автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Грузинская классическая поэзия в украинскихпереводах (на материале творческой практики Миколы Бажана)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Грузинская классическая поэзия в украинскихпереводах (на материале творческой практики Миколы Бажана)"

л и

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМШ НАУК УКРАШИ

" ОЛ 'йЛШСТИТУТ Л1ТЕРАТУРИ ¡и. Т-ГЛПЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Ч1ЛАЧАВА Рауль Шалвович

ГРУЗИНСЬКА КЛАСИЧНА ПОЕЗШ В УКРАШСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ (На матер!ал1 творчо! практики Миколи Бажана)

Спефальшсть 10.01.0^ - Украшська л1тература

10.01.05. - Пор1вняльне лггературознавство

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступени доктора фшолопчних наук

Кит - 1995

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана в 1нетитуп ли-ератури ш. Т.Г.Шевченка HAH Украши.

Офщшш опоненти: доктор фшолопчних наук, професор Луценко LA,

доктор фшолопчних наук, професор Костенко Н.В.,

доктор фшолопчних наук, професор 1льницький М.М. Провцща оргашзацш - Харгавський державний ун1верситет

Захист ввдбудеться "_" ^РУВЩ? 1995 р. на засвданш

Спед1ашзовано1 вченох рада Д 01.24.02 бри 1нститут1 лггератури iM. Т.Г.Шевченка HAH Украши (252601, Ки!в-1, вул. Грушевського, 4).

3 дисертагцею можна ознайомитися в б1бл10тещ 1нституту л1тератури iM. Т.Г.Шевченка HAH Украши.

Автореферат розкланий •/' X/-_1995 р.

Вчений секретар

Спещашзовано! вчено! ради 1.М.Сулима

Млжнародний обмш лп"ературними здобутками, як правило, вщбу-ваеться через художнш переклад, завдяки якому узагальнюкга, емо-цшш, образш думки шшомовного автора, його характерне свггосприй-мання стають невщ емною частиною рщно1 культури. Забезпечивши сп1вкнування двох р1зних мистецьких традицш, а також глибинну, внутрипню тотожшсть звуково! шструментовки, вщтшк1в змюту, си-стеми лейтмотив1в перекладач створюе синтез творчого потенщалу двох шдивщуальностей, де зустр1ч чужого з рщним не заважае збе-реженню щейно-художньо! едноеп й своерщносп першотвору.

Вщшукуючи засоби якнайточтшо! передач! авторського стилю, характерних рис В1ДП0В1ДН01 епохи й культури, до яко! належить шшомовний тв1р, перекладач виявляе сво! пpoфeciйнi зд1бност1 дослщника, тлумача, майстра слова. Однак такий бажаний результат досягаеться при наявносп у перекладача поетичного таланту, художньо! штущи, мистецтва ствпереживання, почуття творчо! свободи. Остання риса необхщна хоча б тому, що перекладач яскравкде заявляе про себе як творець саме там, де вш вщхи-ляеться вщ першотвору. Вщхилення — не самоцель, не надзавдан-ня; потреба в ньому закладена в самому процеа перекладу, процеа творчому, коли нерщко "наявшсть широкого контексту — I контексту оригшалу, 1 контексту того мовного продукту, який виникае шд пером перекладача"1, вимагае активного пошуку вщповщникш. Вщмшшсть мов, засоб^в в1ршування, культурно-кторичних ситуа-цш спонукають перекладача вщтворити оригшал у його об'ективнш цийсност!.

1 Федоров А.В. Ще раз до питания про перекладшсть // У кн.: "Хай слово мовлене ¡накше._". - К., 1982. - С. 17.

Якшо просто переклад — здебшьшого праця мехашчна, то вщтворення — завжди творчкть. Це не т1льки переказ сюжет1в, кторш, пригод, а й демонстрац!я того, як вони втшет в поетичне слово. Переклад повинен передати читачев! разом з шформащею, яку метить першотв!р, ще й бюструми його образ1в, стати джере-лом духовного збагачення, естетично! насолоди.

"Мшетичшсгь" ("мгмеас" — платон1всько-аристотел1вський термш, що означае "насладування" або "вщтворення") — родова яысть ху-дожньо! лггератури, яка ставить за мету вщображення 1 разом з тим осмислення дшсност1 навколишнього свпу — природи, суспшь-ства, людських характер1в, — притаманна 1 художньому перекладу. Перекладач повинен зафжсувати ¡дейно-емоцшне ставлення автора до самого предмета зображення, знайти адекватш виражальш за-соби для образного повторения авторсько! модел! своерщност! жит-тя. Водночас його обовязок — зберегти кторичну правдивкть й емоцшну спрямовашсть першотвору. Глибинне розумшня й естетично бездоганне вт1лення творчого задуму й складного комплексу структурних особливостей образ1в шшомовного автора р1дною мо-вою — запорука успЪсу перекладача. Аби читач вщчув едшсть простору 1 часу, побачив вдейно-мотивовану доцшьшсть художньоТ дшсност!, перекладач мусить розкрити художню об'ективтсть оригшалу, його духовний потенщал.

Надзвичайно важливим видаеться також збереження в переклад! естетичного щеалу автора, його почуттевого ставлення до дшсност!, до внутршшього свпу шдиввда.

Знайшовши ключ до "образно! логжи" першотвору, перекладач вступае у фазу шзнавально-духовно! роботи, що, як правило, за-вершуеться штерпретащею образу — "предмета з особливим шзна-вальним знаком", нос1я художньо! субстанци.

Ампл!туда штепретаци образу чи цьлого твору хоча й рухома та шдивщуальна, але все ж обмежена його художньою дшсшстю ! тим арсеналом виражальних засоб1в, яш е в розпорядженш перекладача. Перекладач, вдягаючи першотв!р "в одежу рщного слова", не-одмшно пщдае його образному перетворенню.

Ця теза набувае винятково! важливост!, коли йдеться про переклад поетичних твор1в давньо! минувщини, як1 потребують певного осмислення ! витлумачення нав!ть в орипнал1 На плеч! перекладача лягае подвШний (дослщницько-мистецький) тягар: осягнувши глибинну сутн!сть 1 закодовану образну структуру оригшалу як художнього цЬгого, вш повинен сам вщтворити ус! його естетично вагом1 якост!, ус! його конструктивн! складов! в гармоншнш едност!. Це означае збереження образних елемент!в ! внутршш!х перегушв

м1ж ними, метричного, синтаксичного, фонетичного "орнаменту", ствввдношення умовно-поетично! традици та шдивщуальнб-авторського начала. Однак, метр, ритм, тропи, фошка I т.п. не тддаються цшковитому вадтворенню через ввдмшшсть мов 1 тра-дицШ образного мислення. Отже, перекладач, прагнучи досягти у межах можливого образно! та смислово! тотожносп, мусить перш за все ввднайти точний стил1стичний ключ.

Перекладач — не той, хто лише "в!ршуе чуж1 в^ршГ' I займае промЬкну позиццо М1Ж виконавським мистецтвом 1 оригшальною творчктю1, а митець, котрий будуе свш текст з того ж матер1алу, з якого побудований 1 першотв1р - слова. Тут, зрозумию, йдеться не про мехашчну вщповщтсть слова до слова, або, шакше кажучи, буквал1зм. Переклад е мистецтво вщтвореныя засовами рщноI мови художтх особливостей, образноI системи, стильових нюансов та щейвих основ шшомовного першотвору. Отже, перекладач, поеднуючи власну поетику з поетикою автора, переосмислюю-чи його художню думку рщною мовою, виправдовуе факт кнування перекладу як форми "знайомства цивипзацп з цивипзащею" (висл1в М.Гаспарова).

Грузинська Л1тература (зокрема пoeзiя як невщ'емна частина багатовшово! грузинсько! цивтзаци) стала "субъектом знайомства" з украшською цившзащею в другш половит XIX столггтя. ГЦлком закономерно, що цей процес почався з "Витязя в -тигровш шкур!" I був продовжений у вигляд! перекладов поезш Н.Бараташвип, 1.Чавчавадзе, А.Церетел1 Найб1льшого розмаху творче освоения поетичних скарб1В Грузи в Укра!ш набуло в XX СТ0Л1ТТ1, коли з'явилися ков! ¡нтепретацп твор1в як згаданих, так 1 шших поств.

На жаль, ш в украшському, т в грузинському лп-ературо-знавств! ще не маемо монограф1чного достпдження, в якому грузинська класична поез!я розглядалася б на матер!ал! П украшськох штерпретацп як факт украшського л1тературно-мистецького буття.' Потреба в такому дослвдженш очевидна на пороз! третьего тися-чолггтя, коли тдбиваються п1дсумки не лише полггичних ка-такл!зм1в та реформ, а й культурно-мистецьких кабутк1в XX столггтя. Це необхщно зробити 1 в контекст! створення ушено! концепци ро-звитку украшсько! нацюнально! культури, одним ¿з визначних до-сягнень яко'1, на мш погляд, е здШснеш поетом-академжом М.П.Бажаном переклади поеми Шота Руставел! "Витязь в тигровш шкур!", зб!рка в!р1шв та поем Давида Гурамиив!л! "Давхташ".

1 Левый И. Искусство перевода. - М., 1974. - С. 90.

Хоча М.Бажан мав попередншав I сучаснишв в особ! М.Гулака, О.Навроцького, Б.Гршченка, ПТичини, ЖРильського, В.Сосюри, Л.Первомайського, АМалишка та шших, котр1 перекладали твори грузинських авторов, саме вш став тим першим украшським пое-том, який найпосладовнше 1 художньо як!сно вщтворював рщною мовою грузинську поезш. Однак творч1 взаемини М.Важана з гру-зинською дшсшстю вивчеш мало. Розглядаючи бюграфгю та творЧ1Сть поета, дослщники лише поб!жно розкрили цю тему. Так, М.Бажанов1-перекладачев1 та його внеску в розвиток украшсько-грузинських Л1тературних взаемин у спещальних працях та зб1рниках статей вщведено досить скромне м1сце1.

ЕЦоправда, окрем1 аспекта перекладацького доробку М.Бажана дослщжуються в кандидатських дисертац1ях Р.Хведелщзе2, Н.Верд-задзе3 , Ш.Гогобердее4 , в монографп О.Мушкуд1аш5 .

Окрем1 питания, пов'язаш з грузинськими взаеминами М.Бажана, розглядаються в працях М.Рильсъкого, О.Новицького, О.Стуруа,

0.Бабишкша, ЛНовиченка, ЬЛуценка, В.Коптшова, Л.Грицик,

1.Богомолова, М.Кшцурашв1ш, С.Чжоваш, О.Барамщзе, ИКарелипвш, Ш.Апхадае, АШервадидзе, НАбесадзе, ШНалуташвин, М.Ншщзе та шших.

Не зважаючи на значний професшний р1вень цих праць, 1М бра-куе Ц1Л1сиого погляду на розвиток украшсько-грузинських л1тера-турних взаемин зазначеного перюду як ланку единого св1тового л1тературного процесу.

Отже, актуальтсть пропоновано! дисертацп (окр1м зазначеного вище) полягае ще й в тому, що широкий культурно-¡сторичний аспект перекладацько! та оргашзаторсько1 дхяльност! М.Бажана, лише частково перебуваючи в пол1 зору дослщниюв, вичерпно \

1 Тарасенков Ан Микола Бажан. - М., 1950. - 76 с; Крижатвський СА Микола Бажан. -К, 1954. - 112 е.; Шсонський П. Микола Бажан - К, 1959. - 99 с; Майстер карбованого слова. - Стагп до 60-р1Ччя з дня народження Микали Бажана. - К., 1964. - 274 с; Суровцев ЮЛ Поэзия Миколы Бажана. - М., 1970. - 228 е.; Адельгейм СХ. Микола Бажан. - К, 1974. - 251 е.; Баканщзе ОА. Микола Бажан. - Тбипа, 1974. - Груз. - 106 е.; Голубева З.С, Микола Бажан. - К, 1984. - 207 е.; Про Миколу Бая сана. - К, 1984. - 336 е.; Воспоминания о Ми-коле Бажане. - М., 1989. - 496 с.

Хведелидзе Р. Руставели в украинской литературе. Автореф дис. _ канд. филолог, наук. - Тбилиси, 1972. - 22 с.

Вердзадзе Н. Вопросы передачи языковых и стилистических особенностей грузинской поэзии в украинских переводах: автореф дис. _ канд. филолог, наук. - К. 1973. - 32 с.

Гогоберидзе Ш. Давид Гурамишвили в украинских переводах, критике и художественной литературе: Автореф. дис. _ канд. филолог, наук - К, 1980. - 23 с

Мушкудам О. Украшсько-грузинсьга лпературно-культурш зв'язки 20-30-х рогав XX стол]ття - К, 1991. - 260 с.

грунтовно ще не з'ясований. Вш також не розглянутий з урахуван-ням сукупност! конкретних мистецько-кторичних явищ у '¿хнш ча-совш мшливост1 та генетичнш спадкоемност!.

грузинсьш зв'язки у контексти кторико-лп'ературних взаемодш, пов'язаних 13 перекладацьким досвщом М.Бажана; показати основш в1хи метахудожньох д1яльност1 експед1ента, в результат! яко! пое-тичний орипнал — складна ¡дейно-художня система, де кожна деталь важлива саме завдяки тш естетичнш функцп, яку вона вико-нуе у взаемоди з шшими, зберкае сво1 основш образш й смислов! принади 1 в переклад!; довести: коли частина цих деталей з р1зних причин не завжди може бути вщтворена в переклада то естетичну '¡х функцпо можна в!добразити; простежити генезис перекладов, процес IX авторського вдосконалення як результат творчого загли-блення в образно-естетичний св!т першотвор1в; проанал1зувати цей процес на тл1 бюграфи митця, його особистих взаемозв'язюв з гру-зинською культурою; визначити роль цих взаемозв'язшв у збага-ченш украшсько! лггератури духовними цшностями Груза, що, разом з нацюнальним, мають 1 загальнолюдське значения.

Предметом досл1дження е "Витязь в тигровш шкур!" Шота Руставельта "Давит1аш" Давида Гурамипвт в перекладах Миколи Бажана, а також його поетичш та лпгературознавч1 твори на гру-зинську тематику. Такий виб1р матер1алу, багатого виражальними засобами 1 розма!того в естетичному плаш, зумовлений тим, що особливо шидним е його вплив на розвиток 1 становления яюсно нового р1вня украшсько-грузинських ли-ературних взаемин.

Джерелом дослщження були методолопчно-теоретична, критична, художня, 1сторико-публщистична, мемуарна литература, ешстолярна спадщина письменниюв, перюдична преса.

рушених проблем метод олопчною основою е принцип рецепта (сприйняття) як мистецько-художньо! едност1, що бере участь у динам1чному розвитку шшо! лггератури. При цьому художнш переклад розглядаеться як творчий процес, шдпорядкований загаль-ним закономхрностям мистецтва.

Принципом оцшки перекладу обираеться принцип позатекстово! онтологп (вщтворення реальност!, объективно! дшсност! в текст!) в поеднанш з принципом ¿сторичност1, коли враховуються особли-вост1 першотвору, зумовлеш естетичними та свггоглядними нюансами епохи його створення. 3 огляду на комушкативну ситуащю визначаеться ревень реал1зацп експед1ентом ¡дейно-естетичних

цшностей перекладу та ixhg значения в контекст! перщшентно! л!тератури.

Теоретичною -опорою для дисертацшного дослдокення стали npaiji з загальних проблем Teopi'i й практики художнього перекладу, набутки лггературно-критичнсп думки украшських, гру-зинських та заруб!жних учених.

Наукова новизна дисерташ! полягае передуем у тому, що вона е першою спробою комплексного дослщження украшсько-грузинських л1тературних взаемин 30—70-х роюв XX столггтя кр1зь призму сусшльно-л!тературно1 д1яльноеп конкретного письменника, на ма-тер1ал! його перекладацько! практики. При цьому законом1рност1 розвйтку л1тературних взаемин пов'язуються не лише ai спе-

ЦИф1К0Ю ХуД0ЖНЬ01 СВЩОМОСП Й НеПОВТОрШСТЮ ТВ0рЧ01 OCOOHCTOCTi,

а й з конкретно-кторичним сусшльством з його сощально-гюл1тичними законом1рностями та ¡дейним розвитком. Уперше виз-начаються форми й засоби вщтворення образно! системи та сти-льових особливостей грузинсько! класично! поезп украшською мо-вою. Вперше також вводиться у науковий o6ir значна частина ешсто-лярно! спадщини письменник!в, що е важливим джерелом розумш-ня не тьльки окремих факт1в, а й цшого мистецького явища. 1стори-ко-л!тературний погляд на творч! взаемини, зокрема на рецепщй-ний процес, дозволив водночас дослщити естетичний феномен взаемоди двох л!тератур.

Практична шннкть дослцгження: результата й висновки, здобут! дисертантом, важлив! при розробц! цшсно! концепци взаемозв'язк1в укра'шськсл ли-ератури з лггературами св!ту в XX стол!тт1 Висновки дисертаци, анал!з конкретних TBopiB можна використати при подальше розробц! й удосконаленш Teopi'i художнього перекладу як оргашч-ного синтезу двох нацюнальних начал; при викладанн! у вузах icTopi'i украшсько-грузинських лггературних взаемин, при написанш нових праць про взаемодпо i взаемозбагачення культур.

Апробашя робота. Основн! положения дисертац!'! викладен! у 17 наукових публ!кац!ях, у т.ч. книжках "Серця в мщн!м союз!" (К, 1974), "Микола Бажан" (Töinici, 1975), "Давид Гурамдцвт" (у ствав-TopcTBi, К, 1980), "Сходження на Зедазен!" (К, 1993), в доповщ! на м!жнароднш науковм конференца, присвяченж 100-р!ччю з дня на-родження М.Рильського (Киш, 1995), а також у двох науково-популярних физъмах про Шота Руставел! й Давида Гураминвип, зня-тих за сценар!ями та участю автора на УТ у 1994 та 1995 роках. Робота обговорювалася на сильному засщанш Ваддшу украшсько! ли-е-ратури XX ст. та Вщд1лу компаратив!стики 1нституту летератури !м. Т.Г.Шевченка HAH Украши.

Структура ! обсяг лисертанп. Бона складаеться 31 вступу, трьох роздш1в 1 висновк1в, мктить 320 сторшок.

У встут обгрунтовуеться виб!р теми, и актуалъшсть 1 новизна, даеться стислий огляд специально! лггератури, порушуються теоретична проблеми, що визначають меж! наукових пошук!в дисертанта.

У першому роздш — "Украшсько-грузинськ! литературт взае-мини 30-70-х рок1в XX столггтя в контекст! перекладацько! д!яль-ност! Миколи Бажана", який мае характер розширеного вступу, висв!тлюються проблеми взаемодп украшсько! та грузинсько! лстера-тур у конкретному часовому пер!од!, коли вщбувалося взаемне есте-тичне освоения сощальних, фшософських, моральних прояв!в суспшь-ного буття. Анал!зуючи факти полпичних злочин!в, що в радянський час негативно позначилися на розвитку литературного процесу, дисер-тант водночас робить спробу вщокремити й узагальнити той досвщ м!жнацюнальних взаемин, який кнував у СРСР 1 дав позитивш наслщки. У першу чергу це стосуеться- л1терагурних зв~язк1в, коли через художш переклади, а також твори, написан! в результат! загли-блення в кторцо, культуру, побут шшого народу, розкривалися особ-ливост! його художнього мислення, национального характеру й св!тосприймання

У роздип наголошуеться, що М.ПБажан, один з небагатьох украшських поет!в XX столггтя, надшених ренесансним свггобаченням, багатограншстю творчих штерес!в, ще з молодих л!г захопився гру-зинською литературою. За словами поета, "з допомогою харк!вських грузин!в, з намови Павла Тичини, при шдтримц! першого грузинського письменника, з яким познайомився — Константше Гамсахурд!а"1, вш узявся за переклад "Витязя в тигровш шкур!".

Спираючись на матер!али преси, ешстолярну спадщину, мемуарну л!тературу, дисертант детально вщтворюе процес перекладу Бажаном руставел!всько1 поеми, його творчо"! ствпрахц з С.Чйсоваш, СЯорданилвш!, КГамсахурд!а, ПЛнгороква, КЧ!чшадзе, з шшими гру-зинськими письменниками, дае широку панораму мистецького життя Укра'ши та Грузи зазначеного перюду, анал!зуе критичну литературу про переклад "Витязя", що зявилася в кшщ 30-х рок!в в украшськш:, грузинськШ та росшськш преш, досладжуе "Грузинськ! поези" М.Бажана, що дають ключ до глибшого розумшня сприйняття украшським поетом ктори та культури братнього народу, розглядае широю взаемини украшських та грузинських митц!в, котр!, незва-жаючи на трапчшсть епохи, моральний та ф!зичний терор, знаходили

1 Бажан М.П. Думи 1 спогади. - К., 1982. - С. 152.

спадкоемний зд'язок м1ж сучасшстю 1 минулим, продовжували гу-машстичт тенденци бшарних стосунк1в.

Дисертантом простежуеться творча Д1яльшсть М.Бажана в повое нт десятилитя, зокрема його робота над перекладом "Давииаш"; конста-туеться, що завдяки 6ажан1вським перекладам украшська лп-ература, спираючись на вироблет столпгями нацюнальш традици, активно ви-користовувала художнш: досвад грузинсько! класично! поези, розши-рювала сво! виражальш можливост1

У роздип зазначаеться: штерес М.Бажана до грузинського поетично-го слова був перманентним; перекладаючи Руставел1, вш готував до друг-су ще й поеза А.Церетел1, С.Чжоваш; перекладаючи "Дашташ", вш упорядковував ще й.зб1рку С.Шангшашвии, оргашзовував доповне-не перевидання твор1в АЦеретел1, перекладав поему С.Чшоваш "П!сня про Давида ГурамшхвшГ'. У 1961 рощ за його участю I редакщею вий-шла двотомна антолопя- "Поез1я грузинського народу". При сприянш М.Бажала була влаштована наукова експедиц1я грузинських вчених до Срусалима, завдяки якш там знайдено фреску ¡з зображенням Руста-вел1 Бажан переклав поему 1.Абацвдзе "Палестино, Палестино!", та-кож народжену враженнями вщ ще! експедицп. У роздип пщкреслено, що дей переклад гщно продовжив грузинську тему у творчост! М.Бажана: адже його оригшальш поеза та переклади перебувають у д1алектичнш едност! Не викликае сумн1ву, наприклад, мщний внутршшш: зв'язок м!ж твором ГАбанддзе та поетичною новелою М.Бажана "Смерть Ншо Шросманипвш!", написаною в ргк виходу "Палестино, Палестино!" украшською мовою. Однак не в цьому, мож-ливо, випадковому збк-ов! справа Йдеться про бшьш глибинне явище, як, скажшо, худо^ш. та фшософськ! пошуки митця, зацшавленого з'ясуванням сутг творчость Робота над перекладом дала поетов1 по-штовх до створення "Смерт! Нгко Шросманиивш", бо 1 тут наявна спов1ДЬ великого художника, единим багатством якого е малюнки. Головне в поем1 Бажана — саме той психолопчний процес, коли митець перед смертю шднЬмаеться до розумшня свого вечного зв'язку з! свош творшням.

Бажангвська "грузин ¡ана" 60-х рок1в збагатилася виданням "Поези" Н-Баратаптвин, де' вш виступив редактором переклад1в I.Кулика, одним з перекладач1в Г автором передмови, а також перевиданням поеми С.Чтоваш "Пкня про Давида ГурамшхвшГ.

У роздш анал1зуеться в1рш М.Бажана "Триптих Симону Чжоваш", висвшпоеться його робота над останн1ми перекладами з грузинсько!, а саме зб1рок поезш ККаладзе та ЬАбаяодза Дисертант зазначае, що М.Бажан, перекладаючи грузинських автор1в, розм!рковував 1 над феноменом багатов1ково! грузинсько! л!тератури; вш був самостшнйм,

неординарним у своЪс спостереженнях та оцшках, яю визначаються прискшливим пщходом не тшьки до окремого твору, а й до даалектич-них, кторичних, культуролопчних процейв, що обумовили його появу. М.Бажан як свщок утвердження ново1 грузинсько! лгеератури, отри-мав право, аби все, що вш писав про не!, розглядали як результат гли-бокого проникнення в сутшсть предмета, його осмислення, живо! при-четносгп автора

Особистий досвщ М.Бажана показав, що штенсивш творч1 взаемини, цшеспрямована перекладацька 1 популяризаторська д^яльшсть зали-шають помггний слад не лише в жита самого митця, а й збагачують рщну лп~ературу новими естетичними цшностями, новими темами, мотивами, образами.

Звернувшись до Грузи у пошуках глибинних джерел духовностч, М.Бажан дав високохудожш зразки поетичного проникнення у сутшсть шторп, культури, традиций братнього народу.

У другому роздш — "Витязь в тигровш шкур!" украшською мо-вою" — простежуеться тривалий 1 нелегкий шлях • всягнення украшським поетом одше!' з вершин свггово! лггератури, яка сво!м гу-машстичним зм1стом, життествердними Идеалами, зверненням до людсько! пдност! поклала початок грузинському ренесансу ще в XII столггп, значно ранние вщ "Божественно! комедц" Данте.

Автор подшяе поширену серед руствелолота думку про те, що "Витязь в тигровш шкурГ' — розгорнута алегор1я про боротьбу добра 1 зла1. У свош поем!, яка подобно до середньов1чних романов, мае. сим-вол1чний, закодований характер, Руставел1 ставить за мету створення не "социального полотна" (хоча й широко використовус тло саме социального, економ1чного та полп-ичного життя), а художне воображения власних фиюсофських та етичних концепций.

При такому трактуванш авторського задуму декодування тексту "Витязя в тигровш шкурГ' можливе лише тим художшм ключем, яким добре волод1Б середньов1чний читач \ який, на жаль', майже невщомий сучасному читачевь

1снування двох Руставелк одного — для фах!вщв, в якому нау-ково з ясовано специфику й призначення образно!" мови поеми, \ другого — для читацького загалу, що бачить в його поем1 лише красиву казку, поставило М.Бажана перед найскладншлим творчим завданням: у блискучш в1ршованш форм! передати насичену символами та фшософсышми роздумами вражаючу л1ро-драматичну

1 1медашв1Л1 Г.1. "Витязь п тигровш шкурГ' i грузипська лпература. - Тбша, 19G8. -С 233-212. - Груз.; Кумсццвш Д.Й. Деяга питания постично) майстерносп Руставе-т. -TdLtící, 1968. - С. 153-170. - Груз. V

кторцо. Перекладач опинився перед дилемою: або д1яти лише за заданою автором схемою й прямувати вже проторении ним шляхом, що в умовах власного мовно-культурного оточення загнав би його у глухий кут, або наслвдувати оригшал за традищею влас-но1 словесност1, що неминуче позбавило б переклад ознак щдивщу-альност1 та самобутност!

Реальних перешкод було декилжа: по-перше, 16-складовий в1рш — ша'1'р1 — не вдалося вщтворити р!внозначно в украшському вар1антц по-друге, бщний словник дактил1чних рим украшською мовою обмежував можливосп дактил^чного та жшочого римування, характерного для першотвору; по-трете, заважали "темн1" М1сця поеми, що на той час не мали однозначного прочитання.

Як вщомо, Шота Руставел1 в межах одного розм1ру — гшстнад-цяти склад!в у рядку — використовуе два види ша1р1: високий 1 низький. I досягае вш цього шляхом широкого використання ритм1чно1 шверсп. Високий ша!р1 мае двоскладову риму, а низький — трискладову шверсовану. Осгальки ритм грузинського в1рша залежить вщ законом1рного чергування наголошених 1 ненаголоше-них склад1в у рядку, то змша штонацш тексту забезпечуеться вживанням вщповщних рим. Акад. Ш.Нуцубщзе вказуе на досить сильний вплив на "Витязя в тигровш шкур!" народно! просоди, зо-крема метрично! арх1тектошки, такту, розм1ру1. Це стосуеться та-кож пол1фошчност1 1 народного контрапункту, яш спостер^аються в грузинських народних тенях.

Перекладач, прагнучи зберегти цю особливкть першотвору, дш-шов висновку, що руставел1вському ша1р1 в найбшышй м1р1 вадпо-В1Дае восьмистопний трохей, а ще бшыие — чотирьохстопний пеон. Тому вш I взявся вщтворювати цей розлнр з певною тенденщею розбиття його часом на трохее Що ж до "темних" м!сць, то вш об-рав 1хш найпоширешгш тлумачення.

Перша публжащя перекладу, яка охоплювала повшстю "Вступ"2, була експериментальною й мктила чимало неточностей, не взбивала вадмшностей м1ж високим та низьким ша1р1 Перекладач пе-реробив и повшстю, точшше, переклав заново, замшив дактил1чну риму чолов1чою, зберк катрен 1 досяг чергування двох розм1р1в.

Анализ "Вступу", його пор1вняння з подалышши редакщями свщчать, що перин чотириряддя перекладачев! давалися з великими труднощами, але перюд адаптацп пройшов досить швидко.

1 Нуцубидзе Ш.И. Творчество Руставели. - Тбилиси, 1958. - С. 43.

2 Червоний шлях. - 1933. - № 4. - С. 87-91.

М.Бажан, не володиочи грузинською, перекладав з тдрядниюв, але брак емоцшного сприйняття поеми, и музики, лексичного й образного багатства компенсував як постшними кон сультащями фах1вщв, так 1 власною поетичною штувдею, хоча, за його словами, "одна шту!щя, сплеск почуття без реалш тексту — фпсщя"1.

Бажан протягом усього життя продовжував заглиблюватися в ху-дожнш СВ1Т Руставел1, зктавляти рядки свого перекладу з першотво-ром, вишукувати можливост1 максимального наближення'до його сут1 Ц1 пошуки завжди супроводжувалися поетапним подоланням попе-редн!х упущень. С л щи такого невтомного саморедагування простежу-ються як у журнальних публйсащях перекладу, так \ в ус1х його окре-мих виданнях. За мо!ми гадрахунками, М.Бажан повшстю чи частково вщредагував, переробив, заново переклав понад 300 катрен1в, що скла-дае одну п яту частину поеми, продемонструвавши "поле боротьби м1ж об ективним воображениям першотвору 1 субективним тлумаченням його перекладачем"2. На цьому "пол1 боротьби" перекладач увесь час пам ятав про моральний максимал1зм Руставел^ про його думки, об-рази, стильов1 особливость Разом з там вш благоговшно ставився до рщного слова 1 обережно пвдкоряв його "велшню" образного спектру, сощально-полгоиного та культурнсмсторичного контексту оригшалу.

Одшею з найскладншвхх проблем для перекладача стало повноцшне вщтворення афоризмов, щейно-фшософсько! основи "Витязя_". Стисл!, лакошчш, сповнеш глибокого змкту максими, що не можуть мати екв1валент1в чи аналопв в укра'шськш мов!, як це бувае, наприклад, при передач! деяких приел 1В№ та приказок, нерщко зумовлювали мо-дифжацио структурного характеру чи лексичш замши, що базувалися на лопчному ровитков1 понять.

За переконанням Руставели у евт споконвжу протистоять два крайш антагошети — добро 1 зло. Вш доводить, що людина, попри трапчшеть свого юнування, не с В1чним заложником злих сил. Бог як абсолютне добро !х неодмшно мае перемогти.

Перекладач, дотримуючись авторсько! думки, показуе, що головна мета людського буття — тзнання евггу, а познавши, стати його гармоничною частиною. 3 перекладу, як \ з оригшалу, випливае, що вхчшеть свп"у досягаеться через в!чшсть божества - в1чно! ! абсолютно! реальность Миттеве перетворення "одного" (Бога) в "сотню" ! навпаки 1 е д1алектичним осягненням Бога \ Св^ту, тобто природи. Ш.Руставел1 в1рить у неминуч1сть дол1, у вищу справедливкть провидшня. Украшський переклад з ус ¡сю повнотою вадбивае цей бгк його

1 Лит. газ. - 1976. - 16 июня.

" Коггплов В.В. Першотв1р 1 переклад. - К., 1972. - С. ¡!9.

свггосприймання. "Те, що мае бути, — буде; що судилося, — то стане". Автор не сумн1ваеться в тому, що "на шляхах добра завади, подолав-ши зло, нема!" 1стина — "лжа й дволичшсть шкодить тшу, пот1м н1ве-чить 1 душу" — для нього незаперечна. I взагал! — "недостойш справи завше — справи марш та безплщш".

Без втрати жодного важливого нюансу, жодно! деталх авторськоУ думки зафиссовано в переклад! торжество лицарсько! хороброси над негщним, зганьбленим життям:

Не зупинять смерт,г й скел'1, /' прське вузьке пугтя! Нем в смерл й муж хоробрий, /' знедолене дитя. Чи старI чи юш—врешл вам в земл/ е сповиття. Л'шше смерть, достойна слави, ан'/ж зганьблене життя.

Перекладач, глибоко засвошши гаму руставел1вського свггогляду, надзвичайно вдало вжився в його поетичний СВ1Т ! подекуди нав!ть створив власш афоризми там, де строфа чи рядок не мали чггко ви-раженого афористичного вигляду. Таю спроби сприймаються не як сваволя чи грубе втручання перекладача, а тонке розумшня концепту- • альних основ першотвору. При трактуванш його зм1сту в!н бувае дещо вшьним, розкутим Однак це — вшьшсть однодумця, котрий смшиво розробляе власну версцо, яка, по суп, повторюе руставел!вську, але вже засобами украшсько! поетично!' мови. Тому й сприймаються при-родно бажан!вськ1 сентенцп: "Лиш добро людям шле його десниця"; "Миттю е злодумшсть темна й ница"; "В Б031 досконала суть яснить-ся". Цар Ростеван каже Автандшу: "Леве, тоб! не притаманно ухиля-тись вщ вшш". Звичайний рядок у переклад! набирае форми руста-вел!всько1 мудрост!: "Леву личить не зржатись воен, бранно! мети". Так само в афоризм перетворюеться речення з оповда Тар ¿ела' про свою кохану Нестан-Дареджан. "Подумав: вона не знас любовних зви-чаш, коли 6 знала, то сидша б скромно", — так дословно у автора. Ба-жан знову створюе афоризм: "Вс!м закоханим годиться вестись пдно ! сумирно".

Одначе "Витязь..." — не лише книга мудрост!. Найголовшшим у н!й е не сюжет, не зм!ст, а саме в!рш, художне достошство якого якнайповшше в!дбито в його метафоричности Деяка барвист!сть, характерна для схщно! поези взагал!, не применшуе самобутност!, незалежност! руставел1вських метафор. Кожний художн!й образ Руставел! носить неповторний авторський вщбиток, несе в соб! под!бшсть м!ж вщдаленими один в!д одного речами й явищами. Знахщки ц! вмотивован!, естетично прийнятн!. Складне тлумачить-ся за допомогою простого. Головне — розгадати объект пор!вняння, який, вщповадно до природи троп!в, не назвав поет, що нерщко ускладнюе синтез объективного ! субъективного, рацюнального й

емоцшного. Попри деяку загадковкть, образи Руставел1 мають чггку систему 31 своши усталеними значениями. Наприклад, сшг — обличчя, дощ — сльози, стр1ли — вх!, рубш — вуста 1 т.п. Автор вдаеться до метафор в основному при портретнш характеристики сво1Х персонаж1В, передач! !хнього внутриннього, душевного стану. Метафори, в переважнш б1Льшост1, залишаються нерозкритими, 1х можна збагнути лише в контекста Коли Тар1ел каже, що цариця "розщлувала мене, залишивши слщ на щоках-трояндах", то М.Бажан перекладае: "Втпиила щоку-троянду пощлунком прелас-кавим". Однак таких розтлумачених метафор у Руставел! дуже мало. I коли Бажан !х тлумачить, то це вимагае додатково! "поетично! площ!" за рахунок авторсько!. Перекладачев! доводилось виявляти неабияку винахщливкть, користуючись надзвичайно тонким знаниям рвдно! мови. Створивши на той час метафоричш поеми "Гофманова шч", "Смерть Гамлета", "Гетто в Умаш", М.Бажан уже став досввдченим майстром поетичного символу. Завдяки набутому досвщу вш надолужував прогаяне, компенсовував утрати. Читачев!, котрому поема доступна в оригшал!, спочатку може здатися, що перекладач аж надто спрощуе П образну систему.

Автанд!л розповщае Прщону ¡сторцо Тар1ела. Обидва плачуть. Руставел! за допомогою метафор описуе цю картину: "Троянди окроплялись водою гарячою 1з л1сово! загати". Бажан також II вщтво-рюе, але по-своему тлумачить: "На троянди ринуть сльози, що бри-нять на в1тах в!й". Тропи розгадаш правильно. Своерщно прочитано вираз "лкова загата", де д!еслово "ринуть" натякае на загату, а "вгги" - на лш.

У розлученого з коханою Автандша "сльози, подобно перлин1, котились по трояпд/ 1 пом'якшувалп П яскратсть". У переклад! маемо: "Впали сльози на троянди, на лице багатиря". Пор!вняння сл!з з пер-линами в рядок не вмктилося; не довщалися ми й про результат !хньо1 Д11. I все тому, що увага була зосереджена на "троянд!". При-клад1в тако! детал!зацп образу чимало.

У Руставел!:

Б'ючи градом кришталю /' морозячи троянду, тртот'/в його

стрункий стан.

У Бажана:

Кв 'ггку щ/к, лиця кристали росять сльози ненастанш.

Тут уже "троянда" стала "кгаткою щщ", а ще точниде — "лиця кри-сталами". Вони поглинули "град кришталю" \ вит!снили "тремтячий стрункий стан".

Щоб довести принципову позиццо Бажана щодо метафор, наведемо ще декшька приклад!в:

В оригшалг.

Гущавину чорнильних озер BiH щтьно прикривав

агатовою стелею.

У переклада

На очей озера чорн'1 впали в/й a rami стел/'.

В орипналп

Инь вщ хатки в/й падала на трояндовий сад.

У переклад!:

На садок троянд лягае лнь од хатки довгих Bin

В оригшалг.

BiH посм/хаеться, корали розтуляються, блискавицею

блищатьзуби.

У переклада

Розтуляе вуст корали, сяютьзуби, перл/в низь.

Як бачимо, скртзь чггко розставлеш акценти — шяких "темних мшць".

Перекладач, свздомо прагнучи охопити весь спектр метафоричного суцвггтя Руставел^ спочатку вводить нас у св1т умовностей першотво-ру, аби потш вшьнцце ор1ентуватися в розмаггп запаморочливих об-раз1в. Давши ключ до !хнього розумшня, вш стае скутший на тдказ-ку, все бшьше покладаеться на нашу кмп\лив!сть.

Автандш вирушае на пошуки витязя в тигровш шкур1 "Св1ж1 снЬкинки та шш вкриш троянду", що в двох словах означае: "Автандш заплакав". Бажан перекладае: "Вкрив засшжену троянду зав1рюхи дикий шал". Тут досягнуто не лише текстуально! точност!, а й експресивносп дм та високо! поетичности

Руставел! каже, що в Нестан-Дареджан "кр]зь корали та агати по-блискували перлини-близнюки", тобто "кр1зь губи поблискували зуби". Перекладач, у попереднгх катренах уже розшифрувавши. щ метафори, ввдтворюе хх в авторському дус!: "М!ж коралхв та агат!в перли грали та горши".

Максимально наблизився до руставелшського тексту перекладач i в тому випадку, де йдеться про Автандша: "Вяли кв!ти, i алое захиталось пишноцв!тне, обернувсь py6iH гранчастий на камшнячко блакитне". ("Троянда в'янула, хилилась, хиталась плка кшариса, граненi кришталь i рубш перетворились у блакить"). Хоча тут троянди замшено квотами, а кришталь взагал1 лишився поза текстом, щ незначш ввдхилення i втрати не завадили достов!рно пере-дати авторський образ. За спостереженнями дисертанта, впродовж yciei поеми М.Бажан застосовуе кшька прийом!в вщтворення метафор: a) 36epirae ix повн!стю; б) розкривае значения образ!в; в) пе-ретворюе метафору в пор1вняння.

Для адекватно! передач! метафор, наприклад, в!н шукае семантичн! зб1ги, однаков1 семантичш сполучення сл1в у мов1 першотвору та мов! перекладу, або ж функцюнально схож1 засоби. Йому нередко вдаеться досягти найвищо! екв!валеитност1, коли вщповщш слова в першотвор! та переклад: надшен! однаковими асощативно-образними характеристиками. Якщо з р!зних причин така можливкть вщсутня, ним вико-ристовуеться прийом концептуально! замши. М.Бажан прагне зберегти не лише смислову структуру метафоричних та фразеолопчних оди-ниць, а й !хню експресивно-емоцшну забарвлешсть.

Значних усп!Х1в досяг перекладач у передач! руставел1вських пор1внянь:

• Мчав конем, лелв, неначе сок'ш, звтьнений в'щ пут,

Як назустр'н сонцю мюяць, вгору гнався вш отуг.

(Полеш, шби сокИп, вщпущений без в'/рьовки,

Як мюяць, зустр/чаючись /з сонцем, сяючим в яскравому

ореолI (затьмареному ним).

• Два раби, як смоли - чорм, вийшли звщти на узкосся.

(Двое слуг, чорн)\ як смола, вил/'зли з човна).

• Наче олень, що шукае джерела, я б/г /з дому.

(Я б/г /з дому, наче олень, що шукае воду).

• Купи збро/ там лежали, наче овоч/ солон!.

(Там звален'! були всшяю обладунки, наче солшня).

Вщдзеркаленням поетично! майстерносп М.Бажана е створен! ним пор!вняння, що, як правило, проростають з поетики Шота Руставел!, з глибокого й тонкого Г! розумшня

• Я лежав на гарн/'м лож/', в св/тл/й зал1 як в раю.

(Ялежав у розк'/шн/й постел/, у велиюй зал1).

• В1н на небожа й дядька напет/в, як гр1м ¡з хмари.

(Сво/м мечем в'/н скинув ¡з коней дядька /' плем '/нника).

• Воропв гноб/ть / сяйте, наче сонце угор/.

(Бувайте щасливI наводячи страх на воропв сво!х).

Роз!бравшись у складних взаемозв'язках м!ж тропами першотвору, у пор!вняннях, еттетах, гшерболах ! т.п., М.Бажан дотримуеть-ся авторсько! лопки, вибудовуючи за П законами власний переклад. Вш виступае тут у трьох ¡постасях: як лггературознавець-дослщник ! !нтерпретатор першотвору, як лшгвкт, знаряддям творчост! якого е мова, живе слово, ! як самостшний митець, ко-трий художньо вщтворюе ориг!нал.

"Витязь в тигровш шкур!", в основ! якого лежить художня ви-гадка, — одна сущльна, гранд!озна гшербола. Сукупн!сть фанта-стичних елемент!в тдсшпое естетичне враження в!д оповдо, надае

зображуваним героям, гкдоям 1 явищам винятково! виразност!. На-приклад, за словами Руставел1, "Тшатш затьмарювала сонце, а сонце наслщувало Тшатш (сонце намагалось здаватися нею — Тшатш)". Другу частину рядка в оригшал! передано одним словом "тшатшобда". Бажан, знайшовши украшський вадповщник руста-вел1вському новотворенню, переклав: "Тшатш затьмила сонце, сонце ж стало тшатшне". У роздш наводиться нимало шюстрацш творчого освоения Бажаном руставел1вських гшербол.

Автандш, прийшовши у палац на залрошення Тшатш, бачить: Та, незрюнянна, сидша похмура /' була красива, як блискавка, Сяйвом сво/м вона затьмарювала мюяць. М.Бажан переклав:

Наче блискавка, прекрасна, й незр!вняне сяйво рис, Та сидить вона похмура, смуток серце 1й затис. У переклад! не знайшла М1сця гшербола щодо сяйва, яке затьма-рюе мкяць. Замкть не! — проста констатащя краси: "незр!вняне сяйво рис".

У подальшш редакцп перекладач уточнив, що йдеться про красу д!вочих рис, але гшербола до кшця не щдкорилася й цього разу: Наче блискавка, чудова красота д/вочих рис, Хоч сидить вона похмура, смуток серце Тй затис. Втрату компенсовано вдалою творчою спшучастю у створенш гшер-боли в наступному катрен!

Лнапн прекрасы перса горностай укрив пухкий, А чоло сповив серпанку найпрозор/'ший сувм. Простромляють кожне серце стрши довгих, чорних вш, / вгорнули шию коси, мов ланцюг блискучих змм. Охопивши в« подробищ опису вбрання та зовшшнього вигляду персонажа, додавши або гадсиливши деяш еттети, як-от: "пухкий", "найпрозорниий" (замкть — "безщнш", "довп"), М.Бажан створив цшком самостшне ппербол)Чне пор^вняння "мов ланцюг блискучих змж", що, однак, не суперечить естетищ автора, його образним уявленням.

Руставел1 не шкодуе барв, еттет!в, емоцш для вщтворення натхнен-ного, пщнесеного образу сво!х персонажш. Ось як описуе повернення Автандша в Аравйо та його зустр1ч з коханою: Автандш, лев /з лев 'т, вклонився 1й, сонцю сонць. Кришталь, троянда /'пшер стали прекрасшшими в'щ

н/жност/.

Обличчя /7 сяяло яскравше, н/'ж св/тло небесне; Звичайний будинок не п'щходив 1м дляжитла, Самому небу личило б бути ¡хшм палацом.

В украшському переклад!, за невеличким винятком, збережена словесна пал!тра автора:

Лев ¡3 лев 'ю уклонився сонцю санць, що сяло св'нло, — НИжним став кристал слюучий, ¡лице з троянд розкв/'тло, Олром'мившись ясн'ше, н/ж небес високих св'ггло, Небо мати б 1й палацом, бо будинок — 1й не житло.

Перекладачев! можна доржнути у двох випадках: а) коли вш у другому рядку пропустив слово "пшер", спростивши метафору; б) коли в останньому рядку ¡з множини в1н зробив однину. Адже, за першотвором, "небо б мати 1м палацом, бо будинок — !м не житло".

У "Витяз!.." Руставел! постае не лише вишуканим портретистом, а й пейзажистом. "

BiH добрався до верши ни височезних диких rip, — Перед ним рбзкрились доли, на с/'м дн!в ходьби завшир. Пщ горою 6ima pi4Ka, м/ж бескед крутивши вир, / з обох боюв до не/ пщступив похмурий 6ip.

■бдине, що викликае зауваження, — це те, що р1чка, яка "крутить вир", якраз потребуе моста. В оригшал! ж навпаки: мовиться про р1чку, яка для переходу моста не вимагае. Одначе читач, незнайомий з грузинським текстом, на цю деталь i не зверне уваги, адже природно, що у п1дн1жж1 "височезних диких rip" вируе pi4Ka. Вщхилення це не-суттеве для збереження художньо! правди першотвору.

Саме почуття художньо! правди, прагнення лишатись в1рним !й змушувало Бажана бути присгапливим до зображуваних автором об-раз!в, явищ природи, психололчного стану геро!в. BiH намагався вщтворити не тшьки думки автора, a i його л1тературну манеру, твор-чу особиепсть, стиль. У новому мовному MaTepiani, в едност1 форми та зм1сту вгадуються 4iTKi обриси першотвору.

Для Бажана, як i для автора, важливо, якими нам запам'ятаються геро! поеми, тому BiH придшяе велику увагу не лише !хнш зовншшоеп, а й вчинкам, переживаниям, роздумам, змалюванню сере-довища, де розгортаються дИ Перекладачев! доводиться бути й гострозорим малярем, i глибинним психологом, i пристрасним ба-тал1стом, використовувати yci багатства украшсько! мови, аби зберегти монументальн!сть першотвору, його поетичну красу. Особливо вдалися М.Бажану сцени полювання, битв, сутичок, коли експрес!я, внутркпня напружен!сть KaTpeHiB сягае апогею.

Дисертант звертае увагу на блискуче перекладений пасаж змагання молодого спаспета Автандша у мисливськж вправност! з царем Росте-ваном, де повшстю збережений динашзм оригшалу, його експре-сивн!сть:

Сонця промен/ затьмарив копитами збитий порох, Зв/ра били, кров точили по долинах неозорих... / приносили 1м слуги купи стр/л метких та скорих. Здобич зранена валялась по л'/сах, по темних зворах. Гчавши зв/ра перед себе, перемчали поля схили, забивали, плюндрувапи, бога правого гн/вили, Аж поля темн/ли багро, кров'ю зв/р/в червонили. "В'/н — як дерево Е-цему", — люди звали Автандша. Метафоричне видшня — сонце, затьмарене порохом, збитим кшсь-кими копитами — змшюеться реал1стичними, конкретними картинами полювання. Переклад проростае ш дшсносп першотвору 1 е точним прикладом його розумшня Так само вщзначаеться пасаж блискавично! розправи Тар1ела з вошами Ростевана. Перекладач зосереджений на вчинках героя, показуючи його двобш з пересл!дувачем: Щоб схопити левня, в'/йсько обступило навкруги. Лихо, що в/н з ними ко/в! /х жалши б вороги — Розбивав лоби лобами, бив / ни щи в до ноги, Канчуком навп/л панахав, повен гн/вно/ снаги. (Во/ни простягли руки, щоб схопити витязя; 3 ними, жалюпдними, в/н зробив таке, що навить

/хн/ вороги пошкодувапи б /х. В'/н вдаряв /х один об одного, вбивав, не благаючи

допомоги у Бога, ¡нших в '/н бив нагайкою, розс'/каючи 1м груди). Задля найвищо! драматизацп сцени перекладач замшив фразу "не просячи допомоги у Бога " шшою — "нищив до ноги". Бажан1Вською е 1 прикшцева фраза катрена, одначе вона розмяцена на вщвойойанш ним же плоищ, бо перша половина останнього рядка стисло 1 вичерпно тдвела вже риску тому блискавичному двобою.

Умшня М.Бажана зосередитись на деталях тексту, що визнача-ють його поетичшсть I водночас видовищшсть, зафжсовано у ба-гатьох строфах перекладу, зокрема в етзод1 вбивства Тар!елом лева й тигра, бою Тар^ела з хатавами, покарання Автанд1лом морських тратв, коли Бажан з точтстю очевидця вщтворюе панораму вщчайдушно1 атаки витязгв.

Шота Руставел! таким екстремальним ешзодам, як правило, в 1дводив небагато м!сця, однак вибухова енерпя слова, сконденсовашсть часу й простору, стршк^сть подш мають величезний емоцШний вплив на читача. Гшербола, алл-ерацгя, внутрцшп рими, повтори, пор1внян-ня — щ та шил улюблеш поетичш засоби автора майстерно викорис-товуються й Бажаном. Усього в трьох строфах умкггив Руставел! сцену головно! битви за Каджетську фортецю:

Раптом ляснули нагайки / пустились кон/ вскач.

Ось до врат вже рвуться, з м'юта лине лемент, зойк /' плач.

Втрьох трьома шляхами ринугь, кожен подвипв шукач.

Б'ють тривогу барабани, р/зкодесь сурмить сурмач.

Нин'1 звщае Каджет! гн/внють Божого велЫня:

Вщхиляе гр/зно Кронос вишне сонячне пром/'ння, —

Зверглось в/'чне коло свпу, неба стьмарилось склетння.

Не вмютять поля /х трупи, сповнить свгт /х голоання!

Рик разючий Тар 'юла вам смертельно ранить слух,

Розривае враз риштунок, крицю скровлених кольчуг.

Ринуть з трьох сторон — грозою вкривсь багровий виднокруг;

Розламавши ва три брами, воропв разять навкруг.

Вщтворюючи цей хрестоматшний пасаж поеми, М.Бажан проде-монстрував водночас високу текстуальну точшсть 1 стильову вишу-кашсть. Творча свобода дозволила йому в межах контексту бути активним ствучасником усього перебцу штурму фортещ. Тому й вщчай, що охопив кадж1в, передаеться Бажаном як "лемент, зойк 1 плач"; "насолода сонця" трансформуеться у "вт!шне сонячне промшня"; "могутнш голос Тар1ела" стае "риком разючим", що вош1Б не лише позбавляе сввдомост1, а "смертельно ранить слух...". Невпинна градащя дп, нагштання ситуацп, драматизм сягають вершинно! точки, що особливо в1дчутно в третьому катреш, де зав-дяки могутнш али^раца складаеться враження вщ тупоту кшських копит, удар!в шабель об крицю щит1в та кольчуг. Звукопис рядк!в доведений тут Бажаном до в1ртуозно! бойово! музики.

У Руставел1 художня функц1я ал1терацп означае вираження ситуаций 1 людських переживань у широкому музичному репстр1 Спе-циф1чний характер руставел1вських ал1терацш полягае в тому, що вони сприяють динам1чному сприйняттю процесу дш (наприклад, "МЬсоцдес да мисродес, мшдорс асхлта м1асхмщк"; "карвк калта чахлартул! чавчер, чавакарабаке".)

Алггеращя як один ¿з найулюблешших стилктичних прийом!в Руставел! використовуеться Бажаном з1 справжшм артистизмом для ввдтворення чудового евфошчного тла перекладу. Враховую-чи те, що якихось особливих правил вживання алггерацш не шнуе, Бажан вщтворюе не конкретт алггерацп конкретних кат-ретв, а шдкреслюе протягом усього перекладу одну з характер-них художшх прикмет оригшалу. Щоправда, е в нього спроба передати звуконаслвдування конкретного рядка: "Гвелш мо1ШЙт моекецнес, бап шегма ше-рашенда" ("ЗмП (волосся) переплелися

безладно, коли сад шугнув угору (коли вона пщняла обличчя) — "Сад, шатром шугнувши шумним, дол1 клонить коси-змп". Результат чудовий: у переклад! повторюеться саме звук "ш", збе-режеш й змкт, ! метафора.

Не залишив без уваги М.Бажан й шил стилктичш особливост! пер-шотвору, а саме повтори синон1м1в, паралел^зми, внутриши рими:

• ¿Цедрий. скромний, величавий. проводир звитяжних лав...

• Милосердний, справедливий, ще й речисто промовляе...

• Плаче, хилиться, трюоче- так тополю в'ггер те...

• Грав, гуляв, ходив на лев/в - бив, ловив /х, як товар.

• Грала, коси розпл/тала, розвивала я вуал/.

• Склав листа: моТ пщданщ добр] радц '1, В1рн1учн1

• Взяв я хмурий, меч у джури, стиснув ратище рукою;

Та хатави, ставши в лави, не втрачали супокою.

Подибуемо в переклад! й маджами (омон!м!чш рими) — суто зовннинш аксесуар катрену. Неперевершена поетична майстершсть дозволяе Руставел! переступати граматичш гран! пом!ж частинами мови, творити в!дд!есл!вш !менники, компонувати нов! словосполучен-ня. М.Бажан, як ! у випадках з ал!терад!ями, намагаеться пщкреслити цю художню особлив!сть, притаманну "Витязю_". Наприклад:

Я не буду сл/з точити, щоб не стурбувапась мати.

Та й тоб/' кажу я: год/ на душ!журбу тримати,

Вах людей чаруеш владно красотою недармаиш!

Ти вуаль вдягав недавно — цю вуаль я хочу мати.

У двох випадках, у першому та останньому рядках, ми маемо суто омон!м!чш рими: "мати" ("мама") — "мати" (д!еслово: бажання бути власником вуал!), а у двох внутришж рядках щ слова вчуваються в склад! шших: тримати, недармали.

М.Бажану довелося подолати чимало перешкод на шляху в¡дтворения дшсност! оригшалу в цшому, частиною яко1 була ! р!зноман!тна термшолог!я: ввд вШськово-полггично! до побутово!. Пам'ятаючи про демократичшсть мови "Витязя_", перекладач намагався зберегти озна-ки його старовинност! мш!мальними засобами, аби досягти динамично! екв!валентност! м!ж першотвором ! перекладом. Динамжа ж полягала в урахуванш особливостей рщно! мови, л!тературних традицш, що дозволяло вшьно виявляти феномен чужо!, у даному випадку гру-зинсько!, куль тури. Вш шукав украшсью вщповщники тих чи шших понять там, де 1х можна було вщнайти. В раз! вщсутност! вш впл!тав у текст грузинськ! аба шшомовш слова, вживан! Руставел!, значения яких можна зрозум!ти з контексту. Для витлумачення деяких сл!в ! термшв, що незрозумот нав!ть по контексту, перекладач склав неве-личкий словник. Наприклад, так! вШськов! термши, як "атрбар"

(командувач вшськово-морськими силами держави, начальник флоту), "атрспасалар" (найвищий вшськовий титул при царському двор1 в Арави), "спасалар" (военачальник), "спаспет" (верховний военачальник), а також таю поняття, як "ваз1р" (царський радник, м!шстр), "едяаб" (дв1рський титул, щось подобие до особистого секретаря царя); "мераш" (казковий кшь грузин сько! м1фологн); "навроз" (мусульманський новий рис); "мщжнур" (грузинська переробка арабського слова "меджнун" — шалений в коханш) 1 т.д., М.Бажан вживае в грузинськш транскрипцп. Це, з одного боку, зумовлене лек-сичними труднощами, а з другого — бажанням зберегти в переклад! колорит першотвору. Саме з такою метою залишае Бажан без перекладу тага грузинсьи слова: "лал!" (рубш), "картвельський" (гру-зинсышй), "чоганГ (ключка для гри в м"яча), "мцвадГ' (шашлик), "каджеп" (краша кадж!в), "хатаурГ' (хатавське, тобто П1Вн!чноки-тайсьш троин), "маджарГ (молоде вино) тощо. Трапляеться, що пере-кладач там же, в текст!, подае украшський вщповщник до грузинсько-го слова: "I ввйшяи до зарадхани. до зброярш, — купи брош".

Щ слова ! термши, вкраплен! в р!зш м!сця перекладу, не переван-тажують його, а навпаки, створюють вщчуття часового, географ!чного та нацюнального простору, на якому вщбуваються поди.

У роздш окрем1 м!сця з бажан!вського перекладу пор!внюються з перекладом Г-Халимоненка, прозовий переказ поеми якого м!стить ! чимало в!ршованих строф. Тут падкреслюеться, що перед переклада-чами стояли р!зн! творч! завдання. Перший прагнув дати якомога точ-ншгий ! високохудожнш переклад поеми, другому ж хотшося доступною мовою прози переказати юним читачам !! зм!ст. Поетичш переклади Халимоненка, як! подекуди здатн! конкурувати з бажан!вськи-ми, лише ипострують художн! принади твору.

Дисертант . констатуе: М.Бажанов1 вдалося передати "благородну простоту стилю" .(Шнгороква) Руставел!, повнокровн!сть його геро!в з1 сво!ми шдивадуальними особливостями, вш, перший серед перекла-дач1в на слов'янсьш.мови зум!в в!дтворити метричний лад першотвору, його рими та алп-ерацп, афоризми й тропи, досягти гармони м!ж формою ! змктом.

М.Бажан, урахувавши невщривний звязок ¡сгори л!тератури з !стор!ею мислення, глибоко осягнув характерну для епохи Руставел! суспшьну св!дом!сть ! запропонував своерщне и вщдзеркалення. Вш максимально розкрив авторську семантику образ!в ! символ!в ! проде-монстрував процес !хнього правильного декодування.

Завдяки тонкому розумшню образно! мови поеми, а також символ™ ш та алегоричнш штерпретаца !"! художньо! структури, обумо-влено! знаниям перекладача специфши художнього свпу автора,

украшський "Витязь_" постае перед читачем як визначний нацюналь-но-культурна памятка, в образах якого втшилися загальнолюдсьш щеали любов1, дружби, лицарства.

Переклад ввдбивае прагнення автора до змалювання вдеальних, во-лелюбних, цшеспрямованих геро1в, що гвдкреслюеться 1 "¿хньою ф1зич-ною красою й силою, мудрктю й моральною досконалктю.

Украшський переклад, як 1 оригшал, сповнений фшософського оптимизму й рацюналхзму. Своши художн^ми якостями вш пщтверджуе репутацио "Витязя-." як поетичного шедевра, що виходить за меж1 окремо1 л1тератури й набувае всесв1тнього значения

У третьому роздЫ — "Давитоат" украшською мовою" — даеться анал1з перекладу багатожанрово! зб1рки одного з найбшьших поепв тзнього середньов1ччя Д.Гурамш1вш1, котрий, звшьнившись вад впливу схщно!, зокрема ¿ранськоц поезп вщ ешгонства мотив1в чи штонацш Руставел!, здшснив кардинальну реформу грузинського В1рша, вщкрив нов!, доа незнаш можливосп р1дно1 Тюетично! мови, особливосп стил1стики й поетики першотвору. Багман своечасно 1 доречно звернув увагу на те, що "Давит1аш", на в1дмшу в!д "Витязя в тигровш шкур1", е книжкою-сповщдю, позначеною конкретними реал1ями часу, просякнутою духом кторизму та народно"! фшософП. Автор — учасник ус!х подш, закарбованих у цш зб1рц1, 1 тому його вистраждаш погляди на кторда, окремих п творщв, на життя вза-гал1 приваблюють своею гцирктю 1 незалежнктю, а певний суб'ектив1зм, неминучий у таких випадках, надае книз! штимносп, викликаючи особливу дов1ру читача. Якщо "Витязь..." — наскр!зь метафоричне творшня, то в "Давит1аш" акцентоваш переважно не образи, а сам1 слова, '¿хне 'неспсдоване суадство та внутршхш взаемозв'язки. Метафоризм зб1рки — у глибоко прихованому екзе-гетичному (трактування Святого письма) контекст!, рлзко перелом-леному в нацюнальшй форм1 Екзегётика полягае у спроб1 пояснити б16лшшш первогр^х — вбивство братом брата. Однак тут обидва брати — вбивщ, тому й гркшп. _

Не волод1ЮЧИ грузинською мовою, М.Важан вйявляв глибокий штерес до щонайменших деталей першотвору, його мовно! факту-ри, не кажучи вже про кожен нюанс образу чи кторичш реалп. Вш завзято вчитувався у непрост! рядки тдрядника, дослухався до тлумачень фах!вщв-консультант1в, зктавляв '¿хш спостереження 13 власними 1 таким чином осягав сутшсть Давидово! книжки.

М.Бажан, завжди уважний до авторського свггосприймання, його релтйних 1 ф1лософських переконань, ч1тко передае прагнення Д.Гурамшхвш1 виховувати читач1в у дуа чесносп, християнсько! доб-ропорядносп, вщданост! раднм землк

Вчитися юнак повинен, щоб п¡знать ество люди ни — Хто вона, куди прямуе, де буття и причини. Перекладам уточнюе оригшал, надаючи тексту пенно! фшософсько! тональность "Буття причини" — бажаншський висл1в, але доречний, бо пов язаний з контекстом. Його значения набагато ширше, Н1ж уточнения окремо! фрази: йдеться про розумшня перекладачем св1тогляд-ного спектру автора, який протягом ус!е1 зб^рки й намагаеться з'ясувати саме це "буття причини".

Скаламучення розуму, абсурдш ди сучасник1в, що довели крашу до пр1рви, ДГурамкцвш пояснюе гросами сво!х сучасник1в: За гр/хи ц! ¡X опекала кара господа гр/'зна, — Небеса навпш розпались, затряслася персть земна, Град, завбшьшки, як кам 'мня, виноград побив сповна, ' Впер вихором промчався, ниву вкрила сарана. В украшському переклад! бачимо адекватну картину з тим же "рсИзколотим небом 1 землею, що трясеться, з гшербол1чним градом ! ураганним В1Тром, спостер!гаемо зриме втьтення того, що в!дбу-ваеться через порушення божих заповтв дпъми Адама.

М.Бажан лакошчно й стисло передае щлу низку сентенцш про необхщшсть объективно! оцшки реальное^, викриття хиб, боротьби за правду. М.Бажан, збагачений доев адом роботи над руста-вел1вською поемою, лакошчно й стисло вщтворгое афоризми з "Давит1аш":

• Як добро ти можеш славить, якщо не осудиш зла ти? Якщо злих ти звеш не злим и, як же добр их будеш звати?

• В очI хвалиш, в спину лаеш — значить прко д!еш ти. Краще, шж в олж1 тут жити, зв'щеи з правдою тти.

• 1нод/ в'щ зла страждае той, що зло на св/т виводить, Та затаювання злого вой краЫ т'тьки шкодить.

Найулюбленшшй художнш прийом Д.Гурамиывии — пор1вняння, яке "завжди конкретне, зриме, тому й переконливе. Коли, наприклад, поет хоче сповютити про полонення царя Вахтанга Шах-Тамазом, то спочатку вш за допомогою пор1внянь змальовуе грузну картину: . Так пожаром стала ¡скра, в!тер — бурями в розгон1, Аж схитнулося Метех!, сплюндрувалося Сюн/. Коли йому треба розказати про радкть царя Вахтанга, котрий одержав добру звктку в1д Петра I, вш використовуе низку лапдних пор1внянь:

Як ф'шка /' троянда розцвлають од тепла, Як замерзла в сн1 зимов/м, оживае знов бджола,

Як в'прець живить людину, що в/д спеки знемогла, — Так попшити Вахтанга в/сть царя Петра змогла. М.Бажан збернае зазначену особливкть гурамшвш1всько1 поезп протягом ус1е! зб1рки. Наведемо декшька приклад1в:

• Наче зморений той олень, що жаждиво пратне пити, Так /' цар грузинський прагнув руського царя узр/ти.

• Стався бш; так кров точилась, що могли Л р'/чки Жорна у млинах крутити, сповнивши вс/ лотоки.

• Коли р 'нка буйно рине, рве м/'стки, зривае гатку,

. То тшак, пливти злякавшись, кида через не/ кладку, -Впавши з /сладки, для рятунку вш хапае й моху прядку, Так / цим ченцям прийшлося, як нав!в я тут на згадку. Особливого драматизму надають зб1рщ поетов1 оповда про себе. Його л1ричш шедеври, природно вмонтоваш в ешчне полотно, е, власне, новим р1зновидом грузинсько! пмнографп, де чергуються реальш та мктичш плани. Однак мктика Гурамиггвш не екзальто-ване'споглядання уявно! краши, а спроба абстрагуватися вщ важ-ких земних незгод.

Шсля оповвд про свш лезгшський полон Д.Гурамкпвш передае "Плач про те, що вш, бранець на чужиш, не мзг там узрл-и лик 1 образ свое1 коханоГ'. Перекладач розшифровуе ш я кохано! [ в дужках допи-суе — "батьк1вшина". Насправд! ж цей в1рш — уславлення Бога, туга за ним У грузинськш мов! вщсутнш граматичний р!д, тому стверджу-вати, що в 'оригшал1 йдеться саме про "кохану", не можна, однак, за законами украшсько! мови, усе звучить цшком природно. . У спещальнш лггератур1 давно встановлено, що вирази "сяйнолика", "нива сонця й розмаю", "джерело життя цшоще", "перло неоцшенне" та ш£ш, що зустр1чаються в "Плачь.", за традищею грузинсько! пмнографп, е образами Христа. Збернпш '¿х, перекладач передав дух оригшалу. Але там, де автор безпосередньо звертаеться до 1суса, В1рш обриваеться: вш скорочений аж на три строфи (очевидно, далася взнаки атеУзащя тодццнього суспшьства). Проте повшстю перекладе-ний в!рш з поеми "Хвала сонцев! сонць 1 Давидове благання наставити його на путь ктини". Для тих, хто взявся б заперечувати оствування Бога поетом XVIII столптя, у перекладача було повне ал151 — йдеться ж бо про сонце. Семиряддя, що повшстю зберггае змкт 1 форму оригшалу, насправд! е не хвалою сонцю, а Богов1, оскигьки ва ештети, вжит1 автором, — теолопчш синон1ми Всевишнього. I все ж, на мою думку, М.Бажан, перекладаючи не просто Давидов! слова, а його сим-воли, його улюблену християнську катафатику (Бог у поштивих по-няттях: "Сонце сонць пресвгоге"; "Дня одв1чного светило"; "Зоря величава"; "Ца]э цар!в найвищий" ! т.д.), д1яв швидше пщсвщомо, бо самому

здавалося, що це не катафатика, а еттети до образу батьювщини. Про це вш свщчить у статп "Колиска над Арагвою, прихисток над Хоралом"1, в якШ, з точки зору сучасного лп-ературознавства, е ще одна помилка, яка полягае в тому, що Гурамиивш мае на уваз1 не реальну темницю чи яму, де тримали його викрадач1, а земне грялне життя 1 нестримний потяг до в1чного сяйва — божества. Неправильне тлума-чення тексту пщштовхнуло Бажана прямо назвати адресата поетового звернення: "Не знайшов нще я в свт р!вного до тебе краю". В оригшал! ж "край" не згадуеться ("Шукав 1 подобного до тебе в свт нвде не бачив"). Якщо М.Бажан у конкретному випадку й помилявся, ототожнюючи кохану з батьк^вщиною, що шдказали, до реч1, грузин ськ! л!тературознавщ, то в шших пмнограф!чних в1ршах вш, безперечно, зрозум1в значения тих еттета, як! перекладав. У цьому. можна переконатися, вчитуючись у так! поез!! з "Лихолитя Груза", як "Скорботне ! ствуче благання Давидове до сонця сонць"; "Хвала сон-цев! сонць ! Давидове благання настановити його на путь ¡стини"; "Розмова серця з Давидом, коли вш задумав т!кати"; "Про те, як Давида Гурамцивии, що вийшов з печери, зустрши незнайом! люди \ в нього з ляку пщломилися ноги".

У цих творах яскраво воображений суб ективний стан пройнято! релтйною в!рою людини, котра шле сво! молитви найвищому дже-релу добра й мудроеп — Богу!

Незважаючи на присутшсть у перекладах певного паралел1зму, часткового ототожнення сенсуально! та божественно! любов!, вони охоплюють основн! мотиви першотвор!в, а саме: схиляння автора перед Богом, прохання допомогти повернутися до достойного життя, осв!тити дорогу, задовольнити духовш та ф!зичш потреби.

"Давитшн!" як цшкну зб!рку проймае християнська концепц!я сто-сунк1в м!ж Богом I людиною, Богом ! Всесвггом. У н!й, хоча й егазодич-но, помтн момента невдоволення долею, якою, зрештою, також править Всевишнш. Ц! сповнеш печал! й знев!ри в земне буття рядки озвучен! Бажаном старанно, з тонким проникненням у глибини ав-торських переживань.

Незаперечний зв'язок ! образного свпу, I свггогляду Д.Гурамццвип з Б15л1ею не означае, однак, що вш користувався лише цим великим джерелом. У "ДавтйанГ зустр!чаються посилання ! на давньогрецьких фшософ!в. У глав! "Для придбання добра" поет пише:

Ф'тософ Еп/кур сповщае, учить нас: Хто природу насл'щуе, той н/коли не збщше.

1 Думи 1 спогади. - С. 244.

Якщо людина мддаеться пристрасл, школ и не

збагале,

Дютавши невеличке майно, поженеться за великим. У Бажана вийшло щось середне м1ж Епжуром \ Гурамппвип:

Епкур таке нам каже у вченн/ своеТ школи: Дух, нам даний од природи, не зубож'/е школи, Якщо дбатимеш, щоб духу пристрасл не побороли, Горе тим, кому жадоба ненастанно душу коле. Перекладач зосередився на протиставленш духу, даного од природи, з пристрастями, яю треба приборкати. Логжа оригшалу не порушена, але думвд бракуе його конкретики, афористично! стислост1 У Гурамкивии, кргм першого рядка, ва — афоризми. Бажан зробив з них один, в основ! якого — роздуми Епжура-ГурамкившЬ Цю В1Дносну невдачу М.Бажан "перекрив" точним вадтворенням фшо-софських роздуьив автора в шшому м!сц!, зокрема в "Розмов! ! сварц! лдодини з! св1том", де Гурампивш! викладае сво! антропоге-незш *погляди. Тут вш в!дходить вад Б!бл!"!, за якою Бог створив людину з глини й оживив власним подихом. Поет подшяе постулат антично! фшософп, яка обстоюс згадувану у "Витяз1..." теорно чо-тирьох елемент!в. Св!т пояснюе:

3 чотирьох речей людину сотворила воля бога: 3 вод, вогню, земл/ /' в/тру, пот/м дух вдмухнувши

в нього.

Бажанов! щоразу вдаеться зберегти цей свггоглядний момент у своему переклади "Земля, вода, вгаер, вогонь" — складов! людсько! плот!, ! вони неодм!нно повторюються ! в укра!нському текста

М.Бажан вщчув усю "складну простоту" творчост! Д-Гурамицвип при переклад! поеми "Весела весна" — першого в грузинськш литератур! букол!чного твору, оригшального як за формою, так ! за щейним задумом та виразн!стю художн!х засоб!в. В основу твору покладено життя грузинського села, де запорукою морального здоровья людей е подружня в!ртсть. Навколо ше! теми ! розгортае автор св!й сюжет. Розповщаеться про кохання молодо! д!вчини ! пастуха, котрий на-магаеться звабити и до шлюбу. Образно й дохщливо передае М.Бажан роздуми Д.Гурамшлвт про д!вочу цнотлив!сть ! добро-чесн!сть, а також його життев! спостереження. 3 притаманною для Д.Гурамплвип лукавинкою вадтворюе вш сцену, коли закоханих, що злилися у любовних обшмах, злякала сойка (в переклад! — дрхзд); неабияку майстерн!сть ! почуття такту виявив Бажан при ввдтво-ренн! еротично! сцени, побудованш на алегоричн!й опов!д! пастуха про власне зачаття. За допомогою точних д!есл!в ! влучних фраз

вш створюе штимну гшерболу, адекватну за внутршипм ритмом, настроем, художшм баченням:

Жених вщразу кинувсь до фортещ, — Стенулася вона у небезпещ. Не згодний справу дляти, В'ш постртом з гармати Фортечний мур звалив.

Пальнувши раз /з силою такою, Р'/шив удруге зарядити зброю. Приц 'ш добравши влучно, Вш переможно й гучно Стрельнув з гармати знов.

Ущух вогонь. Втомився витязь бравий / задр/мав, знеможений /' млявий. Клянусь — в!н знавюн 'то Вогнем обт'к все тто Укоханм сво!й.

Виплекаш Бажаном так! фрази, як "стенулася вона у небезпещ", "фортечний мур звалив", "втомився витязь бравий" I з точки зору лексики, 1 з точки зору образногп е абсолютно природними й ор-гашчними для того алегорично-1ротчного пасажу, який так дотепно змалював Д.Гурамшвш.

Наголошуючи на перекладацькш майстерност! М.Бажана, маемо на уваз) 1 його 'професшне вмшня охоплювати увесь спектр виражальних засоб1в -оригшалу. Широка ампллуда ритмо-мелодшних пошук1в Д.Гурамшлзш,, його новагия у цариш грузинського вхршування давали Бажану можливкть виявити свш версифжаторський хист.

У "Повчант, як треба. бути обережним 1 готовим до дальшо! пут1" Д.Гурам1швЬ*п вдаеться до виражальних можливостей чис-ленних рим: £авщ2пта>-мнша, ее а'тква гасапша, баг-цалкот'юа мокмедта, вард/ датесон. ргон ¡а. Ту снеулебас уптходе, чаме, св/, шесаргонШ, Та в с гаупртхшд'!, ар у ко сакмен'1 ур/гон'ш, Дал'/ве сабрзно цамал/, загваре сашмасоша... Дал! йдуть ще п'ять рядюв з т:ею ж самою римою "гота", яш в украшськш мов1 передано в такий способ:

я гада/о — в добр/й рад/ е добро уай громад/,

Щоб росли рясн/ троянди /' ф'/алки в пишн/м сам. Люди, що хвор/ть не хочуть, лиш поживне Тети рад/, Бережуть себе, бо знають, що ш може стать на вад/. Уживай ц/лющих лШв, не шукай пот'/хи в яш / пильнуй, щоб не п'/ддатись лживих ¡дол'/в принад/.. / т.д. У першому рядку оригшалу три рими п!дряд, дв! з них — внутрплт: саваргоша — мгота... У переклад! — лише двк рад1 — громада Та поряд, у наступному рядку, ця втрата компенсована: Бажан знову вдаеться до внутршшьо! рими (троянди) 1 таким чином вщновлюе музичну р1вновагу.

М.Бажан спробував пщкреслити й омонЬичшсть рим "Давитсаш": Божа мати вчить нас, в/рте в того, хто послав

нам маыыу,

Хто колиску колисати змусив д/ву неторканну. Хто за дща / бабусю виз на в Iакима й Ганну, . Хто за гр/'х ваш склав на мене всю спокуту

ненастанну.

В оригшал1 чотири рази в р1зних значениях римуеться слово "манана". Перше його значения — "манна", друге — "колисати", трете — "хто Анну", четверте — "спокутувати". Бажан дом!гся точних римованих закшчень на "анну" й водночас використав ус1 чотири значения слова "манана".

М.Бажан звернув увагу на гетерометричн! (р1зноскладов1) роз-м1ри та незвичну штонацжну тональшеть пмнограф1чних, фшо-софських та штимних поезж Д.Гурамкившь Наприклад, строфа з "Весело! весни" м'ютить один пятискладовий, два. десятискладов!, два шестискладов1 рядки:

Ерткалерусул/"Весела весна" (10) Чемтв/с сахм/лад чамоеквесна. (70) ¡м1т чем/ гул/ (6) /кмна дадагул/, (6) Медеб/с ал1. (5) Украшський переклад — вдала ¿метащя метрично! свосрщност! оригшалу:

Удн/' тво/ весела руська весно, (11) Я стр/в красуню, кв/тчану чудесно, — (11) Всм/'хнулась д/ва мила (7) / серцем запалила, (7) Я спалахнув огнем. (6) Таку ж метричну ¿ми-ащю, але бшьш наближену до гу-рамкцвтвсько'!, запропонував М.Бажан у переклад! "ШснГ (мотив ще! п!сн! по-росшськи "Ах, сколько в летах цвела молодых!"). Тут

у п'ятирядковш строф! чотири рядки мають по одинадцять склад1в, а завершальний рядок — тм складов. Бажан витримав схему риму-вання ААББГ, зберк" кшькють склад 1в у перших чотирьох рядках, 1 тшьки останнш рядок зб1льшив на три склади. У в1рил на мотив тещ "Чувствую я скорби люты всякой минуты" з восьмискладовим ви-соким ша!р! тут чергуеться високий шестискладовий, а третш та четвертий рядки виконаш восьмискладовим низьким ша!р!.

Вдалася така схожкть не одразу: спочатку треба було знайти т1 теш, на яш вказував Гурам1швш1 За евщченням перекладача, приклади ритм1ЧН0Г0 наслщування грузинського поета вш шукав в украшському фольклор! та росшських книжних в1ршах XVIII столотя 1 тодццшх росшських шенях 1 романсах. У лисп до М.Заболоцького вш поввдомляв про сво! пошуки украшського прообразу "Зуб1вки", яку, зрештою, переклав семистопним хореем.

У дисертацп зктавлет переклади цього в1рша у виконанш двох поет^в — П.Тичини ! М.Бажана. Зроблено висновок, що основна р1зниця м1ж ними — це неприхована присутшсть у переклад! пое-тичного "я" першого перекладача ! позиц!я "невтручання в справи автора" другого. Дв! р!зн! украшсып "Зуб1вки" — законом!рний вияв перекладацьких принцип!в ! творчих шдивщуальностей двох майстр!в слова. У першому превалюють еротично-романтичт пра-гнення автора, у другому ж — вмшня стримувати ц! прагнення, перетворювати !х у високе божественне кохання.

М.Бажан, вивчаючи евггоглядш основи творчост! Д.Гурам!шв!л!, пометив, що цей ортодоксальний християнин стурбований тими су-перечностями, як! !снують м!ж небесним ! земним св!тами.

У "Давидовш скарз! на швидкоплинний сви1" звучить в!длуння мотив!в "Зуб!вки". У переклад!, як ! в орипнал!, яскраво вимальо-вуеться здивування поета: попри християнську доктрину про св!тову гармошю й в!чн!сть добра, кнуе ! зло, не менш всесильне ! таке ж шчне. Якщо життя е добро, навццо тод! смерть? М.Бажан пройнявся критичним настроем Д.Гураминвш!, його протестом й обуренням проти смерт!, яка пересл!дуе людину на кожному крощ. Переклад пронизуе сум через швидкоплиншеть життя й неми-нуч!сть смерти Водночас у ньому б'е сильний струм!нь ¿рони й сарказму. М.Бажан зрозум!в теолопчно-фшософсьга погляди Д.Гура-м!шв!л!, вщчув ! заф!ксував його внутршнш конфликт, викликаний суперечлив!стю людського буття. I хоча в!н переклав не вс! в!рш! з "Давит!ан!", украшський читач одержав досить чггке уявлення про основш мотиви й св!тоглядн! напрями ще! пол!фон!чно! зб!рки.

Завдяки цшеному вщчуттю творчо! манери ! образного мислення Д-Гурамдивш, заглибленост! в його штимно-психолопчний св!т,

М.Бажан реал1зував культурний код оригшалу. Вщтворивши так! основн1 риси "Дав1таш", як ¡сторизм, л!ризм, медитацшшсть, вш збер1г комушкативний контекст репродукцшно-модифшацшного характеру, тобто зробив переклад здатним замшяти першотв1р в. новому сусшльному та мовно-культурному оточенш.

У Висновках констатуеться, що у 30-х роках XX стол1ття було започатковано новий етап в украшсько-грузинських л1тературних взаемозв'язках, зумовлений '¿хньою сшльною фшософською та мо-рально-етичною спрямовашстю. М.Бажан був особливою постаттю серед тих, хто сприяв прочитанню грузинсько! класично! поези як частки св!тово! художньо! культури в 11 украшськш рецепцп.

Бажатвсьга переклади- — це своерщний зразок примирения двох мовно-культурних стихШ, коли перекладачев1 вдаеться продемон-струвати I схожкть 1 розб!жн!сть м1ж ними. Схожкть — у гу-машстичному, християнсъкому свггосприйманщ, трапчному пере-живанш 1сторично1 дол! батыовщини, прагненн1 до ¡деалу краси й досконалост1, а розб1жшсть — у засобах '¿хнього втшення. М.Бажан зум1в нейтрал1зувати очжу'вану суперечливкть м1ж грузинським змктом 1 створеною засовами украшсько! мови формою, в!дтворити не лише зм'ют орипнал1в, а й '¡хш художш особливост!. Його переклади позначен! колоритом часу ! представляють собою синтез грузинсько! та рщно! культур. У них подолана, в основному, р!зниця м!ж двома лшгтастичними структурами, досягнута динам!чна екв!ва-лентн!сть, тобто знайдена форма прояву амб!валентност! художнього перекладу. Бажанов! вдалося повторити д!йсн!сть першотвор!в шляхом збереження IX субективних та об ективних сторш, образ!в та емоцш, досягнути цього в результат! реал1зацц можливостей двох р1зних мов, версифцсацШних систем, поетичних культур.

Пдабравши ключ до художнього шифру Руставел!, вш проник у символ!чно-алегоричн! пласта твору ! дав успкпну спробу Ъсньо! объективно! штерпретаца. Тому укра'шський переклад "Витязя в тиг-ровщ шкурГ' мае властив! оригшалу реал!стичн! та метафоричш р1вш. Разом з тим у ньому закладен! ! гумашстичш основи авторського св!тогляду. 1деею щей уявляеться тут тднесена, найвища любов, а земна пристрасть — тшьки "наслщування" тш любов1

Завдяки осягненню перекладачем щлкно-ор!ентацшних основ по-еми, творч!сть Руставел1 постае перед украшським читачем як аполог!я загальнолюдських прагнень, вшьного й ун!версального ро-звитку особи, взаемодП ¡стини, добра й краси.

Що стосуеться ДТурамцпвип, то його поез!я, реалкггично-конкретна, м!стично-еротична та мктично-утошчна в свош свггогляднш та емо-цшнш основ!, у перекладах мщно повязана з т1ею символ!чшстю, яка

випливае i3 знаково! природи самого земного життя. В пш сенсуальна любов — в^ддзеркалення мктично! любовь, ctiixîh земно!' природи — це вщблиск cbîtoboto Хаосу i Космосу, a icTopin й су-часшсть — це актуал1зашя кол1зш Святого письма. В результат фшософських пошуклв поета Бог i Св1това душа остаточно зли-ваються, а кохання перемагае Хаос.

М.Бажан вщчув, вловив i адаптував музику першотвор1в — цю особливу властивкть поезп цшкного осягнення св1ту, його внутршшьо! побудови й rapMOHiï. Грузинське поетичне слово в його перекладах зберегло шдивщуальний музичний вщтшок — штелектуальний екв1валент безкшечност! буття. М.Бажан здШснив не лише не-обх!дний -для украшсько! культури мистецький та "¡деолопчний ¿мпорт" (висл1в В.Жирмунського), дав шформацда про авторський текст, а й зробив його предметом естетично! насолоди. Не викликае сумшву вйсока художня варткть бажан1вських праць, що охоплюють щейно-естетичний змшт оригшал1в, зберкають i передають tî ïxHi риси, за якими розгортаеться художня дшсшсть.

Ycnix перекладîb "Витязя в тигровш шкурГ' та "Давипаш" мож-на пояснити й значним збком щейно-естетичних уподобань М.П.Бажана й автор1в зазначених твор1в. Фшософське начало поезп украшського письменника, його потяг до шзнання ктини через по-долання драматичних, конфлштних ситуацш, сприяли встановлен-ню оргашчного зв'язку м1ж "стильовою домшантою" в особистш поетичнш творчост1 та перекладацькими штересами певного кто-ричного часу. В результат! цього художт i д е Ï "Витязя в тигровш шкурГ' та "Давит1аш" як втигеш творч1 задуми в перекладах М.Бажана е самою формою ¡снування цих TBopiB, а композищя, сюжет, система TponiB i стилктичних акцентуацш шдтримують !хню нову умовну реал'ьшсть.

Художня дшсшсть, художнш час i художнш npocTip концептуально замикаються i створюють нову поетичну едшсть.

Основний 3MÎCT дисертацп вщбитий у таких публжац1ях:

1. Серця в мщшм союзи — К, 1974. — 48 с.

2. Микола Бажан. — T6Lnici, 1975. — 80 с. — Груз.

3. Давид TypaMiiUBÙii (у ствавторств1). — К., 1980. — 20 с.

4. Сходження на Зедааен1 — К., 1993. — 160 с.

5. Серце поета не crapie // Поезхя. — T6mci, 1980. — С. 90—99. — Груз.

6. "Дорога" поета // JliT. Сакартвело. — 1980. — 1 трав. — Груз.

7. Два письма Константина Гамсахурдиа к Павлу Тычине // Лит. Грузия. — 1980. — № 10. — С. 188—191.

8. Остання книга була переклад "Витязя в тировш uiKypi" // JliT. Сакартвело. — 1983. — 23 груд. — Груз.

9. Витоки "1вершського тяжшня" // 1вершське тяжшня. — T6üiici-K., 1984. — С. 5—15.

10. Золота арфа // Тичина П.Г. Арфами, арфами. — T6biici-K., 1984. — С. 4—11.

11. Рыцарь поэзии и дружбы // Воспоминания о Миколе Бажа-не. — М., 1989. — С. 309—314.

12. Класик двох лггератур // JliT. Украша. — 1985. — 1 трав.

13. Пеан дружби народ1в // Украшська мова i л1тература в школ1. — 1986. — № 10. — С. 14—15.

14. 3 icTopi'i украшсько-грузинських л ¡Герату рно-культурних взаемин XIX — початку XX ст. // Рад. лггературознавство. — 1987. — № 8. — С. 75—76.

15. "А на шляху грашт i буревш" // Вггчизна. — 1991. — № 7. — С. 158—168.

16. "Вмру я, кинутий на муку..." // Укр. культура. — 1992. — № 8—9. — С. 8—9.

17. Повернення Давида Гурамццвш1 // Гурамшвт Д. Поезп. — XapKiB, 1993. — С. 5—18.

ЧИЛАЧАВА Р.Ш. Грузинская классическая поэзия в украинских переводах. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 — украинская литература и 10.01.05 — компаративистика. Институт литературы им. Т.Г.Шевченко HAH Украины, Киев, 1995.

Защищается рукопись, содержащая исследование украинско-грузинских литературных взаимоотношений 30—70-х годов XX в. в контексте общественно-литературной деятельности Миколы Бажа-на, на материале его переводческой практики.

Предметом диссертационного освещения являются украинские переводы двух великих поэтических книг грузинской поэзии: "Витязя в тигровой шкуре" Шота Руставели и "Давитиани" Давида Гурамишвили. С учетом коммуникативной ситуации определяется уровень реализации экспедиентом идейно-эстетических ценностей переводов и их значение в контексте перципиентной литературы.

Chealachava R Sh. Georgian classical poetry translated into Ukrainian. Dissertation applied for the qualification and the degree of Doctor of Philology, speciality 10.01.01 - Ukrainian literature and 10.01.05 - comparativistique. The Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Science, Kiev, Ukraine, 1995.

This dissertation investigates the interrelations between Ukrainian and Georgian literatures during the years 30s -70s of XX century. Thé research is based on social and literary activities of M. Bajan and his translations.

The subject of the research consists in Ukrainian translations of the greatest Georgian poetic works: "The Knight Wearing Tiger Skin" by Shota Rustavely and "Davitiany" by David Guramishvily. Considering the communicative situation, that is to estimate the contribution and the aesthetic value of the translations, their importance.

Ключов1 слова: nepmoTBip, ввдтворення, адекватность, образна система, художнш шифр, декодування, творча шдивщуальшсть.