автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Гiднiсть как объект социально-эстетического достижения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Гiднiсть как объект социально-эстетического достижения"

РГ6 од

_ Иіністерсхно освіти України

/ ъ и V) ,

' « ‘•ЧшїаМкм університет ім. Тарчса ііЬьчинка

На правах рукопису

СЕРЕБРЕНіКОВА-МИГОТіНА Світлана Альмарівна

. уда / 7 /

ГІДНІСТЬ ЯК ОБ"ЄіСГ СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНОГО' * ДОСЛІДИШ

Спепічльність - 09.00.05 - етика

Автореферат пИ'^ртяції нп ядобуттп вченого ступени канті пата філософських мяук

- у >93

Дисертація виконане на кафедрі етики, есгітіми, теорії культури Київського університету ім. Тареса Шевченка.,

Науковий керівник - кандилвт Філософських наук, доцент ЛІНЧУК О.М. '

Офіційні опоненти: доктор філософських неук, професор ВДСЛЬШЙ І.і, •

кандидат філософських неук, доцент БЕКОТІНА І,Є.

Провівна організація - Київський державний інститут •

■ фізичної культури.

Захист відбудеться о 15 годині

не засіданні Спеціалізованої ради Д 068.18.23 при Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252001, ГСП-І, вул. Володимирськв, 60, .куд. 257. •

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараео Шевченка /вул. Володимир» еька,.58/. .

Автореферат розіслано " <23 " ____ ІР93 року.

Вчений секретер Спеціалізованої ради кандидат філософських наук,

доцент

--------

Д.Ю.Кучерпк

Актуальність теми

В умовах радикальних перетворень в нашому суспільстві виникла об"ективнв необхідність відновити наукову картину природно-історичного руху людства від нижчих форм до вищих,як у сферах економіки і П0літикиг8ле й особливо у моральній царині. Оскільки будь-які еко-' помічні та політичні зміни зрештою є моральним самовиразом людства.

Тому вивчення моральних характеристик людства є провідини завданням будь-якої гуманітарної науки.

В етиці вке давно утвердилась думки проте,що моральні характеристики людства - це о6"є:ітивііє явище, яке тільки йому й властиве.

11ю обставину слід особливо підкреслити оскільки в буденній свідомості гідність людини асоціюється з набором лище позитивних якостей, притаманних тону чи іншому індивіду або групі індивідів.Вона уявляється як певне піднесення людського духу над буденним існуванням,як реалізація позитивного ідеалу, до якого має прагнути людство. Отже у понятті гідність вкладається ідеальний зміст те,що в певних умовах не може бути загальною характеристикою якогось соціального утворення. Тому поняття гідності має бути доповнене принаймі двома ■ основними характеристиками.По~перое, гідність моє бути представлена як відмітна,але реальна характеристика лпдства,і, по-друге,як спосіб зображення/також реального/морального рівня розвитку особистості

Не менш важливо звернути увагу і на таке: в буденній свідомості глибоко укоренився погляд на гідність як на тральну оцінку осо-би.Не рахуватися з цим поглядом не можна хочз б тому, що він іноді е основним критерієм оцінки становище людини в суспільстві.В цвому розумінні оцінка гідності окремої особистості нв тлі загальнолюдського морального потенціалу виступає як ехдсь різнозначне,і тут вриється одна з найскладніших сторін вивчення цього'(феномену.

Актуальність теми визначається також її значенням у процесі утвердження загальнолюдських цінностей, в якому достоїнства людства Й особистості маять знайти своє гармонійне поєднання,причому актуальність і оклвдніоть питання пзлягав в тому, що кожного разу це окладна комбінація наявного людського морального потенціалу і його можливостей реалізуватися а конкретно-історичних умовах в окремій особистості.

Г,нвргаті.пктуальйість теми визначається практгчноп нгзбхід-ністп чітко розмежовувати поняття "гідність особистооті'*і "тоотої"-етва людства",оскільки в кінцевому підсумку витім критеріям зосто-

. й їнсте ледстбв є рівень розвитку гідності особистості, той внутрішній світ людини, в якому мас виявлятися суспільство і який току

виступає вищим критерієм рівш розвитку цього суспільства.

Стан наукової1 розробки проблеми

Проблема гідності в етичній літературі завдай була об'єктом уваги вчених. Останнім часоіі помітно інтерес до цієї проблеми значно пожвавився,

У дореволюційний період були видбні фундаментальні праці, які багато в чому визначили рівень розвитку етичної науки і в подальші часи. До них слід віднести праці: Хвостова В.М., Іванцова-Платоно-ва А.М., Каревв Н.М., Петракицького Л.І., Міеського НЛ!., Кавелі-на К.Д. та іша. ’

Певна річ, часові фактори справили істотний вплив не розвиток

етичного знання. . . . '

За всіх втрат, яких зазнала етична наука в радянський час, проблема гідності знайшла своє відображеніш.в ряді публікацій.

Наукового підходу до проблеми гідності, як саме до етичної проблеми, висвітлення питання про поняття гідності і честі в іото-ричному контексті належить О.Ф.Ішкіну, який одним з пертих оеред радянських вчених звернувся до проблем гідності і чеоїі. -

У працях §едоренка 6.Г., Влюмкіна В;А., Архангельського Л.М., Дробницького О.Г., Шимановоького Д.С. категорія гідності розглядається багатозначно: І/ як цінність людини взагалі; 2/ як конкретної особистості ;3/ як представника певної соціальної групи. Звідси розгляд проблеми: в/ гідності людини, б/ особиотої гідності, а також формування свідомості ;1і почуття власної гідності. Проте аналіз поняття гідності автори пов"язують з категорією честі /добре ім''я, ■ усвідомлення і почуття честі, позитивна репутація/. ■

Стремякова І.Р. звертає особливу увагу на спіивідноиення загальнолюдського і класового і категоріях честі і гідності на проти-' вагу буржуазній етиці, якв розглядає ці поняття як надкласові /цілком слушно на напу думку/, загальнолюдські. Автор пов"язує гідність з поняттям скромності, простоаи, гордості, благородства.

Честь і гідність як моральна цінність особистості » такий специфічно етичний аналіз цих понять в дисертації Субтель 1.0.

У радянській етичній літературі /в тому числі й у вищезазначених працях/ ввто.ги нг бачать принципової різниці мій поняттями честі, слові: і гідності, вони вкивапть ці поняття як рівноцінні, як синонімі*. '' '

з

Честь і гідність розглядаються як синоніми й у книжці 'їіло-(Іовича П, •

Колобкова С.А-. для з"ясуввшія суб"єктивних уявлень про гідність проводить конкретно-соїііологічні дослідження і розкривше те, ио найбільше сприяє або гальмує розвиток почуття власної гідності в соціалістичному суспільстві. Основною рекомендацією виступає правильна виховна роботе, взаємостосунки в побуті і на роботі. Те головне з цій праці те, цо гідність розглядається як самостійна категорія, яка не збігається з поняттям честі.

Безуковнші інтерес викликає праця Гулієва З.С. та Рудинсько-го Ф.М. У ній порушується правовий бік пичвнь, який на нашу думку, ь'йс нині особливе значення для розбудови України, оскільки в ній наголошується на необхідності включення до нашого кримінального кодексу статті за приниження гідності людини, статті, яка захищала б її моральну чистоту. -

Краща простежити генезис самого поняття гідності допомагаоть праці Іванова В.Г., Зеифіри Гаюшевої, Гусейнова А.А., Іррлітші Г.

Дослідження Еандзеладзе іі.Д. "Про поняття гідності людини" -це, влааие, єдина праця, в якій гідність представлено як соціально-етичне ЯБ’.іие. Автор залучає до наукового обігу такі поняття, як достоїніто лвдсїва і гідність особистості. Гідність особистості вій дослідне 'Під кутом зору традиційним, тобто показує досто-їнстго яг. поууі'К злвсиої гідності, як самооцінку, яку здійсняє ОООйїОТІОЇЬ в процеоі Є£Овї життєдіяльності.

Проблемі гідності сбгоЕорраться прям або порузуиться побіч-іго б наукових конференціях» "Круглих столах", присвячених етичним онтанііян і організована г;урпаяом “Зопроси ^илссофии". Усе-це є аокззом різнопланового інтересу до даної проблаки. '

Одпочеоко слід зазначити, яо отая наукової розробки проблеми ітрипадить до зкзнозку про оночиу прогалину в досліджуваному пи-їаияі: ' .

- по-перас, сап підхід до категорії "гідність*'недостатньо “о/соялиз" цз окладна етична ягвче# оскільки реально гиггега практика пз пропонує пак функціонування ігізї категорії, іаб би мовити, ♦г ч-іотому вигляді*' Це в кокгтдвигну разі в перзплетешгаи не лига різних людських рга, а Я різких соціальних обствзнн, ио їх де-їермінуать}

- по-другэ, методологічно неточно визначене сака поняття "гідпіоть", котре, як прагнло* зводиться до осоСімтІеиого почуття Мд кості, хоча ие покятїя слід вклечгти не тільки до власче херап-

'теристики гідності індивіда, але і достоїнства людства, як об"ек-тивього середовища формувшіня і прояву гідності особистості;

- по-третс, неспроможними з науковому відношенні с побутуючі

в науковій літературі жорсткі прив"язки гідності особистості до певних соціальних систем або соціальних структур, тоді як їх загальнолюдський зміст очевидний; -

- по-четвет’е, у назввнних дослідженнях до структури гідності особистості не вводиться такий її елемент, як моральне творчість, що істотно звужує погляд на гідність як на діяльнісне явище.

Охарактеризовані обставини визначили наперед зміст основної мети і завдань, які необхідно було реалізувати в ході денного дослідження проблеми.

Основнога_нетов_дисертаційної_п^аці_е аналіз гідності як со- . ціально-етичної проблеми, взаємозв'язків її особистіших та соціальних аспектів.

Основна мета дослідження викликала необхідність розв"язвния низки дослідницьких завдань:

- провести історико-логічний аналіз поняття "гідність ооо-бистості";

- визначити зміст поняття "достоїнства лвдотва" як об'єктивного середовища формування гіднооті особистості} -

- здійснити аналіз гідності як внутрішнього овіту оообиотооті}

- дослідити моральну творчіоть як прояв гідності оообиотооті;

- у соціально-етичному аспекті розглянути вчинок як основний показник рівня морального розвитку особистості.

Методологічноп_основою_дослідкення_стали твори видатних представників світової філосовії та етичної думки, праці відомих вчених з досліджуваної проблеми, державні документи, присвячені практичним питанням формування особистості, в також матеріали наукових конференцій, нарад з етичних проблем, .

Наукова новизна дослідження полягає в слідуючому:

- систематизовано історико-етичний матеріал як методологічну основу аналізу проблеми гідності особистості;

- розглянуто поняття "гідність особистості" під кутом зору його соціально-етичного змісту, яка включає в себе достоїнотва мак-ро- і иікроссредовивді і в кінцевому підсумку залежить від ступеню перетворення кожного з них в особистісні ЯКОСТІ;

- здійснено аналіз об"«ктивних моральних факторів соціального

порядку, які виступають як детермінуюча підвалино формування гідності особистості; •

- науково обгрунтовано положення псо те, ідо основним проявом-'достоїнств людства с внутрішній оізіт особистості і вищий її показник - тральна творчість.

Практична з п^чи м і_ст.ь_До с л і пи; с Основні положення і виснов-

ки дослідження можуть бути використані в подальшому вивченні проблеми гідності і при вивченні відповідних тем з етики у вищих та середніх навчальних закладах, спецкурсах, у виховній роботі.

Апробація лослйгення,__ Результати дослідження викладалися автогом на Зсесоюзній науково-теоретичній конференції "Моральний зміст мистецтва і сучасний ідеологічний процес" /Київ, 1990/, на ХІУ Всесоюзному семінарі ,:Світогляд і наукове пізнання", секція "Мораль як феномен культури" /Переяслвв-Хмельницький, 1991/.

. Дисертація обговорювалася на кафедрі етики, естетики і теорії культури *іілосо!оького факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка. '

Ст£укт£ра Дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, заключения і списку літератури.

, Основний зміст дисертації

У вступі_обгрунтовується актуальність теми, аналізується отупінь її наукової розробки визначаються мета і завдання дослідження, його методологічні основи, Формулюється наукова новизна і науково-пректична значимість дисертації.

1 Пеіш2мІ Р2ДІЛІ "Соціально-етичний зміст'понять "гідність особистості” і "достоїнства людства" наголошується, що одним з наЯбільп ефективних підходів до розв'язання назрілих моральних проблем е їх соціально-етичний аналіз, в т<)му числі, і такого морального явища, як гідніоть особистості» '

В § І "Поняття "гідність особистост'і" в етичній науці" на-' голоауєгься на тому, по в етиці гідність особистості визначається як поняття моральної свідомості, яке відображає уявлення пго цінність кожної людини як моральної особистості, а також категорія етики, яхв означає особливе норельне відношення людини до самої себе 1 відношення до неї з боку суспільства, тобто гідність особистості визначається Ті норвльюг оиінкоя своїх мсуливостеЛ та відповідність цих оцінок реальні*» відносинам мі»; ос'уїустісті) і суспільством. Соб зпІЯснитя теку опічку, суспільство золміе пивною системеїз моральних цінностей, які во по виробило з пїоінєі СВОГО розвитку. А не ОРНЧ'ІРЧ, С’П Крім учв.яен'- поббигтосгі. Про свої

моральні якості, е суспільні уявлення, моральні норми, виражені в поняттях та категоріях етики; Це дає підстави вважати, що суспільство оцінює особистість з точки зору того, чого воно /суспільство/ реально досягло і тих моральних ідеалів, до яких воно прогне. Останнє ж у свою чергу дає підстеви вважати, що у.визначенні гідності особистості поєднуються дві сторони: особестісна і соціальне, оскільки особистість "приміряє" себе до суспільства, в суспільство так само оцінює особистість з точки зору рівня свого морального розвитку. Отже, існує морвльниЛ потенціал суспільства і моральний потенціал.конкретної особистості, що викликає . необхідність дослідження гідності як двоєдиного явища, тобто здійснити його соціально-етичний аналіз.

В етиці теоретично представлені дві групи гідності людини: особйетісна і суспільна. Відношення мік ними виступає як о6"вкт даного дослідження, оскільки саме цей об"єкт несе на собі основне навантаження процесу формування гідності як соціального й особио-тісного феномену. Сказане, однак, не означає, ко поділ гідності на суспульну і особистісну означає їх ізоляцію! діалектичний взаємозв'язок, гідності особистості і достоїнств людства саме в людині знаходить свій вищий прояв,оскільки жодна із сторін загаль** нолюдського не є пасивною щодо формування гідності особиотості більш того, саме в ній вони знаходять своє найбільа повив вираження. ■

Ці підстави дають змогу вважати гідніогь соціально-осойясгіс-нои характеристикою людини, яка свідчить про її індивідуальний рівень розвитку можливостей функціонувати в певній системі суспільних відносин самореалізовуватися в цій системі на ,основі взаємних зв"язків у відповідності з цим рівнем. .

Структура гідності особистості формується насамперед під впливом безпосереднього середовища її життєдіяльності. Тому значно й мірою е^ективністі саме соціально-етичного аналізу гідності залежить від визначення понять "достоїнства людства" і "гідність особистості".

Ототожнювати поняття "достоїнства людства" і "гідність особистості" не мокне, необхідно врвховувати різний пік ними, Коли мова йде про "достоїнства людини", мається нв увазі конкретна людяна, яко порівнюється з іншими конкретними лвдьми і характеризується певним’ достоїнствами ознаками вищості.

Маг чи на увгзі логину взагелі, людський рід, ми говоримо пго гостоїиствп лп'стда, про-достоїнство лядського роду, протиставляй-

чи решті живих - істот і всесвіту з цілому. "Поняття достоїнства 1 людства, підкреслив Еандзеле^зе Г.Д., повинне означати суттєву ознаку і властивість, яке відрізняє людину иід інших істот і, водночас, не просто відрізняє;, в становить її перевагу, вищість за пев-ною шкалою цінностей і за певними критеріями прогресу.

Тону в § 2 "Достоїнства людства, як об"єктивке середовище формування гідності людини" відзначається, що достоїнства людства найбільш безпосереднім чином впливають на формування достоїнств людини. Однак цей вплив настільки індивідуалізований, то така залежність розціїгоється як певна вульгаризація відиоаень лвдина - суспільство. У опонентів може бути стільки ж аргументів "за", як і "проти", причому емпіричний матеріал може бути солідним в обох сторін. Наприклад, зовсім не ваико на будь-якому історичному відтинку часу побачити суперечливий стан між реакційним суспільним устроєм і злетом генія, який явно не зумовлений системою існуючих відношень та панівних духовних цінностей.

. Водночас людина не моме в родовому розумінні абсолютно вийти за межі середовища, в якому вона функціонує. Складність цього функціонування полягає в тому, що якості середовища, його достоїнства відбуваються в ньому багатоваріантно. Ця багатоваріантність' істотно утруднює вивчення проблеми і не дає відповіді на питання про джерела, фактори формування гідності особистості.

Якщо абстрагуватися від форм вираження достоїнства, від того чи іншого його місця в системі якостей особистості, то впливу на суспільне положення людини і навіть її особисте життя, то виявляється, що еволюція гідності має загальнолюдський зміст, хоча за набуття певних якостей суспільні сили боролися як за утвердження власних ідеалів.

Тому, до речі, історико-системній формі багато уваги приділено в науковій літературі.ній, зокрема, наголошується на тому, що існує пряма залежність людини її структури, рівня розвитку, впливу на суспільство /суспільне життя/ від.соціально-економічної сутності суспільних. V- ' .

Однак, жорстка ідеологічна прив"язаність,класовий аналіз не доли можливості вийти на ті риси гідності; які, власне, мають загальнолюдський зміст, оскільки рівень їх розвитку пов"язувався . лише з різнем розвитку певної соціально-економічної формації, що зв5'жувало можливості, етичної науки, Я викликало сьогодні необхідність переосмислення иього підходу. •

Концепція формаційного розвитку суспільства є хостптньоо для

висновку про те, ідо стан достоїнство людство безостередао пов"язу-вати з його соціельно-економічішм станом. Саме по відношенню до . достоїнства відкриття К.Кврксе слід сприймати як вказівку його не суттєвий глибинний ректор, u',o впливає на рівень розвитку, але не як вказівку на необхідність механічно застосовувати його концепцію що,ю аналізу достоїнств людства. Завдання полягає в тому, щоб визначати в кожній даній формації загальнолюдський зміст достоїнства, який було представлено не певних історичних етапах розвитку як вияв його загальнолюдського змісту, оскільки соме в ньому представлена вічність морвльиих цінностей, їхня неповторність те певна незалежність від системи суспільних відношень.

Саме тому, вчені схиляються до думки, що в кожній даній формації - це певне співвідношення загальнолюдського і формаційного як показника рівня розвитку гідності, в не як її абсолютної автономності в історичному процесі. Особливо чітко таку позицію по відно^ шенкв до змісту гідності займає проф. Федоренко Є.Г. Методологія його, підходу даг змогу представити гідність саме в такому ключі.

Гідність особистості і достоїнства людство виступевть як взаємопов'язані соціально-етичні явище, які взаємодіють в реальному китті, живлять одне одного. Та якщо достоїнства суспільства є -своєрідним базисом формування гідності особистості, то гідність особистості - це його вищий критерій, показник рівня розвиненості суспільства, абсолютний фокусуючий елеиект достоїнства людства.

В ДР£Г0И£ £озпіл_і "Роль гідності в процесі семореалізації осо-іистості’’ зазначається, що методологічні основи дослідження гідності, запропоновані в первому розділі, дають можливість здійснити аналіз основний характеристик гідності особистості.

В § І "Основні характеристики гідності як внутрішнього світу особистості" підкреслюється, що людина в процесі життя постійно прагне до пізнання свого внутрішнього духовного світу. Здійснюється воно, як самооиінка, самопізнання своїх потреб, інтересів інтелек-ТуєлЬНИХ, емоційних і психофізичних можливостей, і як осмислення системи зворотних звиябків is середовищем, розуміння його реагування на цей внутрішній світ. Постійно, протягом ycisis історії існування людини, відношення "Я і середовище", "середовище 1 Я" було основним мірилом визначення гідності як внутрішнього світу особистості. Тому гідність як внутріпній світ особистості розглядалася оціночно, як певна ефективність діяльності, як ргль лгднни в даних, конкретно-історичних умовах.

ts численної кількості підходів до структури гідності людини,

- 9 .

найбільш плідним е підхід Г.Д.Бандзелвдзе, який вважає, то "переваго людини полягає в "душі", в свідомості, яка складається з трьох головних частин: мислення, почуття і волі. Усі ці три здібності свідомості з бііьпою чи меншою інтенсивністю становлять елементи гідності людини".. "

Показово, що гідність особистості представлена у процитованій думці у вигляді твьоу основних частин, то об"єднані за ознакою спорідненості якості і єдності її першоджерела. До них належать: інтелектуальні, емоційні і волхтівні якості особистості.

Інтелектуальні якості - це розумність, осмислення і усвідомлення, які в свою чергу визначають наперед можливість формування у людини таких рис гідності, як освіченість, мудрість і дотепність.

Формування людини як особистості - це, як правило, двоєдиний процес, в якому гідність людини постійно виступає як умова її особистійного розвитку.

Під ним кутом зору інтелектуальні якості особистості можуть бути охарактеризовані таким чином: першою доброчесністю людини, а точніше першою умовою функціонування людини як особистості, е таке ТІ достоїнство як розумність, яка дає можливість не тільки для ' творчого освоєння дійсності', 8 і для інтеютектуальної організації власної поведінки.

В етиці термін "розумність" звичайно асоціюється з розумною поведінкою, яка принципово відповідає суспільним нормам особистіс- > ної поведінки.

Але розумність меє значно-ширший реальний потенціал, оскільки розум - основне родове достоїнство людини. Як етична категорія інтелектуальне достоїнство особистості слід вбачати в здатності людини до розуміння навколишньої дійсності на рівні пристосування, в умінні пов"язати в о^ин вузол потік ситуаційних сигналів, логічно розрахувати моютивість їхнього впливу на власне існування, власний потенціал для нормального включення в систему певних при-чинно-наслідкових залежностей. Через це розумність як інтелектуальне достоїнство можна як в науковому, так і в практичному плані визначити на рівні мікро- і макросередовища, безконечної різноманітності життєвих оцінок, які лягають н« ціннісний потенціал суспільства й особистості, певна річ при провідній ролі об'єктивних обставин,, життєвих планів і особистих ідеалів. Розумність в цьому відношенні володіс як внутрішніми, так і зовнішніми критеріями, які, як правило, знаходять для себе найбільш елективний вихід в

гармонійному поєднснні, хоча реальне практика може стати фактором порушення цієї гармонії нв користь першого вбо другого. ,

Що стосується емоційних достоїнств людини, то їхня характеристика є предметом гвох найдавніших наук - естетики і психології, що викликее необхідність користування їхнім доробком як достатньою підет8во:о для дослідження даної проблеми.

Спираючись на нього можна твердити, що емоційне по відношенню до етичного часто виступає як спонукальне начало до етичного самовираження. Тому, говорячи про гідність людини як етичну категорію, слід встановлювати в кожному окремому випадку ті реальні зв"язки, які існують в причинно-ивслідковому порядку. Наприклад, вькко уявити собі таку моральну якість, як такт, без елементарного почуття прекрасного, чи без достатнього відчуття потворного Начала в конкретній моральній ситуації.

До волютивних яелеаать достоїнства лвдини, які в стародавньому світі були представлені як суворовизначені доброчесності, під якими мелися на увазі саме ті риси людини, які складали не липе особисту, а й суспільну цінність, сприяли її функціонуванню в системі певних соціальних спільнот. Доброчесність, таким чинок, уяішлася як волятивнс самовираження, яке мало етичне знечешія тільки для зміцнення середовища, в якому це самоотвердиеиня мело відбути-* ся. доброчесність як бгднойсння току й виступала в ролі достоїнства, загальним пераоджореиок якого вводилися різні факторії психологічного, морального або соціального плану. Провідники із зрозумілих причин були релігійні Доктори.

До волвтивних рис гідності особистості нслежать: лвцяніоїь4 відвертість, щедрідсть, мужність, сомавладапая, правдивість» по-і;і{)хоеоність, скромність, доброта. • -

лиелів оснокіик характеристик гідності як внутріекьсго овіту особистості, Здійснений в дисертації, ДОЗВОЛЯЄ ЗробМТй висновок, що лгдипа володіє гідністш як формой овиопо чуття, як івдивідуаліл-ник усвідомленням вдеских моральних, Інтелектуальних і фізичгап: можливостей і водночас гідність - це обг'ектгтга хорактернстяга лвдині; як біо-соіііальяого угюр&ияя, яка эа оьоев нрнрі>дно& те соціально» сутністю «аг казку якостей, що свідчать про кюго як про неповторно явище,

Внутрішній -сліг особистості, сайз його іонугашія і е в ява гідність оозбистостіа І певному розумілиі - к айсадягаий критерій. ОСОбйОТІСНОЇ ГІДНОСТІ. Тощг рівень її р&ЗЕй-гку, її СЙЛВДПІсїЬ, інтелектуальна й еиоційиа витонченість постаять,ч;і хвроЬтеркоглкй

стану гідності, як типізована характеристика особистості. Реальна гідність особистості, я;с правило, ближче чи Делі знаходиться від запропонованих суспільством моральних цінностей і реальних миттєвих обставин і тому соє більп псппреними стппть формування автономних оспбиотісних світів, які створюють свої-сзобистісні моральні механізми звпязку із середозиием і тим самим ускладнюють свій сплив на це середоЕИце. Поставити як суспільне завдання вплив по внутрішній овіт особистості - цс значить, передусім, враховувати її гідніст»,, той потенціал, якиЛ є основним джерелом трального сходиеиня як особистості, так і суспільства.

В § 2 "Моральна творчість в процесі самореалізації особистості", піцкреслгазтїея, яо таке сходження моне бути більш динамічная, за умовою постійної моральної творчості особистості, причому не тільки в плані самовдосконалення, але й по відношення до середовища, в якому Еона живе. ' "

Моральна творчість, спрямована на формування гідності особи^-отості, неможлива без певного рівня самосвідомості, самовиховання, Самовизначення, самоорганізації, самопзреконання, самооцінки 1 самоконтролю. Як діяльність, моральна творчість, практично не має меж, оскільки нема змістовних сигналів зовнішнього впливу і внут-

- ріинього реагування на них, які не були б овоєрідним "внутрішнім матеріалом", котрий потребує постійного пізнання, визначення, . оцінки тощо. Опрецюваваи, таким чином, одержану інформацію, людина здійснює певну моральну діяяність, яка має нескінчену кількість форм, таких, наприклад, як вироблення на цій основі певного цілепокладення, мотивації, аналізу ситуації, прийняття рішень тещо.

. Здійснення цієї творчої діяльності відрізняється від творчості, спрямованої на створення духовного або матеріальногб продукту, тим , що тут елемент впливу середовища вторинний, похідний від тієї творчої праці, як.' здійснює особиотість. Це процес стихійного саморозвитку особистості, в моделі "Я - ■середовище", причому ЧЯ" у внутрішній творчості йиступае лише як середовище, навіть певною мірою як об"єкт власної дії, незалежно від того усвідомлено чи неусвідомлено це відбувається. Тому уявляти таку творчість чк володіння якимсь особливим рівнем морального самодосягнення, оамоовідомості, тим більше морального самопізнання і відраховувати ?ід цього різня весь процес внутрішньої моральної творчості, некоректно. ,

Сказане дає підставу представити моральну творчість, передусім, як реалізацій людиною, колективом, суспільством відомих людству, моральних ідеалів, які воно виробило в процесі вмвснеї еволюції. Можна, звичайнб, припустити, що в процесі моральної творчості на особистому або суспільному рівні, будуть запропоновані творчі знахідки, які невідомі людству, 3 такому разі ці знахідки мають відображати реальні моральні можливості людини і людства, їх потенціал, який ще не став предметом духовного пізнання. Але нормою творчості є все таки постійна діяльність по реалізації уке відомих лпдетву моральних ідеалів, току що в історії розвитку людської моралі постійно суперечність між ідеалом і реальністю, між бажаним і дійсним, не кажучи ше про суперечність між так званим злетом мрії і можливостями її реалізації, яка є покищо переважним Джерелом моральної творчості.

У структурі моральної діяльності особистості найбільш надійним показником характеру цієї діяльності е вчинок, як реальне, видиме. вираження морального потенціалу особистості. Різноманітність форм предметно-практиччої діяльності людини по відноиенгео до середовища саме у вчинку знаходить своє адекватне вираження.

Тут моральна творчість виявляє себе найбільш різнобічно, оскільки вона спрямована не лише не св«сформування особистості, але й нв побудову середовища, в якому вона функціонує. В кінцево--ну підсуміу ці два напрямки предметно-практичної діяльності особистості і с основними параметрами моральної творчості особистості.

То якщо моральна діяльність нк творчість, спрямовано на вдресу свого "Я"; недооцінюється кк вчинок, хоча і тут він присутній,' то моральна творчість по відноиешга до середовища - це система вчинків, яка включає в себе дів, єдність мотиву і наслідків, метя і засобів, самооцінку, індивідуальне рішення, по в сукупності формує пзвяу "лінів поведінки1'. • ■

Вчинок ягс'показник морального заряду творчості, як гідніоть , особистості, має ідеальну і реальну форми.

Ідеальна форма передбачав при підготовці свого "Я” до по в*

ІЇОГО вчинку НВЯВНІОТЬ такик ЯКОСТЕЙ У бубп5КТв вчинку, як єдність мотиву Пого наслідків, намірів і впрор, идти і васобІ2е Причому наслідки, справи і засоби в явному ррзі вкотупезоть на цьеку етапі як прогностична бачення ефективності своєї діяльності.

Ідеальним їєеиЛ варіант навивається тому, ко особистість не приливе до БДІРряення вчинку та його неолідків запропонованого роз-Ц»83? в|с иауїранй { вправами, не допускав навіть моральної невід-

ІЗ

-повідності між цілями, які ставать перед собою і засобами, які зона може використати при реалізації поставленої мети. Зол по час гармонія в даному разі є найбільш могутній фкктогої-; ефективності моральної творчості особистості. І якщо в соціальній практиці мас місце нескінченна кількість випадків низької ефективності гасальної творчості, то пов"язане це передусім із зазначеною невідповідністю. Більш того, соціальна практика, вчинки особистості зумовлюються суперечністю між внутрішнім і зовнішнім, намірами,і мокли в ос тями їх реалізації. Навіть морально високий намір не знаходить для сеье часто того середовища, того "споживача", який би дотримувався морально створеної гармонії між мотивом і наслідками, між намірами і оправами, якої так потрубує людина.

Реальна форма вчинку, як правило, побудована на суперечності між можливими і наслідками, намірами і справами, цілями і засобами, якими керується особистість у своїй предметно-практичній діяльності, у своїй моральній творчості.

Сам вчинок і є проявом суперечності ніж мотивом і наслідками його реалізації, їхньою суперечливою єдністю. Це природне джерело саморозвитку поведінки особистості. У досягненні єдності між мотивом і наслідками його реалізації особистість бачить сенс своєї ' діяльності, морвльно-творчбї в тому числі. Якщо виутрішння підго- . товка вчинку індивідуалізоване, то зовнішній прояв його є об'єктом контролю і своєрідної кореляції з боку середовища або об"екту, на який спрямовано вчинок. До того ж як середовище, так і об"ект, як правило, не враховують мотиви, котрими викликані ті чи інші наслідки вбо вчинок в цілому. Зовні звернення до мотиву переважно пов"язане з діяльністю певних аналітичних структур, в тому числі правових, або наук, які вивчають мотивацію поведінки особистості. Соціальне середовище або соціальний об"єкт переважно оцінює наслідок мотиву і в розі їхньої розбіжності віддає пріоритет наслідкам.

А особистісне оцінка мотиву та його наслідків протилежна: людина вважає достатнім виправданням того чи іншого вчинку зовнішня» переконливість .мотиву. В буденній свідомості ціна .вчинку рідко враховується при його оцінці, хоча з точки зору морального достоїнства собівартість вчинку має величезне значення.

Таким чином, гідність особливості як моральне явище має різнобічні об'єктивні та суб"єкт^зно-етичні основа, динамізм яки .

величезноя (йрою залежить від дічльно-твогчого відношення суспільства й особистості до 'оруувакня цього гуле ВАЖЛИВОГО Феномену.

З збклвченні підводяться підсумки проведеного зоолідоениа і

пропонується, бачешт пвтого'м основних пгоблеи Чого вивчення.

. Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях а б то реї: ■

1. Серебреникове С.А. Нравственное творчество и искусство // Тезисы до клав ов и со оСцениЯ'научней конференции. Киев, 1^90.

2. Серобчзникова О.А. О предпосылках Я-ормровения человеческого достоинств?. // Тезисы ХІУ Всесоюзного теоретического секина^ рв. Переяслаа-Хмельницкий, ІР9І.

3. Серейренікова С.А. Поняття гідності в домарксистських

етичних вченнях (! Етика, естетика і теорія культури. К., Вища школа. Вт. 35. .

і*. Серебренікова С.А. Нормування гідності як внутрішнього світу особистості // Етика, естетика і теорія культури. К., Зиїда школа. Вип. 36. •

Підп.до друку I2.03.P3. Формат Л0х84/Іб. Пачір друк. Офс.друк. Умов.друк.арк. 0,93. Умов.фар<1.-відб. 0,93. Обл.-ВЩ.врк. 0,8. Тираж 70 прим. Зам. 123. Безкоштовно. ■

Віддруковано-в Інституті матєтпжв АБ України 25^601 Київ 4, МСТІ, вул. Терєцонківська. З