автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Генетичнi основи знання: фiлософськi традицii та сучасний аналiз

Полный текст автореферата диссертации по теме "Генетичнi основи знання: фiлософськi традицii та сучасний аналiз"

ДШПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

РГб Ом 5 / ШОЛ ШЗ

На правах рукопису

МАРТИНКЖ Юр'|й Миколайопич

ГЕНЕТИЧШ ОСНОВИ ЗНАНИЯ: Ф1ЛОСОФСБК1 ТРАДИЦН ТА СУЧАСНИЙ

АНАЛ13

09.00.03 - ¡сгорая фтософи

АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступеня доктора фтософських наук

Джггаопетповсьх - 1РОЗ

Робота вшганана на кафедр I фхлософ! ? С1ыферопольського державного ун1версш:ету.

0ф|ц1йн1 опоаенти:

доктор ф!лософоьких наук, професор Бичко А.Е. доктор ф!лософських наук, про^есор Верняков М.М. доктор ф1лософо1кда наук, профееор Табачковський В.Г.

Провщна установа — кафедра Iстар!? фьяософМ Ка!вського державного ун1варси.тету Ва.ТДМПевчеь

.Валют вШудеться "30" 1593 року

о год; на зас1данй спец1ад1зована1 вчено! радиД 053.24.С( .по задтсту дисертацШ на здобуття наукового ступени доктора

лософсышх наук при Дн1пропетровськоыу державному унхверсите-т! / 320625, ДСП, ыДн1пропетровськ-Ю, пр. Гагер1на,' 72« Дн1пропе;фозськиа дерку^верснтет, корп. I, ауд. 6047*

3 дисертац!зв ыокаа ознайоыктись в <51бл1отец1 Дн1про-петровського дераавного ун1варситету.

iвтopeфepaт ро-з1слалиЗ 1993 р.

Трений секретер cпeцiaлi5oвaнo'i вчено? радя -.ссядэдат ф{лосо(;.сыс:1х наук

дзцзнт А.Б.З! лагов

ЗЯЧЛЬНА Ш&П&ШТШ ДИСНРТЩ1

Дктуальнтсть, тектт досл!дженнЕ, Для стчаспого cycniльства cap акт ер не пильна узага до питан ь визначекня шляхЗв удоскона-1ення nosiтики, qhohoiiîim, древа... Суттаву роль у цьоыу проце-;i э:д1грЕз зд1бн1сть обы:ркувати евристичний потенц!вл зради-iif: ma. до вююду з багатьох трудной. Казрхла необххднхсть ко-аого анал1зу такое у гaлyзí (¿алософП. Передус1ы де

зтосуеться проблеыи людккп, И суггзвих сил та ыохливостеК. Практика наших депв показала хи&псть чжто соц i алыю-клаео во та ба-ченрн ïx. Еколог1чна криза» забруднення грунту га поз!тряного sep „довица, кагаочрофк у прхфод1 та техн!ц1 нагадали яро веоб-Х1дн1сть зикити, зберегти вид, гобго передус!м природн1 констак-ти лшдини.

TyuaHisaaiH д}яльност1 сусп1льстБа все част1ше пов"язузть-ся з необх1днзстю ураяэвузати не ч1льт соц!альну, а де й при-родну складову еуттавкх сггл людйни як загальнолюдську ц!не1стъ.

В1дковл8ння В1Д цього 1деалу було вреат!-решт si диовлезняи в!д лосо^ських традиций, розвиток яких обчислветься не одним тксячол1ттям.-

Теда ситу ад î я не иогла не вшшнути негативно на р!аеоня багатьох актуальних проблем ф!ласофН, не сприята вшикненнв нових проблей, у 1зешх галузях. Це ц!лком стосузгьея 1сяувчоî сьогодн! иоф1ц1йноГв теор!Г п1анання.

Д 1йсно, дазно потребуй в*дповШ питания: ккщо суттзв! сели тджя характеризуюсь природна та соц!альна складов!,спад-KosiiHicTb у розвнтку, то чи стосуеться це до такоГ ïx форыи, яков а п!знавальна fliHiiHicTb?

3 позитивно! siZBOxizi випливаз« що утвореняя знання е феномен гфиродньо-соцхальнкй, i його не ыожна пояскити т!лькк уяв-ленняыи та терминами сощальаого в1добрагення, бо воно повинно мати генетичн! природ^ оснозк 1.не обыежуатьея актуал1зад1ая> досв!ду 'людства, що су$мективна складова знания не детеры1нова-на лише такиы досв1доы i знаниями досл1дника про об"ект.

3 негативно? з1дповШ зипливае в1дыовлення В1Д тргдиШ, принципа опадкоеыност! у розвитку, хгнорування усього фЬюгене-тичного досв!ду в!добрааення soBHiiraboro CBiiy живиыи Штатами, який повинен год! !снуваит сам по co6t, а явдське знаяня, по-чинавчи завжди н!бют з нуля, повинно !снуваги докйльно* в1д- "

риваючись абсолютно в!д власно! основи.

Про леобх!дн!сть нового анал!зу !стор!Г $1лософИ у галу-31 проблей п!знания говорить, по глиСокому переконанню дисер-такта, багатий ыатер!ал, нвгроывдаений у галуз1 бхологП, генетики, ф13ходог11 та не£фоф!з!олог!1, психолог:! та к!берне5 ки, який все ще не обгпркований ф!лософ1ею, довгий час закли-кавиов до союзу 8 прцродоанавствоы. Пiзнaння у ц1лоыу ще 1 а годн! розглядазться лиие як процес, у якоиу прийыаать участь два рхвн! / чуттевий та рад}онельно-дискур сивний/, що знаходк ться у протир!чч! з фактичнш ыатерхалоы науки, обгрунтувавшоЗ ыехан!зыи рхвнево$ взаеыодИ я1нфорыад1йних екв1валент!в св!тз / На р!зневу природу образ!в звернули увагу ще МЛ .Сеченов та

I .П.Павлов/.

Уникнути соц!ального редукування ыожливо на шляху розуи1в ня взазшдИ сохпальних та позасоцхальних, у току числ! прирол но~косы!чних виток1в л!знавально1 д!яльност!. В одного боку -неыоЕЛЕВ1сть II розглядання без соц!уиа та культури, без схеы практично? д!яльност!, з другого - не правом!рн!сть.зведення

II / як I всяко! !ншо1 ! взагал! лидини-ы!крокосцу/ до них. Со ц!ально-д!яльн!с-ний п!дхгд до двдинк, який своею основою ыаз анзропоцентристськ! погляди, необх!дно поеднувати з косьйчнич призначенняи та винтшенняы лшдани. /ВЛЛванов, ВЛ'.Табачков-сысий .../. - .

-Сене на цюыу пляху ыокливе послед овне р!шення тредвд1йн1 Фхлосо^ських проблей - про витони та генетичн! основи знания, про Його апр!орну складову та ыехан!зыи рефлеко!!, про людину-ы!1фоноси, актуал!зац!я рхваей- паыпят1 якоУ у шзнанн! завнди вела ф!лософ!в до уявлень про седоп{знання.

Стан досл!дження проблеии виглядав дек!льна пщзадоксаль-но. Тисячол! ттяыи ф!лософи розробляли питания, глибину яких по-справжньоыу ло'ц!нити иожна буде т!льки зараз у контекст! ыс тер!алу сучасно! науки / що-до гносеояог!чно! проблематики/. Критикуючи !деал!зы, дуал!зц да ыатер!ал!зи ыехан!стичного не ряику,.наша ф!лософ!я не роздивилася рад!овального моменту, який був притаывнний трвдвд!йнш1 ф!лоеофськиы систеыаи, запро-вадауючи негатив!зи в!дносно !дей про генегичн! природа! пере-дунови та основи знания, ащ>1оризыу, п!знання як самоп!знания.

?£К 1дея лвдини-и!крокосиу розум!еться -часто лише як ыетаг фора, або зы!ст цього уявлеаня пов"язуеться з субсаратнши ане

!Ог!яыи органхзыу та зовн!еньох приради. Такий п!дх!д пало спри-[з р1шея!ш проблем гносеолсгП. Ф!лософсыи к сис теми ыину-1ИХ стол! ть налагались сяачатку з"ясувати а г еде лвдяни у все-5в1т1, Нагое яко? одвгчна йроникав у хякрокосы чи то у £орм! :дей, чи то загальнизс ун!версал!й-понять.чи як природзене зяан-ш чи апр!оряа (¿орна, Тоыу п!зяати предмете та явица евхту оз-хачало тодх пршаы"ятати, витягти !з.глибян паы"ят! Тх !деальну зутъ, актуалхзувази апр!орну схему чи на основ! адалтованих до ;в! ту почуттхв зформувати суб"активний'образ. Чи несуть рад!о-хальний зы!ст ус! назван! погляди на процес п!знання?

Як ц!л!сна комплексна !дея ця проблема у сучаснМ в!тчизня-з!й ф!лософськ1й л!тератур{ ыайже не даелгдзувалгеь. Однагс заслуга багатьох автор!в полягаа у розробц! питания про активну роль суб"акта п1знаяня, його дхяльн!с->но1 сути До IX числа у першу чергу зреба вхднести А.Ы.Коршунова, В.ОДакторського, ЗЛ.Ф!латова, В.С.Швирьова, В.1.Щинкарука, а таноя £.3.1льен-кова, М.С.Кагана, П.В.Капн!на, В.В.Орлова» О.Г.Сп!рк!на, 1^.1. Сичова... Серэд праць, що сприяли розробц! дэслхдауваноГ проблем и, треба вид!лиги т!, в яких велика узага прид!лязться екал!-зу рол! сусп!лыюх практики у фориуванн! шшфетнонаукового та категор!ального знания: О .С.Богомолова, М.О «Булатова, I .ЗЛ>ячка, С^.Кршського, 13.В.Поповича, ЗЛЛванова, В.Г.Табачковсьного, статтг та книги р!зних рокхв В.ФЛсыуса , Г.С»£ат!щева, 1.Ы. Абд!льд!на, В.М.Ворисоза, ЛЛ.Буззо1, В.С.КузыЛна, ! Л аз лоза, Е»Д.Цаыардшв!л!, Б.1 Лорпнзва, В.О.ЗтоФ^еи

Необх!днимц для досягнення основноТ мети робота були !сто-рлко-ф!лосо$ськг ыоноградхчн! дослхдзення 3,0.Асыуса, ИД.Вахтои-

!на, З.Гулкги, ГЛ.Захченка, ¡..АДангкава, В.СДостючеяна,Ю.З. Купакова,Ю.К.Уельвзля% ис.Ысюського, Т.1 .Ойзерыана, С.ХЛопова, Г.Тевзаде, П«Д.Шапкезича, 3.1 .Ига кар ука. га. т!, цо виконанх у статтях Л Л .Абрам ян а, I .С Дндрзаво?, О .¿.Богомолова, А.л^стно, П.Д.ГаЯденко, ДЛ .Грин!лина, £.О.лад:<ншшэза, И.А.Исееля, Л.А. Зяткера, КЛЛотроаплозоГ, ЯЛЛебаяе, ЗЛЗ.Солэзйэза... Яеоб-хгднхста було вивчення поглед!в неск2нт1анцхз: Г.Ггльютльца,. 3.3!ндельбанда, 2.Хасс!рера, Г.Когена, 2 Ласка, Д.Натсрпа, Л.Нельсона, ГЛксерта.., сучасних зеууС!знлх Еант^.

-Оплата, Й.ГЕртаата, ФДаульбаха, где?

!нтуТтиз!а1;у А^ергсона, ^еноыенологП ШЛ'уссерля, структур гь-л!зг:у й.1ев!-С,и:оса..,

Зд1йснввояе досл!даешш та ипжовкп в нього були б неиокли-в! без попер едкю! детал1аад1У специй ки воображения на р1злих р!внях натер! I, яка виконана на основ! системного, 1нфорыац!Иного та клбернэтичного пхдтоду. розробка була втшэнана в роботах К.К»Амосова, В.Г.Афанасьева, Л.Бр! ллюена, Н.В!нера, 1.1 .Гри& клна, £.ВДиитр!ева, Д.1 Луброваького, НЛДукова, Г.Клауса, А.Е Колмогорова, 1.Е,Новхка, 1.АЛетрув5КК0, В.НЛупк1на, В.С.Твхт!н Б.С.Укра1нцева, АД .Урсула, Г.Х.Шинщ>ова, К.Шеннона, В,С Трейдера, I .

У аналхз! проблеыи основ зышня дпзертант справок на робота, в якизс вивчались нехан!зии взаашд!! б!олог!чного та еоц!&~ льного у лядин!, питания антропогенезу: IЛ Андреева, В Л «Алексеева, Б.ТЛ,ригор"яна, Н Л «ДубШиа, Р.С.Керп!нсько1, И.Ф. Яес-турха, О Л.Опер! на, Н.Б.Оконсько!, С.О.Пастушяого» Тейяра де Шеэ дена, 1.Т.Фролова, Ф.Енгельса...

ОбгрунтуванЕЮ актуальное®! ф!лософських тргдощМ з лишней учест! у п!знавальн!й дхяльноет! природнпх елеиенчив единого хс-рарх!чного образу, якцй цритаианкий апарату в!добракення лвдинк, служили яр ад г В8гально0!<шг1«ного напряыку / П.К»1лох!на,К.О. Бернвтейва, ВЛ5 Лергачэва, ВЛ.Креиянського, Е.В.Крушшського, ИЛ.Сетрова, 1.1 .Шкальгаузена/, а такса тих природознавц!в, як! дося^.даували ^орнк активяоет! ыозку / ВЛ«Аршавсысога, В.1»Ходо-рова, К.П.Бехкрзхо1", А.Н»Бойка, Б.I»Бойка, ВЛ.ГуозльннЕова, Б,д1»Борон!на. Ю.ГДрат!но, Поливанова, I ЛЛсзлова, В .С .Руси-нова, 1.Н.Сврав!на, I .¡¿.Сеченова, П .В •Симонова, А.Д.Слон!1!а, е.Г.С!иерниаько1, 6,Н.Соколова.../.

Особливо 1р2ба п1д!ф£слйти значения праць психолог!в, дос-л1даення кких дали «оедиИсжб розкрити д1яльн!с^ну пр1фоду образу, його багаюр1вн«.гу о р-г а н 1 э а ц 1 в» Насаыперед це драц! Б.Г.Ананьзва, Ш.СвВетогоысого, 3!.и.Веккера, В.П.З!нченка, Б.М.Величковського, Г.Г«Вучет!ча, О.НЛеонтьзва, Я.ОЛоноыарюва, Л.С.Руб!ни?вйна, "В .В «С тол! на, О.К.Тихомирова, Д.Н .Узнадзе, М.Г.Ярошавоьшго, а гакоз зеруб!внюс досл!днив!в / Р Л.Грегор1,11 .Вертгейиера, 2.П1азв,- УЛолая!, П.11ндоея, Л.Нормана, Д.Соиьзна.../.

Необххдрлсть зикористаиня га аназйоу назер!алу в 1сгор1 У ¿1лоеофП, ыетодолог!чного св!тогляднкцьеого а питань аляхЗв дориування знания, а таков ыатер!ая!в еЕСпертазнтЬ /та вкснов-ив з них/, як! здобут! б!ологашг, лейроф1в1ологамн, псютлогс-

■гл ■за к1бернестгаии, уявлязться однйи 1з ©¿ектнзних шигаз по-долання негаетгв1зыу по в i дно se.чн а до эгадаяих. традяц1йних прян-щшв, однку з oanxia аргументовеного сбгруптуваянп fx актуально с? г.

Мета tí с бога - шзристуючксъ результатами гнал!зу та узага-льненняыи issít фхлософН к in улого, обгруптуватп шстуальн!сть та евргатичяз значения традвд!йяих пршцип1в, nid посл!довно розщпшали шляхи аоруування знания: лздепй-иI ¡фо кссиу, прита-Na.::HocTi та учест! у тому прonecí природких передукоз/гсязтггч-аях основ/, ni знания як самоп1знання /та "згадувеяяя"/. Досяг-нзння основног :!стл - обгрунтування po.ii прщюдно-генеютних основ у ёорыузаян! знания сусл1льпоГ лэдини - дозволяз до тага i гозкрити е во пепину роль концещ!й "ихюлято! суо'стаяцП", прз-cc^ioï складозо! ре£лексН, аир парного знанзя та його зеобх!д-

hî-ec 3'îîokîb.

Для досягяшшя ochobhqï '¿ети яеобх!дно було bkpisieth tasi аавдаяня:

- зинонатл аяал1з, узагалъаення зрадни йних !де2 ф!лосо— ФП з устою роз!фигп сШШ яршцшн, цо реод*зул?ься в у явлениях про npaa.ec п!знания;

- спиреэтттсь па ыетодолоНчниЗ анализ навкретнпх наук та pi3n;rx концепц1й iiî^opîiaafït обгрунтувати ззристнчну родз та иондгаз1сть пцровогэ зпяор штевня дугис^оналъяого уявлеаня яра 1к'|орнсц1п, за допоиогоз якаго гюгна азшфег-тзувсгя аляхл зба-pira'jüh, накопиченяя та-реел1зацП в1дсбралеяня pish.tx oíbhíb / у току числ1 поняттевого/ у npouscí гизнаяня;

- обгруагузатя, до пркродняй та соц!агык2 pisai з!добра-кенкя cBiîy иаэть своза кдтшош 1?а*гвр!ал5П02 базов iHiiopi-'ani liai процесс ispapxîï pisáis aiíTíGHacTi ¡¡азку людгагч

- зичвэтждссдтдного чи додослхднога позодззння лрпродяо-г-екатячн! основи энання;

- розкрятн, яке конкретно nraceojioríiHa значащая "оСраг-3Í3" цъого pisHH у нохан13ках йорыуванзя ззаная по огочутч? Д1йса1сть у cycntibiioï Л5ДШП.

"атодологi-дну резон? досл!деэь:ня оклздас насаь'пгрзд лектячна 1дея спадкааинос'т!, зсстосозана а/ дз iiraco^ci:-:^: треаэдхЯ, б/ до оозутпння суттзыга: аил лад • s я, з/ aiï та фориузелня зз&яня, г/ до актуальна* проблем çissc^î:

сучаеного сусд1льства. Твка виыога дхалекткки: розглядати прс цеск у розвитку, долаючи "дурне" звперечення, беручк все поз! тивне в1д попереднього етаду, розуыхння останнього як нев!д;Ч но 5 основи нових еташв

Метод ген втачного пояснения херектернкй тиы, цо повинв! В1Дтворити весь ланцшок зрвнсфоршц1й, шо передуютъ дослхд»; ваноыу явщу, "як процес н е о б х I д н и й I тому дорыую-чий достатки основу для його вшикнення". /Б.П.1ванс

Еволюц1я знания про св1т розглядазться у контекст! цих : мог як процес нагроыадкення його р1вней гпрою ускладнення та удосконалення апарату воображения I ¿ори активно? повед!нки Знания "вищих" р1вн1в ыоже в"явитися лише на основ! "никчих" з якши пост!йно взааыод1ютъ "вищ!", а ефективне функцхонува; ня останн1х взегал! являе собов багатор!вневий герарххчний процес при пров!дн!й ролх зищих св1домих р!вней. У повнхй и1\ уяьити значения генетичного методу ьшна у ншому випадку, я виявитк 1радиц!&п принципи концешш знания, проаналхзуват хх у конгекстх сучаснох' науки, застосувати результати для ви р1вення ряду "в1чнихи проблей теорП, розщшти пршстичне' та тоглядае значения генетичного гпдходу до процесу форыування знаннн.

в

Наукова новизна доел!дяення полягаз в обгрунтуванн! ак ' альност1 полокень та принципов традиц!йно! философ!що бул выкинут! у результат! панування вульгарно-соцхологхзаторсь ко!" парвдигыи в уявленнях про лэдину та П п! знав алый ыокли вост1: .

- показано, що ладина / П'активний аперат в1добра£ення д1йсно являа собою н!кр. окосц, у р!внях 1нфорыацШо &ункц1ональних процес1в якого св!т представлений у $оргп 1ер кучного образу;

-виявлено, що образи ниечих р!вд!в ел ер ату воображения св!ту, як! виникли у ыозку це в пер!од його ф!догенезу, трес розглядати як пр ир о дно-г ен е тачн1 основк знания, як Щорыец! ниИ базис п!анавально1 д!яльност1;

- досл1дд:ено ыёхан1зыи взазыод!! образ!в р!зних р1вней, частково дае поставу бачитк у п:18нанн1 нвица "витягнения а ь-"ят{" тапсаь'0П13нвдня" / про §о йдеться ыайге в ус!х ф!лосс ких школах/;

- розщ)ито вюшчення у ?ехак1зцк рефлекс?? не тШки <

альних, ай образ!в щифодних р1вн!в в!добра«евня св!ту;

_ анал!з взаашд!! т!лесно-фШолог!чЕих т !нфорыац1йних ладових образу дозволив виявита аспекта проблей и "цислячо?

бстанпП" та П удосконалення «1ро1> еволгц!! людини та 12 моз-*

- в робот! ксннретиэована проблема рац!ональио-

0 компонента знания, а татод проблема схематизму розта? та иродних передуыов катетор1алвшго знания завдяки металодзг 14-го анал!зу актив наст! схеы-абраз£в "нижчлх* р!зней, у яких шлен! загалья! зал азгаос говнIшього сз! ту;

- нонйр етизовБна"в! чна? проблема аир ! о р н о г о

н а н и я, оск!лми доведено, що образя-схеыи "нетчих" р!вней и икали як результат адаптацИ де в пер!од ф!логенезу лпдинн

1 II моэку, тобто за левею лддськото дрсв!д?.який дов-[й час бачився як додосл!дний компонент;

- завдяки виязленнп актявн!ся-о1 приводи загальних обра-в-схем "нижчих* р!внвй обгрунтовуаться думка про един! перевози формування теоретичного та практичного оозтму.

Так певне ргшення иозсуть анайти проблеыи» що розроблялись епоху стародавн!х Сходу та ГрецП, середн1Х вШв, Нового ча-г та шыецькою класичнои ф!лософ!аю.

Теоретичне значения досл!дзсзння передус!ы по ляг аз у иоашя-ют! повернути ф!лософ!1 ?! традицШ!, що мавть методолог!ч-г та св!тогляднэ значения,категорШ пы!нрокосыв, "природн! ¡нови знания1', №алр!орна знания". Новим зи!стом наповигсться исож у явления про п! знання як витяг та актуал!зац!в паа',ят! ¡латон/, про т!лесно-мислячу субстанц!п, !иту1ц!в та рефлек-1п / рац!оиал!зм ХЛ1 стол!ття/, про елеыенти оОп2кттшного та юбх!дного у суб"активному людськоку розум!, про аир!орно заде! форыи - природн! передумови конкретного та категор!ального 1ання / Кант/.

В робот! нам!чааггься нов! п!дхсдк до азал!зу проблема до-¡льност! Зсесв!?у, моалиэост! !атерпретац!1 його у ятст! "ах?— »лвтного початку", передумови зинжнензя ниття та дэдинл, а жозс II зназня. У контекст! тают побудов нзянретглзз продаваться теоретична ц!нн!сть -!дей Бзрдязва, Зераадсъкого, Скозо-эди, Солов;-1ова, Федорову Врневяч&, !дб;Ч, -к! ттребуоть зсоб-:гзого еиал!зу, бо довгий час звазалися у ала плхднгэз.

Результат? дисертац!: десть пгдстави яазитгггя пробгааа?г!:-:т

подошва досл!джень: про коректн!сть 1ояута1 теорП п!знанн як т!лыст теорН воображения, що !гноруз активя!сть дососал них р!вней в!добра2вння, про створення гносеологИ, асим!ляшч уявлення про сооДальну та природну складов! суттзвих сил люди ни, про ыехая18ыи несв!доиого та 1нту'1тнвн0из знания» Серйоз-коыу досл!дкенню у дус! Т5адиц!й треба п!ддати питания про б! ашрок! уявлення що до су Секту досл!ду, бо ця категор!я не мо не урахузати-факт! в актуал! гад! I !нфорцацН пер {оду природно! еголацт! людини та П ыоаку.

Обгрунтування нових шлях1в р!шення традиц!йних проблем ф!лософН у целому, та особливо гкосеологП, дозволяз рознрит иетодолог1чн! та св!тоглядн! ыожливост! для аргуыентованох' и тики сучасних !ррец!онал!зму та и!стики» Одержан! результати ыокутъ бути реал1зоЕан! як у викладанн! курсу ф!лософ!1, так у науково-досл!Дницьк1й робот!»

Прадтцчне значения ДисертапП'.

• I» Виялена Д1алектична едн!сть образу та реакц11" як доса ц!альна основа взаамопроникнення вшикавчих "чистих" теоретик ного та практичного розуыу дозваляг бачити у людин! та П зле рат! в!дсбреження нас!я природног рац!ональност!, цо почерпну в!д рад!ональност! та гармонИ объективных процес!в, специй ну гносеолог!чну ц!нн!сть. Сале на ц! природн! генетичн! оснс ви теоретично-практичного розуыу повинн!, не обыеяуючись ттл! ки со^алышыи детзрм1нантшш суттзвих сил людини, орхзнтувс тися не т!льки еколоГ1чн! та пхдпризшщыи про граи и, а такоя прогрши пол! тики, права,, оздоровч! прэграуи, як пословно гуь'ан!стичн!. •

2. Б п!дстави ввалати, що розкритиявробот! !нфориад!йш ыехан!зм утвсрення !зрерх!пяого образу пояснюз один з аспекта нового при досгЛдаеян! н'ауково! творчост!, бо для р!вней ев!? иост! виткгнекяй з "ншсчих" р!вней образ предстаз перед учеш як нове формування, хоча .1 ця компонента образу кхиець к!нщ повинна П1дтвердятися практикою. Методика стиыулювання твор-чпх мокаивостей лэдини повинна враховурати цС глибинн1 явща.

3. На основ! дэсл!дження з"нблязтъся ыожлив!сть соркува-ти бглыа досюнел! концзпцП та ьюдел! атучного' !нтелекту, йс 1ср ар зачну оргэнхзедха, •адалоЫчну.чл' т!льки схожу • з ;б1ос;«м.

-л 1нчориец!;1ку у!стк1сть;-'Коккреткзац!к уявлень про адину ак-^сну та обркану суть ртвнеП паг"ят! такой Еаглива для

- 9 -

ыування таких поделай, бо працв&ч! сьогодн! систеии штучного !нтелекту логаилзують активн!сть у аоделях-роботах, а лоНку дуыки - у ЕОМ, що 1гнорують реаздИ.

4, Результата робота доц!льно враховувати у практик пс:-т-хотерапП / нав!яня!, г!пноз!/ п!д час розробки иетод!в та пояснения шлях}в проншшення слова у нервов! та соиатичн! про-цеси.

Алробац!я досл!двення. Головы! результати роботи вхдбшю у трьох ыоногрг&хях, а таю»: статтях та тезисах у наукових зб!р-никах I журналах. 1дех джергац!" викладались та обговоряЕа-лжь на ¡ЛжнсШ одних, республхканських та регхональних наукових :-а науково-практачних кондэрснц!ях: з проблем методолог!I твор-чост! / Рига,1978,19?9/, концеацхх рогвитку матер!? та суспхль-ства / Перыський ун-т, 1978,1379,1981,1985/, з проблей людсько! д!ялъност! та теорП творчост! / СЩерополъ, 1979, 1981, 1984, 1906, 1988, 1У89, 1992/; на Л ыханародноиу се^нар! "Св!то-гляд та наукове пхзненнп /Бьта Церква, 1984/. на сешнер! Проб-леыно1 Ради "Основа! етапи паукового нхэнання" / 1ен1нград, 1985/, на конференцН шституту ^лософН та права Б!лорус!Г "Методолог!чн! аспекта наукового п!знаяня та со^ально! д!1" Д'Хнськ, 1986/, на аауково-практичноыу сеи!нвр! 1ПК КЙУ ДиТв, • 1986/, на науково-теоретлчн!й нонференцхГ Республ!кансыаз1 проблемно! кошсз I з фШсофсьхих проблем цедициниМЗ Ухфа!ни /Ки?в, 1987/, на ы^неродних П Нантовських читаннях, присвя-чених 200-р!ччо написания "Критики практичного розуму" / Кал1-н!нгред, 198В/, на ХП Шянародноыу теоретичноау сеы!нар! "Св!-тогляд та'наукове п!знання" /Яуцьк, 1989/, на ноуково-теоро-тичн!й конференцН "Иеребудова та проблзыи ехюлщ! Г ладинк* /Севастополь, 1990/.

Робота стала пхдставои для розробки лекц!й та спецкурс!з з проблем !стор!? ф!лософ!1, антропологI та гяосеолсг!!, для п!дготовки допов!де8 на 1!етодолог!чних сеы!нерах факультету природознешства».. .

Структура диеертед!? п!дпорядковала досягнеянв основноГ мети - обгрунтуванню актуальноет! фхлософсысоТ зрадицН щодо генетичних пр1ф0дних пер едуцов п!знания лпдиаов оточувчого св!ту.

У першоыу роэдШ виконано загальний анал!з гносеолог!ч-них зредщ1й, розвривазться ряд 1х вежливая приндин!в, що не

були реал!зован! у достата!й У другому - давться в!дяо-в!дь, як людина може бути !нформац!йним ы!гфокосыоы, природ-н! основи якоТ приймають участь у формуванн! 8нання. Трет!й розд1л наы!чаз р!шення проблем рефлекс!!, рац!онального та априорного знания, У четвертому роад!л! обгрунтовуеться могли В1сть нового бачення !деТ едност! теоретичного та практичного розуму, значущост! окремих ев 1 тогляднщьких !деал!в ф!лософ! У вак1нченн1 нам!чаються перспективи новиг досл!джень.

0СН0ВНИЙ Зм1ст ДИСЕРТАГЦI вступ! обгрунтовуаться актуальн!сть проблеми. Показ вне ступ!нь розробленост!; визначен! мета та методолог!чна база, розкркваються наукова новизна та теоретично-практичне значенв досл!даення,

У пераому оозд!л! "Проблема геаетичних основ знания як ф1лософська традиц!я" дасл!джувться !сторико-ф!лософський матер 1ал а метою знайти актуальн! для сучасно? гносеолог!х при ципи. Так для ф!лософських шк!л стародавню! 1нд!5 як ортодох сальних, так 1 неортодоксалъких характерниы в уявлення про п! нання як про безперервний пот!к свХдомоет! /буддизм/, актуал! гад!ю знания всезнаючою душею /даайн1зы/, самозаглиблення /сс кх"я/, н!рвану /даайн!вм, буддизм. Нога/, у стан! якоУ т!лькз й можливе !стинне - !нту?тивне анешяЛроблеыа внутр!пшьо'1 ос ви знания, яка м!ститься в лвдин!, анайвша свое Бкранення у $1 лософських системах стародавнъого Кита» — передус!м у конфу-хцанств!. Питания про рритгоцну основу людини та Н знания.як< зал ежить в!д найтоншоУ матер !ально'1 субстанцН дут! пц!и, с» вилось представникшт дшеиэму та !нших на?вноыатер!ал!стичн] ак1л. Ло хх числа налеяить Свнь-цзи, який виоунув плоДотворн; для подалызого розвитку ф! лосодДУ !дею про визначальну /в: носно почутт!в/ роль мислення у п!анаян! як фактор, що перв!( мхетить у соб! природнич! заяони.

Глибок! думки про довело 8наякя були висловлей! ф!яосо< ми стародавньо! Грец!1. Вони виревно ставлять питания про п! нання зовн!шиього св!ту як процес сацоп!знання.

Матер!ал!стичн! здогадгси про передуыови зиникнення знания висловлюють Демонр!* t Емпедокл. В 1хн1х поглядах ми зноя димо нагагалня обгрунтувати тезис "под!бне п!знаеться под!б-ниы". Для Деыокр1та ця под!бн!сть полягаа у 8б!гу пор лвдськ го т!ла 8 величиною ! формою ейдос!в-обра8!в речей, 1дея под

ост! вдаливаа 1а уявлень Еипедокла, що вс! оргаяи почутт!в ристосован! до специф!чного для ионного з них сприйняття влас-:ивостей речей. На в!дм!ну в!д дебсистських уявлень про учуван-[я усякоУ лидини в закон-дао, Платон днерелом знания ввааав 1б"ективну !дею /форму, ейдос/. 1деУ !снують сам! по соб!, аде [а земл1 ыозуть з"зднатися з т!лом, 1 тод! з допоыогою паы"ят! подина ионе згадати про Ух трансформацП. Так визр!ваа думка про ¡одосл1дне, апр1орне з1дносно людини знания, тому що зоно з ре-¡ультатоы пдосв!ду" !дей.

Яовий крок у розвитку концепц!У секоп!знання робить ¿ругатель. Джерелом, вих1даим моментом знания в!н вваяаа зовн!и-г1й предмет. Визначаючи переважаючу роль в!дчутт!в, основою нау-ювого знакня про необх1дне, загальне Ар!стотель вое таки вва-{аз не поняття та акс!омя / як характеристики предыет!в/, а те, цо 1снуе "сане по соб!п 1, врешт!-решт, не доказове, не дане у цосв!д!.

У середн! в1ки ХДкв1нський сута!сть людини уявляз як одну з к1нцевих ланок найскладнхшоУ !зрарх!У Всесв!ту. У заслугу Зону треба поставити розвиток уьвлень про спрошжност! "душ" /"Сума теолог!У"/- В1дштовхувчись в!д чуттзвого досв!ду, зов-а!шн1 почуття оброблявться шутр!шн!цц / паыпятт11, уязою/, по-г!ы уже деыатер!ал!зован! образи впорядковуються у простор! й _ час! загалънг-и почуттяц,! ильки п!сля цього абстрагуюча д!яль-я!рть розуму - людсьяого /пбоивного/ - в!дд!ливпга чорыу /р!д, вид/ в!д реч!, перетворюе Ух в образи, що осягнен! розуиом. Таг-шш вони стаить лише.завдяки перетворенкю Ух дуаеа у розужо виражен! образи - слова розуму. Гранично загальн! поняття людського розуму.наближаються до ун!версал!й у богов!. Так,! у середн! в1ки концепта я с ашп! знания. яка в будь-якоыу раз! передбачаз наявн!сть основ знания /чи його пгредумов/у дядри1, стае нев!д"зыноя частиною ф!лософсышх ! теолоИчних систза.

Розвиток виробництва,п!дпри8шяцтза/йовпй час/не ы!г нэ засунуто нових вииог до науки, у тому числ! ф!лософ!У. Сзозр!д-нттшт з ! погляди цодо п!знання дЩсност!, розвинут! фхлосо^и, як! мають вне у свозму арсенал! суттзв! досягнзння в гадуз! математики, астроном!У, физики, ф!з!ологП. Така особл:з1сть характерна для праць Декарта.

У м!ркуваннях ученого, особливо в нгмаганнях з"ясузати роль т!лесного й духовного у в!дчуттях ! повад!нд!, з геоает-

- 12 -

ричних характеристиках речей ! ясного знания, явно визргзаз глибот й ыайже невир!шена тод! проблема онтолог!чних i гно-сеолог!чнкх функц!й двох субетанцхй. Сане в дей пер!од все в; разн!ше постая питания про в!чн!сть душ! нк ншагання поясн' спадков!сть знань, а !дея Ix насл!дування пов"язузться з х? •• безсмертяы.

Нанагахзчись подолати дуалхзы, Сп!ноза вважав, що хснуе i на субстанц!я, яка в!дкривааться лвдин! свохии ззаададоповн! чиыи i взааыод!ичши атрибутами цростору й ыислення. Природа к!стить у соб! !дею лидського т!ла. Ось чоиу вчений-ф!лософ здатний призднаткоя до сутност! св!ту, знаходячи в соб! "хор mi" /божественн!/ ун!версал!1.

Що стосузться незнищуваного компонента знания, йога спа ковост!, то цей коиент/ поряд !з.уявленняы про "концентрадio дуй! й тендекц!ею пршднання ыодуса-ыизлеиня i шдуса-т!ла л дши до ешалоггчних атрибуйв само? субстанц!? / як i !дея . глибютих основ знания про св!т, названий Сп!нозов "нес^иче ним !нтедектоы".

Проблема внутрхшього доев!ду не когда не привести до ! рефлекс!? й до визнання Локкои !снування внутр!шн!х перэдуыо знания. Визнавчи вир!шадьну роль зови!шнього досв!ду,. англхi кий схлософ не ыожз уникнути висновку про- наявн!стъ у дитинл зд!бностей, як! не нояснаютюя !ндиз!дуальнш доев!дои. Це ышуче вшагало пояснения знания з урахуввдняы глибинних осе Кого. Що це за аснови, як вони ввдикаптв i чи здатн! справд1 впливатина п1знання? Механ!чний натер iaaiSM ХЛ1 ст. не спро ний був дати посл!довно! й переюнливо? в!дпов!д! на ц! заш танин. 1деал!сти в цих питаниях в!дстаювали бхльш посл!довнз позщ!ю., оск!льки яосл!довН1ше проводили 1дею наступност!, i тапност! у стшговленн! iapepxlü всесвхту ! п!знавальних npoi с!в.

Глибоиэа а розробка концепц!! основ знания у ГЛейбн1щ контекст! проблеыи, яка розглядеизться наии, !нтерес виклияги його погляди на роззиток здатност! ыонад до соыоуявления.

Перший р!вень Uoxo названий ЛеИбн!цеи аперцепцхвю. В!н впязанш1 не просто з се&'оуявленням себе, а й дозволяз людин гд1Псиюзати процео ре^лексП, п!знання. Чуттзвий досв!д вав. в',г2 для початку ai знания, а передуыови засвоюютьсп людинов народаення i як природяеа! вм!стять у соб! як !нстгакти, та

иродний розуы? У гносеологхчних побудовах Юыа знову ыи зна-дшо спробу з"ясувати зитоки "враяень почутт!зп i внутр!шн!х ¡ражень душ1", звертаючись до феномен!в "попереднього досв!ду", ¡вички" й пеыпят!.

Для ycniniHoro винонання поставлено! у робот! иети суттаве ¡ке зауваження. Основний акцент тут поставлено на проблем! п!з-щня. Зрозуьлло, що ¿¡длософи, про яких !де мова, не ыогли зи-¡шити i"i ренхше, His в!дпов}ли на питания про ы!сце ладини у :ecBfTi, про х'Е вкникнения та в!дношення до зовн!шнього св!ту. [лыш в1дпов!вши на ц! питания, иожна було обгрунтовузати ту я !ншу концегщ!ю формування знания. Хнакше певучи, -ф1лософи р гнули до створення струнко? систеыи, по ыожливост! не супереч-эI, яка б пояснюваиа, як винта космос, неаиве й киве, лвдина, Ki г Г ыожливост! у ставленнх до природл, до !нших людей, на що зна як KoniH BcecsiTy ыоке розраховувати.

Вершиною на!-'агадь створити цШсну систему на ыез! ХУШ-Х1Х т. s н!мецька класична ф!лософ!я» Засвохвши досягнення своТх еликих подередник!в, предетавники TI !деал!стичного налряыу уттево детал1зували гносеологхчну проблематику, успадковуючл шцетцю cauoniзнания. Так, зг!дно з логлядаыи 1 .Канта, вс! !знавальн! ыожливост! скоицентрован! в caul fi лодин!, яка пайке :е ыав потреби у впливоз! зозз!шш»ого cBisy, Роль.його зводить-:я до вих!диого, пускового елеыента, який актив!зуа вс! п!знава-&н! ыожливост!, цо реалхзувться ост!льяи, оск1льки душа "заз-

впливу зеередини". Л!знания виявляеться процесоы актлв!задЯ шр!орних здхбностей р!зного р!вня i ступени сп!льност!, а не iiдобраяеиняы cyst оточуючих 1федоет!в. Але зв!дки з людини (! piBepcaJibHi зд!бност!? Ваако эньйти хшсл!довну в!дпов!дь ia це питания у працнх Канта»

I для ф!хте п!знання не шгло виступати !иакше, як акт 5аыог.1 знания й реал!зад!I основ знания з людйн!. Така позвд!я >б"активного 1деал!ста, який правильно акцентуа увагу на суб"ек-мвноыу боц! образу / чи назхть поняття/ зовн!шнього св!ту, та ае siiie лосл1довно поясните зитоди qiel субпективност1. Для эб"ективного 1деал!зму Гегеля ця проблема не стоГга так гостро, тут суперечн!сть переыагааться том, що суб"ективне / як i вза-гал! людина-суб"акт/ зиявлязться породженаяы !деального абсолюту, який м!стить у соб! ваздалет!дь узесь ssifci д!йсност1. Ось тому людин! заливалось п!знати у речах 1хн1й здаеннй posy-

мовий 8и1м I розвиток* який зб!гаеться 1з розгортанням сотового Логоса.

Зовс1ы !накше будуе свою систему матер!ал!ст Л.Фейербах. 1дея спадковостГ реал!зуеться ним при.поясненн! шлях!в виникн нп св1дошст! як щюдесу переходу в!д !нстинкту тварин, "обые жено! св!доыост1п, до людсью! св!доыост!, яка спряыоваяа на "нескшчен^сть власноТ сутност!". Та их розум!ння адептивн доц1льного походгення чутт1в, н1 Ы1ркувення про роль актив-ност! т!ла при ¡¡¡ормуванн! образу св!ту, н1 уявлення про приро н! складов! людини не привели фгаософа до зпясування способ! реалгзадП дих внуар!ин!х» суб"ективних умов /перёдушв/ у пр цес! становления нового знания.

Навхть з огляду найб!лып типових !дей про п!знания видно що яодна з (Млосоеських шил ыинулого, заслугою яких було уев домлення методолог!чно? значущост1 !дей доц!льност! св1ту то його !ерарх!чноТ оргач^зацП, взаешд!? !деельноГ та пат ерзал но! основ / дуй! ! т!ла/, иетодолог!чноУ рол! успадювування ' !нтелекту й паклят!, не зыогла посл!довно застосувати 1х до аналхзу иехая!зы!в реал!задН передумав ! основ знания, як1 и людина у процес! П1знания нею навколщньо! д!йсност!.

Об"ективний !деал1зм не спроыоЕНий дього зробити, оск!ль такими передумовами ввагав позасв!товий розуц, бозество. Суб" тивний !деал!зм, г!дощ>емиБпт людину в!д зовн!инього св!ту, о лопував ц1 передуыови заданими первхено, апр!орно, не пояснюш Ухнього справкнього дзеерела. Дуадгёзы, яккй ыежуе з ыехан!цизм то абсолютноував роль тхлесного, не бачачи його рол! у форыув и! психтчного образу, то перебхльиував роль ыислення, не розу м!ючи значения у ньому т!лесного компонента^ Представники ыа терхал!стичного напряыку, ввагайЧ! даерелом знания наш! в!д-чуття зовн!ш!х предает!в, або недооцхнювали роль ыислення, п ы"ят! при !ктерпр етацП чуттевих даних, або недостатньо розуц роль практики, взагал! активно! сутност! процесу воображения

Близько до вир!шення проблени п!д!ёшов д!електични£ матер! ал 1зы. Обгруктовуючи сусп!льний характер процесу п:знания, вщ^шальиу роль практики у ньоыу, його основоположники вв вали, що в процес! еволюцН матер! 1 "аодеа з И атрибут!в н!-коли не може бути втрачений"» бачили у мислящому дус! "зищий цв1тв матер!Г, а в шеленн! й св!домоет! - "продукти людськог ыозку..,як! в в остаточному п1дсумку тез продуктами природи

Знгедьс/, розглядали п! знания як вщий продукт природи.

Ось тут I потрЮно розушти, що через необх1дн!сть бороть-я з хдеал13ноы 1 вульгарнш ыатер1ал1зыои стала поступово аб-элнзтизуватися с овальна парадигма при анал!зх аляхх з форыузан-я знания. Що стосузться шжливост! актуап!зац11 природних пере-утов, ця Д1алектична !дея "зависала у шштр!", не праодвала а зияснення ыехан!зы!в п!знання.

Не реалхзованми тт самин ладилися ряд принци^в треди-IйноТ ф1Х0С0ф1 х. Ми бачшо дзх групл IX. Перша, що обгрунту-але аляхи здобуття знания: принципа хлярокосну та генетичнях р?.*родних основ знания про зовнхшпй св^т, рхвней паы"ят1 та амоглзнання, рефлексН'. Друга, що пояснюз 31пст знания, йога !вн! / коннретне та узагальнене/, проблему зв"язку "дупл" та '1ла, апрхорного, чистого теоретичного та практичного розуау.

Тут досягнення конхретних наук, дещо випередивши !х ыето-олог!чний анал13, !снуать наче саых по соо*1, а йллососське 1нання мехад!зм1В п1знання !снуз саге по соб!, досл!дзуачк го-гавниы чшом соц!альну компоненту продесу шзншхня. Ось чоыу :еобх!дио проанал!зувати дан! цих наук узагальняючи хх, по-1ИВИТИСЯ по-новоыу на гносеолог!чну проблеыатику.

У ДРУГОМУ РОЗДШ "Ы!нрОКОСЫ I П!ЗНШНЯ / У К0НТ2КСТ1 су-

[аснох" науки/" сто1'ть завдшня - в1дпов1стч на запитання: ./ що з у людин! В1Д зовн1шього св1 ту, звертеэчись до чого, хк до свого внутр!аньог-о, вона моае знаяэдити там Иого аналоги; 2/ чи впливаоть вони на процес п1знания?

Дата задов!льну." в!дпов!дь на Ц1 питания цожна, т!лькл шпзредньо усв!доштааи значения зов^ашх улов у ххроцесх ¿ування образу.' Вони стаззть складозою частнноо кпзо1 систеыи хе так, що взодять у неГ як компоненти, а адаптивно-^уняц!о-хально знятх в унхкалъност1 11 структур як !н£ор>хац!я. Функ-^ональна в!дпов!дн!сть з в!дпов!дн!сго зовн1аа!х д!Я ! особ-овостей в!добрадаючих £ункц10надьних структур ,/дал1 - ¿-структур/.

Анал!з ! уточнения праць б!олог!в, геяетак!з,•у!з!олэг13, як! застосозують уункц!ональний а!дх!д до розв"язання проблема !н^оруац!1, дозволяв визначити. !ЕчОруац1к> як 1уакц!оаа.1=нз гтавництво структур зовн*ан!х д!й у д!ях 31добрг.-,г-зчгг^ структур »¿изо го. Таке зязначеннн ае с^перечить зксначе^з хн п!? як зм!сту, як:с: систеца здобуваа :з зознхзнього сзхту т

-16-

продес1 пристосування до нього, дансшу Н,В!нерои.

Зовн!шн!й.св1т "входить" до складу навить найпрост!шого живого: в!н зранс^ориуеться в осаанньоыу в особливих ф!з1ологхч-ких перетворениях, проявляешься у зовн!шн1й еяадтивн1й повед!н-п£ й в1дтворюзться /актуал1зузться/ у складних живих систеыах у сормх образу.

3 коеннм еталон зростання орган!зованост! нивих систем збх-лызуеться д!апазан зовн1шн!х д!й, на як! здатне реагувати киве, ыоже зберхгатися сдадковхсть в!добраауваних д!й за 1ерарх!вю. Са;.:а природа через взазыод!ю натер дальних систем "творить" не т.!льки матер !альний субстрат, а й !брапх!ю фунюпональних зглп-к1в-образ!в зовнхшнього св!ту. Спираючись на них 1стота матиме оптшальну поведхнку, заздалеНдь озримуючи "знания" про особ-ливосм цього св1ту.

Особливии, спец1ал!зовеним на вхдображенн! й управл!нн! поведшкоа субстратом /систеыоа ¿-структур/ у вэдих тварин 1 лю-дини е, звичайно, ыозок, коаен !з р1вн!в якого виконуе специ-длчну для орген1зыу функц!ю, ф!логенетичний розвитьк централь-ко1 нервово! систеыи в1дбувааться як процес обростання 'зверху новими нейронними позерхаии .

Проте чи мають ус1 р!вн! /та етапи/*в!добра«ення св!ту ки-виыи хстотапи будь-яке значения для розумхння влесне гносеоло-г1чноГ проблематики? Як реакц1! шкуть згасонувати гносеолопч-ку ^ункгцю, чи ыоеуть вони вШгравахи роль образгв, а значить, нести знания про св!т? Т!льки послхдовна реалхзад1я акигвнхсно-го пхдходу прояснюе в!дносну протилеян1сть дИ ! образу, зн!ыаз уявну суперечн1сть. ' <

Своер!дн!сть дхалектики.перетворення орган!в, яй реагують зовн1, 1 орган1в чуттхв, диалектики *1'хнього взазшзв"язку, бере св!й початок в езоязэдП вивого. Так, при низькоыу рхвн1 диферен-Ц1ювання тканин органи руху 1 сприйняття в1дносно злит!, рецеп-тори й ефектори просторово нероздхльн!. Але й у високоорге®!-зованих аивих !стот под1л на редептори й ефектори не абсолют-ний. Око, наприкдад, постачаз 1ну)рыац1ю мозков! ! як рецептор, 1 як ефектор, який перебуваз у постШоыу рус!, а рука лвдини з II м"язовшк рухами й рецепторними зак!нченняыи ыоке розгля-датися як витягнутий рецептор./Сеченов/.

Д!ядьн!сть ефектор!в, таким чином, ыоже !нфорыувати мозок про властивостх обяект!в За допоиогою як нервових зак1нчень, та I д!й, цо зиконуються безпосередньо м*язаыи. Ы"язова д!яльн!сть

.тна розчленовувати, дубзшвати структуру объекта. ?ухи , / у тоыу числ! м"яз1Б рецептор!в/ сприяють в!дг~ ^еяню мио-их образхв обпектхв, е матер!алыгою основою Тх пор!вняння, -лхзу, узагальнення. Так! рухи залишають у субстрат! ыозку д, а мислене в1дтворення об"екта нев1дд1льне в!д актив!за-центргв руху, з!д р'уху рецепторхз, як1 сприймали його ра- ■ [е. Тому \ на р1ВН1 усв!донлення под!л досвхду на д!ю ! об-уез вгдносний характер. Структура образу-уявлання. струк-■и руху ! структура вхдобрадуваного об"еята леребузаать ы!я >ою у в!днош5нн1 схоеост!. постЫно взазмод!ючи.

Оскхльки св!тпзбер!гаетьск" у ф-структурах мозгу тильшх гахв, в!н !нтерпретуетъся щпзь цризму не одного, а цхлох !е-1X11 ¿унк^ональних образхв. Сукушпств образ!в р!зних р!в-¡, з ккими з!ставляаться нова !нфориац!я, являв собою, як це [ливаа з попереднього викладу, единий !ереэх1чний функа!она-!ий образ. ■

Такш чиноы, актуалыпсть зазначено.х ран1ше фхлософсько! 1диц1*1" иояе бути сьогодн! конкретязована/на даноыу етап! анаг-¡у/ у такому висновку: нав!ть передлвдина - жива !стота а та) частиною св1Ту / ы!крокоск/. в яку останн!й "включений" 1кпТонально ! неоднсразово /на к!лькох р!внях/, ! це - вир!-хьна ушва Н оптимально! повед!нни, в як!й реалгёзуеться дос-I никн1х.р!вн!в - досв!,д ь!логенезу - основа найування всяко-!ндив!дуального досв!ду.

Всю цв природну та!орыац!в про св!т успадковуз, Езкчайно, :п!льна дядина.'Бона а справжн!и 1нфориад1йиии м!кро сосцом, юю подобал великого Косшсу. •

У залропонованоиу контекст! п!гнешня ыоана розвряти як щес накшшчення образ!з передус!ц по верха!х р!внях адарату Юбраження» Ала яков а роль образ!в - знань ниян!х, "неартику-(ваних" р!ва1в ал ар ату в!добраяення сусп!льно! гтдши у п!з-га1?

У теорН п!знання нас цхкавить оусп!згьний сусРеяя. Одназ ¡влення д!алектики в!дношення ввдого ! ниячого потребуа ро-(!ння суб"екта не просто як .соц!ального, але як соцхально->лог!чного ы!крокосыа, що несе у соб! все багатство еволюцИ 1юрмац!йних р!вн!в. Функц!ональне лредставництво зовн!шнього [ту в !нбормац!йних процесах иозку е, за нааим переяонанням, • I едшш стриги ей - природной основою, з допошгоп -аяо! зд!йс-

ниються процеси воображения як б1олог!чного, так i сод1альйо piBHiB. ЧЛозок, продуктом функц!онально! д1яльност! якого s думка i говед!яка, - справедливо в1дзначаз щодо цього Д .Ееляе - а орган б10соц1альний» i де зуиовлюз б!осоц1альну природу л дини'.

у poöoTi некая кеобх!дност1 спец!ально анал1зувати Bei пе; ваги, як! маа лвддаа у п!знанн! д!йсност1, заадяки наявност1 другоТ сигнально! системи. Достатньо усвиоыити п значения я ще одного р1вня\знання. Психологали довадено, що, починиочи з piBHiB псих!ки, зовн1шня д1я, перешорювана в шфорыецхю про Hei, здатна "втЕгувати* у найскладн1сшй хнформац! Г.ний цикл ве ку к1льк1сть вгдобра^аячих nOpiBHiB адзку люддаи» незваааач!' нанаявн!сть вщого - понятШого piBHH. ГИдкреслюачи вчршаг ну роль у шзнаян! социального моменту, який утворше "екстра-структуру", психологи зазпачають, "до аналгз ycisi структури д!ядьност! може здШнюватися на pfзних р1внях, починаючи в! р!вня сусп!льно-1сторичного якдайвищого ! дас до базових piBHi рухово j активное

Анал1зуючи особливост! досв!ду ¡Лрою просування "зверху вниз", Б1Д психологичного до нейроф1з!олог1чного, а в!д остш нього до ф1з1олог:чного, ВИДНО,- що ми опинимось за ыеИЕМИ ii див!дуального досв!ду, у сфер! ,досв!ду видового. ."1 це поня1 не просто метафора, воно маз конкретний зы!ст: спадковий досз з ц!лкоы визначена загашюб!олог!чна реалыпеть, f таким' же бхолоНчно реальним тому е поыяття. спад кою I видово? пш"ят1

• Пршципово ваяливим доповненняа р!вневого уявлення п] основи образу е знання вито-iciB Його онтогенетичного зм!сту. В цьоиу n'iTaHHi у б!олог!в погляди майке не розходятьг*. р.1 Кругликов, наприклад, досл!дауючи детер^нанти пад"ят!, дхйм висновку: "Природкена ф1логенетична па;.:"нть а основою для по дови 1идив!дуально5, онтогенетичноТ паи "я т!...Детерм тактами повед!нки за цих умов вгатупають як реальн! подразники, як! ютъ "тапер", гак i сл!ди /енграми/ взазмодН орган1зыу з под .сами, як! Д1п;щ в ичаулоку".3 Так, видно, зд1йснюзться зв"яз

1 Роговин К.С., Соловьев A.B., Урвенцев 1.Д.,1отемор Е.12.

- 19 -

îaois, вв"язок досв!ду покол!нь всього живого, коли "1нформа-îîh, яка над ходить у козок, включай, рвал1зу2 закодозану в ДНК ¡^логенетичну 1нформацхгап.

Форыування зорового образу, недр вклад, завдяки надзвичай-зт властивостяы зорового анализатора", вхдбуваатьсл за типом зослхдовнях екран!в, що в1дтворюють просторов! особливост! эб"ектхв / евран cîtkîbkh - екран кол1нчаетого т^а-ещзая кори/ , Тоуу зорова д!лянка кори дазяу отрииуа 1н£оривц1ю про soBHiïïHiil об"зкт "за чзтирма р!зниыи каналами, як! звзднушть П з фхлогенетпчно pisimm рхвнпми органхзацГх зоровох око теми, la коаноиу s цих рхвнтв вкникав снеци$.1чний вЗдбивальнкй лроцес, властявий генетичниы особливостяы дано! структури... Бщта ете-зоц у ¿ор:.;уваян1 вибетальних процесса s дхялыпсть кори ыозку. ]юди"збиреиоться" з рхзнгсх п1дкхркови* структур 1н£ормац1йн1 ек-в!валзнти об"ента, i ïxhh 1втеграц1я фориуе зоровии образ".2

3 позвдх;} психологхчнкх, ;]дз1олог1чних i соц!алъних глл-5ша piBHH залекить вхд зкачущост: об "акта, сют е:,оц1йно"1 i мо-тивацхйно: напругк, здатяоï стииулювати збудкення в}дразу кгль- ' есох piBHÎB. "Бути б!лыл значущиц для ;<озку означав бути б!льш збудценкм, захошшт хвилео збудкення зелгтку ктлъкхсть HefipoHÏB i нервових дентр!в... не ильки зерхнхх позерхгв iepapxi4ao . эрган!зованого ыозку, але i йога низнхх р1зн1вп.3 Отке, еналГз i зхставлення експериыентальнс nepeBipaanx gjaKTÎB в галузi 6io-raril, генетики, ëi3io7oriï, нейроф1з1ологП, психологП дик-туютъ необх}днхсть л ев них ф1лососдьких .узагальнега.

Образ об"екта - знания - формуаться у адност! з грактикою, in д1алектика загалом характеризуз процес $ориування с5раз!з i sa б^ш paHHix еталах еволюцП, проявлявшись у ззаанозв"язку i взазыовиключенн! дН та воображения. Образи формуються э. ево-яюцП природниы шляхом. коли досягне;шя корисного результату в liï сприяв ïxHbouy.форцуванню i .закр1пленню, а яаявн!оть ïx е je06xiflH0D 1нйсрмац1йноо основой для наступних aiË.

1 Дергачев B.Bw Молекулярные и клеточные механизмы памяти.-Ы., 1977,- С.231.

^ АтагИурадова Ф.А. Отраяениэ и эволюция мозга // Вопросы философия.- 1976.-8® 3.-С.85«

3 Сетров M .И. Информационные процессы з биологических систенах.-С.69-70.

Не дивно, то лостШ! прЕроднг фактор и могли бути приь-чинов форкування елеуент1в ^-структур на р1эних еталах еводвц!!, та б то на р!зних рхвиях. цозку один I той сшлта об"зкт ноже бути представлений неодноразово. Але иеобх!дно такой визнати, то ап&-рат в!добр&ження'субпекта гЛ знания ноже ыати образи, як! сфор-кувалися задолго до того, як вхн поадв досл!д£увати; об"гкт. Б а. гк саыгк принципа!;, за яки.; вгдсутнхсть образу ¿га р!в!Л знв-к1е ь'оеи потребуг вибкраннп хх з каступнш зьЛценнкь' на р1вепь чуттевого воображения, ыоже здШнюватися вибирання 1 зьлщення к& рхвень ниЕче в наступит здобуттяы 1нфорыацН.

В остаточному хЛдсуику, залишеючисх и его до логично не ос-глталениь; ш!лософ!зю, для прирадознаацхв давно перестав бути гхпотезою той дакт, що здобута з ниен!х р!вн!в !нфорцацхя Охотно впливаз на фориування образу на р!ып св!домост1, стаючи знания!; про досл!джуване явище, збер!гаючи "!нфорыац!йну точн!сть про вс1 реальн! пераиетри чи -властивост! об"зкта", !нфорь'ац!й-И1 потоки "п!дн!иаються в кору головного иозку", де вони сб"зд-нуються, пхдлнгёеть значнхй обробцх, беручи вайакттшЛшу участь у форкуванн! суб"ективного образу об"ективного свхту. Днох1н/.

Таким чинои, у дослхдженн! специфики процесу в! знания врахувааня структур активност! црир'одао-б1олог1чаих р!вн1в важливе для розуи!ння як його !сторичних пер едунов« так х ак-туальвих безпосередньо реад1зоваиих цехшпгихв.

2д1йсненк" енал18 шлях!в становления едаптизних образ!в св1ту та й ¡ьох рол! у фориранн! людського . знания дозволяе зробити шди! узагальвенвя, як! д р о я с н я ю т в значения 1 с т о р и к о-ф 1л0'С04>ськях тради-ц, 1 Ё для -ф ! ло с о Ф 2 Г ваших д а 1 в.

х. На основ! аналхзу сучасно! науки стае ¿¡ожливиы доказ предстазництва ьецфокосыу у р! крокоск1-лк>дин!. Зробитк Инна, зстановивши II ьЛсЦе у всрсвШ, зв"язок з црщзодою як 1н-д&рищЩяе яввде.

2. 1!акрокосы справд! поданий в алэрат! в! до Сражения лпдики в знечноиу обсяз! на досоц!альних природно-б1олог!чнкх ргв-

Ш.

Д! р!вн! ыокуть 1сто2ыо впливати на суСекишний образ об"зктивного св!ту, який форцуеться у сусп!льнох лодини. Вони г генетнчнжи основами II знания.

3. Проблема сазюп! знания, так га чижи:, набузае не илыпт хсяхолог!чного 1 соц!аивно-етичного значения, а й безпосеред-1Ьо 4!лософсько-гносеолог!чного.

Третей розд!л "Генетичн! основи рефлекс!? та апрхорного щання"обгрунтовуз, що саые у функц!оналвноиу засоб! воображения, у здхбност! актуал!зувати образл обпзят!в тареал!зуза-ги 1'х у доц!льн!й повед1нц! дакливе'ыатер!ал!отичне розвлязая-хя таких актуальнях проблем (¡^лософП як рефлекс!я та апр!оризм.

Так розроблена Лейбн!цем гдея префорихзму, поинпип !заар-сД, а також уявлення про неск!нченне дробления монад, приводили до висновку про эд!бнхсть ус!х шнад до сацозгдобрааення, заыоуявлзння, тобто наявност! в них елеиентарних зд!бностей до рефлекс!1. Коли " у коаного зивого т!ла з паяуюча ентелех!я /читай - специф!чний образ -авт./, яка у тварини з дупа... та мени цьо^о зизого т!ла повн! !нзих зибих т!л..,з яклх юане лаз знову свою ентелех!в, чи паяуючу дуиу, то зд!бн!сть до са-иоуявлення, саиовхдобраяэння повинна проявлятттоя на вс!х "позерках" складного органхзну-ыонади, специф!чнхда засобом хнтехтрув-зись на р!вн! "пачуючоГ душ!".

Та чи ыодслива така !нтеграц!я ус!х "прагнень", "езтеле-¡пй" у св!доыост!? Зв!дки взагал! зпязилися у иояадн задатки саноуявлення, рефлексивно!? _зд!5ност!?

П!сля анал!зу 1ндор1;ац1 йшх проаесхв у живому гена потреби ще раз обгрунтовуватн пл!дн!сть !дей про "теин:* лерцепцП -передушил "духу" та розвину'тоТ зд1бност! до саиосв^окост! та зешопхзнання. Т!лесн!, ф!з1олог1чн! трансфорзгацП у жизоуу /навхть яайприи1тизн1сого р1вня/ здЫснюються як пр^стосознх реакцП т!лькя на основ! актуал!зад!! хн^орнац!! про ыинузпЗ корпений результат, пеняят1 про минул! взазиодП. Зкснозок з багатьох експерииентальних фактхв, до с тверда уюзь гаку зд15-н!сть: процес здобуття та пор!зняння оо'разхз, що. характер и-зуа актгшн!сть усього з-твого, а "тахт-тюз", оснозоа рсзз:гг;ю': у складных эрганхзуах та людши зд!бност! до рефлекс!х.

Аналхз !нфоруад!йнкх процес!з та !дзй ЛеГ;бн!да Декарта, 2п!нозк, Локка та 'т./ доззоляз зробятп ЗЕгллвкй зисназзк: структур« реакц!й нгачих р1знхз, як1 схз^атпчЕЭ сподоблэчьея евхту, як! "зк^'&отъея" в образах верхазого рхзня, ~к ! хгзаз-х!чниг": !н$ор1:ац!йно-1!зхолог!чни;! процес а£ерзнтного ггзтззу, з загальшху засобои проязу ре1л2нс;с2но ? здхблост!«

-- 22 -

1наяше кажучи, д!алактина вицого та ниачого, соц!алъно-го та лриродно-б!олог!чного, що характеризуй шзняв&льну д!я; н!сть лвдини* д!в II ал арату воображения, характеризуй такоз ! мехавгёзм рефлекс!Т. Зуыовлена втф!шальнш способом сусп!л ними процесами, !деалами й перадигыаыи сусп!льстве на коккре ному етап! його розвитку, лгадська ре$лекс!я зд1йсншться чер актуал!зац!ю рефлексивних проц;ес!в досоц!ального р!зня. 1х н: чоп основою ютутъ бути ип8редиг1}ип природи - константы! фа» тори та законом!рност!, функц!онально присутн! та "знят!" у процесах. форгування св!домого образу оточення.

Нзв!дпзмною ланюю у систем! м!ркузань ф!лософ!в минул го, що сприяе цШсност! /лог1чн!й/ ц1е? системи, було уявле ня про апр1орне знания. Який евристичний потенциал ноже г:ати запропонована в робот! концепц!я багаторЬнево! природи люде кого знания для анал!зу проблеми?

Вих!дниы у побудов! системи наук, як ввааав Каат, повин но бути ыатецатичне знання, а Ухньою чистою основою /об"зкти ною передумовою/ - чиста математика^ То чому йдэться про так алр!ори1 форми споглядания, як.простхр ! час, як! сам! по со 61 поза об"зктеми сприйыання "з н!цо"?

Продуктивн!сть п!дход!в, визначенях Кантом, безперечна. Сьогодн! псизае, нЬс два стсшття то^у, наука довела факт п^гнгтаст!, адаптивност! всюго живого до зовн!шн!х вплив1 Простор )ео^-часовий континуум св!ту вт!лений у м!кропроцесах оргад!эыу, як зазначалось, 4унвд!онально. Ф!з!олог1чн! механ ми й ритыи сизого у ыхкрощтервалах часу здатн! в!дтворювати як часову. посл!довн!сть под!Й, так 1 1х просторово-часов! пе ыетри, закодовад! функц!оналыю.

В!дбивальний / ! нав!ть гносеолог!чний аспект/ характер у!з1олог1чних иехан!зм!в апарату активност! всього живого / тому числ! людши/ експериментально пОтверцжениЙ багатька .досл!дяикшл й узагальпений не т!льнп з нопцепц!! ветер едзос чого в{добра.:?ння, а й у !нпих теор1пх, до обгрунтовують акту а;л цац!» з арссторсво-чосових системах носПв пяа"пт! прос торово-чцсов-гх играг;е1р!в зозй!шнього св!ту. У цьоыу розук,!н н! просторзиз-часов! характеристики функц!онального образу,

збер!гагться на одному чя к!лькох р!внях ф-структур, зав.-дл а гттх!дн:!м, каче перв!сно данный в!дносно !нтерпретоЕ но го на Ух основ! образу / який формузться/ актуально сприйи

- 23 -

oro обп2кта. Тому перж! д!йсно монна розглядати /звичайно, ыовно/ як впр!орн! форми споглядання, як! /як пей"ять/ власти-i самому суб"екту.

Що стосуаться способ!в прирощення знания, яке ф!ксуаться синтетичних судаеннях наук про природу /природознавства/, то ут Кант на перший план ставить розсудок ! його категорП. явления про п!знавальн! mojuihboctí пут особливе, то>,'у що bíh "чуттгвш розсудком", а його поняття - не просто £оруи ло-1чно'1 думки, а ще а образа поняття. Kpiu того, якщо, звичай-о, у форыальн!й ло г i ц f фунгаиею розсудку е оперрання понят-'яии, .то для Канта "д!яльнхсть розсудку s процес iapapxi^HO? заемодИ понять р13ного ступени сп!льност!, якону вхдпозхдаз, :к це виплчваа 1з загального контексту погляд!з $!лософа, про-ес íspapxi4HoY взез;,;од1п1 o6pasiB, в:д гонкретша до гранично агальних.

Отие, узагальненим поняттям в!дповхдал;ть, за Калтоу, уза-■альненг образи, що являють собою в остаточному п!дсуыку схе-и велико! kí ль ко с tí предыет1в; не мена веалявим для пааого нал!зу е те, що Кант не шже не визнати д}яльн1сного характе-у його категор!й.

Чи випадково сьогодн! все впевнен!ше робиться висновок,

0 niзнания "з самого початку звпязане з! схемами д!й, з яки-и есиы! льоваяий предмет / в!д схем-рефлекс!в до схем, якх в езультатом р!зних botíb навчання/, а пфцептивн! структури

самого початку потр1бно, мабуть, розглядати як структури, в"язан! з. шири ими структурами".^ Тому категорП Кантг уявля-ть собою CKopiie вербал!зовен! схеыи повед!нки, hís просто рз-ультат форыально-лог!чноТ !ндукц!У. Ильки будучи вербал!зо-аними, усв!домленши ! вираженгаш в понягтях, ц! схеми набу-адть статусу знания /як лэдського знания/ у повному розум!н-

1 цього слова.

Велике значения "глибинних структур", "сенсоыогорних схем" ;овед!нки як позамовних реальностей, до передтоть появ! поня-'!йного ыислення. розкрите у хфацях Ajpjlypií, С.Л,Виготсьно-о, ЕЛ Í еже та !нших учених.

Полэдження "глибинних структур" ЕЛЛльзнюв 1рактував

1 Пиане 2. Инельдер Б. Генезис зле ven тарных логических структур.-й., IS63.- C.I7.

- 2k -

як в!дчутну реальность в образ! сенсомогорних схем. тобто схем безпосередньо.1 дхяльноси людини, яка робиться а речами ! 2. речах у вигляд! суто тхлесного феномена.

Розун1вчи, що схеии дП"конгруентн! схеыдм речей" i явля-вть собов "просторово-ггоиетричн! дорш речей? розгорнут! "ру-xqi; у час!", вчон! пов"язують пер!од ix становления Т1льки / i в основному/ з онтогенетичниц розвиткои дитини« Звичейно, ц! внутохпк;, об"зктиюванi схеыи виникли як результат ас тал ля iii'i Tii природи i предиет1в, створених людшою, у перход розву ку дитини, i тоыу е соцхатлзованши схеигшл.

Однак тут, призднуючись до погдяду про необХ1дн!сть соцхе льно I, практичноi детер1лнац11 схем активноси, ш повпннi spo битк принциаово важливе доповнення.

Як иовне ыислення не шже викикнути неаедекно в!д "глибин 'них структур" периоду онтогенезу, так i ц! структури не i-osyTi виникнути, не ыаэчя свозю основою схеыи активном?! досоцхаль-но го походненнк, схемк позедоккз, hki узагальнеко упод!бнюють-ся не ст1льки до кониретних лросторово-геопечричних характерис titk об"ект1в природи, скглыск до "fx загальних в!дношень. Тут ¡лркувоння Канта, Декерта i Спхнози нет б:льш близьк!, току що глибие й посл!довн1се охоплювть суть проблейи.

Чк спразд! ця 1нфорцад1Я i образя-реакцП, схеыи активное т! дан! ЛЭД1Ш1 до вехдякого досв!ду,апр!орно? Якдо иати на уве 3i окреь'у людщу, досл!дника, ккий нехой нав!ть ocboi'b увесь досв!д попередшх покол1нь, то в!дпов1дь nose бути т!дьют позитивною. Ф!з!одог!чна активность схеы-реакцхй кд?.н!х piehib аларату виобракення людини.не е результатом ii !ндив1дуального досв!ду чи нав!ть досв!ду сусп1льства. Для такого дослхдня-ка ц: образи-схеуи в ж; туппить як додосв!дн! сории.

Отее, якщо не враховуеться доев!д ^хлогенезу, зактяплени! у зненн1 нигчих piвяхб аларату воображения, то Ухня актив-н!сть, яка накладов в!дбиток на 3uicT образу-знадня верхн!х piBHXB, уявлязться додосв!дною. Не вк!ючи пояснити виток!в ai THBHOCTi п!знавально1 здатностх лидини, фолосоди минулого не ыогли пройти повз факту участ! неявного компонента, називаючи його anpiopHraj.

Ливе на шляху усв!доилення д!алектики природного i социально го компонент!в в апарат! воображения i п!знавадьн!й д!клх ностх людини стаз ыоелибою посл!довва !нтерпретац!я одн!е? з

- 25 -

1йважлив!иих проблем ф1лософхI - проблеуи anpiopHoro знания.

Виконаний аналхз цiз"i 1де'1 дозволяз 31дпов1сти як на пи-щня самого Кант, так i h¿ питания, що були поставлен! посл!-¡вникани та сучасниыи дослхдниками його концепц!й. /Див.розд.

2 2 дтеертацП/. Зокреиа» питания про те, як у суб"зктявно-» за Кантон ионе знаходитись момент обпзктизного / на що спраг ;длкво ззертають увагу ТЛЛйзерыен, З.Ф .Асмус, С .1 .Попов, ,С .Богомолов, I.С .Нерезкий, HJCJaxTOuiH та !нпи/,може бути ¡piaeae на шляху розумхиня того, що образи пниачкхя ргзн!в ви-гкали як результат ззазыодП нивоТ íctoth з реэлънпм, об"зк-твним св!тоы. Тому схемя, категорП розсудку та форыи простого-часового споглядання несуть момент об"зктизного, хоч i )итамани1 суб"зкту.

В робот! зроблена спроса зирхаяти проблему змхсту категорх-гьних схем, як! Кант пов"язуз з природозяазстаои. У сучасному шленн! так! категорП як причина, к!льк!сть, як!сть, уожливхсть ÉflcHicTb... належать до сфери ф!лософського знания, i тут н!-зцький фхлософ потребуз адекватного разумная. 3íh /як i i'ixTe/ зажаа, цо здхбн1сть до фЬтософп. деяться лэдин! в!д прпроди, ta эаздалегхдь закладаа i'x як трансцендентальну систему схем жкретних реаэд!й. / " Критика чистого розуму".С .220-227/. /чаек!ф!з!ологи довели, що апарату воображения д 1 пено при-ианн1 ще на яеев'домих üíbhkx поиукова, к!лькхсна, . ричиииа i !нш! форыи истивност!. Вони у певному розуыхни! з ;.р;водн1 зредумовтт воображения ладинов д!алектичних язщ у самому зоз-Еаньому cbítí, бо" схоплшть найбьтьш заггльн! вгдкопення у ьому, хоч спррзжн!м категор!альниы знаниям ствоть у прак-í4Hii! д!ядьност! та з!добреженн1 унхверс&льних залэн!з. i останнп особлив!сть <3!лыа усього звертаать увагу дасл!дзикя хей Квита О .С.Богомолов, I .С.Нерський, Т.ИИзермЕз.сСкпека .0.Булатов cobcíu близь:®, за налою думюв, ов до розу-

гкяя вкутрtüHso'í лриродноТ детерм!нан?и зхдобргаеняя зег^з-ах закон!в.

Розд!л четБептттй "Проблема практичного розуму га сучаг-гсть" розглгдаа лрактпчя! га сз!таг.-гднх питания. .чего! г,:::с-эст! у контекст! резу:;ыа1!з досл!дззпня. Локазсно, до одп!зз передумов гу?;ан!ст:1ч.чо1 ор!знтацП фхласофП та дх^.тьнзет! ули у явления про ярттсуакнкть рац1ональаото компонент.", дл

- 26 -

природ! та Абсолюту, так 1 сам1й людш!. 3 таких уявлень ро-бився висновок, цо теоретична та "практична" - п1дпршмниць-ка, пол1тична та правова, рел!гШа та естетична д!яльност1 людини своги ор!знтяром яовиня! мата доц!льну природку основу ТеорП, як! звзрталися до щлщзодно-доцШного компоненту у ли дин!, наыагалися будувати црааов! норми, дераавн! структури та кодекси, !сторичн! заэдання та висок! !деали... Так вини»-ли "природнича теор!я деркави", "природнича теор!я права", "природна 1стор1я", "природна мораль".

Сп!ноза, наприклад, не приймая !дев про трансцендентне походяення морал! та абсолютного обов"язку, намагаючись мора-льн! д!1 лгадкни пояснити з того, "що загальнв у природ! ус1х !стотп, тобто з найб!лш загальних ун!зерсальних закон!в д!й<

Н0СТ1, ПрирОДН.

Для Сп!нози, Канта, <Ихте, Гегеля та Шел!нга концепц!я природного права та держав и моглив! на баз! етикл, уявлень щ природн!сть прагнень людеькоI природи до свободи.

Треба погодитися з тредвд!яыи ! вганати; лог!ка !стор!I, розвитку сусп!льства та Кого виробництва, право та мораль не моауть 1снувати у протщ)!ччГз гармон!чним, дод!льним Яогосо! прщзоди, з прпродана'и моаливостями людини. Сод!альне, як вва-"жаа посл!довна д!аяектика, не шке ц!лкоы вхд!рватися в!д своеГ обнови - природно-б1оломчних форм активност!. Поверне] нн до п )сл!довно'1 д!алектики, реал!зсд1я принципа спадковост: у розуы!нн! суттевих сил людини та И д1яльност! набувають с: года! на т!льки наве методолог!чне значения, яка граа значну роль .у новому бачекн! трздицШих дДлосодських проблем, а и кое дозволявть зформувоти основа б1льщ цельного св1тог.чнду, розкриваючи нляхи гуыян!стмчно1 ыентальнсот!.

йкцо сьогодпг у нашему оусп!льств1 суттзво удосшналнш-ться.пол!тячя!, економ!чн!, оздоровч!, продоволъчх, доел!дни цьк! та !нш! сац!альн! программ, те цз стало засл!дком нозог< ро5ум!иня суттзвих сил людини, передуиов та основ II д!яльно< т!, насл!дк01.. подолання тенденц!й нехтувати ^лософською та взагал1 культурно» спадщкюя минудого.

Однак тепзр - у контзкст1 досл!дззннк - ср!знтац!п д!ял: ногтх сусп!льства на нртфодн! вгггокя повинна ураховувати, що вони не т!льки дэц!дьн1, а й "розумк!". Для Ханта це природа:

"чиптий розум", передус!ы "теоретичний", та до того s i "прак-тичний", цо opieHTys лэдську д!нльн1сть додеру , ¡.тис я ryi:aHie-тлчних пршцип!в та "категоричного хиперапгву". 3 тим, цо nis-назальна та перетзоротча д!яльн!сть vaв своею основою чсотково елеуеипг "тсзратгтчиого розуыу", сл!д погодитиеь: bîk ябляз собою т! s активн! схема-обр аз :î, hkï схошшють лог!ку всесв!ту, його ун!версальн! д!електнчн! з!днозеннп. Проте чистой "прак-тичний розум" як друга сторона того а "теоретичного розуыу", що в!льннй в!д sunîpxï та социального досввд, Tes являз собою активн! схе;:и, т!льки представлен! Кантон як иртфодна основа моральноï поведхнки. У дус! Канта ïx «окна розглядати як той внутр!шн!й доц!льно-2дал21Ени1; регулятгз, якзй являа собоэ генетячну природну основу будь-яко'г практично Г д!яльиост!.

Усп!ино. д!яти тону мог:на у цьоку cbîtî у злагод! з законами Земл!, природи, а тако£ з закона':и адаптизно-доц!лЫ1их ре-гуля?ор!в "практичного розуму люджи". Призднатися до всесвхту чи знайти у co6i з!дгуки "cbîtoboto !нтелектуп означай призд-натися до гермонП, "розуму" Космосу, спочатковому Логосу /для европейськоТ фЬтюсофП/, з"зднаг:тся з "дао" / з уязлепнях ф!лософеьких систем Сходу/. Дух *в мен!я як частша "сз1тового ' розуму" в гноееологхчкий аспект адаптацН, сторона "практичного розуму", а танок аспект проблема cairanlзнания загального у cbîtI, бо зоно функционально присутнз у апарат! в!доСревення та активност! суб"зкта.

Oise' фунхсц!ональний п!дх!д та обгруятоваяа диоертантом !дея р1вней активном! та в!добранення, fx д!алектичяого ззазмо-проникнення дозволяв побачити рацхопальяий змiст у поглядах тих ф!лософ!в, як! не могли вхдмозитксь в!д уязлень про орга-Н1зуючу та рац10нальну роль косу!чиого Абсолюта.

Не «osHa до коряги ф!лософ!з, як! не вислозили езо Тх погля-дхв язиком, адекватним сучасному р!внп розвитку науки та сус-п!льства. Гх заслуга - у розз"язанн! багатьох питачь на категориальному р!вн!. .

У досл!дасенн! нам!чааться шляхи р!иення проблем штучного -' !нтеле'кту, удосконалення творчих зд!йаостей людей та ието-д!в псйяэтерапИ...

Зокреыа, иехашэл штучного 1нтзлекту рсзглядазться як багаторхвневий !н4орыад!йно-фухлсц!онвльний феномен. Показано, цо зфектшниы засобоы сткзрення його ыоие бута х!дьеи модель, до иаксшально наблизазться до процес!в реального природного хнтелекту. Суть останкього, як видно з досл!даення, полягаз у KoajuiBüCTi р!зней сп!лкуватися uis coßos за допомогов ыеха-'aiauiB пряцих та ак>ротн!х зв"язк!в, витягати з пак"ят! ниьчкх piBüiB фуншональн! обр аз и, цо фэрз*'увалисъ самою природою У результат! еволюцП та одаптэцН' .аивого до sobhîch!x ууов. 3 тают позиц!й HasiTb найпрост!ше жизе формуваняя, кл!тина чи ш.:е-ба мае у coöi велщу к!льк1сть функц!ояальних образ!в св!ту, Бона у дюуу планг д!йско являз собоа монаду - коп!с универсуму. Саие niai" !н£ориащйно1 sukoctï не к аз съогодн! еодна об-чяслазалька малина, оснознии засоб он наюопичення !нформац!х з як!й s внесения, в нех !нфорыацП усвхдочлеютх pisxxeü, як! притаианн! лодинх.

Отзе, ус я ÎHîopïiaAiH, яхсов оперуз явдина на кесЕ!до2лтх р'хшях, сьогодн! не Mose бути закладеза, бо ней аз гасоб!в Гх кодувеллк. Kpiîî того, сучасн! дуыазч! мазини отворюються локально В1Д активнее soi кэмпоненти обрезу. Набуть на шляху синтезу органхшю! та неорганхчноТ прхгроди vose бутхх значений оптинаньний влях створення систег; гтучного !нтелекту.

fia oceoe! робсти ггогутъ удосюнелэватксъ ыетодлия розвит-ку творчкх гд!бностей. Треба п!дкреслити, що образа ахичих piEHÎB для св!доиост! дослхдника конгоеткого природного явица гогутъ вистухати у якост! нового Ф о р ы у в а я н я, тобто як е; зыент- таорчкй, оск!лькк у експеринент! таяий образ йоге ! не винищу таг.

■ Багатор!внезим !арарх!чьим 1н<1'орм8ц!йнш циклом ыожна задов! льно поясните тахюж изхан!8хш пронгашення слова у сома-тичн!,.ф1з!одогхчй! структура ледського оргеайгыу. Сього.«;:! хеджи та психологи прикладають нецело аусиль, г,об з"ясувати» лким чипом в!дбувааться оздоровления людей в!д Функциональных та хрон!чних захворювань, коли йдеться про ыетоди нав!в-ьиння, noaxûsep&niï та ыетод!в йсги. Велика перевега хх, як ьх.локо, иолягеа в тону, цо зоки зд!йснюаться без х!рург!чного та медхпсшгентозкого втручанкя.

Як було доведено з робот!, слово у-яяост! сигналу другоТ сигнальной системи, що маз в г:ср 1 великих л!зкуль мозку свое представництво, ыоке актуал!зувати значения - образ реального явица, яке здатне впливатк поз от ив но на лвдсьшй оргая13м.

У закшчекн! п!дбкьаиться пгдсуики дослхдаеяня, не»я~ чаоться ироблеми, як1 в його контекст! ыокуть бути конхрети-зован!: про б!льш широхе уявлення природи суб"екта, про меха-н!зил !нту!тквного та несз!домого, про необх1дв!сЕь нового энеиизу хдей Вернэдського, Соловйова, Обгороди, Федорова, Юркевича.

ос::озиий з:лст дисертац1 ï улшдшй у ПШ1Ш1ЯХ:

I, Монограф! я ï М!крокосм i гЛзнання. Хи?в, I9SI.

- 6 д. а.

2» Монография: Генетические основания и уровни знания: философскиз зрадщш и современный анализ. Л оно ковало УкрЦДШ АН УвраЕии.- Kkïb, 129110 д.а.

3. йонограф!я: За пределами человеческого эпыта /вчера и сегодня вечной проблемы/. - С!) ферополь, Таврin, 1992. -9,5 д.а.

4. Об онтологических предпосылках открытия //Методы решения кон структорсш-изобрегатдаьсша задач: Тез.докл.

- Рига, I97S.- 0,2 д.а.

5. Информационный базис изобретений в бионике // Методологические проблемы техничесгого творчества: Тезадокл. -Рига, 1979.- 0,2 д.а.

S. Проблемы методологии и теории творчества / в соавторстве/ // Информационные материалы Ф0СССР.-2»,

m д.а.

7. Б го логический информационный базис социального позе а- ■ ния // Соотноизние бгологического а социального.- . Парм, 1981.- 0,35 д.а.

8. Роль информации бессознательного уровня в научном поиске // Семинар по проблема« методология и теории творчества,- (Нц^ерополь, 1981,- 0,3 д.а.

9. Познание как процесс реализации информационных структур суб"екта. Депоновано 1К1СН Ш СРСР.- М., 1982.1,5 д.а.

10. Диалектика информационных уровней суб"зкта в процессе познания // Изд-во Белгосуниверситета. 1Инськ, 1983, - 1,0 д.а. '

11. Проблема источника знания: традиции и современность // 17 Семинар по проблемам методологии и теории творчества,- Симферополь, 1984.- 0,3 д.а.

12. Условия труда 'и общественно-зрудовая активность производственного коллектива НПО Пневматика"

// Отчет о социологическом исследовании по . т/д й 8104442.- С1ы$ерополь, 1984.- 1,0 д.а.

13. Познание как. отражение действительности // Методологические материала по диалектичесшму ыа-териишаму.-С!ыферополь:'СДУ, 1935.- 0,4 д.а.

14. универсальность уровкевого / ин^ормационно-содер-гательного/ критерия развития систем ' //Понятие „развития и актуальные проблемы теории социального

програсса.- Деры, 1985.- 0,4 д.а.

15» Пути совершенствования интеллектуальных систем . // Интеллектуальные системы и имитация /Тезисы докяадоз/. - Новосиб1рськ, 1985. - 0,25 д.а.

16. Университет - школа: преемственность политической зрелости Л Материалы методической кокферец-

цт.- и.г НД1 ВШ, 1585«- 0,5 д.а.

,7. Генетические основания человеческой деятельности // У Семинар по проблемам методологии и теории творчества.- Сп^ерополь, 1986.- 0,3 д.а.

:8. 0 деятельностных основаниях субъективной диалектики //Деятельность: философский и психологически аспекты. - С1м$ероноль, 1988.- 0,25 д.а.

.9. Про б!олог1чн! дередумови св!домого з?добраненяя // Ф!лосо^ська думка.- а б,- Ни?в, 1988.- 0,5 д.а.

!0. Методологическая роль кибернетического подхода в оСяснении проблем биологии и медицины // Философские вопросы медицины и биологии.- а 20.-Ки1в: - Здоров"я, 1988.- 0,5 д.а.

Л. О творческой индивидуальности и мнении большинства .// Л Семинар по проблемам методологии и теории творчества.-Ч. П.- Симферополь, .1988.0,25 д.а.

12. Актуальность философских зредиций // Философия и визнь.* й 4.- И.— Знание, 1990.- 0,1 д.а.

13, Человек как мера обновления общества // Перест-ройса и проблемы эволюции человека: Тез. докл. научно-теоретической конференции. - Севастополь, 1990.- 0,2 Д.а.

ЬереЕХтъ ыенЕПСтъ / про сааоурядуванн& у природ! . та сусп!лъств! // Наука ! сусп!льзтво.~ !.? 8.-К1ПБ, 19?!.- 0,6 д.а.

25. Досв!д филогенезу та лвдське п!знання / Теор1Я п!знання: необх!дк!сть оновлення/ // Ф!лософська та соц1олог!чна думка.- & З.-Кшв, 1993.- .0,5 Д.а.

26. Чч вчктиск у пркроди? // Наука 1 суспхльство,-

5.- Кк!в, 1993.- 0,5 д.а.