автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.09
диссертация на тему: Генезис биосоциальности: биологический эволюционизм и системно-целостный анализ

Полный текст автореферата диссертации по теме "Генезис биосоциальности: биологический эволюционизм и системно-целостный анализ"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

/ ■)' ' * / ■,

Бслро.иініі Андрій Гсннадійоїшч х

Генезис біосоціалькості: біологічний еволюціонізм і снстемно-цілістний аналіз

09.00.09. - Філософія науки АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософеьских наук

&

/

Харків - 1997

Дисертація с рукописом.

Робота виконана в Харківському державному університеті. Науковий керівник: кандидат фі.тосонських наук, доцент

Сергій Олександрович Таїлін.

Офіційні опоненти:

-кандидат філософських наук, доцент Ольга Володимирівна Фролова

доктор філософських наук, професор Крисачснко Валентин Семенович

кандидат філософських наук, доцент Бондаренко Леніна Іванівна

Провідна організація: Харківський мединчннй університет

Захист відбудеться *2ч " 1997 року о !£~

годині на засідаинГ спеціалізованої вченої ради Д.02.02.19 Харківського державного університету за адресою:

310077, Харків, площа Свободи, 4, ауд. У>- "

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці ХДУ за адресою: 310077, Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат разіслано “2?"

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

¿М 195

1997 р.

Старовонт В.С.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність темц дослідусенщі. Питання про природу і вдачу становлення соціальності набуває особливої гостроти в епоху настільки канальних суспільно-історичиих змін. Спробу розгляду феномену біосоцнальності, аналіз floro становлення і розвитку являє собою дана праця. В сучасному вітчизняному науковому середовищі відзначається дефіцит цілковитих досліджень даного феномену. Більшість робіт обмежується критичним запереченням, до того часу як зарубіжна соціобіологія, активно розвиваючись,, формує матеріал для побудови соціологічних моделей.

Широке розповсюдження отримала точка зору, згідно якії поява соціальності пов'язана з прогресивним ускладненням біологічних форм, як зняття або надбудова над біологічним. Ігнорування біосоціальних філогенетичних складових соціальності людини призводить до побудови психологічних і соціальних теорій поведінки, неадекватно відбиваючих реальні процеси. Передкризовий стан соціальних наук, що спираються на хибний фундамент наявності соціальності тільки у людини, примушує шукати більш глибинні корені соціалізації. Певно припустнті наявність загального механізму, який виявляється і у біиоспілках.

В сучасному природознавстві виникає потреба подолання складнощів прн вивченні феномену соціальності, котрий знаходиться на стику біологічного і соціально-гуманітарного знання. Прикордонна “подвійність" об'єкту може бути з{5озуміла з притягненням подвійного підходу, здатного відбити множинність граней складного явища. В праці такими підходами служать біологічний еволюціонізм і системно-цілісний аналіз. Біоспілка, являючись “носієм" феномену біосоціальності, володіє ієрархічною структурою, що робить можливим притягнення системного аналізу при ії дослідженні.

Актуальність вибраної теми диктується необхідністю розвитку філософського знання, якому ще треба подолати відірваність від фактичного знання, отриманого природознавцями. Дисертація направлена на створення теоретико-філософської концепції становлення соціальності, формування загальної теорії життя.

На нідстані ann.ii.iy конкретних біосиілок. припускається сформулювати загальні закономірності біосоціалізації.

Важливою особливістю сучасного наукового пошуку слід розглядати ного синтетичність. основану на взаємному проникненні різноманітних дисциплін і напрямків пізнання. Цс зумовлює зростання зацікавлення до внвчсиня прикордонних проблем, розташованих на межі наук.

Проблема біосоціальності внмагас притягнення для свого рішення гіпотез і моделей, належних багатьом сферам знання. Вона концентрує у собі як питання природознавства, так і чисто світоглядні аспекти. Впровадження холістичного розуміння феномену . біосоціальності дозволяє подолати “розірваність” реальності на біологічну і ноза-біологічиу. .

Синтез біологічного еволюціонізму і системного аналізу дозволяє подолати протиріччя між соціальним і біологічним, замінити підхід “або-або" на 4-і''.1 Побудувати єдину модель розвитку, ніо спирається па унітарну теорію еволюції.

Рівень розробленості проблеми. В вітчизняній філософській літературі проблема біосоціальності, на наш погляд, все ще недостатньо пророблена, що частково можна пояснити її нрнкордошіісгю • між областями філософського і ирироднопаукового знання. Непрямо, до нещодавнього часу, вона піднімалася тільки в контексті відомого дискурсу про сшивідпошсніш біологічного і соціального, розгорнутого з початку 60-х років. Найбільш значущі ідеї напрацьовані з цього періоду представлені в трудах О.С.Афанасьева, В.ПАстаурова, Г.С.Батіїцсва, М.М.Бахтіна, О.П.Беліка, Ю.Н.Давидова,

Н.П.Дубіиіна, П.Я.Гальперіпа. С.І.Городец'ького, Е.В.Ильенкова, Б. М. Кедрова, І.С.Копа, О.М.Коршунова, А.С.Мамзнна, Ф.Т.Михайлова, ТЛ.Озеіірмана, Г.В.Платонова, Б.Ф.Поршнева, В.Ф.Сержантова, С.Г^піркина, І .Т. Фролова та іішиїх.

Короткі) підсумовуючи вітчизняну філософську дискусію відзначимо, що соціальна форма організації в ній занеречуєтея, як і самий факт наявності соціальності , поза людського суспільства. ■

1 Крисаченко В. С. Философский анализ эволюционизма. Киев, 1990, с. 187

Подібних поглядіп дотримувались і психології, які працювали її контексті рефлекторної теорії І.П.Наилова, що знайшло підбиття в працях Л.Г.Шіроиіпа, О.! І. Леонтьева, Я.Дембовського, 0,0 .Ухтомського. Більш детальні дослідження спілок антропоїдів були проведені Е.ГІ.Вацуро, Н.Н.Ладнпшоіі-Котс, Я.Я.Рогінським, Н.А.Тіх, 0.0. ФІрсовпм.

Зріст зацікавлення до біологічних аспектів соціального, пов'язують з появою статті В.П.Ефронсоиа “ Родословная альтруизма: этика с ііолішіш злолюциоинй генетики человека.”1 Однак незважаючи на усунення соціологізаторського “иер;косу", питання біосоціальності так і не було поставлене.

Безпосередній розгляд феномену біосоціальності був вжитий соціобіологіею, появу якої зв'язують з книгою Е.Уілсона “Социобиолопія: новий синтез.” Підгрунтя нової дисципліни були закладені раніше працями Г.Спенсера, В.В.Вапіера, В.М.Вілера, В.Вольтера, О.Еспінаса, а також філософа Кропоткина П.О. з його кониеішігю взаємодопомоги у вигляді ведучого чинника еволюції. Серед видних соціобіологів відзначимо Р.Александера, Р.Докинза, Ч.Ламсдена, . Дж.Мейнарда Сміта, М.Рьюла, Д.Фрідмена.

Розвиток соціобіології за рубіжем викликав відповідну реакцію з боку вітчизняних дослндників: Дж.Алтлшбаевой, Б.Г.Лиапьєва, П.С.Гуревича, В.Т.Єфімова, В.Т.Ігнатьєва, Т.І.Карасевської,

A.М.Карімського, Р.С.Карпінської, С.О.Нікольского та іи..

Паралельно відбувалося розширення експериментальних

даних, зібраних такими вченими як: Л.М.Баскій, М»Брайсн, Дж.Гудол, Н.Тінбергеи, Дж.Шаллер, Дж.Фоссі.

Намічається зростання системних досліджень біологічних об'єктів В.Г.Афанасьвим, І.В.Блаубергом, В.О.Ірнковим, „

B.О.Кремянським, О.С.Мамзіїшм, В.Н.Садовським,

М.І.Сєтровим, В. С. Тюхтіньїм, Г.О.Югаєм, Г.О.Юдіним.

Розглядати феномен біосоціальності неможливо без притягнення еволюційно біологічного підходу, запропонованого

Ч.Дарвіним. Насамперед слідує виділити загальні концепції походження і розвитку життя Д.Бернала, О.В.Іванова, Л.Маргсліс, О.І.Опаріна, Д.Холдейна. Праці що дозволили

•Новий мир, 1971. №10. с.193-213

сформувати осноииі положення СТІ£, а само В.Грапта, О.О.Занарзіиа, В.О.Коваловського, Р.Маііра, С.Ранта,

Дж.Сімнсона, С.С.Четверикова. О.Н.Сеперцова,

О.Н.Шмальгаузена. Не.іаслуюво рідко згадуїмі гіпотези Е.О.Бауера, Л.С.Керга, С.В.Меііпа, С.Д.Серебровського. Дослідження вітчизняних вчених ІІ.П.Дспеичука, В.А.Кордюма і В.С.Крисаченко.

Безпосередньо феномен біосоціальності розглядається О.О.Захаровим, В.І.Киняткошім, Є.Н.Пановнм,

Ю.М.Плюснінпм, частково відображений в працях З.О.Зоріной,

О.П.Крапишіого, С.О.Тагліна.

Незважаючи на досягнуті успіхи, міра дослідження феномену біосоціальності все ще недостатня. Зберігається відірваність природознавства від теоретнко-філософських побудов. Таким чином, аналіз філософської і прнродноііаукової літератури по проблемі свідчить про реальні складнощі в рішенні її конкретних аспектів, недостатню методологічну разроботаність в цілому.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є вивчення механізму формування і розіштку соціальності у біологічних спілках. ■

Реалізація доставленої мети здійснюється шляхом рішення наступних задач:

-аналіз біосоціальності як біологічного явища, формування і розвиток якого. підпорядковано еволюційно-біологічним закономірностям; , ,

-розгляд біосоціальної форми організації тваринних спілок із використанням системно-цілісного підходу, виявлення механізмів системної організації і підтриманії» цілісності біосистем:

-пошук загальних принципів соціалізації в різноманітних філетнчннхнх групах тварин;

Теоретичну і методологічну основу дисертації складають праці по системно-цілісному аналізу, теорії еволюції і популяціоно-видові дослідження. В роботі над дисертацією знкористаиі соціобіологічні концепції, дані, що відбивають соціальну організацію різноманітних біологічних форм. Результати філософського осмислення основних аспекті» теоретичної біології.

Об'єкт і предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження виступає феномен біосоціальності. Предмет дослідження складає концепція формування соціальності, що знаходиться в центрі актуальних проблем філософії і теорії пізнання.

Наукова новизна роботи і основні положення, що виносяться на захист етнело фор.мулюєткя наступним чином: -запропоновано досліджувати феномен біосоціальності прн допомозі подвійного підходу, ■ який складається з біологічного сволюцнонізму і системного аналізу;

-на підставі системного підходу тваринні співтовариства представлені у вигляді біоснстсм. Раніше подібний підхід застосовувався лише для організменного і популяціоно-видового рівня;

-біосоціализація розглянута як компенсація індивідуально! непристосованості. Відмова від концепції прогресу дозволяє пояснити паралельне формування біосоціальності в різноманітних філстичинх групах. Використання засобу аналогій;

-розроблене розуміння біосоціальності як механізму адаптації до умов середовища під дією чинника природного відбору. В дисертаційній праці запроваджується поняття “боротьба за обмежені ресурси”, що є умовою соціалізації. Підтримання

оптимального співвідношення між чисельністю і доступними обмеженими ресурсами;

-поява біосоціальної форми організації зв'язується з глобальними ароморфозами в історії органічної еволюції* - поява многоклітннності і статевого процесу. Неадаптовні форми були примушені пристосовуватися до умов конкурентної боротьби за ресурси; '

-соціалізація направлена проти статевого процесу, що

породжує індивідуальну розмаїтість, яка здатна розінтегрувати функціональну цілісність. Відсліжеиі механізми репродуктивної стсрілизації і “скидання самців”; .

-показано, що соціалізація є “розчин” організменної

одиничності в цілісності біоспілки. Від одиничного до багатого одиничного, інтеграція якого призводить до утворення соціальної

системи. Зняття непристосованості одиничного у совокуннін пристосованості єдиного;

-виділені два основних типа біосоціалнзаціі - диференціація і інтеграція. Розглянутий механізм підтримання цілісності соціальних біосистем;

-сформульовані основні принципи і механізми біосоціогеиезу. Теоретичне і практичне значення отримманих результатів. Зміст дисертації і II результати мають

безпосередню підношення до розгляду проблеми соціальної організації, філософського осмислення підстав теоретичної біології. Основні положення можуть використовуватися у вигляді методологічної основи дослідження як феномену біосоціальності, так і для аналізу соціальних процесів, характерних для людського суспільства. Отримані дані можуть бути застосовані до побудови загальної концепції соціогенсзу, виявлення закономірностей ііого формування і розвитку. Положення праці дозволяють глибіне зрозуміти системний принцип організації життя, від найпростіших біологічних до складних соціальних форм. Результати дисертації покладені в основи спецкурсів по філософії науки і зоопенхолопї для біологічних факультетів.

Апробація .роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були онробовані на міжрегіональній конференції “Человек как космический феномен” (ІЬкевск, 1993), на

філософському симпозіумі студентів і аспіранті!, “Знание,

культура, власть: проблемы философского осмысления."

(Харьков, 1993), на міжнародній науковій конференції “Литературное и философское наследие Вольтера” (Харьков. 1994), науково-практичної конференції “Діалог культур і

духовний розвиток людини" (Київ, 1995), а також на наукових семінарах кафедри теорії культури і філософії науки ХГУ (Харків, 1996). з

Обсяі і структура праці. Логіка наукового пошуку і мета зумовили структуру праці, що складається з вступу, двох глав по два розділи і висновку (158 сторінок тексту), а також перелік літературних джерел (383 росіііскою і українською мовою, 25 іноземними).

2. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтонуї тыя актуальність теми дослідження, характеризується міра її розроблення, (¡юрмулюсться мста і задачі дослідження. пилначастыя його методологічна (кчіома, |х>зкрнііасться наукова новизна отриманих результатів, їх теоретична і практична значимість.

Перша глава - Біологічний і системний підходи до проблемі! біосоціальності, яка склади ться :і днох ро.ілілін по дна підрозділи, присвячена аналізу загального иілхолу Ло лослілжешія <|хчюмену біосоціальносіі.

В першому рр.ІЛІЛІ - ОгоблНШКТІ бІОСОЦКІЛЬНОГО феномену, -нодлєтмя характеристика соціальності і механі.іму організації тваринних спілок.

1.1. Відзначені методологічні складнощі, що шпшкають при дослідженні феномену біосоціальності. По-перше, це стосується розуміння ііого суттіпоеті. Розглянуті такі підходи: 1.іманентна нласгнність; 2.епі(|пчіомен; З.мласіипість пригаманиа винятково людині. Остання точка .зору підкндаї ті,ся як застаріла.

Погляд на іманентність соціальності призводить до визнання її у нигляді невід'ємної нластішості всього жимого. Подібним підхід ототожнює соціальну і біолої ¡гну еволюцію. Нашіротн, ¡юзглял у формі опіі]нчіомсну вк.чзує на те, що соціалізація виникає п ході розпитку біологічних об’єктів і набуває підмінної під них специфіки. По-друге, складнощі, зп’язані з широким спектром застосування термінів "соціальність" і “спілка” ("співтовариство") прнродннчнми і суспільними науками.

Біосоціальиість як об'єкт дослідження займає прикордонне положення, що вимагає спеціального підходу при ного внвчсині. Пропонується ттаке тлумачення: 1.повторність біосоціальпого

явища - виключення, отже, його пізнання відносне; 2.дане яонщс неповторне, отже, кожний суб'єкт пізнання “має право” на власне бачення об'єкту, тобто суб’єктивність пізнання; 3.суб’єкт самий є. елементом соціальної системи, а це призводить до переносу знання про власну систему на ту, що вивчаєті'-я, - ефект спостерігача.

Прикордонна специфіка біосоціальності і присутність ефекту спостерігача дозволяють зробити висновок, що вивчення даного феномену можливо при використанні кількох пояснюючих

гіпотез.1 А'налог методу додатковості, але для вивчення біологічних об'єктів. Застосування двох гіпотез, що доповнюють одна одну. дозволяє зв'язати- безперервність і дискретність біосоціального іпниц.ч. Такими підходами служать: 1,біологічний еводюцшшізм; 2.системіи>-цідіснии підхід,, який' характеризує структурну організацію біосиілок. Крім того, систомішіі аналіз дозволяє подолати прикордонну специфіку біосоціальшх’ті, зв'язати біологічне і соціальне до єдиної цілісної картини.

Ефект спостерігача дає змогу зрозуміти стани розвитку природознавства - антропоморфізм* і’ ангропоцентрізм.. СубЧкг пізнання*, самий) будучи “нрнродпим: об'єктом", по-різному включає себе до структури явища.,яке вивчається.

112; Сучасне- природниче і; філософське знання розуміє соціальне насамперед як “додатково" або зняте біологічне. Мають-місцїі’спробігзв'язати лінцеевські сходини прогресивного розвитку з ускладненням соціальних форм; де більш розвиненому біологічному відповідає більш досконале соціальне.. В праці показавна схнбність такоіопідходу. ' .

В’ еволюції органічного світу біосоціальніеть виникла, незалежно в трьох філетнчних-- групах, а саме: спілках-колоніяк',. спілках комах і■ хребетних-. Соціогепез є адаптація: до- умов» середовища, тому його'розвиток: не співвідноситься: з біологічним' ускладненням. .

Історично ідея1 прогресу представлена у концепції'еходіні або1 серії організмів» яку пов'язують з ім’ям- Аристотеля; ОЛнак. існують заперечення; вказуючі на те. що ідея;сходім "ирм-шссена" ззовні до-органічного'миру і- відбиває розуміння: прогресивного розвитку людського- суспільства. Відзначається відсутність об'єктивних критеріїв' “іірогрееішиості-'. ІЬм'прогресу зв'язана з засобом гомологііі; Пропонується' ипкорпетлпшг засобу аналогів при- вивченні> біосоціальних утворень, що- підтверджується поліфіпетпчною концепціем поход-, кепия! видів. Чому вдосконалення; біологічного повинно призводити до такого ж ускладнення “ідеальної якості”- соціальності?'

Критичне відношення до' ролі біологічного прогресу у соціогенезі дозволяє сформулювати основну робочу гіпотезу дослідження, в якому- біос-оціилнзаціи- розглядається як

“компенсація” біологічної непристосованості і є адаптацією' до> умов середовища внаслідок дії природного відбору;

Розглянуті осношіі підходи, що підбивають становлення біосоціальності від концепції розширеної родшіиі і> надорганізму до соціобіологічннх і отологічних поглядів;

В другому розділі - Системна організація! біоспілок, -викладено використання теорії системі дляї аналізу організації тваринних спілок.

2.1. Вживається' спроба: проаналізувати біоспілки з позиції теорії систем-. Для чого' на підставі літературного - огляду виводяться основні системні'критерії;

Головною системною характеристикою' є міра інтеграції елементів, що дозволяє відокремити адитиі>ні!і< інтегративні; тобто-цілісні системи. Таким чином; можна поділяти: біогрупи: паї скупчення і істинні співтонарнства-або інтегративні:системи;

Виділенніі перелік, основних- системних властивостей, середі яких: наявність чаетин-елемептіні. інтегративний зв’язок- між; елементами* ієрархічна- структура; І структурованість', взаємодії}, функціонування-'і т. їй. Проведено'аналіз конкретних тпаришшх-: біоспілок ид.предмет виявлення означених параметрів.

Нормальне функціонування біосистеми неможливе без> управління- поведінкою всіх елементів; У тваринних спілках^ сліді розрізніте дта- керуючих центри - тварин лідерів і домінантіві Перші; у.іфшмшсіти поведінкою в екстремальних умовах, а. другі' -иідтримугага.іпіґйиіггБі інраркіяноГі структури.

Для; розумінню феишншу- ргапуванияі системи застосовується! поняття. "помтеетштГ і: ргаплядаетаел1 функціональна' взаємодія1 особинчмимстін; ;г. метою підтримання- системи: п: стані' стійкої' нсрівнопагщ спроможності адекватно реагувати: на* зовнішні і внутрішні обуркіючичишіики.

Робиться висновок про відповідність тваринних-, біоспілок основним системним критеріям, іцо дозволяє говорити* про>них як. про біосистемиі Огляд літературних- даних; свідчить про те,, що-раніше системний підхід: не- розповсюджувався- на- біоспілки*. а: його застосування обмежувалося' істотним; або иопуляціоно* видовим рівнямш.

12:2. !Цілий : підрозділ відданий під освітлення іерархичної • структури біоспілок. Необхідність шшчешія структури :продиктована тим, що її можна розглядати як позитивну .суттєвість, що .визначає реальність системи. Без шічлепуваїшя .структури .неможливо говорити про системну організацію ■тваринних, спілок.

Можливе виділення трьох основних типів структури: динамічної, статично! і генетичної. Статична відбиває систему (взаємодії між елементами, але тільки її “мертву" схему. Динамічна визначає зв’язок елементі» в процесі функціонування. Обидві воші е наслідком діалектичих ознак системи - статики і динаміки. Статична і динамічна структури ототожнюються з їх зоопенхологічним еквівалентом - ієрархією і домінуванням. Невимірно зростає роль генетичної структури у біосистемах, бо івона зазначає -на споріднений зв'язок між елементами, а як результат, на аналогічність реагування. Це призводить до ¡підвищення міри інтеграції і взаємодії. Детальний розгляд гелстнчної структури сприяє більш повному розумінню феномену біосоціальності.

У біосистемах прийнято виділяти горизонтальне і вертикальне узгодження дій елементів, тобто горизонтальний і вертикальний ієрархічні рівні. Присутність особини у даній біосиетемі зумовлена більш високою мірою спорідненості до її якісних властивостей. Якщо міра функціонального рідства і інтегрованості буде знижуватися, то це може призвести до переходу у іншу систему. • .

Таким чином, біоспілкн . володіють всіма атрибутами системності і можуть бути розглянуті з позиції системно-цілісного аналізу. '

Друга глава - Адаптивний характер біосоціальності, -складається з двох розділів по два підрозділи і відбиває концептуаьнин підхід дисертанта до проблеми біосоціальності.

В першому розліді - Біологічний еволюціонізм, - розглядається становления і розвиток біосоціальності по “біологічним'’ закономірностям.

1.1. Згідно поширеній в науковому середовищі думці, об'єднання до біоспілкн дає особинам додаткову пгргвагу в

боротьбі за існування. Однак перелік “вигод” при детальному розгляді легко переходить у констатацію недоліків подібного засобу організації. Необхідно пам'ятати про відносний характер будь-якої пристосованості.

Певно припустити, іцо соціалізація виникає у філогенезі як компенсація індивідуальної непристосованості. Еволюція іде у двох напрямках - підвищення індивідуальної і совокупної пристосованості. Біосоціалнзація перекладає класичний індивідуальний відбір до площини групового, формуючи функціональне ціле, тобто одиницю групового відбору. В праці проаналізована специфіка і особливос»! застосування концепції совокупно-групового відбору.

Якщо біосоціалнзація є компесаторна адаптація, то її поява повинна бути зв'язана з глобальними ароморфозами життя, що підвищували індивідуальну пристосованість. Найбільш значущі ароморфози - поява многоклітшшості і статевого процесу. Перед “нсадаптантами” вставала альтернатива: або пристосування, або вимирання. Частина з них них “скористувалася” біосоціальною формою організації для підвищення рівня совокупної пристосованості.

Ароморфоз у вигляді статевого розмноження різко підвищив міру індивідуальної адаптуємості. Статевий процес - головний “ворог” біосоціальних систем, бо він породжує значну розмаїтість індивідуальних форм. Це ускладнює підтримання функціональної інтегрованості у біосистемі. Протиріччя між соціалізацією і статевим розмноженням полягає в тому, що перша формує єдине з багатого, а друге - створює одиничне різноманіття. З позиції теорії систем необмежене зростання кількості різноманітних рівній

- неприпустиме явище.

Для позначення механізму обмеження статевого розмноження в праці вводиться поняття '“репродуктивно» стерилізації”. Так, співтовариства комах переходять на частковий партеногенетичний засіб відтворення, що служить підставою розподілу на фертильних і соматичних особин. Незважючи на те, що у спілках хребетних зустрічається істинне статеве розмноження, але і в них гірослідковуєтся механізм репродуктивної стерилізації. Слідує звернути увагу па наявність групи “периферійних самців.”

Послідовне розмноження обмеженого числа особин призволить до створення репродуктивного ядра біоснілки, що найбільш повно відтворює його структуру.

Таким чином, оскільки співтовариство - це єдіше, то воно повинно прагнути відтворити себе як єдине. Статевий процес здатний порушити точність “копіювання.” Явище статі тісно зв'язане з біосоціалізацією. Стать є інша якість. Репродуктивна стерилізация лімітує значення одної статі, тої що втратила значенім для виду. Це зворотна сторона процесу обмеження статевого розмноження. Розглядається поняття “скидання самців.”

1.2. Аналіз основних концепцій органічної еволюції показує, що важливу роль в розвитку біологічних форм грає чинник боротьби за обмежені ресурси. Оскільки поява біосоціалізації напряму зв'язана з біологічною еволюцією, то певно розглядати боротьбу за ресурси у вигляді її провідного механізму. Звертається увага на необхідність замість поняття “боротьба за існування” використовувати більш інформативне - “боротьба за обмежені ресурси." .

Далі у праці розглядається поява клітинних форм і статевого розмноження через призму адаптації в конкурентній боротьбі за ресурси. Розвиток біосоціальноєті можливо представити як послідовний симбіоз. Конкурентна боротьба з адаптованими "споживачами” стимулювала інтеграцію нспристосованнх у співтовариства. Еволюція' симбіотичних відношень має місце від клітин до високо розвинутих систем:

Біосоціалізація є механізм обмеження споживання, бо знижує його сумарний рівень, що підвищує можливість адаптування до обмежених ресурсів середи. Біосистема прагне .підтримувати оптимальне співвідношення між своєю чисельністю і доступними ресурсами.

Таким чином, біосоціальність є адаптацією до умов середовища, яка виникає внаслідок боротьби за обмежені ресурси і реалізується через обмеження статевого процесу. -

У другому розділі- Системно-цілісний підхід, - біосоціальнісп досліджується з позиції системного аналізу.

2.1. Виділяється лва основних типа утворення біоспілок -диференціація • інтеграція. Диференціація є результатом ускладнення відношень “мати-яйце”. Яйцеклітка є підсистемою в цілісній системі материнського організму. Поступово П розвиток, тобто реалізація мети відмінної від мети материнської системи, призводить до того, що виникає протиріччя між ними. Рішенням цього протиріччя служить поява нової особини. Однак якщо зберігається взаємодія між ними, то це призводить до інтегрування нащадків до цілісної надорганізменної системи -біоснілкн. Головною умовою при цьому є міра функціональної залежності. Висловлюється припущення, що подоібна залежність “закладається” особииами-засновниками с..ілкп, що призводить до диференціації і спеціалізації елементів біосистемн.

Утворення спілок по тішу інтеграції відбувається при об'єднані до біогруші первинно незалежних особин, між якими встановлюється функціональна залежність, що призводить до створення стійких інтегративних зв'язків. В праці продемонстровано, що інтеграцію можна вважати варіантом діференціровочного типу.

Загальну схему біосоціалізації можна викласти таким чином: діференціровка одиночного — появу (наявність) одиночного -інтеграція мііогого одиночного — одиночне на рівні біосистеми.

Таким чином, біосоціалізація є адаптація непристосованого одиночного, що формує єдине багате. Внаслідок інтеграції утвориться функціональне єдине, що компенсує непристосованість одиночного.

2.2. Оскільки співтовариство є єдиним цілим, то певно

припустити наявність механізму підтримання цілісності. Слід розрізняти два його основних варіанти: 1 .структурно-

функціоішльтшй; 2.репродуктивний. Перший відбиває збереження стійкої схеми взаємодії елементів біосистемн, а другий -напраплсіпш на збереження високої мір!! генної подібності між особинами-елеменгами, а як результат, більшої спорідненості до властивостей системи, подібності реагування.

У філогенезі просліджується поступове зміщення акцентів механізму підтримання цілісності від безпосереднього агресивного впливу до рнтуалпзації. Найбільш досконалою формою

16

. '

структурно-функціонального контролю сліду вважати феромошшй. Реалізація репродуктивного механізму підтримання цілісності призводить до обмеження статевого процесу у біосоціальних системах. Іншими словами, він складається в збереженні оптимальної міри генетичної подібності, а значить і функціональної єдності.

Аналіз спілок різноманітних видів зазначає на єдність механізмів підтримання їхньої цілісності. Це слідчнть про те, що біосоціалізація йшла паралельно в філетичних групах. Дану точку зору підтверджує наявність перехідних, аналогічних форм організації біоспілок.

У висновку дисертації підводяться основні підсумки дослідження, намічаються перспективи і основні напрямки подальшої розробки проблеми.

Основний зміст дисертації відбитий в наступних працях ,що опублікувалися.

1. Стабильность сообщества и социальная иерархия:

межвидовые параллели. - В кн.: Человек как космический феномен.: Материалы к первой научно-теоретической

межрегиональной (СНГ) конференции./Под ред. В.П.Ярышкина,

В.И.Лисенко, В.А.Трефилова - Ижевск: Изд-во Удмуртского унті, 1393. :с.161-165 • •

2. Генезис биосоциальности. - Вестник ХГУ №385, Харьков, 1996. - с.16-19

3. Биосоциальность: двойственный подход. - Вестник ХГУ №388, Харьков, 1997. - с.35-39

4. Критерии сознания и проблема единства механизма социальности человека и животных.//Знание, культура, власть: Проблемы философского осмысления. - Харьков: Изд-во ХГУ, 1993. - с.80-82

5. Есть ли разум у животных? Философский подхо;

Вольтера.//Литературное я философское наследие Вальтера і современность. - Харьков, 1994. - с.98-101 .

6. До пнтання про істрорнчну долю ілеі діалогу людини та тварини.//Діалог культур і духовний розвиток людини: Матеріали Всеукраінскоі пауково-практичноі конференції./Під ред. В.М.Титова, Г.А.Балла, Г.В.Згурського та інш. - Киів, 1995.

- с.127-130

Bezrodny A.G. Genezis of biosociology: biological evolutionalism and sistematical analis. Disertation for secucbing a Dr. degree (Phylosophy) for speciality - 09.00.09. “Phylosophy of science”. Kharcov State Universiti, Kharcov 1997.

The problem of biosociality to be considered from the points of biological evolutionism and the sistem-integral. analysis. In the re-seach the major mechanism of the genezis of biosociality has been indicated, animal groups were analized in the quality of biosocial sistem formation.

Безродный Андрей Геннадиевич. Генезис биосоциальности: биологический эволюционизм и системно-целостный анализ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук (Философия) по специальности - 09.00.09 - “Философия науки”. Харьковский государственный университет, Харьков, 1997.

Основные положения диссертации отражены в 6-ти опубликованных работах.

Рассматривается проблема биосоциальности с позиции биологического эволюционизма и системно-целостного анализа. В исследовании выявлены основные механизмы генезиса биосоциальностй, животные сообщества проанализированы в качестве биосоциальных системных образований.

Ключові слова: біосоціальність, спілка (співтовариство),

сволюционізм, компенсація, адаптованість, пристосованість, структура, ієрархія, прогрес, система, ресурси, інтеграція і диференціація. . '