називає адхливу ознаку реалії

- її діо і тоцу закономірно є елементом вихідного контексту; зв*язки руйнують багатоплановий образ і прийнятні для окремого неосеманта. .

На явиці подвійного контексту грунтується механізм гри слів, яккЯ полягає в одночасній реалізації кількох значень слова. Крій нового та зихідного, можуть ззаеподіят ; вільне та фразеологічно зв"язане значення: "..бледно-розовый ese? и малиновый звен" /М.Болодіна/ - актуалізація ознак "колір" та "звук"; вихідні антонімічні значення,-попарно протиставлені нові та вихідні значення::"У Херона тут переправа, // транспорт лепый. о Бзяе позика" /С.Бунімович/ - протиставлення за ознаками ’’похо.^ення у просторі” /вихідні значення/*, "законність" /переносні значення/. '

Б мечах одного сисловлювання можуть формуватися 2 /З/ подвійних контексти, критерієм розмежування яких є тематичний фактор: "На в том-то и дело, что' практика литературной ¡та з ни исключает кавалерийские наскоки и Щ^ку_Л0эу_д0д_20П2д^" /ДГ, 27.12.89/ - пераий вихідний контекст пов"язаниЯ з темой "кавалерія", другий - з темою "виноград". _

Подвійний контекст як явище мови не суперечить її закона«, але може бути ненормативним в аспекті культури мовлення, коли зміна сполучуваності суперечить авторському задумові, не спричиняє створення образу, руйнує йога: "Но мелодии переплетаются, переходят одна в другуя, .. отблеск присутствия высшего смисла смягчает саше горькие страницы рокана" /ЛГ, 02.

п

12. Є9/: вихідні вивчення належить до рівій« £СГ і точу яе створюють цілісного образу.

Ыетсе дослідження у третьому гюапілі » "функціонально- ‘ стилістичне характеристика кеосеманта" - сгадо фо^уяанкя си-стеш критеріїв, аа допомогою яких сдіЯснпеться стильова ди-фероіЩІація иеоешантів.

У 51 *• "Критерії визначення ет«»>ової кадетності нео-семанта" - бясвітлпвться існуючі точки аору ка поняття етиле /Й.В.Виноградов, В.1.Кодуто»,£.1.Стеркін, Р.О.£удагав, ü.U. Гвоздев те і»./, класифікації стад і в те їх критерії». Не~ лрлікаш тиішлогії критеріїв у сучасній лінгвістиці с: І/ су-перзшшва едіяха їхньої ролі; 2/ релевантність відносно кількох, але ие всіх стилів; З/ недостатня увага до мовних критеріїв; 4/ асистамкий херектвр, внаслідок «аго т аабезгкчусть-ся функціонально-стильова диференціація, не визнаиасться стильова шї.ісіскість неюсвишта. В ролі критеріїв у дисертації викорметовусться такі фактори: зелу» мовця, механіа* переосмислення, оцію» меЬсемамта, оцію» реалії, функція неосеманта, глштичиа обаеаеність. .

У 52 - "гЬосеканги 5УД«НЬ0Г0 СТК-Т»" - дослід*усгться tipos» к «ного а критеріїв у форму ваш: та <*^нкцІоку&ениі иео-СсШіНтіь художнього стилю: вони відповідають задкові "сказати гзасивс", вхконуоть естетичцу функціє, це обукоелоє їхня поангивну встрти'їні' оцінку. Оцінка peazil мо*е бути як позитивное, так і негативное і не задгакть від оцінки неоешанта. Основними веханіамамк форцувамня художніх неосемантіь с: у за-гаськеккй семіт: "..как хорош смуглый веиернкй луч.." /ЛГ, 21. OS.90/ - нове значке» teosa Сути сг.;«Якято в обсязі категоріально-граматичної секи "якийсь"; актуалізація пер*феріансІ семи: *й пробивавсь сквозь вязкий от правды, почти •.прочвтквве-*аге страница" /ЛГ, 22. JS.9¿/ - осиовсю переосмислення сталя сема "той, що стримує'; взаємодія метонімії і ахтуалізації семи "якість": "Он дума» о дороге, что дунаазе сведи скал" /О.Черчасов/; антонімічне переосмислення /цей механізм йркта-манний ВСІМ ЄТЯЯІШ, ЩО ДОСЛІДЖУІВТІСХ в роботі, - художньому, розмовному, публіцистичному/; актуалізація кільках семг "В ярких серых ллазах Волхва загорелся черныД огонь” /А.Иурчат-кін,/ - актуалізовано ознаки "жшгір" і "настрій".

У ІЗ - "йеосемактк ровмовного етюло" - десліджу»гьсл спільні та відмінні ознаки власне .'розиоинорс, просторічного

та заргошого підстилів. Спільною для saж в шщуиіЕатишга функція. Задум мовця відбивав різні згщи гхаяеинзвої діяльності і диференцЬзв власне розмовні /"сказ»та прост iss"/ та просторічні /"сказати та::, я:і iqpiîffiyîTQ в даному йоді"/ шосе-ианги. Цей розподіл збігається з результат вііз оцінка кеосегігн-та: власне розмовним притаааяна позитивна прагматична сцгнігзk просторічним - подвійна: качунікакт "даного яола" еціизз Сэго позитивно /"добре, тому qo виразно, тещу Ер зрозуяігз тільки нам*/, а сторонній носіа аовн - негатизяо /"погано, бо незрозуміло"/. Характерними для власне розаоисев кзосекал?із изха-

♦ нізааіїи формування в актуалізація зозаішьої ознаки, иетсніаіза-ція, синекдоха, актуалізація сеьсі знутрігньої ознаки у слові з конкретно-наочним значенням: ". .делегация предпринимателей . -’Уиавастовалась" в Белгороде" Л руд, 2I.w7.9u/ - аетуалізовакс ознаку "суть". Просторічні нессеманти форцуиться аляхеа уз&га-’ льнения до категоріально-граматичного різня: "Должность его в деревне - бульдозерист - по старым цернак тянула на роль вождя" /КЛ, 05.С2.9І/; актуалізація внутрішньої ознаки в абстрактному вихідному значенні: "Авось !îohx проэадатых нв игаислят1* /ЛГ, 03.GI.90/.

Оцінка реалії в крмтеріва виділення «аргонгот: «із: у власне розмовних та просторічних вона одкополасяа, у жаргонних - двополюсна і те соціальний характер: ""Брать” озверев-as« преступников - это теза кеза'работа*' ДШ, 09.02.91/: дія сцікяеться її суб*еэтом як позитивна з точка зору законності /соціальна оцінка/, а об"октсц - sa кегатввки.грдо власних інтересів.

За допомого® системи критеріїв встановлюється специфіка професіоналізмів /вони зідрзнквться від інших розмовних слів лише текатикоо нового значення, збігаючись за реатоз ознак/ та молодіжного жаргону /його особливості - теыатика нво-семянта та конотація грубості, негативна оцінка позитивної шз суті реалії: "Превысившую скорость "танку"// Накрыл общественная контроль" /Є.Бачурік/: для назвя засобу перевезення лядей-використовується слова, яке означає засіб для перевезених речей/.

§4 - "Неосеманти публіцистичного стилю" - присвячено реалізації евділеної системи критеріїв у публіцистичних неосе-мантях. Інформативна функція відповідав задумові "сказати точно" здійснення якого спричиняв використання термінів у новому,

узагальненому зїіД^сзц'Л /кгханізм узагальнення сет/. Прзпа-генанстська функція цу бліцистики - це реалізація задуцу "сказати переконлива", який вклгчев в себе кілька конкретних задумів: "сказати виразно"» "сказати просто"» "дати оцінку". Для оптимальної реалізації першого використовуогься ті самі механізми» фй і художньому стилі, але деяка їх обмекекість зумовлена одночасна# підлоредцува.чшш задумові "сказати просто", який, в свсо чергу, базується ва механізмах, притаманних роз-ыэвкову стиш. Задум "дати оцінку" реалізує оцінне переосмислення і форкуе однополвецу соціальну оцінку реалії. Соціальний статус оцінки ьязкачавтьсл тим, що мовець виракас ііггереси повної частини суспільства, а такса тематичною обмеженістю публіцистична! лексики: исвв значення /часто і вихідне/ належить до соціально зкацувдх £7; економіка, політика, право, мораль, культура. Тематичний фактор проявляється і на рівні контексту в цілоцу. ч

$5 - Хткльом к&леяиість слів з актуалізованим суфіксом* - присвячено специфічній групі слів, ЯКІ, Крім семантичної, шветь і форкальцу їістиваці»: взаємодія двох лексичиих едк-нйць здійскостьск завдяки їх семантичній подібності те однорідності мзр^еиної структури /зокрема, ТОТОЖНОСТІ Пр6$ІКСІв/. Розподіл таких неосеаактів за функціональними стилями відбувається на ¿азі тих самих критеріїв, і меос^нантів з суто семантичні* мотивації».

У висновках викладено основні результати дослідження, вказано перспективи його подальвої розробки. “

3 теда дисертації опубліковано такі праці:

І» Оцалюа С.І. Оцінне переосмисленая як адин з механізмі» семантичної дериьєції // Ыовазнавство, 1952, 96, с.23-25.

2. Оцалск С»И. Сункцаоішльно-стияистическая обусловленность семантической деривации // Тези доповіді нн VI науковій конференції а проблем семантичні« досліджень у Харківському педінституті, 1993 р, - 4.1« - Київ-;.арків, 1993, с.75-76.

3. Оцалок С.І, Прогнозування семантичної деривації: постановка проблеми // Тези доповіді на кинферекції "Семантика мови і тексту" в Прикарпатському ун-ті, 1993 р. - Ч.І.- Ів.-Фр., 1993, с.231-232.

4. Оцалок С.І. Багатозначність нгосем«нтів: деякі механізми формування // Тези доповіді на Е 51і«шрсдкому семінарі славістів у КПІШ, 1993 р. - у друку.