автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Функционирование вариантных форм iменника в русском языке в Украине (социолингвистический аспект0

Полный текст автореферата диссертации по теме "Функционирование вариантных форм iменника в русском языке в Украине (социолингвистический аспект0"

АЩШЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут мовознавства ім. О.О.Потебиі

На правах рукопттсу

ЯНЧУХ Ірина Анатоліївна

ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАРІАНТНИХ ООРМ ІМЕННИКА У РОСІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ З УКРАЇНІ '

} соціолінгвістичні аспект ) .

Спеціальність 10.02.01. - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

Робота виконана у відділі російської ыови Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні АН Україги

Офіційні .опоненти - доктор філологічних наук З.М.БРИЦИН

- кандидат філологічних наук , ' В.М.НЕГОМЩЗЯНОВ

Провідна організація - Київський університет ім.Т.Г.Шевченка

ка засіданні спеціалізованої ради Д.016.28.01 для захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні Аії України /252001, Київ-І, вул.ГрушеЕСького, V.

■З дисертаціє» моина ознайомитися у бібліотеці Інституту

Науковий керівник

доктор філологічних наук Н.Г.03ЕР0ВА

Захист відбудеться 20 квітня 1993 року о /3 годині

о

ногознавства АН України. ’

Автореферат розісланий 20 березня 1953 р

Учений секретар спеціалізованої ради доктор філологічних наук

Н.Г.ОЗЕРОВА

Дослідження мовної флексійної варіантності складає багатогалузеву лінгвістичну проблему, яка іде не вичерпалася, зокрема і в самодостатніх описах кокиої. мови, і в описах П функціонування, в іномовному середовищі.

Флексійна варіантність перегакно досліджувалась в аспектах: загальнолінгЕЇстичному /А.А.Залізняк, ії.С.Горбачевич, Л.К.Грзуді’на та IV../, ортологічному /В.ОЛцкоаич, Д.ГІ.Хатлінська, РЛ.Аванзсов,

В.Л.Воронцоата ін./, лінгЕОдндактичному /Г.її .іжзкєеич,. З.М.Брицин та ін./ та соціолінгвістичному /Л.П.Крисін та ін./. Іскусть наукові узагальнення і ідодо варіантних проявів іменникових флексій у сучасній українській моеі /І.Р.Вихованець, М.М.ПилинськиЯ та ін./.

Із системи варіантних частиномовних форм у цій роботі дослі- . дкусться розбіннссті у вживанні улексій ІМЄННИКІЕ російської МОЇЙ в називному відмінку множини тз родовому відмінку однини, ЦО Е мікросистемі взаємодії віддзеркалює багато сторін мовної варіантності як категорії мовлення. Ця реальна варіантність посилюється коятрастиЕНИм фоном взаємо„ії російської'ноги з .українською, а тому з"ясовує багато; цікавих аспектів функціонування однієї мови у середовищі іншої. . . . •

Ка підставі' аналізу субстантивної системи російської мови сформулювалася гіпотеза соціолінгвістичного дослідження: респонденти, що беруть участь у сені олі нгвістпчном у експерименті, будуть демонструвати кодифіковані форми слабкої та сильної норми, але не будуть при цьому додеркугатися альтернативного вибору. Гіпотеза відображає прогноз результатів соці елі нгві стичного аналізу, спрямованого на опис, пояснення та обгрунтування реаяьн то використання досліджуваних одиниць у мовленні. Таким чнно”, варіанти форм називного відмінка мнокинк та родового відмінка однини., функціонування яких обумовлено лінгвістичними та екстралінгвістичними чинниками, є реальним об'єктом соціолінгвістичного дослідження в Україні1'. Соціолінгвістичні::! чепек? дослідження надає моклн-вості вивчати уункціонуїайня не тільки тих варіанті!:, яким надасться перегага у мовленні, але й. тих, які складають невелику кількість у використанні фори. Таким чином, соціолінгвістичний • аналп відбиває діапазон р?.ріг”ії у повному обсязі, що виявляє

У- Украйно ко-русское двуяаучкз:. Ссцнслсги'.-гскай аспект. -Іі.:

Наукова ду.^л, 1988. - 180 с.

напрямки реального функціонування варіантних форм імзнника у мое-ленні ка протязі певного часу.

Актуальність дослідження варіантності іменникових словоформ у реальному мовленні має кілька напрямків пояснення й обгрунтування. Визначається, насамперед, загальномовознавча обумовленість проблеми, тому що-у граматичних варіантах еисеітлішться історичні закономірності розвитку та взаємодії мов, як і поступове, регульоване, подоланням суперечностей між узусом і реальністю,становлення стилістичних регламентацій, тенденцій узивання, Еибору та соціальної стратифікації. .

Крім того, функціонування варіантних форм, зокрема еідмінкоеих форм, іменника, виявляє у суто граматичному напрямі взаємодію ній ' цими варіантами і частиномоЕною істотністю імені як ядра морфологічної системи мови.

З погляду реального функціонування моеи, зокрема російської е середовищі органічно українському, актуальним є обстеження соціолінгвістичних умотивувань вибору, прихильності носіїв обох мов /чи виключно однієї/до тих чи інших варіантів відмінковихрм імені, серед яких називний множини й родовий однини у флектиЕній варіантній реалізації еияеляють одночасно і закономірності розвитку кожної мови бодай у фрагменті граматичної системи, і стихійну інтерференцію мов,, і явища гіперизму, і підсвідомі наміри мовців до певних мовних уніфікацій. ' - '

Наукова новизна даної дисертаційної праці визначається саме останнім аспектом, актуальності теми, тому що соціолінгвістичне обстеження варіантності російських відмінкоеих форм імені у мовленні і Україні не було ще предметом спеціального дослідження. Уперше на великому фактичному матеріаві встановлюються типи морфологічної , реалізації граматичних значень нззиеного Еідмінка множини та співвідношення варіантних форм, родоеого відмінка однини. Це дозволило описати співвідношення варіантних відмінкових форм імєнникіе різних лг^спко-семантичних розрядів у мовленні респондентів різних соціальних груп. У науковий обіг увіходить еєликий фактичний матеріал, який фіксує відкритість моелєннєеої варіантності. З'ясовуються закономірності реального функціонування кодифікованих безЕаріантних <{срм називного відмінка множини іменників в усному МОЕЛЄННІ. Виявляється тенденційна обумовленість ЕИбору відмінкових форм іменника соціальною належністю респондентів. На великому фактичному матеріал-лі з'ясовуються тенденції функціонування Еаріантних форм родоіого

- з -

Еідмінка однини іменників у семантико-сіштаксичних умоїах контексту з урахуванням сеідчєнь респондентів та лінгвістичних ознак мовної одиниці. Як свідчить соціолінгвістичне анкетування, вибір конкретно'’ ЕІДМІ НКОІОЇ форми" іменника ¡2аЛ2’;аИТЬ ВІД 2ЄЛИК0Ї КІЛЬКОСТІ ‘ мовних ознак слоез, соціальних характеристик респондентів /таритс-рія промивання, соціальний стан, освіта, вік і под./ та особистих моелєннєеих павичок жителів Київської, Вінницької та Черкаської областей України. ,

Теоретичне значення роботи визначається тим, цо виріпення завдань, які поставлені у дослідженні, сприяє: а/ поглибленню загальнотеоретичних положень соціолінгвістики на базі нових даних, які одержано уданому соціолінгвістичному експерименті; б/ визначенню пяяхом анкетування ступеня мовленнєвої активізації варіантних форм називного відмінка мнокини та родового відмінка однини іменників у соціальних моелєіінєеих контекстах; в/ вивченню кодифікованих та некодифікованих варіантних /ісрм іменника з урахувлн-ням соціальних характеристик та індивідуальних уявлень рссповден-тів; г/ описові функціонування варіантних форм іменника з наступник виявленням найбільш важливих для респондентів засобів реалізації граматичного значення слова; д/ виробленню рекомендацій кодо соціолінгвістичного прогнозу ви: чя та оїфьцадпшв питань культури , усного мовлення.

Практичне зндчзкк!? роботи вмотивовується ?-ікі:кк ко^слкг..::« напрямками використання результаті» дос/здаенкя: при написанні' ке-іодичйкх посібників та підручників, а тзкох при. гкклздгкиі спецкурсів та спенсемінарів у вищій гг.олі, які включив';, у сгоо програму питання: актуального мовлєші-:.

Сб^єкток дссіідйєння є ::одї:-;Іко82кі та яекодкфіксгй’Ді йз?:« називного-відмінка множини та родового відмінка сцішчи, рункціону-ванкя яких обумовлено соціальними характеристиками респондентів та м с в ними ознаками слсеа у соціолінгвістично::/ анкетуванні мовців.

Мета роботи помгас у: а./ вивчанні г./икціонувиаял варіантних форм іменника, у різних соціальних групах; б/ порівнянні ступеня активізації мовленнєвих варіантних фори називного відмінка множини то гс ового відмінка однини досліджуваних іменників; в/ визначенні а ктивчсоті типів мсо^елсгі чнсї рсаЛіоаиії граматичних значень називного відмітка пчок’/.'.'Л' за данини соціслінгвістичного опитування; г/ перевірці гіпотези соціолінгвістичного експерименту; д/ з''ясу-

Еанкі тенденцій функціонування кодифікованих та некодифікоганих варіантних субстантиЕНих форм у мовленні.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань: .

І/ виявити часткові, порушувані відкритістю мовленнєвого про-

цесу, закономірності у розбідностях та одночасній уніфікації варіантних флексійних форм іменників; ' .

2/ вивчити.прояв ознак соціального стану респондентів у сферах їх комунікації та визначити еплие соціальних характеристик на вибір моеи спілкування у соціальній групі робітників;

З/ описати еплие лексико-семантичного, синтаксичного та стилістичного чинників на використання маркованих форм називного' -

Еідмінка множини та родового відмінка однини; '

' 4/ проаналізувати еплие соціальних ознак респондентів /соці-

альне становите, рідна мова, спільність території проживання, вік, освіта та ін./ на гибір варіантної форми досліджуваних еідмінкіе;

5/ враховувати індивідуальні навички та уявлення респондентів про використання варіантних відмінкових форм, які відповідають їх комунікативним потребам; .

б/ за даними соціолінгвістичного опитування дослідити еплие лексико-граматичних ознак на використання варіантних іменникових форм-у різних соціальних групах респондентів;

7/ дослідити типи .мовленнєвої реалізації кодифікованих та ке-кодифіковвних варіантних й>рм називного відмінка множини досліджуваних іменників;

д/ визначити співвідносшння субстантивної варіантності форм родового Еідмінка однини, які відбивають особливості та закономірності реалізації партитиЕкого значення іиєкиикіе певної семантики у різних синтаксичних конструкціях /за даними соціолінгвістичного а «катування/;

9/ визначити тенденції функціонування еідйінкоеих форм у-мовленні. ,

_Методи дослідження спричинені обраними аспектами дослідження. У роботі використано метод соціолінгвістичного'анкетування. Серед методіе, які застосовувалися при вивченні відмінкоеих форм імеи-ника у різних стилях писемного мовлення, чільне місце посідає описовий метод. Метод кореляційного аналізу заетосовуваЕСЯ при описові функціонування варіантних $>р!і іменника у різних соціальних групах'респондентів, а також при опрацюванні .даних соціолінг-

біотичного опитування. Для збирання матеріалу дослідження було розроблено соціальну анкету та питальник. Метод статистично" оцінки було застосовано при опрацюванні даних соціолінгвістичного анкетування, якз здійснювалося на територіях Київської, Вінницької та Черкаської областей влітку 1988 року. Статистичним підрахункам 'підлягав матеріал опиту 1140 респондентів. Крім того, залучено ' картотеку /200 одинць/ називного відмінка мнокини та родового відмінка однини у різних семавтико-синтакскчних конструкціях російської мови е її писемному різновиді: художні та публіцистичні твори російськомовних письменників України, а також періодичні російськомовні видання за 70-80 p.p. .

На_захист виносяться _та к і тези: . '

■ І. Варіантність як властивість функціонально обумовленого використання флексійних форм називного відмінка множини та родогого відмінка однини іменників характеризується регулярним вибором і системністю. Регулярність вибору виявляється у всіх типах морфологічної реалізації граматичних зни.чень, ідо відрізняються співвідношенням варіантних форм у мовленні. . ' .

2.Реальне функціонування та вкбі£ варіантних ферм визначаєть-

ся системою нормативних правил, соціальними характеристиками респондентів /рідна мова, соціальний стан, спільність території .

прскивання та ін./, а такс* індивідуальними уявленнями мовців про особливості функціонування відмінкових форм.

3. Вплив указаних соціальних ознак респондентів к з ]іункціону-. вакня варіантів с виявом різко направленого вибору усних варіантних £ ідмі нкоеих форм. Аналіз мовленнєвої варіантності і урахуванням соціальних ознак респонденті В Є свідчення!.' особливостей мовленнєвої реалізації основних типів морфологічної варіантності.

• Ч. На вибір варіантної відмінкової Аорми називного відмінка, множини впливають соціальні ознаки та індивідуальні навички респондентів, а такс:;! лінгвістичні ознаки мовних одиниць: лексичне та граматичне значення слова; актуалізація значення, збірності та засобів її виявленні, які збігаються з варіантною формою семантики множинності -з /-я ; акцентологічні характеристики словоформи;' грамична аналогія, зд"спричиняє використання неколифікованих варіантів називного відмінка ".погини іменників, рекомендованих нормой' як без варіант ііх; .актуалізація мовленнєвих одиниць.

5. Нерівномірний кількісний розподіл флексійних варіантів у різних тип-іх «гг^сясгічної реалізації е відображенням перепекти-

- є -

ги збереження обох варіантів відмінкових форм називного відмінка множини імєнникіе у реальному мовленні.

6. Висока частотність варіантної форми -у /-о / яка втілює флексію родового партитивного, виявляється у певних семантико-синтаксичних конструкціях, обумовлених валентністю дієслова, кількісними детермінантами /показники кількості, дозифікатори, кіль- . кісні прислівники, компаратнЕИ та ін./. Вище на гед єні моені ознаки у поєднанні із соціальними характеристиками респондентів /соціальний стан, спільність території проживання, рідна-мова і под./ сприяють активному використанню варіантних форм на -у /-в у словосполученнях з родовим партитивним. -

. 7. Використання відмінкових іменникових форм називного множини та родового однини визначається стилістичної) орієнтацією російської літературної.мови у її писемному різновиді, а також лексичними та граматичними значеннями контекстних партнеріЕ. Актуалізація відмінкових форм, ті виражають семантику множинності та парти-тивності, вбезгсечується функціонально-стилістичною організацією писемної мови, сполученням слів певної семантики та структурою речення.

Аптзобаїдія роботи. Осноені положення дисертаційного дослідження висвітлено у доповідях та повідомленнях-на республіканській ¡/арковій конференції "Двомовність у радянському суспільстві" /Вінниця, травень 1588 р./, на конференції молодих вчених Інституту мовознавства ім.0.0.Потебні АН УРСР /вересень 1989 р./. Дисертація обговорювалася на засіданні Відділу російської'мови Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні АН України. Осноені результати та висновки дослідження викладені у науковій статті та трьох тезах.

Дисертація складається із вступу, трьох_ розділі в, е яких міститься 15 парагдадяв, еискоекіе_, ^исноекоеих по_локгнь_/тез/_!_ бібліографії, переліку-літературних,джерел, а танок трьох ¿едат-кіе.

Пе£ший_розділ “Функціонування російської мови у різних сферах комунікації та соціолінгвістичний аспект субстантивної варіантності" складається з трьох параграфів, у яких простежується: прояв ознак соціального стану респондентів в офіційній та неофіційній сферах'комунікації і вплив .цих ознак на вибір моей спілкування, з також характеристика основного інструментарію соціолінгвістичного дослідження-. • ’

Інструментарій цієї роботи становить соціологічна анкета’.

та лінгвістичний питальник, які виявляють кількісно-якісні характеристики учасників соціолінгвістичного експерименту, дистрибуцію та особливості функціонування ггрізктних фсрк іменника у мовленні респондентів дослідмуванкх груп. Мовлення - "діяльність-, яка пов'язана з функціонуванням мовних знаків"1/, визначається у роботі як актуальне /реальне/ мовлення. Така конкретизація поясниться тик, що мовлення, яке співвідноситься з соціальними характеристиками респондентів та обмежене у часі, виявляється при соціолінгвістичному опитуванні як актуальне для респондентів різних соціальних груп. .

. Соціолінгвістичне анкетування у цьому розділі спрямоване на вияв морних навичок респондентів у різких ситуаціях офіційного та неофіційного спілкування. Офіційна сфера обмежується сферою виробничої діяльності респондента. Неофіційна сфера визначається спілкуванням у сі''"ї, з батьками, друзями та ін. Соціолінгвістичне обстеження респондентів усіх соціальних груп /робітники, інкенерно-технічні працівники, слуибовці, студенти та учні/ Київської, Вінницької та Черкаської областе?, показує, що за самооцінкою еокк досі- . ре володіють українською та російською ловами. Усі, хто бе~е участь у соціолінгвістичному експерименті, відзначать, ¡зо вільно говорять, читають та пииугь як тдасіаськоо, так і українською *,:ога-. ми. Така сакооаі низ имел« гостей нз відповідає реальному вихори ста не мов, яке підтве^дкустьсч сеаіодінггі«;.-:г.:к аккетугиккяи із детальніея!'И запитеапжи. За даними зннет г/.коркстгши російської кори та української моей дпферзчціюстьоч в зале:-:::сс?і від виребпп-чо-прсфесійної сфери діяльності та неофіційної с'.є:,.: спілкування. Та::, наприклад, у параметрах згкчейкого спілкування у сі:."ї та на роботі оцінки мксрістзння обох ке* диферзнц-і яяться і становість . у сімейному оточенні р-зспсндентів - робітників Київської області:

76 % укр.мова, 19 % рсс.;.:ова; респондентів-робітників Вінницької області: 68 £ укр.мова, II % рсс.мсдо; респонденті г-рсбіткккіг Ч'гпхзоької обл.: 7С ;5 у;...'сва, ?. .' о в.:.. Подібно опитано групи і нкенерно-технічних працівників, службовців та студентів.

дсклз.пно аналізується вибір кое и спілкування у наіічисельні-аій гі.'упі респонденті в-робі тинків з такими соціальними характерис-

V Кодиг А.і;., Крилов:* С.Л., Одиннсв 3.3. ^ункцнональние типи русскси рани. - гхглз, 198.?. - С.І7,

тиками: вік1/, рідна українська мова, територія пропивання тощо.

За даними опитування респондентів Вінницької області використання російської мови е неофіційній сфері збільшується ЕІД П до ІУ групи і становить 20 % та ЗИ Максимальна кількість інформантів /від 53 % до .60 $! віддасть пзревагу е неофіційних умовах українській мові. За даними анкетування інформантіЕ Черкаської області використання української нови е офіційному спілкуванні розширюється /відповідно по групах: І - 33$, П - 32$, И - 41%, ІУ - Чд% та ін./ У неофіційному спілкуванні такои спостерігається широке використання української мови робітниками усіх еікоеих груп: І - 67%, П -76%, Пі - 68%, ІУ - 61%, У - 57% тощо. - ' '

ПоЕіііста одержані дані функціонування російської та української мов у різних сферах спілкування різних опитуваних груп фіксу- . стьогі у багатьох таблицях та графіках. Необхідно зауважити, цо соціолінгвістичне опитування не Естановило ос та точних, піде тав для висновків про використання мов у різних сферах комунікації. Ознака за віком впливає на вибір мови спілкування у соціальній групі робітників', але вона диференціюється територіальними ознаками мов-нів, а також коректується індивідуальними мовленнєвими навичками респондентів. Соціолінгвістичне анкетування респондентів стгороє умови -для вияву самооцінки мовних процесів та функціонування мовних засобів у різних сферах спілкування. Таким чином, особливості: використання російської мови, «о є характерними для досліджуваного періоду, виявляються у мовленнєвій поеєдінці респондентів, поширення російської мови у виробничій сфері може відбиватися на виборі варіантних форм називного відмінка множини іменника. У зв"язку з цим виникає цілий ряд питань, поЕ"язаних з функціонуванням Еаріантних форм іменника у мовленні респондентів різних соціальних груп. Ці питання досліджуються у П розділі.

У ДР2.Г0МХ .розділі "Соціолінгвістичний аспект функціонування варіантних форм називного відмінка множини іменника" аналізується функціонування кодифікованих Еаріантних форм назиЕНОго Еідмінка ’¡конини 22-х іменників, некодифікоганих Еаріантних форм Ц-ти іменників з флексієв -а /-я та некодифікоЕаних форм 9-ти іменників з флексієс -ц /-и у реченнях лінгвістичного питальника

У цьому дослідженні розмежовуються П"ять груп за роком народження: І- - 30-39-го р.н.; П - 40?49-го р.н.; И - 50-59-го р.н.;

ІУ - 6С-69-Г0 р.н.; У - 70-79-го р.н.' . о

/ з урахуванням соціальних розбіжностей щодо професійних, вікових, територіальних та ін. характеристик досліджуваних груп робітників,

■ інженерно-технічних "працівників, службовців, студентів та учнів/. Вибір відмінкової форми сй^мовдсється діса соціальних характеристик інформантів досліджуваних груп та індивідуальними уявленнями та асоціаціями респондентів про особливості використання варізнтних форм граматичного значення множинності іменника у називному відтінку множини. Соціальні характеристики та особисті [¡звички використання мовних засобів впливають на активізацію л^нгвістичних ознак мовних одиниць, з саме: лексико-граматичне значення слова, відновлення збірності у загальній кількісній семантиці іменкнкз у називному ' відмінку мноккни, акцентологічні жагактеристкки слова, граматична аналогія. Ці лінгвістичні показники пов"язані, по-перше, з діев семантичного чинника, який регулює використання форми іменника в залежності від комунікативної спрямованості мови.

Дією семантичного чинника обумовлений вибір засобів оформлення лексико-граматичного значення слова. Варіантна форма назиЕНОг© відмінка співвідноситься з використанням слога певної семантики у різних сферах функціонування. Обмененість використання сліе виробничо» сферою супроводжується реалізацією (>орм на -а /-я , які виступають маркером значення множинності іменників у називному відмінку множини. По-друге, вплив значення збірності супроЕОДйує-ться актуалізацією семантики збірності у загальній кількісній семантиці іменника у називному відмінку множини. Нерозрізнення /¡Збо часткове нерозрізнення/ семантики множинності та збірності ,супроводжується вживанням форми, яка збігається з формо» збірності та множинності - флексією _ а/-я . По-третє, використання наголосу як функціональної мовної ознаки відзначається його пересуванням на еідмінкоеє закінечецня іменника. Цей процес проходить з використанням акцентних варіантних форм на -а_/-я. По-четверте, дія граматичної аналогії супроводжується варіантним використанням кодифікованих форм називного відмінка множини, що призводить,до порушення норми. По-п"яте, мовленноЕа актуалізація, яка обумовлена часом та інформаційною вадливістю висловлювання, вплигає на варіантність форм називного відмінка множини. '

Комплексний вплив описаних чинників стимулює функціонування формальних засобіЕ виявлення множинності за допомогою двох варіантів із збереженням потенційних можливостей як однієї, так і другої форми. Ця тенденція Еизначається у 5-й типах мовлєннєеої реаліза-

ції Еаріантних форм називного відмітка множини: І. -а/-я >-ы/~и/;

2. -ы/-и/>-а/-я/*. 3. -а/-я/с0*^ ; 4. -ыЛ-и/^*^ ;

5. -а/-я/ = -ы/-и/.

За даними соціолінгвістичного анкетування соціальні характеристики респонденті2 і ситуативні ознаки іменників спричинавть механізм вибору, який не зводиться до більшгс використання одного варіанта та занепаду інсого, а набуває багатоаспекткого характеру і стосовно конкретного слова зумоглвється збереженням обох варіантів з урахуванням статистичних висновків щодо їх функціонування у моелєнкі. Аналіз Еаріантних відмінкових форм імєнникіе у російському моелєнні 2 Україні виходять з цих настанов.

У моелєнкі досліджуваної групи робітників промислових та сільськогосподарських підприємств найбільша кількість лексем розподілилася у типах двоЕаріактного використання. Кількісна перевага у використанні варіанта мойв здійснюватися і на користь -а' /-я : стабэля-55 %, кителя - 55 £, генткля - 5Ч %, трактора^ - 53 %,

крейсера - 50 % та ін., і на користь -н/-н: .^лапаны - 42 %, кор-

ректоры - 50 %, редакторы - 51 % і под. При наявності кількісної переваги варіанта на користь -а/-я /вимпела" - 46 $, прожектора" - -

57 %, трактора - 53 цеха - 58 %, слесаря - 60 %, шеф ер а - .

47 %/ завжди залипаетьсч можливість збереження у .ойлєккєеій прак- . тиці другого варіанта на , що має таке відбиття у відсотках:

вимпели - 22 %, прожекторы - 23 /5, тракторы - сі %, цехи - 17 -

слесари - 27 позеры - 26 %. У деяких випадках кількісна перевага досить вагома: прожектора - 57 &'/^а / - 3 £ /сі1/'» трактора -•

53 % / - 3 /з Аь'/; слесаря - 60 £ Ля/ - 3 £ /-¿У; редактори -

51 а'/^н/ - 15 % АаУ; хсгзакторы - 50 р /-у/ - 15 % ¡-¿[73 іненх

випадках цл відстань скорочується : почегки - 27 £/-а /- 23 ^ /-и/; сеп:іерц - 26 ^ /-з/ - 17 ¡5 /-ц/ та ін.

Таким чином, варіативність імєнникіе у називному відмінку множини здійснгеться у напрямах, які враховують, з одного боку, лексичну локалізацію, загальну семантичну орієнтацію лексеми, відновлення збірності у загальній кількісній семантиці іменний, акцентологічні характеристики слова, граматичну аналогію та актуалізацію мовних одиниць, а з іншого - непередбачений і кзпосяідов-ний склад індив*дуальних уявлень і навичок респондента. '

Пертий напрям веде до актуалізації одного з двох варіантів іменника, другий.обумоглге різноманітний вибір варіативного вияву

комбінаторних флексійних засобів у мовленні. Використання слабких норм іменникових закінчень у назигному множини респондентами, яких за умов праці названо інменеряо-технічкими працівниками, мяе свої особливості. Це, у першу чергу, стосується розподілу Іменникових закінчень у відношенні до варіантів на -а/-я та -ы/-и. У порівнянні 3 мовленням робітників,' мова інженерів відрізняється ЗЗлОНОМІр-истю використання тільки варіанта на -ы/-и /клапаны - 51 %/, або перегарним використанням варіанта на -н/-и з коилигісто виберу іншого закінчення: гымпелы - 50 % /—ы/ - 19 % /—а/; почерки - 50 % /-ы/ - 14 % /-аУ; сейнеры - 41 % /~ы/ -18/3 /—аУ» Не виключається можливість рівноправного використання обох варіантів слабкої норми: прожектора /-я/ - 24 % /-а", -ц/; трактора1" /-а/ - ЗО /-і,-у./; це-xrf /¿і/ - 40 % /-а,-и/ та ін. У цілому к у мовленні інженерів простежується характерна і для респонденті в-робітників тенденція до збереження обох варіантів слабкої норми. ■

Не є еинятком встановлена закономірність і стосовно групи службовців, хоча вона неоднорідна за своїм складом. Мовлення представників таких професій, як вчитель, бібліотекар, більш традиційне у використанні форм на -ьУ-и. Тільки -нУ-и використовуються у таких лексемах, як бамперы / 25 Я/, вынпелц / 20 %/, клапаны /32;о/, редакторы /59 Jí/, теноры /23 5?/. Решта респонпентів-слукбовід} в зберігає можливість використання обох варіантів з перевагои, як правило, форм на -ц/-н. Тенденція до збереження слабких норм у мовленні простежується і у виборі варіантних форм студентами -філологам1/. Розподіл варіантних засобів ведеться за типами переважного використання одного із варіантів з обов'язковим збереженням іншого, наприклад, респонденти віддають перевагу формам на -ы/-и за такими процетними показниками: 46 % - бампери, 51 %- ведтили,

33 % - вымпелм, 75 % - клапаны і под. Але використання Цих форм сеідчить про зберенення у моеленні й іншого варіанта, а саме на -аУ-я: відповідно 20 %, 20 %, 19 %, 20 %. Навіть досконале володіння нормами не забезпечує повної переваги одного з компонентів слабкої норми над іншими можливими. Вибір з перевагою форм на -4/-п залипає можливість кивання варіанта на -н/-и у таких лексемах, як прокектора' /-#/■ - 59 % / 25 сектора" /-н/ - 50 %! 21 %; штабеля' /—и/ - 72 %/ 21%', шторм а' /-и/ - 66 27 % тогю. Таки Г; пе-

рехід, до використа”ня словоформ із слабкими нормами дає иодлиеість дЕОЕзріантного вибору е залежності еід лексико-секанп'чних особливостей конкретного слова. Таким чином, у.мовленні студентів

забезпечується вживання обох елемен.ів слаокої норми.

Сильні корми являють собой, за еисловом М.М.Пилинського, "єди-иу можливість ковної системи"-^' і підлягавть, на нап погляд, більш детальному аналізові, бо саме у мовленні Еаріантні реалізації покуть набувати нової якості. Суперечності і труднощі виникають або зникають при використанні сильної норми іменникових закінчень у називному відмінку Мі.омини. Саме Оезваріантні форми лексем демонст-русть при функціонуванні монливості некодигіікованої реалізації , фс.гм називни'о відмінка множини. Особливо це простежується у моелєн-н: респондентіЕ-робітників та СТУДЄНТІ Е-фІколотів, які за-своїм соціально-професійним станом і мовними смаками уособлаоть у відношенні до слабкої норми, з одного боку, прагнення відійти від "традиційних” засобІЕ використання форм, що пов'язується з професійної) орієнтацією респондентів,» з інпого - тенденції),до збереження книмшх норм, чого вимагає філологічна орієнтація респондентів. Виявляється, що обидві групи респондентів порушують нормативні . вимоги щсдо використання сильних норм. Про цэ свідчать такі статистичні дані. Серед усі/. 11-ти лексем на -а/-я", які аналізуються , у соціолінгвістичному опитуванні /адреса, борта*, катера", корпуса /воєн./, лагеря, отпуска, пропуска, роста", якоря, директора', снке- . оа/', фіксується можливість використання некормати^ногв варіанта на -ч/-',і. Геспонд2нт!!-робітникі! віддасть перегагу нормативному ежиезн-кц словоформи у називному відмінку множини у та..их процентних ■ показниках: 18 % - борта; 29 % - катера; 20 7° - якоря; 43 % -отпуска; 23 % -роста; 65 % - пропуска. Решта надає' перевагу неіюр— ■ матиЕним варіантам з додержанням вимог годо більшої частотності , використання ферми на —ч/—я у порівнянні з фермами на -н/-к; ;

відповідно: ботгга - 60 £ /22катера" - 57 £/14 якося" - 54%/і6$\ роста - 35 /З/ІЗ £; пропуска" - 29 #/6 %; адреса" - 16 %/Ъ £; директо-м-69 $о/І9 % тощо. У групі студентів-філологів перевага надається двоварі антному Епбору на користь -а/-я: б о ста - 73 £/27 кате-£а - 62 %!і4 корпуса /гоен./ - 81 %/14 £; отпуска" - 71 £/ІІ пропуска* - 82 £/13 якоря - 67 Я /Ю & ,7'ир акт о ра - 60 £/18 £• . Така кількість студентів за процентами дотримується у мовленнєві? практиці вимоги нормативного безваріантного використання словоформ-на -аУ-я": 24 % - катера"; 5 $ - корпуса", 16 £ - отпуска, 5 £ - £Р9-пуска"; II % - якоря; 22 £ - директора'. .

^ Пилинський Н.М. Мовна норка і стиль, - К., 1^-76. - С.72

У словах, рекомендованих нормой до безваріантного використання з флексіеі) гУ-и, типу: корпусы /атлетические/, контейнеры, прути, миксеры, колени, ЛИСТЫ, УЯЯ5Н8РЫ, конструкторы,--лекторы, у мовленні робітників спостерізгається така ж тенденція до збереження можливості до-варіацій. Так, деякі з цих словоформ розподіляється у межах переважного використання -ы/-и із збереженням ненорматив-і^го варіанта на —а/—я: миксеры - 35 % /18 %, коленії - 62 /2/15 %,

ин'яен_ет)ы -23/0 /Ю /?, конструкторы - ЗСГ5/І8 £, лекторы - 49 %/ІЧ% тоцо. Крім того, у цій групі поширені тенденції де збереження переважного використання' флексій -а/-я із збереженням нормативного закінчення '-ч/-и. Це має такий вигляд у словах: корпусы /атлет./-

58 % /-а*/ - 17 $ /¿</; контейнери - 45 % /-а'/ - 2С $ /^?/; ннженеры-32 /-а/ - 17 $ /-ы/ тощо. Серед респондентів-студентів потяг до збереження сильної норми менший, ній у попередній групі: листи / ЗО %!, миксеры / 5 %/, колени / 35 %/, конструкторы /12 /£/, лекторы / 7 /г/. Але більше проявляється тенденція до збереження переважного використання нормативних форм з урахуванням ненормативного Езріанта: листы - 56 /«/14 %\ миксеры - 67% / 24%, колени - 53 ^/7 %', контейнеры - 51 %/ 32 %; инженеры - 56% /27 %’, конструкторы -51 %/13 %; лекторы - 39 %/ 8 % тощо.

Звернення до даних соціолінгвістичного обстеження показує, то мовлення робітників характеризується розподілом варіантних форм називного відмінка у тих типах морфологічної реалізації, які фіксують перевагу використання форм на -а/-я. У мовленні респондентів і нгскх досліджуваних груп зберігається можливість альтернативного вибору з більш високими кількісними показниками співвідношень варіантних форм у визначених типах морфологічної реалізації.

На відміну від даних соціолінгвістичного опитування, яке враховує можливості використання кодифікованих та некодифікованих форм називного відмінка множини під впливом соціальних характеристик респондента та лінгвістичних ознак слова, реалізація кодифікованих іменникових форм у писемному мовленні визначається дією лексичного, синтаксичного та стилістичного чинників, які визначавть спослучення слів у реченні.

У третьом_у розділі-"Соціолінгвістичний аспект функціонування варіантних форм родового відмінка однини іменників" аналізуються варіантні форми ре-'0Еииних іменників, назв продуктів харчування /лук, чеснок, перец, сыр, мед, сахар, виноград, изш тс:.;о./; рідин та напоїв /чай, сок, компот/; будівельних матеріалів /бетон,

цемент, песок/, ліків /разелнк, йод,'; ипадів та природних яеиід /снег, туман, мороз/; понять, поЕ"язаних із діяльністю та станом людини /юмор, смех, пум і под./, дослідження функціонування варіантних форм родоЕого відмінка здійсняється у нежах семантико-синтаксич-яих конструкцій, визначених для конного окремого слога з вкщенаведении лексичним значенням. Семантико-синтаксичні конструкції розподіляється за групами. Пещу групу складають речення, які займають премінну позиціп між самостійним граматичним зразком та неповної) його реалізацією: або двокомпонентних дієслівних речень / дайте чаю '! - Час!/, аз0 інфінітивних речень /Денег бы достать !/ -

- Денег бы ! /. Соціолінгвістичний аналіз варіантності форм родо-еого відмінка однини у цих конструкціях обумовлений тим, ^0 "родовий самостійний показує, ко предмет розгортається, або до пєеної міри повинен розгортатися. Ситуація виявляє, яка з деох моклпеос-тей с реальной .

другу гсупу речень з родовим відмінком однини складають речення, в яких відсутня дієвідмінювана форма ді^лова. Семактико-син-таксична характеристика цих конструкцій пов"язаііа із заперечним словом кет. Заперечення у таких конструкціях є формально - необхідним елементом структури. Родовий відмінок у таких реченнях складає один з компонентів предикативної основи конструкції. При цьому позиція рогового відмінка на початку речення може визначити актуалізацію відмінкової семантики та ферм її реалізації.

до складу конструкцій тгетьої групи входять речення з родовим відмінком однини іменників у сполученні з дієсловом, Ііермз реалізації граматичного значення род. відмінка однини визк&чнсться лексико-семантичними знаками досліджуваних іменників, а '"аксж . здатністю наведені-,х слів сполучатися з певними дієсловам’.:, У цих конструкціях семантико-синтаксичні валентність дієслова створ ге рзлевантні умови актуалізації однієї з варіантних £орм родового відмінка од ми ни досліджуваних слів.

Четверту ггупу складають речення з детермінантами кількості.

До їх складу входять лаксико-семантичні показники кількості речовини : І кг сахару /числовий покажчик/; чажа чаь, кувг/.н квасу /різкі дсзи}ікатори/; мало, много - луку, перцу, с негу /кількісні прислівники/; бпл.ьпе, меньпе, более, менее - вазелину, сахару -

I/ Р.Якобсон. К общему учению о падеже: Обідее значение русского падежа //Р.Якобсон Избранные работы. - М.-.Прогресс, 1965. -

С. 147.

/компаративи/.

Звернення до даних соціолінгвістичного дослідження показує,

по-варіантність форм іменників у-родовому відмінку однини має __________

різноманітний характер і відрізняється як у чех;ах однієї соціальної групи /робітники, що проживають на різких територіях/, так і між досліджуваними соціально-професійними групами /робітники, службовці, інженерно-технічні працівники, студенти та ін./.

Лінгвістичні чинники, у ролі яких виступають самостійні конструкції, речення із запереченням, семзнткко-синтзксичнз Еалянт-ність та детермінанти кількості, визначають вибір варіантних форм родового відмінка однини іменників різних лексичних груп. Релева ¡¡тинин у виявленні партптквкого варіанту -у/-в е синтаксичні конструкції з родовим самостійним та семантико-синтахсична валентність дієслова, яка визначає обов'язкове сполучення дієслова з іменниками досліджуваної семантики.

У реченнях з родовик самостійним кількісні показники частотності партитиЕного варіанту форми -у/-ю збільшується від професійної групи респоздентхв-робітників до соціальних груп студенті2-філологів і службовців та інженерно-технічних працівників.

Родовий з заперечним словом нет розмежовує варіант партктиву на -у/-» з найбільво.» частотністю у службовців та інженерно-технічних працівників, з наймекшои - у групах робітників.

Семантико-синтахсична валентність дієслова та родовий з детермінантами кількості релевантні. у використанні варіантних форм на -у/-ю у досліджуваних групах робітників Київської області, студентів та службовців - з більш ексокими показниками частотності, з кешл високими - у професійних групах робітникії Черкаської та Вінницької областей. ■

Підоймовими, можна твердити, що соціолінгвістичне анкетування Еизначає семантико-синтаксичні конструкції для соціально-лінг-еістичної актуалізації Еибору варіантної форми іменникових закінчень у називному відмінку множини та родовому відмінку одніши. Однакові синтаксичні конструкції обумовлюють диференційоване використану ня іменникових форм. За даними опитування респондентів функціону- . вання варіантних форм називного відмінка мнояиии та родогого' відмінкй-однини спрямовується , з одного боку, на вибір двох форм іменникового закінчення з різними співвідношеннями та перевагоа використання одного з варіантів, а, з другого - на безваріантне використання іменникової форми як у називному відмінку і;конини, так і у

РОДОЕОМУ відмінку однини. -

У цілому функціонування та реалізація різних типіе співвідношення відмінкових форм обумсвлсеться активізаціє^ мовних ознак слова та соціальних характеристик респондента, семантико-стилістично» спрямованістю контексту у досліджуваних творах, а також соціальної) диференціацією респондентів за професійними, віковими та індивідуальними характеристиками учасників соціолінгвістичного експерименту.

З теми,дисертаційного досліджьння опубліковано такі праці:

І. Олексійна іменникова варіантність у російському мовленні е Україні: соціолінгвістичний аспект // Мовознавство. - 1552,-№ б. - С.25-30.

2. Соціолінгвістична оцінка варіативності партитиву у російському мовленні в Україні // двокоеність у радянському суспільстві: двомовність та багатомовність як характерна особливість суспільно-політичного та культурного життя радянського суспільства / Тези., республіканської наукової конференції. - Зі .ниця, 1988. - С.37-39 /Російськои моеов/.

■ 3. Мовна варіативність в аспекті соціолінгвістики // Взаємо-

дія української та російської мов на території України і актуаль- ' ні проблем:; їх дослідження та викладаиня /Тези чвуково-практич-кої конференції. - Полтава.-- 1953. /Російсько» мовою/.

4. Оункціонально-стклістична актуалізація морфологічних варіантів // Стилістика російської мови: зістзвний та описовий аспекти /Тези наукової конференції з проблем секагткчііих досліджень. -Хар-кіе, 1993 /у друці//Російською мсеов/. • ’