автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Морфопоэтика iменника та дiеслова (Порiвняльний анализ iдiолектiв Б. Ахмадулиной и А. Вознесенского)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Морфопоэтика iменника та дiеслова (Порiвняльний анализ iдiолектiв Б. Ахмадулиной и А. Вознесенского)"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРдАВНИЙ УЕІЗЕРСИГБї ім. І.І.іВЧНЖОЧА

; ■ •; Г.п

' ■ На правах рукопису

СЕ15ЕНЕНКО Лариса Анатоліївна

МОКХМШТИКА. ИБШША ТА ДІО СЛОВА (Порівняльний аналіз ідіолектів Б.Ахмадуліної та А Лознесенського)

Спеціальність 10.02.01 - російська мова Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук '

Олеса - 1994

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана в Одеському дорлс8т>ному 'педагогічному інституті ім. К.Д.Ушинського. >,

Науковий керівник • ' докто$> філологічних наук, '

профессор Карпенко Юрій Олександрович.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук,

лроФзсор Колесников Олекоандр Андрійович,

кандидат філологічних наук, доцент Горбань Вікторія Володимирівна. .

Провідна організація - . Чернівецький державний уиїверси

• тет ШО України, м. Чернівці).

За»ист «ідбудаться 17 лютого. 1994 13- о 13.00 годині на засідай ні спеціалізованої ради К 068.24.03 в Одеському державному уні верситеті за адресою 270056, м.Одеса, французький бульвар 24/26, ауд. 130.

З дисертацією можна огша!*о>«?ися в науковій бібліотеці Одесь кого університету.

Автореферат розіслано •14- січня 1994 р.

Вчений секретар сгтещалізочано? вченої ряди

Тхор Н.М,

з

Експресивно-конотативний потенціал граматичних категорій, значень і форм у поетичному мовленні, семантико-етиліетичний аспокт у функціонує-шні варіативних чи маркованих граматичних і.?орм та відповідних до них значень в ідіолектах поетів - мк сбмезуємось зіславшім аналізом виразних засобів морфологічного рівня у Бсллк Ах-мадуліної' та Андрія Бознесенського - е цікавою, але недостатньо вивченою областю морфологічної системи мови»

Объектом малііиення у нас стели морфологічні засоби виразності у поетичному і.ювленні, конкретні способи естегичної актуалізації граматичних- одіщкць /форм і значень/ як узуальних, так і оказіональних і метафоризованих. Ми. прагнемо показати, як "зміна граматичної форми, при збереженні лексики .і. загального змісту тексту, призводить до порушення ТОНКИХ',, деколи ледь помітних, але суттєвих смислових і стилістичних зв"язків" / .В.Чичерін/. У цьому ми вбачаємо актуальність нашого дослідження.

"При сучасному стані науки про поетичну мову безконечно корисніше інтенсивно-поглиблений аналіз однієї стяхіт в індивідуально мовному мікрокосмі, нік скачки гігантськими кроками навкруг усієї "поетики" сучасного творця" /В.В.Вяно’тшов/. Повністю поділяючи цей погляд, ми вибрали як предмет дослідхоїтя актуачізований еклре-сивяо-конотатакші потенціал граматичних категорій, значень та форм іменника'і дієслова в поетичних ідіолектах Б.Ахмадуліної та А.Вознесенського, зіставлення способів передачі вторинної інформації граматичних одиниць /конотативного значеня, яке вміщує експресивно-оцінний і фунвдіонально-стилі стичний компоненти/, котра виникає: завдяки функціонуванню в поетичному дискурсі маркованих чи метафоризованих граматичних форм і значень в межах певішх категорій, властивих дослідаувашш частинам мови. Конотативний аспект аналізу морфологічної системи поетичного МОВГЭННЯ є- ае маловивченим, можливо, через традиційний, погляд на морфологів як периферію виразних можливостей, як таку, що не дає матеріалу для художникової рефлексії, де усе многократно обумовлено і не припускає свобода вибору форми виракегода. Узагальнено ця точка зору звучить тат: -

’Тсі категорії та елементи мови припускають естетизація, хоч і схильні до неї у різній мірі: мент за все використовується в поетичних ЦІЛЯХ морфологія" /Русский ЯЗЫК. Энциклопедия/* Ї'-И я поділяємо точку зору РЛкоосонаї котрий стверджував, що граматичні категорії, значення і форт у поетичному мовленні "діять подібно до поетичних образів". ■ .

Серед загальпотєорет'ичзшх досліджень, присвячених проблемі

4 .

виразності морфологічних одиниць, слід виділити роботи І.В.Арнольд, А.В.Бондарко, Р»Х.Вольперт, КЛванової, Д.Лашкової, Г.П.Ікакевич, ОЛ’Лоссрз, Р ,Г»Пі отровського, у .В.Попова, -Є.Швадельс та ін. Початок дослідження Цієї проблеми на і.лтеріалі худолзііх текстів - як поетичних, так і прозаїчних - покладено було В.В.Виноградовим, Г.О.Вннокуром, В.Л.Грпгор"св:га, І.А.Іоновою, А.Л,Чичеріним, Л.В.Щорбою, P.O.Якобсоном.

Ул по виявили кодної робота, до б досліджувались на морфологічно:,-:/ рівні особливості ідіостилів Б.Ахї.іадуліпо! та А.Возносенськсго. Тому їм зробили спробу глріііопоєтичного аналізу творчості кожного із згаданих авторів, а також спробу, здійсняти зі ставний аналіз' динамічних елементів морфологічного рівня в їх ідіолектах. Коло досліджуваних яьад включає такі аспекти: морфолого-сеиантичний, морфолого-син таксичниіі, ї/орфолого-словотвірпий, формально-морфологічний та.мор-, волого-стилістичний /аспекта, запропоновані І.А.Іоновою/. Отже, в роботі зіставляється функціонувавший шржостилем в ідіолектах обох і постів на рівні стилістичної синтагматики, У цьому полягав наукова новизна наиої дисертаційної роботи.

Матеріалом дослідження стали тексти творів двох визначних сучас них поетів Б.Ахмадулінот та АіВозносєнського від ранніх видань до останніх публікацій. Усього а зчоно 402 о тор. Об’єм досліджених слововжвань - 4 тисячі одиниць. Зі ставний аі’ачіз морфопоетаки їх ідіостилів виявив спільність тендепній щодо використання виразного потенціалу норфодогічних одиниць.

Лля коментування і обробки даних ш користувалися матері алами тлушчних та ортслогічнях словників, в яких граматична і стилістична інформація найбільш ачеісватно предстааляз сучасний рівень розвитку мови /хоча варто відзначити існування розбікностей у коментуванні і наданні переваги тим чи ікгп.і формам/.

Мита даної хобота - зіставили аналіз виразних засобів на морфо логічному рівні в текстах Б.Азсшдуліної та А.Вознесєиського -передбачає розв"язання таких радам.:

1. Показати роль юрфостилем у передачі конотативно ■■ і стилістично релевантної інформації та її експресивно-емотивний. вплив на реципієнта.

2. Здійснити зіставниіі аналіз морфопоетика Б.Ахмадуліної та А.Воз-несенського, виявити особливості їх ідіостилів, тенденції у творчому використанні можливостей морфологічного ярусу мови.

3. Досліджуючи використані автора/л марковані та метафоризовані граматичні одиниці /форгли і значення/, що поєднують делотадім та

знотацію, вирішити питання про системність ij.cc елементів ь тскс-іх Б.Лхмадуліпог та А.Вознесенського.

, Показати, що морфологічні засоби виразності па рівні стиліг-ічкої синтагматики у творчості поетів знаходяться из на пер:тфс;'ії с лінгвопоетичної системи і беруть участь г передачі не я;п:.о ког-[тгазнязг, але й суб"ективно-емзцішшх інтенцій.

Показати, що констптуентя будь-якої з граматичних категорій, лри-зшкних досліджуваним частинам мови, можуть з тог.отово?.? ко::тішуу-і завдяки метафоряз;Щії чи актуалізації збільшувати сб”єм ікфор-адії, спираючись на пресупозакшні знания рецлпієнта чк

з створення образно-асоиіатіпзіюго поля.

‘ Предмет* мета і задачі, роботи визначили мототаку дослідження, з загальнопізнавальнях методів ш застосовували дескриптивний згод, а таїсск поєднання індуктивного і дедуктивного методів. З інгвістичних: методів застосовувались методод текстологічного аналізу, функціонально-стилістичний, зіставшій, суперлінеарниіі методи.

В результаті здійсненого шйлізу на захист вішосяться таг.І злат.еїтя:

. Для поетимпсс ідіолектів Б.Ахмадуліної та А.Вознесенського харак-врнил сг активне використання експресявно-конотат вного потенціалу орфолагії для передачі, найбільш доцільний способом ідеііяо-худок-ього задуму,, семантичної компресії тексту, уточнення його експре-ївних- і емоційних параметрів.

. Маркована чи метафоризована граматична одиниця /форма, значення/ к констнтуент певної, граматичної категорії с охспресивло-еїлотивноо омінантою поетичного дискурсу., що аяелюет до пресупозитившіх знань пресата, до його мовної та. позамовної компетенції. Функції аятуалі-авшгого елег^епта морфологічного рівня у махах автоматизованого с:ін-згматцчного оточення а ідіолектах Б.Ахі адуліної та А.Вознссенського хохі: передача стилістично релевантно! інформації, котра емоційно Іс на рощіпіснта, суттєве розширення об"ску переданого змісту?

Оцінючи динамічні елементи морфології в поет;гггому ідіолекті .Вознесесьвгого, потрібно визнати, що він однаково інтенсивно ззя-орлетовув усі. аспекти, здатні до актуалізації: морфолого-семалтич~ ЇЙ, МОрфОЛОГО-СІІНТаКСИЧШЇЙ, їшрфодого-стилі стичний, морфолого- * ловотвіршйі і -формально- морфологічний. Це характерно і для. Б.Ах-адуліної, "яв в її поотичнклу мовленні репрезентації морфостем орфолого-словотвірного аспекту зустрічаються значно рідаа.

. Ідіолекти обох, поетів характеризуються тим, що морфологічні ка-

6 ' тогорії іменника значно частіше стають об"єктом авторських реф- . лексій і частіае використовуються для передачі конотативного і образ-но-скспрзсггвного значення /тобто вторинної інформації граматичних засобів/, експоненте категорій іменника частіше зазнають метафоризації , ніж експоненти морфологічних категорій дієслова- У широкому спектрі своїх граматичних категорій дієслово в ідіолектах Б.Ахмаду-ліної та А*Вознесенського стабілніше за іменник, стилістично реле- ; вантна інформація граматичними формами і значенням»: передасться ріже, граматична метафоризація репрезентована, головним чином, граматичними категоріями часу і особи /марковані уаивання граматичних категорії! роду, числа і стану дієслова ивш взагалі ке описувались у зв"язку з відсутністю надійного матеріалу/. '

Теоретичне значення дослідження полягає передусім у тому, до . на конкретному матеріалі розгорнуто обгрунтовується, більи вагома участь граматичних форм у створенні стилістичного ргсунка поетичного тексту, обгрунтовується значимість граматичної стилістики і уточнюється її об"ем, розкриваються механізми включання граматичного компонента у худонис ціле.

їїнартач^е значеная роботи полягаг б тому, що отримані результати можуть. використовуватися, при подальшому поглибленому вивчені . проблем поетичного моелсння, розробці відповідних спецкурсів з питань поетичного мовлення, морфопоетики.

Аппойадія г-обзти відбувалася на засіданнях кафедри російської мови Одеського університету, на обласній міжвузівській наукезо-ме-тодичній конференції /Одеса, 1952 р./. Зміст роботи відбито в 4 публікаціях.

’.'.ста і задачі дослідження визначили його структуру. Робота складається з вступу, трьох глав, висновків та списку використаної літератури. Усі. явища сстєтіге.ої продуктивності морфологічних заг-собів поетичної мови розглядаються наш відповідно до природа ■ граматичних одиниць-, розміщуваних за частотністю зібраного матеріалу. .

Рміг.т роботи. першій главі "Актуальні проблеми стилістики і лінгвостилістики на сучасному етапі розвитку" визначаються місце лінгвостилістики серед інших лінгвістичних дисшплін, уточняється термінологічний апарат та об"зкт даної дисципліни. Лінгвостилістика вивчає "обертони1', додаткові, супроводжуючі денотативне значення суб”єктизні співзначечня мовної одиниці. Щ обертони називаються ко-нотацікми і характеризуються експресивнь-емоці ііно-оціпнимя властивостями /дав.і .В.Арнольд, Р.Х.Вольперт, Л.&льскшзв, М.Н.Кокина, ■

Є.І.Шендольс та її:./.

Поштовхом для посшекого вивчення лінгвостилістики та граматичної стиг І стики стам відомі "Пролегомени" Л.Єльмслєва та ііого х "Чи мож^а вважати, ідо значення слів утворюють структуру". Він взаяла йудь-я;<у .вторинну. Інформацію конотативною. Важливим с твердження,

'до між конотацією слова і граматичною формою існус принципова рі п— і шия . Слово може мати конотатявність як словникова одиниця, тоЛто конотативне значеная. співпадав із. стилістичними позначками. словнлаа /наприклад» ми можемо визначити і поза контекстом "стилі стичний ореол"слів іигяча. шсак/. а конотативність форми можна визначим лише в контексті» .в мовленні. Поза контекстом неможливо одну граад-тігчну форну вязна’штл як суб'єктивну, експресивну, стилістично за-бар&тсну, а іншу ліс об'єктивну, нейтральну /Є.І.Шондельс/. Конотативні значення грилатячнях категорії], на думку більшості ліигвооті:— лїстів, вивчаться стилістикою послідовностей. "Предметом стилістики послідовносте! с стилістична значимість відношень мін олсксн-та'яі синтагматичного ланцюга - значимість сучасної зустрічаємості ідентичних, відмінних чи пряь.о протилежних за своза суттп мовниг одиниць" /ЮЛ-Скрегіньов/.

Па денотативному, логікй-поіитікному рівні граматичне значення., формується семмм сшіадо?.Гі кожна сома визначається максимально об'єктивно. На конотативному рівні інформативність передасться імолі-цитног но спеціальними семаш^ а "грою сем% перерозподілом, висуванням на перший, план чи зіткненням певних сам. Ікпнентнои рисию конотатязності.с її суб"єктивність. Більш детально структуру конотативного значення, граматичної одиниці розробляли Р.Х.Золытерт» ,Г.Нараноп, І.В.Аршльд.

Одним із крупних об'єктів вивчення. граматичної стилістики а ■грансяозядії в і,:о:шх певних граматт.лх категорій, названі граматичним* гропагл /алвотегамл/ чи граматичною метафоре». Лінгвістична суть метафори у граматиці лояяггег з трансяозішії' граматичної Формі з одного виду відношрнь на іекій-, у падеші одному конституенту граматичної категорії значення іншого для створення образності та експресивності сприйняття. В сферу вивчення морфологічної стилістики входять такез ненормативні утворення граматичних фори /фори-но-ологізмів. форм сдазісналізміа/, котрі передають потенційно коя-ялео значення; яко ке породиться парадтжео даної граматичної оди,-иго!.. Туї аналізуються корфалагс-словогвіртій та Формотвіріиіі аспекта функдідауввнші граглтпчнях форм та їх вяралашшіі потенціал. Семзлтяко-глорфологілш;.. аспояг ажгуаяізувться у ешшдох нзгиіташш:

чн контрастного вживання граматичних значень' в маках певної грама тячпої категорії. Морфоло^о-стилістичний аспект V ваааинкм при анг^ізі функціонуючих в поетичних текстах маркованих граматичних форм /архаїчних, просторічних ’тоші/. Уся проблематика граматично’ стилістики спроекована нами на поетичну мову Б.Ахмадуліног та А. Вознссєнського.

Друга глава "Виражальний, потенціал граматичних категорій зна-чель і фарм Іменника Дюрфопоетика ішнника/" складається о чоти-’ рвог розділів,- У пертому розглядаються граматична категорія числа, Ьк здійснили зі ставний аналіз експресиві 'х моглявостей даної каті горії та їх використання в творчості Б.Ахиадуліної та А-Воанесенсз кого. Виявляються семанїяко-стилі стичні, особливості формотворення, розширення парадигмі шпоративними та сшпулягивніша формами різни; лексико-граматичних розрядів.. - .

Вивчення і зіставнйіі аналіз, виражальних ионяивомей ітеративних форм абстрактних іменників у мові обох поетів дозволяє стверджувати, що воші активно користуються можливостями екстрактних імеї ників продукувати плюраттап для остотичноги , семантичного, стилістичного переосмысления дашіх слововживань, значення котрих повністю розкривається лише контексті. Шюративи конотативні /емоційно-експресивні,'оцінні/, сприяють інтенсифікації' сприйняття.

Є чимало абстрактних іменників з дериваційно-корелятивною фор мою множини*, спільних для поетичних ідіолектів обох поетів, наприклад: темнота - ттетаот». чернота - чвршгн. кощунство - кощунства. правда - правды. ло.^ь - тощо. Пор.: "Года. Т етапи У осты. И осознать впервые: Господи - это ке ты! Это впервые" /А.Возле сенськкй/; "Я встала в шесть часов. Виднелась тьма во тьме: то темный день густел в редеющее темнотах* /Б.Ахмадуліна/. Інтенсифікована множинність даерел даного явища включає: у сабо не лише объективно тешу пору доби, ала й. сутінг-и свідомості, 1 тамііоту,подекуди присутню у наших душах*

Невелику частину абстрактних іменників складають немотивовані слова: ум, бела.. горе, ущг» ЬіМ. Мраку гравіга. котрі активно функціонують у обох поетів. Пор.:"...кто смелостью повадок-посягяет на порядок высочайших правя, парадов...*/Б.Ахмадуліна/{ "Идут і. своим правда.^.по-разному храбро,..? /А.ВознвсенськиГПрийом контрастного вживання. в контексті узуальної та потенційної корельо ванях щодо числа форм *• яскравий художній засіб, що у значній!й '

. мірі характерний для Б.Ахмацуліної: "... я упрощали'разнобой сдщ:

да одного я общего сиротства"; "Излишек музчк - две...". Аналогічні приклади с й у А.Вознесенськсго, хоч тил вони рідзі: "...слепота' надежд, слолота детства, слепота лета я кіллионн иных меппт"» Нагнітання якоїсь граматичної (тюрмі: уже є художнім прийомом, а побудовано на контрасті створює; ефект інтенсивності, збільстуе експресію.

Аналогічний процес контрасного уливання Б.Ахмадуліна полярге і на ті абстрактні імотшіш, котрі мають зафіксовані нормативними словниками плюратявиі. формі, але вони наближаються до лехсикалізо-ваяюг форм; "Над бредом, бегом - ншг Бегами есть плщ с плен...". Вірш присвячено паіл"сті В.Висоцького і називається '’Москва.: дом ка Беговой улице". Поетеса зіштовхуз значення контактно розташованих словоформ однини біг /"дія"/, со в даному випадку означає нату повсякденну суєту, і значення словоформи Бета, де актуалізуються одночасно два значення, -кінські змагання" /що, мояливо, викликано асоціацією із знаменитими рядками В.Висоського: "Чуть помедленнее коші..."/ і 'друге значення - "втеча" /про це свідчить дзічі угсіва-но слово плен, та й. плт. котрий, обвиваючи, не дає можливості вільного руху. ■

У. першому розділі розглядаються такса виражальні можливості маркованих форм у мєяах; власних, речовинних і збірнях іменників.

У другому розділі визчаеться виракальний потенціал граматичної категорії роду іменника. Весь масив зібрагах Фактів художнього переосмислення, граматичного значення роду іменників зі значенням і.стоиу'нє істоти розподілено наш у трьох блоках. В І блок уві Шил випадки вибору автором маркованого граматичного варіанту. Пор.ї "Все ярче' над небесным краем двух зорь единый пламень рос" /Б.Ахмадулина/; "Облак над консерваторией, золотым прокзен лучом...” /А. Вознесенский/. У П блоці об"еднані словоформи, котрим приписується без зміни граматичної форм інше граматичне значення, виражено синтаксично: "Льнеш ля лживой пвесьэт. юбісоя вертя..." /А.Зознесепсь киіі/. У Б.Ахмадулікої такі слововаипання не зафіксовані. Третії! блок складають факти формотворчості, де особливо яскраво видко намагання авторів опиратися па граматичну сему ропу у створенні мор-фостилем-яеояогізмів. Це випадки матеріалізації потенційних варіантів; відсутніх в узусі. їгк# А.Вознесенськяй необмежене утворює кореляти жіночого роду від імешшків на позначення осіб чоловічого роду: аюгаягельиа-. дп&-й?тШЙв айШЕШШ- 6 у нього й випадки зворотнього словотворзміл і на лише від назв осіб: тйезл, КШ223ЇЙД*

ГЗ.Ахмадуліпох зустрічаться формотворення/словотворення із змі-

IQ

ною родової приналежності серед іменників, ідо позначають неістот.

Далі, розглядаються виражальні можливості категорії і отота/не-істота,- ■

Уособлення в ідіолектах обо* по тів супроводжується акцентував шш семи "стать" при "уістотненаі" іменника завдяки залученій ро-до-статесого корелята як узуального, так і оказіонального. Hop.: "-Где, лебедин. лебедушка твоя?..’1 /Б.Ахмадуліна/; "Ш - Кгозд. Я кия, а ти кчтітга" /А.Возкес'енськаіі/. Метафоричне уособлення у А.Воэ несенського вимагас від реципієнта спільних з поетом лресупозятяв-ішх знань.

В піїщі другої глави розглядаються виражальні можливості граш: тячної категорії відмінка. В рамках-цієї категорії виразність у обох поетів грунтується на виборі одного із співіснуючих граматичних варіантів чи варіанта-неологізма...

Дня ідіолекті в обох поетів характерніш є- використання граматлс шх і-аріантів-архаїзмів, котрі виступають як актуалізатори з-точки зору норм сучасної мови. Пор.: "Нових крил не успели содеять кпила, хоть любили, и ждали...", "Tat., значит»так вц делаете, дотри?” /Б.Ахмадуліна/; "...вонзайтесь в мои плечи, белке кпчпа". "человекообразные дтіуги нас облают в этой связи" /А.Вознесепсы-Jiii/.Зіткнення у тексті маркованого 1 нейтрального граматичних варіантів з мет оїз актуалізації стіш істини о ролевалтної інформації притаманно обом поетом: "...царскосельских садов дерева, переделкинских рощ д( повья" /Б.Ахмадулина/; "но по ночам я - пас Россия о двух тоннах ., а дыбом ктлън огневые" /А^Вознесонський/, На перш к! сиз серзд прагматично орієнтованих уживша співіснуючих граматичних варіанті] виходять варіанти шшративів Іменників у Наз. відмінку .• Для А,Воз-ішсенського характерна орієнтація па флексії -а/-я: Іі2£°'

са~. скооостя. пепя. та ін. Для Б.Ахмадуліної Оілш властиві форкгі з, флексіями ~и/~йх павусн; кезк та іи.

' На другому місці - випадки внкордстонкя- 'окспросшэного потенціалу варіативних граматичних форц, ешегуллишів і петрягдвів Род. відмінка.. Якщо слкгулятявні форми а флоксісв -у/ча зустрічаються у обох авторів: снегу, от вздору; из Нагадь- то длзратша:, голови чином, некодифіковані варіанта ~ властиві лише ідіостилю А^Возне-сенського: £ш, ябдюк а, нитоат. та ін.

А^Возк^сенський активно порушує новігкіїтвшшіоть ішшиеів д надання їй розмовно-просторічного забарвлення! в одрооая ШШ£2И» еркадо плвпгг. из Бангладеша та іи. Цз :ю характерно для БЛзшаду-Ліної.

Зі ставний аналі з процесу вибору поеташ маркованих чя траяспо-з&чях граматичних одиниць /форм, значень/ у ь-е.чах ікс-ччигл і ха-стеристика емотивно-експресивного результату фунвді снування ганих зфостялеи у межах поетичного дискурсу показат, що в ідіоляктнс ілладуліно! та АЛіозішсенського- персдаеться стелі стично ролезчнт-інформація, котра Істотно впливає па збільшення оС"е;у "лспоізл‘;н-, За інтенсивні ста використання і реалізовані"! • потонціап^вкраз— :ті в ідіолектах БЛхмадуліної та АЛознесенеького граматичні калорії іменника,розташовані, в такої,щг порядку: граматична категорія иіа„ роду; категорія істоти/неістоти і категорія відмінка.

■. Наіічисельніціпл: е- випадки використати експресявно-стилістачног» потенціалу* словозмінної ірамаїачкої категорії числа; оло ракдільа сравиж варто визнати актуалізовані морфостилегаї в мзяах грама-шої класифікуючої категорії роду. По підтверднус думку Є.Г.Шек-гьс: про те-» що образність словозмінних категорій грунтується на вшзжчпах семах, з метафоризація класифікуючих к‘тогорій грунту— • ?ся як на граматичних, т-'к і на лексичних семах.

Граматична категорія числа та її експоненти в поетичних г’ііолєк-с обох поетів відображають процеси, цо реально відбуваються у зі, в її семантико-стшіістичному шарі /напр., граматична форма значення;.! одиничності може передавати значення збірності чи і:?о-игості; опредоечування абстрактних іменників плвративниш форма-тедо/. Поети, актуалізують виражальний пс енціал даної граматич-і категорії через розширення парадигми лексем <рор:,:амя-кеачогі зма-, формами-оказ і о нал ізмамаг котрі впливають на об"еял концептуаль— го змісту граматичної одиниці, через, метафоризацію граматичних рм і значень, через нагнітання чи зіткнення в меаах синтагматнч-го контексту граматичних одиниць.

В квасах граматичної категорії роду і категорії істоти/нзістотя енника А.Вознєсенський вільно і шкроко реалізує- ідарфолого-слово-ірняй потенціал свого ідіолекту; створюючи яскраві, вражаючі нор-стилеми, Б.Ахмадуліна досягаз виразності в межа/ цих категорій, корвстовуючи марковані варіативні шіекенти, обігрушя омонімічні екоії -а/~я, нульові флексії іменників чоловічого та жіночого ро-а також синтагматично приписуючи обиекту певний рід.

В меяах граматичної категорії відмінка поети, головнім чином; ;іксшають ь»бір із наявних варіантів, зумовлений особливостям! [іолекта, тональністю вірша, акцентологічними та версифікаційними [ра’латраі.ш. Випадки граматичної метафоризації в махах даної като—

горії не відзначені. ' .

Третій розділ "Виражальний потенціал граматичних категорій, фор* і значень дієслова /морфопоетяка дієслова/" також складається з чотирьох розділів. В. перному розглядаються виракальні можливості граматичної категорії способу. Проаналізувавши матеріалу ш ’ у змозі твердити, що виразність форм наказового способу, обумовлена як кате-і-оріальпою семантикою, так і особливостями ідіолектів поетів, жанровою специфікою їх творів, є одним з найвиразніших явищ в межах цієї дієслівної категорії. Тут наявна велика кількість маркованих імперативних форм. У Б.Ахмадуліної: лрруіі. ответствуй, изнль та ін., у А.Возносенського - лтаь. увто:ь- по.чаг.ь та ін. Словоформл-неологіз-ми: ізозпгмбся /Б.Ахмадулігга/, не пестіпкдься /А*Вознесенськиіі/.

В другому розділі детально описані виразні можливості Граматик ної категорії часу. Відзначається, що обидва автори широко коркс-їуиться образно-ексігреслвшш потенціалом темпоральних форы переносу хпя передачі, різноманітних значень - головним чином, для теперішнього неактуального, а такок минулого часу.

В третьому розділі аналізуються виразні можливості граматичної категорії особи. ЇХ образний потенціал реалізується через актуалізація чя перерозподіл І, 2, 3 особи міг. субъектом і об“єктом висловлення. , через трансформацію безособових ліс слів у особові і, на-впшм, через розаирення парадигми недостатніх дієслів формами І, 2 особи, в кежах як особових так і безособових дієслів ~ через нагнітання форм, основою експресивізації яких е марковані форми і -нагнітання.

З четвертому розділі розглядаються 'виражальні можливості граматичної категорії виду. Виразний потенціал даної категорії реалізується акцентуванням характеру протікання дії, для чого використовується як пртіом'контра ткого вживання корелятивних видових пар, так і словотвірні ресурси. Пор.: и...п завершив пг.о:шь. іто.отать єно кого-то" /Б.Ахмадулина/; "Паде пришпорено васильками, как ни уходиш» - все не уііл^-т-,. .."/А.Воз;шсенсіа/У.

Таким чином в ідіолектах Б.АхмадулішУЇ та А»Вознесоньського ряд граматичних категорії! дісслова /спосіб, час, особа, вид/, актуалізуючись, стають об'єктом творчого переосмислення і експресивно діють на реципієнта» Нехарактерним для обох поетів слід визнати використання дієслівних категорій - рід; число; стан.

Актуалізація відбуваться у трьох основних напрямках: І/ нагнітання одного з граматичних значень певної граматичної категорії', такая контрастне вжкванкя-зіставлення граматичних значень, коли ,

:туалі зуються саме семи даних граматичних категорії!; 2/використшг-і поетами системних можливостей російської мови у дієслова лбір маркованої форми з парадигматично наявних варіантів, утво-яня форм-неологі змів чи оказіональних корелятів/ ; 3/ граматич-і метафоризація форм і значень,-

Перший спосі б акту ач і заці ї однаково широко використовується у орчості Б.Ахмадуліної та Л.Вознесенського. 1і;одо друтоіч» способу, спресизізації висловлення, то слід визнати, що Б.Алмацуліна тя-£г до архаїчної морфеміки /розмовні, просторічні варіанти вжява-■ься, головним чином, для мовленнєвої характеристик! об"екта зо-етеїшя/, тоді як А^Во^несенський падає: перезагу просторічнім, роз-енкі дієслівним формам як виракально-зобра’їашіому засобу. Грамз-чііа метафоризація широко представлена у обох: поетів.

При зіставленні реалізованого експресивного потенціалу графічних форм і значень іменника в ідіолекті обох поетів’ з дісслібни-: морфостиломаии, слід визнати, що граматичні конотації іменника зіваються значно, інтенсивніше і містять усі граматичні категорії жало, рід, категорію ісготи/наістотя, відмінок/. Дієслово х, яко-притаманне більше підгрунтя.для виникнення граматичних кои^.л-й, оскільки кількість категорій тут більаа, разом з тям більш ,'абільне, випадки втручання, стилістики у морфологію тут рідні. іякі граматичні категорії /число, рід, стан дієслів/ взагалі не )зглядаються нами як виражальні засобі! в ідіолектах обох поетів, >заяк тут стилістична виразність наближав лея до нуля.’

Загальним:! для ідіолектів .обох поетів можна визнати такі худок-; засоби актуалізації експресивного потенціалу граматичних кате— ' зрій іменника та дієслова: нагнітання певної граматичної категорії і граматичного значення /інтенсифікація категоріальної семантики/; дбаткзоване синтагматичним контекстоіг зіткнення ©позитивних грами-ічшх значень з межах певної граматичної категорі і; транспозиція раматячішх форм і значень - в мохах іменника цей художній засіб найбільш характерним для категорій числа, роду, істоти/неістоти; в межах дієслова - для категорій часу та особи.

Щодо архаїчної морфеміки, то вона використовується обома поета-и для досягнення протилежних результатів: марковані архаїчні морфо-тилєми надзвичайно співзвучні усій, стилістиці Б.Ахмадуліної і їм ритаманні ірадуючі. властивості: воші надають усьому тексту відпо-ідну тональність витонченості, вишуканості та урочистості, и ідіо-;тилі А.Вознесенського їх експресивний потенціал або неіітралізуєть ;Я контекстом, або архаїчні морфостялемк використовуються, як пра-

вило, для. іронії чи самоіронії.

Проведений, зіставшій аналіз функціонування морфостилем в іді лектах обох поетів дозволяє не погодитись з думкою, ко "казна фоі ма слова звичайно дана поету в 'готовому вигляді, і лише у вішят-коих випадках дасться поетом "настанова" на факти граматичної 63 ов!*" /В.М*2иріцунсьісиії/. І Б.Ахмадуліна, і А.Возносенський у своїй творчій практіщі нерідко не задовольняються морфологічними фо; маки "в готовому вигляді" і прекрасно уміють "оживляти" в граматг ці стилістику. '

У висновках відзначено важливу роль зкснресивно-коіютативної компонента маркованих граматичних одиниць /форм, значень/ в осмис ленні поетичної творчості Б.Ахмадуліної та А.Вознесенського. Інтс рес до зістазного аналізу пояснюється, зокрема, тим, що ці два ис рнфеї сучасної поезії на перший погляд по-різному спрямовані цодс стилістики своїх творів, особливостей ідіолектів, у тенденціях і творчому переосмисленні морфологічних потенцій, мовної системі. Для досягнення ш виділили, класифікували і прокоментували марковані чи метафоризовані граматичні одиниці в меяах певного синтагматичного контексту і здійснили їх зіставшій аналіз. Описуючи фуккці онуваиня маркованих граматичні» одиниць в синтагматичному контексті та їх значення, в. де коло ш включила не лише узуальні ріативні граматичні засоби, але й оказіональні, а також форт-н« гізмк. Ці значущі відхилення від норми на рівні морфології допомагають поетові здійснювати компресіз інформації, воші важливі ш адекватного декодування рецгаіентом повідомлення, але осмислення залежить від мсшшвосїой індивідуальної концептуальної система аг ресата.

В роботі дажгьоя характеристики експресивно-емотивного резу; тату функціонування морфостилем, інтерпретація їх реалізованого конотативного потенціалу. Досліджуваний матеріал дозволяє дійтк висновку, ідо лише в межах контексту моде йтися про конотативністі стилістичну карковакість чи метафоризацію граматичної одиниці. Ос сіл конотацій адекватно матеріалізується лише за умови свідомої інтерпретації його адресатом поетичного тексту /актуальна спільне пресупозитивна база з між адресатом і адресантом/.

Вазою актуаліЬсЩІЇ иотеицііінях конотативних можливостей граі. тичної одиниці с інтенсифіковані автором окремі семи денотативної значення» Б наслідок цього грсмаїячна одиниця починав нвредаваті вторинну інформацію: об“см інформації, що перодається морфостиле-мои , відр’зняючись в1добисму, що передасться нейтральним коре-

том, значно розширює концептуальний зміст словоформи.

Стилістично маркована інформація передається на усіх рівнях нкпіонування морфологічних одиігаць: морфологр-семантпчному, морфо го-словотвірному, формально-морфологічному, морфолого-скнтак-чному і морфолого-стялістичному як у Б.Ахмадуліної, так і > А. знесенського. До того а Істотна різниця існує лише на морфолого-овотвірному рівні-* до кількість зареєстрованих морфостллом-не-огізмів ї оказіогалізмїв домінує у А.Всзнесенсьхого.

Матеріали дисертації викладено у таких публіка діях:

- Функциональное разнообразив вариантных форм слова в поэзии Ахмадулиной. //Исследования лексической и грамматической се-нтаки в русском я украинском языках» - Одесса, 1989,- Дсп. в ЙОН № 35908 от 7,02.1989.

Сшслоойразущив компоненты картины ,шфа в прозе Й-Э.Бабеля: ма "Закат" // Язык я стиль произведений И.Э.Бабачя, Ю.ІйОле-, И.АЛльфа и Е.П.Петрова: Сб. науч. тр.- К.,С.23-28.

Стилистический. иотенодал транспозиционных морфологических ачений. и форм в поэтической, речи: На материале пародий Иванова // Шляхи посилення курсу ефективності практичного кур-1 української шва та виховання читацької майстерності: Матері-и обл. міазуз. наук»-метод. конф..- Одеса,1992^ С.22.

Стилистический поте:шпал итеративных форм абстрактних суїдес*-ташшг // Вопросы русского языкознания: Сб. науч. тр.-ровоград, 1Э93.-С*177-181.

!Ндп. до друку 24.XI.93 р. Форма? 60x84 І/І6 Обсяг 0,1 уч.вад.врк. 1,0 др. арк. Заиювлеяяя в Ї93І Тираж 100 примірників. Шсьтипог рафія Одеського управління по пресі, цех і? 3.

Леніна, 49.