автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Градационные отношения в структуре сложных соединительных конструкций современного украинского языка

Полный текст автореферата диссертации по теме "Градационные отношения в структуре сложных соединительных конструкций современного украинского языка"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

Спільник Тетяна Миколаївна

УДК811.161.2’367.335

ГРАДАЦІЙНЕ ВІДНОШЕННЯ В СТРУКТУРІ СКЛАДНИХ СПОЛУЧНИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Ломакович Світлана Володимирівна, Харківський державшій педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри українознавства;

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Барашшк Дмитро Харитонович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Заоборна Марія Степанівна,

Тернопільський державний педагогічний університет імені В. Гнатюка, доцент кафедри українського та запільного мовознавства.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний

універсіггет імені В. Вшшнченка, кафедра української мови,

Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 19 ” травня 2004 року о і_5 годині на засіданні спеціалізовано вченої ради К 64.053.03 в Харківському державному педагогічному університет імені Г.С. Сковороди за адресою 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державши педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розіслало “у ґ" К&СТШ&Я- 2004р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ОМ —- Т.І. Тищенко

У сучасній синтаксичній науці прийнято погляд на речення, сутність якою по-ігає в тому, що ноно розглядається як складне, багаторівневе та своєю організацією шще. Розмежування різних рівнів організації речення - формально-синтаксичного, імантнко-сшггаксичного і комунікативного - надас аналізу більшої пояснювальної їли й дозволяє усвідомити сутність явищ, що суперечливо тлумачилися в історії аукн. До таких, зокрема, належить питання про граматичну природу складних ре-;нь із ірадаиішшм відношенням часпін.

Актуальність гемн визначається потребою у всебічному аналізі складних інструкцій сучасної української мови із градашиніш відношенням між предпка-іівиими частинами в їх складі. Вони потрапляли в поле зору граматистів у зв'язку з изначенням типів складносурядного речення (І.Р. Вихованець, К.Ф. Герман,

і.П. Грищенко, М.У. Каранська, О.Д. Пономарів, 1.1. Слинько, ЇЇ.В. Гуйванюк. 1Ф. Кобилянська), однак ніколи не становили предмет спеціаіьного дослідження й :онографічного опису. У межах згаданих досліджень зроблені важливі спостереження. разом із тим багато з питань залишилося поза увагою вчених. Так, не існує диної думки щодо сутності градації як мовної категорії та іасобів її вираження в тр\ктурі різних за типом складних сннтаксичшк конструкцій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям ди-ертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри укра-иської мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороді. "Закономірності розвитку і функціонування української мови”, що передбачає «вчення шпані» синтаксису сучасної української мови.

Мета дисертаційної роботи - виявити сутність градаційного відношення як ііоєрідного змістового компонента й визначиш засоби його вираження в структурі окладних сполучникових конструкцій сучасної української мови.

Для досягнення цієї мети ставились завдання:

1) установити зв’язок між градаційним відношенням у змісті складних сполучникових конструкцій і комунікативними потребами мовця:

2) схарактеризувати роль кожної з предикативних частіш складної конструкції в поданні змісту висловлення як градації;

3) з’ясувати сутність таких різновидів градації, як власне ірадалія і приєднання (підсилення), градація висхідна і спадна;

4) визначити ознаки формально-синтаксичної організації складних сполучникових конструкцій, редеваїгші для вираження кожного з різновидів града-ційного відношення, передусім характер синтаксичного зв'язку і засоби його вираження:

5) виявити лексико-семанпічні засоби формування ірадашйного відношення:

6) описати особливості комунікативного оформлення складних градаційнш конструкцій, зокрема актуального членування їх змісту;

7) дослідити взаємодію градаційного відношення з іншими типами змістових відношень у різних за будовою складних сполучникових конструкціях.

Об’єктом дисертаційної роботи стали складні сполучникові конструкції, предикативні частини яких пов’язані градаційним відношенням, на зразок [Похід скоро буде. Військо знову готувати.] Не тіїьки кінні дружини підуть, а й пішців багате візьмемо (А. Хижняк); Орест не впізнавав її, та й вона сама, мабуть, не впізнавала себе (Ю. Мушкешк); Він (Серьожка -С.Т.) гордився, що виконав волю цієї людини, тим більше, що ця воля цілком відповідала його особистому бажанню, його власнії совісті (О. Гончар).

Предмет дослідження становить формально-синтаксична, семантико-синтаксична та комунікативна організації складних сполучникових конструкцій із градаційним відношенням між компонентами.

Матеріалом дослідження послужила картотека, то налічує понад 3000 складних сполучникових конструкцій сучасної української мови, предикативні частиш яких поєднані градаційним відношенням, укладена шляхом суцільної вибірки з художніх та літературно-критичних творів українських письменників XIX - XX століть, пу бліцистики, періодичних видань.

Методологічну основу дослідження становить дихотомічне розуміння МОВИ Яї суспільного явища, усвідомлення діалектичного взаємозв’язку загального £ окремого,

Методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. В аналізі матеріалу застосовано описовий метод, метод зіставлення, а також трансформаційний метод.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено системній: різнорівневий аналіз складних градаційішх конструкцій із урахуванням їхні> структурно-граматичних, лексико-ссмантичних і комунікативних особливостей Новим є погляд на градацію як змістове відношення, що формується у своєрідне організованих складних сполучникових конструкціях, структура і семантика яки> зазнають суттєвого впливу з боку їх комунікативної організації. Виявлено факт взаємодії градаційного значення з іншими типами змістових відношень - я і основного в семантичній структурі таких висловлень або як додаткового супровідного.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно доповним синтаксичну теорію положенням про зумовленість градаційного відношення і структурі складних сполучникових конструкцій особливостями їх комунікативно організації, долаючи суперечності в поглядах на значущість другої частини в ї> складі порівняно з пертою. Спостереження над взаємодією формально-семантични? та комунікативних ознак складних синтаксичних одиниць сприяють подальшії

розробці питань їх багаторівневої організації. Дослідження збагачує синтаксичні описи української мови новими фактами щодо можливості вираження відношення градації в різних за типом складних конструкціях.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати можугь бути використані в читанні лекцій і написанні підручників та посібників, методичних розробок із синтаксису української мови. Спостереження й висновки роботи можуть бути предметом обговорення на заняттях спецсемінарів, а також викладатися в спецкурсах із семантичного синтаксису.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації були представлені в доповідях на X Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (м. Харків, 2001), на VII Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (м. Ялта, 2002), на науковій конференції, присвяченій 225" річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка (м. Харків, 2003). Основні положення дисертаційної праці обговорювалися на засіданнях кафедри української мови й кафедри українознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Публікації. З теми дисертації опубліковано чотири етапі в провідних наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури. Повний обсяг роботи 177 сторінок, основного тексту 162 сторінки. У списку використаної літератури налічується 190 найменувань.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У всту пі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, формулюється мета, завдання, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, визначається предмет та методи його дослідження, подаються дані про апробацію роботи.

Перший розділ “Складні сполучникові конструкції з градаційним відношенням між частинами як об’єкт синтаксичних досліджень” містить огляд літератури з питання, аналіз стану його вивчення в сучасній українській мові. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат.

Питання про граматичну природу складних конструкцій із градаційним відношенням між компонентами, а також їх місце в системі складного речення розв'язувалося синтаксичною наукою неоднозначно.

Огляд літератури з питання засвідчив, що складні градашіїні конструкції пройшли в історії науки певний шлях осмислення й усвідомлення як особливого типу речень. У становленні такого погляд}' на градаційні конструкції виділяється кілька етапів. На першому етапі було помічено ту ознаку речень зі сполучником та

«, яка відрізняла їх від решти складносурядних єднальних речень. Такою ознакою було те, що друга предикативна частина приєднувала до першої додаткову інформацію. Завдяки ньому речення зі сполучником та й були виокремлені з-поміж єднальних речень і отримали назву приєднувальних.

Другий етап був позначений увагою до складносурядних речень, предикативні частини яких поєднуються парними сполучниками на зразок не тільки ... а й, не стільки ... скільки. Місце них конструкцій серед типів складносурядного речення визначалося по-різному: їх розглядали в межах єднальних, зіставно-протиставних і приєднувальних речень.

На наступному етапі було помічено функціональну наближеність сполучника та й (та ще й, ще й) і сполучників не тільки ... а й, не стільки ... скільки. Відношення, яке встановлюється між предикативними частинами за їх участю, було осмислено як градаційне, що має два різні вияви: власне градація і приєднання. Конструкції ж, що його формують, було названо градаційними.

У мовознавчій літературі точилися суперечки навколо питання про те, наскільки важливим є зміст другої предикативної частини складних речень зі сполучниками та й, та ще й. ще й. З одного боку', існувала думка, що основна інформація висвітлюється в першій частині речення. При цьому друга частина вносить лише щось додаткове й тому менш суттєве до того, про що повідомлялося раніше (С.Є. Крючков, Т.П. Плещенко). З іншого боку, мова йшла про те, що інформація, утілена в першій частині, має попередній характер. Друга частина, хоча й додасться пізніше, усе ж містить основний інформативний зміст висловлення (1.0. Попова, М.Л. Міхліна).

Розв’язання окреслених питань стає можливим завдяки підходу до речення як багагоаспектної одиниці, коли воно розглядається на різних рівнях організації: ні докомунікативному, а саме на рівні формальної й семантичної організації, а тако» на комунікативному, де речення постає як одиниця мовлення. При цьому визнаєтьа необхідність аналізувати й описувати явища різних рівнів за допомогою понять термінів, які відповідають природі кожного з них. Це передбачає виявлення мовни) засобів, які виражають відношення градації, - як формально-граматичних, зокремі сполучникових, так і лексико-семантичних, а також інтонації і порядк; розташування предикативних частіш - чинників, що визначають особлнвост висловлення як комунікативної одиниці. Диференційоване уявлення про організації! складного речення не заперечус разом із тим можливість його комплексного аналізу який виходить із розуміння взаємозумовленості різних його рівнів і взаємозв’язкі між ними. Це положення має принципове значення для дослідження ірадаційног відношення: являючи собою компонент семантичної структури реченім, градаці пов’язана з комунікативною настановою висловлення.

Зв’язком між градаційним відношенням і комунікативною спрямованістю ві словлснь пояснюється наявність у їх семантиці суб'єктивно-модальних значень, п відображають ставлення автора до висловлюваного. Він будує своє висловлення і

градаційне, спираючись на індивідуальне сприйняття дійсності - явищ, ситуацій, певних станів речей. Тому п дослідженні прийнято положення про існування п структурі речення двох принципово різних компонентів: препозитивного,

зверненого до об’єктивної дійсності (днкгум), і модусного, пов’язаного із суб'єктом, який сприймає й осмислює певний фрагмент цієї дійсності.

Важливим для вивчення градаційного відношення, що виникає між предикативними частинами складного сполучникового речення, є звернення також до конструкцій, у яких поряд із градаційним відношенням, яке є основним, виникають інші відношення, шо є додатковими до нього. Такі реченім, відрізняються від типових невідповідністю форми і змісту, що пов’язано зі своєрідним лексико-семаитичшш наповненням їх предикативних частин. Дослідження явища асиметрії форми і змісту в структурі градаційних речень дозволяє простежити склатну взаємодію граматики і лексики.

Градаційне відношення розглядається в роботі як таке, що може виступати в реченні як самостійне, коли воно виражається за допомогою градаційних сполучників у структурі складносурядного речення, і як таке, шо нашаровується на інші відношення, як, наприклад, у висловленнях зі сполучником тим більше що. Аналіз речень цього тину дозволяє дати відповідь на питання про вираження градаційного відношення також у струюурі складнопідрядного речення.

У другому роїлі.ті дисертації “Градаційний компонент у змісті складних сполучникових конструкцій'' розглядається семантична природа градаційного відношення і його комунікативна детермінованість. Описано семантичну структуру досліджуваних конструкцій і характер пропозитивного змісту їх частин. Встановлюється наявність зв'язку між семантикою градації й комунікативною спрямовапіспо висловлення: доводиться значення першої і другої частин у поданні змісту висловлення як градації; досліджується роль оцінного компонента змісту: вивчається взаємодія градаційного значення з іншими типами відношень у семантичній структурі складних сполучникових конструкцій - як основного або як додаткового.

3-номіж інших складних речень градащйні конструкції вирізняються комунікативною спрямованістю. Мовець, піклуючись про свої інтереси як автора висловлення, намагається сформулювати свої думки так, щоб не тільки донести до слухача сутність повідомлення, а Гі справити певне враження, падати висловленню переконливості. Праінення досягти комунікативної мети мовець реалізує у своєрідний спосіб: він співвідносить зміст першої і другої частин як необхідний і достатній. Як доведено в роботі, саме це співвіднесення й визначає сутність градаційного відношення.

Аналіз градаційних речень свідчить про те, що в їх першій частині мовець подає необхідну інформацію, яка допомаїає слухачеві зрозуміти повідомлення в цілому. Однак вона не є достатньою для реалізації його комунікативного завдання. Щоб задовольнити критерій достатності, мовепь долає до першої частини другу, - як ар-

гумент, який у поєднанні зі змістом першої частішії дозволяє мовцеві виразиш думку адекватно його намірам.

Як згадувалося, складні градаційні речення розподіляють на дві групи: власне градаційні та приєднувальні (в іншій термінології - підсилювальні). Перш ніж побудувати власне градаційну конструкцію, мовець здійснює один акт відбору двох ситуацій і відображення їх у межах однієї складної структури: він із самого початку налаштованій! на поєднання змісту частин конструкції градаційним відношенням, надаючи першій із них статусу необхідної, а другій - достатньої, відповідно до своїх комунікативних потреб, наприклад: [Таке відчуття приходить щоразу і бентежить душу, ніби] не тільки він (Шульга -С.Т.) іде назустріч сонцю, а й сонце теж поспішає до нього (Д. Мііценко).

Порівняно з власне градаційшши реченнями, які одразу плануються як складні й полілропозігшвні, приєднувальні конструкції замислюються спочатку як прості й мо-нопропозитивні - за відсутності побічних, не пов’язаних із формуванням градацій-ного відношення, змістових ускладнень. Мовець планує відобразити певний стан речей об’єктивної дійсності, однак під час побудови висловлення вій оцінює його зміст як необхідний, шіе все ж недостатній для реалізації комунікативного наміру. Це й спонукає мовця приєднати додаткове повідомлення, яке. з його погляду, забезпечить висловленню змістову достатність, а отже й належний комунікативний ефект, наприклад: [Знову дорога, а на ній грабарі. Іхня валка розтяглася,] коні йдуть неквапливо. та й квапити їх нікому (В. Земляк). Другу частину таких конструкцій можна порівняти з “останньою краплиною”: об’єктивно її зміст є надлишковим, однак, на думку мовця, саме цей зміст дозволяє йому реалізувати свій задум і надати висловленню ознак довершеності, наприклад: [Професорську колонію я вже бачив.] Суіііпь особняки в деревах фруктових, вулички чисті, акуратними плитами вимощені, ще й липи вздовж тротуарів, мов на параді (А. Дімаров). Перша і друга предикативні частини в таких конструкціях, з об’єктивного погляду', є однаково значущими, і їх роль у формуванні градаційного відношення не можна зрозуміти, нехтуючи позицією мовця. Так, у речеш» [А тепер, коли важливі діла залишилися позаду, якраз упору сісти до трапези:] вже час - княгиня жде, та й ви з дороги голодні, стомилися (з журналу) ситуації, описані в першій і другій предикативних частинах, є рівнозначними стосовно загального змісту висловлення. У цьому можна переконатися, помінявши частини місцями, пор.: [А тепер, коли важливі діла залишилися позаду, якраз упору сісти до трапези:] ви з дороги голодні, стомшіися, та й вже час - княгиня жде. У таких конструкціях мовець сам, відповідно до своїх потреб, визначає, відображення якої з ситуацій відповідає критерію необхідності, а якої - достатності, що й доводить комунікативну' детермінованість подання змісту висловлення як градації.

Незважаючи на різницю, яка полягає в тому, що власне градаційні речення плануються одразу як поліпропозитивні, а приєднувальні спочатку замислюються як монопропозитнвні, принцип організації цих речень у кінцевому підсумку є тон са-

мий: зміст першої частини відповідає критерію необхідності, завдяки ж другій частині зміст висловлення задовольняє критерій достатності.

Виникненню градаиійного відношення в складних сполучникових конструкціях передує кілька етапів. Спочатку мовець добирає два стани речей позамовної дійсності для відображення їх у змісті висловлення - ті, що можуть бути співвіднесеними за певною ознакою. На наступному етапі вони відображуються в складній семантичній структурі висловлення: дві пропозиції, які моделюють відібрані мовцем стани речей, пов’язуються відношенням кон’юнкції, тобто єднальним відношенням. На останньому етапі воно стає основою для творення відношення градації - визначення значущості кожної з пропозицій щодо критерію необхідності й достатності.

Прагнучи зробити своє висловлення довершеним, мовець ураховує як свої інтереси, так й інтереси слухача. Саме тому він відшукує виразний компонент, який приверне увагу співрозмовника й надасть змісту висловлення достатності. Таким компонентом є відображення в другій частині висловлення станів речей, які мовець оцінює як незвичні, нестандартні або навіть виняткові, наприклад: [Якуб - чаклун і чорнокнижник...] Якуба вжахалися не тільки малі біти, набожні та забобонні жінки й стара його, Якуба остерігались навіть визнані сільські оідами, ооверті безбожники. парубка-віОчайдухи (Я. Гончарук).

Характерного ознакою градаційних конструкцій на зразок Вона (тітка - С.Т.) вже здогадалась, хто я такий, та й трудно було не здогадатися, скільки отаких її вже провідувало (Л. Дімаров) є те, що вони містять у складі другої частини мотиваційний компонент (скільки отаких її вже провідувало). Його наявність спричинена тим. що друга частина, інформуючи про той самий стан речей, що й перша, має іншу модаїьнісіь: відображуване явище попри його несподіваність або незвичність оцінюється як закономірне, невипадкове. Наприклад, у конструкції Словом, чим би я не займався і які б не розв 'язуваа задачі по службі, - про книжечку не забував, та й не можна було забути, оскільки вона або в шинельнії! кишені тулилася, або під поясом, або ж, і це найчастіше, у сумці разом з протигазом (М. Тариовський) описувана ситуація оцішосіься як закономірна, нор.: ‘'не забував"’, і це закономірно, інакше й не може бути: "не можна було забути”. Саме ця модальність і забезпечує достатність змісту висловлень такого тішу, а мотиваційний компонент (оскільки вона або в шинельній кишені тулилася, або під поясом, або ж, і це найчастіше, у сумці разом з протигазом) дозволяє мовцеві переконати слухача в тому, що відображуваний стан речей, не зовсім звичний, навіть протилежний очікуваному, є закономірним.

Семантико-комунікативний підхід до аналізу градаційних конструкцій уможливлює розв’язання питання про два різновиди градації: висхідну та спадну. Лна'ііз дібраного мовного матеріалу довів, що розподіл градації па висхідну та спадну обмежений певною частиною конструкцій, які її виражають. Як було показано, у гра-даціиному висловленні мовець поступово наближається до поставленої комуніка-швної мети. Таке наближення є можливим як через висхідний різновид градації, іак

і через спадний: [Гонтар ішов мовчки.] Подібні карнавали йому не тільки не подо-бачись. вони дратували його (Я. Баш); [Охорону вашої особи теж беру на себе, - ш розгубився Романенко.] Ус[ сприйняли те за жарт, та й сам він вважав тоді, ще жартує (Д. Мітенко). Формування градації як висхідної або спадної пов’язане : різним типом лексико-семангичного оформлення предикативних частин градаційнго конструкцій. Так, у першому реченні предикативні частини містять лексеми, розташовані в прядку збільшення відображуваних ними ознак, у другому — у порядку і> зменшення, пор.: не подобалась - дратувати' усі - сам він. На відміну від висхідної спадна градація стає зрозумілою лише через співвіднесеність першої і другої часгш градаціґшої конструкції за кількісним параметром: вона не може бути виражена позг ним, тоді як для висхідної ця ознака є нерелевантною. Отже, розподілити всі конструкції за згаданим параметром неможливо, а протиставлення градації висхідної : спадної не охоплює всього масиву складних градацішшх конструкцій. Ознакою ж. яка властива всім градаційним конструкціям незалежно від того, до якого різновид) вони належать, € те, що їх частини відповідають критерію необхідності/достатності.

Спостереження над змістом складних градаційних речень доводять, що між їхніми предикативними частинами можуть виникати також інші відношення, додаткові до градаційного як основного.

У структурі градацішшх речень можуть формуватися; 1) поширювальні відношення: Від дівчачого ненависника, гордого козака й заповзятого мушкетера лишилася одна тінь, та й та вже йому не належача (А. Дімаров); 2) протиставні Звідки мені було знати тоді, що не тільки радість та щастя промовляли тієї хвилини е серці, промовляв і жаіь (Д. Мітенко); 3) допустові відношення: [Громський згадає про одну дівчину, яка залишилась у місті, аче з якою колись довго дружив.] Не пч що він любив її, ні, але ніколи не був до неї байдужіш (В. Земляк); 4) відношенні преференційності: /Неквапливим господарським кроком походжає Терентій з кінщ в кінець своєї ділянки, всьому дає. лад.] М'яко зауважив кирпатій дівчині, що недокурки слід кидати в урну, та й взагалі в її віці краще не курити, нікотин псує колі£ обличчя (О. Лук’яненко). Усі виділені види смислових відношень, які є додатковим! до градаційного значення, сприяють тому, що зміст конструкцій набуває ознак достатності.

Градаційні висловлення можуть ускладнюватися також значенням причини наприклад: По чарочці ми випили по маленькій-маленькій, бо більше дядя Вася ні дав, та й нам не дуже кортіло (ТІ. Загребельний); Чумак не все чув. що вона говорила, - в ресторані було гамірно, до того ж власні думки оволоділи ним (В. Єніна) Семантична структура таких конструкцій містить три компоненти: “основна причина”, “наслідок”, “додаткова причина”. Відношенням градації в цих конструкцію пов’язані компоненти ‘ основна причина” і “додаткова причина”. Причинове відношення виникає між компонентами “наслідок” і “основна причина”, “наслідок” і “до даткова причина”. Зміст таких речень названо в роботі градацією причини.

Мовець уважає за необхідне інформувати слухача про основну причину, що зумовила стан речей, який е наслідком. Разом із тим цей необхідний компонент хоча й є основним, але. на думку мовця, він недостатньо аргументований. Компонентом, що аргументує інформацію про відображений у висловленні наслідок і тим самим довершує це висловлення, надаючи йому ознаки достатності, виступає інформація про додаткову причину. Остання безпосередньо не викликає наслідок, але для мовця зміст тієї частини, де відображується додаткова причина, є важливим, оскільки за його допомогою вій збагачує зміст висловлення семантикою градації, необхідною для здійснення його комунікативного наміру.

Градація причини у своєрідний спосіб утілюється також у структурі складнопідрядних конструкцій зі сполучником тим більше що, у яких градаїїіґше значення супроводжує основне, причинове, відношення, наприклад: Він (Герман - С.Т.) переждав и(Є тиждень - нічого не чувати. Тоді він рішився їхати домів, тим більше, що діла кликали його до Борислава (1. Франко),

У таких конструкціях додаткова причина, ідо уводиться сполучником тим більше що, є меншою за ступенем важливості порівняло з основною, яка безпосередньо викликає наслідок, пор.: [Дитяче свято пройшло весело. Був навіть Дід Мороз. Регіна Спіфатвна хотіла, щоб ту роль виконував Панасенко, але] Степан Васильович навідріз відмовився, і за г/е довелося взятися Івану Трохимовичу, тим бііьше, що й статура його більше підходила для цього, [був він на голову вищий за Ііанасен-ка та й_у течах ширший] (А. Дрофань). Однак саме додаткова причина акцентується й завжди є виділеною. Це пояснюється її роллю у формуванні градаційного відношення: з погляду мовця, цей змістовий компонент і забезпечує висловленню достатність відповідно до його комунікативної меги.

У третьому розділі дисертації "Чинники формування градаційного відношення" розглядаються ознаки різної природи, притаманні досліджуваним конструкціям. Окреслюється коло градаційних засобів зв’язку: вивчаються лексико-семантичиі особливості частин, що сприяють творенню градації; встановлюється роль комунікативних ознак у побудові градаційного висловлення, найважливішими з яких є актуальне членування та акцентоване вимовляння другої частини; досліджуються структурні й семантичні особливості складнопідрядних речень зі сполучником тим більше що, у яких градаційне відношення нашаровується на основне, причинове, відношення; простежується вираження градаційного значення в структурі складних ускладнених речень та в тексті.

Як засвідчує аналіз мовного матеріалу, роль градації в структурі складного речення є різною. Градаційне відношення може бути таким, що ним вичерпується сематика складного речення, але не тільки: градація може супроводжуватися іншими відношеннями, які нашаровуються на це основне значення, а також виступати супровідним до іншого відношення, яке с в реченні основним.

Градаційне значення, якщо воно є визначальним для змісту висловлення, утілюється в українській мові в структурі тих речень, які за своїм типом € складносурядними, наприклад: [Скільки ми не втлумачували йому, що Стратона не годиться називати дядьком, те] Грщько не те що не хотів, а він просто не міг спекатись цього звичного слова... (В. Земляк); Почуття їхнє, так раптово спалахнуле, невдовзі ні для кого не було вже таємницею, та й вони перестали ховатися з ним (О. Гончар). У розділі описано ознаки складносурядних градаційних речень, визначені їх структурною схемою: закритість структури; сурядний зв’язок; засоби цього зв’язку - коло сполучників та їх аналогів; негнучкість структури.

Засобом вираження сурядного зв’язку як носія своєрідного змістового відношення між предикативними частинами складносурядного речення є сурядні сполучники зі значенням градації. Здійснений аналіз дозволив виявити корпус сполучних засобів, які виражають градаційне відношення в структурі складносурядних речень української мови, уточнившії уявленім про склад тих засобів, що функціонують як градаційні. За результатами обстеження дібраного мовного матеріалу, систему засобів зв’язку в складних градаційних конструкціях сполучникового типу утворюють:

1) парні сполучники не тільки ... а й (а, але й), не лише ... а й (а, але й); не просто ... а й (а); не стільки... скільки (а, як); не так... як; маю того, що ... ще й: не те що ... а (але, а й, але й). не те щоб... а (але, а й. але й).

2) одиничні сполучники та й, ще й, та ще й та їх аналоги більше того, до того

ж, а до того ж, а ще до того, крім того, а крім того, а ще більше, та ще більше, а найбільше, навіть.

Конструкції зі сполучниками першої групи названо власне градаційними. Щодо конструкцій з одиничними сполучниками, то вони мають назву градаційно-приєднувальних, що найбільше відповідає їх граматичній природі.

Між названими двома групами сполучників існує суттєва відмінність, яка позначається на характері градаційного відношення в структурі тих конструкцій, які побудовані за їх участю. Як було з’ясовано, конструкції зі сполучниками першої групи з самого початку замислюються як ноліпропозитивиі. Вони характеризуються тісним двобічним зв’язком між предикативними частинами, на що й вказують подвійні сполучники, розташовані в обох предикативних частинах. Цей зв’язок є передбачуваним і обов’язковим. Щодо конструкцій зі сполучниками другої групи, то поліпропозитивними вони стають у іфоцесі побудови висловлення. Для цього різновиду речень характерніш є те, що зв’язок .між їхніми предикативними частинами є вільним. Він є непередбачуваним і необов’язковим. Тому вони й отримали назву градаційно-приеді іувальних.

У складносурядних градаційних реченнях сполучники виконують дві функції: формальну, оскільки воші є засобами вираження сурядного зв’язку між предикативними частинами, і формально-семантичну - як показник загального значення градації і як засіб диференціації різних його відтінків.

Визначенню специфічної ролі змісту другої частини у творенні відношення градації сприяють одиничні сполучники та й, ще й, та ще й, а також друга частина парних сполучників я й, але й, а, ще й. Ще більш виразними в цьому відношенні є сполучникові аналоги биьше того, до того ж, а до того ж, а ще до того, крім того, а крім того, а ще більше, та ще більше, а найб'їльше, навіть, оскільки воші містять лексичні елементи більше, до, крім, навіть, що відповідають статусу другої частини як додавання й довершення змісту висловлення.

Загальна градаційна семантика досліджуваних конструкцій конкретизується й підтримується лексико-семантичиим наповненням предикативних частіш, що постає як власне семантична ознака складносурядних градаційних речень. Як було зауважено, у предикативних частинах складних градаційних речень відображуються ситуації дійсності, які є однотипними. Це позначається на подібності семантичної будови пропозицій і, відповідно, на лексичному складі предикативних частин. Для градаційних речень характерною є наявність у складі предикативних частин паралельних синтаксичних позицій для предикатних та іменних лексем, які, буду чи тезау-русно співвіднесеними, або збігаються своїм значенням, або ж контрастують: Вона (блискавка від пострілу - С. Т.) була така різко сліпуча, що той, біля дерева, затулив вид рукою, та й Мілан теж- несамохіть прищулився, очікуючи, коли вдарить грім (О. Лук’яненко); [і таку нас чого-чого, а гризні вистачає.] Мало того, що "бать-Xй ” ие миряться, так ще пішла колотнеча між нами і тими, що на заході віОси-джувалкея (М. Стельмах): [Нелегка служба на кораблі...] Але Федя не тільки не скаржиться на труднощі, а, навпаки, він виконує свої обов ’язки з жартом та піснею (Д. Ткач). Завдяки певному лексико-семантичному оформленню, предикативні частини складних градаційних конструкцій можуть співвідноситись як частіша і ціле, окреме і загальне, наприклад: її (Яринчини - С. T.J завжди усміхнені ласкавою посмішкою оченята надзвичайно розширились і одразу ж спалахнули ласкавою, мов погожий день, радістю, та н вся вона стаю в ту мить іншою, здавалось, світичася (Д. Міщенко); Я не думав, що так станеться, що мій удар в Данькові груби буОе таким замашним, та й взагалі я тоді нічого в гніві не міг думати (Д. Бедзик).

Розподіл змісту предикативних частин конструкції на необхідний і достатній, що дозволяє мовцеві подати інформацію в градаційному ключі, пов’язаний із певним актуальним членуванням висловлення. Відчуваючи недостатність того, що сказано, мовець прагне доповнити висловлення там змістом, який зробить його довершеним. Тоді перша частина починає осмислюватись як тема, а друга стає ремою, тобто набуває значущості того нового, на що слухач мусить зважити в оцінці інформації щодо її актуальності. Таке членування змісту є ступінчастим: тематична й ре-матична частини у свою чергу також актуально членуються: у кожній із них можна знайти тему і рему, наприклад: [Коли б мій тато не був серед тих, що десь там зараз тікають,] т[я] R[w<? журився б\, та й \иаия] х[веселіше дивилася б на світ) (Д. Бедзик).

Особливістю актуального членування в градаційних реченнях є те, що рематнч-ний компонент першої предикативної частини стає темою в їхній другій частині. Перетворення реми першої частини градаційних речень на тему в їх другій частіші є своєрідним розгортанням думки мовця, коли він до відомого приєднує нове, наприклад: [Сестра, як тільки повернулися зі школи, нагнала Юркові страху, що] сьогодні на педраду я[прийде\ не тільки т[голова сільради Харченко], а її к[з району хтось] Т[приїде] (Б. Тимошенко).

Рема в другій предикативній частині градаційних речень завжди с акцентно виділеною. Акцешоване вимовляння другої частшш складних градаційних конструкцій пов’язане зі специфікою її змісту: як згадувалося, у ній зображуються виняткові, нестандартні ситуації.

У складнопідрядних причинових реченнях, у яких градаційним відношенням пов’язані дві можливі причини певного стану речей, одна з яких відповідає критерію необхідності, а друга - достатності, специфічним мовним засобом вираження градації виступає сполучник тим більше що. Особливістю цього сполучника є те, що його семантика складається з двох однаково важливих значень - причинового і града-ційного.

Сполучник тіш більше що та його варіанти тіш паче що, тіш більше, то більше що, то більше уводять до змісту складної конструкції підрядну частішу, яка відображає додаткову причину, тоді як в інших частинах (або частині) міститься інформація про основну причину і її наслідок, У складнопідрядних причинових реченнях зі сполучником тіш бічьиіе що спосіб вираження компонента “додаткова причина” є стабільним - це предикативна одиниця, яку приєдну є сполучник тим більше що. Варіювання плану' вираження цих конструкцій визначається, головним чином, способом вираження їх компонента “основна причина”, від якого, у свою чергу, залежить і характер плану вираження компонента “наслідок”.

Аналіз довів, що складні конструкції зі сполучшіком тим більше що та його аналогами можуть складатися з двох предикатившіх частин (коли компоненти “основна причина” та “наслідок” виражаються в межах однієї предикативної одиниці), але частіше вони являють собою поєднання трьох предикативних одиниць, у яких виражається один зі змістових компонентів: основна причина, її наслідок і додаткова причина, наприклад: Цей тренаж проходив цілком задовільно, і сер Грегор був цілком певний за свою перемогу, тим паче, що всі його партнери були молодші від нього чином і, певна річ, не зможуть перемогти свого начальника (Ю. Смолич). У цих конструкціях компоненти “основна причина” і “наслідок” можуть бути пов'язаними підрядним, сурядним або безсполучниковим зв’язком: [Здивуєшся, коли тебе отак відразу, в невідомому тобі місці, невідомо хто до телефону кличе.] Але Хсіритон [пішов твердо, навіть не поцікавився, хто захотів з ним баїакати,] пішов, бо було цікаво, тим більше, що це вперше в житті його хтось тикав і не просто собі в луг чи в поле, а до телефону (Ю. Збанацькип); Ми вже тиждень ішли марш■

рутом, і я вирішив бати студентам день перепочинку, тим пане, що ми опинишся біля невеликої річки (В. Савченко); Після кожної такої розмови Федора все більше брала нетертячка: він уже не міг сидіти на місці, як би добре в оцііі хаті до нього не ставились, тим б'їльше, що з кожним днем надхооили чутки все тривожніші та похмуріші (А. Дімаров).

Градаціґші конструкції складаються з двох предикативних одиниць тоді, коли основна пртшіа виражається непредикативного одишщею (номінатеатиєто, невідок-ремленими та відокремленими членами речення). Прикладом конструкції, у якій компонент “основна причина” виражений номіналізаціоо може слугувати речення Старанність її (Наталі - С. Т.) тішила серце, тим паче, що й Hamcvu, з усього видно, приємно почувати себе своєю у нашій хаті (Д. Міщенко), пор.: Серце було втішене, бо Натсия стараюся, тим паче, що і їй приємно почувати себе своєю у нашій хаті.

Причинова конструкція містить дві предикативні одиниці також у тому випадку, коли основна причина стає зрозумілою із попереднього контексту. Це конструкції з каузативними дієслівними лексемами типу зворушити, вплинути, створити, зумовити та т. ін. при займенниковій лексемі це, що вказує на основну причину, про яку йшлося раніше, наприклад: [Хлопці приїхали привітати його з днем народження.] Це зворушило Дмитра Івановича, то більше, він знав, що тут не було підлабузництва, намагання сподобатися начальству - всі троє на таке були просто нездатні (Ю. Мушкетик).

За імплішггного вираження компонента “наслідок” його зміст стає, зрозумілим зі змісту інших компонентів, які прямо виражаються в цих конструкціях, наприклад: [Щоправда, пригод в дорозі не хибло її досі.] те пригоди ті були самі глупі, такі, що не могли Іванові дати ніякої розривки, тим більше, що зараз в першій хвилі ста чудового перопеня все направляла, так що Іван не потребував навіть пальцем поворушити (І. Франко), пор.: [Щоправда, пригод в дорозі не хибло й досі,] але Іван нудився, бо пригоби ті були самі глупі, такі, що не могли Іванові дати ніякої розривки, тим більше, що зараз в першій хвіпі сила чубового перстеня все направляла, так що Іван не потребував навіть пальцем поворушити. Важлива роль у розумінні таких висловлень належить фоновим знанням мовця та слухача.

У складнопідрядних причинових конструкціях предикативна частина, яку уводить сполучник тіш більше що, часто є відокремленою, тобто парцельованою. Таке оформлення відповідає її ролі як носія змісту, який довершує висловлення, наприклад: Він бачив, що Неля розумна, вона тримача нитку розмови, її це починало його сердити. Тим паче, що й іронія була в її руках (10. Мушкетик).

У градаціі'їній конструкції може відбиватися пошук мовцем того змісту, якіпі би забезпечив висловленню достатність. Конструкції нього типу є структурно ускладненими. Йдеться про ускладнення, пов'язане з вираженням градаиійного відношення. Змістовий компонент, що задовольняє критерій достатності, є складним за будовою й представлений мінімум двома предикативними частинами. Через це такі

конструкції містять не один, а кілька традиційних сполучників, наприклад: Тож не дивно, що на пишний обід Яків Стецюк не залишився: у нього повно справ, та й взагалі він не п’є, та ще й серце розболілося (з газети). Таке ускладнення конструкції є надлишковим, але воно увиразнює градаційие висловлення, сприяючи витлумаченню другої частини як такої, що довершує його зміст. Конструкції, у яких градаційие відношення є ускладненим, можуть оформлюватися як послідовність речень у тексті. їх названо в роботі градаційними контекстами: Спати полягали пізно: брат не хотів роздягатися, та й мене все тягло до книжки. До того ж трохи лячно було гасити світло і лишатись у темряві (А. Дімаров).

У висновках представлено основні результати дослідження.

1. Дослідження підтвердило думку про відносну самостійність рівнів організації речення: формально-синтаксичного, семантико-сннтаксичного та комунікативного. Ця відносність виявляє себе в тому, що окремі рівні активно взаємодіють, визначаючи один одного. У досліджуваних конструкціях така взаємодія позначається на тісному зв’язку між комунікативною організацією, зокрема актуальним членуванням складних висловлень, і градацією як семантичною категорією, що втілюється в їх синтаксичній структурі.

2. Доведено, що сутність градаційного відношення, яке виникає між частинами складних речень, може бути з’ясована відповідно до критеріїв необхідності і достатності. Використовуючи структуру складного речення, мовець у першій його частині подає зміст, який необхідний для розуміння висловлення в цілому. Однак необхідність змісту першої частини висловлення не означає його вичерпності, оскільки він не є достатнім для правильного його розуміння. Достатність змісту висловлення забезпечує зміст другої частини. Разом із тим сама по собі кожна з частин складного речеїшя з градаційним відношенням не є самодостатньою. Для того, щоб адекватно відобразити сутність повідомлюваного явшца, обидві вони повинні бути розміщені поряд - у визначеній мовцем послідовності.

3. Визначені положення дозволили стверджувати, шо виділення двох різновидів градації - висхідної і спадної - є можливим лише в тих конструкціях, де простежується кількісний параметр. Спостереження показали, що лише незначна кількість конструкції!, предикативні частини яких поєднані градаційним відношенням, містять кількісний показник. Отже, наявність кількісного показника в реченнях не є принциповим. Головним для всіх висловлень із градаційним відношенням між частинами є те, що їхня перша частіша відповідає критерію необхідності, а друга -достатності, що й дозволяє об’єднати обидва різновиди в межах одного класу.

4. Важливий аспект аналізу в роботі становить розмежування двох різновидів складних сполучникових градаційних речень: власне градаційного та градаційно-приєднувального. Особливістю власне градаційних речень є гс, що мовець одним актом відбирає дві ситуації, які в них відображені, і єднає їх в одну структуру. Для цих речень характерний тісиий двобічний зв’язок між предикативними частинами.

Він є передбачуваним і обов’язковим. Щодо градаційно-приєднуватьних речень, то на відміну від власне градаційних речень, які одразу замислюються як полії іропози-тивні, вони будуються спочатку як монопропознтивні і ліпле потім перетворюються на складні речення з градашґшими сполучниками. І Іродовжити висловлення мовця спонукає відчуття того, то його зміст, хоча й є необхідним, але не виповідає вимозі достатності, що задовольнило б його комунікативну потребу. Побудовані в такий спосіб, градаційно-приєднувальні конструкції відрізняються від власне градаційних вільним зв'язком між предикативними частинами: він у структурі цих речень є необов’язковим і ненередбачуваним.

5. У роботі окреслено коло сполучних засобів, які виражають градаційне відношення в структурі складносурядного речення. До таких засобів ншіежать парні сполучники, що отримати назву власне градаційних, та одиничні сполучники, які названо градаційно-приєднувальними. Виразниками градаційного відношення в складних конструкціях виступають також сполучникові аналоги. Воші містять у своєму складі лексичні елементи, які позначають друту частину як таку, що с додатком до першої і тим самим довершує зміст висловлення. Граданійні сполучники та їх аналоги виступають характерною форматьно-семантнчною ознакою складних града-нійних конструкцій. Це пов’язано з тим, що вони не лише виражають сурядний зв’язок між предикативними частинами, а й дають його семантичну інтерпретацію. Виявлене коло градаційних сполучників та їх аналогів збагачує уявлення про вираження градаційного відношення в структурі складних сполучникових конструкцій.

6. Лексико-семаптичне оформлення предикативних частіш підтримує і певним чином конкретизує семантику структурної схеми складносурядних градаційних конструкцій. За характером семантики їх предикативні частини співвіднесені як окреме і загаіьне, частина і ціле. Цим зумовлено подібність семантичної будови цих частин: наявність у їх складі паралельних синтаксичних позицій для предикатних та іменних лексем, які, будучи тезаурусно співвіднесеними, можуть збігатися своїм значенням або ж контрастувати.

7. Встановлено, що для складних градаційних конструкцій характерним є ступінчасте актуальне членування. На першому ступені актуального членування перша предикативна частина є темою, а друга - ремою. На другому ступені актуального членування у межах компонентів першого ступеня виділяються актуально значущі частини: тема і рема.

8. Характерною ознакою складних речень із градаційним відношенням як конструкцій із актуально членованим змістом є специфічне інтонаційне оформлення: ре-матичний компонент у складі другої частішії є акцентно виділеним.

9. Анатіз довів, що градаційне відношення може взаємодіяти з іншими відношеннями, які є додатковими до нього як основного. Зміст, що утворюється внаслідок такої взаємодії, є ускладненим. Важливу роль в організації висловлень ускладненої семантики відіграє не тільки йото синтаксична форма, включаючи засоби

зв’язку між частинами, а й організована взаємодія змістів першої і другої предикативних часшн, їхнього лексико-семантичного наповнення.

10. З’ясовано, що градаційним відношенням можуть охоплюватись причинові компоненти змісту, які співвіднесені в семантиці висловлення як основна й додаткова причина певного наслідку. Такий своєрідний зміст названо градацією причини. Доведено, що він може втілюватись у структурі як складносурядного, так і складнопідрядного речення. Градація причини властива складнопідрядним реченням із спеціальним сполучником тилі більше що, у якому поєднано причинове і градаційне значення.

11. Дослідження відкриває перспективу аналізу інших відношень, які виникають між предикативними частинами складних конструкцій, з боку критерію необхідності/достатності, а також розгляду граданійшіх висловлень як конструкцій експресивного синтаксису сучасної української мови.

Основні положення й висновки роботи викладені в 4 публікаціях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Складні речення з градаційним відношенням частин у сучасній українській мові (з історії вивчення) // Лінгвістичні дослідження; Збірник наукових праць - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип.4. - с. 159-165.

2. Про природу градаційного відношення між частинами складної синтаксичної конструкції // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць - Харків: ХДІ1У, 2001.-Віш. 6. -с. 144-148.

3. Значення градації в аспекті комунікативної перспективи висловлення // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферополь: Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского. 2002. - с.229-231.

4. Складні градаційні речення як комунікативно організовані конструкції української мови // Мова і культура. Серія філологічна. - К.: Видавничий дім Сергія Бура-го, 2003. -Виіі. 12. - Т.5. - 4.1. - С.61-66.

АНОТАЦІЯ

Спільник Т.М. Градаційне відношення в структурі складних сполучникових констркуціи сучасної української мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Харківській! державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. - Харків, 2004.

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз складних конструкцій із градаційним відношенням між частинами з урахуванням різних рівнів їх організації: формально-синтаксичного, семангнко-сшггакспчного та комунікативного. Встановлено, що сутність градаційного відношення може бути з’ясовано завдяки критеріям необхідності і достатності щодо змісту предикативних частин складної конструкції.

Інформація першої частини є необхідною для розуміння змісту висловлення в цілому, інформація ж другої частини забезпечує змісту висловлення достатність, що дозволяє мовцеві досягти поставленої комунікативної мети. Доведено, що градаційне відношення може формуватися не лише в структурі складносурядного речення, а також в структурі речення складнопідрядного. Такі складнопідрядні конструкції являють собою причинові речення, предикативні частини яких поєднує сполучник тим більше що.

Ключові слова: комплексний аналіз, градаційне відношенім, критерії необхідності і достатності, зміст висловлеіпія, комунікативна мета, складнопідрядні причинові конструкції.

АННОТАЦИЯ

Спильннк Т.Н. Градационное отношение в структуре сложных союзных конструкций современного украинского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. - Харьков, 2004.

В диссертационной работе осуществлён комплексный анализ сложных конструкций с градационным отношением между компонентами с учетом разных уровней их организации: формально-синтаксического, семантнко-синтакснческого и коммуникативного. Выяснено, что в исследуемых конструкциях их взаимодействие обнаруживает себя в тесной взаимосвязи между семантической и коммуникативной организацией.

Сущность ірадациоішого отношения может быть установлена благодаря критериям необходимости и достаточности. Используя структуру сложного предложения, автор высказывания в первой его части размещает содержание, необходимое для понимания высказывания в целом. При этом он понимает, что необходимого содержания вей же недостаточно для правильного понимания высказывания. С этой целью автор присоединяет вторую часть, содержание которой обеспечит высказыванию достаточность. Вместе с тем каждая из частей сложной конструкции с градационным отношением не является самодостаточной. Для того, чтобы адекватно отобразить сущность сообщаемой ситуации, части сложной конструкции должны быть размещены вместе - в последовательности, которая определена автором. ,

Семантико-коммуникативный подход к анализу сложных градационных конструкций способствует разрешению вопроса о двух разновидностях градации: восходящей и нисходящей. Разделение градации на восходящую и нисходящую является возможным только в тех конструкциях, где наблюдается количественный параметр. Наблюдения показали, что только незначительная часть градациошшх конструкций содержит количественный показатель. Таким образом, наличие количествешюго показателя не является принципиальным. Главным для всех высказываний с градаци-

онным отношением между частями является то, что их первая часть отвечает критерию необходимости, а вторая - достаточности.

Важный аспект анализа в работе представляет разграничение двух разновидностей сложных союзных конструкций: собственно градационного и градационноприсоединительного. Особенностью собственно градационных предложений есть то, что две отображенных в них ситуации автор отбирает одним актом и объединяет их в одну структуру. Эти предложения характеризуются тесной двусторонней связью. В отличие от собственно градационных предложений, которые в самом начале планируются как полипропозитивные, градационно-присоединительные предложения сначала строятся как монопропозитнвные и только в процессе построения они превращаются на предложения с союзами, градационными по содержанию. Градационно-присоединительные конструкции отличаются от собственно градационных свободной связью между предикативными частями.

В ходе анализа был очерчен крут союзных средств, которые выражают градационное отношение в структуре сложносочинённого предложения. К ним относятся собственно градационные союзы, градационно-присоединительные союзы, а также союзные аналоги (более того, к тому же, кроме того, а ещё больше, даже). Лексические элементы в составе союзных аналогов обозначают вторую часть как такую, что дополняет первую и тем самым обеспечивает содержанию высказывания достаточность.

Определена роль лексико-семантического наполнения предикативных частей в составе сложных градационных конструкций. Именно лексико-семантическое оформление конструкций позволяет конкретизировать семантику структурной схемы сложносочинённых градационных конструкций. За характером семантики предикативные части градационных конструкций соотнесены как часть и целое, отдельное и общее. Этим обусловлена однотипность строения этих частей: наличие в их составе параллельных синтаксических позиций для предикатных и именных лексем, которые, будучи тезаурус но соотнесёнными, могут совпадать по своему значе-ншо пли контрастировать.

Сложные градационные конструкции характеризуются ступенчастым актуальным членением. На первой ступени актуального членения первая предикативная часть выступает темой, а вторая - ремой. На второй ступени актуального членения в пределах темы и ремы выделяются актуально значимые части - тема и рема. Особенностью сложных предложений с градационным отношением является специфическое интонационное оформление: рематический компонент в составе второй предикативной части всегда акцентно выделяется.

Градационное отношение может взаимодействовать с другими отношениями, которые выступают дополнительными к нему как к основному. В результате такого взаимодействия содержание высказывания усложняется. Анализ таких конструкций подтвердил важную роль в формировании сложного предложения не только егс

синтаксической формы, но и организованного взаимодействия содержания первой и второй части, их лексико-семантического наполнения.

В работе было установлено, что градационным отношением могут охватываться причинные компоненты содержания, которые соотнесены в семантике высказывания как основная и дополнительная причина определённого следствия. Соотношение «основная причина» - «необходимая причина» осмысливаются в работе с позиций понимания градационного отношения как такого, что состоит из необходимого содержания и достаточного. Такое специфическое содержание получило название градации причины. Доказано, что градация причины может реализовываться в структуре как сложносочинённого, так и сложноподчинёттого предложения со специальным союзом тем более что, в котором объединено причинное и градационное шаченис.

Ключевые слова: комплексный анализ, градационное отношение, критерии необходимости и достаточности, содержание высказывания, коммуникативная цель, сложноподчинённые причинные конструкции.

SUMMARY

■Spilnik Т.М. Gradation in complex compound constructions of modern Ukrainian language. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate’s Phylologv Degree presentating according to the speci-ility 10.02.01 - Ukrainian language -Kharkiv State Pedagogical University named after IS. Skovoroda. - Kharkiv, 2004.

In the dissertation a complex analysis of complex compound constructions with gra-lation has been performed with regard for levels of their organization: formal, semantic md communicative levels. It has been established that the essence of gradation may be аь-:ertained by means of necessity and sufficiency criteria concerning the content of predicate parts of complex constructions. The information of the first part is necessary to underhand the content of the whole expression, whereas the information of the second part provides the expression with sufficiency. It helps a speaker reach a set communicative pur->ose. It has been proved that gradation may be formed not only in complex sentences but ilso in compound ones. Such compound constructions are causal sentences in which >redicative parts are connected by all the more so.

Key words: complex analysis, gradation, necessity and sufficiency criteria, content >fan expression, communicative purpose, compound causal constructions.